The words you are searching are inside this book. To get more targeted content, please make full-text search by clicking here.

2079 50 dumok vl Venedykta - Demo

Discover the best professional documents and content resources in AnyFlip Document Base.
Search
Published by Видавництво "Свічадо", 2018-01-15 05:44:56

50 dumok vl Venedykta - Demo

2079 50 dumok vl Venedykta - Demo

50 рокIв
Iз дня
народження

Погляньмо на своє життя
як на великий Божий талант,

який ми отримали.
Як на скарб, який Бог дав кожному з нас!

Пригляньмося до свого життя –
від народження й аж до цієї миті.

Скільки доброго Бог мені дав!
Господь творив добро і буде його творити завжди.

Христос – той, хто дарує і керує,
провадить нас у житті.

Владика Венедикт Алексійчук



Львiв
Видавництво «Свiчадо»

2018

УДК 271.4-726. 1-315

Упорядкувала
Тереза Ференц
Художнє оформлення
Христини Рейнарович

50 Думок Владики Венедикта Алексійчука / Упор.

Тереза Ференц. – Львів : Свічадо, 2018. – 280 с.

ISBN 978-966-938-147-7

Яка є моя віра й ким Бог є для мене особисто? Чи я завжди вдяч-
ний Творцеві за Його добродійства, дари для мене? Чи звертаюся
до Бога не лише у важких ситуаціях, а й дякую Йому у хвилини
радості? Чи проявляю дієву любов до ближнього? Чи впевнений
у тому, що якою мірою ми є з Богом і в Церкві, такою ніхто й ніщо
не зможе нам зашкодити в нашому житті? Чи усвідомлюю, що
правдиве щастя для людини – лише з Богом?! І які виклики сучас-
ний непростий світ ставить перед Христовою Церквою і її дітьми –
християнами ХХІ століття?

На ті та інші непрості запитання пропонує свої відповіді-дум-
ки єпарх Чиказький (США) і голова Патріаршої Літургійної комісії
УГКЦ Владика Венедикт (Алексійчук).

«50 Думок Владики Венедикта» виходить у світ ювілейного для
Автора року – п’ятдесятиліття. Це книжка для тих християн, що
прагнуть духовного вдосконалення, а також для серця кожної лю-

дини, яке шукає Бога.
УДК 271.4-726. 1-315

ISBN 978-966-938-147-7 © Владика Венедикт (Алексійчук), 2018
© Видавництво «Свічадо», 2018

СЛОВО
МИТРОПОЛИТА СТЕФАНА

Господь – світло моє і Спаситель мій...
(Пс. 26, 1)

Який талановитий та гідний спосіб відсвяткувати
півсторіччя свого життя! Перед Вами – збірка 50-ти ду-
мок Владики Венедикта (Алексійчука) про основні пи-
тання віри. Автор запрошує читачів у духовну подорож,
метою якої є осягнення правдивих взаємин із Богом і
життя вічного. Роздуми спонукають читачів переосмис-
лити свою любов до Бога і те, як проявляти цю любов у
молитвах та житті.

Кожна особа покликана свідчити Бога і свою віру в
Нього, живучи правдивим християнським життям, бе-
ручи участь у святих таїнствах та здійснюючи своє пок-
ликання у житті. Автор розглядає різні виклики та ситу-
ації, які трапляються християнам на шляху зростання у
Бозі. Його думки западають у серце і душу так само лег-
ко, як приймається зерно, посіяне у родючу ріллю.

Заохочую усіх без вагань податися у духовну манд-
рівку разом із нашим Архиєреєм.

Нехай зерна віри, посіяні його думками, знайдуть
вдячний ґрунт у серцях і душах читачів та принесуть їм
урожай, потрібний для спасення.

Стефан (Сорока),
Архиєпископ Філадельфійський
та Митрополит Української Католицької Церкви у США

5



ДОБРА ДУМКА –
РІКА ВОДИ ЖИВОЇ

Віра родить добру думку,
а добра думка – ріка води живої.
Хто її знайшов, той наповниться її водами.
Без оливи не буде горіти світильник,
а без віри ніхто не знаходить доброї думки.

Св. Єфрем Сирійський,
Наслідування приповідок.

