2033_Knyzhka-pro-vychovannia - Demo

Титул оригіналу: Home Improvement. Eight Tools for Effective Parenting.

УДК 173.7
Т 86

З англійської переклав
Остап Гладкий

Художнє оформлення
Христини Рейнарович

Translated and printed by permission of the National Center for Biblical Parenting.
All rights reserved. No part of this book may be reproduced without written
permission, except for brief quotations in books and critical reviews.
For information, write National Center for Biblical Parenting, 76 Hopatcong
Drive, Lawrenceville, NJ 08648-4136.

Видавництво спирається на
«Український правопис. Проєкт найновішої редакції»

Інституту української мови НАН України, 1999

Туранскі Скотт, Міллер Джоан
Т 86 Книжка про виховання, яку можна читати дітям / Скотт Ту-

ранскі, Джоан Міллер ; пер. з  англ. О. Гладкий. – Львів : Свічадо,
2017. – 168 с.
ISBN 978-966-938-110-1

Виховання дітей – нелегкий обов’язок, і всі батьки час від часу відчу­
вають розчарування. Інколи їх спантеличує те, що вони просто не знають,
що робити далі.

У цій книжці ви зустрінете Крейґа і Марлен, типових батьків, які відвер-
то діляться своїм досвідом та батьківськими труднощами і досягненнями.

Книжка пропонує вісім засобів, які здатні зробити виховання легшим
та ефективнішим у нашому шаленому світі.
УДК 173.7

ISBN 978-966-938-110-1 Translated and printed by permission
of the National Center for Biblical Parenting
© 1996 by Effective Parenting, Inc.
© Видавництво «Свічадо», 2017

Що кажуть фахівці

«Ця книжка розв’язує важкі проблеми, з якими стикаються всі
батьки, за допомогою вичерпних відповідей, що стануть кор­ ис­
ними у  всякій оселі. Скотт і  Джоан надають практичні пора­
ди, які діють і  ґрунтуються на життєвому досвіді та науко­-
в­ их дослідженнях. Якщо ви шукаєте виховних знарядь, на які
завжди можна покластися, вам треба прочитати цю книжку».

Кріс Робінсон, виконавчий директор
Міжнародна мережа дитячого служіння

«Ця дивовижна книжка допоможе вам виховати справді чуд­ ову
дитину».

Стівен Атерберн
Служіння «Нове життя»

«Біблійний, духовно досконалий і  вельми практичний посібник
для батьків, які бажають кардинально покращити навички ви­
ховання. Прочитавши її від дошки до дошки, я в захваті виявила
знайомі принципи, які практикувала сама, коли ми з  чоловіком
співдіяли з Господом заради відновлення сім’ї. Якби ця книга була
доступна мені тоді, я обрала би саме її».

Мерилін Хаушел, авторка «Як учитися мудро»
і розробник «Навчального підходу в домашньому вихованні»

Можливо, ви також хотіли би порекомендувати цю книжку. Про-
читайте її і  почніть втілювати описані принципи на практиці.
Після того напишіть нам і повідомте, що допомогло вам.

5

Цю книгу присвячено, передусім і над усе, славі Божій.
І ми молимося, щоби не один знайшов найбільший дар

з-поміж усіх – життя в Ісусі Христі.

Особлива дяка
Моїй дружині Керрі за вірність Богові й мені,

а також нашим неймовірним діткам,
Джошуа, Меліссі, Бенджаміну, Елізабет і Меґан,

які допомагали нам випробувати ці знаряддя.

Моєму чоловікові Еду
за його повсякчасну підмогу й заохочення,
які стали безцінною знахідкою для цього проєкту,
а також нашим чудовим синам, Дейву і Тіму,
чия енергія та ентузіязм надихали мене у праці.

Зміст

Що кажуть фахівці................................................................................... 5
Вступне слово.............................................................................................. 9
Розділ 1.
Як заохочувати послух без крику.................................................11
Розділ 2.
Конструктивне виховання............................................................... 28
Розділ 3.
Як допомогти дітям здійснити тривкі зміни........................ 48
Розділ 4.
Як навчати цінностей так, щоб діти слухалися................ 65
Розділ 5.
Як впоратися з дитячим гнівом..................................................... 87
Розділ 6.
Як виховувати послідовно, навіть якщо ви втомлені....106
Розділ 7.
Як життя вчить дітей............................................................................ 123
Розділ 8.
Глибоко вкорінені проблеми............................................................ 143
Висновок.......................................................................................................164
Додаток.
Перерва чи Перепочинок?...................................................................165

7



Вступне слово

«Добре, тепер твоя черга», – сказав батько, вперше простяга-
ючи мені (Скоттові) ключі від машини. Схвильований і наляканий
водночас, я шмигнув на сидіння водія. Не одну годину я вивчав
водійське мистецтво, запам’ятовуючи обмеження швидкости, до-
рожні знаки, порядок дій в  аварійних ситуаціях, сигнали рукою
і  тонни іншої корисної інформації. Я стежив, як інші поводять-
ся за кермом, переглядав фільми про водіння і слухав лекції про
звички гарних водіїв. Тепер настала моя черга. Я пам’ятаю, як
поклав руки на кермо, запитуючи себе: «Що робити далі?». Того
дня я усвідомив, що вчитися водити і власне водити – це зовсім
різні речі.

У вихованні майже так само. Одна річ – читати книжки про
виховання і  раз у  раз кивати на знак згоди. Але хай скільки ви
читаєте книг, ви чомусь все одно не знаєте, що робити, коли ваш
чотирирічний син зчинить істерику в гастрономі чи відмовляється
їсти обід, що робити, коли у  вашої чарівної донечки черевички
злітають з ніг мало не що кілька хвилин або коли ваш син-підліток
без належної поваги відповідає вам. Ви сумніваєтеся, чи з  того
всього читання і вивчення батьківських обов’язків була хоч якась
користь. «Що мені тепер робити?» – запитуєте ви себе.

