батьки застерігали її від одруження з цим чоловіком, а вона
стверджувала, що вони ображають його, що він – чудова люди-
на і що ніколи її не розлюбить.
Поданий вище приклад показує, що відшкодування заподія-
них кривд вимагає не тільки чесності, сміливості і чистого сум-
ління, але воістину виняткової розсудливості, розважливості
і ввічливості, а також передбачення наслідків певної форми
відшкодування, яку ми вважаємо належною. Перед прийнят-
тям остаточного рішення щодо способу відшкодування варто
порадитися з кимось, хто має досвід у цьому питанні. Особливо
доречною допомога мудрого порадника є тоді, коли ми повин-
ні відшкодувати кривди особі протилежної статі, адже чолові-
ки і жінки мають у цьому питанні різну вразливість і дещо інші
очікування. Як правило, варто добре подумати, кого в це наше
відшкодування втаємничити, а кого ні, щоб мимоволі не погли-
бити страждання тих людей, яких ми скривдили.
Питання відшкодування ускладнюється тоді, коли хтось
кривдив близьку людину, яка, однак, нічого про це не знала. Тут
класичним прикладом є вищезгадана подружня зрада. У цьому
прикладі, на відміну від попереднього, припустімо, що дружина
зраджує свого чоловіка, а він ні про що не здогадувався. Тепер
вона радикально змінилася, назавжди порвала з коханцем, зно-
ву відчула любов до чоловіка і дітей, цілим серцем повернула-
ся до своїх рідних. На цьому новому, шляхетному етапі життя
сумління каже їй: «Ти прирікала чоловікові не тільки вірність,
але й послух подружній. Якщо ти тепер щиро навертаєшся, то
не тільки перестаєш зраджувати і починаєш любити чоловіка
більше, ніж досі, але в рамках подружнього послуху визнай
перед чоловіком, що ти зраджувала його». Чи в такій ситуації
дружина повинна все визнати чоловікові? У цьому питанні бу-
вають різні бачення. На мою думку, беззаперечним є принай-
мні один принцип. Якщо винуватець прагнув би визнати свою
провину для того, щоб йому полегшало, щоб скинути із себе
тягар закидів сумління, то не має права так робити, адже його
Крок дев’ятий 151
поведінка була б егоїстичною і жорстокою. Тоді він може піти
до сповідника чи друга, але не до людини, яку скривдив. Від
шкодування не може полягати в тому, що кривдникові полег-
шає, а його жертві погіршає. Любов і розсудливість перевищує
щирість.
Натомість очевидною є ситуація, коли чоловік чи дружина,
яких ми зраджуємо, прямо запитають про зраду. Тоді ніколи
не можна обманювати. Утім, не слід згадувати про подробиці
у цьому питанні. Не можна також піддаватися вкрай помилко-
вому переконанню, що якщо я зізнався і перестав зраджувати,
то це питання вже закрите. Суть відшкодування у подібних си-
туаціях полягає в тому, що той, хто раніше зраджував, тепер
виявляє чоловікові чи дружині ще більшу любов, ніж перед зра
дою. Одна зі зраджених жінок з гордістю і радістю сказала мені
у присутності свого чоловіка, який радикально змінився: «Доки
чоловік мене зраджував, я переживала пекло, але з того часу,
як він радикально змінився і порвав з коханкою, він виявляє
мені таку любов, яку ніколи раніше не виявляв. Тепер він лю-
бить мене ще більше, ніж перед шлюбом і на першому, надзви
чайно щасливому етапі подружнього життя». Беручи до уваги
слова тієї жінки, можемо бути впевнені, що чоловік справді зрі-
лим чином відшкодував кривди, які їй заподіяв.
Якщо людина, яку я скривдив, не знає про все зло, яке я їй
зробив, а, крім цього, вона дуже вразлива і, можливо, пере-
живає ще інші важкі життєві ситуації, то, як правило, розсуд-
ливіше буде почекати з відвертим визнанням всіх моїх провин
доти, доки ця особа переконається, що я справді став новою
людиною, що тепер я справді люблю, що тепер я чесний, від-
повідальний і вірний. Щирість не важливіша за любов і розсуд-
ливість. Якби вчитель щиро сказав дітям, що в понеділок рано
йому зовсім не хочеться їх вчити, і, якби його воля, він пови-
кидав би всіх учнів через вікно, то був би щирий, але незрілий.
Про свої проблеми він може і повинен щиро розмовляти з Бо-
гом, зі самим собою, зі сповідником чи другом, але не з учнями,
152 Шлях переможців
для яких його щирість буде тільки приводом до страху чи згір-
шення. Так само не був би відповідальним батько, який щиро
сказав би своїм малим дітям, що розлюбив свою дружину, а їх-
ню маму.
Врешті, мені ще раз хотілося б наголосити, що коли кривд
ник в рамках відшкодування визнає зло, яке вчинив, то він
не повинен вдаватися у детальний опис цього зла. Особливо
це стосується подружньої зради. Адже це було б тільки непо
трібним пригадуванням і роз’ятрюванням ран – і то для обох
сторін. Для прикладу: якщо зраджена дружина і домагається
деталей в цьому питанні – з ким, де, яким чином – то чоловік
повинен твердо сказати: «Дружино, це вже в минулому! Відко-
ли я навернувся, то сам вже про це не думаю. Те, що я вчинив
тоді, тепер мені абсолютно чуже. Будь ласка, не змушуй мене
розповідати деталі того, що вже для мене не існує. Якби я почав
про це розповідати, то ми б обоє тільки страждали. Залишмо,
будь ласка, минуле в руках минулого. Дозвольмо померлим хо-
вати своїх померлих, а ми радіймо нашою взаємною любов’ю
тут і тепер». Хто справді радикально відвернеться від того, що
було негідним його людської гідності, той навіть собі не роз-
повідає про те, що чинив. Минуле вже не має над ним влади.
Крок дев’ятий 153
глава 10 Крок десятий:
Продовжували робити
особисту інвентаризацію,
і коли ми були неправі,
відразу визнавали це.
З Дванадцяти Кроків
Анонімних Алкоголіків
Продовжували робити
особисту інвентаризацію,
і коли ми були неправі,
відразу визнавали це.
З Дванадцяти Кроків
Спільноти святого Якова
Розвитку немає меж
Десятий крок вчить нас зрілої покори і реалізму. Він прига-
дує нам про те, що людина – велична, бо подібна до самого
Бога, але водночас перебуває під великою загрозою – власної
слабкості та слабкостей довколишніх людей. Свідченням цьо-
го реалізму, цієї здорової покори є постанова далі робити осо-
бисту інвентаризацію, одразу зізнаючись у помилках, які чи-
нимо. У цьому кроці ключовими є два слова: «продовжували»
і «відразу», тобто негайно. Бути реалістом означає усвідомлю-
вати, що навіть тоді, коли ми чесно і витривало вводимо в наше
життя дев’ять попередніх кроків, попри це ми надалі залишає-
мося недосконалими, далі перебуваємо під загрозою, нам не
можна спочивати на лаврах.
Що радикальнішою є наша переміна, що глибшим є наш ду
ховний розвиток, то більше до нашої свідомості доходять слова
Ісуса, що спасеться тільки той, хто витримає до кінця. Так є то-
му, що ми живемо після первородного гріха, зранені духовно,
морально і суспільно. Образно кажучи, ми живемо на такій
планеті, яку можна порівняти з дуже похилою підлогою чи
з «Титаніком», що тоне. На похилій підлозі легко послизнути-
ся і впасти вниз, у прірву. Падати легко, а підніматися вгору
важко. Подібною є ситуація на борту корабля, який тоне. Коли
одна його частина занурюється під воду, тоді досі плаский борт
змінюється на щораз більше вертикально розташовану прірву.
З борта «Титаніка», що тоне, легко випасти, опинитися у воді
Крок десятий 157
й потонути. Значно важче втриматися на борту, щоб якнайпіз-
ніше торкнутися крижаної води і мати якнайбільше шансів, що
надійде допомога.
Тож ми живемо на планеті, яка дуже нахилена в напрямку
зла. У наших помешканнях чи інших будинках, а також на вули-
ці, ми, як правило, рухаємося по відносно пласкій і вирівняній
поверхні. Майданчик, на якому ми розігруємо наше життя, вже
не такий комфортний. Ми можемо порівняти його з важким
скелелазінням, яке вимагає відмінної форми та збереження
пильності й зосередженості, щоб не послизнутися і не впасти
у прірву. Після гріха Адама і Єви наша планета перестала бути
раєм і настільки похилилася в напрямку зла, що – як влучно
формулює апостол Павло – бідні ми, бо нам легше чинити зло,
якого не хочемо, ніж добро, якого щиро прагнемо. Десятий
крок надзвичайно реалістично нагадує нам саме про це.
У ХХІ столітті ми в Європі почуваємося під ще більшою за-
грозою, ніж попередні покоління. Ми живемо в цивілізації, яку
святий Йоан Павло ІІ ще декілька десятиліть тому з пророчою
інтуїцією назвав цивілізацією егоїзму і смерті. З кожним роком
зростає число людей залежних, психічно хворих, злочинців,
а також самогубців. З кожним роком щораз менше молодих лю
дей одружуються, натомість щораз більше розлучаються. Ми
живемо у суспільстві, в якому домінує низька, іноді навіть при-
мітивна і вульгарна культура, яка пропагує зло і мерзенність та
насміхається з добра, правди і краси, з людини і її гідності. Най
вищими авторитетами визнають себе ті, які руйнують будь-які
моральні норми. У домінантних мас-медіа вчать нас жити ті,
які самі не вміють жити. Нас бомбардують лозунгами, згідно
з якими свобода важливіша за людину, вбивство своїх дітей
є громадянським правом, а хвилеву приємність за будь-яку
ціну плутають із вічною радістю.
