Bogoslovie tila

ІНСТИТУТ РОДИНИ ТА ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ
УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІВАН ПАВЛО ІІ

Чоловіком і жінкою
сотворив їх

БОГОСЛОВ’Я ТІЛА

Львів
Видавництво «Свічадо»

2022

Назва оригіналу: John Paul II. Man and Woman He Created Them. A Theology of the Body.
УДК 177.61:392.61
І 18



Керівниця проєкту: Олеся Кука
Координатор проєкту: о. Володимир Гриб
Перекладачі: Ірина Волощак, Ігор Леньо, Наталія Цюпка, Назарій Петрів
Наукові редактори: о. Володимир Гриб, Петро Гусак
Літературна редакторка: Ірина Волощак
Коректорка: Ольга Чапля
Ілюстраторка: Іванна Крип’якевич-Димид
Дизайнерка обкладинки та верстальниця: Галина Горбачук

Іван Павло ІІ
І 18 Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла / Іван Павло ІІ ; пер. з англ. Ірина

Волощак, Ігор Леньо, Наталія Цюпка, Назарій Петрів. – Львів : Свічадо, 2022. – 680 с.
ISBN 978-966-938-591-8
І Слово стало тілом. І тіло стало суб’єктом та об’єктом богослов’я.
Збірка катехиз Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла святого папи Івана Павла II

відкриває божественне (при)значення тіла, таїнственний характер тілесности та сексуальности
як нашу щоденну реальність, а не як недосяжний ідеал. Ця книга – погляд на людину, її творення,
покликання, завдання і життєву місію крізь призму Божого Об’явлення.
Богослов’я тіла є маніфестом чарівности любови чоловіка та жінки, народженим не зі
статистики шлюбів і розлучень чи демографічної ситуації, а з правди про людину у світлі Божого
задуму. Святіший Отець спрямовує на дорогу спасіння і освячення тих, котрі готуються до
подружжя або вже живуть цим прекрасним Таїнством Церкви, а також тих, які обрали дівицтво
чи целібат.

УДК 177.61:392.61

ISBN 978-966-938-591-8 Copyright © 1986, 2006, Libreria Editrice Vaticana, 00120 Città del Vaticano,
for the original catechetical texts of John Paul II and the then Cardinal Karol Wojtyła.
The texts may be found on the Vatican website: www.vatican.va.
Introduction, index, and translator’s notes accompanying text
© 2006, Michael Waldstein
Edition copyright © 2006, 1997, Daughters of St. Paul
© Інститут родини та подружнього життя УКУ, українське видання, 2022

Зміст

Передмова Блаженнішого Святослава Шевчука до українського видання........13
Передмова Міхаеля Вальдштайна до видання MAN AND WOMAN
HE CREATED THEM. A THEOLOGY OF THE BODY (2006)..................................17

1. Текст.............................................................................................................................20
а) Текстова основа................................................................................................22
б) Переклад.............................................................................................................27
в) Літературний жанр, цільова авдиторія й авторитетність......................30
г) Читання Святого Письма...............................................................................34

2. Кармелітський персоналізм Войтили.................................................................38
а) Gaudium et spes, 24:3 і трикутник святого Йоана від Хреста.................38
б) Знайомство Войтили з творчістю св. Йоана від Хреста.........................39
в) Детальний розгляд трикутника св. Йоана.................................................43

3. Войтила і Кант...........................................................................................................48
а) Бекон, Декарт і нова суб’єктивність............................................................50
б) Антитринітарний персоналізм Канта.........................................................57
в) Кант та Іван Павло ІІ про секс і подружжя...............................................69

4. Войтила і Шелер........................................................................................................76
а) Сутнісний персоналізм Шелера....................................................................76
б) Войтилівська критика Шелера......................................................................81

5. Огляд зацікавлень Войтили...................................................................................89
а) Сім головних праць Войтили........................................................................89
б) Віра, досвід та особова суб’єктність............................................................92
в) Тринітарне ядро Собору................................................................................99

5

Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

6. Мета богослов’я тіла .............................................................................................105
а) Чому, власне, богослов’я «тіла»?.................................................................105
б) Чому, власне, Humanae vitae?......................................................................110

7. Структура та виклад..............................................................................................115
Огляд структури......................................................................................................116
а) Загальна структура........................................................................................117
б) Альтернативні структури............................................................................122
в) Структура в деталях......................................................................................124
г) Головний аргумент.........................................................................................129
ґ) Провідна зірка для читання БТ...................................................................133

Частина перша

СЛОВА ХРИСТА

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
Христос апелює до «початку».........................................................................................141

1. Що означає «початок»?.........................................................................................141
Відповідь у Книзі Буття.....................................................................................141
Перша розповідь про створення людини.....................................................144
Друга розповідь про створення людини.......................................................147
Перспектива «відкуплення тіла» (Рим. 8,23)...............................................150

2. Значення первісної самотности..........................................................................154
Подвійний контекст...........................................................................................154
Людина в пошуках своєї сутности.................................................................155
Самотність і суб’єктність..................................................................................158
Самотність і значення тіла...............................................................................159
Вибір між смертю і безсмертям.......................................................................161

3. Значення первісної єдности................................................................................163
Єдність двох.........................................................................................................163
Виміри однорідности.........................................................................................166
«Спільність осіб»................................................................................................168
«Плоть від моєї плоті» (Бут. 2,23)...................................................................169
Єдність у ставанні «однією плоттю»..............................................................172

4. Значення первісної наготи...................................................................................174
Вступні зауваження до тексту Книги Буття 2,25........................................174
Сором – «межовий» досвід...............................................................................175
Спроба реконструкції........................................................................................177

6

Зміст

Участь у видимому світі....................................................................................179
Внутрішній вимір погляду...............................................................................179
Інтимність – приховане значення погляду..................................................181
5. Людина у вимірі дару............................................................................................182
А. ПОДРУЖНЄ ЗНАЧЕННЯ ТІЛА.....................................................................182
Творення як дарування.....................................................................................182
Дарування і людина............................................................................................183
Дар – таїнство благословенного початку......................................................185
Відкриваючи «подружнє» значення тіла.......................................................186
«Свобода дару» – основа подружнього значення тіла..............................188
«Подружній характер» тіла й одкровення особи........................................189
Подружнє значення тіла як плід закорінености в любові........................191
Б. ТАЇНСТВО ПЕРВІСНОЇ НЕВИННОСТИ...................................................193
Дар людському серцю........................................................................................193
Первісна невинність та усвідомлення подружнього значення тіла.......194
Обмін даром – інтерпретація тексту Книги Буття 2,25.............................197
Богослов’я первісної невинности...................................................................198
Корінь етосу людського тіла............................................................................200
Заснування первісного таїнства: тіло як знак.............................................202
6. «Пізнання» і дітонародження (Бут. 4,1)............................................................204
Між убогістю вираження і глибиною значення..........................................204
«Пізнання» як особовий архетип...................................................................206
Батьківство і материнство як людське значення «пізнання»..................209
Пізнання і володіння.........................................................................................211
Пізнання сильніше за смерть...........................................................................214
7. [Висновок: Цілісне бачення]...............................................................................216
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Христос звертається до людського серця....................................................................221
1. У світлі Нагірної проповіді
«Кожний, хто дивиться на жінку, щоб її пожадати» (Мт. 5,27-28)........221
Етичне значення слів від Матея 5,27-28........................................................223
Антропологічне значення слів від Матея 5,27-28.......................................225
Текст із Євангелія від Матея 5,27-28 вказує на подальший вимір..........227
2. Людина пожадання................................................................................................229
А. ЗНАЧЕННЯ ПЕРВІСНОГО СОРОМУ.........................................................231
Поставлення Дару під сумнів..........................................................................231

7

Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

Людина, відчужена від первісної любови.....................................................232
Зміна значення первісної наготи....................................................................234
«Іманентний» сором...........................................................................................236
Сексуальний сором............................................................................................238
Б. НЕВТОЛЕННІСТЬ ПРАГНЕННЯ ЄДНОСТИ............................................239
Спотворення усвідомлення об’єднувального значення тіла...................239
Глибший вимір сорому......................................................................................241
Значення «невтоленности прагнення єдности»..........................................244
Звідки походить «невтоленність прагнення єдности»?.............................245
В. СПОТВОРЕННЯ ПОДРУЖНЬОГО ЗНАЧЕННЯ ТІЛА...........................247
Значення – «міра серця»....................................................................................247
Загроза для вираження духа в тілі.................................................................248
Втрата свободи дару ..........................................................................................250
Внутрішня міра належности............................................................................252
3. Заповідь і етос.........................................................................................................254
А. БУЛО СКАЗАНО: «НЕ ЧИНИ ПЕРЕЛЮБУ» (МТ. 5,27)..........................257
Історія народу......................................................................................................257
Законодавство. ....................................................................................................260
Пророки................................................................................................................262
Завіт........................................................................................................................264
Б. «КОЖНИЙ, ХТО ДИВИТЬСЯ, ЩОБ ПОЖАДАТИ [...]».........................267
Зміщення центру ваги.......................................................................................267
Традиція Книг Мудрости..................................................................................268
Внутрішній стан людини пожадання (Сир. 23,16-24)...............................270
Христовий заклик зупинитися на порозі погляду.....................................272
Пожадливість – редукування відвічного поклику.....................................274
Пожадання – «спільність» осіб на противагу «потребі» природи..........278
В. «ВЧИНИВ ПЕРЕЛЮБ З НЕЮ В СВОЇМ СЕРЦІ […]»..............................280
«Ключова» фраза.................................................................................................280
Перше прочитання.............................................................................................281
Друге прочитання...............................................................................................284
Чистота серця як виконання заповіді...........................................................285
4. «Серце» – обвинувачене чи покликане?...........................................................287
А. ЗАСУДЖЕННЯ ТІЛА?......................................................................................289
Маніхейство.........................................................................................................289
Правильне розуміння........................................................................................291
Антицінність чи цінність, яка недостатньо пошанована?........................293

8

Зміст

Б. «СЕРЦЕ» ПІД ПІДОЗРОЮ?.............................................................................294
«Вчителі підозри»...............................................................................................294
Сутнісна розбіжність.........................................................................................296

В. ЕРОС І ЕТОС.......................................................................................................299
Ерос як джерело «еротичного»........................................................................299
Етос як внутрішня сила еросу.........................................................................301
Проблема еротичної спонтанности...............................................................303

5. Етос відкуплення тіла............................................................................................305
6. Чистота як «життя згідно з Духом»...................................................................309

«Чистота» й «серце»...........................................................................................309
«Тіло» та «Дух» за святим апостолом Павлом.............................................312
«Учинки плоті» та «плід Духа»........................................................................316
«Плоть» і «свобода, для якої нас визволив Христос»................................319
Чистота: «позбутися пристрастей» чи «тримати тіло
у святості й пошані»?.........................................................................................322
Аналіз Павлового «опису тіла» (1 Кор. 12,18-27)........................................325
Чистота як чеснота і дар...................................................................................330
Чистота і мудрість..............................................................................................334
7. Євангеліє чистоти серця – вчора і сьогодні....................................................335
Богослов’я тіла.....................................................................................................335
Богослов’я і педагогіка.......................................................................................339
Додаток: Етос тіла в мистецтві та медіях......................................................343
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
Христос говорить про воскресіння...............................................................................356
1. Воскресіння тіла як реальність «майбутнього світу»................................. 356
А. СИНОПТИЧНІ ЄВАНГЕЛІЯ: «ВІН БОГ НЕ МЕРТВИХ,
А ЖИВИХ».............................................................................................................. 356
Третя частина триптиха....................................................................................356
Свідчення про силу живого Бога....................................................................359
Нове значення тіла.............................................................................................363
Одухотворення....................................................................................................365
Обоження. ............................................................................................................367
Б. ПАВЛОВЕ ТЛУМАЧЕННЯ ВОСКРЕСІННЯ
В ПЕРШОМУ ПОСЛАННІ ДО КОРИНТЯН 15,42-49...................................376
Остаточна перемога над смертю.....................................................................376
Перший Адам і останній Адам........................................................................377

9

Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

2. Стриманість задля Небесного Царства............................................................385
А. СЛОВА ХРИСТА З ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАТЕЯ 19,11-12............................385
Христові слова та правило розуміння...........................................................385
Три види «скопців»: чому?................................................................................388
Стриманість задля Небесного Царства та «плідність від Духа».............391
Вислів «задля Небесного Царства» вказує на мотивацію.........................394
Стриманість і подружжя – покликання «історичної» людини...............397
Правильне розуміння «вищости» стриманости задля
Небесного Царства ............................................................................................399
Стриманість задля Небесного Царства: між зреченням та любов’ю.....403
Подружнє значення тіла як підстава Христового заклику
до стриманости...................................................................................................407
Відмова, яка є потвердженням........................................................................411
В. ПАВЛОВЕ РОЗУМІННЯ ЗВ’ЯЗКУ МІЖ ДІВИЦТВОМ
ТА ПОДРУЖЖЯМ (1 КОР. 7)...............................................................................413
Христове твердження та вчення апостолів..................................................413
Аргументація апостола Павла.........................................................................415
«Пожадливість» і «дар від Бога».....................................................................422

ВИСНОВКИ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ...................................................................... 427
Відкуплення тіла.................................................................................................427

Частина друга

ТАЇНСТВО

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
Вимір завіту та благодаті..................................................................................................433

1. Послання до Ефесян 5,21-33................................................................................433
А. ВСТУП І СТРУКТУРА......................................................................................433
Текст Послання до Ефесян 5,21-33.................................................................433
Послання до Ефесян 5,21-33 та Христові слова..........................................434
Послання до Ефесян 5,21-33 – два значення «тіла»....................................434
Чи Послання до Ефесян 5,21-33 говорить
про таїнственність подружжя?.......................................................................435
Таїнство і тіло......................................................................................................435
Напрям наступних аналізувань......................................................................436
Б. ДЕТАЛЬНИЙ АНАЛІЗ......................................................................................436
Уривок Еф. 5,21-33 в контексті цілого Послання до Ефесян....................436
Тайна Христа і покликання християнина.....................................................437

10

Зміст

Атмосфера життя християнської спільноти................................................438
Вказівки для сімейної спільноти.....................................................................438
Подруги: «Взаємне підкорення в Христовім острасі»...............................439
Аналогія і тайна (в основі таїнственности подружжя).............................441
Додатковий аспект аналогії: голова і тіло.....................................................444
Два суб’єкти чи один?........................................................................................447
«[...] як свої тіла» (Еф. 5,28)..............................................................................450
«Це велика тайна»...............................................................................................452
2. Таїнство і тайна.......................................................................................................456
Тайна, споконвіку захована, об’явлена та діє у Христі..............................456
Аналогія подружньої любови..........................................................................458
Книга пророка Ісаї та Послання до Ефесян.................................................460
Дійсність дару. Значення благодаті................................................................463
Подружжя як первісне Таїнство.....................................................................466
«Таїнство відкуплення».....................................................................................470
Подружжя як образ і Таїнство Нового Завіту.............................................472
Таїнства Церкви..................................................................................................474
3. Таїнство та «відкуплення тіла»...........................................................................476
А. ЄВАНГЕЛІЄ.........................................................................................................476
Слова Христа і таїнство відкуплення............................................................476
Таїнство відкуплення та нерозривність Подружжя..................................477
Таїнство: дане як благодать і призначене як етос.......................................480
Таїнство – заклик до «життя за Духом»........................................................482
Таїнство й есхатологічна надія «відкуплення тіла»...................................484
Б. ПОСЛАННЯ ДО ЕФЕСЯН...............................................................................485
Подружнє та відкупительне значення любови...........................................485
Відкуплення тіла і «таїнство людини»...........................................................487

РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Вимір знака...........................................................................................................................490

1. «Мова тіла» і дійсність знака...............................................................................490
Подружня обітниця...........................................................................................490
«Пророчість тіла»...............................................................................................493
«Мова тіла», перепрочитана у правді............................................................496
«Мова тіла» і пожадливість плоті ..................................................................499

2. Пісня пісень.............................................................................................................504
Повернення до Книги Буття: зачудування...................................................504
«Моя сестро-наречена».....................................................................................511

11

Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

«Садок замкнений, криниця під печаттю»...................................................515
Ерос чи агапе?......................................................................................................520
3. Коли «мова тіла» стає мовою літургії. Роздуми про Книгу Товита...........525
Подружжя Товії і Сари......................................................................................525
Любов як випробування...................................................................................528
Молитва подругів...............................................................................................531
Коли мова богослужіння стає «мовою тіла»................................................533
Таїнственний знак – «тайна» й «етос»...........................................................535
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
Він дав їм у спадщину закон життя...............................................................................539
1. Етична проблема....................................................................................................539
Моральна норма та правда «мови тіла»........................................................539
Правильність норми та її «практикування»................................................542
Відповідальне батьківство ...............................................................................546
Правда про «мову тіла» та зло контрацепції................................................550
Етичне регулювання народжуваности (Першість чесноти)....................554
Етичне регулювання народжуваности: особа, природа та метод...........556
2. Основи подружньої духовности........................................................................559
Сили, що випливають із таїнственного «висвячення»..............................559
Аналіз чесноти стриманости...........................................................................563
Стриманість між «збудженням» та «емоцією»............................................567
Дар благоговіння.................................................................................................572
ВИСНОВОК......................................................................................................................... 576
СКОРОЧЕНІ КАТЕХИЗИ................................................................................................ 581
БІБЛІОГРАФІЯ.................................................................................................................... 595
ПОКАЗНИК ТЕРМІНІВ................................................................................................... 609
ПОКАЗНИК ТЕКСТІВ СВЯТОГО ПИСЬМА............................................................ 663

12

Передмова
Блаженнішого Святослава Шевчука

до українського видання

Київ,
Вих. ВА 22/012
21 січня 2022 року Божого

Дорогі читачі!
Святкуючи торік ювілей пам’ятного Апостольського візиту Святішого
Отця Івана Павла ІІ до України 2001 року, наша Церква із вдячністю згаду-
вала багато дарів, якими з нами і світом поділився цей Папа. Його понтифі-
кат у різних вимірах був унікальним і надзвичайно плідним. Багатьох вра-
жала його діяльність, зокрема його палке бажання особисто зустрічатися
з вірянами в різних країнах, ділитися вірою і підтримувати. Апостольський
візит папи Івана Павла ІІ на нашу землю став не лише першим історичним
візитом духовного провідника Католицької Церкви, а й промовистим зна-
ком воскресіння нашої Церкви, яка з  вінцем мучеництва вийшла з  ката-
комб для нового служіння народу.

Постать святого Івана Павла ІІ була багатогранною. Попри свою неймо-
вірну пастирську активність, Папа залишався діяльним філософом, бого-
словом, поетом, діялогував з різними сферами суспільного, культурного та
наукового життя. Він прагнув відкрити людині ХХ століття, яка пережила

13

Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

багато травматичних для її гідности подій, красу істинного Божого задуму
щодо неї. Одна зі сфер, яка дуже потерпала через нові суспільні тенденції, –
сфера людської сексуальности. Саме цій делікатній, але фундаментальній
для розуміння людини царині людських стосунків Іван Павло ІІ присвятив
цілу серію своїх катехиз, які виголошував на загальних авдієнціях щосере-
ди від 1979 до 1984 року. Цей цикл повчань про біблійні основи людської
сексуальности також називають богослов’ям тіла.

Папа Іван Павло II запрошує нас поглянути на людське тіло як на «свід-
ка Любови» та як на видимий знак, котрий об’являє невидиму духов­ну та
божественну дійсність. Так людське тіло «здатне зробити видимим те, що
є невидимим, – духовне і божественне. Воно створене для того, щоб пере-
дати у видиму реальність світу тайну, яку Бог заховав перед віками, і бути
її знаком» (БТ, 19:4). Папа пояснює те, що тіло є інтегральною, невід’ємною
частиною людської особи, що лише за його допомогою особа може вира-
жати себе і  налагоджувати стосунки з  іншими людьми. Отож богослов’я
тіла з’ясовує значення людського тіла з перспективи створення, покликан-
ня, завдання і місії людини. В його основі – єдина правда, яка базується на
біблійній антропології.

Іван Павло II у своєму вченні про тіло повертає нас до правди про іден-
тичність кожної людини, про її створення чоловіком і жінкою. Він звеличує
красу любови чоловіка та жінки у світлі Божого плану. Текст розпочина­
ється з повернення «до початку», у якому людина була створена чоловіком
і жінкою, та розвиває тему взаємин, зокрема подружніх. У Божому задумі
стосунки покликані бути повним даруванням, адже людина – «єдине ство-
ріння на землі, що його Бог створив задля неї самої, і не може вона повною
мірою віднайти себе, як тільки через щире дарування себе самої» (Gaudium
et spes, 24:3). Так чоловік і жінка віднаходять повноту власного покликання
до любови. І людське тіло через свою маскулінність і фемінність «допома-
гає обом від самого початку перебувати у спільності осіб» (БТ, 10:3).

Сьогодні, як ніколи, тема сексуальности спотворена та комерціялізо-
вана, зокрема й тому, що тіло вихолощене й інструменталізоване. Сексу-
альність людини відокремлена від духовного виміру особи, від виміру лю-­
бови. Це свідчить про роз’єднання духовного і  тілесного аспектів люди-
ни. Християни теж піддаються спокусі знецінити тіло, більше дбаючи про
душу, чи навпаки. Це відбувається внаслідок викривлення правди про
життя та покликання людини.

14

Передмова Блаженнішого Святослава Шевчука до українського видання

Тіло є даром для людини будь-якого життєвого стану. Ба більше, воно
завжди має подружнє значення, яке у  своїй суті виражається як дар.
У взаєминах чоловіка та дружини подружнє значення тіла є фундаменталь-
ним в усвідомленні їхнього покликання. Аби правдиво жити цим значенням
тіла в Таїнстві Подружжя, обоє покликані дарувати себе у своєму щоденні,
у порухах взаємної любови. Целібат і дівицтво – це своєрідні форми лю-
бови, служіння та реалізації подружнього значення тіла як дарування себе
для інших людей, але не так, як у подружжі. Це пророчий знак присутнос-
ти есхатологічного Царства Божого тут і тепер.

Богослов’я тіла святого папи Івана Павла II є апогеєм вчення Церкви
про тілесність і статевість людини. Воно не лише відповідає моральному
вченню Церкви, а й чудово ілюструє його зрозумілою нам мовою. Це хри­
стиянське послання про гідність людського тіла, – послання, якого по­
требує сучасний світ.

Я надзвичайно радий, що нарешті з’явився український переклад збір-
ки катехиз святого папи Івана Павла ІІ. Ця книжка стане чудовою наго-
дою для кожного з нас ознайомитися із християнським поглядом на тіло,
пізнати його значення та осягнути євангельську правду про людину, її по-
кликання до життя в  любові. Цей цілісний богословський та науковий
текст також буде корисним і цікавим для науковців, філософів і богословів
у дослідженнях та дискусіях. Крім того, він допоможе священникам і се-
мінаристам зануритися в  актуальні теми душпастирства сімей і  молоді.
А миряни? Українська молодь, подружжя та родини зможуть віднайти
в  бого­слов’ї тіла відповіді на питання: ким я є? яке моє покликання? як
бути щасливим? якою має бути любов у світлі Божого задуму?

† СВЯТОСЛАВ,
Верховний Архиєпископ Української Греко-Католицької Церкви

15



ЧАСТИНА ПЕРША

СЛОВА
ХРИСТА



РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Христос апелює до «початку»

1. Що означає «початок»?

1 загальна авдієнція 5 вересня 1979 року
(Insegnamenti, 2, no. 2 [1979]: 234–236)

1. Підготування до чергової звичайної асамблеї Синоду Єпископів, яка
відбудеться у Римі восени наступного року, вже триває. Тема синоду – De
muneribus familiae christianae (Обов’язки [або Роль, Дари, Завдання] хрис-
тиянської сім’ї) – зосередить нашу увагу на цій людській і християнській
спільноті, котра від початку була засадничою. Господь наш Ісус викорис-
тав саме фразу «від початку» в  діялозі про подружжя в  Євангеліях від
Матея і Марка. Запитуємо себе, що означає це слово «початок». Крім того,
хочемо з’ясувати, чому Христос звертається до «початку» конкретно за цих
обставин, а  тому пропонуємо детальніше проаналізувати відповідну ци­
тату зі Святого Письма.
Відповідь у Книзі Буття
2. Двічі впродовж розмови з фарисеями, що запитували Ісуса про нероз-
ривність подружжя, Він апелював до «початку». Діялог розвивався так:

І підійшли до Нього фарисеї, і, спокушаючи Його, запитали: «Чи можна
чоловікові відпустити свою жінку з  якої-будь причини?» Він відповів їм:
«Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою»,

141

1 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

і  мовив: «Тому покине чоловік батька й  матір і  пристане до своєї жінки,
і будуть вони двоє однією плоттю, так що вони не будуть більше двоє, лиш
однією плоттю**. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає». Кажуть
вони до нього: «Чому ж тоді Мойсей звелів дати розвідний лист і відпусти-
ти її?» А він сказав їм: «Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив
вам відпускати жінок ваших; спочатку ж не було так» (Мт. 19,3-8).
Христос не приймає дискусію на запропонованому співрозмовниками
рівні, тобто не схвалює той вимір, у якому вони розглядають проблему. Він
уникає юридичної казуїстичної суперечки, а  натомість двічі звертається
до «початку». У такий спосіб Він прямо згадує відповідні слова з  Книги
Буття, які фарисеї також знали напам’ять. Спираючись на найдавніше
одкровення, Христос робить висновок і розмова завершується.
3. Отже, «початок» – це те, про що розповідає Книга Буття. Христос ко-
ротко цитує Буття 1,27: «Творець від початку створив їх чоловіком і жін-
кою», тоді як оригінальний уривок повністю звучить так: «І сотворив Бог
людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і  жінкою
сотворив їх». Відтак Учитель посилається на Буття 2,24: «Так-то полишає
чоловік батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони однією плот-
тю». Наводячи цей фрагмент in extenso, тобто розширено, Христос надає
йому виразного нормативного значення (враховуючи, що в Книзі Буття він
звучить як ствердження факту: «полишає […] пристає […] стануть вони
однією плоттю»). Нормативне значення озвученого висловлювання при-
йнятне ще й тому, що Ісус не обмежується самою цитатою, але додає: «так
що вони не будуть більше двоє, лиш однією плоттю. Що, отже, Бог полу-
чив, людина хай не розлучає». Вислів «людина хай не розлучає» – ключо-
вий. У світлі Христових слів Буття  2,24 констатує, що принцип єдности

** Примітка редактора: Загалом взоруємося на переклад Святого Письма о. Івана Хоменка, проте
з деякими виправленнями, важливими для розуміння богослов’я тіла. Наприк­лад: Ἡ σάρξ означає
м’ясо, плоть, тобто тіло в його матеріяльності. Це передовсім видимі частини тіла (на відміну від
костей, котрі не є прямо видимі): його поверхня (так є у стиху Бут. 2,21, де розповідається про запо-
внення плоттю місця на тілі Адама після вийняття реб­ра: ἀνεπλήρωσεν σάρκα ἀντ’ αὐτῆς). Стих Бут-
тя 2,21 перегукується зі стихом Буття 2,24 (в обох стихах σάρξ є ключовим поняттям), у якому вислів
ἔσονται οἱ δύο εἰς σάρκα μίαν – будуть двоє однією плоттю (дослівно: «в одну плоть») вжитий для ви-
раження найтіснішої тілесної – матеріяльної – єдности чоловіка та жінки в статевому акті.

Натомість, τὸ σῶμα – людське тіло. Етимологічно іменник τὸ σῶμα є  однокореневим з  прик­
метником σῶς: цілий. Отже, τὸ σῶμα означає тіло як «те, що вчинене цілим», тобто «зібране до­
купи зі складників»: щось сформоване й завершене, а в іншому значенні – врятоване (з хаосу, з без­-
форемности, але також і в драматичних історичних ситуаціях). Τὸ σῶμα є гармонійною цілістю: пра-
вильним поєднанням зовнішніх органів, й тому підставою для краси.

142

Частина перша. Слова Христа 2

та нерозривности подружжя є основною суттю слова Божого, вираженого
в найдавнішому одкровенні.
4. Можна подумати, що тему вичерпано, адже слова Ісуса Христа тільки
підтверджують вічний закон, сформульований і встановлений Богом «від
початку», від створення людини. Також здається, що Вчитель, засвідчую-
чи основоположність закону Творця, найпершого та найавторитетнішого
Законодавця, лишень доводить його нормативне значення. Проте показове
«спочатку», повторене двічі, спонукає співрозмовників задуматись над та­
їнс­ твом творення людини саме «чоловіком і жінкою», щоби сповна осягну-
ти нормативне значення слів із Книги Буття. Усвідомлення цього не менш
актуальне для нас тепер, ніж для них тоді. Ось чому, досліджуючи це пи-
тання сьогодні, маємо чітко уявити себе на місці Ісусових співрозмовників.

5. Упродовж загальної авдієнції наступної середи ми як нинішні Хрис­-
тові співбесідники спробуємо застановитися над словами святого Матея
(Мт. 19,3-8). Щоби збагнути значення, котре надає їм Ісус, ми заглибимо-
ся у «початок», до якого Він так по-особливому звертається. Віддалік про-
стежимо значну роботу, яку вже провадять учасники наступного Синоду
Єпископів. Разом із єпископами невтомно працюють численні душпастирі
та миряни, котрі також відчувають власну відповідальність за виконання
завдань, які Христос поставив перед подружжями та християнськими ро-
динами; завдань, що їх Він давав завжди, і в нашу епоху дає також.

Цикл роздумів, який розпочинаємо сьогодні та продовжимо на зустрі-
чах щосереди, з-поміж іншого, має на меті опосередкований супровід підго-
тування до Синоду. Він не прямо стосуватиметься його теми, але привер-
татиме увагу до її глибоких коренів.

