Давлєтов Олександр. Підготовка «покоління вовків»: вишкіл майбутніх виконавців Голокосту2019_Davletov_2nd_edition_for_inet

ВИСНОВКИ
Викладений у монографії матеріал дозволяє зробити певні виснов-
ки відносно дослідницьких завдань, поставлених автором у вступі:

І. Зародженню та розвитку націонал-соціалістичного світогляду сприяли:
• різка зміна усталеної соціальної моделі суспільства (1918  – початок

20-х рр. ХХ ст. );
• криза існуючої політичної системи (йдеться про Веймарську республіку

(1919–1933 рр.));
• криза масової свідомості на повсякденному та ідеологічному рівнях;
• залучення соціально-політичних та ідейно-теоретичних витоків обраних

постулатів: з консерватизму, расизму, антисемітизму, націоналізму, анти-
комунізму, соціал-дарвінізму, геополітики, мілітаризму, ірраціоналізму,
окультизму тощо.
ІІ. Серед історичних передумов зародження нацистського молодіжного
руху слід відзначити наступні:
По-перше, це було широке проникнення націоналістичних та параміліта-
ристських ідей у  свідомість німецької молоді. Річ у  тому, що панівні кола
Німеччини вже в перше десятиріччя ХХ ст. утворили широко розгалужену
систему опіки, основними елементами якої були численні молодіжні органі-
зації, що мали військово-спортивний характер і були керовані військовими
державними службовцями.
По-друге, наслідки Першої світової війни сприяли ще більшому проник-
ненню вищезгаданих ідей у  молодіжне середовище. У молодіжних колах
підтримувалася думка про те, що так звана «окопна спільнота», сформована
серед солдат та офіцерів Кайзерівської Німеччини в роки війни, буде підва-
линою нового рейху.
По-третє, зростанню впливу на молодь сприяло хитке економіч-
не становище. Воно дуже негативно впливало на позицію молоді по від-
ношенню до режиму Веймарської республіки, на формування цінно-
стей та ідеалів. Протягом всього періоду існування Веймарської держави

151

зберігалось безробіття, яке особливо посилилося в роки економічних криз,
при чому найбільше від цього потерпала саме молодь.

По-четверте, після завершення Листопадової революції 1918–1919 рр.
і  оформлення нового партійно-політичного механізму частина молоді
Німеччини немовби опинилась у  духовному вакуумі, викликаному різкою
зміною пріоритетів, чим негайно скористались представники так званої на-
ціонально-політичної течії у Веймарській республіці. Вони почали створю-
вати власні молодіжні структури по всій країні. Отже, цьому процесу спри-
яли як молодіжні союзи «фьолькіше», так і  складне соціально-економічне
становище у Веймарській Німеччині.

По-п’яте, особлива увага Гітлера та його оточення до роботи саме серед
молоді Німеччини вже від самого початку існування НСДАП. Про це свід-
чить, на нашу думку, заснування та діяльність нацистської молодіжної спіл-
ки – «Юнгштурм Адольфа Гітлера» – 13 травня 1922 р., що еволюціонує зго-
дом у «Гітлерюгенд – Спілку німецької робітничої молоді» – 4 липня 1926 р.

ІІІ. Від самого початку існування молодіжна спілка НСДАП була ство-
рена за зразком вже існуючих у  Німеччині юнацьких організацій: бойска-
утських, протестантських, католицьких, єврейських, комсомольських тощо.
Керівництво НСДАП лише змінювало традиційні елементи їхньої оргструк-
тури у власних цілях, поєднуючи їх з ідеологією націонал-соціалізму. Таким
чином, майже всі складові молодіжної політики гітлерівська партія здійсню-
вала на фундаменті вже усталених традицій. В історії нацистського молодіж-
ного руху можна виокремити наступні періоди розвитку:

1. «Бойовий час» або етап становлення «Гітлерюгенду» – 1922–1933 рр.
У цей період нацистський молодіжний рух пройшов декілька стадій власного
розвитку: «Юнгштурм Адольфа Гітлера» (1922–1923 рр.) – Великонімецький
молодіжний рух (1923–1926 рр.) – власне «Гітлерюгенд» (з липня 1926 р.).
Цікаво, що вже тоді досить виразно проявилась істотна різниця між мо-
лодіжною спілкою НСДАП і будь-якими іншими підлітковими організаціями
Веймарської республіки:
• жорсткий «принцип фюрерства»;

152

• військово-ієрархічна структура;

• підпорядкованість керівництву

СА;

• відсутність власне молодіжних

форм роботи;

• вектор на інтеграцію та погли-

нання праворадикальних спілок

на зразок «фьолькіше» тощо.

2. Етап становлення «Третього

рейху»  – 1933–1936 рр. Цей пе-

ріод характеризується тим, що

«Гітлерюгенд», окрім соціальної,

здобув нову, так звану «політичну»

роль:

• у державі Гітлера нацистсь-

ка молодіжна спілка на чолі Юний солдат

з Бальдуром фон Ширахом отри-

мала монополію на діяльність у молодіжному русі Німеччини;

• поступово були ліквідовані майже всі потенційні конкуренти

«Гітлерюгенду» (окрім єврейської та католицької молоді);

• заволодівши майном, а згодом і функціонерами розпущених або уніфіко-

ваних молодіжних організацій, «Гітлерюгенд» перейняв і  деякі форми

суто молодіжної діяльності (організація дозвілля, туризм, спорт, краєзнав-

ча робота, соціальний захист тощо).

3. Етап остаточної інтеграції «Гітлерюгенду» в державний організм

«Третього рейху»  – 1936–1939 рр. З цього часу молодіжний союз НСДАП

як єдина легальна підліткова структура Німеччини стає важливим со-

ціально-політичним інститутом нацистської диктатури, який фінансуєть-

ся із держбюджету країни. Саме про це яскраво свідчать і  «Закон про

«Гітлерюгенд» 1936 р. і подальші доповнення до нього.

153

ІV. До провідних векторів діяль-

ності «Гітлерюгенду» за часів іс-

нування Веймарської Німеччини

належали:

а) різноманітна пропагандистсь-

ка робота;

б) утворення нових осередків та

боротьба з  конкурентами у  сфері

молодіжної політики;

в) участь у партійних заходах та

акціях СА;

Барабан загону «Гітлерюгенду» г) соціальна допомога функціо-
(З фондів Музею нерам НСДАП.

«Пам’ять єврейського народу До провідних напрямів діяль-
та Голокост в Україні») ності «Гітлерюгенду» у  «Третьому

рейху» належали:

а) ідеологічна робота;

б) психологічна «обробка» молоді;

в) cистемне фізичне виховання підростаючого покоління;

г) допризовна військова підготовка;

д) соціальне стимулювання молодого покоління німців.

Головне завдання молодіжної політики партії було реалізоване націонал-

соціалістами протягом 1922–1939 рр. Була створена єдина молодіжна масова

організація, за допомогою якої еліта НСДАП впливала на свідомість мільй-

онів молодих німців. У «Гітлерюгенді» нацистське керівництво отримало

унікальне знаряддя для ідеологічного впливу; знаряддя уніфікації та політи-

зації німецької молоді шляхом включення її в політичну систему Третього

рейху. Доба з 1922 по 1939 рр. була використана керманичами НСДАП для

вишколу «покоління молодих вовків»  – майбутніх пересічних виконавців

Голокосту.

154

ПРИМІТКИ Вступ

1. Allardyce G. What Fascism is Not: Thoughts on the Deflation
of Concept / G. Allardyce // The American Historical Review.
1979. 84(2). S. 367–388.

2. Ruck M. Bibliographien zum Nationalsozialismus / M. Ruck.  Köln,
1995.  1428 s.

3. Галактионов Ю. Основные итоги изучения феномена национал-
социализма к концу ХХ века / Ю. Галактионов // Германия и Россия
в ХХ  веке: две тоталитарные диктатуры, два пути к демократии  :
тезисы докладов участников международной научной конференции,
посвященной 10-летию объединения Германии (Кемерово, 19–22
сентября 2000 г.). Кемерово: КемГУ, 2000. С. 288−294.

4. Галактионов Ю. Феномен национал-социализма. Нерешенные
проблемы истории. Взгляд с рубежа ХХI  века  / Ю.  Галактионов  //
Германия и Россия: События, образы, люди. Вып.  3.  Воронеж  :
Издательско-полиграфический центр Воронежского государственного
университета, 2000. С. 91−98.

5. Світ має пам’ятати уроки минулого і не допустити повторення
трагічних подій у сьогоденні.  Глава держави  [Електронний
ресурс].  Режим доступу  : http://www.president.gov.ua/news/32129.
html (27.01.15)

Нарис I

1. Танья  Я. П’ятдесят питань про антисемітизм  /
Я. Танья. К., 2009. С. 127.

2. Rosenberg A. Die Protokolle der Weisen von Zion unl die Judische
Weltpolitik / A. Rosenberg. München, 1933. S. 133.

3. Rosenberg A. Das Parteiprogramm. Wesen, Grundsätze und Ziele
der NSDAP / A. Rosenberg. München, 1942. S. 12.

4. Гитлер А. Моя борьба / А. Гитлер. Ашхабад, 1992. С. 252, 254,
255, 256.

5. Там же. С. 252.

155

6. Rosenberg  A. Der Mythus des 20 Jahrhunderts  /
A. Rosenberg. München, 1934. S. 460.

7. Гитлер А. Моя борьба / А. Гитлер.  Ашхабад, 1992. С. 57.
8. Фест Й. Гитлер. Биография : в 3-х т. / Й. Фест. Пермь, 1993. Т. 2. 
С. 23.
9. Гитлер А. Моя борьба / А. Гитлер.  Ашхабад, 1992. С. 57.
10.  Turell  A. Fubrer befichl… Selbstyeugnisse aus der «Kampfzeit»
der NSDAP / A. Turell.  Düsseldorf, 1969. S. 48.
11.  Желев  Ж. Фашизм. Тоталитарное государство  / Ж.  Желев. 
М. : Изд-во Новости, 1991. С. 28.
12. Космач  В.  А. Фашизм: трактовка и содержание термина,
попытка системного анализа  / В.  А.  Космач  //Вопросы германской
истории  / отв.  ред. С.  Бобылева.  Днепропетровск : ВДНУ,
2001. С. 294–306.
13. Там же. С. 304.
14. Давлетов А. Р. Всемирная история. Новейший период. 1914–
1939 : учебное пособие для 10 класса средней общеобразовательной
школы / А. Р. Давлетов, С. В. Белоножко, В. Г. Космина, Ф. Г. Турченко. 
Запорожье : Просвіта, 2000. С. 409.
15. Tasca A. Glauben, Gechorchen, Kampfen. Der Aufstieg des
Faschismus / A. Tasca. Wien, 1969. S. 374.

