Писаренко Ганна. Спогади та мрії дівчинки Ганнусі. Авдіївська ЗОШ 1

Ганна Писаренко

Любий читачу!
Якщо ти зараз тримаєш цю книжку в руках, тобі неймовірно
пощастило! Бо саме ти отримав шанс зазирнути ще раз у країну з чудовою
назвою «Дитинство», помандрувати шляхами нових знань та мрій
маленької дівчинки Ганнусі. Саме тобі посміхнеться ласкаве сонечко та
подарує свої теплі обійми.
Хай же хвилини, що спливатимуть під час подорожі
сторінками, стануть мрійливими та щасливими і подарують тобі надію на
краще та жагу до життя!

Від авторки

Привіт усім! Я дівчинка маленька.
А звуть мене – Ганнуся.
Мені ще мало років
І в школі я учуся.

Люблю я дуже посміхатись,
Із друзями своїми спілкуватись.
А ще люблю співати, малювати,
На фортепіано вчуся грати.

Люблю також я мандрувати,
Щоби новеньке щось пізнати.
А ще люблю, коли навколо
Все різнобарвне, веселкове.

Я – позитивна сонячна дитина.
Люблю життя! Воно ж єдине!

3

В сім’ї всі мене називають новорічним подарунком. Чому? Тому що
народилася я перед Новим роком, 28 грудня.

Матуся каже, що було дуже холодно в той день, коли ми поверталися
з лікарні додому, і випало багато снігу. Вулиці мого рідного міста Авдіївка
були прикрашені новорічними ліхтариками. Люди поспішали зробити
останні святкові покупки. Все було мирним і щасливим навколо.

Я росла, ходила до дитячого садочку, навчалася першій своїй
грамоті, грала з друзями і ніколи не сумувала.

А коли мені виповнилося п’ять років, лікарі поставили мені
страшний діагноз. Я помирала на руках у матусі. Потім зробили операцію,
через півроку ще одну. Кажуть, що врятували мене янголи-охоронці та Божа
ласка.

І саме відтоді у мене з’явилася подруга. Вона, наче оберіг, завжди зі
мною. Це плюшеве ведмежатко Аврора. Її подарувала мені Королева фей,
на бал до якої я літала під час операції.

Аврора сумує, коли мене немає, і посміхається, коли ми разом.
Якось в школі нам задали скласти розповідь про улюблену іграшку.
І я вирішила розповісти про Аврору.

4

Аврора

В одному містечку жила-була дівчинка Ганнуся. Вона
була дуже весела, допитлива, життєрадісна. Ганнуся
любила природу, любила подорожувати, любила свята.

А в далекій Країні Мрій жили-були ведмежата.
Вони любили, коли поруч були друзі. Та ось одне

ведмежа на ім’я Аврора постійно сумувало, що у нього
немає друга. Часто Аврора сиділа біля вікна,
заплющивши очі, і мріяла про справжню дружбу.

Фея Країни Мрій заспокоювала Аврору, кажучи,
що скоро у неї обов’язково з’явиться друг.
Одного разу дівчинка Ганнуся серйозно захворіла. Вона лежала у лікарні
і мріяла одужати.
І от уві сні вона потрапила до Країни Мрій. До
неї завітало ведмежатко. Як Ганнуся зраділа новому
другу. Вона розповіла Аврорі свою історію.
Ведмежатко пообіцяло виконати бажання дівчинки,
якщо вони залишаться разом назавжди.

Ганнуся була щаслива і не хотіла прокидатися,
тому що боялася, що друга не стане. А коли
прокинулась, то побачила Аврору поруч. Ще більше
зраділа Ганнуся, адже вона одужала і знайшла
подругу.
Пройшов час. Дівчинка закінчила садочок, пішла у перший клас.
А з Авророю ніколи більше не розлучалася.
Ввечері вони часто п’ють чай і розповідають
одне одному цікаві історії. І тільки уві сні вони
разом мандрують по казкових країнах.
Дівчинка Ганнуся і ведмежатко Аврора – друзі
назавжди!

