2244 Shliah_peremozhciv DEMO

шляхетних людей, які мене підтримують, які сподіваються на
те, що я змінюся, коли я віддав себе опіці Бога, якому я дові-
рив себе і моє життя (третій крок), коли в четвертому і п’ятому
кроці усвідомив суть моїх помилок і визнав їх перед Богом
і лю­диною. У шостому кроці я стаю реалістом, який вже знає,
що самої лише доброї волі недостатньо, щоб впоратися з жит-
тям, і тому щиро прошу Бога, щоб Він усунув всі мої дефекти
характеру.

Реалізм означає також усвідомлення, що Бог не терпить лі-
нивства і не зробить за мене те, що я – з Його допомогою – можу
вчинити, коли йдеться про роботу над моїм характером. З Бо-
жою допомогою я беруся до важкої роботи над самим собою,
щоб зло, яке є в мені, перемагати добром. Я реалізую шостий
крок, коли щодня наново і наполегливо усе, що в мені незріле,
замінюю чеснотами, вміннями, знаннями, завдяки яким я змо-
жу поводитися шляхетно, так, що це приноситиме мені радість,
вестиме до щораз більшої любові і щораз відповідальніших
відносин. У шостому кроці я усвідомлюю, що моя помилкова
поведінка в минулому не була випадковою. Вона не випливала
з так званої примхи долі, з тиску довкілля чи з внутрішнього
тиску моїх інстинктів, імпульсів чи емоцій. Те, що я чинив –
коли вже був повнолітній, – здебільшого випли­вало з усієї моєї
ситуації, з усієї правди про мою людяність, а особливо – з моїх
рис характеру, недоліків, з моєї слабкості й незрілості.

Тепер я хочу змінювати себе не зі страху, обов’язку чи при-
мусу, а з любові до самого себе, свідомо користаючи – може
вперше у житті – з допомоги Бога і божих людей. Я рішуче праг-
ну бути новою людиною. Приймаю правду про себе і люблю
себе. Хто любить себе, той має силу ставати все більш подібним
до Бога, ставати найкращою версією самого себе, щоб ніколи
не зупинятися в розвитку. Незрілі люди стверджують, що спер-
шу повинні змінитися на краще, спершу повинні з Божою допо-
могою і мудрих людей усунути дефекти свого характеру, і лише
тоді можуть полюбити самих себе. Це абсолютно помилкове

Крок шостий 101

і дуже небезпечне переконання. Можливо, це зворушливе і ге-
роїчне бачення розвитку, але зовсім нереальне. Реалістичний
принцип звучить так: спершу любов, і тільки після цього роз-
виток. Людина може розвиватися тільки силою любові. Лише
тоді, коли її любить Бог і люди, і коли вона з любові приймає
саму себе. Поза любов’ю немає розвитку. Поза любов’ю є тіль-
ки агонія і розпука. Спершу я повинен прийняти себе з любові,
і то не тому, що я вже зрілий чи заслуговую на любов, а тому
що з любов’ю приймає мене Бог і ті люди, які вчаться від Нього
любити. Якщо в мені немає любові до самого себе, то я не по­
чну реалізувати шостий крок і не прийму допомогу люблячо-
го Бога, який хоче допомогти мені усунути всі дефекти мого
характеру.

Віра і мудрість

У посланні апостола Якова ми знаходимо дуже важливі сло-
ва: «Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить
у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому
дасться. Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання;
бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає
і коливає на всі боки вітер». Мудрість, яка, як пояснює апостол
Яків, є даром від Бога, це обов’язкова умова виконання шосто-
го кроку, тобто вступу на шлях зрілості. Зростання в мудрості –
це найкращий спосіб подолати усі дефекти характеру. Мудра
людина докладно розрізняє недоліки і чесноти. Вона також
може розробити далекозору програму роботи над собою, тобто
правильно визначити цілі такої роботи та розсудливо дібрати
методи подолання того, що ще незріле.

Мудрість в Біблії означає все те, що нам потрібне, аби ми
були зрілими людьми і, як наслідок, зріло поводилися. Гово-
рячи сучасною мовою, тут ідеться про мудрість у всіх її вимі-
рах, а, отже, про мудрість інтелектуальну, емоційну, суспіль-
ну, а надто про мудрість духовну і моральну. Інтелектуальна
мудрість допомагає нам зрозуміти світ навколо нас, мудрість
емоційна – правильно прислухатися до наших власних пере-
життів та потреб, а також до пережиттів і потреб інших лю-
дей, а мудрість суспільна – розсудливо будувати відносини між
людьми і відповідально ставитися до наших завдань і суспіль-
них ролей. Та найважливішою є духовна і моральна мудрість.

Крок шостий 103

Перша з них означає здатність людини розуміти саму себе,
свою природу і сенс свого життя. Духовна мудрість – це знай-
дення правильних відповідей на питання про те, звідки я похо­
джу, ким я є, навіщо живу, на основі яких цінностей і відносин
можу реалізувати сенс мого життя. Своєю чергою, моральна
мудрість полягає у правильному розрізненні добра і зла, тобто
у правильному розрізненні такої поведінки, яка веде до розвит-
ку і радості, і такої, яка веде до кривди і страждання.

Коли на місці моїх недоліків з’являються чесноти з чесно-
тою мудрості на чолі, тоді ми стаємо подібними до Бога, який
є джерелом і вершиною мудрості. З цього часу ми можемо що-
раз більше довіряти самим собі, адже стаємо дедалі зріліши-
ми у кожній сфері життя. Усе це – результат нашого зусилля
у співпраці з Богом, який підтримує нас своєю ласкою і мудріс-
тю. Шостий крок підтверджує принцип, що зло перемагається
добром. Так говорить нам Біблія, і це підтверджує наш щоден-
ний досвід. Звільнення від дефектів характеру стає можливим
тоді, коли я звільняюся від вад через вправляння в чеснотах,
здобуття позитивних компетенцій і вмінь, тривале засвоєн-
ня чеснот мудрості, поміркованості, розсудливості, мужності
і вірності. Завдяки такій роботі над собою з допомогою Бога
я справді стаю дедалі подібнішим до Нього, тобто стаю мудрим
і добрим одночасно, а, отже, здатним на зрілу любов, яка є най-
більшою чеснотою і увінчанням віри й надії.

Отож, у рамках шостого кроку йдеться не про те, щоб де-
тально перелічувати дефекти свого характеру і казати собі:
«Я більше не хочу мати цих дефектів! Викидаю їх з мого жит-
тя! Відійдіть від мене, мої дефекти, слабкості, залежності, наїв-
ності, егоїзми, лінивства і обмани! Викидаю вас з мого життя!
Залишіть мене в спокої!». Подібна «боротьба» з недоліками
може й була б виразом доброї волі, але водночас була б виявом
наївності, бажаного і магічного мислення. У таких категоріях
можуть уявляти собі боротьбу з недоліками малі діти. Зріла ж
людина усвідомлює, що недоліки характеру ми поборюємо,

104 Шлях переможців

розвиваючи в собі чесноти і позитивні риси. Ісус не каже: «До-
лайте дефекти свого характеру», Він каже: «Ставайте подіб-
ними до мене». Ісус не тільки каже: «Дотримуйся заповідей»,
Він каже: «Люби!». Люби Бога, люби ближнього, люби самого
себе, зло перемагай добром, погані вчинки перемагай добри-
ми вчинками, погані риси характеру долай зусиллям побудови
в собі того, що добре. Шостий крок веде до звільнення від того,
що в нас незріле, через побудову в собі зрілості, шляхетності,
добрих рис характеру. Лише тоді наша поведінка справді змі-
ниться назавжди, а не тільки на перший погляд і ненадовго.



глава 7 Крок сьомий:

Покірно
попросили Його

усунути наші
недоліки.

З Дванадцяти Кроків
Анонімних Алкоголіків

Покірно
попросили Його

усунути наші
недоліки.

З Дванадцяти Кроків
Спільноти святого Якова



Гординя покори

Сьомий крок – це пряме продовження попереднього кроку,
в якому ми вирішили з Божою допомогою рішуче усувати
дефекти нашого характеру, а не тільки змінювати зовнішню
поведінку. Тут додається черговий аспект духовного розвитку.
Ми не тільки стали готові, щоб Бог звільнив нас від всіх дефек-
тів характеру, але й робимо наступний крок: звертаємося до
Бога в покорі, щоб Він допомагав нам всі ці дефекти характеру
перемагати. Ключове слово в сьомому кроці – це покора. Важ-
ливо знати, навіщо нам потрібна покора, з чого вона випливає
і в чому полягає.

Деякі люди розуміють покору поверхово, наївно, навіть по-
милково і шкідливо, бо це перешкоджає фактичному розвит-
ку. Такі люди стверджують, що покора – це визнання своїх
слабкостей, нагадування собі й іншим про те, що в мені незріле
чи погане, визнання всіх помилок з минулого і теперішнього,
нагадування про свою мізерність чи безпорадність, а також ви­
знання нашої недосконалості й людської убогості. Це правда,
що покірна людина – це така людина, яка усвідомлює свою
недосконалість, вчинені помилки і необхідність навернення.
Але це тільки один з важливих аспектів покори. За своєю суттю
покора – це визнання усієї правди про себе, а не тільки тієї час-
тини правди, яка говорить про мої слабкості, помилки й гріхи.
Покора – це не тільки важке визнання правди про те, що в мені
погане, але й радісне визнання правди про те, що в мені добре,

Крок сьомий 109

про те, що я тут і тепер роблю чергові кроки на шляху розвит-
ку і позитивно змінююся. Бути покірним означає казати собі
й іншим, що з допомогою Бога і добрих людей я звільняюся від
помилкового минулого, і що в мене щораз краще теперішнє.

