2210_Pravednyj-Josyf - DEMO

ΰЙϭϯЂΪЇέў ўЗϲέβ



ήόςόψИω ϯИφϳ НΨϲ

ΰЙϭϯЂΪЇέў
ўЗϲέβ

4-+<17 ,1>16)
ά ўИϳςωИυ ρ ЇϮρϮКЃψЫ

ljȵǠȽǠ
ǀǦǢǞǠǫǦȯǰǠǬØ ǏǠȽȰǞǢǬ

2019

Переклад за виданням: Krzysztof Wons, SDS. Cały sprawiedliwy Jó-
zef. Wydawnictwo Salwator, Kraków, 2016.

УДК 27-36
В 73

Переклад з польської
Ірини Дух

Художнє оформлення
Олена Гижа

Видавництво спирається на
«Український правопис. Проєкт найновішої редакції»

Інститут української мови НАН України, 1999



Вонс Кшиштоф, ТБС
В 73 Праведний Йосиф : Lectio Divina з Йосифом з Наза­-

рету / К. Вонс ; пер. з польськ. І. Дух. – Львів : Свічадо,
2019. – 144 с.
ISBN 978-966-938-300-6
Відомий польський богослов, духовний провідник, автор
численних книг намагається наблизити до сучасного читача
постать Йосифа з Назарету, краще познайомитися з ним завдя-
ки поглибленому прочитанню Святого Письма. Святий Йосиф
постає перед нами звичайною людиною, зі своїми слабкостями
та обмеженнями. І власне через цю його «звичайність» виявля-
ється те, що робить його винятковим, що робить його святим –
людиною цілковито праведною у ставленні до Бога, до дружи-
ни Марії, до Ісуса і до власного покликання.
Приклад святого Йосифа надихає, він допоможе кожному
читачеві усвідомити, що шлях до святости прокладений через
оту його «звичайність».

УДК 27-36

ISBN 978-966-938-300-6 © Wydawnictwo Salwator, 2016
© Видавництво «Свічадо»,
українське видання, 2019

Просякнуте Божою ласкою
серце Йосифа було чисте, а воля сильна.
Його душа була глибока і вірна, шляхетна і лагідна.

Та сам він про це не відав.
Анрі-Мішель Ґасньєр, домініканець

Моєму спочилому батькові,
який своєю скромністю
нагадував мені Йосифа



Від автора

Іноді, коли ми хочемо наголосити на святості яко-
їсь людини, то починаємо говорити високомовно, при-
писуючи їй різні надзвичайні речі. Чинимо це з добрим
наміром, однак ненавмисно позбавляємо цю особу
чо­гось звичайного, але ж ця звичайність нам дуже
близька. У повсякденному житті для нас немає нічого
ближчого, нічого більш знайомого, ніж простота.
У глиб­ ині душі нам подобаються прості люди. Ми хо-
чемо бути з ними поруч. Поряд з ними ми почуваємо-
ся комфортно, вільно і поводимося природно. Неба-
вом виявляється також, що в тому, що звичайне, роз-
кривається щось виняткове, святе. Тоді й святі стають
нам дуже близькими!

Святі були такими ж людьми, як і ми, із пороху зем-
ного. Вони прийшли у світ із первородним гріхом, зі
схильністю до слабкости, боролися з важкими рисами
свого характеру, з власними обмеженнями, з бурхли-
вою тілесною пристрастю та егоїзмом, закоріненим
в кожній клітині організму. «У кожному великому свя-
тому завжди живе великий злий дух. Вершини святос-
ти протилежні до людської слабкости. Чесноти є біль-
шими, бо більшими були спокуси. За святим ховаєть­-
ся людина, яка пройшла через пекло людської убо­
гости…»1. Вони любили землю так, як любимо її ми.
Вон­ и люблять її і після смерти, тому не хочуть, щоб
ми позбавляли їх землі, висилали в небеса й шукали
у хмарах. Святі надалі прагнуть жити серед нас і пере-
конувати своїм прикладом, що на небо можна увійти,
не відриваючи ніг від землі. Святість має запах і колір
землі. Найбільші святі були надзвичайно людяні. Їх

1 Boff L. Francesco d’Assisi. Una alternativa umana e cristiana. Assisi:
Cittadella, 1982. С. 189; цит. за: Cencini A. Życie konsekrowane / пер.
Z. Kijas. Warszawa: Wydawnictwo Księży Sercanów, 1996. С. 34.

7

можна розпізнати просто – за їхньою людяністю. Вони
стали знаками присутности Бога у світі саме тому, що
були людяними.

Релігійна уява про святих, які були б позбавлені
того, що в них найбільш земне, виявилася б примар-
ною та ілюзорною, а натомість містила б у собі щось
викривлене. Релігійна уява про святих, євангельська
любов яких не має кольору сірих буднів, опирається
не на сторінки Євангелія, а є лише проєкцією людини,
позбавленої тілесности. Така уява буває небезпечна,
адже може ввести в оману чимало побожних душ і на-
віть загнати деяких в обійми атеїзму, який вважає ре-
лігію чимсь неземним2. А святі насправді – це люди,
які будь-що прагнуть уподібнитися до втіленого Бога,
який захотів, щоб Його розпізнавали у Його людській
природі. Ми не можемо сумніватися, що і Йосиф з На-
зарету, в якому ми бачимо святу людину, хоче, аби
його розпізнавали крізь призму його людяности: пре-
красна людина, уподібнена до Ісуса – найпрекрасні-
шого між людськими синами (див. Пс. 45, 3).

Ми прийшли у цей світ як кожен звичайний наща-
док Адама – нагі у власній людяності. Виявляється,
що в нас те саме коріння, що й у Йосифа, теслі з На-
зарету. Ми належимо до того ж генеалогічного дере-
ва. Звання, становища, корони на голові появляють-
ся в людських біографіях лише згодом… зрештою, не
у всіх. А найпізніше з’являється німб – аж після смер-
ти. Тимчасом у Бога німб ми маємо вже від створення
світу – ми вінець Його створінь і, щонайважливіше,
ми – Його діти. Той факт, що ми Божі діти, є нашим
німбом у Бога. Порівняно з цим достоїнством усе
інше – відносне, усе пов’язане з цим достоїнством.