Виховання дітей – це один із найважчих обов’язків, який може
випасти людині, і всі батьки час від часу відчувають розчарування.
Інколи їх спантеличує те, що вони просто не знають, що робити
далі. Вони почуваються, наче матір, що побачила, як її трирічний
син поклав у рот п’ять центів і проковтнув їх. Не гаючи часу, вона
піднесла його на руки, перевернула догори ногами і  поплескала
по спині. І він викашляв дві монети по десять. У нестямі вона за-
кричала до чоловіка, який був надворі: «Твій син щойно ковтнув
п’ять центів і викашляв дві монети по десять! Що мені робити?»

9

Батько гукнув у відповідь: «Дай йому ще кілька по п’ять!»
Чи не хотіли би ви, щоби всі рішення були такими легкими?
Занадто часто батьки хочуть миттєвих відповідей на пробле-
ми, які формувалися роками. Життя важке; клопоти чигають на
нас повсюди. Однак не можна добре виховувати дітей лише під
час рекламних пауз чи в автомобілі по дорозі до школи. Гідні рі-
шення вимагають праці, перед тим як виправиться становище. Ви-
ховання – це справді інвестиція всього життя.
Ця книжка пояснює та ілюструє вісім знарядь, які здатні зро-
бити виховання легшим та ефективнішим у нашому шаленому сві-
ті. Вивчення та застосування цих знарядь покращить ваші виховні
навички, однак не вважайте їх якоюсь магічною формулою. Вони
вимагають праці з вашого боку.
У цій книжці ви зустрінете Крейґа і  Марлен, типових бать-
ків, які повсякчас стикаються з труднощами у вихованні своїх ді-
тей. Вони одружені дев’ять років і мають двох дітей, восьмирічну
Дженніфер і  чотирирічного Денні. Ставте себе на місце Крейґа
й  Марлен і  стежте, як вони провадять своїх дітей до зрілости –
хоча подеколи вони намагаються просто вижити. Їхні запитання
й почуття можуть видаватися вам знайомими. Ані Крейґ, ані Мар-
лен ніколи спеціяльно не навчалися дитячого виховання, але в них
виникають ідеї мимохідь – деякі корисні, а деякі не дуже.
Цю книгу поділено на вісім незалежних розділів. Ви може­те
довільно читати й  перечитувати ці розділи відповідно до своїх
потреб.
Знаряддя, описані в  цих розділах, допомогли багатьом бать-
кам; допоможуть вони і  вам. А тому зручно вмостіться в  кріслі
та долучайтеся до батьківських пригод Крейґа й Марлен. Хтоз­ на,
можливо ви теж навчитеся деяких речей, що перемінять ваше
життя.

10

Розділ 1

Як заохочувати послух
без крику

– Денні! Припини штурхати сестру, – Марлен зиркнула в дзер-
кало заднього огляду і міцніше схопилася за кермо.

– Це вона почала.
Чотирирічний Денні обернувся і висолопив язика на Дженні-
фер, свою восьмирічну сестру.
– Неправда! – насупилася Дженніфер. – Він завжди каже, що
я винна.
Марлен глибоко зітхнула. Чому їй здалося, що непогано би
з  собою взяти дітей до гастроному? Усі ці сварки і  гнівання по
до­розі от-от зведуть її з  розуму. І коли вони під’їхали до свого
будинку, це врешті-решт сталося.
Відстебнувши ремінь безпеки, вона заявила:
– Ви обоє беріть по сумці.
– Але ж мамо, – застогнала Дженніфер, – я хочу в туалет.
Денні вистрибнув з машини:
– А ось і Зак на новому велосипеді!
– Нумо, діти! Несіть додому продукти. Вам вистачить хвили-
ни, щоби допомогти.
Але Денні вже помчав до будинку Зака, а  Дженніфер поспі­
шила в туалет.
Марлен хряснула дверцятами автомобіля.
– Денні, повернися-но сюди!
Він далі біг по хіднику. Вони мене так дратують. Вони ніколи
мене не чують! Завжди одне і те саме. Вони навіть не думають
слухатися, і я мало не божеволію. Тепер вони побігли веселитися,
добряче мене розсердивши.

11

Вона поволокла по сходах дві торби з продуктами. Вони про­
сто на мене не зважають. Жити справді було би легше, якби
ці дітлахи навчилися думати не лише про себе. Потрібно щось
змінювати.

Наступного ранку Марлен зайшла до вітальні.
– Денні, час у садок. Поклади іграшки й одягайся.
Денні перехилився над краєм ліжка, держачи по трансформе-
ру в кожній руці й удаючи, що не чує.
Ну от, знову те саме. Щоранку одне і те саме. Мені треба під­
везти Денні і встигнути в офіс до дев’ятої, але щоби вибратися із
цієї оселі, треба бути вправним продавцем, військовим інструк­
тором і носієм водночас.
– Ходи-но, Денні! Відклади ті іграшки і  бери ранець! – Вона
помітила його невзуті ноги. – Де твої черевики?
Денні поглянув на ноги так, немовби дивуючись, що вони без
черевиків.
– Не знаю.
– Я ж тобі тричі наказувала взути черевики. Постій під двери-
ма. Не рухайся… Я піду пошукаю їх.
Марлен кинулася через передпокій до його спальні. Тоді вона
зазирнула у ванну кімнату. Так! Один є. Другий, мабуть, недалеко.
Ах, он він. У ванній? Чому він просто відразу не вдягнув їх, коли
я сказала?
Марлен вже розуміла, що аж ніяк не зможе встигнути на робо-
ту, а спізнюватися вона страх як не любила. Її завжди дратували
люди, які щоразу виправдовувалися за спізнення. Тепер у неї було
лише одне виправдання.
– Денні, ти де?
– Тут, – Денні кинув свої машинки на підлогу у вітальні.
– Що ж ти робиш? Я сказала тобі чекати під дверима. – Вона
піднесла голос, відчувши, як їй стискає живіт. – Сядь. – Вона на-
тягла черевики синові на ноги. – А тепер марш у машину.
Кінець кінцем Марлен привезла Денні до садка і  поїхала на
роботу, рада, що може відпочити від дітей.
Згодом Марлен під’їхала до дитячого садка, щоб забрат­ и Ден-
ні, і кілька хвилин спостерігала за групою. Діти виглядали щас­

12

ливими й задоволеними, і місіс Фітіян спокійно бесі­дувала з ними,
поки вони прибирали в групі.