Християнське життя – це дорога до Бога, до свого
люблячого Батька, Сотворителя і Спасителя. Як образ-
но каже нам народна мудрість, це шлях від колиски
(народження) і до домовини (смерті). І дуже важливо,
щоб Бог завжди був присутній на цьому шляху. Він, із
любов’ю покликуючи нас через наших батьків до жит-
тя, дає нам все і лише для нашого добра, нашої користі,
нашого освячення і спасення! Від моменту хрещення і
миропомазання стаємо Божими дітьми-християнами,
вірними Христової Церкви, учасниками божественного
життя вічного. Йоан Богослов пише, що Бог є Любов’ю. А
Любов завжди дієва, і Творець завжди промовляє до нас
із любов’ю. Фактично Господь щомиті промовляє до нас
через людей, події і нашу відповідь на це. Так важливо
вміти «почути» Бога, почути Його голос у сучасному не-
простому гамірному світі.

Владика Венедикт, освячуючись через своє архиєрей-
ське служіння, уважно дослухається до Божого голосу.
Прислухається до слів, якими Господь промовляє до
нього. Із тих почутих слів зроджуються роздуми і дум-
ки… Всещедрий Бог обдарував Владику даром пропові-

7

дування, несення божественного слова до вірних. Він –
добрий пастир і проповідник.

Думки єпарха Чиказького і голови Патріаршої Літур-
гійної комісії УГКЦ – різнотематичні, зрозумілі, прак-
тичні, цікаві та переконливі. Приклади походять із жит-
тя і призначені для практичного застосування. Вони
також подають життєві приклади християнам. Владика
Венедикт своїми думками вчить, виховує і євангелізує.
Радить і повчає християн ХХІ століття, які прагнуть на-
слідувати Ісуса Христа і до Нього уподібнюватися.

Услід за апостолом Павлом Владика прагне пригада-
ти християнам про те, що Творець всесвіту завжди той
самий, що Христос був, є і буде навіки! Він любить, об-
даровує, провадить своїх дітей у земному житті. І дуже
прагне подарувати кожному з нас своє Царство небес-
не – життя вічне. Нам лише треба із дитячою довірою
слідувати за Богом – люблячим Батьком, який може нас
преображувати, освячувати й спасати.

Християнин має прагнути бути ближче до Ісуса Хрис-
та, а отже, до Отця. Тоді ж й будемо ближчими один до
одного. Звідси походитиме і наша дієва любов до Бога і
ближнього, а також милосердя до кожної людини у пот-
ребі. Пам’ятаймо, що Бог у своїй великій любові хоче до-
помогти кожному. Але питання – наскільки я у це вірю?
Бо ж віра – це підстава, яка дозволяє Богові діяти в житті
кожного з нас.

Духовне спілкування християнина з Богом провади-
тиме до євангелізації світу, а це так сьогодні актуально.
Правдиве християнство має Духа любові, прощення і
прийняття. А така постава провадить до того, що там, де
панує незгода, буде любов, там, де розпач – з’являється
надія, а де війна – настає мир!

Це видання не випадково має назву «50 Думок Влади-
ки Венедикта». Саме півстоліття тому Господь покликав
до життя нашого Автора. Народився майбутній Владика

8

16 січня 1968 року у селі Борщівка Костопільського райо-
ну на Рівненщині. 1975–1983 рр. навчався у Борщівській
восьмирічці. 1987 р. закінчив Рівненське медичне учи-
лище. Працював на Станції швидкої медичної допомоги
у м. Костопіль.

1987–1989 рр. – військова служба. 1989–1990 рр. пра-
цював фельдшером у міській поліклініці, а потім – у
трускавецькому санаторії «Карпати».

1990–1993 рр. навчався у Дрогобицькій духовній семі-
нарії. 9 жовтня 1991 р. отримав дияконські свячення з
рук владики Филимона (Курчаби), а 29 березня 1992 р.
прийняв єрейське рукоположення з рук Блаженнішого
Патріарха Мирослава-Івана (Любачівського)

У квітні 1992 р. був призначений адміністратором на
парафію села Бистриця Дрогобицького деканату. Водно-
час був сотрудником при церкві Святої Тройці у Дрого-
бичі та відповідав у деканаті за працю з молоддю. З 1992
до 1994 рр. у Патріаршій Катехитичній комісії був від-
повідальним за організування місійної праці на Східній
Україні.