2 Halik T. Chcę, abyś był / пер. A.Babuchowski. Kraków: Wydawnictwo
Znak, 2014. С. 58.

8

Колись, разом з останнім подихом, зникнуть здобуті
становища, звання, чини, професійні досягнення. Йов
пригадав нам, що нагими вийшли ми з материнської
утроби, нагими і повернемось туди (див. Іов. 1, 20).
Утім, наш німб буде в Бога: ми назавжди залишимося
створіннями і дітьми Небесного Отця. У своєму Сино-
ві Ісусі Він вибрав нас перед заснуванням світу, щоб
ми були святі й бездоганні перед Його обличчям (див.
Еф. 1, 4). Святими Бог називає всіх тих, які у своїй на-
гій людяності вірно показували красу обличчя Його
Сина, найкращого на вроду між людськими синами
(див. Пс. 45, 3). Такою людиною був Йосиф з Назарету,
якого ніхто не знав, окрім небагатьох родичів і сусідів
у тій скромній місцині. Він був таємницею присутнос-
ти Бога в маленькій точці земної кулі. Світ не мав най-
меншого уявлення, що таке місце, як Назарет, взага-
лі існує. А ті, які знали, щиро сумнівалися, що щось до-
брого може бути з Назарету (див. Йо. 1, 46).

Нумо знайомитися ближче зі святою людиною –
Йосифом з Назарету. Захоплюючись його святістю,
дозвольмо йому, однак, залишитися одним із нас, зви-
чайною людиною, взятою, як і ми, із земного пороху.
Існує щось таке, що в його людяності захоплює най-
більше і робить його святим: він був кришталево пра-
ведним. Праведним стосовно Бога, дружини Марії,
Ісуса і власного покликання до батьківства. Увесь Йо-
сиф пульсує святістю, тому що він увесь праведний.

9

Розділ перший

ЛЮДИНА

Йосиф, її чоловік, бувши праведний…

Мт. 1, 19

У церковній традиції дехто стверджував, що він
став святим ще в лоні матері, ім’я якої, втім, нам не
відоме. Ми знаємо тільки, хто був його батьком, але
й щодо цього є певні сумніви. Матей написав, що це
Яків (див. Мт. 1, 16), а Лука – що його батька звали Елі
(див. Лк. 3, 23). Вони використовували різні, невідомі
нам, джерела. Ті, які бачать Йосифа святим вже під
серцем своєї матері, пояснюють це тим, що оскільки
так було з Єремією (див. Єр. 1, 5), то, без сумніву, по-
дібне мало статися і з Йосифом. Це благородна дум-
ка, яка, втім, є правдивою, адже стосується кожно-
го з нас. Кожен був освячений Богом, перш ніж його
зачала мати. Він вибрав нас ще до того, як ми опи­
нилися в материнському лоні. Вибрав кожного з нас
у своєму серці, щоб ми стали святими і бездоганними
перед Ним (див. Еф. 1, 4). Найбільший грішник на цій
землі також був створений і освячений. Це не означає,
що ми приходимо у світ кришталево чистими і свят­ и­ми.
Ми народжуємося осквернені первородним гріхом.
Серед людей тільки Марія не зазнала гріха, а трапи-
лося це завдяки провіщеним заслугам її Сина, який
помер і за неї. Однак дехто стверджує, що якщо Марія
була непорочно зачата (тобто не зазнала гріха силою
випереджаючої ласки), то слід зробити висновок, що
та сама ласка була дарована і її обручникові – зем-

10

ному батьку Ісуса. Втім, про це не сказано на жод-
ній зі сторінок Євангелія, і Церква цього не навчає.
Врешті деякі розважають над тим, чи ім’я «Йосиф» не
було дано синові Якова (або Елі) під впливом Божо-
го об’явлення – як це сталося з Йоаном Хрестителем
(див. Лк. 1, 13.59-63). Це все тільки припущення, які не
мають підтвердження в Біблії.

Одне не підлягає сумніву: Йосиф і члени його сім’ї,
мабуть, були дуже простими, звичайними людьми, кот­
рі нічим не вирізнялися з-посеред інших жителів На-
зарету, якщо їхні співвітчизники, знаючи, що Ісус є си-
ном Йосифа і Марії, сумнівалися у винятковості Ісуса,
дивувалися і зневажали Його: «Хіба ж Він не тесля,
син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І се-
стри Його – хіба не тут між нами?» І брали Йому це за
зле. Але Ісус промовив до них: “Нема пророка без по-
шани, – як тільки у своїй країні, між власною роди-
ною та у своєму домі”» (Мр. 6, 3-4). Вони дивували-
ся, звідки у цього теслі, сина їхнього сусіда з Наза-
рету (див. Йо. 1, 45), така мудрість і така мова (див.
Лк. 4, 22). Вони не йняли віри (див. Мр. 6, 6). Однак
саме такий Йосиф є для нас найближчий – звичайний,
з простої сім’ї, такої простої, що ніхто навіть не вірив,
що щось надзвичайне вирізняло родину «цього теслі».
Тож спершу пізнаймо Йосифа як звичайного смертно-
го. Перш ніж засвідчити про його праведність, Матей
написав про нього: «Йосиф, її чоловік, бувши правед-
ний…» (Мт. 1, 19).