Місіс Фітіян попросила Денні зібрати зі столу головоломку.
Без метушні й нарікань він позбирав усі пазли, кинув їх у коробку
і засунув її на полицю.

Марлен розкрила від здивування рота. Денні послухався –
і напевне далеко швидше, ніж удома. Ба більше, місіс Фітіян дала
йому та іншим дітям ще кілька вказівок, і вони відразу послухали-
ся. Як вона може бути такою веселою і водночас змушувати всіх
цих дітей їй допомагати?

Марлен відчинила двері.
– Добридень, місіс Фітіян.
– Добрий день. Як у вас справи?
– Мені дуже подобається, як ви спілкуєтеся з дітьми, – заго-
ворила Марлен. – Денні вельми добре відгукується на ваші слова.
Вас діти завжди так слухають?
Пані Фатіян усміхнулася.
– О ні, спочатку було трохи не так. Знадобилося кілька тиж-
нів, перш ніж вони зрозуміли, що я не кидаю слів на вітер. Тепер
вони знають, що я кажу лише раз, і коли вони не послухаються,
то будуть наслідки. Мені довелося добряче попрацювати перших
кілька тижнів, але, як бачите, діти щасливі, коли розуміють прави-
ла нашої групи і знають, що Час дій не забариться.
– Час дій? Що це таке?
– Час дій – це момент, коли я перестаю говорити і беруся до
діла. – Місіс Фітіян узяла пачку паперу для малювання і стала роз-
кладати його на дитячих поличках. – Чимало батьків розчаровані,
що діти не слухаються, але насправді вони просто не привчили їх,
що потрібно слухатися швидко. Швидкий Час дій – це знаряддя,
яке я застосовую, щоби навчати послуху.
– Мабуть, я не зовсім вас розумію.
– Дозвольте мені вас запитати. Коли ви кажете Денні застелити
своє ліжко, а він цього не робить, що відбувається далі?
– Я кажу йому ще раз.
– А тоді що?
– Зазвичай, мені треба говорити йому три-чотири рази.
– І тоді він слухається?

13

– Ні. Зазвичай, я  мушу далі підвищувати голос. Мені не хо-
четься, однак так виглядає, що я мушу розсердитися і кричати на
нього, перед тим як він почне на мене зважати.

– Повторюючи Денні кілька разів, ви привчили його, що пер-
ший раз слухатися не треба. – Пані Фітіян взяла ще один стос па-
перу. – Я знаю з наших попередніх розмов, що ви прагнете додер-
жуватися Божих принципів у сімейному вихованні. Біблія дає нам
немало корисних порад щодо сімейного життя. Мені до вподоби,
що сказано в Євангелії від Матея 5, 37: «Хай буде ваше слово: Так,
так; Ні, ні». У цьому стиху Ісус навчає нас, що наші слова не по-
требують додаткового підтвердження. Ми мусимо мати на увазі
те, що кажемо. Гадаю, ми можемо застосувати цей принцип у вза-
єминах із дітьми. Денні мусить знати, що ви не пускаєте слів на
вітер, навіть коли не кричите і не повторюєте вдруге.

– Але ж я кажу йому, що він мусить слухатися мене відразу.
– Так, батьки це часто кажуть, але чи маєте ви саме це на
увазі?
– Авжеж.
– Тоді навіщо ви постійно попереджаєте його і  стільки разів
повторюєте? Чому наслідки не настають негайно?
– Я ніколи про це не думала, – Марлен замовкла. Здавалося,
тут криється саме те, що їй потрібно, однак вона не була ще ціл-
ком певна, що саме. – Ви кажете, що я привчила Денні до того, що
він не мусить слухатися мене відразу?
– Саме так, – посміхнулася місіс Фітіян. – Швидкий Час дій
привчає дітей слухатися першої вказівки.
Зиркнувши на годинника, Марлен усвідомила, що ледве всти-
гає зустріти автобус Дженніфер. – Місіс Фітіян, ви дали мені по-
живу для роздумів. Дякую, що поділилися цією ідеєю щодо Часу
дій.
– Швидкий Час дій не вирішить усіх проблем, але часто таки
допомагає. Я багато навчилася, працюючи тут і виховуючи своїх
дітей. Якщо ви хочете поговорити докладніше, заходьте і ми до-
мовимося про час.
– Чудово! Я була би дуже рада. Ще раз дякую, – Марлен узяла
Денні за руку, і вони пішли.

14

Це добра ідея, – думала Марлен, їдучи додому. – Денні не хоче
слухати мене, поки я не скажу йому три чи чотири рази, однак
він відразу відгукується до місіс Фітіян.

Згодом того самого дня Марлен стояла на кухні, ріжучи пе-
рець і моркву на салат. Вона повернулася подумки до вихователь-
ки Денні і швидкого Часу дій.