Незалежно від усіх цих зовнішніх небезпек, кожен з нас по
стійно перебуває під загрозою самого себе, власної слабкості,
наївності, безсилля, втягнення у зло і гріх. Біблійним симво-
158 Шлях переможців
лом людей всіх часів може бути блудний син, який перебував
під загрозою від самого себе, а також Йосиф зі Старого Завіту,
наймолодший син Якова, якому загрожували його брати. Спер-
шу вони хотіли його вбити, а згодом вирішили заробити на
ньому, продавши у неволю. У цій ситуації кожен з нас потребує
невтомної пильності, постійної особистої інвентаризації, від-
повіді на питання, як я живу тут і тепер. Ілюстрацією саме такої
постави може бути спосіб мислення і поведінки алкоголіків, що
перебувають на шляху до тверезості. Такі люди вже перестали
обманювати самих себе, розпочали лікування, приєдналися до
однієї з груп АА, радикально змінили свої відносини, ціннос
ті, моральні принципи. Вони вже не тільки «сухі» алкоголіки,
тобто такі, які тільки стримуються від вживання алкоголю,
а тверезі чи на шляху до тверезості, тобто такі, які змінили на
краще усе своє життя у всіх його вимірах. Завдяки цьому вони
вже дійшли до такого етапу життя, на якому не вживають алко-
голь вже не тому, що їм не можна цього робити, а тому, що вже
не потребують «допомоги» узалежнювальних речовин, щоб
могти впоратися зі щоденним життям і обов’язками. Вони зна-
ють, що повинні бути пильними щодня наново, і що кожного
дня наново повинні приймати рішення: сьогодні я не п’ю!
Якби людина, залежна від алкоголю, сказала собі: «Я не п’ю
вже двадцять п’ять років. Добре керую власним життям своїми
силами. Мною захоплюються інші, які спостерігають за тим,
наскільки сильно я змінився і подорослішав. Тож тепер я можу
підняти за цю мою двадцять п’яту річницю келих вина», то об-
манула б сама себе. Ті, які так думають і так роблять, негайно
повертаються в активну фазу алкоголізму, знову входять в за-
пої, а їхній теперішній стан стає схожим на найгірші періоди
з минулого. Так, як алкоголік навіть після п’ятдесяти років
стриманості не може повернутися до контрольованого вживан
ня алкоголю, так кожен з нас навіть після багатьох років чудо-
вого духовного розвитку не може дійти до стану, в якому йому
нічого не загрожуватиме, і в якому йому вже не буде потрібен
Крок десятий 159
щоденна, сумлінна особиста інвентаризація чи щоденне ви
знання власної недосконалості та вчинених помилок.
Ліками для витривалості на шляху благословення і радості
є пильність, дисципліна, покора, витривалість у тому, що доб-
ре, користання з Божої ласки і допомоги мудрих людей. Я тур-
буюся про долю тих, які нехтують зовнішніми загрозами та
власними слабкостями. Турбуюся про долю тих, які плутають
свободу зі спонтанністю. Нікому життя не стає добрим «само
по собі». Всупереч модним міфам, спонтанна самореалізація
неможлива. Можливе натомість спонтанне самознищення.
Спонтанність – це брак пильності, це нехтування серйозністю
життя і загрозами. Спонтанно можуть функціонувати тільки
малі діти, адже над ними постійно чувають турботливі дорослі.
Інакше діти швидко завдали б собі смертельної шкоди. Не менш
серйозна загроза – потрапити в ейфорію і бути переконаним,
що тепер я вже точно виграю життя, що тепер вже точно зі всім
впораюся і в будь-якій справі можу абсолютно довіритися са-
мому собі. Таке мислення свідчить про наївність і переоцінку
самого себе.
Людина, яка є зріло покірна і дотримується відчуття реаль
ності, знає, що вона подібна до Бога, але Ним не є і ніколи
не буде. Тільки Бог не мусить чувати над собою, над своєю
поведінкою, адже Він є сама любов. А в мені є не лише любов
і мудрість, але й егоїзм, слабкість, наївність і гріховність. Саме
тому я вже давно скоригував свій особистий принцип пиль-
ності. Раніше я казав сам собі, що мушу зберігати пильність аж
до смерті. Тепер щодня пригадую самому собі, що мушу збері-
гати пильність принаймні дві години після смерті. Дотримання
саме такого твердого реалізму і є суттю десятого кроку.
160 Шлях переможців
Або шлях у прірву,
або жодних зволікань
У чому практично повинна полягати особиста інвентариза-
ція, яку я маю далі проводити, і про яку говорить десятий
крок? Однією з добрих практик у цьому питанні є те, що ми на-
зиваємо щоденним іспитом совісті. На жаль, щораз менше лю-
дей ХХІ століття культивує таку традицію. Тоді як вона всім
нам дуже потрібна. Це не мусить бути іспит совісті у класично-
му розумінні, тобто проведений за критерієм десяти заповідей.
В жодному разі це не повинна також бути форма психічного
самобичування чи пониження себе за принципом: «Господи,
тепер я буду себе умертвляти і принижувати, усвідомлюючи,
як багато зла сьогодні заподіяв собі та іншим людям».
Тут ідеться про особисту інвентаризацію в значенні чування
над своїм життям для того, аби щовечора усвідомити, що сьо-
годні було добре в моїй поведінці, а що було погане. А якщо
щось було помилкове, то тепер вже подумаю, як це відшкоду-
вати скривдженим людям і що зробити завтра, а може навіть за
мить, щоб зло перемагати добром, щоб помилку замінити від-
повідальною поведінкою, заснованою на мудрих нормах і цін-
ностях. Такі роздуми повинні бути дуже конкретними. Варто
поставити собі, наприклад, такі запитання: З ким я поговорю
про те, як подолати слабкості, які продовжують у мені жити?
Які книжки чи записи використовуватиму? Який фахівець чи
Крок десятий 161
яка група підтримки може мені допомогти? Який план дня я за-
тверджу на завтра і що зроблю, щоб усунути навіть незначне
зло, у якому я сьогодні брав участь?
Той, хто не чуває невпинно над собою, хто занедбує незнач-
ні помилки і нехтує малими слабкостями, той ризикує наступ-
ного разу допуститися серйозного зла і дозволити повернути-
ся своїм колишнім вадам або появитися новим. Як правило,
ніхто відразу не чинить велике зло. Щораз більші помилки
з’являються в нашому житті тоді, коли ми нехтуємо нашими
невеликими помилками і вадами. Герой Маленького принца
добре пам’ятав про це і щодня ретельно усував зі своєї малої
планети зерна баобаба. Він знав, що якщо дозволить їм пере-
творитися на дерева, то не впорається з ними, і вони знищать
його планету. Важливим елементом щоденної особистої інвен-
таризації є питання, як багато і яке саме добро я сьогодні вчи-
нив? Найефективніший метод уникнути зла – це чинити добро,
а найкращий метод подолання вад – розвивати чесноти і фор-
мувати в собі благородний характер.
Істотним елементом чування над собою є негайне визнання
помилок, які я роблю зараз. Ідеться про те, щоб тут не хитру-
вати, щоб не допасовувати ідеологій до своїх слабкостей, щоб
не казати: «Інші також помиляються, тож нехай мені не доко-
ряють і не критикують. Нехай починають змінювати світ зі се-
бе». Існують різні спокуси, які віддаляють нас від негайного
визнання вчинених нами помилок. Одна з таких спокус – шан-
тажування ближніх і вказування на те, що якщо вони докоря-
ють мені, то ставлять себе наді мною, вивищуються чи самі
себе вважають досконалими. Звичайно, це неправда, бо якщо
я роблю помилки, то кожен має право мені докорити. Навіть
той, хто сам помиляється. Це дві різні справи. Ісус пояснює це,
коли радить: «А коли брат твій завинить супроти тебе, піди
й докори йому віч-на-віч». Він не додає при цьому, що я по-
винен докоряти тим, які помиляються, тільки тоді, коли сам
стану досконалим, бо за такої умови я не мав би права докоря-
162 Шлях переможців
ти нікому з тих, які помиляються. Коли я докоряю тому, хто
робить помилки, то це є проявом моєї любові до нього, а не ви-
явом моєї особистої досконалості.
Інша спокуса, яка перешкоджає нам «відразу» зізнатися
у зроблених помилках, це наївне виправдання самого себе че-
рез твердження, що для виправлення моєї поведінки мені по
трібно більше часу, що це має трохи потривати. Насправді ж
із роботою над собою є так, як зі звільненням від залежності.
Тут необхідні радикальні рішення і рішуче докладення зусиль.
Очевидно, ніхто не звільниться від наркоманії, якщо нама-
гається тільки зменшити дози речовин, які приймає. Так само
ніхто не позбудеться вад характеру і помилок, якщо рішення
у цьому питанні відкладатиме на завтра чи післязавтра. Ще ін
ша спокуса полягає у переконуванні себе, що Бог створив мене
таким, яким я є, і що я вже зробив усе можливе у роботі над со
бою, і вже нічого більше від себе не чекаю. Насправді Бог кож-
ного з нас створює на свій образ і подобу, тобто як Божі перли,
розвитку яких немає меж.
Найбільша різниця між зрілими і незрілими людьми поля-
гає в тому, що перші одразу визнають свої помилки. Вони мо-
жуть і мають право говорити про певні пом’якшувальні обста-
вини стосовно своїх помилок (наприклад, керівник дратував їх
під час роботи або вони отримали того дня дуже тривожні ре-
зультати медичних обстежень), але ніколи не повинні заперечу
вати вчинені ними помилки. Помилка є помилкою, незалежно
від можливих пом’якшувальних обставин, і якщо ми серйозно
ставимося до самих себе і наших відносин із Богом та ближні-
ми, то кожну нашу помилку визнаємо відразу. Це умова розвит
ку і негайного подолання наших слабкостей. Найбільше пастку
самому собі ставить той, хто переконує себе, що помилка не є
помилкою. Це вже перший крок на шляху до падіння у прірву.
Усі трагедії світу починаються з того, що хтось каже собі: «Тро-
хи алкоголю не зашкодить мені, навіть якщо я ще підліток» або:
«Я жонатий, але якийсь невеличкий роман з колегою по роботі –
Крок десятий 163
це тільки розвага, легкий флірт і нічого поганого». Зазвичай
починається від «легкого» флірту, а закінчується великими
зрадами і трагічним стражданням. Починається від пляшки
пива в руках неповнолітнього, а закінчується агонією і неймо
вірними стражданнями багатьох людей. Починається з невелич
кої суми в якомусь ігровому автоматі, а закінчується азартними
іграми і програшем усього майна. Негайне визнання вчинених
помилок чи його відсутність – це питання розвитку чи регресу,
благословення чи прокляття. Хто одразу викриває свої навіть
незначні помилки, той одразу змінюється й ефективно захищає
самого себе від серйозних помилок.
