2006 ukr ART_book

Вибрані
твори
живопису
з музеїв
України









ББК 85.143(4УКР)
Б43

ISBN 966-8137-05-1

© Видавництво «Балтiя-Друк»

A льбом, що пропонується увазi шановного чи- не рветься ланцюг спадковостi, i людина ХХІ столiття 5
тача, побудований на матерiалi зiбрань музеїв прекрасно розумiє мову своїх пращурiв, усвiдомлює
України. Проте вiн не покликаний вичерпно їхнi думки й устремлiння, не лишається байдужою до
ознайомити з музейними колекцiями, а тим бiльше по- почуттiв, втiлених митцями в художнiх творах. Тут вия-
казати детальну iсторичну панораму українського вляється один з непорушних законiв мистецтва в його
живопису, хоч i має широкi хронологiчнi межi. Також iсторичному аспектi. Йдеться про те, що, на вiдмiну вiд
автори альбому не мали на метi представити якомога технiки, де кожне нове досягнення перекреслює всi по-
бiльше iмен, тобто творчих iндивiдуальностей. Все це — переднi, в мистецтвi змiнюються стилi й уподобання,
завдання iсторiї мистецтва як гуманiтарної науки, що але поява нових творiв аж нiяк не знецiнює попереднiх.
має свою методику та свою специфiку i спрямовує ува- Бiльше того, з часом цiннiсть творiв зростає, вбираючи
гу на розкриття причинних зв’язкiв iсторичного посту- в себе, крiм суто естетичної вартостi, ще й ностальгiчну
пу. Для неї, з метою з’ясування iстини, важливi всi принаду минулого.
прояви творчої спадщини, всi iмена, незалежно вiд їх Із прийняттям Київською Руссю вiд Вiзантiї християн-
мистецького масштабу. ства в країну разом з новою вiрою прийшло i мистец-
В основу альбому покладено iншу концепцiю. По-пер- тво iконопису, в якому канонiчно зберiгалися високi
ше, живопис є одним iз найпривабливiших видiв твор- традицiї еллiнiстичної епохи. З ним у свiдомiсть
чостi, в якому фабула i колiр утворюють дивовижний схiдних слов’ян прийшли новi образи Бiблiйного циклу,
сплав. По-друге, справжнiй твiр мистецтва завжди є не- якi одразу ж були узгодженi зi звичаями i персонажами
очiкуваним вiдкриттям, неповторним за своїми фор- прадавньої власної вiри. Стара iкона вражає своєю
мальними i тематично-сюжетними якостями. По-третє, незмiрною духовнiстю, втiленням незмiнного пiєтету,
в живописних полотнах могутньо втiлюється одна з ос- безтiлесною красою образiв, нереальнiстю свiту, пере-
новоположних рис людської натури — радiсне вiдчуття даного у зворотнiй перспективi, в площинному про-
себе невiд’ємною часткою великого i прекрасного свiту сторi та в яскравих декоративних барвах. Поверхня ша-
природи. Цi три фактори i були визначальними при до- ру темперних фарб пiд дiєю часу вкрилася сiткою
борi творiв для пропонованого альбому. трiщин (кракелюром), що надало iконам невимовної
Тому автори радять читачевi не поспiшати гортати привабливостi.
сторiнки. Авторам хотiлося б, щоб шановний читач з Кракелюри — це нiби зрима печать столiть на обличчi
кожним iз представлених творiв вiв довгий, неспiшний живопису. Ювелiрна досконалiсть виконання, незмiнна
дiалог i щоб у цьому дiалозi перед ним повною мiрою святкова урочистiсть, вiдчутна й сьогоднi вiра невiдо-
розкрилася вся незмiрна i непроста глибина самого ми- мих майстрiв у святiсть свого дiйства надають iконi
стецького твору та водночас неповторна, сповнена кра- особливої аури. Ця аура сповнювала храм, в якому iко-
си рiзноманiтнiсть i принада вiдображеного в ньому на знаходилася, вiдповiдно дiяла на душi парафiян. По-
життя. Якщо станеться так — автори вважатимуть досяг- збавлена свого природного середовища, вiдiрвана вiд
нутою мету, що вони її поставили перед собою. лiтургiйного дiйства, механiчно вмiщена в музейну екс-
Що ж саме має приваблювати у представлених в аль- позицiю iкона багато втрачає, перетворюється на зви-
бомi творах? Очевидно, передусiм їхня iсторична чайний експонат.
своєрiднiсть. Вiдлiк українського станкового живопису Православна iкона ХІІ—ХVІ столiть вiдзначається
ведеться тут вiд ХІІ столiття i закiнчується початком ХХ незмiнною канонiчнiстю, яка стає чiткою межею мiж
столiття. Вiсiм столiть — i кожне з них має неповторне свiтом духовним i свiтом мирським. Свiт духовний
обличчя, бо мистецтву притаманнi свої стильовi озна- вiдтворений iконописцями за законами високого мис-
ки, свої передумови виникнення, свої майстри, свої тецтва, i тому не дивно, що православна iкона стала
зв’язки з проблемами сучасностi. об’єктом уваги колекцiонерiв усього свiту. Дивує iнше —
Здавалося б, з поступом часу змiнюються естетичнi цi шедеври виникали на потребу парафiян українських
цiнностi, смаки, а вiдповiдно — художнi твори мають сiльських храмiв. До речi, церкви також були об’єктами
зникнути в мороцi минулого, поступитися новому. Але високої естетичної досконалостi. Ця обставина гово-

