Валентина Слободян Віра Вона в житті літати звикла, Забувши, що не пташка. Розправить крила й миттю зблякла, А на землі, в реальності, червона «кашка». У важкі часи ніколи не здається… Хоч як не поверталося б їй щастя, Крізь сльози гордо засміється, І вимовить: «Мені все вдасться!» Вона ніколи не була сама, Не знає, як це «бути наодинці». Бог голову їй завжди підпира Й погладжує в складні часи по спинці. Лиш віра серце зболене рятує, Не залишає їй страшні гостинці. Вона душею в Біблії крокує, Тепер їй не страшні жорстокії ординці. 100
* * * Життя приносить нам свої дива, говорять люди: «Варто просто зачекати!» Ми у воду ту швиденько порина, Але ж на дні ховаються лиш скати. Часами манить та безодня… Шукає жертву і затягує на днище. Поможе правда тут лише ГОСПОДНЯ, Хоч ми й на сотні кілометрів нижче. Дорога звідти буде нелегкою, Бо треба завжди вибирать горище. Завзято долі помахать рукою Й на всі проблеми подивитись вище. Сирен гучне ревіння Надворі знов сирен гучне ревіння, Лише в рядках знаходжу спокій, розуміння. Весь біль свій виливаю вмить — І на папері він не тліє, а горить. …Чадний дим вирує, Душу знов і знов турбує. Серце задихається, вже майже спить — У тіні змучене, знесилене лежить. 101
Альона Кравченко Синові Він кращий за нас і за всіх, кого знаю. Його оптимізм і харизма без краю. Він любить життя й не боїться нічого, Відкриті йому всі на світі дороги. Йому 19, він вміє і може, А дружня натура йому допоможе Добитися всьо´го, чого забажає, Бо є оптимізм і харизма без краю. Дай Боже, щоб він був щасливим в усьому, І хай почастіш приїжджає додому — До рідного двору, до рідної хати, А я буду завжди любити й чекати. 102
Жінка Тетяна Нестерець * * * Я розбивалась на молекули… І розліталася на тисячу зірок… Як фенікс, з попелу відродилася… Стираючи минуле до дірок… Я поверталася оновленою… Такою, якою ще не бачила сама… Життя жадала я клітинами… І біль у серці більше не злама… Гаряча кров текла судинами… А зовні різка й стальна… Себе збирала я частинами… Частинами загартованого скла… В минуле заглядаю подумки… Сміюсь з наївного дівча… І підійшла задумливо до столика… Узявши келих білого вина… Я розіб’юся знову на молекули… Посиплюся, як гірський кришталь… Як фенікс, з попелу я повернуся… Важливо знати цю деталь… 103
Тетяна Гончаренко * * * я знову себе розфарбовую, наче папір — виразними будуть очі, яскравими губи. і кожного дня тепер — це завдання номер один, щоб сильною і веселою бачили люди. це я, та, що часу на це витрачати не вміла, і тим, хто питав, шепотіла, що справа у серці — якщо воно дихає щастям і не спорожніло — й без фарби ти сяєш яскрАвіше тіней у скельці а зараз мені так важливо, що бачить людина чужа, чи яку я до вчора зовсім не знала. чи ні. неважливо. я просто боюсь як дитина, що в тих очах інших у дзеркалі, себе впізнала б — таку, яка зараз. не ту, що я звикла жити. і хоч на столі в мене й досі багато ласощів, та так важко вірити. важко просто любити. у когось фантомні болі. у мене фантомні радощі. чи є якісь сенси у цьому? чи хтось їх знайшов? чи є взагалі якась користь у тому пошуку? так шкода всіх тих, хто назавжди від нас пішов. так шкода всіх тих, хто назавжди змінив… душу. 104
Олександра Олександрівна Вже не хочу… Вже не хочу нічого казати, Нехай тиша усе розповість. Вже не хочу навмисне писати, Досі тліє розпалена злість… Вже не хочу нікого шукати, Нехай інші мене вже знайдуть. Вже не хочу ні в кого питати, Досі біль розкриває всю суть… Вже не хочу нікого чекати, Нехай плине дорогою час. Вже не хочу нікуди вертатись, Досі доля була, зараз — шанс. Вже не хочу нікого кохати, Нехай серце оно´вить пароль. Вже не хочу ні з ким знову грати, Досі грала чужу, певно, роль… 105
Ти навчила… Ти навчила мене жорстокості. Ти навчила мене байдужості. Ти навчила мене самотності, Перемішаної трохи з грубістю. Ти навчила мене, як мріяти. Ти привчила мене до чесності. Ти навчила мене, як вірити. Ти навчила мене залежності. Ти торкалась мене на відстані. Ти торкалась на рівні подиху. Ти казала, що дуже різні ми. Ти казала: «Зі мною холодно». Ти створила для мене правила. Ти створила для мене пастку. Ти любов називала драмою. Ти сказала, що я не вчасно… 106
Оля Саваринко (О.С.А.) Жити на повну Це — вже не боляче, Це вже — без сили: Нічні, ранкові тривоги — Встаєш насилу. Не звикнеш до цього, день — два минає, А потім — знову… І тебе накриває… Нас наповнюють люди, улюблені справи, Спорожнюють звуки дронів, ракет над нами. Ми надихаємось чиїмись вчинками, Та не буває все гладко, Буває з помилками… Та ніхто, чуєш, вчити нас жити не вправі, Хочем спокійно спати, Ходить на вистави. Зустрічатись з друзями, Любити, мріяти. І під дощем з коханими Сміятись, бігати… Словом, жити на повну, А не на третину Між тривогами та сиренами. Не має сенсу наполовину. 107
