НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ ЮРИДИЧНИХ
КАДРІВ ДЛЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Спеціальна кафедра № 4
«Тактико-спеціальна, вогнева та спеціальна фізична підготовка»
ВОГНЕВА ПІДГОТОВКА
ДОВІДНИК
м. Харків
2017
Прим. № _______
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ ЮРИДИЧНИХ КАДРІВ
ДЛЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Спеціальна кафедра № 4
«Тактико-спеціальна, вогнева та спеціальна фізична підготовка»
ВОГНЕВА ПІДГОТОВКА
ДОВІДНИК
Харків
2017
ББК 68.4
В 61
Розглянуто та рекомендовано
на засіданні спеціальної кафедри № 4
Протокол № 3 від 30.11.2017 р.
Вогнева підготовка: довідник / О. А. Гарбузов, Є. О. Меленті,
В. О. Пономарьов — Харків: Інститут підготовки юридичних кадрів
для СБ України Національного юридичного університету імені Ярос-
лава Мудрого, 2017. — 212 с.
У даному довіднику викладені правові підстави та порядок засто-
сування стрілецької зброї співробітниками СБ України, матеріальна
частина зброї, заходи безпеки при користуванні нею, основи стрільби
зі стрілецької зброї, прийоми та правила стрільби з пістолета, авто-
мата, інші питання вогневої підготовки.
Довідник призначено для підготовки особового складу Служби
безпеки України, а також для використання в навчальних закладах.
ЗМІСТ
ВСТУП �������������������������������������������������������������������������������������������������������8
РОЗДІЛ I. ПРЕДМЕТ, ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ
ВОГНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ �����������������������������������������10
1.1. Р оль вогневої підготовки в діяльності
співробітників Служби безпеки України �������������������������� 10
1.2. Правові основи використання та застосування
вогнепальної зброї ������������������������������������������������������������������ 12
1.3. Організація вогневої підготовки
в Службі безпеки України ������������������������������������������������������ 16
РОЗДІЛ II. Т ЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРІЛЬБИ
ЗІ СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ �������������������������������������������18
2.1. Постріл та його періоди �����������������������������������������������������������18
2.2. Початкова швидкість кулі та її практичне значення �������21
2.3. Траєкторія польоту кулі, її елементи та форми �����������������26
2.4. Прямий постріл. Уражуваний, прикритий,
мертвий простір та правила знаходження їх величин �� 29
РОЗДІЛ III. СТРІЛЕЦЬКА ЗБРОЯ
ТА ЇЇ КЛАСИФІКАЦІЯ ���������������������������������������������32
3.1. Класифікація стрілецької зброї ���������������������������������������������33
3.2. Автоматична зброя �������������������������������������������������������������������42
3.2.1. А втомат Калашникова АК 74 ���������������������������������������������42
3.2.1.1. Призначення, бойові властивості автомата
Калашникова АК 74 �����������������������������������������������������������42
3.2.1.2. Загальна будова АК 74 �������������������������������������������������������44
3.2.1.3. Принцип роботи автомата Калашникова АК 74 ���������46
3.2.1.4. Б удова частин та механізмів автомата
Калашникова АК 74, патронів і приладдя до нього ���47
3.2.1.5. Порядок неповного розбирання та збирання
автомата Калашникова АК 74 після
неповного розбирання �������������������������������������������������������57
— 3 —
3.2.1.6. Порядок чищення та змащування автомата АК 74 ���58
3.2.1.7. Огляд автомата Калашникова АК 74
та підготовка його до стрільби ���������������������������������������60
3.2.2. Ручний кулемет Калашникова РПК 74 �����������������������������62
3.2.2.1. Призначення, бойові властивості
ручного кулемета Калашникова РПК‑74 �����������������������62
3.2.3. К улемет Калашникова модернізований ПКМ ���������������65
3.2.3.1. Призначення, бойові властивості,
загальна будова та принцип роботи кулемета
Калашникова модернізованого ПКМ ���������������������������65
3.2.3.2. О сновні частини й механізми кулемета ПКМ,
їх робота при стрільбі ��������������������������������������������������������67
3.3. Стрілецька зброя ближнього бою �����������������������������������������69
3.3.1. Пістолет Макарова ПМ ���������������������������������������������������������69
3.3.1.1. Загальна будова пістолета Макарова ПМ ���������������������70
3.3.1.2. Призначення, будова частин і механізмів
пістолета Макарова ПМ, патронів
та приладдя до нього ���������������������������������������������������������71
3.3.1.3. Принцип роботи пістолета ПМ ���������������������������������������76
3.3.1.4. Догляд за пістолетом Макарова ПМ
та його зберігання ���������������������������������������������������������������84
3.3.1.5. Огляд пістолета Макарова ПМ та підготовка
його до стрільби ������������������������������������������������������������������87
3.3.1.6. Затримки, які виникають при стрільбі з пістолета
Макарова ПМ, та способи їх усунення �������������������������97
3.3.2. П істолет «Форт‑12» ���������������������������������������������������������������99
3.3.2.1. П ризначення, бойові властивості, загальна будова
та принцип роботи пістолета «Форт‑12» ���������������������99
3.3.2.2. Будова частин та механізмів пістолета «Форт‑12» ���101
3.3.2.3. Догляд за пістолетом «Форт‑12» �����������������������������������107
3.3.2.4. Огляд пістолета «Форт‑12» та підготовка
його до стрільби ����������������������������������������������������������������109
— 4 —
РОЗДІЛ IV. СТРІЛЕЦЬКА ЗБРОЯ СПЕЦІАЛЬНОГО
ПРИЗНАЧЕННЯ ������������������������������������������������������ 112
4.1. Загальні поняття про зброю спеціального
призначення ���������������������������������������������������������������������������� 112
4.2. Призначення, тактико-технічні характеристики,
загальна будова та особливості
бойового застосування ПБ, АПБ, «Форт‑14 ТП»,
ПСС, СВД, ВСС, АС �������������������������������������������������������������� 118
4.2.1. Самозарядний безшумний пістолет ПБ �������������������������118
4.2.2. А втоматичний пістолет безшумний (АПБ) �������������������122
4.2.3. Тактичний комплекс «Форт‑14 ТП» �������������������������������126
4.2.4. Пістолет спеціальний самозарядний (ПСС)
та боєприпаси до нього �������������������������������������������������������131
4.2.5. Г винтівка снайперська спеціальна (ВСС),
автомат спеціальний (АС) та боєприпаси до них �������135
РОЗДІЛ V. ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПОВОДЖЕННІ
З ВОГНЕПАЛЬНОЮ ЗБРОЄЮ,
БОЄПРИПАСАМИ ТА ПІД ЧАС
ПРОВЕДЕННЯ СТРІЛЬБ ���������������������������������������� 146
5.1. Заходи безпеки при вивченні матеріальної
частини озброєння ���������������������������������������������������������������� 146
5.2. З аходи безпеки при чистці зброї �����������������������������������������147
5.3. Заходи безпеки при перевезенні та перенесенні зброї ��� 148
5.4. З аходи безпеки під час проведення стрільб ���������������������149
РОЗДІЛ VI. ПРИЙОМИ ТА ПРАВИЛА СТРІЛЬБИ
ІЗ СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ ���������������������������������������� 152
6.1. Прийоми стрільби з автомата Калашникова АК 74 �������152
6.1.1. Загальні положення �������������������������������������������������������������152
6.1.2. Підготовка до стрільби �������������������������������������������������������153
6.1.3. Здійснення стрільби �����������������������������������������������������������156
6.1.4. Припинення стрільби ���������������������������������������������������������160
6.1.5. П рийоми стрільби з опори та із-за сховищ �������������������162
— 5 —
6.1.6. П рийоми стрільби на ходу �������������������������������������������������163
6.2. Правила стрільби з автомата �����������������������������������������������165
6.2.1. Спостереження за полем бою та цілевказання �������������165
6.2.2. В ибір цілі �������������������������������������������������������������������������������166
6.2.3. В ибір прицілу та точки прицілювання ���������������������������166
6.2.4. Вибір моменту для відкриття вогню �������������������������������169
6.2.5. Ведення вогню, спостереження
за його результатами і корегування ���������������������������������169
6.2.6. Правила стрільби по нерухомим цілям
та цілям, що з’являються ���������������������������������������������������170
6.2.7. Правила стрільби по цілям, що рухаються �������������������170
6.2.8. Правила стрільби з автомата Калашникова АК 74
в горах �������������������������������������������������������������������������������������172
6.2.9. Правила стрільби в умовах обмеженої видимості �������172
6.2.10. Правила стрільби під час руху автоматника ���������������173
6.3. Прийоми та правила стрільби з пістолета
Макарова ПМ �������������������������������������������������������������������������� 174
6.3.1. З агальні положення �������������������������������������������������������������174
6.3.2. Виконання пострілу �������������������������������������������������������������178
6.3.3. П рипинення стрільби ���������������������������������������������������������179
6.3.4. Стрільба з упору та через укриття �����������������������������������181
6.3.5. П равила стрільби з пістолета Макарова ПМ ���������������182
6.4. П рийоми та правила стрільби з пістолета «Форт‑12» ���184
6.4.1. З агальні положення �������������������������������������������������������������184
6.4.2. Приготування до стрільби �������������������������������������������������185
6.4.3. В иконання пострілу �������������������������������������������������������������187
6.4.4. Припинення стрільби ���������������������������������������������������������188
6.4.5. Стрільба з упору і через укриття �������������������������������������189
6.4.6. П равила стрільби з пістолета «Форт‑12» �����������������������190
РОЗДІЛ VII. РУЧНІ ОСКОЛКОВІ ГРАНАТИ ������������������������ 192
7.1. Призначення, бойові властивості, будова
та принцип дії ручних гранат ��������������������������������������������� 192
— 6 —
7.1.1. Призначення, бойові властивості, будова
та принцип дії ручних осколкових гранат
РГД‑5; Ф‑1; РГН; РГО ���������������������������������������������������������192
7.1.1.1. Призначення, бойові властивості, будова
ручної осколкової гранати РГД‑5 ���������������������������������193
7.1.1.2. Призначення, бойові властивості, будова
ручної осколкової гранати Ф‑1 �������������������������������������195
7.1.1.3. Будова та принцип дії запалів УЗРГМ та УДЗ �����������196
7.2. Прийоми та правила кидання ручних гранат �����������������203
7.2.1. Заходи безпеки при поводженні
з ручними гранатами �����������������������������������������������������������203
7.2.2. П рийоми та правила кидання ручних
осколкових гранат ���������������������������������������������������������������205
ЛІТЕРАТУРА �������������������������������������������������������������������������������������� 211
ВСТУП
Вогнева підготовка в системі Служби безпеки України —
навчання співробітників Служби безпеки України застосуванню
стрілецької зброї для ураження різних цілей під час виконання
своїх службових обов’язків. Вона передбачає вивчення матеріаль-
ної частини зброї, основ, прийомів та правил стрільби, прийомів
та правил метання ручних гранат, способів розвідки цілей та ви-
значення відстаней до них, а також проведення стрільб.