5

Коли я лежала у лікарні, на нашу Батьківщину прийшла страшна біда...
З’явилось багато військових, почали стріляти, помирали люди,
руйнувались будинки.
Стало дуже страшно і небезпечно. Мати відправила мене разом із
братом і бабусею із міста подалі.
Ми жили у селі. Братик ходив до школи, а я сиділа вдома і думала, як
там моя матуся, як моє місто, чи цілий мій будинок.
І щодня молила Боженьку, щоб Він захистив усіх людей від горя і
страждань. Щоб вся моя родина скоріше об’єдналась, щоб мої мати і бабуся
посміхались.

6

*****

Коли я йшла у перший клас,
Біда прийшла на Україну.
Війна… І бомби падають у нас…
Невже Авдіївку я кину?..

Матусю, рідна, підкажи,
Які слова до Бога промовляти,
Щоб знову мир настав,
А люди не лишали свої хати?

Сиділа тихо у куточку,
Іконочку тримала.
«Врятуй нас, Боже, від страхіть»,-
Лише я промовляла.

А сльози мамині котились по щоках,
Вона мовчала, міцно обіймала.
І з нами плакала свіча,
Що на столі щовечора палала.

За вікнами гриміло, блискало, літало,
А вранці дізнавались, що когось вбивало.
Я бачила, як рушились дома,
«Це грім і блискавка»,- сама собі казала.

Я дуже хочу, щоби знову
Життя до міста повернулось.
Гуляли діти, зупинилася війна,
А мама щиро посміхнулась!

7

З тої пори минуло вже декілька років. Я знову вдома, вчусь у школі.
Але іноді все ще чую постріли в нашому місті.
І хоча повернулися вже багато людей додому, бігають і сміються діти,
загроза над містом, над всією Україною все ще тримається.

Молитва за Україну

Високії гори, Прошу, Матір Божа,
Блакитнеє небо, Її збережи!
Зелені гаї,
Щирі хлібом лани. Молю тебе, Діво,
Нехай Україна
Глибокії річки, Не знає ні голоду,
Ліси та діброви, Ані біди.
Біленькі хатинки
І пишні сади. Хай всі українці
Завжди посміхаються,
Люблю я це все, П’ють щастя з долонь,
Наче краплі роси!
То – моя Батьківщина,

8

Кожного літа я приїжджаю у село, яке захищало мене від снарядів. У мене
там тепер багато друзів. А найдорожча з них – моя подруга Аксинья. Вона
мені, як сестричка. Ми навіть народилися обидві в одному й тому ж місяці,
одного і того ж року.

Ми сумуємо, коли розлучаємось восени, роз’їжджаючись по різних
містах для навчання. Але підтримуємо спілкування по телефону і радіємо
навіть малій зустрічі хоча б на день.

Подивись у вікно: Моєму другові
Осінь листям шумить.
Та мені все одно Їх дарую тобі.
Веселитись кортить. Не сумуй, посміхнись!

Сумувати не стану, Посмішку цю передай,
Бо в душі своїй маю Хай вона перейде небокрай,
Теплі спогади літні, Повернеться обличчям до тих,
Друзів погляди - квіти. Хто сумує, хто плаче,
Та їх звеселяє, мов сонячний

зайчик.

9

Канікули! Як я їх люблю, особливо літні. Адже вільний час можна
проводити з друзями, на вулиці граючись, у річці купаючись, бігаючи по лісі.

Дуже люблю влітку грітися на сонечку, зустрічати його рано-вранці, а
потім ввечері проводжати. Небо таке неповторне у ці хвилині, а хмарки
малюють різних тварин.

Літо – чудова пора року!

Щасливе дитинство

Яскраві промінчики сонця
В моє заглянули віконце.
За п’яти легенько лоскоче

Літніх канікул тепло.
Чи я біжу по стежці лісовій,

Або купаюсь в річці –
Та радісно всміхається мені
Веселкове моє дитинство.

І кольорові сипле фарби
Веселий дощик з висоти,
Щоб дітлахи, неначе в казці,
Скоріше підрости змогли.

10

Осінь! Вона така чарівна! Яка ж вона красуня! Одягається завжди у пишні
золоті наряди. Справжня королева!