Зріла покора випливає з факту, що моє теперішнє щораз
краще, що завдяки цьому я усвідомлюю собі, що моє минуле
в багатьох аспектах було помилковим, і що в моїй слабкості
й незрілості я повторюватиму це минуле, якщо не усуну своїх
недоліків, дефектів і всього того, що залишається в мені незріле
і негідне моєї людської гідності. Покора – це життя у правді про
себе, а правда про мене різна, бо частково болісна й тривожна,
але частково радісна і є підставою для здорової гордості. Ні­хто
з людей не є абсолютно досконалий, і ніхто не є абсолютно по-
ганий. Зріла покора немає нічого спільного з тим, що я нази-
ваю гординею покори, тобто з непокірним нагадуванням про
те, скільки в мені ще зла, слабкості, недосконалості, помилок.
Це лицемірна форма звертання на себе уваги під приводом
покори. Похвальба своїми слабостями і вдавання, що я бачу
в собі тільки слабкості, це якраз така суть покори, яка зазвичай
має на меті викликати жалість або спонукати інших людей до
переконування мене, що я зовсім не такий поганий, і підкрес-
лення моїх позитивних рис – реальних або вигаданих для того,
щоб мене потішити.

Гординю покори легко можемо викрити тоді, коли хтось
в нашій присутності надмірно критикує самого себе, а ми з ним
погодимося і скажемо: «Так, слушно кажеш, в тобі є тільки
слабкість і зло». Людина, яка чваниться своїми слабостями,
тоді переважно буває болісно здивована нашими словами і мо-
же на нас образитися. Адже її покора – це не покора, а надмір-
не підкреслення своїх слабкостей для того, щоб інші її розра­
джували, перебільшуючи її добрі риси, або для того, щоб інші,
захоплені і зворушені її «покорою», не ставили до неї вимог.
Я ніколи не зустрічав людину, в якій було б тільки зло, і в якій
покора полягала б у визнанні нею: «У мені є тільки все погане».

110 Шлях переможців

Правдива покора – це вдячність Богові за те, що мене так пре-
красно створив на свій образ і подобу, а також щире звернення
до Нього по допомогу, щоб я ставав щораз більше подібним до
Творця попри мої слабкості, помилки і гріхи.

З одного боку, сьомий крок вимагає від нас остерігатися гор-
дині покори, тобто вихваляння тим, як багато в нас слабкості
і зла. З іншого боку, цей крок вимагає від нас увільнення від гор­
дині в її класичних проявах. Хвалько – це зухвала людина, яка
гордує іншими як слабшими від неї і яка ставить себе в центр
уваги. Хвалько – це людина, яка хворобливо (тобто всупереч
будь-яким фактам) переконана у своїй величі, винятковості,
непомильності. Це людина – як Честолюбець з Маленького
принца – яка вважає, що всі повинні захоплюватися нею, ви­
хваляти її, кланятися їй і визнавати найпрекраснішою на цій
планеті. Хто піддається гордині, той радикально перешкоджає
можливості розвитку і переживання радості життя, адже вза-
галі не бачить потреби працювати над собою, а зло і помилки
зауважує лише в інших людях.

Крок сьомий 111

Піти з покорою до Бога

Сьомий крок можуть реалізувати ті, які є зріло покірні, тоб-
то ті, які визнають усю правду про себе – складну і радіс-
ну. Це люди, які не є ані хвальками, ані не плутають покору
з нехтуванням, пониженням чи упокоренням самого себе. Ісус
прагне, щоб ми наверталися, а не мучили себе чи знущалися над
собою. Апостол Яків у своєму посланні так пояснює цей аспект:
«Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать. Тож під-
коріться Богові та спротивляйтесь дияво­лові, то й утече він від
вас. Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас». Отож,
зріла покора полягає у нашій сміливості прийти до досконало-
го Бога попри усвідомлення наших помилок і провин, попри
усвідомлення нашої недосконалості і гріховності. Приступати
до Бога мають право не тільки ті, які вже далеко попереду на
шляху до святості, але й ті, які хочуть прийти до Нього, щоб
Він усував їхні недоліки чи допомагав їм вийти з кризи, з від-
чуття безпорадності, з тієї чи іншої залежності та участі у тому,
що відбирає радість життя.

Точно про такий самий принцип говорить нам Ісус, коли по-
яснює: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого
себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!». Ось чотири
детальні умови звернення до Бога в покорі, щоб Він допоміг
нам усунути наші недоліки: наше рішення, наше дистанціюван-
ня стосовно самих себе, прихід до Бога з нашим хрестом, тобто
з усім тягарем нашої життєвої ситуації, та наслідування Ісуса.

112 Шлях переможців

Тож насамперед – особисте рішення. Ісус нікого не змушує
іти за Ним. Неможливо піти за Ісусом з примусу, зі страху пе-
ред засудженням чи керуючись емоційними станами. Примус,
страх чи емоції – це чинники, які діють ненадовго. Вони не ве-
дуть до тривалих відносин. Зріле рішення піти за Ісусом випли-
ває з відкриття, що Він є Єдиним Спасителем людини, і що від
мене залежить, чи я вирішу – як апостоли – піти за Ним. Бог
дарував нам правдиву свободу, але й правдиву розсудливість
(пор. Гал. 5, 1). Саме тому «усе мені можна, та не все на пожи­
ток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно»
(1 Кор. 6, 12). Зараз «ідеалом» є людина, яка панує над світом,
але не вміє панувати над самою собою. Найбільшою загрозою
для свободи є людина у своїй слабкості і гріховності. Нікому
не вдасться відібрати свободу зовні. Нікого також не можна за-
мінити у прийнятті найважливіших життєвих рішень. За Ісусом
може піти тільки той, хто справді цього хоче, і той, хто в серці
приймає таке тверде рішення.

Крім особистого рішення, другою умовою покірного звер-
нення до Бога з проханням про допомогу є зречення самого
себе. Це жодним чином не означає, що той, хто вирішує піти за
Богом, повинен гордувати собою чи зневажати себе. Ісус при-
гадує нам в Євангелії про те, що ми повинні любити також са-
мих себе, а не тільки Бога і ближнього. У біблійному значенні
зречення самого себе – це прояв зрілої любові до себе, а не ре-
зультат погорди. Зректися себе означає не концентруватися на
собі, на своїх суб’єктивних переконаннях чи переживаннях, не
бути людиною егоцентричною, як дитина, яка в центрі світу
ставить себе і свої потреби. Зректися себе означає зосередити-
ся на Богові і на ближніх, щоб любити щораз сильніше і мудрі-
ше. Учнем Ісуса є той, хто в правдивій покорі забуває про себе
не тому, що боїться контакту із собою, а тому, що хоче знайти
в собі якомога більше простору для інших людей – щоб стати
для них свідомим і добровільним даром. Покірна людина лю-
бить себе, а не концентрується на собі.

Крок сьомий 113

Третя умова приходу з покорою до Бога полягає в тому,
щоб – використовуючи біблійний вираз – взяти свій хрест і пі-
ти з ним до Творця. Біблія переконує нас в тому, що ми були
створені Богом з любові, і що Творець ніколи не пошле нам
хрест! Покірна людина знає, що немає жодних підстав скидати
відповідальність на Бога за свої страждання! Коли Божий Син
прийшов до нас у людській природі, то це ми прибили Його до
хреста, а не Він нас! Бог не посилає нам жодну хворобу, жод-
не випробовування, жоден хрест. Він посилає нам тільки сво-
го Сина, який приносить нам любов і радість. Бог робить все,
щоб ніхто з нас не спричиняв страждання ані самому собі, ані
ближнім. Ісус прийняв хрест, бо хотів бути останнім розіп’ятим
в історії людства. Він прагнув, щоб з того часу ми любили один
одного так, як Він перший нас полюбив, бо тоді зникнуть всі
хрести і страждання. Страждання – це результат дій людини
і злого духа, а не Божа воля. Воно з’являється тоді, коли ми
не слухаємо Бога і співпрацюємо з дияволом. Божий Син став
людиною не для того, щоб наш хрест поважчав, а для того,
щоб його радість була в нас, і щоб наша радість була повна. Він
каже, що хто хоче бути Його учнем, той повинен взяти хрест,
але найважливішим тут є слово «свій». Мова йде про мій і Твій
хрест, а не хрест Ісуса! Він ніс свій хрест сам, аж доки не віддав
за Тебе і за мене життя на ньому. Ісус не пошле нікому хрест.
Натомість пояснює, що хто хоче піти за Ним, той повинен
прийти до Нього з абсолютною покорою, з усією своєю важкою
і часто болісною реальністю, зі своїми слабкостями, страждан-
нями і хрестами.

Четверта умова – це рішуче прагнення ставати подібним до
Бога, щоб наслідувати Його, адже саме той факт, що досі ми
були надто мало схожі на Бога, є нашим основним недоліком.
Наслідувати Бога означає наслідувати Його любов, яку Він
найповніше об’явив нам у своєму Розіп’ятому Синові. Це озна-
чає любити так, як Ісус нас полюбив, і жодним іншим чином!
Коли ми читаємо Євангеліє, нас дивує той факт, що Ісус, який

114 Шлях переможців

всіх людей любить завжди і безумовно, кожному виявляє цю
любов іншим чином. Людей шляхетних пригортає, розгрішає,
ставить у приклад, оберігає, підтримує, вирізняє. Тобто вияв-
ляє їм любов таким чином, який ми зазвичай сприймаємо як
єдиний прояв любові. А коли зустрічає людей, які помиляють-
ся, то не зцілює їх, не розгрішає, не хвалить, не приймає, а рі-
шуче осте­рігає і закликає до навернення. Коли Він зустрічає
кривдників, то виявляє до них любов, рішуче захищаючись від
них. Він декілька разів не дозволив себе скинути зі скель, на
яких розташовувалися міста, де Він навчав. Він рішуче оборо-
нявся від воїна, який вдарив Його, а також від Ананії, Каяфи
й Пилата. Він робив так тому, що любив і цих людей і не хотів,
щоб вони стали ще більшими кривдниками. Коли Він зустрічав
фарисеїв і лицемірів, то публічно викривав їх, щоб у Його при-
сутності вони не могли маніпулювати наївною юрбою. Коли ж
зустрічав тих, які любили більше за інших – як Петро – то ви-
являв до них таку довіру, що доручав їм Церкву, тобто людей,
за яких Він віддав життя га хресті.