Нарис ІІ

1. Гитлер А. Моя борьба / А. Гитлер. Ашхабад, 1992. С. 587.
2. Пикер Г. Застольные разговоры Гитлера / Г. Пикер, И. Розанова,
общ. ред., вступит. ст. И. Фрадкина. Смоленск : Русич, 1993. С. 96.
3. Раушнинг  Г. Говорит Гитлер. Зверь из бездны  / Г.  Раушнинг,
авт. предисл. А. Егазаров. М. : МИФ, 1993. С. 111.
4. Kuhnl R. Der deutsche Faschismus in Gwellen und Dokument /
R. Kuhnl. Düsseldorf, 1997. S. 283–284.
5. Бланк  А.  С. Старый и новый фашизм  / А.  С.  Бланк.  М.  :
Политиздат, 1982. С. 104.
6. Там же.
7. Ширер У. Взлёт и падение третьего рейха : в 2-х т. / У. Ширер. 
М. : Воениздат, 1991. Т. 1. С. 182.

156

8. Там же.
9. Одуев  С.  Ф. Тропами Заратустры  / С.  Ф.  Одуев.  М.  : Мысль,
1971. С. 77.
10. Petzold  J. Die Demagogie des Hitlerfaschismus  / J.  Petzold. 
Frankfurt am Main, 1983. S. 13.
11. Одуев С. Ф. Там же С. 223.
12. Юнгер Э. В стальных грозах / Э. Юнгер. СПб : Владимир Даль,
2000. С. 35.
13. Ratzel F. Politische Geographie / F. Ratzel. Berlin, 1897. S. 16.
14. Дугин А. Основы геополитики / А. Дугин. М. : Международные
отношения, 1997. С. 14.
15. Гаджиев К. С. Геополитика / К. С. Гаджиев. М. : Международные
отношения, 1997. С. 9–11.
16. Alldeutscher Verband. 1891–1939 // Die bürgerlichen Parteien in
Deutschland.  In 4 Bd.  Leipzig, 1968. Bd. 1. S. 23.
17. Geiss J. Der lange Weg in die Katastrophe. 1815–1914 / J. Geiss. 
München – Zürich, 1991. S. 211.
18. Туполев  Б.  М. План Шлиффена и Россия  / Б.  М.  Туполев  //
Германия и Россия. События, образы, люди.  Воронеж : Издательско-
полиграфический центр Воронежского государственного
университета, 2000. Вып. 3. С. 74.
19. Fischer F. Krieg der Illüsionen. Die deutsche Politik von 1911 bis
1914 / F. Fischer. Düsseldorf, 1978. S. 84.
20. Туполев Б. М. Там же С. 65.
21. Гитлер А. Там же С. 116.
22. Там же С. 118.
23. Jacobsen  N.  A. Karl Haushofen  / N.  A.  Jacobsen.  Boppard am
Rhein, 1979. S. 511.
24. Hitler A. Zweites Buch / A. Hitler. Stuttgart, 1961. S. 80.
25. Кудряшова Э. Г. Роль геополитических идей в формировании
внешнеполитической доктрины германского фашизма (1920–
1933  гг.)  / Э.  Г.  Кудряшова  // Социально-политические проблемы
в истории зарубежных стран  / С.  М.  Стецкевич.  Сыктывкар,
1994. С. 101.

157

Нарис III

1. Штурм власти / пер. с англ. М. Иванова. М. : ТЕРРА, 1997. С. 8.
2. Фест Й. Гитлер: биография : в 3-х т. / Й. Фест. Пермь : «Алетейя»,
1993. Т. 2. С. 4.
3. Гитлер А. Моя борьба / А. Гитлер. Ашхабад, 1992. С. 4.
4. Там же. С. 313.
5. Там же. С. 342.
6. Там же. С. 314.
7. Там же. С. 314.
8. Там же. С. 315.
9. Там же. С. 316.
10. Там же. С. 320.
11. Там же. С. 320.
12. Там же. С. 320.
13. Там же. С. 321.
14. Там же. С. 322.

Нарис ІV

1. Кульбакин  В.  Д. Очерки новейшей истории Германии  / В.  Д.
Кульбакин. М. : Изд. соц.-эконом. литературы, 1962. С. 155.

2. Штрассер О. Гитлер и я / О. Штрассер. Ростов-на-Дону : Феникс,
1999. С. 31–35.

3. Александров  В. На чужих берегах  / В.  Александров.  М.  :
Прогресс, 1987. С. 68.

4. Гинцберг  Л.  И. Рабочее и коммунистическое движение в
борьбе против фашизма. 1919–1933  гг.  / Л.  И.  Гинцберг.  М.  : Наука,
1978. С. 68.

5. Руге  В. Как Гитлер пришел к власти: германский фашизм и
монополии / В. Руге. М. : Мысль, 1985. С. 17.

6. Госсвайлер  К. Рейхсвер и образование нацистской партии  /
К.  Госсвайлер  // Ежегодник германской истории. 1977.  М.,
1978. С. 109.

7. Рахшмир П. Ю. Происхождение фашизма / П. Ю. Рахшмир. М.,
1981. С. 110.

158

8. Maser  W. Die Fruhgeschichte der NSDAP  / W. Maser.  Bonn,
1965. S. 129.

9. Franz-Willing  W. Die Hitlerbewegung. 1919–1922  / W.  Franz-
Willing. Hannower, 1962. S. 129.

10. Rohm E. Die Geschichte eines Hochverraters / E. Rohm. München,
1934. S. 108.

11. Фарбман  Н.  В. Идеология германского реваншизма  /
Н. В. Фарбман. Рязань – Пенза, 1987. С. 56.

12. Бланк А. С. Адвокаты фашизма / А. С. Бланк. М., 1974. С. 107.
13. Jeuss  H. Jugendarbeitsschutz  / H.  Jeuss.  Frankfurt am Main,
1980. S. 64.
14. Kater  M. Generationskonflikt als Entwiklungsfaktor in der
National-sozialistischen Bewegung war 1933 / M. Kater // Geschichte und
Gesellschaft. 1985. № 11. S. 230.
15. Hitler A. Sein Gebaren und seine Reden / W. Koehrber.  München,
1929. S. 52–53.
16. Мельников  Д.  Е., Черная  Л.  Б. Империя смерти: аппарат
насилия в нацистской Германии. 1933–1945  / Д.  Е.  Мельников,
Л. Б. Черная. М., 1989. С. 12.
17. Александров В. Там же С. 97.
18. Noakes  J. The Nazi Party in Lower Saxony. 1921–1933  /
J. Noakes. Oxford: Oxford University Press, 1971. P. 60.
19. Зелев В. В., Маковский Ю. В. Борьба за молодежь и власть /
В. В. Зелев, Ю. В. Маковский [Электронный ресурс]. Режим доступа :
www.kprf-omsk.ru./smt/disput/disp 00.11.html
20. Rosenberg A. Rebellion der Jugend / A. Rosenberg // National-
sozialistische Monats-hefte. 1930. № 1. S. 52.

Нарис V

1. Schubert-Weller Chr. Hitlerjugend  / Chr. Schubert-Weller.
München, 1993. S. 14.

2. Коваль  В.  С. «Барбаросса»: истоки и история величайшего
преступления империализма / В. С. Коваль. К., 1989. С. 157.

3. Boberach  H. Jugeng unter Hitler  / H. Boberach.  Düsseldorf,
1982. S. 7.

159

4. Brandenburg  H.-G. Die Geschichte der Hitlerjugend. Wege und
Irrwege einer Generation / H.-G. Brandenburg. Köln, 1968. S. 238–239.

5. Koch  H.-J. Geschichte der Hitlerjugend  / H.-J.  Koch.  Perscha,
1975. S. 5.

6. Schubert Weller CHr. Op. cit. S. 12.
7. Lewis B. R. Illüstrirte Geschichte der Hitlerjugend. 1922–1945. Die
verlorene Kindheit / B. R. Lewis. Wein, 2000. S. 8.
8. Brandenburg H.-G. Op. cit. S. 240.
9. Maux  H.  J. Nationalistische Wehrorganisation in der Weimarer
Republik / H. J. Maux.  Fr. a. M., 1982. S. 9.
10. Boberach H. Op. cit. S. 16.
11. Huber  K.  H. Jugend unter Hakenkreuz  / K.  H.  Huber.  Fr.  a.  M.,
1986. S. 25.
12. Див.: Давлетов  А.  Р. Воинские союзы и процесс
ремилитаризации Веймарской Германии (1919–1933)  /
А.  Р.  Давлетов  // Культурологічний вісник. Науково-теоретичний
щорічник Нижньої Наддніпрянщини. 1994. Вип. 1. С. 12–17.
13. Hofmann H. Der Hitlerputsch. 1920–1924 / H. Hofmann. München,
1961. S. 15.
14. Ibid.  S. 208–210.
15. Faust A. Der Nationalsozialistische Studentenbund /
A. Faust. Düsseldorf, 1973. Bd. 1. S. 15.
16. Lania L. Der Hitler – Ludendorf – Prozess / L. Lania.  B., 1925. S. 83.
17. Lewis B. R. Op. cit. S. 17.
18. Schubert Weller CHr. Op. cit. S. 16.

Нарис VI

1. Энциклопедия третьего рейха / С. Воропаев.  М., 1996. С. 495.
2. Knopp G. Hitlers Kinder / G. Knopp.  München, 2001. S. 52.
3. Personen Lexikon. 1933–1945 / Weiß. Wien, 2003. S. 330.
4. Brandenburg H.-G. Op. cit. S. 27.
5. Hubert K. H. Jugend untern Hakenkreuz / K. H. Hubert.  Fr. a. M.,
1986. S. 31.
6. Klönne  A. Hitlerjugend. Die Jugend und ihre Organisationen im
Dritten Reich / A. Klönne.  Hannover, 1956. S. 9.

160

7. Knopp G. Op. cit. S. 57.
8. Knopp G. Op. cit. S. 57.
9. Die Hitlerjugend. Bund deutscher Arbeitsjugend. Handbuch der
deutschen Jugendbewegung. Flarchheim, 1930. S. 47.
10. Knopp G. Op. cit. S. 60.
11. Klaus M. Mädchen im Dritten Reich / M. Klaus.  Köln, 1983. S. 78.
12. Huber K. H. Op. cit. S. 10.
13. Jahrbuch des Archivs der deutschen Jugendbewegung. 
Bd. 12. B.,1980. S. 62.
14. Nationalsozialistische Jahrbuch. 1931. München, 1931. S. 208.
15. Brandenburg H.-G. Op.cit. S. 40.

Нарис VII

1. Мазер В. Адольф Гитлер: легенда, миф, реальность / В. Мазер. 
Ростов-на-Дону, 1998. С. 457.