Помітивши на підлозі куртку Денні, вона покликала:
– Денні, будь ласка, візьми свою куртку і повісь її на гачок.
Відповіді не було.
Марлен бачила, як діти граються на підлозі у  вітальні. Вона
знала, що син чує її, але він навіть не поворухнувся. Ручаюся, що
він хутенько би побіг, якби це сказала місіс Фітіян.
Марлен знову замислилася щодо Часу дій. Ще вчора Крейґ по­
просив дітей допомогти йому прибрати в оселі після обіду. І вони
це зробили, без нарікань і суперечок.
Минулого тижня, пригадала вона, її брат Патрик повів дітей
у парк неподалік. Коли настав час іти, вона підійшла до них. Па-
трик покликав дітей і, хоча й  дещо неохоче, вони таки побігли
до нього. Вона здивувалася, усвідомивши, що якби покликала їх
сама, то була би зовсім інша картина. Патрик мав чудові стосунки
з дітьми, і коли він говорив, вони слухали. А якщо ні, то він був
досить суворий з ними.
Однак Карла, їхня нянька, часто мала клопоти з Денні. Щосе-
реди увечері Марлен і Крейґ ходили на зустріч своєї малої групи
в церкві. Цієї середи, коли вони збиралися вже йти, Карла кілька
разів сказала Денні перестати стрибати і  дуріти. Але він просто
не зважав на неї. Крейґ мусив утрутитися і заговорити до Денні.
Марлен опам’яталася, почувши, як Дженніфер кричить із су-
сідньої кімнати:
– Вже йду казати мамі!
– Ти зводиш мене з розуму! – заволав Денні.
Марлен вимкнула плитку, повторюючи подумки слова Денні.
Ти зводиш мене з розуму! Це ті самі слова, які говорила вона, коли
сердилася на них. Невже я виглядаю так само?
Після того як Марлен утрутилася, Дженніфер пішла гратися
надвір.

15

Я мушу щось змінити, перед тим як вони вивчать всі мої
погані звички. Чи можу я  навчити їх слухатися, ще до того як
почну сердитися? Що станеться, коли я прискорю Час дій?

Вона вирішила вдатися до невеличкого експерименту. Вона
повернулася до вітальні, де сидів Денні, граючись із «Леґо».

– Ану, друже, ходи-но повісь свою куртку, – тихо сказала
вона.

Тоді вона вишмигнула з кімнати і зазирнула з-за порога. Денні
грався далі, наче нічого не чув.

– Денні, – спокійно покликала вона, – якщо ти негайно не по­
вісиш куртки, то підеш до своєї кімнати.

Денні причепив ще одну секцію до своєї вежі, нехтуючи по-
передженням. Тож вона спокійно повернулася до вітальні.

– А тепер іди у свою кімнату, тому що ти не послухався.
Денні здивовано підніс очі.
– Але ж, мамо!
– Ні, ти не послухався. Негайно йди в свою кімнату.
Денні перекинув вежу і потупцяв через передпокій.
Коли за кілька хвилин Марлен зайшла до кімнати Денні, він
лежав там на ліжку. Вона сіла поряд.
– Чому ти не послухав мене відразу, коли я сказала тобі пові-
сити куртку?
– Не знаю.
Він не підносив очей.
– А я знаю, чому. Я завжди кажу тобі робити щось, повторюю-
чи це знову і знову. Але це недобре. Ти не хочеш слухатися мене
відразу. Віднині я говоритиму тобі лише раз, і хочу, щоби ти слу-
хався негайно. Зрозумів? – Марлен поклала руку Денні на спину.
– Мабуть.
Він перекотився на ліжку і сів.
– Бог доручив мені навчити тебе послуху. Я хочу дізнатися, як
правильно виконувати свої материнські обов’язки, і хочу, щоби ти
навчився правильно себе поводити. Ми мусимо працювати спіль-
но, щоби стати такою сім’єю, якою хоче нас бачити Бог. Правда,
так має бути?
Денні кивнув, і Марлен обійняла його.

16

– Спробуймо ще раз. Я хочу, щоб ти мене послухався і пові­-
сив свою куртку.

– Гаразд.
Він усміхнувся і попрямував до дверей.
Овва! Подумала Марлен. За весь цей час я жодного разу навіть
не розсердилася. Мені подобається цей новий спосіб працювати
з Денні. Прискоривши Час дій, я привчаю його слухатися швидше
й обходжуся без гніву.

Використання знаряддя 1:
швидкий Час дій привчаєдо негайного послуху

Швидкий Час дій привчає цінувати послух. Ви дієте швидко

не для того, щоби заправляти своїми дітьми. Тут ідеться про щось

більше, що пов’язане з  характером. Навчившись послуху, ваші

діти вироблять у собі вагомі якості, які допоможуть їм у доросло-

му віці стати успішними. До переліку Послух навчає
обов’язків дитини належить уміння відповідальности,
слухатися. Як підлеглі отримують від чуйности до інших,
успішного керівника перелік цілей та а також співпраці
завдань, так і  діти також мусять ви-

вчати й робити певні речі.

Консультуючи дітей у нашому офісі, ми часто запитуємо: «Чи

хотів би ти, аби листоноша виносив сміття в цілій околиці?»

«О, це було би чудово», – зазвичай кажуть діти.

«Але ж він тоді не приносив би пошту…»

«Тоді би його вигнали з роботи».

«Правильно, – кажемо ми, – він має свою роботу: розносити

пошту. Саме про це йому треба думати. Чи ти знаєш, що в тебе та-

кож є робота? Ти мусиш зосередитися на роботі, яку тобі як дитині

доручив Бог, – на послухові».

Діти мають свій перелік обов’язків, і навчання послуху – один

із головних. По суті, Бог навчає дітей у Посланні до ефесян 6, 1:

«Діти, слухайтеся в  Господі батьків ваших, бо це справедливо».

Бог дає дітям доручення навчатися послуху ще вдома, тому що

ця здатність охоплює принципи, які знадобляться їм для успі-

ху в  житті. Навчаючись послуху, діти вчаться відмовлятися від

17

своїх планів заради когось іншого. Вони звикають виконувати
роб­ оту без нагадувань. Діти розуміють, навіщо треба приходити
й повід­ омляти, що вони з нею вже впоралися. Одне слово, послух
навчає відповідальности, чуйности до інших, а також співпраці –
трьох рис характеру, які зміцнюють дітей і готують їх до дорос-
лого життя. Батьки можуть навчати послуху багатьма способами,
і одним із найкращих є швидкий Час дій.