У негайному визнанні наших помилок дуже допомагає від-
критість на зворотну інформацію про мою поведінку. Як прави-
ло, найважливішою в цьому питанні є інформація, яку я отри-
мую від своїх рідних, адже вони найкраще мене знають і у мене
з ними найміцніші взаємини. Для прикладу: якщо я зауважую,
що хтось має до мене жаль – зокрема й тоді, коли це якась не-
значна справа, або коли ця людина передає мені інформацію
про свій жаль невербально, наприклад, мовчанкою чи сумним
виразом обличчя – то я одразу розпочинаю розмову на цю
тему, прошу пробачення, відшкодовую і роблю конкретні вис-
новки на майбутнє. Звичайно, у таких ситуаціях треба зберіга-
ти здоровий глузд, бо ця інша людина може бути незрілою чи
надто вразливою. Часто буває так, що якщо ми виходимо з кри-
зи і доходимо до десятого кроку, тоді дехто з наших рідних має
тенденцію емоційно мстити нам за наше минуле або перебіль-
шено звинувачувати нас. Тоді ми маємо право висловлювати
це асертивним способом. Ми ніколи не повинні піддаватися
спокусі, щоб для «святого» спокою чи з жалю приписувати собі
провину, якої не маємо. Це не був би шлях до зрілості та буду-
вання зрілих відносин із ближніми.
Апостол Яків спонукає нас до поглибленої і належної особис
тої інвентаризації, коли пише: «Ви бачите, що чоловік оправ
дується ділами, не тільки вірою. (…) Як тіло без душі мертве, так
164 Шлях переможців
само й віра без діл мертва». Кожному з нас потрібне це катего-
ричне нагадування, що самої віри, як і самої доброї волі чи чуй-
ного сумління недостатньо, щоб виграти дочасне і вічне життя.
Потрібні добрі вчинки, щоденні зусилля, щоб робота над собою
вела не тільки до переміни нашої свідомості, а й до зміни нашої
поведінки. І Бог, і люди дивляться на нас крізь призму того, чи
ми любимо, чи у щоденному житті ми терплячі, доброзичливі,
самовіддані, стійкі і вірні. Коли ми відразу визнаємо зроблені
помилки, тоді у нас є шанс ефективно усунути їх. Що вірніше
виконуватимемо десятий крок, то більше очистимося всере-
дині від того, що не дозволяє нам любити, і тим більшим бла-
гословенням станемо для тих, які живуть поруч із нами.
Люби і пануй!
Особиста інвентаризація проходить шлях від усвідомлення
помилок, які я чиню, до вимог, які ставлю самому собі, щоб
робити все більше добра і кожного дня більше любити. Люби-
ти означає так ставитися до людей, яких ми любимо, щоб вони
раділи життю в будь-якій ситуації. А ми разом із ними! Апостол
Яків недвозначно нагадує нам: «Бо хто ввесь закон дотримає,
а прогрішиться лише в одному, стає у всьому винуватий. Бо хто
сказав: «Не чини перелюбу», сказав також: «Не вбивай»». Одра-
зу визнати вчинені помилки означає визнати, що помилкою є не
тільки вчинення зла, але й недостатня любов, яку ми виявляємо
нашим ближнім, чи вибірковість заповідей і переконування себе,
що якусь слабкість я можу собі «дозволити», бо я не є доскона-
лий. Насправді «дозволити» собі якусь слабкість в одній сфері
означає: слабкості і в інших сферах – це тільки питання часу.
Надзвичайно важливо, щоб ми не застосовували вибірковий
підхід під час особистої інвентаризації і праці над собою. Ідеть-
ся про те, щоб ми собі не говорили: «Я дійсно роблю якісь там
помилки, навіть одразу їх визнаю, але ж ніхто не ідеальний. Ні-
чого не вдієш – в цій одній сфері я не позбуваюся своїх дефек-
тів і слабкостей, зате в інших сферах намагаюся бути чесним
і відповідальним. Слабкість в одній урівноважується добрими
вчинками в іншій». Таке мислення в своїй основі помилкове
і може привести до нової серйозної кризи. Або ми вирішуємо
бути чесними в кожній сфері життя і не залишаємо собі жод-
166 Шлях переможців
них шпарин для зла, або якесь поки що незначне зло, на яке ми
погодимося в певному питанні, розіллється на все наше життя
і всі наші відносини. Не можна бути частково вагітною або час-
тково святим. Любов є остаточним критерієм нашої праці над
собою і нашого розвитку, і саме ця любов не допускає жодного
компромісу зі злом. Якщо я хочу любити правдиво і назавжди,
якщо кожного дня хочу любити більше, то вирішую одразу ви
знавати кожну помилку і поважати всі Божі заповіді. Якщо я не
люблю більше, ніж вчора, це вже помилка, це вже – особливо
в подружжі і сім’ї – заподіяння кривди нашим рідним.
Є ще одна важлива справа у щоденному звітуванні з вчине-
ного нами зла і занедбаного добра, тобто занедбаної любові.
Ідеться саме про звітування з того, наскільки я паную над свої-
ми емоціями, і над своїми словами та невербальними способами
ставлення до інших людей. У цій сфері зазвичай перед чолові-
ками стоять дещо інші завдання, ніж перед жінками. У важких
ситуаціях чоловікам, як правило, важче панувати над словами,
а жінкам – панувати над емоціями. Жінкам важче панувати над
емоціями через те, що вони переважно все переживають глибше,
ніж чоловіки. Це стосується і тих справ, які чоловікам здаються
зовсім незначною дрібничкою. Крім цього, у жінок важкі емоцій
ні стани зберігаються набагато довше, ніж у чоловіків. Саме тому
жінка може відчувати біль ще довго після того, як чоловік попро
сить у неї пробачення чи як зникне привід для переживань.
Через цю відмінну моральну вразливість жінка може завдава-
ти собі і чоловікові страждання, які у тривалій перспективі ста-
ють нестерпні. Вона може – з погляду чоловіка – марно мучити
його і саму себе. Однією справою є велика емоційна вразливість
жінок, а також неминуча в певних межах мінливість їхніх пере-
живань, а іншою – можливе піддавання цій мінливості, праг-
нення керуватися нею та емоційне шантажування інших людей.
Тож особливим завданням жінок у щоденному аналізі вчине-
них помилок і занедбаного добра є звітування з того, наскільки
я паную над своїми переживаннями. Варто одразу пояснити,
Крок десятий 167
що самі по собі емоції не підлягають моральній оцінці. Адже
вони не залежать від нашої волі. Вони появляються і зникають
спонтанно. Вони не є ані чеснотою, ані вадою, ані заслугою, ані
гріхом. Вони залежать від багатьох чинників, але найбільше від
нашої життєвої ситуації. Вони є своєрідною інформацією про
те, що відбувається в нашому житті. Якщо вони пропорційні
до подій, в яких ми беремо участь, то навіть найсильніші і най-
важчі є чимсь природним. Зрілість полягає у тому, щоб робити
висновки з емоцій, які ми переживаємо, щоб на них не зосере
джуватися і не підпорядковуватися їм. Адже емоції – це не муд-
рий порадник. Саме я можу знати, що в цій ситуації буде роз-
судливим. Емоції про це не знають. Закохатися може кожен, але
любити може тільки той, хто панує над своїми емоціями.
У винятково важких ситуаціях, особливо перед лицем важ-
ких образ, які хтось мені завдає, я маю право відчути величез-
ний жаль до кривдника, страх, злість, розчарування, і навіть
ненависть. Такі переживання в дуже важких ситуаціях не є
провиною, ані моральною проблемою. Це спонтанна емоційна
реакція в ситуації серйозної кривди чи якоїсь важкої пробле-
ми. Помилка і провина починається тоді, коли хтось піддається
своїм емоціям, не панує над ними, починає ними керуватися,
переходить від емоцій до дій. У формулі акту покути ми ви
знаємо, що дуже згрішили думкою, словом, учинком і занед-
банням добрих вчинків. Однак ми не сповідаємося – і слушно –
з емоцій, які переживаємо. Проте якщо ми ці емоції виявляємо
агресивним способом, то вони стають через це поганим вчин-
ком. Ще більшу помилку ми робимо, коли підпорядковуємося
емоціям і заподіюємо кривду комусь, до кого відчуваємо злість,
розчарування чи емоційну ненависть. Одна знайома сказала
мені, що іноді навіть, стикаючись з незначними помилками
чи недосконалістю свого чоловіка, має бажання послати його
під три чорти, однак не виявляє йому цього, а у своїх думках
і переживаннях завжди дає йому зворотний квиток. Така пози
ція – це конкретний приклад панування жінки над емоціями
168 Шлях переможців
і розуміння, що чоловіки, як правило, не настільки емоційно
чутливі, як прекрасна стать.
Порівняно з жінками, чоловікам зазвичай легше впоратися
з емоціями у щоденному житті. Важчим завданням є панувати
над словами і невербальним способом спілкування, особливо
у важких ситуаціях, чи в таких, коли вони відчувають пригні-
чення або загрозу для свої чоловічої гордості. Агресивними
словами можна так само боляче поранити іншу людину, як
і емоційною атакою. І це може супроводжуватися цілковитим
розрахунком, поєднаним з емоційною дистанцією чи браком
емоційної чутливості. Словом можна не тільки глибоко зрани
ти, але навіть – особливо морально і духовно – вбити, як оспі
вав це Чеслав Нємен у пісні Дивний цей світ. Жінки зазвичай
набагато більше чуйні і податливі на такі рани, ніж чоловіки.
Апостол Яків говорить про певний принцип, що, на мою дум
ку, є одним з найважливіших і найцінніших принципів, які він
подає: «Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий,
що може загнуздати й усе тіло». Достатньо пройтися вулиця-
ми наших міст, щоб переконатися, які примітивні й вульгарні
слова виходять з вуст дуже багатьох чоловіків. Тепер можна
зустріти щораз більше жінок, мова яких так само стає агресив-
ною і вульгарною. Коли ми спостерігаємо за поведінкою цих
людей, то очевидним є, що вони – як надзвичайно влучно заува
жує апостол Яків – не панують не тільки над своїми словами,
але й над своїми інстинктами і потягами, особливо над сексу-
альністю і агресивністю.
У рамках особистої інвентаризації варто щодня звітувати
з того, чи паную я над своїми емоціями і наскільки. Зрілість
полягає в тому, що я ані не втікаю від них, ані не піддаюся їм,
а роблю з них висновки, керуюся мудрістю, любов’ю, вірніс-
тю і відповідальністю. Другим важливим критерієм сумлін-
ної особистої інвентаризації на щодень є питання, чи паную я
і наскільки над своїми словами, особливо в ситуації конфлік-
тів, непорозуміння чи великої напруги. Я повинен давати звіт
Крок десятий 169
не тільки зі своїх вчинків, але й зі своїх слів, жестів і всіх невер-
бальних дій, бо вони також можуть віддаляти мене від любові.