рить проти уявлення про сiльську примiтивнiсть i про- особи i тому мав монументальну композицiю, персо-
вiнцiйну глушину. Іконописцi, за нашими поняттями, наж представлявся у репрезентативнiй поставi та су-
творили прекрасне, за їхнiми — божественне. Долучати проводжувався гiдними його рангу атрибутами.
до нього своє iм’я вважалося грiховним, i тому iкона Оскiльки подiбнi портрети представляли героя на по-
здебiльшого позбавлена авторства. Щоб приступити до вен зрiст, велику площину займав одяг, багатство орна-
її написання, слiд було позбавитися грiховних по- ментацiї якого давало можливiсть маляревi вдаватися до
мислiв, пройти суворий пiст та iншi випробування, во- декоративно-живописних варiацiй. Ця декоративнiсть,
звиситися душею. спiвзвучна барвистостi виробiв декоративно-ужитково-
Ікона, як i iншi види мистецтва — архiтектура, го мистецтва, сповнювала ще бiльшою урочистiстю
стародруки, ужитковi витвори, лiтургiйний спiв — портрети, надавала їм виразних ознак народностi, неза-
цiлковито служила церквi. Але взаємодiя церкви i лежно вiд соцiального статусу зображуваної особи.
свiтського суспiльства зумовлювала вторгнення в неї Порiвняно з iконописом, портрет ХVІІ—ХVІІІ столiть,
реального життя, iсторично-реальних персонажiв: геть- як власне й сама iкона цього ж часу, був помiтним кро-
манiв, можновладцiв, козацької старшини, донаторiв ком у бiк реалiстичного вiдтворення дiйсностi в межах
(жертвувателiв на церкву). В такий спосiб освячувалася тогочасного барокового стилю. В цьому вiн цiлком за-
їхня влада або стверджувалася богоугоднiсть їхнiх довольняв замовникiв. На погляд же глядача ХХІ столiт-
дiянь. Вiяння гуманiстичних iдей доби Вiдродження тя, вiн надто умовний, у чомусь навiть примiтивний.
сприяло наближенню iконопису до життя. В зобра- Проте саме цi його якостi, попри суто iсторичну
женнi святих уже не було колишнього аскетизму, а сама вартiсть, є найбiльш привабливими сьогоднi для ока
атмосфера iкони сповнювалася пiднесеним почуттям глядача, надто стомленого фотографiчною подiбнiстю
урочистої святковостi, втiленої в доволi життєвих, по- зображень до натури, що оточують його звiдусiль. Але
значених рисами нацiональної своєрiдностi формах. так чи iнакше, саме iз середовища українських малярiв
У зображеннях святих почали проглядатися цiлком порт- ХVІІІ столiття вийшли постатi, якi зробили цiлу епоху в
ретнi риси, особливо коли йшлося про патронажного росiйському живописному портретi доби класицизму,
(покровителя якоїсь особи) святого. Такi риси яскраво смiливо пiднiсши його на тогочасний європейський
позначилися на живописi доби українського бароко. рiвень. Сталося так тому, що Україна завжди була
Звiдси залишився лише один крок до виникнення порт- вiдкритою у бiк Європи i, зберiгаючи самобутнiсть
рета як самостiйного жанру. Щоправда, тут слiд власного мистецтва, нiколи не була вiдгородженою вiд
розрiзняти захiдну та схiдну традицiї. В першiй вияви- прогресивних впливiв Заходу. Що й позначилося на
лися впливи захiдноєвропейських живописних шкiл, звiльненнi живопису вiд архаїчних рис.
друга цiлком пiдпорядковувалася методу, виробленому Доба класицизму, яка охоплює перiод кiнця ХVІІІ —
в iконописi. Ця окрема, дуже змiстовна сторiнка порт- першої половини ХІХ столiття, позначена спiльними
ретного жанру великою мiрою пов’язана з дiяльнiстю рисами для всього європейського мистецтва, в тому
живописної школи Києво-Печерської лаври. Вона при- числi й для мистецтва українського. Естетичнi настано-
падає на ХVІІ—ХVІІІ столiття. Захiдна пов’язана зi Льво- ви i канони класицизму беззастережно втiлювалися в
вом. творчу практику усiма академiями Європи, якi вихову-
Портрет є зматерiалiзованим бажанням замовника вали своїх учнiв на зразках високої класики, переважно
увiчнити себе чи близьку людину, коли йдеться про античної, прищеплювали їм зневагу до сучасної дiйсно-
окремi особистостi, або втiлити образ можновладця на стi.
знак вияву поваги до нього. Зазначений перiод залишив Всi художники України, яка входила до складу Росiйської
велику кiлькiсть портретiв, на яких вiдображено образи iмперiї, аж до 1917 року пройшли через Імператорську
людей рiзного соцiального стану. Як живописнi твори — Академiю художеств у Петербурзi. Тут вони здобували
це дуже своєрiдне, глибоко нацiональне за духом i фор- належну фахову пiдготовку, а в разi успiшного навчання
мою явище. В бiльшостi своїй безiменнi майстри пра- виїжджали до Італiї (у другiй половинi столiття — до Па-
цювали в традицiях iконопису, зберiгаючи площин- рижа) для подальшого пiдвищення своєї майстерностi.
нiсть форми, умовнiсть середовища, вiльне поводження Доба класицизму в українському живописi не дала
з освiтленням, придiляючи велику увагу яскравостi й значних творiв на античну або бiблiйну теми. Зате
помiтного розвитку отримав портретний жанр, в якому
6 декоративностi барв. Портрет був засобом вшанування

правдиво вiдтворенi живi образи тогочасних людей. сучасному глядачевi. Сприйняття їх великою мiрою
Особливою проникливiстю вiдзначаються портрети, залежить вiд культурного рiвня, ступеня фахової обiзна-
списанi художниками з близьких: груповi сiмейнi, под- ностi, чим обумовлюються вибiрковi симпатiї у сферi
ружжя, дитячi. мистецької спадщини, надання особистої переваги то-
Яскравим виявом романтичної течiї стала знаменита му чи iншому майстру або цiлому напряму чи певному
серiя селянських портретiв, що була створена в подiль- перiоду. Із заглибленням у минуле коло таких симпатiй
ському селi Кукавка i на декiлька десятилiть випередила звужується i навпаки. Але коли йдеться про ХІХ— поча-
«Вечори на хуторi бiля Диканьки» та «Миргород». ток ХХ столiття, золоту добу розвитку європейської
Згаданi живописнi й лiтературнi твори поклали початок культури i мистецтва, то тут аудиторiя симпатикiв обра-
цiлому напряму в росiйському мистецтвi ХІХ столiття, зотворчостi розширюється максимально.
в якому вiдбилося велике зацiкавлення суспiльства Сталося так тому, що живопис означеного перiоду
Україною: її iсторiєю, побутом народу, неповторною увiбрав найкращi досягнення попереднiх епох i ще не
красою природи. Недарма в добу класицизму Україну втратив такої важливої орiєнтацiї на здорове людське
називали «росiйською Італiєю» — саме з української сприйняття дiйсностi, яке знаходило вияв у реалiстич-
тематики художники почали дедалi впевненiше прокла- ностi живописної мови. Людина та її почуття, природа
дати шлях до сюжетiв, що оточували їх в рiднiй країнi. в її безмiрнiй рiзноманiтностi, досконалiсть формаль-
Свого часу на цьому шляху на завадi став класицизм, них засобiв стали метою творчих пошукiв i водночас
який виродився в косний академiзм. Демократичнi iдеї, вимiром творчих досягнень. Представленi в альбомi
любов до рiдного народу, прагнення нацiональної са- твори є яскравим пiдтвердженням цiєї думки. Вони є та-
мобутностi призвели до активних виступiв проти кож свiдченням високої живописної культури, якою
класицизму i провiдних його представникiв. Сьогоднi володiли українськi майстри. Ознайомлення з їхнiми
це сприймається як дiалектичний процес росту i пере- живописними полотнами дає величезну естетичну
борення того, що заважало поступу, в даному разi до насолоду.
iдейностi, народностi й головне — реалiзму. І аж нiяк не Є в українському живописi ХІХ— початку ХХ столiття
перекреслює цiнностi створеного в добу класицизму. ще одна риса, яка особливо яскраво простежується при
А властива кращим його представникам свiдома iдеалi- комплексному його сприйняттi. Це глибоко патрiотич-
зацiя художнього образу сприймається як об’єктивна не втiлення в полотнах образу Батькiвщини. Це благо-
данiсть, приваблива i для глядача ХХІ столiття. словенна земля України пiд благодатним українським
Вiд середини ХІХ до початку ХХ столiття український небом, це теплi українськi зими i вiдчайдушно спекотнi
живопис пройшов усi етапи розвитку, якi були властивi лiтнi днi. Це безкрайнiй степовий простiр, епiчна ши-
тогочасному європейському мистецтву, i розвивався в рочiнь Днiпра, зеленi, вкритi хмарами схили Карпат. Це
тiсних зв’язках iз ним. Але це стосується головним чи- життя українського народу серед цiєї природи, його
ном стильових напрямiв: реалiзму, iмпресiонiзму, сим- щоденна праця i радiснi свята. Це його звичаї, якi пере-
волiзму, модерну. Що ж до жанрових вiдзнак, то тут за- даються з дiда-прадiда i сповнюють буденнiсть барви-
лежний полiтичний стан України в складi Росiйської та стою урочистiстю. Це, зрештою, спогад про звитягу
Австро-Угорської iмперiй позначився на вiдсутностi в давно минулих подiй. Характерна риса мистецтва ХІХ
побутовому жанрi гострих критичних колiзiй, слабкому столiття — неможливiсть сюжетних повторiв, прита-
розвитковi iсторичного жанру. Саме через це провiдну манних сакральним творам доби середньовiччя. Тепер
роль посiв жанр пейзажний, в якому працював цiлий кожен твiр — це оригiнальна знахiдка, це неочiкуване
ряд визначних майстрiв, а пiд кiнець означеного вiдкриття. У даному разi вiдкриття на теренi рiдної
перiоду — портретний. Слiд згадати, що утворення в землi, серед трудiв i днiв рiдного народу, в спогадах про
країнi у процесi iсторичного розвитку художнiх осе- часи минулi. Саме це й вимагає вiд читача, як уже заува-
редкiв iз своїми мистецькими традицiями, таких як Ки- жувалося, не поспiшати гортати сторiнки цього альбо-
їв, Харкiв, Одеса, Львiв, надало українському живопису в му i передбачає уважне споглядання кожного твору та
цiлому неповторної стилiстичної рiзноманiтностi та чуйне переживання вiдображеного в ньому сюжету.
регiональної своєрiдностi. В добру путь, читачу!
Мистецтво кожного перiоду має свої iдейнi й образно-
стилiстичнi особливостi, якi бiльше чи менше близькi 7