Звичайний смертний

Розпочнімо зустріч з Йосифом – звичайною люди-
ною – з однієї легенди. У IV чи V столітті хтось із на-
ших братів чи сестер у Христі, які жили в Єгипті, на-
писав апокриф, присвячений св. Йосифові – Легенду

11

про св. Йосифа3. Збереглися дві її версії: одна копт-
ською мовою, інша – арабською4. Зміст легенди свід-
чить про дуже поширений культ св. Йосифа. У цій ле-
генді читаємо, зокрема, про його хворобу і смерть. Ці-
кавою є фабула цієї оповіді. Оповідачем є сам Ісус.
Він зібрав учнів на Оливній горі і розповів їм історію
свого батька. Ми чуємо в ній чимало інформації, ві-
домої з інших, раніше написаних апокрифів: зокрема
про те, що Йосиф, перш ніж одружитися з Марією, був
90-літнім вдівцем і мав дітей; ми чуємо про його внут­
рішню боротьбу стосовно того, чи прийняти у свій дім
Марію, коли він виявив, що вона вагітна; чуємо про
втечу в Єгипет, про його ремесло. Найцікавішим для
нас є те, що Ісус говорить про хворобу і смерть свого
батька Йосифа. Коли Ісусові виповнилося 30 років і Він
розпочинав свою місію, одного дня Йосиф отримав
запевнення від ангела: «Цього року ти помреш». По-
чувши це, він стривожився і подався у Храм Господ-
ній, щоб каятися і молитися. Коли Йосиф повернувся
в Назарет, він захворів і його опанував страх. Сповне-
ний болю і сумнівів, він молився. Під час іспиту совісти
аж десятикратно повторював: «Лихо мені…». Розкаяв-
шись, він визнав учинки, які були справою його очей,
рук, вух, ніг, шлунку і тіла. Йосиф глибоко усвідомлю-
вав свою відповідальність за все, що вчинив у своєму
житті. Насамкінець скорився Божій волі.

Деякі рядки легенди є дуже зворушливі. Ми чуємо
визнання Ісуса: «Коли мій любий батько Йосиф сказав
це, я підвівся, підійшов до нього, як він лежав у триво-
зі своєї душі й духа, і мовив: “Вітаю, мій любий батьку

3 Див. Legenda o św. Józefie Cieśli // Apokryfy Nowego Testamentu.
Ewangelie apokryficzne. Ч. 2 / ред.���M�a�re��k�S��ta��ro��w�i�e�y�s�k�i�. �K�r�a�k�ó�w��: �W��y�-
dawnictwo WAM, 2008.

4 Оригінальна версія, ймовірно, є коптською і опирається на Про-
тоєвангеліє Якова.

12

Йосифе, ти, старість якого велична і водночас благо-
словенна”. Той відповів з великим, смертельним стра-
хом, мовлячи мені: “О, мій любий Сину! Ось моя душа
віднайшла мир на короткий час, коли я почув Твій го-
лос”. Відтак він попрохав Ісуса, щоб той вислухав його
провини: “Вислухай мене сьогодні, мене, Твого слугу,
коли прошу Тебе, проливаючи сльози перед Тобою.
Визнаю: моє серце закидає мені, що надто по-людськи
я думав про Твою матір, бо ще не був втаємничений,
що без участи чоловіка вона зачала Сина. Визнаю
також, що колись, як Ти був ще дитиною, я потягнув
тебе за вухо”. Потім попросив Ісуса, аби той вчинив
прис­ уд у своїй доброті. Ісус розплакався в присутнос-
ті Йос­ и­фа. Він вийшов до матері, занепокоєної близь-
кою смертю чоловіка. Син заспокоював її, пояснюючи,
що смерть – володарка усієї людськости, тому помре
Йосиф, і помре вона, але їхня смерть не є смертю, а віч-­­
ним життям. Помре також сам Ісус через те, що має
смертне тіло».

Сцена, в якій Ісус чуває біля смертного ложа сво-
го батька, дуже зворушлива. Він розповідає учням про
останні хвилини життя Йосифа. «Я сам, мої любі, си-
дів у його головах, а моя мати Марія – біля його стіп».
Йосиф уже не міг говорити, але дивився на них ши-
роко розплющеними очима. Коли він помирав в аго-
нії, Ісус тривалий час тримав його руки і ноги. Тоді Йо-
сиф побачив наближення злих духів і людей, які по-
мерли у гріхах. Тому почав благати Ісуса: «Не дозволь
їм мене забрати». Йосиф заплакав і, сповнений страху,
шукав захисту… Тоді Ісус встав і погрозив дияволу та
його спільникам. Вони втекли із соромом і великим
страхом. Відтак Ісус промовив до Небесного Отця
прекрасну молитву. Він прохав Його, аби Той при-
слав архангелів Михаїла і Гавриїла, а також увесь ан-
гельський хор, який ескортом проведе душу Йосифа

13

в край смерти. Слова Ісуса трішки відкривають таєм-
ницю милосердя: «Отче, будь милосердний до душі
мого батька Йосифа, коли він потрапить у Твої святі
обійми, бо це час, коли він потребує милосердя». Після
цих слів Ісус перервав свою розповідь про вмираю-
чого Йосифа і почав навчати учнів, які Його слухали:
«Кажу вам, мої любі брати і благословенні апостоли,
що кожна людина, яка народилася на світ, яка пізна-
ла добро і зло (…), потребує милосердя мого доброго
Отця, коли настане година смерти, а земне життя на-
близиться до страшного суду».

Ісус вів мову далі. «Ангели взяли його душу, загор-
нувши її в простирадло з чистого шовкового вісону».
Ангели співали, а Михаїл та Гавриїл за наказом Ісуса
охороняли душу Йосифа на шляху до Отця. Ісус підій-
шов до тіла, заплющив повіки свого батька і закрив
його вуста. Відтак звернувся до матері і своїх зведе-
них братів. Коли поширилася вістка про смерть Йоси-
фа, Назарет вибухнув плачем.

Це тільки легенда. Однак легендам властиве те,
що вони передають певну мудрість, якою керувалися
ті, які їх творили. Події, про які вони розповідають, це
ли­ше фікція або, щонайбільше, містять лиш елементи
фактів. Проте для нас вони є цінним документом sen­
sus fidei fidelium – відчуттям віри віруючих. Легенда про
св. Йосифа намагається пояснити те, що в канонічних
Євангеліях було недоговорене. Там не знаходимо на-
міру «натягувати» святі тексти і пристосовувати їх до
людських теорій, богословськи їх деформувати, за-
тьмарювати або замінювати. Натомість вона прагне
наситити нашу віру, побожність, вгамувати нашу ціка-
вість і передати здорове вчення Церкви.

