Елисаветградъ. Шлях до України. 1917–1922

Державний архів Кіровоградської області

ЕЛИСАВЕТГРАДЪ.

Шлях до України

1917–1922

Çá³ðíèê àðõ³âíèõ äîêóìåíò³â

Кропивницький
Видавець Лисенко В.Ф.

2021

УДК 94(477.65)”1917/22”:930.253]

Є 51

Рекомендовано до друку науково-методичною радою
Державного архіву Кіровоградської області
(протокол № 8 від 09.08.2021 р.)

Рецензенти:

Орлик Василь Михайлович, доктор історичних наук, професор, заві-
дувач кафедри історії, археології, інформаційної та архівної справи Цен-
тральноукраїнського національного технічного університету.

Чорний Олександр Васильович, кандидат історичних наук, доцент ка-
федри історії України та всесвітньої історії Центральноукраїнського дер-
жавного педагогічного університету ім. В. Винниченка.

Колєчкін В. П., Кулешов С.Г., Пасічник Л. М.

Є 51 Елисаветградъ. Шлях до України. 1917–1922. – Кропивницький:

Видавець Лисенко В.Ф., 2021. – 364 с.

ISBN 978-617-7813-47-7

Збірку архівних документів присвячено подіям 1917–1922 рр. на території
Єлисаветградського повіту та у місті Єлисаветград. У той час наш край став
ареною запеклої боротьби між різними силами, які були учасниками грома-
дянської війни у колишній Російській імперії. Одночасно територія Єлисавет-
градщини стала одним з фронтів війни за незалежність Української Народної
республіки. Упорядники послідовно розповідають про періоди панування у
місті та повіті органів влади російського Тимчасового Уряду, представників
радянської влади у 1918 р., Центральної Ради Української Народної респу-
бліки, Української Держави П. Скоропадського, Директорії УНР, Української
Соціалістичної Радянської республіки (УСРР) 1919 р., Добровольчої армії ге-
нерала А. Денікіна, УСРР 1920-1921 рр., ілюструючи відповідний розділ вели-
кою кількістю архівних документів та матеріалів. Також у збірці представлено
архівні документи та матеріали, що розповідають про повстанський рух на
території повіту і боротьбу його з органами влади радянської України у 1920-
1922 рр., а також долю колишніх червоних партизан та повстанців за часів то-
талітарного більшовицького режиму 1920–1940-х рр.

Збірку призначено для науковців, краєзнавців та усіх, хто цікавиться
історією рідного краю.

© Державний архів Кіровоградської
області, 2021

© Видавець Лисенко В.Ф., 2021

ÇÌIÑÒ

ПЕРЕДМОВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Розділ 1. Від зречення імператора до корніловського заколоту
(березень – вересень 1917 р.)..................................................................... 8

Розділ 2. Більшовицький переворот у Петрограді та його відгомін
у єлисаветградському житті (жовтень – листопад 1917 р.)..................... 28

Розділ 3. Перша спроба встановлення радянської влади у місті
(грудень 1917 р. – лютий 1918 р.).............................................................. 40

Розділ 4. Влада УНР, австро-німецька окупація та гетьманський
переворот (березень – вересень 1918 р.)................................................... 65

Розділ 5. Відновлення влади УНР у повіті
(жовтень 1918 р. – лютий 1919 р.) ............................................................. 84

Розділ 6. Українська радянська соціалістична республіка
(березень – серпень 1919 р.) ...................................................................... 131

Розділ 7. Добровольча армія у Єлисаветградському повіті
(серпень 1919 р. – січень 1920 р.).............................................................. 182

Розділ 8. Утвердження влади Української Соціалістичної Радянської
Республіки у м. Єлисаветград (січень – листопад 1920 р.)..................... 209

Розділ 9. Ліквідація повстанського руху
(грудень 1920 р. – грудень 1922 р.)............................................................ 261

Розділ 10. «Роки боротьби» червоних партизан 1922–1937 рр.
Суперечки, інтриги, спогади...................................................................... 308
Розділ 11. Відгомін революційних подій: від амністій
до репресій 1920–1930-х рр. ...................................................................... 333

Передмова

Події української національної революції 1917–1921 рр. не оми-
нули і повітового міста Єлисаветград, історія якого на той час не пе-
ревищувала 160 років. Як і багато інших, ці події були відображені
у численних документах тієї епохи, газетних та журнальних статтях,
спогадах очевидців. Хоча до наших днів ці документи дійшли далеко
не у повному складі, їхня кількість і зміст достатня щоб у загальних
рисах відтворити картину тих процесів, що перетворили невелике
провінційне місто Російської імперії на один з полігонів радянських
соціальних, економічних та національних експериментів.

Події тієї революції відбувалися у декілька етапів, які визначали-
ся певним співвідношенням економічної ситуації у повіті, станом су-
спільних сил і політичних угруповань, що впливали на життя тогочас-
ного Єлисаветграду. Слід однак зазначити, що основна маса дійових
осіб єлисаветградської драми початку ХХ ст. являла собою прошарок
людей досить консервативних. Проявилося це, наприклад, у тому, що
міське земське зібрання, або інакше Міська Дума, спромоглася пере-
жити послідовно декілька хвиль зміни форми правління в Україні.

Дума існувала задовго до І Світової війни і революції. Переймену-
вавши себе на демократичну думу, цей орган влади виконував функції
господарського забезпечення міста під час правління Тимчасового уря-
ду Російської республіки, короткого періоду влади Рад 1918 року, трохи
довшого періоду влади Української Народної Республіки у 1918 році,
гетьманського правління П. Скоропадського, часів Директорії УНР.
Лише встановлення Української Соціалістичної Радянської Республіки
у 1919 році на півроку перервало діяльність Думи, проте прихід Добро-
вольчої армії дозволив їй розтягнути власну агонію ще на кілька осінніх
місяців. Лише після остаточної перемоги більшовиків Дума зреклася
своїх повноважень на користь повітової Ради Робітничих та Селянських
Депутатів. Схожою була доля і земської управи.

Тому, відповідні документи міської думи та міської управи зали-
шаються важливим джерелом не тільки з історії Лютневої револю-
ції 1917 року у Росії, але й доповнюють історію Центральної Ради,
Української Народної Республіки, гетьманату, Директорії, радянських
органів влади, австро-німецько-угорської окупації повіту 1918 року.

У журналах Думи зберігалася значна кількість імен, подробиці
подій, документів. Недаремно ж, напевно, ще при формуванні архівно-

4

го фонду, з журналу засідання за 23 лютого 1918 року зникли сторінки,
присвячені конфлікту містян з анархістським загоном Марусі Ники-
форової у лютому 1918 року, які могли б зробити значний внесок у
сучасну реконструкцію тих подій. Також ці документи могли б багато
чого розповісти про роль в історії міста багатьох відомих людей, зо-
крема того ж Трифона Гуляницького, що довгий час вважався ледь не
головним більшовиком міста, і ніде не згадував про своє минуле серед
есерів-максималістів.

Іншим джерелом інформації про реальний перебіг революцій-
ного процесу могли б стати протоколи засідань єлисаветградських
ревкомів, а також міської Ради робітничих та солдатських депутатів.
Проте ці протоколи збережені лише з 1920 року, тобто з того часу,
коли найбільш сумнівні сторінки радянського руху у повіті залиши-
лися вже позаду. З іншого боку, матеріали виконавчого комітету Ради
збереглися з 1919 року. Хоча вони не мають 100% систематичного ха-
рактеру, але значна кількість документів робить їх цінним джерелом
інформації з питань економічної та політичної історії Єлисаветград-
ського повіту.

Як не дивно, найбільш послідовно перебіг революційних подій
зберегла єлисаветградська преса тієї доби. У газеті «Голос Юга», різ-
них варіантах радянської газети «Известия...», соціалістичних «Друг
народа» і «Наша жизнь», українській «Нова Рада», анархістській «На-
бат», а також деяких малотиражних та маловідомих виданнях, у свій
час були надруковані докладні репортажі за мотивами різноманітних
подій; вільні роздуми на суспільно-політичні, історичні та економіч-
ні теми; документи чергової влади, що встановилася у місті; міська
та повітова хроніка і навіть серйозні аналітичні матеріали. Це робить
місцеву пресу незамінним джерелом інформації з історії повіту.

Також в архіві зберігається значна частина більшовицьких
партійних документів, починаючи з 1920 року, що стосуються різних
аспектів суспільно-політичного життя міста та повіту. Відповідно до
компетенції комітетів правлячої партії потрапляли і господарські пи-
тання, і настрої у лавах самої партії, відносини з іншими партіями,
питання боротьби з повстанським та кримінальним бандитизмом,
питання відносин з армійськими частинами, проблемами хлібоза-
готівлі та інші.

На жаль, з багатьох причин навіть партійні документи зберігли-
ся не у повному обсязі. З одного боку, можна зробити припущення,
що значна частина політичних авантюристів з числа колишніх «чер-

5

воних» партизан вжила заходів для приховування небільшовицьких
епізодів власної біографії. Інша частина документів революції зникла
під час Великої чистки 1937–1938 років, коли зміна пантеону героїв
неминуче призвела до приховування та переписування історії. Також
певна частина документів часів української революції була знищена
під час Другої світової війни при евакуації архівної колекції.

Окремим джерелом з історії української революції є слідчі спра-
ви 1920–1930-х років. Незважаючи на декілька амністій для колишніх
повстанців, ті з них, хто найбільше дошкуляв радянській владі, були
засуджені як до тривалих строків покарання, так і до вищої міри за-
хисту революції – смертної кари. Навіть співробітництво з ОДПУ не
рятувало від звинувачень з боку каральної установи, як це було з пер-
шим командиром українізованого гарнізону Єлисаветграду Василем
Акацатовим. Сумною була доля багатьох офіцерів білої та петлюрівсь-
кої армій. Але й ті з них, хто втримався на свободі завдяки першій
хвилі українізації, влаштувався викладачем до закладів цивільної
освіти або інструктором до військових навчальних закладів, ніколи
не випадали з поля зору радянської «охранки».

Судний день для різнокольорових героїв революційної доби на-
став у 1937–1938 роках. Саме допит у справі націоналістично-контр-
революційної організації ставав для багатьох з них моментом істи-
ни, коли вони пригадували напівзабуті епізоди своєї революційної
кар’єри. Так сталося з героєм Канізького повстання Панасом Данило-
вим, який з самого початку підтримував українських соціалістів-ре-
волюціонерів. Герой протягом 1917–1921 років встиг виступити у ролі
ватажка селянського загону, отамана антигетьманських повстанців,
командира артилерійської батареї військ УНР, командира антирадян-
ського та антиденікінського повстанського загону, заступника коман-
дира більшовицького гарнізону м. Єлисаветград, червоного військо-
вого комісара декількох волостей повіту, виконавця більшовицької
продрозкладки, співробітника господарських органів часів НЕПу,
голови кількох артілей продовольчого збуту у стилі славнозвісно-
го О. Корейка і нарешті завідуючого господарством пивного заво-
ду у м. Кірове. У багатьох випадках, саме слідча справа стає одним з
найактуальніших джерел інформації з історії Української революції
1917–1921 років стосовно не тільки персоналій, але й загального пе-
ребігу подій.

Таким чином, можна стверджувати про досить інформативну ко-
лекцію документів, що зберігаються у Державному архіві Кіровоград-

6

ської області. У більшості випадків комплексне дослідження різно-
манітних документів періоду Української революції 1917–1921 років
у Єлисаветградському повіті дозволяє більш менш повно відтворити
загальний перебіг подій та розподіл ролей тогочасної драми україн-
ської історії. Із цієї колекції колективом архіву було вибрано частину
документів, які стосуються різних етапів революційного процесу на
Єлисаветградщині, для публікації у спеціальному виданні, присвяче-
ному 100-річчю революційних подій в Україні.