T his album is based on the collections of paintings seen even today in their perfect execution of icons the fes-
from the museums of Ukraine. It does not present tive solemnity of which gives them special aura. This aura
complete museum collections or show the histori- filled the temple where the icon was placed and had an
impact on the souls of the parish. Deprived of its natural
cal panorama of Ukrainian painting, though it embraces environment and liturgical function, and exhibited at a
museum, the icon loses a lot and turns into an ordinary
wide chronological limits. The number of creative person- exhibit.
The orthodox icon of the 12th-16th centuries is distin-
alities is also limited. guished for its invariable canonicity, a clear distinction
between the spiritual and secular worlds. The spiritual
Painting is one of the most attractive kinds of creative work world was recreated by the icon-painters according to the
laws of high art so this is no wonder that the orthodox icon
in which the plot and color create a marvelous alloy. A real has become an object of interest for collectors all over the
world. It is surprising that these masterpieces came into
work of art is always an unexpected discovery, unique in its being to satisfy a need of the parish of Ukrainian country
churches that were the objects of supreme aesthetic per-
formal and thematic qualities. Paintings reflect one of the fection themselves. This fact disproves the concept of rural
primitiveness and provincial solitude. According to our
most characteristic features of human nature - a joyful feel- notion icon painters created the beautiful, and according
to theirs - the divine. To sign an icon was considered a sin
ing of being part of the great and wonderful world of so most of them have no authorship. To start painting an
icon the painter had to get rid of sinful thoughts, to keep
nature. These three factors were determinative for the the Lent and undergo other trials, to rise spiritually.
The icon, like other kinds of art - architecture, various
authors to select works of art for this album. crafts, liturgical singing - has always been at the church ser-
vice. The interaction between the church and high society
The authors advise the reader to look through the album called forth the intrusion upon the church of real life -- his-
torical personages such as hetmans, magnates, Cossack
without haste, to carry on a long and unhurried dialogue elders, donators. It was the way to consolidate their power
and benevolence. The humanistic ideas of Renaissance
with each work of art, to comprehend their immeasurable brought icon painting near real life. The images of the
saints lost their former asceticism, the atmosphere of the
depth and the inimitable diversity and loveliness. icon, marked with the features of national forms, became
filled with the lofty feeling of festivity. The images of the
The works presented in the album are distinguished pri- saints acquired portrait features, especially when it was a
patronage saint. Such features can be seen mainly in the
marily for their historical originality. Ukrainian easel paint- icons of the Ukrainian baroque period.
It was actually a single step before portrait painting as such
ing dates from the 12th century and ends in the early 20th came into being.
We should distinguish between the western and eastern
. Each of the eight centuries has its inimitable face with its traditions. The first one was under the influence of West
European painting schools, whereas the second one was
inherent stylistic peculiarities, its own prerequisites for fully subordinated to the icon painting method. A special
and very interesting page in the history of portrait painting
beginnings, its masters and its links with the present-day. is connected with the activity of the painting school at the
Kyiv-Pechersk Lavra in the 17th-18th centuries. The west-
Aesthetic values change in the course of time, tastes differ, ern school was linked with Lviv.
The portrait represents the materialized the wish of a cus-
and, correspondingly, it may seem that works of art must tomer to immortalize himself or his close friend, or to have
his image as a token of his being held in respect. That peri-
disappear in the obscurity of the past, giving place to the od left a great many portraits that represent persons of dif-

new. But the chain of heritage does not break, and the man

of the 21st century understands the language of his ances-

tors very well, realizes their thoughts and aspirations, and is

not indifferent to the feelings they embodied in their works

of art. In contrast to engineering where every new discov-

ery obliterates previous achievements, art does change its

styles and likings, but the appearance of new works of art

lessen the value of old ones not in the least. And what is

more, with time the value of old works grows.

In 988, when Kyivan Rus adopted Christianity from Byzan-

tium, the new religion came to the country along with the

Byzantine art of icon painting that had canonically pre-

served the high traditions of the Hellenic epoch. New

images of the biblical cycle came into the consciousness of

the Eastern Slavs and were co-ordinated with the traditions

and characters of the old faith of their own. The old icon

cannot but impress with its immense spirituality, the

embodiment of the invariable pietism, the beauty of

images, the unreality of the world rendered in the reverse

of perspective, in the plane space and in rich decorative

colors. The net of cracks (craquelere) on the surface of

tempera-colors makes these icons even more beautiful.

The craquelere is like a visible seal of the centuries on the

8 face of a painting. The faith of anonymous artists can be

ferent social status. As paintings they represent a pro- love for their native people, the striving for national origi- 9
foundly national phenomenon regarding their spirit and nality caused vigorous protests against classicism and its
form. Usually anonymous masters worked in the traditions leading representatives. Today this is apprehended as the
of icon painting, preserving the plain form, the conven- dialectic process of growth and overcoming everything
tionality of the environment, free treatment of light, and that hindered the advance to realism. But it does not imply
paying special consideration to rich and decorative colors. any denial of the values of the works created in the epoch
The portrait was a means of showing respect to the person of classicism. The deliberate idealization of the artistic
depicted so the composition was monumental, the person- image characteristic of its best representatives is perceived
age was represented in a corresponding stature and was as an objective reality that attracts the viewer of the 21st
accompanied with appropriate paraphernalia. Those por- century as well.
traits were usually full-length so clothes occupied consider- From the middle of the 19th century to the early 20th cen-
able part of the painting surface. Portrait painting of the tury Ukrainian painting passed through all the stages of
17th-18th centuries, as well as icon painting of the same development of European art, and developed in close con-
period, was a conspicuous contribution to realistic recre- nection with it. But this refers primarily to the stylistic
ation of the reality within the limits of the then Baroque. In trends: realism, impressionism, symbolism, Art Nouveau; at
this respect it fully satisfied the customers. A number of the same time Ukrainian genre painting lacked for acute
Ukrainian painters of the 18th century created a whole and critical collisions, and historical painting developed
epoch in Russian portrait painting, raising it to the Euro- sluggishly as a result of the fact that Ukraine, as part of the
pean level of classicism. This occurred because Ukraine has Russian or Austro-Hungarian Empires, was not politically
always been opened to Europe and, preserving its own independent. That is why landscape painting, and later
artistic traditions, has never been alien to a progressive portrait painting occupied the leading position. It should
impact of the West. be noted that the formation of different art centers in the
The epoch of classicism that embraced the period of the cities of Kyiv, Kharkiv, Odesa and Lviv made Ukrainian
late 18th - early 19th centuries is characterized by common painting extremely diverse.
features in European art, including Ukrainian art. The aes- Art of every period has it own ideological and stylistic pecu-
thetic directions and canons of classicism were widely used liarities that are more or less close to the contemporary
at all European academies where students were taught to viewer. Their perception depends to a great extent on the
disrespect contemporary reality. cultural level and competence of the viewer. But when the
Before 1917 all the artists of Ukraine, that was part of the case in point is painting of the 19th -- early 20th centuries,
Russian Empire, studied at the Imperial Academy of Arts of the golden age of the development of European culture
St. Petersburg. On graduating from the Academy gifted and art, the audience of its admirers grows immensely.
graduates were sent to Italy or Paris (in the latter half of the Painting of that period absorbed the best achievements of
19th century) to improve their mastery. the previous epochs and did not lose the important human
The epoch of classicism in Ukrainian painting did not pro- perception of reality. Man and his feelings, nature in its
duce prominent works of art on classical or biblical sub- immeasurable diversity, the perfection of formal means
jects, but portrait painting developed to a considerable became the aim of creative search and creative achieve-
extent, representing real persons of that time. Family por- ments. The works represented in this album are a vivid
traits and the portraits of married couples and children are proof of this thought. They also testify to a high artistic cul-
particularly distinguished for their sincerity. ture of the Ukrainian masters.
The famous series of rural portraits created in the village of Ukrainian painting of the 19th -- early 20th centuries has
Kukavka was a vivid manifestation of romanticism, sur- yet another specific feature. It is the profound embodiment
passing by several decades the well-known literary works of the image of Motherland with its blessed land under
Evenings in the Farm near Dykanka and Myrhorod. These Ukrainian skies, the warm Ukrainian winters and hot sum-
works initiated a whole trend in Russian art during the 19th mer days, the boundless steppe expanses, the width of the
century, which reflected the interest of society in Ukraine: Dnipro, the green hills of the Carpathian mountains. It is
its history, mode of life, beautiful nature. It was not without characteristic of the art of the 19th century that it has no
reason that Ukraine was called "Russian Italy" - Ukrainian thematic repetitions typical of the sacral works of the Mid-
themes urged the artists to portray subjects surrounding dle Ages. Now every work was an original and unexpected
them in their native land. finding.
In its time classicism that degenerated into sluggish acad- So do not leaf through this album hurriedly, look attentive-
emism became a hindrance in this way. Democratic ideas, ly at each of the works. Have a good trip, dear reader!





