ВІСНИК
Вищої
кваліфікаційної
комісії суддів України
2
2016
Зміст
погляд наукоВця Науковопрактичний юридичний журнал
Видається із вересня 2011 року
Виключне право адвоката на представництво в суді. Володимир Кравчук . . . . . . 2 Співзасновники:
Незалежність і безсторонність суду як гарантія права Вища кваліфікаційна комісія суддів України,
на справедливий розгляд. Сніжана Степанова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8 Національний університет «Юридична
Проблемні питання застосування до суддів дисциплінарної відповідальності академія України імені Ярослава Мудрого»
в аспекті доступу до правосуддя. Тетяна Суярко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 Свідоцтво про державну реєстрацію
Серія КВ № 20089-9889ПР
Визнання права власності у судовому порядку: підтвердження, створення Рекомендовано до друку та
чи зміна такого права? Андрій Нижний . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
розповсюдження через мережу Інтернет
Вплив євроінтеграції України на розвиток інституту відповідальності рішенням Вченої ради Національного
роботодавця. Вікторія Шевердіна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
університету «Юридична академія України
Загальна характеристика структури та змісту Конвенції про захист імені Ярослава Мудрого»
прав людини та основоположних свобод у редакції, відкритій
для підписання 1950 року. Андрій Медвідь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 (протокол № 3 від 22.11.2013)
Визнано Міністерством освіти і науки України
Щодо класифікації принципів трудового права в умовах формування нової
правової доктрини України. Іван Жигалкін . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41 науковим фаховим виданням.
Наказ про включення до Переліку наукових
Шляхи вдосконалення вітчизняного трудового законодавства в умовах фахових видань України від 14.02.2014 № 153
євроінтеграції. Олена Середа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Голова Редакційної колегії
ОФІЦІЙНО Козьяков Сергій Юрійович
Редакційна колегія:
Міжнародні експерти консультують Комісію щодо добору суддів
у Верховний Суд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50 Прилипко С. М., Беляневич В. Е.,
Весельська Т. Ф., Гетьман А. П., Довгерт А. С.,
Заріцька А. О., Капліна О. В., Москвич Л. М.,
Кузнєцова Н. С., Муравйов В. І., Патрюк М. В.,
Сопільник Л. І., Карагусов Ф. С., Щотка С. О.,
Яроцький В. Л., Штаріне Л., Андріїв В. М.,
Іншин М. І.
Головний редактор
С. Ю. Козьяков
Коректор
А. О. Бахтемірова
Відповідальність за достовірність фактів,
цитат, власних назв та інших відомостей
несуть автори публікацій.
Редакція може не поділяти точки зору автора.
У журналі зберігається правопис
законодавчих, нормативних актів, наказів,
методологічних розробок,
що надійшли до редакції.
Редакція залишає за собою право
на скорочення та редагування текстів.
Статті обов’язково проходять
відбір і рецензування.
Номер 2 (18) 2016 схвалено і рекомендовано
до друку рішенням редакційної колегії,
протокол № 4 від 14.07.2016 р.
Підписано до друку 28.07.2016 р.
Формат 60х84 1/8
Папір крейдований
Наклад 220 примірників
Оригінал-макет затверджено
Вищою кваліфікаційною комісією
суддів України
Видавець ТОВ «Піраміда»
© Текст — Вища кваліфікаційна комісія
суддів України
Адреса редакції:
м. Київ, вул. Механізаторів, 9.
www.vkksu.gov.ua
Погляд науковця
Володимир Кравчук,
суддя Львівського окружного
адміністративного суду,
доктор юридичних наук,
професор,
член Конституційної комісії
Виключне право адвоката
на представництво в суді
У статті обґрунтовуються підстави для запровад правового статуса адвоката и его роль в обеспечении
ження виключного права адвоката на представни права на справедливый суд. Опровергаются наиболее
цтво в суді. Аналізуються основні аспекти правового распространенные контраргументы.
статусу адвоката та його роль у забезпеченні права
на справедливий суд. Спростовуються найбільш попу Ключевые слова: адвокат, представительство в
лярні контраргументи. суде, правосудие, изменения в Конституцию.
V. Kravchuk. The exclusive right of a lawyer to represent
Ключові слова: адвокат, представництво в суді,
правосуддя, зміни до Конституції. in court
The article justified reasons for introducing the exclusive right of
В. Кравчук. Исключительное право адвоката a lawyer to represent in court. Analyzed the main aspects of the le
на представительство в суде gal status of lawyer and its role in ensuring a fair trial. Refuted most
common counterarguments.
В статье обосновываются основания для введения Key words: attorney, court of justice, the changes to the Consti
исключительного права адвоката на представи tution.
тельство в суде. Анализируются основные аспекты
Однією з новацій конституційної реформи в час- (навмисно про це кажу, щоб було зрозуміло, що
тині правосуддя стало надання адвокатам виключ- моя думка сформувалася під впливом аж трьох
ного права представництва в суді. Це викликало потенційних «конфліктів інтересів») не можу не
жваві дискусії серед адвокатів та правозахисників, висловитися стосовно цього. Тим більше, робота
часто з протилежними висновками. Судді пере- над реформуванням законодавства про адвока-
важно залишались осторонь. туру триває, а теоретичні підвалини концепції так
званої «адвокатської монополії» досі докладно не
Як член Конституційної комісії, як адвокат з 1996 роз’яснені.
року та суддя суду першої інстанції з 2009-го
ВІСНИКВищої
2 кваліфікаційної
комісії суддів України
Погляд науковця
Конституційні аспекти права на правову будь-який фахівець у галузі права, по-простому
допомогу в суді юрист.
1. Ч. 1 і 2 ст. 55 Конституції України передбача- Практичне значення цього рішення було зве-
ють: «Права і свободи людини і громадянина захи дено нанівець посиланням на закон, який надає
щаються судом. Кожному гарантується право на фахівцю у галузі права право на надання правової
оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності орга допомоги. Чинний на той час КПК не передбачав
нів державної влади, органів місцевого самовряду таких випадків, і слідчі й надалі відмовляли юрис-
вання, посадових і службових осіб». там. 21 червня 2001 року цитата з рішення Консти-
туційного Суду України про фахівця у галузі права
Право на захист порушених прав у суді – не лише перейшла до ст. 44 КПК.
окреме конституційне право людини, а й фун-
даментальна юридична гарантія, яка забезпечує Адвокати – це кризові
реальну здійсненність усіх інших прав. Питання менеджери у право-
щодо спроможності українських судів забезпечити вій державі. Саме вони
ефективний правовий захист залишимо для іншої запускають механізм
дискусії. державного захисту
від несправедливості.
У ст. 59 Конституції закріплено право кожного Визначальна роль ад-
на правову допомогу. У випадках, передбачених за вокатів полягає в тому,
коном, ця допомога надається безоплатно. Кожен що зазвичай вони є
є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забез першими, до кого звер-
печення права на захист від обвинувачення та таються люди. Вони –
надання правової допомоги при вирішенні справ у сценаристи, режисери
судах та інших державних органах в Україні діє й актори водночас, які
адвокатура. знають ЯК працює пра-
возахисна система, ви-
Під час застосування цієї норми виникли запи- рішують ЩО зробити
тання: хто такий «кожний» і хто такий «захисник». для реального захисту
і своєю активністю при-
Конституційний Суд України у справі за звер- водять систему в дію
ненням Солдатова Г. І. (справа про право вільного
вибору захисника) (Рішення від 16.11.2000, справа Не сприяв широкому допуску фахівців і Верхов
№ 1-17/2000) [1] офіційно розтлумачив, що підо- ний Суд України. У Постанові Пленуму «Про за-
зрюваний, обвинувачений і підсудний при захисті стосування законодавства, яке забезпечує право
від обвинувачення та особа, яка притягається до на захист у кримінальному судочинстві» № 8 від
адміністративної відповідальності, з метою отри- 24.10.2003 [2] до захисників віднесено адвокатів
мання правової допомоги має право вибирати за- та інших фахівців в галузі права, які на підставі спе-
хисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі ціального закону мають право на надання право-
права і за законом має право на надання правової
допомоги особисто чи за дорученням юридичної
особи.
Положення ч. 2 ст. 59 Конституції України про
те, що «для забезпечення права на захист від об-
винувачення... в Україні діє адвокатура», треба
розуміти як одну із конституційних гарантій, що
надає підозрюваному, обвинуваченому і підсудно-
му можливість реалізувати своє право вільно ви-
бирати захисником у кримінальному судочинстві
адвоката − особу, яка має право на заняття адво-
катською діяльністю.
У п. 5 мотивувальної частини цього рішення Кон-
ституційний Суд України звернув увагу, що у такий
спосіб держава бере на себе обов’язок забезпечи-
ти реальну можливість надання особам кваліфі-
кованого захисту від обвинувачення, якщо цього
вимагають інтереси правосуддя. Допуск приватно
практикуючого юриста, який займається наданням
правової допомоги особисто або за дорученням
юридичної особи, як захисника ніяк не порушує
право підозрюваного, обвинуваченого чи підсуд-
ного на захист.
Отже, «захисник» − це не лише адвокат, але й
3
Погляд науковця
вої допомоги (п. 4). А повноваження захисника на Навіщо адвокати?
участь у справі для інших фахівців у галузі права, Думаю, не потребує докладного обґрунтуван-
які за законом мають право на надання правової
допомоги особисто або за дорученням юридичної ня теза про особливу роль адвокатів. Адвокати –
особи, повинні бути підтверджені документами, це кризові менеджери у правовій державі. Саме
визначеними спеціальним законом, яким цим осо- вони запускають механізм державного захисту
бам надано право брати участь у кримінальному від несправедливості. Визначальна роль адвока-
судочинстві як захисникам, а також угодою або до- тів полягає в тому, що зазвичай вони є першими,
рученням юридичної особи. до кого звертаються люди. Вони – сценаристи, ре-
жисери й актори водночас, які знають, ЯК працює
При вирішенні питання про наявність у фахівців правозахисна система, вирішують, ЩО зробити
у галузі права повноважень на здійснення захисту для реального захисту, і своєю активністю приво-
в кримінальній справі слід також з’ясовувати, яким дять систему в дію. Недарма сказано: поки юристи
саме законом їм надано право брати участь у кримі- сплять – закон не діє.
нальному судочинстві як захисникам. Визнати пра-
вильною практику тих судів, які за відсутності спе- До чого ж тут адвокат? Будь-який юрист і навіть
ціального закону не допускають таких фахівців до особа, обізнана з основами права і процесу, може
здійснення захисту в кримінальних справах (п. 5). це зробити. Десятки правозахисників та громад-
ських активістів без фахової освіти ходять по судах,
Іронія такого тлумачення в тому, що «спеціально- і часто досить ефективно. І тут ми підходимо до
го» закону», як відомо, не було і немає досі. потреби пояснити різницю між адвокатом і фахів-
цем у галузі права (безвідносно до того, чи є він
Хто такий «кожен» у ст. 59 Конституції, розтлу- юристом). У цій темі традиційно говорять про ква-
мачено у рішенні Конституційного Суду України у ліфікацію, контроль якості, відповідальність та інші
справі за зверненням адвоката Голованя І. В. (спра- аспекти, які, безумовно, важливі, але мені вида-
ва про право на правову допомогу) (Рішення від ються другорядними. Найважливіша, принципова
30.09.2009, справа № 1-23/2009) [3]: це будь-яка різниця – у правовому статусі. Адвокат – це, насам-
особа незалежно від характеру її правовідносин з перед, статус, а не фахівець у галузі права. Право-
державними органами, органами місцевого само- ва допомога та захист – це його головна функція, а
врядування, об’єднаннями громадян, юридичними фахові знання – інструмент. Таким чином, адвокат
та фізичними особами, зокрема особа під час допи- є правозахисником в силу свого статусу. Однак не
ту її як свідка в органах дізнання, досудового слід- кожен правозахисник є адвокатом.