2 загальна авдієнція 12 вересня 1979 року
(Insegnamenti, 2, no. 2 [1979]: 286-290)

1. Минулої середи ми розпочали цикл роздумів над відповіддю Христа
Господа, яку Він дав співрозмовникам на запитання про єдність і  нероз-
ривність подружжя. Фарисеї, як пригадуємо, звертались до закону Мойсея,
натомість Христос, цитуючи слова Буття, – до «початку».

У цьому випадку «початок» – це те, про що йдеться на перших сто-
рінках Книги Буття. Якщо бажаємо аналізувати їх, то звернімося найпер-
ше до самого тексту. Фактично, слова Христа з розмови з фарисеями нам

143

2 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

передали євангелисти Матей (глава 19) і  Марко (глава 10). Ці слова тво-
рять окремий уривок, проте їх неможливо правильно зрозуміти та поясни-
ти без урахування контексту. Цей контекст визначають слова: «Хіба ви не
читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою?» (Мт. 19,4),
які спрямовують нас до так званої першої розповіді про створення люди-
ни, що поміщена у семиденний цикл створення цілого світу (Бут. 1,1-2,4).
Натомість безпосереднім контекстом для інших слів Христа, взятих із
Буття 2,24, є так звана друга розповідь про створення людини (Бут. 2,5-25),
а  опосередковано також і  третя глава Книги Буття. Друга розповідь про
створення людини становить концептуальну та стилістичну єдність із опи-
сом первісної невинности, людського щастя і  гріхопадіння. Врахувавши
особливості змісту слів Христа, взятих із Буття 2,24, можемо також долу-
чити до єдиного контексту ще й  перше речення з  четвертої глави Книги
Буття, у якому йдеться про зачаття і народження першої дитини від земних
батьків. Це ми й будемо аналізувати.
Перша розповідь про створення людини
2. Із погляду біблійного критицизму перша розповідь про створення лю-
дини є  пізнішою, ніж друга. Походження другої розповіді – давніше. Цей
давній текст називають Ягвістичним, бо автор використовує на означен-
ня Божого імені термін «Ягве». Складно не помітити, що образ Бога там ха-
рактеризується за допомогою виразних антропоморфних рис (між іншим,
читаємо: «Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому
в ніздрі віддих життя» (Бут. 2,7)). Порівняно з цим описом, перша розповідь
вважається хронологічно пізнішою і є зрілішою, з огляду на представлення
образу Божого і формулювання основних правд про людину. Перша роз-
повідь походить зі Священничої, так званої Елогістичної традиції, оскіль-
ки автор вживає на означення Божого імені термін «Елогім».
3. Зверніть увагу на те, що розповідь про створення людини як чоловіка
та жінки, до якої звертається Ісус у своїй відповіді в Матея 19, є у семи-
денному циклі створення світу. Ця розповідь має передовсім космологіч-
ний зміст: людина сотворена на землі разом із видимим світом. І водночас
Творець дає людині заповідь підпорядковувати собі землю та панувати над
нею (Бут. 1,28), що вказує на те, що людина поставлена над створеним сві-
том. Хоча вона тісно пов’язана з видимим світом, але біблійна розповідь не
говорить про її схожість із рештою створінь, а лише з Богом: «І сотворив

144

Частина перша. Слова Христа 2

Бог людину на свій образ, на Божий образ сотворив її» (Бут. 1,27). У рам-
ках семиденного циклу створення доволі очевидною є чітка покрокова по-
слідовність, проте людину не було створено відповідно до тієї природної
послідовности1. Зауважмо, Творець немов зупинився, перш ніж покликав
людину до існування, Він ніби занурився у  самого себе, щоб вирішити:
«Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу» (Бут. 1,26).

4. Ця перша розповідь про створення, яка хронологічно є пізнішою, має пе­
ред­усім богословський характер. На це найбільше вказує визначення лю-
дини, яке випливає з її стосунку до Бога («на Божий образ сотворив її»).
І водночас це визначення стверджує, що неможливо людину звести до рівня
«світу». У світлі перших речень Святого Письма людину не можемо ні зро-
зуміти, ні пояснити в усій повноті категоріями, взятими зі «світу», себто
з сукупности видимих тіл. Все ж таки людина є  також тілом. Буття 1,27
подає цю визначальну правду про людину, коли говорить про неї як про
чоловіка та жінку: «І сотворив Бог людину на свій образ […] чоловіком
і жінкою сотворив їх» (Бут. 1,27)2. Перша розповідь про сотворення є стис-
лою, вільною від будь-яких суб’єктивних натяків, тобто лише передає
об’єктивний факт і визначає об’єктивну дійсність. Це помітно, коли йдеть-
ся про створення людини, чоловіка та жінки, на образ Божий, коли пізніше
додаються слова першого благословення: «І благословив їх Бог і сказав їм:
“Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі”»
(Бут. 1,28).

5. Перша розповідь про створення людини, яка має богословський харак-
тер, також приховує яскравий метафізичний зміст. Не забуваймо, що саме

1 Біблійний автор, коли говорить про матерію, яка не була наділена життям, використовує такі
означення: «відділив», «покликав», «зробив», «помістив». Коли ж говорить про істот, котрі наділе-
ні даром життя, то вживає інші слова: «сотворив», «благословив». Бог дав заповідь: «Будьте плідні
й множтеся». Ця заповідь скерована і до тварин, і до людей, що вказує на те, що тілесність власти-
ва їм усім (пор. Бут. 1,22-28).

Однак у біблійній розповіді помітно суттєву різницю між створенням людини і решти Божих тво-
рінь. Створенню людини передує урочистий вступ, який вказує на те, що Бог замислюється перед
таким важливим актом, і там насамперед підкреслюється виняткова гідність людської особи як «по-
доби» Божої, яку Він створив на свій образ.

У процесі творення неживої матерії Бог «відділяє»; Він наказує тваринам бути плідними і мно-
житися, але про відмінність статей йдеться лише під час творення людини, бо сказано: «Чоловіком
і жінкою сотворив їх», а тоді благословляє їхній міжособовий зв’язок плідністю (Бут. 1,27-28).
2 Оригінальний біблійний текст каже: «І сотворив Бог людину [hā ’āḏām збірний іменник “люд-
ство”] на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком [zāḵār] і жінкою [ne qēḇāh] сотворив їх»
(Бут. 1,27). Додаток Івана Павла ІІ.

145

2 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

цей текст Книги Буття був джерелом найглибшого натхнення для мисли-
телів, які намагалися збагнути зміст таких понять, як «буття» та «існуван-
ня» (його можна порівняти з уривком із Книги Виходу 3)3. Незважаючи на
певні уточнювальні вислови, цей біблійний уривок визначає людину пе-
редовсім у вимірах буття та існування (esse), спершу метафізично, а не фі-
зично. Таїнству сотворення людини («на Божий образ сотворив її») відпо-
відає перспектива дітонародження («будьте плідні й множтеся»), існуван-
ня у світі та часі, fieri (поставання), пов’язаного з метафізичним станови-
щем творіння, контингентного буття (contingens). Зокрема, коли говоримо
про метафізичний характер опису створення із Буття 1, то звертаємо увагу
на суть добра, а саме на його ціннісний аспект. Фактично, цей аспект при-
сутній у ритмі всіх днів створення і сягає апогею у момент сотворення лю-
дини: «І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре» (Бут. 1,31).
Тому можемо стверджувати, що перша глава Книги Буття беззаперечно
є відправною точкою і фундаментом для метафізики, антропології й етики,
для яких ens et bonum convertuntur (буття і  добро збігаються). Усе це має
важливе значення також і для богослов’я, зокрема для богослов’я тіла.
6. На цьому моменті перериваємо наші роздуми. Наступного тижня звер-
немо увагу на другий опис сотворення, який, на думку біблістів, хроноло-
гічно давніший. Використане формулювання «богослов’я тіла» ще потріб-
но детальніше пояснити. Повернемося до цього під час наступної авдієн-
ції. Спочатку необхідно заглибитись у значення уривка з Книги Буття, до
якого звертається Христос.

3 Haec sublimis veritas [ця найвища правда] «Я той, хто є» (Вих. 3,14) стало предметом роздумів бага-
тьох філософів, починаючи від св. Августина, який вважав, що Платон міг знати цей вислів, бо він
дуже близький до його філософських понять. Вчення Августина про Божественну essentialitas [сут-
ність] зробило за посередництвом Ансельма глибокий вплив на богослов’я Річарда від св. Вікт­ ора,
Олександра Гальського, св. Бонавентури. «Для того, щоби перейти від цього філософського пояс-
нення уривка з Книги Виходу до вчення св. Томи Аквінського, потрібно знайти спосіб поєднати два
доволі відмінні поняття: “буття сутности” і “буття існування”. Томістичні докази існування Бога під-
твердили це».

Відмінною є позиція Майстра Екгарта, який, на основі цього біблійного тексту, приписує Богові
puritas essendi [чистоту буття]: «est aliquid altius ente [він є чимось вищим за буття]». (Див.: E. Gilson,
Le Thomisme (Paris: Vrin, 1944), 122-127; E. Gilson, History of Christian Philosophy in the Middle Ages
(London: Sheed and Ward, 1955), 810).
146

Частина перша. Слова Христа 3

Друга розповідь про створення людини

3 загальна авдієнція, 19 вересня 1979 року
(Insegnamenti, 2, no. 2 [1979]: 323-327)

1. Минулого тижня, роздумуючи над словами Христа про подружжя,
якими Він звертається до «початку», ми зосередили нашу увагу на першій
розповіді про створення людини в  Бутті 1. Сьогодні ми перейдемо до
другої розповіді, котру часто називають Ягвістичною, оскільки Бог у  ній
зветься «Ягве».

Друга розповідь про створення людини (пов’язана із представленням пер-
вісної невинности, первісного блаженства та гріхопадіння) за своєю при-
родою має інший характер. Хоча нам не треба випереджати деталі цієї роз-
повіді, оскільки ми повернемося до них у наступному аналізі, ми повинн­ і
зауважити, що, на відміну від першої глави Книги Буття, увесь текст, фор-
мулювання правди про людину, вражає нас своєю глибиною. Можна сказати,
що ця глибина по своїй суті є суб’єктивною, а отже, якоюсь мірою психо-
логічною. Друга глава Книги Буття певним чином є найдавнішим описом
і згадкою про людське саморозуміння, а  разом із третьою главою є  пер-
шим свідченням людського сумління. Замислюючись над цим текстом, –
попри всю архаїчну форму розповіді, яка виявляє його ранній мітичний4

4 Коли у XIX ст. мовою раціоналізму термін «міт» означав те, чого не існувало у реальності, продукт
уяви (Вундт), або ж те, що є нераціональним (Леві-Брюль), двадцяте століття змінило це поняття.

Л. Волк вбачає у міті природну, примітивну й нерелігійну філософію; Р. Отто розглядає його як
інструмент релігійного знання; для К. Ґ. Юнґа, порівняно з іншими, міт є проявом архетипів, вира-
женням «колективного несвідомого», символом внутрішніх процесів.

М. Еліаде трактує міт як структуру реальности, що є  недоступною для раціонального й  емпі-
ричного дослідження. Фактично, міт перетворює подію, зважаючи на її характер, і допомагає нам
сприйняти трансцендентальну реальність; це не лише символ внутрішніх процесів (як стверджує
Юнґ), але й автономний і творчий акт людського духу, через який здійснюється об’явлення. Пор.:
M. Eliade, Traité d’histoire des religions (Paris, 1949), 363; Images et symboles (Paris, 1952), 199-235.

За словами П. Тілліха, міт є символом, що складається з елементів реальности для того, щоби пе-
редати дійсність і трансцендентність буття, до якого скерована релігійна дія.

Г. Шлієр наголошує, що мітові недоступні історичні факти та він і  не потребує їх через те, що
описує, яким є людське земне призначення і це [призначення] завжди схоже.

П. Рікер пише: «Міт є чимось іншим, ніж пояснення світу, історії та призначення. Міт виражає
в умовах світу – тобто іншого чи другого світу – розуміння, яке людина має про себе відповідно
до основ і меж свого існування […]. Він виражає об’єктивною мовою сенс, який людина вкладає
у її залежність від того, що стоїть на межі та на початку цього світу». Paul Ricoeur, The Conflict of
Interpretations: Essay in Hermeneutics (New York: Continuum, 1989), 386-387.

«Міт про Адама є антропологічним мітом par excellence: Адам означає “людина”. Але не кожен міт
про першого чоловіка є мітом про Адама […]. Лише міт про Адама є виключно антропологічним.
Це означає, що він має три характеристики.

На першому місці етіологічний міт співвідносить походження зла з прародичем людського роду
так, неначе це відбувається зараз, за обставин, які відповідають нашим […]. 

147

3 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

характер, – знаходимо в ньому in nucleo (у ядрі) майже всі елементи аналізу
людини, до яких новітня, а передусім сучасна, філософська антропологія
є чутливою. Хтось може сказати, що друга глава Книги Буття представляє
створення людини, з погляду її суб’єктивности. Коли порівнюємо дві істо-
рії, то переконуємося, що ця суб’єктивність відповідає об’єктивній реаль­
ності людини, створеної «на образ Божий». Цей факт важливий для бого­
слов’я тіла і з інших причин, та це ми побачимо у наступних дослідженнях.
2. Важливо, що у відповіді фарисеям, коли Христос звертається до «почат-
ку», на першому місці Він вказує на створення людини, покликаючись на
Книгу Буття 1,27: «чоловіком і жінкою сотворив їх», і лише після того звер-
тається до тексту Буття 2,24. Слова, що прямо описують єдність і нероз-
ривність подружжя, можна знайти безпосередньо у контексті другої істо-
рії створення, характерною ознакою якої є окреме створення жінки (пор.
Бут. 2,18-23), тоді як створення першої людини (чоловіка) ми віднаходимо
у книзі Буття 2,5-7. Святе Письмо цю першу людську особу називає «люди-
ною» (’āḏām), а вже з моменту створення першої жінки – «чоловіком» ’îš,
у відношенні до ’iššāh («жінка», оскільки взята від чоловіка = ’îš)5. Крім того,
важливо, що, звертаючись до Книги Буття 2,24, Христос не лише пов’язує
«початок» із таїнством створення, але й веде нас до межі, так би мови-
ти, між людською первісною невинністю та первородним гріхом. Другий

Друга характеристика: етіологічний міт про Адама є  крайньою спробою відділити походження
зла від походження добра; він має на меті встановити радикальне походження зла, відмінного від
більш первісного походження добра речей […]. Ця відмінність між радикальним і первісним є важ-
ливою для антропологічного характеру міту про Адама; це те, що робить чоловіка початком зла
у лоні творіння, яке вже має свій абсолютний початок у творчому акті Бога […].

Третя характеристика міту про Адама: міт підпорядковує центральній постаті первісної людини
деякі інші постаті. Це виявляє тенденцію до децентралізації розповіді, але не применшує першість
постаті Адама». Paul Ricoeur, The Symbolism of Evil (San Francisco: Harper & Row, 1967): 232-234.

«Міт, називаючи Адама, чоловіка, докладно виявляє конкретну універсальність людського зла;
у міті про Адама дух покаяння набуває символу цієї універсальности. Так ми знову бачимо те, що
назвали універсалізувальною функцією міту. Але водночас ми бачимо дві інші функції, які теж
спричинені досвідом покаяння […]. Тому протоісторичний міт вживався не лише для того, щоб уза-
гальнити досвід Ізраїля, застосовуючи його до усього людства, в усіх місцях і в усі часи, але також
щоби поширити на все людство велику напругу між засудженням і милосердям, яка була об’явлена
навчанням пророків в окремому призначенні Ізраїля.