2. Bundesarchiv Kobbenz. S. 26/376.
3. Райх  В. Психология масс и фашизм  / В.  Райх.  Спб.  – М.,
1997. С. 38.
4.  Bohrmann  H. Strukturwandel der deutschen Studentenpresse.
1848–1974 / H. Bohrmann. München, 1975. S. 83.
5. Op. cit.  S. 84.
6. Faust A. Der Nationalsozialistische Deutsche Studentenbund.
Studenten und Nationalsozialismus in der Weimarer Republik /
A. Faust. Düsseldorf, 1973. – S. 79.
7. Kreutzberger W. Studenten und Politik. 1919–1933 /
W. Kreutzberger. Göttingen, 1972. S. 59.
8. Brandenburg  H.  C. Die Geschichte der Hitlerjugend  /
H. C. Brandenburg. Köln, 1968. S. 47.
9. Faust A. Op. cit. S. 89.
10. Германия: фашизм, неофашизм и молодежь / Н. С. Черкасов. 
Томск, 1993. С. 15.
11. Bohrmann H. Op. cit. S. 86.
12. Kater M. Op. cit. S. 28.
13. Schubert-Weller CHr. Hitlerjugend  / CHr. Schubert-
Weller. München, 1993. S. 149.

161

14. Schirach B. Ich glaube Hitler / B. Schirach. Hamburg, 1967. S. 123.
15. Кнопп Г. За спиной Гитлера: Психограммы / Г. Кнопп.  Минск,
2003. С. 369.
16. Knopp G. Hitlers Kinder / G. Knopp. München, 2001. S. 65.
17. Heiden  K. Geschichte des Nationalsozialismus  / K. Heiden.  B.,
1933. S. 247.
18. Brandenburg H. C. Op. cit. S. 47.
19. Schubert Weller CHr. Op. cit. S. 22.
20. Bielung R. NSDAP. Die Geschichte einer Bewegung / R. Bielung. 
München, 1931. S. 102.
21. Knopp G. Op. cit. S. 376.
22. Eiken-Erusik  E. Hitler als Ideologie  / E.  Eiken-Erusik.  Tübingen,
1990. S. 187.
23. Ebert  H. Zwischen Aeskulap und Haken kreuz: ein Rückblick  /
H. Ebert. Fr.a.M., 1986. S. 26.
24. Kater M. Studentensscheaft und Rechtradikalismus in
Deutschland. 1918–1933 / M. Kater.  Hamburg, 1973. S. 211.
25. Brandenburg H. C. Op. cit. S. 49.
26. Op. cit. S. 50.
27. Huber K. H. Jugend untern Hakenkreuz / K. H. Huber.  Fr. a. M.,
1986. S. 10.
28. Huber K. H. Op. cit. S. 36.

Нарис VIII

1. Huber  K.  H. Jugend untern Hakenkreuz  / K.  H.  Huber.  Fr.  a.  M.,
1986. S. 15.

2. Klönne  A. Hitlerjugend. Die Jugend und ihre Organisationen im
Dritten Reich / A. Klönne. Hannover, 1956. S. 11.

3. Райх  В. Психология масс и фашизм  / В.  Райх.  СПб.  М.,
1997. С. 136.

4. Кнопп  Г. За спиной Гитлера. Психограммы  / Г.  Кнопп.  М.,
2003. С. 378.

5. Фест Й. Адольф Гитлер : биография : в 3-х т. / Й. Фест. Пермь,
1993. Т. 2. С. 115.

162

6. Rovan J. Aufbau der Hitlerjugend / J. Rovan // Wie war es moglich?
Die Wirklichkeit des Nationalsozialismus / A. Grossler. Fr. a. M., 1980. S. 93.

7. Коваль  В.  С. «Барбаросса»: истоки и история величайшего
преступления империализма / В. С. Коваль.  К., 1989. С. 459.

8. Kater M. Generationskonflikt als Entwiklungsfaktor in der
National-sozialistischen Bewegung war 1933 / M. Kater // Geschichte und
Gesellschaft. 1985. № 11. S. 239.

9. Шевчук  Н.  А. Идеология германского реваншизма и
молодежь  / Н.  А.  Шевчук  // Из истории политической борьбы в
странах Западной Европы в новейшее время.  Ярославль, 1988. С. 27.

10. Фишер  Ф. Проникновение фашизма в ряды германской
молодежи  / Ф.  Фишер  // Коммунистический Интернационал. 
1930. № 29–30. С. 40.

11. Фишер Ф. Там же С. 41.
12. Кнопп Г. «Дети» Гитлера / Г. Кнопп / Пер. с нем. А. Чикишева. 
М., 2004. С. 55.
13. Huber K. H. Op. cit. S. 15.
14. Brandenburg  H.-G. Die Geschichte der Hitlerjugend. Wege und
Irrwege einer Generation / H.-G. Brandenburg. Köln, 1968. S. 269.
15. Knopp G. Hitlers Kinder / G. Knopp.  München, 2000. S. 58.
16.   Васильченко  А. Гитлерюгенд: национал-социалистическая
молодежь действует / А. Васильченко [Электронный ресурс]. Режим
доступа : www.nationalism.ord/znap/Dosc/bibliotec/bib /1.htm/20.02.01
17. Thamer H.-U. Verfügung und Gewalt. Deutschland 1933–1945 /
H.-U. Thamer.  B., 1986. S. 178.
18.  Voelkischer Beobachter.  18/19 Juni 1933. S. 1.
19.   Focke  H., Reimer  U. Alltagunfern Hackenkreuz  / H.  Focke,
U. Reimer. Hamburg, 1987. S. 34.
20. Klose  W. Generationin Gleichschriff  / W.  Klose.  Hamburg,
1964. S. 43.
21. Ширер У. Взлёт и падение третьего рейха : в 2-х т. / У. Ширер. М.,
1991. Т. 1. С. 272.
22. Hellfeld  M., Klönne  A. Die betrogene Generation Jugend
in Deutschland unter der Faschismus  / M.  Hellfeld, A.  Klönne.  Köln,
1985. S. 35.

163

23. Аникеев  А.  А., Кольга  Г.  И., Пуховская  Н.  Е. НСДАП:
идеология, структура и функции  / А.  А.  Аникеев, Г.  И.  Кольга, Н.  Е.
Пуховская. Ставрополь, 2001. С. 159.

24.  Klose W. Op. cit. S. 272.
25. Там же S. 68.
26.  Thamer H.-U. Op. cit. S. 360.
27. Gesefz über die Hitlerjugend vom  1. Dezember 1936  [Ele-
ktronischeRessource]. Zugriffsmodus  : www.dhm.de /lemo/html/
dokumente/hjgestz/06.01

Нарис ІХ

1. Brian L. D., Turner P. German Uniforms of the Third Reich 1933–
1945 / L. D. Brian, P. Turner. N.-Y., 1987. P.18–28.

2. Weber-Kellermann J. Die Kindheit: Kleidung und Wohnen, Arbeit und
Spiel. Eine Kulturgeschichte / J. Weber-Kellermann. Fr.a.M.,1979. S. 234.

3.Энциклопедия Третьего Рейха  / С.  Воропаев.  М.,
1996. С. 114–115.

4.  Haupert  B.,  Schafer  F. Jugend zwischen Kreuz und Hakenkreuz  /
B. Haupert, F. Schafer. Fr. a. M., 1991. S. 152.

5. Pimpf! Das geht Dich an. B., 1936. S. 13.
6. Энциклопедия Третьего Рейха. C. 354.
7.  Буллок  А. Гитлер и Сталин  : в 2-х  т.  / А.  Буллок.  Смоленск,
1994. Т. 1. С. 398.
8. Волкова  Н.  П., Алексеенко  С.  Д. Воспитание подрастающего
поколения в Третьем рейхе  / Н.  П.  Волкова, С.  Д.  Алексеенко  //
Вопросы германской истории. Днепропетровск, 1997. С. 22.
9. Mann E. School for Barbarians: Education Under the Nazis  [Ele-
ktronische Ressource].  – Zugriffsmodus : www.facing.org/FHAOV 2SB.
NSF/15.02.01
10. Зелев  В.  В. Власть и молодежь  / В.  В.  Зелев  [Электронный
ресурс]. – Режим доступа : www.kprf-omsk.ru/smt/disput_04.03.01
11. Там же
12. Там же
13. Макаревич  Э. Германия: программирование человека  /
Э. Макаревич // Диалог. 1993. № 4. С. 63.

164

14. Коваль В. С. «Барбаросса» – истоки и история величайшего
преступления империализма / В. С. Коваль. К., 1989. С. 460.

15. Волкова Н. П., Алексеенко С. Д. Там же С. 20.
16.Кнопп  Г. За спиной Гитлера: Психограммы  / Г.  Кнопп.  Мн.,
2003. С. 39.
17. Erste Durchfürungverordnung zum Gesetzt überdie Hitler-Jugend
(Allgemeine Bestimmungen) von 25 März 39 [ElektronischeRessource]. –
Zugriffsmodus : www.dhm.de/lemo/html/dokumente/hjdienst/05.06.01.
18. Op. cit.

Нарис Х

1. Давлєтов О. Р. Бернхард Руст – від вчителя веймарської доби до
міністра освіти, науки та культури Третього Рейху: штрихи політичного
портрету / О. Р. Давлєтов // Південний архів. Історичні науки : збірн.
наук. праць.  Херсон : Видавництво ХДУ, 2010. Вип. 31–32. С. 122– 129.

2. Кунц К. Совесть нацистов / К. Кунц. М., 2007. C. 152.
3. Personen Lexikon. 1933–1945 / H. Weiß. Wien, 2003. 720 s.
4. Ottweiler  O. Die Volksschule im Nationalsozialismus  /
O. Ottweiler. Weinheim, 1979. S. 47.
5. Frick W. Kampfziel der Deutschen Schule / W. Frick.  Lagensalza,
1933. S. 7.
6. Eilers  R. Die nationalsozialistische Schulpolitik  / R. Eilers.  Köln,
1963. S. 74.
7. Hans Schemm spricht / H. Schemm. Bayreuth, 1942. S. 290.
8. Roberts S. The House that Hitler built / S. Roberts.  L., 1937. S. 256.
9. Rust  B. Der Sinn nationalpolitischen Schulungslehrgange  /
B. Rust // Die deutsche hohere Schule.  Juli, 1935. № 2.  S.49–69.
10. Радионов  В. Расовые мифы нацизма  / В.  Радионов.  М.,
2010. C. 112.
11. Fest J. Das Geschichte des Dritten Reiches. Profile einer totalitaren
Herrschaft / J. Fest.  Műnchen, 1980. S. 312.
12. Моссе Д. Нацизм и культура. Идеология и культура национал-
социализма.  М., Центрполиграф, 2003. C. 49.
13. Ширер У. Берлинский дневник: Европа накануне Второй
мировой войны глазами американского корреспондента

165

[Электронный ресурс].  – Режим доступа  : http://militera.lib.ru/db/
shirer_wl/01.html 24.05.2014

14. Hermann  G. Hitlers Pädagogen  / G.  Hermann.  – München,
1999. S. 115.

15.  [Elektronische Ressource].  – Zugriffsmodus  : www.pzg.biz/
poster_poison_mushroom.htm 24.05.2014

Нарис ХI

1. Klemperer V. I Will Bear Witness: A Diary of the Nazi Years, 1933–
1941 / V. Klemperer. N.-Y., 1998. P. 9.

2.  Drobisch  K., Goguel  R., Muller  W. Juden unterm Hakenkreuz.
Vervolgung und Ausrottung der Deutschen Juden. 1933–1945 /
K. Drobisch, R. Goguel, W. Muller. Fr. Am Main, 1973. S. 51.