13 травня 1993 р. вступив до Святоуспенської Унівсь-
кої лаври Студійського уставу. Там 13 жовтня 1993 року
отримав монаший постриг, а 31 грудня 1995 р. прийняв
Малу схиму.

Із липня 1994 р. трудився над відновленням монашо-
го життя і відбудовою Борисоглібського монастиря у По-
лоцьку (Білорусь). Водночас служив на парафіях Поло-
цька, Вітебська, Могильова, Гомеля, Берестя (Білоруська
Греко-Католицька Церква). Був духівником у молодіж-
ній християнській спільноті у Мінську.

1996 р. закінчив Люблінський католицький універ-
ситет, захистивши магістерську працю «Християнсь-
ка духовність за св. Іваном з Кронштадту» та отримав
ступінь магістра богослов’я.

9

З грудня 1996 року перебував у місті Сент-Катарінс
(Канада), щоб там заснувати монастир. Також служив на
парафіях Гримзбі і Бімсвел (Торонтська єпархія УГКЦ).
Звідти повернувся в Україну у квітні 1999-го, оскільки
його обрали ігуменом Святоуспенської Унівської лав-
ри, до слова, наймолодшим ігуменом в історії лаври. У
травні 2000 р. його повторно обрали ігуменом, а в травні
2005 р. переобрали знову.

У жовтні 2004 р. розпочав вивчати богослов’я духов-
ності в Люблінському католицькому університеті, де
2006 р. отримав диплом ліценціату. У цьому ж універ-
ситеті 18 квітня 2008 р. захистив докторську працю «На-
стоятель як духовний отець. Дослідження в світлі творів
преподобного Теодора Студита (759-826)» та отримав
ступінь доктора богослов’я.

2004–2010 рр. – член Патріаршої комісії у справах мо-
нашества.

2006–2008 рр. – голова секретаріату Собору монашес-
тва УГКЦ.

2007–2009 рр. очолював Літургійну раду УГКЦ з при-
готування богослужбових текстів.

2007–2010 рр. – голова Ради вищих настоятелів чо-
ловічих інститутів богопосвяченого життя УГКЦ.

2009-2011 рр. член секретаріату Патріаршого Собору
2011 року, що відбувся у Бразилії.

2008–2010 рр. пройшов курс практичної психології в Єв-
ропейській школі кореспондентської освіти (м. Харків).

2009–2010 роки – навчався на курсі «Пропедевтика
психічних захворювань» при Українській спілці психо-
терапевтів.

2009–2012 рр. навчався у Школі форматорів при Ака-
демії Ігнаціанум у Кракові (Польща), де вивчав педагогі-
ку та психологію.

3 серпня 2010 року Блаженніший Патріарх Любомир
(Гузар), за згодою Синоду Єпископів УГКЦ, призначив
його єпископом-помічником Львівської Архиєпархії.

10

Хіротонія відбулася 5 вересня 2010 року в соборі свя-
того Юра у Львові (головний святитель – архиєпископ
Львівський Ігор (Возьняк), співсвятителі – єпископ Сам-
бірсько-Дрогобицький Юліан (Вороновський) і єпископ
Стемфордський Павло (Хомницький).

8 вересня 2010 р. іменований Протосинкелом Львівсь-
кої Архиєпархії і головою персоналу курії Львівської Ар-
хиєпархії.

26 вересня 2011 р. призначений головою Патріаршої
Літургійної комісії УГКЦ.

З 2014 року – член благодійного релігійного товарис-
тва «Свята Софія» у Римі.

2014–2016 рр. навчався на програмі Key Executitve
MBA в Українському католицькому університеті та от-
римав ступень магістра ділового адміністрування.

13 червня 2015 р. Блаженніший Патріарх Святослав
(Шевчук) іменував його сенатором УКУ.

14 грудня 2015 р. нагороджений хрестом військового
капелана.

Владика Венедикт упродовж семи років був єписко-
пом-помічником Львівської Архиєпархії УГКЦ.

20 квітня 2017 р. Папа Римський Франциск поблаго-
словив рішення Патріаршого Синоду УГКЦ про призна-
чення єпископа-помічника Львівської Архиєпархії Кир
Венедикта (Алексійчука) правлячим Архиєреєм єпархії
святого Миколая з осідком у Чикаго.

