.КРАЄЗНАВСТВО ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ВИХОВАНЦІВ.

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ВІДДІЛ ОСВІТИ ЛЕБЕДИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ РАЙОННИЙ БУДИНОК ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ ЛЕБЕДИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС «ДЖЕРЕЛО ТВОРЧОСТІ» КРАЄЗНАВСТВО ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ВИХОВАНЦІВ НОМІНАЦІЯ «КЕРІВНИК ГУРТКА – 2019» ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧИЙ НАПРЯМ МАТЕРІАЛИ КЕРІВНИКА ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОГО ГУРТКА БАЛАБИ ЛЮДМИЛИ МИХАЙЛІВНИ Суми - 2019

2 ЗМІСТ 1. Загальні відомості………………………………………………………… 3 2. Характеристика діяльності педагогічного працівника……………….. 4 3. Анотація педагогічного досвіду роботи ……………………………… 6 4. Опис досвіду роботи з проблеми: «Краєзнавство як засіб формування національної свідомості вихованців»…………………………………… 9 5. Сценарій квесту «Похід козацької слави»…………………………….. 42 6. Конспект заняття з теми: «Лебединщина incognito»…………………… 52 7. Конспект заняття з теми: «Одна Батьківщина, і двох не буває…»……………………………………………………………………. 80 8. Грамоти вихованців……………………………………………………… 90 9. Грамоти педагога………………………………………………………… 95 10. Публікації в мережі Іnternet …………………………………………… 97 11. Список використаних джерел…………………………………………… 102 12. Додатки…………………………………………………………………….. 107

3 Балаба Людмила Михайлівна, керівник гуртка-методист районного будинку дитячої та юнацької творчості Лебединської районної ради Сумської області. Освіта: повна вища, Глухівський державний педагогічний університет імені С.М. Сергєєва-Ценського, 2008р., учитель початкових класів. Педагогічний стаж роботи: 27 років. Підготувала освітню програму туристсько-краєзнавчого напряму «Краю мій, лелечий» (2018р.), науково-методичну розробку «Розвиток краєзнавчих умінь і навичок вихованців туристсько-краєзнавчих гуртків позашкільного навчального закладу» (2015р.), «Методична скарбничка для керівників гуртків туристсько-краєзнавчого напряму» (2015р.), методичні рекомендації «Туристичними стежками» (2015р.), «Літнє оздоровлення» (2016р.), «Екскурсія у країну Дозвілля» (2017р.), Призер обласного конкурсу рукописів навчальної літератури для позашкільних закладів системи освіти в номінації «Патріотичне виховання» (2017р., ІІІ місце.); обласного етапу Всеукраїнського огляду-конкурсу дитячих закладів оздоровлення та відпочинку (2018р., ІІІ місце), переможець обласного та Всеукраїнського етапів дитячо-юнацької еколого-патріотичної гри «Паросток» (2016р., накази ОЦПО та РТМ від 01.12.2016 № 422, від «24» лютого 2017 р. № 24, від 19.12.2019 № 445). Переможець ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу «Джерело творчості» у номінації «Керівник гуртків туристсько-краєзнавчого напряму» (2019р.).

4 ЛЕБЕДИНСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ ВІДДІЛ ОСВІТИ Характеристика діяльності педагогічного працівника Балаба Людмила Михайлівна працює в районному будинку дитячої та юнацької творчості на посаді керівника гуртків з 1993 року. До виконання обов’язків ставиться відповідально. За час роботи в установі виявила ґрунтовну професійну підготовку, володіє ефективними методами організації дитячого колективу, досягла результатів у розв’язанні навчально-виховних завдань. ЇЇ вихованці активні учасники і переможці районних, обласних та Всеукраїнських заходів туристсько-краєзнавчого напряму. Вони зайняли призові місця в обласній краєзнавчій конференції «У світі краєзнавчих відкриттів» (2013 р., 2017р.), неодноразові переможці та лауреати обласних етапів Всеукраїнських конкурсів «Історія міст і сіл України» (2013р., 2014р., 2015р.), «Моя Батьківщина – Україна» (2014р., 2016р.). Пошуковий загін «Історики-краєзнавці» посів ІІІ місце у Всеукраїнському етапі краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна» (2016р.). Має високий рівень професіоналізму. Постійно здійснює пошук ефективних форм і методів роботи в гуртку, працює над вдосконаленням методичної бази. Підготувала методичну розробку «Розвиток краєзнавчих умінь і навичок вихованців туристсько-краєзнавчих гуртків позашкільного навчального закладу», яка успішно пройшла апробацію у закладі та схвалена вченою радою СОІППО, є співавтором методичних матеріалів, які брали участь в обласному конкурсі рукописів навчальної літератури навчальної літератури для позашкільних навчальних закладів системи освіти в номінації «Патріотичне виховання» (ІІІ місце). У 2018 році приймала участь в обласному конкурсі

5 рукописів навчальної літератури навчальної літератури для позашкільних навчальних закладів системи освіти та розробила методичні рекомендації щодо організаційних особливостей запровадження методів і прийомів у гуртках туристсько-краєзнавчого напряму «Методична скарбничка для керівників гуртків туристсько-краєзнавчого напряму». У 2016 році за результатами атестації Балабі Л. М. було присвоєно звання «керівник гуртка-методист». Постійно працює над самовдосконаленням. Відзначається загальною культурою, ініціативна, енергійна, доброзичлива, комунікабельна. Начальник відділу освіти Лебединської районної державної адміністрації Л.П.Дудченко

6 АНОТАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ РОБОТИ БАЛАБИ ЛЮДМИЛИ МИХАЙЛІВНИ, КЕРІВНИКА ГУРТКІВ РАЙОННОГО БУДИНКУ ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ ЛЕБЕДИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ Тема досвіду: «Краєзнавство як засіб формування національної свідомості вихованців». Актуальність досвіду: Процеси модернізації національної системи освіти, спричинені соціально-економічними змінами, входженням України в європейський та світовий освітній простір сформували соціальне замовлення на створення ефективних освітніх технологій. На першому етапі модернізації системи освіти головним визначається становлення національно свідомого громадянина України. У Національній доктрині розвитку освіти в Україні наголошується на вихованні громадянина і патріота України, прищепленні любові до української мови та культури, поваги до народних традицій, формуванні системи національних інтересів як головних пріоритетів світоглядної культури особистості. Розбудова національної системи освіти в сучасних умовах з урахуванням кардинальних змін у всіх сферах суспільного життя, історичних викликів XXI століття вимагає критичного осмислення досягнутого і зосередження зусиль та ресурсів на розвʼязанні найбільш гострих проблем, які стримують розвиток, не дають можливості забезпечити нову якість освіти, адекватну нинішній історичній епосі. Однією із складових громадянської та соціальної компетентностей, відповідно до Концепції Нової української школи, є ідентифікація дитини як громадянина України. Загальна соціокультурна ситуація, виклики щодо збереження цілісності й державності України, військова загроза, завдання консолідації суспільства, реформування системи освіти визначають нагальність

7 підвищення уваги до виховного потенціалу освітнього середовища та допомоги школі в організації виховного процесу на основі інтеграції виховних зусиль суспільства. Провідна роль у реалізації цих завдань традиційно належить закладам позашкільної освіти. Краєзнавство є одним із ефективних засобів позашкільної освіти, що спрямований на виховання гідних громадян України, формування їх національної свідомості, усвідомлення нерозривного зв’язку, єдності історії свого села чи міста з історією та сьогоденням країни, причетності до них кожної людини. Краєзнавча діяльність визначається об’єктивно необхідним процесом пізнання і передачі знань про рідну землю, що здійснюється від покоління до покоління; сучасним етапом перебудови суспільства та завданнями українського державотворення, досягненнями вітчизняної та зарубіжної педагогічної науки та практики. У Концепції позашкільної освіти зазначається, що туристськокраєзнавчий напрям передбачає залучення вихованців до активної діяльності у сфері туризму і краєзнавства, дослідництва та пошуку у сфері знань про комплексну генетичну картину життя певних територій, вивчення окремих географічних об’єктів і явищ соціального життя у природно-історичному аспекті, а також розвитку краєзнавчих умінь і навичок дітей та підлітків, формування фізично здорової і духовно розвиненої особистості. Педагоги-позашкільники мають на дитину більше впливу, ніж учителіпредметники, тому саме під час гурткових занять педагоги відповідають за формування національної свідомості дитини, виховання почуття патріотизму та гордості за свій народ та країну. У контексті зазначеного актуальність досвіду полягає у спрямуванні сучасних педагогічних технологій на виконання завдань краєзнавчого змісту, формування у вихованців інтересу до минулого нашого народу, встановлення нерозривних звʼязків із сьогоденням.