Збірку було упорядковано відповідно до критеріїв об´єктивності
та різнобічного висвітлення тогочасних подій. Багато документаль-
них, а також публіцистичних та аналітичних матеріалів публікують-
ся вперше. Це дає можливість переглянути деякі традиційні стерео-
типи, що вкорінилися у свідомості науковців та краєзнавців у період
1920–1990-х років. Оскільки значна частина величезного масиву до-
кументів та матеріалів цього період була не доступна для дослідника,
то і картина революційних подій часто залишалася однобічною, та
значною мірою спотвореною через нестачу аутентичної різноплано-
вої інформації. Одночасно значну роль у спотворенні висвітлення
тих подій відігравала та чи інша ідеологія, що панувала у спільноті
міста у певні періоди її життя. Публікація навіть частини різнопла-
нових джерел дозволяє виправити традиційну однобічність у цьому
питанні.

При відтворенні документів упорядники намагалися, наскільки
це було можливо, зберігати орфографію оригінальних документів,
адже з історичної точки зору важливим є тільки зміст документа, але
й його форма. Відповідно документ не тільки може розповісти про
певні події, але й наочно охарактеризувати авторів цього документу
як представників певного соціального середовища і, одночасно, як
особистостей, що були продуктом певної епохи.

Збірка документів призначена для всіх, хто цікавиться історією
рідного краю, а також для фахівців з історії, краєзнавців, педагогів.
Упорядники збірки сподіваються, що матеріали, частина з яких опуб-
лікована вперше, дозволить багатьом з тих, хто цікавиться історією
рідного краю, розширити межі уявлень про роль та місце Єлисавет-
граду-Єлисавету у революційних перетвореннях, які мали суттєво
змінити життя міста і країни. Також автори очікують, що ознайом-
лення зі збіркою буде сприяти молодим історикам у самостійному до-
слідженні історії рідної землі.

7

РОЗДІЛ 1 ВІД ЗРЕЧЕННЯ ІМПЕРАТОРА ДО КОРНІЛОВСЬКОГО
ЗАКОЛОТУ (БЕРЕЗЕНЬВЕРЕСЕНЬ 1917 р.)

На початку березня 1917 року до повітового
міста Єлисаветград дійшли чутки про те, що у
Петрограді, тодішній столиці Російської імперії,
відбулося щось надзвичайно важливе. Проте
слово «революція» у стінах як державних органів,
так і органів міського самоврядування пролуна-
ло не одразу. Можна вважати, що у середовищі
звичайних громадян чутки про державний пере-
ворот ходили з кінця лютого, але відкрито гово-
рити про нього більшість обізнаних з ситуацією
громадян не наважувалася.

На надзвичайному засіданні Єлисаветград-
ської Міської думи за участі представників від
робітників міста 4 березня 1917 року міський
голова Г. Волохін повідомив про те, що у Росії
був утворений Тимчасовий уряд. Відповідно піс-
ля подій, що відбулися, до обовя’зків міського
самоврядування додалося завдання збережен-
ня спокою у місті та попередження можливості

8

якихось ексцесів у зв’язку з останніми подіями у столиці. При цьому
представники робітників заявили, що вже зорганізувалися, і через
своїх уповноважених запропонували допомогу думі у підтриманні
порядку в місті.

На засіданні були зачитані маніфест про зречення від престолу
імператора Миколи ІІ Олександровича за себе та за сина, про переда-
чу престолу Великому князеві Михайлу Олександровичу, а також за-
ява Великого князя Михайла Олександровича про відмову прийняти
Верховну владу аж до скликання Установчих Зборів, які і встановлять
спосіб правління та нові закони Російської держави. Також Михай-
ло Олександрович закликав усіх громадян підкорятися Тимчасовому
уряду, який отримав усю повноту влади до скликання загальнонарод-
ного представницького зібрання.

Потім Міський Голова оголосив заяву генерал-губернатора Одесь-
кого військового округу із закликом до населення зберігати спокій.
Також голова закликав визнати Тимчасовий уряд і негайно розроби-
ти заходи, які допомогли б підтримати мирну течію життя у місті і
забезпечити населення Єлисаветграда продовольством. Гласні місь-
кої думи запропонували створити спеціальний комітет для підтри-
мання порядку, до якого мали б увійти представники міського само-
управління, біржового комітету, сільськогосподарського товариства,
кооперативів, військовопромислового комітету, а також делегати від
робітників, можливо, міщанського товариства, єврейської громади.

Комітет, що був створений, мав увійти до безпосереднього кон-
такту з центральним продовольчим комітетом у Москві. На думку
єлисаветградських земців продовольчий комітет міг тепер проявити
себе у повній мірі через ліквідацію старої нечесної влади. Головним
завданням комітету земці вважали розподіл продуктів між містами та
районами, у тому числі врегулювання вивозу хлібу з тих місцевостей
повіту, де є його запаси, з метою постачання армії і тих місцевостей,
які його потребують. При цьому земці обговорювали можливість вве-
дення карткової системи у випадку якщо з’ясується необхідність ско-
рочення або обмеження споживання певного продукту. При цьому
земці вважали, що «якщо буде впорядкована справа продовольства,
то буде зроблена половина усієї справи».

Одночасно Єлисаветградське повітове земське зібрання терпляче
чекало, коли імперське та херсонське губернське начальство підтвер-
дить факт революції у Російській імперії. 5-6 березня 1917 року був
отриманий дозвіл на публікацію відомостей про революцію і нарешті

9

було урочисто проголошено про повалення монархії та переходу вла-
ди до Тимчасового уряду.

У той же час місцеві газети повідомили про зміни у державному
устрої колишньої імперії, а нині республіки, майже одразу після зре-
чення російського імператора. Відповідно до розпоряджень Тимчасо-
вого уряду всю повноту влади у місті взяло на себе повітове земське
зібрання та її виконавчий орган – земська управа, яким підпорядко-
вувалися залишки старої поліції, що мала присягнути на вірність но-
вому революційному ладу, різноманітні технічні та фінансові органи,
що практично не змінилися з часів царату.

У місті почалося формування нових органів влади, політичних
партій та груп. У середині березня 1917 року у місті почався запис
у соціалісти. Представники соціал-демократів та соціалістів-револю-
ціонерів отримали можливість офіційно заявити про свою політичну
та соціальну орієнтацію. У загальному підсумку була створена Рада
солдатських і робітничих депутатів міста. У ній спершу мали перева-
гу представники місцевої соціал-демократії. Хоча майже одразу серед
соціалістів опинилися і ті, хто називав себе більшовиками, жодної
важливої ролі у Раді вони не відігравали через свою нечисельність.
Перша фракція більшовиків у місцевому осередку Російської соціал-
демократичної робітничої партії не перевищувала 12 осіб.

Традиційно паралельне існування у місті земських органів місько-
го самоуправління та Ради солдатських і робітничих депутатів назива-
ють «двовладдям». Проте у звичайному повітовому центрі колишньої
російської імперії, подібна назва абсолютно не відображала сутність
політичної ситуації. З одного боку Рада була дуже слабка і контролю-
вала головним чином нечисленний промисловий пролетаріат міста і
частину дрібних підприємців. Навіть за наявності бажання усунути
від влади представників земства і органи виконавчої влади, що їм під-
порядковувалися, Рада не могла. Крім того, значна кількість соціалістів
як меншовиків, так і соціалістів-революціонерів, брали участь у ро-
боті як Думи, так і Ради. Тому суперництво між ними було зайвим,
зважаючи на єдність мети і складу її виконавців.

30 березня 1917 року протягом декількох годин представники
думи з’ясовували стосунки з представниками Ради робітничих депу-
татів з приводу того, хто є владою у місті. В результаті делегати обох
представницьких органів ухвалили постанову про спільне вирішення
суперечок. При цьому жодних конфліктів земства з місцевою Радою
не спостерігалося принаймні до осені 1917 року. Рада при цьому фак-

10

тично вирішувала свої проблеми через представників у Думі, а робіт-
нича міліція, створена Радою з робітників промислових підприємств,
фінансувалася з міського бюджету і тісно взаємодіяла з поліцією у
справі підтримання громадського спокою у місті.

Архівні документи також свідчать про те, що міське самоуправ-
ління фактично ігнорувало процес українського самовизначення.
Принаймні протягом усього 1917 року у журналах засідання земсько-
го зібрання майже не було згадок про Центральну Раду, її універсали,
а також спроби перебрати на себе керівництво політичним процесом
у 9 «українських» губерніях Російської імперії/республіки. Подібний
факт видається досить дивним, адже до складу як земського зібрання,
так і складу місцевої Ради входила достатньо велика кількість пред-
ставників української політичної орієнтації, зокрема М. Левитський.
Лише місцеві газети зафіксували спроби самоорганізації українців
міста – робітників, солдатів, інтелігенції.

10 (23) червня 1917 року у Києві на велелюдному мітингу був про-
голошений І Універсал Центральної Ради. Здавалося б, що подібна
подія повинна була б привернути увагу діячів місцевого самовряду-
вання, адже доля міста напряму залежала від політичної ситуації у
Києві. Проте гласні єлисаветградської міської думи проігнорували і
цю важливу подію, хоча безумовно знали про неї.

Натомість думців більше турбували прояви антисемітизму у місті
та можливі єврейські погроми, пограбування єврейських кладовищ,
а також загальне погіршення криміногенної ситуації у місті, що вва-
жалося наслідком дій організованих злочинних груп. Також депутатів
цікавили відносини з Радою робітничих депутатів, зростання цін на
різноманітні товари у місті, взаємодія з військовими та міліцією, але
аж ніяк не центральний орган самоорганізації українців та його пре-
тензії на повну владу в українських губерніях.

3 липня був проголошений ІІ Універсал, який чітко декларував
прагнення керівництва Центральної Ради рухатися у межах загально-
російського революційного процесу і досягати української автономії
шляхом домовленостей із загальноросійською демократією. Здавало-
ся б, що даний документ повинен бути викликати схвальну реакцію
міського представництва. Проте у реальності і цей епізод не знайшов
відображення у документах міської думи.

Протягом весни та літа 1917 року режим роботи Міської думи
майже не змінився. Дума займалася, головним чином, господарськи-
ми питаннями та час від часу закликала місцеве населення до спокою

11

і допомоги армії у продовженні імперіалістичної війни. У серпні було
здійснено переобрання складу Міської думи. В результаті у думі біль-
шість отримали представники соціалістичних партій міста, а саме:
російської соціал-демократичної партії, єврейської соціалістичної
партії «Бунд», польської соціалістичної партії, російської партії со-
ціалістів-революціонерів, об’єднаної соціалістичної єврейської партії.

Крім того, у думі, яку назвали народною на противагу попередній,
що складалася переважно з лібералів (партії народної свободи та кон-
ституційних демократів), представництво отримали і проукраїнські
сили. Зокрема, від української партії соціалістів-революціонерів до
думи був балотований відомий кооператор Микола Левитський, який
проголосив на засіданні 16 серпня 1917 року першу у Міській думі
Єлисаветграда промову українською мовою, зафіксовану журналом
засідань.

Як не дивно і у цій промові фактично не згадувалася ні Централь-
на Рада, ні її заходи. Навпаки, Левитський заявив, що програма його
партії у Думі полягає у задоволенні потреб трудового народу без різ-
ниці у національностях. Себе Левитський також охарактеризував як
федераліста і противника централізації влади, що хотіла правити з
Петрограду. Проте вже один з наступних виступаючих – представник
ради робітничих депутатів гласний В. Штамм, оголосив головною ме-
тою діяльності порятунок Росії, якого не може бути без порятунку ре-
волюції. Обговорення завершилося визначенням посадових окладів
керівництва думи, а також вибором нового складу управи, що вияви-
лися невдалими.