Наведені фрагменти Легенди про св. Йосифа пере-
дають нам дві важливі правди. По-перше, дуже чітко
вказують на те, що Йосиф був звичайною людиною. Як

14

і всі, він хворів, страждав, боявся смерти, благав про
допомогу, боровся у вірі. Він був звичайним смерт-
ним – таким, як ми. Друга правда пригадує, що він був
грішним чоловіком. Інакшим, ніж Марія, адже не був
збережений від первородного гріха – не був непороч-
но зачатий! Він падав й усвідомлював свою гріхов-
ність. Каявся і просив Бога про милосердя. Він знав,
що все в його житті було справою Божого милосердя,
зокрема і вічність, на яку чекав.

Якщо ми пам’ятатимемо про це, то воно допоможе
нам пережити першу lectio divina з Йосифом, уникаю-
чи релігійного пафосу. То буде lectio divina його людя-
ности. Розгляньмо біблійні тексти. Уривків про Йоси-
фа в Євангелії небагато. Однак наведені в них факти
дозволяють нам, як не дивно, чимало довідатися про
його звичайне людське життя. Зустріньмося з Йоси-
фом, такою ж людиною, як і ми, зі своїм родоводом,
селом і домом, де він народився, де зростав і працю-
вав, із працею, яку виконував.

Йосиф з «недоброго» Назарету

З Євангелія від Йоана довідуємося, що Йосиф по-
ходить з місцевости, яка мала погану славу: «Другого
дня [Ісус] вирішив піти в Галилею; і знайшовши Фили-
па, мовив до нього: “Іди за мною”. А був Филип з Вит-
саїди, з міста Андрієвого та Петрового. Зустрів Филип
Натанаїла і сказав до нього: “Ми знайшли того, про
кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса Йосифо-
вого сина, з Назарету”. Натанаїл же йому на те: “А що
доброго може бути з Назарету?”» (Йо. 1, 43-46).

Археологи стверджують, що в І столітті, за життя
Марії та Йосифа, Назарет, хоч його і називали міс-
течком, насправді був селом, що налічувало близько
480 жителів. Інші стверджують, що мешканців було

15

набагато менше – близько 200. Село могло складати­
ся з кількох десятків домогосподарств. В найраніших
єврейських джерелах відсутні будь-які згадки про На-
зарет. Про нього не згадують ані Старий Завіт, ані
Талмуд, ані географи, ані історики, навіть відомий єв-
рейський історик Йосиф Флавій, який у своєму най­
видатнішому творі «Юдейські старожитності» описав
історію Ізраїля від створення світу до початку війни
з Римом у І столітті н.е., жодним словом не згадує про
Назарет. Також сучасні Євангеліям язичницькі дже-
рела не зафіксували села, де народився і жив св. Йо-
сиф. Назви села, яка по різному вимовлялася: «Наце-
рат» або «Нацара», не існує в літературі часів Йосифа,
як і в попередній.

Уперше в писемних джерелах назва «Назарет»
з’являється в чотирьох Євангеліях. Євангелист Йоан
дає зрозуміти, що, м’яко кажучи, ця місцевість не ко-
ристувалася доброю славою. Окрім Євангелія, інфор-
мація про Назарет з’являється аж у ІІІ столітті, і цьо-
го разу також не надто в привабливому контексті –
в одній єврейській скарзі. Французький історик єврей-
ського походження Робер Арон так описує мешканців
Назарету:

«Людність тут була проста, сільська, реміснича,
і можна було про неї сказати, що вона становить опо-
ру єврейського патріотизму». Люди з міста вважали їх
обмеженими патріотами. «Для них слово “назарянин”
є майже синонімом людини з провінції. Це свідчить
про простакуватий чи навіть грубуватий характер. На-
заряни розмовляли по-арамейськи, тобто мовою про-
стого люду, і мали регіональний акцент, який дозво-
ляв їх упізнати серед інших і брати на кпини (…). Жи-
телів Назарету називали давнім відповідником слова
“селюк”. То були am ha-arec, люди землі, селяни. Од-
нак у вислові «люди землі» міститься слово «земля»;

16

в am ha-arec, erec. Палестинська земля, Ерец-Ісраель,
спадщина якої нам відома, це не тільки ґрунт і болото.
Це також присутність Бога і посудина, наповнена свя-
тістю. Тож сарказм приводить насправді до прослав-
ляння назарян і уточнення їхнього покликання»5.

Саме це село, а в ньому двоє селян, Йосиф і Мі­
ріям, займали в Божих планах особливе місце. Для
нього не знайшлося місця в літературі, в документах,
в арх­ івах, але воно мало своє особливе місце в Божих
планах. Бог пише свою історію, має власні географічні
мапи, які використовує, і власну адресну книжку. З Бо-
жої волі Назарет став «квіткою Галилеї», садом, в яко-
му зріс «найсвятіший пагін», а для догляду за ним Гос-
подь вибрав простих людей, Міріям і Йосифа (скоро-
чення від Yosef-el, що означає «аби Бог додав», «аби
дав більше синів»). Бог вислухав прохання, яке місти-
лося в його імені. З волі Всевишнього вони стали най-
більш плідними батьками в цілому світі.

У 1962 році в Кесарії Филиповій було виявлено ка-
мінь з написом по-єврейськи «Назарет». У ньому мож-
на відчитати пророчу етимологію слова «Назарет»:
neser – пагін. Назарет – це місце месіянського пагона:
після гріхопадіння земля стала неплідною, а завдяки
цьому пагону вона наново розцвіла. Про цей паросток
часто провіщали пророки. Одного дня, з волі Божого
промислу, на землі з’явиться людина на ім’я Йосиф,
яка для цього паростка буде не тільки Божим садів­
ником, що доглядає «Прекрасний плід», народжений
від Святого Духа, але також буде для Нього «тінню
Небесного Отця».