8 Науково-методичне значення полягає у науковому обгрунтуванні оптимальних шляхів, форм і методів краєзнавчої роботи, які сприяють ефективному формуванню національної свідомості вихованців гуртків. Тип досвіду: комбінаторний, що об’єднує раціоналізаторську та інноваційну діяльність педагога. Раціоналізаторська діяльність педагога полягає в удосконаленні освітньої системи роботи в гуртку туристсько-краєзнавчого напряму. Інноваційна діяльність полягає у впровадженні сучасних педагогічних технологій, які спрямовані на формування національної свідомості вихованців. Вид матеріалу: конкурсне портфоліо. Значущість досвіду. Підготовлено: − цикл квестів «Покрово, Покровонька», «Шляхами козацької слави»; − збірки методичних рекомендацій «Туристичними стежками», «Екскурсія у країну Дозвілля», «Літнє оздоровлення», «Методична скарбничка для керівників-гуртків туристсько-краєзнавчого напряму»; − методичні матеріали з досвіду роботи включено до збірки методичних матеріалів «Формування активної життєвої позиції учнівської молоді в ІІІ оздоровчому семестрі»; − науково-методична робота схвалена вченою радою СОІППО «Розвиток краєзнавчих умінь і навичок вихованців туристсько-краєзнавчих гуртків позашкільного навчального закладу». Поширення досвіду: матеріали досвіду роботи презентувалися під час проведення районних семінарів для педагогів-організаторів Лебединського району «Формування національної свідомості вихованців у системі краєзнавчої роботи» (2016р.), «Упровадження еколого-краєзнавчого підходу до розроблення туристських маршрутів рідним краєм» (2017р.); та на семінарі керівників туристичних загонів з ЗЗСО «Організаційно-технологічні особливості туристсько-краєзнавчої роботи» (2018р.).

9 ОПИС ДОСВІДУ РОБОТИ З ПРОБЛЕМИ: «КРАЄЗНАВСТВО ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ВИХОВАНЦІВ». Проблема формування національної свідомості набула особливої значущості у суспільному житті сучасної України. Зумовлено це багатьма факторами, головними з яких є політична ситуація в Україні: суперечності між східними та західними областями, анексія Криму, що призвело до різкої зміни однієї ціннісної системи іншою. Зважаючи на те, що патріотизм завжди посідав важливе місце в системі цінностей української держави, варто звернути увагу на його місце в системі цінностей підростаючого покоління. Політична криза, стрімкі зміни в економіці, повсякденному житті людей, радикальні зміни геополітичного простору прогнозують кризу ідентичності як особистої, так і групової, незадоволення духовних та соціальних потреб особистості. Сьогодні необхідні висока патріотична самосвідомість і міцна громадянська позиція кожного члена українського суспільства, консолідація навколо ідеї незалежності. Національна гордість, згуртованість, наполеглива праця виведуть нас у число високорозвинутих країн, тим більше, що земля наша має значні природні та матеріальні ресурси, а господар її – український народ, споконвіку працьовитий і дбайливий. Високий рівень національної свідомості пов’язаний не просто з теоретичним усвідомленням процесів національного відродження, а й з практичною готовністю людини до участі в розбудові незалежної держави. У дітей з розвиненою національною самосвідомістю формуються стійкі мотиви належності до нації; підвищується громадська відповідальність за свої вчинки. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що проблема формування патріотизму і національної свідомості особистості не є новою. Ще античні філософи звертали особливу увагу на проблематику виховання достойних представників держави. Фундаментальні проблеми українського національного характеру, світогляду та шляхів його формування у підростаючого покоління

10 успішно досліджували М. Костомаров, Т. Шевченко, М. Грушевський, В.Антонович, П. Чубинський, С. Єфремов, Д. Чижевський, Е. Сікорський, В. Янів, Я. Ярема. Проблему формування національної самосвідомості і патріотизму досліджували українські педагоги: Г. Ващенко, А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський. Їхні видатні попередники, вчені та педагоги КиєвоМогилянської академії мислителі О. Духнович, Г. Сковорода, К. Ушинський, І. Франко, Т. Шевченко, Я. Чепіга – у своїх творах значне місце відводили вихованню любові до рідної землі, малої та великої Батьківщини, рідної мови: поваги до історичного минулого, формуванню національної свідомості. Методологічні та теоретичні основи формування особистості з глибоким почуттям патріотизму, любові до Батьківщини розкриті у працях І. Беха, Г. Біленької, А. Бойко, М. Боришевського, Г. Васяновича, О. Вишневського, Ю. Завалевського, П. Ігнатеннка, В. Каюкова, В. Кобзаря, В. Коваля, М. Левківського, І. Матюши, О. Сухомлинської, Д. Чижевського, П. Щербаня та ін. Формування проблеми національної свідомості та патріотизму молоді досліджували О. Абрамчук, В. Борисов, А. Веремчук, Т. Гавлатіна, І. Грязнов, В. Дзюба, Ю. Каюков, В. Кіндрат, О. Кириченко, Ю. Руденко, С. Франків, та ін. До середини XX століття ніхто докладно не вивчав національну самосвідомість як явище історико-психологічне, не визначав її структури, особливостей утворення тощо. Зважаючи на суспільно-політичні зміни у другій половині 80-90-х рр. в українській педагогічній літературі починають з’являтися праці, в яких проблема національної свідомості постає в новому світлі відродження української духовності. Ціла низка українських дослідників присвятила свої дослідження аспектам патріотичного виховання. К. Левківський і В. Ряшко – роль традицій у національно-патріотичному вихованні молоді [19], Г. В. Коваль – особливості формування патріотизму як важливого чинника соціалізації молоді України на сучасному етапі політичного процесу [11], О. Литвин – проблеми формування національної свідомості як пріоритетне виховне завдання [20], А.Ю. Мальцев –

11 особливості використання козацьких традицій у патріотичному вихованні [21], Л.В. Чупрій – особливості діяльності державних і громадських інституцій щодо здійснення патріотичного виховання молоді [40], Ф. Шандор – питання національної ідеї як осердя національної свідомості [41] й основні етапи становлення національної свідомості Українців [42]. Необхідно констатувати: незважаючи на значну кількість науковопрактичних розробок у сфері формування патріотизму і національної свідомості, залишаються не достатньо дослідженими проблеми, що пов’язані із формуванням патріота своєї Батьківщини із урахуванням викликів і пріоритетів ХХІ століття. Сучасні виклики обумовлюють необхідність наукового розгляду особливостей формування національної свідомості. Поняття національної свідомості особистості обґрунтовується в працях М.Й. Боришевського, С.С. Вітвицької, І.О. Кресіної, І.М. Кутняка, Г.М. Редькіної, Ю.Д. Руденка. Учені розглядають національну свідомість як сукупність соціальних, економічних, політичних, моральних, етичних, філософських, релігійних поглядів, норм поведінки, звичаїв і традицій, ціннісних орієнтацій та ідеалів, у яких виявляються особливості життєдіяльності націй та етносів [3]. С.С. Вітвицька пояснює, що національна свідомість – «це усвідомлення своєї окремості, своєї неподібності й неповторності, усвідомлення себе частиною народу, носієм його духовності та культури» [3, с.35]. Проведений аналіз вказаних робіт виявив загальну тенденцію структурування основних складових національної свідомості, а саме: сприйняття оточуючого світу й ставлення до нього; усвідомлення національноетнічної приналежності; ставлення до історії і культури своєї національноетнічної спільноти; ставлення до представників інших націй і національностей; патріотичні почуття й патріотична самосвідомість; усвідомлення національнодержавної спільності [3]. Основними характеристиками української національної свідомості сучасні вчені вважають її цілісність, універсалізм, системність, структурну сталість, сприйнятливість до інновацій, геополітичну врівноваженість, етнокультурний плюралізм,

12 релятивізм (здобуття знань шляхом поєднання, порівняння й протиставлення різних позицій, тобто у такий спосіб досягається не одностайність думок, а об’єктивність та неупередженість), консерватизм та енергійність [19]. На думку дослідників, термін «свідомість» означає властивість людської особистості. Це усвідомлення людиною самої себе, навколишнього середовища, свого ставлення до нього. Чим глибше й повніше пізнає людина навколишній світ і чим більше вона керується набутими знаннями у своїй діяльності, то виразніше ця її діяльність ставатиме усвідомленою. «Національна свідомість» – це сукупність соціальних, економічних, політичних, моральних, етичних, філософських, релігійних поглядів, норм поведінки, звичаїв і традицій, ціннісних орієнтацій та ідеалів, в яких виявляються особливості життєдіяльності націй та етносів. До національної свідомості належать цінності внутрішньонаціональних і міжнаціональних відносин [48]. Основні складові національної свідомості: – сприйняття оточуючого світу та ставлення до нього; – усвідомлення національно-етнічної належності; – ставлення до історії та культури своєї національно-етнічної спільноти; – ставлення до представників інших націй і національностей; – патріотичні почуття та патріотична самосвідомість [48]. Українська спільнота самоідентифікувалася через спільну історичну долю, вікові звичаї, норми громадського життя та зв’язок з природним середовищем, проте соціонормативний рівень культури залишався витіснений вартостями чужих цивілізацій, за якими поставали ідеї та норми, неадекватні життю українського народу. Національна свідомість як складне поліструктурне утворення включає теоретичні, буденні, масові та елітні запозичені й асимільовані ідеї, настанови, прагнення, культурні набутки, що утворюють духовний універсум нації. Українській національній свідомості притаманні цілісність, універсалізм, системність, структурна сталість, сприйнятливість до