Ісус не плутає любов з наївністю, з терпимістю до зла, з при-
йняттям, з поблажливістю чи надмірною опікою. Умовою
покірного слідування з Ісусом, який усуває наші недоліки, є на-
слідування Його жертовної, а водночас мудрої любові. За Ісу-
сом не може піти той, хто плутає любов з потягом, сексуальним
співжиттям, прихильністю, закоханістю, толерантністю, при­й­
няттям, вільними зв’язками чи наївністю. Любити на зразок
Ісуса означає підтримувати людину, яку ми любимо, а водно-
час ставити перед нею високі вимоги для того, щоб і вона вчила­
ся любити. Це означає бути присутнім, жертовним і ласкавим.
Це означає підбирати слова і вчинки любові до ситуації і по-
ведінки людини, яку ми любимо. Це означає – на зразок Ісу-
са – підтримувати благородних людей, щоб вони мали силу бу­
ти витривалими в добрі, остерігати тих, які помиляються, щоб
вони задумалися і навернулися, захищатися від кривдників,
щоб на їхній совісті не було ще більше жертв, а свою дочасну

Крок сьомий 115

долю пов’язувати з тими, які люблять більше за інших. Люди-
на, яка постійно перебуває у спільності з Ісусом, використовує
два принципи, яких Він нас навчає. Перший принцип звучить
так: те, чи я люблю тебе, залежить від мене, але те, яким чином
я виявляю тобі любов, залежить від твоєї поведінки. Другий
принцип не менш важливий: те, що я люблю тебе, не дозволяє
тобі кривдити мене, а від мене не забирає права захищатися від
тебе. Той, хто з покорою звертається до Бога по допомогу в усу-
ненні своїх недоліків, той поступово стає щораз більше подіб-
ним на Бога. Він стає добрим і мудрим водночас, а саме на цьо-
му полягає радикальне усунення наших недоліків.

Хто може прийти до Бога з покорою, повною довіри, вдяч-
ністю за Божу доброту і любов? Той, хто знає, що Бог невинний,
що то не Він ускладнював нам життя, якщо воно було досі іноді
жахливо понівечене, сповнене провин, помилок і страждань.
Коли наше життя саме так понівечене, то нам кортить скину-
ти на Бога відповідальність за наші недоліки, які спричинили
стільки зла в нашому житті, чи за недоліки і слабкості інших
людей. Адже легше скинути вину на невинного Бога, який нас
розуміє й любить та ніколи не мститься, ніж визнати свою від-
повідальність за наші хрести. Розгляньмо конкретний приклад.
Якщо хтось потрапляє у якусь залежність і падає на дно в голо-
ді, приниженні і самотності, то йому легше сказати: «Боже, як
Ти міг це допустити?», замість: «Боже, поглянь, до чого я се-
бе довів, і до чого привели мене люди, які не слухають Тебе».
Так само, якщо якась наївно закохана жінка обрала собі – всу-
переч застереженням батьків і друзів – такого чоловіка, який
тепер її зраджує і/або застосовує до неї насильство, то їй легше
сказати: «Боже, як Ти міг послати мені такого чоловіка, як мо-
жеш допустити такі страждання в моєму житті», аніж: «Боже,
я нерозсудливо і передчасно прийняла рішення одружитися.
Я довірилася чоловікові, якому не повинна була довіряти».

У ситуації невинного страждання, за яким, як правило, хо-
вається вина інших людей, нам важко з покорою піти до Бога

116 Шлях переможців

і сказати: «Господи Боже, забери мої недоліки і допоможи мені
замінити їх чимсь добрим, особливо Твоєю любов’ю». У такій
ситуації в нас радше виникає спокуса піти до Бога з бунтом і жа-
лем, і навіть лицемірством, та сказати: «Господи Боже, це Ти
винен, Ти згрішив проти мене, а не я проти Тебе, це Ти допус-
тив, що я зробив стільки помилок і так сильно провинився. Те-
пер Ти попроси у мене пробачення! Це Ти зобов’язаний тепер
мене порятувати чудесним чином. Я зручно вмощуся у фотелі
і споглядатиму, як Ти мене рятуєш і перемінюєш». Сьомий
крок захищає нас від спокуси бунту і гордині щодо Бога. Він
пригадує нам, що Бог абсолютно невинний, і що це ми, люди,
почали робити зло, від якого тільки Бог може нас звільнити –
якщо ми цього хотітимемо і в покорі звертатимемось до Нього
по допомогу.

Дозволь себе взяти,
поблагословити, розламати і дати

Черговий аспект сьомого кроку у праці над собою, а, отже,
у покірному відкриванні на Божу допомогу, – це відкритість
на правду, яку Бог об’являє нам про нас самих. Бути покірним
означає визнати перед Богом, що не ми, а Він знає, у чому в кін-
цевому підсумку полягає усунення всіх наших недоліків, адже
тільки Він абсолютно і до кінця знає, ким ми є, і що є сенсом
нашого життя. Піти з покорою до Бога означає також відкри-
тися на Його любов, бо першою правдою, яку Бог нам об’являє,
є правда про те, що Він створив нас з любові і покликав до лю-
бові. Покірно звернутися до Бога по допомогу, щоб усувати
наші недоліки, означає звернутися до Нього з благанням про
те, щоб Він перемінив нас своєю правдою і любов’ю. Божа
правда вказує нам напрямок роботи над собою, а Божа любов
дає нам силу, надію, ентузіазм, мотивацію, щоб працювати над
собою навіть тоді, коли нам буде дуже важко.

Бог не терпить лінивства. Бог не зробить за нас нічого, що
ми можемо зробити самі. Сьомий крок каже: «Покірно попро-
сили Його усунути наші недоліки». Це не означає, що ми дору-
чаємо Богу завдання для виконання, а самі можемо залишитися
бездіяльними. У шостому кроці ми заявили про абсолютну го-
товність співпрацювати з Богом. Це умова переходу до сьомого
кроку. Бог усуне наші недоліки тоді, коли ми станемо божими

118 Шлях переможців

людьми, тобто коли звернемося до Нього з проханням про цю
подвійну допомогу: про світло правди і про силу любові. Тоді
наша праця, наші зусилля, наша дисципліна принесуть багаті
плоди. Бог виховує, а не потурає. Це ми, люди, часто плутає-
мо допомогу з потуранням. Бог таких помилок не робить. Бог
не плутає допомогу із заміною нас у роботі над собою. Варто
пригадати батькам і вихователям, що їхнє завдання – допома-
гати дітям і молоді, а не розв’язувати за них проблеми і роби-
ти за них уроки – шкільні чи життєві. Бог перемінює нас своїм
світлом і своєю любов’ю. Він показує напрямок роботи над усу-
ненням наших вад і дає нам силу не зупинятися в дорозі. Тут
немає магії і чудодійних рецептів для швидкої переміни самого
себе. Тут не йдеться про якийсь спонтанний чи автоматичний
розвиток, без нашого зусилля, без витривалості аж до кінця.

Бог допомагає нам усунути наші дефекти найбільше через
те, що любить нас безумовно і завжди. Втім, це не означає, що
він не ставить перед нами вимог і не очікує зусиль від нас. Нав-
паки, Його любов виховує, а не потурає. Принципи виховної
любові Бога до людини знаходимо в чотирьох словах, які ми
чуємо під час Євхаристії, і які можна назвати євхаристійним
зразком любові. Мова тут про такі слова: узяв, поблагословив,
розламав, дав.

Перше слово з євхаристійного зразка виховної любові Бога
до людини звучить «взяв». Кожна Євхаристія пригадує нам
про те, що Бог Тебе й мене взяв з любов’ю від початку нашо-
го життя. Перед тим, як батьки зрозуміли, що ми вже існуємо,
перед тим, як побачили і почали виявляти нам любов, ми вже
були в обіймах Бога, захищені Його любов’ю. Бути людиною
означає бути любленим самим Богом. Коли в Євхаристії я чую
слово: «взяв», то вкотре усвідомлюю, що я не сам, не полише-
ний тільки на власні сили, що я був взятий з любов’ю Богом,
який ніколи не перестане мене любити. Коли я пригадую це
собі щодня наново, тоді не мушу жебрати любов у людей, особ-
ливо в тих, які не хочуть чи не вміють любити. Я знаю, що мене

Крок сьомий 119

любить Хтось більший за всіх людей. Знаю також, що любов
Бога до мене незмінна. Я не мушу переживати за те, чи завж-
ди буду люблений, бо знаю, що так буде! Бог ніколи не пере-
стане мене любити. Буквально! Він любить мене й тоді, коли
я не люблю навіть самого себе. Він любитиме мене – і стражда-
тиме зі мною – навіть якби я своєю дочасною поведінкою при-
рік себе на вічну самотність у пеклі.

Коли я говорю молоді чи дорослим про цю незмінну любов
Бога до людини, то іноді чую сумніви: «Що мені з того, що Бог
любитиме мене навіть тоді, коли я опинюся в пеклі, якщо це
мені вже не допоможе, бо все одно програю моє вічне життя?».
Тоді я відповідаю запитанням на запитання: «А що тобі з того,
що Бог любить Тебе тут і тепер, якщо ти не користаєш з Його
допомоги і Його любові? Не питай, чи має сенс те, що Бог лю-
битиме нас завжди і незмінно, навіть коли ми самих себе при-
речемо на пекло, а радше запитай себе про те, чи користаєш
і наскільки користаєш з Божої любові в теперішньому?». Хто
на щодень досвідчує, що взятий Богом з любов’ю, той великою
мірою стає незалежним від любові людей. Прикладом може
бути дівчина-підліток, яка відчуває, що Бог її любить. Навіть
якщо вона сильно закохається в якогось хлопця, то зможе ста-
вити йому вимоги і не зв’яжеться з ним, доки серйозно не пе-
ревірить його на зрілість. Вона терпляча у формуванні взаємин
із хлопцем, бо не спрагла любові, адже цю спрагу задовольняє
своєю приязню з Богом. Як наслідок, вона не мусить кидатися
в обійми кожного хлопця, який цікавитиметься нею.