12

< Невiдомий художник.
Святi Борис i Глiб. ХІІ столiття.
Музей росiйського мистецтва. Київ.

á прийняттям 988 року князем Володимиром кого (про це нагадує лише князiвське вбрання), вони
християнства Київська Русь успадкувала цiлий постають як iдеальнi герої, як обранi Богом захисники
пантеон православних святих. До цього пан- рiдної землi й народу супротив ворогiв. Недарма рука
теону згодом увiйшов як святий рiвноапостольний i сам кожного мiцно стискає меча.
Володимир, i його бабуся — княгиня Ольга. Заслуги їхнi Є в iконi й другий, не менш актуальний для тогочасної
перед церквою, державою i народом величезнi й загаль- iсторично-суспiльної дiйсностi змiст — заклик до миру
новизнанi. Але першими нацiональними святими стали мiж князями. Адже це була необхiдна передумова благо-
мученики — благовiрнi князi давньоруськi Борис i Глiб. получчя держави. До того самого закликав у своєму
Подiї, що спричинили їхню канонiзацiю, не поступа- «Повчаннi... дiтям» i київський князь Володимир Моно-
ються шекспiрiвським трагедiям. Володимир мав багато мах: «Що добрiше i прекраснiше, нiж жити братам у
синiв, якi «сидiли» по рiзних мiстах його держави. Але згодi!»
князь хотiв бачити своїм наступником на київському
столi улюбленого сина Бориса. Коли ж Володимир по- 13
мер, престол у Києвi зайняв старший (усиновлений
небiж) Святополк. Щоб позбутися суперникiв, вiн спо-
чатку пiдiслав убивць до Бориса, який пiсля походу на
печенiгiв стояв на рiчцi Альтi. Вбитого князя поховали у
Вишгородi. Так само пiдступно був убитий поблизу
Смоленська Глiб, який поспiшав з Мурома до вмираю-
чого батька. Коли через чотири роки їхнiй брат Яро-
слав, прозваний Мудрим, прогнав з Києва Святополка,
вiн перевiз тiло Глiба до Вишгорода i поховав поруч iз
Борисом. Вiдтодi пам’ять цих святих мученикiв церква
вшановує 24 липня (за старим стилем) — у день заги-
белi Бориса. А Святополк увiйшов в iсторiю iз прiзвись-
ком Окаянний. Юнi князi Борис i Глiб ще за життя ко-
ристувалися народною любов’ю i згодом, як святi, набу-
ли великої популярностi. У присвяченому їм тропарi є
такi слова: «Ви не спротивилися вороговi-братовi, що
вбив вашi тiла, а душ не мiг дiткнутися. Нехай, отже, пла-
че злий властолюбець, а ви, радiючи з ангельськими ли-
ками, стоячи перед Святою Трiйцею, молiться за вашу
рiдну землю, щоб вона вiд Бога ласку мала, i за синiв її
вiрних».
Невiдомий художник київської школи створив унiкаль-
ну iкону-портрет, у якiй вчувається вiдгомiн драматич-
ної мiжусобної боротьби князiв за феодальної доби. Але
цей змiст спливає в пам’ятi лише як спомин, навiяний
давньоруським лiтописцем, автором «Повiстi минулих
лiт». Сам же твiр просякнутий свiтлим настроєм гар-
монiї. Молодi обличчя князiв виповненi глибокою
внутрiшньою красою. А постатi їхнi водночас мужнi й
стрункi. Нiщо тут не нагадує про мучеництво — юнi
князi вже в iншому, далекому вiд земних пристрастей
вимiрi. Очищенi вiд страждань, далекi вiд усього мирсь-

Невiдомий художник. <
Святий Юрiй Змiєборець.
Кiнець ХІІІ — початок ХІV столiття.
Нацiональний музей. Львiв.

ë вятий Юрiй (Георгiй) за життя був видатним
воїном. Пiд час правлiння iмператора Дiо-
клетiана, коли християни зазнавали утискiв i
гонiнь, вiн став на їхнiй захист, за що й був страчений
близько 303 року пiсля восьмиденних тяжких тортур.
Як воїн-заступник святий Юрiй користувався попу-
лярнiстю в багатьох народiв Заходу i Сходу, а iм’я його
з плином столiть обросло великою кiлькiстю апок-
рифiв. Один iз них оповiдає про чудо визволення
царської доньки, вiдданої батьками на жертву змiєвi за-
ради порятунку мiста i його мешканцiв. В iконах, при-
свячених цьому сюжетовi, зазвичай вiдтворено чимало
подробиць: окрiм Георгiя на конi та змiя, змальовували
ще й башту, де стоять цар, цариця та їхня донька, яка на
паску тримає упокорену словом святого воїна потвору.
Невiдомий художник Галицько-Волинського князiвства
в сувору добу iсторичних випробувань рiдного краю
вiдмовився вiд розважальної фабули i зосередив увагу
на головному — на мотивi боротьби, на перемозi Добра
над Злом. Ікона є яскравою пам’яткою мистецтва Гали-
чини, вiд якого мало що збереглося до наших днiв.
Композицiя твору позбавлена будь-яких подробиць, ко-
лорит напружений, суворий. Гострим силуетом на тьмя-
ному вохристому тлi вимальовується незвичний для
даного сюжету чорний, як нiч, кiнь, що скаче по темно-
зеленому, майже чорному, позему. Обличчя воїна
похмуре, нерухоме. А в поставi, в жестах вiдчувається
невмолимiсть, упевненiсть у перемозi над ворожою си-
лою, що у виглядi змiя хижо звивається пiд копитами
коня. Лаконiчна суворiсть образу дещо пом’якшується
спалахами кiноварi на плащi й чоботi. Цi мазки допов-
ненi глибокими по тону плямами темної вохри на пан-
цирi, малиново-синiй сорочцi та зеленуватих пiхвах.
Зберiгаючи традицiї мистецтва Київської Русi, iкона
водночас позначена яскравими фольклорними рисами.
Походить вона з церкви Іакима й Анни села Станилi
Львiвської областi. В канонiчному образi воїна-пере-
можця художник, як i годиться, виявив героїчний змiст.
Але Юрiй Змiєборець наближений до казково-фанта-
стичних витворiв народної уяви, де уславлюються под-
виги в iм’я правди i добра. Навiть трактування форми,
зокрема малюнок коня, близьке до образотворчого
фольклору. А сам Юрiй представлений у вiйськовому

14 обладунку давньоруського воїна. Це вносить у канонiч-
ний мотив риси неповторної самобутностi.



16

< Невiдомий художник.
Волинська Одигiтрiя (Провiдниця).
ХІІІ — початок ХІV столiття.
Нацiональний художнiй музей України. Київ.

