2197 Pismo Swiete_DEMO

ДОБРИЙ БОГ ПРОМОВЛЯЄ ДО НАС

святе
письмо

для дітей



єпископ Антоні Длуґош
ДОБРИЙ БОГ ПРОМОВЛЯЄ ДО НАС

святе
письмо

для дітей

Ілюстрації Артура Новицького

Львів
Видавництво «Свічадо»

2019

Лист до батьків,
катехитів і вихователів

Святе Письмо – це книга, яка дана людині для того, щоб вона постій-
но читала й пізнавала спасенне послання Бога. Як божественно-люд-
ська книга, вона вимагає особливого приготування, що дозволить
правильно її інтерпретувати. Моя мета – ближче познайомити ді-
тей з описаною у Святому Письмі дією Бога в житті людини. Цей на-
мір я здійснив, дотримуючись принципу збереження вірності Богові
та людині.

Зміст книжки вимагає кількох пояснень:

1. Кожна оповідь складається з трьох частин:
• ситуація, відома дитині зі щоденного життя;
• біблійний переказ;
• опис одного зі способів того, як можна відповісти на Божий заклик.

2. Біблійний переказ є парафразою біблійного тексту, наведеного без
жодних спотворень і зміни керигми Божого послання.

3. Про біблійні події розказано в теперішньому часі, щоб дитина, слу-
хаючи або читаючи певний уривок, почувалася безпосереднім учас-
ником описаних подій, а не лише людиною, яка пасивно згадує їх.

4. Біблійна передісторія – одинадцять глав Книги Буття – описана
у Святому Письмі за допомогою специфічних літературних жан-

рів. Тому біблійну частину цих глав здебільшого подаю у формі бо-
гословського послання. Я зацікавлений у тому, щоб дуже образні
й оригінальні перекази не сформували в дитини переконання, що
все написане про біблійну праісторію – це історичний переказ у су-
часному значенні цього слова. Тематика згаданих глав містить
спасенну відповідь Бога на екзистенційні питання людей: «Як виник
світ і люди?», «Яким є зв’язок між Богом та світом і людьми?», «Чому
ми страждаємо й помираємо?», «Звідки взялося зло й розділення між
людьми?»

5. На ілюстраціях не показано духовного світу, щоб не поглиблювати
в дітей релігійного антропоморфізму. Ми хочемо підготувати їх
до сприйняття істини, а саме того, що Бог і духовний світ – це та­
ємниця, яку неможливо виразити за допомогою графічних засобів.

Ми прагнемо, щоб діти, знайомлячись із тематикою цієї книжки, пе-
реконалися, що той досвід переживання Бога, який здобувають герої
Святого Письма, становить також і частину їхнього життя. Бог далі
пише історію спасення, використовуючи канву нашої біографії. Треба
тільки докласти зусиль, щоб співпраця з Божим закликом стала з на-
шого боку ефективною. І тоді переживатимемо навернення, яке кон-
че потрібне для того, щоб поступово ставати зрілою людиною, яка
повною мірою дорівнювала б людськості Ісуса Христа (пор. Еф. 4, 13).

Єпископ Антоні Длуґош

зміст

Лист до батьків, катехитів і вихователів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
Замість вступу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

СТАРИЙ ЗАВІТ Ізраїльська родина святкує Пасху . . . 56
Мапа мандрівки
Створення світу . . . . . . . . . . . . . . . 12
Створення людини . . . . . . . . . . . . . 14 до Землі Обітованої . . . . . . . . . . . 58
Гріхопадіння перших людей . . . . . . . 16 Перехід через Червоне море . . . . . . . 60
Перша Добра Новина . . . . . . . . . . . 18 Перепелиці та манна . . . . . . . . . . . . 62
Каїн і Авель . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Десять заповідей . . . . . . . . . . . . . . 64
Історія Ноя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22 Союз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
Вавилонська вежа . . . . . . . . . . . . . . 24 Намет зборів і культовий посуд . . . . . 68
Ковчег завіту . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
Праотці Ізраїля . . . . . . . . . . . . . . . . 26 Ісус Навин здобуває Єрихон . . . . . . . 72
Генеалогічне дерево роду Авраама . . 28 Самсон . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
Авраам – батько віри . . . . . . . . . . . . 30 Бог кличе Самуїла . . . . . . . . . . . . . . 76
Мапа Авраамової мандрівки . . . . . . 32 Саул . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78
Випробування Авраамової віри . . . . . 34 Помазання Давида на царя . . . . . . . 80
Яків та Ісав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 Мапа царства Давида й Соломона . . 82
Йосиф Єгипетський, Давид і Голіят . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
Бог обіцяє Давидові
якого продали брати . . . . . . . . . . . 38
Йосиф пояснює сон фараона . . . . . . . 40 вічне царство . . . . . . . . . . . . . . . . 86
Зустріч із братами . . . . . . . . . . . . . . 42 Псалми – пісні про Бога й людину . . . 88
Мапа країни Гошен . . . . . . . . . . . . 44 Святиня Соломона . . . . . . . . . . . . . . 90