13 інновацій, геополітична врівноваженість, етнокультурний плюралізм, релятивізм, консерватизм та енергійність. За твердженнями сучасного культурознавця В.Слуки, процес формування української націoнальності свідомості починає свої витоки ще з давнього минулого українського народу, де в часи перших прототипів національної спільноти на теренах України зародилася модель «справжнього українця» (національно свідомого) [51]. У різні історичні епохи під впливом політичних, духовних, економічних, соціальних чинників модель української національної свідомості постійно відточувалася та змінювала свої обриси. Кожна історична доба залишила свій слід в етно-національному коді українця та українського народу, що передавався з покоління до покоління нашими відомими нащадками для того, аби кожен із нас пам’ятав: ким він є і розумів своє призначення перед власним народом, країною та самим собою. Дослідниця Г.В. Коваль дотримується діаметрально протилежних поглядів. На її думку, засвоєння молоддю патріотичних цінностей і норм є тривалим процесом. Ці цінності та норми не закладені у генах, це не природна якість, а соціальна, і тому вона не успадковується, а формується цілеспрямовано, системно, із використанням певних принципів та методів діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу в їх роботі з молодим поколінням [11]. Формування патріотизму і національної свідомості передбачає засвоєння молоддю соціального досвіду свого народу, своєї етнічної спільності, стійких моральних норм поведінки, властивих як соціальним групам, до яких ця молодь належить, так і тому суспільству, в якому їй доведеться жити і працювати [17, с. 77]. Н.О. Добровольська вказує на важливість формування ціннісних орієнтацій у процесі засвоєння людиною соціального досвіду життєдіяльності в певному національному середовищі і передбачає появу таких національних почуттів, як почуття любові до своєї Батьківщини, свого народу, національної культури та рідної мови; почуття причетності до долі свого народу, своєї

14 країни; почуття національної гордості чи національного невдоволення; готовності й волі до здійснення національної мети. У контексті зазначеного у національній свідомості виразно виявляються такі елементи: − національна ідентифікація, тобто усвідомлення людиною своєї належності до конкретного етносу, нації; − знання типових особливостей, рис етносу, чи нації, до яких людина себе відносить, інтерес до етнічних, національних особливостей, що характерні для інших національних спільнот; − усвідомлення єдності історичного минулого, сучасного і майбутнього свого етносу, нації; − чіткі уявлення про територіальну спільність нації; − усвідомлення й дієве ставлення до духовних і матеріальних цінностей нації, потреба особистою працею збагачувати такі цінності у своїй життєдіяльності; − усвідомлення власної відповідальності за долю нації, її теперішнє і майбутнє. Вивчення літератури з проблеми формування національної свідомості учнівської молоді показало, що в педагогічних теоріях обґрунтовано поетапний характер означеного процесу. На першому етапі вирішуються завдання етнічного самовдосконалення учнів та усвідомлення їх приналежності до українського народу, що є першоосновою, корінням патріотизму. Другий етап передбачає національно-політичне самовдосконалення та усвідомлення себе як частини нації, своєї причетності до неї, як до явища політичного. Особливо важливим моментом цього етапу національного виховання вважається відновлення історичної пам’яті та формування почуття національної гідності. Третій етап пов’язаний із національно-політичним становленням і формуванням громадської активності юнаків і дівчат. Концептуальне переосмислення проблематики формування національної свідомості дітей потребує якісного нового підходу до розуміння сутності

15 професійної діяльності педагогів із урахуванням викликів і пріоритетів сьогодення. Основним завданням педагога є виховання справжнього громадянина, патріота на засадах вивчення національної історії, всебічного вивчення і врахування особливостей способу життя, культурно-історичних традицій, звичаїв українського народу, його загальної природи і менталітету. Наукові дослідження переконливо доводять, що дитина повинна перебувати під постійним впливом матеріальної й духовної культури свого народу. Вивчення праць В.О. Сухомлинського свідчать, що виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу [34]. Без ознайомлення в сім’ї та закладах освіти з культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя, практичного продовження культурно-історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна і говорити про успіх патріотичного виховання. «Концепція національного виховання» визначила головною метою передачу молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України, у числі яких найбільш важливою є національна свідомість[13]. Формування національної свідомості підростаючого покоління є основою виховання патріотизму. Одне з чільних місць у цьому процесі займає виховання любові та дбайливе ставлення до рідної землі, поваги до традицій та звичаїв, фольклору українського народу. Щоб по-справжньому любити свій рідний край, слід добре знати його історію, культуру. У контексті зазначеного одним із пріоритетних засобів формування патріотичної свідомості є краєзнавча робота. Про необхідність використання краєзнавчого матеріалу в навчанні та вихованні писали Я. Коменський, Ж-Ж. Руссо, А. Дистервег. Цю ідею розвивали К. Ушинський, С. Шацький, а також А. Барков, В. Буданов,

16 В. Кондаков. Суттєвий внесок у вирішення ідеї краєзнавства, як педагогічного феномену, зроблено кількома генераціями представників українства, зокрема, М. Грушевським, М. Драгомановим, М. Пироговим, К. Ушинським та інш. Питання про знання краю народом вивчали В. Антонович, Н. Дашкевич, Н. Молчановський, Д. Багалій. Цілісним зміст освіти лише у сукупності із знаннями про регіон України, специфіку життєдіяльності населення краю вважали педагоги Х. Алчевська, М. Аркас, С. Васильченко, М. Корф, Т. Лубенець, С. Русова, С. Сірополко та інш. Аналіз різних науково-педагогічних джерел показав, що проблема використання краєзнавчого матеріалу в освітньому процесі вивчалася багатопланово: дослідженню різних аспектів туристсько-краєзнавчоїдіяльності присвячені роботи І. Дрогова, А. Казьмін, А. Маслова, Ю. Константинова, С. Кускової, А. Озерова, А. Остапця-Свєшнікова та; про використання краєзнавчого матеріалу як важливого засобу виховання писали П. Іванов, А. Ставровски, Д. Кацюба, М. Янко; про шкільне краєзнавство як засіб формування патріотизму у молоді зазначали М. Краків, P. Рагімов, І. Прусс, С. Родовскй та інш.; різні форми краєзнавчої діяльності школярів вивчали Р. Іткіна, В. Котова, В. Малаховський. Поняття «краєзнавство» в різні часи мало різне значення. Видатний український педагог К. Ушинський уперше дав визначення краєзнавству як педагогічному поняттю, виділивши в ньому суспільно-економічний, освітньовиховний і методичний аспекти. Він наповнив уживаний тоді термін «батьківщинознавство» загальнопедагогічним змістом. У краєзнавстві К. Ушинський вбачав могутній засіб вивчення країни: «Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до батьківщини» [37, 99]. Він рекомендував вивчати краєзнавство «колом, що розширюється» від знайомого до загального, від близького (свого краю) – до далекого (всієї країни). Вчений наголошував на необхідності розвивати в дітей «інстинкт місцевості», тобто розуміння взаємозумовленості, природних процесів, уміння бачити місцевість в

17 цілому, з усіма особливостями її природи, життя населення і господарського розвитку. У кожному районі, як зазначав учений, зосереджена маса відомостей – історичних, географічних, етнографічних, статистичних та інших, якіпедагоги повинні уміло використовувати [18, 12]. Сучасний термін «краєзнавство» зʼявився на зміну існуючим термінам «вітчизнознавство», «батьківщинознавство». Відстоюючи краєзнавчий принцип у навчанні, В. Сухомлинський зазначав, що одним з недоліків у роботі шкіл є те, що в «процесі викладання не здійснюється світоглядний підхід до теорії. Справа не тільки в тому, що знання іноді засвоюються формально,не усвідомлюються, а й у тому, що вчитель не використовує їх для аналізу явищ навколишнього світу: людина вчиться розуміти, але не вчиться жити, теоретичні істини не стають її власними поглядами на світ» [34, 98]. Учений-педагог розробив систему форм і методів краєзнавчої роботи в школі. Він зазначав, що через краєзнавство кожний учень залучається до безпосередньої участі у справі духовного відродження країни. Втілення краєзнавчого матеріалу в життя тісно повʼязували з принципами регіонального підходу та народності. Підвалини цього напряму в Україні в 70-х pp. XIX ст. були закладені відомим педагогом і просвітником С. Русовою, яка вважала, що прищепити дитині моральні риси можна лише орієнтуючись на специфіку природи, географічного розташування, клімату, історії рідного краю на певній території. Вона писала, що треба добре знати свій край, бо рідна земля все одно, що велика сімʼя, а земляки – все одно, що родичі, тільки навчаючись любити і свідомо ставитись до свого люду, до свого краю ми навчимося шанувати і других людей. [33, 33]. Першим в Україні ще наприкінці XIX ст. обґрунтував поняття «краєзнавство» як науку і виклав його суть, значення тамісце в житті народу у статті «Галицьке краєзнавство» (1892 р.) І. Франко. Вчений вперше торкнувся цього малорозробленого аспекту науки. Це була перша спроба створення фахової бібліографії, що стосувалася українського краєзнавства [38, 118].

18 Особливу роль туристсько-краєзнавчої діяльності в освітньому процесі відводив педагог П. Каптерев. Він зазначав, що безперечно, прийде час, коли навчальні прогулянки і освітні подорожі стануть необхідним і значним елементом виховання, і людина, яка не бачила достатньо різних куточків своєї батьківщини, не буде вважатися освіченою людиною [10, 48]. Найбільш інтенсивно проводилася краєзнавча робота в 1960 – 1980 роках. Краєзнавчо-туристичні експедиції учнів досліджували територію за такими напрямами: місцями бойової слави, географічний, історичний, екологічний. Розвиток сучасного краєзнавства висвітлюється у працях Б. Ковбаси, Ю. Данилюк. В Україні питання теорії краєзнавства найплідніше розробляли Я. Жупанський, М. Костриця, М. Крачило, В. Круль, М. Откаленко, С. Рудницький. На початку 80-х рр. у методичній літературі краєзнавство починає розглядатися як частина туристсько-краєзнавчої діяльності. Таке поєднання свідчило про спробу підпорядкування шкільного краєзнавства оздоровчим цілям. Даючи характеристику туристсько-краєзнавчій діяльності М. Костриця писав, що вона «допомагає кожному школяреві зміцнювати волю, навчитись переборювати труднощі, зʼясувати, де і як краще прикласти свої знання, енергію, сили, сприяє інтелектуальному розвитку, естетичному, фізичному, економічному вихованню, свідомому вибору майбутньої професії» [16, 4]. У другій половині 80-х рр. значно помʼякшився ідеологічний вплив на всю систему освіти, відбувалися процеси лібералізації та демократизації, що створило більш сприятливі соціально-політичні та культурно-просвітницькі умови для розвитку краєзнавства. В умовах державної незалежності України була запроваджена краєзнавча освіта, завдяки якій відбувається актуалізація регіональних етнокультурних компонентів навчально-виховного процесу, їх гармонійне поєднання із загальнодержавними, цілеспрямована соціалізація індивіда.