Друге слово з євхаристійного зразка Божої любові до люди-
ни звучить: «поблагословив». Бог щодня допомагає нам через
своє безустанне благословення. А благословляти означає під-
тверджувати любов. Бог – це геній підтвердження любові. Він
знає, що нам недостатньо того, що Він нас любить. Якщо Його
любов повинна приносити в нас плоди, повинна допомагати
нам долати наші слабкості, усувати наші недоліки, здобувати
позитивні вміння, то вона повинна невпинно доходити до нас,

120 Шлях переможців

адже ми постійно сумніваємося в любові і в тому, що нас люб-
лять. Причиною цього сумніву є той факт, що ми завжди наново
переживаємо наші слабкості, через які почуваємося негідними
любові. Бог благословляє нас, тобто підтверджує свою любов,
безліччю способів. Не тільки під час Євхаристії і не тільки в на-
шому серці, коли ми перебуваємо в Його присутності, прислу-
хаємося до Його волі, коли молимося, читаємо Святе Письмо
чи приймаємо Таїнства. Він знаходить способи, щоб підтвер-
дити нам свою любов через добрих людей, яких ставить на на-
шому шляху, через різні ситуації, обставини і події, в яких ми
досвідчуємо, що Він чуває над нами.

Щораз частіше чую як від молоді, так і старших, що вони
зовсім не почуваються дітьми благословення. Особливо під-
літки кажуть мені, що почуваються радше дітьми прокляття,
адже їх проклинають їхні однолітки, люди на вулиці, а іноді
навіть вчителі й батьки. Деякі з моїх співрозмовників прокли-
нають самих себе. Тоді я пояснюю, що й тих, які почуваються
дітьми прокляття, Бог невпинно благословляє, але вони не від-
криваються на прийняття цього благословення саме тому, що
довкола них – люди, які їх не люблять, або тому, що вони самі
проклинають замість того, щоб благословляти. Хто проклинає
людей, а іноді навіть Бога, той не вірить, що Бог його благо-
словляє, як злодій не вірить, що інші люди чесні, або як люди-
на, поглинута смутком, не вірить, що інші радіють. Якщо я хочу
відкриватися на благословення, тобто на знаки підтвердження,
що Бог мене любить, то я повинен звільнитися від токсичних
відносин з людьми, які проклинають замість любити, і сам по-
винен благословляти інших.

Третій елемент євхаристійного зразка Божої любові до лю-
дини міститься у слові: «розламав». Бог не тільки прийняв нас
з любов’ю від початку нашого життя і не тільки знаходить спо­
соби, щоб постійно наново підтверджувати свою любов, але
також хоче щось в нас «розламати». Кажучи словами Білла В.,
Бог прагне усунути наші недоліки і все те, що заважає нам бла­

Крок сьомий 121

го­родно, радісно жити. Тут може з’явитися бунт з нашого боку,
адже слова «ламати» і «бути поламаним» викликають у нас по-
гані асоціації. Ми хочемо бути взяті з любов’ю і благословенні,
але не хочемо, щоб нас «ламали». І слушно. Адже на щодень ми
досвідчуємо, що цей часто розпусний світ, який пропагує низь-
ку, і навіть часто вульгарну (анти)культуру, цей світ цивілізації
егоїзму і смерті намагається зламати в нас те, що гарне і Боже:
нашу мудрість, любов, благородність, свободу, наші найвищі
бажання, прагнення чи ідеали. Цей світ ламає нас без нашої
згоди, зазвичай без нашого усвідомлення. Він ламає нас під-
ступно, вдаючи, що є нашим другом. Прикладом може бути
«сучасний» сексолог, який посміхається молоді й поводиться
як приятель, щоб переконувати дівчат і хлопців, що секс існує
для того, щоб забавитися, що надмірні гормони не шкодять
здоров’ю, що контрацепція від усього захищає чи що аборт –
це не вбивство людини. Цей світ переконує нас, що ми може-
мо бути щасливими тоді, коли живемо вільно, коли робимо
те, що нам заманеться, коли керуємося так званою «власною»
правдою. Це все звучить добре, особливо для людей молодих
і наївних. Наслідки піддавання подібним приємним вигадкам
і ілюзіям дуже важкі. Вони справді спричиняють ламання нас
і наших життєписів.

З іншої сторони ми досвідчуємо, що не тільки цей світ – часто
дуже ефективно – ламає в нас те, що найцінніше і найшляхет-
ніше. Адже часто ми самі ламаємо себе і завдаємо собі кривду.
Щодня незчисленними способами ми ламаємо і пошкоджує-
мо щось цінне в нас самих. Для прикладу: ми їмо надто багато
або надто мало, витрачаємо надто багато часу на якісь дурниці
чи отруйні мас-медіа, самі потрапляємо в якісь деструктивні
зв’язки, сотні разів повторюємо ті самі помилки і не робимо
з цього висновків, самі себе доводимо до різних форм залеж-
ності, поганих звичок, станів відчаю. Ми можемо зламати
свою мудрість, свободу, святість і свою Божу подобу. Можемо
ламати свої мрії й прагнення. Наприклад, якась дівчина мріє

122 Шлях переможців

про одруження, про прекрасного чоловіка і щасливих дітей,
а пов’язує своє життя з якимсь примітивним чоловіком, який
її використає і покине. Або у своїй наївності й безпорадності
дозволятиме йому мучити її довгими роками.

Коли ми чуємо, що Бог також нас ламає і пригадує нам про
це в кожній Євхаристії, то нічого дивного в тому, що в нас
з’являється рефлекс недовіри і бунту. Як це можливо, щоб мене
ламав Той, хто мене найбільше любить? Це стає нам зрозумі-
лим і бажаним тоді, коли ми усвідомлюємо, що Бог прагне щось
в нас поламати зовсім іншим способом, ніж це чинить цей світ,
який – часто з нашою несвідомою допомогою – хоче полама-
ти в нас тільки те, що добре, і то без нашої згоди. Тоді як Бог
прагне поламати в нас тільки те, що погане, що заважає нам
любити і радіти життю, і чинить це винятково з нашою згодою.
І то не тільки за якоюсь уявною згодою, але й коли ми пря-
мо благаємо Його: Боже, допоможи мені усунути мої недоліки
і слабкості, адже я сам – навіть з допомогою добрих, компе-
тентних людей – не зможу до кінця поламати, усунути всі мої
вади і недоліки! Бог – реаліст, і Він знає, що нам потрібна Його
допомога, щоб ми могли поламати в нас те, що хочемо полама-
ти, перемогти і відкинути. Сьомий крок приводить нас до Бога,
який є не тільки найкращим приятелем, бо найбільше нас лю-
бить, але який є також найбільшим реалістом. Тільки Він може
допомогти нам поламати в нас те, що слід поламати і найваж-
че це зробити: залежність, тривалу участь у чомусь поганому,
серйозні вади і слабкості характеру.

Четверте і останнє слово з євхаристійного зразка любові
Бога до людини, – це слово «дав». Ісус дав самого себе на Тай-
ній Вечері і на Хресті, а в Євхаристії залишився з нами, щоб
давати себе людям всіх поколінь. Він прагне, щоб ми стали
подібними до Нього, тобто щоб дозволили Йому роздати нас
нашим ближнім як дар любові. Однак спершу Він хоче, щоб ми
при­йняли Його любов і дозволили Йому поламати в нас наші
слабкості. Тільки тоді Він дасть нас іншим людям. Бог ніколи

Крок сьомий 123

не дає непотребу і тому доки ми не уподібнимося Йому, доти
Він не пошле нас ближнім, адже ми тільки б заподіяли їм крив-
ду. У цьому четвертому елементі любові Бога до людини, яким
є факт давання нас іншим, в нас можуть з’явитися сумніви, схо­
жі на ті, які з’явилися при факті ламання нас.

Все ж, чи Бог має право давати мене іншим людям і поси-
лати мене до них, щоб я їх любив? Чи в такому випадку Він
не більше любить тих інших людей замість того, щоб любити
мене і піклуватися про мою долю? Такі побоювання безпід-
ставні, адже Бог чудово знає про те, про що я часто не знаю
або увесь час забуваю, а саме, що тоді, коли я люблю Тебе,
то я – а не Ти – маю від цього найбільшу користь! Якщо я стаю
добрим і мудрим даром Божої любові до Тебе, то це моя ко-
ристь, а не якась наївна самопожертва. Очевидно, за умови, що
я відрізняю любов від наївності. Якщо я люблю, то вже є подіб-
ним до Бога, і Божа радість стає в мені щораз повніша. Ти будеш
радісним тільки тоді, коли почнеш любити і дозволиш Богові
дати Тебе іншим людям. Мудра любов до ближніх – це не наїв-
на самопожертва, а найнадійніший шлях до розвитку і щастя.
Коли я люблю, тоді точно є щасливий. Утім, моя любов не га-
рантує щастя тим, яких я люблю. Якщо вони не почнуть люби-
ти, то моя любов стане для них причиною злості і страждання.
Хто не любить, той переконує себе, що інші також не люблять.
Саме тому для егоїстів немає більш болісного відкриття, ніж те,
що існують люди, які хочуть і вміють любити.

Найбільшим підтвердженням любові на землі є віддання
життя за ближніх. Людина не може вчинити нічого більше.
Тільки Син Божий міг виявити до нас ще більшу любов! Він
не тільки віддав за нас життя, адже полюбив нас більше за жит-
тя, але й залишився з нами, бо знає, що нам потрібні зустрічі
з тими, які нас люблять. Але найбільше ми потребуємо зустрі-
чей з Ісусом, бо Він любить найсильніше. Якщо мене пов’язує
з кимось любов і довіра, то ця особа завжди присутня в моєму
житті, мобілізує мене, зміцнює, додає впевненості в собі, ство-

124 Шлях переможців

рює атмосферу безпеки, зокрема й тоді, коли нас розділяють
тисячі кілометрів.

