Елисаветградъ. Шлях до України. 1917–1922

§ 2. В м. Єлисаветі залічуються і повинні існувати тільки слідуючі ча-
стини:

1-й Січовий єлисаветський полк; 2-й Січовий маршовий полк і кін-
ний дивізіон, всі останні частини з цього числа лічаться розформова-
ними і повинні увійти до вище зазначених полків. Для міста Єлисавету
залишається тільки варта, подомова охорона з зброєю, всі ж останні ор-
ганізації і приватні особи, які не мають належного посвідчення, повинні
здати всю зброю і патрони (набої) в трьохденний термін до арсеналу в
Московських казармах завідуючому арсеналом. За невиконання цього
наказу винні будуть притягнуті до відповідальності за законом військо-
вого часу.

В зв’язку з об’явою мобілізації для поповнення армії Української На-
родної Республіки мною, по згоді з представниками республіканської
влади, отдано слідуючий наказ:

1) Задля того, щоб задовольнити харчами козаків Республіканської
армії, закликаю усіх селян Єлисаветградського повіту прийти на поміч у
цім ділі і дати натурою: кожний селянин повинен дати один пуд борош-
на, один пуд картоплі й інших продуктів та городини, як то: буряків, ква-
солі, гороху й інше по 10 фунтів, котрі повинні доставити на особливий
пункт (базу) та здати уповноваженому, який буде мною призначений у
м. Єлисавет, ст. Шестаківка, м. Бобринець, м. Новоукраїнка, ст. Плете-
ний Ташлик, м. Новомиргород, м. Вознесенськ, м. Ольвіополь.

Це розпорядження не торкається м. Єлисавету, котре буде обложене
грошовим облогом замість харчового.

ДАКірО, ДІФ, газета «Наша жизнь», 12.12.1918 р., № 29, арк. 14 зв., інв. № 1877.

Наказ Єлисаветградського повітового коменданта
про протидію анархічним виступам населення

НАКАЗ
коменданта м. Єлисавету і його повіту

30 листопада 1918 р.

Всі ворожі виступи проти Української Республіканської влади, а та-
кож анархічні бешкети не відповідальних осіб, які мають на меті обу-

99

рення населення проти народної влади, будуть суворо каратися Війсь-
ково-польовим судом. Військово-польовий суд існує при штабі залоги м.
Єлисавету і його повіту.

Полковник Коваленко

ДАКірО, ДІФ, тижневик «Наша хата», 10.12.1918 р., арк. 1, інв. № 2024.

Повідомлення про успішну мобілізацію в Єлисаветградському
повіті до війська на боротьбу з гетьманщиною

Мобилизация

Мобилизация, объявленная Украинской Директорией, проходит
очень успешно. Идут положительно все, способные носить оружие, не-
смотря на то, что требуются солдаты лишь за пять лет с 1915 по 1919
включительно. Так, например, м. Ровное мобилизовало солдат и офи-
церов за 15 лет. «Чем больше войска, тем скорее дело с гетьманом по-
кончится», – решили они. Конечно, из Елисаветграда лишних отправили
домой. Вернулись они недовольные и обиженные.

Глодоссы с первых же дней революции нашей, когда в Елисаветгра-
де власть гетьмана позорно пала, дали отборных молодцов – казаков
200 человек, вполне вооруженными винтовками и даже с пулеметами.
Глодосские дисциплинированные казаки составляют надежное ядро ре-
волюционных военных частей в Елисаветграде и уезде. Мобилизация
еще больше увеличивает эту сердцевину.

В селе Мартоноша Панчевской волости, как только объявлена была
мобилизация, крестьяне обратились к учителю за разъяснением им
этого факта. Тот объяснил им телефонограмму, присланную воинским
начальником на украинском языке, и на следующий день перед сель-
ской управой стояли уже возы с сеном, харчами и для самих солдат для
отправки в Елисаветград.

В с. Панчевом мобилизации пытались помешать два большевика, од-
нако население их неохотно слушало, а после надлежащего разъяснения
положения вещей и значения этой мобилизации человеком, более понима-
ющим, все крестьяне решили послать и своих людей, как другие посылают.

Песчаный Брод также дружно мобилизовывался, но на станции По-
мошной какой-то большевик сбил крестьян с толку, уверив их, что ника-

100

кой мобилизации нет и не может быть, что их обманывают, и большин-
ство песчанобродцев вернулось домой.

Нехорошо только, что съехавшиеся в город люди вынуждены мерз-
нуть, так как городское самоуправление до сих пор никак не подыщет
для них помещений.

12 числа распространились слухи о взятии войсками Директории
оплота черной сотни Одессы. Это вызвало между мобилизованными
еще больший энтузиазм.

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 14.12.1918 р. № 1, арк. 2 зв., інв. № 1963.

Телеграма Головного Отамана українських
республіканських військ С. Петлюри, направлена
комісарам міст та комендантам залізниць, про надання
відсічі загонам донських козаків, які окупували населені

пункти Слобожанщини

Штаб республиканских войск. – Казатин, 11/ХІІ.
Комиссарам городов и комендантам железных дорог

для распространения
Некоторые станции и города Слободской Украины в районе Юзовки,
Синельниково, Кривой Рог и Макеевка заняты отрядами донских каза-
ков. При начальниках отрядов расстреливаются граждане Украинской
Народной Республики, рабочие и крестьяне. Ввиду того, что вся власть
на Украине принадлежит Директории Украинской Народной Республи-
ки, уведомляю, что означенные казаки будут расстреливаться как вра-
ги. За каждого расстрелянного украинского рабочего или крестьянина
будет расстреляно десять донских казаков. Предлагаю немедленно
войскам, не принадлежащим к Директории Украинской Народной Ре-
спублики, очистить территории Директории и не устраивать анархии
в нашей Украине, которая, наконец, имеет возможность завести у себя
порядок и демократический строй.
Главный Атаман Украинских Республиканских войск Петлюра

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 14.12.1918 р., № 1, арк. 1 зв., інв. № 1963.

101

В Елисаветградскую Уездную Школьную Раду

От Лозоватской волосной земской управы,
декабря 7 дня 1918 г. № 1018

Прилагая при сем приговор Морквинского сельского общества, Ло-
зоватская Волостная Народная Управа убедительно просит Елисавет-
градскую Уездную Школьную Раду обратить особенное внимание на тех
учителей «народных», которые совсем не хотят выполнять циркуляров
Повитовой Школьной Рады относительно украинизации школ. Эти го-
спода проводят лживую, враждебную агитацию между крестьянами
против украинского языка, принуждают нечестными способами других
учителей учить по-русски для того, мол, чтобы не вносить раскола в
учебное дело (?).

Дело Украины называют «кукольной комедией, выдумкой Повито-
вой Школьной Рады», которая подлизывается ради честолюбия и нажи-
вы. Таким образом «народные» учителя подрывают доверие темного
населения к Повитовой Школьной Раде, а значит и к Украинской Народ-
ной Республике.

Население негодует на таких учителей. Может возникнуть недораз-
умение между крестьянами и учителями, потому что агитация ведет-
ся на основании того, что, мол, «вам, крестьянам, придется покупать
украинские учебники, которые очень дороги, а вы бедны, и зачем, когда
русских учебников есть в достаточном количестве...».

Надо вырвать из рук эти козыри у народных врагов, которые по не-
доразумению носят такое святое имя «народный учитель». Управа про-
сит приговор Морквинского сельского общества напечатать в «Вестнике
Елисаветградского Земства».

Голова управы (подпись)
Писарь (подпись)

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 14.12.1918 р., № 1, арк. 2, інв. № 1963.

Приказ Армии Украинской Народной Республики

Довожу до сведения армии постановление Директории Украинской
Народной Республики от 26 ноября 1918 года.

102

Согласно с докладом Главного Атамана Украинских Народных Ре-
спубликанских Войск, Директория Украинской Народной Республики
постановила: всех офицеров и казаков Украинской Республиканской
армии, которые по призыву Директории стали в ряды ее армии и по-
терпели в борьбе за интересы Украинской Народной Республики, взять
под свою опеку:

1) Лечение раненых и больных производится за счет Республики в
лучших госпиталях. Кроме того, раненые получают для семей помощь в
размере: тяжело раненые 1000 руб., легко раненые – 500 руб.

2) Офицеры и казаки, которые вследствие своих ранений останут-
ся <не>способными для содержания себя и своей семьи собственным
трудом, будут получать пожизненно пенсию в размере, которая будет
установлена правительством Украинской Республики.

3) Те, которые получат увечье в борьбе за самостоятельность Респу-
блики и не смогут служить более в войсках, будут иметь преимущество
для занятия должностей в правительственных, общественных и частных
учреждениях Республики.

4) Те, которые не имеют семей и вместо пенсии пожелают поступить
пожизненно на средства Республики в пансион Рыцарей Республики,
будут приняты в нем.

5) Вдовы погибших героев имеют право на пенсию, которая следу-
ет воинам, потерявшим трудоспособность. С выходом замуж эти вдовы
теряют право на пенсию.

6) Дети героев, погибших на поле брани за самостоятельность Укра-
инской Народной Республики, имеют право получать образование во
всех училищах Украинской Народной Республики бесплатно.

7) Круглые сироты погибших героев в бою за Республику поступают
в пансионы.

8) Офицеры и казаки, которые принимали активное участие в борь-
бе за право Республики, в награду за сочувствие к родному краю и улуч-
шению личного состава армии имеют право преимущества по службе,
согласно их заслуг по утверждению их высшим начальством Украин-
ской Народной Республики.

9) Все участники, занявшие столицу Украинской Народной Республи-
ки город Киев, получают право ношения особого ордена Республики.

10) Чтобы прославить навеки память Рыцарей, положивших жизни
свои за славу Родины своей, немедленно принять меры к постройке в

103

столице Украины, на лучшем месте, памятника, чтобы вечно напоминал
будущим поколениям преславные дела народных Рыцарей, которые
жизнью своею и кровью заплатили за державную самостоятельность
Украинской Народной Республики в борьбе с самозванными узурпато-
рами и насильниками Украины.

Глава Директории В.Винниченко

Члены Директории: С.Петлюра
А. Швец

Наказую начальникам особах частей соответствующие пункты по-
становления перевести в жизнь, а все постановление прочесть в полках,
сотнях, батареях и отделах.

26 ноября 1918 г.

Главный Атаман Украинских Республиканских Войск Петлюра

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 15.12.1918 р. № 2, арк. 4, інв. № 1963.

Анонс спектакля за п’єсою І. Карпенка-Карого «Суєта»

Сегодня в отремонтированном зале «Просвиты» на вновь отстроен-
ной сцене состоится первый спектакль любительского кружка под управ-
лением А. Попсуева. Представлено будет «Суета» И.К.Тобилевича (Кар-
пенка-Карого). Начало в 7 часов вечера, зал освещается электричеством.

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 27.12.1918 р., № 10, арк. 18 зв., інв. № 1963.

Анонс спектаклів за п’єсою М. Кропивницького
«Доки сонце зійде, роса очі виїсть» та за п’єсою

М.Старицького «Ніч на Івана Купала»

Зимний театр Элькинда Украинская труппа Д.Г. Ниппа

В субботу, 15 декабря, представлена будет популярная пьеса

ДОКЫ СОНЦЕ ЗИЙДЕ, РОСА ОЧИ ВЫИСТЬ
В 5 действиях, с пением, хорами и танцами. Участвует вся труппа
104

В воскресенье, 16 декабря – представлена будет лучшая пьеса
украинской сцены «Ничь пид Ивана Купала»

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 15.12.1918 р., арк. 4 зв., інв. № 1963.

Повідомлення про активну діяльність анархістів
у Єлисаветградському повіті та м. Єлисаветград

ЕЛИСАВЕТГРАД. Анархисты принимают деятельное участие в рево-
люционной жизни города и уезда. Работая в военно-революционном
комитете, не имеющим партийного характера, они входят в тесное
соприкосновение с трудящимися массами, снабжая их литературой
и оружием. На самом крупном заводе Эльворти, рабочие которого не
отличаются особенной революционностью, анархисты не имеют почти
никаких связей. Но в профессиональных союзах они пользуются вли-
янием. Федерацией анархистских групп издается «Периодический ли-
сток» и листки по вопросам текущего момента. Товарищи выступают
на митингах и собраниях. Чувствуется большой недостаток в опытных
работниках, особенно не хватает лекторов.