Засідання 6 вересня було зібрано після придушення заколоту,
який очолив верховний головнокомандувач усіма збройними силами
Росії генерал Корнілов. Відповідно до журналу, засідання почалося
із оголошення телеграми московської міської управи, що засуджува-
ла заколот, висловлювала повну довіру Тимчасовому уряду і місти-
ла прохання проінформувати про положення на місцях. У відповідь
представники усіх партій, що входили у Міську думу виголосили
проекти резолюцій, що також засуджували корніловський заколот і
висловлювали солідарність із загальноросійським Тимчасовим уря-
дом у боротьбі з контрреволюцією. Після виголошення промов гласні
обрали нарешті новий склад міської управи та підвищили заробітну
платню посадовим особам.

Таким чином, документи тієї доби, що зберегаються у Державно-
му архіві Кіровоградської області свідчать, що зміни ситуації у місті

12

і повіті все ж таки відбувалися, проте не через процеси на місцях, а
через стрімкі зміни у політичній ситуації у Російській імперії/респу-
бліці у цілому. Якщо антибільшовицька кампанія, спроба липневого
перевороту у Петрограді та провал загального наступу російської
армії влітку 1917 року фактично жодним чином не змінили співвід-
ношення сил, то заколот генерала Корнілова і його поразка не тільки
викликали обурення політичної спільноти міста, але й спричинили
розшарування політичних сил у місті, що також було відображено у
різноманітних документах тієї доби.

______________________________

ÄÎÊÓÌÅÍÒÈ ÐÎÇIJËÓ

______________________________

Об’ява
від Єлисаветградскої Повітової Земскої Управи

От Министров Военного и Земледелия в виду сократившегося в по-
следнее время подвоза хлеба к станциям последовало следующее рас-
поряжение:

1) Все владельцы хлеба, запродавшие таковой для армии и недоста-
вившие до сего времени, должны немедленно приступить к усиленному
вывозу хлеба на станции.

2) В тех местностях, где на основании этого распоряжения подвоз
хлеба не начнется в трехдневный срок или пойдет слабо, надлежит в
срочном порядке приступить к реквизиции хлебов, как у частных вла-
дельцев, так и у крестьян.

3) Реквизицию производить с понижением твердой цены на 15%, а в
случае недоставки владельцами реквизированного хлеба на станции, с
пониженной цены удерживается и стоимость перевозки.

Доводя об изложенном до сведения г.г. хлебовладельцев, запро-
давших хлеб Земской Управе для армии, Управа просит принять самые
действительные меры к вывозу хлеба на станции, во избежание произ-
водства реквизиции.

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос Юга», 02.03.1917 р., № 50, арк.5,інв. № 1184.

13

Маніфест про зречення Миколи ІІ

Высочайший Манифест

об отречении от престола

Государя Императора.

Божею милостью.
Мы, Николай Вторый, Император Всероссийский Царь Польский,

Великий Князь Финляндский и прочая, и прочая.

Объявляем всем нашим верным подданным:
В дни великой борьбы с внешним врагом, стремящимся почти три
года поработить нашу Родину, Господу Богу угодно было ниспослать
России новое тяжкое испытание.
Начавшиеся внутренние народные волнения грозят бедственно от-
разиться на дальнейшем ведении упорной войны.
Судьба России, честь геройской нашей армии, благо народа, все бу-
дущее дорогого нашего Отечества требуют доведения войны во что бы
то ни стало до победного конца.
Жестокий враг напрягает последние силы, и уже близок час, когда
доблестная армия Наша, совместно со славными союзниками Нашими,
сможет окончательно сломить врага.
В эти решительные дни в жизни России почли Мы долгом совести
облегчить народу Нашему тесное единение и сплочение всех сил народ-
ных для скорейшего достижения победы и в согласии с Государственной
Думой признали Мы за благо отречься от Престола Государства Россий-
ского и сложить с Себя Верховную власть.
Не желая расстаться с любимым Сыном Нашим, мы передаем на-
следие Наше Брату Нашему Великому Князю Михаилу Александровичу.
Благословляя его на вступление на Престол Государства Россий-
ского, заповедуем Брату Нашему править делами государственными
в полном и ненарушимом единении с представителями народа в зако-
нодательных учреждениях на тех началах, кои будут ими установлены,
принеся в том ненарушимую присягу.
Во имя горячо любимой Родины призываем всех верных сынов От-
ечества к исполнению своего святого долга перед ним повиновением
Царю в тяжелую минуту всенародных испытаний и помочь ему, вместе

14

с представителями народа, вывести Государство Российское на путь по-
беды, благоденствия и славы.

Да поможет Господь Бог России.
На подлинном Собственною Его Императорского Величества рукою
подписано:

«Николай»
2 марта, 3 часа, 1917 года.
Город Псков.
Сорешил: Министр Императорского Двора генерал-адъютант граф
Фредерикс

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос Юга», 03.03.1917 р., № 51, арк.8, інв. № 1184.

Заява великого князя Михайла Олександровича

Тяжелое бремя возложено на Меня волею Брата Моего, передавше-
го Мне Императорский всероссийский престол в годину безпримерной
войны и волнений народа.

Одушевленный единой со всем народом мыслью, что выше всего
– благо родины нашей, принял Я твердое решение – в том лишь случае
воспринять Верховную власть, если такова будет воля великого народа
Нашего, которому надлежит всенародным голосованием через предста-
вителей своих в учредительном собрании установить образ правления
и новые основные законы Государства Российского.

Посему, призываю благословение Божие, прошу всех граждан Дер-
жавы Российской подчиниться временному правительству, по почину
Государственной Думы возникшему и облеченному всей полнотой вла-
сти, впредь до того, как созванное в возможно кратчайший срок на ос-
нове всеобщего, прямого, равного и тайного голосования учредительное
собрание своим решением об образе правления выразить волю народа.

На подлинном подписано:
«Михаил»

3 марта 1917 года.
Петроград.

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос Юга», 03.03.1917 р., № 51, арк.8, інв. № 1184.

15

Повідомлення у газеті «Голос Юга»

По городу.
На улицах небывалое оживление…
У конторы газеты «Голос Юга» тысячная толпа ждет
выпуска телеграмм.

В 5 ч. дня появляется Высочайший манифест об отречении Государя
Императора от Престола, встреченный населением с большим спокой-
ствием. Телеграммы нарасхват брались в конторе газеты до позднего
вечера.

Весть о петроградских событиях вызвала во всех слоях общества
большую радость. На улицах совершенно незнакомые люди поздравля-
ли друг друга.

В городе все время царил порядок.
На заводах рабочие ни на минуту не отходили от рабочих станков.

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос Юга», 03.03.1917 р., № 51, арк.9,інв. № 1184.

Витяг із журналу надзвичайного засідання
Єлисаветградської Міської Думи за участі представників

від робітників м. Єлисаветграда. 4 березня 1917 року

Открыв заседание в 3 час. 40 мин. дня, Городской Голова сообщает
Собранию, что в результате событий последних дней в России образова-
лось новое ВРЕМЕННОЕ ПРАВИТЕЛЬСТВО. На обязанности городского
управления лежит обеспечение спокойствия в городе и предотвраще-
ние возможности каких-либо эксцессов в связи с происшедшими собы-
тиями. Рабочие местных заводов уже сорганизовались в этих целях, и
через своих уполномоченных предложили свое содействие в деле под-
держания порядка и спокойствия, почему представители эти и пригла-
шены в настоящее заседание. Но прежде чем приступить к обсуждению
необходимых мероприятий, выработка которых является целью насто-
ящего Собрания, Городской Голова предлагает стоя заслушать копию
Высочайшего Манифеста и телеграмму Его Императорского Высочества
Великого князя Михаила Александровича. Все встают.

16

Затем прочитаны были: 1/ Высочайший Манифест об отречении от
престола Николая ІІ Александровича за себя и за сына, и о передаче пре-
стола Великому князю Михаилу Александровичу, и 2/ заявление Велико-
го княза Михаила Александровича об отказе от воспринятия Верховной
власти впредь до Учредительного Собрания, которое и установит образ
правления и новые основные законы государства Российского, и с при-
зывом ко всем гражданам подчиниться временному правительству, об-
леченному всей полнотой власти до созыва Учредительного Собрания.

Затем Городским Головой оглашено также изданное до получения
Высочайшего Манифеста об отречении, объявление генерал-губерна-
тора Одесского военного округа с призывом населения к сохранению
спокойствия.

Напомнив о всей важности и серьезности переживаемого момента,
налагающего чрезвычайную ответственность за все предпринимаемые
шаги, Городской Голова полагает, что Собранию надлежит заявить о
признании Временного Правительства и теперь же выработать меры,
направленные к поддержанию мирного течения жизни в городе и к обе-
спечению населения продовольствием и прочими предметами первой
необходимости...

ДАКірО, Ф. - 18, оп. 1, спр.578, арк. 46-46 зв.

Звернення Єлисаветградської міської думи до населення
після зречення імператора Миколи ІІ та передачі влади

тимчасовому уряду

К населению от Елисаветградской городской думы.

Вчера городская дума, по получении манифеста об отречении от
престола Императора Николая ІІ и передачи власти новому временному
правительству, собралась в чрезвычайное заседание с участием пред-
ставителей местных рабочих.

Решив первым долгом послать приветствие Государственной думе,
ее председателю и новому правительству, собравшиеся постановили
обратиться к населению гор. Елисаветграда со следующим воззванием:

– Судьба нашей родины вверена новому правительству, облеченно-
му доверием народных председателей. Трудна его задача – устранить

17

разруху, созданную преступными действиями свергнутого ныне пра-
вительства и велика его ответственность в годину жестокой борьбы с
сильным врагом. Лучшие люди страны, вошедшие в состав нового пра-
вительства, проникнутые горячей любовью к родине, справятся с этой
задачей только в том случае, если весь народ, как один человек, спо-
койно и без шуму, признавая и себя ответственным, пойдет за новым
правительством. Сильный враг, с которым борется наша армия, только
и ждет, чтобы у нас возникли беспорядки, только и надеется, что мы
начнем враждовать между собой и этим облегчит ему путь к нашему
поражению. Но он ошибся и на этот раз в своих расчетах. Армия стала
на сторону нового правительства. Теперь, когда главная причина наших
настроений – неспособное и преступное правительство – устранена, на
фронт должны быть обращены наши взоры и направлены наши усилия.
Сила армии всецело зависит от силы тыла, а сила тыла прежде всего – в
порядке организации.

Поможем же новому правительству не словом, а делом. Примемся
дружно за работу. Теперъ не время речей и манифестаций, а время дела.
Пусть каждый из нас по долгу совести несет свой труд туда, где он будет
полезен. Отбросим всякую рознь и общими усилиями поможем нашим
защитникам сломить врага и приступим к устроению нашей родины.

Дума постановила учредить общегородской комитет из представи-
телей города и общественных учреждений, который будет стремиться
обеспечить необходимый порядок, а также облегчит переживаемые
продовольственные затруднения.

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос Юга», 08.03.1917 р., № 55, арк. 9, інв. № 1184.

Телеграма виконавчого комітету ради солдатських та
робітничих депутатів щодо попередження проявів анархії

та спільну революційну боротьбу солдатів і офіцерів

От исполнительного комитета совета солдатских и рабочих депутатов.

Товарищи граждане! Новая власть, создающаяся из общественно–
умеренных слоев общества, объявила сегодня о всех тех реформах, ко-

18

торые она обязуется осуществить, частью еще в процессе борьбы со ста-
рым режимом, частью по окончании этой борьбы. Среди этих реформ
некоторые должны приветствоваться широкими демократическими
кругами: политическая амнистия, обязательство принять на себя подго-
товку учредительного собрания, осуществление гражданских свобод и
устранение национальных ограничений, и мы полагаем что в той мере,
в какой нарождающаяся власть будет действоватъ в направлении осу-
ществления этих обязательств и решительной борьбы со старой вла-
стью, демократия должна оказать ей свою поддержку.