29 червня 2017 р. у катедральному соборі святого
Миколая у Чикаго Блаженніший Патріарх Святослав
(Шевчук), Отець і Глава УГКЦ, звершив Чин інтронізації
правлячого єпископа Чиказької єпархії владики Вене-
дикта (Алексійчука).

З липня 2017 р. владика є почесним членом Українсь-
кої спілки психотерапевтів.

Владика Венедикт (Алексійчук) – автор книг: «Насто-
ятель як духовний отець. Дослідження в світлі творів
преподобного Теодора Студита (759–826)», «Духовні на-

11

станови», «Будьте святими», «Борщівка – перлина Поліс-
ся», «Роздуми до літургійних читань Євангелія», «Розду-
ми до літургійних читань Апостола».

Владика Венедикт – добрий пастир для свого духов-
ного стада, ревний проповідник Божого слова, відпові-
дальний адміністратор. А ще – щира, відкрита у спіл-
куванні людина, особливо з молоддю. Постійно своїми
думками ділиться на сторінці у Фейсбуці, де має дуже
багато друзів!

Недаремно Блаженніший Патріарх Святослав (Шев-
чук), звертаючись 28 червня 2017 р. Б. зі Словом до духо-
венства та мирян Чиказької єпархії святого Миколая під
час зустрічі з любов’ю промовив:

«Ми вам довіряємо душі тих людей. Любіть їх, зби-
райте їх довкола себе, слухайте їх, загоюйте рани, які ця
спільнота має зі свого минулого, і не допускайте нових.
Шукайте заблудлих, будьте учителем молоді, надихай-
те всіх своїм прикладом віри в Бога. Я переконаний, що
святий Миколай, під покровом якого живе ця єпархія,
справді буде вашим небесним заступником і покрови-
телем».

Отець Іван Ференц,
цензор Львівської Архиєпархії
Української Греко-Католицької Церкви

12

1. АПОСТОЛИ

ЇХ ВИБРАВ І ПОКЛИКАВ ГОСПОДЬ

Кожен із нас може оповісти історію свого жит-
тя, своїх стосунків із Богом, своєї дороги до Бога.
Може назвати тих чи інших осіб, які впливали на
вирішальні ситуації в духовному формуванні. І це,
звичайно, правда, однак неповна, бо все в нашому
житті дав Бог: обставини, як також і тих осіб, які
нам допомогли.

Те саме маємо сказати про апостолів: то не вони
вибрали Бога, а саме Господь їх вибрав і покликав. Це
велика таємниця Божого покликання. Тому кожного
з нас Бог кличе йти за собою в унікальний і неповтор-
ний спосіб. Бог дає нам цю можливість і сили, кожен
до цього здатний. Але варто побачити всі ці події в
нашому житті не як набір випадковостей. У цьому
всьому є Боже Провидіння: Бог нас вибирає, готує і
робить спроможними, так як апостолів, йти за Ним
саме в наших обставинах і серед наших ближніх.

АПОСТОЛИ ДОСВІДЧИЛИ БОГА

Апостоли, які отримали безпосередній досвід Бога,
цей досвід, цю добру вістку понесли по Всесвіту. Куди
б вони не приходили, всюди навертали людей. На-
вертали, бо несли в собі цю певність і переконаність,
бо були свідками чогось. І в нашому житті ми бачи-
мо, що велике враження на нас робить той, хто дає
свідчення, свідчить про те, що сталось у його житті.
Ми одразу вловлюємо, коли хтось говорить із досвіду,
свідчить те, що пережив.

Завдання наше дуже просте, подібне до того, що
було в апостолів – досвідчити Бога, пізнати Бога,

13

а потім цей досвід передавати іншим. Тому маємо
пізнавати Господа щораз більше і глибше. Лише
коли пізнаємо Бога, досвідчимо, ми стаємо здатні
свідчити Його іншим. Лише самі пізнавши Господа,
ми стаємо здатні це передавати іншим людям.