3. Михман  Д., Вайц  И. Подъем нацизма и формирование
антиеврейской политики в Третьем рейхе в 30-е годы  / Д.  Михман,
И.  Вайц  // Катастрофа европейского еврейства.  Тель-Авив,
1995. C. 186–187.

4.  Клокова  Г.  В. История Холокоста на территории СССР в годы
Великой Отечественной войны (1941–1945)  / Г.  В.  Клокова.  М.,
1995. С. 16.

5. Нюрнбергский процесс над главными немецкими военными
преступниками : сборник материалов / Р. А. Руденко. М., 1960. C. 51.

6. Там же C. 235.
7. Schleunes K. A. The Twisted Road to Auschwitz. Nazi Policy Toward
German Jews / K. A. Schleunes. Urbana, 1970. S. 41.
8. Нюрнбергский процесс над главными немецкими военными
преступниками  : сборник материалов : в 2-х  т.  / Р.  А.  Руденко.  М.,
1970. Т. 2. C. 235.
9. Schleunes K. A. The Twisted Road to Auschwitz. Nazi Policy Toward
German Jews / K. A. Schleunes. Urbana, 1970. P. 109.
10. Muller K. J. Das Heer und Hitler: Armee und nationalsozialistische
Regime 1933–1940 / K. J. Muller. Stuttgart, 1969. S. 593.
11. Кунц К. Совесть нацистов / К. Кунц.  М., 2007. С. 315.
12. Гитлер А. Моя борьба / А. Гитлер.  М., 1992. С. 273.

166

13.  Захаров  В., Кулешов  В. Начало начал:  Анатомия Холокоста:
Германия 1933–1939 гг. / В. Захаров, В. Кулешов. М., 2000. С. 138.

14. Деларю  Ж. История гестапо  / Ж. Деларю.  Смоленск,
1998. С. 120.

15. Грюнберг К. Адольф Гитлер: биография фюрера. СС – черная
гвардия Гитлера / К. Грюнберг.  М., 1995. С. 88.

16. Історія Німеччини у світлинах / Х. Мюллер. К., 2010. С. 290.
17.  История Германии  : учебн. пособ.  : в 3  т.  / Б.  Бонвеч,
Ю. В. Галактионов. М., 2008.  Т. 3 : Документы и материалы. С. 382.
18.  Краль  В. Преступления против Европы  / В.  Краль.  М.,
1968. C. 20.
19. Ватлин А. Ю. Германия в ХХ веке / А. Ю. Ватлин. М., 2002. C. 93.
20. Кунц К. Совесть нацистов / К. Кунц. М., 2007. С. 210.
21. Benz W. Die Juden im Dritten Reich / W. Benz // Deutschland
1933–1945. Neue Studien zur Nationalsozialistischen Herrschaft  /
K. D. Bracher ua. Bonn, 1992. S. 278.
22. Опитц Р. Фашизм и неофашизм / Р. Опитц. М., 1988. C. 174.
23. Филиппов И. Ф. Записки о «Третьем рейхе» / И. Ф. Филиппов. М.,
1966. C. 94.
24. Ширер У. Взлет и падение Третьего рейха : в 2 т. / У. Ширер. М.,
1991. Т. 1. C. 271.
25. Филиппов И. Ф. Записки о «Третьем рейхе» / И. Ф. Филиппов.
М., 1966. C. 95.
26. Млечин  Л. За что повесили журналиста Штрайхера?  /
Л. Млечин // Новое время. 1994. № 3. С. 51.
27. Гутман И., Шацкер Х. Катастрофа и ее значение / И. Гутман,
Х. Шацкер. Иерусалим, 1990. C. 46–47.
28. Там же С. 51.
29. Ватлин А. Ю. Германия в ХХ веке / А. Ю. Ватлин.  М. : РОССПЭН,
2002. C. 93.
30. Гутман И., Шацкер Х. Катастрофа и ее значение / И. Гутман,
Х. Шацкер. Иерусалим, 1990. C. 54.
31. Ватлин А. Ю. Германия в ХХ веке / А. Ю. Ватлин. М., 2002. C. 93.
32. Гутман И., Шацкер Х. Катастрофа и ее значение / И. Гутман,
Х. Шацкер. Иерусалим, 1990. C. 54–56.

167

33. Klemperer V. I Will Bear Witness: A Diary of the Nazi Years, 1933–
1941 / V. Klemperer. N.-Y., 1998. P. 115.

34. Опитц Р. Фашизм и неофашизм / Р. Опитц. М., 1988. C. 286.

Нарис ХII

1. Борозняк  А.  И. Историки ФРГ о нацизме  / А.  И.  Борозняк  //
Новая и новейшая история.  1977.  №  1.  С.  62–74; Сенчаков  А.  Г.
Характерные черты развития советской историографии германского
фашизма  / А.  Г.  Сенчаков  // Германия и Россия: события, образы,
люди.  Воронеж, 1998.  В.  1.  С.  143–159; Ruck  M. Bibliographie zum
Nationalsozialismus / M. Ruck. Köln : Bung–Verlag, 1995. 1428 s.

2. Галактионов  Ю.  В. Германский фашизм в зеркале историо­
графии 20–40-х годов. Новое прочтение / Ю. В. Галактионов. Кемерово,
1996.  172  с.; Галактионов  Ю.  В. Германский фашизм как феномен
первой половины ХХ века: отечественная историография 1945 – 90-х
годов / Ю. В. Галактионов. Кемерово, 1999. 100 с.

3. Корнева  Л.  Н. Германский фашизм: немецкие историки в
поисках объяснения феномена национал-социализма (1945–90-е
годы) / Л. Н. Корнева. Кемерово, 1998. 128 с.

4. Мерцалова  Л.  А. Германский фашизм в новейшей
историографии ФРГ / Л. А. Мерцалова. Воронеж, 1990. 328 с.

5. Frymann  D. Wenn ich der Kaiser war  / D.  Frymann.  Leipzig,
1913. S. 137.

6. Fisher F. Bündniss der Eliten. Zur Kontinuität der Machtstrukturen
in Deutschland 1871–1945 / F. Fisher. Dusseldorf, 1979. S. 93–94.

7. Ritter G. Carl Goerdeler und die deutsche Widerstandsbewegung /
G. Ritter. Stuttgart, 1954. S. 88.

8. Kerschaw  I.  Hitlers Macht  : Das Profil der NS-Herrschaft  /
I.Kerschaw. München, 1992. S. 28.

9. Bullok A. Hifter. Eine Studie über Tyrannei / A. Bullok. Dusseldorf,
1971. S. 796.

10. VII  конгресс Коммунистического Интернационала и борьба
против фашизма и войны. М., 1975. C. 120.

11.  Nolte E. Die faschistische Bewegungen / E. Nolte. München,
1977. S. 66.

168

12.   Kühnl  R. Faschismus  / R.  Kühnl  // Lexikon zur Geschichte und
Politik 20. Jahrhundert. Köln, 1979. S. 239.

13. Bracher K. D. Die deutsche Diktatur. Entstehung, Struktur, Folgen
des Nationalsozialismus / K. D. Bracher. Köln–Berlin, 1972. S. 381.

14. Frei N. Der Fürherstaat. Nationalsozialistische Herrschaft 1933 bis
1945 / N. Frei. München, 2002. S. 165.

15. Neumann F. Behemoth. Struktur und Praxis des Nationalsozialismus
1933–1945 / F. Neumann. Fr. a. M., 1984. S. 541.

16. Mommsen H. Nationalsozialismus / H. Mommsen // Sowjetsystem
und demokratische Gesellschatt. Eine vergleichende Enzyklopädie. 
Freiburg–Bosel, 1971. Bd. IV. S. 698.

17. Broszat M. Der Staat Hitlers / M. Broszat. München, 1971. S. 442.
18. Darendorf K. Gesellschatt und Demokratie in Deutschland /
K. Darendorf. München, 1965. S. 443.
19. Schoenbaum D. Die braune Revolution / D. Schoenbaum. Köln,
1968. S. 26.
20. Peukert D. Volksgenossen und Gemeinschaftstfremde.
Anpessung, Ausmerze und Autbegehren unter dem Nationalsozialismus /
D. Peukert. Köln, 1982. S. 290.
21. Zitelmann  R. Hitler. Selbsversfändnis eines Revolutionars  /
R. Zitelmann. Hamburg, 1987. S. 465.
22. Kerschaw I. Der NS – Staat / I. Kerschaw. Hamburg, 1988. S. 256.
23. Thamer H.-U. Verführung und Gewalt: Deutschland. 1933–1945 /
H.-U. Thamer. B., 1992. S. 772.

169

ДОДАТОК І
Основні трактування поняття «фашизм»

1. «Фашизм – ц​ е правоекстремістський націоналістичний і авторитарний
рух, що виник після Першої світової війни у європейських країнах, які зазна-
ли період соціальної і політичної нестабільності».

Джерело: Чалавек і громадства. Энциклапедычны даведнік.
Минск, 1998. С. 209.

2. «Фашизм – ц​ е політична течія, що виражає інтереси найбільш реакцій-
них та агресивних кіл. Основні риси фашизму: надзвичайний націоналізм,
расизм, політична демагогія, загарбницька політика».

Джерело: История: Большой справочник для школьников
и поступающих в вузы. М., 1999. С. 681.

3. «Фашизм – в​ край права реакційна суспільно-політична течія (вини-
кла в 20-ті рр. ХХ ст.) та терористична диктатура фінансового капіталу, що
використовує насилля, політику агресії і прагнення до світового панування.
Найважливіші характерні риси фашизму: використання крайніх форм насил-
ля; войовничий антикомунізм, шовінізм, расизм; широке використання дер-
жавно-монополістичних методів; тотальний контроль над усіма проявами
суспільного та особистого життя громади».

Джерело: Словник історичних термінів і понять / А. О. Данильєв,
Л. І. Карліна, В. К. Терещенко. Луганськ, 2000. С. 89.