Товарищи граждане! Приближается полная победа русского наро-
да над старой властью, но для победы этой необходимы исключитель-
ная выдержка, твердость. Нельзя допускать разъединения и анархии.
Нужно немедленно пересекать все бесчинства, грабежи, врывания в
частные квартиры, расхищения и порчу всякого рода имущества, за-
хваты общественных учреждений и упадок дисциплины. Анархия губит
революцию и народную свободу. Не устранена еще опасность военно-
го движения против революции. Чтобы предупредить ее, весьма важ-
но обеспечить дружную, согласованную работу солдат с офицерами.
Офицеры, которым дороги свободы и прогрессивное развития родины,
должны употребить все усилия, чтобы наладить совместную деятель-
ность с солдатами; они будут уважатъ в солдате его личное и граждан-
ское достоинство, будут бережно обращатъся с чувством чести солдата.

Со своей стороны солдаты будут помнить, что армия сильна лишъ
союзом солдат и офицерства, что нельзя за дурное поведение отдель-
ных офицеров клеймить всю офицерскую корпорацию. Ради успеха
революционной борьбы надо проявить терпимость и несущественных
проступков против демократии тех офицеров, которые присоединились
к решительной окончательной борьбе, которую вы ведете со старым ре-
жимом.

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос Юга», 08.03.1917 р., № 55, арк. 10, інв. № 1184.

19

Звернення загальноміського комітету
до населення м. Єлисаветграда

ОТ ОБЩЕГОРОДСКОГО КОМИТЕТА
к населению г. Елисаветграда.

Городская полиция наша торжественно обязалась служить новому
правительству и переходит в распоряжение города. Все нежелательные
из ее состава чины удаляются, за ее деятельностью будут следить сле-
дующие городские комиссары, на обязанности которых будет лежать
проверка правильности всех личных задержаний.

1) присяжный поверенный Н.В.Левитский – в городском полицей-
ском управления.

2) Мировой судья А.К.Серединский – в 1-й полицейской части.

3) Председатель съезда мировых судей Ф.А.Немирович – во 2-й части.

4) Член окружного суда В.И.Васильев – в 3 части.

5) Представитель рабочих Г.А.Струков – в 4-й части.

Кроме того, комиссарам поручено установить, помимо полиции,
добровольную охрану из лиц по указанию местного совета рабочих де-
путатов.

По постановлению общегородского комитета в форму полицейских
чинов внесены некоторые изменения, которые даже внешним образом
будут свидетельствовать о происшедшей перемене в положении поли-
ции и в ее отношении к новому порядку.

Соответственно с этим должно измениться и отношение населения
к полиции, которая является охранителем порядка. Поэтому общего-
родской комитет и избранные им городские комиссары просят насе-
ление относиться к полиции с доверием и подчиняться ее законным
требованиям.

Нарушители же порядка не могут быть терпимы ни при каком строе
и должны подвергаться ответсвенности.

Председатель общегородского комитета Димитрий Горшков.
Секретарь Крамаренко.

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос Юга», 08.03.1917 р., № 55, арк. 11, інв. № 1184.

20

Повідомлення про скасування жандармського відділення

Упразднение жандармского отделения.

К 2 ½ ч. дня в городскую управу прибыл помощник губернского
жандармск. управл. Ужумедский-Грицевич и заявил председателю об-
щегородского комитета Д.С.Горшкову, что он предоставляет себя в рас-
поряжение комитета и ждет от него указаний.

Обсудив вопрос с комиссарами, председатель комитета объявил
жандармск. подп.<олковнику> Ужумедскому-Грицевичу, что ввиду об-
щего распоряжения правительства об уничтожении охранных отделе-
ний и жандармской полиции комитет считает должность помощника
начальника жандармского отделения в Елисаветграде упраздненной,
почему предлагает ему и подведомственным ему жандармам сдать ору-
жие городскому управлению. Кроме того, комитет считает необходи-
мым принять меры к охране архива упраздненного отделения, а именно
опечатать его и перевезти в городскую управу.

Жандармский подполковник заявил, что он подчиняется всем рас-
поряжениям комитета.

После этого члены-комиссары Ф.А.Немирович, А.К.Серединский,
Г.А.Струков, Н.В.Левитский, председ. Комитета Д.С.Горшков в сопро-
вождении полицеймейстера и пристава 2й части отправились в кан-
целярию жандармского отделения, где архив и все делопроизводство,
оружие – револьверы и шашки были опечатаны и в 25 мешках были
перевезены в городскую управу.

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос Юга», 08.03.1917 р., № 55, арк. 11, інв. № 1184.

Привітання духовенства
з нагоди створення єлисаветградського

виконавчого комітету

От елисаветградского духовенства
Исполнительному комитету г. Елисаветграда.

Православное духовенство г. Елисаветграда во главе со мною, бла-
гочинным елисаветградского округа, протоиреем Павлом Колосовым,
сим докладываем исполнительному комитету, что, прочитавши в храмах

21

манифест об отречении бывшего Императора от престола, духовенство
с церковной кафедры выяснило молящимся важность и существенную
пользу безусловного подчинения новому временному правительству
и всем его распоряжениям на месте, в г. Елисаветграде. Духовенство,
приветствуя быструю организацию Елисаветградского исполнительна-
го комитета, единогласно выражает полную и соединненную готовность
исполнять все распоряжения комитета по первому требованию и дол-
гом почитает молитъ Господа, да поможет Всевышний членам комитета
потрудиться на благо, на пользу родины, поработатъ в устроении отече-
ства на новых началах, мира, свободы и справедливости, содействовать
всеми силами славному христолюбивому воинству в победе над жесто-
ким, упорным врагом – тевтонами – немцами.

Со своей стороны, православное духовенство изъявляет готовность
не за страх, а за совесть в зависящих делах и обстоятельствах потру-
диться на пользу комитета.

От лица всего Елисаветградского духовенства благочинный, прото-
ирей Павел Колосов

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос Юга», 09.03.1917 р., № 56, арк.15, інв. № 1184.

Повідомлення про заворушення у м. Єлисаветграді

По городу.
Вчера среди населения стали циркулировать слухи о том, что в горо-
де вспыхнули беспорядки. Оказалось, что проезжавшая воинская часть
с вокзала направилась к воинскому начальнику с требованием освобо-
ждения из под стражи солдат, содержащихся на гауптвахте, при кон-
войной команде. После некоторых переговоров, солдаты эти пришли к
конвойной команде и освободили всех находящихся под стражей. Сре-
ди выпущенных оказалось 40 дезертиров, задержанных за уголовные
преступления. Неудовлетворившись этим, толпа солдат <направилась>
к тюрьме с намерением освободить заключенных там солдат. К этому
времени к тюрьме прибыли комиссары, члены общегородского коми-
тета, прокурор и другие власти. Назначенным воинским начальником
лицом были пересмотрены дела о заключенных в тюрьме, после чего
19 солдат и были освобождены с тем, чтобы немедленно отправить в
сответствующие их воинские части.

22

Кроме этого происшествия, часов в 12 дня толпа разгромила сыск-
ное отделение.

Накануне бул разгромлен дом терпимости.
В течении дня по улицам наблюдалось большое скопление публики.
Во время собрания совета рабочих депутатов возле здания город-
ской народной аудитории, на городском бульваре собралась большая
толпа.
К вечеру порядок был восстановлен. В разных местах была установ-
лена охрана из рабочих и войсковых частей.

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос Юга», 09.03.1917 р., № 56, арк. 15,інв. № 1184.

Постанова Елисаветградського повітового з’їзду
від 09 березня 1917 р. щодо підпорядкування владі

Тимчасового уряду

Законная власть перешла к временному правительству, посему
земским начальникам надлежит разъяснить сельскому населению, что
существующее в настоящее время временное правительство являет-
ся вполне законным, решениям которого население обязано беспре-
кословно подчиняться. Но недостаточно этого, необходимо также вну-
шать населению, что действующее правительство не только законно, но
образовано исключительно для блага народа, почему население долж-
но относиться к временному правительству с полным доверием.

Согласно последнему распоряжению правительства, власть губер-
натора передана временно председателю губернской земской управы,
а правительственным комиссаром в уезде назначен председатель уезд-
ной земской управы, посему земским начальникам в видах достижения
возможно большего объединения в своих действиях следует согласо-
вать их с распоряжениями уездного комиссара. Земские начальники
должны быть земскими не только по названию, но и по характеру своей
деятельности.

Во избежание неправильных толкований темными силами суще-
ствующего положения – первой обязанностью земских начальников
есть призывать население к полному подчинению распоряжениям вре-

23

менного правительства, без чего не может быть достигнута ожидаемая
всей Россией окончательная победа над врагом.

Председатель елисаветградского барон Медем
уездного съезда

Секретарь Д.Колесниченко

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос Юга», 10.03.1917 р., № 57, арк.19, інв. № 1184.

Повідомлення про формування українських полків

Киев, 16 марта. В ряде собраний украинцев – офицеров, солдат, юн-
керов, военных врачей и военных чиновников – поставлено сформиро-
вать из добровольцев лиц, свободных от военной службы, украинский
полк всех родов оружия.

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос юга», 17.03.1917, арк. 28 а, інв .№ 1184.

Повідомлення про перше засідання
української громади Єлисаветграда

Среди украинцев

В воскресенье, 19 марта, в помещении биржи под председатель-
ством Н.В. Левитского состоялось первое заседание украинской гро-
мады. В речи председателя и речи других ораторов ярко и красочно
освещено было недавнее прошлое Украины в ее стремлении к воле.
Политическим лозунгом всех говоривших выставлена была автономия
Украины на основе федеративной республики. Собрание с большим ин-
тересом выслушало сказанную с подъемом речь галичанина Верховин-
ца о современной борьбе галичан за культурное и политическое само-
определение их в Австрии. А Ф. Шафонский в блестящей сильной речи
указал на опасность, грозящую новорожденной свободе со стороны ев-
ропейского самодержца немецкого и призвал к энергичной поддержке
народного правительства в великой борьбе.

Председатель совета рабочих депутатов Талалаев приветствовал со-
брание от лица совета.

24

Постановлено послать приветствие временному правительству, со-
вету рабочих депутатов елисаветградскому и петроградскому, киевской
центральной раде и Брусилову.

Избрана организационная комиссия, которой поручено набрать из
своей среды 3 делегатов на киевский съезд, взять на себя организацию
местной украинской громады для осуществления задач политических,
экономических и культурно-просветительных.

Хором украинской труппы пропета была «вечная память» павшим
борцам за свободу и исполнено два украинских гимна.

На украинский фонд собрано присутствующими около 400 р.

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос юга», 20.03.1917 р., арк. 33, інв .№ 1184.

Повідомлення про зібрання робітників-українців
єлисаветградських заводів

29 марта в зимнем театре состоялось первое собрание рабочих-у-
краинцев всех городских заводов. На собрании присутствовали более
ста рабочих. Среди них было также много представителей украинской
нтеллигенции, артисты украинской труппы, студенты и др.

Председателем собрания был избран Н.В. Левитский, товарищами
председ. П.И. Лаженко и Д.С. Бондаровский, секретарем – В.А. Никитин.