Є ще остання функція міту, мотивована вірою Ізраїля: міт готує шлях до спекулятивного мислен-
ня, досліджуючи момент розриву між онтологічним та історичним». Там само, 241-242.
5 [Примітка упорядника: ’îš та ’iššāh вимовляється «іш» та «ішша» із наголосом на останньому скла-
ді]. На івриті ’îš – «сила» (’yš чи ’wš); ’iššāh навпаки пов’язане з рядом семітських термінів, значення
яких «жінка» або «дружина».

Етимологія, запропонована біблійним текстом, є популярною і вживається, щоб підкреслити єд-
ність походження чоловіка та жінки; видається, що вона підтверджується співзвучністю двох слів.

148

Частина перша. Слова Христа 3

опис створення людини у  Книзі Буття має саме такий контекст. Спершу
ми читаємо: «Потім із ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь
Бог жінку і привів її до чоловіка. І чоловік сказав: “Це справді кість від моїх
костей і плоть від моєї плоті. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чо-
ловіка”» (Бут. 2,22-23). «Так-то полишає чоловік свого батька й матір і при-
стає до своєї жінки, і стануть вони однією плоттю» (Бут. 2,24).

«А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соро-
милися» (Бут. 2,25).

3. Після цих рядків у третій главі Книги Буття розпочинається розповідь
про гріхопадіння чоловіка та жінки, пов’язана з таємничим деревом, ще до
того названим «деревом пізнання добра і зла» (Бут. 2,17). У такий спосіб
виникає інша за своєю суттю ситуація, цілком відмінна від попередньої.
Дерево пізнання добра і  зла є  межею між двома первісними ситуаціями,
про які говорить Книга Буття. Перша ситуація розповідає нам про первіс-
ну невинність, у якій людина (чоловік і жінка) перебуває, як це й було, поза
пізнанням добра і зла, аж до часу, коли вона переступає заборону Творця
і споживає плід із дерева пізнання. Друга ситуація, контрастна до першої,
настає тоді, коли людина, переступивши заповідь Творця за намовою злого
духа, що його символізує змій, певним чином перебуває у  знанні добра
і зла. Друга ситуація розкриває нам стан людської гріховности, на протива-
гу стану первісної невинности.

Хоча Ягвістичний текст загалом дуже стислий, його достатньо, щоб
розрізнити та зіставити ці дві первісні ситуації. Тут ми обговорюємо си-
туації, маючи перед собою розповідь, яка є описом подій. Прецінь, за до-
помогою цього опису та його деталей, стає зрозумілою важлива різниця
між станом людської гріховности та її первісної невинности6. У цих двох

6 «Сама релігійна мова вимагає переходу від “образів” чи радше “образних способів” до “понятій-
них способів” висловлювання.

На перший погляд цей перехід може виглядати лише зовнішньою зміною, маю на увазі, накладе-
ною ззовні. Виглядає, що образна мова вимушена піти шляхом понять на підставах, притаманних
західній культурі. У цій культурі релігійна мова завжди зіставлялася з іншою мовою, мовою філо-
софії, яка є понятійною мовою par excellence […]. Якщо правда те, що релігійний лексикон є зрозу-
мілим лише для спільноти, яка його інтерпретує відповідно до певної традиції інтерпретації, тоді
також правда й те, що не існують традиції інтерпретації, які не є “опосередкованими” певною філо-
софською концепцією.

Тому слово “Бог”, яке у  біблійній традиції отримує своє значення від конвергенції (поєднання)
кількох способів дискурсу (розповідей і пророцтв, законодавчих текстів і книг мудрости, припові-
док і гимнів), – оскільки і точка перетину, і горизонт уникають будь-якої форми, – має розміститися
у понятійному просторі, інтерпретуватися у  термінах філософського Абсолюту, Першого Рушія,
Першопричини, Actus Essendi, Досконалого Буття і  т. д. Отож наше поняття Бога належить до

149

4 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

прямо протилежних ситуаціях систематичне богослов’я вбачало два різні
стани людської природи: status naturae integrae (стан цілісної природи) та
status naturae lapsae (стан упалої природи). Усе це ми дізнаємося з  Ягві­
стичного тексту, 2 та 3 глав Книги Буття, що містять найдавніше слово
одкровення та, вочевидь, мають ключове значення для богослов’я людини
та богослов’я тіла.
Перспектива «відкуплення тіла» (Рим. 8,23)
4. Коли Христос, звертаючись до «початку», вказує своїм співрозмовникам
на слова, написані у Книзі Буття 2,24, Він певною мірою наказує їм пере-
ступити межу, яка пролягає у Ягвістичному тексті Книги Буття між люд-
ським першим і другим досвідом. Він не схвалює того, що Мойсей дозво-
лив «задля жорстокости сердець ваших» і звертається до слів першого бо-
жественного порядку, виразно в цьому тексті пов’язаного з людським ста-
ном первісної невинности. Це означає, що цей порядок не втратив своєї
сили, хоча людина втратила свою первозданну невинність. Відповідь Хрис-
та є рішучою та зрозумілою. Тому ми мусимо зробити нормативний ви-
сновок, який має важливе значення не лише для етики, але передусім для
богослов’я людини та богослов’я тіла, яке як особливий аспект богослов-
ської антропології засноване на слові Бога, котрий об’являє себе. Ми спро-
буємо зробити такі висновки на наступній зустрічі.

4 загальна авдієнція 26 вересня 1979 року
(Insegnamenti, 2, no. 2 [1979]: 378–382)

1. Коли Христос відповідає на запитання про єдність і нерозривність по-
дружжя, Він звертається до слів із Книги Буття на цю тему. У наших двох
попередніх рефлексіях ми проаналізували обидва тексти, так звані розпо-
віді Елогіста (Бут. 1) і Ягвіста (Бут. 2). Сьогодні ж підсумуємо ці аналізи.

Апелюючи до «початку», Христос просить своїх співрозмовників вийти
за межу, яка в Книзі Буття розділяє стан первісної невинности та стан грі-
ховности, котрий розпочався після гріхопадіння. 

онтотеології, у межах якої вона організовує цілу констеляцію ключових слів богословської семан-
тики, але у межах значень, прописаних метафізикою». Paul Ricoeur, “Biblical Hermeneutics”, Semeia 4
(1975): 29-145, тут 129-130.

Питання, чи метафізична редукція дійсно виражає зміст символічної та метафізичної мови, – це
вже окрема тема.

150

Частина перша. Слова Христа 4

Символічно ця межа може бути пов’язана з деревом пізнання добра та
зла, яке відокремлює дві діяметрально протилежні ситуації у тексті Ягвіс-
та: первісну невинність і первородний гріх. Ці ситуації мають свій вимір
у душі людини, у її найсокровеннішому [бутті], у знанні, свідомості, сові-
сті, виборі та рішенні. І все це в стосунках із Богом, Творцем, який у тексті
Ягвіста (Бут. 2-3) є водночас Богом завіту, найдавнішого завіту між Твор-
цем і Його творінням, тобто людиною. Дерево пізнання добра та зла як ви-
раження і  символ завіту з  Богом, розірваного в  серці людини, окреслює
і протиставляє дві цілком різні ситуації: первісну невинність і первород-
ний гріх, разом із успадкованою гріховністю людини, яка від нього похо-
дить. Однак слова Христа, які звертаються до «початку», дозволяють нам
простежити сутнісну тяглість у людині та зв’язок між її двома різними
станами чи вимірами. Стан гріха є частиною «історичної людини», люди-
ни, про яку читаємо в Матея 19, тобто частиною тодішніх Христових спів-
розмовників, але так само й усіх потенційних і фактичних співрозмовни-
ків на будь-якому етапі історії, зокрема й людини сучасної. Проте в кожній
без винятку людині, цей стан – «історичний» стан – глибоко сягає корін-
ням у богословську «передісторію», котра є станом первісної невинности.

2. Це не питання лише діялектики. Закони пізнання відповідають законам
буття. Неможливо зрозуміти стан «історичної» гріховности безвідносно до
стану первісної (у певному значенні «доісторичної») та фундаментальної
невинности (і Христос дійсно апелює до неї). Виникнення гріховности як
стану, як виміру людського існування було від самого початку пов’язане
з дійсною людською невинністю як первісним і фундаментальним станом,
як виміром особи, створеної «на образ Божий». І цей пункт стосується не
лише першої людини, чоловіка та жінки, як dramatis personae (лат.: дійо-
вих осіб – прим. пер.) і протагоністів подій, описаних у Ягвістичній розпо-
віді у Книзі Буття 2 і 3, але й усього історичного перебігу людського існу-
вання. Отож історична людина закорінена, так би мовити, у її одкровен-
ну богословську передісторію; через це кожен пункт її історичної гріховнос-
ти мусить пояснюватися (стосовно і душі, і тіла) у відношенні до первісної
невинн­ ости. Можна сказати, що це відношення є  «спів-успадкуванням»
гріха, і зокрема – первородного гріха. Тоді як у кожній історичній людині
цей гріх означає стан втраченої благодаті, він несе зі собою відношення до
цієї благодаті, яка була саме благодаттю первісної невинности.

151

4 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

3. Коли Христос, відповідно до Матея 19, звертається до «початку», Він
вказує не тільки на стан первісної невинности як на загублений горизонт
людського існування в історії. Словам, які виходять із Його уст, ми маємо
право приписувати всю глибину вираження таїнства відкуплення. На-
справді, вже в контексті самої Ягвістичної розповіді з Книги Буття 2 і 3 ми
засвідчуємо момент, коли людина – чоловік і жінка – після розірвання най-
давнішого завіту зі своїм Творцем, отримує першу обітницю відкуплення
у  словах так званого Протоєвангелія в  Книзі Буття 3,157 і  починає жити
в богословській перспективі відкуплення. Так «історична» людина – а отже,
і Христові співрозмовники, про яких йдеться у Матея 19, і людина сього-
дення – бере участь у цій перспективі. Вона бере участь не лише в історії
людської гріховности як спадкоємний, але водночас особовий та неповтор-
ний суб’єкт цієї історії, але й в історії спасіння також – як її суб’єкт і спів­
творець. Тому вона не просто виключена з первісної невинности через свою
гріховність, але заразом відкрита до таїнства спасіння, здійсненого у Хрис-
ті та через Христа. Святий апостол Павло, автор Послання до Римлян, ви-
ражає цю перспективу відкуплення, у якій живе «історична» людина, пи-
шучи: «Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі
стогнемо, очікуючи усиновлення, відкуплення нашого тіла» (Рим. 8,23). Ми
не можемо забути цю перспективу, якщо стежимо за словами Христа, який
звертається до «початку» у  своєму діялозі про нерозривність подружжя.
Якщо той «початок» вказує лише на створення людини «чоловіком і жін-
кою», якщо, як ми вже зазначали, Христос тільки провадить своїх співроз­
мовників через межу людського стану гріха до первісної невинности та

7 Вже грецький переклад Старого Завіту, Септуаґінта, який сягає приблизно II століття до Р. Х., ін-
терпретує текст Буття 3,15 у  месіянському значенні, використовуючи чоловічий займенник autos
стосовно грецького іменника середнього роду sperma [сім’я] (semen у Вульґаті). Єврейська традиція
продовжує це тлумачення.

Християнська екзегеза, починаючи зі св. Іринея (Adv. Haer. III, 23, 7), розглядає цей текст як «Про-
тоєвангеліє [перше Євангеліє]», яке заздалегідь розповідає про перемогу Ісуса Христа над сатаною.
Хоча останніми століттями дослідники Писання інтерпретували цей уривок по-різному, а деякі за-
перечили месіянське тлумачення, все ж таки тепер відбувається повернення до цього пояснення
у зовсім іншому аспекті. Фактично, автор Ягвістичного тексту об’єднує передісторію з  історією
Ізраїля – історією, яка сягає свого найвищого вияву в месіянській династії Давида, котра сповняє
обітницю, дану в Книзі Буття 3,15 (див. 2 Сам. 7,12).

Новий Завіт також зобразив сповнення обітниці в месіянській перспективі: Ісус – це Месія з роду
Давида (Рим. 1,3; 2 Тим. 2,8), народжений від жінки (Гал. 4,4), новий Адам-Давид (1 Кор. 15), котрий
повинен володіти, «поки не покладе всіх ворогів йому під ноги» (1 Кор. 15,25). Зрештою, він пред-
ставляє остаточне сповнення пророцтва з Книги Буття 3,15 (Од. 12,1–10), яке, хоч і не є чітким і без-
посереднім передбаченням про Ісуса як Месію Ізраїля, все ж веде до Нього через царську та месіян-
ську традицію, яка об’єднує Старий і Новий Завіти.
152

Частина перша. Слова Христа 4

не відкриває цим самим перспективу «відкуплення тіла», то Його відпо-
відь взагалі не може бути зрозуміла адекватно. Саме ця перспектива від-
куплення тіла гарантує тяглість і єдність між успадкованою гріховністю
людини та її первісною невинністю, незважаючи на те, що впродовж історії
ця невинність була незворотно втрачена. Також очевидно, що насамперед
Христос має право відповісти на запитання учителів закону та завіту (як
читаємо в Матея 19 і Марка 10) у перспективі відкуплення, на якій і ґрун-
тується завіт.

4. Коли в контексті окресленого в такий спосіб богослов’я тілесної люди-
ни ми розмірковуємо над методом подальшого аналізу одкровення «по-
чатку», у якому звернення до перших глав Книги Буття є ключовим, му-
симо одразу звернути увагу на фактор, котрий особливо важливий для
бого­словської інтерпретації, бо полягає у зв’язку між одкровенням і досві-
дом. У тлумаченні одкровення про людину, а передусім про тіло, ми повин­
ні зі зрозумілих причин звертатися до досвіду, бо тілесну людину найпер-
ше сприймаємо з досвіду. У світлі цих фундаментальних роздумів переко-
нуємося, що цей наш «історичний» досвід повинен зупинитися на порозі
первісної людської невинности, адже він не відповідає їй. Усе ж, враховую-
чи ті самі вступні міркування, ми мусимо впевнитися, що в цьому випадку
наш людський досвід є легітимним засобом для богословської інтерпрета-
ції, і  що в  деякому сенсі він є  незмінною точкою відліку, до якої повер-
таємось, інтерпретуючи «початок». Детальніший аналіз тексту прояснить
наше бачення.