У даному довіднику викладений курс вогневої підготовки
співробітників СБУ відповідно до вимог чинного законодавства
та керівних документів, містить сім розділів.
У розділі «Предмет, зміст та завдання вогневої підготовки»
викладені загальні положення предмета навчання, адміністра-
тивно-організаційні вказівки та правові вимоги застосування
вогнепальної зброї. Розділ «Заходи безпеки при поводженні з вог-
непальною зброєю, боєприпасами та під час проведення стрільб»
містить склад та вимоги до заходів безпеки під час виконання дій
зі зброєю на усіх етапах — від навчання до реального застосування.
Основні положення теорії балістики у ракурсі фізичних основ яви-
ща пострілу, а також принципи роботи та взаємодії частин зброї
та боєприпасів, викладені у розділі «Теоретичні основи стрільби
зі стрілецької зброї».
У розділі «Стрілецька зброя та її класифікація» конкретно
та глибоко висвітлені питання про окремі види стрілецької зброї, що
використовується у правоохоронних органах. Так, у розділі «Ав-
томатична зброя» розглянуті автомат Калашникова АК 74, ручний
кулемет Калашникова РПК 74 та кулемет Калашникова модерні-
зований ПКМ, у підрозділі «Стрілецька зброя ближнього бою» —
пістолет Макарова ПМ та пістолет «Форт‑12», у розділі «Ручні
осколкові гранати» — ручні гранати РГН, РГО та Ф‑1, а у розділі
«Стрілецька зброя спеціального призначення» розглянуті деякі
зразки озброєння сил спеціальних операцій.
Розділ «Прийоми та правила стрільби зі стрілецької зброї»
присвячений питанням практичного застосування зброї та містить
— 8 —
Вступ
питання щодо підготовки, виконання та припинення стрільби,
правил заряджання та розряджання, прицілювання тощо. Також
у цьому ж розділі викладені загальні обов’язки стрілка, способи
пересування та певні елементи тактичної підготовки.
Для якісного виконання своїх службових обов’язків співро-
бітник СБ України в галузі вогневої підготовки повинен володіти
певним комплексом знань, умінь та навичок, що надають можли-
вість ефективно використовувати та застосовувати вогнепальну
зброю при вирішенні оперативно-службових завдань.
Пропонуємий довідник дозволить викладачам, курсантам
та слухачам освітніх закладів, а також співробітникам СБ України
отримати більш глибокі знання з основ стрільби, матеріальної
частини зброї, прийомів та правил стрільби, заходів безпеки при
поводженні зі зброєю.
— 9 —
РОЗДІЛ I
ПРЕДМЕТ, ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ
ВОГНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ
1.1. Роль вогневої підготовки в діяльності
співробітників Служби безпеки України
Одним із провідних розділів професійної підготовки спів-
робітників Служби безпеки України є вогнева підготовка.
Предметом дисципліни «Вогнева підготовка» є знання, уміння
й навички компетентного поводження з вогнепальною зброєю
й боєприпасами в рамках службової діяльності. Її ціль — на-
вчити вмілому володінню табельною зброєю, веденню влучного
вогню в різній обстановці, забезпечити виконання службових
обов’язків, пов’язаних з носінням, зберіганням і застосуванням
вогнепальної зброї.
Основним завданням вогневої підготовки співробітників СБУ
є формування міцних знань матеріальної частини зброї, а також
умінь і навичок безпечного поводження з вогнепальною зброєю.
Відповідно до вимог програми дисципліни «Вогнева підготовка»
випускники освітньої установи СБУ повинні:
Знати:
– систему вогневої підготовки та її місце в структурі профе-
сійної діяльності співробітників Служби безпеки України;
– основні положення діючих нормативних правових актів, що
регламентують вогневу підготовку співробітників СБУ;
– заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю;
– основи внутрішньої й зовнішньої балістики;
– призначення, бойові властивості, загальну будову, правила
поводження, догляду та зберігання основних видів ручної
стрілецької зброї, що знаходяться на озброєнні СБУ;
– порядок приведення стрілецької зброї до нормального бою;
– умови й порядок виконання стрілецьких вправ, вивчаємих
у процесі навчання;
– прийоми та правила стрільби з пістолета й автомата;
— 10 —
Розділ I. Предмет, зміст та завдання вогневої підготовки
– основи методики організації та проведення вогневої під-
готовки в підрозділах СБУ.
Вміти:
– виконувати неповне розбирання й збирання основних видів
ручної стрілецької зброї;
– виконувати прийоми зі зброєю по командах, що подаються
при стрільбі;
– застосовувати вогнепальну зброю в різних ситуаціях служ-
бової діяльності;
– виконувати огляд зброї й боєприпасів та підготовлювати
зброю до стрільби;
– усувати затримки при стрільбі;
– аналізувати власну діяльність по виконанню якісного по-
стрілу, виявляти помилки й вносити своєчасні корективи
для підвищення результативності своєї роботи.
Володіти навичками:
– виконання пострілу з пістолета й автомата;
– прицільної стрільби з пістолета й автомата в необмежений
час;
– швидкісної стрільби з різних положень у різноманітних
умовах.
– У ході навчання курсанти й слухачі повинні ознайомитися з:
– основними видами стрілецького озброєння, ручних гранат,
прицілів і приладів спостереження, використовуємих спів-
робітниками СБУ при виконанні оперативно-службових
і службово-бойових завдань;
– озброєнням спеціальних підрозділів СБУ;
– порядком неповного розбирання й збирання основних
видів ручної стрілецької зброї.
Зазначені знання, уміння й навички по суті й становлять зміст
дисципліни «Вогнева підготовка».
— 11 —
Розділ I. Предмет, зміст та завдання вогневої підготовки
1.2. Правові основи використання
та застосування вогнепальної зброї
Закон України «Про службу безпеки України»
(№ 2230–12) від 25.03.1992 року
Стаття 26. Підстави і порядок застосування зброї та спеціаль-
них засобів.
Військовослужбовці Служби безпеки України мають право
зберігати, носити, використовувати і застосовувати зброю та спе-
ціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом
України «Про Національну поліцію», військовими статутами
Збройних Сил України та іншими актами законодавства.
Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII
«Про Національну поліцію»
Стаття 46. Застосування вогнепальної зброї
1. Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим захо-
дом примусу.
2. Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння
вогнепальної зброї, а також на її застосування і використан-
ня лише за умови що він пройшов відповідну спеціальну під-
готовку.
3. Порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, що зна-
ходиться в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної
зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції,
та норми їх належності встановлюються Міністром внутрішніх
справ України.
4. Поліцейський уповноважений у виняткових випадках за-
стосовувати вогнепальну зброю:
1) для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї,
у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю;
2) для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи
здоров’ю;
3) для звільнення заручників або осіб, яких незаконно по
збавлено волі;
— 12 —
Розділ I. Предмет, зміст та завдання вогневої підготовки
4) для відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охороною,
конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення
таких об’єктів у разі їх захоплення;
5) для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого
або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;
6) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намага-
ється втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує
застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю
і здоров’ю людей та/або поліцейського;
7) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкоджен-
ня, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю
людей та/або поліцейського.
5. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну
зброю тільки після попередження про необхідність припинення
протиправних дій і намір використання заходу примусу, визна-
ченого цією статтею.
6. Застосування вогнепальної зброї без попередження допус-
кається:
1) при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепаль-
ною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену
ним відстань, чи доторкнутися до зброї;
2) у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу
із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших
засобів, що загрожують життю чи здоров’ю людей;
3) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення осо-
бливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням
транспортного засобу;
4) якщо особа чинить збройний опір;
5) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.
7. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну
зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхід-
ною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи
припинення збройного нападу.
8. Поліцейський уповноважений застосовувати вогне-
пальну зброю у разі збройного нападу, якщо відвернення чи
— 13 —
Розділ I. Предмет, зміст та завдання вогневої підготовки
припинення відповідного нападу неможливо досягнути іншими
засобами.
9. Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю
в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також
у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків
необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності.
10. Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомляти
свого керівника про застосування вогнепальної зброї, а також
негайно повідомити свого керівника про активне застосування
вогнепальної зброї, який, у свою чергу, зобов’язаний проінфор-
мувати центральний орган управління поліції та відповідного
прокурора.
11. Поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і при-
вести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася,
можуть виникнути підстави для її застосування.
12. Під час затримання осіб, щодо яких у поліцейського ви-
никла підозра у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину,
а також під час перевірки документів у таких осіб поліцейський
може привести в готовність вогнепальну зброю та попередити
особу про можливість її застосування.
Спроба особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною
зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену
поліцейським відстань, чи доторкнутися до зброї є підставою для
застосування вогнепальної зброї поліцейським.
13. Поліцейський може використати вогнепальну зброю для
подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил, або для
знешкодження тварини, яка загрожує життю чи здоров’ю полі-
цейського та інших осіб.
Статут внутрішньої служби Збройних сил України
Стаття 20. Військовослужбовці під час виконання своїх служ-
бових обов’язків мають право носити, зберігати та застосовувати
зброю в порядку, встановленому законодавством.
Порядок застосування зброї військовослужбовцями встанов-
люється цим Статутом.
— 14 —
Розділ I. Предмет, зміст та завдання вогневої підготовки
Стаття 21. Застосуванню зброї, за винятком випадків раптового
нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів,
літальних апаратів, морських і річкових суден, втечі з‑під варти
зі зброєю або за допомогою транспортних засобів під час руху,
повинно передувати попередження про намір застосовувати зброю
і постріл угору.