Аліна Гриценя * * * Вона була загадково загадковою. З химерно дивними «замашками». Запиваючи алкоголь розмовою, Лягала в обійми з ромашками. Вона була небезпечно безпечна. З усмішкою до самісіньких вух. Кожна буква з її вуст доречно Пасувала під новесенький капелюх. Вона була скажено шалена. З іноді безглуздими вчинками. Її в росі похрестила Марена, Й заснувала усю павутинками. Вона була неймовірно вродлива. З небесно чистими намірами. Не чекала — творила диво. І запалювала свічку у храмі. Вона була вигадана собою. Що постійно від усіх закривається. Назавжди лишиться таїною, Що насправді у серці ховається. 108
* * * Ну привіт, мій щоденнику, вкотре Я пишу усе нові фрази. Викинувши з голови непотріб, Я шукаю нові алмази. Наче я не з цієї планети. Мені повсюди немає місця. Прилетіла на вогненній кометі І упала в безодню із листя. Мене вітер підняв до себе, Закрутив у землетрусі обійм. Коли я доторкнулася неба, То відчула чаруючу біль. І по ребрах вітер гуляє, У волоссі крутить вузли. Моє серце нетлінно палало, Коли по тілу мурахи повзли. І закривши очі, я бачу Усе те, що усім незримо. Посміявшись, знову заплачу, Віднайшовши потрібну риму. 109
Тетяна Мунтьян * * * Вона жила ні краще, ані гірше, Ніж ті, хто поряд чи далеко десь. Коли страждала, то складала вірші. Свій шлях не обирала навманець. Обачлива була? Та ні, не дуже — Байдужості не знала по життю. Здавалося, що має дивні крила, Які тримали навіть у біду. Як виживала? Думаю, нелегко: Когось втрачала, хтось залишив сам, Бо обминала часом недалеких, Даючи волю стриманим сльозам. Плекала мрії, пристрасні, безмежні. Душевний спокій ревно берегла. До себе мала тисячі претензій, Глобальні плани щодо свого «я». Напевно, це її тримало в світі, Жагу життя сприймала повсякчас. А ще, її дорослі, рідні діти, І світ кохання — щирий, без гримас… 110
Біла Лілія (Крістіна Нечипоренко) * * * Я — дівчина-вода. Я — дівчина-вогонь. Сьогодні я спокійна, А завтра — кипить кров. Я можу бути бурею, А можу — океаном. Залежить все від настрою, Залежить все від стану. Я можу бути різною. Собі це дозволяю. І навіть якщо гасну, То згодом знову сяю. Я довго не сумую, Я завжди посміхаюсь. Я заряджаю світлом Усіх, кого торкаюсь. 111
Зима Ольга Більчук * * * Зиркають зорі, зоряниці, Зима засніжена зайшла, Зімкнулись змушено зіниці, Зіває зморена земля. Звій збентежено звиває, Здощила злива зимова, Зяга, зловіще загортає, Здичавіла Зима, злягла. Засуплена, замріяна, зірката, Здивована, згорьована, здаля Заплакана, зуміла зимувати, Завіювала, завжди, зподтішка. Зпадають зверху замерзульки, Заметіль, звихрована, зіва, Забіла збурено звертає. Зимуй, засніжена Зима! 112
Оля Саваринко (О.С.А.) Знову зима І знову — зима, вона нескінченна. Хтось знову — без сну під звуки сирени. Хтось мріє про зустріч: Солодку, тривалу… А хтось, щоб тепло було, не зникало. Хтось хоче поставити вдома ялинку, Гірлянди повісити, — затишно взимку. І щоб ні тривог, ні сирени в додатку, Щоб жити у спокої, нерви — в порядку. Так, знову зима, для когось безсонна, Та будуть ще квіти на підвіконні. І виростуть квіти в містах на руїнах, В красивій, омріяній нашій країні. Коли, як не зараз? Повинні ми жити, І навіть дрібницям радіти, як діти. В нас другого шансу не буде, повірте. Тож, все це робіть! Робіть, а не мрійте!! 113
Алекс Мерфін Новорічне привітання Сію, вію, засіваю, З Новим роком всіх вітаю! З новим щастям і добром! Наливайте в чарку ром. Напій цей кріпенький, Налийте щось легеньке, З пляшечки винця І ковбаски кільця. Я бажаю в Новий рік, Щоб ніхто кудись не втік. Щоб здоров’я було за´вжди І усім казали правди. Тож зі святом всіх вітаю! Зерном хату засіваю. Добра, злагоди та миру В кожен дім, та у квартиру! 114
Оксана Дорохова * * * У Зими голодні очі. Лаючись, ламає хвіртку. Щільно зачиняю двері. Вона стукає в кватирку. Страшно завиває вітер. Білі бджоли жалять стіни. Підкидаю дрова в грубку… Стужа лізе у шпарини. Гріє руки чай духмяний. Кіт сопе на підвіконні. За вікном Зима лютує. А мої думки вже сонні… 115
Мар‘яна Гінзула Цукерка Цукерка на ялинці Це тренування Сил і стійкості В дитинстві Де ти безвольним Лантушком впихаєш В себе «кара-куми» Де тихо шелестиш Вночі Ховаючи обгортки До каміна Де ти будуєш Стелажі Щоб дотягнутись Так до верхівки і зорі Де січень тихо Промайне У пустих гербаріях Обгорток 116
Ярослав Гінзула * * * Запах хвої з вогником гірлянди І морозний візерунок на вікні Крадькома вбігаєш до веранди Щоб хапнути ласощі в пітьмі Серце калатає з переляку До п’яти чіпляється хвоїнка В темряві вже діло не до смаку Тут вас троє — ти, цукерка і ялинка 117