ДАКірО, ДІФ, газета «Набат», грудень 1918 р., № 7, арк. 2 зв., інв. № 2023.

Повідомлення про сутичку військ УНР з німецьким
ешелоном на вокзалі м. Єлисаветграда

События в городе
Находившийся на ст. Елисаветград эшелон немецких войск, человек
в 450-500, вчера с утра потребовал от железнодорожной администра-
ции снаряжения требуемого состава поезда для следования на родину
через ст. Знаменка. Железнодорожный комиссар, выполняя предписа-
ние директории, заявил, что эшелон может быть пущен на ст. Знаменка
в том лишь случае, если он разоружится; он же одновременно предло-
жил немцам ехать на Бирзулу вооруженными.
Немцы указали, что на ст. Помошной предыдущие их части подвер-
гались уже разоружению, и что они желают ехать на Знаменку и ни в

105

коем случае не допустят разоружения. Железнодорожный комиссар
стоял на своем, заявив, что выполнит предписание директории.

Около 10 часов утра немцы, стреляя отчасти вверх, неожиданно на-
пали на стоявший на вокзале украинский караул, разогнали всю нахо-
дившуюся там публику, заняли все ходы и выходы станции, выставили
пулеметы и открыли стрельбу. У лавочки, расположенной напротив вок-
зала, была первая человеческая жертва: убит владелец лавочки Иосиф
Медынский. Было и несколько раненых.

Весть о занятии вокзала немцами быстро разнеслась по городу. Ма-
газины моментально закрылись, учащиеся были распущены. Слышны
были и взрывы бомб.

Украинский курень быстро мобилизовал свои силы. Украинские
части в боевом порядке из кавалерийского училища и московских ка-
зарм повели на вокзал наступление. Развернули цепи наступавших,
впереди шли офицеры. Вся окружающая вокзал и завод Эльворти
местность была оцеплена войсками. Немцы все же решили с оружием
пробиться на ст. Знаменка. Жители «театра военных действий» нико-
им образом не могли добраться до своих квартир, искали убежища у
родных и знакомых.

Появился уголовный элемент, кое-где стали раздаваться призывы к
погрому. В городском самоуправлении собрался комитет общественной
безопасности и представители домовой охраны. В комитет прибыл ко-
мендант города Яворский, предложивший послать от имени города на
вокзал к немцам делегацию с целью предупреждения дальнейшего кро-
вопролития на условиях полного разоружения. Возле Петропавловской
церкви был помещен броневик, железнодорожный путь, с целью пре-
пятствия движению немцев, был разобран. Воинские части выдвинули
сильную заставу.

В 12 часов дня делегация прибыла в штаб украинской дивизии,
хотя предполагалось пригласить представителей немецкого эшелона в
городское самоуправление и там начать переговоры. Но наступление
украинцев приняло такую форму, что остановить его не было возмож-
ным. Украинцы скоро выбили из вокзала немцев, разбив их на части.
Немцы отступили к Балашовскому мосту, а оттуда по направлению к
Лелековке.

В бою ранен дивизионный командир Дмитрий Вербицкий, ранен
4-мя пулями гимназист Боря Шевяков, сын Ф.Шевякова. Часть разби-

106

того немецкого эшелона была захвачена в плен, остальная расстрели-
валась при отступлении на Лелековку. С обоих сторон много жертв. В
местный лазарет доставлено свыше 60 раненых украинцев и немцев. В
больницу Красного Креста доставлены 4 трупа, среди убитых – женщи-
на, рабочий, немец и житель уезда, раненых до 20.

На вокзале расхищались толпой немецкие винтовки и продоволь-
ствие.

ДАКірО, ДІФ, газета «Голос юга», 06(19).12.1918 р,. № 251, інв. № 1203,
арк. 10 зв.

Повідомленні про зречення гетьмана
Павла Скоропадського від влади

Отречение гетмана от «престола»
Всем, всем... по учреждениям Украины, всем войсковым частям и
учреждениям. Я, гетман всей Украины, в течении 71/2 месяцев все силы
положил на то, чтобы вывести Украину из того тяжелого положения, в
котором она находится.
Бог не дал мне сил справиться с этой задачей. Ввиду сложившихся
условий, руководствуясь исключительно благами Украины, я от власти
отказываюсь.
Павло Скоропадский
14 декабря 1918 г.

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 17.12.1918 р., № 3, арк. 5, інв. № 1963.

Немцы в ставке Директории

Казатин, 14.12. Ставку Директории Украинской Республики посетил
целый ряд представителей немецких солдатских депутатов в целях ос-
ведомления о настроении республиканского правительства и его войск
по отношению к немецким войскам, находящимся на территории Укра-
ины. Представители немецких войск заявляли о получении ими сведе-
ний, что республиканские войска не хотят их пропустить на родину, а
намерены задержать и обезоружить. Представителям разъяснено, что

107

эти сведения не соответствуют действительности. При этом правитель-
ство Республики указало германцам на то, что в местах, где немцы не
вмешиваются в борьбу и не оказывают помощи гетманцам, давно уста-
новлены власть Директории и порядок, немецкие эшелоны свободно
проходят на родину. В тех же местах, где немцы выступают за гетман-
цев, там нет твердой власти и немцы не могут выехать домой.

По разным причинам Директория и республиканское войско про-
никнуты желанием скорейшего выезда на родину немцев и невмеша-
тельством их во внутреннюю борьбу на Украине. Между тем, гетман-
ское правительство, не желая лишиться силы, всячески задерживает
немцев. Помощь немцев гетманцам вызывает сильное недовольствие
среди народа, который трудно будет удержать. И немецкие войска на
Украине ожидает большая катастрофа. Республиканская власть уже за-
готовила и может дать для немцев подвижной состав для погрузки в
первую очередь до 30000 человек.

Немецкие представители, выслушав эти заявления правительства,
высказали свое удовлетворение и обещали передать всем войскам
предложение не вмешиваться во внутреннюю борьбу на Украине, чтобы
не задерживать своего отъезда на родину.
ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 22.12.1918 р., № 6, арк. 11, інв. № 1963.

Оголошення про прийом на роботу в м. Єлисаветграда
фахівців, які підтримують УНР

Прошу всіх фахівців по ріжним галузям, які підтримують Українську
Народну Республіку, з’явитись до мене для одержання посад і праці.

Голова комісії постачання Скрипаль

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 22.12.1918 р., № 6, арк. 11 зв., інв. № 1963.

108

Наказ
Коменданта і отамана січової дивізії

Ч. 25
24 грудня 1918 року

§ 1. Тимчасово оголошений стан облоги з цього часу здіймаю. Війсь-
ковим же стан не здіймається, а залишається. Забороняється ходити по
вулицям міста опісля 12-ти годин ночі без мого дозволу. Забороняються
мітинги і зібрання натовпу на вулицях. Зібрання громадський організа-
цій і партій можуть відбуватися тільки з мого дозволу. За невиконання
цього наказу виноватці будуть притягатися до військово-польового суду.

§ 2. Завтра, 25-го грудня в тірі кавалерійської школи призначена
практична стрілянина з кулеметів. Оповіщаю про це населення, аби з
приводу цього не було ніяких непорозумінь і даремного хвилювання.

Комендант і Отаман січової дивізії М. Вербіцький

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 25.12.1918 р., № 8, арк. 12, інв. № 1963.

Повідомлення про прийняття Директорією постанови
щодо обов’язкової безкоштовної освіти

Киев, 25 декабря. В сегодняшнем заседании Директории поставлено
поручить министерству освиты разработать проекты декретов: первый
– о повышении платы сельским учителям, второй – об общем бесплат-
ном обязательном обучении на Украине.

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 28.12.1918 р., № 11, арк. 19 зв., інв. № 1963.

109

Виступ губернського комісара Нянчура під час засідання
Єлисаветградського надзвичайного повітового зібрання

Народне Правительство Директорія тільки на організовану волю
більшості населення, селянства та робітництва спирається і буде спира-
тися в своїй діяльності по відбудуванню щиронародної республіки. Два
попередніх правительства – большовицьке і гетьманське, на цю волю не
спиралися і мусили упасти. А падаючи, вони руйнували не тільки дер-
жаву, а і ті величезні багатства, які довгі роки тяжкою працею нашою,
наших дідів, прадідів були накоплені.

Як би ці багатства не накопичувалися – чи примусово, чи вільно –
вони є всенародними. Бо весь народ їх здобув, і ніхто не має права їх зни-
щувати. Ви, як представники народної довіри на місцях, повинні звертати
особливу увагу на охорону маєтків бувших землевласників і всього майна,
яке там залишилося. Піклуючись найперше про народне добро України,
Директорія видала постанову, аби всі маєтки з інвентарем та обладнан-
ням не розграбовувалися і ніким нікуди не вивозилися. Для того волосні
земства повинні взяти все на облік під свою охорону, поки це не буде вирі-
шено Центральним Правительством в загальнодержавному масштабі, що
б не повторювати знов тих помилок, які вже одного разу були допущені.
Так само Директорія постановила повернути покривдженому населен-
ню контрибуції та різного роду конфіскації й реквізиції, які накладалися
німецько-російським правительством, яке називало себе українським.
Для того, аби ніхто не був обійдений і забутий, необхідно на місцях скла-
дати точні списки, які контрибуції з якого села і в якому розмірі були взяті.
Списки та відомості надсилати до повітової народної управи, де буде осо-
блива комісія ці списки розглядати і вирішувати, в якому порядку та яким
способом будуть повертатися контрибуції.

До мене надходять чутки, що селянство хвилюється і саме приступає
тим чи іншим способом до повернення собі контрибуцій. Але це спосіб є
неорганізований і тому неправильний. Не можна дбати тільки про себе,
аби тільки я одержав свої гроші, не турбуючись про других. Необхідно
мати видержку і терпіння, щоб не обминути тих, хто про себе не нагадує,
або не сміє чи не має можливості подбати про себе. Тяжкою боротьбою
та ріками крові й сліз здобуло собі селянство право на вільне існування.
Надзвичайним напруженням сил воно повернуло собі і землю, і волю. Але
треба бути дуже обережними, щоб ця земля і воля не випирнула з наших

110

рук, як це одного разу вже сталося. Тільки міцною організацією всіх де-
мократичних сил можна запобігти такому нещастю. Більш ніж коли нам
потрібна єдність та організація, бо ворожі сили з усіх боків насувають на
Україну, загрожують її задавити і знищити. І коли у нас не буде розколу
між собою, коли ми зуміємо зговоритися і зорганізуватися, то ніякі сили
нам не страшні, скільки б їх не було і звідки б вони не насовувалися.

Для того, щоб як скоріше передати всю повноту влади самому наро-
дові, який матиме право вирішувати всі питання і в першу чергу питання
земельні та робітничі, – Директорія скликає у самому близькому часі
в столиці України – Києві трудовий конгрес, виключно з представників
трудящих мас. Це продиктовано самим життям і ходом революції, бо
керувати справами в державі і порядкувати багатствами народу ніхто
не може, крім того народу, який своєю працею ці багатства віками з діда
і прадіда накопичував. Отже, до цього конгресу треба віднестися з ве-
ликою увагою та серйозністю, як того вимагає переживаємий нами час.

ДАКірО, ДІФ, журнал засідання Єлисаветградського надзвичайного
повітового зібрання, яке відбулося 18/31.12.1918 р., Єлисаветград,
1919 р., стр. 2-3, інв. № 284.