Силу для того, щоб жити й любити, ми почерпнемо не з лек-
цій чи книжок на тему любові, а з безпосередніх зустрічей з ти-
ми, які люблять. Коли дитина повертається зі школи додому
втомлена чи сумна, то їй достатньо пригорнутися до мами чи
тата, щоб відновити силу, радість і почуття безпеки. З другом
ми можемо розмовляти навіть про маловажні речі, але й так че-
рез спілкування з ним стаємо сильніші та радісніші, бо найбіль-
ше зміцнює нас не зміст розмов, а те, що поруч з нами хтось,
хто любить, хто з ніжністю дивиться нам в очі, хто нами радіє,
хто має для нас надію навіть тоді, коли в нас вона вже вмерла.
Євхаристія – це зустріч з Другом, який випромінює на нас свою
любов, радість і силу. З Євхаристії ми виходимо сильніші, адже
дихаємо тут присутністю і любов’ю Бога до людини. Виходимо
також мудріші, адже під час кожної Святої Літургії Ісус щоразу
наново пояснює нам, яким чином любить людей, а також допо-
магає нам любити так, як Він.

Христос дарував нам Євхаристію як місце особливої зустрі­
чі, під час якої ми переконуємося в тому, що ми люблені раз
і назавжди. Він волів дозволити прибити Себе до хреста, ніж
відмовитися від любові до нас. Євхаристія – це зустріч з Богом,
який вчить нас любити людину. Ісус посилає нас спершу до на-
ших рідних: батьків, братів, сестер, родичів, приятелів. Однак
посилає нас не тільки до них. Адже і погани люблять тих, які
їх люблять. Христос навчає нас набагато більшої любові. Він
посилає нас до тих, які є хворими, убогими, безпорадними,
скривдженими, відкинутими. Він посилає нас також до воро-
гів. Християнство – це щось більше, ніж облагороджена версія
язичництва. Християнство починається там, де людина наслі-
дує Христа в любові до тих, які не можуть впоратися із життям
і не можуть відплатити за любов. На страшному суді Христос
запитає нас не тільки, чи ми любили батьків, родичів і друзів,
але й про те, чи любили голодних, спраглих, нагих, чужинців,

Крок сьомий 125

хворих, ув’язнених (пор. Мт 25, 35-36). В Євхаристії Ісус зали-
шається з нами для того, щоб ми мали силу любити навіть тих,
які не люблять, і ставали для них знаком надії. Цього питання
безпосередньо стосуватиметься останній з Дванадцяти Кроків.

глава 8 Крок восьмий:

Склали список усіх людей,
кому ми заподіяли шкоду,
і стали готовими відшкодувати

всім їм завдані збитки.

З Дванадцяти Кроків
Анонімних Алкоголіків

Склали список усіх людей,
кому ми заподіяли шкоду,
і стали готовими відшкодувати

всім їм завдані збитки.

З Дванадцяти Кроків
Спільноти святого Якова



Бог – перший скривджений

Черговий важливий і необхідний крок на шляху змагання
з важким минулим і побудови зрілого радісного теперіш-
нього – це обов’язок відшкодувати заподіяні збитки. У проти-
лежному випадку сумління не дасть нам спокою, а скривджені
люди матимуть до нас претензії. Деякі з них матимуть нагоду
наново відкривати наші рани і звільняти демонів минулого.
Неможливо спокійно жити тепер, якщо ми не змагатимемося
з наслідками помилок, вчинених на попередніх етапах життя.
А один із цих наслідків – обов’язок відшкодувати. Також і в цьо­
му аспекті варто підкреслити уточнення Білла В., який напи-
сав, що ми повинні відшкодувати не тим, супроти яких маємо
моральну провину чи вчинили гріх, а тим, яких ми скривдили.
Тож ми повинні зосередитися на відшкодуванні, а не на дис-
кусіях про те, наскільки ми певну людину скривдили свідо-
мо і добровільно, чи наскільки було для нас очевидним, що,
кривдячи людину, ми втягуємо в це Бога, який ототожнюється
з кожним скривдженим і страждає з ним.

Кривда, яку ми комусь заподіюємо, це щось об’єктивне, тоб-
то незалежне від стану нашої свідомості чи нашого сумління.
Якщо я заподіяв комусь кривду несвідомо і недобровільно, че-
рез свою нерозважливість чи неуважність або внаслідок своєї
залежності, над якою втратив контроль, то за кожним разом
кривда є справжньою кривдою, подібно як справжнім є страж-
дання, якого я завдав іншій людині. Мій імовірний жаль чи

Крок восьмий 129

страждання через біль, якого я Тобі завдав, жодною мірою не
звільняє мене від обов’язку відшкодувати. Восьмий крок нага-
дує нам про те, що я повинен відшкодувати всім, кого скривдив.
Інакше я чесно не зведу рахунки з моїм минулим, не закрию
його, не зможу спокійно спати.

З чого я повинен почати процес відшкодування тим, яких
скривдив? Зі складення списку людей, яким вчинив зло і завдав
страждання. У цьому контексті варто усвідомити, що першим,
хто страждав через вчинені мною помилки, був сам Бог. Він
терпить разом зі всіма: і з тими, яких кривдять, але й з тими,
які заподіюють кривду і, як наслідок, страждають зі своєї вини.
Ми вже аналізували цю правду раніше, в контексті гріха. Тому
на перше місце у списку людей, яких скривдив, я ставлю Бога.
Зазначмо, що коли блудний син повертається до батька, то ка-
же: «Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!». Син, який
повертався, усвідомлював, що коли завдаємо страждання лю-
дям, то спершу і найбільше ранимо серце Бога.

Якщо ми хочемо, аби наші попередні кроки були стабільни-
ми і давали добрі плоди, якщо хочемо щодня наново віддавати
наше життя Божій опіці, якщо хочемо приймати Його допомо­
гу в подоланні всіх дефектів нашого характеру, то у восьмому
кроці повинні сказати: «Боже, вже тепер я усвідомлюю, що Ти –
перший у списку людей, яким я завдав страждання і яким хочу
за це відшкодувати через постійне перебування у Твоїй любові
тут і тепер. Я знаю, що Ти – всемогутній і що міг би не стражда-
ти з нами і не перейматися нашою долею, але Ти так полюбив
мене і всіх людей, що з власної волі береш участь у нашій долі».
Те, що Бог страждає, коли ми страждаємо, дивує нас. Зокрема
й тих, які пізнали Бога через Ісуса Христа. Інших людей таке
відкриття тим більше дивує.

Прикладом може бути Аристотель. Для нього очевидним
було те, що Бог існує, та все ж цей великий античний філософ
вважав, що Бог взагалі нами не цікавиться і навіть не відає про
наше існування, бо коли б Він нами переймався, то це було б

130 Шлях переможців

для Нього принизливим. На думку Аристотеля, сам Бог осо-
бисто нас не створив, бо це також була б для Нього форма при-
ниження. Він залишив це завдання одному зі створених Ним
деміургів, своєрідних божих помічників, а сам живе у світі своєї
досконалості. Подібно й ми зазвичай саме таким чином уяв-
ляємо собі Бога, якщо керуємося спонтанними переконаннями
і переживаннями. Якби саме ми повинні були вигадати Бога,
то уявляли б Його як Господаря Всесвіту, який тримає нас
на відстані. Тоді як Він сам об’являється нам в істо­рії спасін-
ня у своєму Синові, який став людиною, як лагідний і добрий
Авва – Татко, який Тебе й мене любить до такої міри, що ото-
тожнюється з нашою долею. Коли ми вже це знаємо, тоді для
нас очевидним стає, що на перше місце списку тих, яким ми
повинні відшкодувати страждання, записуємо Бога, а не ко-
гось із людей. А відшкодування Богові полягає, наприклад,
не в тому, що я поверну Йому якісь гроші, адже я нічого в Ньо-
го не брав, чи заберу назад наклепи, які про Нього поширив,
бо Бог вже давно мені це пробачив, а в тому, що тут і тепер по-
чинаю любити Його усім серцем і більше, ніж кого-небудь з лю­
дей, бо Він любить мене найбільше, і тільки з Його допомогою
я здатний любити самого себе і своїх ближніх.

Крок восьмий 131

Я, тобто другий у списку

На друге місце у списку тих, яким ми повинні відшкодува­
ти, треба вписати самого себе. Навіть тоді, коли ми жах­
ливо кривдили інших людей – нашим егоїзмом, брехнею, кло-
потами, насильством, бо перебували в активній фазі залежності
чи в якійсь серйозній кризі – то все одно щоразу кривдили і са-
мих себе. Біблія чітко стверджує, що краще страждати, чинячи
добре, ніж страждати, чинячи погано. Якщо, наприклад, чо-
ловік кривдить дружину, або дружина завдає клопоту чолові-
кові, то ця скривджена особа, за умови, що сама поводиться
чесно, піде просто на небо. Натомість горе кривдникові. У цьо­
му випадку горе мені, бо, кривдячи інших, я щоразу кривдив
також самого себе. Кожна кривда, яку я заподіяв іншим людям,
повертається до мене, болісно таврує мене, моє серце, мою сві-
домість, моє сумління. Кривдячи інших, я не міг забрати у них
їхню гідність чи розтратити їхню людяність. Натомість я зне-
важав мою гідність і розтрачував мою особисту людяність.

Що в цій ситуації я повинен вчинити? Яким чином повинен
відреагувати на факт, що не лише завдавав страждання Богові
й кривдив інших, але й самого себе? Тоді загрожують дві край-
ні, помилкові й надзвичайно небезпечні позиції. Перша помил-
ка полягає в тому, що ми понижуємо, мучимо себе і кажемо:
«Я кривдив себе, робив помилки, розтрачував свою людяність,
свободу, гідність, розважливість, святість, мої ідеали й прагнен-
ня, моє сумління, тож тепер мені так добре! Мучитиму самого

132 Шлях переможців

себе аж до смерті. Щодня сам собі докучатиму. Пригнічувати-
му себе. Калічитиму себе. Свідомо і як самогубець труїтиму
себе психотропними речовинами. Доведу самого себе до агонії.
Входитиму в якісь токсичні групи. Зв’язуватимусь із людьми,
які, своєю чергою, мучитимуть мене, але ж я заслужив собі на
це». Хто так реагує на те, що кривдив себе, той продовжує пе-
ребувати в цьому стані, той додає нові кривди до кривд з мину-
лого. Така позиція – це жорстокість щодо себе. Вона є крайнім
проявом браку милосердя. Це форма безжалісного знущання
над собою.