Тетяна Мунтьян * * * Засніжило… Та якось все зненацька — Неначе в білім мареві земля, А на деревах — жовте листя в плачі, Його оздобила із кришталю канва. Збіліло все навкруг та сліпить очі. В задумі завмерли трояндові кущі, А небо, наче сльози ллє дівочі, Бо хмари вбралися у снігові плащі. Засніжило… Можливо, не зненацька Зима відкрила власний календар, І десь шукає отой шлях Чумацький, Що згас в полоні снігових примар… 118
Зоя Ємець Янгол-Охоронець Навесні я в семирічному віці вирішила випробувати міцність льоду і перейти ставок. Крок за кроком, обережно я йшла — лід коливався, тріщав, скрипів, малював тріщини, візерунки, які мене заворожували, хвилювали, захоплювали… Повільно пересуваючись, я майже дійшла іншого берега, і тут сталося те небажане — лід провалився перед самісіньким берегом. Вибиратися було дуже тяжко, ноги заніміли, руки подубіли, я хапалася за замерзлу траву на березі, та вона рвалася, а в пальці заходили зашпори-леза. Лід різав руки, нікого не було поруч, а кричати, просити допомоги мені було соромно, ця якість залишилася до сьогодні. У момент, коли сили пропали, — сталося Боже чудо… 119
Тетяна Прокоф’єва * * * Зимовий ранок такий чудовий, Злегка холодний, злегка казковий. Він нам дарує нові надії, Що скоро всі здійсняться мрії. І сонце ранок теж починає, Своїм промінням небес торкає, Такі картини малює нам — Ті візерунки то тут, то там. Чекають діти на гарний сніг, Одразу радість буде для них. Нехай зима тільки прийшла, Та віру в краще вже принесла. 120
Євгенія Мудрецька * * * Так гарно сніг летить нескорено, невпинно. Так гарно світиться бурштиновий ліхтар. Так ніжно кіт мій пестить ластовиння, І десь так затишно парує чийсь димар… Зима — пора кохання поміж пледів. Зима — це символ казки і чудес… Ти закохався в образ снігової леді, А я в душі несу мільйони весн… 121
Твори для дітей Оксана Дорохова Лист до Святого Миколая Олівців веселка, та яким писати? — Пиши, доню, синім, — підказала мати. Папір білий-білий, як наш двір узимку. Дідусь вже поїхав. Привезе ялинку!.. «Святий Миколаю, дуже хочу ляльку з платтям, як у феї, із люстерком скриньку. Ще — багато пазлів з братиком складати…» Насупила брови й почала писати: «Святий Миколаю, іграшок не треба. Подаруй моїй країні світле мирне небо! Хай моя матуся радо усміхнеться, і з Донбасу тато живим повернеться…» 122
Олег Майборода * * * Сер Чорний Пітер — відважний пірат! У нього є з чорним вітрилом фрегат. А також папуга, який не мовчить, а голосно слово «Карамба!» кричить. Бере Чорний Пітер на абордаж, носить з піастрами саквояж. Пісню співає страшну — «Йо-хо-хо!», і порох сухий у мушкеті його. Одне лише Пітера дуже лякає і завжди на землю його повертає: — Петро Коваленко! До дошки іди! «Плаваєш» знову за партою ти?! * * * Курочка-чубарочка, гарна господарочка, по двору ходила, діточок водила. Знайшла старшому проса, не задирав щоб носа. 123
Знайшла середньому жита, припинив щоб тужити. А молодшому, маленькому курчаті рябенькому, упіймала хробака, танцював щоб гопака. * * * Сині руки, ніс та вуха — не впізнав дідусь онука: — Наче Вова… Ні, не Вова — не було у нас такого. Може, це пілот ракети, гість з далекої планети, син відважних марсіан, синій, наче баклажан. Або, може, замість мила хтось комусь продав чорнило. І тепер не впізнаю я кровиночку свою. Обізвалось онуча: — Це, дідусю, справді я! На шовковиці сидів і від ягід посинів. — Так ось воно що! 124
Михайло Шапіро НайНЕгарніша СНІЖИНКА (казка) Жила собі Сніжинка. Вона була маленька та весела. І було в неї троє найкращих друзів — Вітерець, Сніжок і Замет. Сніжинка дуже любила гратися з Вітерцем, кружляти з ним під яскравим зимовим сонечком або в жовтих промінчиках світла яскравих вуличних ліхтарів. Ніхто не вмів літати так швидко і чудово вгору-вниз, навіть маленькі друзі-снігурі не могли її сніжинку наздогнати. Сніжок дуже любив дітей, він швидко літав від однієї долоні до іншої. Увечері дуже втомлювався, але веселився до схочу та кричав Сніжинці: — Нумо наздожени мене! Замет був великий і мовчазний, дуже серйозний. Але він дуже любив Сніжка та Сніжинку і тихо-тихо муркотів від задоволення, коли по ньому пробігали лижники чи маленькі білі зайченята. Одного разу, після довгого й веселого дня, Сніжинка, пролітаючи повз покинуту криницю посеред лісу, побачила дивну дівчинку, замотану в жовтий шарф. Вона звисала з даху криниці і пильно дивилася на Сніжинку. — Вітаю! — гукнула Сніжинка. — Як тебе звати? 125