Повідомлення про безчинства більшовиків на Харківщині

Зверства большевиков

Киев. Из авторитетных источников сообщают, что большевики на
Харьковском направлении продвинулись ближе к Харькову лишь бла-
годаря нарушению условий со стороны немецкого совета солдатских
депутатов. Фронтовые позиции под Ровчею немцы оставили, войдя в со-
глашение с большевиками, которым, по заявлению конной разведки Кар-
мелюка, немцы продавали оружие, орудия, пулеметы, винтовки и др.
Те немецкие части войск, которые не смогли снестись с большевиками,
бросали все оружие в воду, чтобы только не выдавать украинским каза-
кам. Отступая, немцы оставили за собою мосты на Харьковском фронте.
Регулярные большевистские войска составлены из китайцев, мадьяр и ла-
тышей, однако, чтобы замаскировать это войско, оно пополняется мест-
ными сельскими и городскими уголовными элементами и гордо заявля-
ют, что наступают не советские войска, а местное красное крестьянство и
рабочие. Бесчисленное множество мешочников идет за этими войсками

111

и забирает все, что только можно забрать, грабят и разбойничают. Вся
награбленная добыча отвозится в голодную Москву. На захваченных са-
харных заводах большевикам досталось около 1600 тысяч пудов сахару,
что дает сумму приблизительно 160 миллионов карбованцев. Полоса за
большевистским фронтом совершенно разорена. Поголовное бессмыс-
ленное убийство и пытки людей, и в первую очередь, убежденных укра-
инцев – нормальное явление. На хуторе около Купянска зарезана украин-
ская писательница Ефименко с родственниками. Повитового коменданта
Вовчко-Гаврищенко, который, отбиваясь с отрядом Кармелюка, попал в
плен к большевикам, раздели и в трескучий мороз под угрозой нагаек
заставили ходить босыми ногами по снегу, пока не убили.

Это только примеры, которые можно привести десятки, сотни и
тысячи. Перед наступлением большевики высылают агитаторов, кото-
рые с брошюрами и прокламациями, всякими обещаниями стараются
перетянуть народные массы на свою сторону. Агитаторы в своем рас-
поряжении имеют огромные суммы денег, преимущественно никола-
евскими 500-рублевками, которые производят солидное впечатление.
Вызванная большевиками забастовка в Харькове приостановилась под
угрозой введения осадного положения со стороны украинских войск.
Большевистский совдеп, который вызвал общую забастовку, помещает-
ся в здании немецкого совета и под его охраной ведет свою агитацию.

Последствия общей забастовки для Харькова страшны. По недоста-
че воды в водопроводах в городе увеличился сыпной и брюшной тиф до
небывалых размеров, а смертность просто ужасающая. Все больницы
переполнены в 3-4 раза сверх нормы.

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 03.01.1919 р., арк. 2, інв. № 1961.

Повідомлення про розгляд питань розбудови держави
на засіданні Директорії

Действия Директории

Киев, 30 декабря. Сегодняшнее заседание Директории все прошло в
рассмотрении целого ряда разных дел.

Обсудив доклад о положении украинских театров в Киеве, Директо-
рия постановила ассигновать 25 000 руб. государственному драматиче-
скому театру и 150 000 руб. молодому театру. Кроме того, постановлено
112

оперный театр сделать государственным. Далее было рассмотрено дело
о положении украинской церкви и постановлено выработать закон об
автокефалии украинской церкви.

Относительно того, что до весны должна быть закончена земель-
ная реформа, Директория постановила поручить министру земледелия
выработать законопроект о мобилизации землемеров, а также открыть
несколько землемерных школ.

На вчерашнем заседании Директории был рассмотрен доклад о
борьбе с контрреволюцией на Украине. После небольшого обмена мне-
ний по этому делу решено было поручить министру внутренних дел вы-
работать доклад об организации ответственных городских органов для
борьбы с контрреволюцией.

Также было решено учредить стипендию имени Николая Вороного
по поводу его юбилея. На торжественном празднестве этого юбилея бу-
дет представитель Директории. Поставлено также выдать украинской
писательнице Поселянской пенсию в размере, каком назначит мини-
стерство просвещения.

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 03.01.1919 р. ,арк. 2, інв. № 1961.

Повідомлення Українського телеграфного агентства

ТЕЛЕГРАММЫ

Государственный язык

Киев, 1 января. У.Т.А. Вчера Директорией утвержден закон о держав-
ном языке Украинской Народной Республики. Право державного языка
признано за украинским языком, а также закон об амнистии осужден-
ных немецким судом по политическим мотивам.

Новое ведомство

Киев. 31 декабря. Директорией издан декрет об учреждении управ-
ления прессы и информации: § 1. Директория УНР решила призвать к
жизни управление прессы и информации. § 2. Задачей этого управления
является осведомление широких народных масс на Украине о самосто-
ятельных государственных интересах УНР, а также – защита ее интере-
сов перед общественной мыслью за границей. § 3. В состав управле-
ния входят уже существующие учреждения: 1) украинское телеграфное

113

агентство и управление всех радиотелеграфов на всей Украине по со-
гласованию с министерством почт и телеграфов и военным министром,
2) бюро прессы, Державный вестник отдела внутренней прессы, отдел
заграничной прессы, 4) информационное бюро армии, 5) державная
типография, 6) центральное управление по делам печати, как таковое,
земские и городские учреждения, какие имеются, или будут созданы
и имеют связь с прессой и пропагандой. Входят также все официаль-
ные и неофициальные журналы, не исключая земских и городских. § 4
управляющий управлением прессы и информации пользуется правами
министра и имеет решающий голос в кабинете министров в тех делах,
которые касаются его ведомства.

Председатель Директории Винниченко
Члены Директории
Макаренко,
Секретарь Швец,
Петлюра

Дедушек

Киев, 30 декабря 1918 г.

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 03.01.1919 р., арк. 1зв., інв. №1961.

Действия Директории

Киев, 30 декабря. Сегодняшнее заседание Директории все прошло в
рассмотрении целого ряда разных дел.

Обсудив доклад о положении украинских театров в Киеве, Директо-
рия постановила ассигновать 25 000 руб. государственному драматиче-
скому театру и 150000 руб. молодому театру. Кроме того, постановлено
оперный театр сделать государственным. Далее было рассмотрено дело
о положении украинской церкви и постановлено выработать закон об
автокефалии украинской церкви.

Относительно того, что до весны должна быть закончена земель-
ная реформа, Директория постановила поручить министру земледелия
выработать законопроект о мобилизации землемеров, а также открыть
несколько землемерных школ.

На вчерашнем заседании Директории был рассмотрен доклад о

114

борьбе с контрреволюцией на Украине. После небольшого обмена мне-
ний по этому делу решено было поручить министру внутренних дел вы-
работать доклад об организации ответственных городских органов для
борьбы с контрреволюцией.

Также было решено учредить стипендию имени Николая Вороного
по поводу его юбилея. На торжественном празднестве этого юбилея бу-
дет представитель Директории. Поставлено также выдать украинской
писательнице Поселянской пенсию в размере, каком назначит мини-
стерство просвещения.

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 03.01.1919 р. , інв. № 1961, арк. 2.

Оголошення про збори студентів-українців

Ініціативний гурток студентів-українців

Оповіщає студентів-українців, що в неділю 5 січня о 1 год. відбудуть-
ся загальні збори в помешканні контори газети "Друг народа". Інгульська
вулиця проти казначейства.

Порядок денний:

1. Організація громади.
2. Вибори Ради громади.
3. Організація лекцій на Різдвяні свята.
4. Біжучі справи.

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 07.01.1919 р., № 6, арк. 3, інв. № 1961.

Анонс спектаклів за п’єсою Г. Квітки-Основ’яненка
«Сватання на Гончарівці», п’єсою М. Старицького «Маруся

Богуславка» та п’єсою І.Франка «Украдене щастя»

Зимний театр Элькинда Украинская труппа Д.Г. Ниппа

В четверг, 27-го декабря

Днем
Вечером

115

Сватання на Гончаривци Маруся Богуславка
В 3 действия

В пятницу, 28 декабря

Крадене щастя В 5 действиях

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 04.01.1919 р., № 4, арк. 6 зв., інв. № 1961.

Наказ губернського комісара Херсонщини щодо виконання
закону Директорії про грошові знаки Російської Республіки

Наказ № 12

До негайного виконання слідуючий закон,
затверджений Директорією Української Народної Республіки про

грошові знаки Російської Республіки

1. 26 січня 1919 року російські грошові знаки, як кредитові білети, так
і знаки Російської Державної Скарбниці, так звані "керенки", перестають
бути платіжними знаками на Україні, і прийом їх перестає бути обов’яз-
ковим.

2. Державна українська одиниця є гривня, яка містить 8,712 долей
щирого золота. Гривня поділяється на сто шагів, дві гривні складають
карбованець.

3. Всі розрахунки зборів поступлень, видач та призначення всяких
сум у грошових рахунках, а також весь платеж проводиться в гривнах і
шагах.

4. Виконання по умовах та зообов’язаннях, що витекли для приват-
но-правових стосунках до 26-го січня сього року і визначені в рублях,
вчиняється по гривнях по розрахунку: один рубль рівний двом гривням.

116

З 16-го січня 1919 року всіма державними установами припиняється
прийом російських кредитових білетів в 1000 та 500 рублів, а з 21-го
січня і 250 рублів в платежі та внески, а також на біжучі рахунки.

Відносно інших російських грошових знаків міністру фінансів на-
дається право визначати курс, по котрому вони мають прийматися піс-
ля 26-го січня 1919 року урядовими установами, а також строки та інші
умови цього прийому по окремим категоріям знака.

Закон цей вводиться в життя по телеграфу.

Голова ради міністрів В. Чеховський

Міністр фінансів Б. Мартос

Оголошуючи цей закон до загального відома всього населення Хер-
сонщини, наказую всім державним та громадським інституціям, уста-
новам і адміністративним особам прийняти його до неухильного і не-
гайного виконання, вивісивши на видних місцях і оповістивши іншими
способами населення. Повітовим комісарам наказую розіслати цей за-
кон по телеграфу, телефону, а також спеціальними кур’єрами по всім во-
лостям, ощадним касам, кооперативам, по всім станціям залізниць, усім
начальникам Народної міліції і всім священикам повіту для повідомлен-
ня населення. Усі державні каси та інституції, а також збірщики податків
повинні зробити особливі акти для здачі цих білетів та належні каси:

1) російські кредитові білети в 500 і 1000 рублів, що знаходяться у
них, о 12 годині ночі 15 січня

2) кредитові білети в 250 рублів о 12 годині ночі 20 січня

3) «керинки» о 12 годині ночі 25 січня.

У випадку, коли цей закон буде одержаний після 16 січня, належить
зложити акт про зазначені вище грошові знаки в день одержання закону.

Винні в затриманні цього закону або в невиконанні його будуть при-
тягнуті до суворої відповідальності по законам військового часу.

8 січня 1919 р. м. Єлисавет

Губернський комісар Херсонщини

ДАКірО, Ф. - 78, оп. 1, спр. 732, арк. 5 зв.

117

Повідомлення про телефонну розмову дипломатів УНР
Ю. Мазуренка та РСФР Г. Чичеріна щодо воєнних дій

між республіками

Переговоры Директории с Совнаркомом
Поздно вечером вчера по поручению Директории и совета мини-
стров Ю. Мазуренко беседовал по прямому проводу с комиссаром по
иностранным делам Чичериным.
На вопрос Мазуренко о том, ведет ли Советская Республика вой-
ну сейчас с Украиной, Чичерин заявил: «Ваши сведения о прибытии на
Украину каких-то советских частей не соответствуют действительности.
Никаких войск Российской социалистической федеративной республи-
ки на территории Украины и даже вблизи границы не имеется. Военные
действия на украинской территории ведутся между войсками Директо-
рии и так называемыми Пятаковскими войсками. Между Украиной и
Советской Россией никаких военных действий нет. Директории Укра-
инской Народной Республики не может не быть известно, что прави-
тельство Российской социалистической республики не посягает на не-
зависимость Украины и что еще весною этого года нами было послано
горячее приветствие образовавшейся тогда Украинской Народной Ре-
спублике. Что же касается возобновления мирных переговоров, то мы с
удовольствием примем в Москве представителя Украинской Народной
Республики для ведения переговоров. Нами будут сделаны распоря-
жения в Могилев и Уз, чтобы делегаты Директории беспрепятственно
были пропущены в Москву».

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 12.01.1919 р., № 8, інв. № 1961, арк. 8 зв.

Нота Директорії УНР російському уряду про втручання РФ
у внутрішні справи України та окупацію її території

Нота Директории Российскому правительству
(официально)

Киев, 9 января (УТА) Сегодня Директория послала в Москву по ра-
дио ноту такого содержания: "В ответ на ноту комиссара по иностран-

118

ным делам от 5 января 1919 года, Директория У.Н.Р. заявляет следующее:
утверждение комиссара по иностранным делам, что, якобы, российские
войска на территории Украины не выступают, после проверенных сооб-
щений о неуместном искании истины не соответствуют осведомленно-
сти комиссара по иностранным делам. В районе Харькова оперируют
регулярные войска Советской Российской армии; состоят они, главным
образом, из китайцев, латышей, мадьяр и частью из русских.