4. «Фашизм – с​ успільна модель, що являє собою альтернативну суспіль-
ну модель Державно-Монополістичного Капіталізму (ДМК). Основу фор-
мування такої моделі становить тоталітарна тенденція, що призводить до
гіпертрофованої реалізації принципів соціалізації суспільних стосунків, по-
долання індивідуалістичної ліберальної та егалітарної марксистської систем
у  межах органічної демократії. В  умовах фашизму існує диктатура, подіб-
на до військово-авторитарної. Її відзнака: до бюрократії, армії і церкви, як

170

корпоративних інститутів володарювання додається єдина масова партія
(як політичний авангард народу) і автономна система держбезпеки і терору
(для санації суспільства в ім’я «народного інтересу»)».

Джерело: Пономарёв М. В., Смирнова С. Ю. Новая и новейшая история
стран Европы и Америки: практ. пособ.: учеб. пособие для студ. высш.

учеб. заведений: в 3 ч. / М. В. Пономарёв, С. Ю. Смирнова. М., 2000.
Ч. 3. С. 66.

5. «Фашизм – ​ідеологія і політична течія, що виникла після Першої світо-
вої війни, спочатку в  Італії, являє собою неприховану диктатуру, що про-
водить найжорстокіший терор проти «інородців» інакомислячих, особливо
комуністів і  євреїв. У  підвалини ідеології фашизму покладено націоналі-
стичний патріотизм».

Джерело: Словарь исторических терминов / В. С. Симаков.
СПб., 1998. С. 387.

6. «Фашизм – ​це наслідок суспільного регулювання статевого життя
людини, це відповідь на пригноблення суспільством, суспільною мораллю
первісних інстинктів людини, їхньої сексуальності, їхньої вільної ігрової
потенції».

Джерело: Райх В. Психология масс и фашизм / В. Райх.
СПб., 1997. С. 13.

7. «Фашизм – ​це результат заколоту дрібної буржуазії, що задавлена в су-
тичці між капіталом і робітничим рухом».

Джерело: Лонго Л., Салинари К. Между реакцией и революцией /
Л. Лонго, К. Салинари. М., 1974. С. 199.

8. «Фашизм – ​це відкрита терористична диктатура найбільш реакційних,
найбільш шовіністичних і найбільш імперіалістичних елементів фінансово-
го капіталу».

Джерело: ХІІІ Пленум ИККИ. Стенографический отчет. М.,
1934. С. 589.

171

9. «Фашизм – ц​ е спроба панівного класу дати в  умовах кризи системи
соціальну і політичну відповідь на потреби розвитку виробничих сил, це аль-
тернатива соціалізму, або, інакше кажучи, це превентивна контрреволюція,
дещо замаскована під революцію».

Джерело: Галкин А. А. Социология неофашизма /
А. А. Галкин. М., 1971. С. 68.

10. «Фашизм являє собою ірраціональну неадекватну реакцію суспіль-
ства ХХ ст. на гострі кризові процеси, що розруйнували усталені економіч-
ні, політичні та ідеологічні структури. Особливість цієї реакції обумовлена
у вирішальній мірі тим, що вона ніби була занурена в розчин традиційних
правоконсервативних цінностей. Іншими словами фашизм – ​це правоконсер-
вативний революціоналізм, що намагається, не рахуючись з жертвами, з со-
ціальною піною, зняти реальні протиріччя суспільства, зруйнувавши все те,
що він сприймає, як перепони до зберігання і відродження довічних підва-
лин буття, які сприймаються специфічно».

Джерело: Галкин А. А. О фашизме, его сущности, корнях, признаках
и формах правления // Политические исследования /
А. А. Галкин. 1995. № 2. С. 10.

11. «Фашизм – о​ соблива форма панування в  суспільстві, що перебуває
у критичній фазі суспільних трансформаційних процесів на шляху до інду-
стріального суспільства і одночасно об’єктивно або в очах панівних станів
стоїть перед загрозою можливості комуністичного перевороту».

Джерело: Wippermann W. Faschismustheorien. Die Entwiklung der Diskussion
von den Anfangen bis heute / W. Wippermann. Darmstadt, 1997. S. 84.

172

12. «Фашизм – ц​ е антимарксизм, який має намір винищити власного во-
рога завдяки виробленню радикально протидіючої і одночасно спорідненої
з  нею ідеологіїю шляхом застосування практично ідентичних і  характерно
відштампованих методів, постійно залишаючись при цьому в межах націо-
нального самоврядування і автономії».

Джерело: Nolte E. Faschismus in seiner Epoche /
E. Nolte. München, 1963. S. 51.

13. «Фашизм – ц​ е термін для опису авторитарних націоналістичних
політичних ідеологій або масових протестних рухів».

Джерело: Kroll F-L., Zehnpfennig B. Ideologie
und Verbrechen Kommunismus und Nationalsozialismus im Vergleich /

F. Kroll, B. Zehnpfennig. München, 2014. S. 8.

14. «Фашизм – ​різновид сучасної, революційної, «масової» політики,
яка, хоч і дуже неоднорідна за своєю соціальною підтримкою і специфічною
ідеологією, що базувалася на численних перестановках, черпає свою вну-
трішню згуртованість і рушійну силу від основного міфу про те, що період
національного занепаду і декадансу є шляхом до відродження та оновлення
пост-ліберального нового порядку».

Джерело: International Fascism: Theories, Causes and the New Consensus /
edited by Roger Griffin. London; New York: Arnold:
Oxford University Press, 1998. P. 14.

15. «Фашизм – ​як модернізаційна політична релігія… як палінгенетич-
ний ультранаціоналізм…як форма політики «третього шляху», що прагне
створити «нову людину», як «очищувальна» форма націоналізму, керована
спрагою оновлення».

Джерело: Грифін Р. Дослідження фашизму в Східній Европі:
рух навздогін чи прокладання нового шляху? / Р. Грифін // Україна модерна:

міжнародний інтелектуальний часопис. 2013. № 20. С. 107–122.

173

16. «Фашизм – ​це ідея пошуку «третього шляху», що у міжвоенний час
прагнула синтезувати аспекти обох суспільно-політичних систем – к​ апіталіз-
му і соціалізму».

Джерело: Eatwell R. Fascism: a History /
Roger Eatwell. London: Pimlico, 2003. P. 21.

17. «Фашизм може бути визначений як форма політичної поведінки, від-
значена нав’язливою заклопотаністю занепадом спільноти, приниженням
або жертовністю і  компенсаційними культами єдності, енергії і  чистоти,
в  якій масова партія прихильних націоналістичних бойовиків, працюючи
в непростому, однак ефективному співробітництві з традиційними елітами,
відкидає демократичні свободи і  домагається, з  насильством і  без етичних
чи правових обмежень, досягти цілей внутрішнього очищення і зовнішньої
експансії».

Джерело: Paxton R. The Anatomy of Fascism /
Robert O. Paxton. New York: Alfred A. Knopf, 2004. P. 218.

18. «Фашизм був, по суті, рухом, що прагнув до екстремального органіч-
ного націоналізму та етатизму, вимагаючи перевершеного соціального кон-
флікту, особливо класового конфлікту, за допомогою воєнізованого та дер-
жавного насильства, щоб «вибити обох головами один одного»».

Джерело: Mann M. The Dark Side of Democracy:
Explaining Ethnic Cleansing / Michael Mann. Cambridge; New York:

Cambridge University Press, 2005. P. 180.

19. «Фашизм – ц​ е форма повстання нації проти спроби вписати цю на-
цію у непрестижний та дискомфортний для неї світовий лад, на правах нації
«другого ґатунку»».

Джерело: Урсул В. Нацизм – ​теория и современность /
В. Урсул. Тирасполь, 2009. С. 27.

174

20. «Фашизм – ​категорія, яка характеризує певний тип тоталітарних
політичних рухів, партій і  режимів, що виникають в  країнах Європи після
Першої світової війни, а також відповідну їм ідеологію. В умовах фашизму
існує диктатура, схожа з  військово-авторитарною. Її відмінність: до бюро-
кратії, армії і  церкви як корпоративних інститутів влади додаються єдина
масова партія (як політичний авангард народу) і автономна система держбез-
пеки і терору (для санації суспільства в ім’я «народного інтересу»). Система
вождізму патронує всі ці інститути, залишаючись відносно автономною.
Від власне фашистських відрізняються так звані фашизоїдні режими з фа-
шистською атрибутикою, але без основної риси – м​ асової партії, без механіз-
мів політичної мобілізації мас».

Джерело: Мицик Л. М., Кузьменко Ю. В. Новітня історія країн Європи
та Америки (1918–2007): навчальний посібник для самостійної роботи

студента / Л. М. Мицик, Ю. В. Кузьменко. К., 2008. С. 543.
21. «Фашизм – ​є повстанням проти «практичної та теоретичної
трансцендентності».

Джерело: Nolte E. Diefaschistischen Bewegungen. Die Kriese de sliberalen
Systems und die Entwicklung der Faschismus / E. Nolte. München, 1966. S. 515.

175

ДОДАТОК ІІ Програмні цілі НСДАП

І. Ми вимагаємо об’єднання всіх німців у  Велику Німеччину на основі
права самовизначення народів.

ІІ. Ми вимагаємо рівноправ’я німецького народу з іншими націями, відмі-
ни Версальського і Сен-Жерменського мирних договорів.

ІІІ. Ми вимагаємо територій і  землі для прогодування нашого народу
і для поселення нашого надлишкового населення.

IV. Громадянином держави може бути тільки той, хто належить тільки до
німецького народу. Належати до німецького народу може тільки той, у чиїх
жилах тече тільки німецька кров, без різниці віросповідання. Тому євреї не
можуть належати до німецького народу.

V. Хто не є громадянином держави, може жити в Німеччині тільки на пра-
вах гостя і підпорядковуватися законам про іноземців.

VI. Право брати участь в  управлінні і  законотворчій діяльності держа-
ви може належати тільки громадянину держави. Тому ми  вимагаємо, щоб
кожну суспільну посаду, все одно яку і все одно чи на службі імперії, однієї
із союзних держав чи громади, могли займати тільки громадяни держави.
Ми боремося проти порочної парламентської практики призначення на ту чи
іншу посаду виключно з партійних міркувань, коли не зважають на характер
і здібності людини.

VII. Ми вимагаємо, щоб держава взяла на себе зобов’язання в першу чер-
гу турбуватися про заробіток і харчування громадян. Якщо неможливо про-
годувати все населення держави, необхідно вислати з імперії представників
інших націй (осіб, які не є громадянами держави).

VIII. Необхідно перешкодити усякій подальшій імміграції осіб ненімець-
кого походження. Ми вимагаємо, щоб усіх осіб ненімецького походження,
які поселилися в Німеччині з 2 серпня 1914 р., примусили негайно залишити
країну.