Але сумно трохи стає, бо сонечко вже менше гріє, дощі частіше
поливають землю, листячко опадає, все навколо в природі засинає.

А я не сумую й не плачу, а дуже радію, що знову іду до школи, знову буде
багато друзів, знову мандруватиму по країні знань та відкриттів чогось
новенького та цікавого.

Осень

Уже поля поблекли
И высохла трава,

Деревья пожелтели,
Настали холода.

Летят ключи по небу –
Курлычут журавли.

На зиму покидают нас
Предвестники весны.
Дожди идут все чаще,
Прохладней солнца луч.
Все это – прелесть осень,
Блеск золота средь туч.

11

Мабуть, кожен знає та розуміє, як важливі вітаміни для людини,
особливо для дитини, і особливо в осінній та зимовий періоди.

Та як же примусити свого малюка або школяра їх вживати?
Постійно ці дорослі невгамовні нам говорять, що це необхідно.
Ось і я вирішила переконати своїх однокласників у цьому, тому що
хочу, щоб вони здоровими та сильними росли.
Перечитала купу інформації про користь овочів та фруктів і створила
«Фруктово-овочеву абетку».

12



Я заморський фрукт веселий,
Ананасом мене звуть.
Якщо травлення погане,
Випий сік – нудоту позабудь!

Банани жовті, солоденькі
Їдять не тільки мавпочки маленькі.
Підвищує він апетит,
Знімає втому ока,
І серце не болить!

14

Баклажани і боби -
Найсмачніші чаклуни!
Хто їсти часто буде їх,
У того буде добрий зір!
І навіть дуже страшний рак
не зломить організм ніяк!

Смачна ікра, і борщ, і винегрет
Без буряку не буде.
Підніме він імунітет,
Від втоми всіх врятує!

15

Маленькі ягідки висять.
То вишеньки і виноград.
Смачні вареники з них і варення.
Вони рятують від старіння!

Груша – яблука сестра.
На лампочку формою схожа вона.
Проте дуже смачна, корисна,,
В дієті на першому місці!

16

Я смачний великий пан,
Зелений ношу я жупан.
Якщо настрою немає,
Енергії не вистачає,
То треба з’їсти кавунець.
І будеш всюди МОЛОДЕЦЬ!

Капусту всі добре знають.

І зайці її полюбляють.

Багата, пишна одежина.

В ній міститься корисна клітковина.

Лікує виразки, хвороби кровоносної системи,

Підвищує ваш зріст,

І зуби будуть більш міцними!

17

Дівиця з довгою косою
Для зору й зросту всім потрібна.
В ній вітаміни А та С,
Багато бета-каротину!

Зелений парубок стрункий
Росте на кожній грядці.
Його малеча любить їсти,
Коли в гостях у бабці.
Склероз, діяльність ЦНС

(нервової системи).
Калорій мало дуже в нім,
Проте він сечогінний.

18

Перець буває солодкий, гіркий.
Та лікар для серця він аж який!
Інфаркти, інсульти, хвороби сердечні
Минають, коли на столі шматки перцю!

Братики й сестрички –
Маленькі полунички
Сонечко яскраве люблять,
Людям вітамін дарують.
Хлопцям – силу,
А дівчатам – вроду.
Хай не буде переводу

українському роду!

19

Ми веселі доктори.
Ви не бійтесь, ми не злі.
Трохи ми дивакуваті
Та буваєм гіркуваті.
Якщо нежить, в горлі біль,
З’їж шматочок наш мерщій!

А я – яблучко смачненьке.
Буваю солодке, буваю кисленьке.
Червоне, зелене, жовте, біленьке.
Здоровим хочеш буть?
То з’їж мене скоренько!

20

21

Ось і зима на порозі. Скоро і Новий рік! Скоро і мій День
народження!

Я росту, радію життю. А дехто під Новий рік втрачає своє життя. І
все заради того, щоб хтось насолодився красою лише декілька днів!
Здогадались, хто це?