ства чи дачі пояснень у правовідносинах з цими та
іншими державними органами. Чому закон (держава) надає адвокату особливий
правовий статус? Тому що адвокат – це частина сис-
У п. 2 резолютивної частини Конституційний Суд теми гарантування справедливості в суспільстві.
України підкреслив, що така особа має право на І держава, як система забезпечення фундаменталь-
правову (юридичну) допомогу від обраної за влас- них цінностей та суспільних інтересів, зобов’язана
ним бажанням особи в статусі адвоката, що не ви- гарантувати механізм її відновлення.
ключає можливості отримання такої допомоги від
іншої особи, якщо законами України щодо цього не Справедливість – це сфера відповідальності су-
встановлено обмежень. дової влади. Я її розумію як стан правопорядку у
правовідносинах. Він настає як результат діяльнос-
Тут спостерігається певна зміна підходу до під- ті усіх згідно з правом. Саме це й означає «справед-
став допомоги «фахівця». Якщо у рішенні Консти- ливість» (с-право-діяльність) з етимологічної точки
туційного Суду України від 16.11.2000 йшлося про зору. Це завдання, зміст і мета суду.
можливість надання правової допомоги не адво-
катом за умови, що є закон, який надає фахівцю Ідея суду як органу, що вирішує конфлікти, карає
таке право (немає дозволяючого закону – немає винуватих і виправдовує невинних, потребує до-
права), то у рішенні Конституційного Суду України тримання двох фундаментальних засад: незалеж-
від 30.09.2009 закріплено інший принцип: будь-хто ності і неупередженості. Без цього не може бути
може надавати правову допомогу, якщо законом правосуддя навіть за умови збереження зовнішніх
не встановлено обмежень (немає забороняючого атрибутів судового процесу.
закону – є право). Зверну увагу, що вже не йдеться
навіть про те, що така особа повинна бути фахівцем За великим рахунком суд не має на меті захист
у галузі права! Незважаючи на те, що ця позиція ви- прав позивача (хоч таку мету закріплюють ст. 1
словлена в контексті надання правової допомоги ЦПК, ст. 1 ГПК і ст. 2 КАС), бо це було би прямим
свідку, очевидно, що вона не повинна бути іншою, свідченням упередженості суду. Безсторонній
коли б йшлося про правову допомогу особи, яка не суд лише констатує, було чи не було порушено
є адвокатом, підозрюваному чи обвинуваченому. Право. Іншими словами, чи відповідали діян-
ня сторін праву, чи були справедливими. Отже,
Таким чином, еволюція праворозуміння захис- роль суду – стежити за дотриманням правил
ника прав людини призвела до того, що будь-хто суспільного життя у конкретних індивідуальних
може бути захисником прав будь-кого. правовідносинах. Це публічна функція держав-
Я з цим не згоден.
ВІСНИКВищої
4 кваліфікаційної
комісії суддів України
Погляд науковця
нопроекту саме так і бачать еволюцію правозахис- (опікун, піклувальник) діє як законний представ-
ника до рівня адвоката. ник. Очевидно, що він не повинен бути адвокатом,
щоб представляти своїх дітей. Згадка у ст. 131-2
Окрім того, доступ до суду гарантовано систе- Конституції про цю категорію представників є зай
мою безоплатної правової допомоги, що надаєть- вою. Вони не мають жодного стосунку до адвока-
ся особам, які не мають грошей, щоб заплатити за тури, яка здійснює виключно договірне представ-
адвоката. ництво.
Другий: не в кожній судовій справі потрібен Виділяють ще такий різновид законного пред-
адвокат. Особа може представляти себе сама. Не ставництва як «статутне». Його здійснюють органи
потрібно нав’язувати їй адвоката. юридичних осіб або інші особи, уповноважені уста-
новчими документами. Воно теж не охоплюється
Стосовно самозахисту – він залишається в повно- «адвокатською монополією», оскільки керівник
му обсязі. У кожній справі, незалежно від її склад- юридичної особи репрезентує її без договору та
ності й важливості, особа може не користуватися довіреності, на підставі загального закону та від-
допомогою адвоката, бо це її конституційне право, твореної на її основі норми статуту. По суті, це той
а не обов’язок. Лише в окремих випадках, коли самий самозахист.
від якості захисту залежить надто багато, щоб об-
межитися самозахистом, в інтересах забезпечен- Стосовно працівників юридичної особи, які хо-
ня права на справедливий суд закон передбачає дять до суду від її імені на підставі довіреності чи
обов’язкову участь захисника (ст. 52 КПК). Тут пу- наказу, то це так зване «службове» представництво.
блічний інтерес вагоміший, ніж приватне бажання Не бачу вагомих причин, чому вони теж не можуть
мати чи не мати захисника. бути адвокатами. Тим більше, якщо для цього бу-
дуть створені всі можливості. Наявність права на
У нескладних і малозначних судових справах, а здійснення адвокатської діяльності повинна стати
так само у справах, де не діє класична змагальність, додатковою кваліфікаційною вимогою до юристів,
а суд виконує роль активного контролера, напри- які приймаються на роботу, що передбачає пред-
клад, у справах адміністративної юстиції, участь ставництво організації в судах.
адвоката може бути не така важлива, як зазвичай.
У цих справах можна обійтися без адвоката. Особа Реформа адвокатури потрібна. Без неї справжня
може представляти себе сама, а правовою допомо- судова реформа і ефективний, сильний суд немож-
гою адвоката користуватися за бажанням. ливі. Упевнений, що незалежний, кваліфікований,
добросовісний, чесний адвокат – основа справед-
Закон України «Про внесення змін до Конститу- ливого суду. Тільки завдяки адвокатам судовий
ції України (в частині правосуддя)» [4] передбачає процес буде змагальним. Тільки змагальність по-
можливість встановлення законом винятків з «ад- ставить суд на відведене йому у «трикутнику спра-
вокатської монополії», не поширюючи її на пред- ведливості» місце. І тільки з цього місця суд може
ставництво в суді у трудових спорах, спорах щодо виконати свою місію – вирішити спір і захистити
захисту соціальних прав, щодо виборів та рефе- порушене право.
рендуму, у малозначних спорах (критерії таких
справ повинні бути визначені законом додатково), Список використаних джерел:
а також щодо представництва малолітніх чи непо- 1. Рішення Конституційного Суду України від
внолітніх та осіб, які визнані судом недієздатними
чи дієздатність яких обмежено (ст. 131-2). Ці ви- 16.11.2000 р. у справі за зверненням Солдатова Г. І.
нятки, як я розумію, передбачатимуть можливість (справа про право вільного вибору захисни-
виконання функції представництва чи захисту не ка) // Офіційний вісник України. – 2000. – № 47. –
адвокатами. Ст. 2045.
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від
Особисто мені цей шлях видається сумнівним. 24.10.2003 р. № 8 «Про застосування законодав-
На мою думку, не повинно бути жодних винятків. ства, яке забезпечує право на захист у криміналь-
Особа може захищати і представляти себе в суді ному судочинстві»: [Електронний ресурс]. – Ре-
сама. З цим немає проблем. Якщо ж вона хоче, жим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/
щоб її представляв хтось (цей намір свідчить, що v0008700-03.
справа для сторони важлива чи складна) – вона 3. Рішення Конституційного Суду України від
повинна обрати собі захисника (представника) 20.09.2009 р. у справі за зверненням адвоката Го-
серед адвокатів. У теорії процесуального права лованя І.В. (справа про право на правову допомо-
таке представництво називається «договірним», гу) // Офіційний вісник України. – 2009. – № 79. –
оскільки підставою його виникнення є договір між Ст. 2694.
клієнтом і адвокатом. Водночас представництво 4. Про внесення змін до Конституції України (щодо
малолітніх чи неповнолітніх та осіб, які визнані су- правосуддя): Закон України від 02.06.2016 р. // Го-
дом недієздатними чи дієздатність яких обмежено, лос України, 2016, 29 червня.
вважається «законним». Представниками цих осіб
є батьки або опікуни чи піклувальники, призначені
на підставі рішень відповідних органів. Зрозуміло,
що договір з підопічними не укладається. Батько
7
Погляд науковця
Сніжана Степанова,
аспірант кафедри
конституційного,
адміністративного
та муніципального права
Маріупольського державного
університету,
суддя Жовтневого районного
суду міста Маріуполя
Донецької області
Незалежність
і безсторонність суду
як гарантія права
на справедливий розгляд
УДК 342.722
Стаття присвячена дослідженню проблеми дотри которые могут влиять на независимость и беспри
мання права людини на незалежний та безсторонній страстность суда, и даны предложения по их преодоле
суд, що є однією з гарантій справедливого суду. Розкри нию.
то поняття «незалежного» та «безстороннього» суду.
Проаналізовано незалежність та безсторонність суду Ключевые слова: независимость суда, беспристраст
через призму рішень Європейського суду з прав людини. ность суда, Конвенция о защите прав человека и основ
Наведені фактори, які можуть впливати на незалеж ных свобод, решения Европейского суда по правам чело
ність і безсторонність суду, та надані пропозиції щодо века, практика Европейского суда по правам человека.
їх подолання. S. Stepanova. Independence and impartiality tribunal as a
Ключові слова: незалежність суду, безсторонність guarantee factor for the right to a fair trial
суду, Конвенція про захист прав людини і основополож This article is dedicated to studying the issues of observing
них свобод, рішення Європейського суду з прав людини, the human right for the independent and impartial tribunal,
практика Європейського суду з прав людини. which is one of the guarantee factors of the fair trial. The defi
С. Степанова. Независимость и беспристрастность nition for the “independent” and “impartial” tribunal is given.
The court independence and impartiality have been analyzed
суда как гарантия права на справедливое through the prism of decisions of the European Court of Hu
рассмотрение man Rights. The factors, which may affect the independence
and impartiality of the court, are specified and some advices
Статья посвящена исследованию проблемы соблюде to overcome them are identified.
ния права человека на независимый и беспристрастный Key words: court independence, court impartiality, Conven
суд, которое является одной из гарантий справедливо tion for the Protection of Human Rights and Fundamental
го суда. Раскрыто понятие «независимого» и «беспри Freedoms, decision of the European Court of Human Rights,
страстного» суда. Проанализированы независимость European Court Procedure of Human Rights.
и беспристрастность суда через призму решений Евро
пейского суда по правам человека. Приведены факторы,
ВІСНИКВищої
8 кваліфікаційної
комісії суддів України
Погляд науковця
Постановка проблеми. Незалежність судової вимоги Конвенції і практика Європейського суду з
влади та безсторонність суду є ознаками правової прав людини (далі − ЄСПЛ) стали частиною націо-
держави, в якій кожен громадянин має право на нального законодавства країни [2].
захист своїх прав і свобод повноважним, незалеж-
ним і неупередженим судом. Створення демокра- Право на справедливий судовий розгляд відпо-
тичної, соціальної та правової держави неможливе відно до п. 1 ст. 6 Конвенції вимагає слухання спра-
без незалежної судової влади. Принцип верховен- ви «незалежним та безстороннім судом».