— Бурулька, — відповіла Бурулька і сильніше загорнулася у шарф. — Нумо дружити! — крикнула Сніжинка, сміючись і кружляючи навколо нової знайомої. — Я не дружитиму з тобою, — відповіла Бурулька, не посміхаючись. — По-перше, я не маю друзів, а по-друге, ти негарна. У тебе дірочка в голові. Такого Сніжинка ще не чула. Вона швидко підлетіла до Бурульки. — Що ти таке кажеш? — запитала вона. — А ти подивись, — відповіла Бурулька, — підлети ближче. І тут Сніжинка побачила своє відображення. Бурулька була блискуча і схожа на дзеркало. На Сніжинку дивилася дивна істота, маленька і незрозуміла. І справді, з дірочкою в голові. — Ну що? Переконалася? — гнівно крикнула Бурулька. Маленька Сніжинка гірко заплакала. «Що мені тепер робити? — думала вона, не стримуючи сліз. — Я така потворна. Тепер ніхто не захоче гратися зі мною. Що тепер робити?» На щастя, друг Вітерець закружив Сніжинку і поніс її вгору й вниз, як на якихось гірках, відносячи подалі від злої Бурульки. — Привіт, красуне! — гукнув Сніжок внизу. — Ідемо грати! «Яка ж я красуня? — подумала Сніжинка. — Мабуть, він просто боїться мене засмутити». 126
— Лети до Ялинки! — ледве чутно промуркотів Замет. — Тут весело! Але Сніжинці було дуже сумно і не до розваг. «Може, розтанути? — подумала вона. — Кому я потрібна?» Але Вітерець, ніби відчуваючи її смуток, ніс її далі й далі. Раптом під собою Сніжинка побачила величезне дзеркало. То була ковзанка. Там каталися діти, віддзеркалюючись у льоду. І раптом Сніжинка побачила себе. «Не може бути!» — вигукнула вона. У прозорій ковзанці вона побачила себе всю. Не так, як у Бурульці, маленькою, кривою і негарною, а живою, блискучою й ошатною. А ще у відображенні кружляли сотні, ні, тисячі інших Сніжинок, схожих і так несхожих на неї. І всі вони були дуже гарні, і всі мали в голові дірочки, і не одну, а багато. І це було так гарно, і вони так усміхалися, що вона не могла повірити, коли почула: — Лети до нас! У нас сьогодні хоровод. Будемо танцювати всі разом! А потім конкурс краси! Сніжинка засміялася і разом з Вітерцем полетіла до своїх нових веселих друзів. 127
Переклади Хосе Лара Руїс, Іспанія Переклад з іспанської Світлани Шаталової та Михайла Лєцкіна Хайку воєнних часів * * * Груда уламків та балок без даху. Харків. * * * Після артобстрілу не ніч, а дим ховає місто. * * * В небі висить іще димний туман учорашніх залпів. * * * На приціл гвинтівки присів відпочити горобець. * * * Небо в спалахах після заходу сонця. Вибух. * * * Уламки та дим — усе, що лишилось від мрії солдата. * * * Краплі дощу змивають бруд з лиця загиблого бійця. * * * Миті спалахів світла. Харків. Артобстріл. 128
Українським бійцям Ще ніколи сили малі не захищали стільки людей. Патріот Одна рука спирається на трость. Інша — на гвинтівку. Невинність Серед руїн дитина грає з літачками, що в небі. Мить, що відділяє життя від смерті Вибух. Живі голуби літають над мертвими. Страшна звістка Зняти слухавку й знов повісити. Ридання. Снаряд Де билося серце — груда металобрухту й обвуглене тіло. Воєнна ніч Світанок. Трупи загиблих не шикуються в стрій. Вічна пам’ять загиблим Воїн загиблий не зістариться навіть у пам’яті нашій. Невідомі герої Новонароджені лиш потім дізнаються, що мають прізвище героїв. 129
Переклад з японської — Андрій Костинський, Ксенія Фомичова Куросава Щинобу * * * Спочатку загинуть птахи, лежатимуть кучами. Потім загинуть діти. Та хмаринки будуть плисти, як і раніше. * * * Обравши самотність як каркас, всі речі, що мають височінь, кого покличуть? * * * Море відображає небо, тобто море чорне дивиться тільки на небо. * * * Птаха — та тільки не може вмерти в небі. Руки, які ліплять та дають — стискають холодом. 130
ГРУПА ТАНКА КУРОСАВА-ГУМІ Акiко Наказава * * * Діти пишуть в Інтернеті запитання, як зупинити війни. Дорослі мовчать у відповідь. * * * Риба, яка їсть людей. Риба, яка потім з’їдає оту рибу. Світ Брейгеля дивиться наше «зараз». * * * На узбіччі валяються мерці, формою подібні до в’яленої риби. * * * Йу-у-у-у йу-у-у — вітер наврид крізь віконний проріз розбитого будинку. Чизуко Сакамото * * * Ми не в змозі сказати, що чуємо правду. Дивимось, не мигаючи, в порожній коридор. Сакамото Маюмі * * * Зникає птаха, приходить весняна тиша — весни, яка стала результатом політичної гри. * * * «Бабушка жила русским языком», — говорить жінка з Харкова в місті Кофу. * * * Зернятко — це лощина і небо, і блакитне поле мускарі1 . 1 Квіти 131
Івай Тойоко * * * Не потрібне блакитне небо, де летять ракети, — чекаючи автобуса разом з дітьми: «Проводи тіней»1 . * * * Народження в розпал бомбардування. Перший крик онука доноситься із смартфону. Мотомі Шимідзу * * * Зруйноване ракетами місто. Голоси кричать: «Всі хочуть жити», — українські голоси. * * * Чорний дим здіймається високо в небо. Маріуполь — трагедія, якої не повинно бути. 1 «Проводи тіней (Кагеокурі)» — матеріал про війну для навчання в початковій школі. 132
Накаі Ікко * * * Демон залізним прутом збиває з ніг невинних. * * * Нерозумно, коли народний піт накопичується, а вулиці руйнуються людськими ж руками. * * * Розбомблено Маріуполь, де наука і техніка, здається, є ворогом. Мегумі Щіндо * * * Війна — єдина заповідь, яка спонукає воїнів битися і не здаватись. Йо Ізуміко * * * Голос маленької дитини чистий, він несе весняний вітерець, він несе мир у світ. Масако Окацу * * * Куди того вечора подівся мій друг, який спостерігав, як падають квіти? * * * Тюльпани звисають на літньому сонці, втрачають пелюстки. Йоко Кобаяші * * * Навіть під час коронакризи у місті, де живуть сакури, персики та лілії, не в’януть квіти. 133