Поневолення Ізраїля . . . . . . . . . . . . 46 Єремія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92
Народження Мойсея . . . . . . . . . . . . 48 Ілля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94
Покликання Мойсея . . . . . . . . . . . . 50 Єлисей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96
Кари . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52 Ісая . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98
Пасха . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54 Падіння Єрусалима . . . . . . . . . . . . 100
Мапа часів неволі . . . . . . . . . . . . 102
Даниїл у ямі з левами . . . . . . . . . . 104
Стражденний Іов . . . . . . . . . . . . . 106
Єзекиїл пророкує появу

нового народу Божого . . . . . . . . . 108

НОВИЙ ЗАВІТ Ісус і діти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166
Сліпий біля Єрихона . . . . . . . . . . . 168
Закхей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170

Провіщення народження Йоана . . . 112 Воскресення Лазаря . . . . . . . . . . . 172
Благовіщення Марії . . . . . . . . . . . . 114 Урочистий в’їзд у Єрусалим . . . . . . . 174
Відвідини Єлизавети . . . . . . . . . . . 116 Вигнання торгівців . . . . . . . . . . . . 176
Народження Ісуса . . . . . . . . . . . . . 118 Страшний суд . . . . . . . . . . . . . . . . 178
Мапа Палестини за часів Ісуса . . . . 120 Остання Пасха та встановлення
Пастухи біля ясел . . . . . . . . . . . . . 122
Поклін мудреців . . . . . . . . . . . . . . 124 Євхаристії . . . . . . . . . . . . . . . . . 180
Жертвування в храмі . . . . . . . . . . . 126 Молитва в Гетсиманському саду . . . . 182
Дванадцятирічний Ісус у святині . . . 128 Схоплення Ісуса . . . . . . . . . . . . . . 184
Відречення Петра . . . . . . . . . . . . . 186
Хрещення Ісуса . . . . . . . . . . . . . . . 130 Ось Людина . . . . . . . . . . . . . . . . . 188
Спокушання в пустелі . . . . . . . . . . . 132 Вирок Пилата . . . . . . . . . . . . . . . . 190
Обрання дванадцяти апостолів . . . . 134 Хресна дорога . . . . . . . . . . . . . . . 192
Нагірна проповідь . . . . . . . . . . . . . 136 Розп’яття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 194
Перший знак у Кані Галилейській . . . 138 Заповіт із хреста . . . . . . . . . . . . . . 196
Никодим . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 140 Марія Магдалина . . . . . . . . . . . . . . 198
Ісус і самарянка . . . . . . . . . . . . . . . 142 Воскреслий являється апостолам . . 200
Сотник з Капернаума . . . . . . . . . . . 144 Невірний Тома . . . . . . . . . . . . . . . 202
Учні з Емауса . . . . . . . . . . . . . . . . . 204
Петро дістає пастирську владу . . . . 206
Вознесення . . . . . . . . . . . . . . . . . 208

Про кукіль, гірчичне зерно, Зіслання Святого Духа . . . . . . . . . . 210
закваску й скарб . . . . . . . . . . . . . 146 Мучеництво святого Стефана . . . . . 212
Навернення Савла . . . . . . . . . . . . . 214
Про сіяча . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148 Діяльність святого Павла . . . . . . . . 216
Загублена вівця . . . . . . . . . . . . . . . 150 Мапа місійних мандрівок
Добрий батько і блудний син . . . . . . 152
Милосердний самарянин . . . . . . . . 154 святого Павла . . . . . . . . . . . . . . 218
Багатій і вбогий Лазар . . . . . . . . . . 156 Мапа подорожі святого Павла
Фарисей і митар . . . . . . . . . . . . . . 158
Буря на озері . . . . . . . . . . . . . . . . 160 до Рима . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220
Помноження хлібів . . . . . . . . . . . . 162 Новий Єрусалим . . . . . . . . . . . . . . 222
Марія і Марта . . . . . . . . . . . . . . . . 164