5. Видається, що слова, цитовані з  Послання до Римлян 8,23 найкраще
виражають напрям нашого дослідження, центром якого є одкровення того
«початку», до якого Христос звертається у  своєму діялозі про нерозрив-
ність подружжя (Мт. 19; Мр. 10). Наші подальші аналізи, також базовані
на перших главах Книги Буття, обов’язково відображатимуть правдивість
слів святого апостола Павла: «Ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі
в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, відкуплення нашого тіла». Якщо
займемо позицію настільки глибинної гармонії з  досвідом8, «початок»

8 Коли ми говоримо про взаємозв’язок між «досвідом» і «одкровенням», а насправді про дивовиж-
ний збіг (конвергенцію) між ними, ми лише хочемо спостерігати за тим, що людина в своєму тепе-
рішньому стані існування в тілі переживає багато обмежень, страждань, пристрастей, слабкостей
і, зрештою, саму смерть, яка водночас співвідносить її існування з іншим, відмінним станом чи ви-
міром. Коли святий Павло говорить про «відкуплення тіла», він говорить мовою одкровення; досвід

153

5 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

промовить до нас безміром світла, джерелом якого є  одкровення, якому
богослов’я над усе прагне відповідати. Продовження аналізу пояснить нам,
чому і в якому сенсі це є богослов’ям тіла.

2. Значення первісної самотности

5 загальна авдієнція 10 жовтня 1979 року
(Insegnamenti, 2, no. 2 [1979]: 712–716)

1. У минулій рефлексії цього циклу ми зробили попередній висновок із
Книги Буття про створення людини чоловіком і жінкою. Господь наш Ісус
звернувся до цих слів, тобто до «початку», в діялозі про нерозривність по-
дружжя (див. Мт. 19,3-9; Мр. 10,1-12). Однак наш висновок ще не є завер-
шенням ряду аналізів. Насправді, ми мусимо перечитати розповіді з Книги
Буття 1 та 2 у ширшому контексті, що дозволить нам встановити низку зна-
чень давнього тексту, до якого апелює Христос. Отже, сьогодні будемо роз-
мірковувати про значення первісної самотности людини. 
Подвійний контекст
2. Відправною точкою для таких роздумів є ось ці слова з Книги Буття: «Не
добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього»
(Бут.  2,18). Саме Бог Ягве промовляє ці слова. Вони є  частиною другого
опису про створення людини, а тому походять із Ягвістичної традиції. Як
ми вже згадували раніше, прикметно, що в  тексті Ягвіста розповідь про
створення людини (чоловіка) є окремим уривком (див. Бут. 2,7), який пе-
редує розповіді про створення першої жінки (див. Бут. 2,21-22). Тому важ-
ливим є  те, що першу людину (’āḏām), створену з «земного пороху», ви-
значають як «чоловіка» (’îš) тільки після створення першої жінки. Тобто,

не здатен навсправжки осягнути цей зміст чи радше реальність. Водночас, у межах цього змісту як
цілости автор Послання до Римлян 8,23 використовує все, що йому дане, як певним чином і кож-
ній людині (незалежно від її стосунку до одкровення), через досвід людського існування, що є існу-
ванням у тілі.

Тому ми маємо право говорити про взаємозв’язок між досвідом і  одкровенням; ми дійсно мо-­
жемо ставити питання про їхнє відношення одне до одного, навіть якщо багато хто думає, що
між ними проходить лінія повної антитези та радикальної антиномії. Ця лінія, на їхню думку,
обов’язк­ ово повинна проходити між вірою та наукою, між теологією та філософією. Формулю­
ючи цю точку зору, вони розглядають переважно абстрактні поняття, а не людську особу як живий
суб’єкт.

154

Частина перша. Слова Христа 5

коли Бог Ягве говорить слова про самотність, він пов’язує її зі самотністю
«людини» як такої, а не тільки чоловіка9.

Складно все ж таки робити далекоглядні висновки, базуючись тільки
на цьому факті. Проте весь контекст самотности, про яку йдеться у Книзі
Буття  2,18, переконує нас у  тому, що тут ми маємо справу з самотністю
«людини» (чоловіка та жінки), а  не лише з самотністю людини-чоловіка,
спричиненою відсутністю жінки. Отож на основі цілого контексту видаєть-
ся, що ця самотність має два значення: перше походить із самої природи
людини, себто з її людськости (це помітно в розповіді з Бут. 2), а друге вип­
ливає зі взаємозв’язку між чоловіком і жінкою та певною мірою проявляєть­
ся через перше значення. Детальний аналіз опису мав би це підтвердити. 

3. Проблема самотности розкривається тільки в контексті другої розповіді
про створення людини. Перша розповідь не зачіпає її. Там людина створе-
на однією дією як «чоловік і жінка» («І сотворив Бог людину на свій образ;
на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут. 1,27)).
Друга розповідь, котра, як ми вже зазначили, спочатку висвітлює створен-
ня чоловіка, а потім жінки з «ребра» його, концентрує нашу увагу на тому
факті, що «чоловік – самотній», і це виявляється фундаментальною антро-
пологічною темою, яка деяким чином передує темі, котра виникає на під-
ставі факту, що людина є  чоловіком і  жінкою. Ця тема передує не лише
хронологічно, а  й радше екзистенційно: вона передує «за своєю приро-
дою». Ось як тема людської самотности постане з погляду богослов’я тіла,
якщо нам вдасться глибше проаналізувати розповідь про друге сотворен-
ня у Книзі Буття 2.

Людина в пошуках своєї сутности
4. Твердження Бога Ягве: «Не добре чоловікові бути самому» виникає не
тільки в  безпосередньому контексті рішення створити жінку («сотворю
йому поміч, відповідну для нього»), але й  у ширшому контексті мотивів
і обставин, котрі глибше пояснюють значення первісної самотности

9 Текст на івриті постійно називає першого чоловіка hā’āḏām, тоді як термін ’îš (чоловік) вводиться
лише тоді, коли виникає контраст із ’iššāh (жінка). Отже, людина була самотньою навіть без відно-
шення до статі. 

Однак у  перекладі на деякі європейські мови важко виразити це поняття Книги Буття, тому
що «люд­ ина» та «чоловік» зазвичай позначаються тим самим словом: «homo», «uomo», «homme»,
«hombre», «man». (В українському перекладі розмежовуємо поняття «людина» (human being, human,
man) та «чоловік» (man, male) – прим. пер.)

155

5 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

людини. Розповідь Ягвіста пов’язує створення людини передусім із потре-
бою «порати землю» (Бут. 2,5), і це, здається, відповідає заклику підпоряд-
ковувати собі землю та володіти нею з  першої розповіді (див. Бут.  1,28).
Відтак у  другій розповіді про створення йдеться про оселення людини
«в Едемському саді», а також про її стан первісної щасливости. До цього
моменту людина є об’єктом творчої дії Бога Ягве, який, водночас будучи
Законодавцем, встановлює умови першого завіту з людиною. Вже сам цей
божественний вчинок підкреслює людську суб’єктність. Далі суб’єктність
виражається тоді, коли «сотворив Господь Бог з землі всіляких польових
звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він
назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і зва-
лось» (Бут. 2,19). Отже, перше значення первісної самотности людини базу-
ється на специфічному «тесті» або ж на випробуванні, яке людина має про-
йти перед Богом (і певною мірою перед собою теж). Через цей «тест» люди-
на усвідомлює власну вищість, тобто те, що її не можна поставити на один
рівень із будь-якою іншою живою істотою на землі. 

Дійсно, так і написано: «Як саме чоловік назве кожне живе сотворіння,
щоб воно так і звалось» (Бут. 2,19). «І дав чоловік назви всякій скотині, вся-
кому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка
не знайшлося помочі, йому придатної» (Бут. 2,20).
5. Ціла та частина тексту, без сумніву, є вступом до розповіді про створен-
ня жінки. Поза тим, вона має ще й власне глибоке значення, незалежне від
цього створення. Отже, створена людина з першого моменту свого існу-
вання перед Богом шукає своє буття, так би мовити, своє визначення, а як
тепер кажуть, «власну ідентичність». Спостереження, що людина «є само-
тня» посеред усього видимого світу, а зокрема й серед інших живих істот,
у цьому пошуку має негативне забарвлення, адже виражає те, чим людина
«не є». Проте спостереження, що вона не може ідентифікувати свою сут-
ність із видимим світом живих істот (animalia), воднораз є і позитивним
аспектом для первинного пошуку: навіть якщо це спостереження ще не
є  повним визначенням, воно, однак, є  одним із його елементів. Послуго­
вуючись Аристотелівською традицією логіки й антропології, можемо ви-
значити цей елемент як «найближчий рід» (genus proximum)10.

10 «Сутнісне (quidditive) визначення – це твердження, що пояснює суть або природу речей. Воно
буде сутнісним, коли ми можемо визначити річ за її proximate genus [найближчим родом] і specific
differentia [видовою відмінністю].

156

Частина перша. Слова Христа 5

6. Ягвістична розповідь дозволяє нам виявити й інші елементи цього за­
хопливого уривка, в  якому людина опиняється наодинці з  Богом, насам-
перед, щоб виразити через перше самовизначення власне самопізн­ ання як
перший і  фундаментальний прояв людськости. Самопізнання йде поруч
із пізнанням світу, всіх видимих створінь, усіх живих істот, яким люди-
на дала різні імена, щоб підтвердити власну несхожість із ними. У такий
спосіб свідомість виявляє людину як когось, хто має здатність пізнання
видимого світу. Маючи це знання, котре змушує її деякою мірою вийти
поза буття, людина одночасно виявляє себе собі у  всій відмінності свого
буття. Вона не тільки сутнісно та суб’єктивно самотня. Насправді, само-
тність також означає суб’єктність людини, яка формується через самопіз-
нання. Людина самотня, бо «відмінна» від видимого світу, від світу живих
істот. Коли ми аналізуємо текст Книги Буття, то певним чином засвідчуємо
те, як людина з  першим актом самосвідомости «виокремлює себе» перед
Богом Ягве з усього світу живих істот (animalia), як вона послідовно ви-
являє себе собі й  водночас утверджується у  видимому світі як «особа».
Цей процес пошуку визначення самої себе дуже чітко окреслений у Книзі
Буття 2,19-20 і веде не лише – знову спираючись на Аристотелівську тра­
дицію – до вказівки на genus proximum [«найближчий рід»], виражений
у Бут. 2 словом «назвав» (якому відповідає видова відмінність (differentia),
за визначенням Аристотеля – nous [ум], zōon noētikon: «мисляча жива іс-
тота»). Він веде також до першого окреслення людської істоти як людської
особи з відповідною суб’єктністю, яка її характеризує. 

Тут ми перериваємо аналіз значення первісної самотности людини. По-
вернемося до нього за тиждень.

Proximate genus включає усі сутнісні елементи вищих родів, а тому включає всіх істот, спорідне-­
них або схожих за своєю природою до речі, якій ми даємо визначення; specific differentia, з іншого
боку, вносить відмінність, що відокремлює цю річ від усіх інших, які мають подібну природу, пока-
зуючи, чим вона відрізняється від інших, з якими може бути помилково ототожнена.

“Людина” визначається як “раціональна тварина”; “тварина” – її proximate genus, “раціональна” –
її specific differentia. Найближчий рід “тварина” містить у  своєму розумінні всі найважливіші еле-
менти вищих родів, тому що тварина є “чутливою, живою матеріяльною субстанцією”. […] Specific
differentia “раціональна” відрізняє “людину” від решти “тварин”. Вона робить її власним видом і від-
різняє від усіх інших “тварин” та всіх родів понад твариною, включаючи рослини, неодушевлені тіла
та субстанцію.

Крім того, оскільки specific differentia є визначальним елементом в сутності людини, вона вклю-
чає всі характерні “властивості”, які є в природі людини як людини, а саме: мовленнєву здатність,
моральність, управління, релігію, безсмертя та інші реалії, яких немає у всіх інших істот матеріяль-
ного світу». C. N. Bittle, The Science of Correct Thinking, Logic, 12th ed. (Milwaukee: Bruce, 1947), 73-74.

157

6 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

Самотність і суб’єктність
6 загальна авдієнція 24 жовтня 1979 року
(Insegnamenti, 2, no. 2 [1979]: 841–844)

1. У попередній бесіді ми почали аналізувати значення первісної самотнос-
ти людини. Відправною точкою став текст Ягвіста, а саме такі слова: «Не
добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього»
(Бут. 2,18). Аналіз відповідних уривків Книги Буття (див. Бут. 2) допоміг
нам зробити несподівані висновки щодо антропології, тобто фундамен-
тальної науки про людину, яка міститься у цій книзі. Дійсно, у декількох ре-
ченнях стародавній текст окреслює людину як особу з характерною для неї
суб’єктністю. Коли Бог Ягве дає першій людині, сформованій у такий спо-
сіб, заповідь стосовно всіх дерев, що ростуть «в Едемському саді», а перш
за все – стосовно дерева пізнання добра та зла, це додає аспект вибору та
самовизначення (тобто свобідної волі) до нарису людини, описаного вище.
Так образ людини як особи, наділеної власною суб’єктністю, постає перед
нами як завершений у цьому першому ескізі.

Поняття первісної самотности охоплює і самоусвідомлення, і самовиз-
начення. Те, що людина є  самотня, містить цю онтологічну структуру та
водночас вказує на справжнє розуміння. Без цього ми не зможемо пра-
вильно тлумачити наступні слова, які є  прелюдією до створення першої
жінки: «Сотворю йому поміч». Але передусім без цього глибокого значен-
ня первісної самотности людини не можна зрозуміти та правильно інтер-
претувати цілий стан людини, створеної на образ Божий, який є  станом
першого – по суті, первісного – завіту з Богом.
2. Ця людина, про яку розповідь першої глави каже, що вона була створе-
на «на образ Божий», у  другій розповіді проголошується суб’єктом заві-
ту, тобто суб’єктом, сформованим як особа, відповідно до виміру «парт-
нер Абсолюту», оскільки вона повинна свідомо розрізняти й обирати між
добром і  злом, між життям і  смертю. Слова першої заповіді Бога Ягве
(Бут. 2,16-17), які прямо говорять про підпорядкування і  залежність
людини-творіння від її Творця, непрямо розкривають саме цей рівень лю-
дини як суб’єкта завіту та «партнера Абсолюту». Людина самотня через
свою людськість, через те, ким вона є, а  заразом і  те, які унікальні, екс-
клюзивні та неповторні стосунки має з Богом. Антропологічне визначен-
ня у Ягвістичному тексті по-своєму підходить до богословської дефініції

158

Частина перша. Слова Христа 6

людини, котру знаходимо в  першій розповіді про творення («Сотворімо
людину на наш образ і на нашу подобу» (Бут. 1,26)).

Самотність і значення тіла
3. Людина, створена у  такий спосіб, належить до видимого світу; вона
є  тілом серед тіл. Знову розглядаючи та частково реконструюючи зна-
чення первісної самотности, ми застосовуємо його до людини в  її цілос-
ті. Тіло, за допомогою якого людина бере участь у видимому створеному
світі, водночас приносить їй усвідомлення, що вона самотня. По-іншому
вона не здатна була би дійти до такого переконання, до якого вона дійсно
дійшла (як читаємо у Бут. 2,20), якби її тіло не допомогло їй це зрозуміти,
роблячи це очевидним для неї. Усвідомлення самотности могло похитну-
тися виключно через тіло. Базуючись на досвіді власної тілесности, людина
(’āḏām) могла зробити висновок, що субстанційно вона подібна на інших
істот (animalia). На противагу до цього, як ми читаємо, вона не зробила та-
кого висновку, а дійсно переконалася, що була самотня. Текст Ягвіста ніко-
ли прямо не говорить про тіло; навіть кажучи: «Тоді Господь Бог утворив
чоловіка з земного пороху», він говорить про людину, а не про тіло. Однак
цілісна розповідь є підґрунтям для сприймання людини, створеної у види-
мому світі, саме як тіла серед тіл.