Емоційним теплом і добрим, ласкавим словом можна комусь
буквально врятувати життя. І навпаки, емоційним набридан-
ням чи жорстоким, лихим, брехливим словом можна когось
позбавити бажання жити.
Наприкінці аналізу десятого кроку ще одне зауваження.
Отож, в рамках щоденної особистої інвентаризації немає змісту
повертатися до тих помилок з минулого, які ми вже раніше ви
знали і за які відшкодували кривду настільки, наскільки це лиш
було можливе. Варто звільнитися від участі у важкому минуло-
му для того, щоб абсолютно зосередитися на турботі про добре
теперішнє. Ми відповідальні за наше теперішнє. Ми не здатні
змінити минуле. Натомість можемо і повинні зробити з ньо-
го висновки задля теперішнього. Реалізація десятого кроку –
це правильний шлях до турботи про добре теперішнє. Я часто
чую запитання: «Отче, яким чином я може подбати про добре
майбутнє?». Відповідь проста – дбаючи про добре теперішнє.
Як єдиною дорогою до неба є земля, так єдиною дорогою до
доброго майбутнього є шляхетна поведінка в теперішньому.
Тому треба звітувати також з того, чи сьогодні я не витра-
чав часу на думки про те, що буде завтра, післязавтра, через
декілька чи кільканадцять років. Майбутнє – в Божих руках.
У моїх руках – з Божою допомогою – перебуває моє теперіш-
нє. Апостол Яків пише: «Нумо тепер ви, що говорите: “Сьогодні
або завтра ми підемо в те місто й перебудемо там рік, і будемо
там торгувати й гроші заробляти”. Ви, що не відаєте, що буде
взавтра! Яке бо життя ваше? Ви – пара, що з’являється на хвиль
ку і зникає по тому. Чому б вам радше не сказати: Коли на те
Господня воля, будемо жити, і це чи те робити». Ми не може-
мо гарантувати собі, що будемо здорові, що матимемо добру
роботу, що наші рідні будуть разом з нами щасливі. Натомість
ми можемо чинити згідно з нашою гідністю. Десятий кроку мо-
білізує нас до цього. І слушно.
170 Шлях переможців
глава 11 Крок одинадцятий:
Шукали шляхом молитви
і медитації покращення нашого
свідомого контакту з Богом,
як ми розуміли Його, молячись
лише про знання Його волі
щодо нас і сили виконати її.
З Дванадцяти Кроків
Анонімних Алкоголіків
Шукали шляхом молитви
і медитації покращення нашого
свідомого контакту з Богом,
як ми розуміли Його, молячись
лише про знання Його волі
щодо нас і сили виконати її.
З Дванадцяти Кроків
Спільноти святого Якова
Суть програми: слухай!
Одинадцятий крок описує мету і остаточний критерій робо
ти над собою. Він веде нас до повноти нашого розвитку
і показує конкретний шлях, який допоможе його осягнути. Хоч
як могло б здаватися, але цей шлях не вимагає якихось довгих
і складних описів. Навпаки, його суть можна пояснити залед-
ве у кільканадцяти словах. Ідеться про те, щоб через молитву
і медитацію прагнути щораз досконалішого зв’язку з Богом.
Завдяки глибоким відносинам з Богом ми матимемо шанс кра-
ще зрозуміти Його волю, а водночас матимемо щораз більше
сили, щоб цю Його волю виконувати. Це крок до святості, до
повноти розвитку і радості, адже Бог нас найкраще розуміє
і найбільше любить: вірно, жертовно, аж до хреста, остаточно
і назавжди. Ми хочемо притулитися до Бога і виконувати Його
волю не з примусу чи зі страху перед пеклом, а з усвідомлен-
ня, що, прислухаючись до Бога, матимемо найбільшу користь.
Адже ніхто не підкаже мені кращий і правильніший шлях до
розвитку і щастя, ніж Він. Ніхто з людей не віддав за мене жит-
тя і не залишився для мене в Євхаристії. Це вчинив тільки Бог.
Він не хоче перемогти мене, а захопити і перемінити своєю
любов’ю. Біля Нього я не мушу боятися цього світу, ані моєї
слабкості, бо Він сильніший за мене і за цей світ.
Коли Білл В., який розробив Програму Дванадцяти Кроків,
почав звільнятися від алкогольної залежності і ступати на шлях
тверезого життя, коли поруч із собою бачив людей, які далі
Крок одинадцятий 173
перебували в активній фазі залежності, і яким він навпомацки
намагався допомогти, то продовжував моментами сумнівати-
ся. Він продовжував дуже боятися за своє майбутнє. Дружина
була змушена розраджувати його. Вона казала йому, що позаяк
він вже веде тверезий спосіб життя, його праця над собою має
сенс. Однак він далі відчував загрозу і усвідомлював, що його
тверезість ще дуже непевна. У цьому неспокійному і сповнено-
му побоювань стані духа він почав зустрічатися з доктором Бо-
бом, який, як і він, намагався вийти з алкогольної залежності
і належав до оксфордських груп. Коли вони стали приятелями,
то почали щодня цілими годинами розмовляти про те, як по
збутися залежності, яким чином працювати над своїм характе-
ром. Дуже помічним у цій роботі над собою виявилося щоденне
читання послання апостола Якова. Ця біблійна книга стала для
них основним текстом та гідом на чергових етапах витверезін-
ня й розвитку.
Саме з цієї причини послання апостола Якова стало таким
важливим для творців Програми Дванадцяти Кроків і для тих,
які прагнуть її реалізувати. Апостол Яків показує нам шлях ду-
ховного розвитку: «Тому, відкинувши всякий бруд та останок
злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спас-
ти ваші душі. Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами,
самі себе обманюючи. (…) Хто ж пильно заглядає в доскона-
лий закон свободи й у ньому перебуває, не як слухач-забудько,
а як виконавець діла, той щасливий у ділі своїм». Біллу й Бобу,
а також кожному з нас апостол Яків показує шлях слухання Бо-
жого слова як умову осягнення зрілості і подолання страху за
майбутнє.
Бог не лише нас створив, але й у своїй мудрості й любові дав
нам найціннішу і найточнішу інструкцію до життя. Саме так
можна назвати Біблію, тобто Боже Слово, яке написали Божі
люди і вповні об’явив Божий Син. Він став людиною для того,
щоб до кінця об’явити нам Божу правду про нас і Божу любов
до нас. Він і лише Він сказав про себе, що є для нас Дорогою,
174 Шлях переможців
Правдою і Життям. А точніше кажучи – повнотою життя. Боже
слово є для нас найкращим дороговказом тут і тепер. Воно від-
криває перед нами горизонти безмежного розвитку. Адже не-
має меж розвитку для того, хто є подібним до Бога, не будучи
Богом. Ми тим більше зростаємо духовно, що глибше слухаємо
Боже Слово.
Першою умовою прислухання до Божого Слова є виділення
часу для молитви і медитації. Серед моїх знайомих є один аме-
риканець ірландського походження – терапевт різних форм
залежності і багаторічний директор осередку для залежних
священиків, що розташований неподалік від Детройта. Цей осе-
редок називається Гостинний Дім. Його створив у п’ятдесятих
роках ХХ століття мирянин, який поборов алкоголізм. В актив-
ній фазі хвороби він впивався разом з групою знайомих свяще-
ників. Усі священики померли на пізніх стадіях алкоголізму,
лише він перестав пити. Смерть приятелів-священиків потряс-
ла його. Він був заможною людиною і на засаді відшкодування
заснував терапевтичний осередок для священиків, директором
якого є вищезгаданий американець. Він приїхав до Польщі на
моє запрошення, щоб зустрітися зі священиками і мирянами.
Коли ми познайомилися, він розповів мені, що став залежним
від алкоголю у віці сімнадцяти років, а тепер вже двадцять сім
років веде тверезий спосіб життя. Він зізнався мені також, що
відколи почав тверезіти, не було такого дня, коли б він не мо-
лився вранці та ввечері і коли не посвятив би щонайменше
півгодини на медитацію. Залежно від занять і плану дня, іноді
він розважає вранці, іноді вдень, а іноді ввечері. Проте ніколи
не було такого дня, коли б він занедбав молитву і медитацію.
Я можу виконувати волю Бога тільки тоді, коли прислуха-
юся до Його слова. Кожен з нас невпинно прислухається до
якихось слів. Дехто прислухається головним чином до власних
слів, думок і переконань. Однак часто ці слова і думки далекі
від реалізму. Інші ж прислухаються до слів людей цього сві-
ту – політиків, знаменитостей, артистів, журналістів. Особливо
Крок одинадцятий 175
до тих слів, які заспокоюють їхнє сумління і підходять до їх-
ньої помилкової поведінки. Найчастіше це слова тих, які об-
манюють, деморалізують, маніпулюють і не можуть впоратися
зі своїм життям. Тепер модно прислухатися до політкоректних
слів людей, які насміхаються з Бога і людини, з правди, добра
і краси, з любові, чистоти й вірності. Часто це люди, втягнуті
в якусь залежність чи інші форми серйозного зла, і які при цьо
му припасовують ідеології, що «виправдовують» їхні помил-
кові способи поведінки. Такі люди вводять нас у світ фікції,
токсичних ідеологій, зла, яке нас отруює і не дозволяє пережи-
вати радість життя.
Єдиним чистим словом, єдиним словом повної і абсолютної
правди, єдиним правильним дороговказом, якому можемо аб-
солютно довіритися, є Боже Слово. Доступ до цього слова че-
рез молитву і медитацію – це фундаментальна умова подолан-
ня будь-якої кризи і безмежного розвитку. Наше першочергове
завдання – прислухатися до Слова Божого, мати до цього Сло-
ва щоденний, сталий доступ. Молитва і медитація – це зустріч
з Богом, перебування у Його присутності, розмова з Богом про
нас самих і наше життя. Першою і найважливішою формою
розмови з Богом є прислухання до того, що Він хоче нам ска-
зати. У цьому аспекті особливо важливою є медитація. Під час
молитви ми, як правило, стараємося насамперед розповідати
Богові про нас і нашу ситуацію. Зазвичай також насмілюємо-
ся підказувати Богові, що Він повинен для нас вчинити. Іноді
ми повчаємо Бога, які ласки Він повинен нам зіслати і від чого
повинен нас захищати, буцімто Він не знає всього цього краще
за нас. Трапляється, що ми на молитві буваємо навіть надто ба-
лакучими або стаємо емоційно піднесеними. Тоді більше чуємо
наші емоції, ніж Слово Боже.
Найкраща форма молитви – це позиція прислухання: «Боже,
я хочу виконувати Твою волю, а не казати Тобі, що робити.