Йоко Тойоока * * * Мило посміхається матрьошка, позаду неї по телевізору показують сцену розправи. * * * Людина, яка бачить у музеї картину соняшника, тихо молиться перед нею за мир. Масако Гомі * * * На денному календарі написано «Безпрецедентне». Корона, війни, катастрофи тривають. Окамура Айко * * * Байки Езопа. Який вплив має «Північний вітер»1 ? Акіко Наказава * * * Просто чорною прямокутною дірою ставши, кожне вікно має свій період часу. 1 Одна з байок Езопа 134
Різне Вільчинська Валерія Виходите? Дивлюсь у вікно. Повз проносяться дерева, приватні будинки, різноманітних кольорів автомобілі та торгові точки. Споглядати на всі ці речі значно приємніше, ніж наважитись на один простий крок, декілька невинних слів. Я підколупую нігтем оббивку сидіння, що попереду мене. Часу для зволікань нема. Збираюсь із силами, вдихаю повітря на повні легені й … Стоп. Не можу. Не дай Боже сплутаю порядок слів. Потираю пучки пальців, йорзаюсь на місці, бо кажуть, що фізична активність зменшує стрес. Ой ва! Працює. Укотре декларую фразу собі під ніс, а тоді видихаю, встаю з сидіння й кажу: — Перепрошую, виходите на наступній. 135
Айгюль Гаджизаде Азербайджан — країна, яка завжди підтримувала Україну! Азербайджан — моя Батьківщина, тому присвячую їй наступні рядки: Серед зелених гір, Гранатових садів Солоних берегів Каспійських Край милий рідний мій Красою полонив — Йому душею віддана навіки! Азербайджан, Азербайджан — Багаття серця ти мого! Азербайджан, Азербайджан — Весна твоя миліше всього! На тебе погляд мій. В твоєму світлі — світ. Дудуки пісня в чисте небо лине. Гостей з добром завжди Зустрінеш радо ти, І станеш другом всім, хто прагне миру! Азербайджан, Азербайджан — Багаття серця ти мого! Азербайджан, Азербайджан — Краса твоя миліше всього! 136
Світлана Кулик Хармс Данило Іванович1 Уявіть собі: я ніколи в житті не бився, Але заради вас переламаю комусь ребра. У нападі хоробрості Хармс на вулицю рвався, При цьому боявся пса розумного та доброго. Його кімната складалася з книг та атракціонів. На пружинах та дроті коробки, емблеми. Вони звучали безліччю різних дзвонів, Змінювалися з появою нової теми. Невідомо кому на зло, він ходив у гольфах. Чистив черевики, був дуже охайний. Виділявся фігурою у радянських натовпах. У роті висіла трубка, сутулий, нескладний. Він усім здавався одним абсурдним жартом. Дивацтво йому було життєво необхідно. Але був жахливий час, країна належала катам. Голодна смерть у в’язниці. І несе астероїд повз дівчинку, У якої в носі блакитні стрічки, Між орбіт Юпітера та червоного Марса, Прози, віршів, фантазій, життя фрагментів І усміхається ніжно стара Хармса. 1 Пройшов через камеру тортур, щоб уникнути розстрілу, симулював божевілля. Помер Данило Хармс 2 лютого 1942 під час блокади Ленінграда, від голоду, у відділенні психіатрії тюремної лікарні. У 1956 році реабілітований, і його оригінальні твори почали поступово повертатися до читачів. 137
Ольга Шпак * * * Спрямуй свою думку в Життя. В Кохання спрямуй та в Любов. Негода хай йде в небуття, Щоб Сонце засяяло знов. В очах, в серці, в мріях, в думках Завжди та, що в кожную мить Дзвенить та тече, мов в струмках, Бажання співати та жить. Думки знов народять жагу До Життя та Любов відновлять. Змиють з серця журбу та тугу Вуста Всесвіт цей Благо Словлять. Благословень потік одвіку Тече в серцях, в очах, в ділах. Спрямує долі всіх на втіху, Допомага йому Кришень, Аллах, Христос та Будда, всі Святі, Звичайні люди, можновладці, Життя ліліють всі світи, Блага несуть всім як на блюдці. 138
Марія Телитченко * * * В той день мені було сумно. Я підійшла до вікна і недалеко від грального майданчика побачила маленьку Оленку. Вона сиділа в іграшковому будиночку і, затуливши руками обличчя, гірко-гірко плакала. Я вийшла з під’їзду. А дівчинка тим часом підійшла до пісочниці. Я тихенько наблизилася до неї та привіталася. Оленка відповіла «Привіт!» і показала пластмасове відерце, яке було розбито вщент. — Хто це зробив? — запитала я. А Оленка замість того, щоб сказати, накреслила палицею на піску ім’я свого кривдника — «Оля». — Почекай мене тут, — сказала я і винесла своє рожеве відерце, з яким колись гралась. — Дякую! — прошепотіла вона. Ми сіли будувати піщані палаци разом. 139