Собрание единогласно приняло следующие резолюции:
1) Собрание рабочих-украинцев елисаветградских заводов призна-

ет, что современная школа на Украине не соответствует своему
назначению, вредит украинскому народу, понижая его культур-
ный уровень, что влияет на его экономическое положение. Поэ-
тому необходимо в школах вести обучение детей на родном укра-
инском языке по учебникам, приспобленным к жизни украинских
детей. Обучение русскому языку, как обязательный предмет пре-
подавания, начинать с 3-го года. Немедленно организовать для
учителей народных школ курсы украинского языка, литературы и
истории Украины, чтобы подготовить их к новой работе, причем
все это должно преподаваться и в учительских институтах, семи-
нариях, гимназиях и университетах на Украине.

25

2) Постановлено просить городской комитет, земскую и городскую
управы, чтобы все воззвания и объявления от этих учреждений
печатались как на русском, так и на украинском языке.

3) Постараться, чтобы в заводских библиотеках были украинские
книги и газеты.

4) Обратиться к настоятелям церквей с просьбой, чтобы на предсто-
ящей Пасхальной обедне Евангелие от Ивана читалось также на
украинском языке.

В заключение был избран постоянный совет (рада) рабочих-украин-
цев, представителей от всех заводов города, в количестве 12 человек с
предоставлением заводам еще дополнительных выборов представите-
лей в этот совет.

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос юга», 31.03.1917 р. арк.48, інв. № 1184.

Повідомлення про грошові пожертвування окремих осіб,
службовців, вояків на Український національний фонд

Жертви на Український Національний фонд
за час від 26-31.05.1917 р.

Зібрано в Інф. Бюро – карб. 406-68.
від Маланюка – сріблом 2 карб. і дві срібні відзнаки
від Ярошевського – карб. 3
від Абрамовича – карб. 15
від Евтушенко – карб. 100
від солдатів-українців 1-ої батар. 32 арт. бригади – карб. 118
від укр. Військ. Ради Гайсинського Гарнізону – карб. 420
від Укр. громади – 211
від Нікольського полку – крб. 30
Пішого Львівського полку – крб. 708
від Україн. Громади 265 пішого полку – крб. 200
від різних громад – крб. 1691-38
від Товариства «Просвіта» – крб. 38
від села Черняхіна – крб. 20
від Ради Козелецької громади – крб. 462

26

від громади с. Остролуче, Бережанов. – крб. 80
від Грицька Мироненка зібрано в с. Скобцово . – крб. 105
від офіцерів і солдатів 48 піш. Одеського полку – крб. 131
від Ученської "Просвіти" – крб. 644
від служащих Деміївської зем. лічебниці – крб. 18
від лікаря Миколи Кісілевича – крб. 226
від членів Товариства "Полуботка" – крб. 3-90
від солдатів 296 польової військової хлібопекарні – крб. 17-50.
ДАКірО, ДІФ, газета «Нова рада», 12.07.1917 р., № 86, арк. 10 зв.

27

РОЗДІЛ 2 БІЛЬШОВИЦЬКИЙ ПЕРЕВОРОТ У ПЕТРОГРАДІ ТА
ЙОГО ВІДГОМІН У ЄЛИСАВЕТГРАДСЬКОМУ ЖИТТІ
(ЖОВТЕНЬ  ЛИСТОПАД 1917 р.)

У вересні 1917 року до міста прибув відомий
пропагандист, у минулому – лівий есер, а тепер
більшовик, Закс-Гладнєв. Він фактично очолив
місцеву більшовицьку фракцію у Раді, а згодом
наполіг на створенні більшовиками власної ор-
ганізації. З цього моменту більшовицька фракція
у Раді робітничих та солдатських депутатів по-
стійно демонструвала, що являє собою особливу
політичну силу, цілком відмінну від решти «дріб-
нобуржуазних» діячів і у всіх випадках займала
архіреволюційну позицію, спрямовану на пова-
лення влади Тимчасового уряду в місті та повіті.

Жовтневий переворот у Петрограді став не-
сподіванкою для єлисаветградських прибічників
революційної демократії. Події навколо більшо-
вицького заколоту 25–26 жовтня (7–8 листопада
за новим календарним стилем) 1917 року викли-
кали жваву реакцію земських гласних.

28

На засіданні 26 жовтня було обговорено телеграму комісара
Тимчасового уряду про збройний виступ більшовиків у Петрограді.
Також обговорювалися новини з Одеси про спробу більшовицьких
частин захопити пошту та телеграф. Ще одну телеграму було отри-
мано від Московської міської думи, в якій її члени заявляли, що біль-
шовицький заколот загрожує скликанню Установчих зборів, посла-
блює фронт, відкриває шлях для контрреволюції. Єлисаветградські
гласні підтримали оцінку більшовицького перевороту, яку надали
Московської міської думи.

Окрім того, гласний В. Харциєв оголосив більшовицький рух
контрреволюційним і популістським, а також закликав рішуче бо-
ротися проти більшовизму. Практично усі політичні сили, що були
представлені у міській думі, засудили більшовицький переворот і
закликали представників усіх прошарків міського населення взяти
участь у діяльності комітету по боротьбі з анархією.

У Раді 27 жовтня 1917 року також зібралося засідання для обгово-
рення факту Жовтневого повстання і рішень ІІ З᾽їзду Рад. При цьому,
меншовик Глейзер подав проект резолюції, що містила протест проти
перевороту, а есер Тягай закликав сприяти ліквідації заколоту. Закс
намагався заперечувати, але йому не дали закінчити, більшовики
знову покинули засідання. Зібрання ухвалило протестну резолюцію
при 55 голосах схвалення та 22 голосах тих, хто утрималися.

Наступне засідання Міської думи, що було проведене 28 жовтня
знову було присвячене засудженню більшовицького перевороту, об-
говоренню перших заходів ужитих більшовиками, а також пошуків
спільного ставлення до нової центральної влади. Результатом стала
коротка телеграма на підтримку Установчих Зборів та проти більшо-
вицького виступу.

31 жовтня відбулося термінове зібрання Ради для зустрічі деле-
гатів З᾽їзду Рад, що повернулися з Петрограду. Журбинський вважав
переворот рухом мас, але Штамм назвав повстання «дворцовым пе-
реворотом», а з᾽їзд – приватною нарадою більшовиків. Місцеві біль-
шовики запропонували встановити у місті владу Ради робітничих
депутатів. Проте у Раді на той момент переважали соціалісти-рево-
люціонери та соціал-демократи (меншовики). Тому Рада виступала
проти розповсюдження влади Рад.

Більшовицький переворот у столиці також призвів до того, що
шляхи усіх напрямків революційної демократії почали розходитися
більш рішучо. Якщо більшовики хотіли посилення ролі Ради з пер-

29

спективою усунення від управління містом Земського зібрання, то
земське зібрання активно почало обговорювати варіанти уникнення
визнання влади Ради народних комісарів. Як альтернатива розглядав-
ся і варіант визнання Центральної Ради.

З іншого боку, наступний етап українського державотворення,
а саме: ІІІ Універсал та проголошення ним Української Народної
Республіки, вже традиційно був проігнорований думцями. Значним
контрастом до цього стало засідання думи від 17 листопада (за старим
календарним стилем). На засіданні було обговорено скарги представ-
ників від робітників стосовно збільшення ціни на цукор і обговорено
заходи із введення у місті нормованого постачання цього продукту з
метою обмеження його споживання. Подібні ж питання, що стосува-
лися подорожчання та боротьби з ним, обговорювалися на засідан-
нях 22 та 27 листопада. Жодної згадки про заходи Центральної ради у
журналах засідань не зафіксовано.

Одночасно діячі української орієнтації розпочали українізацію міс-
цевих військових частин, зокрема Єлисаветградського кавалерійського
училища, яким командував український есер Василь Акацатов.

21 листопада більшовицька партія у місті була підтримана приїз-
дом до міста Григорія Зінов᾽єва, одного з членів більшовицького ЦК.
Зінов᾽єв виступив з промовою у Єлисаветградському театрі. Після
промови відбулося обговорення головних її тез, проте Зінов᾽єв, по-
силаючись на погане самопочуття, не брав участі у дискусії і за нього
запекло сперечався з меншовиками Гомберг – один з лідерів місцевих
більшовиків.

25 листопада більшовики отримали підтримку від членів Петро-
градського та Мінського військово-революційних комітетів, членів
ревкомів Балтійського та Чорноморського флотів, які приїхали до
Єлисаветграду. Усі вони, очолювані Григорієм Зінов᾽євим, взяли
участь у засіданні єлисаветградської Ради. Гості закидали єлисавет-
градцям пасивність та відставання від загальноросійського рево-
люційного процесу. Виникла суперечка з приводу можливості і до-
цільності взяття влади у місті Радою. Як підсумок, суперечка не була
вирішена, а переросла у конфлікт. Більшовик Скульський відмовився
від головування, а інші прибічники більшовиків вийшли з виконав-
чого комітету. Натомість головуючим було обрано командира кава-
лерійської школи Акацатова.

Далі обговорювалися три питання: про поточний момент, про
Центральну Раду та про ставлення земства до Робітничо-Селянської

30

Ради. Незважаючи на промови Зінов᾽єва засідання ухвалило рішен-
ня, які суперечили планам більшовиків.

Одночасно обиралися представники від єлисаветградської грома-
ди на з᾽їзд Тимчасової Ради Народних Комісарів до Херсону. Як у Раді,
так і у Думі точилися суперечки навколо цілей та завдань цього з᾽їз-
ду. У Раді більшовики вимагали надсилати делегатів з вирішальним
голосом лише у тому випадку, якщо будуть голосувати за визнання
влади більшовицького уряду. Українці у Раді і Думі вимагали визнан-
ня влади Центральної Ради. Більшість представників старої міської
політичної еліти-есери, меншовики, кадети зайняли вичікувальну
позицію і намагалися з᾽ясувати загальні тенденції, тому обрали пред-
ставниками на з᾽їзд людей, яким більшість делегатів Херсонського
з᾽їзду докоряли за пасивність.

Лише на засіданні земського зібрання 28 листопада 1917 року у
протоколі вперше була прямо згадана Центральна Рада. На засіданні
обговорювалося питання, пов᾽язане зі створенням більшовицького
уряду – Ради Народних Комісарів (РНК). При цьому гласний Штамм
зазначив, що визнавати владу петроградської Ради Народних Комі-
сарів не можна. Одночасно він підтримав ідею вислати делегатів на
губернський з᾽їзд у Херсоні, скликаний губернським комісаром Тим-
часового уряду Юріциним. З'їзд мав обговорити сучасний політич-
ний момент, а саме: ставлення до Центральної Ради та більшовицької
РНК, організацію губернської влади та поточні справи.

Також Штам сказав, що у випадку невизнання влади РНК, необ-
хідно визнати херсонський з᾽їзд ініціативною групою зі створення
Херсонської республіки, якщо, звісно, не визнавати владу Централь-
ної Ради або генерала Корнілова. Те саме заявив гласний Тарчук. Глас-
ний Еберман наполягав щодо з᾽ясування ставлення до Центральної
Ради, проте головуючий на засіданні Я. Метт прямо вказав на те, що з
питання визнання Центральної Ради досягти згоди не вдасться.

Дійсно, думки земців розділилися. Гласний Гайсинський пропо-
нував дати наказ делегатам на Херсонський з᾽їзд самим організувати
владу з огляду на безвладдя, але таку владу, яка б не належала «тільки
радам або Україні». У перебігу обговорення гласний Гайсинський вка-
зав на те, що певний спокій на Півдні Росії був забезпечений тим, що
український рух не дозволив більшовицькому досягти таких розмірів,
як в інших місцях. Гласний Штамм говорив про те, що питання про
підпорядкування Центральній Раді на з᾽їзді ставити не можна. Під-
порядкування Раді означало б перехід у інше підданство. Крім того,

31

Рада хоче вести самостійні переговори про мир, проте для цього вона
спершу повинна оголосити війну. Гласний Левитський заперечив,
стверджуючи, що у Єлисаветградському повіті 73% складають україн-
ці, а в Олександрійському – 86%. Відповідно не можна не визнавати
Раду, не питаючи у корінного населення. Тому, на думку Левитського,
не потрібно було збирати з᾽їзд у Херсоні, а краще було б визнати Цен-
тральну Раду. Однак у резолюції міської думи Центральна Рада так
і не була згадана, зате було оголошено вітання загальноросійським
Установчим зборам.