19 Сучасному етапу розвитку краєзнавства, на думку українських учених, відповідає визначення: «Краєзнавство – це комплексне, наукове і всебічне вивчення певної території (села, міста, області, краю), це – популяризація і використання цього пізнання з метою наближення життя до науки, це – засіб навчання і виховання національно-свідомих громадян»[36, 19]. Подорожі по рідному краю, краєзнавчі експедиції, екскурсії є важливим засобом формування у підростаючого покоління національної свідомості, любові до рідного краю, його природи та історико – культурної спадщини, виховання юних патріотів української землі. Вагому роль у розвитку краєзнавства відіграють заклади позашкільної освіти, де туристсько-краєзнавчий напрям діяльності залишається одним з найбільш популярних у дітей та підлітків. Концептуальною основою освітньої діяльності гуртка туристськокраєзнавчого напряму є праці А. Березіна, О. Ковальчук, О. Вишневського, взаємозв’язок між українською ментальністю і національною свідомістю досліджували В. Гонський, Ю. Бондаренко та А. Бондаренко, А. Ходанич. Соціально важливе значення формування національної свідомості досліджено у працях Л. Вовк «Духовне відродження нації» та Н. Гупан «Педагогічна громадськість у боротьбі за піднесення національної свідомості». Вищевказані дослідження сприяли накопиченню та систематизації наукової інформації щодо сутності та змісту краєзнавчої діяльності, основ функціонального підходу до вивчення процесу її розвитку. Однак, незважаючи на інтерес учених до даної проблеми та значущість отриманих результатів, власне аспект застосування засобів краєзнавства на заняттях гуртків у позашкільній освіті в теорії загальної педагогіки є новим. На науково-методичному рівні виявлено протиріччя між необхідністю розвитку краєзнавчих знань вихованців на заняттях гуртків і відсутністю науково-обгрунтованих рекомендацій для педагогів, а також недостатньою розробленістю технології даного процесу.

20 Дані протиріччя визначили проблему дослідження, яка полягає у пошуці та науковому обгрунтуванні ефективних шляхів та умов формування національної свідомості вихованців туристсько-краєзнавчих гуртків. Ураховуючи вищезазначене, провідною в практичній діяльності було визначено проблему «Краєзнавство як засіб формування національної свідомості вихованців». Головним завданням педагога у вирішенні означеної проблеми є створення інноваційного позашкільного освітнього мікросоціуму спрямованого на розвиток краєзнавчих умінь і навичок, пізнання національної культури, традицій, звичаїв, природи, побуту населення рідного краю, виховання свідомого громадянина держави. В інноваційному освітньому позашкільному мікросоціумі можна виділити модулі (функціональні вузли освітнього процесу): організаційнометодичний, освітній, пошуково-дослідницький, організаційно-масовий, модуль інновацій та колективно-компетентнісної взаємодії (К-взаємодії). Організаційно-методичний модуль. Організаційно-методична діяльність керівника гуртків направлена на пошук нових форм і методів роботи, що забезпечують створення ефективного інноваційного позашкільного освітнього простору. Багаторічний досвід педагогічної діяльності систематизовано: − в освітній програмі туристсько-краєзнавчого напряму «Краю мій, лелечий» (затверджена наказом № 365-ОД від 06.09.2018 відділу освіти Лебединської районної державної адміністрації); − у методичних рекомендаціях «Туристичними стежками», «Екскурсія у країну Дозвілля», «Літнє оздоровлення», «Методична скарбничка для керівників гуртків туристськокраєзнавчого напряму»; − науково-методичній розробці «Розвиток

21 краєзнавчих умінь і навичок вихованців туристсько-краєзнавчих гуртків позашкільного навчального закладу»; − у дидактичній грі «Наш рідний Лебединий край». Програма та методичні матеріали базуються на місцевому краєзнавчому матеріалі. Предметом вивчення є конкретний регіон – Сумська область, а об’єктом – її природа, населення, господарство, історичне минуле, пам’ятки матеріальної та духовної культури. Ці складові є об’єктами різних наук, мають різні методи вивчення. Загальний предмет вивчення у напрямках краєзнавчої діяльності – рідний край – Лебединщина. Програмою визначено мету: виховання національно свідомих патріотів, активних громадян України, формування базових компетентностей особистості у процесі краєзнавчої діяльності. Основними завданнями є ознайомлення гуртківців з природою рідного краю, з історією «маленької батьківщини», вивчення звичаїв і обрядів українського народу, пробудження інтересу до історії рідного краю, формування навичок пошукової та дослідницької діяльності під час виконання завдань краєзнавчих експедицій, участі в конкурсах, конференціях, виховання національно свідомих патріотів та активних громадян України. Освітній модуль. Організація освітнього процесу в туристсько-краєзнавчому гуртку закладу позашкільної освіти має свої особливості. Рис.1 Особливості освітнього процесу в гуртку

22 Основною формою навчання в гуртку є заняття. Для підвищення ефективності освітнього процесу на заняттях гуртка педагог застосовує ігрові методики, які допомагають розвивати у дітей можливості творчо набувати та застосовувати знання, формувати в гуртківців необхідні для активного навчання якості: самостійність, інтерес до гуртка, прагнення до самовдосконалення. На заняттях гуртка педагог дає змогу дітям відчути себе учасниками історичних подій, враховує те, що ефективним мотиваційним механізмом є ігровий характер краєзнавчих занять. Методи «діалог», «конкурс», «пошук інформації» містять ігрові елементи, які підтримують пізнавальний інтерес, на основі якої формується пізнавальна діяльність. Використання інтерактивних методів: створення проблемної ситуації, «евристична бесіда», «мозковий штурм», «незакінчені речення», «мікрофон» допомагають залучити до роботи кожну дитину, дає змогу навчити вільно висловлювати власну думку. Рис.2. Методи і прийоми, що використовуються в інтерактивному навчанні «Карусель» Зворотний зв'язок «Мозковий штурм» Робота в малих групах Узагальнення дітей «Займи позицію» Робота в змінних групах «Акваріум» «Кути» «Мозаїка» «Ажурнапилка» «Мікрофон» Демонстрація Методи і прийоми Презентація Планування подальших дій Рольові ігри «Коло ідей» Метод «Прес» Відсіювання Прогнозування Незакінчені речення

23 Заняття-подорожі, прес-конференції, заняття-дослідження, використання Інтернет-ресурсів, мультимедійних технологій, заняття-змагання, диспути – це саме ті заняття, які активізують освітню діяльність педагога і гуртківців. Існує багато прийомів опрацювання нового матеріалу: «ажурна пилка», «спільний проект», «дискусії», «діалог», «робота в групах», «мікрофон», «коло ідей», «мозковий штурм», «інтерв’ювання», вивчення випадків, або кейс-метод тощо. Кожне заняття – спільний творчий процес педагога і вихованців, спрямований на пошуки істини. Інтерактивні технології заохочують дітей допомагати один одному – вчитися навчаючи. Під час узагальнення використовуються адаптовані до умов гуртка варіанти ігор «Слабка ланка», «Брейн ринг», «Поле чудес», «Щасливий випадок», де використовують завдання краєзнавчої тематики. Висока активність учасників освітнього процесу на занятті досягається через роботу в малих групах. Кожна дитина усвідомлює, що від його зусиль залежить результат праці всієї групи. Групова робота допомагає сформувати навички матеріалу, розвиває вміння робити висновки, висловлювати власну думку, цінувати час. Під час проведення лекційних занять широко використовуються мультимедійні презентації, що дають можливість створювати інформаційний і візуальний образ досліджуваних історичних об’єктів, здійснювати віртуальну взаємодію вихованців з об’єктами або процесами пізнання, відображеними на екрані, імітувати реальність за допомогою участі в процесах, що відбуваються у віртуальному просторі.