Як часто ви казали своїй дитині застелити за собою ліжко,
а тоді мусили повторювати знову і знову, перш ніж вона поворух-
неться? Або казали позбирати іграшки, а за десять хвилин знову
знаходили їх розкиданими повсюди? Скільки часу треба вашій
дитині-підлітку, щоби покласти слухавку чи підстригти газон?

Вельми легко звикнути до способів, які ви застосовуєте у спіл-
куванні з дітьми, навіть тоді, коли саме вони спричиняються до
проблем. Часто годі сподіватися на позитивні зрушення в дитячо-
му послуху, не скоригувавши власної поведінки.

Крок 1. Визначте знаки, які повідомляють
ваших дітей, що пора слухатися

Спосіб взаємодії з  дитиною часто такий самий важливий, як

і  те, що ви кажете. Можна поміняти пелюшку лагідно або суво-

ро. Можна покласти дитину спати, наче це повсякденність, або

зі сповненою любови турботою. Коли підлітку час виносити сміт-

тя, ви можете попросити лагідно або строго. І різниця полягає

не лише у  словах. Ваші дії та інтонація голосу також говорять

багато про що.

Ці знаки повідомляють ваших дітей про Час дій – про той

момент, коли ви перестаєте говорити і починаєте діяти, про час,

коли діти знають, що ваші слова ма-

Швидкий Час дій тимуть наслідки. Я зав­жди маю на

дає вам змогу діяти увазі те, що кажу, можете подумати

після першої вказівки, ви. Але діти відчувають різницю між

привчаючи дітей першим разом, коли ви це кажете,

до розуміння, і  останнім – коли ви почнете проти­

що коли ви кажете діяти їхньому непосл­ уху. Швидкий

щось, то справді Час дій дає вам змогу діяти після

маєте це на увазі. першої вказівки, привчаючи дітей до

18

розуміння, що коли ви кажете щось, то справді маєте це на увазі.
Звідки вони знають? Ви даєте їм вербальні й невербальні підказки,
які демонструють, що ви насправді думаєте і маєте на увазі.

Можливо, ви встаєте з крісла і прямуєте до кухні, де у вас ле-
жить той особливий інструмент. Можливо, ваш голос стає вищим
або гучнішим, або ви називаєте дитину на друге її ім’я.

Якщо ви не знаєте, що саме підказує вашим дітям, коли настав
час слухатися, запитайте їх. «Я зауважив, – могли би ви сказати, –
що мушу повторювати кілька разів, перед тим як ти відгукнешся
і почнеш робити те, що я тебе прошу. Як ти знаєш, що жарти за-
кінчилися?» Просто дивовижно, наскільки здогадливими є діти.

Один тато сказав: «Тепер я знаю, що мій Час дій був пов’яза-­
ний із силою мого голосу. Якимось чином мої діти довідалися,
що коли мій голос гучнішає, то їм варто поспішати. Я навіть цьо-
го не усвідомлював, поки не почав стежити, коли мої діти реа-
гують насправді. Я почав експериментувати і  переконався, що
коли збільшую силу голосу з  першого разу, вони слухаються.
Я був просто приголомшений. Я не певен, чи хочу, щоби сила
мого голосу слугувала сигналом, але тепер розумію те, що мої
діти знали завжди: я підказую їм, коли вони мають знати, що далі
не жарти».

Важливо зрозуміти, що Час дій допомагає дітям зрозуміти,
коли потрібно слухатися, і  вони знають, що доти слухатися не
повинні. Ба більше, кожна людина, яка дисциплінує дітей, має різ-
ний Час дій. Наприклад, у класі правила дещо інші, ніж на ігро-
вому майданчику чи вдома. Саме тому, коли каже тато, дитина
може відразу братися до діла, а коли каже мама, то та сама дитина
реагує не надто хутко. Діти часто користаються тим, що їхні нянь-
ки діють аж надто поволі.

Поміркуйте, як було у вашій сім’ї, коли ви виростали. Якими
знаками батько чи матір повідомляли вас, що варто послухати-
ся? «Вона називали мене на повне ім’я». «Мій тато підступав до
мене». «Мама просто дивилася на мене тим поглядом, і я знав, що
маю це зробити». Це саме ті різновиди знаків, про які йдеться.

Як виглядає спілкування у вашій сім’ї? Якби ви могли дослі­
дити схеми взаємодії, які виробили ви і  ваші діти, то що ви по-
бачили би?

19

Крок 2. Позбудьтеся негативних натяків

У багатьох батьків гнів обумовлює Час дій. Тато або мама сер-

диться, і  діти приходять до розуму. Підвищений голос або сер-

дитий погляд повідомляє, що наслідки не забаряться. Однак гнів

може виявитися деструктивним почуттям, що завдає стосункам

більше лиха, ніж користи. Шкідливі наслідки нівелюють будь-які

переваги. Можливо, ви зможете негайно домогтися послуху, кри-

чачи на дітей, однак втратите через це близькість у сім’ї.

Інколи матір каже нам: «Ви не розумієте дітей. Вони не слу-

хатимуться, поки я  не розсерджуся». Ми знаємо, що це правда,

але діти реагують так, тому що вона привчила їх до цього. Діти

чекають на її гнів, перед тим як відреагувати.

Дозволити гніву мотивувати ваш Час дій – це короткотермі­-

нове рішення. Воно немовби каже: «Я хочу вирішити проблему

тепер, але мені байдуже, як це вплине на стосунки». Батьки, що

вдаються до гніву, скидаються на нерозумну жінку з Книги При-

повідок 14, 1: «Мудрість будує свій будинок, а дурнота його руй­-

нує власними руками». Потрібні свідомі зусилля, щоби замінити

гнів на продуктивніші натяки, однак тоді ви досягнете кращих

результатів, ваші діти будуть щасливіші, і ви збережете свої сто-

сунки.

