Bogoslovie tila

11 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

антропології, яка прагне залучати так звані фундаментальні досвіди, як-от
почуття сорому21.
4. Коли ми посилаємося на точність розповіді, прийнятної для автора Яг-
вістичного тексту, ми маємо брати до уваги ступені досвіду людини «істо-
ричної», обтяженої спадком гріха, який, однак, мав свою відправну точку
(з погляду методології) у стані первісної невинности. Ми побачили рані-
ше, що, звертаючись «до початку» (контекст якого ми аналізуємо), Хрис-
тос непрямо встановлює ідею тяглости та зв’язку між тими двома станами,
дозволяючи нам повернутися назад, так би мовити, від порогу людської
«історичної» гріховности до її первісної невинности. Саме стих із Книги
Буття 2,25 запрошує нас по-особливому переступити цей поріг. Неважко
зауважити, як цей уривок, разом зі значенням первісної наготи, вираже-
ної у ньому, вписується у весь контекст Ягвістичної розповіді. Фактично,
через кілька стихів той самий автор пише: «Тоді відкрилися їм обом очі,
й  вони пізнали, що вони нагі; тим-то позшивали смоківне листя і  поро-
били собі пояси» (Бут. 3,7). Прислівник «тоді» визначає новий час, нову
ситуацію, яка настала після порушення першого завіту, ситуацію, що ви-
никає після «провалу» тесту, пов’язаного з деревом пізнання добра та зла,
котрий водночас був першим випробуванням на «підкорення», тобто слу-
хання Слова в усій його правді та прийняття Любови, відповідно до повно-
ти вимог творчої Волі. Цей новий момент нової ситуації приносить також
новий зміст і  нову якість досвіду тіла, отож уже більше не можна сказа-
ти: «Вони були нагі та (одне одного) не соромилися». Так сором є не лише
одним із людських первісних досвідів, але він є також «межовим» досвідом.
5. Отож відмінність у формулюваннях, яка відрізняє текст Буття 2,25 від
тексту Буття 3,7, є важливою. У першому випадку «вони були нагі та (одне
одного) не соромилися», а в другому – «вони пізнали, що вони нагі». Чи
це могло б означати, що спершу «вони не пізнали, що вони були нагі», що
вони взаємно не бачили наготи своїх тіл? Важлива трансформація, яку нам
засвідчує біблійний текст щодо досвіду сорому (про який Буття знову го-
ворить, особливо у  3,10-12), відбувається на значно глибшому рівні, ніж
звичайне та просте використання чуття зору. Порівняльний аналіз текстів

21 Див., наприклад: M. Scheler, Über Scham und Schamgefühl (Halle, 1914); Fr. Sawicki, Phenomenology
of Shame (Kraków, 1949); K. Wojtyla, Love and Responsibility (repr., San Francisco: Ignatius Press, 1993),
174-193.

176

Частина перша. Слова Христа 12

Буття 2,25 та Буття 3 неодмінно підводить нас до висновку, що це не пи-
тання переходу від «не-знання» до «знання», а радикальна зміна у значенні
первісної наготи жінки перед чоловіком і чоловіка перед жінкою. Зміна ви-
пливає з їхнього усвідомлення, як із «плоду» дерева пізнання добра та зла.
«Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не
їсти?» (Бут. 3,11). Зміна безпосередньо стосується досвіду значення власно-
го тіла перед Творцем і створіннями. Це підтверджується далі словами са-
мого чоловіка: «Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховав-
ся» (Бут. 3,10). Зокрема, ця зміна, що її текст Ягвіста підкреслює так стисло
та драматично, безпосередньо стосується взаємин між чоловіком і жінкою,
між фемінністю та маскулінністю.
6. Ми повернемося до аналізу цієї переміни в інших частинах наших по-
дальших досліджень. Тепер, коли ми дійшли до межі, яка перетинає сферу
«початку», до котрого звернувся Христос, мусимо запитати себе, чи ми мо-
жемо певним чином реконструювати первісне значення наготи, яка у Книзі
Буття є  найближчим контекстом вчення про єдність людського буття як
чоловіка та жінки. Це можливо, якщо ми візьмемо за орієнтир досвід соро-
му, оскільки він чітко фігурує у давньому біблійному тексті як «межовий»
досвід.