176

ІХ. Усі громадяни повинні мати рівні права і нести рівні обов’язки.
Х. Першим обов’язком кожного громадянина повинна бути творча праця,
розумова чи фізична. Діяльність окремої особи не повинна порушувати ін-
тересів суспільства, вона повинна відбуватись у рамках цілого і на користь
усіх. Тому ми вимагаємо:
ХІ. Відміни нетрудового доходу, знищення процентного рабства.
ХІІ. У  зв’язку з  колосальними жертвами – л​ юдьми і  майном, які кожна
війна вимагає від народу, особисте збагачення на війні повинне вважатися
злочином по відношенню до народу. Тому ми вимагаємо повної конфіскації
всіх воєнних прибутків.
ХІІІ. Ми вимагаємо одержання всіх досі усуспільнених виробництв
(трестів).
ХІV. Ми вимагаємо участі в прибутках великих підприємств.
XV. Ми вимагаємо широкого і  систематичного забезпечення людей по-
хилого віку.
XVI. Ми вимагаємо створення здорового середнього класу і його збере-
ження, негайної муніципалізації великих універсальних магазинів і передачі
їх в оренду за низькою ціною дрібним торговцям, особливої уваги до інтере-
сів дрібних промисловців і ремісників при поставках для держави, провінцій
і громад.
XVII. Ми вимагаємо земельної реформи, яка б відповідала національним
вимогам, видання закону про конфіскацію земельної власності для суспіль-
но корисних цілей, відміни земельної ренти і заборони будь-якої спекуляції
землею.
XVIII. Ми вимагаємо нещадної боротьби проти порушників громадських
інтересів. Злочинці перед народом, лихварі, спекулянти та т.п. повинні кара-
тися смертною карою незалежно від віросповідання чи раси.
ХІХ. Ми вимагаємо заміни матеріалістичного римського права німець-
ким народним правом.
ХХ. Для того, щоб дати можливість кожному здібному і  зразковому
німцю отримати вищу освіту і таким чином досягнути відповідного стану,

177

держава повинна провести докорінну реформу всієї справи нашої народної
освіти. Навчальні плани всіх навчальних закладів повинні бути пристосовані
до практичних потреб. Школа повинна прищеплювати дітям ідею держави
вже з самого початку їхнього свідомого життя (вітчизнознавство).

Ми вимагаємо навчання за рахунок держави особливо обдарованих дітей
бідних батьків незалежно від стану чи професії останніх.

ХХІ. Держава повинна турбуватися про підвищення охорони здоров’я:
шляхом охорони матері та дитини, заборони дитячої праці, введення в  за-
конодавчому порядку обов’язкової гімнастики і  спорту з  метою підняття
фізичного рівня і,  нарешті, шляхом найширшої підтримки всіх спілок, які
займаються фізичним вихованням молоді.

ХХІІ. Ми вимагаємо відміни найманого війська й утворення народної
армії.

ХХІІІ. Ми вимагаємо законодавчої боротьби проти свідомого політично-
го обману і розповсюдження його через пресу. Щоб зробити можливим ство-
рення дійсно німецької преси, ми вимагаємо:

а) усі редактори та співробітники газет, які виходять, повинні належати
до німецького народу;

б)  ненімецькі газети потребують особливого дозволу з  боку держави,
вони не повинні виходити німецькою мовою;

в) будь-яка фінансова участь у німецьких газетах або вплив на них повин-
ні бути заборонені законом для осіб ненімецького походження.

Ми вимагаємо, щоб порушення цієї заборони каралося закриттям газети
і негайним висланням з Німеччини винних осіб ненімецького походження.

ХХІV. Ми вимагаємо свободи всіх віросповідань у  державі, оскільки
вони не загрожують її існуванню і не порушують моральні почуття німець-
кої раси.

Партія як така стоїть на ґрунті позитивного християнства, не пов’язуючи
себе з тим чи іншим віросповіданням. Вона веде боротьбу проти єврейсько-
матеріалістичного духу всередині нас і поза нами й переконана, що тривале

178

оздоровлення нашого народу може настати тільки зсередини на основі: за-
гальне благо вище особистої вигоди.

ХХV. Для втілення всього цього ми  вимагаємо: створення сильної дер-
жавної влади центрального політичного парламенту над всією імперією і над
всіма її організаціями, створення станових і професійних палат для прове-
дення загальноімперських законів в окремих союзних державах Німеччини.

Вожді партії обіцяють неухильно боротися за здійснення вищенаведених
вимог і у випадку необхідності пожертвувати за неї власним життям.

Джерело: Гейден К. История германского фашизма /
К. Гейден. М. Л., 1935. С. 16–18.

179

ДОДАТОК ІІІ
Політична хроніка Веймарської республіки

1918 рік
03.11. Повстання матросів у м. Кіль.
07.11. Революція в  Мюнхені під проводом Курта Ейснера. Поява
Прокламації щодо вільної держави Баварія.
09.11. Зречення від престолу Вільгельма ІІ Гогенцоллерна. Проголошення
Німецької республіки Ф. Шейдеманом. Принц Макс Баденський передає го-
лові СДПН пост рейхсканцлера.
10.11. Формування Ради Народних Уповноважених.
11.11. Стаст-секретар Маттіас Ерцбергер підписав Комп’єнське
перемир’я.
12.11. Німецько-австрійські Національні збори проголосили про приєд-
нання Австрії до німецького «рейху». Засновано Баварську народну партію
(БНП).
15.11. Засновано Німецьку народну партію (ННП). Підписано договір
між профспілками та працедавцями щодо спільної праці у межах «соціаль-
ного партнерства».
20.11. Засновано Німецьку демократичну партію (ДНП).
24.11. Засновано Німецьку національну народну партію (НННП).
16.12. І з’їзд Рад Німеччини прийняв рішення щодо проведення виборів
до складу Національних зборів 19 січня 1919 р.
23.12. Повстання Народної морської дивізії в Берліні.
25.12. Засновано політичну організацію «Сталевий Шолом».
29.12. Представники Незалежної соціал-демократичної партії Німеччини
(НСДПН) вийшли зі складу ради Народних Уповноважених.
30.12. Засновано Комуністичну партію Німеччини (КПН).

180

1919 рік
05.01. Засновано Німецьку робітничу партію (майбутню НСДАП).
5–11.01. Повстання лівих радикалів – ​«спартаківців» у Берліні.
15.11. Вбивство Рози Люксембург і Карла Лібкнехта фрайкорівцями.
18.01–28.06. Паризька мирна конференція і Німеччина.
19.01. Виборча кампанія у Національні збори.
06.02. Скликання Національних зборів у м. Веймар.
11.02. Фрідріха Еберта обрано президентом.
13.02. Засновано «веймарську поліцію»: СДПН, НДП та партія Центру
під загальним проводом Філіппа Шейдемана.
21.02. Вбивство прем’єр-міністра Баварії Курта Еснера націоналістом
графом Антоном фон Арко-Валлі.
Лютий-травень. Безлад, страйки, повстання у  багатьох районах
Німеччини.
02.05. Ліквідація заснованої 7  квітня Республіки Рад у  Мюнхені
підрозділами фрайкору з Пруссії та Вюртембергу.
07.05. Повідомлення щодо змісту Версальської угоди.
16.06. Ультиматум Антанти.
20.06. Відставка уряду. Відмова Філіппа Шейдемана підписати
Версальську угоду.
21.06.1919 – 26.06.1920. Кабінет Густава Бауера: СДПН + Центр.
22.06. Національні збори проголосували за підписання Версальської
угоди.
28.06. Підписання Версальської угоди.
03.07. Відставка Пауля фон Гінденбурга.
11.08. Підписання рейхспрезидентом Фрідріхом Ебертом Веймарської
Конституції.
14.08. Вступила в дію Веймарська Конституція.
19.08. Національні збори ухвалили фінансову реформу Маттіаса
Ерцбергера.

181

18.11. Публічне висловлювання Паулем фон Гінденбургом тези щодо
«удару кинджалом у спину».

1920 рік
10.01. Вступила в дію Версальська угода.
12.03. Відставка рейхсміністра фінансів М. Ерцбергера.
13–17.03. Капповський путч.
Березень–квітень. Комуністичні повстання в Рурі та Середній Німеччині.
06.06. Вибори складу І  рейхстагу: послаблення позицій «веймарської
коаліції».
25.06.1920–04.05.1921. Кабінет Константіна Ференбаха: Центр, ННП.
НДП.
05–16.07. Конференція щодо репарацій у Спа.
16.10. Розкол НСДПН.
04–07.12. Об’єднання лівого крила НСДПН та КПН.

1921 рік

24–29.01. Паризька конференція: Німеччині запропоновано обсяг репара-
цій у 269 млрд золотих марок. Термін виконання 42 роки.

21.02–14.03. Лондонська конференція: відмова від німецьких контрибу-
цій щодо репарацій.

Березень. Комуністичні повстання в Саксонії та Гамбурзі.
08.03. Окупація військами Антанти Дуйсбурга, Рура та Дюссельдорфа.
05.05. Лондонський ультиматум – в​ становити репарації в обсязі 132 млрд
золотих марок з виплатою протягом 50 років.
20.05. Безладдя у Верхній Сілезії.
10.05–22.10. Перший кабінет Йозефа Вірта. Прийняття Лондонського
ультиматуму. Початок «політики виконання».
24–25.08. Підписання мирної угоди з США та Австрією.
26.08. Вбивство Маттіаса Ерцбергера членами праворадикальної органі-
зації «Консул».
26.10–14.11. Другий кабінет Йозефа Вірта: «веймарська коаліція».

182

1922 рік

06–13.01. Конференція в Каннах: рішення запросити делегацію Німеччини
на форум до Генуї.

10.04–19.05. Конференція в Генуї.
16.04. Раппальська угода між Німеччиною та Радянським Союзом:
відродження дипломатичних стосунків; взаємна відмова від репарацій, вста-
новлення режиму максимальної сприятливості в торгівлі.
24.06. Вбивство міністра закордонних справ Вальтера Ратенау (НДП)
правими екстремістами.
21.07. Закон щодо захисту Республіки.
Серпень. Прискорення інфляції.
24.09. Об’єднання уламків НСДПН з СДПН.
24.10. Продовження повноважень президента Фрідріха Еберта рішенням
рейхстагу до 01.07.1925 року.
22.11.1922 – 12.08.1923. Кабінет Вільгельма Куно – ​«уряд буржуазних
фахівців».

1923 рік

11.01. Окупація Руру франко-бельгійськими військами внаслідок припи-
нення німцями репараційних виплат. Початок політики «пасивного опору».

13.08–04.10. Перший кабінет Густава Штреземанна – у​ ряд «великої ко-
аліції»: СДПН, Центр, НДП, ННП.

26.09. Припинення політики «пасивного опору». Введення в рейху над-
звичайного стану. Апофеоз інфляції.

Жовтень–листопад. Заворушення сепаратистів у  Рейнській зоні та
Пфальці.

13.10. Рейхстаг прийняв закон щодо фінансового та економічного оздо-
ровлення країни.