ЗАМІСТЬ ВСТУПУ

Кожен із нас має друзів. Це батьки, товариші, знайомі. Нашими друзями
можуть стати також тварини: вірний пес, маленький хом’ячок, біла мишка,
колючий їжак, кольорові рибки в акваріумі, – які, попри те, що не розмо-
вляють з нами, дарують багато радості й спокою. Приятелем можна назвати
й іграшку: улюблену ляльку, ведмедика, кубики, комп’ютер. Друзів знаходи-
мо й у книжках – і в тих, що з малюнками, і в тих, де є лише текст, через який
промовляють до нас улюблені герої. З плином часу змінюємо приятелів, пе-
рестаємо цікавитися іграшками, починаємо читати інші книжки.
Однак я знаю таку книжку з великої літери «К», яку читає і дитина, і до-
росла людина, і старець. Ця Книжка промовляє до всіх людей. Виростаючи,
ми не перестаємо цікавитися нею, тож вона постійно присутня в нашому
житті – від народження аж до смерті. Цією Книжкою є Святе Письмо. Ми
зустрічаємося з ним удома, у дитячому садочку, у школі, а також у церкві.
Ця Книжка буде поруч з нами, коли виростемо й створимо власну сім’ю. Ба-
гато хто каже, що це найпрекрасніша Книжка у світі.
Чому Святе Письмо всюди перебуває разом з нами?
Бо воно є подарунком від Господа. Святе Письмо – це Божий лист, через
який наш Бог-Отець промовляє до нас. Бог промовляє до нас, коли слухає-
мо Святе Письмо або читаємо його. Святе Письмо називаємо також Біблією.
Слово «Біблія» походить з грецької мови й означає «книги», що вказує на
те, що ця незвичайна Книжка є збірником багатьох (аж сімдесяти чотирьох)
книжок, які написали різні люди впродовж понад тисячу років.
Через те, що сам Господь Бог обирав цих авторів, їм дали особливу на-
зву – «натхненні». Натхнення – це особливий дар, завдяки якому люди мо-
жуть непомильно виголошувати правду про спасення. Правда, яку вони пе-
реказують, походить від самого Бога, а тому книги, що їх написали натхненні
автори, називаємо Святим Письмом, бо святим є Бог – Автор цілого Святого
Письма. Тільки Святе Письмо має двох авторів: найважливішого, тобто пер-
шого, – Господа Бога, і другого – натхненних людей. Деякі з них були немовби

«вустами Бога», тобто від Його імені розповіда-
ли людям про Бога, людину і світ. Інші записува-
ли Боже вчення, ще інші поєднували розповіді
й фрагменти в більші твори, з яких урешті по­
ставали цілі книги. Господь обрав цих авторів,
щоб вони допомогли Йому проповідувати прав-
ду про любов, якою Він обдаровує всіх людей.

Поміркуй: Святе Письмо, або Біблію, ділимо на дві части-
ни – Старий і Новий Завіти.
Як добре, Боже, • Старий Завіт – це збірник творів, написаних
що Твій подарунок –
Святе Письмо – містить дві-три тисячі років тому. Він розповідає про
Твої слова. Ти промовляєш події, які відбулися до народження Ісуса. В ос-
до нас через цю Книгу! нові цих біблійних оповідань лежить реальна
історія. Водночас це не та історія, яка відома
Я хочу слухати нам зі шкільних підручників. Історія, записана
Святе Письмо, в Біблії, розповідає про події, через які Бог дає
бажаю його читати! пізнати себе людям, промовляє до них, дає їм
Хочу пройти з цією Книгою обітниці та виконує їх.
все своє життя! • Новий Завіт було написано впродовж непов­
Нехай Святе Письмо стане них ста років. Він описує життя Ісуса, Його
від сьогодні моїм вчення та те, чого навчали апостоли.
Провідником, моїм Другом!