У разі застосування і використання зброї військовослужбовець
зобов’язаний вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано
шкоди стороннім особам.
Стаття 22. Військовослужбовці мають право застосовувати
зброю особисто або у складі підрозділу:
– для захисту свого здоров’я і життя, а також здоров’я і життя
інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо інши-
ми способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо;
– для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого
злочину та яка намагається втекти з-під варти, а також для за-
тримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї
та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров’я вій-
ськовослужбовців чи інших осіб;
– для відбиття нападу на об’єкти, що охороняються військово
службовцями, а також для звільнення цих об’єктів у разі захоплення;
– у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою
та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо
припинити цю спробу.
Стаття 24. Про кожний випадок застосування зброї військово
службовець доповідає безпосередньому командирові (начальникові),
а командир військової частини негайно повідомляє прокурора.
Стаття 25. Військовослужбовець має право використовувати
зброю для подання тривоги або виклику допомоги.
Сила та вогнепальна зброя застосовуються у разі крайньої необ-
хідності, коли вичерпані інші заходи впливу на правопорушника,
а також з метою припинення протиправного діяння.
Під час застосування сили, вогнепальної зброї уповноважені
посадові особи виявляють стриманість, забезпечується мінімум
можливості завдання шкоди правопорушнику.
— 15 —
Розділ I. Предмет, зміст та завдання вогневої підготовки
Посадова особа, яка уповноважена застосовувати силу,
вогнепальну зброю, зобов’язана попередити порушника про
намір її застосування з наданням достатнього часу для відпо-
відної реакції на це попередження, за виключенням випадків
групового, збройного нападу, а також під час припинення про-
типравного діяння, що здійснюється суспільно небезпечним
способом.
При підготовці посадових осіб, що уповноважені застосовувати
силу, вогнепальну зброю, звертається особлива увага на питання
дотримання службової етики, прав людини, на альтернативи
застосування сили і вогнепальної зброї, мирне врегулювання
конфліктів, досконале володіння методами переконання, ведення
переговорів і посередництва.
1.3. Організація вогневої підготовки
в Службі безпеки України
Відповідно до статей 10, 13 та 19 Закону України «Про Службу
безпеки України» та з метою встановлення критеріїв професійної
придатності підготовленості військовослужбовців СБ України
наказом Голови Служби безпеки України № 369 від 06.07.2010
року затверджена Інструкція з організації фізичної та вогневої
підготовки в Службі безпеки України.
Ця Інструкція визначає комплекс заходів з організації та про-
ведення фізичної і вогневої підготовки військовослужбовців під-
розділів Центрального управління, регіональних органів, органів
військової контррозвідки Служби безпеки України, навчальних
закладів та установ.
Заняття з вогневої підготовки забезпечують військово-профе-
сійну спрямованість навчання військовослужбовців, формують
у них практичні навички використання озброєння у різних умовах
службово-бойової діяльності. На заняттях широко впроваджується
передова методика навчання, досвід застосування навчально-тре-
нувальних засобів, макетів і приладів, інших технічних засобів
навчання та електронно-обчислювальної техніки.
— 16 —
Розділ I. Предмет, зміст та завдання вогневої підготовки
Заняття по вивченню матеріальної частини озброєння прово-
дяться в спеціалізованих, комп’ютерних і навчальних класах, вог-
невих містечках, парку бойових машин та військових стрільбищах.
Особлива увага звертається на засвоєння практичних навичок
по підготовці озброєння стрільби та технічному обслуговуванню
його після стрільби.
Вивчення основ і правил стрільби тісно погоджується із прак-
тикою стрільби, обладнанням і експлуатацією озброєння.
Основні положення правил стрільби зі стрілецької зброї
військовослужбовці повинні знати напам’ять. На стрілецьких
тренуваннях і стрільбах організуються навчальні місця по вдо-
сконалюванню знань правил стрільби та практичному їхньому
застосуванню. Удосконалюються навички у підготовці даних для
стрільби зі стрілецької зброї, проводяться тренування в наведенні
зброї в ціль. Для цього застосовуються тренажери, макети місце-
вості із установленими приладами (прицілами).
Стрілецькі тренування проводяться на вогневих містечках,
тирах, військових стрільбищах і полігонах.
На стрілецьких тренуваннях відпрацьовуються в різній ком-
бінації питання: розвідки цілей спостереженням; дії зі зброєю;
підготовка озброєння до стрільби; виконання підготовчих вправ
і вправ навчальних і контрольних стрільб; гранатометання; ви-
конання нормативів; вирішення завдань за правилами стрільби
та керуванню вогнем; закріплення знань по матеріальній частині
озброєння й основам стрільби; перевірка бою й приведення зброї
до нормального бою, керування вогнем підрозділів при виконанні
службово-бойових завдань.
— 17 —
РОЗДІЛ II
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРІЛЬБИ
ЗІ СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ
2.1. Постріл та його періоди
Внутрішня балістика — це наука, що займається вивченням
процесів, які тривають впродовж пострілу та під час руху кулі
у каналі ствола.
Постріл — це викидання кулі (гранати) з каналу ствола зброї
енергією газів, які утворюються при згоранні порохового заряду.
При пострілі зі стрілецької зброї від удару по капсулю бо-
йового патрона миттєво вибухає ударна суміш капсуля. Сильне
полум’я, що виникає при цьому, через отвори у дні гільзи про-
никає в товщу порохового заряду, запалюючи зерна пороху.
Згораючи, пороховий заряд виділяє велику кількість сильно на-
грітих газів, які утворюють у каналі ствола високий тиск на дно
кулі, дно та стінки гільзи, а також на стінки ствола та затвор.
Зустрічаючи опір стінок ствола і дна гільзи, яке упирається в за-
твор, порохові гази розповсюджуються у бік найменшого опору,
тобто штовхаючи кулю перед собою та врізається в нарізи кана-
лу ствола, обертаючись, проходить з безперервно зростаючою
швидкістю по ньому і викидається назовні. Тобто відбувається
постріл.
Тиск газів на дно гільзи викликає рух зброї назад. Від тиску
газів на дно та стінки гільзи відбувається їх розтягування (пруж-
на деформація), і гільза, міцно притискаючись до патронника,
перешкоджає прориванню порохових газів у бік затвору (цей
процес називається обтюрацією). Одночасно при пострілі виникає
коливальний рух (вібрація) ствола, і він нагрівається. Розжарені
гази і частинки незгорілого пороху, які витікають з каналу ство-
ла слідом за кулею, при зустрічі з повітрям породжують полум’я
і ударну хвилю; остання є джерелом звуку при пострілі.
Хоча постріл проходить в дуже короткий проміжок часу
(0,001–0,06 с), у ньому розрізняють чотири послідовних періоди:
— 18 —
Розділ II. Теоретичні основи стрільби зі стрілецької зброї
попередній, перший або основний, другий та третій або період
післядії газів.
Попередній період — триває від початку горіння порохового
заряду до повного врізання оболонки кулі в нарізи ствола. Протягом
цього періоду в каналі ствола утворюється тиск газів, необхідний
для того, щоб зрушити кулю з місця. Коли він досягає певної
величини, достатньої для подолання сил опору руху (затискання
кулі в дульці гільзи, урізування її в нарізи, тощо), куля починає
свій рух. Цей тиск називається тиском форсування, і він досягає
250–500 кг/см2 залежно від будови нарізів, ваги кулі і твердості
її оболонки.
Перший або основний період — триває від початку руху кулі
до моменту повного згорання порохового заряду. В цей період
горіння порохового заряду проходить у швидко змінюваному
об’ємі. На початку періоду, коли швидкість кулі по каналу ствола
ще невелика, кількість газів збільшується швидше, ніж об’єм за-
кульного простору (простір між дном кулі і дном гільзи). Тиск газів
швидко збільшується і досягає найбільшої величини — 294 МПа
(приблизно 3000 кг/см2). Цей тиск називається максимальним
тиском. Він утворюється при проходженні кулею 4–6 см шляху
і викликає прискорення руху кулі. Пороховий заряд повністю
згорає незадовго до того, як куля вилетить з каналу ствола.
Другий період — триває від моменту повного згорання поро-
хового заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола. З почат-
ком цього періоду приток порохових газів припиняється, однак
сильно стиснуті та нагріті гази розширюються, продовжуючи
тиск на кулю, збільшують швидкість її руху. Спад тиску в другому
періоді проходить дуже швидко і біля дульного зрізу (дульний
тиск) становить 300–900 кг/см2. Швидкість кулі в момент вильо-
ту з каналу ствола (дульна швидкість) трохи менше початкової
швидкості.
У деяких видах стрілецької зброї, особливо короткоствольних,
другий період відсутній, оскільки повного згорання порохового
заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола фактично не від-
бувається.
— 19 —
Розділ II. Теоретичні основи стрільби зі стрілецької зброї
Рис. 1. Періоди пострілу
Ро — тиск форсування; Рм — найбільший тиск;
Рк і Vк — тиск газів та швидкість кулі в момент закінчення
згорання пороху; Рд і Vд — тиск газів та швидкість кулі в момент
вильоту кулі з каналу ствола; Vм — найбільша швидкість кулі.
Третій або період післядії газів — триває від моменту ви-
льоту кулі з каналу ствола до моменту закінчення дії порохових
газів на кулю. Протягом цього періоду порохові гази, витікаючи
з каналу ствола зі швидкістю, більшою за швидкість кулі (при-
близно 1200–2000 м/с), продовжують діяти на кулю і надають їй
додаткової швидкості. Найбільшої (максимальної) швидкості куля
досягає в кінці третього періоду в(Vідмд >у лVьон) онгао взірдсізтуансітвдоекліал.ьЦкеойх
десятків сантиметрів (до 20 см)
період закінчується в той момент, коли тиск порохових газів буде
зрівняний з опором повітря.
Таким чином, по мірі просування кулі в каналі ствола швидкість
її безперервно зростає, досягаючи найбільшої величини в декількох
сантиметрах від дульного зрізу.