______________________________

ÄÎÊÓÌÅÍÒÈ ÐÎÇIJËÓ

______________________________

Резолюція з приводу більшовицького заколоту
у Петрограді, ухвалена на засіданні Єлисаветградського

міського зібрання 26 жовтня 1917 року

...В заключении резолюция голосуется в целом и принимается еди-
ногласно в следующем виде:

Елисаветградская Городская Дума, получив известие о попытке
большевиков вооруженной силой свергнуть Временное Правительство
и захватить власть в свои руки, заявляет: 1/ Россия находится на кану-
не созыва Учредительного собрания, которое полновластно разрешит
будущую судьбу России и ее народов; 2/ в тот момент, когда Россия
напрягает все силы, чтобы не смотря на разруху, которую несет вой-
на и продовольственный вопрос, достигнуть Учредительного Собрания;
большевики, выступая с оружием в руках, вносят в жизнь смуту и анар-
хию. Это грозит воспрепятствовать созыву Учредительного Собрания –
грозит опасностью нашествия внешнего врага ведет к гибели завоева-
ний революции.

Елисаветградская Городская Дума заявляет, что вооруженному
выступлению большевиков должна быть противопоставлена вся сила
оружия революционной армии, верной Временному Правительству,

32

действующему в контакте с Советом Республики и Центральным Ис-
полнительным Комитетом Совета рабочих, солдатских и крестьянских
депутатов.
ДАКірО, Ф. - 18, оп. 1, спр. 578, арк. 175-175 зв.

Резолюція з приводу більшовицького заколоту
у Петрограді, ухвалена на екстренному засіданні
Єлисаветградського міського зібрання 28 жовтня 1917 року

…Наконец голосуется резолюция, внесенная заступающим место го-
родского головы С.П.Крамаренко в целом и принимается единогласно
в следующем виде:

Товарищи и Граждане.
В Петрограде бельшевики пытаются захватить власть в свои руки.
Образован военно-революционный комитет опираясь не на организо-
ванную волю народных масс а на вооруженную силу броневики и пуле-
меты. Такая власть не есть власть народа и народ не должен признавать
этой власти. Такая попытка грозит гибелью революции и грозит втор-
гнуть страну во все ужасы вооруженной гражданской войны.
В свободной стране правительство должно быть на свободно от-
крыто заявленной воле народных масс, а не на острие штыков; толь-
ко власть, признанная полномочными органами демократии, каковым
ныне является временное правительство, против которого восстали
большевики, может быть нами признана. Вся страна должна соблюдать
спокойствие. Судьбы населения должно разрешить Учредительное Со-
брание.
По предложению гласного Ю.И.Тобилевича Дума постановила пору-
чить управе воззвание это возможно шире распространить среди насе-
ления...
ДАКірО, Ф. - 18, оп. 1, спр. 578, арк. 180 зв.-181.

33

Повідомлення про перевибори
Єлисаветградського виконавчого комітету
ради робітничих і солдатських депутатів

09 ноября 1917 г.

По принципу пропорционального фракционного представительства
вновь избраны в исполнительный комитет совета рабочих и солдатских
депутатов:

от фракции украинских С. Д.* ............................................9 предст.
от фракции украинских С. Р.*.............................................2 предст.
от фракции Бунда ................................................................2 предст.
от фракции РСДРП* .............................................................7 предст.
от фракции большевиков. ..................................................8 предст.
от фракции российских С. Р. ..............................................7 предст.
от фракции П. П. С.* ............................................................1 предст.
от фракции объединенных Е. С.* .......................................2 предст.
от фракции беспартийных..................................................2 предст.

*С.Д.-соціал-демократи
*С.Р.-соціал-революціонери
*П.П.С-польська партія соціалістів
* Є.С.-єврейські соціалісти

ДАКірО, ДІФ, газета «Известия» (Єлисаветград), 09.11.1917 р., № 132,
арк. 14, інв. № 1840.

Витяг з журналу засідання Єлисаветградського
міського зібрання 17 листопада 1917 року

...Гласный Тыщенко-Василевский напоминает первое заседание
Думы по вопросу о сахаре, когда не знали куда обратиться, п.ч. шла во-
йна между правительствами, и когда гласный предлагал постучаться во
все двери и обратиться в Киев к Центральной Раде. Но по принципиаль-
ным политическим убеждениям Дума не пошла на это, а мы стучались
в наименее надежные двери. Теперь Дума говорит нужно обратиться к
Комиссару несуществующего правительства, а младший не может отме-
нить постановления старшего. Опять говорят об объединении, о борьбе,
34

а против кого бороться. Дело в руках самого населения – зачем же куда-
то обращаться. Гласный опять предлагает обратиться к Центральной
Раде, при чем говорит, что этим он не думает натянуть власть Рады на
Думу: эта власть сама придет. Что же касается объединения, то комис-
сии только разъединяют, проще объединиться возле одного источника
– Центральной Рады. Надо откинуть политические соображения и всту-
пить на путь работы. Дума, как выразительница нужд всего населения,
должна обратиться к Центральной Раде, изложить все обстоятельства с
сахаром и просить распоряжения чиновникам, чтобы сахар продавался
по дешевой цене...

ДАКірО, Ф. - 18, оп. 1, спр. 578, арк. 196 зв. - 197.

Фрагмент лекції Григорія Зінов´єва у місті Єлисаветграді
21 листопада 1917 року

...У театра отчаянная давка. Театр битком набит. Галерка выражает
сильное нетерпение.

Лекция начинается обращением тов. ГОМБЕРГА к публике с прось-
бой соблюдать необходимый порядок. Затем, в коротеньком вступи-
тельном слове он обрисовывает Тов. ЗИНОВЬЕВА, как политического
деятеля и заключает слованим: «Вы знаете, как обласкала Тов. Зино-
вьева буржуазная пресса. Позвольте …. Представить вам Тов. Зиновьева
не как «немецкого присня», прибывшего в запломбированном вагоне,
«а как старого испытанного революционера». /АПЛОДИСМЕНТЫ/

Тов. ЗИНОВЬЕВ – Позвольте нам рассказать вам об истинном по-
ложении вещей в Петрограде. Я убедился что по мере отдаленности от
Петрограда все меньше и меньше знают правду. Буржуазная печать по-
старалась исказить то, что является величайшим событием в мировой
истории...

Даже, если бы не было большевиков, все равно правительство Ке-
ренского было бы свергнуто, но тогда было бы больше кровопролития и
меньше организованности, вот чего не хотят понять наши обвинители.
Падение правительства Керенского подготовлялось всем положением
России, настроением солдат, рабочих и крестьян. Разве лидер меньше-
виков Церетели, не признал сам в своей речи, в Петроградской Думе,
что в его тактике был серьезный недочет? Нельзя не отдать, конечно

35

должного меньшевикам, за их искреннее желание провести революцию
мирно, но политика меньшевиков была построена на стремлении найти
согласительную линию рабочего класса с буржуазией. Эта политика и
привела к тому, что случилось.

...
Нас обвиняют в гражданской войне, но ведь она началась еще
в апреле. Тогда нами был провозглашен лозунг «долой войну», тогда
после того как сотни тысяч рабочих и солдат пошли на улицу – слетел
Милюков. После этого началось движение в сторону пресловутой «коа-
лиции», после свержения царизма власть захватила буржуазия, потому
что она была организованна, обладала капиталом, потому что ее под-
держивали западно-европейские капиталисты, которые хотели малень-
кого переворота. Но не хотели грядущей великой революции.
Мы не обвиняем никого в том, что власть первые дни была у бур-
жуазии, но мы обвиняем Церетели, Чхеидзе и пр., что они, именно, для
предотвращения гражданской войны не порвали с коалицией.
Мы боролись за легальную революцию и в июле это было возможно
– после первого съезда зависело, чтобы власть перешла в руки Советов.
После корниловских дней мы предупредили, что еще возможен мирный
исход. Ленин в статье «О компромиссах» предлагал партии меньшеви-
ков и с.р. известный компромисс, но они отвергли его с презрением.
Демократическое совещание было использовано для соглашения с бур-
жуазией... И тогда оставалось только вооруженной силой свергнуть бур-
жуазию.
...
Возьмем вопрос о ВОЙНЕ. Вождь меньшевиков Церетели, не сдер-
жал своего обещания – тайные договоры не были опубликованы. В во-
просе о войне положение оставалось безнадежным. Союзная хохотала
над наказом Скобелеву; никаких надежд на мирную конференцию не
было. Ясно лишь было, что мы на всех парах мчимся к зимней кампа-
нии, когда в армии ни хлеба, ни одежды, ни снарядов.
Возьмем ЗЕМЕЛЬНЫЙ вопрос. Роль его в крестьянской стране ко-
лоссальна. Но было ясно, что при старой политике крестьяне земли не
получат... Крестьяне чувствовали новый обман, и при господстве мини-
стров-социалистов «необходимы стали» крестьянские восстания.
Возьмем НАЦИОНАЛЬНЫЙ вопрос. Инородцев в России половина
населения. Они стонали под игом царизма и теперь думали, что получат

36

полную свободу национального развития. И что же? Министры-социа-
листы поддержали указ о разгоне финляндского сейма – излюбленный
прием царя.

Это напоминало те времена, когда Герцен говорил «мне стыдно
быть русским». – Отсюда усиление у нас сепаратистского движения. То
же и с украинцами. Они не могли рассчитывать на буржуазию. Коали-
ция разъединила нас с Финляндией и Украиной.

Все это вместе взятое привело к вооруженному восстанию. Кто огля-
нется назад на эти 5 месяцев, то увидит, что тут был не простой недочет,
как выразился Церетели, это была ИЗМЕНА РЕВОЛЮЦИИ. Мы не запо-
дозревали – их личной честности; это было вне зависимости от них. Но
это было все же ИЗМЕНОЙ.

...
Мы сами удивлялись что так легко пало Правительство Керенского.
Несмотря на то, что Петроградский Гарнизон за эти месяцы специально
подбирался по «благонадежности» в дни, когда подошло восстание, ни
у Правительства, ни у Думы, ни у с.р. и меньшевиков не оказалось ни
одной сотни солдат, кроме ударниц, которые тоже были обмануты...

ДАКірО, Ф.П-2, оп.1, спр.274, арк. 1-3.

Витяг з журналу засідання Єлисаветградського
міського зібрання 22 листопада 1917 року

...3. Прочитана телеграмма генерала Духонина от 13 ноября сего
года.

4. Оглашены воззвания Всероссийского Комитета Спасения Родины
и Революции. Единогласно принимается резолюция следующего содер-
жания: Еслисаветградская Городская Дума протестует против попыток
разгона Петроградской и Московской городских Дум, избранных на ос-
нове всеобщего, прямого, равного и тайного пропорционального права,
всеми чинами государственной власти и приветствует мужественную
решимость гласных этих Дум в настоящий грозный час оставаться на
боевом посту служения народу.

5. Прочитана полученная от городской по делам о выборах в Учре-
дительное Собрание Комиссии, копия телеграмм председателя секре-
тариата Центральной Рады Винниченко, призывающей всех энергично

37

взяться за производство выборов в Украинское Учредительное Собра-
ние, немедленно и точно исполнять растпоряжения Главной комиссии.

Дума, не входя в обсуждение телеграммы, постановила, по предло-
жению гасного Гайсинского, передать рассмотрение вопроса об участии
городского самоуправления в работе по выборам в Украинское Учреди-
тельное Собрание фракциям...