24 Доцільність використання мультимедійних презентацій на занятті-конференції обумовлена можливістю вихованців швидко проінформувати про досліджувані ними проблеми. Безпосередньо під час проведення учнівської конференції відбувається колективне обговорення значного за обсягом самостійно опрацьованого дітьми матеріалу. Якісне представлення своїх досліджень з певних тем подається у вигляді презентації. Екскурсії по рідному краю є однією важливих форм розширення та закріплення знань учнів. Екскурсії необхідно проводити в тісному взаємозвʼязку з програмою і планом роботи гуртка. Основне завдання екскурсії – вчити дітей не тільки розглядати, а й вивчати довкілля, знаходити нове й цікаве у щоденному оточенні. Особливістю екскурсії є домінування показу екскурсійного об’єкту над поясненням та розповіддю. Успіх екскурсії залежить від її організації. Сучасна екскурсія є цілеспрямованим ознайомленням екскурсантів із пам’ятками історії, культури, природи, місцями історичних подій, предметами, процесами тощо під керівництвом спеціально підготовленого фахівця – екскурсовода. Важливим відправним моментом в організації екскурсії є дотримання її ознак. Рис.3. Ознаки екскурсії Оволодіти уміннями і навичками Відчути Почути Побачити Вихованці гуртка Педагог

25 Підготовку до екскурсії необхідно готувати заздалегідь. Педагогу необхідно визначити природні, виробничі або культурні екскурсійні обʼєкти і відповідно на них проводити екскурсії. У процесі організації і проведення екскурсій доцільно дотримуватися етапів: підготовчого, основного, підсумкового. Підготовчий етап включає безпосереднє складання плану проведення екскурсії, повторення гуртківцями пройденого матеріалу, пошук додаткової інформації про обʼєкт екскурсії. Безпосередньо перед початком екскурсії проводиться інструктаж, де гуртківцям необхідно пояснити, як поводити себе під час екскурсії, в дорозі; даються вказівки щодо проведення самостійних спостережень і виконання певної роботи (зібрати матеріал для колекції, зробити записи, замальовки, фотографії та ін.). Основний етап передбачає проведення екскурсії, під час якої педагог або екскурсовод, використовуючи різні методи (розповідь, пояснення, бесіду, спостереження), розкриває тему екскурсії. Бажано активізувати пізнавальну діяльність дітей методами бесіди та спостереження, що сприяє цілеспрямованому сприйманню обʼєкта вивчення. Для цього на початку екскурсії необхідно дати загальну характеристику цього обʼєкта, а відтак організувати спостереження і виконання дітьми практичних завдань. Важливо продумати підсумковий етап екскурсії. Передусім, це бесіда на самому обʼєкті, під час якої діти отримують відповіді на запитання, які виникли, уточнюють певні теоретичні й практичні знання навчальної програми з предмета;конференції – під час якої вихованці звітують щодо виконання запропонованих раніше завдань (проектів); диспуту – під час якого гуртківці висловлюють власну позицію щодо побаченого та почутого; виставки колекцій, стінгазет, малюнків, альбомів тощо. Подальша робота проводиться на заняттях. За матеріалами екскурсії діти можуть підготувати звіти у вигляді описів, колекцій, які згодом експонуються на виставці. Спостереження, зроблені під час екскурсії, доцільно використовувати на наступних заняттях, вивчаючи відповідний матеріал.

26 Специфіка роботи гуртків РБДЮТ полягає в тому, що всі вони діють на базах ЗЗСО району. Тому діапазон місцевих екскурсійних обʼєктів дуже невеликий. Але наявність транспорту у закладах радикально вирішує дану проблему. Упродовж року плануються і проводяться екскурсії в храми Лебединщини, де гуртківці дізнаються про особливості архітектури, їх історію. Здійснюються екскурсії до інших населених пунктів району, на Михайлівську цілину, Шелехівське озеро, в бібліотеки, краєзнавчий та художній музеї. Музейна діяльність посідає особливе місце серед інших форм освітньої діяльності. У процесі пошукової роботи вихованці, з одного боку, пізнають історію рідного краю, місцеві традиції, з іншого – беруть безпосередню участь у державній справі охорони пам’яток історії та культури рідного народу, відродженні національної та духовної спадщини. Найбільш широко у практиці музеїв слід застосовувати бесіди. Значення бесід у музейній педагогіці полягає в тому, що за допомогою цілеспрямованих та уміло поставлених питань спонукати дітей до пригадування вже відомих їм знань і стимулювати засвоєння нових шляхом самостійних міркувань, висновків й узагальнень. У сучасних умовах однією з найбільш перспективних форм екскурсії є екскурсія-діалог, методика якої у кожному музеї може бути розроблена по-своєму. Дослідник музейної педагогіки О. Караманов пропонує під час організації практичних занять у музеї в межах словесної групи методів використовувати ще один метод – локалізації подій (коли мова йде про описовий характер якогось історичного факту, події, явища). У такому розумінні це уможливлює

27 його конкретизацію під час загального ознайомлення з експозицією, дидактичну відповідність поставленим цілям заняття [46, 405]. Застосування методу локалізації подій на заняттях може бути надзвичайно ефективним при відвідуванні історичних, мистецьких музеїв, музеїв зброї, а також музеїв неба, при розповідях вихованцям про значні архітектурні пам’ятки рідного міста. Рекомендовано вивчення таких тем: розвиток людини, побуту, культури у різні історичні епохи, воєнні події, пам’ятки архітектури та їхні особливості залежно від конкретної історичної епохи тощо. Доцільним є програвання ролей, коли діти, використовуючи костюми, можуть відтворювати події різних історичних епох, імпровізуючи чи готуючи заздалегідь театральні мініатюри [46, 406]. Практикується проведення занять безпосередньо у музеях спільно з працівниками музеїв. У краєзнавчому музеї було проведено інтегровані заняття з тем: «День Соборності України», «Козацькому роду немає переводу», «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…» (до дня народження поета-романтика Михайла Петренка), «Видатні особистості рідного краю». Особлива увага приділяється екскурсіям на підприємства, що сприяє профорієнтації учнівської молоді. Систематично проводяться екскурсії на швейну фабрику, завод «Укртранспневматика», ВАТ «Лебідь», Будильський експериментальний завод, хлібопекарню, місцевий будинок праці. Під час канікул та ІІІ оздоровчого семестру вихованці відвідують екскурсійні обʼєкти області.

28 Віртуальні екскурсії дають можливість розширити рамки реальності і відвідувати екскурсійні обʼєкти, не виходячи з кабінету, що сприяє розширенню світогляду вихованців. Як свідчить практика, використання мультимедійних презентацій під час проведення практичних занять значно підвищує ефективність підготовки гуртківців до проведення екскурсій. Засоби краєзнавства сприяють встановленню зв’язків та взаємодію минулого, сьогодення та майбутнього. Важливо в інтерпретації фактів забезпечити особистісне ставлення дитини до краєзнавства, відобразити досвід минулого в потребах, інтересах, цінностях сьогоднішнього дня, в мотиваційній сфері діяльності гуртківців. Пошуково-дослідницький модуль. Приділяється увага сучасним тенденціям STEM-освіти, практичному інструментарію, до яких можна віднести розвиток дослідницьких умінь учнів. Доведено, що дослідницька діяльність у закладах позашкільної освіти сприяє розвитку мислення, самостійності, самоконтролю, рефлексії, активізує пізнавальну та творчу позицію особистості. Історичні та суспільні дисципліни є невід’ємною частиною в системі STEM-освіти, формування дослідницького й критичного характеру мислення майбутніх фахівців, громадян нашої держави. З огляду на зазначене, у гуртку сформовано пошукові загони «Лебедія» та «Козачата», які діють на базі Будильського НВК. Юні дослідники здійснюють пошук історичних документів, фактів і відомостей, працюють з архівними документами та матеріалами. Основними методами дослідження в гуртку є: літературний, статистичний, візуальний (спостереження), картографічний, анкетний, описовий і метод польових досліджень. У процесі дослідницької діяльності організовуються зустрічі та бесіди з учасниками історичних подій, що мають велике освітнє і виховне значення для дітей і є цінними історичними джерелами.

29 Рис. 4. Методи дослідження На засіданні гуртка діти систематизовують і узагальнюють зібрану інформацію та досліджують краєзнавчий матеріал про історію рідного краю. Усі записи оповідань, дані, отримані з листування, а також архівні та музейні документи, спостереження, зібрані під час експедицій, фотографуються, документально обробляються, систематизуються і за допомогою мультимедійних засобів досить ефективно демонструються вихованцям під час проведення різноманітних занять і виховних масових заходів. Юні дослідники працюють у малих групах, презентують на заняттях спеціальні вправи, завдання, перекази, в яких є матеріал, зібраний під час пошукової роботи, представляючи записані ними місцеві приказки, прислів’я, бувальщини, легенди, казки.

30 Вихованці збирають спогади очевидців Другої світової війни на Лебединщині, відвідують місця загиблих воїнів, проводять екскурсії до меморіалу Слави, ведуть переписку з рідними воїнів, які загинули на території Лебединщини. Традиційним стало привітання ветеранів сувенірами, листівками, виготовленими гуртківцями власноруч; допомага ветеранам по господарству, відвідування інвалідів війни, впорядкування братської могили села Будилка. Особливе місце в роботі гуртка приділяється експедиціям, що передбачають проведення досліджень, вивчення історії і культури певної місцевості, її природних багатств тощо. Експедиція – форма туристично-краєзнавчої роботи, що передбачає проведення певних наукових досліджень [14]. Від походів вона відрізняється більшим обсягом роботи і складністю завдань, що вимагає стараннішої підготовки учасників. В організації і проведенні експедицій переважає дослідницька робота, виконання якої передбачає вивчення спеціальних методик, засвоєння теоретичних знань і вироблення практичних навичок дослідження певних явищ і подій краю (історичних, літературно-мистецьких, етнографічних, археологічних, геологічних та ін.). Правильно спланована експедиція сприяє формуванню базових компетентностей вихованців. Слід зазначити, що експедиції вважаються більш складною, порівняно із звичайними екскурсіями, формою туристсько-краєзнавчої роботи, тому до участів експедиції залучаються вихованці старших класів, що мають певний досвід туристично-екскурсійної роботи і виявили підвищений інтерес до простих науково-краєзнавчих досліджень.