Повернімося до реальности села Назарет. Увійді-
мо в нього разом із Йосифом. Воно розташоване на

5 Цит. за: Verlinde J.-M. Z Tobą, Józefie. Z Nazaretu do Nazaretu / пер.
A. Weksej. Poznań: Wydawnictwo Flos Carmeli, 2014. С. 49-50.

17

пагорбі на висоті 365 метрів над рівнем моря, над
прекрасною долиною Ездрелон з південної сторони,
з якої видно гори, що з трьох сторін оточують її. Йо-
сиф провів би нас до свого села чарівною дорогою, що
в’ється поміж полями, виноградниками й оливковими
гаями. Це неперевершений краєвид, яким він міг ми-
луватися щодня. Село Йосифа і Марії містилося прак-
тично в низині долини, між двома потоками, на згада-
ному невеликому вапняковому пагорбі. Мабуть, буди-
нок Йосифа прилягав до схилу гори і потопав у зелені
кипарисів, пальм, мигдалевих і фігових дерев.

Послухаймо Романа Брандштетера, який, сам єв-
рей, добре знав і відчував землю своїх пращурів. Зав­
дяки своєму прекрасному літературному тексту він
допомагає нам зустрітися в нашій уяві з Йосифом,
який на світанку виходить зі свого дому, зачарований
цими краєвидами: «Пробудившись на світанку, тесля
Йосеф бен Яааков важко підвівся з очеретяної мати,
потягнувся і, перечіпляючись через розкидані по зем-
лі теслярські знаряддя, вийшов за поріг будинку (який
успадкував від померлих батьків, тоді як старша від
нього на декілька років сестра мешкала з чоловіком
у протилежному кінці містечка). Тесля прагнув не тіль-
ки позбутися решток сонної знемоги, яка розлилася
по його тілу, але й наситити очі виглядом весняного
краєвиду, що був живою противагою смутку і сірости
всередині його хижі, що стояла на самотньому пагорбі.
Звідти відкривався вид на гори Нафталі, Тавор і Гіль-
боа, на Ізреельську долину, яка спускалася до моря,
на Сепфоріс, людне поганське місто, нечасто відвіду-
ване галилеянами, на гаї оливок і смоківниць, які ко-
лом оточували невеличкий Назарет, що був амфітеат­
рально розташований внизу на декількох пагорбах
і разом з краєвидом становив одну барвисту пастель-
ну єдність. Будинки, хатини-мазанки і навіть гордість

18

міста – синагога – так невіддільно зливалися з пагор-
бами і полями, що з певної відстані важко було відріз-
нити будинки від пагорбів, а синагогу від лану золо­
того ячменю. То був тихий, спокійний пейзаж, майже
непорушний у своїй патріярхальній гідності, і лише
отара білих овець та ягнят, що безтурботно збігали
в долину, а також мерехтлива на сонці вузька смуга
моря на заході, біля підніжжя Кармелю, пожвавлюва-
ли серйозне і зосереджене обличчя цієї землі»6.

Однак все інше вже не було таким чарівливим. На-
зарет не лежав на жодному з головних торговельних
шляхів. Життя в цьому селі було набагато скромнішим
і біднішим, ніж, наприклад, в рибальських селах Петра
і братів Заведеїв – Витсаїді й Капернаумі, розташова-
них на торговельних шляхах7. Село Назарет чимсь на-
гадувало нетрі. Археологи стверджують, що в часи Йо-
сифа й Марії там було близько 20 невеликих будинків
з грубо тесаних каменів, що мали форму куба. У вап-
няковому пагорбі, де розташовувалося місто Назарет,
було чимало печер, які почасти використовувалися як
приміщення. Саме навколо печер або одразу при них
будувалися стіни будинків.

На основі сучасних знань про будинки біблійного
періоду ми можемо собі уявити, як виглядав дім Йо­
сифа. Увійдімо всередину. Будинки були одно – і ба-
гатокімнатні. На даху містилася тераса з утоптаного

6 Brandstaetter R. Jezus z Nazaretu. T.  1. Poznań: W drodze, 2003.
С. 14-15.

7 Поблизу Капернауму та Витсаїди проходили важливі торговельні
шляхи, які сполучали Дамаск на північному сході з Тиром на пів-
нічному заході і Десятимістям на південь від Галилейського моря.
Північно-західним берегом моря проходила славнозвісна дорога
«Via Maris», важливий шлях караванів, що прямували з Дамаску
до Кесарії в Самарії, котрий був знаний вже в часи Ісаї. Неважко
здогадатися, що Капернаум та Витсаїда також були торговель­
ними центрами.

19

ґрунту, а також наскрізні отвори для диму. Зазвичай
будинок був дворівневий. На верхньому поверсі роз-
ташовувалися житлові приміщення для сім’ї, а на ниж-
ньому – приміщення для тварин. Нагорі також зберіга-
ли продукти харчування і готували та споживали їжу.
У стінах були заглиблення для ламп і глиняного по-
суду, а на підлозі – вогнище для приготування страв.
Споживаючи їжу, сім’я сідала на долівку на мати. Вно-
чі вони служили для спання. В житловому приміщенні
також виконувалися різні роботи і залагоджувалися
справи.

Можливо, саме так виглядав будинок батька Яко-
ва (Елі), в якому народився його син Йосиф8. Деякі
убогі сім’ї, а саме з такої походив Йосиф, мали також
вітальню на даху або поряд із будинком. У такій кім-
наті гостив би нас Йосиф. Багаті родини мали багато-
кімнатні будинки, з приміщеннями навколо внутріш-
нього двору.