Старий

ЗАВІТ

Створення
світу

Бут. 1, 1 – 2, 4

Ми всі любимо отримувати подарунки, з радістю очікуємо на іменини або
уродини. Кожен подарунок від матусі, татуся, бабусі каже нам, що близькі
люблять нас.
Господь залишив нам цілий світ дарунків. Сонце, місяць, зорі, птахи, тва-
рини, рослини, дерева, гори, моря й ріки – усе це промовляє: «Бог любить
тебе, Бог дає тобі ці подарунки! Вони добрі, вони для тебе!» Про ці дарунки
розповідає нам також Святе Письмо.
12 Прочитай:

Спочатку ще нічого не існує. Є лише Бог! Це Він прагне
створити прекрасний світ. Бог каже: «Нехай буде світло!»
І діється так, як Він хоче. Цю добру світлість Господь нази-
ває днем, а темряву – ніччю. Потім Бог створює небо. А коли
з’являється небо, Господь хоче, щоб з води виринула суша –
земля. Знаючи, що земля – це добре, Бог каже: «Нехай земля
зрос­тить рослини: траву… і… дерева…» Так воно й стається.
Потім Бог каже: «Нехай на небі засвітять сонце, місяць і зорі!»
Так воно й стається, і Бог бачить, що це добре. Творець хоче
також, щоб у водах плавали риби, попід небесами літали
птахи, а на землі жили тварини. А що вони добрі, то Бог бла-
гословив їх, щоб розмножувалися та заповнювали порожню
землю, моря й небесні простори. Побачивши, що все вже го-
тово, Бог каже: «Створю також людину – чоловіка й жінку, –
щоб панували над усім, що я створив, дбали про землю й про
тих, хто на ній живе». І знову стається так, як хоче Бог.
Коли все вже існує, Господь благословить сьомий день,
щоб людина пам’ятала про святий день – неділю.

Оповідь про створення світу – це гимн, Часто повторюй: 13
тобто пісня, яка прославляє Бога за те, що
покликав до життя прекрасний світ. Коли За цілий світ, за небо,
Господь створює, Він не послуговується сонце, місяць, зорі – дякую
жодними знаряддями та не потребує нічиєї
допомоги. Творить світ із нічого, бо є всемо- Тобі, Боже! За повітря,
гутнім. Тому називаємо Бога Творцем «неба птахів і комах – дякую Тобі,
і землі, і всього видимого і невидимого…»
У цій оповіді Господь не каже нам, упро- Боже! За землю
довж скількох днів створював світ і в якій з рослинами й тваринами –
послідовності з’являлися створіння. дякую Тобі, Боже! За води,
Святе Письмо навчає нас, що це Бог
створює цілий світ і є його Володарем. А світ риб і морських тварин –
показує нам, що Той, хто його створив, є ве- дякую Тобі, Боже!
ликим і прекрасним. Людину обдаровано
розумом, а тому вона може й повинна де- Ці дарунки кажуть мені,
далі більше пізнавати світ, відкриваючи й пі­ що Ти любиш мене.
знаючи в такий спосіб Бога. Господь навчає Я також люблю Тебе,
нас, що все, що існує на світі, – це Божий
дар для людини. Усе це добре й має служи- мій Боже‑Отче! Те, що
ти людям. походить від Тебе, добре!
За те, що Бог так рясно обдаровує нас, Дякую Тобі за Твої дари!
ми хочемо Йому дякувати.

Створення
людини

Бут. 1, 26–28. 31; 2, 15–24

Можливо, ти запитуєш батьків: «Звідки беруться діти? Звідки взявся я, звід-
ки походжу?» Татусь і матуся сказали тобі, що ти – плід їхньої батьківської
любові. Батьки разом із Господом Богом дали тобі життя. Після того, як час­
точка матусі поєдналася з часточкою татуся, ти дев’ять місяців ріс у лоні ма-
тері, а потім народився, щоб самостійно дихати й жити поза тілом матусі.
Це важливе запитання «Звідки я походжу?» люди ставлять собі вже тисячі
років, від початку, відколи існує людина. Вони запитують про це, бо хочуть
знати, звідки взялася на землі людина, від кого походить. Знайти відповіді
14 на ці важливі запитання допомагає нам Господь Бог на сторінках Святого
Письма.

Прочитай:

Створивши небо, море, землю, рослини й тварин, Бог каже:
«Створю також людину – чоловіка й жінку, – щоб панували
над землею та дбали про все, що я створив». Бог вдихнув
у людей життя. Він хоче, щоби були подібні до Нього, щоби
були Його образом. Так воно й діється, а Бог бачить, що все
це дуже добре!

Святе Письмо повідомляє нам про те, що людина, як і цілий світ, походить
від Бога. Господь створює людину – чоловіка й жінку – і каже їм: «Множте-
ся», – тобто допомагайте мені давати людям життя. Він так сильно любить
людей, що ділиться з ними своєю владою передавати життя. Господь Бог
хоче, щоб люди, які люблять одне одного, будували спільний дім і створю-
вали сім’ю. Люди отримують від Творця життя та повинні передавати його
далі. Через те, що батьки дають нам часточку свого тіла, ми схожі на батьків.