31 Юні краєзнавці – активні учасники обласних етапів Всеукраїнських експедицій «Моя земля – земля моїх батьків», «Краса і біль України», «Шляхами рідного краю», «Моя Батьківщина – Україна», «Історія міст і сіл України», тощо. Результати пошуково-дослідницької діяльності педагога і вихованців гуртка висвітлювалися під час фотовиставок «Моє село – перлина України», «Архітектура Лебединщини», участі в районних, обласних, всеукраїнських історико-краєзнавчих експедиціях: «Моя Батьківщина – Україна», «Історія міст і сіл України», краєзнавчої конференції «У світі краєзнавчих відкриттів». За наслідками пошукової діяльності члени загону видали брошури «Подвиг заради життя», «Партизанськими стежками», «Пам’ять, обпалена війною», «Свідок давнини, перлина староукраїнської архітектури – Успенський собор», «Святиня Лебединщини – Воскресенська церква», «Вознесенська церква», «Трагічна доля козаків на Лебединщині». Організаційно-масовий модуль. Важливою і необхідною ланкою роботи в гуртках туристськокраєзнавчого напряму щодо формування національної свідомості вихованців є правильно спланована організаційно-масова діяльність. Основою організаційно-масових заходів є зібрані краєзнавчі матеріали, відомості, перекази, легенди, народні обряди, про які діти дізналися від старожилів. Матеріали збираються упродовж навчання в гуртку і на основі них складаються сценарії заходів. Конференція, як масова форма організації освітнього процесу, передбачає присутність в одній аудиторії вихованців, які обʼєднані однією метою – вирішення певної теоретичної чи практичної проблеми.

32 Вихованці гуртка активні учасники районної конференція «Герої сучасності серед нас» під час якої юні пошуковці презентують свої власні реферативні роботи про учасників операції об’єднаних сил, волонтерів. Завданнями конференції є: – залучення учнівської та студентської молоді до пошуково-краєзнавчої благодійної, волонтерської роботи; – презентація пошуково-краєзнавчої роботи учнівської молоді; – збір та систематизація матеріалів до електронної книги Мужності та Звитяги. Було досліджено життєвий шлях волонтера Сумщини В. Щеглова та земляків С. Мякотіна, В. Колодяжного, І. Іщенко, В. Макарського та інші. Під час обласної краєзнавчої конференції було презентовано пошуково-дослідницькі роботи «Духовна скарбниця архітектури – Миколаївська церква», «Перлина українського козацтва – село Межиріч», «Святиня Лебединщини – Воскресенська церква». Виступ вихованця гуртка В. Федяя на конференції у 2017 році було визнано кращим. Аналіз практики переконливо підтвердив, що особливо важливою формою роботи в туристсько-краєзнавчих гуртках є змагання. Основною метою змагань є представлення пізнавальних, творчих, спортивних, туристичних та інших досягнень, визначення найсильніших вихованців і команд. Змагання викликають живий інтерес у гуртківців, сприяють піднесенню загального тонусу життя колективу. У змаганнях здебільшого мають виступати кілька колективів, команд, що борються за досягнення вищих результатів з певного виду діяльності. При цьому можуть бути і індивідуальні змагання та конкурси

33 між дітьми. Серед них варто проводити змагання юних туристів, краєзнавців з орієнтування, пішохідного туризму тощо. Однією з форм масової роботи в туристсько-краєзнавчих гуртках є конкурси. Вони допомагають дітям перевірити здібності, оцінити свої можливості, тим самим сприяють вибору життєвого шляху, виховують волю, витримку, характер. Серед них – природоохоронні конкурси «Наш дім - природа», «Мій рідний край – моя земля», «Український віночок», тощо. Важливими формами роботи в туристсько-краєзнавчих гуртках є походи, експедиції. Серед краєзнавчих, туристичних експедицій доцільним є проведення таких «Моя земля – земля моїх батьків», «Шляхами рідного краю», «Заповідними стежками рідного краю», «У пошуках минулих сторіч», «Звичаї, ігри та забави мого краю», «Старовинні художні ремесла та одяг мого краю», «Культурна спадщина», «Моя Батьківщина – Україна», «Історія міст і сіл України» тощо. Традиційним є проведення народознавчих свят: «Покрова, покровонька, покрий мою головоньку», «Щедрівочка щедрувала», «Різдвяний передзвін», «Як зима з весною зустрічалися»; виховних заходів національно-патріотичного спрямування: «Козацькому роду немає переводу», «Соборна Україна»; пізнавальнорозважальні програми «День святого Миколая», «Ось недалечко червоне яєчко». Вихованці гуртків є постійними учасниками районної дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»).

34 Модуль інновацій. Сучасні тенденції розвитку освітнього процесу висувають перед педагогами-позашкільниками нові завдання, спонукають шукати нові підходи до здійснення освітньої діяльності. Інноваційні педагогічні технології є необхідною умовою для росту професійної майстерності педагогапозашкільника. Одним з актуальних напрямів модернізації та інноваційного розвитку освіти виступає STEM-орієнтований підхід до навчання, що сприяє формуванню стійкої мотивації у вивченні дисциплін, на яких ґрунтується STEM-освіта. STEM навчання завжди передбачає використання інформаційнокомунікаційних технологій. Використання ІКТ забезпечує вихованцям можливість працювати в єдиному інформаційному просторі, вільно обмінюватися різноманітними інформаційними матеріалами завдяки використанню таких інформаційно-комунікаційних технологій мережі Інтернет, як форум, електронна пошта, пошукові системи, тематичні каталоги, освітні портали, Вікі, блоги. Технології створення та розпізнавання QR-кодів можна віднести до елементів мобільного інформаційно-освітнього середовища. Мобільне навчання є доступним для учнів. Актуальним є впровадження в позашкільну освіту підходу BYOD (Bring Your Own Device) – «прийди зі своїм пристроєм». Практично будь-який мобільний пристрій легко розпізнає і розшифровує інформацію, закодовану за допомогою QR-коду. QR-код зчитується спеціальним додатком, встановленим на мобільний телефон. Використання QRкодів на заняттях гуртка активізує навчальну діяльність вихованців, водночас дає змогу педагогу використовувати нові види пошуково-пізнавальних завдань. Роботу з пошуку відповідної інформації в мережі Інтернет, створення QR-кодів, що містять посилання на веб-сторінки з корисною інформацією доцільно проводити спільно з дітьми, або доручати їм виконання завдання в якості самостійної роботи.

35 На заняттях гуртка було створено карту «Екскурсійні обʼєкти Лебединщини». Позначки про відвідані екскурсійні обʼєкти у вигляді QR-кодів розмістили на карті місцевості з посиланням на фотозвіт. Проведено QR-квест «Таємний код рідної землі», під час якого усі завдання вихованці отримували, зчитуючи QR-коди. У контексті розвитку нових освітніх технологій особливе місце посідають квесттехнології, як засіб максимального наближення особистості до реального життя та залучення її до розв’язання конкретних завдань у просторі міжособистісного та ділового спілкування і співпраці. Квест дозволяє розвивати активне пізнання на заняттях, сприяє розвитку мислення, допомагає долати проблеми та труднощі, а саме: вирішити, розплутати, придумати, уміти застосовувати свої знання на практиці у нестандартних ситуаціях, тобто актуалізувати знання, вчить мислити логічно, розвиває інтерактивні здібності. Під час квесту команди вирішують логічні завдання, здійснюють пошук на місцевості, будують оптимальні маршрути переміщення, шукають оригінальні рішення користуючись так званими «підказками». Практикується проведення народознавчих, краєзнавчих, туристичних квестів, які базуються на місцевому матеріалі. Щоб зацікавити дітей, пробудити у них інтерес до вивчення історії рідного краю, його звичаїв та обрядів розроблено цикл квестів «Покрово, Покровонька», «Шляхами козацької слави», «Україно! Ти для мене диво», «Покрова – свято козаків», «У моєму серці Україна».