Після закінчення дії на кулю порохових газів її рух продовжується
за інерцією. Зустрічаючи опір повітряного середовища, вона починає
втрачати швидкість. Оскільки швидкість кулі весь час змінюється
її прийнято фіксувати тільки в яких-небудь певних фазах руху.
— 20 —
Розділ II. Теоретичні основи стрільби зі стрілецької зброї
2.2. Початкова швидкість кулі та її практичне значення
Початковою швидкістю (Vо) називається швидкість руху
кулі біля дульного зрізу каналу ствола.
Початкова швидкість є однією з головних характеристик бо-
йових властивостей зброї. При збільшенні початкової швидкості
збільшується:
– дальність польоту кулі;
– дальність прямого пострілу;
– забійна та пробивна дія кулі;
– траєкторія польоту кулі стає більш пологою;
– зменшується вплив зовнішніх умов на її політ.
За початкову швидкість береться умовна швидкість, яка дещо
більша за дульну, але менша за максимальну. Вона визначається
дослідним шляхом. Величина початкової швидкості кулі вказується
в таблицях стрільби і в бойових характеристиках зброї.
Величина початкової швидкості кулі залежить від:
– довжини ствола;
– маси кулі;
– маси, температури та вологості порохового заряду;
– форми, розміру зерен пороху та щільності заряджання.
Чим довший ствол, тим більше часу на кулю діють порохові
гази і тим більша початкова швидкість.
При постійній довжині ствола і вазі порохового заряду почат-
кова швидкість тим більша, чим менша вага кулі.
Зміна ваги порохового заряду призводить до зміни кількості
порохових газів, а звідси, і до зміни величини максимального
тиску в каналі ствола та початкової швидкості кулі. Чим більша
вага порохового заряду, тим більші максимальний тиск і початкова
швидкість кулі.
Із збільшенням температури порохового заряду збільшується
швидкість горіння пороху, а звідси, збільшується максимальний
тиск та початкова швидкість. При зниженні температури заряду
початкова швидкість зменшується.
— 21 —
Розділ II. Теоретичні основи стрільби зі стрілецької зброї
Із збільшенням вологості порохового заряду зменшується
швидкість його горіння та початкова швидкість кулі.
Форма та розміри зерен пороху чинять сильний вплив на швид-
кість горіння порохового заряду, а звідси і на початкову швидкість
кулі. Вони підбираються відповідним чином при конструюванні
зброї та патронів.
Збільшення щільності заряджання може призвести при пострілі
до різкого стрибка тиску і внаслідок цього — розриву ствола. Змен-
шення щільності заряджання викликає повільне та неправильне
горіння пороху.
Величина початкової швидкості є однією з найважливіших
характеристик не тільки патронів, але й зброї. Проте судити про
балістичні властивості зброї тільки на основі однієї початкової
швидкості кулі не можна. Необхідно знати, що швидкість кулі
пов’язана з її масою. Важливо знати, яку енергію має куля, яку
роботу вона може виконувати. Для цього уводяться поняття за-
бійна і пробивна дія кулі.
Забійна дія кулі характеризується її енергією в момент
зустрічі з ціллю. Для нанесення ураження людині (виведення
її зі строю) достатньо енергії, що дорівнює 10 кг/м.
Пробивна дія кулі характеризується її здатністю пробивати
перешкоду (укриття) певної щільності і товщини.
При горінні заряду порохові гази в каналі ствола зброї розви-
вають, як ми вже говорили, дуже високий тиск. Навіть найменший
тиск в дульній частині ствола в момент вильоту кулі дорівнює
декільком сотням атмосфер. Природньо, щоб витримувати таке
напруження, ствол зброї повинен мати велику міцність. Вона
залежить від товщини стінок ствола та якості металу.
Звичайно міцність ствола розраховується так, щоб ствол зазнавав
тільки пружних деформацій розширення, тобто при впливі тиску
розширявся, а з припиненням тиску набирав первинних розмірів.
Якщо тиск у каналі ствола чомусь перевищить величину,
на яку розрахована його міцність, то він може зазнати залишкової
деформації, яка спостерігається у вигляді роздуття ствола, а іноді
і його розриву.
— 22 —
Розділ II. Теоретичні основи стрільби зі стрілецької зброї
Роздуття ствола відбувається в тих випадках, коли в стволі
зброї на шляху руху кулі знаходиться стороннє тіло (пакля або
ганчірка, що залишилися після чищення, мастило, зібране в кра-
плю, пісок, бруд). Стороннє тіло є перешкодою, натикаючись
на яку, куля уповільнює свій рух. Гази, що йдуть услід за кулею,
відштовхуються від її дна і дають зворотну хвилю, але основна
маса газів продовжує рухатися до дульної частини. Відбувається
зіткнення двох хвиль газів, які рухаються у протилежних напря-
мах. Внаслідок цього позаду кулі виникає дуже сильний тиск газів
радіального напряму, що перевищує міцність стінок ствола. Він
і викликає роздуття або розрив ствола.
У переважній більшості випадків у появі роздуття винен сам
стрілець. З метою попередження роздуття необхідно ретельно
протирати і уважно оглядати канал ствола перед стрільбою, а та-
кож оберігати його та патрони при пересуванні від забруднення.
У процесі стрільби канал ствола піддається зносу. При-
чини, що викликають знос каналу ствола, можна розділити
на три основні групи — хімічного, механічного або термічного
характеру.
У результаті причин хімічного характеру в каналі ствола утво-
рюється нагар. Якщо після стрільби не вичистити весь пороховий
нагар, то канал ствола протягом короткого часу в місцях сколювання
хрому покриється іржею, після видалення якої залишаються сліди.
При повторенні таких випадків ступінь ушкодження ствола буде
збільшуватись і може призвести до виникнення раковин, тобто
значних поглиблень у стінках каналу ствола. Негайне чищення
та змащування каналу ствола після стрільби запобігають його
ураженню іржею.
Причини механічного характеру — удари і тертя кулі об нарізи,
неправильне чищення призводять до стирання полів нарізів чи
округлення кутів полів нарізів, особливо їх лівої грані, викришу-
ванню і сколюванню хрому в місцях сітки розпалу.
Причини термічного характеру — висока температура по-
рохових газів, періодичне розширення каналу ствола і повер-
нення його в початковий стан призводять до утворення сітки
— 23 —
Розділ II. Теоретичні основи стрільби зі стрілецької зброї
розпалу і оплавлення поверхні стінок ствола в місцях сколювання
хрому.
Під дією всіх цих причин канал ствола розширюється і змінюєть-
ся його поверхня, внаслідок чого збільшується прорив порохових
газів між кулею і стінками каналу ствола, зменшується початкова
швидкість кулі та збільшується розсіювання куль.
Для збільшення строку придатності ствола до стрільби необ-
хідно виконувати встановлені правила чищення і огляду зброї
та боєприпасів, вживати заходів щодо зменшення нагрівання
ствола під час стрільби.
Режимом вогню називається найбільша кількість пострілів,
яка може бути зроблена за визначений проміжок часу без шкоди
для матеріальної частини зброї, порушень заходів безпеки і без
зниження результатів стрільби.
3 метою виконання режиму вогню необхідно виконувати зміну
ствола або охолоджувати його через визначену кількість пострілів.
Невиконання режиму вогню призводить до надмірного нагрі-
вання ствола і, як наслідок, до передчасного його зносу, а також
до різкого зниження результатів стрільб.
Живучістю ствола називається можливість ствола витри-
мувати визначену кількість пострілів, після чого він зношується
і втрачає свої якості (значно збільшується розкидання куль, змен-
шується початкова швидкість і стійкість польоту кулі). Живучість
хромованих стволів стрілецької зброї досягає 10–20 тис. пострілів.
Збільшення живучості ствола досягається дотриманням ре-
жиму вогню, усуненням причин, що викликають роздуття ствола,
своєчасним і правильним чищенням та змащуванням зброї.
При згоранні порохового заряду гази, розширюючись, давлять
з однаковою силою на всю поверхню об’єму, який заповнюється
ними. Можна сказати, що під час пострілу сили порохових газів
нібито відкидають зброю і кулю в різні боки.
Віддачею зброї називається рух зброї назад в момент пострі-
лу. Віддача відчувається як поштовх в плече, руку або грунт. Дія
віддачі зброї характеризується величиною швидкості та енергією,
яку вона має під час руху назад.
— 24 —
Розділ II. Теоретичні основи стрільби зі стрілецької зброї
Швидкість віддачі зброї приблизно у стільки разів менша
за початкову швидкість кулі в скільки разів куля легша за зброю.
При стрільбі з автоматичної зброї, будова якої заснована
на принципі використання енергії віддачі, частина її витрачається
для передачі руху рухомим частинам, а також на перезаряджання
зброї. Тому енергія віддачі при пострілі з такої зброї менша, ніж
при стрільбі з неавтоматичної зброї або з автоматичної зброї,
принцип дії якої заснований на використанні енергії порохових
газів, що відводяться через отвір у стінці ствола.
Сила тиску порохових газів (сила віддачі) і сила опору віддачі
(упора прикладу, центр ваги зброї, тощо) розташовані не на одній
прямій і направлені у протилежні боки. Вони утворюють пару сил,
під дією яких дульна частина ствола зброї відхиляється вгору.
Величина відхилення дульної частини ствола тим більша, чим
більше плече цієї пари сил.
Крім цього, при пострілі ствол зброї робить коливальний
рух — вібрує. В результаті вібрації дульна частина ствола в момент
вильоту кулі може також відхилитись від початкового положення
в різні сторони (вгору, донизу, вліво, вправо). Розмір цього відхи-
лення збільшується при неправильному використанні упору для
стрільби, забрудненні зброї і т. п.
Сполучення впливу вібрації ствола, віддачі зброї та інших причин
призводить до утворення кута між напрямком осі каналу ствола
до пострілу та її напрямком у момент вильоту кулі з каналу ствола.
Кут, утворений напрямком осі каналу ствола до пострілу
і в момент вильоту кулі, називається кутом вильоту. Кут ви-
льоту вважається додатним (+), коли вісь каналу ствола в момент
вильоту вище її положення до пострілу, і від’ємним (–), коли вона
нижче. Розмір кута вильоту дається в таблицях стрільби.