Друга крайність трапляється тоді, коли у ситуації кривд, які
ми заподіяли собі прямо чи посередньо – кривдячи інших – ми
реагуємо поблажливістю до себе і нехтуванням вчиненого нами
зла. Один з чоловіків сказав мені, що у своєму житті заподіяв
багато зла не тільки іншим людям, але й самому собі, але тепер
усе це собі пробачає. При цьому він апелював до того, що, якщо
Бог до нас милосердний, то й Він може бути милосердним до
самого себе. Тоді я запитав, чи він вже не повертається до своїх
помилок із минулого. Той відповів, зовсім не ніяковіючи, що
продовжує робити помилки, але не бачить в цьому проблеми
саме тому, що пробачає сам собі – одразу і безумовно.

Людям, які так мислять, варто пояснити, що якщо вони на-
далі кривдитимуть інших людей і самих себе, то намарно про-
падуть. Якщо вони далі впиватимуться чи вживатимуть нарко-
тики, якщо надалі піддаватимуться потягу, егоїзму чи іншим
слабкостям, то їхній кінець буде поганий. Хто вибачає собі ми-
нулі помилки, але не робить з них висновків і не усуває своїх
дефектів, той насміхається над самим собою, той не дбає про
свій розвиток, своє життя, свою долю. Нам зовсім не допомо-
же те, що пробачить нам Бог, що пробачать нам люди, що ми
собі все пробачаємо, якщо продовжуватимемо робити помил-
ки і кривдити. Блудний син пережив пробачення з боку батька
і сам собі пробачив минуле, але тільки тоді, коли радикально
навернувся. І ані на секунду раніше! Батько не пішов до сина,

Крок восьмий 133

коли той ще робив помилки, і не сказав йому: «Сину, хоч ти
ще не задумався, не повернувся і продовжуєш кривдити себе
та завдаєш мені жахливих страждань, але я вже тобі пробачаю
і прагну це тобі повідомити». Ні! Батько не пішов і не оголосив
пробачення блудному синові. Щоправда, в серці пробачив йому
відразу, але сказав про це тільки тоді, коли син повернувся.

Кожен з нас повинен не тільки стосовно ближніх, але й сто-
совно самого себе наслідувати терплячу і милосердну любов
Бога, пам’ятаючи, однак, що це водночас любов мудра, що не
попускає людям, які чинять помилки. Зріло закрити гріховне
минуле означає пробачити собі всі кривди, які я сам собі запо­
діяв, але за умови, що я роблю висновки з минулого і більше не
повертаюся до цих помилок. Втім, тут недостатньо однієї доб-
рої волі чи щирої декларації, що я більше не хочу себе кривди­
ти. Добра воля повинна проявлятися в конкретних діях. Треба
зробити конкретні висновки і прийняти відповідні рішення.
Варто записати собі на аркуші паперу, з ким я вже ніколи не зу­
стрінуся, яких речовин вже не куплю і не торкнуся, які теле-
програми чи інтернет-сайти не включу, в які місця не піду, яких
речей вже не ніколи не придбаю.

Варто також укласти другий, позитивний список, у якому
я перелічу місця, куди почну ходити (наприклад, групи під-
тримки і/або католицькі формаційні групи), людей, з якими
побудую тісніші відносини, книжки, які прочитаю, фахівців,
до яких звернуся по допомогу. Я можу пробачити собі навіть
найстрашніші помилки і кривди з минулого за умови, що це
справді минуле. Ніхто не повинен пробачати собі погане тепе-
рішнє. Ліками від поганого минулого є пробачення, а ліками
від поганого теперішнього є навернення – негайне і радикаль-
не. Тільки тоді я можу звільнитися від жалю до самого себе за
вчинене в минулому зло, коли моє теперішнє добре. Звичайно,
моє теперішнє може і повинно бути щодня ще краще, але тепер
я вже не повторюю помилок з минулого.

134 Шлях переможців

Список скривджених ближніх

На третьому місці списку скривджених, які мають право
чекати відшкодування з мого боку, я повинен помісти-
ти всіх людей, яких зранив і яким завдав страждання своїми
помилками. Восьмий крок зобов’язує мене до того, щоб список,
який я укладу, був повний. Як правило, найбільше ми кривди-
мо найближчих нам людей. Так відбувається принаймні з двох
причин. По-перше, ці люди міцно пов’язані з нами емоційно.
Часто вони перебувають з нами майже постійно. Їхня доля
прямо пов’язана з нашою долею і з нашою поведінкою. Через
це вони набагато вразливіші до наших падінь, ніж інші люди,
і особливо болісно переживають кожну нашу помилку. По-дру­
ге, перед близькими нам людьми у нас більші зобов’язання, ніж
перед чужими. Я не мушу любити сусіда, достатньо, що не роб-
лю йому нічого поганого. Натомість моїх рідних я повинен лю-
бити і захищати. Якщо я їх кривджу, то завдаю їм рани, які на-
багато більше болять, ніж удар, отриманий від когось чужого.

Через перелічені вище причини, як правило, на самому по-
чатку списку осіб, яким повинен відшкодувати, я повинен по-
містити своїх батьків, братів, сестер, близьких родичів, а також
найкращих друзів, які мене підтримували і сердечно ставилися
до мене тоді, коли я переживав кризу. Якщо кривдником є чо-
ловік чи дружина, то на самому початку списку скривджених
я повинен помістити чоловіка чи дружину та дітей. Це люди,
яких кривдник повинен захищати найбільше у світі, тоді як він

Крок восьмий 135

їх розчарував і зранив. У списку скривджених зазвичай треба
вказати також сусідів, колег по роботі, а також людей, з якими
ми мали тільки епізодичний контакт, але яких ми скривдили.
При цьому слід остерігатися спокуси перелічення тільки де-
котрих серед скривджених нами людей, наприклад, тих, яких
ми найбільше любимо, яких боїмося, від яких залежні чи тих,
які виразніше за інших виявляють свій біль чи жаль.

У списку скривджених нами людей, які слушно очікують
відшкодування з нашого боку, повинні опинитися не тільки
люди живі, але й ті, які вже відійшли з цього світу. Те, чи мож-
ливим буде відшкодуванням їм і яким чином це зробити, ста-
не предметом наступного, дев’ятого кроку. У восьмому кроці
важливим є не забути про цих людей. Тільки укладення повно-
го списку тих, яких ми скривдили, допоможе нам усвідомити
справжню величину вчинених нами помилок, і спонукатиме
більше не допустити до ситуації, коли ми були б змушені до-
повнити список скривджених нами людей. При виборі оста-
точної форми цього списку варто порадитися з якоюсь зрілою
і розважливою людиною, яка багато знає про наше минуле.

Серйозною небезпекою під час укладення списку скривдже-
них є тенденція применшувати наші помилки і вчинене нами
зло. Чимало людей ставлять собі питання: конкретно в яких
випадках, в ситуації якого зла я зобов’язаний відшкодувати,
наприклад, моєму чоловікові чи дружині? Переважна біль-
шість чоловіків, яких я про це запитую, стверджують, що чо-
ловік кривдить дружину і повинен відшкодувати їй тоді, коли
принижує її, коли обманює і обкрадає, коли застосовує до неї
насильство, коли ранить її якоюсь своєю залежністю або коли
зра­джує. Дуже багато моїх співрозмовників виявляють здиву-
вання, коли я пояснюю, що чоловік кривдить дружину – зви-
чайно, те саме стосується й дружини – вже тоді, коли не виявляє
до неї любові, а не тоді, коли кривдить її одним з перелічених
способів. Чоловік і жінка взаємно присягають, що любитимуть
один одного, а не ледве стримуватимуться від бійки, прини-

136 Шлях переможців

ження чи зради. Так само молоді люди зазвичай дивуються,
коли я пояснюю, що коли якийсь чоловік має інтимні стосунки
з жінкою (наприклад, після танців на дискотеці або під час кані-
кул), а потім трактує це як зовсім незначний епізод і зникає з її
життя, то повинен записати її – і, ймовірно, зачату внаслідок
цього співжиття дитину – у список серйозно скривджених лю-
дей. Це лише приклади, які допомагають нам усвідомити собі
факт, яких глибоких роздумів і якої величезної відваги потре-
бує той, хто хоче справді написати повний список людей, яких
він скривдив.

Укладення списку скривджених, поміщення в цьому списку
Бога, самого себе і ближніх – це один з абсолютно необхідних
елементів закриття сторінки важкого минулого. Це вступний
крок до винагороди і відшкодування наших провин. Другий
елемент – це докладання зусиль, щоб це наше відшкодування
набрало конкретної і властивої форми. Цього складного пи-
тання буде стосуватися наступний дев’ятий крок із Програми
Дванадцяти Кроків.

Крок восьмий 137



глава 9 Крок дев’ятий:

Особисто відшкодовували
заподіяні цим людям збитки,

де тільки можливо,
крім тих випадків,

коли це могло зашкодити їм
або кому-небудь іншому.

З Дванадцяти Кроків
Анонімних Алкоголіків

Особисто відшкодовували
заподіяні цим людям збитки,

де тільки можливо,
крім тих випадків,

коли це могло зашкодити їм
або кому-небудь іншому.

З Дванадцяти Кроків
Спільноти святого Якова



Ані очікувань, ані умов

Укладення списку скривджених не має на меті пригнітити нас,
а дає змогу усвідомити, як багато людей через нас стражда-
ли, коли ми робили помилки. Тут ідеться про щось абсолютно
інше, а саме про те, щоб цим людям з укладеного нами списку
відшкодувати страждання, щоб замість кривди з’явилася лю-
бов і мудрість з нашого боку, щоб замість ран вони пережили
радість і надію, щоб і для них стало очевидним, що тепер ми
вже інші люди – здатні робити іспит совісті, визнавати свої по-
милки і відшкодовувати заподіяну кривду. Це необхідна умова,
щоб минуле було вже тільки минулим.