ства права не діятиме, якщо суддя буде упередже-
ним. Саме правосуддя є найважливішою гарантією Ст. 126 Конституції України закріплює, що неза-
захисту принципів верховенства права та прав і лежність і недоторканність суддів гарантуються
свобод людини. На жаль, в Україні досі немає розу- Конституцією і законами України. Вплив на суддів у
міння того, що незалежність суду не є прерогати- будь-який спосіб забороняється. Одними із основ
вою чи привілеєм, наданим для задоволення влас- них засад судочинства згідно зі ст. 129 Конституції
них інтересів суддів. Вона надається в інтересах України є законність і рівність всіх учасників судо-
верховенства права та осіб, які домагаються та очі- вого процесу перед законом і судом. Такі ж засади
кують неупередженого правосуддя. Незалежність закріплені у Законі України «Про судоустрій і статус
суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року [3]. Слід
прав людини та неупередженого застосування зазначити, що 02 червня 2016 року Верховною
права. Неупередженість та незалежність суддів є Радою України прийнято за основу і в цілому
необхідними для гарантування рівності сторін Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від
перед судом, а тому фактори, які впливають на них, 02 червня 2016 року № 1402-VIII, який набере чин-
відіграють важливу роль у визначенні напрямів ності 30 вересня 2016 року [4].
удосконалення національного законодавства та
практики суду з цього питання. У статті піднімають- При визначенні того, чи може суд вважатися
ся проблеми, що виникають перед Україною в про- незалежним, ЄСПЛ бере до уваги такі критерії:
цесі побудови справедливого суду та підвищення 1) спосіб призначення його членів і тривалість їх
довіри до судової гілки влади. повноважень; 2) наявність гарантій від зовнішньо-
го тиску; 3) наявність зовнішніх ознак незалежності
Актуальність дослідження обумовлена тією фун- [5, п. 73].
даментальною роллю, яку відіграє суд, захищаючи
права, свободи та інтереси осіб. На сьогодні судова 1. Спосіб призначення членів суду і тривалість їх
влада в Україні перебуває в стані, в якому судді повноважень. Згідно з положеннями чинного
вимушені постійно доводити своє прагнення спра- Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в
ведливого судочинства, протистояти політичному, Україні призначення на посаду судді вперше здій-
суспільному тиску та тиску засобів масової інфор- снюється Президентом України строком на п’ять
мації. років, а після закінчення цього строку суддя оби-
рається безстроково Верховною Радою України
Аналіз останніх досліджень і публікацій. (далі – ВРУ). Відповідальність за добір суддів покла-
Проблема забезпечення незалежного та безсто- дається на Вищу кваліфікаційну комісію суддів
роннього суду досліджувалася у науковій юридич- України та Вищу раду юстиції (далі – ВРЮ). При
ній літературі такими науковцями, як Л. Вільдхабер, цьому відповідно до Конституції України та ст. 5
В. В. Городовенко, О. С. Захарова, С. О. Іваницький, Закону України «Про Вищу раду юстиції» ВРЮ скла-
Л. М. Москвич, О. Б. Прокопенко, В. В. Сердюк та дається з двадцяти членів, з яких лише троє судді,
інші. Питання аналізу ризиків, які можуть впливати та голови Верховного Суду України, що становить
на незалежність і безсторонність суду через приз 1/5 від загальної кількості членів [6]. Як бачимо,
му рішень Європейського суду з прав людини, більшість з тих, хто входить до складу ВРЮ і вирі-
досліджувалися такими вченими, як І. Л. Петрухін, шує долю суддів − адвокати, науковці, прокурори,
Т. І. Фулей, але не приділялося уваги їх системному народні депутати та Президент України. Позитив
аналізу у взаємозв’язку зі шляхами їх подолання, ним є те, що більшість складу Вищої кваліфікаційної
що є метою цієї статті. комісії суддів України − судді. Так, у рішенні у справі
«Олександр Волков проти України» від 09 січня
Виклад основного матеріалу. 2013 року ЄСПЛ встановив порушення п. 1 ст. 6
Гарантії незалежності та безсторонності суду Конвенції у зв’язку з відсутністю незалежності та
закріплені як у національному законодавстві, так безсторонності ВРЮ з огляду на об’єктивні (проце-
і в міжнародних нормах, зокрема Європейській дура формування та персональний склад ВРЮ) та
Конвенції про захист прав людини і основопо- суб’єктивні (особиста упередженість членів ВРЮ)
ложних свобод, яка набрала чинності для України критерії. Процедуру формування ВРЮ
11 вересня 1997 року (далі − Конвенція), і протоко- Європейський суд визнав такою, що не відповідає
лів до неї [1]. Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенції, оскільки на той час більшість членів ВРЮ
призначалася органами законодавчої та виконав-
9
Погляд науковця
як його перебування в договірних, грошових, визначив неупередженість як «відсутність уперед-
родинних або інших відносинах з однією зі сторін у ження або упередженості», підкресливши, що пер-
справі. При цьому той факт, що член «суду» особис- ший елемент пов’язаний з «прагненням встановити
то знайомий з одним зі свідків у справі особисте переконання судді у даній справі», а дру-
необов’язково означає, що його думка буде упе- гий − з «визначенням того, чи надав він достатні
редженою на користь свідчень цієї особи. У кожній гарантії, щоб виключити будь-який законний сум-
окремій справі необхідно прийняти рішення, чи має нів щодо цього». У цій справі ЄСПЛ було визнано
розглянуте знайомство такі характер і ступінь, які неприйнятним, що голова суду був раніше проку-
свідчать про відсутність неупередженості суду [24]. рором у цій же справі. Тобто суддя вже за власним
переконанням, яке отримав в статусі прокурора,
Стосовно суб’єктивного критерію, то він полягає може бути упередженим при розгляді справи, в
у з’ясуванні особистих переконань конкретного якій він виступає суддею [28].
судді у певній справі, зумовлюється поведінкою
судді у кожному конкретному випадку, що означає У п. 132 рішення у справі «Гарабін проти
необхідність встановлення, чи мав він будь-яку Словаччини» (Harabin v. Slovakia) від 20 лютого 2013
особисту зацікавленість або упередженість у пев- року зазначено, що існування національних про-
ній справі. Особиста безсторонність презюмується цедур для забезпечення неупередженості, а саме
доти, доки не буде доведено інше, при цьому правил, що регулюють відвід судді, є важливим
надання доказів упередженості судді покладається фактором. Такі правила виявляють особливу увагу
на зацікавлену особу, як зазначено в рішенні у національного законодавства до усунення всіх
справі «Ліндон, Очаковські-Лоран і Жюлі проти обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді чи
Франції» (Lindon, Otchakovsky-Laurens and July суду і є спробою забезпечити неупередженість,
v. France) від 22 жовтня 2007 року [25]. усуваючи причини таких сумнівів. На додаток до
забезпечення відсутності упередженості як такої, ці
Наприклад, коментарі судді щодо спроможності правила спрямовані на усунення будь-яких проявів
сторони захисту і оцінка можливого завершення упередженості і таким чином слугують зміцненню
справи, на думку ЄСПЛ, викладені в рішенні у довіри громадськості до суду [29].
справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) від
28 листопада 2002 року, викликали обґрунтовані У п. 1 ч. 1 ст. 20 та ст. 23 ЦПК України передбачено
сумніви у неупередженості судді [26]. право відводу та самовідводу судді, якщо під час
попереднього вирішення цієї справи він брав
ЄСПЛ також визнав обґрунтованими побоювання участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст,
представників школи щодо заінтересованості судді перекладач, представник, секретар судового засі-
в розгляді справи, оскільки син цього судді був дання [30]. В п. 2 ч. 1 ст. 75 та ст. 80 КПК України
виключений із цієї школи, а сам суддя, який розгля- передбачено право відводу та самовідводу судді,
дав справу «Компанії «Токоно» і Професорії якщо він брав участь у цьому провадженні як сві-
Прометеішт» (Tocono and Profesorii Prometeisti v док, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, про-
Moldova) від 26 вересня 2007 року [27], погрожував курор, захисник або представник [31].
школі розправою.
Для того, щоб цього уникнути, суддя повинен
Хоча в деяких справах досить важко надати доказ, заявити самовідвід або задовольнити відвід з цих
який дозволив би спростувати презумпцію підстав. Якщо в цивільному процесі суддя сам роз-
суб’єктивної неупередженості судді, вимога глядає питання щодо самовідводу, то в криміналь-
об’єктивної неупередженості забезпечує додатко- ному таке питання згідно зі ст. 81 КПК України роз-
ву важливу гарантію. У зв’язку з цим ЄСПЛ визнав глядає інший суддя цього ж суду, визначений у
складність встановлення порушення ст. 6 в ч. порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу.
суб’єктивної упередженості і тому в переважній В таких ситуаціях, на думку автора, у сторін та учас-
більшості справ він зосередився на об’єктивному ників кримінального провадження можуть обґрун-
критерії («Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou товано виникнути сумніви щодо неупередженості
v. Cyprus), п. 119 [11, с. 18]. слідчого судді або судді, який здійснює судове про-
вадження одноособово, оскільки він, керуючись
Досить часто ЄСПЛ визнає порушенням обов’язком, передбаченим ст. 80 КПК України, за
об’єктивної ознаки безсторонності у тих випадках, наявності підстав, передбачених статтями 75-76
коли суддя, який заслуховує справу, брав участь у цього Кодексу, зокрема сумніву у своїй неуперед-
досудовому провадженні в цій справі. женості, повинен заявити самовідвід, але інший
суддя не завжди задовольняє таку заяву, оскільки
Так, розглянувши справу «П’єрсак проти Бельгії» розуміє, що у разі її задоволення він може отрима-
(Piersack v. Belgium) 01 жовтня 1982 року, ЄСПЛ ти для розгляду кримінальне провадження від
вперше наголосив на різниці між об’єктивними і цього судді.
суб’єктивними критеріями, які треба застосовувати
при визначенні неупередженості суддів, та вказав
на можливість її перевірки різними способами. Він
14 ВІСНИК
Вищої
кваліфікаційної
комісії суддів України
Погляд науковця
У зв’язку з цим автор вважає, що ст. 81 КПК відповідні кошти, що давали би змогу судовим
України необхідно доповнити частиною другою органам належним чином виконувати свої функції.
такого змісту: «У разі заявлення самовідводу слід-
чим суддею або суддею, який здійснює судове про- Таким чином, щоб збільшити довіру пересічного
вадження одноособово, його розглядає той самий спостерігача до незалежності та безсторонності
слідчий суддя або суддя, який здійснює судове про- суду, необхідно належне фінансування функціону-
вадження одноособово». Ч 2, 3 та 4 вважати відпо- вання судової системи та заробітної плати судді,
відно ч. 3, 4 та 5. яка повинна бути гідною його статусу.
У справі «Де Кюббе проти Бельгії» (De Cubber v. Щоб уникнути ризиків впливу на незалежність та
Belgium) 26 жовтня 1984 року було ухвалено рішен- безсторонність судді, останній повинен не тільки
ня про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв’язку з виключати будь-які взаємовідносини, що не відпо-
тим, що одна і та сама особа була і судовим слідчим, відають посаді, чи втручання органів місцевого
і суддею при слуханні справи, тобто один і той самоврядування, законодавчої та виконавчої влади,
самий суддя брав участь в декількох стадіях про- пересічних громадян, а й робити так, щоб це було
цесу [32]. зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу.
Проте у низці рішень ЄСПЛ намагається більш Відповідно до ст. 35 Закону України «Про запо-
диференційовано підходити до вирішення питан- бігання корупції» правила врегулювання конфлік-
ня щодо впливу «досудової» діяльності судді на ту інтересів у діяльності суддів Конституційного
рівень безсторонності суду. У рішенні у справі Суду України та суддів судів загальної юрисдикції
«Норт’є проти Нідерландів» (Nortier v. the (суперечність між приватним інтересом особи
Netherlands) від 24 серпня 1993 року у п. 33-37 (особистими майновими, немайновими інтереса-
ЄСПЛ зазначив щодо рішень судді стосовно попе- ми самої особи чи її близьких та її службовими чи
реднього ув’язнення заявника, які відрізнялися представницькими повноваженнями) визначають-
від тих, що мали вирішальне значення для його ся законами, які регулюють статус відповідних осіб
остаточного судового рішення. За таких обставин та засади організації відповідних органів [35].