Вплив кута вильоту на стрільбу кожного екземпляра зброї
усувається при приведенні його до нормального бою. Однак при
порушенні правил прикладки зброї, використання упору, а також
правил утримання зброї та її збереження змінюються розміри кута
вильоту і бій зброї. Для забезпечення одноманітності кута вильоту
і зменшення впливу віддачі на результати стрільби, необхідно
— 25 —
Розділ II. Теоретичні основи стрільби зі стрілецької зброї
точно дотримуватись прийомів стрільби та правил утримання
зброї, вказаних в настановах та порадниках зі стрілецької справи.
3 метою зменшення шкідливого впливу віддачі на результати
стрільби в деяких зразках стрілецької зброї (наприклад, автомата
Калашникова) застосовують спеціальні пристрої — компенсатори.
2.3. Траєкторія польоту кулі, її елементи та форми
Зовнішня балістика — це наука, яка вивчає рух кулі (гранати)
після закінчення дії на неї порохових газів.
Вилетівши з каналу ствола під дією порохових газів, куля
рухається за інерцією і при польоті у повітрі піддається дії двох
сил: сили тяжіння і сили опору повітря. У результаті дії цих сил
швидкість польоту кулі постійно зменшується, а її траєкторія
нагадує за формою нерівномірно зігнуту криву лінію.
Крива лінія, що описує центр тяжіння кулі в польоті, назива-
ється траєкторією.
Опір повітря польоту кулі викликається тим, що повітря є
пружним середовищем. Тому на рух у цьому середовищі витрача-
ється частина енергії кулі. Сила опору повітря викликається трьома
основними причинами: тертям повітря, утворенням завихрінь
та балістичної хвилі. Під дією початкових поштовхів у момент
вильоту кулі з каналу ствола між віссю кулі та дотичною до траєк-
торії утворюється кут, тому сила опору повітря діє не вздовж осі
кулі, а під кутом до неї, прагнучи не тільки сповільнити рух, але
й перекинути її.
Для вивчення траєкторії кулі прийняті такі визначення.
Пряма лінія, яка є продовженням осі каналу ствола наведеної
зброї, називається лінією піднесення.
Пряма лінія, яка є продовженням осі каналу ствола в момент
вильоту кулі, називається лінією кидання.
Кут, утворений лінією піднесення і лінією кидання, називається
кутом вильоту.
Центр дульного зрізу ствола називається точкою вильоту.
Точка вильоту є початком траєкторії.
— 26 —
Розділ II. Теоретичні основи стрільби зі стрілецької зброї
Горизонтальна площина, яка проходить через точку вильоту,
називається горизонтом зброї. Траєкторія двічі перетинає гори-
зонт зброї в точці вильоту і в точці падіння.
Вертикальна площина, яка проходить через лінію піднесення,
називається площиною стрільби.
Кут, утворений лінією піднесення і горизонтом зброї, називаєть-
ся кутом піднесення. Якщо цей кут від’ємний, то він називається
кутом схилення (зниження).
Кут, утворений лінією кидання і горизонтом зброї, називається
кутом кидання.
Точка перетину траєкторії з горизонтом зброї називається
точкою падіння.
Кут, утворений дотичною до траєкторії в точці падіння і го-
ризонтом зброї, називається кутом падіння.
Відстань від точки вильоту до точки падіння називається пов-
ною горизонтальною дальністю.
Швидкість кулі в точці падіння називається кінцевою швид-
кістю.
Час руху кулі від точки вильоту до точки падіння називається
повним часом польоту.
Найвища точка траєкторії називається вершиною траєкторії.
Найкоротша відстань від вершини траєкторії до горизонту
зброї називається висотою траєкторії.
Частина траєкторії від точки вильоту до вершини називається
висхідною гілкою, частина траєкторії від вершини до точки падіння
називається низхідною гілкою траєкторії.
Точка на цілі чи поза нею, в яку наводиться зброя, називається
точкою прицілювання (наведення).
Пряма лінія, яка проходить від ока стрільця через середину
прорізу прицілу (нарівні з його краями) і вершину мушки в точку
прицілювання, називається лінією прицілювання.
Кут, утворений лінією піднесення і лінією прицілювання, на-
зивається кутом прицілювання.
Кут, утворений лінією прицілювання і горизонтом зброї, нази-
вається кутом місця цілі. Кут місця цілі вважається додатним (+),
— 27 —
Розділ II. Теоретичні основи стрільби зі стрілецької зброї
коли ціль вище горизонту зброї, і від’ємним (–), коли ціль нижче
горизонту зброї.
Відстань від точки вильоту до перетину траєкторії з лінією
прицілювання називається прицільною дальністю.
Найкоротша відстань від будь-якої точки траєкторії до лінії
прицілювання називається перевищенням траєкторії над лінією
прицілювання.
Точка перетину траєкторії з площиною цілі (землі, перешкоди)
називається точкою зустрічі.
Рис. 2. Елементи траєкторії
Форма траєкторії залежить від величини кута піднесення.
Із збільшенням кута піднесення висота траєкторії та повна гори-
зонтальна дальність польоту кулі збільшується, але це відбувається
до певної межі, за якою висота траєкторії продовжує збільшуватись,
а повна горизонтальна дальність починає зменшуватись і, нарешті,
при куті піднесення 90° вона буде рівною нулю.
Кут піднесення, при якому повна горизонтальна дальність
польоту кулі стає найбільшою, називається кутом найбільшої
дальності. Величина цього кута залежить від конструктивних
особливостей кулі і зброї. Для різних куль стрілецької зброї кут
найбільшої горизонтальної дальності коливається в межах від
30° до 35°.
— 28 —
Розділ II. Теоретичні основи стрільби зі стрілецької зброї
Траєкторії, отримані при кутах піднесення, менших за кут
найбільшої дальності, називаються настильними.
Траєкторії, отримані при кутах піднесення, більших за кут
найбільшої дальності, називаються навісними.
При стрільбі з однієї і тієї ж самої зброї (при однакових по-
чаткових швидкостях) можна отримати дві траєкторії, настильну
і навісну, з однаковою дальністю. Траєкторії, що мають однакову
горизонтальну дальність, при різних кутах піднесення називають
спряженими.
При стрільбі зі стрілецької зброї використовуються лише
настильні траєкторії. Чим настильніша траєкторія, тим на біль-
шій протяжності місцевості ціль може бути уражена з однією
установкою прицілу (тим менший вплив на результати стрільби
мають помилки у визначенні установок прицілу). В цьому полягає
практичне значення настильності траєкторії.
Настильність траєкторії характеризується і перевищенням
над лінією прицілювання. При визначеній дальності траєкторія
вважається більш настильною, чим менше вона підіймається над
лінією прицілювання. Крім того, про настильність траєкторії можна
судити за величиною кута падіння: траєкторія більш настильна,
чим менше кут падіння.
2.4. Прямий постріл. Уражуваний, прикритий, мертвий
простір та правила знаходження їх величин
Настильність траєкторії впливає на такі бойові характеристики
стрілецької зброї: величину дальності прямого пострілу, уражу-
ваного, прикритого і мертвого простору.
Постріл, при якому траєкторія не підіймається над лінією
прицілювання вище за ціль на всій своїй довжині, називається
прямим пострілом.
Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі та настиль-
ності траєкторії. Чим вища ціль і чим настильніша траєкторія, тим
більша дальність прямого пострілу і тим на більшій протяжності
місцевості ціль може бути уражена з однією установкою прицілу.
— 29 —
Розділ II. Теоретичні основи стрільби зі стрілецької зброї
Рис. 3. Форми траєкторії
У межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою
стрільба може вестись без перестановки прицілу. При цьому точка
прицілювання за висотою, як правило, вибирається на нижньому
краю цілі.
Рис. 4. Прямий постріл
При стрільбі по цілям, які розташовані на відстані, більшій
за дальність прямого пострілу, траєкторія поблизу її вершини
підіймається вище за ціль, і ціль на якійсь дальності не буде ура-
жатися при тій самій установці прицілу. Але біля цілі буде такий
простір (відстань), на якому траєкторія не підіймається вище
за ціль, і ціль буде уражатися нею.
Відстань на місцевості, впродовж якої низхідна гілка траєкторії
не перевищує висоти цілі, називається уражуваним простором
(глибиною уражуваного простору).
— 30 —
Розділ II. Теоретичні основи стрільби зі стрілецької зброї
Рис. 5. Прикритий, мертвий та уражуваний простір
1 — прикритий; 2 — мертвий; 3 — простір, що уражається
Глибина уражуваного простору залежить від висоти цілі (вона
буде тим більше, чим вища ціль), від настильності траєкторії (вона
буде тим більша, чим настильніша траєкторія) і від кута нахилу
місцевості (на передньому схилі вона зменшується, на протилеж-
ному схилі — збільшується).
Простір за укриттям, яке не пробивається кулею, від його
гребеня до точки зустрічі, називається прикритим простором.
Прикритий простір буде тим більшим, чим більша висота укриття
і чим настильніша траєкторія.
Частина прикритого простору де ціль не може бути уражена
при даній траєкторії називається мертвим (неуражуваним)
простором. Значення величини прикритого, мертвого простору
дозволяє правильно використати укриття для захисту від вогню
противника, а також вжити заходів для зменшення мертвих про-
сторів шляхом правильного вибору вогневих позицій та обстрілу
цілей зі зброї з найбільшою навісною траєкторією.
— 31 —
РОЗДІЛ III
СТРІЛЕЦЬКА ЗБРОЯ ТА ЇЇ КЛАСИФІКАЦІЯ
3.1. Класифікація стрілецької зброї
Для ураження противника застосовуються різні вогневі засоби,
але самим масовим залишається стрілецька зброя. Вона знаходить-
ся на озброєнні всіх родів військ і видів Збройних сил. Значення
«легкого» озброєння та носимих засобів вогневої підтримки осо-
бливо набуває актуальності в локальних війнах і антитерористич-
них операціях, які стали основним типом військових конфліктів
сучасної епохи. Та й у широкомасштабній війні стрілецька зброя
стає головним засобом ураження під час бою в місті, у лісі, у горах,
коли можливості інших засобів обмежені. Різноманітність і швидка
зміна ситуацій бою, характеру цілей і завдань вимагають наявності
на озброєнні підрозділів зброї з різними бойовими властивостями.