Мрії повинні здійснюватися Одного разу одинадцятирічні близнючки Оля й Анжела прогулювалися містом. Був морозний різдвяний вечір. Раптом сестри побачили, як з неба падає зірка. Вони схопилися за руки й загадали бажання, щоб їх старша сестра помирилася з батьками й приїхала додому. Уже два роки минуло з того часу, як Аліса пішла, бо дізналась, що вона нерідна дочка. Розшукавши справжніх батьків, дівчина зрозуміла, що їм байдуже до неї. Повертатися назад додому їй було соромно, бо вона наговорила людям, які її виховували, стільки всього поганого. Коли Оля та Анжела повернулися з прогулянки додому, хтось постукав у двері. На порозі стояла Аліса. 140
Влад Коптілов Сон мій Знову бачив сон цей: Впало з неба сонце Чупакабрі в пащу. Нащо впало? Нащо? Навкруги так темно, Як в думках Шопена. Між рядками моркви Шкідники замовкли, У їдальні міста Лячно стало їсти. Сповнені емоцій Вийшли дівка з хлопцем, Сонце ж бо на небо Повертати треба. Ухопили вила, Чупакабру били: Віддавай нам хутко Сонечко, тварюко! Хлопець дулі пиці Тій істоті тицяв, Та казав, що треба Рахувати ребра Хижому «зна хто це», Що ковтнуло сонце. Не дали доїсти 141
Сонце атеїсти. Стогне страховидло, Мучитись набридло: Припиніть вже, досить Лупцювати носик, Ребра рахувати. Кличе мене мати! Забирайте зірку! І сховався в дірку Десь там біля моря Чупакабрик хворий. В лігві тім тварюка Плаче, виє, хрюка. Блиснув сонця промінь — Ось таким був сон мій! 142
Анна Лобановська Київ воєнного літа 2022го присвячується друзям й близьким Я зайшла до пустої квартири твоїй, а вікна заклеєні хрест-навхрест, І за спокій вночі дякую нашим учасникам бойових дій Та зранку іду долати справ Еверест. В місті наче спокійно, наче за мирних часів, тільки ввечері транспорт майже не ходить. Розуміємо одне одного вже без слів. Добре, коли повітряна тривога вночі не будить. Я поїду далеко — за три тисячі верст, кілометрів, миль — Така довга дорога. А на серці туга, щем, біль, — І в душі повітряна тривога За друзів, за близьких, за кохання моє. Так хочеться повернутись, зупинитись: А час хвилястою лінієй б’є І нагадує: добрими справами слід ділитись. Я повернуся, звісно, настане мир, Зло вселенське буде подолане. Я прошу лише: не пірнай у вир, Тримайся на поверхні, Об’єднаємось долями. 143
144 Зміст Україна Катерина Одарченко............................................................................................4 Вікторія Сердюк .......................................................................................................5 Котенко Роман.........................................................................................................7 Оксана Шапіро...........................................................................................................8 Альона Гумпер..........................................................................................................10 Марина Жила...........................................................................................................11 Юлія УКРАЇНСЬКА Наумова................................................................................12 Лідія Собковська......................................................................................................13 Олександра Чирук..................................................................................................14 Юлія Ремська.............................................................................................................16 Євгенія Мудрецька.................................................................................................17 Біла Лілія (Крістіна Нечипоренко)...............................................................18 Юлія Лобчук...............................................................................................................19 Кохання Михайло Рекрутяк................................................................................................20 Євген Сєрков..............................................................................................................21 Олександра Олександрівна .............................................................................22 Вікторія Сердюк .....................................................................................................24 Олена Федіна............................................................................................................25 Інна Чірка....................................................................................................................26 Микола Лахман ......................................................................................................27 Альона Гумпер..........................................................................................................29 Оля Саваринко (О.С.А.)........................................................................................30 Аліна Гриценя ...........................................................................................................31 Алла Охріменко.......................................................................................................32 Карина Гуаш..............................................................................................................35 Юлія Лобчук...............................................................................................................36 Юлія Ремська.............................................................................................................37 Анастасія Николенко..........................................................................................39