Твоя воля мудріша за всі мої ідеї на життя». У підлітковому
віці я мріяв одружитися і мати дітей. Хотів бути найкращим
176 Шлях переможців
чоловіком і найпрекраснішим татусем усіх часів. Я прагнув
бути настільки сильно люблячим чоловіком і батьком, аби мої
рідні – дружина й діти – щодня через мене плакали від звору-
шення і вдячності. Тож у мене були абсолютно Божі мрії. Та,
незважаючи на це, Бог підказав мені інші мрії й інше покликан-
ня. Він запропонував мені священство, про яке я, будучи під-
літком, ніколи не мріяв. Від Першого Святого Причастя я май-
же щодня брав участь в Євхаристії і регулярно приступав до
Тайни Сповіді. Записався у католицьку формаційну групу для
молоді. Під час зустрічей цієї групи, а також вдома я читав Свя-
те Письмо, молився, глибоко задумувався над собою і сенсом
мого існування. Тоді Бог знайшов спосіб мене здивувати і до-
стукатися до мене зі своєю волею. Я почав усвідомлювати, що
Він кличе мене до священства. Для мене було очевидним, що
коли я прислухаюся до моїх думок і прагнень, то не хочу бути
священиком. Не тому, що як підліток я мав щось проти свя-
щенства. Навпаки, на моєму життєвому шляху вже тоді зустрі-
лися декілька винятково благородних священиків. Але, попри
це, мені здавалося, що бути священиком замало, аби бути дуже
щасливим. А я хотів бути дуже щасливим. Мені здавалося, що
я можу знайти тривале щастя тільки тоді, коли створю сім’ю
і дуже полюблю дружину й дітей. Я гадав, що, будучи священи-
ком, може, побудую якусь церкву, відправлятиму Євхаристію
й сповідатиму, проводитиму катехизацію і реколекції, пома-
гатиму людям молитвою та особистими розмовами, матиму
чергування в парафіяльній канцелярії, може, організую якісь
зустрічі для дітей та молоді, натомість не матиму таких міцних
відносин, які є в подружжі і сім’ї, ані не виявлятиму такої гли-
бокої любові, яку люблячий чоловік виявляє дружині й дітям.
З перспективи часу я знаю, що Бог знав мене набагато кра-
ще, ніж я знав самого себе, і що приготував мені покликання,
яке мене здивувало і дало змогу здобути щастя на такому життє
вому шляху, на якому, поклавшись на самого себе, ніколи б цьо
го щастя не шукав. Лише завдяки довірливому прислуханню
Крок одинадцятий 177
до волі Бога я виявив, що Він кличе мене до священства, і що
священик, вірний своєму покликанню, є таким даром для ін-
ших, яким люблячий чоловік і батько для своєї дружини і ді-
тей. Бог знайшов способи пояснити мені, що священик – це
не своєрідний одинак, а той, хто бере на себе обов’язок сильно
любити аж до смерті. Тому він складає присягу любові, схо-
жу на подружню присягу, з тією різницею, що він покликаний
виявляти любов чужим людям так, ніби вони його найближчі
родичі. Це все Бог пояснив мені тоді, коли я прислухався до
Його Слова і медитував. Через тридцять шість років після ієрей
ських свячень у мене не залишилося жодних сумнівів, що те, на
що вказує одинадцятий крок, є надійним шляхом для розвитку
і щастя.
Дай шанс! Розмовляй!
Коли я думаю про суть молитви і медитації, а також про умо-
ви прислухання до Слова Бога, до голосу Бога в нашому
серці, то мені пригадується важливий для мене досвід, яким
ділиться відомий італійський монах Карло Карретто. В одній
з книжок він описує своє перше перебування в пустелі, десь на
краю Сахари. У нього була можливість провести там декіль-
ка днів. У дорозі його супроводжували бедуїни. Спав він у на-
меті. Карло Карретто пояснює, що коли в першу ніч ліг спати
в наметі, який у нього був, його здивувала абсолютна тиша, що
панувала навколо. Пустеля була цілковито безмовна. Ще біль-
ше здивування викликала у нього друга ніч, коли він вражено
виявив, що пустеля увесь час щось до нього промовляла. Вона
щось казала Йому. Він почув шурхіт піску на легкому вітрі, си-
чання змій, а одразу після цього дзижчання комахи, яка пролі-
тала. Карло Карретто почав чути голос пустелі. Тоді він запи-
тав сам себе, як це можливо, що в першу ніч він нічого не чув.
Адже не був глухий! Задумавшись на мить, він усвідомив, що
так трапилося тому, що в першу ніч він заглушив голос пустелі
своїми думками і уявленнями про неї. Тоді він чув лише себе,
а не пустелю. Наступної ночі він перестав прислухатися до са-
мого себе, і тоді пустеля одразу до нього промовила. Подібний
принцип стосується наших зустрічей з Богом.
Чимало людей щиро вважають, що моляться. Однак на-
справді ці люди прислухаються лише до свого власного голосу
Крок одинадцятий 179
і до своїх особистих переконань про Бога і про те, якою є Його
воля. Їм не вистачає внутрішньої тиші. Їм не вистачає віддале-
ного погляду на себе і свої думки. Їм не вистачає відкритості на
Бога і прислухання до Його Слова: без своїх коментарів, пояс-
нень, без додавання свого «але». Бог – джентльмен, який пова-
жає нашу свободу і не кричить. Він говорить до нас тихо, і ми
можемо почути Його голос тільки в тиші. Той, хто є любов, той
є і тактовність, той поважає нашу свободу. Він до нічого не зму-
шує. Він каже: «Якщо ти хочеш почути Моє слово і виконувати
Мою волю, то вслухайся в мій голос, бо я не перегукуватиму
твої думки і твої емоції. Не перекрикуватиму й людей, з якими
ти пов’язуєш своє життя, і які прагнуть заглушити в тобі те, що
походить від Мене. Якщо в тобі не буде тиші і прагнення Мене
почути, то мій голос до тебе не долине».
Початком молитви і медитації є такий стан, який можна
виразити такими словами: «Боже, я щойно сказав Тобі про те,
чим сьогодні радію, і що мене болить. Я відмовив свої улюблені
молитви. Попрохав про допомогу для себе і для тих, які Твоєї
допомоги найбільше потребують. А тепер я замовкну. Тепер
стану тишею, щоб Ти міг до мене промовити, і щоб тепер я зміг
почути Твій голос». Щоб увійти у стан медитації, добре про-
читати якийсь фрагмент Святого Письма, а відтак порозважа-
ти над прочитаними словами. Якщо в мені є тиша, то медитація
починає бути перебуванням у присутності Бога, переживанням
Його близькості і Його сили. І вже аж в цьому контексті я можу
до кінця відкритися на Слово Бога, розуміти Його волю щодо
мене і мати сміливість цю волю сумлінно виконувати. Зокре-
ма тоді, коли довколишні виконуватимуть волю когось зовсім
іншого.
Не випадково коли Білл В. виходив з важкої кризи і ряту-
вався від смерті, вступаючи на новий, щораз більш зрілий етап
життя, то – аж проситься на уста! – буквально як залежний чи-
тав Біблію, а найбільше зосереджувався на посланні апостола
Якова, в якому Бог дуже конкретно описує, якою є наша воля
180 Шлях переможців
стосовно нашої поведінки і сенсу нашого існування. Також
і для кожного з нас надзвичайно важливим є щоденне читан-
ня Біблії, читання детальних коментарів до Святого Письма,
а також регулярна участь в реколекціях, зокрема закритих
і спеціалізованих. Умовою відкритості на Слово Бога є очи-
щення серця, думок і почуттів через прийняття Святих Таїнств
та участь у формаційних і молитовних групах .Для залежних
людей шляхом до молитви і медитації є участь у зустрічах груп
взаємної підтримки.
Апостол Яків з великим реалізмом і тривогою пригадує нам:
«Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоби розтратити
на ваші втіхи». Ці слова – серйозна пересторога. Не достатньо
молитися. Не достатньо бути щиро переконаним в тому, що
я молюся і шукаю Божої волі. Адже можна погано молитися.
Добра молитва починається з тиші, із захоплення перед об-
личчям Бога і у Його присутності. Добра молитва починається
з того, що ми забуваємо про себе і цілковито зосереджуємося
на Богу, який промовляє в тиші і тихо.
Я повинен зосереджуватися на виконанні Божої волі, а не на
задоволенні своїх власних бажань і прагнень. Тілесна люди-
на – говорячи мовою апостола Павла – це та, для якої Богом
є живіт, потяг чи хвилева приємність. Така людина не здатна
молитися, адже перебуває на рівні тіла, а не духа. Не моляться
і не розважають тварини й ті люди, які не відрізняють себе са-
мих від тварин. Це ті, які зосереджені – як каже апостол Яків –
на задоволенні своєї втіхи. Такі люди не можуть реалізувати
одинадцятий крок. Вони чують тільки себе, а не Бога. Вони
торкаються лише свого тіла, а не всієї краси своєї людяності.
Апостол Яків підказує нам ще одну умову плідної молитви
і медитації: «Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витри-
валість, за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий,
щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бра-
кувало. Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить
у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому
Крок одинадцятий 181
дасться. Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання;
бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає
і коливає на всі боки вітер. Така людина нехай собі не уявляє,
що прийме щось від Господа; людина з подвійною душею, не-
постійна у всіх своїх дорогах» (Як. 1, 3-8). Молитва і медита-
ція – це не якась ізольована дія, відірвана на мить від решти
життя; це і не якесь магічний чин, який, ніби за помахом чарів-
ної палички, одразу перенесе нас в країну щастя і гарантувати-
ме почуття безпеки. Це насамперед очищання себе від самого
себе і вправляння у витривалості.
Тут проглядається аналогія з одруженням. Чоловік і жінка
взаємно присягають, що перебуватимуть разом в щасті і не-
щасті. Умовою такої вірної любові є те, що спершу вони будуть
витривалими в щасті і нещасті перед Богом, прислухаючись до
Його волі і черпаючи від Нього силу для її виконання. Коли ми
радіємо, коли маємо життєві успіхи, коли довкола нас добро-
зичливі люди, коли нам вдається впоратися з нашим щоден-
ним життям, то приходить спокуса на мить забути про Бога,
щоб сказати собі, що поки що, сьогодні, на цьому етапі життя
я не мушу розмовляти з Богом, не мушу медитувати, не мушу
шукати Його волю. Достатньо мені коротко подякувати Богові
за те, що в мене все добре. Так само коли хтось перебуває у важ-
кій ситуації, потрапляє в біду, то може подумати: «Тепер я му-
шу зосередитися на собі, мушу подумати, як вийти з цієї важкої
ситуації. Можливо, згодом я подякую Богу за те, що Він чував
наді мною». Благословенні ті, які в радості й смутку, в будні
і свята знаходять час на молитву і медитацію, щоб пізнавати
волю Бога і від Нього черпати силу для її виконання. Людино,
дай шанс Богу, щоб Він щодня до Тебе промовляв, і щоб щодня
передавав свою любов, а Він завжди використає цей шанс!