Юдей з дому і роду Давида

Йосиф жив у Назареті, що в Галилеї, однак його
ро­дина корінням сягала Юдеї. Він походив з дому
і роду Давида (див. Лк. 1, 27; 2, 4). Євангелист Матей
наголошує, що він був «сином Давида» (див. Мт. 1, 20).
Він подає генеалогію (так само, як і Лука), де перелі-­
чує предків Йосифа, доводячи цим його походжен-
ня від Давида. Без сумніву, родина Йосифа «з гордіс­-
тю зберігала пам’ять про родинну генеалогію, збері­-
гаю­ чи її як скарб. Завдяки цьому вона опинилася
в Єван­геліях»9.

8 Див. Belfey  K.E. Domy, meble, utensylia // Słownik wiedzy biblijnej /
ред.��B��.� �Me��t�zg�e��r�,�M�.� �C�o�o�g�a��n�,�п���е���р��.����A����.�� �K�����a���r���p���o��w����i�c��z���i���i�n���.��W���a�r�s�z�a�w��a�:��Of�i�c�y��-
na Wydawnicza «Vacatio», 1997. С. 109-110.

9 Martínez R. L. Józef słuchający. Ewangelie o św. Józefie / �п�е�р�.���D��.���W��a��n�-
dzioch. Poznań: Wydawnictwo Flos Carmeli, 2014. С. 32.

20

Як твердять деякі коментатори Євангелія, Матей,
записуючи перші сторінки, черпав інформацію з так
званої родинної книги Йосифа, теслі з Назарету, тобто
старанно збереженого родинного щоденника, в яко-
му записувалися найважливіші події з історії родини.
Практику ведення подібних щоденників підтверджує
традиція тамтешніх середовищ. Цим можна пояснити
той факт, чому Матей наголошує на походженні Йоси-
фа від Давида і на його зв’язку з Вифлеємом Юдей-
ським. Мабуть, він знав родинні нотатки. Звичайно, ві-
домості, які були йому доступні, як стверджує карди-
нал Данієлу, могли з таким самим успіхом походити
зі збереженого передання так званих вифлеємських
традицій. Однак не можна відкинути припущення, що
ці відомості походять з родинного середовища Йоси-
фа, Марії та Ісуса. Відкинути цю тезу було б серйоз-
ною методологічною помилкою10. Схожим переконан-
ням ділиться Бенедикт XVI, покликаючись на відомо-
го екзегета Йоахима Гнільке. Він стверджує: «Без сум-
ніву, тут ідеться про родинні традиції. Лука іноді не-
прямо вказує на факт, що сама Марія, мати Ісуса, була
одним із його джерел; особливо тоді, коли в 2, 51 го-
ворить, що “мати Його зберігала всі ці слова у своїм
серці” (див. також Лк. 2, 19)»11. Батьки Ісуса, безпе-
речн­ о, користувалися великим авторитетом, а їхні сто­-
сунки були важливою точною відліку для перших
спільнот, які зберігали усне Євангеліє.

Хоч Йосиф був «сином Давида», а отже, походив
з роду найбільшого з царів, він не мав з цього великої
користи. Його життя не стало кращим завдяки самому
факту походження з царського роду. Його походжен-
ня не стало для нього джерелом жодних привілеїв.

10 Verlinde J.-M. Z Tobą, Józefie… С. 27-28.
11 Ratzinger J. (Benedykt XVI). Jezus z Nazaretu. Dzieciństwo  / пер.

W. Szy­mona. Kraków: Wydawnictwo Znak, 2012. С. 29.

21

Хоч у ньому і текла царська кров, та його родина впро-
довж віків встигла страшенно зубожіти, а сам він, за-
мість користуватися привілеями, боровся зі щоденною
нуждою. Він важко заробляв на кусень хліба.

Однак Давидове коріння Йосифа приховувало
в соб­ і особливе покликання. Він ще не знав того, що
користувався у Бога винятковим привілеєм. Завдяки
незбагненим Божим намірам саме через нього, зви-
чайну, скромну людину з невідомого і «недоброго»
Назарету повинно було сповнитися пророцтво й обіт­
ниця приходу на світ нащадка Давида – Месії. Згідно
з Божим задумом, Месія мав походити з роду Давида,
адже Давид був його прабатьком (див. Лк. 1, 32-33).
Ісуса було визнано нащадком Давида по лінії Йосифа.
Через одруження з Марією тесля з Назарету став за-
конним батьком Ісуса. Саме завдяки походженню
скромного Йосифа Ісус отримав царське звання сина
Давида. З Божої волі Йосиф вводить Ісуса в історію
вибраного народу і в історію цілого людства, зокрема
й кожного з нас. Бог говорить про Йосифа те саме, що
колись сказав царю Давиду: «Я знайшов Давида, сина
Єссея, чоловіка мені до серця, що виконає всю мою
волю» (Ді. 13, 22)12. Як Давида, сина Єссея, Бог покли-
кав з пасовища, так і Йосифа, сина Якова (Елі), мож-
ливо останнього із села, на якого вказали б жителі,
Він обрав для здійснення своїх планів.

Йосиф naggar – тесля й мудрець

Земляки з Назарету називали Йосифа по-арамей­
ськи naggar. Євангелисти переклали це слово грець-
ким tekton (див. Мт. 13, 55; Мр. 6, 3). Так називали лю-
дину, яка працювала ремісником, не лише теслею, що
обробляв деревину (столяра, стельмаха), а й кожного

12 Див. 1 Сам. 13, 14; 16, 12; Пс. 89, 21; Іс. 44, 28.