ë тародавнi перекази свiдчать, що ця iкона обох бокiв обрiзано дошку. На щастя, це не порушило
Богоматерi була привезена з Єрусалима до Вi- образної значущостi твору.
зантiї та вмiщена у спецiально побудованому
храмi, який мав назву Одигон. Звiдси походить i назва 17
святого образа — Одигос, чи Одигiтрiя. Іконографiчний
тип Одигiтрiї набув величезної популярностi, особливо
на християнському Сходi. Богоматiр зображувалася з
Христом-дитятком на лiвiй руцi, а правиця її спрямована
до нього в молiльному жестi. Голова Святої Дiви злегка
схилена до сина, а погляд звернений до глядача. Образ
Богородицi Одигiтрiї був глибоко шанованим у Київ-
ськiй Русi. Наприклад, київський князь Володимир
Мономах 1101 року подарував iкону цього типу Успен-
ському собору в Смоленську. А через сiм столiть, 1812
року, перед нею молилися воїни напередоднi Боро-
динської битви.
1289 року резиденцiя волинських князiв за наказом
Мстислава Даниловича була перенесена з Володимира-
Волинського до Луцька, що зумовило цiлу низку
адмiнiстративних i культурних заходiв, зокрема зведен-
ня кафедрального Покровського собору. Для нього й
була написана iкона, що нинi має назву «Волинська Бо-
гоматiр». За часiв воєнного лихолiття до неї почали
звертатися як до заступницi Волинської землi. До 1962
року iкона знаходилася у вiвтарi Покровської церкви у
Луцьку.
Вiд мистецтва Волинi ХІІІ—ХV столiть збереглося неба-
гато пам’яток. Тож значний iнтерес становить iкона
«Волинська Одигiтрiя». Вона була однiєю з найшано-
ванiших святинь Луцька, що перетворився на культур-
ний центр, де на мiсцевому грунтi переплавлялися
захiдноєвропейськi та київсько-вiзантiйськi традицiї.
Ікона була написана в тяжкi часи збройних навал зi
сходу, заходу та пiвночi, й це позначилося на її образ-
ному змiстi. Лице Богоматерi вражає суворим, глибоко
прихованим скорботним виразом, i водночас у творi
вiдчувається захоплення майстра красою життя. Воно
виявилося й у витончених рисах обличчя, й у вишукано-
му ритмi лiнiй, i в пiднесено-святковому, благородному
звучаннi барв. При загальнiй умовностi канонiчного
рiшення вражає життєва переконливiсть сповненого
тривоги погляду i прониклива тiлесна теплота в моде-
люваннi обличчя, на якому зворушливо проступає роже-
вий рум’янець. У процесi реставрацiї iкони з’ясувалося,
що в неї ще в давнi часи було зрiзано верхнi кути i з



< Невiдомий художник.
Страшний суд. ХV столiття.
Нацiональний музей. Львiв.

å отив Страшного суду має давнє походження й Найдоцiльнiше iкону «Страшний суд» починати розгля-
вiдображає змiст Старого та Нового завiтiв i дати згори. Тут у центрi представлений Христос у Славi.
великої кiлькостi апокрифiчних i теологiчних Лiворуч вiд нього — Богоматiр, праворуч — Іоанн Пред-
творiв. Йдеться про другий прихiд Христа й подiл усiх теча в колi ангелiв. Над ними ангели згортають у сувiй
людей, живих i воскреслих, на праведних та грiшних. небо, що символiзує кiнець свiту. Нижче зображено
Ще за часiв Київської Русi на захiднiй стiнi Кирилiвської престол, на якому лежить розгорнута книга, а обабiч
церкви у Києвi було написано фреску, присвячену колiносхиленi Адам та Єва — першi люди на землi. По
Страшному суду, з дуже виразним зображенням ангела, обидва боки вiд них сидять дванадцять апостолiв. Лiво-
що згортає у сувiй небо. Розпис роботи В. Васнецова на руч на двох регiстрах представленi церковнi та свiтськi
цю ж тему прикрашає київський собор Святого Володи- праведники. Праворуч — iновiрцi, яким Мойсей показує
мира. У захiдному, а надто у схiдному мистецтвi з пли- сувiй iз священними письменами. Це все, так би мови-
ном столiть виробилася канонiчна композицiя: багато- ти, урочиста, парадна частина твору. Вона роздiлена
ярусна, багатофiгурна, з обов’язковим усталеним розмi- надвоє зображенням змiя-спокусника, що, звиваючись,
щенням персонажiв i традицiйними теологiчними мо- зникає в пащi двоголового чудовиська, на якому сидить
тивами. Ікону «Страшний суд» можна порiвняти iз Вельзевул iз душею Іуди в руцi. На змiєвi нанизанi свiтлi
серйозною книгою, що вимагає попереднiх знань, й темнi обручi. Вони символiзують добрi й злi дiла лю-
послiдовного й уважного прочитання, в сюжетi якої все дини, за душу якої точиться вiдчайдушна боротьба мiж
тiсно взаємопов’язане i разом з тим кожна окрема де- ангелами й демонами. Завершують композицiю зобра-
таль промовиста i має своє самодостатнє значення. ження раю i пекла. Цiкавим є сюжет лiворуч, де апостол
Ікона з церкви Рiздва Богородицi села Мшани Львiвської Петро з ключем у руцi веде праведникiв до раю. Худож-
областi є чи не найкращим зразком цього iконографiч- ник надав їхнiм обличчям яскравої життєвої перекон-
ного типу. І за логiкою розвитку дiї, i за гармонiйною ливостi, нiби списав їх iз своїх сучасникiв. Ікона
композицiєю, i за життєвою переконливiстю образiв, i за «Страшний суд» справляла велике враження на парафi-
майстернiстю виконання. Прийоми письма в нiй, зали- ян своєю чiткою спрямованiстю щодо питань вiри, чес-
шаючись, безумовно, канонiчними, iконописними, вод- ного життя i торжества справедливостi.
ночас за вишуканiстю форми й фiлiграннiстю малюнка
наближаються до класичних мiнiатюр стародавнiх ру-
кописних книг.

19



Невiдомий художник.
Страшний суд. Фрагменти. ХV столiття.
Нацiональний музей. Львiв.

21

Невiдомий художник.
Богородиця Одигiтрiя. ХV столiття.
Нацiональний музей. Львiв.

22

é браз Богородицi Одигiтрiї є улюбленим i
досить поширеним у християнському свiтi.
Ікона, що походить iз церкви Святого Дмит-
рiя села Красова на Львiвщинi, унiкальна через свою
надзвичайну духовнiсть, людянiсть, своєрiдний сплав
двох великих явищ свiтового мистецтва — еллiнiзму та
вiзантiйських традицiй. Усе в її композицiї канонiчне,
але водночас i ледь змiнене, завдяки чому постає зовсiм
новий образ. У ньому знайшла своє вiдображення висо-
ка мистецька культура iконописця, а ще простежується
оригiнальний авторський пiдхiд до психологiчного
трактування образу. Погляд юної матерi проникливий,
трохи стривожений. Вона сповнена зворушливої чис-
тоти й не позбавлена рис суто людської iндивiдуаль-
ностi. Талановито виписанi лiнiї її одягу. Духовна напов-
ненiсть твору, святiсть самого образу, почуття високої
божественної гiдностi попри все iнше значною мiрою
досягнутi шляхом артистичного колiрного рiшення. Ху-
дожник будує колористичну гаму на вдалих варiацiях
теплих фарб: кiноварi та вохри, об’єднаних золотавим
мерехтiнням тла i посилених у своєму звучаннi пляма-
ми синюватої зеленi. А ще тут майстерно вводиться
свiтлотiнь. Можна тiльки подивувати, що твiр такого
мистецького гатунку, який без перебiльшення можна
назвати шедевром українського iконопису, виник не в
палацовiй церквi можновладцiв, не в мiському храмi, а в
досить глухому селi для задоволення духовних потреб
простого робочого люду. Ікона iз села Красова й сього-
днi викликає захоплення найвибагливiших поцiновува-
чiв прекрасного.

23

Невiдомий художник. <
Хрещення Господа в Іорданi.

Середина ХVІ столiття.
Нацiональний художнiй

музей України. Київ.

