Mif

«Мiф»



Світлана Бояркевич

«Мiф»

збірка поезій

Львів
Видавництво «Свічадо»

2017

УДК 82-142
ББК 84 (4УКР)
Б 86

Бояркевич Світлана
Б 86 «Міф» / Світлана Бояркевич. – Львів : Свічадо, 2017. – 72 с.
ISBN 978-966-938-099-9

ISBN 978-966-938-099-9 © Світлана Бояркевич, 2017

герою україни
ВАСИЛЕВІ СЛІПАКУ

присвячується



Від автора

Пісня – серце народу, його душа, його крила, цілюще
джерело. Вона торкається найтонших струн душі, пахне
квітами, зеленими луками, весняними ранками, мами-
ними руками...

Він був закоханий в українську пісню змалку, почав
співати, щойно почавши говорити. У нього було все –
могутній талант, визнання, слава, престижна європей-
ська сцена…

Але коли його Батьківщина здригнулася від болю
і крові, від підступної жорстокості ворога, українська
пісня в його душі забриніла тривогою і покликала від
зіркового європейського життя у зону воєнних дій на
Донеччину – захищати рідну землю і ту мамину пісню,
допомагати українським воїнам.

Василь Сліпак, соліст Паризької опери, загинув у са­
мому пеклі, де точилися жорстокі бої. Куля снайпера
обірвала величну пісню його життя – життя, що стало
свідченням відданої любові і жертовності. Бо немає
більшої любові, аніж та, що пожертвувана за інших.

Він мав позивний «Міф» – скорочено від Мефісто-
фель з опери «Фауст». Це була його улюблена арія. Він
навіть хлопцям частенько її співав на фронті, розвесе-
ляючи та підбадьорюючи їх.

Я присвячую свою книжку «МІФ» Героєві України,
Людині з великої літери ВАСИЛЕВІ СЛІПАКУ.

А також – тисячам українських воїнів, чиєю кров’ю
омита земля Донеччини і Луганщини. Серед них –

Максим Медвєдєв, син моєї подруги Галини з Рівного.
На його могилі сльозами матері щодня плачуть свіжі
квіти…

Чорні хустки матерів, скалічені війною тіла і душі на-
ших воїнів, свіжі могили, а на них – фото наших молодих
усміхнених хлопців – цвіт нашої нації…

Біль і розпач рве серце. Але вірю, що жертви ці – не
марні. Що українську пісню, українське слово не зупи-
нити ворожою кулею. Що з Божою допомогою ми пере-
можемо, і Господь Бог витре зболені сльози українсь-
ких матерів. І наша Україна нарешті усміхнеться.

З любов’ю і молитвою –
Світлана Бояркевич

Міф

Продовжує втрачати Україна
Найкращих своїх дочок і синів.
Сліпак загинув... Видатна Людина...
Мав Божий дар: співав і співом жив.
Залишились пісні його і голос...
Чудовий баритон – немов гірський потік,
Немов налитий свіжим соком колос.
О, скільки він зробити ще не встиг!
Війна... І раптом все змінилось.
Париж, кар’єру, дім – все залишив.
І мужньо серце в унісон забилось
З країною, яку він так любив.
Йшов в бій за вільну, цілісну державу
З ім’ям всесвітнім оперний співак.
Здобув, на жаль, посмертно вічну славу,
У це іще не віриться ніяк.
Благослови на Мир Вкраїну, Отче,
Вона ж кровинка, донечка Твоя.
Немов озера, висихають очі,
Бо щастя й радості давно в них вже нема...
Благослови, бо біль шматує груди,
Благаю, Боже, зупини війну.
Вмирають кращі, скільки ще так буде?
Спини її – огидну і страшну.
До Тебе соловейко наш летить...
Ридає ангел, бо не захистив...
Над мертвим тілом цілу ніч сидить...
Я проклинаю тих, хто його вбив!
Благослови, Господь, усіх солдат,
Хай кулі снайперів до них не долітають.
Ворожий не скалічить їх снаряд,
Хай не кричать їм вслід: «Герої не вмирають!».