182 Шлях переможців
Не грай на нічию!
Як на практиці розпізнати Божу волю? Як її розпізнати
особливо тоді, коли, незважаючи на молитву і медитацію,
в нашому серці рояться думки і переживання? Так відбувається
здебільшого у важких ситуаціях, коли будь-яка з можливостей
видається нам однаково поганою, або ж навпаки – однаково
доброю. І що тоді? Отож, як правило, Божою волею є та альтер
натива, яка виявляється найважчою, яка вимагає від нас най-
більшої рішучості й витривалості. Після первородного гріха
добро стало важчим за зло. Для прикладу: якщо хтось втягнув-
ся в якісь токсичні відносини з людиною протилежної статі –
приміром, жонатий чоловік закохався в іншу жінку – то тоді
він повинен запитати самого себе, який вихід з цієї проблеми
для нього найважчий, який вимагає найбільших зусиль, рішу-
чості, витривалості. Для такого чоловіка найважче в цій ситуа-
ції буде не обманювати дружину, вести подвійне життя чи об-
межити контакти з жінкою, в яку він закохався, а радикально
розірвати будь-які відносин з нею і зосередитися на любові до
дружини й дітей.
Якщо, стикаючись з труднощами, ми не шукаємо допомоги
і волі Бога, то тільки погіршуємо свою ситуацію. На жаль, час-
то буває так, що в ситуації кризи чи серйозних проблем замість
молитви і медитації, замість розмови з Богом ми намагаємося
давати собі раду самі або шукаємо допомоги тільки у людей.
Часто ми звертаємося до тих, які допустилися помилок, як і ми,
Крок одинадцятий 183
або опинилися в схожих на наші життєвих перипетіях. Такі
люди можуть нас добре розуміти, можуть бути люб’язними до
нас, чуйними і емпатійними, але, як правило, не можуть нам
допомогти. Адже якби вони були достатньо зрілими і сильни-
ми, то спершу допомогли б самі собі. Зв’язок з такими людьми,
замість шукання волі й допомоги Бога, не розв’язує наші про-
блеми, а помножує їх. Одна жінка, яку покинув чоловік, роз-
повіла мені, що вона ділилася своєю ситуацією з колегою по
роботі, якого, своєю чергою, покинула дружина. Наслідком був
перелюб і болісне загострення проблем.
Коли ми стикаємося з труднощами, то можна звертатися за
порадою і допомогою до людей, за умови, що ми шукаємо тих,
які в цій сфері життя компетентні і зрілі. Хворих можуть ліку-
вати тільки здорові, а не ті, які також мають якусь недугу. У си-
туації серйозних труднощів нам може допомогти Бог і ті люди,
які Його слухають. Натомість нам не допоможуть ті, які самі не
здатні впоратися зі своїми проблемами, або які віддаляють нас
від Бога.
Бог прагне, щоб ми йшли оптимальним шляхом. Він не хоче,
щоб ми ставили Йому запитання на кшталт: «Боже, чи така або
така поведінка – це вже гріх чи ще ні? А якщо це гріх, то лег-
кий чи важкий?» Бог мислить як переможець! Він створив нас
з любові для любові, і з радості для радості. Він не хоче, щоб
хтось з нас зіграв з життям у нічию або зазнав навіть незначної
поразки. Навпаки, Він прагне, аби ми досягли повноти життя,
аби Його радість у нас була повна (пор. Йо 15, 11). Коли ми
молимося і знаходимо час на медитацію, коли прислухаємося
до Слова Бога і виконуємо Його волю, тоді Він допомагає нам
іти найкращим шляхом, хоч після первородного гріха це буде
переважно суворий і складний шлях. Те, що добре й важке,
приносить нам найбільшу радість і найкраще захищає від будь-
якої форми зла.
Деякі люди стверджують, що позаяк наше життя дуже склад-
не, а ситуація кожного з нас неповторна, то, як наслідок, ніхто
184 Шлях переможців
не може правильно відчитати Божу волю. Навіть тоді, коли мо-
литься, коли розважає, коли прислухається до Божого Слова
в тиші й зосередженості. Але всупереч тому, що могло б здава-
тися, Бог підказує нам свою волю переважно дуже конкретно
і точно. Для Нього наше життя надто важливе, щоб можна було
діяти, базуючись на методі проб і помилок, керуватися здогад-
ками чи припущеннями або приймати рішення, ґрунтуючись
на якихось подіях, які ми розцінюємо як Божий знак. Творець
не хоче, щоб ми навпомацки шукали Його волю. Переважно
Він прямо говорить нам про те, чого від нас очікує. Його волею
є насамперед, щоб ми чинили згідно з десятьма заповідями,
а вони сформульовані коротко і ясно. По-друге, Божою волею
є те, щоб ми виконували три заповіді любові: люби Бога всім
серцем своїм, люби себе самого, люби ближнього твого!
Тут варто уточнити, що Новий Завіт вводить радикальну но-
визну, коли йдеться про заповіді любові. Старий Завіт наказу-
вав нам любити ближнього так само сильно, як ми стараємося
любити самих себе. Тоді як волею Ісуса є те, щоб ми і самих
себе, і ближніх любили так, як Він перший нас полюбив. Це на-
багато конкретніша і точніша вказівка. Кожен із нас дещо інак-
ше чи зовсім інакше намагається любити самого себе. Чимало
людей плутають любов до самого себе з прийняттям себе чи
навіть егоїстичною турботою про себе. Інші, замість того, щоб
любити, розпещують самих себе і не ставлять собі необхідних
вимог. Ще інші жорстокі до себе, мстять собі за кожну вчинену
помилку і називають це любов’ю. Ми всі якоюсь мірою незрілі
у ставленні до себе самих. Як наслідок, у подібних пропорціях
незрілою стане наша любов до ближніх, якщо її критерієм буде
наш спосіб ставлення до нас самих. Саме тому Божий Син став
людиною, щоб ми від Нього вчилися як любові до ближніх, так
і до самих себе.
Отож, Божа воля щодо Тебе і щодо мене цілком конкрет-
но і точно міститься в десяти Божих заповідях і трьох запові-
дях любові: Бога, самого себе і ближнього. Наше завдання –
Крок одинадцятий 185
пам’ятати про Божу волю в кожній ситуації і будь-якою ціною.
Тож першою і абсолютно необхідною умовою виконання Бо-
жої волі є дотримання Його заповідей. Я вже згадував про су-
ворі слова з послання апостола Якова про те, що неможливо
вибірково дотримуватися десяти Божих заповідей. Хто пору-
шує хоч одну заповідь, той почне порушувати й інші. Це тільки
питання часу. Бог, який дав одні заповіді, дав і всі інші. Або
я поважаю Божу волю у всіх Його заповідях, або взагалі не ша-
ную Божу волю. Апостол Яків запевняє нас, що якщо, згідно
зі Святим Письмом, ми виконуємо Царський закон – любимо
ближнього свого, як себе самого – то добре робимо.
Царський закон любові
Як прекрасно і влучно апостол Яків називає Божу волю, яка
полягає в тому, щоб ми любили, а не чинили помилки чи
когось кривдили. Любити – ось «царський закон любові»! Бо-
жою волею є насамперед те, щоб ми нікого не кривдили. Це і є
сенс десяти заповідей. Ці заповіді оберігають нас від того, щоб
ми ставили когось чи щось на місце Бога, від нешанобливого
висловлювання про Бога, який нас любить і вчить любити, від
занедбання святого дня, від нехтування батьків, від вбивства,
перелюбу, обману, крадіжки, пожадливості. Людино, насампе-
ред не кривдь – ані себе, ані ближніх! Однак не задовольняйся
тим, що стримуєшся від кривдження. Люби! Що більше люби-
мо, то більше виконуємо Божу волю.
В офіційному коментарі до Дванадцяти Кроків і Дванадцяти
Традицій АА читаємо: «Лише тоді, коли ми намагаємося узго
джувати нашу волю з волею Бога, тоді починаємо правиль-
но використовувати її. Для нас всіх це справді було чудесним
одкровенням. Уся наша проблема полягала в неправильному
користуванні силою волі». Коли ми слухаємо Бога, коли узго
джуємо з Ним наші рішення, тоді починаємо правильно, най-
мудрішим з усіх можливих способів, використовувати нашу
свободу. Бути абсолютно вільним означає узгоджувати з Богом
спільні мрії і бажання, спільні ідеали, прагнення і життєві цілі.
Саме у цьому полягає будування щораз досконаліших відно-
син з Богом. Хто доходить до цієї стадії розвитку, той узгоджує
з Богом кожне своє рішення.
Крок одинадцятий 187
Тут ми маємо право запитати, чому варто слухати Бога,
чому ми повинні саме з Ним узгоджувати наші прагнення і рі-
шення? Отож, не тому, що Він так хоче і є Господарем Всесві-
ту, а винятково тому, що Бог кожного з нас найкраще розуміє
й наймудріше любить. Бог розуміє мене незрівнянно краще,
ніж я розумію самого себе. Бог любить мене мудріше і вірніше,
ніж я зумію коли-небудь полюбити самого себе. Бог знає, що
є в наших серцях. Ісус не мусив нікого про це питати. Саме тому
лише Бог може Тобі і мені у кожній ситуації вказати найкращий
життєвий шлях. Ми часто підказуємо собі такі життєві дороги,
які ведуть до кризи і страждання. Так само й наші ближні часто
навіть пропонують нам таку поведінку чи такі відносини, які
віддаляють нас від нас самих і від радості.
Одинадцятий крок – як і третій – повторює, що ідеться про
виконання волі Бога, хоч як ми Його розуміємо. Це доповнен-
ня є підтвердженням, що навіть на такому етапі розвитку наше
розуміння Бога далі залишається далеким від досконалості.