22

робітника, що обробляв тверді матеріяли, такі, як ка-
мінь (каменяр, муляр) або залізо (коваль, слюсар).
Св. Юстин (помер 165  р.), який походив із Самарії,
а отже, знав сусідню Галилею, у Діялозі з юдеєм Трифо-
ном написав: «Коли Ісус прибув на Йордан, люди вва-
жали, що Він – син Йосифа, теслі. А був Він з вигляду
непомітний, як провіщали Писання, і Його приймали
за теслю, бо Він, живучи серед людей, займався тес-
лярськими роботами, робив плуги і ярма (…)». Пишучи
про батьківство Йосифа і теслярські заняття Ісуса,
св. Юстин використовує те саме грецьке дієслово
nomizomenou, яке слід перекладати як «припускали»,
«вважали». Тож ми не впевнені, чи батько Ісуса Йосиф
займався обробкою дерева, чи каменю. Дехто ствер-
джує, що в часи Ісуса дерево було надзвичайно доро-
гою сировиною, і лише одиниці, люди багаті, займа-
лися столярством і теслярством. Фактом залишаєть-
ся те, що в ті часи в Палестині, крім сторожових веж,
тобто будівель у винницях і садах, будинки з дерева
не будувалися. Більшість naggar працювали з каме-
нем і залізом. В Євангеліях, зокрема у притчах Ісуса,
тричі з’являється образ з теслярського ремесла, при
тому двічі він стосується каменярської справи: у при-
тчах про дім, збудований на скелі, і про побудову вежі
(див. Мт. 7, 24-27; 21, 33.42).

Інші вважають, що за часів Ісуса «в Палестині тес-
ля був водночас стельмахом, столяром, майстром
з виготовлення ярм, плугів, сходів, дишлів, одвірків,
меблів, рибальських човнів, і навіть лісорубом, тобто
виробляв предмети з дерева або виконував роботи,
пов’язані з деревом (вирубка лісу). Доказом цього
є той факт, що ознакою фаху теслі в давньому Ізраї-­
лі була дерев’яна стружка, закладена за вухо»13. Хай

13 Koń P. Czy Jezus z Nazaretu był cieślą? // http://www.fronda.pl/blogi/
okruchy-przede-wszystkim-z-bochenka-slowa-bozego/czy-jezus-z-
nazaretu-byl-ciesla,39102.html

23

там як, Йосиф найімовірніше перейняв фах теслі від
батька, як і Петро та сини Заведеєві перейняли від
батька ловлю риби в рибальських селах. Згідно з пра-
давньою єврейською традицією, тато навчав сина
свого фаху. В Ізраїлі існували родини, які поколіннями
виконували те саме ремесло. Як зазначає євангелист
Марко, а також св. Юстин, батько навчив Йосифа тес-
лярського ремесла, подібно, зрештою, як і згодом Йо-
сиф приготував до цього ж фаху Ісуса.

Завдяки послугам, які Йосиф надавав відповідно
до свого фаху, він підтримував живі контакти з цілим
селом, яке налічувало декілька сотень мешканців, що
могло означати приблизно від 50 до 100 сімей. Без
сумніву, він надавав послуги й поза межами Назаре-
ту. Можемо собі уявити, що він спускався з Назарету
(близько 25 км) у рибальські села на березі Тиверіяд­-
ського озера і виконував замовлення рибалок. Архео­-
логія підказує, що жителі Назарету часто ходили за
покупками у поблизьке на той час місто Сепфоріс,
розташоване на відстані близько шести кілометрів на
північний захід від Назарету – година ходьби пішки.
Те місто, збудоване на пагорбі, на висоті 120 метрів
над рівнем долини, було видно з Назарету. Йосиф
Флав­ ій назвав його «перлиною усієї Галилеї». У цьому
місті з кільканадцятьма тисячами мешканців, збудо-
ваному в греко-римському стилі, жили, однак, пере-
важно євреї. Там були ринки, на які Йосиф, ймовірно,
ходив по матеріяли. На торговищах продавали, зокре-
ма, скло, металеві вироби, а також їжу.

Теслярство, яким, мабуть, займався Йосиф, нале-
жало в той час не лише до високо цінованих і сер-
йозних професій, але – як передає юдейська традиція
в Талмуді й Мідраші – цим фахом займалися насам-
перед розумні й освічені люди. Під час якоїсь поле-
міки на складну тему, коли виникали спірні питання,

24

що їх необхідно було розв’язати, учасники суперечки
зазвичай запитували: «Чи немає серед вас теслі або
сина теслі, щоб вирішити цю справу?» Коли з’являлися
проблеми, які неможливо було вирішити, то казали:
«Це щось таке, чого жоден тесля і син теслі не може
пояснити»14. Дехто прямо стверджує, що теслярське
середовище дало Ізраїлю найславетніших равинів.
І справді, у талмудичній традиції для визначення «тес-
лі» вживається арамейське слово naggаr, що означає
також «вчений», «освічений». Тож недарма тоді, коли
у вавилонську неволю висилали царя, князів і прави-
телів Юдеї, а отже, найважливіших людей у суспіль-
стві, разом з ними депортували також і теслярів (див.
Єр. 24, 1).

Гарна людина

Деякі коментатори уявляють собі св. Йосифа як лю-
дину особливої принади. Оскільки в Давида були гар-
ні очі й був він вродливий з виду (див. 1 Сам. 16, 12),
то, без сумніву, його краса передалася і його нащад-
ку – Йосифові, сину Давида. Адже він був названим
батьком Найкращого на вроду між людськими сина-
ми. То ж хто міг би сумніватися, що він був вродли-
вим? Один із сучасних авторів намагається відтвори-
ти зовнішність Йосифа: «Без сумніву, замолоду він був
привабливим з виду, добре збудованим, міцним, кра-
сивим у своїй невинності. Був гарним. А доброчесність
додавала цій красі особливої принади»15. Жан Ґітон
уявляв собі св. Йосифа як молодого, рослого і дужого
чоловіка: «Чимало молодих героїв, з якими мені до-
велося познайомитися на полях і у військових лавах,

14 Vermes G. Jezus Żyd: Ewangelia w oczach historyka / п��е�р�.���M�.��R�o�m��a�-
nek. Kraków: Wydawnictwo Znak, 2003. С. 21.