Однак із гніву може бути й користь. Якщо дитячий непослух

спонукає вас до гніву, ми пропонуємо використовувати це як свід-

чення того, що ваш Час дій не досить швидкий. Через вашу не-

дбалість ситуація зайшла аж надто далеко, і  гнів кінець кінцем

спонукав вас до дій. Наступного разу, коли ви розсердитеся на

дитину, відступіть крок назад і запитайте себе: «Чи це не один із

тих випадків, коли я мав би діяти швидше?» Гнів допоможе вам

виявити проблему, але не здатен розв’язати її.

Усвідомивши, що гнівлива реакція вам більше не потрібна, ви

можете вибрати нові мотиваційні натяки. Подумайте про наслід-

ки, які могли би забезпечити мотивацію і  не потребують осуду

чи підвищеного голосу. Ви можете

Гнів допоможе вам сказати п’ятирічній дитині: «Я вже

виявити проблему, сказав тобі один раз одягнути піжа­-

але не здатен му. Якщо ти не послухаєшся, то я під-

розв'язати її. німу тебе й  одягну сама». Або ска­-

20

зати десятир­ ічному Джиммі: «Якщо ти не прийдеш зараз, то
підеш нині спати на пів години раніше».

Крок 3. Поясніть свій новий Час дій дітям

Далі потрібно пояснити свій новий план дітям. Ви не хотіли

би дивувати й спантеличувати їх; потрібно їх навчати. Час дій ви­

значає правила гри для тата-мами й дитини. Якщо ви спробуєте

змінити Час дій без пояснення, ваші діти можуть почуватися по-

кривдженими й ображеними. Хоча раніше ви про це не говорили,

ваші діти саме від вас навчилися поводитися так, як вони пово-

дяться. Якщо ви хочете змінити правила, поговоріть з дітьми про

те, що ви робите. Вони навчаться реагувати на ваш Час дій, а та-

кож на Час дій інших людей. Якщо ви хочете
Одна самотня мама мала розмову змінити правила,
поговоріть з дітьми
зі своїми двома синами, віком дев’ять про те, що ви робите.
та один­­ адцять років. «Хлопці, – ска-
зала во­на, – у наших з вами взаєминах

потрібн­­ о дещо змінити. Гадаю, я при-

вчила вас поволі відгукуватися на мої вказівки. Тепер я знаю, що

Бог сподівається від нас швидкого відгуку. Від­нині я буду вас про-

сити лише один раз. Якщо ви не послух­ аєтеся, то на вас чекати-

муть певні наслідки. Можливо, наші взаємини нелегко буде змі-

нити, однак дуже важливо, щоб ви вироб­ или таку важл­ иву рису

характеру, як послух».

Вам належить зробити те саме, що зробила Марлен, коли по-

яснила Денні свій новий Час дій. Якщо ви одружені, це потріб-

но зробити і  вам, і  вашій коханій людині. Якщо мама докладає

зусиль, щоби навчити дітей слухатися, це мало вплине на їхній

послух перед татом. Він мусить також потрудитися, розповівши

дітям про ознаки свого Часу дій і реакцію, на яку очікує.

Крок 4. Навчіться реагувати на непослух скоріше

Швидкий Час дій означає, що ви даєте вказівку і згодом дієте –
негайно або інколи після попередження. Не допускайте, щоби піс-
ля вказівки лунало попередження, попередження, попереджен­-
ня, попередження, попередження, попередження і  потім вибух

21

гніву. Дітям знайомі такі моделі стосунків. Це наче гра, і  вони

обізнані з нею краще, ніж ми.

А тому, коли ви почнете прискорювати свій Час дій, не давай-

те вказівок, за десять хвилин до їди. Дитину можна попередити,

що вечеря буде за кілька хвилин, однак не кажіть мити руки, поки

дійсно не настане час робити це.

Навчіться реагувати на непослух швидше, використовуючи

натяки, які свідчать, що ви зараз візьметеся до дій. Це вимагатиме

від вас деякої розважливости та самодисципліни, однак робота,

яку ви виконаєте, буде варта того. Якщо ви хочете, щоби ваші діти

були дисципліновані і відгукувалися на ваші вказівки відразу, вам

потрібна самодисципліна і прискорення вашого Часу дій.

Ця порада особливо корисна для самотніх батьків. Ми знаємо,

що самотні батьки мають зазвичай ще менше часу й енергії на по-

вторення наказів і  на намагання змусити своїх дітей слухатися.

Деякі батьки вже такі втомлені наприкінці дня, що вони просто

потрапляють у пастку непослідовности. На жаль, діти тоді вчать-

ся, що їм не треба слухати маминих чи татових слів і  просто

нехтують настановами.

Один тато кілька разів просив свою

Аби швидко реагувати дванадцятирічну дочку Деніз вийти

на непослух, потрібно з кімнати і прибрати внутрішній дво-

практикуватися. рик. Він підвищ­ ував голос і  прохав

кілька разів, але вона далі дивилася

телевізор і, не відриваючи очей від екрану, повторювала: «Одну

хви­лину» і «Я вже йду».

Врешті-решт він зайшов до її кімнати і вимкнув телевізор.

«Так нечесно», – сердито закричала Деніз.

«Чому нечесно? Я просив тебе шість разів».

Вона подивилася на нього: «Добре, але як мені знати, що ти

дійсно хочеш це сказати?»

Діти рідко бувають настільки чесні, але саме це і відбувається

в їхніх головах. Вони просто міркують: гадаю, тато хоче, щоби

я невдовзі зійшла вниз. Я знаю, тому що він вже повторив це кіль­

ка разів. І тепер мені треба пильнувати, щоби не прогаяти того

моменту, коли він дійсно матиме це на увазі.