Аналіз тексту Ягвіста дозволяє нам відтак пов’язати первісну самот­
ність людини з  усвідомленням тіла, через яке людина відрізняє і  «відо-
кремлює себе» від усіх animalia, і через яке вона є особою. Можна впевнено
стверджувати, що сформована у  такий спосіб людина водночас має
усвідом­лення і розуміння сенсу свого тіла. Ба більше, вона спирається на
досвід первісної самотности.

4. Усе це можна вважати прихованими змістами другої розповіді про ство-
рення людини й аналіз тексту дозволяє нам широко їх розвинути. 

Коли на початку тексту Ягвіста, навіть до того, коли йдеться про ство-
рення людини «з земного пороху», ми читаємо: «Не було ще на землі ніякої
польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не по-
силав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю» (Бут. 2,5), то ми
правильно асоціюємо цей уривок із тим моментом у першій розповіді, де
висловлена божественна заповідь: «Наповняйте землю та підпорядковуйте
її собі» (Бут. 1,28). Друга розповідь відкрито натякає на працю людини для
впорядкування землі. Перший фундаментальний засіб управління землею

159

7 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

знаходимо в самій людині. Людина може володіти землею, тому що тіль-
ки вона – і ніхто з інших живих істот – здатна «порати» та перетворювати
її, відповідно до власних потреб («вона зробила водний канал для зрошен-
ня ґрунту»). Цей перший нарис конкретної людської діяльности видаєть-
ся частиною визначення людини, як воно випливає з аналізу Ягвістичної
розповіді. Як результат, можемо стверджувати, що цей нарис є внутрішньо
притаманним значенню первісної самотности та належить до того її вимі-
ру, завдяки якому людина від самого початку була у видимому світі як тіло
серед тіл і відкривала значення власної тілесности.

Ми повернемося до цієї теми в наступних роздумах.

7 загальна авдієнція 31 жовтня 1979 року
(Insegnamenti, 2, no. 2 [1979]: 1007–1010)

1. Сьогодні нам знову варто повернутися до значення первісної самотнос-
ти людини, яке випливає передусім з аналізу Ягвістичного тексту Книги
Буття 2. Як ми вже зазначали у попередніх рефлексіях, біблійний текст до-
зволяє нам увиразнити не тільки усвідомлення людського тіла (людина
створена у видимому світі як «тіло серед тіл»), але й значення самого тіла.

Беручи до уваги стислість біблійних текстів, не можемо надто розши-
рювати їхні імпліцитні змісти. Проте ми точно порушуємо центральну
проблему антропології. Усвідомлення тіла здається ідентичним, у  цьому
випадку, з  відкриттям складности своєї структури, яка, зрештою, базую-
чись на філософській антропології, полягає в стосунку між душею і тілом.
Текст Ягвіста виражає цю складність власною мовою (себто власною тер-
мінологією) у словах: «Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного поро-
ху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою»
(Бут. 2,7)11. Ба більше, сама ця людина, «жива істота», постійно відрізняє
себе від інших живих істот видимого світу. Передумовою самовиокрем-
лення людини є  те, що тільки вона здатна «порати землю» (див Бут.  2,5)
та «підпорядковувати її» (див. Бут.  1,28). Можемо сказати, що від самого
початку усвідомлення «переваги», яке вписане у визначення людства, ви-
никло з типово людської практики чи поведінки. Це усвідомлення прино-­
сить особливе сприйняття значення власного тіла, котре випливає з того,

11 Біблійна антропологія розрізняє в людині не так «тіло» та «душу», як «тіло» і «життя». Тут біблій-
ний автор представляє передавання дару життя «диханням», яке залишається власністю Бога: коли
Бог забирає його назад, людина повертається до пороху, з якого її утворив Бог (див. Йов. 34,14-15;
Пс. 104,29-30).

160

Частина перша. Слова Христа 7

що завданням людини є «порати землю» та «підпорядковувати її». Усе це
було би неможливим без типово людської інтуїції значення власного тіла.

2. Тому, здається, варто говорити насамперед про цей аспект, а не про про-
блему антропологічної складности в метафізичному сенсі. Якщо первісний
опис людської свідомости, зазначений у тексті Ягвіста, включає як цілість
також і тіло, якщо він містить перше свідчення відкриття власної тілеснос-
ти (і навіть, як ми вже казали, сприйняття значення власного тіла), то все
це виявляється не на підставі первинного метафізичного аналізу, а на ос­
нові конкретної суб’єктности людини. Людина є суб’єктом не тільки через
свої самоусвідомлення і самовизначення, але й завдяки власному тілу. Бу-
дова тіла така, що дозволяє їй бути автором справді людської діяльнос-
ти. У цій діяльності тіло виражає особу. Тіло є таким у всій своїй матері-
яльності («Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху»), проникнé та
прозоре настільки, що дає зрозуміти, ким є людина (і ким вона повинна
бути), завдяки структурі свідомости та самовизначення. На цьому ґрунту-
ється засадниче сприйняття значення власного тіла, яке, аналізуючи пер-
вісну самотність людини, неможливо не виявити.

Вибір між смертю і безсмертям
3. Отож із цим фундаментальним розумінням значення власного тіла як
суб’єкта давнього завіту з Творцем людина опиняється перед таємницею
дерева пізнання: «Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: З усякого
дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того
самого дня, коли з  нього скуштуєш, напевно вмреш» (Бут. 2,16-17). Пер-
вісне значення самотности людини спирається на досвід існування, який
вона отримала від Творця. Це людське існування характеризується саме
суб­­ ’єктністю, яка включає також значення тіла. Але чи могла би людина,
котра у своїй первісній свідомості мала тільки досвід існування, тобто жит-
т­ я, зрозуміти значення слів «напевно вмреш»? Чи вдалося би їй зрозуміти
сенс цих слів через складну будову даного їй життя, коли «Господь Бог […]
вдихнув йому в ніздрі віддих життя»? Можемо припустити, що це абсолют-
но нове слово з’явилося на горизонті людської свідомости без того, щоб
во­на досвідчила коли-небудь цю реальність, і водночас це слово постало пе-
ред нею як радикальна антитеза до всього того, чим людина була наділена.

Вперше людина почула слова «напевно вмреш», не переживаючи нічо-
го схожого до того моменту, але, з іншого боку, вона не могла не пов’язати

161

7 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

значення смерти з тим виміром життя, яким вона втішалася доти. Слова
Бога Ягве, адресовані людині, підтверджують залежність її існування і по-
казують людину як обмежену істоту, яка за своєю природою здатна до не-
існування. Ці слова поставили проблему смерти в умовний спосіб: «Якщо
з нього скуштуєш, напевно вмреш». Людина, котра почула ці слова, мусила
знайти їхню правду у внутрішній структурі власної самотности. Зрештою,
від неї, від її рішення та вільного вибору залежало, чи ввійде вона з цією
самотністю також і в коло антитези, яке їй об’явив Творець через дерево
пізнання добра та зла, і чи присвоїть собі досвід вмирання та смерти. По-
чувши слова Бога Ягве, людина повинна була зрозуміти, що дерево пізнан-
ня пустило своє коріння не тільки «в Едемському саді», але й у її людськос-
ті. Крім того, вона мала би зрозуміти, що це таємниче дерево приховувало
в собі до цього моменту невідомий їй вимір самотности, вимір, яким Тво-
рець наділив її з-поміж інших живих істот, тварин, яким вона, ця людина
«дала імена», – в присутності самого Творця – щоби зрозуміти, що жодна
із них не була схожа на неї.
4. Коли фундаментальний сенс власного тіла людина вже встановила через
свою відмінність від решти істот, коли стало очевидно, що «невидиме» ви-
значає людину більше, ніж «видиме», тоді вона постала перед вибором, що
його чітко та безпосередньо Бог Ягве пов’язав із деревом пізнання добра та
зла. Вибір між смертю і безсмертям, що випливає із Буття 2,17, виходить за
межі сутнісного значення людського тіла, оскільки воно наповнюється ес-
хатологічним смислом не лише тіла, але й самої людськости, відмінної від
усіх живих істот, від «тіл». Однак ця альтернатива по-особливому стосуєть-
ся тіла, створеного з «земного пороху».

Щоби не продовжувати цей аналіз, ми обмежимося спостереженням,
що альтернатива між смертю і безсмертям від початку ввійшла у визначен-
ня людини та що вона «від початку» належить до значення її самотности
перед самим Богом. Це первісне значення самотности, для якого характер-
ний вибір між смертю і безсмертям, також є фундаментальним для всього
богослов’я тіла.

На цьому наразі підсумовуємо наші роздуми про значення первісної
самотности людини. Це спостереження, що випливає виразно та зрозумі-
ло з текстів Книги Буття, спонукає нас до роздумів над текстами так само,
як і  над людиною, котра, мабуть, занадто мало усвідомлює істину, яка її
стосується, і яка міститься вже в перших главах Біблії.

162

Частина перша. Слова Христа 8

3. Значення первісної єдности

Єдність двох

8 загальна авдієнція 7 листопада 1979 року
(Insegnamenti, 2, no. 2 [1979]: 1071-1076)

1. Слова з  Книги Буття: «Не добре чоловікові бути самому» (Бут. 2,18) –
це вступ до розповіді про сотворення жінки. В цій розповіді виявляєть-
ся значення первісної самотности, яке стає частиною значення первісної
єдности, суть котрої становлять слова з Книги Буття 2,24. Саме на ці слова
Ісус звертає увагу своїх співрозмовників-фарисеїв: «Тому покине чоло-
вік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть двоє однією плоттю»
(Мт. 19,5). Оскільки Христос цитує ці слова, звертаючись до початку, то
ми повинні з’ясувати значення цієї первісної єдности, закоріненої у факті
створення людини як чоловіка та жінки.

Опис сотворення із Книги Буття 1 не згадує про первісну самотність,
оскільки людина є «чоловіком і жінкою» від самого початку. Ягвістичний
текст із Книги Буття 2, навпаки, спонукає нас спершу думати тільки про
людину настільки, наскільки вона завдяки тілу належить до видимого
світу, водночас виходячи поза його межі; тоді він спонукає нас думати про
цю ж людину, але крізь двоїстість статей. Тілесність і статевість не є про-
сто ідентичними. Хоча у своїй будові людське тіло має ознаки статі та за
своєю природою є або чоловічим, або жіночим, але той факт, що людина
є «тілом», належить до глибшої структури особового суб’єкта, аніж факт,
що людина, згідно зі своєю тілесною будовою, є  також або чоловіком, або
жінкою. На тій підставі значення первісної самотности, яке можна засто-
сувати просто до «людини», є сутнісно первинним відносно значення пер-
вісної єдности. Первісна єдність базується на чоловічості та жіночості як
на двох відмінних «втіленнях», тобто двох способах, у яких та сама люди-
на, створена «на образ Божий» (Бут. 1,27), є «тілом».

2. Коли звертаємось до Ягвістичного тексту, де створення жінки описане
окремо (Бут. 2,21-22), нам необхідно пам’ятати про «образ Божий» із пер-
шої розповіді про сотворення світу. Своєю мовою і  стилем друга розпо-
відь про створення зберігає усі характеристики Ягвістичного тексту. Спо-
сіб розповіді відповідає способу мислення тієї історичної епохи, до якої
належить цей текст. Згідно з  сучасною філософією релігії і  мови, можна

163

8 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

сказати, що тут ми стикаємося із мітологічною мовою. У такому випадку,
термін «міт» насправді означає не розповідь вигаданого казкового змісту,
а лише архаїчний спосіб вираження глибшого змісту. Під пластом давньої
розповіді відкриваємо дійсно дивовижний за якістю та стислістю викладу
правд біблійний текст. Також варто додати, що другий опис створення лю-
дини – це своєрідна форма діялогу між людиною і Богом-Творцем, що най-
більш очевидно на етапі, коли людина (’āḏām) остаточно створена як чоло-
вік і жінка (’îš / ’iššāh)12. Творіння відбувається одночасно, неначе у двох ви-
мірах: дія Бога Ягве, який творить, розкривається відповідно до процесу
людської свідомости.
3. Так говорить Бог Ягве: «Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому
поміч, відповідну для нього» (Бут. 2,18). І одночасно чоловік підтверджує
власну самотність (Бут. 2,20). Далі читаємо: «Тоді Господь Бог навів глибо-
кий сон [або стан несвідомости] на чоловіка і, коли він заснув, узяв одне
з його ребер і затулив те місце плоттю. Потім з ребра, що його взяв від чо-
ловіка, утворив Господь Бог жінку і  привів її до чоловіка» (Бут. 2,21-22).
Взявши до уваги особливість біблійної мови, треба передовсім сказати,
що цей глибокий сон у Книзі Буття, в якому дія Бога Ягве занурює чолові-
ка в підготування до нового творчого акту, спонукає до посилених розду-
мів. На тлі сучасної ментальности, яка шляхом аналізу підсвідомости зви-
кла пов’язувати світ сновидінь із сексуальним змістом, цей глибокий сон
може викликати схожі асоціяції13. Однак цей біблійний опис сотворення

12 Єврейський термін ’āḏām виражає колективне поняття виду людина, тобто людину, яка репре-
зентує людство. У Святому Письмі людину як індивіда названо за допомогою висловлювання: «син
людський» – ben-’āḏām. Протиставлення ’îš / ’iššāh підкреслює відмінність статей (як у грецькій мові
anēr / gynē).

Після сотворення жінки біблійний текст продовжує називати першу людину ’āḏām (з означеним
артиклем), виражаючи у такий спосіб його «колективну особистість» (corporate personality), бо він
став «батьком людства», його прародителем і представником, подібно як Авраама пізніше було про-
голошено «батьком вірян», а Якова ототожнено з вибраним народом Ізраїля.
13 Сон Адама (єврейською tardēmāh) – це глибокий сон (латинською: «sоpor», італійською: «sonno»),
під час якого людина перебуває без знань чи сновидінь. У Святому Письмі для означення сновидін-
ня вживається інше слово hălôm (див. Бут. 15,12; 1 Сам. 26,12).

Фройд, навпаки, досліджував зміст сновидінь (латинською: somnium, італійською: sogno), які
сформувалися через психічні чинники, «витіснені у підсвідомість». Цей зміст дозволяє його носієві
вивести з них несвідомі змісти, які, в кінцевому аналізі, завжди мають сексуальний характер. Безу-
мовно, що подібна ідея є чужою для біблійного автора.

Згідно з богослов’ям Ягвістичного автора, глибокий сон, який Бог навів на чоловіка, підкреслює
лише виключність Божої дії у створенні жінки. Чоловік не брав свідомої участи в цьому акті сотво-
рення. Бог використовує «ребро» чоловіка лише для того, щоб наголосити на спільній природі чо-
ловіка та жінки.