145 Тетяна Шпак ...........................................................................................................40 Ольга Марчук ...........................................................................................................43 Альона Кравченко..................................................................................................44 Війна Ольга Ціпф ................................................................................................................46 Аліса Селезньова....................................................................................................48 Дмитро Майський................................................................................................49 Олена Кравцова......................................................................................................50 Тетяна Гончаренко...............................................................................................53 Ліна Горбунова.........................................................................................................54 Оксана Дорохова....................................................................................................55 Катерина Пилипчук.............................................................................................57 Наталія Рубаненко ..............................................................................................60 Юлія УКРАЇНСЬКА Наумова................................................................................61 Аліна Гриценя ...........................................................................................................62 Лідія Собковська......................................................................................................63 Тетяна Мунтьян ...................................................................................................64 Айгюль Гаджизаде...................................................................................................66 Алла Охріменко.......................................................................................................67 Юлія Ремська.............................................................................................................68 Ольга Марчук ...........................................................................................................69 Альона Кравченко..................................................................................................71 Галина Осадчук........................................................................................................72 Яна Городна (Ільницька).....................................................................................73 Михайло Лєцкін.......................................................................................................75 Тетяна Ложневська ..............................................................................................77 Лірика Тетяна Нестерець................................................................................................78 Дар’я Шатіло............................................................................................................79 Ліна Кочергіна..........................................................................................................80 Світлана Єфременкова.....................................................................................81 Олена Кравцова......................................................................................................83 Вікторія Сердюк .....................................................................................................86 Ірина Шульгіна.........................................................................................................88 Оксана Скрипнюк...................................................................................................89