заявникові побоювання щодо відсутності безсто-
ронності у судді не можна розглядати як об’єктивно Таким законом для суддів є Закон України «Про
виправдані [33]. судоустрій і статус суддів» 1402-VIII, який набере
чинності 30 вересня 2016 року, згідно з п. 6 ч. 8
Навряд чи положення КПК України 1960 року від- ст. 133 якого контроль за додержанням вимог зако-
повідали такому розумінню неупередженості, згід- нодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів
но з якими суд мав брати на себе ініціативу щодо у діяльності суддів, Голови або членів Вищої квалі-
обвинувачення, а саме порушувати кримінальну фікаційної комісії суддів України, Голови Державної
справу (статті 4, 251, 276, 278, 279). У КПК України судової адміністрації України чи його заступників;
2012 року відсутній інститут порушення криміналь- прийняття рішення про врегулювання реального
ної справи. чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності
зазначених осіб (у разі, якщо такий конфлікт не
У рішенні «Білуха проти України» від 09 листопада може бути врегульований у порядку, визначеному
2006 року ЄСПЛ зазначив, що Уряд не оспорював процесуальним законом) здійснює Рада суддів
тверджень заявниці стосовно того, що голова України [4].
Артемівського міськрайонного суду Донецької
області, який одноособово розглядав справу заяв- Крім того, у ст. 56 вказаного закону серед
ниці у суді першої інстанції та чиї рішення були обов’язків судді передбачено, зокрема, звертатися
залишені без змін судами вищих інстанцій, просив з повідомленням про втручання в його діяльність
та безоплатно отримував майно від компанії- як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої
відповідача. На думку ЄСПЛ, за цих обставин побо- ради правосуддя та до Генерального прокурора
ювання заявниці щодо небезсторонності голови упродовж п’яти днів після того, як йому стало відо-
можна вважати об’єктивно виправданими, незва- мо про таке втручання (п. 9 ч. 7) [4].
жаючи на той факт, що Артемівський міськрайон-
ний суд Донецької області задовольнив одну зі Слід також зазначити, що у разі належного реагу-
скарг заявниці [34]. вання судді на факти незаконного впливу на його
діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя,
Незалежність суду є загальновизнаним правом у суддя захищається нормами КК України, які перед-
міжнародному праві. Згідно з Основними принци- бачають відповідальність за втручання в діяльність
пами незалежності судових органів, схваленими судових органів. Так, ч. 1 ст. 376 КК України перед-
резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї бачено, що втручання в будь-якій формі в діяль-
Організації Об’єднаних Націй 29 листопада 1985 ність судді з метою перешкодити виконанню ним
року та 13 грудня 1985 року, на кожну державу- службових обов’язків або добитися винесення
члена ООН покладається зобов’язання виділяти неправосудного рішення є кримінально карним
діянням, яке тягне за собою відповідальність у
15
Погляд науковця
вигляді штрафу до п’ятдесяти неоподатковуваних № 3524-VIII: [Електронний ресурс]. – Офіційний
мінімумів доходів громадян або виправних робіт на веб-портал Верховної Ради України. – Режим
строк до двох років, або арешту на строк до шести доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/
місяців [36]. webproc4_1?pf3511=57209.– Назва з екрана.
9. Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів
Висновки. Таким чином, для гарантування права України Сергій Козьяков: «У багатьох місцевих
людини на незалежний та безсторонній суд необ- судах може не залишитися жодного діючого
хідно постійно проводити аналіз чинного законо- судді»: [Електронний ресурс]. – «Дзеркало тижня.
давства на предмет його узгодження з практикою Україна» № 13 від 08.04.2016. – Режим доступу:
ЄСПЛ, вносити до нього зміни та доповнення, якщо http://gazeta.dt.ua/LAW/golova-vischoyi-
його норми не відповідають міжнародним стандар- kvalifikaciynoyi-komisiyi-suddiv-ukrayini-sergiy-
там справедливого суду. Державним службовцям kozyakov-u-bagatoh-miscevih-sudah-mozhe-ne-
та іншим посадовим особам, громадським органі- zalishitisya-zhodnogo-diyuchogo-suddi-_.html. –
заціям та окремим громадянам слід утримуватися Назва з екрана.
від дій та висловлювань, які можуть чинити тиск на 10. «У ВККС сподіваються, що постанова про обран-
суддю при здійсненні ним правосуддя, а суддям та ня суддів безстроково буде проголосована до
судовій владі в цілому необхідно реагувати на кінця грудня». Вілен Веремко: [Електронний
кожен фактор такого тиску, щоб виключити будь- ресурс]. – «Закон і бізнес» №48 (1242) від 28.11 –
які сумніви у незалежності й неупередженості суду. 04.12.2015 – Режим доступу: http://zib.com.ua/
ua/120077-u_vkks_spodivayutsya_scho_
Список використаних джерел: postanova_pro_obrannya_suddiv_bezs.html. –
1. Конвенція про захист прав людини та основних Назва з екрана.
11. Руководство по статье 6 Конвенции. Право на
свобод із поправками, внесеними відповідно до справедливое судебное разбирательство
положень Протоколу №11 // Практика (уголовно-правовой аспект): [Електронний
Європейського суду з прав людини. – 1999. – ресурс]. – Совет Европы / Европейский суд по
№1. правам человека. – Режим доступу: www.echr.
2. Конституція України. – Х.: ТОВ «Одисей», 2005. – coe.int (Case-Law-CaseLaw Analysis – Case-Law
48 с. Guides).
3. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 12. Рішення «Кемпбелл і Фелл проти Сполученого
07.07.2010 № 2453-VI: [Електронний ресурс]. – Королівства», п. 80 (Campbell and Fell v. The United
Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Kingdom), 28.06.1984: [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ European Court of human rights. – search HUDOC
show/2453-17. – Назва з екрана. case-law. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.
4. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від int/rus?i=001-100627. – Назва з екрана.
02.06.2016 №1402-VIII: [Електронний ресурс]. – 13. Висновок Конституційного Суду України від
Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – 20.01.2016 № 1 – в/2016 щодо відповідності зако-
Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ нопроекту про внесення змін до Конституції
show/1402-19. – Назва з екрана. України (щодо правосуддя) вимогам статей 157
5. Рішення «Фіндлі проти Сполученого Королівства» та 158 Конституції України: [Електронний
(Findlay v. The United Kingdom), 25.02.1997: ресурс]. – Офіційний веб-сайт Конституційного
[Електронний ресурс]. – European Court of human суду України. – Режим доступу: http://www.ccu.
rights. – search HUDOC case-law. – Режим доступу: gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=299459. – Назва
http://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-100729. – з екрана.
Назва з екрана. 14. Рішення «Совтрансавто-Холдинг» проти України»,
6. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 25.07.2002: [Електронний ресурс]. – Офіційний
15.01.1998 № 22/98-ВР зі змінами: [Електронний веб-портал Верховної Ради України. – Режим
ресурс]. – Офіційний веб-портал Верховної Ради доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/
України. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov. 980_043/print1457725304755090. – Назва з екрана.
ua/laws/show/22/98-%D0%B2%D1%80. – Назва з 15. Фулей Т. І. Застосування практики Європейського
екрана. суду з прав людини при здійсненні правосуддя:
7. Фулей Т. І. Застосування практики Європейського Науково-методичний посібник для суддів. – 2-ге
суду з прав людини в адміністративному судо- вид. випр., допов. – К., 2015. – 208 с.
чинстві: Науково-методичний посібник для суд- 16. О. Овчаренко. Проблеми запобігання незаконно-
дів. 2-ге вид. випр., допов. – К., 2015. – 128 с. му втручанню в діяльність судових органів
8. Про внесення змін до Конституції України (щодо України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
правосуддя): Закон України від 25.11.2015
16 ВІСНИК
Вищої
кваліфікаційної
комісії суддів України
Погляд науковця
нем негативного впливу на сутність правосуддя. виключає дисциплінарну відповідальність судді.
Невже порушення, наприклад, правил підвідомчості Проведений аналіз підстави дисциплінарної від-
чи підсудності найбільш небезпечно для правопо-
рядку? І чи взагалі коректно виділяти окремі наслід- повідальності, передбаченої підпунктом «а» части-
ки порушення певних норм процесуального закону, ни першої статті 92 Закону України «Про судоустрій
адже дотримання всіх норм процесу є обов’язковим. і статус суддів» (підпункт «а» частини першої ст. 106
Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від
І невже саме по собі істотне порушення норм 02.06.2016 року за № 1402-VIII), дозволяє дійти
процесуального права є недостатньою підставою таких висновків.
для притягнення судді до дисциплінарної відпові-
дальності? Враховуючи важливість дотримання Громіздкі правові конструкції підстав дисциплі-
процесу для здійснення правосуддя, видається, що нарної відповідальності суддів створюють плідне
будь-яке порушення норм процесуального закону, підґрунтя для тиску на суд.
що характеризується істотністю, повинне тягнути
за собою дисциплінарну відповідальність судді Сутнісно неприпустимо ототожнення відмови у
незалежно від конкретних наслідків такого пору- доступі до правосуддя з відмовою у розгляді по суті
шення, які своєю чергою підлягають оцінці при позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги.
обранні виду дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарна відповідальність судді може
Крім того, юридична техніка викладення підстави наставати виключно за порушення норм процесу-
дисциплінарної відповідальності, що передбачено під- ального закону.
пунктом «а» частини першої статті 92 Закону України
«Про судоустрій і статус суддів» (підпункт «а» частини Наслідки порушення не повинні охоплюватися
першої ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус змістом відповідної підстави притягнення судді до
суддів» від 02.06.2016 за № 1402-VIII), взагалі не дає дисциплінарної відповідальності, натомість повин
змоги з’ясувати позицію законодавця щодо того, чи ні оцінюватися як критерій істотності порушення
настання наслідків у вигляді унеможливлення реаліза- норм процесуального закону.
ції прав та обов’язків або порушення правил підсуд-
ності чи підвідомчості є обов’язковою умовою для Формулювання підстави дисциплінарної відпові-
притягнення суддів до відповідальності лише за істот- дальності як «незаконна відмова у доступі до пра-
не порушення норм процесуального права, чи настан- восуддя» є термінологічно уразливим і таким, що
ня таких наслідків необхідне і для притягнення до від- містить загрози незалежності суддів.
повідальності за незаконну відмову у доступі до право-
суддя, зокрема за незаконну відмову в розгляді по суті Істотне порушення процесуального закону само
позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо? собою є достатньою підставою для притягнення
судді до дисциплінарної відповідальності.
За змістом вказаних норм Закону при притягненні
суддів до дисциплінарної відповідальності має врахо- Список використаних джерел:
вуватися форма вини – умисно або внаслідок недба- 1. Овчаренко О. М. Юридична відповідальність судді:
лості. І такий підхід законодавця можна лише вітати,
адже є аксіомою у праві, що форма вини має виступати теоретико-прикладне дослідження: Монографія/
передумовою для диференціації відповідальності. В О. М. Овчаренко. – Х.: Право, 2014. – 576 с.
той же час визначення форми вини – умисно чи вна- 2. Польовий О. Л. Гарантії суддівської незалежності
слідок недбалості – це найскладніше питання право- при притягненні суддів до юридичної відповідаль-
застосування. Зазвичай брак доказів унеможливлює ності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.