Сукупність бойових засобів (озброєння й військової техніки)
утворюють систему озброєння. У сучасних військових конфліктах
бере активну участь не тільки армія, але й збройні підрозділи пра-
воохоронних органів. Велику роль відіграють частини й підрозділи
спеціального призначення різних силових структур держави.
Стрілецька зброя, що знаходиться на озброєнні цих підрозділів
призначена для вирішення бойових і оперативно-службових завдань.
Усе різноманіття сучасної стрілецької зброї можна звести
в певні групи. Для цього існують різні підходи до його класифі-
кації. Однією з таких є класифікація по бойових можливостях.
Пістолети
Пістолети й револьвери є зброєю безпосереднього нападу
й захисту на коротких відстанях — до 50 м. Мала маса й невеликі
розміри дозволяють постійно носити зброю при собі й швидко
відкривати вогонь із різних положень. Стрільба ведеться переважно
з однієї руки — саме це й становило головну перевагу особистої
зброї протягом усієї історії її існування.
Більшість сучасних бойових пістолетів мають ударно-спуско-
ві механізми із самовзводом (подвійної дії). Це дозволяє значно
— 32 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
швидше робити перший постріл, якщо патрон знаходиться в па-
троннику. Самозарядні пістолети використовуються як табельна
зброя старших офіцерів, допоміжна зброя офіцерів, рядового
й сержантського складу, широко використовується підрозділа-
ми спеціального призначення. Найпоширеніші бойові пістолети
калібрів 7,62–9 мм із ємністю магазину 8–18 патронів. Особиста
зброя достатньо консервативна, її зразки залишаються на озбро-
єнні досить довго. З 9-мм пістолетів відзначимо модифікації, що
широко поширилися: «Браунинг Хай Пауэр», «Беретта» 92СФ
(92SF) (американський М9), П1 (Р1) «Вальтер», у деяких арміях
прийняті крупнокаліберні (11,43–12,7 мм) зразки, американський
11,43-мм М1911А1 «Кольт». Для цілей самооборони й вирішення
спеціальних завдань використовують також «кишенькові» пістоле-
ти калібру 5,6–9 мм. Відомі, скажімо, радянський «кишеньковий»
5,45-мм ПСМ, американський 9-мм М11 («Зиг-Зауэр» П228 (Р228)).
До речі, і радянський 9-мм ПМ можна віднести до малогабаритних.
Важливою вимогою до сучасної бойової особистої зброї стало
зменшення розмірів і маси — оскільки для власника вона звичайно
є вантажем допоміжним, а не основним, підвищення влучності
стрільби й пробивної дії — у зв’язку із широким застосуванням
засобів індивідуального бронезахисту. Приклад тому — поява піс-
толетних патронів з кулями підвищеної пробивної дії типу 7Н25
(9x18 ПБМ) або 7Н31 (9x19 ПБП) при збереженні зупиняючої дії.
Пістолети‑кулемети
Пістолети‑кулемети — це автоматична зброя, розрахована
на стрільбу пістолетними патронами. Малопотужний патрон доз-
воляє надати зброї порівняно невеликі розміри й масу, зручність
в користуванні й високу рухливість, але при цьому обмежує при-
цільну дальність, як правило, до 200 м. Стрільба ведеться як правило
чергами, з рук або із притисканням приклада до плеча. На цей
час пістолети-кулемети майже витиснуті з «військової служби»
автоматами й штурмовими гвинтівками, але в деяких арміях зали-
шаються на озброєнні танкістів, зв’язківців, десантників. Основні
їхні користувачі — війська спеціального призначення, оскільки,
крім усього іншого, пістолетний патрон з дозвуковою швидкістю
— 33 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
кулі полегшує користування глушниками. Пістолети-кулемети зав-
дяки порівняній дешевизні й портативності продовжують широко
використовуватися в арміях країн з нестабільною внутрішньою
ситуацією. Серед військових зразків найбільш відомий ізраїль-
ський пістолет-кулемет «Узі» різних модифікацій, хоча більшість
фахівців відносять його до застарілих зразків. Пістолети-кулемети
вважаються ефективною поліцейською зброєю, особливо в ан-
титерористичних операціях. У цій сфері одним із кращих багато
років вважається німецький МП5 (МР5) «Хеклер унд Кох». Нове
покоління пістолетів-кулеметів характеризується прагненням
до оптимального темпу стрільби (для кращої керованості зброї),
підвищенню купчастості й точності безперервної й одиночної
стрільби, використанню магазинів звичайної для більшої ком-
пактності або підвищеної ємності.
Характерна поява після Другої світової війни малогабаритних
автоматичних пістолетів, зброї, проміжної між пістолетами й піс-
толетами-кулеметами. Ряд їх зразків і носиться «по-пістолетно-
му» — у кобурах. Вони виявилися корисними не тільки солдатам
ряду «небойових» спеціальностей, але й тим же формуванням спе-
ціального призначення. Оскільки антитерористичні операції стали
невід’ємною частиною сучасних воєнних дій, пістолети-кулемети
нового покоління й далі знайдуть в них застосування.
Автомати
У ході Другої світової війни проблему підвищення щільності
вогню в близькому бою доводилося вирішувати за допомогою
пістолетів-кулеметів. Але війна виявила необхідність зброї, яка б
дозволила надійно уражати цілі на середніх відстанях. Для цього
не підходили ні малопотужний пістолетний, ні зайво потужний
гвинтівковий патрон. Проблема вирішилася створенням патрона
проміжної потужності. На його основі була створена автоматична
ручна зброя зі змінним магазином і змінним режимом вогню, що
згодом стало основним. В CРCP і ряді інших країн цю зброю почали
називати «автоматом», на Заході (слідом за німцями, першими, що
прийняли таку зброю ще в 1943 р.) — «штурмовою гвинтівкою».
Перші їхні зразки мали калібр 7,5–7,62 мм. Першочергова відмінність
— 34 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
між автоматом і штурмовою гвинтівкою була не тільки в назвах.
Якщо радянський автомат AK був створений під проміжний
патрон (згодом названий «автоматним»), що дозволив зробити
зброю достатньо компактною та маневреною для близького бою,
то в HATO прийняли патрон гвинтівкової потужності й порівняно
довгоствольні штурмові гвинтівки під нього. Найпоширенішими
серед них стали бельгійська ФН ФАЛ (FN FAL) і німецька Г‑3 (G-З).
Цим не в останню чергу пояснюється довготривале знаходження
на озброєнні західних армій пістолетів-кулеметів.
Автомати й штурмові гвинтівки зайняли місце в центрі своє
рідного «трикутника» (між гвинтівкою, пістолетом-кулеметом
і ручним кулеметом). При масі 3,5–4,5 кг вони мають порівняно
невелику довжину 800–1100 мм, бойову скорострільність чергами
до 100–150 пострілів у хвилину, зручні для дій у різних умовах,
надійні.
В 1960-ті роки відбулася важлива зміна — зменшення калібру
зброї. У США прийняли на озброєння штурмову гвинтівку М16
(М16А1) калібру 5,56 мм, а незабаром малокаліберні гвинтівки
з’явилися й в інших країнах — ізраїльська «Галіл» (Galil), бельгій-
ська ФНЦ (FNC), австрійська Стг‑77 (Stg‑77), французька ФА МАС
(FA MAS). У цьому не було нічого несподіваного — В. М. Федоров
набагато раніше вивів закономірність зменшення калібрів при
переході на якісно нову зброю з новими вимогами по балісти-
ці. Автоматний патрон калібру 5,56 мм при деякому зменшенні
прицільної дальності дозволив збільшити ефективність стрільби
на дальностях до 300–400 м, оскільки більш високошвидкісна куля
давала на цих дальностях більш пологу (настильну) траєкторію,
а завдяки полегшенню патрона й зменшенню віддачі зросли мане-
вреність зброї, боєкомплект до неї. В 1974 р. нова система стрілець-
кого озброєння калібру 5,45 мм поступила на озброєння й у СРСР,
основою її став автомат AK 74. Низькоімпульсні малокаліберні
патрони зрівняли автомати й штурмові гвинтівки в можливостях.
Оскільки з автомата доводиться вести вогонь по різних ці-
лям, у його боєкомплект входять патрони як зі звичайною кулею
зі сталевим сердечником, так і трасуючі та інші спеціальні кулі.
— 35 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
Куля повинна мати певну пробивну та зупиняючу дію. Зупиняюча
дія кулі залежить від кількості енергії, переданої цілі при влученні,
і характеру ураження. Комбінація зупиняючої дії кулі із пробивним
стає особливо важливою в цей час у зв’язку із широким викорис-
танням засобів індивідуального бронезахисту (бронежилети, каски,
щитки). Кулі сучасних автоматів пробивають сталеві каски на даль-
ностях до 800 м, бронежилети 2–3 класу захисту — до 400–500 м.
Для стрільби вночі використовують нічні приціли, все шир-
ше в індивідуальній зброї застосовують оптичні та коліматорні
приціли. Для рукопашного бою служить з’ємний багнет-ніж.
Для повітрянодесантних військ, дій на машинах і т. п. ряд зразків
забезпечується складними або висувними прикладами. У ряді
зразків два стандартні режими вогню — автоматичний і оди-
ночний — доповнені режимом фіксованої черги по два-три по-
стріла для підвищення ймовірності попадання без перевитрати
патронів.
Універсальність автоматів і штурмових гвинтівок зробила їх
найбільш масовим, «тиражним» озброєнням, що використову-
ється у всіх родах військ. Такими вони залишаться, очевидно,
ще довго. Сучасний комплекс індивідуальної зброї часто є авто-
матно-гранатометним, тобто комбінацією «стрілецького» ствола,
«артилерії» у вигляді підствольного гранатомета з осколковим
пострілом і електронно-оптичної системи у вигляді нічного або
комбінованого прицілу.
Зменшення калібру та зниження віддачі патрона потягнули
за собою й інші зміни. Зокрема, з’явилася можливість заміни пісто-
летів-кулеметів на зброю, уніфіковану з автоматом або штурмовою
гвинтівкою — з’являються карабіни й укорочені автомати на зразок
радянського AKC 74У. Такі автомати зручні для дій в обмеженому
просторі, а також для військовослужбовців небойових підрозділів.