Зробимо таку спробу реконструкції у наступних роздумах.

Спроба реконструкції

12 загальна авдієнція 19 грудня 1979 року
(Insegnamenti, 2, no. 2 [1979]: 1462-1466)

1. Що таке сором і як ми можемо пояснити його відсутність у стані пер-
вісної невинности, на глибині таїнства створення людини як чоловіка та
жінки? Спираючись на сучасний аналіз сорому, особливо статевого соро-
му, можемо осягнути складність цього фундаментального досвіду, в якому
людина виражає себе як особа відповідно до своєї будови. У досвіді со-
рому людина переживає страх перед обличчям іншого «Я» (наприклад,
жінка перед чоловіком) і це, по суті, є страхом за власне «Я». Через сором
людина «інстинктивно» виявляє, так би мовити, потребу утвердження та
прийняття цього «Я», відповідно до його належної цінности. Вона досвід-
чує це водночас внутрішньо та зовнішньо, тобто перед обличчям «Іншо-
го». Тому можемо сказати, що сором є складним досвідом у тому сенсі, що,

177

12 Іван Павло ІІ. Чоловіком і жінкою сотворив їх: богослов’я тіла

дистанціюючи одну людську особу від іншої (жінку від чоловіка), він зара-
зом шукає, так би мовити, особовий підхід одне до одного, будує відповід-
ну для такого підходу основу.

З тієї самої причини сором має фундаментальне значення для форму-
вання етосу в стосунках між людьми, які живуть разом, а особливо у вза-
єминах між чоловіком і жінкою. Аналіз сорому чітко показує, як глибоко
він закорінений саме у їхніх взаєминах, як точно виражає основні правила
для «спільности осіб», як проникливо торкається виміру людської первіс-
ної «самотности». Виникнення людського первісного «сорому» одразу ж
у  наступній розповіді 3 глави Книги Буття має багатовимірне значення,
тому ми мусимо знову взятися за його аналіз у відповідний час [див. БТ,
26:4-28:6].

На противагу цьому, яке значення має первісна відсутність сорому
в Бутті 2,25: «Вони були нагі та (одне одного) не соромилися»?
2. Перш за все, ми мусимо з’ясувати, що це питання правдивої відсутно­-
сти сорому, а  не його нестачі чи недорозвинености. Тут у  жодному разі
не можемо погоджуватися на «примітивізацію» його значення. Так, текст
Буття 2,25 рішуче виключає не лише можливість думки про «нестачу со-
рому» чи про безсоромність; він тим паче виключає можливість пояснен-
ня його за аналогією, взятою з позитивного людського досвіду, скажімо,
з дитинства чи з життя так званих примітивних культур. Такі аналогії є не
лише недостатніми, вони можуть повністю ввести в оману. Слова із Книги
Буття 2,25 «вони не соромилися» не виражають нестачі, а навпаки служать
для того, щоби показати особливу повноту усвідомлення та досвіду, пере-
дусім повноту розуміння значення тіла, пов’язану з тим фактом, що «вони
були нагі».

Те, що щойно цитований текст варто розуміти та тлумачити саме так,
засвідчує продовження розповіді Ягвіста, у якій виникнення сорому, особ­
ливо статевого сорому, пов’язане із втратою цієї первісної повноти. Тому,
припускаючи, що досвід сорому є «межовим» досвідом, маємо себе запита-
ти, якій повноті усвідомлення та досвіду, а особливо якій повноті розумін-
ня значення тіла, відповідає значення первісної наготи, про яку говорить
текст Буття 2,25.

178