висновок про вину. Стосовно форми вини при пору- юрид. наук: спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура
шенні норм процесуального закону, то видається, що, та адвокатура» / О. Л. Польовий. – К., 2014. – 20 с.
наприклад, порушення процесуального строку виго- 3. Шевченко А. В. Дисциплінарна відповідальність
товлення повного тексту рішення – є, скоріше за все, суддів України: автореф. дис. на здобуття наук.
умисним порушенням, адже процесуальний закон ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.10
чітко встановлює відповідний строк і суддя повинен «Судоустрій; прокуратура та адвокатура»/
бути обізнаний у цьому. Наприклад, при визначенні у А. В. Шевченко. – К., 2013. – 19 с.
процесуальному законі правил щодо підсудності справ 4. Судова влада: монографія / [І. Є. Марочкін,
законодавець допускає нечіткі формулювання, що Л. М. Москвич, І. В. Назаров та ін.]/ За заг. ред.
дозволяє їх різне тлумачення. У даному випадку вина І. Є. Марочкіна. – Х.: Право, 2015. – 792 с.
не очевидна. Якщо не буде доведено недбалість – у 5. Стандарты справедливого правосудия (междуна-
зв’язку із суб’єктивним ставленням, мотивацією родные и национальные практики)/[Воскобито
(пов’язаність фактичних обставин та норми закону), ва М. Р., Диков Г. В., Насонов С. А., Филатова М. А.,
то мова має йти про казус, суддівську помилку, що Шепелева О. С.]/ Под ред. Т. Г. Морщаковой. – М.:
Мысль, 2012. – 584 с.
6. Judicial Independence in Transitions/Editor
A. Seibert-Fohr; L. D. Muller, D. Zimmermann,
E. K. Schmidt, S. Klatte. – Springer, 2012. – 1382 p.
21
Погляд науковця
Андрій Нижний,
кандидат юридичних наук,
суддя Ленінського районного
суду міста Дніпропетровська
Визнання права власності
у судовому порядку:
підтвердження, створення
чи зміна такого права?
УДК 347.122
Стаття присвячена проблемним питанням право ности объединяют три разных по правовой природе
вої природи позовів про визнання права власності. Ро иска, формулируются условия применения каждого из
биться висновок, що позови про визнання права влас них.
ності об’єднують три різних за правовою природою
позовів, формулюються умови застосування кожного Ключевые слова: признание права собственности,
з них. подтверждение права, создание права, изменение права.
Ключові слова: визнання права власності, підтвер А. Nyzhny. Recognition of property right by court:
дження права, створення права, зміна права. confirmation, creation or modification of the right?
The article is dedicated to the issues of legal nature of legal
А. Ныжный. Признание права собственности claims for the recognition of property right. It is concluded that
в судебном порядке: подтверждение, создание или legal claims for the recognition of property right combine three dif
ferent legal natures. The conditions for use are formulated for each
изменение такого права? legal claim.
Статья посвящена проблемным вопросам правовой Key words: recognition of property right, confirmation of the
природы исков о признании права собственности. Де right, creation of the right, modification of the right.
лается вывод, что иски о признании права собствен
22 ВІСНИК
Вищої
кваліфікаційної
комісії суддів України
Погляд науковця
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із Аналізу правового інституту визнання права
способів захисту цивільних прав та інтересів особи присвячено чимало наукових праць, проте, як за-
є визнання права. значає Д.Н. Латипов, визначеність при тлумаченні
самого терміну «визнання» відсутня [8, с. 3], а сто-
Незважаючи на те, що теоретично вказане по- совно питання про співвідношення визнання та
ложення може бути підставою для захисту як май- присудження між цивілістами ведеться давня дис-
нових, так і немайнових прав, у більшості випадків кусія [8, с. 6].
позовні вимоги про визнання права стосуються
саме майнових прав, а точніше – права власності. На існування цілої низки проблем, пов’язаних з
кваліфікацією та застосуванням визнання права
Додатковою підставою таких позовів є ст. 392 як способу захисту, вказує і О.А. Поротикова, яка
ЦК України, згідно з якою власник майна може зазначає, що у матеріальному праві незрозуміло,
пред’явити позов про визнання його права влас- наскільки цей спосіб повинен бути універсальним,
ності, якщо це право оспорюється або не визна- у якій сфері приватних відносин він може бути за-
ється іншою особою, а також у разі втрати ним до- стосовний, як його потрібно поєднувати з іншими
кумента, який засвідчує його право власності. способами цивільно-правового захисту. У проце-
суальному праві питань не менше: хто може звер-
Зауважимо, що за змістом ст. 392 ЦК України татися з позовом про визнання права і до кого; як
право на позов про визнання права власності на бути, якщо конкретний відповідач відсутній; що є
підставі цієї статті має виключно власник такого предметом вимоги, до якого виду позовів він на-
майна. лежить; яка природа судового акта, який визнає
право [9, с. 99].
Водночас у судовій практиці досить частими є
випадки задоволення позовів про визнання права Зрозуміло, що у межах однієї статті дати відповіді
власності, заявлених особами, які на момент звер- на всі вказані питання неможливо, а тому ми скон-
нення до суду не були власниками спірного майна, центруємо увагу на питанні правової природи по-
наприклад: зовів про визнання права власності, які розгляда-
- визнання права власності на спадкове майно у ються та задовольняються вітчизняними судами.
випадку відмови нотаріуса у видачі свідоцтва Як слушно відзначає Л. Ю. Василевська, у доктри-
про право на спадщину [1]; ні висловлюється різне (часто протилежне став-
- визнання права власності на предмет іпотеки в лення) до цього способу захисту права власності
порядку звернення стягнення на нього на підста- на нерухомість: від визнання його мало не єдиним
ві іпотечного застереження [2]; способом захисту до заперечення за ним самостій-
- визнання права власності на збудоване нерухо- ного значення [10].
ме майно при захисті прав інвестора [3];
- визнання права власності на самочинно збудо- Так, Є. О. Суханов зазначає, що «майнові права
ване нерухоме майно [4]; стосовно нерухомості виникають, змінюються та
- визнання права власності на нерухоме майно за припиняються лише в момент їх державної реє-
набувальною давністю [5]; страції, тобто внесення відповідного правовста-
- визнання права власності на земельну ділянку новлюючого запису до Єдиного державного реє-
внаслідок переходу права власності на будинок стру прав на нерухомість. Відтак спір про наявність
на ній [6]; або відсутність речового права на такий об’єкт за-
- визнання права власності на об’єкт нерухомос- вжди зводиться до спору про правильність вказа-
ті за набувачем одночасно з визнанням дійсним ного запису, тобто повинен вирішуватися шляхом
договору купівлі-продажу такого об’єкта, укла- пред’явлення позову про визнання права, а не
деного з порушенням обов’язкової нотаріальної про віндикацію або реституцію нерухомості» [11,
форми [7] тощо. с. 183-184].
Зауважимо, що більшість із вказаних судових рі-
шень містять посилання на ст. 392 ЦК України, про- Іншої точки зору дотримуються К. І. Скловсьский
те наскільки обґрунтованим є подібне тлумачення та О. А. Поротикова, які доходять висновку, що ви-
цієї статті з огляду на подання позову про визнан мога про визнання права є частиною предмета
ня права власності особою, яка не є власником від- доказування в межах віндикаційного або негатор-
повідного майна? ного позовів [12, с. 39; 9, с. 104].
Зауважимо, що законодавець не передбачає ні
визначення поняття «визнання права», ні навіть Якщо не аналізувати обґрунтованість виділення
орієнтовного переліку прав, на які поширюються визнання права як окремого загального способу
правила п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. При цьому п. 1 захисту цивільних прав (на сьогодні це питання ви-
ч. 2 ст. 16 ЦК України сформульований настільки рішене законодавцем у п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України),
широко, що фактично дозволяє захищати у подіб то більшість вчених у тій чи іншій формі сходяться
ний спосіб навіть зобов’язальні права (наприклад, на думці, що під визнанням права власності розумі-
формально не суперечитиме вказаному положен- ється судове підтвердження наявності або відсут-
ню рішення суду про визнання права вимоги по- ності спірного права власності на стороні власника
купця щодо оплати поставленого товару). (позивача) або порушника (відповідача) [13; 14,
с. 19; 15, с. 86; 16, с. 135].
23
Погляд науковця
Вікторія Шевердіна,
аспірантка
Науково-дослідного інституту
правового забезпечення
інноваційного розвитку
Національної академії
правових наук України
Вплив євроінтеграції
України на розвиток
інституту відповідальності
роботодавця
УДК 349.233:341.24
Стаття присвячена аналізу чинного законодавства В. Шевердина. Влияние евроинтеграции Украины
України та Європейського Союзу з питань відповідаль на развитие иститута ответственности
ності роботодавця. Окремо розглянуто статті про работодателя
екту Трудового кодексу України про відповідальність
роботодавця. У статті визначені невідповідності Статья посвящена анализу действующего зако
трудового законодавства України законодавству Єв нодательства Украины и ЕС по вопросам ответс
ропейського Союзу з досліджуваних питань і запропоно твенности работодателя. Отдельно рассмотрены
вано зміни до вітчизняного законодавства як шлях його статьи проекта Трудового кодекса Украины об от
наближення до законодавства ЄС. Відстоюється думка, ветственности работодателя. В статье определены
що євроінтеграція України сприяє розвиткові інститу несоответствия трудового законодательства Укра
ту матеріальної відповідальності роботодавця в тру ины законодательству ЕС по исследуемым вопросам
довому праві України на основі європейських цінностей. и предложены изменения в отечественное законода
Автор вважає, що розвиток інституту матеріальної тельство как путь его приближения к законодатель
відповідальності роботодавця є засобом забезпечення ству ЕС. Отстаивается мнение, что евроинтеграция
реалізації положень ст. 3 Конституції України та підви Украины способствует развитию института мате
щує рівень захисту прав працюючих. риальной ответственности работодателя в трудо
вом праве Украины на основе европейских ценностей.
Ключові слова: відповідальність роботодавця, мате Автор считает, что развитие института матери
ріальна відповідальність роботодавця, трудове зако альной ответственности работодателя является
нодавство ЄС, трудове законодавство України, безпека средством обеспечения реализации положений ст. 3
та гігієна праці, дискримінація. Конституции Украины и повышает уровень защиты
прав работающих.
28 ВІСНИК
Вищої
кваліфікаційної
комісії суддів України
Погляд науковця
Ключевые слова: ответственность работодате lation concerning with the studied issues and proposed the
ля, материальная ответственность работодателя, changes to national legislation as a way of its approximation
трудовое законодательство ЕС, трудовое законода to the EU legislation in the process of European integration.
тельство Украины, безопасность и гигиена труда, дис The article has the view that the European integration of
криминация. Ukraine promotes the development of the employer’s liability
V. Sheverdina. The impact of the integration of uUkraine institute in labor law of Ukraine based on European values.
The author believes that the development of the employer’s
on the employer’s responsibility institute development liability institute is the means of ensuring the implementation
This article analyzes the current legislation of Ukraine and of Art. 3 of the Constitution of Ukraine and enhances the pro
the EU on the responsibility of the employer. Separately con tection of the workers’ rights.
sidered the articles of the draft of the Labour Code of Ukraine
on the responsibility of the employer. The article identified the Key words: responsibility of the employer, employer’s liabil
inconsistency of labor legislation of Ukraine to the EU legis ity, EU labor legislation, labor legislation of Ukraine, safety
and health, discrimination.
Євроінтеграційні процеси в України суттєво впли- Європейського Союзу. Усе це й зумовило вибір
вають на розвиток законодавства, і трудове законо- теми дослідження.