36 Квест дозволяє дітям не тільки більш широко ознайомитися з історичними об’єктами рідного міста, а й розвивати асоціативне мислення, творчість, спонукає до прийняття креативних рішень, формує навики спільної діяльності учнів, пробуджує інтерес до предмета. Під час проведення квестів широко застосовуються інформаційно-комунікаційні технології. Використання ІКТ як засобу формування знань і візуалізації інформації про предметний світ дозволяє педагогові оптимізувати зміст квестів, модернізувати методи та форми організації освітньої діяльності, забезпечити високий науковий і методичний рівень навчання та виховання, підвищити ефективність і якість надання освітніх послуг. Сторітелінг – один з найбільш продуктивних сучасних методів навчання. Унікальність використання цього методу на заняттях краєзнавства полягає в тому, що реальні історії, які відображають життя, розповідають безпосередньо очевидці подій. Емоційно насичені зустрічі з місцевим краєзнавцем, письменником Борисом Ткаченком, волонтером, воїномінтернаціоналістом, бардом Володимиром Щегловим назавжди запам’ятаються гуртківцям. Використання в позашкільній практиці методу проектів навчає дітей самостійно думати, знаходити і вирішувати проблеми, використовуючи для цього знання з різних галузей. Діти набувають здатності прогнозувати результати, можливі наслідки різних варіантів рішення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

37 Було розроблено низку соціально-освітніх проектів, спрямованих на вивчення культурної спадщини рідного краю, духовного збагачення та розвитку поваги, любові до своєї малої Батьківщини: «Історична спадщина Лебединщини», «Втрачені святині», «Граючись – вивчаємо», «Архітектурні споруди – відбиток історії Лебединщини». Результати реалізації проектів: розробка інтелектуальних ігор з використанням комп’ютерних технологій «Знавці рідного краю», «Найрозумніший», підготовка краєзнавчого лото «Наш рідний Лебединий край», участь у районних та обласних конкурсах, експедиціях туристсько-краєзнавчого напряму. У процесі роботи над проектами, діти узагальнюють, аналізують, систематизують інформацію за обраною проблемою, критично оцінюють історичні події та діяльність видатних особистостей на основі альтернативних поглядів. Захист проекту з використанням мультимедійної презентації дає можливість гуртківцям самостійно вибудувати систему арґументів і доказів, зробити аргументовані висновки, унаочнити дані експериментальної і дослідної роботи, продемонструвати результати роботи над проектом. У районному будинку дитячої та юнацької творчості був реалізований довгостроковий проект «Нас багато – Україна в нас одна». Вихованці гуртків з педагогом ініціювали проведення низки соціомобів та артмобів у підтримку наших воїнівзахисників, акції «Ми за мирне чисте небо», «Діти України – за мир!» на базі Будильського НВК. Діти виготовили голубів миру, які стали емблемою соціомобу. Свої побажання разом з голубами миру відправили воїнамзахисникам, що знаходяться у зоні АТО. Вихованці стали переможцями обласної краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Сумщина в міфах і легендах», що була організована у межах обласного проекту «Голос крові: ми – українці».

38 Реалізовуючи обласний соціально-освітній проект «Кожна дитина має право» педагог разом з вихованцями взяли участь у районному челенджі «Архітектурні споруди – відбиток історії Лебединщини», що було організовано у соцмережі Facebook у групі «Районний будинок дитячої та юнацької творчості» та екскурсійно-краєзнавчому стартапі «Архітектурні спороди – відбиток історії Лебединщини». Модуль К-взаємодії. Розширення освітнього середовища як результат співпраці з закладами освіти, культури, підприємствами, громадськими організаціями є складовою процесуальних інновацій. Важливою складовою роботи гуртка є колективна взаємодія з установами, громадськими організаціями, бібліотеками, музеями, архівами, місцевими краєзнавцями, батьківською громадськістю. Діяльність гуртка ведеться у тісній співпраці з Будильським НВК, на базі якого проводяться заняття гуртка та ІІІ оздоровчий семестр відповідно до укладеної угоди між адміністрацією РБДЮТ та Будильського НВК. Вихованці гуртка – учасники культурно-мистецького та громадського життя села Будилка завдяки тісній співпраці з Будильською сільською радою, сільським клубом, бібліотекою Упродовж багатьох років простежується ефективна взаємодія з сектором молоді та спорту Лебединської районної державної адміністрації. Педагог та вихованці гуртка активно включаються у проведення районних заходів: свято Масляної, конкурсу «Козацькі забави»,

39 дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), соціомобу «За здоровий спосіб життя». У співпраці з відділом освіти Лебединської районної державної адміністрації сектором молоді та спорту та педагогами РДЮСШ проводяться практичні семінари для кураторів дитячоюнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), керівників туристськокраєзнавчих команд. Для студентів КЗ СОР «Лебединський педагогічний коледж імені А.С. Макаренка» проводяться показові заняття гуртка та виховні заходи. У тісній взаємодії з науковими співробітниками районного краєзнавчого музею ведеться пошуково-дослідницька робота, проводяться інтегровані заняття, екскурсії, виховні заходи. Налагоджене соціальне партнерство з батьками вихованців. Батьки запрошуються на відкриті заняття, залучаються до організаційно-масової роботи гуртка. Саме така колективна взаємодія усіх учасників освітнього процесу забезпечує розвиток активності та групової взаємодії у формуванні активної життєвої позиції та національної свідомості підростаючого покоління. Аналіз практики свідчить, що результативність освітнього процесу в позашкільних закладах прямо залежить від компетентності педагога та умілого використання різноманітних форм та методів у навчальній та позашкільній діяльності. Для забезпечення результативності гурткової роботи необхідна постійна самоосвітня діяльність педагога, що передбачає участь у фахових заходах.

40 Участь у фахових конкурсах, семінарах, конференціях, фестивалях: – профільні семінари-практикуми КЗ Сумської обласної ради - обласного центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю; – І обласні педагогічні читання з гуманної педагогіки «Вчитель»; – ІV обласні педагогічні читання «Полюбіть майбутнє – крила виростуть»; – V обласні педагогічні читання «Сім’я – лоно культури людства»; – обласний конкурс рукописів навчальної літератури для позашкільних закладів системи освіти в номінації «Патріотичне виховання» (2017р., ІІІ місце.); – обласний етап Всеукраїнського огляду-конкурсу дитячих закладів оздоровлення та відпочинку (2018р., ІІІ місце); – обласний та Всеукраїнський етапи дитячо-юнацької еколого-патріотичної гри «Паросток» (2016 р., 2018 р., І, ІІ місця); – обласний етап Всеукраїнського конкурсу рукописів навчальної літератури для позашкільних навчальних закладів системи освіти (2018р.); – ІІ етап Всеукраїнського конкурсу «Джерело творчості». Номінація «Керівник гуртків – 2019». Туристсько-краєзнавчий напрям. (Переможець). Результативність роботи. Вихованці гуртка учасники і переможці: – районних конкурсів «Здорове життя – успіх буття», «Історія Сумщини: від минулого до сьогодення», «Моя Батьківщина – Україна», «Історія міст і сіл України»; – районного туристсько-краєзнавчого зльоту активістів руху «Моя земля – земля моїх батьків»; – півфінальних ігор відкритого районного чемпіонату гри «Брейн ринг»; – обласного етапу Всеукраїнської історико-географічної експедиції – «Історія міст і сіл України» (2013 р.,2014 р., 2015 р.);

41 – обласної краєзнавчої конференції учнівської молоді «У світі краєзнавчих відкриттів» (2013 р., 2017 р., І, ІІІ місця); – обласного етапу Всеукраїнської експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна» (2014 р., 2016 р., 2018 р.); – обласного зльоту пошукових загонів «Пам’ятати. Відродити. Зберегти.» (2016р., ІІІ місце); – обласної краєзнавчої експедиції «Сумщина в міфах і легендах» 2018 р., – (І місце); – Всеукраїнського етапу експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна» (2016 р., ІІІ місце). Висновки. Отже, вищезазначене дає підстави для твердження про те, що проблема формування національної самосвідомості залишається однією з найбільш важливих у суспільстві, доки існує держава чи йде процес державного формування. Метою національного виховання є формування національної свідомості майбутніх громадян – патріотів своєї Батьківщини. Краєзнавство – багатогранна освітня, пошуково-дослідницька, організаційгно-масова, інноваційна діяльність учасників освітнього процесу; важливий засіб формування національної свідомості. У системі роботи педагога за туристсько-краєзнавчим напрямом позашкільної освіти важливим є створення інноваційного освітнього простору у мікросоціумі, збагачення змісту, осучаснення форм і методів краєзначої роботи що сприяє розширенню знань вихованців, підвищенню їх мотиваційної спрямованості на навчально-творчу взаємодію; формує в них практичні вміння і навички розв’язання освітніх завдань за обраним профілем позашкільної освіти. Матеріали з досвіду роботи можуть бути використані в роботі керівників гуртків краєзнавчого напряму, культорганізаторів закладів позашкільної освіти, педагогів – організаторів закладів загальної середньої освіти.

42 «ПОХІД КОЗАЦЬКОЇ СЛАВИ» (сценарій квесту для дітей середнього шкільного віку) Мета: поглибити знання про історію свята Покрови; формувати національну свідомість, навички командної роботи; виховувати повагу до історичної спадщини рідного народу, любов до Батьківщини. Попередня підготовка: формування дітей у рої, вибір ройового, розробити завдання, дібрати реквізити, роз’яснити учасникам квесту умови. Форма проведення: квест. Обладнання: музична апаратура, скрині, мішечки з лікарськими рослинами, линва, карта території школи, пазли із завданням, фото козацьких клейнодів, іграшкова рушниця, повітряні кульки, козацькі грамоти, фото храмів міста, сувої із закодованими прислів’ями. Література: 1. Квест до дня українського козацтва «Найкращі друзі козаків» https://naurok.com.ua › Бібліотека › Класному керівникові 2. http://hr-consult.org/?p=103 3. https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82 Хід заходу Звучить фонограма «Козацький марш». Під марш козацький заходять рої, ведучий (хлопець в українському костюмі). 1. Ведучий. Як заходить осінь, чекають люди найбільшого християнського свята – Покрови. Відзначають його 14 жовтня. Покрова Пресвятої Богородиці, мати свята Покровонька – так ще називають цей день. З його настанням, вважають в народі, починається зима: «На Покрову до обіду осінь, а по обіді – зима». У той день вперше затоплювали у печах. Палили дровами з вишні або яблуні і приказували: «Свята Покрова, покрий нашу хату теплом, а господаря добром!» І від того усю зиму, нібито, буде тепло у хаті. Запорізькі козаки вважали Покрову своєю покровителькою, а отже, і покровителькою всієї України.