16.10. Засновано Рентенбанк, метою якого є валютне оздоровлення.
18.10–18.02.1924. Конфлікт між Баварією та республікою.
21.10. Імперська екзекуція проти саксонського уряду (СДПН – ​КПН).

183

03.11. Вихід членів СДПН зі складу імперського уряду внаслідок подій
у Саксонії та Баварії.

08–09.11. «Пивний путч» у Баварії. Фрідріх Еберт наділив генерала Ганса
фон Секта особливими повноваженнями.

15.11. Введення в обіг нових марок. 1 нова марка = 1 білліон старих ма-
рок. Припинення інфляції.

30.11–26.05.1924. Перший кабінет Вільгельма Маркса: коаліція буржуаз-
них партій (Центр, ННП, НДП, БНП).

1924 рік
Лютий. Заборона діяльності НСДАП та КПН у Німеччині.
13.02. Закінчення терміну дії надзвичайного стану в Німеччині.
22.02. Засновано «Спілку імперського прапора» прихильниками респу-
бліканського устрою членами СДПН, Центру та НДП.
01.04. За організацію «пивного путчу» А. Гітлер засуджений до 5-річного
тюремного ув’язнення.
09.04. «План Дауеса» встановлював щорічні німецькі репараційні випла-
ти в сумі 2,5 млрд марок.
04.05. Вибори складу ІІ рейхстагу.
03.06–15.02. Другий кабінет Вільгельма Маркса.
Липень. Засновано перший осередок «Спілки червоних фронтовиків» –​
воєнізованої комуністичної організації в Тюрингії.
16.07–16.08. Лондонська конференція затвердила «План Дауеса».
29.08. Закон щодо «Плану Дауеса» прийнятий рейхстагом.
07.12. Вибори складу ІІІ рейхстагу.
17.12. Дострокове звільнення Гітлера із в’язниці.

1925 рік
15.01.–05.12. Кабінет Ганса Лютера.
24.02. Відродження діяльності НСДАП.
28.02. Смерть рейхспрезидента Ф. Еберта.

184

26.04. Обрано новим рейхспрезидентом Пауля фон Гінденбурга. Другий
тур – ​48,3% голосів виборців.

14.07. Початок визволення Руру.
05–16.10. Конференція в Локарно. Підписання франко-німецького дого-
вору щодо безпеки спільного кордону.
25.10. Вихід членів Німецької національної народної партії (НННП) зі
складу імперського уряду як протест проти Локарнських угод.
27.11. Ухвалення Локарнських угод рейхстагом.

1926 рік
20.01–12.05. Другий кабінет Ганса Лютера.
24.04. Берлінська угода між Німеччиною та СРСР.
16.05–17.12. Третій кабінет Вільгельма Маркса.
20.06. Провал референдуму щодо повернення майна князям.
08.09. Прийом Німеччини до складу Ліги Націй.
06.10. Звільнення генерала Ганса фон Секта з посади голови рейхсверу.
Привід – п​ рийом до армії принців Гогенцоллерн.
10.12. Густав Штреземанн отримав Нобелівську премію миру.

1927 рік
29.01–12.06.1928. Четвертий кабінет Вільгельма Маркса.
31.01. Відкликання з Німеччини інтернаціональних комісій Антанти, які
контролювали роззброєння рейхсверу.
07.07. Прийняття рейхстагом закону щодо страхування від безробіття.
17.08. Німецько-французька торговельна угода.

1928 рік
14.01. Військовим міністром рейхстагу призначено Вільгельма Гренера.
20.05. Вибори IV складу рейхстагу.
28.06–27.03.1930. Кабінет Германа Мюллера – «​ велика коаліція» – С​ ДПН,
НДП, ННП, Центр, БНП.
27.08. Німеччина підписала пакт Бріана-Келлога.

185

20.10. Альфреда Пренберга обрано Головою НННП.
09.12. Прелат Людвіг Каас обраний Головою партії Центру.

1929 рік
09.02–07.06. Паризька конференція прийняла «План Юнга».
Березень. У Німеччині 2,8 млн безробітних.
01.05. Комуністичні заворушення в Берліні. Заборона «Спілки червоних
фронтовиків» у Німеччині.
07.06. Затвердження «Плана Юнга».
09.07. Альфред Гугенберг, Адольф Гітлер, Франц Зельдте ініціювали про-
цедуру референдуму проти «Плану Юнга».
03.10. Смерть Густава Штреземанна.
24.10. Біржова паніка в Нью-Йорку. Початок світової економічної кризи.
06.12. Меморандум голови рейхсбанку Ялмара Шахта проти «Плану
Юнга».
22.12. Крах референдуму проти «Плану Юнга».

1930 рік
23.01. Вільгельм Фрік стає першим нацистським провінційним міністром
(Тюрингія).
07.03. Ганс Лютер змінив Ялмара Шахта на посаді голови рейхсбанку.
12.03. Прийняття «Плану Юнга» рейхстагом.
30.03–07.10.1931. Перший кабінет Генріха Брюнінга – ​«президіальний
уряд».
30.06. Залишення Рейнської зони військами Антанти.
16.07. Розпуск рейхстагу.
23.07. Засновано народно-консервативне об’єднання на чолі з Готфрідом
Тревіранусом і графом Вестарном.
14.09. Обрано V склад рейхстагу.
25.09. Виступ Адольфа Гітлера на Лейпцизькому судовому процесі проти
офіцерів рейхсверу в м. Ульм.

186

1931 рік

21.03. Імперський уряд прийняв рішення про утворення австро-німецько-
го митного союзу.

13.07. Крах Дармштадського та Національного банків. Уряд закрив усі
банки, ощадні каси та біржі.

09.08. Напередодні заворушення проти дострокового розпуску прусcько-
го ландтагу.

03.09. Відмова Німеччини від митного союзу з Австрією.
06.10. Надзвичайні засоби заради «Збереження економіки та фінансів».
09.10–30.05.1932. Другий кабінет Генріха Брюнінга – ​курс на посилення
впливу президента.
16.12. Засновано політичний блок «Гарцбурзький фронт»: «Національна
опозиція» – Н​ СДАП, НННП, «Сталевий шолом», організації «фьолькіше».
08.12. Нові надзвичайні закони «Збереження економіки та фінансів».
16.12. Засновано «Залізний фронт» з  прихильників республіканського
статусу: СДПН, вільні профспілки, «Спілка імперського прапору».
Грудень. У Німеччині 5,6 млн безробітних.

1932 рік

22.01. Промова Адольфа Гітлера перед 300 підприємцями щодо мети на-
цистського руху.

10.04. Друге обрання Пауля фон Гінденбурга рейхспрезидентом.
13.04. Заборона діяльності СА і  СС надзвичайним декретом уряду
Брюнінга.
12.05. Відставка військового міністра Вільгельма Гренера.
01.06–17.11. «Президіальний кабінет» Франца фон Папена.
04.06. Розпуск рейхстагу.
16.06–09.07. Конференція в Лозанні. Введено трирічний мораторій на ні-
мецькі репарації.
20.07. Відставка прусського уряду Брауна–Зеверінга (СДПН).
Франц  фон Папен зайняв посаду імперського комісара Пруссії.

187

22.07. Німеччина покинула Женевську конференцію з питань роззброєння.
31.07. Обрано VI склад рейхстагу. У НСДАП 37,8 депутатських мандатів.
13.08. Гітлер вимагає від Пауля фон Гінденбурга посаду рейхсканцлера.
04.09. Надзвичайні закони заради «пожвавлення економіки».
12.09. Розпуск рейхстагу.
06.11. Обрано VII склад рейхстагу. НСДАП втрачає частину електорату.
17.11. Відставка кабінету Франца фон Папена.
03.12–28.01.1933. «Президіальний кабінет» Курта фон Шлейхера.

1933 рік
04.01. Переговори Франца фон Папена з Адольфом Гітлером у будинку
банкира Курта фон Шрьодера.
28.01. Пауль фон Гінденбург відправляє  фон  Курта фон Шлейхера
у відставку.
30.01. Пауль фон Гінденбург призначає Адольфа Гітлера рейхсканцлером.
27.02. Підпалено рейхстаг.
04.03. Обрано VIII склад рейхстагу: у  НСДАП 44,08% депутатських
мандатів.
11.03. Рейхстаг наділяє уряд Гітлера надзвичайними повноваженнями,
достатніми, щоб реформувати Веймарську Конституцію 1919 року.
Джерело: Biographisches Lexikon zur Weimarer Republik / W. Benz, H. Graml.

München, 1988. S. 387–392.

188

ДОДАТОК IV Статут Великонімецького
молодіжного руху

1. Метою Великонімецького молодіжного руху є об’єднання молоді, яка
стоїть на платформі «фьолькіше». ВМР знає без боягузливих прикрас сьо-
годнішню ситуацію. Вона бере на себе зобов’язання бути повністю відданою
ідеям «фьолькіше». Нашим намаганням є об’єднання тіла і  душі, викори-
стання впливу на молодь за допомогою фізичних вправ, прогулянок та ігор,
залучення молоді до політичної діяльності.

2. Членом ВМР може бути будь-який юнак або дівчина з  німецькою
кров’ю та німецьким родоводом, тому прийом до складу євреїв виключений.
До складу ВМР приймаються 16–19-річні. Члени ВМР зобов’язані беззапе-
речно підкорятись фюреру та керівництву.

3. Кожен член ВМР або через рукостискання та підпис, або через прися-
гання на вірність руху бере на себе зобов’язання виконувати статут та про-
являти беззастережну слухняність власному керівництву, бо це справа їхньої
честі, як справжніх німців. Подальші обов’язки будь-якого члена ВМР виз-
начаються його зв’язком безпосередньо з товариством або з іншими товари-
шами. Станових відмінностей тут немає.

4. ВМР щотижня проводить збори або, за пропозицією членів, прогулян-
ки або бесіди. Кожна неявка на збори можлива лише через поважні обстави-
ни і має бути письмово обґрунтована.

5. Керівний склад ВМР не обирається, а призначається. Керівники при-
значаються компетентно, вони повинні мати неабиякі здібності управління.
Керівники зобов’язані бути добрим прикладом у всьому для безпосередніх
підлеглих. Керівники вимагають від власних підлеглих беззастережного під-
корення, і в той же час саме вони несуть тягар відповідальності за будь-яку
провину члена власного товариства. Кожен член ВМР усвідомлює, що згідно
зі статутом організації, він повинен покірно виконувати будь-які безпосеред-
ні розпорядження від вищого керівництва.

189

6. У  випадку грубих порушень розпоряджень від вищого керівництва
ВМР будь-який член руху може бути пониженим у званні. Усе це стосується і
тих членів ВМР, які морально відстають від товаришів з молодіжного союзу.
Винному може бути виголошена догана або його виключать зі складу ВМР
з обов’язковим вилученням членського квитка організації керівником.