Снайперські гвинтівки
Гвинтівки під потужний гвинтівковий патрон збереглися
на озброєнні в основному в якості снайперської зброї. Сучасна
снайперська гвинтівка — це спеціально розроблений комплекс
«патрон-зброя-приціл». Oптичні приціли, спеціальні снайперські
— 36 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
патрони виготовлені з підвищеною точністю, поліпшена ерго-
номіка суттєво підвищують її влучність. Одним з перших таких
комплексів снайперської зброї стала радянська гвинтівка СВД
зі снайперським 7,62-мм патроном і оптичним прицілом ПСО‑1.
K головним завданням армійських снайперів ставляться ура-
ження цілей на відстанях до 600 м, та великих — до 800 м. До важ-
ливих цілей, по яких повинен працювати снайпер, відносяться:
командний склад, спостерігачі, зв’язкові, снайпери, розрахунки
групової зброї, екіпажі танків противника, засоби спостереження
й зв’язку. Крім того, снайпер може вести на дальності 1000–1200 м
вогонь, що турбує, деморалізує противника, обмежує його пере-
сування, перешкоджає роботам з розмінування й т. п.
Серед військових снайперських гвинтівок можна виділити два
типи: гвинтівки для кращих стрільців (спеціальної розробки, або
«ерзац-снайперські» на основі автомата або ручного кулемета)
і більш точні гвинтівки для снайперів-професіоналів.
До озброєння снайпера-професіонала пред’являються особливі
вимоги по точності й купчастості стрільби на більші дальності, до-
статній пробивній дії кулі. Сучасні армійські норми припускають
величину відхилення влучень не більш однієї кутової хвилини, що
становить для різних дальностей стрільби: на 1000 м — 29 см,
на 500 м — 14,5 см, на 300 м — 8,7 см, на 100 м — 2,9 см.
Для поліцейських снайперських гвинтівок вимоги вище: якщо
промах армійського снайпера може не мати фатальних наслідків,
то ціна промаху поліцейського снайпера — втрата заручника або
поранення непричетної до інциденту людини.
Можна виділити два основні підходи до розробки снайпер-
ських гвинтівок.
Перший полягає в комбінації властивостей спеціальної ці-
льової зброї з такими загальними якостями як скорострільність,
маневреність, можливість використання в близькому бою (аж до
рукопашної), надійність. Такі гвинтівки виконуються звичайно
самозарядними — саме такі намагалися створювати в 1950–60‑і
роки (СВД, М21). Однак по влучності вони трохи уступають
магазинним. Система автоматики ускладнює та робить важчою
— 37 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
зброю, збільшує її розміри, гучність роботи, ударні навантаження,
особливо при потужному патроні.
Другий підхід ґрунтується на відношенні до снайперської гвин-
тівки як до вузькоспеціальної зброї. Тому значна частина сучасних
снайперських гвинтівок (американські М24 і М40А1, британська
Л96А1 (І_96А1), німецька «Маузер» СР96 (SFKK)), фінська ТРГ‑1
(TRG-I)) виконана за магазинною схемою з використанням кон-
структивних рис спортивних цільових гвинтівок.
Оскільки не існує «стандартних» стрільців (люди мають відмін-
ності в рості, ширині плечей, довжині шиї й рук, розмірі кистей),
у багатьох гвинтівках використовуються регульовані приклад і упор
для щоки. Застосування спеціальної цільової зброї в близькому бої
не ефективно, тому снайпера доводиться додатково озброювати
вкороченим автоматом або пістолетом-кулеметом. Снайперська
гвинтівка — професійний інструмент, потреба армії в ній на кілька
порядків нижче, ніж в «лінійній» зброї, і тому певне її ускладнення
й подорожчання неминуче. Лoкальні конфлікти та контртеррорис-
тичні операції тільки збільшили значення бойової роботи одиноких
снайперів, снайперських пар і цілих підрозділів снайперів.
Ручні кулемети
Ручні кулемети, перевершуючи по бойових можливостях
штурмові гвинтівки й автомати, призначені для знищення живої
сили на відстанях, де вогонь останніх до 1000 метрів. Ручні куле-
мети звичайно мають рівний калібр із автоматом, що знаходиться
на озброєнні, відрізняючись уважченим стволом, більшою ємкістю
магазину або можливістю стрічкового постачання, стрільбою
з опорою на сошку. Це забезпечує кращу влучність і більш високу
бойову скорострільність — до 150 пострілів у хвилину чергами.
Maca ручних кулеметів у повному спорядженні звичайно становить
6–14 кг, а довжина близька до довжини гвинтівок. Це дозволяє
кулеметникам діяти безпосередньо в бойових порядках підрозді-
лів. Сучасні ручні кулемети заповнюють нішу між індивідуальною
й груповою зброєю. Основний спосіб стрільби з ручного кулеме-
та — з опорою на сошку й упором приклада в плече, але необхідна
можливість також вести вогонь від стегна, у русі.
— 38 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
Головною проблемою ручного кулемета є необхідність поєд-
нувати невеликі розміри й масу з більш високою інтенсивністю
вогню та більшим запасом патронів ніж в автомата. Ця проблема
має кілька варіантів рішення. Просте і дешеве рішення полягає
в оснащенні автомата або штурмової гвинтівки сошкою й трохи
більш ємним магазином (ізраїльський кулемет «Галил» APM (Galil
ARM), німецький МГ.36 (МG.З6)). Другий варіант передбачає
створення ручного кулемета на основі автомата з установкою
більш важкого ствола й зміною органів управління, як це зробле-
не в радянських РПК і РПК 74 або британському Л86А1 (L86А1).
У цьому випадку в ланці відділення-взвод озброєння виявляється
уніфікованим по патрону й системі. Нарешті, можлива й розробка
самостійної конструкції. Приклад такого підходу — бельгійський
кулемет «Мінімі», сінгапурський «Ултімакс‑100».
Станкові і єдині кулемети
Станкові і єдині кулемети дозволяють вражати різні вогневі
засоби й живу силу супротивника, розташовану відкрито й за лег-
кими укриттями, на дальності до 1500 м. Віддача зброї при стрільбі
сприймається установкою (станком), у результаті підвищується
стійкість і керованість кулемета. Стійкість, масивний змінний
ствол і значна ємність патронної стрічки забезпечують можливість
ведення прицільного вогню довгими чергами. Бойова скоростріль-
ність досягає 250–300 пострілів за хвилину.
Обладнання станка дає можливість швидко й точно здійсню-
вати перенос вогню з однієї цілі на іншу, вести вогонь із заздале-
гідь визначеними установками, а також уражати повітряні цілі.
Зрозуміло, що така зброя важче ручних кулеметів: маса кулемета
на треножному станку становить 10–20 кг, з колісним станком
(що залишилися на деяких застарілих зразках) — 40 кг і більше.
Обслуговується станковий кулемет звичайно двома номерами
розрахунків. Зміна позиції вимагає у два-три рази більше часу,
ніж у ручного кулемета.
Більш перспективними виявилися так звані «єдині» кулемети,
названі так за якості — об’єднуючі властивості ручного й станко-
вого кулеметів. У єдиних кулеметах збережені вогневі можливості
— 39 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
станкових, але значно підвищена маневреність за рахунок легких
трьохножних станків (маса єдиного кулемета зі станком — 12–25 кг)
і можливості стрільби із сошок (маса кулемета на сошках — 7–9 кг).
Вогонь із сошок ведеться на дальності до 800 м. Єдині кулемети
мають широкі можливості по ураженню вогневих засобів і живої
сили противника, повітряних цілей.
Оскільки потужність низькоімпульсних автоматних патронів
не дозволяє вести ефективний вогонь далі 600 м, єдині кулемети
під гвинтівкові патрони продовжують утримувати міцні позиції
в системі піхотного озброєння. «Єдиний» характер кулеметів
позначається й у їх установці (з деякими доробками) на танки,
бронемашини, транспортно-десантні вертольоти. До числа кра-
щих єдиних кулеметів відносять радянський ПКМ і бельгійський
МАГ (MAG).
У деяких арміях єдині кулемети використовуються замість
ручних. Ряд фахівців заявляє, що в найближчій перспективі
можливе «випадання» ручного кулемета із системи озброєння
завдяки підвищенню купчастості стрільби автоматів, з одного
боку, і полегшенню єдиних кулеметів, з іншого. Але поки що
ручні кулемети зберігають своє значення й свої позиції. З різних
схем польових станків очевидну перемогу мають легкі трьохножні
станки зі змінною висотою лінії вогню й механізмами наведення
по горизонталі й вертикалі.
Значно розширюють можливості кулеметів сучасні приціли —
оптичні, коліматорні, нічні, комбіновані. Оптичні та коліматорні
приціли стають усе більш звичайними для кулеметів.
Зниження маси єдиних кулеметів, а також підвищення влуч-
ності їх стрільби із сошок залишається важливим напрямком їх
удосконалювання.
Крупнокаліберні кулемети
Крупнокаліберні кулемети призначені уражати повітряні
й легко броньовані наземні цілі. Калібр 12,7–15 мм дозволяє мати
в боєкомплекті потужний патрон із бронебійними, бронебійно-за-
пальними й іншими кулями. Це забезпечує ураження наземних
цілей з товщиною броні 15–20 мм на відстанях до 800 м, а вогневих
— 40 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
засобів, живої сили й повітряних цілей — до 2000 м. Бойова швид-
кострільність крупнокаліберних кулеметів при стрільбі по наземних
цілям становить до 100 пострілів у хвилину чергами.
Крупнокаліберні кулемети суттєво доповнюють систему вогню
у всіх видах бою. Зенітні крупнокаліберні кулемети знайшли широке
застосування як засіб протиповітряної оборони підрозділів. Для
тих же цілей такі кулемети встановлюються на танки, бронетран-
спортери, бойові машини піхоти. Таким чином, крупнокаліберні
кулемети — це найбільш потужний тип стрілецької зброї для
ураження наземних і повітряних цілей, але притому і найменш
рухливий. Проте інтерес до них не знижується. Це пов’язане з даль-
ністю стрільби крупнокаліберних кулеметів, що дозволяє вести
боротьбу з важливими цілями (снайпери, кулеметники в укритті,
розрахунки вогневих засобів) і засобами повітряного нападу.