давство не є винятком. Наближення до таких про-
цесів вітчизняного законодавства на основі міжна- Метою цієї статті є узагальнення теоретичних
родних стандартів та цінностей зумовлює не лише положень щодо відповідальності роботодавця та
зміни в нормативно-правових актах, а й розвиток обґрунтування пропозицій і рекомендацій щодо її
окремих правових інститутів. Прикладом такого вдосконалення в контексті євроінтеграції.
розвитку без перебільшення можна назвати інсти-
тут відповідальності роботодавця. Взаємна відповідальність особи і держави, її орга-
нів і посадових (службових) осіб є однією з ознак
Розвиваючи та формуючи принципи інституту правової держави. Як закріплено Угодою про асоці-
відповідальності роботодавця, трудове право як ацію між Україною та Європейським Союзом (далі −
самостійна галузь права виконує свою соціальну ЄС) і його державами-членами, для вступу України
функцію та реалізує ціннісну роль у житті працюю- в ЄС висувається низка критеріїв. Так, один із
чого населення. Водночас будь-які зміни в трудово- Копенгагенських критеріїв членства в Євро
му законодавстві мають орієнтуватися не лише на пейському Союзі передбачає стабільність інститу-
зарубіжний досвід, а й впроваджуватися з ураху- тів, що гарантують демократію, верховенство
ванням традицій та звичаїв нашого суспільства. права, повагу до прав людини [1].
Важливо, щоб законодавчі зміни відповідали і сві-
товим цінностям, і задовольняли запит суспільства Отже, евроінтеграційні процеси вимагають вер-
на регулювання тих чи інших відносин. Саме це ховенства права, демократичних засад і поваги до
спонукало нас дослідити сучасні тенденції розви- прав людини у трудових відносинах і відносинах,
тку інституту відповідальності роботодавця як тісно пов’язаних із ними. При цьому, як випливає зі
самостійний інститут трудового права й визначити змісту Угоди про асоціацію між Україною та ЄС,
ті соціальні пріоритети, які необхідно закласти в наявності правової визначеності та демократичних
норми трудового права на сучасному етапі його засад, реалізованих у нормах права, недостатньо.
розвитку. Важливо, щоб ці норми реалізовувались та сформу-
вали усталену форму відносин, зокрема й у відно-
Проблематика відповідальності в трудовому синах відповідальності роботодавця. На шляху
праві свого часу була предметом дослідження зближення України та ЄС на основі спільних ціннос-
таких вітчизняних науковців, як В. С. Венедиктов, тей, поглиблення економічних та торговельних
І. В. Зуб, Д. О. Карпенко, В. І. Прокопенко, В. Г. Ротань, відносин, законодавче закріплення відповідаль-
М. П. Стадник, Н. М. Хуторян. За результатами дослі- ності роботодавця, підстав та умов її настання
джень проблеми відповідальності роботодавця виступає практичним завданням нашої держави.
науковці наполягають на необхідності змін у чин- Спроба врегулювати ці питання реалізована в про-
ному законодавстві та надають свої пропозиції й екті Трудового кодексу (реєстр. № 1658) [2]. Отже,
рекомендації. У сучасних умовах дискусії щодо визначимо, чи відповідає зміст запропонованих
законодавчого закріплення відповідальності зали- статей евроінтеграційним завданням.
шаються актуальними, а певна їх частина змістила-
ся у площину досліджень положень численних Дискусії щодо матеріальної відповідальності в
проектів Трудового кодексу України. Актуальності трудовому праві тривають ще з радянських часів.
дискусіям щодо проблеми відповідальності робо- Так, Л. О. Сироватська свого часу писала, що матері-
тодавця додає й інтеграція України до альна відповідальність робітника і службовця та
матеріальна відповідальність підприємства є окре-
мими видами відповідальності в трудовому праві
29
Погляд науковця
[3, с. 50]. На сьогодні традиційною є позиція, згідно Порівняємо ці положення з європейськими нор-
з якою матеріальна відповідальність за трудовим мами щодо відповідальності роботодавця та
правом є двосторонньою. Матеріальна відпові- визначимо, чи буде їх достатньо для гармонізації
дальність сторін трудового договору − це обов’язок вітчизняного трудового законодавства із законо-
однієї сторони трудового договору (працівника давством ЄС у частині відповідальності робото-
або роботодавця) відшкодувати шкоду, заподіяну давця. До моменту вступу до Європейського
другій стороні в результаті винного, протиправно- Союзу українське законодавство має бути набли-
го невиконання чи неналежного виконання своїх жено до законодавства ЄС так, щоб наша держава
трудових обов’язків [4, с. 548]. Сьогодні висловлю- могла забезпечити дотримання на своїй території
ються думки, що матеріальна відповідальність нормативних актів ЄС, до яких, зокрема, належать
роботодавця та матеріальна відповідальність Директиви.
працівника – самостійні інститути трудового
права [5, с. 176]. Наведене свідчить, що, незважаю- Однією з таких директив є Директива
чи на умови соціально-економічного розвитку, Європарламенту та Ради від 23.09.2002 № 2002/73/
матеріальна відповідальність роботодавця є ЄС, яка змінює Директиву Ради № 76/207/ ЄЕС «Про
об’єктивною реальністю. Водночас законодавчі імплементацію принципу рівності чоловіків і жінок
положення щодо відповідальності роботодавця у у питаннях працевлаштування, професійного
вітчизняному законодавстві закладені в Кодексі навчання, просування по службі та умовах праці»
законів про працю України 1971 року, де визначені [8]. Згідно з положеннями цієї Директиви держави-
випадки настання такої відповідальності, а от під- члени ЄС на національному рівні зобов’язані:
став та умов настання матеріальної відповідаль-
ності роботодавця не передбачено [6]. Такий стан − передбачити ефективні, пропорційні санкції,
речей не можна визнати правильним, тому у питан- що запобігатимуть порушенню Директиви;
нях відповідальності роботодавця чинне трудове
законодавство потребує вдосконалення. − визначити і створити такі засоби, що забезпечу-
ватимуть реальні та ефективні компенсації або від-
Як справедливо зазначає Н. М. Хуторян, підста- шкодування за порушення права або заподіяння
вою матеріальної відповідальності є трудове пра- шкоди особі, ущемленої дискримінацією, шляхом
вопорушення, під яким автор пропонує розуміти відновлення її прав пропорційно заподіяному збит-
протиправне, винне невиконання чи неналежне ку. У документі окремо наголошується, що така
виконання сторонами трудових відносин, трудових компенсація або відшкодування не може обмежу-
обов’язків, яке спричинило заподіяння матеріаль- ватися передчасним фіксуванням максимальної
ної чи немайнової шкоди іншій стороні трудового межі, за винятком випадків, коли роботодавець
правовідношення, відповідальність за яку перед- може довести, що збитки, завдані заявнику внаслі-
бачена нормами трудового права [7, с. 188]. Із док дискримінації, є тільки відмовою в розгляді
цього випливає, що за трудове правопорушення його резюме [8, L 269/17 − 269/18].
має наставати трудова відповідальність. Для робо-
тодавця в трудовому праві передбачена матеріаль- Як свідчить наведене, Директива не встанов-
на відповідальність. лює самих правил щодо компенсації або відшко-
дування шкоди особі, яка зазнала дискримінації,
Загалом, підтримуючи позицію тих науковців, які нормативні положення цього акта зобов’язують
вказують на необхідність вдосконалення законодав- державу на національному рівні визначити міру
ства про відповідальність роботодавця, звернемо відповідальності роботодавця. Аналізуючи поло-
увагу на положення проекту Трудового кодексу ження ст. 378 проекту Трудового кодексу про
України, який намагається вирішити питання щодо відповідальність роботодавця за заподіяння
правової визначеності відповідальності роботодавця. моральної шкоди, можна говорити про можли-
вість заявника звернутися до суду за таким від-
Так, проект Трудового кодексу в ст. ст. 374-378 шкодуванням. А от відповідність цих положень
закріплює підстави та умови відповідальності робо- вимозі визначити й створити санкції та засоби,
тодавця, положення щодо матеріальної відпові- які б забезпечували реальні та ефективні ком-
дальності роботодавця за шкоду, заподіяну майну пенсації або відшкодування за дискримінацію,
працівника, матеріальної відповідальності робото- можна поставити під сумнів. Причини цьому такі:
давця за невиконання обов’язків щодо надання (а) держава пропонує лише судовий захист, де на
працівникові матеріальних благ і послуг, відпові- працівника покладається обов’язок доказування
дальність роботодавця за заподіяння моральної факту наявності моральної шкоди (з причин дис-
шкоди, а також передбачено, що роботодавець кримінації); (б) як можна застосувати ці положен-
несе матеріальну відповідальність перед працівни- ня до фактів порушення честі й гідності (шляхом
ком в інших випадках, встановлених цим Кодексом, дискримінації) суб’єктів трудового права, які не
законом або трудовим договором [2]. мають статусу працівника; (в) не визначено міру
відповідальності роботодавця.
30 ВІСНИК
Вищої
кваліфікаційної
комісії суддів України
Погляд науковця
сту англомовного варіанта Конвенції було здійсне- Договірні Сторони гарантують кожному, хто пере-
но на 16 машинописних аркушах [3]. буває під їхньою юрисдикцією, права і свободи,
визначені в розділі I цієї Конвенції» [3].
Преамбула як вступна частина Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод не Вказаний міжнародно-правовий припис є одним
має заголовка та розкриває ідейні мотиви, основні із фундаментальних для характеристики юридич-
принципи та головну мету підписання Конвенції ного змісту Конвенції 1950 року. Саме він встанов-
«урядами держав-членів Ради Європи». У загально- лює коло суб’єктів, об’єкт та зміст міжнародних
му змісті Конвенції преамбула посідає чільне місце правовідносин, врегульованих Конвенцією про
як основа для розуміння необхідності встановлен- захист прав людини і основоположних свобод.
ня запроваджуваного Конвенцією контрольного Зокрема, суб’єкти вказаних міжнародних правовід-
механізму. Преамбула складається із семи абзаців і носин становлять дві групи. Перша з них − це
охоплює п’ять змістових, логічно пов’язаних час- «суб’єкти, що прийняли на себе зобов’язання гаран-
тин, які утворюють єдине ціле. По-перше, вона тувати визначені права та свободи», коло яких
визначає суб’єктів, які підписали Конвенцію − можна чітко встановити у конкретний історичний
«Уряди держав-членів Ради Європи». По-друге, пре- момент, а саме: «Високі Договірні Сторони» (згідно
амбула наголошує на обставинах, що були взяті до з преамбулою «Уряди держав-членів Ради Європи»),
уваги при підписанні Конвенції, вказуючи на які підписали цю Конвенцію та ратифікували її.
Загальну декларацію прав людини 1948 року [5] як Другу групу становлять «суб’єкти, чиї права та сво-
на міжнародно-правовий акт, який заклав певну боди гарантуються» − чітко не визначене коло
матеріально-правову основу для розробки суб’єктів, а саме: кожен, хто перебуває під юрис-
Конвенції, констатуючи мету Декларації – «забез- дикцією «Високих Договірних Сторін». При цьому
печити загальне та ефективне визнання і додер- зауважимо, що до цієї групи суб’єктів, виходячи із
жання проголошених у ній прав». Також преамбула застосованого формулювання у статті 1, назви
Конвенції звертає увагу, що одним із засобів досяг- Конвенції, переліку прав і свобод, закріплених у
нення тіснішого єднання між членами Ради Європи розділі І Конвенції, змісту розділу V Конвенції, від-
«є забезпечення і розвиток прав людини та осно- повідних принципів міжнародного права та рішень
воположних свобод» [3]. По-третє, преамбула Європейської комісії з прав людини та
акцентує увагу на одному з найважливіших прин- Європейського суду з прав людини у справах, пред-
ципів підписання Конвенції, а саме: «основополож- метом яких було поняття «юрисдикції», застосова-
ні свободи становлять підвалини справедливості та не у статті 1, належать не лише громадяни держав
миру в усьому світі» та найкращим чином забезпе- «Високих Договірних Сторін», а й усі фізичні особи
чуються «дієвою політичною демократією» та (люди), які постійно чи тимчасово, на законних під-
«спільним розумінням і додержанням прав люди- ставах або без них перебувають на територіях, що
ни» [3]. По-четверте, у преамбулі, яка серед іншого знаходяться «під юрисдикцією Високих Договірних
констатує спільну європейську спадщину «політич- Сторін», з урахуванням можливих територіальних
них традицій, ідеалів, свободи і верховенства застережень, зроблених цими сторонами під час
права», опосередковано визначається загальна підписання Конвенції.