7. Члени ВМР протягом року готуються до проведення земельного мо-
лодіжного свята.

8. Членський внесок – ​щомісячно 0,65 марки. Вступний внесок – ​0,5 мар-
ки. Боржники членських внесків виключаються із молодіжного союзу.

9. Будь-який член ВМР зобов’язаний виконувати вимоги статуту.
10. Усі юридичні питання відносяться до компетенції земельного керів-
ництва ВМР у Саксонії.
11. Будь-який керівник має кожного місяця зробити доповідь щодо ста-
ну справ окружному керівництву, яке своєю чергою доповідає гауляйтеру.
Кожен гауляйтер 15 числа кожного місяця передає рапорт у земельне управ-
ління ВМР. У доповіді обов’язково повинна бути відбита персональна робо-
та керівника та точна кількість членів товариства.
12. Уся земля розділяється на округи, області, земельні осередки.
13. Керівники підрозділів обов’язково зустрічаються двічі на місяць з ім-
перським керівництвом. Присутність на цих заходах є обов’язковою.
14. Окружне керівництво не пізніше 10 числа щомісяця надає рапорт гау-
ляйтерам, які у свою чергу 15 числа – з​ емельному керівництву.
15. Статут затверджений земельним керівництвом.
Секретар: Альберт Вальтер.
Земельний керівник ВМР Саксонії: Курт Грубер.

Джерело: Bundesarchiv Koblenz. NS26/31. S. 12.

190

ДОДАТОК V Установчий Маніфест
Націонал-соціалістичного
німецького студентського союзу

(витяг)

Пройшло вже понад 2 роки з  того часу, як перший німецький студент
присвятив своє життя націонал-соціалізму. Заборони та переслідування на-
шого руху продовжуються і сьогодні. Усі партії – і​ справа, і зліва ополчили-
ся проти нас. Чому? Праві буржуазні партії та центристські партії виступа-
ють «проти» тому, що вважають, немовби ми боролися з їхньою системою
представництва народу і  тому, що ми  захищаємо економічно справедливі
вимоги робітників. Марксистські ліві партії виступають проти нас тому, що
ми  розколюємо робітничий рух, відвертаючи його представників від мар-
ксизму. Крім того, вони ніяк не можуть зрозуміти, як можна «національне»
та «соціалістичне» злити докупи в нашому народові. Ми, студенти – н​ аціо-
нал-соціалісти, довго сподівались на те, що вже діючі національні організації
усвідомлюють наші завдання і що ми з їхньою допомогою посядемо належ-
ні місця у вищій школі, щоб повсякденною діяльністю сприяти створенню
«єдиної німецької спілки». Але ми не бачимо жодних позитивних зрушень
у цьому напрямку. Щоденно більша частина німецького студентства, пере-
важно його молоде поповнення, майже повністю забуває про необхідність
мати контакт з простим людом. Молоде покоління академічної науки сьогод-
ні повністю втрачено для народу.

Тому кожен студент-фронтовик чи студент, який поєднує навчання з ро-
ботою на виробництві, повинні своїм досвідом або думкою допомагати
спільній справі. На наш погляд, серед завдань, які стоять перед «молодими
академіками» сьогодні, найбільш важливими є:
• активне звільнення від марксизму;
• посилена фінансова допомога;
• залучення різних соціальних верств до націонал-соціалізму.

191

Для того, щоб усі особи, які належать до німецького студентства, це усві-
домили, очевидна сьогоднішня задача, яка стоїть перед нами, це організація,
для того, щоб згладити гострі протиріччя між студентами націонал-соціалі-
стами і  тими, хто є прихильниками політичної та економічної систем, що
існують сьогодні.

Саме тому ми вимагаємо від усіх друзів за переконаннями в усіх вищих
школах Німеччини; від осіб, які вже належать до НСДАП, негайно сприяти
заснуванню секцій Націонал-соціалістичного студентського союзу й самим
вступати до НСНСтС.

Вільгельм Темпель
Гельмут Педліх.
Джерело: Kater M. Der National-sozialistische Studentenbund von 1926 bis
1928: Randgruppe zwischen Hitler und Strasser / М. Kater // Vierteljahreshefte

für Zeitgeschichte. 1974. № 22. S. 148.

192

ДОДАТОК VI Циркуляр імперського міністра
виховання Бернхарда Руста від

10 вересня 1935 р.

Головною умовою будь-якої корисної роботи є расова відповідність вчи-
телів і учнів. Діти єврейського походження завжди утворюють різноманітні

Урок нацистської ідеології
(Ілюстрація з книги Брухвельд С., Левин П. Передайте об этом детям вашим…

История Холокоста в Европе 1933–1945. / С. Брухвельд, П. Левин. М.: Текст,
2000. С. 24)

193

перешкоди єднанню класного колективу, заважають спокійному здійсненню
націонал-соціалістичного виховання молоді в  загальноосвітніх публічних
школах. Проведені за моїм розпорядженням вибіркові перевірки в окремих
регіонах Пруссії виявили, що громадські народні школи все ще значною
мірою засмічені єврейськими школярами та школярками.

Незважаючи на те, що створення громадських та приватних єврейських
шкіл в окремих містах вже призвело до відомого відокремлення єврейських
дітей шкільного віку, які сповідують юдаїзм, я  особисто вважаю, що роз-
поділу за конфесіями для націонал-соціалістичної шкільної справи недо-
статньо. Утворення націонал-соціалістичної спільноти у  класі як базового
фундаменту виховання молоді можливе лише тоді, коли на практиці буде
здійснено чітке розподілення дітей за расовими ознаками.

Саме тому я  маю намір з  1936 навчального року здійснити системний
расовий розподіл серед учнів всіх типів шкіл…

В  обов’язкових шкільних закладах освіти, маючи на увазі необхідність
існуючого для неарійців обов’язкового навчання, направлення до приватних
народних шкіл не можливе. Мабуть, йтиметься про утворення окремих гро-
мадських народних шкіл для євреїв. У  цих школах мають бути зібрані всі
ті учні, у  яких батьки (обидва або один) є євреями. Так званих євреїв «на
чверть», тобто тих, у  кого євреєм був один з  предків другого коліна, вра-
ховувати при здійсненні расового розподілу в  сфері шкільної справи я  не
збираюсь…

Джерело: Zentner K. Illustrirte Geschichtedes Dritten Reiches / К. Zentner.
Köln, 1983. Bd. ІI. S. 350.

194

ДОДАТОК VII
Гітлер щодо розвитку шкіл і «Гітлерюгенду»,
від 8 червня 1942 р.

Під час вечері фюрер заявив, що школа, як і засоби масової інформації,

є одним із засобів виховання народу. І будь-які приватновласницькі інтереси

не повинні впливати на організацію урядування та ідейного виховання в них.

Проте окремо такого засобу виховання, як школа, недостатньо. Річ у тому,

що в школі, у першу чергу, за мету обирають досягнення гарної успішності

підлітків.

Саме тому він створив ще й «Гітлерюгенд» і висунув сміливе гасло про

те, що в ньому молодь повинна керувати молоддю. Він досяг того, що з юних

літ серед молоді шукали тих, хто має бути керманичем, тобто проявив себе

маленьким ватажком. Разом з  тією характеристикою, яку давав вчитель

і  яка – т​ ак чи інакше – ​орієнтувалась на рівень знань підлітка; керівницт-

во «Гітлерюгенду» також надавало

йому оцінку, в  якій провідне зна-

чення надавалося рисам характеру,

тобто почуттю товариськості, твер-

дості, хоробрості, мужності і  здат-

ності керувати своїми однолітками.

Сила школи і  «Гітлерюгенду»

як засобу виховання… у  вирішенні

проблеми відбору вихователів мо-

лоді… Оскільки молодь за віком від

10–12 і  до 16–17 років найвищою

мірою здатна захоплюватися і вияв-

ляє яскраво виражену відданість іде-

алам, то саме в ці роки їй потрібен

Урок у школі часів нацистської особливо придатний тип керівника,
Німеччини через те що лише він може надати

195

гарантії того, що виховання буде
проводитись у відповідності з чітко
визначеною метою.

Річ у  тому, що саме в  перехід-
ному віці діти особливо сприйнят-
ливі. Скількох партійних керівників
залучили до ідей націонал-соціалі-
стичного руху саме їхні діти! Саме
підлітки незліченну кількість разів,
запалившись філософією націонал-
соціалізму, залучили спершу матір,
а  з  її допомогою вже батька до лав
НСДАП.

Джерело: Пикер Г. Застольные
разговоры Гитлера / Г. Пикер.
Смоленск, 1993. С. 360–361.

Уніформа члена «Гітлерюгенду»
(З фондів Музею

«Пам’ять єврейського народу
та Голокост в Україні»)

196

ДОДАТОК VIIІ Закон щодо «Гітлерюгенду»
від 1 грудня 1936 р.

Від молоді залежить майбутнє німецького народу. Саме тому вся молодь
Німеччини має бути підготовлена до своїх майбутніх обов’язків. Для цього
імперський уряд приймає наступний закон:

п. 1. Уся німецька молодь у кордонах рейху об’єднується у «Гітлерюгенд».
п. 2. Усю німецьку молодь поза родиною і школою належить фізично, ду-
ховно та морально виховувати у «Гітлерюгенді», у дусі націонал-соціалізму,
заради служіння народу та народному співтовариству.
п.  3. Завдання виховання всієї німецької молоді в  «Гітлерюгенді» пере-
дається імперському молодіжному фюреру НСДАП. Тим самим він є «фю-
рером молоді німецького рейху». Він займає позицію вищого імперського

Заповнений бланк заяви щодо вступу до лав «Гітлерюгенду»

197

органу влади з місцем перебування в Берліні і підпорядкований безпосеред-
ньо фюреру та рейхсканцлеру.

п. 4. Необхідні для виконання і доповнення цього закону накази і загальні
адміністративні розпорядженні видає фюрер і рейхсканцлер.

Джерело: Reichsgesetzblatt. 1936. Teil. 1. S. 993.

Зразок членського квитка «Гітлерюгенду»
(З фондів Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні»)

198

Службова картка члена Гітлерюгенду
(З фондів Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні»)

199

ДОДАТОК IX Кількість членів нацистських
молодіжних організацій (млн чол.),
1932–1939 рр.

Рік Гітлер- Юнгфольк Спілка німецьких дівчат Юнгмедель
югенд
0,02 0,02 0,004
1932 0,05 1,13 0,24 0,35
1,46 0,47 0,86
1933 0,56 1,50 0,57 1,05
1,78 0,87 1,61
1934 0,78 1,88 1,04 1,72
2,06 1,45 1,86
1935 0,83 2,14 1,50 1,92

1936 1,17

1937 1,24

1938 1,66

1939 1,72

Джерело: Overy R. The Penguin. Historical atlas of the Third Reich /

R. Overy. London, 1996. P. 124.

200