БОГ ДАЄ СИЛУ ВІДПОВІСТИ НА ПОКЛИКАННЯ

У покликанні апостолів не можемо знайти ніякої
логіки чи розуміння, чому саме їх покликав Господь,
адже було багато більш освічених, мудріших: фарисеї,
садукеї, книжники. Але Бог вибрав їх, звичайних лю-
дей, здебільшого рибалок, та сповнив божественною
силою. Завдяки цьому покликанню сьогодні у світі є
понад мільярд християн, і це почалося лиш понад дві
тисячі років тому.

Бог дав апостолам силу відповісти на це покликан-
ня. І так є в житті кожного з нас – Бог кличе нас до
цього праведного життя, коли ми отримуємо благо-
дать святого хрещення. Коли ми сповідаємося, при-
чащаємося, молимося – Господь сповнює нас силою
жити свято і праведно. Силою, щоб панувати, мати
владу над нечистими духами. Завдяки цій силі жодні
найбільш складні, драматичні, проблематичні обста-
вини не можуть нас знищити духовно.

Подібно до свічки: якою б сильною не була темря-
ва, вона не може її затемнити. Так і обставини ніколи
не можуть керувати нами.

Яскравим прикладом є життя святих: вони завж-
ди панували над обставинами, хоча їх могли навіть
знищувати тілесно, відбирати їм життя. Господь дав
також владу апостолам над нечистими духами, тому
й ми маємо цю владу повсякчас. Про це каже апос-
тол Павло: «Усе можу в тому, хто мене укріплює»
(див.: Флп. 4, 13).

14

АПОСТОЛИ ДІЯЛИ СИЛОЮ СВЯТОГО ДУХА
Чому апостоли були такими сильними у пропові-
дуванні Слова Божого? Це ж були звичайні люди,
рибалки. На сучасний лад можемо сказати, що це
були селяни, робітники. Однак вони діяли силою
Святого Духа. Діяли, бо Господь давав їм цю силу, а
вони приймали її. Через усю історію Церкви люди
були слабкі, немічні, безпорадні перед сильними
світу цього, але з Божою силою могли робити вели-
кі речі!

НЕСЛИ ДОБРУ НОВИНУ
Наше життя – не лише декларувати свою віру, а не-
мовби матеріалізовувати її, засвідчувати своїм жит-
тям. Це найкраще можемо побачити в житті апос-
толів. Вони не так проповідували про Бога словами,
як несли Добру новину про Господа своїми вчинками
й цілим буттям. І куди б вони не приходили, всюди
являли Бога. Хай наше життя також буде сповнене
таким свідченням та добрими ділами!

15

2. БОГ

БОГ – СОТВОРИТЕЛЬ

Усе, що сотворене, є добре, бо Господь є добрий і
все, що Він творить, завжди є добре. А диявол, навпа-
ки, нічого не може створити, він лише паразитує й
переінакшує те, що створив Бог, перекручує призна-
чення, викривлює істинну мету й застосування того
чи іншого Божого творива.

Але ж Бог сотворив усе добрим. Навіть те, що тепер
у нашому житті є гріхом, злом, не було таким створе-
не, це ми перекрутили, переінакшили, переформату-
вали його у свій спосіб.

Пригляньмося до свого життя – від народження й
аж до цієї миті. Скільки доброго Бог мені дав! Господь
творив добро і буде творити завжди. Але чи ми готові
споглядати це добро, створене Богом, і чи ми є спів-
творцями Божого добра, чи ми творимо й примно-
жуємо Господнє добро, чи поширюємо його?

БОГ – АЛЬФА І ОМЕГА

Ми називаємо себе віруючими, бо, як здається нам,
віруємо в Бога, ходимо до церкви; сповідаємося, при-
чащаємося, молимося… Але коли поглянемо на наше
щоденне життя, на наші щоденні обов’язки, де має
також проявлятися наша віра, то стає зрозуміло, як
мало ми живемо з Богом. Ми часто приймаємо рішен-
ня на базі свого людського досвіду і можливостей, за-
стосовуємо власні критерії. Часто не маємо глибокого
розуміння того, що Христос – той, що дарує і керує,
провадить нас у житті. І мало усвідомлюємо, що у
Христа – життя вічне.

16

Нам потрібно зрозуміти, що Христос Господь – аль-
фа і омега, початок і кінець усього. Він також початок
і кінець нашого життя; тому ми маємо завжди і всю-
ди шукати Бога, бути з Богом і творити з Богом дорогу
свого життя.