146 Світлана Кулик.......................................................................................................90 Іринка Янгол..............................................................................................................91 Юлія УКРАЇНСЬКА Наумова................................................................................92 Юрій Ільчишин.........................................................................................................93 Аліна Гриценя ...........................................................................................................95 Тетяна Мунтьян ...................................................................................................96 Катерина Война ....................................................................................................97 Айгюль Гаджизаде...................................................................................................98 Валентина Слободян ......................................................................................100 Альона Кравченко...............................................................................................102 Жінка Тетяна Нестерець.............................................................................................103 Тетяна Гончаренко............................................................................................104 Олександра Олександрівна ..........................................................................105 Оля Саваринко (О.С.А.).....................................................................................107 Аліна Гриценя ........................................................................................................108 Тетяна Мунтьян ................................................................................................110 Біла Лілія (Крістіна Нечипоренко)............................................................111 Зима Ольга Більчук .........................................................................................................112 Оля Саваринко (О.С.А.).....................................................................................113 Алекс Мерфін.........................................................................................................114 Оксана Дорохова.................................................................................................115 Мар‘яна Гінзула ....................................................................................................116 Ярослав Гінзула ...................................................................................................117 Тетяна Мунтьян ................................................................................................118 Зоя Ємець.................................................................................................................119 Тетяна Прокоф’єва............................................................................................120 Євгенія Мудрецька..............................................................................................121 Твори для дітей Оксана Дорохова.................................................................................................122 Олег Майборода..................................................................................................123 Михайло Шапіро..................................................................................................125
147 Переклади Хосе Лара Руїс, Іспанія ......................................................................................128 Автори з Японії....................................................................................................130 Різне Вільчинська Валерія...........................................................................................135 Айгюль Гаджизаде................................................................................................136 Світлана Кулик....................................................................................................137 Ольга Шпак ............................................................................................................138 Марія Телитченко..............................................................................................139 Влад Коптілов......................................................................................................141 Анна Лобановська..............................................................................................143
Лютий, 2023 поетичний альманах Україна | Кохання | Війна |Лірика | Жінка | Зима | Дитячі | Переклади
Литературно-художнє видання 100 СЛІВ Поетичний альманах АВТОРИ ВЕСНИ Укладачі: команда літературного порталу «100 СЛІВ» Підписано до друку 17.02.2023 р. Формат 60х841 /16. Папір офсетний. Друк цифровий.