9

єднатися пора наспіла!

Донбасе, сину, що ти наробив?!
Ще скільки маю я ось так страждати?
Невже мене ніколи не любив?
Я – УКРАЇНА, твоя рідна мати!
Поля не колосяться – йде війна...
Найкращі гинуть, гинуть мирні люди...
І гільзами устелена земля...
Серед руїн в крові стою по груди...
Чом раптом хліб мій став такий гіркий?
ЄДНАТИСЯ УСІМ ПОРА НАСПІЛА!
Два роки ходить по землі чужий,
І за могилою нова росте могила...
Щодня сивіють з горя матері,
А сльози виїдають їм долоні.
І хлепчуть кров, як воду, упирі,
Брехня зі злом вмостилися на троні...
Ти озирнись! Квітують мирні дні,
Але якою далися ціною!
Життя віддали доньки і сини,
Аби не залишилась я вдовою...
В історії я свій шукаю шлях,
Уквітчана волошками у житі...
З важким хрестом, сльозами на очах,
Під своїм сонцем хочу вільно жити!
Щасливі бачити я хочу сни,
Тебе і Крим до серця притулити...
Я прагну миру! Я – проти війни!
Була і є, і цього не змінити!

10

я жизнь отдал за украину

Качнулось небо под ногами,
Я шел по Млечному Пути,
А тучки белыми стадами
На водопой к истоку шли.
Я шел на суд, на встречу с Богом,
Бежало прошлое за мной.
В туман уперся месяц рогом,
Проплыл вальяжно надо мной...
Звезда, как бабочка, спустилась,
И мне уселась на плечо.
Светясь, вокруг меня кружилась,
Мне вечности одев кольцо...
Пробитый броник и рубашку
С меня снял ангел впопыхах.
Швырнул в окоп тряпье и каску,
Склонился надо мной в слезах...
Как он хотел, чтобы я выжил,
Из раны пули доставал.
Лишь он молчанье мое слышал
И мне молчанием отвечал...
Я русский! Русским я родился,
И Родину свою любил...
За Украину заступился,
Земляк в бою меня убил...
На миг с ним встретился глазами
И сразу же его узнал:
Росли мы вместе пацанами,
Не раз его я выручал...
Таких, как я, в России много,
Клеймим гибридную войну!
Не верите? Да, ради Бога,
Но я вам правду говорю.

11

Вам есть за что нас ненавидеть,
И есть за что не доверять.
Как очевидного не видеть –
Дух украинский не сломать!
Плечом к плечу в боях сражались
Грузин, украинец и я...
Идти под пули не боялись...
В истерике была земля...
Устала мучиться в крови,
От бомб устала и смертей.
А ей бы капельку любви,
Чтоб карапуз бежал по ней.
Чтобы летел счастливый смех,
А не снарядов дикий вой.
О, сколько в двадцать первый век,
Здесь искалечено войной!
Не в моде стало состраданье,
Двуличие со злобой на коне...
Любви к друг другу и вниманья,
Так не хватает на Земле.
Сгущаются над нами тучи,
И рвутся узы, как трава
Душа в лохмотьях или в Гуччи
Под плотью глазу не видна.
Я жизнь отдал за Украину –
Отсюда мама... вспомнил двор...
Я против тех, кто бьет нам в спину,
И тех, кто целится в упор!
Война – безликая старуха.
О, сколько натворила бед!
Она – безжалостная сука,
И победителей в ней нет.

12

чорні троянди

Троянди чорні падають на сніг...
«Гей, пливе кача...» серце розриває.
Ні!!! Це не доля, не обставин збіг –
Війна синів найкращих убиває!
Не зупинити білих журавлів,
Лишається за них лише молитись...
Ті, хто у пеклі дивом знов вцілів,
В боях клянуться ворогу помститись.
Вже сліз не має мати молода...
За трунами ідуть дружини, діти...
Яка страшна за мирний день ціна!
З цим болем як на цьому світі жити?!
Відшарувалася, лишила плоть душа
Її вітри до себе пригортають...
Стискають сильні руки «калаша»,
А з губ летить: «ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!»
Прийде весна, зійдуть важкі сніги,
Земля оголить давні й свіжі рани.
І маски розлетяться на шматки,
І мов туман, розсіються омани...
Вкраїно моя, сива, як печаль...
Авдіївка вже на Алеппо схожа.
І трощить груди невимовний жаль –
Невже на це є також воля Божа?!