Отсюда и другое утверждение комиссара по иностранным делам,
будто эти войска состоят из украинцев, явно не соответствует действи-
тельности. Эти китайско-латышские войска проходят территорию Укра-
инской республики, опустошают села, грабят у крестьян и складывают
все их имущество на подводы, грузят на захваченные поезда и отправ-
ляют в Россию. Представителей украинской народной власти и прочих
лиц украинской национальности, крестьян, рабочих и интеллигенцию
латыши и китайцы расстреливают без всякого суда, предавая их спер-
ва зверским мучениям. Принимая во внимание то, что указанные выше
китайско-латышские войска содержатся и формируются на средства
российского правительства и врываются через границы Украинской ре-
спублики, посягая на жизнь и имущество рабочих и крестьян Украины, с
другой стороны, видя, что комиссар по иностранным делам Российской
республики явно уклоняется от прямого ответа на поставленные ему
правительством Украины вопросы о целях наступления, которое ведет-
ся советскими войсками на Украину, Директория У.Н.Р. в последний раз
запрашивает правительство Российской республики, что означает это
наступление российских войск и их поведение на территории Украины,
как на завоеванной земле.

При этом Директория считает необходимым:
1) Комиссар по иностанным делам, отрицая участие российских во-
йск в нападении на Украину, в то же время предлагает правительству
Украинской республики приступить к мирным переговорам на услови-
ях перемены курса внутренней политики украинского правительства по
отношении к партии коммунистов и советам рабочих, из этого, прежде
всего следует то, что российское правительство, без всякого на то права,
вмешивается во внутренние дела украинского народа.
2) Силой китайско-латышских штыков желают ввести на Украине та-
кой порядок, какого желает русское правительство. На это Директория
заявляет, что никому не позволит за спиной Украинского трудового наро-

119

да решать его судьбу; власть на Украине должна принадлежать Украин-
скому трудовому народу и тем трудящимся, которые составляют основу
всей социально-экономической и национальной жизни на Украине.

Голова Директории В.Винниченко

Члены Директории Петлюра, Макаренко, Швец

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 12.01.1919 р., № 8, арк. 8 зв., інв. № 1961.

Повідомлення про вибори учасника Трудового конгресу

Сегодня, в 3 часа дня в городской думе, в кабинете № 3 состоится
собрание трудовых интеллигентов (художники, журналисты, педагоги и
др.) для выбора представителя в Трудовой конгресс.

ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 18.01.1919 р., № 12, арк. 21 зв., інв. № 1962.

Повідомлення про бої у Бобринці
з радянськими партизанами

К событиям в Бобринце
...
По рассказам бобринчан, положение дел рисуется в следующем
виде. Под утро понедельника вооруженный отряд, именовавший себя
«махновским» и сосоявший, по сведениям, из крестьян херсонской гу-
бернии, обезоружил стоявший в Бобринце отряд петлюровцев в 100-150
человек. Разоружение было возможно только потому, что бдительность
и дисциплина казаков ослабла из-за пьянства и безобразий, творивших-
ся в последнее время разнузданными казаками, терроризировавшими
мирное население города.
«Новая» власть в среде которой находился и бобринчанин Белоко-
ненко имела печать Вознесенского революционного комитета и пришла
из Рощаховка (25 верст от Бобринца).
С местным населением «махновцы» обращались хорошо и при них
в городе было сравнительно спокойно. Повседневная жизнь шла своим

120

обычным ходом. Правда «махновцы» наложили на город контрибуцию
в 400,000 рублей, но удовлетворились суммою в 700 тысяч. Кроме того,
они открыли магазин Чеченина, где лежала мануфактура державного
хлебного бюро и часть ее забрали, остальную берут теперь еще крестьяне.

Во вторник в 2 ч. дня казаки повели наступление на окопавшихся у
города (возле моста и мельниц) «махновцев». Бой продолжался до 5 ч.
вечера и закончился поражением «махновцев».

Опьяненные победным пылом казаки-петлюровцы начали врывать-
ся в первые попавшиеся дома, убивая неповинное, мирное население
города.

Число жертв колеблется от 16 до 20 человек...
...
В среду утром в городе были совершены два налета и жители боятся
без надобности выходить из дому.
Убиты ни за что, ни про что совершенно невинные люди; только
потому, что они имели несчастье носить еврейские имена. Нам могут
указать на то, что это случайные жертвы боя.
Почему же тогда все убитые – евреи? Почему есть жертвы не только
среди жителей окраины, но и жителей центральных улиц?
Елисаветградская украинская власть должна твердо и открыто ра-
зоблачить зло, бросающе пятно на молодую революционную демокра-
тическую власть. Она должна всеми мерами и способами ликвидиро-
вать это безумство теперь и предотвратить повторение его в будущем.
Необходимо расследование.

К. Ларин.

ДАКірО, ДІФ, газета «Наша жизнь», 25(12).01.1919 р., № 18, арк. 5, інв. № Д-1878.

Повідомлення про пропозицію
української катеринославської громади

щодо перейменування міста

Серед катеринославських українських громадян широко вкорінила-
ся думка назвати Катеринослав Січеславом. Оця думка катеринослав-
ців повинна би поширитись і на другі українські міста. Взагалі всі міста

121

України, що носять назви бувших гнобителів та тиранів українського на-
роду, повинні бути перейменовані. Їм повинні бути надані імена наших
найбільших героїв.
ДАКірО, ДІФ, газета «Українська ставка», 25.01.1919 р., № 31, арк.1, інв.
№ 2217.

Повідомлення про рішення відкриття в Єлисаветграді
інституту вчителів

Советом министров одобрен закон об открытии учительского ин-
ститута в Елисаветграде.
ДАКірО, ДІФ, газета «Друг народа», 29.01.1919 р., № 21, арк. 23, інв. № 1961.

Наказ військового коменданта м. Єлисавет про заміну
російських назв на установах та закладах

НАКАЗ
Наказую всім громадським і приватним інституціям, а також крам-
ницям і кіоскам протягом тижня зі дня опублікування цього наказу замі-
нити російські вивіски українськими.
Той, хто не виконає цього наказу, буде покараний арештом або
грошовою карою. Крім того, може бути замкнено помешкання під-
приємства.

Єлисавет дня 30 січня 1919 року.
Військовий комендант города
Військовий судовий прокуратор Карпяк
ДАКірО, ДІФ, газета «Республіканець», 31.01.1919 р., № 32 ,арк. 1, інв. № 2003.

122

Повідомлення про арешт ударною групою Січових Стрільців
отамана Петра Болбочана

Розкривається нарешті загадка, чого Лівобережжя України так легко
піддавалось агітації проти Директорії Української Народної Республіки
і чого вона ставила такий слабий опір крайнім елементам і наступові
чужих ворожих сил: виявляється, що це діло грандіозної провокації чор-
ної сотні, що захопила командування лівобережною групою українських
військ і свідомо проводила роботу в тім напрямі, щоби викликати серед
народу недовіру і ненависть до Директорії і Української республіканської
армії та цілої української справи. Чорна сотня забрала зовсім у свої руки
слабохарактерного отамана Балбачана (так у док.), зав’язала контакти з
добровольцями і повела явно контрреволюційну політику з розгромами
селянських і робітничих організацій, роблячи це все від імені Директорії
Української Народної Республіки.

Штаб ударної групи Січових Стрільців, котра виступила на Лівобе-
режжі на допомогу Балбачанові, ознайомившись з контрреволюційною,
провокаторською діяльністю штаба Балбачана, заарештовала отаман
Балбачана і всю його компанію.

Відбувається слідство, котре скоро вияснить всю злочинну роботу
чорносотенних республіканців.

ДАКірО, ДІФ, газета «Республіканець», 31.01.1919 р., № 32, арк. 2, інв. № 2003.

Повідомлення про знищення республіканськими військами
махновців та більшовиків у Єлисаветградському повіті,
на станції Цибулеве

Останні вісті
Бобринецькою групою республіканських військ в селі Новоолексан-
дрівці Єлисаветського повіту розбито махновців. В селі Покровському
селянами розстріляно 5 махновців, в свою чергу махновці погрожують
покровцям розстріляти по 50 за одного. Покровляне висилають депу-

123

татів за поміччю до Вознесенської залоги, а в Косівку за поміччю союз-
ників. Махновці тепер в селі Троїцькому, в трьох верстах від Нової Оде-
си. Піхота їх зліва розбіглась, зосталось до 200 кінних. У Вознесенську
спокійно. В Березовці на телеграфі англо-французький караул.

Біля Цибулево
По останнім відомостям розбиті місцеві більшовицькі банди на
ст. Цибулево. Взято бронивика, багато зброї і амуніції. Більшовики тіка-
ють у напрямку на Бобринську, більшість же розбігається.

ДАКірО, ДІФ, газета «Республіканець», 01.02.1919 р., № 33, арк. 5 зв., інв. № 2003.

Оголошення про формування «Синьої дивізії»

ДО ВСІХ СИНІХ ЖУПАНІВ
Прийшов час, коли ми маємо повну можливість віддати себе до
розпорядимості Уряду Української Народної Республіки і тим самим пе-
ревести в життя ті мрії, що ми виплекали їх в далекій чужині.
Зараз Україна переживає таку хвилю, котрій мусимо віддати свої
сили, енергію та, як потрібно, то й життя.
Тому всі до гурту! Всі до міцної, одностайної організації, щоб і собі
стати в ряди борців за щастя українського народу. Прогаяна хвилина –
то злочин проти Республіки, за котрий немає прощення.
У Києві складено Комісію по скликанню «Синьої дивізії» з бувших у
ній товаришів, яку стверджено п. Головним Отаманом Українських Ре-
спубліканських Військ О.Петлюрою.
Усіх козаків обох бувших синіх дивізій Комісія закликає негайно з’я-
витися. Служба не може бути препоною до гуртовання.
Комісія міститься в Києві на Фундуклеївській 5.

1 січня 1919 р.
Панове-товариші, ідучи з провінції в «Синю дивізію», беріть з собою
на службу в дивізію певних і щирих українців, за яких би Ви могли пору-
читися, не вагаючись.

ДАКірО, ДІФ, газета «Республіканець», 01.02.1919 р., № 33, арк. 3, інв. № 2003.

124

Повідомлення про зібрання робітників міста

Собрание рабочих

31 января

Вопрос о вывозе из города денег и продовольствия привлек на со-
брание весь пролетариат города. Настроение среди рабочих возбуж-
денное.

Собрание открывает член исполнительного комитета С.Р. депута-
тов Г.Фальк. Обращаясь к собранию т.Фальк говорит, что собрание со-
звано исполнительным комитетом в связи с некоторыми действиями
украинской власти, направленной против трудового народа.

Председателем выбирается т.Талалаев. Секретарем т. Бугаев.
От имени исполнительного комитета докладывает т.N.
Всякий раз когда рабочему классу угрожает опасность его испол-
нительный орган созывает самого хозяина, чтобы обрисовать создав-
шееся положение.
Мы живем в удушливой атмосфере гонений. Есть факты, о кото-
рых нельзя умалчивать. Настоящее собрание создано по следующим
причинам:
Украинская власть не может опираться на силы украинцев. Украин-
ский народ не хочет сражаться против своих братьев крестьян и рабочих.
Вопреки желанию народа, украинская власть навязывает народу
свою волю.
Властям приходится обращаться за помощью к иноземцам.
С такой помощью они обратились к галичанам. Повидимому, га-
личане не хотят посылать своих бойцов не получив вознаграждения в
виде хлеба, сахара и т.п. В Елисаветграде имеется 300,000 пудов муки,
а в уезде 700,000 пудов зерна. Хлебное бюро получило распоряжение
отправить весь запас хлеба под Волочиск. 100,000 пудов хлеба уже от-
правлено. Готовятся к отправке другие наряды. Если не воспрепятство-
вать этому, то весь хлеб будет отправлен.
Другой вопрос – наличность государственного банка. Лишь 10 меся-
цев тому назад, мы страдали от недостатка денег. Такое же положение
может создаться и сейчас.
Из Екатеринослава и других городов вывезена вся наличность.
Деньги перевезены в Елисаветград. По имеющимся сведениям в Елиса-
ветграде имеется 42 миллиона рублей.