164

Частина перша. Слова Христа 8

виходить за межі людської підсвідомости. Якщо припустити, що певне
різноманіття слововживання є важливим, то можна зробити висновок, що
людина (’āḏām) впадає у цей «сон», щоб потім прокинутися як «чоловік»
(’îš) та «жінка» (’iššāh). Фактично, в  тексті Буття 2,23 вперше зустрічаємо
розрізнення між ’îš та ’iššāh. Правдоподібно, що ця аналогія до сну вказує
тут не так на перехід від свідомого до підсвідомого стану, як на своєрідне
повернення до небуття (сон має елемент припинення свідомого існуван-
ня людини) або до моменту перед сотворенням, щоб самотня «людина»
завдяки творчій Божій ініціятиві наново виникла з цього моменту у своїй
подвійній єдності як чоловік і жінка14.

Беручи до уваги контекст Бут. 2,18-20, розуміємо, що чоловік впадає
у цей «глибокий сон» із прагненням віднайти схожу на себе живу істоту.
Якщо, за аналогією зі сном, у  цьому випадку можемо говорити про сно-
видіння, то мусимо ствердити, що цей біблійний архетип дозволяє зро-
бити припущення, що змістом сновидіння було «друге Я», яке є  особо-
вим і так само співвідноситься зі станом первісної самотности, тобто з цим
усім процесом становлення людської ідентичности стосовно решти жи­
вих істот (animalia), оскільки це процес «відрізнення» людини від тако-
го оточення. Так розривається замкнене коло самотности людської особи,
бо перша «людина» наново пробуджується зі свого сну вже як «чоловік
і жінка».

14 «Глибокий сон» (tardēmāh) є  терміном, який вживається у  Святому Письмі лише у  тих випад-
ках, коли під час сну або відразу після нього мають відбутися надзвичайні події (див. Бут.  15,12;
1 Сам. 26,12; Іс. 29,10; Йов. 4,13; 33,15). У Септуаґінті tardēmāh перекладено як ekstasis (транс, екстаз).

У П’ятикнижжі tardēmāh з’являється ще один раз у таїнственному контексті, коли за Божим пове-
лінням Авраам приготував жертвоприношення з тварин, кожну з яких розчленував навпіл. «Коли ж
заходило сонце, глибокий сон опав на Авраама, жах і велика темрява налягла на нього» (Бут. 15,12).
Саме в цей момент Бог починає промовляти до Авраама й укладає з ним завіт, який стає вершиною
одкровення для Авраама.

Ця сцена нагадує певним чином Сад Гетсиманський, де Ісус «почав жахатись і  тривожитись»
(Мр. 14,33) і коли застав апостолів «сплячими від смутку» (Лк. 22,45).

Біблійний автор вбачає у першому чоловікові певне відчуття браку чогось і самотність, яка навіть
пов’язана зі страхом («не добре чоловікові бути самому», «не знайшлося помочі, йому придатної»).
Можливо, такий стан провокує «сон від смутку» або, як у випадку з Авраамом, «темний жах» неіс-
нування, подібно як було на початку сотворення світу: «земля ж була пуста й порожня та й темря-
ва була над безоднею» (Бут. 1,2).

У будь-якому випадку, згідно з обома текстами з П’ятикнижжя, у яких йдеться про глибокий сон
(tardēmāh), зокрема у  Книзі Буття, відбувається особлива Божа дія, «укладення» завіту, який має
наслідки для всієї історії спасіння: від Адама бере початок людський рід, від Авраама – вибраний
народ Ізраїля.

165

8 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

Виміри однорідности
4. Жінка була сотворена «з ребра», яке Бог Ягве взяв від чоловіка. Взявши
до уваги архаїчний, метафоричний, образний спосіб вираження думки, мо-
жемо стверджувати, що це вказує на однорідність цілісного буття їх обох.
Передовсім ця однорідність стосується тіла, тілесної будови, і підтвердже-
на першими словами чоловіка до щойно створеної жінки: «Це справді кість
від моїх костей і плоть від моєї плоті» (Бут. 2,23)15. Наведені слова вказу-
ють також на людськість індивіда чоловічої статі. Ці слова необхідно чита-
ти в контексті тверджень, зроблених до сотворення жінки, у яких її, хоча її
людського «втілення» ще не існувало, названо «поміччю, відповідною для
нього» (див. Бут. 2,18.20)16. Отже, у певному сенсі, жінка створена на основі
тієї самої людськости.

Незважаючи на пов’язані зі статевою системою відмінності у  будові
людського тіла, тілесна однорідність є  такою очевидною, що коли чоло-
вік прокинувся з  «родительного» сну, він відразу ословив її: «Це справді
кість від моїх костей і плоть від моєї плоті. Вона зватиметься жінкою, бо
її взято від чоловіка» (Бут. 2,23). Так людина (чоловік) вперше виявляє ра-
дість і навіть захоплення, для якого не було до того моменту жодних під-
став, оскільки ще не існувало живої істоти, подібної до нього. Радість за

15 Цікаво зауважити, що давні шумери використовували той самий клинописний знак на означен-
ня «ребра» і «життя». Згідно з Ягвістичною розповіддю, як каже одне тлумачення уривка Буття 2,21,
Бог покриває ребро людською плоттю (а не закриває людську плоть Адама у відповідному місці),
коли «формує» жінку, яка тому походить від «плоті та костей» першої людини (чоловіка).

У біблійній мові це є визначенням кровної споріднености або приналежности до того самого роду
(пор. Бут. 29,14). Це означає, що жінка належить до того самого виду, що й чоловік, та відрізняється
від решти раніше створених живих істот.

У біблійній антропології «кості» означають дуже важливий компонент людського тіла. І якщо зга-
дати, що у єврейській мові немає чіткого розрізнення між «тілом» і «душею» (тіло вважається зо-
внішнім проявом людської особистости), то «кості» як синекдоха позначають цілу людську «істоту»
(пор. Пс. 139,15: «Кості мої не були сховані від тебе»).

Вислів «кість від моїх костей» можна розуміти у сенсі відношення, як «жива істота від живої істо-
ти». «Плоть від плоті» означає, що жінка є людською особою, як і чоловік, незважаючи на певні від-
мінні фізіологічні характеристики.

У першій «весільній пісні» першого чоловіка вислів «кість від костей, плоть від плоті» – це найви-
щий ступінь порівняння, який підкреслений потрійним повторенням: «вона, вона, вона».
16 Важливо підібрати точний переклад єврейського вислову ‘ēzer kəneḡdô, який по-різному перекла-
дено у європейських мовах, зокрема латиною: adiutorium ei conveniens sicut oportebat iuxta eum; ні-
мецькою: eine Hilfe, die ihm entspricht; французькою: égal vis-à-vis de lui; італійською: un aiuto che gli
sia simile; іспанською: como él que le ayude; англійською: a helper fit for him; польською: odpowiednia dla
niego pomoc.

Оскільки слово «допомога» вказує на поняття «комплементарности» або точної відповідности,
термін [kəneḡdō перекладено як] «подібна до» пов’язаний із поняттям «подібности», однак у іншому,
відмінному сенсі, ніж подібність людини до Бога.

166

Частина перша. Слова Христа 9

інше людське буття, за інше «Я» домінує у словах чоловіка, коли він поба-
чив жінку. Все це допомагає нам встановити повне значення первісної єд-
ности. У цьому описі небагато слів, проте кожне вагоме. Тому ми повинні
взяти до уваги той факт, – і зробимо це пізніше, – що першу жінку, «сотво-
рену з ребра, взятого від чоловіка», чоловік відразу прийняв як відповідну
для нього поміч.

У наступних роздумах ми повернемось до питання значення первісної
єдности чоловіка та жінки у їхній людськості.

9 загальна авдієнція 14 листопада 1979 року
(Іnsegnamenti, 2, no. 2 [1979]: 1153-1157)

1. Роздумуючи над розповіддю про створення у Книзі Буття, ми побачи­-
ли, що «остаточне» створення людини полягало у створенні єдности двох
людських істот. Їхня єдність виражає ідентичність людської природи; вод-
ночас двоїстість вказує на те, що становить сутність чоловічости та
жіночости створеної людини, які ґрунтуються на тій самій ідентичнос-
ті. Цей онтологічний вимір єдности та двоїстости має також ціннісне (ак-
сіологічне) значення. Із тексту Буття 2,23 і цілого контексту стає зрозуміло,
що чоловік був створений як особлива цінність для Бога («І побачив Бог
усе, що сотворив: і воно було дуже добре» (Бут. 1,31)), а також як винят-
кова цінність для себе самого: по-перше, тому що він є  «чоловіком», по-
друге, тому що «жінка» створена для чоловіка й навпаки «чоловік» – для
жінки. Якщо текст із Книги Буття 1 виражає цю цінність у суто богослов-
ській (і непрямо – в метафізичній) формі, то текст із Книги Буття 2 об’являє
перше коло досвіду, що його проживає перший чоловік як цінність. Цей до-
свід вписаний вже у значення первісної самотности, а тоді в цілу розповідь
створення людини чоловіком і жінкою. Стислий текст Буття 2,23, у якому
є слова першого чоловіка, котрий побачив щойно сотворену жінку: «Вона
взята від чоловіка», можемо вважати біблійним прототипом Пісні пісень.
А ще, якщо можливо відчитати враження та емоції у цих віддалених сло-
вах, то можемо навіть наважитись сказати, що глибина й сила цієї першої
і  «первісної» емоції чоловіка щодо людської природи жінки та водночас
щодо фемінности іншої людської істоти виглядає чимось унікальним і не-
повторним.

167

9 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

«Спільність осіб»
2. Тому значення первісної єдности людини, уможливленої маскулінніс-
тю і фемінністю, охоплює як перемогу над самотністю, так і підтверджен-
ня – для обох людських істот – усього того, що становить «людину» в її са-
мотності. У біблійній розповіді самотність є шляхом, який веде до єдности,
що її, згідно з ІІ Ватиканським Собором, називаємо communio personarum17.
Як ми вже зазначали, у своїй первісній самотності чоловік осягнув особо-
ву свідомість своєї «відмінности» від решти живих істот (animalia) і зара-
зом у цій самотності він відкрився до істоти, яка є для нього спорідненою,
названою у  Книзі Буття «відповідною для нього поміччю» (Бут. 2,18.20).
Це відкриття є не менш вирішальним для особовости чоловіка; можливо,
воно ще більш значуще, ніж «відмінність». Самотність чоловіка у  Ягвіс­
тичному описі постає перед нами не тільки як перше відкриття трансцен-
денції, притаманної людській особі, але також і як відкриття адекватного
стосунку «до» особи, а  тому як відкриття «у напрямку до» й  очікування
«спільности осіб».

Ми могли би вживати тут слово «спільнота», якщо б воно не було ро-
довим поняттям й  не мало так багато значень. Communio – це глибший
тер­мін, бо точніше вказує на «допомогу», яка випливає з факту існування
особи «поруч» з особою. У цьому біблійному описі сотворення відкриває-
мо очевидний eo ipso (лат.: сам по собі – прим. пер.) факт існування особи
«для» особи, оскільки чоловік у первісній самотності, в певний спосіб уже
існував у цьому стосунку. Це підтверджується, у негативному сенсі, його
самотністю. До того ж спільність осіб може сформуватися лише на основі
«подвійної самотности» чоловіка та жінки або в  результ­ аті зустрічі їхніх
«відмінностей» від решти живих істот (animalia). Така зустріч дала їм обом
можливість бути й  існувати в  особливій обопільності. Поняття «допо­-
моги» теж виражає цю обопільність існування, якої не може забезпечити
людині жодне інше живе створіння. Необхідним для цієї самотн­ ости було
все, що є визначальним для запевнення самотности кожного з них: само-
пізнання та самовизначення, тобто суб’єктність і  усвідомлення значення
власного тіла.

17 «Але Бог не створив людину самотньою, бо вже від початку “чоловіком і  жінкою сотворив їх”
(Бут.  1,27), а  їхній союз є  першою формою спільности людських осіб [communionis personarum]»
(GS, 12).
168

Частина перша. Слова Христа 9

3. Опис створення людини у  Книзі Буття 1 від самого початку виразно
стверджує, що людина була сотворена на образ Божий, оскільки вона є чо-
ловіком і  жінкою. На відміну від цього, опис створення у  Книзі Буття 2
не говорить про «образ Божий», а  у власний спосіб об’являє, що повне
й остаточне сотворення «людини» (яка спершу отримала досвід первісної
самотности) виражається у даруванні життя «спільності осіб» (communio
personarum), яку творять чоловік і жінка. У такий спосіб Ягвістична розпо-
відь узгоджується зі змістом першого опису сотворення. І навпаки, якщо
хочемо вивести з  Ягвістичного тексту поняття «образу Божого», то мо-
жемо простежити як чоловік став образом Божим не лише через його люд-
ськість, але й завдяки спільності осіб, яку творять чоловік і жінка від са-
мого початку. Функція ж образу – віддзеркалювати та відтворювати свою
модель, свій прототип. Людина стає образом Божим не стільки у випадку
самотности, як у моменті появи спільности. Фактично, «від початку» пер-
ший чоловік відображає і  віддзеркалює у  своїй самотності не лише одну
Особу, яка керує всесвітом, а  також істотно віддзеркалює образ незбаг­
ненної Божественної спільности Осіб.

Так другий опис створення може підготувати нас до розуміння трині-
тарного поняття «образу Божого», навіть якщо згадка про «образ» є лише
у  першому описі. Це, без сумніву, має важливе значення для богослов’я
тіла, але й  становить, мабуть, найглибший богословський аспект усього,
що можемо сказати про людину. У таїнстві сотворення – на фундаменті
первісної та конститутивної «самотности» свого буття – людина була наді-
лена глибокою єдністю між тим, що є чоловічим у ній – завдяки людській
природі й тілу, та тим, що є у ній жіночим – так само завдяки людській при-
роді й тілу. Від самого початку на це все зійшло благословення плідности,
пов’язаної із дітонародженням (пор. Бут. 1,28).