ì схiднохристиянських храмах з ХV столiття
наву стали вiдгороджувати од вiвтаря ошатно
оздобленою, прикрашеною багатоярусним
рядом iкон перегородкою — iконостасом. Один iз рядiв
мiстив iкони за сюжетами з життя Богородицi й Христа,
що вiдповiдали найважливiшим церковним календар-
ним святам (так званий празниковий чин). Зокрема,
обов’язковим тут було «Хрещення». У Євангелiї вiд Мат-
вiя розповiдається, що Іоанн Хреститель хрестив людей
у рiчцi Йордан. До нього з Галiлеї прийшов Ісус i також
охрестився. А коли Спаситель вийшов iз води, на нього
з неба зiйшов Святий Дух. Хрещення припадає на зимо-
вий мiсяць i належить до циклу Рiздвяних свят. У народi
його ще називають «Йордань» та «Водохреще».
Однiєю з типових за слiдуванням канону i по-справж-
ньому святкових є iкона з мiста Калуш Івано-Франкiвсь-
кої областi. Її передано до Нацiонального художнього
музею України з Нацiонального музею у Львовi. На тлi
умовного, написаного свiтлою вохрою пейзажу в окре-
сленнi яскраво-синьої плями, що символiзує Йордан,
стоїть у бiлiй пов’язцi на стегнах Ісус. Уся його постать
сповнена благоговiйної покори. Такого ж кольору, як
пов’язка Спасителя, i одяг Іоанна Хрестителя та горiш-
нього ангела. Це надає зображенню композицiйної
рiвноваги та вивiреного ритму. Три ангели стоять за
спиною в Ісуса, так само, як i вiн, в шанобi схиливши го-
лови. Постать Іоанна зображено в зустрiчному русi, й
вiд того вся дiя ритмiчно замикається у складному ком-
позицiйному просторi. Автор iкони водночас виступає i
як обдарований колорист. Вiн тонко вiдчуває дзвiнкiсть
кольорових нюансiв. Лiнiя в нього легка й витончена.
Гармонiя барв, ювелiрна графiчнiсть виконання надають
iконi «Хрещення Господа в Іорданi» мистецької довер-
шеностi. За всiєї умовностi зображення привертають
увагу й суто побутовi мотиви, виразно позначенi життє-
вою правдою. Вони утворюють тонкий, але нерозрив-
ний зв’язок мiж божественною сутнiстю Євангелiя та
реалiями людського життя.

24

25

Невiдомий художник.
Трiйця Старозавiтна. 1646 рiк.
Нацiональний художнiй музей України. Київ.

26

ì Святiй Трiйцi знайшов своє втiлення один iз
найскладнiших теологiчних постулатiв хри-
стиянства — вчення про триєдину сутнiсть
Бога: Бога Отця, Бога Сина i Духа Святого. Бачити Бога
Отця не дано нiкому. У ІV столiттi святi пастирi поста-
новили, що безпосереднє зображення його неприпус-
тиме. Бога Отця можна змальовувати тiльки опосеред-
ковано, в образi трьох ангелiв. Це й вiдбито в iконi
«Трiйця Старозавiтна» з церкви Архангела Михаїла села
Рiчиця Ратнiвського району Волинської областi.
Ікона вiдтворює з’явлення Авраамовi та його жiнцi Сарi
трьох мандрiвникiв, що в них праведник угадав божест-
во i влаштував для подорожнiх трапезу. Ця подiя досить
детально описана в Бiблiї. Але вiзантiйська традицiя ви-
магає зображати подорожнiх в образi трьох ангелiв, що,
мiж iншим, неперевершено здiйснив на своїй
всесвiтньо вiдомiй iконi Андрiй Рубльов. Волинський же
майстер, зберiгаючи канонiчну композицiйну основу,
iнтерпретує її на рiвнi сучасної йому народної худож-
ньої традицiї, яскравим представником якої вiн, власне,
i був. Тому колорит iкони вiдзначається обмеженою
колiрною гамою, постатi присадкуватi, риси облич над-
то схожi мiж собою та дещо грубуватi. Все це надає тво-
ровi характеру народного наїву. Проте саме брак
рафiнованої майстерностi, де вправний майстер свiдо-
мо ставить собi за мету наслiдувати канони народного
малювання, викликає вiдчуття особливої щиростi й пе-
реконливостi.

27

Невiдомий художник. <
Поклонiння волхвiв.

Середина ХVІІ столiття.
Нацiональний музей. Львiв.

ì циклi євангельських сюжетiв, що були визна-
ченi як календарнi свята християнської церк-
ви, одним iз найурочистiших i найулюб-
ленiших народних свят в Українi є Рiздво Христове.
Крiм суто церковного змiсту, воно супроводжується
цiлою низкою народних обрядiв, як-от ворожiння й ко-
лядування. Сама євангельська розповiдь багата на по-
етичнi й водночас драматичнi подробицi, де ми бачимо
i печеру iз свiйськими тваринами, i вiфлеємську зiрку,
i трьох пастухiв, i спiв небесний ангельського вiйська,
i поклонiння волхвiв дитятковi та його матерi, i тривогу
царя Ірода. Все це надихало численних майстрiв пенз-
ля створювати iкони на тему Рiздва.
Великий святий образ iз церкви Собору Богоматерi се-
ла Бусовиськ Львiвської областi сповнений святкового,
урочистого настрою. Автор iкони вiдмовився вiд прита-
манного євангельськiй розповiдi побутовизму. З кiлькох
версiй (волхви, схiднi мудрецi, царi, маги) вiн обрав ту,
де Христовi поклоняються три царi. Дiя зображена на
орнаментальному тисненому тлi й фланкується велич-
ними, хоча й iконописно умовними, архiтектурними
спорудами палацового типу. На тронi велично возсiдає
Марiя, тримаючи на руках Божого Сина. Її одяг, усе ото-
чення, вбрання прибулих створюють враження цере-
монiального дiйства при дворi царственої особи. Невiдо-
мий художник продемонстрував, що iдея, правда мистец-
тва вищi за правду життя, бо вони служать iстинi —
в даному разi возвеличуванню визначної для всього
християнського свiту подiї. Ікона має два плани — про-
сторовий i часовий. Угорi вiдбувається основне дiйство —
поклонiння божественному дитятку. Внизу — царi лашту-
ються в дорогу.

28



30

< Невiдомий художник.
Христос Вседержитель.
Середина ХVІ столiття.
Музей Києво-Печерської лаври.

ß конографiчний мотив «Христос Вседержи-
тель», або «Спас у Славi», «Спас у Силах», склав-
ся в Українi пiд кiнець ХІV — на початку ХV
столiття. Ікона цього типу мiстилася в одному з найваж-
ливiших рядiв iконостаса — намiсному, праворуч вiд
Царських врат. Лiворуч була «Богоматiр Одигiтрiя».
Христа зображали на тронi. Права рука пiднята у благо-
словляючому жестi, в лiвiй Спаситель тримає розгорну-
ту книгу. Вираз його обличчя суворий, уся постать ви-
повнена урочистiстю. Це справдi образ Вседержителя,
який володiє свiтом i вирiшує людськi долi. Композицiя
iкони канонiчна. Її варiацiї вiдрiзняються лише рисами
обличчя i колористичною гамою, яка завдяки символi-
цi, закладенiй в образ, теж досить унiфiкована. Христос
представлений у ромбi, овалi й чотирикутнику, якi зага-
лом символiзують Всесвiт. Червоний ромб — це Аура,
вогненнi сили, iдея Слави. За ним синiй овал з херуви-
мами й серафимами — символ Неба, Сил Небесних.
Променi, що йдуть вiд постатi Христа, утворюють чоти-
рикутник, у загострених кутах якого вмiщенi символи
євангелiстiв: Ангел (Матвiй), Орел (Іоанн), Вiл (Лука),
Лев (Марк). Цей чотирикутник символiзує Землю, на
якiй євангелiсти прославляли прихiд Ісуса до людей та
його дiяння. Іконографiчний тип iкони «Христос Все-
держитель», яка зберiгається в музеї Києво-Печерської
лаври, є досить усталеним. Це i суворiсть самого образу,
i лаконiчнiсть засобiв вираження, i монументальнiсть
композицiї та її формальна побудова. В iконi немає
нiчого приземленого, що могло б принизити божество,
яке дарує благо, оберiгає та карає, влада якого
є непiдкупною.