13

Зміст

Від автора.........................................................................................................7

МІФ..................................................................................................................... 9
ЄДНАТИСЯ ПОРА НАСПІЛА! ....................................................................10
Я ЖИЗНЬ ОТДАЛ ЗА УКРАИНУ...............................................................11
ЧОРНІ ТРОЯНДИ..........................................................................................13
ДО ВОЙНЫ... .................................................................................................14
ВКРАЇНА НЕЗЛАМНА, МОЛОДА... .........................................................15
ДВА РОКИ... ...................................................................................................16
ВІРЮ В КРАЩУ ДОЛЮ УКРАЇНИ! ..........................................................17
ГОСПОДИ, Я МОЛЮ НЕ О ЧУДЕ.............................................................19
СТАРУШКА...................................................................................................... 21
ПРОБАЧ, МАТУСЮ... ...................................................................................23
СОЛОНЕ НЕБО..............................................................................................24
АРМАГЕДДОН............................................................................................... 25
РОЙ...................................................................................................................27
ОНИ Б ОБНЯЛИСЬ... ...................................................................................28
ДЖАМАЛА...................................................................................................... 30
МИР ДОНБАССУ! .........................................................................................31
«ЛЮТИК»......................................................................................................... 33
Я ВОЙНЫ НЕ ХОЧУ!!! .................................................................................35
УКРАИНА......................................................................................................... 36
ЖУРАВЛИ........................................................................................................ 37
Я – ТОЙ, ХТО НЕ НАРОДИТЬСЯ НІКОЛИ............................................38
ЗА ЧТО? ..........................................................................................................39
Я ВЕРНУЛСЯ... ..............................................................................................42
МИКОЛАЙ....................................................................................................... 44
ІДУТЬ РІЗДВЯНІ Й НОВОРІЧНІ СВЯТА.................................................45
ХТО, ЯК НЕ МИ!!!..........................................................................................46
ГЕТЬ, БИДЛО, З НАШОЇ ЗЕМЛІ! ............................................................48

71

ЗДРАВСТВУЙ, МАМА!.................................................................................49
ЛИСТ ДО МАМИ...........................................................................................51
ОН ВИДИТ ВСЕ... .........................................................................................53
НЕ МОВЧИ, ПОЕТЕ......................................................................................55
Від сліз солонувата стала паска................................................56
КОЛЕСО ЖИЗНИ..........................................................................................57
КАК БЫ ЖИЗНЬ НЕ ЛОМАЛА ТЕБЯ......................................................59
МОЛИТВА....................................................................................................... 60
БРАТАН............................................................................................................. 62
КРИК НЕРОЖДЁННОГО............................................................................65
Шматки від паски... у крові рушник..........................................67
МОЛИТВА ЗА СИНА....................................................................................68
«Вірю в карщу долю україни»........................................................69

літературно-художнє видання

Світлана Бояркевич
«МІФ»

Збірка поезій

Технічний редактор
Галина Горбачук

Підписано до друку 10.07.2017. Формат 84х108/32.
Папір офс. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 3,8.
Ум. фарбовідб. 4,2. Обл.-вид. арк. 1,3.
ТзОВ Видавництво «Свічадо»

(Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2004)
79008, м. Львів, а/с 808, вул. Винниченка, 22.
Тел.: (032) 244-57-44, факс: (032) 240-35-08
e-mail: [email protected], url: www.svichado.com
Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом
у ПП «Видавництво “Бона”», (cвiдоцтво серiї ДК №4275)
вул. Наукова, 5, м. Львів, 79009, тел. (032) 254-02-74