Як конкретно я повинен особисто відшкодувати тим, яких
скривдив? Почнімо від людей, які вже не живуть. Чи є можли­
вість і їм відшкодувати страждання, які я їм заподіяв, коли
вони були ще на цій землі? Така можливість є! Для людини,
яка вірить в Бога, котрий любить нас безумовно і повсякчас,
очевидним є, що ті, які вже переступили поріг вічності, продов-
жують нас любити, молитися за нас і чекають нас у вічності.
Вони – безпосередньо з вічної сторони існування або з допо-
могою Бога – знають про нашу ситуацію і надзвичайно радіють
нашим новим, зрілішим способом життя. Відшкодувати помер-
лим означає сказати їм під час молитви про те, що ми просимо
у них пробачення, означає молитися за них і просити Бога, аби
вони опинилися в небі, якщо їх там ще нема.

Яким чином ми повинні відшкодувати тим, які є біля нас, які
є з нами по цій дочасній стороні існування? Конкретні принципи

Крок дев’ятий 141

у цьому питанні подає нам Ісус у відомій притчі про немилосерд­
ного боржника. Боржник прийшов до позикодавця, впав перед
ним на коліна і чесно визнав та описав свої провини: «Я пози-
чив у тебе величезну суму грошей і не віддав. Тепер ти маєш
право посадити мене у в’язницю. Ти маєш право замкнути мене
там з усією моєю сім’єю і всім моїм майном. Ти маєш таке пра-
во, і я його беззастережно визнаю. Я заслужив собі таку долю.
Однак у мене є до тебе прохання, щоби ти дав мені шанс спла-
тити мій борг частинами. Я щиро хочу все тобі повернути». За-
уважмо, що у притчі Ісуса боржник не просить позикодавця,
аби той простив йому увесь борг. Щось подібне навіть не спа-
дає йому на думку. Він благає тільки про шанс сплачувати цей
величезний борг частинами. Тоді, після такого визнання – і ані
секунди раніше! – позикодавець прощає йому весь борг.

Тепер погляньмо на принципи відшкодування у світлі зга-
даної притчі, адже ці принципи стосуються всіх, які когось
скривдили і тепер прагнуть відшкодувати їм учинене зло. Мій
перший обов’язок – піти особисто (як це наголошує Деся-
тий крок) до людини, яку я скривдив. Саме я повинен піти до
скривдженого, а не вислати якогось посланця чи контактувати
через листування. Винятком є ситуація, коли скривджена мною
особа – принаймні поки що – не бажає мого особистого візиту,
бо, наприклад, ще не вірить у мою переміну, або завдані мною
рани ще надто свіжі чи надто болючі. У таких випадках я почи-
наю з листа, з телефонної розмови або висилаю якусь людину,
яка буде посередником. Так само винятковою є ситуація, коли
хтось живе за кордоном, особливо на іншому континенті, і я
не можу дозволити собі відвідати цю людину, або цьому пере-
шкоджає мій стан здоров’я чи професійні обов’язки.

У всіх інших випадках я повинен особисто піти до люди-
ни, якій хочу відшкодувати кривди з минулого. Надзвичайно
важливим є те, щоб я пішов з власної ініціативи, а не, напри-
клад, тому, що мене переслідує поліція, що скривджений подав
на мене в суд, чи тому, що тепер я не маю що їсти і де жити,

142 Шлях переможців

і тому шукаю когось, хто мені пробачить і прийме під свій дах.
Відшкодувати я можу тільки тоді, коли йду до скривдженого
тому, що сам визнав це за доцільне, таке, що випливає з правди
і справедливості, якої вчуся, а також з моєї любові до цієї люди-
ни. З любові, якої раніше мені не вистачало. Що маю зробити,
коли особисто з’явлюся перед людиною, яку я скривдив? Чи я
повинен сказати: «Пробач мені і забудь про все»? У жодному
випадку! Така позиція була б проявом низькості, жорстокості
і нахабства з мого боку. Мало того, що я Тебе кривдив – дружи-
но, чоловіку, сину, дочко, мамо, тату, брате, сестро, сусіде, – то
ще приходжу і щось від Тебе вимагаю? Цього робити не варто.
Якщо я скривдив Тебе, то не маю права нічого від Тебе вима-
гати чи скеровувати до Тебе якесь побажання. Навпаки, тепер
я повинен усе вимагати тільки від самого себе.

Якщо я став зрілою людиною, то приходжу до скривдженого
винятково для того, щоб з покорою, може, не падаючи на колі-
на (як боржник з притчі Ісуса), але зі сльозами на очах визнати
і описати суть моїх провин, щоб Ти знав, що я вже усвідомив
правду про мої помилки і заподіяну Тобі кривду. Я приходжу,
щоб Тобі сказати: «Нарешті я усвідомив, що я Тебе кривдив –
так, так і так». Тут ідеться не про якийсь дріб’язковий опис
кривд, а про перелічення усіх їх видів і категорій. Наприклад:
я визнаю і зізнаюся перед Тобою, що кривдив Тебе брехнею,
обмовлянням, залякуванням, насильством, що використовував
Тебе фінансово чи сексуально, що гнітив Тебе тим чи іншим чи-
ном. Якщо тоді Ти додаси, що, крім цього, я кривдив Тебе ще
чимось іншим, то я трохи подумаю, бо, може, Ти мені надто ба-
гато закидаєш. Деякі люди, котрі бачать нашу радикальну пере-
міну, схильні приписувати нам провини, яких насправді немає.
Якщо ж я стверджу, що Твої закиди слушні, то попрошу у Тебе
пробачення і за ті кривди, які я досі не усвідомлював. Відтак до-
дам: «Так, Ти слушно кажеш! Я скривдив Тебе і тим, про що Ти
зараз сказав. Дякую Тобі за те, що Ти допоміг мені це усвідоми-
ти, адже я щиро прагну сумлінно розрахуватися з минулим».

Крок дев’ятий 143

Мій перший обов’язок – із власної ініціативи піти до скрив-
дженої людини, щиро попросити пробачення і описати всі
види кривд, які я їй заподіяв. Бувають такі ситуації, коли на
той момент це єдина можлива форма відшкодування з моєї сто-
рони. Так відбувається, наприклад, тоді, коли я приходжу про-
сити пробачення до вмираючого, коли внаслідок азартних ігор
втратив усе майно і не можу віддати навіть найменшої частини
боргу або коли моїми помилками я довів до розпаду подружжя
і сім’ю, і тепер з певних причини вже неможливо повернути на-
зад наслідки того, що настало згодом. Утім, це крайні ситуації.
Тоді єдиною можливою формою відшкодування є те, що моє
теперішнє життя є зріле, і що я вже нікого не кривджу. В інших
випадках моє завдання – не тільки обмежитися щирим пере-
прошенням, а й винагородити заподіяне зло. Наприклад: якщо
я Тебе очорнював, то тепер забираю свої слова назад – перед
Тобою і в тих місцях, де я це чинив. Якщо я Тебе обкрадав чи
не віддавав позичених грошей, то тепер віддаю – так швидко,
наскільки це можливо, чесно і важко працюючи. Якщо я Тебе
бив, то тепер виявляю любов, чуйність, лагідність – звичайно
настільки, наскільки Ти мені дозволиш.

Ми зобов’язані винагороджувати скривджених нами людей
таким чином, щоб це не зранило ані їх, ані інших. Розгляньмо
конкретний випадок. Якщо чоловік бив і зраджував дружину,
а тепер цілком змінився, попросив у неї пробачення і описав
свої провини, то, попри все, її рани ще можуть бути настіль-
ки свіжі і болючі, що пригортання чоловіка вона сприйняла б
як вияв зневаги чи применшення її страждання. У цій ситуації
оптимальною буде настільки тактовна і емпатична поведінка
чоловіка, що вона сама переконається в його радикальній пе-
реміні, що поступово заспокоїть болючі спогади і одного дня
першою пригорнеться до нього. Тоді він зможе відповісти ще
більшою лагідністю на її лагідність і виявлену йому довіру.

Коли ми із власної ініціативи прийдемо до скривдженої
нами людини, коли щиро попросимо в неї пробачення, коли

144 Шлях переможців

визнаємо і виявимо усі категорії кривд, які їй заподіяли, і коли
великодушно, а водночас докладно, відшкодуємо все, наскіль-
ки це можливо, то тільки тоді можемо визнати: «Якщо Ти мені
пробачиш зло, яке я Тобі вчинив, яке намагаюся відшкодувати,
то я буду надзвичайно щасливим». Це повинно бути делікат-
не прохання чи натяк, а не вимагання чи ставлення умов іншій
стороні. Найкращою є ситуація, коли ця інша людина бачить
нашу радикальну переміну, коли помічає, як самовіддано і вод-
ночас дуже докладно ми намагаємося все їй відшкодувати, і ко-
ли, як наслідок, із власної ініціативи каже нам, що все з цілого
серця нам пробачила. Тоді свято примирення є повним.

Якщо людина, в якої я прошу пробачення і якій винагоро­
джую заподіяні кривди, каже мені, що не вірить в мою перемі-
ну, що не приймає ані мого перепрошення, ані відшкодування,
і стверджує, що ніколи мені не пробачить, то тоді я не маю пра-
ва виявляти агресію чи роздратування. Це хрест, який я тепер
нестиму і який сам на себе поклав, коли в минулому кривдив
цю особу. Тоді мені залишається тільки молитва в цьому на-
міренні, адже тепер вона виявляється незрілою. Вона ствер­
джує, що мої помилки з минулого спричинили її теперішню не-
зрілість чи впертість. У такій ситуації я можу турбуватися про
долю і майбутнє цієї людини. Натомість маю повне право бути
спокійним за мою власну долю. Адже зі свого боку я зробив
усе, що було моїм обов’язком і що від мене залежало.