125

Выкачивание у населения денег может быть роковым для рабочих
и для революции. На эти деньги они хотят купить бойцов , чтобы их
направить против нас. Если мы не поднимем голоса, наше положение
будет ужасно. Мы полагаем, что исполнительный комитет должен кон-
тролировать действия местной власти.

Если поддержка исполкому будет оказана, то мы избежим угрожа-
ющую нам опасность.

В порядке прений собрание выносит резолюцию: мы рабочие всех
заводов, мастерских и мельниц, заслушав доклады членов исполни-
тельного комитета С.Р. депутатов по вопросу об эвакуации и реквизи-
ции из города хлебных запасов. Денежных сумм и прочих ценностей
постановило:

1) Так как подобные меры украинского командования и граждан-
ских властей угрожает неисчислимыми бедствиями для трудового насе-
ления, как города Елисаветграда, так и других городов Украины.

2) Поручить единственному органу истинно отражающему волю ча-
яния трудящегося народа взять на себя контроль над отправкой укра-
инскими вдастями, как хлеба, и всех продуктов первой необходимости,
так и денежных сумм и ценностей в другие города и государства.

3) Общее собрание поручает исполнительному комитету, твердо
проводить этот наказ и с своей стороны обещает исполнительному ко-
митету поддерживать его всеми возможными средствами.

Если власти не выполнят требования рабочих, то последние остав-
ляют за собой свободу действий. Собрание избирает в комиссию для
контроля действий властей следующих товарищей: Коромушко, Двор-
ниченко и Колисниченко.

М.К.

ДАКірО, ДІФ, газета «Наша жизнь», 01.02.1919 р., № 24, арк 3, інв. № Б-2319.

В комитете общественной безопасности

Третьего дня состоялось заседание комитета общественной безо-
пасности под председательством С.М.Белины-Белиновича.

Первым заслушивается доклад комиссии по изысканию средств.
Докладчик Л.С.Барский сообщает, что представители банков, и

126

некоторых других учреждений обещали дать комитету материальную
помощь.

Кроме того по предложению Л.С.Барского решено созвать совеща-
ние из представителей кооперативов для совместного обсуждения во-
проса о денежных средствах для нужд комитета. Далее заседание поста-
новило, что в распоряжении оперативного штаба ком. Общественной
безопасности – должна быть предоставлена сумма для необходимых
расходов. Общее внимание членов комитета остановилось на докладе
Б.И.Бутлерова доложившем комитету о результатах беседы делегации
с нач. гарнизона по поводу происходящих в городе безосновательных
и беззаконных реквизициях. Делегация обратила внимание на то, что
реквизиция в городе приняла ненормальный характер, и выразил опа-
сение, что такие явления могут вызвать стихийное выступление населе-
ния, как то было в недавнем прошлом с Марусей Никифоровой.

Начальник гарнизона, по словам Бутлерова, обещал принять все
меры к тому, чтобы эти явления более не повторялись.

Долад Бутлерова вызвал продолжительные прения, после которых
было постановлено:

Принимая доклад к сведению предложить делегации в виде ко-
миссии продолжать свою деятельность, и помимо того, обратиться к
населению с воззванием, в котором указать, что всякие реквизиции,
которые будут происходить без подписи определенного лица, счита-
ются незаконными и не подлежат подчинению, а лицам которым будут
предъявляться такие незаконные требования предложить в каждом слу-
чае сейчас же сообщать главному начальнику милиции Б.И.Бутлерову.

В интересах широкой осведомленности населения с деятельностью
комитета общественной безопасности, С.М.Белина-Белинович предло-
жил издание комитетом бюллетеней.

Вопрос этот долго обсуждался и в результате собрание выразило
пожелание обратиться к редакциям газетс просьбой делегировать на
заседания комитета своих собрудников.

Incola.

ДАКірО, ДІФ, газета «Наша жизнь», 01.02.1919 р., № 24, арк 3-3 зв.,
інв. №Б-2319.

127

Повідомлення про повстання проти влади УНР
1-5 лютого 1919 р. у м. Єлисаветград

Переворот и контрпереворот

Картина событий, театром которых в течении последних кошмар-
ных дней являлся Елисаветград рисуется следующим образом:

В ночь с субботы на воскресенье военно-революционный комитет,
существовавший до того времени в подполье и ведший переговоры с
целым рядом представителей воинских частей местного гарнизона, ре-
шил что подходящий момент для переворота созрел и перешел к фор-
сированию событий.

Был арестован губернский комиссар, главный штаб петлюров-
ских войск в Палас-Отеле, отдельные штабы войсковых частей и ко-
мендатура.

Военно-революционный комитет объявил себя временно един-
ственной властью в городе.

Власть революционного комитета растилась почти на всю террито-
рию Елисаветграда.

Верным директории остался лишь украино-галицкий полк под ко-
мандованием д-ра Копцюка и неясную позицию занимал первый се-
чевой пулеметный полк под командою к-ра Гаркуши, помещавшийся в
Московских казармах.

...
Военно-революционный комитет, номинально являвшийся властью,
фактически овладеть таковою в течении воскресения не успел и город
находился в состоянии безвластия в течении большей части дня.
…
Около четырех часов дня в воскресенье командир галичан, восполь-
зовавшись этим положением, организовав небольшой отряд, человек в
пятьдесят, начал контрнаступление.
Им было обстреляно юнкерское училище, захвачены пулеметы и
взято здвние его.
Отсюда отряд Копцюка, с присоединившейся к нему активной ча-
стью первого сечевого полка с пулеметами, двинулся вдоль Дворцовой
улицы, захватил бывшее здание главного штаба – Палас-Отель и, тесня
небольшую часть революционного аръегарда, двинулся к зданию Думы,
где заседал Исполком.

128

Военно-революционный комитет перешел тогда в другое помеще-
ние, Исполком разошелся, а повстанческие отряды стали стягиваться к
району крепости.

Артиллеристы оставались все время верны революционному коми-
тету и крепость явилась опорным пунктом повстанцев.

В ночь на понедельник украинская – республиканская власть овла-
дела полностью городом и уже в воскресенье начались погромные экс-
цессы в районе старого и нового базаров.

Утром в понедельник республиканский комендант начал разсылать
отряды для отбирания оружия у домовой охраны. Одновременно шли
обыски в домах, где искали оружие.

По преимуществу, или почти исключительно, обыски шли в домах
населенных евреями, при чем в некоторых районах эти обыски носили
более или менее корректный и организованный характер.

Однако, по мере развития этих обысков, по мере увеличения чис-
ла отрядов, организация уступила место грабительски-анархическим
приемам.

В одну и ту-же квартиру являлись три, четыре, иногда до семи раз-
ных отрядов; вместо спокойного корректного отношения начались из-
девательства, грабеж личного имущества, избиения.

Во время обезоруживания штабом домовых охран была и измышле-
на провокационная басня о бомбе, брошенной в республиканские вой-
ска членами милиции четвертого района.

На этом основании четвертый и третий районы милиции были обе-
зоружены и штат городских милиционеров был сокращен более чем на
половину.

...
К вечеру понедельника город был охвачен полностью огнем погрома.
Дворцовая и Б. Перпективная улицы были оцеплены организован-
ными войсками и погром магазинов и квартир принял последователь-
но-поступательный характер.
К грабежам не допускались частные лица, разрешалось грабить
только казакам и солдатам.
Все ограбляемое свозилось в Московские казармы и частью оттуда
эвакуировалось на вокзал.
Все попытки комитета общественной безопасности, городского са-
моуправления и главного начальника милиции добиться от республи-

129

канских властей отпора грабежам и воинской помощи милиции для
прекращения погрома были безрезультатны.

Начальнику милиции удалось добиться командировки броневого
автомобиля и конного отряда, которые до некоторой степени способ-
ствовали разгону погромщиков.

Это вызвало озлобление среди громил.
Раздавались возгласы – «ведь было условлено, что мешать не будут».
Так продолжалось до вторника утра, когда началось действие артил-
лерии. Небольшой отряд рабочих и казаков, группировавшихся у крепо-
сти начала пополняться собиравшимися рабочими.
Республиканские войска под давлением этих сил и под влиянием
сведений о наступлении советских войск из Знаменки начали спешно
стягиваться к вокзалу и эвакуироваться...

ДАКірО, ДІФ, газета «Наша жизнь», №26, 07.02.1919 р., арк 3., інв. № Б-2319.

Наказ виконкому Ради Робітничих Депутатів
м. Єлисаветграду

Приказ № 5

Исполнительного комитета Совета Рабочих Депутатов

1) Приказывается всем лицам, у коих находятся вещи и материалы
разграбленные во время погрома, в 24 час сдать их: 1) Частное имуще-
ство – в главное управление начальника милиции, 2) казенное - в веще-
вые склады №№ 1 и 2 по улице Гоголя.

Всякий, у кого после 12 февраля будут найдены ограбленные вещи
или материалы будет передан в распоряжение комиссии по борьбе с
контрреволюцией и спекуляцией и понесет самое суровое наказание.

2) Следственной комиссии в составе т.т. Черноиваненко, Дымченко
и Кобрина немедленно приступить к работе.

3) Вступить в исполнение своих обязанностей политического комис-
сара при станции Елисаветград т. РОДИОНОВУ.

4) Вступить в должность комиссара тюрьмы т. КУЛИКУ.

Исп. Комит. Сов. Раб. Депутатов

ДАКірО, ДІФ, газета «Наша жизнь», № 26, 07.02.1919 р., арк 3., інв. № Б-2319.

130

РОЗДІЛ 6 УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА
РЕСПУБЛІКА (БЕРЕЗЕНЬСЕРПЕНЬ 1919 р.)

Вже у лютому українські есери, а також пред-
ставники партій «борбистів» та «боротьбистів»,
взяли більшість у Єлисаветградській Раді. Про-
те більшовикам це не сподобалося і вони вжи-
ли заходів, аби видалити інші партії з керівних
органів.

11 березня у газеті «Известия...» була опу-
блікована інструкція щодо виборів до місцевої
Ради. До виборів допускалися особи старші 18
років, що працювали на виробництві або займа-
лися іншою суспільно корисною працею. Також
обирати мали право ті, хто вів домашнє госпо-
дарство, що забезпечувало виробничу працю,
робітники та службовці різних категорій, офі-
ційні безробітні, що працювали раніше на під-
приємствах. До виборів не допускалися особи,
що жили за рахунок найманої праці інших, осо-
би, що мали нетрудовий дохід, служителі культів,
колишні жандармські агенти та чини.

131

Вибори мали відбуватися на підприємствах та установах. Від
100 осіб обирався один представник до місцевої Ради. Вибори відб-
увалися у 2 етапи:д спершу обиралися представники від партій, а по-
тім з кожних 5 обраних представників від партії до Ради делегувався
1 депутат.

14 березня більшовики міста закликали влаштувати у місцевій
Раді «справжній Жовтень», тобто зробити Раду повністю більшови-
цькою якщо не за складом, так політично. В результаті нових пере-
виборів Ради переважна більшість депутатських місць залишилася
за більшовиками. Участь лівих есерів, боротьбистів, анархістів, ко-
муністів-бундівців була незначною. Таким чином, більшовики змогли
забезпечити собі перевагу у місцевій Раді, а також виконавчому комі-
теті та інших установах.

Незабаром більшість небільшовицьких лідерів відійшла на пев-
ний час від політичної діяльності і спробувала зникнути з поля зору
більшовиків. Так, Василь Акацатов отримав роботу у державному
банку. Інший авторитетний український есер Урсат’єв виїхав до села,
де активно займався освітньою та культурною роботою. Так само
розпорошилися у повіті інші представники наймасовішої українсь-
кої селянської партії. Меншовики, невдоволені усуненням від влади,
зосередилися у професійній спілці «Металіст» і розпочали методичну
антибільшовицьку пропагандистську роботу серед робітників єлиса-
ветградських заводів.