Маємо подібний вигляд: ніс, очі, волосся, голос. Ми схожі також на Господа
Бога. У Святому Письмі сказано, що кожен із нас містить у собі Божий об-
раз і Божу подобу. Це означає, що маємо душу, завдяки якій схожі на Бога.
Ми – Його діти. Душу неможливо побачити, так само, як ніхто не може поба-
чити Бога. Завдяки душі ми думаємо, говоримо й любимо. Завдяки душі ми
є людьми та відрізняємося від тварин. Як люди, від імені Бога змінюємо світ
і правимо ним. Господь каже нам: «Підпорядковуйте собі землю».

Поміркуй: 15

Бог дає життя першим
людям. Вони є друзями
Бога, дітьми Божими. Тому
почуваються щасливими.
Завдяки Богові й батькам
живе також і кожен з нас.
Господи, дякую Тобі за
батьків, дякую за життя!

Гріхопадіння
перших людей

Бут. 3, 1–6; 8–11

Якщо приятель образив тебе, ти думаєш: «Чому він скривдив мене? Адже
я не зробив йому нічого поганого!» Коли серйозно захворіла матуся, за-
питуєш: «Чому люди страждають?» А після похорону близьких цікавишся
в батьків: «Чому бабуся мусила померти?» Чуєш про війни, під час яких уби-
вають людей. Бачиш хлопців, що сваряться, і запитуєш: «Чому відбувають-
ся війни, сварки, бійки? Чому навколо так багато зла? Чому ми грішимо?»
Це зло є в кожному з нас. Ми неслухняні, ліниві, злосливі, неправдомовні,
лихослівні. Щось тягне нас до злого, тож ми багато грішимо. Бог приходить
16 нам на допомогу на сторінках Святого Письма.
Прочитай:

Святе Письмо навчає нас, що зло, гріх походять від диявола
й людей. Перші люди проходять випробування на вірність
Богові – вони мають довести, що люблять Його та будуть
слухняними. Ворог Бога – сатана – заздрить людям за те,
що вони є друзями Творця й дітьми Божими. Він вмовляє
людей виявити непослух. Це зле вмовляння називаємо спо-
кусою. Перші люди піддаються вмовлянням диявола, підда-
ються спокусі. Вони чинять гріх непослуху. Цей гріх перших
людей призводить до великих нещасть. Люди розривають
дружбу з Богом, перестають бути Його дітьми. Якби не згрі-
шили, дістали б у подарунок дар безсмертя. Однак через
те, що віддалилися від Бога, стають смертними. Відтоді всі
люди помирають.

Помолися: 17

Учинивши гріх, перші люди сваряться між Господи, Ти кажеш мені,
собою. Через цю незгоду вони нічого не що зло і гріх походять
здатні зробити спільно (прочитай з батька­ від сатани та від людей.
ми оповідь про будівництво Вавилонської Непослух перших людей
вежі – Бут. 11, 1–9). Не можуть опанувати
заздрість, що стає причиною багатьох не- приносить смерть
щасть, наприклад убивства (прочитай істо­ і страждання, кривди,
рію про Каїна та Авеля – Бут. 4, 1–16). Одне сварки, війни та поділ.
зло штовхає їх до вчинення наступного. Я також деколи своєю
Навіть природа – вода, вогонь та інші сти­ поведінкою нагадую
хії – перестають підкорятися грішним лю- перших людей: піддаюся
дям (прочитай оповідь про потоп – Бут. 7, вмовлянням диявола,
1–24, – а також про два грішні міста, Содом
і Гомору, – Бут. 19, 1–29). поступаюся своїм
Кожен із нас народжується з цим роз- слабкостям, вадам,
двоєнням: хоче добра, а чинить зло. Щось унаслідок чого грішу,
тягне нас до зла, до гріха. віддаляюся від Тебе.
Я збільшую зло у світі.
Прошу пробачення за всі
свої гріхи! Прости мені,
Боже, мої погані вчинки!