22

Аби швидко реагувати на непослух, потрібно практикува-­
тися – вам і дитині. Практикуватися важливо. Давайте дітям чи-
мало нагод слухатися, коли вони привчатимуться до нового Часу
дій. Практикуйтеся в тому місці і в той час, коли зможете опра-
цювати цей процес. Під час семінарів ми часто ставимо «питання
про гастроном». Воно звучить приблизно так: «Що потрібно ро-
бити, коли дитина погано поводиться в гастрономі?» Належне ви-
користання Часу дій – це навичка, яка потребує практики, однак
найкраще практикуватися там, де все перебуває під контролем.
Гастроном – це не те місце, де варто практикуватися. Це останній
іспит. Коли ви добре потренуєтеся в парку та вдома, ваші діти на-
лежно реагуватимуть і в таких непростих місцях. Дитина повинна
побачити, які зміни відбулися, і що вони насправді тривкі.

Крок 5. Користуйтеся своїм Часом дій
регулярно і послідовно

Інколи діти випробовуватимуть ваш Час дій, переконуючись,

чи він іще діє. Не розчаровуйте їх. Усталені межі гарантують без-

пеку. Подеколи буває, що діти швидко слухаються вдома, але не

слухаються на людях. Вони деколи вірять, що правила гри пере-

стають діяти за межами оселі. Вони спостережливі і  добре зна-

ють, що їхні батьки з  тієї чи іншої причини не вживатимуть не-

гайних заходів. При людях батьки звертаються до них ласкавим,

а не твердим голосом, як удома, або попереджають кілька разів,

замість того щоб відразу взятися до дисципліни.

Нехай факт перебування в публічному місці не перешкоджає

вам суворо додержуватися Часу дій. Забудьте про свої справи

і  навчайте послуху. Можливо, буде неприємно чи навіть тріш-

ки ніяково, однак вам і  вашим дітям

важливо знати, як поводитися в будь- Поки ваші діти

якому серед­ овищі. не навчаться послуху,

Телефон також може вказувати будьте готові

дит­ ині, що правила гри тимчасово відкласти свої справи

зупинено. Одна мама сказала: «Коли і переконати їх,

я  розмовляю по телефону, мої діти що ваш Час дій

чубляться або дуріють. Син починає ніяк не залежить

скаржитися і  нити, хоча зазвичай ні- від обставин.

23

коли цього не робить». Дивовижно, які розумні наші діти. Вони
знають, що батьки, коли розмовляють по телефону, відреагують
набагато пізніше. Це чудова нагода випробувати межі батьківсько-
го впливу й подивитися, що зробить мама і тато.

У такі моменти рішення, звісно, полягає в тому, щоби діти зна-
ли: навчати послуху важливіше, ніж добре виглядати перед людь-
ми, і  цінніше, ніж закінчити телефонну розмову. Поки ваші діти
не навчаться послуху, будьте готові відкласти свої справи і пере-
конати їх, що ваш Час дій ніяк не залежить від обставин. Якщо
послух важливий вам, він буде важливий і вашим дітям. А тому,
використовуючи Час дій, будьте послідовні у  своїх взаєминах із
ними. Так, це важка праця, однак в  підсумку ваша сім’я пожне
щедрі плоди.

Крок 6. Не шкодуйте заслуженої похвали

Працюючи над Часом дій, пам’ятайте також, що позитивне за-

охочення також діє ефективно. Негайна похвала за добре викона-

ну працю чудово мотивує. Добре хваліть дитину, яка швидко слу-

хається. Вкрай важливо помічати правильні вчинки. Ви не тільки

прагнете заохотити добру поведінку, а й сприяєте розвиткові ха-

рактеру. Використовуйте фрази на взір: «Ти стаєш дуже слухня-

ним» і «Мені подобається, як ти вчишся слухатися». Похвала має

неабиякий вплив на формування добрих звичок.

У деяких сім’ях діти привчаються, що треба довго зволіка-

ти з послухом, бо тоді мама чи тато підсолодять угоду якимось

дарунком. Повторивши настанову кілька разів, мама може сказа­-

ти: «Якщо ти швидко сядеш в авто, ми виберемо музику, яку ти

слухаєш». Або: «Якщо ти вже підеш вечеряти, то потім зможеш

подивитися фільм». Або: «Якщо ми підемо з парку вже зараз, то

купимо собі морозива». Навіщо дітям слухатися першого разу,

якщо вони знають, що зволікання

Прискорений Час дій - принесе їм якусь винагороду?

це один зі способів Немає нічого лихого в тому, коли

засвоїти важкі діти зволікають з  виконанням ваших

уроки життя, які вказівок, очікуючи певних переваг,

виховують характер але якщо це єдиний спосіб, яким мо-

у підлітковому віці. жете мотивувати дітей діяти, то ви не

24

навчаєте їх послуху. Ви просто заохочуєте їхній егоїзм, обіцяючи
ще одну перевагу, якщо вони виконають те, чого ви хочете від них.

Застосування Часу дій у конкретних ситуаціях

Підлітки

Концепція Часу дій важлива також і для підлітків. Коли діти
дорослішають, дисципліна змінюється. Підлітки перебувають на
тій даній Богом стадії, коли обирають цінності та застосовують
їх у житті. З цієї причини вони часто потребують більше діялогів
і менше вимог. Чи значить це, що прискорений Час дій потрібен
лише малим дітям? Ні. Швидкий Час дій стане в пригоді підлітко-
ві, який не може дотримати слова, лінивий чи безвідповідальний.