Загалом органи радянської влади займалися практично тими
самими справами, що і земська управа до них – продовольчим по-
стачанням, фінансовим забезпеченням міста та його різних установ,
налагодженням міської охорони, боротьбою зі злочинністю, санітар-
ним станом міста. Крім того, військовий комісар при Раді пропонував
сформувати міський гарнізон чисельністю до 1000 вояків, для чого
просив гроші в українського радянського уряду.

У середині березня відбулася націоналізація промисловості. Усі
ж, хто користувався найманою працею, мали стати на облік у відділі
праці. При цьому націоналізації підлягали лише великі підприємства
та банки. На приватних підприємствах самі їх господарі також не
мали повної свободи дій. Зокрема, вони повинні були укладати тру-
довий договір з робітниками. При цьому тарифи мали бути визначені
центральними органами влади, а не підприємцями на власний роз-
суд. За виконанням угоди мала слідкувати профспілка.

132

На селі дедалі більше розвивалася анархія, яку активно підтри-
мували місцеві куркулі. Українська ідея вабила їх не стільки якимось
національними гаслами, скільки принциповим анархізмом українсь-
ких лідерів, незалежно від того, яким політичним гаслом вони при-
кривалися.

В умовах фактичного розвалу державного апарату головним на
селі ставав той, хто мав найбільше продуктів, що давало можливість
задобрити будь-яку збройну силу, що заходила у село, а також нала-
годити торгівлю зерном та іншими продуктами по завищених цінах,
що було неминуче в умовах промислової розрухи та можливого голо-
дування маси міських мешканців.

Більшовики з їхньою державницькою позицією, спробами нала-
годити регулярне постачання міст та армії шляхом продрозкладки,
налагодженням обліку продуктів харчування, запереченням ринко-
вої торгівлі та приватної власності на землю, не подобалися заможно-
му і значній частині середнього селянства.

Особливу ненависть викликало у куркулів прагнення більшо-
виків створювати сільськогосподарські комуни, які завдяки концен-
трації землі і робочої сили могли підірвати куркульську монополію на
постачання до міста товарного зерна, зменшити дефіцит продоволь-
ства у місті і, таким чином, зменшити залежність його від куркуля.

Проте створення комун та продовольча розкладка викликали
невдоволення і у величезної маси дрібних землекористувачів – так
званих середняків, які також мріяли про вільний ринок сільського-
сподарської продукції, що дав би їм можливість збагатитися, доку-
пити землі (або ж орендувати її) і перетворитись на заможних селян.
Бідняцькі маси хотіли вийти зі смуги постійного недоїдання, що май-
же безперервно тягнулася з 1861 року, час від часу переходячи у мас-
штабне голодування з окремими випадками масової смертності.

Всупереч стандартним уявленням, комунізація села не була ні су-
цільною, ні примусовою. Так, кількість комун у Єлисаветградському
повіті була невелика – навесні було створено лише 3 зразкових колек-
тивних господарства. Станом на липень 1919 року у повіті було ство-
рено лише 16 комун, або, як їх тоді називали, радянських господарств.
Радянські господарства в очах керівництва повіту повинні були стати
зразковими осередками розповсюдження нової агротехніки та нових
сільськогосподарських культур, а також розведення племінної худоби.

Перша сільськогосподарська комуна була створена у Глодо-
сах. Спочатку вона об’єднувала 5 комуністів на чолі з Митрофаном

133

Калько, згодом кількість членів виросла до 40. Комуна була у маєтку
поміщика Ковальова. Весь сільськогосподарський інвентар дістався
комуні. Також колективне господарство займало 73 десятини озимих
посівів, 20 десятин ячменя, фруктовий сад площею 30 десятин. Окрім
того, було засіяно 15 десятин ярового ячменю, 5 десятин вівса. Кому-
на отримала 50 коней, 40 корів (15 дійних), 180 овець, 21 свиню тощо.

Другою стала комуна у селі Володимирівка, що також являла со-
бою колишню поміщицьку економію. Загалом члени комуни, колиш-
ні батраки, отримали у своє розпорядження до 130 десятин землі на
колектив. Ще одну комуну утворили у Аннівській волості у колишній
економії поміщика Еннера. При цьому весь інвентар залишився не
пограбованим, його забрала комуна.

Таким чином, невдоволення селян підкріплювалося ще й тим, що
вони розглядали поміщицькі економії як свою законну здобич. Тепер
же виникла загроза, що кращі поміщицькі землі не будуть розподілені
між селянами, а стануть якимись «зразковими господарствами». Та-
кож селяни були не проти забрати собі сільськогосподарський інвен-
тар з колишніх маєтків. Але тепер його не можна було просто при-
власнити, оскільки він вже був у розпорядженні комуни.

До комун залучалися головним чином батраки, яких вважали не-
достойними брати участь у перерозподілі землі, оскільки вони були
«невдахами» чи «неробами» з точки зору куркуля і середняка. Вступ
маси батраків до комун також звужував на селі ринок вільнонайманої
праці, що било по куркульських господарствах, які традиційно вико-
ристовували малоземельних та безземельних селян, а також і дитячу
працю задля власного збагачення.

Найбільшого невдоволення викликала у селян викачка хлібу з Єли-
саветградського та Олександрійського повітів. Особливе роздрату-
вання селян визначило те, що більшість продармійців були не україн-
цями. Після опанування України до республіки прибуло 2700 бійців
продзагонів з Москви та Петрограду. З них більше половини направи-
лось до Єлисаветградського й Олександрійського повітів. За три тижні
тільки Єлисаветградський продзагін викачав з сільських господарств
повіту більш ніж 300 тис. пудів хліба.

Натомість з російських підприємств до Єлисаветградщини було на-
правлено 700 тис. крб. радянськими грошовими знаками, що практично
нічого вже не коштували, 50 жаток, 9 тис. кіс, багато інших сільського-
сподарських знарядь, мануфактури, шкіряних виробів і заготовок. Проте,
як засвідчили пізніше делегати селянського з’їзду, до адресатів товари не

134

потрапили. Також на селянському з’їзді більшовикам пригадали їхню обі-
цянку постачати товари в обмін на продовольство, яка не була виконана.

Швидше за все причиною було те, що дефіцитні промислові това-
ри розподілялися на селі через комітети незаможних селян. Ці органи
самоорганізації селянської бідноти активно формувалися більшови-
ками, аби отримати певну підтримку українського села.

Комнезами отримали великі привілеї. На них не розповсюд-
жувалася продовольча розкладка, члени комітетів утримувалися
державою за рахунок конфіскацій у поміщиків та куркулів про-
довольства та інших товарів. Також, як вже згадувалося, усі това-
ри, які видялися для натуральної оплати продовольчої розкладки,
розподілялися через керівництво комнезамів. Проте сільська бід-
нота вважала зайвим ділитися із заможнішими селянами і просто
розподіляла товари між собою.

Це суперечило вимогам центрального більшовицького керівни-
цтва, яке бачило обмін дуже просто: хто більше здав продуктів, той
має право на більшу кількість товару. Але проконтролювати весь про-
цес товарообміну з Москви не могли. Тому комнезами діяли як хотіли.

Це, у свою чергу, викликало конфлікти між статечним селянством
та хлібозаготівельниками. Селяни не отримували промтоварів, отже
не хотіли здавати хліб задарма. Бійці продовольчих загонів знали, що
товари до села вивезені, а, отже, вважали за право забрати хліб у раху-
нок розкладки. Опір селян вважався контрреволюційним саботажем
і придушувався силою зброї. Саме так продовольчі загони загрозами
та насильством вилучили у селян зерно, яке було вивезено до Росії.

У той час головним збройним формуванням повіту була 6-а дивізія
червоного командира Григор’єва. Дивізія мала напівпартизанський і
достатньо автономний характер. Відповідно підпорядковуватися на-
довго радянському командуванню було не в інтересах ні комдива, ні
червоноармійців. Явно ж григор’ївці боялися, головним чином, двох
речей – роззброєння і військової дисципліни.

З іншого боку, і уряд радянської України повівся досить нечес-
но. 12 березня 1919 року губернський військовий комісар оголосив у
м. Олександрія наказ про здачу зброї, що мала відбутися у 10-денний
термін з 14 до 24 березня. Мотивувалося це потребами Червоної Армії
у зброї та боєприпасах. Усі, хто здавав зброю у 10-денний термін, отри-
мували ордер та грошову винагороду. Після закінчення терміну зброя
вилучалася безкоштовно. Ті, хто намагався б приховувати зброю і на-
далі, підлягали штрафу у 3000 крб та суду Військового Трибуналу.

135

За одну гвинтівку-«трилінійку» пропонувалося отримати 21 ар-
шин ситцю або 11 аршинів сукна цивільних кольорів, або 8 фунтів
скобяного товару, або 3 коси, або 3 серпи, або 8 граблів, або 10 фунтів
шкіри для ремонту і тому подібне. За боєздатний кулемет винагорода
була майже вдвічі більшою (180% вартості гвинтівки). За несправну
зброю винагорода зменшувалася відповідно до стану зразка. Проте
такі дії уряду лише посилювали підозру бійців Григор’єва у тому, що
більшовики хочуть їх роззброїти.

Проявом невдоволення став примітивний антисемітизм, що
не був повністю подоланий і за нової влади. Наприклад, 1 березня
1919 року відбулося перше засідання Революційного трибуналу при
виконавчому комітеті Ради робітничих та селянських депутатів.

Першою слухалася справа про спробу дати хабаря співробітнику
Надзвичайної Комісії Єфремову. Представники звинувачення Гай-
синський і Жгенті просили для звинуваченого – студента Абрамови-
ча − покарання у вигляді року виправних громадських робіт як тако-
го, що намагався підкупити радянського службовця і тримав ігорний
дім (тобто шахрайський заклад). Захисник (правозаступник) Метт
відповідав, що обвинувачений займається благодійністю, а тому про-
понував чекісту не хабар, а благодійний внесок на користь революції.
Окрім того, оскільки підкуп не відбувся, то і складу злочину немає.
Відповідно судити Абрамовича немє за що, а краще взяти з нього до-
бровільний внесок у 5 тис. крб на користь місцевого виправного за-
кладу. Суд відклав розгляд справи.

Цікавішою була інша справа, за якою судили робітника Луку
Іщенка, який фактично намагався у п’яному вигляді спровокувати
червоноармійців на єврейський погром. Увірвавшись до казарми, він
облаяв солдатів, казав, що тих хочуть роззброїти, коли його назва-
ли товариш, відповів, що «не проміняє добродія на товариша». Крім
того, на засіданні виконкому Іщенко обізвав членів установи «жида-
ми». Суд натомість охарактеризував Іщенка як «чесного робітника» і
ухвалив виправдати його, обмежившись зауваженнями.

Наприкінці весни 1919 року невдоволення селян повіту стало настіль-
ки масовим, що, коли Никифор Григор’єв вирішив підняти повстання
проти радянської влади, його бійців масово підтримали селяни Олексан-
дрійського та Єлисаветградського повітів. При цьому органи радянської
влади до останнього робили вигляд, що нічого не відбувається.

Винятком може служити переведення міста на військовий стан,
проте причиною цього було внутрішнє становище у місті, яке ха-

136

рактеризувалося порушеннями "революційного порядку". Новий ко-
мендант міста комісар Бєлов заборонив пересування без посвідчень
пізніше 11 вечора. Усі затримані напідпитку передавалися до ЧК.
Бандити та грабіжники розстрілювалися на місці. У місті посилюва-
лися караули та дозори, всі частини, за винятком Петроградського
батальйону, підпорядковувалися командиру 1-го Єлисаветградського
піхотного полку.

Ще 26 березня повітовий військовий комісар заперечував підго-
товку збройного виступу проти радянської влади. Проте вже 16 квіт-
ня у місті відбулася спроба єврейського погрому. Спершу на місце-
вому базарі натовп спробував розгромити єврейську крамничку.
Ця спроба припинилася з приїздом начальника місцевої міліції на
прізвище Волкодав. Однак незабаром біля Петербурзького готелю
зібрався новий натовп, який почав розтаскувати тютюн та цигарки з
тютюнової крамнички, що належала єврею. Спроба Волкодава з дво-
ма міліціонерами припинити грабунок не увінчалася успіхом. Натовп
притис міліціонерів до стіни, при цьому якийсь погромник, озброє-
ний револьвером, почав бити начальника міліції, закликаючи натовп
до того ж. Єлисаветградці не піддалися на провокацію і продовжува-
ли просто розбирати товар з крамнички.