Наша доля залежить не від того, чи хтось нам пробачить
наші провини, а від того, чи ми радикально змінимося і від­шко­
дуємо тим, яким це можливо, і таким способом, який для нас
можливий і який нікому не завдасть ран.

Крок дев’ятий 145

Кривдовин і винокривд:
як викорінити ці бур’яни?

Ситуація з відшкодуванням заподіяних кривд ускладнюєть-
ся тоді, коли виявляється, що не тільки я кривдив Тебе, але
й Ти кривдив мене. Як правило, це не ідентичні кривди, і міра
спільної провини неоднакова. Зазвичай ніхто не може встано-
вити, хто тут завинив більше, і навіть хто першим почав кривди-
ти. Подібні складні ситуації трапляються особливо в подружжі
і сім’ї. Бувають такі випадки, що, незважаючи на відкритість,
неможливо без тіні сумніву встановити, хто першим почав по-
милятися і завдавати ран, наприклад, чи це дружина розпочи-
нала сварки, бо чоловік зловживав алкоголем, чи він входив
в запої, бо не міг впоратися з емоційними вибухами дружини.

Іноді трапляється, що хтось кривдить нас не прямо, а таким
чином, що на початку це здається вершиною любові, а не за-
подіянням кривди. Така ситуація трапляється тоді, коли бать-
ки розпещують своїх дітей, а потім ці діти стають жорстокими
стосовно батьків. Подібна складна ситуація буває тоді, коли
в якомусь подружжі чоловік переживає кризу, зловживає алко-
голем, б’є і зневажає дружину, а вона – несвідомо! – кривдить
його тим, що не захищається, не викликає поліцію, не подає
позов до суду і, як наслідок – звичайно, всупереч своїй волі –
полегшує йому подальше перебування в залежності і перехід на
щораз деструктивніші етапи алкоголізму.

146 Шлях переможців

Можна когось скривдити, не тільки заподіюючи зло прямо,
але й пасивно піддаючись йому з боку іншої людини. Дружи-
на, яка не захищається від чоловіка-кривдника, яка піддається
маніпуляціям і насильству з його боку, не є кривдником з по­гля­
ду моралі, адже не усвідомлює, що не вміє зріло любити у такій
важкій ситуації. Однак кривда залишається кривдою, яку ця жін­
ка усвідомить, якщо – наприклад, за допомогою групи Al‑Anon
чи внаслідок розпочатої терапії – почне ставати більш зрілою
людиною. Іноді буває так, що обидві сторони кривдять одна
одну і роблять це подібним чином. Для прикладу: чоловік по-
чинає зраджувати дружину, а вона й собі – як тільки дізнається
про це – починає зраджувати чоловіка. У таких ситуаціях обоє
одночасно є і катом, і жертвою.

Що я повинен робити в подібних складних ситуаціях? Спер-
шу – узятися за свою провину і відповідальність. Зокрема
й тоді, коли мені здається, чи це навіть очевидне і для сторон-
ніх спостерігачів, що Ти скривдив мене набагато більше, ніж
я Тебе. Той, хто тут і тепер більш зрілий, той повинен зробити
перший крок. Якщо я кривдив Тебе, то повинен до Тебе при­йти,
описати свої провини, попросити пробачення і винагородити.
Я повинен так вчинити і тоді, коли Ти скривдив мене першим
і/або коли Ти скривдив мене більше, ніж я Тебе. Адже для зрі-
лої людини зрозуміло, що вона не повинна нікого кривдити:
ані невинних, ані кривдників. Тут діє такий принцип: те, що ти
мене кривдиш, дає мені право рішуче захищатися від Тебе, але
не дає мені права самому кривдити Тебе. Якщо я когось скрив-
див, то йду і прошу пробачення. Зокрема й тоді, коли скривдже­
на мною людина є для мене кривдником.

Натомість як мені поводитися з тим, хто мене скривдив,
коли я вже попрошу в нього пробачення за мої провини? Так
само, як я повинен поводитися із кожним, хто мене скривдив.
По-перше, я не вдаюся до помсти. Учень Ісуса і кожна зріла
людина виключає помсту з репертуару своєї поведінки. По-дру­
ге, не відмовляюся любити кривдника. Не ставлюся до нього

Крок дев’ятий 147

з ненавистю. Не проклинаю його. Не бажаю йому зла. Якщо
це хтось з моїх рідних, то я не тільки зберігаю до цієї людини
любов у серці, але також – наскільки це можливо і наскільки
це не буде вести до розпещування чи потурання – дозволяю їй
відчути мою любов.

По-третє, в душі вибачаю такій людині кривди, які вона мені
заподіяла. Я не роз’ятрюю в собі минулі рани і не думаю по­
стійно про них, бо це вже минуле. Натомість поки що не кажу
кривдникові, що я вже прощаю йому зло з минулого. По-чет-
верте, якщо кривдник не змінюється і далі намагається мене
кривдити, то я рішуче захищаюся – аж до виклику поліції чи
сепарації подружжя. Тут і тепер мені нічого Тобі пробачити,
бо я настільки зрілий і рішучий, що більше не дозволяю себе
кривдити, і тепер Ти не маєш щодо мене провин. Доки вину-
ватець не зміниться і не прийде до мене – перемінений – щоб
попросити у мене пробачення за минулі кривди, я зупиняюся
на цьому четвертому завданні. Поки що я нічого більше зроби-
ти не можу.

Натомість якщо одного дня винуватець зміниться, ви­знає
правду про своє минуле, прийде до мене з власної ініціативи,
попросить пробачення, опише всі категорії кривд, які мені за-
подіяв, і почне відшкодовувати, то тоді я скажу йому: «Я над­
звичайно радію, що Ти змінився, і з радістю хочу сказати
Тобі, що в душі вже давно Тобі пробачив. Упродовж останніх
років я не дозволяв себе кривдити і рішуче захищався від Тебе
не тільки з любові до самого себе, а й з любові до Тебе, щоб ти
далі не чинив провин». Якщо ця інша людина запитає: «Коли
Ти пробачив мені в душі?», то почує від мене, наприклад, таку
відповідь: «Я пробачив Тобі на початку 2016 року, коли про-
читав одну книжку про подолання кризи». Якщо це відбувати-
меться, наприклад, у 2022 році, то тоді ця інша людина, мож-
ливо, запитає мене: «Чому ти чекав досі, щоб сказати мені, що
ти вже давно пробачив мені?». Тоді я поясню, що тоді я не міг
розповісти їй про моє пробачення, адже тільки сьогодні вона

148 Шлях переможців

виконала умови, щоб дізнатися про це: прийшла, описала
провини, попросила пробачення і почала відшкодовувати за-
подіяні кривди. Тільки сьогодні те, що я пробачив декількома
роками раніше, замінилося на свято примирення. Адже проба-
чення залежить від однієї сторони – від того, хто був скривдже-
ний. Натомість можливість примирення залежить від позиції
кривдника.

Варто пам’ятати, що стосовно прощення і примирення мож-
ливі дві крайності. У цьому питанні можна зробити не одну,
а дві помилки. Перша помилка – це брак милосердя. Вона по-
лягає в тому, що я не пробачаю тому, хто заслуговує на про-
щення, і не хочу з ним примиритися, хоч ця людина радикаль-
но змінилася, перестала бути кривдником і відшкодувала мені
вчинене зло. Друга помилка – це плутання милосердя з наїв-
ністю. Цю помилку я роблю тоді, коли повідомляю про своє
прощення завчасно. Наприклад, наївною, а не милосердною
є дружина, яка іде до чоловіка, котрий сильно кривдить її, і ка-
же: «Чоловіче, пробачаю Тобі все». У такій ситуації дружина
своєю «добротою» тільки погіршує ситуацію свою і чоловіка,
бо він побачить, що може її безкарно кривдити, а вона створює
йому комфортні умови для того, аби він далі помилявся.

Якщо Бог і весь світ пробачить мені кривди, які я заподіяв,
але я не змінюся, не відшкодую ці кривди і не любитиму тут
і тепер, то я однаково програв, однаково моя доля марна. На-
томість якщо я чесно уклав список тих, яких скривдив, пішов
до них особисто, визнав свої провини, щиро попросив проба-
чення і великодушно, а водночас сумлінно, відшкодовую їх, то
перебуваю на шляху святості, зокрема й тоді, якби хтось не за-
хотів мені пробачити. Моя доля – в Божих руках, а не в руках
ближнього.

Крок дев’ятий 149

Ведмежа послуга

Дев’ятий крок робить нас чуйними до того, щоб наше від-
шкодування набирало тактовних і ввічливих форм. Ідеть-
ся про те, щоб ми відшкодували скривдженим нами людям
таким чином, щоб це не ранило ані тих осіб, ані їхніх рідних,
ані інших людей. У цьому питанні необхідна виняткова роз-
судливість і розважливість. Розгляньмо конкретний приклад.
Чоловік зраджував дружину, і вона знає про це. Однак про це
не знають її батьки. Навпаки, вони переконані, що в подружжі
їхньої доньки немає серйозних проблем. Донька не виводила
з омани своїх батьків, бо не хотіла завдавати їм болю. Якщо те-
пер чоловік, який зраджував, радикально змінився, то він може
подумати так: «Якщо я зраджував свою дружину, то її батьки
напевно знали про її страждання, здогадувалися про все, або
дружина про все їм розповіла, і вони також дуже страждали
через мене. У такому разі у мене на совісті ще й образа моїх
тестів». Усе це правда. Утім, якщо в такій ситуації чоловік піде
до тестів, які ні про що не здогадуються, і у всьому зізнається,
щоб попросити у них пробачення, то замість відшкодувати їхнє
страждання, завдасть їм великого болю. Крім цього, така си-
туація може призвести до того, що їхня донька переживатиме
драматичне минуле наново, або до того, що її взаємини з бать-
ками погіршаться, бо вони матимуть до неї претензії через те,
що вона не ділилася з ними своїми проблемами. Ситуація мог-
ла б стати ще болючішою, якби виявилося, що перед шлюбом

150 Шлях переможців