Перша
Добра Новина

Бут. 3, 14–15

Як ти почуваєшся, що переживаєш, коли образиш матусю, коли не послу-
хаєш татка, коли він, засмутившись, іде собі геть? Скільки сорому й страху
переживаєш, коли дістаєш погану оцінку за те, що через лінощі не вивчив
напам’ять вірша, не виконав завдання з математики або іншого предмета.
Та все-таки потім з’являється надія: батьки люблять мене! Якщо попрошу
в них пробачення, простять мені! Вони хочуть, щоб я став доброю дити-
ною. Вони допомагатимуть мені в цьому! Так само й учителі – як мої шкільні
батьки – пробачать мені! Усе вивчу й виправлю погану оцінку! Надія та віра
18 в любов батьків і вчителів супроводжує нас у житті.
Бог дає першим людям надію, що вони зможуть повернутися. Не зважа-
ючи на те, що вчинили жахливий гріх, знову зможуть стати Божими дітьми.

Прочитай:

Через гріх непослуху люди відходять від Бога, але Він про-
довжує любити їх. З огляду на те, що самі, самотужки, вони
не зможуть повернутися до Бога, Він каже, що пошле на
землю свого Сина, і Той від імені грішних людей попросить
у Бога пробачення та відновить зруйновану дружбу. Завдя-
ки Божому Синові люди знову стануть дітьми Божими. Син
Божий переможе також сатану, повністю подолає його.

Тим Сином Божим є Ісус, якого народжує Марія. Він перемагає сатану свої-
ми словами й учинками. Він перемагає сатану смертю на хресті. Усім своїм
життям Ісус повертає нам дружбу з Богом, тобто спасає нас. Та обітниця Спа-
сителя, яку Бог дає людям у раю, є першою Доброю Новиною про наше спа-
сення, а тому ми називаємо її першим Євангелієм. Цю Добру Новину люди
переказували з покоління в покоління, аж поки вона не сповнилася в Ісусі
Христі.

Помолися: 19

Як це добре, Боже,
що після гріха перших

людей Ти даруєш
нам надію на те,
що на землю прийде Ісус!
Він переможе диявола
та спасе всіх людей!

Дякую Тобі
за батьківську любов!
Дякую за Ісуса Спасителя!

Каїн та Авель

Бут. 4, 2–10

Серед багатьох дарів, що їх ми дістали від Бога, насамперед згадуємо життя.
Для життя нам потрібні не лише повітря та їжа, а й мир, любов, згода, при-
язнь. Нас тривожать фільми про війни, під час яких люди гинуть, голодують
і змушені покидати свої домівки та переселятися в безпечні місця.
Трапляється, що між нами виникають суперечки, сварки, які нерідко пе-
реростають у бійки. Тоді завдаємо одне одному навіть фізичного болю. І за-
питуємо: «Чому людина вбиває людину та завдає їй такої великої кривди?»
20 Прочитай:

Авель пасе вівці, а Каїн обробляє землю. Обидва приносять
Богові жертву: Каїн – зі збіжжя, а Авель – з овець. Богові по-
добається жертва покірного Авеля. Каїн заздрить братові
за те, що Бог приймає його жертву. Бог не відвертається від
Каїна, а запитує його: «Чому ти сумний і похмурий? Чини
добре в житті й матимеш веселе обличчя. Гріх поруч із то-
бою, але ти можеш відкинути його й не грішити!» Каїн каже
до Авеля, свого брата: «Ходімо в поле!» Коли приходять
туди, Каїн убиває Авеля. Бог запитує Каїна: «Де Авель, брат
твій?» Каїн відповідає: «Не знаю. Хіба я сторож брата мого?»
Господь промовляє: «Що ти вчинив? Ось голос крові брата
твого кличе до мене з землі».

В оповіді про Каїна й Авеля Бог відповідає на поставлені раніше запитан-
ня. Після розриву дружби з Богом перші люди пробують жити згідно з влас­
ними правилами. Відсутність зв’язку з Творцем призводить до того, що одна
людина стає загрозою для іншої. Хоча Господь і наділяє Каїна багатьма здіб-

Поміркуй: 21

В оповіді про Каїна й Авеля ностями, він не використовує їх ані для влас-
бачимо слабкість людини, ного добра, ані для добра іншої людини. Ба-
жання переважати та неопанована зазд­рість
яка без дружби з Богом до Авеля доводять Каїна до вбивства брата.
здатна чинити лише зло. Бог не покидає грішну людину. Він закликає
Господь не покидає людину, Каїна отямитися, змінити життя. Готовий до-
завжди турбується про неї помагати йому. Нагадує Каїнові, що нас під-
мовляють чинити зло, спокушають, однак злу
та дарує їй надію. не вдасться взяти гору над нами, бо ми може-
Якщо я шкодую про свої мо, з Божою допомогою, перемогти спокусу.
гріхи й хочу змінитися, Та Каїн не приймає цієї допомоги, унаслідок
то можу розраховувати чого чинить великий злочин. Бог, однак, за-
лишається вірним грішникові, якщо той хоче
на Божу допомогу. змінити своє життя.
Господи, кожен із нас
переживає моменти
слабкості. Часто нам
здається, що дамо собі раду

без Тебе. І тільки
згрішивши, усвідомлюємо

свою провину. Віримо,
що Ти з нами, що приймеш

наш жаль за гріхи та
прийдеш нам на допомогу.