Наступного дня зранку те саме повторилося з іншими магазинчи-
ками. Торгівля призвела до виникнення черг. Згодом люди, що стояли
у черзі, припинили купувати товар і почали його просто розбирати,
в результаті чого місто залишилося без товарів першої необхідності.
Незважаючи на подібні речі, Рада вирішила 1 травня влаштувати
амністію для частини злочинців, що сиділи у місцевій в’язниці, що,
вочевидь, лише посилило погромний елемент.

Перші сутички єлисаветградської Ради з частинами григор’ївсь-
кої дивізії відбулися у другій половині квітня 1919 року. 1 травня
1919 року бронепоїзд Григор’єва обстріляв Єлисаветград на честь
Міжнародного свята трудящих. Наступного дня у Знам’янці та Дми-
трівці повстанці влаштували новий єврейський погром. 4-6 травня
солдати дивізії Григор’єва разом з місцевими маргіналами влаштува-
ли погром у м. Єлисаветград, а також у Олександрії та Долинській. Усі
політичні працівники дивізії були заарештовані.

Єлисаветградців вирішили підтримати мешканці містечка Злато-
піль, що також влаштували чи то погром, чи то повстання на початку
травня. Приводом до погрому вкотре стали чутки про те, що «жиди
хочуть нас роззброїти». Місцева міліція спочатку намагалася умови-

137

ти погромників, але під загрозою розправи втекла до Новомиргороду.
Проте там її знайшли і роззброїли. За сигналом (постріл у повітря)
місцеві почали бити та арештовувати комуністів. Один златопіль-
ський комуніст був вбитий, троє забиті до напівсмерті, решта ув’яз-
нені, у тому числі волосний воєнком. При цьому касу воєнкомату
розбили молотами, а гроші розібрали.

На допомогу місцевій міліції приїхав загін із 50 міліціонерів на
чолі з Бичковим, який до того називав себе комуністом. Оцінивши
ситуацію, загін міліції узяв участь у погромі, а Бичков заявив про
свою ворожість до комуністів. Комуністи були врятовані інструк-
тором єлисаветградського відділу управління Бонцаревичем, який
звільнив їх, користуючись тим, що погромники традиційно напилися
самогону.

Тим часом з Єлисаветграду на станцію Новомиргород прибув за-
гін червоноармійців. Проте провокатори звернулися до солдатів з пи-
танням про підтримку дій златопільців. Солдати відповіли, що самі
охоче будуть бити «жидів» та комуністів, і взяли у погромі активну
участь. В результаті у Златополі було вбито 15 осіб, а у Новомиргороді
– 4, майно радянських установ, комуністів та євреїв розграбовано.

8 травня Григор’єв проголосив універсал до народу України та
бійців Червоної Армії. В універсалі він закликав народ України до
загального повстання. Григор’єв закликав також до загального оз-
броєння і прямого народовладдя. Українське населення мало обрати
сільські, повітові та губернські ради з представників усіх партій, що
визнавали ради як форму самоорганізації. У радах повинна була бути
введена національна квота, що давала 80% представницьких місць
українцям, 5% євреям, 15% іншим національностям. Також в універ-
салі оголошувалося майбутнє скликання Всеукраїнського з’їзду рад.
При цьому універсал одночасно проголошував необхідність порядку.

Також окремо від бійців григор’євських частин підняли повстання
і селяни губівської волості, знову виступив Каніж, до якого повернув-
ся загін Данилова, який став уже фактично професійним партизаном.
Червоноармійські частини та міліція були роззброєні. Активізувався
кримінальний бандитизм по території усієї Єлисаветградщини. Се-
лянська анархія поглинула повіт.

Загони дивізії Григор’єва почали рух у різних напрямках. 10 трав-
ня отаман закликав знищувати "усіх, хто прийшов на Україну з метою
експлуатації", що спричинило напади і на росіян. До 14 травня значна
частина Правобережної України опинилася у руках повстанців. На

138

бік повстання переходило не тільки місцеве населення, але й чер-
воноармійські частини. 15 травня григор’євці влаштували у місті
новий єврейський погром разом із розстрілами комуністів. Погром
тривав до 17 травня і був припинений на прохання делегації се-
лянського з’їзду, що розпочав свою роботу 13 травня. Традиційно
вважається, що під час погромів було вбито до 1500 осіб різної статі
та віку, як комуністів, так і звичайних мешканців міста, хоча доку-
ментально встановлена кількість загиблих складає 390 осіб, а по-
страждалих − 621. Після повного пограбування міста григор’євські
частини вийшли з нього.

Проти Григор’єва більшовики кинули війська під командуванням
К. Ворошилова та О. Пархоменка загальною чисельністю до 30000 бій-
ців. Григор’єва не підримав і Нестор Махно, який звинуватив комди-
ва у єврейських погромах, розбоях та провокаціях. Проти Григор’єва
виступив його колишній підлеглий, командир 6-ї Української радянсь-
кої дивізії Павло Ткаченко, який після боїв на одеському та молдавсь-
кому напрямку повернувся до Єлисаветграду і 23−24 травня витіснив
з міста загони Верблюзького полку, що був на боці Григор’єва.

В результаті у другій половині травня 1919 року повстання було
локалізоване. 22 травня червоні відбили у Григор’єва Олександрію,
23 травня – Знам’янку. Дивізія Григор’єва фактично розбіглася. Ча-
стина повстанців з’єдналася з армією УНР, частина намагалася схова-
тися на території Холодноярської республіки. Там їх зустріли нерадо,
але й вигнати 2−3-тисячний добре озброєний контингент Григор’єва
зі свого району не змогли.

Військо Григор’єва було розбито, але не знищено. У червні
1919 року окремі частини дивізії оперували по волостях Єлиса-
ветградщини. Григор’євці руйнували радгоспи та комуни, зривали
мобілізаційні заходи радянської влади, не давали продзагонам заго-
товляти продовольство, забираючи його при цьому собі. Селяни під-
тримали б отамана, якби він просто захищав їх від продзагонів, але
григор’євські «заготівлі» та терор тепер дратували їх не менше ніж
більшовицькі.

У цей момент радянським командуванням був оголошений во-
рогом революції Нестор Махно, який не зміг втримати фронт проти
денікінців. Це спричинило об’єднання Махна з Григор’євим у червні
1919 року. Об’єднання сил надихнуло Григор’єва на новий напад на
Єлисаветград. Окрім того, 2 липня у повітовій газеті було оголоше-
но, що сили Григор’єва повністю розбиті, у нього залишилося лише

139

250 бійців при 1 гарматі без снарядів. 5 липня більшовики оголосили
мобілізацію «на боротьбу з бандитизмом».

11 липня, коли у місті знаходився голова Всеукраїнського цен-
трального виконавчого комітету Георгій Петровський, о 3.40 ранку,
григор’євці під виглядом селян на підводах в’їхали у місто. Вони роз-
зброювали червоноармійські патрулі, займали ключові позиції, об-
лаштовуючи кулеметні позиції на вулицях.

Проте о 4 годині ранку хтось із бандитів вистрілив у кількох
червоноармійців, вбивши одного з них. У відповідь інший червоно-
армієць вбив нападника, здійнявши, таким чином, тривогу. Проти
нападників були задіяні усі сили гарнізону і до 8.00 ранку григор’єв-
ців витиснули з Єлисаветграду. Протягом бою був пошкоджений те-
лефонний зв’язок, зазнали незначних пошкоджень міські будівлі. На
станції повстанці пограбували особистий вагон Петровського, серед
вкраденого забрали печатку ВУЦВК.

Також було знищено документацію місцевого військового комі-
саріату і виведені коні. Але касу пограбувати григор’євці не встигли.
У полон потрапили 150 повстанців, червоні втратили вбитими 10−12
вояків.

У ніч з 12 на 13 липня набіг на місто здійснили повстанці під ко-
мандуванням Нестора Махно. Близько 4 години ранку його війська
увійшли до міста зі сторони в’язниці. Налякані мешканці міста прий-
няли їх за війська Грмгор’єва. Повстанці увірвалися до неї і випусти-
ли усіх заарештованих, як політичних, так і карних злочинців. Проти
них знову був кинутий увесь гарнізон, проте вигнати бійців Махна з
міста не вдавалося доки по них не відкрили вогонь з гармат. На до-
помогу червоним прийшов Вознесенський полк і до 14.00 повстанці
відступили з міста.

Григор’єв повів бійців до с. Сентове. 27 липня 1919 року, через
кілька тижнів спільних дій, Григор’єв був вбитий за наказом лідера
Народно-революційної армії Нестора Махна, а більшість його бійців
приєдналася до махновців, червоних або армії УНР та повстанських
загонів.

140

______________________________

ÄÎÊÓÌÅÍÒÈ ÐÎÇIJËÓ

______________________________

Телеграма українській Раді Народних Комісарів
від Рівнянського Виконкому

Телеграмма
Совету Народных Комиссаров
Украинской Социалистической Советской Республики

Военная только Харков. Харьков из Ровного

До сих пор Елисаветградский Исполком предписывал нам только
одно не реквизировать не конфисковать вообше не налагать контрибу-
ции и не вторгаться в пределы других волостей ни в каком отношении
иначе говоря ничего не предпринимать хорошо значит не формиро-
вать отряда в семьсот пятдесят человек по предложению тов. Ткаченко
для отправки на фронт, ибо для них необходима квартира, отопление,
пища из всех имений отозвать охрану, закрыть дезинфекционную баню
и эпидемический барак открытые нами и дать этим свободно разви-
ваться эпидемии тифа закрыть открытые нами Советские столовые и
пекарню и лавку ибо без реквизиций по твердым ценам топлива то-
варов и продуктов невозможно их существование прекратить выдачу
пособий семействам солдат ушедших на фронт не приспосабливать к
работе мельниц и маслобоек и этим самым допустить полный крах в
продовольственном отношении не создавать Хлебного Центрозакупа в
Ровном а предоставить возможность спекулянтам работать во всю не
реквизировать значит допустить к продаже все яровые хлеба и оставить
землю незасеянной а озимый хлеб дать возможость вывести за наш
фронт к белогвардейцам прекратить значит заготовку дров для фронта
и вообще отозвать всех наших агитаторов и организаторов из других
волостей, которые отправлены туда для организации Советов, ибо к
стыду вашему обращаются к нам за советами и людьми в организации
и создании Советов а когда мы направлям их к вам, то где говорят, что
никаких указаний и людей от вас нельзя получить если бы мы ранее
знали, что вы пассивно относитесь к организации Советов то все воло-

141

сти до сих пор были бы нами организованы, а то сейчас в тех волостях
Советская власть где мы оказали свое влияние понимали ли вы то что
нам приказывали если с вашей стороны не будет изменен циркуляр по-
сланный нам то весь состав Ровенского Исполкома вынужден будет сло-
жить свои функции за последствия ранее предупреждаем вас не ручать-
ся ждем ответа не позже двенадцатого марта новаго стиля добавляем,
что если будут запрещены реквизиции и конфискации и контрибуции
то никакой состав Исполкома работать не сможет Ровенский Исполком.

С подлинным верно
Делопроизводитель
Заведующий канцелярией /подпись/
С копией верно: делопр. Попов.

ДАКірО, Ф.Р-347, оп. 2, спр. 11, арк. 1.

Копія розпорядження українського радянського уряду про управ-
ління підприємствами, які були покинуті їхніми власниками

ПОЛОЖЕНИЕ О ВРЕМЕННЫХ КОМИТЕТАХ ПО УПРАВЛЕНИЮ
ФАБРИКАМИ И ЗАВОДАМИ, ОСТАВЛЕННЫМИ ВЛАДЕЛЬЦАМИ
Временный комитет по управлению набирается от рабочих и служа-
щих данного завода в количестве от 3-7 человек.
Завод или фабрика, имеющая от 50 до 100 человек – 3 члена, от 100
до 500 человек – 5 человек.
Временный комитет обязан немедленно по сформированию заве-
рить выборы в местном профессиональном союзе или где такового нет,
в местном Революционном Комитете – после чего зарегистрировать
предприятия с числом рабочих до 500 человек в местном Совете На-
родного Хозяйства. Имеющим свыше 500 рабочих – в отделе Советского
Народного Хозяйства Временного Рабоче-Крестьянского Правительства
Украины.
В состав Временного Комитета по управлению входит не менее 2/3
от рабочих и не более 1/3 от служащих и технического персонала.
Права и обязанности Временного Комитета по управлению пред-
приятиями:

142

1/ Временный Комитет является фактическим управлением как тех-
нической, так и хозяйственной частью предприятий.