«Плоть від моєї плоті» (Бут. 2,23)
4. Отже, потрапляємо у  саму серцевину антропологічної дійсности, яку
називаємо словом «тіло». Книга Буття 2,23 вперше прямо говорить про
це в  таких термінах: «Кість від моїх костей і  плоть від моєї плоті». Ці
слова чоловік промовляє так, що лише дивлячись на жінку, він може іден-
тифікувати й  назвати те, що видимо робить їх подібними одне на одно-
го, й  те, у  чому виражається людськість. У світлі давнішого аналізу всіх
«тіл», з якими чоловік зустрівся та поняттєво їх визначив, даючи їм імена

169

9 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

(animalia: тварини), вислів «плоть від моєї плоті» набирає саме цього зна-
чення: тіло об’являє людину. Ця стисла формула містить вже все, що люд-
ська наука зможе коли-небудь сказати про будову тіла як організму, його
життєздатність, його конкретну статеву фізіологію тощо. У цьому першо-
му вислові чоловіка «плоть від моєї плоті» є також зв’язок із тим, завдяки
чому це тіло є автентично людським, і тим, що визначає людину як особу,
тобто як істоту, яка у всій своїй тілесності «подібна» до Бога18.
5. Ми входимо в  саме осердя антропологічної дійсности, яку називаємо
«тілом», тобто людським тілом. Однак можемо простежити, що це осердя
є не лише антропологічним, але й сутнісно богословським. Богослов’я тіла,
яке від самого початку пов’язане зі створенням людини на образ Божий,
певним чином стає також богослов’ям статі, або богослов’ям чоловічос-
ти та жіночости, яке має свою вихідну точку саме тут, у Книзі Буття. Пер-
вісне значення єдности, про яке свідчать слова з Книги Буття 2,24, відкри-
ває широку і  далекосяжну перспективу Божого одкровення. Ця єдність
завдяки тілу («і двоє стануть однією плоттю») має різноманітні виміри:
етичний вимір, який підтвердив Христос у відповіді фарисеям у Матея 19
(див. також Мр. 10); сакраментальний, тобто чітко богословський вимір,
підтверджений словами апостола Павла до Ефесян19, який також зверта-
ється до традиції пророків (Осії, Ісаї, Єзекиїла). Це можемо пояснити тим,
що єдність, здійснена через тіло, вказує від самого початку не лише на
«тіло», але й на «втілену» спільність осіб – communio personarum – і вимагає
цієї спільности від початку. Маскулінність і фемінність виражають подвій-
ний аспект людської тілесної будови («кість від моїх костей і плоть від моєї
плоті») та, крім того, вказують за допомогою тих самих слів із Буття 2,23
на нове усвідомлення значення людського тіла. Це значення полягає у вза-
ємному збагаченні. Саме таке усвідомлення, завдяки якому людськість фор-
мує себе наново як спільність осіб, тепер становить певний пласт у описі

18 У концепції найдавніших біблійних книг відсутня дуалістична антитеза «тіло – душа». Як уже зга-
дували раніше [БТ, 8:4], радше варто говорити про комплементарне поєднання «тіло – життя». Тіло
виражає особовість людини і, хоча воно цілком не вичерпує цього поняття, тіло треба розуміти
в біблійній мові як pars pro toto [«частина, яка представляє ціле»]; пор.: «Бо не плоть і кров це тобі
відкрили, а Отець мій небесний» (Мт. 16,17), тобто жодна людська істота не об’явила цього тобі.
19 «Ніхто ж ніколи не ненавидів своєї плоті, навпаки, він її годує і дбає про неї, як і Христос про
Церкву, бо ми – члени тіла його. Тим-то покине чоловік свого батька і  свою матір, і  пристане до
своєї жінки, і вони обоє будуть однією плоттю. Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву»
(Еф. 5,29-32).

170

Частина перша. Слова Христа 10

створення людини (і це включає одкровення людського тіла), який є глиб-
шим, ніж сама тілесна будова людини як чоловіка чи жінки. Тілесна будо-
ва від самого початку представлена з глибоким усвідомленням людської ті-
лесности та статевости. І це стає невід’ємною нормою розуміння людини
на богословському рівні.

10 загальна авдієнція 21 листопада 1979 року
(Іnsegnamenti, 2, no. 2 [1979]: 1212-1215)

1. Пригадаймо, що Христос, коли Його запитали про єдність і нерозрив-
ність подружжя, звернувся до того, що було «на початку». Він цитує слова,
записані у перших главах Книги Буття. Саме тому в наших роздумах праг-
немо осягнути зміст того, про що йдеться у тих словах і главах.

Значення первісної єдности людини, яку Бог сотворив «чоловіком
і жінкою», можна зрозуміти (зокрема у світлі Бут. 2,23), пізнаючи людину
разом з усім даром її буття, тобто в усьому багатстві таїнства сотворення
на фундаменті богословської антропології. Це пізнання, тобто пошук
ідентичн­ ости когось, хто на початку є «самотнім», завжди мусить пройти
через дуальність, через «спільність».

Пригадаймо уривок із Буття 2,23: «Це справді кість від моїх костей
і  плоть від моєї плоті. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чолові-
ка». Крізь призму цього тексту розуміємо, що пізнання людини проходить
через маскулінність і  фемінність, які є, так би мовити, двома «втілення-
ми» тієї самої метафізичної самотности перед Богом і світом, – як два взає-
модоповнювальні способи «буття тілом» і водночас буття людиною, – як
два комплементарні виміри самопізнання і самовизначення, а заразом як
два комплементарні способи усвідомлення значення тіла. Отже, як пока-
зує текст Буття 2,23, жіночість певним чином усвідомлює себе перед чоло-
вічістю, тоді як чоловічість потверджує себе через жіночість. Cаме функ-
ція статі [як буття чоловіком або жінкою], яка є «визначальною для особи»
(а не лише «атрибутом особи»), показує, як глибоко людина, у всій своїй
духовній самотності, з властивими особі унікальністю і неповторністю, ви-
значається тілом як «він» чи «вона». Присутність жіночого поруч і разом
із чоловічим означає збагачення людини в  усій перспективі її історії,
включно з історією спасіння. Саме у Бутті 2,23 було первісно висловлено
все вчення про єдність.

171

10 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

Єдність у ставанні «однією плоттю»
2. Єдність, про яку говорить текст Буття 2,24 («і двоє стануть однією плот-
тю»), – це, без сумніву, єдність, яка виражається і здійснюється в подруж-
ньому акті. Стисле і просте біблійне формулювання вказує на стать, тобто
на маскулінність і фемінність, як на характеристику чоловіка та жінки, яка
дозволяє їм, коли вони стають однією плоттю, усією своєю людськістю при-
йняти благословення плідности. Проте стисле формулювання не дозволяє
нам затримуватися «на поверхні» людської статевости, не дозволяє розгля-
дати тіло та стать поза повним виміром людини і «спільністю осіб». Кон-
текст «від початку» зобов’язує нас бачити повноту та глибину, притаман-
ну цій єдності, яку творять чоловік і жінка саме у світлі одкровення тіла.

Передовсім орієнтований на майбутнє вислів «чоловік […] пристане до
своєї жінки» так інтимно, що «стануть вони однією плоттю», завжди спо-
нукає нас повертатися до того, що біблійний текст сказав раніше стосовно
єдности в людськості, яка поєднує чоловіка та жінку в самому таїнстві со-
творення. Раніше аналізовані слова з  Буття 2,23 по-особливому поясню-
ють це поняття. Коли чоловік і жінка поєднуються одне з одним (у подруж-
ньому акті) так близько, що стають «однією плоттю», тоді вони кожного
разу наново й неповторно відкривають для себе таїнство сотворення, по-
вертаючись до єдности в людськості («кість від моїх костей і плоть від моєї
плоті»), яка допомагає їм взаємно пізнавати одне одного й називати себе
по імені так, як це було вперше. Це означає знову переживати первісну не-
займану цінність людини, яка виникає з досвіду таїнства самотности перед
Богом і у світі. Той факт, що вони стали «однією плоттю», свідчить про по-
тужний зв’язок, встановлений Творцем, завдяки якому вони відкривають
власну людськість, – як у її первісній єдності, так і в подвійності таїнствен-
ної взаємної привабливости. Однак сексуальність є чимось більшим, ніж
таїнственна сила людської тілесности, яка діє через інстинкт. На рівні лю-
дини та взаємин сексуальність є щоразу новим доланням меж людської са-
мотности, яка прихована під зовнішнім виглядом тіла й визначає його пер-
вісне значення. Це долання певним чином завжди включає переймання на
себе самотности тіла другого «Я», ніби свого.
3. Саме тому переймання самотности іншої людини пов’язане з особистим
вибором. Вислів із Буття 2,24 говорить не лише про те, що людські істоти,
сотворені як чоловік і жінка, створені для єдности, але що сама ця єдність,
через яку вони стають «однією плоттю», має від самого початку характер

172

Частина перша. Слова Христа 10

єдности, яка походить із особистого вибору. Читаємо: «Так-то полишає
чоловік свого батька й свою матір і пристає до своєї жінки». Якщо через
народження чоловік належить «за природою» до своїх батька та матері, то
зі своєю дружиною (або вона зі своїм чоловіком), навпаки, «з’єднується»
за вибором. Текст із Книги Буття 2,24 визначає цей характер подружньо-
го зв’язку стосовно першого чоловіка та першої жінки, однак він робить це
й у перспективі людського земного майбутнього як цілости. Свого часу до
цього тексту звернувся Христос як до важливого і для Його епохи висло-
ву. Оскільки перші чоловік і жінка були створені на образ Божий і твори-
ли автентичну спільність осіб, вони мусять бути початком і  зразком цієї
спільности для усіх чоловіків і жінок, які в будь-яку епоху з’єднуються одне
з одним так інтимно, що стають «однією плоттю». Тіло, яке своєю маску-
лінністю і фемінністю допомагає обом («поміч, відповідна для нього») від
самого початку перебувати у спільності осіб (див. GS, 24:3), по-особливому
стає визначальним моментом їхнього союзу, коли вони стають чоловіком
і дружиною. Те саме відбувається у результаті їхнього взаємного вільного
вибору. Вибір – це те, що встановлює подружній завіт між особами, які
стають «однією плоттю» лише за згодою20.

4. Роль вибору відповідає структурі людської «подвійної самотности».
Свобідний вибір як вираження самовизначення ґрунтується на цій струк­
турі, тобто на фундаменті самосвідомости. Вибір ґрунтується лише на
структурі, яка притаманна людині, себто на факті, що вона є  «тілом»,
а через тіло – чоловіком або жінкою. Коли двоє поєднуються одне з одним
настільки інтимно, що стають «однією плоттю», то їхній подружній союз
має за передумову зріле усвідомлення тіла. Краще сказати, що подружній
союз несе особливе усвідомлення значення тіла у взаємному самодаруванні
осіб. У цьому сенсі текст Буття 2,24 також зорієнтований на майбутнє. Він
стверджує, що у кожному подружньому союзі чоловіка та жінки відбува-
ється нове відкриття того самого первісного усвідомлення єднального зна-
чення тіла в його чоловічості та жіночості. Тим самим біблійний текст вка-
зує на те, що кожен такий союз певним чином відновлює таїнство сотво-
рення у всій його глибині та життєвій силі. Жінка, «взята від чоловіка» як
«плоть від його плоті», як наслідок, стає «дружиною», а через своє материн-
ство – матір’ю живих (Бут. 3,20), тому що її материнство походить також

20 «Інтимна спільнота подружнього життя і любови, яку встановив Творець, наділивши її власни-
ми законами, твориться через подружній союз, тобто невідкличною особистою згодою» (GS, 48).

173

11 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

від нього [сотворення]. Дітонародження закорінене у  сотворенні, тому
щоразу воно по-своєму відтворює його таїнство.
5. Цьому питанню ми присвятимо окремі роздуми під назвою «“Пізнан­
ня” і дітонародження» (див. БТ, 20-22). У них ми звернемось до наступних
елементів біблійного тексту. Уже зроблений аналіз значення первісної єд­-
ности показує, яким чином «від початку» ця єдність чоловіка та жінки
притаманна таїнству сотворення, дана і як завдання у перспективі всього
майбуття.

4. Значення первісної наготи

Вступні зауваження до тексту Книги Буття 2,25
11 загальна авдієнція 12 грудня 1979 року
(Insegnamenti, 2, no. 2 [1979]: 1378-1382)

1. Можна сказати, що аналіз перших глав Книги Буття певною мірою зму-
шує нас реконструювати ключові елементи людського первісного досвіду.
У цьому сенсі Ягвістичний текст за своїм характером є особливим джере-
лом. Коли ми говоримо про первісні людські досвіди, ми не стільки беремо
до уваги їхню часову віддаленість, скільки їхнє засадниче значення. Тому
важливим є не те, що ці досвіди належать до передісторії людини (до її «бо-
гословської передісторії»), а  те, що вони завжди лежать в  основі кожно-
го людського досвіду. Правда, що у плині звичайного людського існування
ми цим важливим досвідам приділяємо мало уваги. Дійсно, вони так пере-
плетені зі звичайними життєвими речами, що ми загалом не усвідомлю-
ємо їхнього надзвичайного характеру. Спираючись на дотеперішній ана-
ліз, ми вже спроможні зрозуміти: те, що ми попередньо називали «одкро-
венням тіла», допомагає нам розкрити надзвичайну природу звичайного.
Це є можливим тому, що одкровення (первісне одкровення, що виразило-
ся спершу в розповіді Ягвіста, Бут. 2-3, а потім у тексті Бут. 1) бере до уваги
якраз такі первісні досвіди, що відображають майже вповні абсолютну са-
мобутність того, чим є людcьке буття як чоловіка та жінки, оскільки він
чи вона є людьми також і через тіло. Людський досвід тіла, яким ми відкри-
ваємо його в цитованих біблійних текстах, без сумніву, перебуває «на по-
розі» пізнішого «історичного» досвіду. Прецінь, видається, що цей досвід
має онтологічну глибину, яка є  такою великою, що людина не сприймає

174

Частина перша. Слова Христа 11

її у  своєму повсякденному житті, навіть якщо вона одночасно ставить її
як передумову та постулює як частину процесу формування свого образу.

2. Без цих вступних роздумів було би неможливо визначити значення
первісної наготи та братися до аналізу тексту Буття 2,25, який говорить:
«А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не сороми­
лися». На перший погляд, введення цієї деталі другорядне й видається не-
відповідним і недоречним. Можна подумати, що цей уривок не зрівняється
з тим, про що говорять попередні, та що він частково поза контекстом. Таке
судження, проте, не може підтвердитися у світлі глибшого аналізу. Фактич-
но, стих Буття 2,25 подає один із ключових елементів первісного одкровен-
ня, так само вирішального, як і інші елементи тексту (Бут. 2,20.23), котрі
вже дали нам змогу сформулювати значення людської первісної самотнос-
ти та первісної єдности. До них мусимо додати як третій елемент значен-
ня первісної наготи, чітко підкресленої у контексті. У першому біблійному
антропологічному нарисі це не є чимось випадковим. Навпаки, воно якраз
є ключем до цілісного розуміння тексту.

Сором – «межовий» досвід
3. Саме цей елемент давнього біблійного тексту робить особливий внесок
у богослов’я тіла, тому його не можна не розглянути. Подальші аналізи тек-
сту підтвердять це. Проте, перш ніж звернутися до них, я дозволю собі за-
уважити, що саме цей текст Буття 2,25 виразно вимагає, щоб ми пов’язали
роздуми про богослов’я тіла з  виміром людської особової суб’єктности;
саме у  цій сфері, фактично, і  розкривається усвідомлення значення тіла.
Текст Буття 2,25 говорить про це відвертіше, ніж інші частини Ягвістич-
ного тексту, що їх ми вже визначили як першу згадку про людське само­-
усвідомлення. Твердження, згідно з  яким перші люди, чоловік і  жінка,
«були нагі», проте «не соромилися», безсумнівно описує їхній стан усві-
домлення, або, краще сказати, їхній взаємний досвід тіла, тобто чолові-
чий досвід жіночости, що розкривається у наготі тіла, й аналогічно досвід
чоловічости, який розкриває жінка. Стверджуючи, що «вони не сороми-
лися», автор має на меті описати цей взаємний досвід із найбільш можли-
вою для нього точністю. Можна сказати, що цей тип точности відобра-
жає фундаментальний досвід чоловіка у «спільному» та донауковому зна-
ченні, але також і відповідає антропологічним вимогам, зокрема сучасній

175