Прости нам, Боже,
усі прогрішення наші.

Історія Ноя

Бут. 6, 9. 12–14. 17–22; 7, 5–7. 10. 17–18; 8, 6–12. 14. 18–21; 9, 8–14

Усі ми втішаємося чудовими Божими дарами: повітрям, водою, сонцем,
фруктами, овочами, тваринами, птахами, рибами. Бог так влаштував світ,
що в ньому змінюються пори року, місяці, тижні, дні. Трапляється, однак,
що деякі люди, думаючи лише про себе, не шанують цих дарів: забрудню-
ють повітря, отруюють землю, моря й ріки, нищать природу. Вони не зважа-
ють на Бога, їх не хвилює безпечне й здорове життя людей. Унаслідок таких
грішних дій чимало людей страждає. Наприклад, наша країна вже декілька
разів переживала жахливі повені, під час яких жителі багатьох місцевостей
22 утрачали все своє майно.
Святе Письмо теж розповідає про потоп.
Прочитай:

Ной – праведна людина, що живе в дружніх стосунках із Бо-
гом. Господь бачить, що всі інші люди на землі поводяться
дуже погано. Він каже Ноєві: «Я вирішив знищити поганих
людей і землю. Тебе, однак, урятую. Збудуй собі з дерева
ковчег і покрий його смолою. Наведу на землю потоп, щоб
усе загинуло. З тобою укладаю союз. Увійди в ковчег із жін-
кою й синами та їхніми сім’ями. Заведи в ковчег по парі
тварин, щоб урятувалися від загибелі. Заведи також птахів
і плазунів. Візьми з собою їжу, щоби була поживою для тебе
й тварин». Ной виконує все, що наказує йому Бог. Через сім
днів води потопу заливають землю. Упродовж сорока днів
і ночей падає дощ. Потоки підхоплюють ковчег, піднімають
його над землею, і він пливе поверхнею вод. За якийсь час
Ной випускає з ковчега голуба, бо хоче переконатися, чи
вже спала вода. Але голуб повертається до ковчега. За сім

днів Ной знову випускає голуба, і птах повертається, несучи
в дзьобі свіжий листок з оливкового дерева. Минає ще сім
днів, і випущений із ковчега голуб уже не повертається. По-
топ закінчується. Тепер Бог каже Ноєві: «Вийди разом із ро-
диною з ковчега й виведи тварин і птахів». Ной виходить
з ковчега з родиною та тваринами. Він будує вівтар і складає
на ньому жертву. Господь каже: «Обіцяю, що більше не пока-
раю людей потопом, бо знаю, що вони слабкі й грішні. Укла-
даю з вами союз. А знаком мого союзу буде веселка».

23

Люди, які не слухають Бога, кривдять себе та інших. Усю природу – як дар
Господа Бога – дано людям для того, щоб вони використовували її, але
не нищили. Той, хто не засмічує лісів, парків, вулиць, рік, озер, моря, є дру-
гом Бога й людей. Так само, як св. Франциск Асизький, ми хочемо ставати
друзями птахів, тварин, рослин, вод і всього, що нас оточує. Робімо заува-
ження тим, хто засмічує землю, просімо їх не робити цього. Нехай це стане
нашим завданням на все життя.

Вавилонська
вежа

Бут. 11, 1–9

Кожна людина народжується, навчається та готується до дорослого життя
в спільнотах: в родині, дитячому садку, школі, університеті, в колективі на
роботі. Спільноти мають свою програму, план життя, власні правила, завдя-
ки яким панує лад, згода, взаємодопомога, прагнення досягти визначеної
мети. І тільки-но хоч один член спільноти перестає дотримуватися визна-
чених засад, як це одразу починає погано впливати на життя решти членів
спільноти. Справджується думка, висловлена в мудрому прислів’ї: «Згода
будує, незгода руйнує».
24 Оповідь про будівництво Вавилонської вежі пояснює цю правду.
Прочитай:

Люди, що живуть на землі, послуговуються однією мовою. Під
час мандрівки вони вирішують оселитися на рівнині. Розмо-
вляючи між собою, кажуть: «Нумо виготовляти цег­лу та ви-
палювати її у вогні». Далі вирішують: «Збудуймо місто й ве-
жу! Вершок вежі сягатиме неба!» Бог сходить із небес, щоб
побачити місто й вежу, яку зводять люди. Бог каже: «Це заро-
зумілі люди, які будують, не узгодивши цього зі мною». Вони
так і не закінчують будувати місто, бо почи­нають сварити-
ся між собою. Посварившись, розходяться в різні кінці світу
та починають послуговуватися різними мовами.