2/ Выясняет общее состояние предприятия, составляет программу
работ на ближайший месяц и сметы по ним.

3/ Выясняет количество рабочих, необходимое для исполнения про-
граммных работ.

4/ Следит за своевременным снабжением предприятия материала-
ми необходимыми для нормального хода завода.

5/ Собирает материалы о себестоимости производства и делает за-
ключения по ним.

6/ Все существующие аппараты по управлению предприятием: тех-
нический, коммерческий, отдел бухгалтерия и другие, должны быть ис-
пользованы с их наличием служащих изаведующих под руководством
Временного Комитета.

7/ Следить за выполнением распоряжений Центральной власти, ка-
сающихся предприятий.

Организованные по настоящей инструкции Временные Комитеты
по управлению действуют до особого на то распоряжения об их измене-
нии и дополнении.

Член Временного Рабоче-Крестьянского Правительства Украины За-
ведующий отделом Народного Хозяйства Квиринг.

Харьков 21/1-19 года

ДАКірО, Ф.Р-347, оп. 2, спр. 3, арк. 17.

Розпорядження Всеукраінського Центрального Виконавчого
Комітету щодо формування комітетів бідноти

Від Всеукраінського Центрального Виконачого Комітету

Положення про селянські комітети бідноти

І. З метою найшвидшої організації селянської бідноти та для пла-
номірного переведення по всій території України революційного со-
ціалістичного устрою Робітниче-Селянської влади скрізь закладаються
Селянські Комітети Бідноти.

ІІ. Вибирати та бути обраними в Селянські Комітети Бідноти мо-
жуть, як місцеві, так і захожі мешканці сіл, жінки і чоловіки всіх націо-

143

нальностей, без ріжниці віри од 18 років, що не володіють землею, а як
і володіють, то не вище 5 десятин на господарство, здатної для засіву.
За винятком осіб а) що користуються найомним трудом, б) які мають
торгово-промислові підприємства, в) висвідчених в спекуляції, г) мона-
хи, духовні служителі церков та релігійних культів, д) служачі та аген-
ти бувшої поліції, окремого корпусу жандармів, охоронних відділів та
державної варти, е) особи, засуджені за корисні та злочинні провини на
встановлений законом або судовим вироком строк.

ІІІ. Селянські Комітети Бідноти вибираються в кількості трьох членів
сільським сходом з осіб, що мають право, згідно п. ІІ цього положення,
вибірати та бути обраним.

ІV. Селянські Комітети Бідноти в своїй діяльності підлягають во-
лосним Виконкомам, а також повітовим, або ж, що заступають їх, ре-
волюційним комітетам і керуються в своїй діяльності інструкціями та
розпорядженнями всіх його відділів: Харчевого, Освітнього, Земельного,
Адміністративного та інших.

Примітка: 1. На випадок непорозуміння по основним питанням
діяльності Комітету Бідноти з волосним Виконкомом – надається пра-
во Комітету Бідноти передавати питання безпосереднє на вирішення
Повітового Виконкому.

2. В харчових справах Селянські Комітети мусять непорушно і непо-
хитно виконувати всі завдання вищих харчових органів, згідно Декрету
Всеукраїнського Центрального Виконачого Комітету від 15 квітня ц.р.
(«Вісті Ц.В.К.» №20).

V. В обсяг діяльності Селянських Комітетів Бідноти входить:
1) До утворення в усіх селах Рад Комітетам бідноти надається вся
повнота адміністраційної влади, а через те на їх обов’язок покладаєть-
ся переведення в життя всіх, що торкаються населення, постанов Робіт-
ниче-Селянського Уряду України, а також губерніяльних, повітових та
волосних Виконкомів і відповідальність за ухилення від виконання або
порушення декретів та роспоряджень.
2) Охорона загального революційного порядку, безпеки та прав
робітників, селянської бідноти і селянина-середняка.
3) Допомога всім представникам Центральної, а також губерніяльної
і повітової влади при виконанні ними законів, декретів та роспоряджень
Робітниче-Селянського Уряду.

144

4) Допомога місцевим харчовим органам та представникам губер-
ніяльних і повітових підвідділів при збиранні хлібних лишків від кулаків
та багатіїв.

5) Учот та распреділення хліба проміж найбіднішим населенням як
з 10% фонду (згідно Декрету Совнаркому з 12 квітня ч.45), так і лишків,
що залишаться після віддачи по роскладці, згідно нормам та плянам Губ-
комів.

6) Розпреділення речей першої необхідності та сільсько-господарчих
машин згідно нормам та плянам Губкомів.

VI. Склад осіб, підлеглих постачанню хлібом, річами першої необ-
хідності та сільсько-господарчими машинами, встановлюється самими
Комітетами Бідноти.

Примітка: Постанови селянських комітетів, коли вони суперечать
організації селянської бідноти, можуть бути відмінені вищими продо-
вольчими установами.

VII. Роспреділення проміж селянською біднотою хліба та річей пер-
шої необхідності і сільсько-господарчих машин провадиться Селянськи-
ми Комітетами Бідноти по реєстрам, складеним ними і затвердженим
волосними виконкомами.

VIII. В розпорядження волосних Виконкомів передаються Земвідділа-
ми і Раднаргоспами складні сільско-господарчі машини для організації
громадянської обробівлі полів та збору урожаю Комітетами Бідноти, при
чому за користування такими машинами платні не береться там, де во-
лосними Виконкомами та Комітетами Бідноти буде зроблено енергійну
допомогу харчовим органам при одібранні лишків від кулаків та багатіїв.

ІХ. Всім Радам Робітничих, Селянських і Червоноармійських Депу-
татів пропонується негайно роспочати за допомогою партійних органі-
зацій, переведення в життя цього положення. На губерніяльні, повітові
та волосні Виконкоми покладається відповідальність за непохитне здій-
снення цього статуту.

Х. Безпосереднє керування організацією Комітетів Бідноти покла-
дається на повітові Виконкоми або революційні комітети (Ревкоми).

ХІ. Комбіди субсидуються і переходять по кошторисам Народнього
Комісаріату Внутрішніх Справ.

ХІІ. Народнім Комісаріатам Внутрішніх Справ та Продовльчих Справ
по порозумінню між собою доручається у розвиток цього статут видава-
ти інструкції та розпорядження.

145

ХІІІ. Цей статут видається у відміну від даного тимчасового статуту
Уряду про Комітети Бідноти від 17 січня ц.р.

Голова В.У.Ц.В.К. Петровський

Голова Ради Народних Комісарів Раковський.

ДАКірО, Ф.Р-347, оп. 2, спр. 3, арк. 7.

Наказ радянського військового комісара
по місту Єлисаветграду

Приказ №01

ПО ГАРНИЗОНУ ГОРОДА ЕЛИСАВЕТГРАДА

По строевой части. 11 марта 1919 года.
1. Сего числа я вернулся из города Харькова и вступил в исполнение
служебных обязанностей Военного Комиссара и Начальника гарнизона
города Елисаветграда и его уезда.
2. В виду нарушения за последнее время революционного порядка в
городе Елисаветграде, об’являю город на военном положении.
3. Всякое движение после 11 часов вечера прекращается как частных
лиц, так и воинских частей, без особых на то пропусков.
4. Начальнику городской милиции приказываю строго следить за
исполнением чинами милиции своих служебных обязанностей.
5. В случае появления кого бы то ни было в нетрезвом виде аресто-
вывать и передавать Чрезвычайной комиссии.
6. Приказываю бандитов, грабителей и прочих уголовных преступ-
ников расстреливать на месте преступления.
7. Командиру 1-го Елисаветградского Советского пехотного полка
приказываю усилить наряды караулов и дозоров.
8. Все отряды, пехотные и кавалерийские части ввереного мне гар-
низона, непосредственно подчинены Командиру 1-го Елисаветградского
Советского пехотного полка, за исключением Петроградского батальона.
9. Всем Командирам, Начальникам и Комиссарам отдельных частей
являться ежедневно лично ко мне или к моему помощнику, на доклад.
10. Политическим Комиссарам предписываю дать точные сведения
о командном составе с указанием когда, кто из них вступил в Красную
Армию и какова их политическая платформа.
146

11. За неподчинение настоящему приказу винвовные будут наказы-
ваться по законам Военно-революционного времени.

Подлинный подписали:
Военный Комиссар БЕЛОВ
И.д. Военного Руководителя ВУЛЬФОВИЧ

ДАКірО, ДІФ, газета «Известия Елисаветградского Совета Рабочих
и Крестьянских депутатов», 04.03.1919 р., № 24, арк. 5зв., інв. № 2320.

Інструкція з виборів до Єлисаветградської Ради Робітничих
та Селянських Депутатів

Обязательное постановление

От 11 марта 1919 года.

Инструкция по выборам в Елисаветградский Совет Рабочих и Кре-
стьянских Депутатаов.

1) Правом избирать и быть избранными в Советы пользуются, неза-
висимо от вероисповедания, национальности, оседлости и т.д., следу-
ющие обоего пола граждане Украинской Советской Социалистической
Республики, коим ко дня выборов исполнилось 18 лет: все добывающие
средства к жизни производительным трудом, а также лица, занятые
домашним хозяйством, обезпечиваюжщим для первых возможность
производительного труда как-то:рабочие и служащие всех видов и ка-
тегорий, занятые промышленностью, торговлею, сельским хозяйством
и прочее.

2) Не избирают и не могут быть избранными хотя бы и входили в
одну из вышеперечисленных категорий:

а) лица, прибегающие к наемному труду с целью извлечения прибыли;
б) лица, живущие на нетрудовой доход, как-то проценты с капитала,
доход с предприятий, поступления с имущества и т.д.;
в) частные торговцы, торговые коммерческие посредники;
г) монахи и духовные служители церковных или религиозных
культов;
д) служащие и агенты бывшей полиции особого корпуса жанжар-
мов и охранных отделений;

147

е) лица, признанные в установленном порядке, душевно больными
или умалишенными, и равно лица, состоящие под опекой;

ж) лица, осужденные за корыстные и порочащие преступления на
срок, установленные законом или судебным приговором.

з) Желательно, чтобы выборы производились пофракционно про-
порционально представительству по спискам партий, стоящих на плат-
форме Советской власти, но допускаются и персональные выборы.

4) Избирательной единицей является промышленное предприятие,
завод, фабрика или профессиональный союз.

5) Выборы происходят от общего числа работающих в предприятии,
по следующей пропорции: от 50 до 100 один человек, по одному пред-
ставителю на каждых следующих 100 человек. Излишек сверх ста, но не
менее пятидесяти, пользуется правом посылать одного депутата.

6) Безработные, зарегистрированные в профессиональном союзе
или имеющие удостоверения, что прежде они действительно работвли
в каком- либо предприятии – выбирают на общих основаниях.

7) На каждые пять избранных членов Совета. Примыкающих к ка-
кой-либо партии, стоящих на платформе Советской власти, данная пар-
тия имеет право избирать в Совет одного члена.

8) Выборы могут быть открытыми и тайными, по усмотрению изби-
рательного собрания но желательно тайные.

9) Для проведения перевыбора в Совет рабочих депутатов – Испол-
нительный комитет выделяет "избирательную комиссию" из 9 человек,
руководящую всей работой, связанной с перевыборами.

10) О всяком избирательном собрании комиссия должна быть изве-
щена не позже, чем за сутки.

Примечание: Невыполнение этого влечет аннулирование выборов.
11) Избирательная комиссия посылает одного представителя на
каждое избирательное собрание, для наблюдения за правильностью
выборов.
Примечание: Собрание без представителей комиссии считается
действительным, если выполнен пункт десятый.
12) Избирательная комиссия обязана о всяком избирательном со-
брании уведомить комитеты социалистических партий, стоящих на
платформе советской власти.
13) Избирательное собрание считается правомочным, если на нем
присутствует не менее половины избирателей.

148