ДАКірО, Ф. - 18, оп. 1, спр. 578, арк. 199-199 зв.

Витяг із журналу засідання Єлисаветградського
міського зібрання 27 листопада 1917 року

...3. По предложению заступающего место городского головы
С.П Крамаренко, указавшего, что завтра 28 ноября день назначенный
для открытия Всероссийского Учредительного Собрания. Дума едино-
гласно постановляет обратиться к населению города Елисаветграда с
следующим заявлением:

Граждане. Сегодня должно <открыться> Всероссийское Учредитель-
ное Собрание. В долгие тяжелые годы царского режима Россия всегда
все надежды свои на спасение и возрождение родины возлагала на Уч-
редительное Собрание, как единственного хозяина всей страны.

Наконец освобожденная Россия дождалась, настал день открытия
Учредительного Собрания, великий праздник Русской Земли. Но празд-
ник этот омрачен тревожными слухами о возможности противопостав-
ления воле народа, его избранникам силы физической, силы оружия.

Граждане, сплотимся вокруг Учредительного Собрания, все силы от-
дадим на защиту его. Елисаветградская Городская Дума призывает всех
под знамя, священное теперь для всех истинных людей. Вся власть Уч-
редительному Собранию.

По предложению председателя такие же приветствия Дума постано-
вляет послать Петроградской и Московской Думам.

По предложению гласного Левитского Дума постановляет воззвание
к населению опубликовать на русском, украинском, еврейском и поль-
ском языках...

ДАКірО, Ф. - 18, оп. 1, спр. 578, арк. 203 зв.

38

Витяг з журналу засідання Єлисаветградського
міського зібрання 28 листопада 1917 року

...Прочитаны извещение Временного Совета народных комиссаров
Херсонской губернии, обязательное постановление о предложении того
же Совета делегировать представителей на губернский съезд, созывае-
мый в Херсоне на 30 ноября сего года, а также телеграмма губернского
комиссара Юрицына о крайней необходимости присутствия на этом
съезде делегатов городов и земств. Вопросы подлежащие обсуждению
съезда: 1/ современный момент, 2/ отношение к Центральной Раде,
3/ отношение к Центральной власти, 4/ организация губернской власти,
и 5/текущие дела...

...Гласный Татарчук говорит, что в настоящее время, когда Времен-
ное Правительство пало, мы должны признать власть советов: мы не
должны ждать монарха и должны организовать власть на местах. Меж-
ду тем Городское Самоуправление молчит; мы сидим и ничего не дела-
ем. Если мы признаем съезд и власть губернского совета, то будет здесь
власть совета и будет порядок. А если не признаем, то должны признать
власть Рады. Чтобы поддержать Учредительное Собрание/ гласный
лично не думает, чтобы большевики думали разогнать Собрание/ не-
обходимо послать делегатов в Херсон и или признать власть Народных
Комиссаров, или создать свою власть...

...Гласный Штамм считает необходимым принять определенное
постановление по всем вопросам порядка дня съезда. Далее гласный
высказывается по всем этим вопросам. 1/ Современный момент – под
знаком Учредительного Собрания. 2/ Отношение к Центральной Раде –
мы должны сказать, что вопрос о подчинении Центральной Раде съезд
решать не должен. Подчинение Раде – это переход в другое подданство.
Рада думает вести самостоятельные переговоры о мире, а я думаю что
она сперва должна объявить войну. 3/ Отношение к центральной вла-
сти. – Не ясно идет-ли здесь речь об отношении к Ленину и Троцкому
или – какую власть мы должны создать. Думаю речь идет о первом.
Власть должна быть та, которую установит Учредительное Собрание.
Военную же диктатуру комиссаров мы считаем пагубной как и револю-
ции, и мы ее не признаем...

ДАКірО, Ф. - 18, оп. 1, спр. 578, арк. 210-210 зв, 211.

39

РОЗДІЛ 3. ПЕРША СПРОБА ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ
ВЛАДИ У МІСТІ (ГРУДЕНЬ 1917 р.  ЛЮТИЙ 1918 р.)

Тим часом більшовики з грудня 1917 року
розпочали підготовку до встановлення у місті
радянської влади. Незважаючи на те, що у зем-
ському зібранні повинні були знати про пла-
ни більшовицької фракції, воно продовжувало
ігнорувати загрозу. Грудень 1917 року − лютий
1918 року з точки зору історії розвитку україн-
ського революційного процесу мав виняткову
важливість. У цей період розпочалася перша
українсько-більшовицька війна, переговори у
Брест-Литовську, зміна влади у Києві. Незважа-
ючи на те, що думців більше цікавили питання
господарського життя міста, нові реалії посту-
пово пробивали собі життя. На засіданні міської
думи від 6 грудня 1917 року було зачитано звер-
нення Генерального Секретаря Внутрішніх справ
і Постанова Української Центральної Ради, що
стосувалася затвердження закону про вибори до
Українських Установчих зборів.

40

При цьому гласний Гайсинський від імені соціал-демократів по-
просив відкласти обговорення питання до неділі, 10 грудня. Він по-
яснював це тим, що ще не вислухані доповіді делегатів, які були у
Херсоні, де обговорювалося питання про ставлення до Ради. Гласний
Гусєв у своєму виступі зазначив, що 10 грудня є першим днем ого-
лошення виборних списків, а відтак потрібно пришвидшити розгляд
питання про вибори. Гласний Гайсинський відповів на це, що запіз-
нення все одно неминуче, а гласний В. Темкін заявив, що у єврейсь-
кій фракції питання про ставлення до Центральної Ради взагалі не
обговорювалося. Тільки після того, як це питання буде розглянуто на
єврейському з’їзді, єврейська фракція буде готова обговорити його і у
міській думі Єлисаветграда.

Гласний Горшков від партії народної свободи (ПНС) заявив, що
фракція поважає принцип обласної автономії України і вважає, що
Українські Установчі збори, скликані на основі виборчого закону з га-
рантіями свободи виборів, можуть стати представником дійсної волі
народів, що живуть на Україні. Відповідно фракція ПНС визнає необ-
хідним взяти участь у виборах до Українських Установчих зборів з ме-
тою здійснення принципу збереження цілісності російської держави
як єдиної суверенної демократичної республіки, а також принципів
широкої державної адміністративної децентралізації управління і об-
ласної автономії у межах національно-територіальних. Також участь
у виборах мала забезпечити повну свободу особистості і рівноправ’я
усіх громадян та національностей, право національностей на само-
визначення, охорону прав національних меншин загальнодержавним
законодавством та владою, право центральної державної влади пере-
давати національностям здійснення завдань культурного управління
по відношенню до усіх осіб, які вважають, що належать до цієї націо-
нальності. Одночасно ПНС наголошувала на тому, що санкції Всеросій-
ських Установчих зборів для Українських Установчих зборів повинні
бути обов´язковими у питаннях розмежування функції центральної та
місцевої влади а також визначення меж української території.

На цьому ж засіданні відбулося досить жваве обговорення подій у
Петрограді. Фактично за місяць до розгону Всеросійських Установчих
зборів єлисаветградські думці отримали звістки про репресії більшо-
виків проти майбутніх делегатів. Так, гласний Штамм повідомив про
арешт деяких вже обраних делегатів, розгон приватної наради деле-
гатів та арешт всеросійської комісії з виборів. Також Штамм наголо-
сив, що Лев Троцький начебто сказав, що ці дії є пробним кроком, для

41

визначення настроїв та ставлення суспільства. Відтак, Штамм закли-
кав до негайної відповіді на насильства.

Гласний Покотило погодився зі Штаммом та запропонував ухва-
лити резолюцію із засудженням подій, які відбувались у столиці, та
надіслати її до усіх газет міста. Гласний Лисиченко, що був у Петро-
граді 28−29 листопада, сказав, що бачив початок розгону Всеросій-
ських Установчих зборів і закриття соціалістичних газет, які про-
тестували проти цього. Вважаючи, що місцеві резолюції не будуть
ефективними, гласний пропонував надсилати їх до Москви. В резуль-
таті обговорення була ухвалена резолюція із засудженням насильства
по відношенню до членів Установчих зборів.

Засідання 10 грудня було повністю присвячене обговоренню Хер-
сонського з’їзду, на якому розглядалося питання визнання влади ор-
ганів Центральної Ради. Земські гласні зауважували, що на з’їзді пере-
важали дві течії. Перша виступала за народне голосування з приводу
приєднання Херсонської губернії до України з тимчасовим періодом
підпорядкування раді народних комісарів. Друга відстоювала народ-
не голосування з приводу приєднання Херсонської губернії до Украї-
ни з тимчасовим періодом підпорядкування Установчим зборам.

На з'їзді єлисаветградські делегати спостерігали погану організа-
цію та радикалізацію настроїв різних груп делегатів, особливо з при-
воду земельного питання. При цьому саме питання на з’їзді фактич-
но не обговорювалося, але спричинило напруженість серед делегатів
від земельних комітетів. Також делегат Панасевич відзначав розподіл
з’їзду на проукраїнську більшість та прорадянську меншість. При
цьому він говорив про зростання невдоволення та агресивності з
боку прибічників радянської влади. Помірковані єлисаветградські
депутати по суті опинилися між двома вогнями, а коли вони ще й
утрималася від голосування про форму влади, то їх обізвали корни-
ловцями та кадетами, що у тодішньому контексті вважалося край-
ньою образою.

В результаті обговорення були подані два варіанта резолюції, які
передбачали визнання влади Центральної Ради як частини російської
федерації, або ж визнання зверхності лише Всеросійських Установ-
чих зборів. Соціалістичні фракції наполягали на економічній єдності
Російської Республіки, недопущенні національного шовінізму і за-
хисті інтересів трудящих незалежно від національності зі збережен-
ням культурної автономії для національностей і індивідів. Єврейська
фракція «Бунду» запропонувала визнати владою Центральну Раду і

42

Українські Установчі збори як частину федеративної Росії. Більшістю
був ухвалений перший варіант резолюції.

На перших січневих засіданнях українська влада також не згаду-
валася, оскільки думці були стурбовані, головним чином, зростанням
цін, зменшенням фінансів, а також не знали, що робити з запасами
спирту, які зберігалися у місті та на залізничній станції.

Лише засідання 10 січня знову повернулося до політичних
проб-лем. Зокрема, голова оголосив промову з приводу розгону
більшовиками Всеросійських Установчих зборів та вбивства членів
зборів Шингарьова і Кокошкіна. Упродовж засідання було прого-
лошено 13 довгих промов про недопустимість узурпації влади біль-
шовиками, необхідність опору у формі страйку, збройного виступу
або хоча б жорсткої резолюції. Проте Центральна Рада у жодній з
них не була згадана навіть як альтернатива більшовицькій Раді На-
родних Комісарів.

Тим часом наприкінці грудня 1917 року єлисаветградські прибіч-
ники більшовиків вирішили перейти до конкретних дій. Для почат-
ку вони спробували змінити склад місцевої Ради робітничих та сол-
датських депутатів або утворити альтернативну Раду. Згодом почали
формувати Військово-революційний комітет (Ревком), що чітко свід-
чило про їхні наміри усунути земство від влади. У відповідь земці на-
магалися не помічати загрози і зосередили головну свою увагу на долі
запасів вина і спирту, що зберігалися у місті.

На початку лютого прибічники більшовиків перейшли до рішу-
чих дій. Головним противником для них були українізовані військові
частини під керівництвом штаб-ротмістра Акацатова. Спочатку біль-
шовики не могли придбати достатньо зброї, але незабаром їм вдалося
розграбувати залишений солдатами ешелон на міській залізничній
станції. Проте і далі вони чекали слушної нагоди, яка настала лише
тоді, коли до міста прибув ешелон 657-го Прутського полку, командир
якого погодився підтримати заколот.