43 Історія виникнення свята має глибоке коріння. Виникло воно ще в Х ст. у Візантії. Саме 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, з 1990 р. відзначається свято запорізького козацтва. Бо запорізькі козаки, особливо шанували Покрову. На Січі це свято було храмовим. Богородиця була їхньою заступницею в далеких походах, під її покровом вони не боялися ні розбурханої стихії, ні злих ворожих сил. Її зображення було вибите на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козацького лицаря на Січі була Покровська церква, від її порога січовики вирушали на захист рідної землі і з подякою за порятунок поверталися до неї після походів. Восени на Покрову козаки часто проводили загальновійськову Раду, де переобирали кошового отамана і старшину. Першу церкву на честь Покрови запорожці побудували в 1659 р. на Чортомлицькій Січі. 14 жовтня українці святкують одразу три свята: свято Покрови Божої матері, День захисника України та День українського козацтва. І в 2015 році Президент України Петро Порошенко встановив 14 жовтня– День українського козацтва офіційним державним святом. У цей день ми вшановуємо наше славне козацтво, продовжуємо славні традиції наших героїчних предків. Територія Лебединщини здавна славиться козацькими традиціями. Більше ста років місто Лебедин та село Межиріч носило статус сотенного містечка Сумського слобідського козачого полку. Межиріцька сотня в складі Сумського полку брала участь у Північній війні 1700-1721 рр. Педагог. Тут, в невеличкому містечку Лебяж-город, як він тоді називався, сталися цікаві, захоплюючі і водночас трагічні події. 310 років тому, 1709 року, в центрі міста Лебедина, на майдані за наказом російського царя Петра І було закатовано 900 козацьких старшин. Настав час представити ваші рої. (Діти у довільній формі представляють рої, їх назви). Ведучий. Діти, на вас чекають захопливі пригоди. Я пропоную спробувати себе у ролі справжніх козаків і запрошую на пригодницький квест.

44 Педагог. Козаки, вирушаючи у похід, сміливо проходили через ворожі застави, долали перепони. І ми сьогодні вирушимо у козацький похід. Педагог. Давайте ознайомимося із правилами нашого походу. (Розказує правила) Педагог. У поході ви будете рухатись від однієї застави до іншої. Всього на вашому шляху зустрінеться 8 застав. Підказкою у вашій складній подорожі буде карта, де будуть позначені застави. Щоб пройти заставу, потрібно правильно виконати завдання. На виконання завдання вам дається 5 хвилин. На кожній заставі вас зустрічатиме бунчужний, від якого ви отримаєте завдання. Він буде перевіряти правильність його виконання та виставлятиме бали. 1 застава – «Таємничі пазли» Ведучий. Нам, нащадкам славних козаків треба знати історію, рідну мову, памʼятати про славу наших предків, бо без минулого немає майбутнього. Ми перевіримо, що ви знаєте про звитяжних захисників України, мужніх лицарів – козаків. І першу заставу подолають лише сміливці, які знають історію нашого козацтва. Потрібно дати письмові відповіді на запитання. За кожну правильну відповідь ви заробляєте 1 бал. Тобто, максимальна кількість балів на цьому порозі–11. У кожного рою є конверт, де знаходяться пазли. Складіть правильно пазли і ви дізнаєтесь, де шукати ваше завдання.

45 Учасникам пропонують: склавши пазли, діти отримують фото скринь, у яких знаходяться їхні завдання. Потрібно знайти ці скрині на відповідній заставі. «Таємничі пазли» 1. Що означає слово –козак? (вільний) 2. Що було найважливішою ознакою влади в козацькому війську? ( гетьманська булава) 3. Як називалась рада, що збиралася для вирішення стратегічних питань, коли між старшинами не було одностайності? ( чорна рада) 4. Які відомі українські танці народилися на Запоріжжі? (гопак, метелиця) 5. Як називалася столиця козацький земель? (Запорізька Січ) 6. Автор книжки «Чорна Рада». (Пантелеймон Куліш.) 7. Найвідоміша козацька страва.( куліш) 8. Кого на Січі називали козацьким джурою (чурою)?(помічника, учня, майбутнього козака ) 9. Центральний орган управління Січі. (Кіш) 10. На яких музичних інструментах грали козаки? (кобза, скрипка, цимбали) 11. Кого вважали козаки батьком, матір'ю, дружиною та товаришем? (Батько — степ, мати — Січ, дружина — шабля, товариш — кінь) 2 застава «Козацькі клейноди» Педагог. Cимволіка є важливим складником будь-якої ідеології, вона є свідченням боротьби за самовизначення. Як верства, що орієнтувалася на здобуття певного статусу, козаки мусили виробити систему відповідних зовнішніх ознак, створити, або запозичити символи своєї козацької держави. Герби й родоводи, клейноди, зброя, одяг, зачіски, житло, церемоніал, коні та їх упряж, їжа – це усе, з чим пов’язувалося життя козаків і що вирізняло їх зпоміж загалу. Символи-відзнаки державної і військової влади називалися клейноди. До них належали гетьманська булава, бунчук, стяг, печать, пернач, корогви, литаври, значки, бубни, тростинки й труби.

46 Ваше завдання: на фото підписати назви клейнодів. Максимальна кількість балів – 5. Назви козацькі клейноди

47 3 застава «Український код» У народних прислівʼях зашифрована вікова мудрість українського народу. Це своєрідний український код, який дійшов до нас через століття. На 3 заставі ми знайшли сувої з закодованими прислівʼями. Ваше завдання їх розшифрувати. За кожне правильно розшифроване прислівʼя–1 бал. Максимальна кількість балів на цьому порозі–10. Коwзаffцько22@му роs4uду не@ма lпеNреqво@ду. Беzре@же*но&го Боswг бере@же, а коxза@wка Bшаwqбwля сте2@реuwже. @Хоwчеllш swспо@ко!ю — го&ту@й#cя до бо@2ю$. Теvрsпи, ко@заllkче, оssта$маwном @бу$деglш. gtЗ$а рідwниxй крl1ай і жиvттnя lвідjдаwй. Аsбdо пеtреhмоjгу доvбуdти, аuбо вдоgма не буlтnи. Стrfеп тgа воkлnя —кобзаxцьwка доsxлqя. Крsоvв нgе воgдиhця, прjолиuваlти не гоpдиgть7ся. Дvе козwаdк, таilм і слyаrва . Козацькому роду нема переводу. Береженого Бог береже, а козака шабля стереже. Хочеш спокою — готуйся до бою. Терпи, козаче, отаманом будеш. За рідний край і життя віддай. Або перемогу добути, або вдома не бути. Степ та воля —козацька доля. Кров не водиця, проливати не годиться. Де козак, там і слава. До булави треба голови.

48 4 застава «Козацька аптека» Раніше козаки могли самі себе лікувати. А за аптеку їм слугувала матінка Природа. У ті часи наш народ добре знав цілющі властивості лікарських рослин і використовував для лікування. Рої отримують по 5 вузликів із лікарськими рослинами нашого краю. Завдання: відгадати за запахом, за виглядом лікарські рослини. Описати коротко їх цілющі властивості. Максимальна кількість балів – 5. 5 застава «Вогневий рубіж» Козаки вправно поводилися зі зброєю, влучно стріляли зі своїх рушниць. Не дарма говорять, що для козака батько – степ, мати – Січ, дружина – шабля, товариш – кінь. Козаки влучно стріляли з луків, а вогнепальна зброя застосовувалася як основний вид озброєння. Це були рушниці, мушкети, гаківниці, яничарки тощо. Завдання: з іграшкової рушниці поцілити по мішеням. За мішені можуть слугувати повітряні кульки, іграшкові мішені. Максимальна кількість балів на цьому порозі буде загальна кількість усіх влучань. 6 застава «Співочий батл» Народна пісня – невідʼємна частина життя козака. Вона і в тяжку хвилину розрадить, і звитяги у бою додасть, і свято зробить особливим. Скільки століть існує наш народ, стільки ж і пісня. Співали наші діди, прадіди, співаємо і ми. І сьогодні у нас справжній співочий козацький батл. Завдання: рої по черзі називають пісні про козаків. Той рій, який назве більше пісень, отримає 2 бали, а інший – 1. 7 застава « Козацька спадщина» Зі святом Покрови співпадає святкування Дня українського козацтва. З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою усього українського козацтва. А на Січі запорозькі козаки збудували церкву на честь Покрови Богородиці з її іконою. Козаки настільки глибоко й щиро шанували образ

49 Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто святкували цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова. Завдання: в таблиці на фото зображені храми Лебединщини. Потрібно знайти відповідність між зображенням і підписом та визначити Покрівську церкву.

50 Максимальна кількість балів на цьому порозі буде загальна кількість усіх правильних відповідей. 8 застава «Козацька сила» Настав час дізнатися,який рій сьогодні найсильніший. Для цього у нас є спеціальний пристрій, що вимірює силу козаків. Він знаходиться у цій скрині. Що це за пристрій ви дізнаєтесь після того, як розшифруєте завдання у конверті. Завдання: роям дають конверт із зашифрованим завданням. Користуючись мобільним телефоном треба розкодувати слово-підказку. 4,4,5,2,1 Закодоване слово - линва Так, це линва. Саме вона допоможе у наступному двобої. Завдання: рої по черзі підходять до стартової лінії, беруть линву з червоною стрічкою посередині і за сигналом починають тягнути його кожен в свою сторону. Для визначення переможця надається 1 спроба. Змагання продовжується до тих пір, доки не визначиться найсильніший рій.