15 D. Buzy, цит. за: Verlinde J.-M. Z Tobą, Józefie… С. 55.

25

наштовхували мене на образ такого чоловіка з ясним
поглядом: селяни, військові, льотчики; мужність і чи-
стота, поєднані в одному блиску»16. Послухаймо, як
Поль Клодель уявляв собі св. Йосифа: «То був водно-
час робітник і джентльмен. Він був радісний і мовчаз-
ний, мав великий благородний ніс, мускулисті плечі
й широкі долоні, а один з його пальців був часто загор-
нутий клаптиком тканини, як це трапляється з людь-
ми, які працюють з деревом. Уявляю, як одного осін-
нього дня він повертається з Хайфи, куди їздив пога-
неньким возом по дерево. Ніби бачу, як він перетинає
Кішон у місці, з якого можна побачити цілу рівнину
Ездрелон, аж по гори Трансйорданії, територію, що од­-
ночасно належала шести племенам. Віз наполовину
грузне в болоті. Потім уявляю його в майстерні одного
сонячного ранку, ніби чую звуки пили і голосний відго-
мін дерева, чую, як до нього приходить дитина і кличе:
“Йосифе, Йосифе!” Мабуть, його майстерню діти лю­
бил­ и, як це зазвичай буває зі столярськими робітня-
ми. Згодом уявляю, як, на подив усіх, він повертається
з Єрусалиму з молоденькою чарівною нареченою. Бачу
їхнє повернення і доброзичливу сусідку, яка приготу-
вала їм помешкання. Скільки ж то коментарів поси-
пляться того вечора біля криниці! Йосиф є покровите-
лем скромного життя. Святе Письмо не подає жодно­го
слова, яке він сказав. Саме безмовність забезпечує
батьківську опіку над Словом. Скільки у ньому конт­
растів! Він – покровитель самотніх чоловіків і батьків
сімейств, мирян і людей, відданих контемпляції! По-
кровитель священиків і людей бізнесу. Адже Йосиф
був теслею. Тож повинен був дискутувати з клієнта-
ми і підписувати невеликі угоди, змагатися з заборго-
ваністю, захищатися, іти на компроміс, обирати собі

16 Цит. за: Verlinde J.-M. Z Tobą, Józefie… С. 57.

26

найдешевші доставки, розглядати наявні можливос-
ті тощо»17.

Хоч усі намагання відтворити красивий вигляд
св. Йосифа та уявлення про його виняткову вроду
є лише домислами, все ж вони виражають глибоку
правду про те, що він був винятково людяним, і це під-
тверджують Євангелія. Його краса походила з най-
глибшого осередку його людськости. Можемо повто-
рити за Матеєм і Лукою, які залишили нам найбільш
достовірні портрети Йосифа, що він був красивий
у своїй простоті, красивий у вірі, красивий у своїй пра-
ведності, красивий у послуху Богові, красивий як бать-
ко, чоловік і обручник Марії. Цю красу захочемо піз-
нати зблизька, якщо вивчатимемо сторінки святого
Євангелія. Лише вони є вірогідними свідками його ви-
няткової краси.

17 Цит. за: Verlinde J.-M. Z Tobą, Józefie… С. 56-57.

27

Зміст

Від автора......................................................................................................... 7
Розділ перший. ЛЮДИНА.........................................................................10

Звичайний смертний...........................................................................11
Йосиф з «недоброго» Назарету.....................................................15
Юдей з дому і роду Давида.............................................................20
Йосиф naggar – тесля й мудрець .................................................22
Гарна людина..........................................................................................25
Розділ другий. МОВЧАЗНИЙ..................................................................28
Таємнича риса Йосифа......................................................................28
Про що говорить мовчанка Йосифа?..........................................30
Мовчанка в ніч сповіщення.............................................................30
Мовчанка в різдвяну ніч...................................................................35
Мовчанка в ранок обрізання..........................................................36
Мовчанка в день жертвування......................................................37
Мовчанка втікача.................................................................................38
Мовчанка у Храмі.................................................................................41
Йосиф, який слухає..............................................................................44
Йосиф пробуджений............................................................................47
Мовчазний naggar................................................................................49
Розділ третій. ВІРУЮЧИЙ.........................................................................52
Lectio divina Йосифа............................................................................53
Йосиф читає подію...............................................................................55
Ніч віри Йосифа.....................................................................................56
Віра і спокуси злих думок.................................................................58
Віра і страх..............................................................................................62
Віра і нерозуміння................................................................................64
Перелом у lectio divina Йосифа .....................................................66
Пошук підтвердження в Слові........................................................67
Подія веде до Слова, а Слово – до події...................................73
Віра Йосифа і наша віра...................................................................73
Йосиф як Авраам..................................................................................76

142

Розділ четвертий. ПРАВЕДНИЙ.............................................................78
«Друге ім’я» Йосифа............................................................................78
«Проблематична» праведність теслі...........................................80
Праведний живе вірою......................................................................82
Вірний і слухняний як Авраам........................................................84
Псалом 1: портрет праведного Йосифа.....................................88
Близькість з Богом...............................................................................89
Чуйність і вірність.................................................................................90
Щасливий і реалізований.................................................................93

Розділ п’ятий. ЧОЛОВІК............................................................................97
Йосиф, чоловік Марії............................................................................98
Одруження Йосифа і Марії...............................................................99
Молода пара......................................................................................... 101
Закохані................................................................................................... 103
Потрясіння у подружжі Йосифа................................................... 104
Любов наново зачата від Духа..................................................... 107
А як же людська любов Йосифа і Марії?................................. 108
Друга частина одруження.............................................................. 110
Тінь Нареченого Марії...................................................................... 114

Розділ шостий. БАТЬКО.......................................................................... 117
Покликання у покликанні................................................................ 117
Йосиф у родоводі Ісуса.................................................................... 119
Тінь Отця................................................................................................. 122
Батько Родини в Назареті............................................................... 128
Звичайне життя.................................................................................... 128
Турбота про виховання у вірі отців............................................ 129
Зник непомітно..................................................................................... 136

ВВЕДЕННЯ ДО МОЛИТВИ БОЖИМ СЛОВОМ............................ 138