Звичайно, зелені лісові красуні – ялинки.
Мені шкода, що гине така краса. Я трохи пофантазувала і казку
про ялинку написала (правда, матуся мені трохи допомагала).
Послухайте, люди добрі, та поміркуйте над вчинками своїми.

22

Лісова краса

В далекім лісі чарівнім,
Куди не потрапля людина,
Між сосен, кленів, велетнів-дубів
Росла собі гарнесенька ялинка.
Якщо хурделиця мела,
Мороз щипав за ніс,
Ялинку мати берегла,
Спускала гілля вниз.

Пісні веселі їй співали
Синички, снігурі та горобці,
А ті дерева, що багато знали,
Розповідали для ялиночки казки.

Всім вдячною була красуня
За ласку, щедрість та любов:
Для білочок гриби сушила,
Пташкам в мороз давала кров.

Одного разу, в день зимовий,
Сорока звістку принесла,
Що в новорічну ніч казкову
У місті буде конкурс «Лісова краса».

Туди запрошуються всі ялинки,
Що мають форми пишні та рівненькі,
На зріст не низькі, не високі,
Проте щоб були струнконогі.

23

Найкраща буде – Королева
На новорічному балу,
Отримає винагороду –
Мандрівку навкругсвітову.

Зраділа лісова красуня,
Збиратися на конкурс почала,
Зелену пишну свою сукню
До ладу швидко привела.

Не слухала вона матусі,
Яка розповідала їй:
«Колись давно мої подруги
На конкурс в місто подались.
Чекали всі на переможниць,
Але ніхто не бачив більше їх».

Засумувала мати, перестали
Пташки співати, зажурився ліс:
«Невже ялинці, донці нашій,
Дорожче конкурс «Новорічна міс»?»

Задумалась ялинка над словами,
Що шелестом по лісі рознеслись.
І очі її вмить наповнились сльозами:
«Пробачте мені, рідні! Мамо, посміхнись!

Для мене найдорожчі ви у світі!
Я з вами буду зустрічати Новий рік!
Не хочу я мандрівки кругом світу!
Не хочу я корони «Міс»!»

24

І з тої самої пори
Сороки в ліс не прилітали
І не приносили новин
Про конкурси та новорічні бали.
В той ліс чарівний досі не ступа
Нога людини, що несе сокиру.
А лісова природа процвіта,
Наповнена покоєм, світлом, миром.
Задумайся, людино, хоч на мить:
Навіщо ти заради просто втіхи
Природу губиш? Це є дивовижний світ,
Який також живий. Він просто хоче жити!

25

Який же цікавий світ навколо! В ньому стільки дивовижних речей! А
скільки різноманітних тварин, птахів комах!

Обожнюю уроки природознавства. Я стільки щоразу дізнаюся нового.
От нещодавно на уроці ми вивчали про життя комах та павуків.
«Ой, який жах,- думала я спочатку. – Вони такі бридкі! І взагалі я їх
боюся!»
Але вчитель задала дізнатися, павук – це комаха чи ні.
От що у мене вийшло.

26

27

Якось на уроці нам дали завдання
Цікавинки про павуків знайти
І дати відповідь на питання:
«Павуки – це комахи чи ні?»

Я довго шукала, читала, дивилась,
Іноді навіть сміялась, журилась.
І ось що хочу зараз розповісти
З теми «Павук – це комаха чи ні?»

Багато відмінностей має павук
Від тої комахи, що має шість рук.
У павука вісім лапок і вісім очей.
Хоч їх і багато, та він зовсім сліпий,
Бо жертву побачити без окулярів
Може на відстані дуже близькій.

Комаха зуби може мати,
Павук не має зовсім їх.
У нього щелепи отруйні –
Комах паралізує всіх!
А після він не їсть, а смокче
Вміст оболонки, як коктейль.
А щоб піймати собі жертву,
Плете він пастку –

«павутинковий готель».

28

Та павутинка міцна, еластична,
Дуже липка і симпатична.

Майстерно її павучисько зробив

Із рідини, що в бородавках на череві.