Адже зріло і в повноті ми не розуміємо навіть самих себе. Часто
дивуємо самих себе і не можемо вказати мотиви наших вчин-
ків чи причини наших помилок. Важливо, щоб тоді, коли дохо-
димо до одинадцятого кроку, зрозумілим для нас було те, що
Бог – хоч продовжуємо розуміти Його тільки частково, і кожен
з нас дещо інакше – це наш друг, який безмежно любить Тебе
і мене. Через свого Сина, який став людиною, Бог любить нас
безумовно, без жодної нашої заслуги, зблизька, з цієї незруч-
ної землі, а не, як у Старому Завіті, зі зручного, але далекого
неба. Його Син – Ісус Христос – який становить з Ним одно,
любить так жертовно, що дозволяє себе прибити до хреста,
адже знає: що більше за мене і для мене страждає той, хто лю-
бить, то більш очевидним для мене є те, що він любить. А після
своєї смерті в людській природі Ісус повертається воскреслий.
Він робить так не тому, щоб помститися чи забрати назад свою
любов, а щоб сказати, що надалі любить.
188 Шлях переможців
Одинадцятий крок з найбільшою силою переконання, з най-
більшою рішучістю і радістю можуть реалізувати ті, які вже до-
свідчили цю дивовижну Божу любов. Я хочу слухатися Того,
хто віддав за мене життя з любові. Адже такої великої любові
не виявив мені ніхто з людей: ані мама, ані тато, ані мої найкра-
щі друзі. Бог власним життям гарантує, що любить мене. Вико-
нання Божої волі має абсолютний сенс для тих, які не тільки
вірять в те, що Бог існує, але й довіряють Богу, бо Він любить.
Це пояснює нам апостол Яків, коли питає: «Яка користь, мої
брати, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може
його спасти віра? (…) Та хто-небудь скаже: «Ти маєш віру, а я
маю діла. Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми
ділами мою віру»». Віра в Бога, який любить, і довіра до йо-
го сповненої любові опіки проявляється тільки в одній формі
вчинків, а саме у виконанні Його волі. Адже – як пояснює нам
апостол Яків – і диявол не тільки вірить, але навіть знає, що
Бог існує. Визнає цей факт, тремтячи, а попри це не любить,
не чинить те, що добре, не виконує волю люблячого Бога.
Я не можу бути людиною, яка справді вірить в Бога і вірить
Богу, а також вірить в те, що Бог мене любить, і що саме Він
підказує мені найкращий шлях, якщо у щоденному житті не
хочу пізнавати і виконувати Його волю. Коли якась людина
каже мені, що вірить, але не практикує, то тоді я пояснюю, що
це твердження таке ж абсурдне, як і твердження, що я живу, але
не дихаю. Одне й інше є вигадкою, самообманом. Хто не ди-
хає, той помирає. Хто не виконує Божу волю, той поступово
потраплятиме в кризу і переконуватиме себе, що Бога не існує.
Варто згадати про ще один, надзвичайно важливий аспект,
який пов’язаний з одинадцятим кроком. Отож, порада, яка ви
пливає з цього кроку – щораз глибше пізнання шляхом молит-
ви і медитації волі Бога для її виконання – підтверджує, що тут,
без найменшого сумніву, ідеться про правдивого Бога. Звідки
такий висновок? Звідти, що, якби у Програмі Дванадцяти Кро-
ків не обов’язково ішлося про Правдивого Бога, а, наприклад,
Крок одинадцятий 189
про якусь людину, групу людей, інституцію чи ідеологію, про
якусь доктрину чи людську владу, то ця програма вела б до па-
тології. Адже тоді вона пропонувала б мені молитися до якоїсь
людини, групи людей, інституції, ідеології чи речі, і щораз від-
даніше виконувати волю цієї людини, групи, інституції, ідеоло
гії, доктрини чи речі. Внаслідок цього така програма вела б
мене від однієї з форм кризи до іншої, від одного поневолення
до ще більш радикального поневолення. Одинадцятий крок
стане для нас благословенним, якщо через молитву і медита-
цію ми щораз краще пізнаватимемо і виконуватимемо волю
Бога і нікого іншого!
Деякі люди, які аналізують Програму Дванадцяти Кроків,
ставлять питання про те, чи це духовна програма, чи релігій-
на. Ставити подібну роз’єднану альтернативу неправильно,
адже духовність – це така особлива людська риса, притаманна
всім людям, яка робить нас подібними до Бога. Усе інше, що
в людині специфічно людське, зокрема й релігійність, – це плід
духовності. Адже створення людини відбулося тоді, коли Бог
вдихнув у тіло Адама свій дух. Духовний розвиток веде до що-
раз більш зрілих форм релігійності, тобто до побудови щораз
більш свідомих відносин з Богом. Програма Дванадцяти Кроків
надзвичайно виразно підтверджує цей принцип. Хто реалізує
третій крок, той починає будувати сповнені довіри відносини
з Богом, про якого на цьому етапі розвитку він знає принаймні
те, що Бог – це Той, кому варто віддати під опіку своє життя,
бо Він має силу врятувати навіть тих, які почуваються безсиль-
ними перед якоюсь залежністю чи якоюсь іншою серйозною,
і навіть смертельно небезпечною слабкістю.
У Великій Книзі АА Білл В. неодноразово підтверджує, що
його особистий духовний розвиток на основі Програми Два-
надцяти Кроків вів його до щораз більш свідомих, глибоких
і близьких відносин з Богом. Остаточною метою цього розвит-
ку є одинадцятий крок, який завдяки молитві і медитації веде
людину до близьких відносин з Богом і дозволяє їй правильно
190 Шлях переможців
розпізнати і виконувати Божу волю у щоденному житті. Тому
одинадцятий крок веде на шлях святості, яка є найвищою фор-
мою духовного і релігійного розвитку.
Реалізація Програми Дванадцяти Кроків можлива тоді, коли
духовний розвиток веде людину до відкриття Бога як особис-
тості, тобто такого Бога, який нас розуміє, піклується про нас
більше, ніж найкращі друзі, який нас любить і вчить нас люби-
ти. Це Бог – люблячий Батько, який вповні об’явився в Ісусі
Христі і який допомагає людині жити в дружбі з Ним, з самою
собою і з ближніми. Невипадково у формулюванні чергових
кроків Програми Білл В. насамперед звертався до послання
апостола Якова з Нового Завіту. Адже це послання містить де-
тальні вказівки на тему будування тісних відносин із Богом,
а також такого мудрого і благородного способу поведінки,
який і є плодом саме цих відносин.
Умовою реалізації Програми Дванадцяти Кроків є поступо-
ве відкривання правдивого Бога-Творця завдяки духовному
розвитку. Розвиток у цій сфері веде до розвитку релігійності,
тобто до нав’язування з Богом глибших відносин, ніж наші від-
носини з самими собою чи з іншими людьми. Завдяки цьому
подвійному розвитку – духовному і релігійному – ми звільняє-
мося від усіх поневолень чи інших серйозних небезпек. Утім,
Програма Дванадцяти Кроків не обмежується алежністю до
якогось конкретного віровизнання. Сам Білл В. був протес-
тантом. У вирішальні для його розвитку роки близьким дру-
гом, довіреною особою і духовним спонсором Білла В. став
католицький священик-єзуїт о. Ед. З. З опублікованого листу-
вання Білла В. з отцем Едом випливає, що творець Програми
Дванадцяти Кроків був близький до офіційного переходу на
католицизм. Тоді згаданий католицький священик порадив
йому цього не робити, адже помилковим було б твердження,
що Програму Дванадцяти Кроків від початку до кінця можуть
виконати тільки католики, а не, наприклад, протестанти, пра-
вославні чи люди, які ще на іншому шляху доходять до зустрічі
Крок одинадцятий 191
з люблячим Богом-особою, який допомагає людині рятувати
саму себе і підтримувати інших людей на шляху звільнення від
різних форм безпорадності.
глава 12 Крок дванадцятий:
Досягнувши духовного
пробудження, як результат цих
кроків, ми намагались нести
це послання до алкоголіків
і застосовувати ці принципи
у всіх наших справах.
З Дванадцяти Кроків
Анонімних Алкоголіків
Досягнувши духовного
пробудження, як результат цих
«кроків», ми намагались нести
це послання до інших людей
і застосовувати ці принципи
у всіх наших справах.
З Дванадцяти Кроків
Спільноти святого Якова
Самарянин добрий і мудрий
Останній крок відсилає нас до інших людей як свідків нашої
особистої переміни і нашого розвитку. Ми повинні йти до
ближніх, несучи їм правду про те, що людина може звільнити-
ся від будь-якої залежності, що може подолати будь-яку кризу,
що ніколи не буває безвихідної ситуації, і що розвитку людини
немає меж. Що вірніше ми виконуємо Програму Дванадцяти
Кроків, що більше досвідчуємо її благословенні плоди в нашому
житті і житті наших рідних чи знайомих, то більше перед нами
стоїть обов’язок цей скарб, цю Програму не зберігати тільки для
себе, а ділитися нею з людьми, які її ще не відкрили. Що більше
ми перебували в минулому на дні, що важчими були наші помил-
ки, що більше ми переживали свою слабкість і безпорадність,
і що більше тепер ми стали іншими, новими людьми, то з біль-
шим переконанням і ентузіазмом хочемо ділитися цим рецептом
життя, який так добре справдився в нашій особистій історії.
Тут і тепер наше життя відповідає Божій волі. Воно гідне отри
маної від Творця гідності улюбленої Божої дитини і починає
бути святим. Починає бути таким, що аж хочеться жити. Як ми
могли б не говорити про це тим, життя яких – принаймні поки
що – зовсім інакше? Як могли б мовчати, коли біля себе бачимо
людей, які втратили контроль над своїм життям, які завдають
великого болю самим собі і ближнім, які переживають розпач.
Як ми могли б втаїти від них, що для них ще існує надія, що ми
є свідками цього? Білл В. не приховав Програму Дванадцяти
Крок дванадцятий 195
Кроків для себе. Він не призначив її тільки для ґрона вибраних
людей чи своїх друзів. Він звернувся з цією Програмою до всіх,
які хотіли змінити щось важливе у своєму житті, які прагнули
врятуватися.