мета прийняття Конвенції: «зробити перші кроки
для забезпечення колективного гарантування пев- На думку Донни Гом’єн, вираз «під їхньою юрис-
них прав, проголошених у Загальній декларації» [3]. дикцією», здавалось би, обмежує кількість осіб, які
І по-п’яте, вказується, що погодженим вважається можуть користуватися визначеними у Конвенції
все наступне, що викладено у тексті Конвенції. правами, але насправді він вживається для вста-
Преамбула Конвенції про захист прав людини і новлення необхідного зв’язку між «кожним» та
основоположних свобод вирізняється не лише державою-членом. Інакше кажучи, для того, щоб
змістом, а й стилем викладу — вона більш патетич- Конвенція могла бути застосована, держава повин
на, порівняно зі статтями Конвенції, та несе певне на мати фізичну можливість забезпечити проголо-
емоційне навантаження. шені в Конвенції права [6].
Одразу після преамбули та перед розділом І у Об’єктом міжнародно-правових відносин, врегу-
Конвенції викладена стаття 1. Можна припустити, льованих Європейською конвенцією про захист
що для підсилення особливо важливого значення її прав людини і основоположних свобод, відповідно
положень ця стаття не була включена авторами до її статті 1, безсумнівно, є вичерпний перелік
вказаного міжнародного договору до жодного з «прав і свобод, визначених у розділі І цієї Конвенції».
його розділів. При цьому стаття 1 формально вті- З огляду на це слід зазначити, що положення статті 1
лює у життя загальну мету прийняття Конвенції про Конвенції є продовженням та конкретизацією
захист прав людини і основоположних свобод, об’єкта правового регулювання Конвенції, опосе-
оскільки саме в ній автори проголошують: «Високі редковано окресленого частиною шостою преам-
були Конвенції, де наголошується на рішучості під-
35
Погляд науковця
писантів зробити перші кроки для забезпечення Стаття 3 Конвенції встановлювала заборону кату-
колективного гарантування «певних прав, прого- вання та нелюдського чи такого, що принижує гід-
лошених у Загальній декларації». ність, поводження або покарання. Частини 1 та 2
статті 4 проголошували заборону рабства, утри-
Змістом міжнародно-правових відносин, врегу- мання у підневільному стані та примусової чи
льованих Європейською конвенцією про захист обов’язкової праці. При цьому частиною 3 цієї стат-
прав людини і основоположних свобод, є юридич- ті не визначалася як «примусова чи обов’язкова
ний обов’язок Високих Договірних Сторін щодо праця» будь-яка: a) робота, виконання якої зазви-
гарантування прав і свобод, визначених у розділі 1 чай вимагається під час законно призначеного
«кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією», тримання в умовах позбавлення свободи або під
та суб’єктивне право останніх вимагати забезпе- час умовного звільнення; b) служба військового
чення гарантування та реалізовувати вказані права характеру або служба, яка вимагається замість
і свободи як на міжнародному, так і на національ- обов’язкової військової служби; c) служба, що вима-
них рівнях. Як слушно зазначається в іноземній гається у випадку надзвичайної ситуації або стихій-
літературі, держави, які ратифікують Конвенцію, ного лиха, яке загрожує життю чи благополуччю
автоматично беруть на себе подвійне зобов’язання суспільства; d) робота чи служба, яка є частиною
згідно зі статтею 1. По-перше, вони повинні забез- звичайних громадянських обов’язків.
печити, щоб їхнє внутрішнє законодавство було
приведено у відповідність до положень Конвенції. Частина 1 статті 5 Конвенції встановлювала
По-друге, нові держави, що ратифікували право кожного «на свободу та особисту недотор-
Конвенцію, повинні виправити будь-які порушення канність» [3] та зазначала, що нікого не може бути
тих основних прав і свобод, які захищає Конвенція. позбавлено свободи, крім таких випадків: а) закон-
Водночас Європейська Комісія з прав людини у ного ув’язнення особи після засудження її компе-
своїх рішеннях не дозволила державам винести за тентним судом; б) законного арешту або затри-
межі їхньої юрисдикції дії чи бездіяльність осіб, за мання особи: 1) за невиконання законного при-
які держава на той час несла відповідальність і пису суду або для забезпечення виконання нею
якими розпоряджалась, на тій лише підставі, що дії законного обов’язку; 2) з метою допровадження
чи бездіяльність цих осіб мали місце за межами особи до компетентного судового органу за наяв-
території держави. Таким чином, викладене в стат- ності обґрунтованої підозри у вчиненні нею пра-
ті 1 поняття юрисдикції не обмежується територі- вопорушення або якщо обґрунтовано вважається
альним застосуванням, а навпаки містить ідею необхідним запобігти вчиненню нею правопору-
ефективної юрисдикції держави щодо особи через шення чи її втечі після його вчинення; 3) з метою
її зв’язки з державними органами чи владою (вклю- запобігання недозволеному в’їзду в країну особи
чаючи й збройні сили на чужій території) [6]. чи у випадку, якщо щодо неї провадиться проце-
дура депортації або екстрадиції; в) законного
Продовжуючи дослідження змісту Конвенції про затримання: 1) неповнолітнього на підставі закон-
захист прав людини і основоположних свобод у ного рішення з метою застосування наглядових
редакції, відкритій до підписання 1950 року, зазна- заходів виховного характеру або з метою допро-
чимо, що розділ І Конвенції містив 17 статей (зі ст. 2 вадження неповнолітнього до компетентного
по ст. 18). Переважну більшість статей цього розді- органу; 2) осіб для запобігання поширенню інфек-
лу було присвячено закріпленню гарантованих ційних захворювань; 3) психічнохворих, алкоголі-
згідно зі статтею 1 Конвенції, Високими Договірними ків, наркоманів чи бродяг. Водночас частини 4 та 5
Сторонами прав і свобод, проте окремі з них, вказаної статті гарантували право кожного, кого
зокрема статті 14, 17 та 18 розділу 1, закріплюють позбавлено свободи внаслідок арешту або три-
правові гарантії забезпечення вказаних прав та мання під вартою, «ініціювати провадження, в ході
свобод. якого суд без зволікання встановлює законність
затримання і приймає рішення про звільнення,
До прикладу, частина 1 статті 2 Конвенції вказу- якщо затримання є незаконним», а також право
вала, що «право кожного на життя охороняється потерпілого від незаконного арешту або затри-
законом» [3]. Умисне позбавлення життя допуска- мання «на відшкодування» [3].
лося не інакше ніж на виконання смертного вироку
суду. Також (частиною 2) допускалося позбавлення Частина 1 статті 6 Конвенції у редакції 1950 року
життя внаслідок виключно необхідного застосу- передбачала право кожного на справедливий і
вання сили: a) для захисту будь-якої особи від неза- публічний розгляд його цивільної або криміналь-
конного насильства; b) для здійснення законного ної справи упродовж розумного строку незалеж-
арешту або для запобігання втечі особи, яку закон- ним і безстороннім судом, встановленим законом.
но тримають під вартою; c) при вчиненні право- А частина 2 закріплювала презумпцію невинува-
мірних дій для придушення заворушення або тості, проголошуючи: «Кожен, кого обвинувачено у
повстання.
36 ВІСНИК
Вищої
кваліфікаційної
комісії суддів України
Погляд науковця
scientific approaches examined in this article. It is proved terrelation and in constant development.
that principles alongside with subject matter, method and Key words: labor law, state social policy in labor field, labor
sources of labour law considered to be criteria in order to
from out this branch as independent in national law sys law principles, international legal labor standards, the right
tem. Herein, the above-mentioned criteria are in close in to work, the employee, humanism, social justice, equality,
employment potential.
Найбільш поширеним є поділ принципів права принципів сучасного трудового права становлять
на загальні, міжгалузеві та галузеві, залежно від принципи правового регулювання індивідуальних
того, чи поширюються вони на всю систему права, трудових відносин, принципи правового регулю-
на кілька галузей або ж на одну галузь. Крім того, вання колективних трудових відносин, принципи,
нерідко додатково виокремлюють принципи, що властиві трудовому праву в цілому. Трудовому
діють в інших структурних підрозділах системи праву в цілому притаманні такі принципи: недопу-
права – підгалузях й інститутах права. Іншими сло- щення погіршення становища працівників порівня-
вами, класифікаційним критерієм у цьому разі є но з рівнем, передбаченим чинним законодав-
сфера поширення, рівень впливу принципів права. ством, заборона зловживання трудовими правами;
гарантування індивідуальних та колективних тру-
Н. Б. Болотіна [1, с. 93, 94], В. С. Венедіктов дових прав та інтересів працівників і роботодавців;
[2, с. 26], К. Ю. Мельник [3, с. 34], А. Ф. Нуртдінова й захист трудових прав та інтересів працівників і
Ю. П. Орловський [4, с. 41], С. М. Прилипко й роботодавців. До принципів правового регулюван-
О. М. Ярошенко [5, с. 42-44] за сферою дії принципи ня індивідуальних трудових відносин належать:
трудового права поділяють на: свобода праці та заборона примусової праці; рів-
ність прав і можливостей та заборона дискриміна-
а) загальноправові – властиві всім галузям вітчиз- ції у сфері праці; принцип гідної винагороди за
няного права, зокрема і й трудовому (законність, працю; охорона життя та здоров’я працівників та
демократизм, захист прав людини, рівноправність, особливий захист праці жінок, неповнолітніх, осіб
гуманізм); зі зниженою працездатністю (інвалідів, осіб похи-
лого віку). Принципами правового регулювання
б) міжгалузеві – ті, що поширюються на декілька колективних трудових відносин є: свобода
галузей права (свобода праці, заборона примусо- об’єднання; соціальний діалог у сфері праці; реаль-
вої праці, соціальне партнерство, всебічний захист не визнання права на колективні переговори;
материнства і дитинства, свобода створення та забезпечення участі працівників та їх представни-
діяльності об’єднань громадян тощо; ків в управлінні організацією; забезпечення права
на вирішення колективних трудових спорів (кон-
в) галузеві – що відбивають специфіку норм тру- фліктів), враховуючи право на страйк [7, с. 187,
дового права, їх спрямованість. Принципи трудо- 188].
вого права, які є вираженням істотного в цій галузі
права і пов’язані з усіма або більшістю правових Віддаючи перевагу невизнанню існування колек-
інститутів, що її складають (поєднання централізо- тивної форми трудових відносин, про що говори-
ваного та локального регулювання праці, свободи лося вище, послідовно займаємо позицію, що
трудового договору, єдності та диференціації пра- виокремлення відповідного різновиду принципів
вового регулювання праці, участі представників не є можливим. Однак це не виключає можливості
працівників в регулюванні відносин у сфері праці, розмежування принципів індивідуального трудо-
забезпечення працівників мінімальними держав- вого права та принципів колективного трудового
ними гарантіями у сфері праці тощо); права як складових системи трудового права
України.