Лише тепер більшовицькі сили атакували українців. Після добо-
вої сутички ситуація ще була непевною. У цей момент до міста при-
був ешелон анархістів на чолі з відомою авантюристкою Марусею Ни-
кифоровою. Надавши більшовикам броньовик та допомогу бійцями,
зброєю і боєприпасами, Никифорова спромоглася примусити гайда-
маків та юнкерів до капітуляції. За таких умов Думі не залишалося ні-
чого іншого, як передати владу Революційному Комітету, якому було
підпорядковано судові, фінансові та господарські установи міста.

43

Проте Марусині бійці вважали місто власним трофеєм, а всіх
незгодних «буржуями». Тому у місті розпочалися грабування та са-
мочинні розстріли місцевих мешканців. У відповідь Ревком розпочав
переговори з анархістами, які закінчились від’їздом останніх із міста.
Одночасно Ревком захопив редакцію місцевої газети «Голос Юга» і
почав друкувати свою газету – «Известия Совета Солдатских и Рабо-
чих Депутатов».

На початку лютого територія Єлисаветградського повіту опини-
лася на шляху армії Муравйова, яка рухалася з Києва на Румунський
фронт. У цей час Румунські війська націлилися на окупацію Бесарабії,
і Муравйов, реквізувавши у «київської буржуазії» 10 млн карбован-
ців, заявив Леніну про свій намір відстояти південно-західні кордо-
ни республіки. 4 лютого Ленін санкціонував наступ армії Муравйова.
5(18) лютого Муравйов попросив дозволу у Антонова-Овсеєнко стяг-
нути усі наявні сили до Одеси. 2-й армії Єгорова було наказано зайня-
ти якнайшвидше вузлову станцію Знам’янка, з Києва було викликано
бронепоїзд під командуванням Андрія Полупанова.

Тим часом до Єлисаветграду прибув більшовик Беленкович (або
за іншими джерелами − Бєлєнкевич) із червоноармійським загоном
і аеропланом «фарман». Беленкович на початку лютого був при-
значений Муравйовим комендантом м. Полтава. Його загін вигнав
українські війська з Кременчука. Беленкович тепер оголосив себе
комендантом Єлисаветграду і узяв під контроль ключові пункти
міста, зокрема місцевий банк. Це не могло не викликати невдово-
лення з боку місцевих більшовиків. В результаті конфлікту Ревком
покинув місто.

По місту прокотилася хвиля реквізицій «буржуазії», пограбуван-
ня окремих громадян та приватних помешкань. Крім того, Беленко-
вич спробував роззброїти мешканців міста та міську самоохорону. Це
викликало сутички червоногвардійців з відділами міської міліції та
озброєними громадянами.

В результаті конфлікту Беленковича вигнали з міста і він звер-
нувся за допомогою до анархістів. До міста знову повернулися бійці
Марусі Никифорової. На одному з мітингів на заводі Ельворті під час
промови Никифорової хтось розпочав стрілянину і отаманша була
поранена. Спроби бійців Никифорової знайти і покарати винних на
заводі спричинили збройне протистояння між робітничою міліцією
міста та анархістами. В результаті боїв, які тривали 24−26 лютого,
анархісти змушені були відступити з Єлисаветграду.

44

Ще 9 лютого 1918 року українська Центральна Рада підписала
з Німеччиною та її союзниками мирну угоду. Німецьке та австро-
угорське командування оголосило більшовикам ультиматум з вимо-
гою покинути територію України. Муравйов негайно попросився у
відставку, а його армія під командуванням Асєєва після перемоги над
румунами мусила швидко відступати на схід. Шлях червоних знову
лежав через Помічну, Єлисаветград та Знам´янку.

Першим до Єлисаветграду прибув бронепоїзд під командуванням
Андрія Полупанова із загоном матросів. Він застав місто у стані кон-
флікту з загоном Беленковича. Не маючи наміру вступати у затяжне
протистояння із озброєним населенням і, одночасно, прагнучи забез-
печити своїм військам вільний проїзд залізницею, Полупанов вирішив
залагодити конфлікт. За іншою версією, Полупанов таки хотів пока-
рати «буржуазію», але місцеві більшовики відмовили його від цього.

Незабаром до міста прибули інші червоногвардійські ешелони і
війська Асєєва отримали перевагу. Їхнє командування вступило у пе-
реговори з єлисаветградською Думою і добилося переходу влади до
Тимчасового комітету революції, що складався з прорадянських сил.
На знак компромісу жертви лютневого бою з обох боків були похо-
вані разом.

Паралельно відбулися спроби встановлення радянської влади та
ревкомів у Бобринці, Новоукраїнці, Помічній, які зазнали невдачі че-
рез жалюгідну нечисленність більшовиків у повіті.

______________________________

ÄÎÊÓÌÅÍÒÈ ÐÎÇIJËÓ

______________________________

Витяг з журналу засідання Єлисаветградської
Міської Думи від 06 грудня 1917 року

...
5. Прочитаны копии отношения Генерального Секретаря Внутреш-
них Справ и постановление Украинской Центральной Рады, касающегося
утверждение закона о выборах в в Украинское Учредительное Собрание.

45

Гласный Гайсинский от имени с.-д.фракции просит отложить об-
суждение вопроса до воскресения, 10 декабря, указывая на то, что
гласными не заслушаны еще доклады делегатов, бывших в Херсоне, где
обсуждался вопрос об отношении к Раде; вопрос серьезный, а тут уже
поздний час.

Гласный Гусев указывает,что 10 декабря – первый день оглашения
выборных списков, а потому вопрос о выборах требует спешки.

Гласный Гайсинский считает, что опоздание все равно неизбежно.
Гласный Темкин заявляет, что в еврейской фракции вопрос об от-
ношении к Центральной Раде еще не обсуждался, будет обсужден на
еврейском съезде; предлагает обсуждение его в Думе отложить.
Гласный Горшков оглашает постановление фракции партии народ-
ной свободы: Обсудив создавшуюся на Украине обстановку и вопрос
об участии партии в выборах в Учредительное Собрание, признавая
принцип областной автономии Украины и имея в виду, что Украин-
ское Учредительное Собрание, созванное на основе избирательного
закона при гарантиях свободы выборов, может явиться выразителем
действительной воли народов, живущих на Украине, партия признает
необходимым принять участие в выборах в Украинское Учредительное
Собрание, с тем, чтобы осуществлять: 1/ принцип сохранения в цело-
сти Российского государства, как единой суверенной демократической
республики, 2/ принцип широкой государственной и административ-
ной децентрализации управления, 3/ полную свободу личности и рав-
ноправие всех граждан и национальностей, 4/право национальностей
на самоопределение. 5/ ограждение прав национальных меншинств
общегосударственным азконодательством и властью, 6/ право центр.
государственной власти передавать национальностям осуществление
задач культурного управления в отношении всех лиц, признающих
свою принадлежность к этим национальностям, 7/принцип област-
ной автономии Украины в пределах национально-территориальных и
8/ обязательность санкций всероссийского Учредительного Собрания,
для постановлений украинского Учредительного Собрания, касающих-
ся разграничений отношений между центральной и местной властью и
определения границ украинской территории.
Председатель, указав на то, что другие фракции не выяснили сво-
их отношений, предлагает обсуждение вопроса отложить до заседания
10- го декабря, на котором будет сделаны доклады о съезде в Херсоне...

46

6. ...Гласный Штамм оглашает резолюцию следующего содержания:
«Елисаветградская Городская Дума выражает свое негодование по по-
воду безпримерних даже в истории самодержавного правительства
нарушений депутатской неприкосновенности и насилий над волей на-
рода, выразившихся в обысках и арестах членов Учредительного Собра-
ния, разгон силой штыков частного совещания членов Учредительного
Собрания, арест комиссии по выборам и попытки подчинить ее комис-
сару по назначению Совета Народных Комиссаров.

Совершенные под предлогом борьбы с контр-революцией, эти на-
силия явно имеют целью срыв Учредительного Собрания или насиль-
ственное изменение его состава в пользу большевиков. Елисаветград-
ская Городская Дума твердо верит, что этот грубый обман не удастся,
что революционный солдат не направит своего ружья против всенарод-
ного Учредительного Собрания и что на покушение против него народ и
армия ответят взрывом гнева, который сметет насильников»...

Председатель ставит резолюцию в предложенной редакции на голо-
сование и резолюция принимается всеми при 7 воздержавшихся...

ДАКірО, Ф. - 18, оп. 1, спр. 578, арк. 219 зв. - 222.

Витяг з журналу засідання Єлисаветградського
міського зібрання 10 грудня 1917 року

...Гласный М.Х. Шапиро изложил последовательно ход заседаний
съезда и прочитал резолюции принятые съездом. Гласный указал, что
на съезде с самого начала наметилось два течения: украинское и ан-
тиукраинское. Второе течение, состоящее из 163 членов, единое в отно-
шении к вопросу об Украине , в свою очередь делилось на две группы:
1/ одна группа, признавая, что присоединение Херсонской губернии к
Украине должно быть разрешено народным голосованием, что до этого
власть должна принадлежать совету народных комиссаров, 2/ другая
группа, при том же отношении к Украине, считала, что власть должна
принадлежать Учредительному собранию. Украинское течение на съез-
де резко выражало свое отрицательное отношение к большевикам, но
из резолюции по тактическим соображениям, часть где высказывалось
осуждение большевикам была исключена. Губернская ...вылилась в ор-

47

ганизацию Губернского Секретариата из 5 украинцев и 5 неукраинцев,
что предопределилось отношением к Центральной Раде...

Гласный Левитский говорит, что организаторы съезда в вопросе
анексии Херсонской губернии надеялись быть хозяевами, а оказались
в положении курицы, высидевшей утят, так как стремление к нацио-
нальному самоопределению проникло в самую народную гущу. Далее
гласный указывает, что наши делегаты попали в группу российской
ориентации, а правильнее антиукраинскую и даже украинофобскую, в
ту группу, в которую вошли большевики и вошли бы, если-бы таковые
были, представители союза русского народа. Гласный напоминает о
своем протесте против против наказа делегатам и указывает, что вышло
так, как он и говорил. Любя своих земляков из родного города, гласный
хотел-бы, чтобы этот факт послужил уроком, чтобы через голову Украи-
ны не заглядывали в Петроболото, чтобы демократическая Дума шла бы
навстречу жизни и не отмахивалась от нее...

Заступающий место Городского Головы Крамаренко от имени фрак-
ци рос. с-д. рабочей партии и Бунда по мотивам голосования резолю-
ции заявляет: «Партия пошлет своих представителей в Украинское Уч-
ред. Собрание с тем, чтобы они там стояли на точке зрения интересов
трудящихся всей Российской Республики и притом они должны: 1/ от-
стаивать экономическое единство Российской Республики, так как в
нынешнем политическом строе экономически местными могут быть
только только крупные экономические единицы, а интерес трудящих-
ся только связан с экономическим процветанием страны, 2/ бороться с
шовинистическими тенденциями, так как линия самоопределения и от-
стаивания своих интересов для трудящихся должна идти по классовому
разделению общества, а не по национальным различиям, 3/ отстаивать
право национальных меньшинств на персонально-национальную куль-
турную автономию и 4/ требовать осуществления всех выдвинутых ре-
волюцией социальных преобразований: земли трудящимся, рабочему
классу нормальных улучшений условий труда и мир всем народам»...

Председатель ставит на голосование резолюцию предложенную со-
циалистическими фракциями и оглашенную С.П. Крамаренко – резолю-
ция принимается всеми против 6 голосов и без воздержавшихся...

ДАКірО, Ф. - 18, оп. 1, спр. 578, арк. 223-228 зв.

48