31

32

< Невiдомий художник.
Деiсус. Молiння з чином.
Середина ХVІ столiття.
Нацiональний музей. Львiв.

Невiдомий художник. 33
Деiсус. Молiння з чином.
Середина ХVІ столiття.
Нацiональний музей. Львiв.

34

< Невiдомий художник.
Деiсус. Молiння з чином.
Середина ХVІ столiття.
Нацiональний музей. Львiв.

ä оли iконостас у православному храмi сформу- ської областi. Зображенi постатi утворюють монумен-
вався як складна завершена композицiя, од- тальний фриз, якому притаманний динамiчний рух,
ним iз найголовнiших рядiв став «Деiсус», що з спрямований до центру всiєї композицiї — Христа з ан-
грецької мови перекладається як «Молiння». Основним гелами по обидва боки. Кожен персонаж тут надiлений
iдейним змiстом його є мотив заступництва. Історично яскравою iндивiдуальнiстю. Тло iкон декоративно-
вибудувався iєрархiчний ряд святих, до яких вiруючi умовне й не вiдволiкає уваги вiд образiв. Виразнi жести
зверталися з молитвами. Сюди входили Богоматiр та рук вдало доповнюють характеристику кожної дiйової
Іоанн Хреститель, архангели Михаїл i Гавриїл, апостоли особи. Колорит у цiлому стриманий, у ньому домiнують
Петро i Павло, святителi та iншi. Їх вiдповiдно розмiщу- приглушена блакить, темна вохра iз виразними акцента-
вали лiворуч i праворуч вiд трону, на якому возсiдав Ісус ми червоного. За всiєї умовностi тла майстер застосовує
Христос — Вседержитель. З другої половини ХVІ сто- цiкаву деталь: вiн прописує на iконi чорну лiнiю, завдяки
лiття в ряду iкон «Деiсус», окрiм Богоматерi та Іоанна якiй персонажi отримують пiд ногами конкретну опору.
Хрестителя, зображуються лише апостоли. «Деiсус» є Дослiдники вважають, що в апостольському чинi з села
дуже поширеним в українському мистецтвi. Найдавнi- Наконечне вiдчутний вiдгомiн мистецтва Княжої Русi, а
шим його зразком є композицiя на пiдпружнiй арцi саме «Євхаристiї» з Софiйського собору в Києвi.
Софiйського собору в Києвi.
Одним iз визначних явищ у мистецькiй скарбницi мож-
на вважати «Молiння з чином» з iконостаса церкви
Успiння Богородицi села Наконечне бiля Яворова Львiв-

35

ü к уже не раз наголошувалося, православнi iко-
ни писали за обов’язковими канонами. Проте
було б дивно, якби одного разу усталений об-
разно-композицiйний тип механiчно повторювався
протягом столiть. Час владно позначався на поступi ми-
стецтва. В ньому вiддзеркалювалися загальноєвропей-
ськi стильовi змiни, а ще бiльше — соцiально-полiтичнi
процеси, що вiдбувалися в життi країни й, вiдповiдно, в
життi церкви. Це знайшло свiй вияв у творчостi майстра
Дмитрiя з мiста Долина Івано-Франкiвської областi,
зокрема в написанiй ним iконi «Христос Вседержитель з
апостолами».
На вiдмiну вiд апостольського чину з iконостаса церкви
в селi Наконечне, розгорнутого фризом, увесь «Деiсус»
майстра Дмитрiя подано в однiй композицiї, а головний
наголос зроблено на поясному зображеннi Ісуса Христа.
Це образ неабиякої духовної сили. Художник прагне
вiдтворити не тiльки пристрасну велич Бога, що перед
ним у покорi схиляється душа вiруючого. В образi Ісуса
Христа втiлено i вiдданiсть батькiвськiй вiрi, i дух актив-
ного протистояння православних не менш активнiй ек-
спансiї католицизму. Якщо не зважати на це, то iдейний
i образний змiст iкони обмежиться суто релiгiйним
аспектом. Тим часом у нiй знайшла вiдображення й iсто-
рична правда, пов’язана з боротьбою українського
народу за своє визволення. Звiдси i сувора гострота рис
обличчя Христа, i пронизливий погляд, i монументаль-
на виразнiсть постатi, i напруженiсть колориту, в якому,
крiм золотого тла, контрастують лише три фарби —
темно-вишнева, блакитна та яскравий кармiн. Таке зма-
лювання образу ставило за мету не так схиляти мирян
до покори вищим небесним силам, як вдихнути в них
упевненiсть в iстинностi й непохитностi батькiвської
вiри, що в тi часи ототожнювалася з усвiдомленням своєї
нацiональної приналежностi. Адже пiсля створення
iкони минуло лише чотири роки, як вiдбулася Люблiн-
ська унiя, що поклала початок войовничому наступовi
на державно-релiгiйнi права населення в українських
землях.

36

Майстер Дмитрiй.
Христос Вседержитель
з апостолами. (Деiсус.) 1565 рiк.
Нацiональний музей. Львiв.

37





40

< Невiдомий художник.
Портрет Криштофа Збаразького.
Перша третина ХVІІ столiття.
Картинна галерея. Львiв.

ç а першу половину ХVІІ столiття в українсько-
му малярствi припадає становлення парадно-
го типу портрета. Риси його однаковою мiрою
виявилися у творчостi як українських, так i польських
живописцiв. З одного боку, на парадному портретi ви-
разно позначилися прикмети європейського бароково-
го портрета, з другого — вiн розвивався у рiчищi школи,
всiм своїм корiнням пов’язаної з iконописом. У той час
побутувала концепцiя походження польського народу
вiд сарматiв, отож портрет, позначений рисами архаїза-
цiї, набув назви сарматського.
Одним iз яскравих прикладiв цього напряму є «Портрет
Криштофа Збаразького». Герой його — вiдомий польсь-
кий шляхтич з європейською освiтою та дипломатич-
ними здiбностями, вправний у їздi верхи i володiннi
шаблею, обдарований художнiм смаком i схильний до
розкошiв. Портрет написаний в ознаменування вдалої
мiсiї Криштофа Збаразького до Туреччини, завдяки чо-
му Польщi вдалося уникнути небажаної для неї вiйни.
Посол змальований у момент очiкування ним аудiєнцiї
в султана, наслiдки якої художник добре усвiдомлював.
Тому створений митцем образ сповнений гонорової
iмпозантностi й рiшучостi. Криштоф Збаразький пред-
ставлений не в розгубленостi перед невiдомим, вiн
прийшов, щоб перемогти. Саме така iдея прочитується
у всьому виглядi моделi. Портрет цiкавий передусiм як
вiдображення епохи, iдентифiкованої в образi одного з
яскравих її представникiв. Цiкавий вiн i з погляду мис-
тецької еволюцiї, що неухильно наближала малярство
до реалiстичних засобiв, але в перехiдний перiод ще не
могла вiдiрватися вiд православної iконописної тра-
дицiї. Аналогiї його живописним особливостям просте-
жуються в українському iконописi ХVІ столiття. Це
i площинна декоративнiсть, i умовна iнертнiсть тла,
i монументальне розмiщення постатi на першому планi,
i порiвняно обмежена кiлькiсть основних кольорiв,
розбiлення яких утворює довгу шкалу перехiдних тонiв.
У цiлому «Портрет Криштофа Збаразького» є типовим
зразком сарматського портрета, в якому тiсно перепле-
лися риси бароко та православного iконопису i який
знайде яскраве продовження в українському парсунно-
му портретi подальших часiв.

41

Невiдомий художник.
Портрет Варвари Лангиш. 1635 рiк.
Львiвський iсторичний музей.