г) внутрішньогалузеві – що відображають суть
групи норм певного інституту даної галузі права. Функціональний підхід до трудо-правових прин-
ципів пропонує О. В. Смирнов. Усі функції трудово-
Вважаємо, що цей підхід є занадто спрощеним го права поділяються на чотири групи: а) ті, що
(схематичним), адже не відображає сутнісно- виражають політику держави в галузі правового
ціннісного наповнення принципів трудового регулювання ринку праці та ефективної зайнятості;
права. б) містять керівні начала у царині встановлення
умов праці працівників; в) визначають правове
Н. Б. Болотіна та Г. І. Чанишева, виходячи із класи- регулювання застосування праці найманих праців-
фікації суспільних відносин, що становлять пред- ників; г) відображають головні напрями правової
мет сучасного трудового права, поділяють принци- політики в галузі охорони здоров’я та захисту тру-
пи трудового права на 2 види: (а) принципи трудо-
вого права індивідуальних трудових відносин і (б)
принципи правового регулювання колективних
трудових відносин [6, с. 87]. Погоджується з ними
Д. А. Паньков, на погляд якого систему галузевих
42 ВІСНИК
Вищої
кваліфікаційної
комісії суддів України
Погляд науковця
дових прав працівників. Залежно від цього першу поділу принципів трудового права покладено ста-
функціональну групу принципів утворюють свобо- дії розвитку трудового правовідношення.
да праці і свобода трудового договору; другу – Конкретними ж принципами визнані основні тру-
єдність і диференціація умов праці, а також активна дові права людини.
участь трудящих і профспілок у встановленні умов
праці; третю – визначеність трудової функції, стій- З огляду на зміст міжнародно-правових докумен-
кість трудових відносин, забезпечення нормальної тів, норми яких входять в систему трудового права
дисципліни праці, винагорода за працю без дис- (Загальна декларація прав людини, Міжнародний
кримінації і не нижче встановленого законом міні- пакт про економічні, соціальні і культурні права,
муму; четверту – забезпечення охорони праці та Міжнародний пакт про громадянські і політичні
здоров’я працівників, а також гарантованість тру- права, Декларація стосовно цілей та завдань
дових прав працівників [8, с. 23-36]. У цьому поділі Міжнародної організації праці), С. П. Маврін виді-
має місце підміна одних правових категорій інши- ляє такі принципи цієї галузі: 1) свобода об’єднання
ми. Як результат, конструкція «принципи трудового і дієве визнання права на ведення колективних
права» безпідставно об’єднала такі різнорідні соці- переговорів; 2) скасування усіх форм примусової
альні та юридичні явища, як «принципи державної чи обов’язкової праці; 3) заборона дитячої праці;
політики», «принципи правової політики» та «прин- 4) недопущення дискримінації в галузі праці та
ципи трудового законодавства». занять; 5) право на працю, що включає право кож-
ної людини на отримання можливості заробляти
К. М. Гусов і В. М. Толкунова за цілеспрямованістю собі на життя працею, яку вона вільно обирає або
функцій принципи трудового права поділяють на на яку вільно погоджується; 6) право на справедли-
такі, як-от: ві і безпечні умови праці, що відповідають вимогам
безпеки та гігієни; 7) право на рівну оплату за
– принципи залучення до праці, забезпечення працю рівної цінності без будь-якої дискримінації;
зайнятості та використання робочої сили (забезпе- 8) право на справедливу і задовільну винагороду,
чення свободи в праці і зайнятості, заборона при- що забезпечує гідне людини існування для неї
мусової, обов’язкової праці; забезпечення права на самої та її сім’ї, що в разі необхідності доповнюєть-
працю, на захист від безробіття, на допомогу в пра- ся іншими засобами соціального забезпечення;
цевлаштуванні, матеріальну і моральну підтримку 9) право на створення професійних спілок і
при безробітті; забезпечення рівноправності у входження до них для захисту своїх інтересів;
праці та зайнятості, заборона дискримінації у 10) право на відпочинок і дозвілля, враховуючи
праці); право на розумне обмеження робочого дня та на
оплачувану періодичну відпустку; 11) право на
– принципи високого рівня умов праці й охорони однакову для всіх можливість просування по робо-
трудових прав (забезпечення права на справедли- ті на таку, що відповідає більш високому ступеню,
ву винагороду за трудовий внесок і не нижче дер- виключно на підставі трудового стажу і кваліфікації;
жавного мінімуму оплати праці; забезпечення 12) право на страйки, за умови його проведення
права на охорону праці, на безпеку робочого місця, відповідно до закону; 13) право на захист від без-
захист від трудового каліцтва та відшкодування робіття; 14) право на юридичний захист своїх прав
шкоди при такому каліцтві; особлива охорона праці [10, с. 59]. Як бачимо, у такому разі трудові права
жінок, молоді й інших працівників, які потребують людини, визнані світовою спільнотою, вчений роз-
спеціального захисту; забезпечення права на обме- цінює як принципи відповідної галузі права. Цей
ження робочого часу, на відпочинок, враховуючи підхід не є продуктивним і веде до нівелювання від-
вихідні, святкові дні, щорічну оплачувану відпустку; мінностей між вказаними юридичними категорія-
забезпечення права роботодавця вимагати від пра- ми. В. С. Нерсесянц заявляє: «Права людини – це
цівників виконання обов’язку сумлінної праці, необхідний та невід’ємний елемент будь-якого
дбайливого ставлення до майна підприємства і права як права взагалі, визначене (а саме –
право працівників вимагати від роботодавця суб’єктивно-людський аспект) вираження суті
дотримання ним трудових обов’язків і трудового права як особливого типу і специфічної форми
законодавства); соціальної регуляції. Право без прав особи так
само неможливе, як і права людини без чи поза
– принципи виробничої демократії та розвитку правом» [11, с. 22]. Права особи розглядаються в
особистості працівника (забезпечення права на об’єктивному та в суб’єктивному значеннях. В
захист трудових прав, враховуючи судовий захист, об’єктивному значенні – це система міжнародних
на індивідуальні та колективні трудові спори, та національних правових норм, що встановлюють
право на страйк; забезпечення прав працівників, правовий статус людини, які закріплюють її поло-
їх трудових колективів і профспілок на виробничу ження, правила взаємовідносин між людьми, від-
демократію, розвиток соціального партнерства)
[9, с. 55, 56].
Як бачимо, у цьому випадку в основу загального
43
Погляд науковця
законодавства про працю профспілки та їх та свобод, навпаки слід гармонічно пристосувати
об’єднання [6]. існуючі засоби та механізми. Зокрема, необхідно під
новим кутом розглянути можливості, соціального
З огляду на положення Директиви 76/207 / ЄЕС партнерства, громадського контролю, оновити дис-
вважаємо, що цього недостатньо для створення кусію щодо спеціалізованої трудової юстиції тощо.
ефективної системи захисту суб’єктів трудового
права від дискримінації. При цьому, утворюючи Список використаних джерел:
систему аналізу, моніторингу та підтримки рівності
всіх осіб без будь-якої дискримінації за ознакою 1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторо-
статі, громадський контроль має відігравати клю- ни, та Європейським Союзом і його державами-
чову роль, тому необхідно розширити коло недер- членами, з іншої сторони від 21.03.2014 р. // Офіц.
жавних суб’єктів контролю, моніторингу й аналізу вісн. України. − 2014. − № 75. − Ст. 2125.
за додержанням законодавства про працю.
2. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР в
Підсумовуючи викладене, зазначимо таке: редакції від 21.02.2014 р. // Відом. Верховної Ради
1. Євроінтеграція України вимагає не лише пере- України. − 1996. − № 30. − Ст. 141.
гляду чинного трудового законодавства на пред-
мет відповідності Європейським стандартам умов 3. Про міжнародні договори України: Закон України
праці працюючих, а й адаптації законодавства щодо від 29.06.2004 № 1906-IV // Відом. Верховної Ради
утворення чи вдосконалення існуючих засобів України. − 2004. − № 50. − Ст. 540.
захисту прав суб’єктів трудового права.
2. Приєднання до європейської спільноти немину- 4. Кодекс законів про працю України // Відом. Верхов
че покладе на Україну обов’язок виконання не тіль- ної Ради УРСР. – 1971. – №50. – Ст. 375.
ки міжнародних договорів і угод, а й інших норм
європейського трудового права. Ці норми у своїй 5. Ярошенко О. М. Теоретичні та практичні проблеми
більшості закріплюють обов’язок держави врегулю- джерел трудового права України: Монографія. −
вати конкретно визначені відносини, чи створити Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2006. −
систему захисту або реалізації прав суб’єктів на наці- 456 с.
ональному рівні. У зв’язку з цим необхідно усвідом-
лювати, що приєднання України до ЄС не забезпе- 6. Проект Трудового кодексу України, зареєстро-
чить суб’єктів трудового права європейськими сис- ваний у Верховній Раді України від 26.12.2014 р.
темами захисту. Такі системи повинні встановлюва- № 1658: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
тися національним законодавством. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_
3. Огляд Директиви Європарламенту та Ради 1?pf3511=53221
2002/73 / ЄС від 23.09.2002, яка змінює Директиву
Ради 76/207 / ЄЕС «Про імплементацію принципу 7. Про припинення трудових відносин з ініціативи
рівності чоловіків і жінок у питаннях працевлашту- роботодавця: Конвенція Міжнародної організації
вання, професійного навчання, просування по праці № 158 від 22.06.1982. Конвенцію ратифікова-
службі та умовах праці», свідчить про відсутність в но Постановою ВР № 3933-XII від 04.02.1994 // Офіц.
Україні необхідних засобів захисту осіб, які зазнали вісн. України. − 2007. − № 92. − Ст. 3388.
дискримінації у сфері праці, включаючи можливості
звернення дискримінованої особи по допомогу до 8. Гармонізація трудового законодавства України
відповідних неурядових структур. Отже, у процесі із законодавством Європейського Союзу: Моно-
адаптації вітчизняного трудового законодавства до графія / Н. М. Хуторян, Ю. В. Баранюк, С.В. Дріжча-
трудового законодавства ЄС необхідно переглянути на, Л. П. Гаращенко, І.П. Лаврінчук, О. В. Макогон,
(удосконалити) систему громадського контролю за М. П. Стадник, Г. І. Чанишева; від. ред. Н. М. Хуторян. −
додержанням законодавства про працю. К.: ТОВ «Вид-во «Юридична думку», 2008. − 304 с.
4. Завданням науки трудового права в умовах
євроінтергації є аналіз трудового законодавства ЄС з 9. Договір про заснування Європейської Спільноти
метою виявлення тих стандартів, виконання яких (консолідована версія станом на 1 січня 2005 року):
вимагає від держави-члена прийняття відповідних [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://
нормативних актів на національному рівні. До того ж zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_017
має бути розглянуто правові можливості вітчизня-
ного трудового права забезпечити реалізацію євро- 10. Трудовое и социальное право Европейского Сою-
пейських стандартів у сфері праці існуючими засо- за: документы и материалы. – М.: «Права человека»,
бами або їх удосконалення. Вважаємо недоцільним 2005. – 98 с.
створювати нові для України засоби реалізації прав
11. Directive 2002/73/EC of the European parliament
and of the council of 23 September 2002 amending
Council Directive 76/207/EEC on the implementation
of the principle of equal treatment for men and
women as regards access to employment, vocational
training and promotion, and working conditions //
Official Journal of the European Communities
05.10.2002. − L 269/15 – 269/20.
49
The words you are searching are inside this book. To get more targeted content, please make full-text search by clicking here.
vkksu_announcer_2016_2
Discover the best professional documents and content resources in AnyFlip Document Base.
Search