Звичайно, павук - дуже хитре створіння,
Для себе зробив павутинку другу:
Вона нелипка і тому дуже швидко
До жертви дістатись поможе йому.
А ще, щоби сам не потрапив в халепу,
Все тіло він жиром собі намастив.
Завів хелицери – кінцівки з кігтями,
Щоб гостя отрутою міг пригостить.

Антени та крил павучисько не має,
Він на павутинковій ковдрі літає.
Неначе Хоттабич на ковдрольоті,
Щасливий павук, коли у польоті.
Отже, «Павук – це комаха чи ні?» -
Питання, що зняте саме по собі.

До класу комах вхід закрит павуку,
Бо павук появився раніше комахи,
Чотири сотні мільйонів років тому!
І для комашок павук – просто жахи!

Стережіться, комахи! Павуки-хижаки 29
Розкидали всюди пастки свої!
Людино, не бійся! Павук не страшний,
Що плете павутинку в оселі твоїй!

Зараз весна. Все таке чудове, оновлене!
Люблю, коли природа прокидається, з’являються квіти, повертаються
пташки. І сонечко знову всім тепло посміхається.

Весна-красуня
Прийшла весна і засяяла, як сонечко, барвами веселки! Все навкруги
оживати стало.
Після зимової сплячки природу вмивають теплі дощі. Дерева вкривають
перші зелененькі бруньки. Наче зорі на небі, з’являються маленькі оченята
першоцвітів: білі, блакитні, жовті, рожеві. А над ними шумлять трудівниці-
бджілки, різні комахи. Снігові кучугури перетворилися на дзвінкі струмочки.
Промінчики сонця пробиваються крізь хмаринки і обіймають своїм теплом
все навкруги. А пташки!.. Це справжній весняний хор.
Життя знову вирує, кипить і дарує світу радість.

30

Так хочеться, щоб не зникало життя на Землі. Щоб люди були, і
тварини жили. Я мрію вирости і врятувати всіх беззахисних тварин,
дарувати всім своє тепло та ласку.

Великий терем для тварин

Коли я трохи підросту, На поверх вище поселю
Тваринам терем побудую Тварин, які живуть у лісі.
Та всіх бездомних захищу, Проте лиш тих, потрапив хто в біду
Тепло сім’ї їм подарую. І потребує догляду і ліків.

Той терем буде, наче замок, Я запрошу до себе в терем
Із дахом світлим, затишним. І хижаків, і гризунів.
А перед ним – великий ганок Під самим дахом будуть жити
Із садом і фонтанчиком малим. Пташки із різних регіонів і країн.

Багато поверхів змайструю, А на даху обов’язково
Віконця красно розмалюю. Збудую для лелеки дім.
І поселю усіх охочих. Хай сонце сяє веселково!
Але не так, як хто захоче. І щастя селиться у нім!

Внизу, на поверсі «один», Я просто хочу, щоб планета
Нехай живуть собаки. Землею довго ще була!
Із ними разом – і коти. Життя ніколи не згасало!
У них не буде сварки. Тваринний світ нікуди не зникав!

31

Я ще маленька. Я ще росту і вчусь всьому потроху. Але мені хочеться
вірити, що життя ніколи не скінчиться, не зникне планета Земля. А всі люди
стануть любити й цінувати кожну мить. Замовкнуть назавжди всі гармати. У
кожної дитини буде батько і мати. Бабуся й дідусь будуть довго ще жити і
правнуків своїх до школи водити.

Хай Боженька всіх нас береже!

*****

Хтось вже пішов з життя, Воно, як річка,
А хтось іще не народився. що виходить з берегів.
А хтось живе і вірить в майбуття,
В якому б світ І в ньому кожен з нас, і не один.
Воно, неначе квітка,
покращений зробився.
І доки світить сонце, розквіта і в’яне,
Обертається Земля, Воно, як птах, літає і співає.
Ви пам’ятайте, люди, Воно, як дерево, коріння має,
Одне у нас життя! Якщо зламали гілку,
Воно, як росяна доріжка, Нове насіння проростає.
Лиш тимчасове явище - Не треба нехтувати,

Зникає швидко. скаржитись на нього.
Життя одне!

Тож бережімо його!

32