БОГ – ЖИТТЯ ПОДАТЕЛЬ

Що б ми не здобували тут, на землі, воно ніколи
не дасть нам такої певності чи стабільності, яку має-
мо в Бозі. Трапляються життєві ситуації, коли ніщо,
що ми здобули, не може нам допомогти в тих чи ін-
ших хвилях випробувань. Досягаючи того чи іншого,
втрачаючи те чи інше, маючи те чи інше, не маючи
нічого, однак повсякчас умій покладатися на Бога!
Знай, що тільки Він є Тим, який дав тобі життя, який
у кожну хвилю дбає про тебе більше, ніж про польові
лілеї. І що менше будемо покладатися на якісь земні
здобутки, людей, то більше будемо жити упованням
на Господа, відтак будемо вільнішими, радіснішими
й упевненішими на цій землі.

БОГ ЛЮБИТЬ НАС

У сучасному християнському світі часто переко-
нуємося, що Бог любить нас. Справді, Бог є любов.
Створення Всесвіту, а в ньому – нашої Землі, народ-
ження Ісуса Христа, поява кожного з нас у конкрет-
ному часі та в конкретних обставинах, наші життєві
дороги й події – усе це вираження цієї Божої любові.

Творець посилає кожну подію в наше життя саме
тому, що Він любить нас, дбає про наше освячення й
про наше спасення. Важливо аналізувати події, які
стаються в нашому житті. Не важливо, чи вони пози-
тивні, чи негативні (бо це ми їх так кваліфікуємо), –
усі вони є виявом Божої любові до нас.

17

Варто завжди запитувати себе: чому це сталося
саме так, а не інакше? Що Бог хоче мене цим навчи-
ти, що Він хоче до мене промовити через це? І тоді
навчимося бачити «духовними» очима й чути «ду-
ховними» вухами, щоразу більше розуміючи, що Бог
виявляє свою любов до нас кожної миті і в кожній си-
туації.

БОГ – ЛЮБЛЯЧИЙ БАТЬКО

Коли ми прийшли до Бога з якоюсь проблемою,
спочатку повинні запитати себе, чи ми віримо, що
Бог може її нам допомогти розв’язати, чи Він може це
зробити. Чи ми довіряємо Богу, чи впевненні, що це
можливо для Нього. Господь каже, що все можливе
для того, хто із вірою до Нього звертається.

Нам треба вірити у те, що Бог як добрий любля-
чий Батько бажає дати нам те, що для нас необхідне
і корисне, те, що провадитиме нас до Нього, до життя
вічного. Господь не дає нам чогось шкідливого, неко-
рисного. Це ми обираємо самі...

У Бога нічого не є неможливим і все можливе для
того, хто звертається, просить Його з вірою.

БОГ – НАША ОПОРА

Якщо проаналізуємо своє життя, то нам доведеть-
ся погодитися, що ми таки не навчені висловлювати
вдячність Богові за все, що вже маємо, особливо за всі
ті дари та можливості, які, буває, використовуємо не
на Його славу, а для своєї вигоди. Часто наші думки
й помисли є злі, часом злоба інших є для нас виправ-
данням, чому й ми поводимося так само, але забуває-
мо, що так уподібнюємося до світу.

Тепер бачимо, як світ довкола нас далеко заходить
у своїй несправедливості та гріховності. І чудово ро-

18

зуміємо, що не змогли б спиратися на сили цього сві-
ту чи самі зробити щось добре, якби нашою опорою
не був наш Бог і Його доброта не сповнювала б нас.
Хто любить Бога, йому найважливіше жити так, щоб
догодити Творцеві. І, незважаючи на те, які обстави-
ни навколо нас, Бог, який бачить наші серця, виведе
вірних Йому з будь-якої ситуації.

БОГ – ОСОБИСТИЙ ДОСВІД

Добре, коли ми читаємо святе Євангеліє, Новий і
Старий Завіти, твори Отців Церкви чи інші духовні,
релігійні твори. Добре, що ми знаємо про Бога, вчимо
катехизм, науку Церкви. Але поки ці знання не бу-
дуть підкріплені нашим особистим досвідом пізнан-
ня Бога, доти ми будемо знати про Нього зі слів ін-
ших.