Апостол Яків заохочує нас зробити цей дванадцятий крок
з любові до Бога і до людини, яку Бог любить. «Мої брати, коли
хтось із вас відступить від правди і коли хтось його наверне, хай
знає, що той, хто навернув грішника з хибної його дороги, спа-
се його душу від смерти». За допомогою Програми Дванадцяти
Кроків ми можемо врятувати не тільки самих себе, але й може-
мо посприяти порятунку багатьох братів і сестер. Ми можемо
стати помічниками самого Бога. Можемо допомагати нашим
ближнім зробити перший крок, усвідомити, що поки що їхнє
життя є на складному етапі, що вони не впораються самі. І мо-
жемо допомогти їм дійти до одинадцятого кроку, тобто повер-
нення всього – віри, надії і любові. А тоді вони приєднаються
до нас, і ще більше буде тих, які реалізують дванадцятий крок:
свідчення, місію, передання надії. Тепер розгляньмо декілька
основних принципів, які варто застосовувати для того, щоб
наш вихід назустріч іншим людям з посланням про Програму
Дванадцяти Кроків був мудрим, відповідальним і плідним. По-
перше, ми повинні йти до інших людей з радістю, надією і са-
мопожертвою в нашій турботі про них, але не можна робити
цього ціною наших обов’язків у подружжі, сім’ї чи професійно-
му житті. Наш вихід назустріч іншим людям не повинен також
відбуватися ціною нашого здоров’я чи часу, який нам потрібен
для роботи над собою. Пам’ятаймо про основний принцип: до-
помагаючи іншим, я ще не допомагаю самому собі! Останній
крок чітко нагадує, що ми повинні виходити назустріч іншим
людям з місією передати Програму тільки тоді, коли самі ви-
користовуємо її принципи «у всіх наших починаннях». Наше
свідчення буде тим більш переконливим і ефективним, що ви
триваліше і послідовніше ми керуватимемося Програмою, до
якої заохочуємо інших людей.
196 Шлях переможців
Тому Дванадцятий крок – це заклик, аби ми йшли до інших,
передаючи Програму Дванадцяти Кроків радше як свідки, ніж
вчителі чи звістуни. А ми будемо ними настільки, наскільки
наше свідчення буде не тільки щирим і спонтанним, але про-
думаним і зваженим. Прикладом у цьому питанні може бути
відома притча про доброго самарянина. Тут я маю на увазі той
аспект, на який зазвичай ми не звертаємо уваги. Самарянин
з Ісусової притчі був не тільки добрий, але й мудрий. Його доб-
рота очевидна, бо її підтверджує його ставлення до нужденних.
Коли він проходив безлюдною місцевістю, то побачив людину,
яку побили розбійники і залишили напризволяще помирати
через втрату крові. Що в цій ситуації робить добрий самаря-
нин? Він одразу змінює плани своєї подорожі, зупиняється, на-
дає пораненому невідкладну допомогу, обмиває оливою його
рани, перев’язує їх, садить на свого віслюка і завозить у най
ближчий заїзд.
Наступні кроки самарянина свідчать не тільки про його доб-
роту, але й про мудрість і розважливість у допомозі іншим. Са-
марянин не залишається біля пораненого. Він не відмовляєть-
ся від мети своєї подорожі. Не скасовує розпочаті обов’язки.
Не посилає звістку дружині й дітям чи працедавцю або своїм
працівникам – якщо сам був працедавцем – що його певний
час не буде, бо він допомагає комусь іншому, хто дуже цієї до-
помоги потребує. Безперечно, він допомагає, але вміло поєднує
це з усім тим, що важливе в його особистому житті.
У своїй мудрості він робить все абсолютно необхідне, щоб
врятувати життя людині, тобто надає першу допомогу, а відтак
віддає пораненого під опіку інших людей, а сам повертається
до своїх рідних і до своїх обов’язків. Його мудрість проявляєть-
ся також у тому, як він розмовляє з господарем заїзду. Велико-
душно платить йому наперед за опіку над пораненим, а також
пояснює, що у тому випадку, коли ця опіка дорожче коштува
тиме, він доплатить по дорозі назад. Така постановка питання
є виявом Божої спритності доброго самарянина. Такою заявою
Крок дванадцятий 197
він провіщає, що невдовзі повернеться і проконтролює якість
допомоги, яку власник заїзду надасть пораненому, котрий не мо-
же сам себе захистити, котрий сам не нагадає про свої потреби.
Добрий і водночас мудрий самарянин виявляється справж-
нім реалістом. Адже бере до уваги кожну можливість. Він
усвідомлює, що власник заїзду може не бути доброю і чесною
людиною. Він сам може переживати серйозну кризу і може по-
думати: «Як тільки цей добрий чоловік піде, я вб’ю пораненого,
і таким чином отримані гроші залишаться мені чистим прибут-
ком». Самарянин виявляється знавцем людини. Він знає, що
варто людям довіряти, але й контролювати не завадить, особ-
ливо якщо ми цих людей добре не знаємо.
Наша роль – нести іншим послання про Програму Дванад-
цяти Кроків з добротою і самопожертвою, а водночас з мудріс-
тю і розсудливістю цього самарянина. Ми повинні іти до нуж-
денних, щоб допомогти їм, але не ціною наших обов’язків чи
наших відносин з рідними. Наприклад: якщо після якоїсь зу
стрічі АА чи після якоїсь іншої зустрічі хтось зізнається нам
у своїх серйозних проблемах і проситиме про довгу розмову чи
якусь іншу невідкладну форму допомоги, то доброта і турбота
про цю людину вимагає, аби ми виявили стосовно неї зацікав-
лення і відкритість, повагу і сердечність. Якщо це допоможе
і буде розсудливим, то можемо піти з цією людиною на довгу
прогулянку чи просидіти цілу ніч при довгій розмові, щоб під-
тримати її, показати, яким саме шляхом варто прямувати в цій
ситуації. Однак ми не можемо заявити, що відтепер будемо її
рятівником, що пожертвуємо їй увесь час, всі сили, всі кошти,
якими володіємо, чи через турботу про неї занедбаємо нашу
турботу про людей, з якими пов’язане наше життя.
Зрілість в реалізації дванадцятого кроку полягає в тому, що
ми допомагаємо іншим настільки, наскільки це можливо поєд-
нати з нашими відносинами з іншими людьми і обов’язками,
а також в таких аспектах, в яких ми почуваємося компетент-
ними. Якщо ця людина потребує чогось більшого, то ми ске-
198 Шлях переможців
ровуємо її до інших людей чи інституцій. Саможертовна до-
помога – іноді ціною сну чи своїх обов’язків, які ми можемо
відкласти – може бути тільки одноразовою дією, а не спосо-
бом життя. Я найбільше переживаю за долю тих, які стають
«професійними помічниками». У кожній ситуації і в кожному
оточенні вони шукають, кому б це «допомогти». Насправді це
нерідко буває форма втечі від свого життя, від своїх обов’язків
і взаємин з рідними, а особливо від роботи над собою. Такі
люди переконують себе, що позаяк допомагають іншим, зна-
чить самі вже достатньо зрілі. Тоді як така «жадібна» і настир-
лива допомога переважно лиш показна або тільки короткотри-
вала, а веде до фактичної і довготривалої кризи «помічника».
Ніхто з нас не є рятівником інших. Дванадцятий крок каже нам
про те, що ми повинні бути помічниками Бога, а не тими, які
Його заміняють.
Ще одним важливим аспектом нашої місії є те, щоб ми під
ходили до інших людей не тільки жертовно і мудро, але й щоб
допомагали по суті, правильно, компетентно і продумано. Не-
безпечно керуватися спонтанністю, інтуїцією, почуттями і емо-
ціями, хвилевим зворушенням чи жалістю до того, хто нам
звіряється чи перебуває на дні. Тому в нас і є Програма Дванад-
цяти Кроків, щоб не діяти навпомацки чи методом проб і поми
лок. Ми не можемо також приписувати собі компетенцій, якими
не володіємо. Нам треба пам’ятати, що люди, які переживають
серйозну кризу, схильні цілковито заволодіти тими, які виявля-
ють до них турботу і милосердя. Вони вміють – без жодної злої
думки – бути геніальними маніпуляторами чи емоційними шан-
тажистами. Їм вдається нас переконати, що тільки ми можемо
врятувати їм життя. Вони вміють так нами управляти, що ми
виконуватимемо за них їхні обов’язки. Мудрість полягає у вра-
хуванні всіх цих аспектів і загроз. Варто дотримуватися прин
ципу, що коли ми допомагаємо людям долати якусь кризу, то
надзвичайно покірно радимося у цьому питанні з кимось ком-
петентним, хто не є емоційно заангажований у цю справу.
Крок дванадцятий 199
Тож, допомагаючи іншим, як і самому собі, ми повинні ке-
руватися більше Програмою Дванадцяти Кроків, ніж нашою
чутливістю чи інтуїцією. Якщо ми зустрічаємо людину, яка не
може впоратися зі своїм життям і якій загрожує відчай, то пояс-
нюємо їй: «Спершу скажи собі правду, що ти втратив здатність
керувати своїм життям, і що Твоєї доброї волі вже замало, щоб
жити краще. Це добре, що зараз Ти зі мною розмовляєш, що
звіряєшся мені, але мене Тобі недостатньо. Тобі потрібна біль-
ша підтримка, ніж тільки розмови зі мною. Приходь на наші
зустрічі груп підтримки або звернися до інституції, яка колись
мені також ефективно допомогла, а відтак вже знатимеш, що
робити в наступних кроках».
Крім цього, ефективна допомога іншим передбачає, що кож-
на людина – особлива і неповторна. У кожної є інші можли
вості і обмеження. У кожної – інша історія, ситуація, інше сум-
ління, горизонти мислення, взаємини і цінності, потреби, ідеали
і прагнення. Кожна дещо інакше, а іноді зовсім інакше розуміє
основні слова, як-от віра, надія, любов, Бог, людина, сумління,
цінності, дружба, допомога, сенс життя. У кожної людини –
свій темп діяльності і розвитку. Через усі ці причини умовою
ефективної допомоги і першою формою любові є наша емпатія.
В групах АА ця правда дуже влучно сформульована у формі
принципу, згідно з яким ми розповідаємо тільки про свій до-
свід. Натомість ніколи не оцінюємо, не критикуємо, не порів-
нюємо розповіді інших людей з нашими переконаннями. Ми
можемо тільки говорити про те, що відбувається в нас і з нами
в ситуаціях, схожих на ті, про які вони розповідають.
Людям у потребі ми набагато більше потрібні як свідки на-
шого особистого розвитку на основі Програми Дванадцяти
Кроків, ніж як вчителі, які їх повчають. Єдиним непогрішним
вчителем є Бог, а всі ми – недосконалі брати і сестри. Ми най-
більше допомагаємо іншим тоді, коли зріло допомагаємо са-
мим собі. Що краще реалізуємо Дванадцять Кроків у нашому
житті, з душевним спокоєм, витривало і терпляче, то більш
200 Шлях переможців
The words you are searching are inside this book. To get more targeted content, please make full-text search by clicking here.
2244 Shliah_peremozhciv DEMO
Discover the best professional documents and content resources in AnyFlip Document Base.
Search