é дним будь-яких аксесуарiв в
iз яскравих оточеннi та одязi моделi,
творiв, пов’яза- зосередивши увагу на її моло-
них iз суспiльно-культурним жит- достi й жiночiй вродi. Зображення
тям Львова, є «Портрет Варвари Лангиш» — майстерно вписано в овал, що пiдкреслює
дочки старости Львiвського православного братства вишуканiсть образу. Стосовно портрета серед учених
(Старопогiї), заможного грецького купця, який торгу- точаться суперечки щодо належностi його до певної
вав схiдними товарами. Варвара померла в молодому школи (львiвської чи фламандської) та щодо авторства
вiцi, саме в рiк створення портрета, що, безумовно, на- (приписується львiвському живописцевi Миколi Пет-
писаний з натури. На портретi представлена львiвська рахновичу). Незважаючи на гiпотетичнiсть усiх версiй,
патрицiанка з миловидним обличчям, виразними очи- безумовним є те, що цей шедевр портретного жанру,
ма й чуттєвими губами. Кучерi короткої зачiски спада- позначений впливом європейського бароко, зображує
ють на високе чоло, гарно облямовують обличчя. жительку мiста Львова Варвару Лангиш, виконаний на
мiсцеве замовлення i, зрештою, є невiд’ємною часткою
42 Струнка шия скромно прикрашена разком перлин, у української художньої культури.
вусi така ж сережка. Художник свiдомо вiдмовився вiд

ì сi ангели, як визначив учень апостола Павла Ілля Бродлакович. Маляр Вишенський i Мукачiвський.
святий Дiонiсiй, подiляються на три iєрархiї, а Архiстратиг Михаїл. Близько 1660 року.
кожна iєрархiя, у свою чергу, — на три чини. Закарпатський художнiй музей. Ужгород.
На третьому ступенi в другому чинi знаходяться архан-
гели — великi благовiсники, що сповiщають людям нагадує iкони попереднього часу. В iнших деталях 43
таємницi Божi. Серед них — архiстратиг Михаїл. Вiн є вiдчутне тяжiння до свiтлотiньового живопису. Яскравi,
начальником воїнства небесного та захисником хри- радiснi, тонально насиченi барви утворюють вишуканi
стиян вiд злих сил. І тому завжди представлений в образi ритми колiрних плям, надають творовi пiднесеного зву-
юного воїна зi зброєю в руках. Архiстратиг Михаїл вва- чання. М’який абрис крил, миловидне юнацьке обличчя
жається покровителем Києва — його зображення вмiще- виповнюють образ поетичнiстю, яка, власне, зовсiм не
но на гербi мiста. пасує до воїнських атрибутiв героя. Дещо присадкувата
Ікона iз села Шелестово за всiєї традицiйностi компо- постать, м’яка жестикуляцiя ще бiльше позбавляють
зицiї позбавлена строго канонiчних рис. В образi, надто його войовничостi, додаючи рис селянського iдеалу,
в обличчi, виразно проступає життєва вiрогiднiсть. Ли- знайомого з народного живопису.
ше кiноварного кольору плащ за манерою виконання

44

Невiдомий художник.
Воздвиження Чесного Хреста.
Кiнець ХVІІ столiття.
Нацiональний музей. Львiв.

Ç основу iкони, що походить iз Хрестовоздви-
женської церкви села Ситихiв Львiвської об-
ластi, покладено кiлька подiй з iсторiї христи-
янської церкви. Головна з них — знахiдка матiр’ю
вiзантiйського iмператора Константина царицею Єле-
ною трьох хрестiв на Голгофi, один з яких за допомогою
чудесного знамення був визначений як той, на якому
розiп’яли Ісуса Христа. День знахiдки став початком
щорiчного святкування Воздвиження Хреста. В Українi
народ називає це свято «Здвиженням».
Твiр невiдомого художника зображує урочистий ритуал
воздвиження Хреста в церквi. За своїм образним ладом
це не iкона, а швидше твiр на релiгiйний сюжет, викона-
ний в iконописних традицiях. Пiсля Переяславської Ра-
ди стало звичаєм вводити в релiгiйнi твори портрети
конкретних осiб — релiгiйних i полiтичних дiячiв. До
таких належить i «Воздвиження Чесного Хреста». Хрест
ставлять духовнi особи, до нього сходяться двi процесiї.
У трактуваннi персонажiв багато iконописно-архаїчних
рис, зокрема у рiзномасштабних пропорцiях постатей.
Приваблює в творi iнше — життєва вiрогiднiсть
бiльшостi персонажiв, у яких є пiдстави вбачати порт-
рети реальних iсторичних осiб. Серед них — короля
Яна Собеського, пiд проводом якого козаки здобули не
одну перемогу над турками, i його дружини Марiї Кази-
мири. Чи не найцiкавiшою деталлю є зображення
спiвакiв на церковних хорах, яке фактично можна вва-
жати самостiйною жанровою композицiєю, що не має
аналогiв у тогочасному живописi. Вражає виявлення
iндивiдуальних рис кожного персонажа, зокрема
«реєнта Сiлькевича», як свiдчить напис бiля його поста-
тi, реалiстичнiсть передачi побутових подробиць,
навiть нотних рядкiв на аркушах, що тримають спiваки.
Художник майстерно подолав композицiйнi труднощi
фризоподiбної побудови, досягнувши музичної ритмiч-
ностi в узгодженнi окремих постатей та колiрних плям
одягу. Колорит твору стриманий, рожево-вохристий зi
спалахами синього рiзних тонiв, червоного i зеленого.

45

46

Йов Кондзелевич.
Успiння Богородицi. Богородчанський
iконостас. 1689—1705 роки.
Нацiональний музей. Львiв.

è о смертi Ісуса Христа Богоматiр жила в Єруса-
лимi у Іоанна Богослова. Одного разу до неї
з’явився архангел Гавриїл i повiдомив, що Син
чекає на неї в Небесному своєму Царствi й що зустрiч
вiдбудеться через три днi. Богоматiр почала готуватися
i, зокрема, зажадала побачитися з апостолами, якi
розсiялися по всiй землi. Кожного апостола принiс до
неї ангел на хмарi. Коли настав час кончини, над ложем
розкрився дах i всi побачили Ісуса Христа з ангелами.
Вiн прийняв душу Богоматерi. Лiворуч iз кадилом зобра-
жений апостол Петро, праворуч — Павло. Всiх апостолiв
одинадцять. Хома не встиг вчасно прибути з далекої
Індiї. У день поховання труну понесли через Єрусалим
до Гетсиманiї. Багато люду супроводжувало її. Все це не
сподобалося iудейським священикам i старшинам. Один
iз них на iм’я Афонiй кинувся до ложа Богоматерi й
хотiв його перекинути. Але архангел Михаїл невидимим
мечем вiдсiк йому долонi — й вони приросли до ложа.
Афонiй розкаявся — i долонi знову приросли до рук.
Ікона «Успiння Богородицi» велика за розмiром i вiдзна-
чається врочистим настроєм. Вона не просто iлюструє
апокрифiчну розповiдь. Йов Кондзелевич розгортає сю-
жет як вселенську, масштабну щодо простору й часу по-
дiю, насичує її напруженою дiєю i глибоким емоцiйним
змiстом. Тут яскраво виявилися ренесанснi досягнення
живопису, зокрема застосовано пряму перспективу i ба-
рокову схильнiсть зображувати пози й рухи в динамiцi.
Останнє особливо виразно проступає в постатi арханге-
ла Михаїла, на якому грає хвилями свiтлий плащ.
Ікона розповiдає про подiю, що включена до свят пра-
вославної церкви. Але є в нiй прихований пiдтекст, який
був близьким i зрозумiлим сучасникам художника. Це
хвала єднанню однодумцiв довкола загальної справи,
вiдданiсть їх спiльнiй iдеї. У зв’язку з цим недарма Йов
Кондзелевич намагається привернути увагу до тiєї ча-
стини iкони, де вiдбувається покарання вiдступника.
Загалом «Успiння Богородицi» i за пiднесеним емоцiй-
ним змiстом, i за дзвiнким святковим колоритом звучить
як урочистий хорал на честь оборонцiв православної
церкви, а вiдтак, коли зважити на тогочаснi умови, — на
честь оборонцiв нацiональної iдеї.

47

48