Люди, які зводять вежу, не хочуть зважати на Господа Бога ні під час пра-
ці над планами, ні під час будівництва. Розірвавши раніше дружбу з Богом,
вони вважають, що здатні самотужки впоратися з будь-яким завданням
у житті. Через свою безмежну зарозумілість вони думають, що їхня будівля

може сягнути неба, тобто висота вежі зрівняється з Божими можливостями.
Те, що будівники вежі не зважають на Господа, врешті-решт призводить до
поділів, сварок і непорозумінь між ними. Поділи погано впливають на пере-
біг праці: споруда так і залишається недобудованою, а будівельники, пере-
сварившись, розходяться. Через відсутність Божого благословення, покла-
дання лише на людські сили й можливості завжди закінчується невдачею.
Під час святого хрещення Господь Бог приймає нас як своїх дітей. Він
пропонує нам найліпший «рецепт будування свого життя», який є обов’язко­
вим для виконання в сім’ї, дитячому садочку, школі, закладі вищої освіти,
а пізніше й на роботі. Якщо всі будемо дотримуватися Божого «рецепту жит-
тя», то кожна спільнота виконуватиме свої завдання, і злагоджене буду­вання
безперешкодно й безперервно відбуватиметься вдома, у садочку й школі.

25

Помолися:

Господи, хочу навчитися
опановувати свої примхи,

свою зарозумілість,
яка заважає мені жити

в злагоді з іншими.
Дай мені терплячості
до всіх людей і навчи
справжньої покірності.

Праотці
Ізраїля

Коли переглядаєш родинний альбом, зауважуєш на світлинах обличчя не-

знайомих людей. І тоді запитуєш у батьків: «А хто цей пан? А чому ця пані

є на наших родинних фотографіях?» Матуся з усмішкою на обличчі відпові-

дає: «Цей невідомий пан – наш прадідусь. У нього дуже серйозний вигляд:

довге волосся, борода. А от ця пані в капелюшку – його мама й наша пра­

прабабуся. Ти маєш прізвище прапрадідуся;

він залишив нам будинок, вели­кий годин-

ник, що стоїть у кімнаті, та золотий хрестик,

26 який ти носиш на грудях». І тоді тобі спадає
на думку, що було б цікаво довідатися, яким

є коріння твоєї родини, ким були твої пред-

ки, тобто прапра­прабатьки.

Божа родина – Церква, до якої нале-

Поміркуй: жиш, – теж має своїх прапрапрабатьків. Цих

Дванадцять синів Ізраїля людей називаємо патріархами, тобто старо-
дають початок дванадцяти давніми батьками, прадідами, праотцями.
До найважливіших із них належать: Ав­раам,
родинам, з яких постає Ісаак і Яків (ім’я якого Господь пізніше змі-
Божий народ – Ізраїль. нив на Ізраїль), а також його дванадцять
До цього народу належить синів. Ці дванадцять синів Якова створили
Ісус. Його прадідами дванадцять родин, які розрослися у два-
й прабатьками є Авраам, надцять поколінь Ізраїля. З дванадцяти по-
колінь утворився обраний народ. Прадідусі
Ісаак і Яків, а також, й прабатьки єврейського народу належать
пізніше, – дванадцять синів до родини Ісуса. Вони займуть землю, де Ісус

Ізраїля. Вони також
є праотцями нашого
народу – Божої родини,
якою є Церква Ісуса. народиться й буде навчати. Життя кожного
з головних патріархів стане для людей уро-

ком того, як треба любити Бога.

Помолися: 27

Господи Боже, дякую за тих
праотців, які приготували

Ісусові народ. Дякую
за своїх прадідусів

і прабатьків, завдяки
яким маю власну родину

та свою країну.
Дякую за своїх предків,

які колись прийняли
хрещення, і за те,

що завдяки їхній згоді
наша країна увійшла
до родини Твоєї Церкви.