Найпоширенішими у світі залишаються два старі зразки 12,7-мм
кулеметів — радянський ДШКМ і американський М2ХБ (М2НВ)
«Браунінг» (під менш потужний патрон). Рухливість крупнокалі-
берних кулеметів обмежена їхньою значною масою й розмірами.
Кулемети ставляться на універсальні або спеціальні (наземні або
зенітні) польові станки.
Зброя спеціального призначення
Під зброєю спеціального призначення слід розуміти зброю,
створену для потреб військ спеціального призначення, анти-
террористических формувань, спецслужб. Зрозуміло, сам факт
наявності зразка на озброєнні «спецназу» ще не робить його
зброєю спеціального призначення. Існують спеціальні вогневі
й інші завдання, виконати які звичайними засобами або важко,
або взагалі неможливо.
Зброя спеціального призначення — інструмент професіонала
й відповідно розраховується на певний рівень підготовки власника.
Вона надзвичайно різноманітна за типами вражающих елементів,
обладнанню й способах застосування.
— 41 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
3.2. Автоматична зброя
3.2.1. Автомат Калашникова АК 74
3.2.1.1. Призначення, бойові властивості
автомата Калашникова АК 74
5,45‑мм автомат Калашникова є індивідуальною зброєю,
призначеною для знищення живої сили противника та ураження
його вогневих засобів.
Автомат Калашникова АК 74 (рис. 6) розроблений на базі
автомата АКМ під патрон 5,45x39мм і прийнятий на озброєння
у 1974 році. Він повторює основні конструктивні рішення свого
попередника і уніфікований з ним за деталями на 53 %. Новим
елементом є двокамерний дульний пристрій, який виконує функції
дульного гальма, компенсатора і полум’ягасника.
Рис. 6. 5,45-мм автомат Калашникова АК 74
Автомат АК 74 є одним із найнадійніших автоматів у сві-
ті. Він має дуже високу кучність бою одиночними пострілами.
Стрільба одиночними пострілами ефективна на відстані 500–
550 метрів.
Крім основної моделі АК 74, випускалась також модель зі склад-
ним металевим прикладом АКС 74 (рис. 7).
Обидві моделі модифікації (АК 74Н та АКС 74Н) пристосо-
вані для кріплення нічних прицілів НСПУМ. Крім того, на ав-
томат АК 74 встановлюється підствольний гранатомет ГП‑25
(рис. 8).
— 42 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
Рис. 7. 5,45-мм автомат Калашникова АКC 74
Рис. 8. 5,45-мм автомат Калашникова АК 74
з підствольним гранатометом ГП‑25
З 1991 року серійно випускається модернізований автомат
АК 74М (рис. 9).
Рис. 9. 5,45-мм автомат Калашникова модернізований АК 74М
Модернізований автомат має складний пластмасовий приклад,
який за міцністю перевищує металевий, планку для кріплення
нічних і оптичних прицілів, пристрій для установки підствольного
гранатомета.
Крім того, на базі автомата АК 74 розроблений та прийнятий
на озброєння 5,45-мм автомат Калашникова укорочений АКС 74У
(рис. 10), який в свою чергу має свої модифікації:
– АКС 74УН2 — з нічним прицілом НСПУМ;
– АКС 74УБ — з приладом для беззвучної і безполуменевої
стрільби ПБС‑4.
— 43 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
Рис. 10. 5,45-мм автомат Калашникова укорочений АКС 74У
Бойові властивості АК 74. 5,45
1000
Калібр, мм 440
Прицільна дальність, м 625
Дальність прямого пострілу, м: 1350
500
– по грудній фігурі 3150
– по ростовій фігурі 900
Дальність, до якої зберігається убивча дія кулі, м 40
Дальність найбільш дійсного вогню, м 100
Гранична дальність польоту кулі, м до 600
Початкова швидкість кулі, м/с 3,6
Бойова швидкострільність, постр./хв.: 0,49
– при стрільбі одиночними пострілами 10,2
– при стрільбі чергами 3,4
Темп стрільби, постр./хв. 1,45
Вага автомата з спорядженим магазином 1089
(без багнета-ножа), кг 940
Вага багнета-ножа, кг 415
Вага патрона, г 30
Вага кулі зі сталевим сердечником, г
Вага порохового заряду, г
Довжина автомата, мм:
– з багнетом-ножем
– без багнет-ножа
Довжина ствола, мм
Місткість магазина, патронів
3.2.1.2. Загальна будова АК 74
Автомат АК 74 складається з таких основних частин та меха-
нізмів (рис. 11):
– Ствола зі ствольною коробкою, прицільним пристроєм,
прикладом та пістолетною рукояткою (поз. 1);
— 44 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
Рис. 11. Загальна будова автомата Калашникова АК 74
1 — ствол зі ствольною коробкою, ударно-спусковим механізмом,
прицільним пристроєм, прикладом та пістолетною рукояткою;
2 — дульний гальмо-компенсатор; 3 — кришка ствольної коробки;
4 — затворна рама з газовим поршнем;
5 — затвор; 6 — зворотний механізм; 7 — газова трубка
зі ствольною накладкою; 8 — цівка; 9 — магазин;
10 — багнет-ніж; 11 — шомпол; 12 — пенал приладдя.
– Дульного гальма-компенсатора (поз.2);
– Кришки ствольної коробки (поз.3);
– Затворної рами з газовим поршнем (поз.4);
– Затвора (поз.5);
– Зворотного механізму (поз.6);
– Газової трубки зі ствольною накладкою (поз.7);
– Ударно-спускового механізму;
– Цівки (поз.8);
– Магазина (поз.9);
– Багнета-ножа (поз.10).
— 45 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
До комплекту автомата АК 74 входить приладдя, ремінь, сумка
для магазинів. У комплект автомата зі складним прикладом, крім
того, входить чохол для автомата з відділенням для магазинів,
а в комплект автомата з нічним прицілом входить також нічний
стрілецький приціл універсальний (НСПУ).
3.2.1.3. Принцип роботи автомата Калашникова АК 74
Автоматична дія автомата відбувається за рахунок викори-
стання енергії порохових газів, які відводяться з каналу ствола
до газової камери.
При пострілі частина газів, що йдуть за кулею, спрямову-
ються через отвір у стінці ствола в газову камеру. Вони тиснуть
на передню стінку газового поршня та відкидають поршень і за-
творну раму із затвором у заднє положення. При відході назад
затвор відкриває канал ствола, викидає з патронника гільзу,
а затворна рама стискає пружину зворотного механізму та зводить
курок.
У переднє положення затворна рама із затвором повертається
під дією зворотного механізму, затвор при цьому досилає черговий
патрон з магазину до патронника та замикає канал ствола, а за-
творна рама виводить шептало автоспуску з‑під автоспуску курка.
Курок стає на бойовий звід. Замикання каналу ствола здійснюється
поворотом затвора навколо своєї осі праворуч, в результаті чого
бойові виступи затвору заходять за бойові упори ствольної коробки.
Якщо перевідник встановлено на одиночний вогонь, то при
натисканні на спусковий гачок відбудеться тільки один постріл,
для наступного пострілу необхідно відпустити спусковий гачок
та знову натиснути на нього.
Якщо перевідник встановлено на автоматичний вогонь, то стріль-
ба буде продовжуватися доти, доки натиснуто на спусковий гачок
та у магазині є патрони.
— 46 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
3.2.1.4. Будова частин та механізмів автомата
Калашникова АК 74, патронів і приладдя до нього
Ствол призначений для спрямування польоту кулі (рис. 12).
Всередині ствол має канал з чотирма нарізами, які служать
для надання кулі обертального руху. Проміжки між нарізами
називаються полями. Відстань між двома протилежними поля-
ми (по діаметру) називається калібром каналу ствола; у автомата
АК 74 він 5,45 мм.
В казенній частині (рис. 12.б) канал ствола рівний та зроблений
у формі гільзи; ця частина ствола призначена для розміщення
патрона і називається патронником.
На стволі розміщені основа мушки, газова камера та колодка
прицілу, які закріплені з допомогою штифтів, а також з’єднувальна
муфта.
Рис. 12. Ствол:
а — зовнішній вигляд ствола, б — казенна частина в розрізі,
в — розріз ствола; 1 — нарізна частина, 2 — вхід для кулі,
3 — патронник, 4 — основа мушки, 5 — газова
камера, 6 — з’єднувальна муфта, 7 — колодка
прицілу, 8 — виїмка для штифта ствола
Основа мушки (рис. 13) має упор з отвором для шомпола, отвір
для полозка мушки, запобіжник мушки, та фіксатор з пружиною
для утримування дульного гальма-компенсатора.
— 47 —
Розділ III. Стрілецька зброя та її класифікація
Рис. 13. Основа мушки:
2 — упор для багнета-ножа, 3 — полозок з мушкою,
4 — запобіжник мушки, 5 — фіксатор, 6 — різьба для
нагвинчування дульного гальма-компенсатора
Газова камера призначена для спрямування порохових газів
зі ствола на газовий поршень затворної рами.
З’єднувальна муфта призначена для приєднання цівки
до автомата.
Ствольна коробка призначена для з’єднання частин та меха-
нізмів автомату, для забезпечення закриття каналу ствола затвором
та для замикання затвора. У ствольній коробці розташований
ударно-спусковий механізм.
Прицільний пристрій служить для наведення автомату при
стрільбі по цілях на різних відстанях. До нього входять приціл
та мушка.
Приціл (рис. 14) складається з колодки прицілу; пластинчатої
пружини; прицільної планки; хомутика.
На прицільній планці нанесена шкала з позначками від 1 до 10,
цифри означають дальність стрільби в сотнях метрів. Буква «П» —
постійна установка прицілу, відповідає прицілу «4» (дальності
стрільби 440 м). Прицільна планка має також гривку з проріззю
для прицілювання.
Приклад та пістолетна рукоятка (рис. 15) служать для
зручності при діях з автоматом при стрільбі.
Кришка ствольної коробки (рис. 16) захищає від забруднення
частини та механізми, що розташовані в ствольній коробці.
— 48 —
The words you are searching are inside this book. To get more targeted content, please make full-text search by clicking here.
Доівдник ВОГНЕВА 72 ppi
Discover the best professional documents and content resources in AnyFlip Document Base.
Search