Прискорений Час дій – це один зі способів засвоїти важкі уро-
ки життя, що виховують характер у підлітковому віці. Наприклад,
якщо ваша дочка нехтує своїми обов’язками або неласкава у спіл-
куванні з  іншими членами сім’ї, їй потрібно пережити наслідки
своїх дій. Кінець кінцем, керівник не терпітиме грубости й непо-
ваги. Якщо ми готуємо дітей до життя, то чому маємо в себе вдо-
ма терпіти? Швидкий Час дій допомагає підліткам дорослішати
швидше і позбуватися слабостей, які перешкоджатимуть успіхові.

Розділені сім’ї

Самотніх батьків часто непокоїть те, що інший із колишнього
подружжя має інакші вимоги до дисципліни. «Мій син їде на ви-
хідні, а  коли повертається, то очунює лише за кілька днів». (По
суті, це не лише проблема самотніх батьків. Інколи батьки у зви-
чайних сім’ях кажуть те саме: «Ми добре ладнаємо з дочкою про-
тягом дня, але коли додому повертається тато, з  нею невідь-що
робиться»). Чимало факторів призводить до цієї дилеми, і швид-
кий Час дій може посприяти її вирішенню. Позаяк діти вчаться
відзиватися до кожного дорослого, ви можете незалежно вибудо-
вувати здорові стосунки зі своїми дітьми.

Ідеально, коли тато і мама дисциплінують своїх дітей подіб­
ним способом. Але коли це неможливо, додаткові зусилля, які ви
докладете, формуючи правильні моделі стосунків, будуть марни-
ми. Однак у  цих ситуаціях особливо корисно пояснювати, чому

25

ви реагуєте так, а  не інакше. Стикнувшись зі звинуваченнями
у підступі чи суворості, ви можете сказати: «Я додержуюся таких
принципів у стосунках з тобою, тому що знаю, що так ти станеш
успішним у житті. Я прагну навчити тебе слухатися, бо, навчив-
шись послуху, ти засвоїш чимало інших навичок, які допоможуть
тобі стати успішною людиною. Я дисципліную тебе не лише тому,
щоби ти не нервував мене або виконав роботу, як належить, –
я  дисципліную тебе, щоби ти виробив характер, якого потребу­
ватимеш у дорослому віці».

Як допомогти дітям слухатися інших

Після того як діти навчаться слухатися вас, знайдіть час, щоби
навчити їх слухатися інших. Ваші настанови ясно свідчать, що ви
не жартуєте, і  ваші діти це знають. Як не прикро, інші дорослі
не завжди знають, як давати настанови. Наприклад, намагаючись
бути добрими й  ласкавими, вони можуть давати настанови, які
діти сприйматимуть як поради. Одна мама сказала: «Учителька
недільної школи поскаржилася мені, що мій син не слухається,
коли настає час прибирати чи шикуватися. Наступного тижня
я  стояла коло дверей, стежачи за ними, і  зрозуміла, чому так
є. Учителька казала: “Джеррі, ти міг би зараз прибрати?” Або:
“Джеррі, чи міг би ти стати в ряд біля дверей, будь ласка?” Я усві-
домила, що Джеррі розглядає це як вибір, а не настанову».

У цьому випадку мама пояснила Джеррі побачене. «Джеррі,
пані Мейтерз каже, нібито ти не слухаєшся її в  недільній школі.
Я помітила, що вона трохи інакше вказує тобі, що належить ро-
бити. Але я хочу, щоби ти робив ось що. Коли пані Мейтерз спи­-
тає: “Чи не хотів би ти стати в коло?” ти маєш чути ось це: “Джер-
рі, ставай у  коло негайно”. Ти мусиш навчитися слухатися місіс
Мейтерз, хоча вона дає тобі настанови інакше, ніж я».

Мама могла би спробувати вплинути на пані Мейтерз, однак
їй трапилася чудова нагода навчити Джеррі більшого. Він пови­-
нен зрозуміти, що різні люди чинять по-різному, він повинен на-
вчитися розпізнавати вказівку, навіть якщо вона криється за пи-
танням, пропозицією чи судженням. Коли ви попрацюєте над
прискоренням Часу дій у своїй оселі, ваші діти зможуть викорис-
тати здобуті знання і в інших місцях.

26

Це робити варто!

Вчитися послуху – один із обов’язків дитини. Навчати послу-
ху – це ваша батьківська робота. Вона потребує часу й  зусиль,
однак ця жертва не буде даремна. Працюючи над прискоренням
свого Часу дій, ви вбачатимете в актах непослуху чудову нагоду
навчити своїх дітей самодисципліни й уваги до старших. Навчати
послуху важливо, і прискорення Часу дій – це чудовий початок.

Ось короткі підсумки того, що ми дізналися про Час дій:
● Час дій навчає дітей, що вони мають слухатися.
● Час дій буває різний у кожного вихователя.
● Діти вчаться відгукуватися на Час дій кожної людини.
● Послідовно додержуватися Часу дій – це важка робота, але

вона відплатиться сторицею.
● Щоби виробити ефективний Час дій, знадобиться шість кроків:

1. З’ясуйте, які знаки ви використовуєте, даючи дітям знати,
що пора вже слухатися.

2. Позбудьтеся негативних знаків.
3. Поясніть дітям свій новий Час дій.
4. Вчіться реагувати на непослух швидше.
5. Застосовуйте свій Час дій регулярно і послідовно.
6. Не шкодуйте заслуженої похвали.

Дискусійні питання до розділу 1

1. Навіщо ми навчаємо дітей послуху?

2. Прочитайте 1 Самуїла 15, 22. Що, згідно з  цим стихом, Бог
думає про послух?

3. Опишіть кілька прикладів із Біблії, де Бог продемонстрував
швидкий Час дій.

4. Які недоліки й  переваги має застосування гніву в  мотивації
вашого Часу дій?

5. Які ознаки свідчать про те, що ви наближаєтеся до свого Часу
дій, і як довго це триває?

6. Як ми можемо узгодити швидкий Час дій з  біблійною кон­
цепцією ласки, дисциплінуючи своїх дітей?

27