Кожен з авторів Євангелія – Матей, Марко, Йоан,
Лука – написав те, що особисто досвідчив і передав
нам ці свої особисті знання про Бога. Коли читаємо
твори якогось святого – Антонія Великого, Василія
Великого, Пахомія, Григорія – хто б то не був, то це
теж їхній досвід, те, що вони особисто бачили й пере-
жили, як відкрили для себе Бога. Кожному з нас дуже
важливо усвідомити: ким Бог є для мене особисто?

БОЖА ДОПОМОГА

Бог завжди готовий нас почути. Але це бажання
Бога має народжуватись у нас усередині. Тим криком
душі маємо засвідчити Богові свою потребу і своє ба-
жання отримати від Нього все те, чого ми дійсно пот-
ребуємо. Доки не «закричимо» з глибини свого серця
про свої труднощі й проблеми, Бог нам не зможе від-
повісти. Адже Він потребує, щоб ми самі усвідомили і

19

сказали Йому, що нас болить. Прохання про допомо-
гу на дорозі покаяння, навернення і святості також
мало би бути криком із глибини нашого серця.

БОЖЕ ПІКЛУВАННЯ

Наскільки нам важливо усвідомити, що Бог є на-
шим Господом, що Він дбає, піклується, турбується,
а головне – пам’ятає про кожного з нас за будь-яких
обставин. Часто ми не можемо повірити й прийняти,
що в нас є такий Господь, якому ми дуже важливі, до-
рогі та потрібні. Якби ми це усвідомили, то по-іншому
дивилися б на обставини і на все своє життя! Якщо
ми свідомі, що Господь є нашим Богом, то наше жит-
тя, наші близькі, обставини й навіть найтяжчі випро-
бування набувають зовсім іншої важливості!

БОГ – НАШ АВТОРИТЕТ

Певні люди в тому світі є для нас авторитетом. Чи
Бог для нас – авторитет, якщо ми дійсно стали на до-
рогу Божу, на дорогу Христову, на дорогу, яку дає Гос-
подь? На ній ми вже не можемо керуватися своїми
поняттями, знаннями, думками.

То є Божа дорога!
Бог дав нам її. І сам краще провадить нас. Часто
стаються якісь певні непередбачувані труднощі.
Але часто стається навпаки. Ми осуджуємо, думає-
мо зле, чинимо зло, не робимо того, до чого призна-
чив нас Господь.
Робимо наперекір Богові, який хоче через нас най-
більше зробити, щоб ми могли нести правду Христо-
вого Євангелія. Хай кожен із нас у тиші серця просить
Бога, щоб зіслав нам Духа Святого, котрий провадити-
ме нас Божою дорогою.

20

ДОВІРА ДО БОГА – ЯК ДІТИ

Досконалий християнин живе так, як дитина, яка
безмежно довіряє своєму Отцеві. Річ не в тім, що ми
знаємо багато чи мало про Бога або більше чи менше
вчилися, чи які маємо інтелектуальні здібності. Пи-
тання в тому, чи ми довіряємо Богові, чи покладаємо-
ся на Нього. Бо ж своє життя зазвичай ми найчастіше
укладаємо згідно зі своїми можливостями, планами,
здібностями, досвідом. І так виявляється, що ми не
вміємо довіряти. Подивімося на дитину: вона вміє
довірятися своїм батькам і покладатися на них. Чи
вміємо ми так само цілковито довірятися нашому Бо-
гові й покладатися на Нього?

БРАК ДОВІРИ ДО БОГА – СТРАХ

У Святому Письмі часто знаходимо заклик не бо-
ятися! Бог добре знає слабку людську природу, саме
тому підбадьорює нас і запевняє, що не варто бо-
ятися.

Погодьмося, що ми боїмося з одної причини – не
маємо достатньої віри в те, що Господь є з нами, що
Він чуває над нашим життям, клопочеться про нас,
дбає про нас, повсякчасно пам’ятає про нас.

Якби ми серйозно задумувалися над тим, що про-
мовляємо в молитві «Отче наш», де визнаємо, що
саме Бог є нашим Батьком, який завжди якнайкраще
турбується про наше життя, то страх відступив би на-
завжди.

Кожен наш страх показує, наскільки в нас мала
довіра до Бога, наскільки ми не уповаємо на Нього.
Часто нам видається, що цей страх цілком логічний:
як можемо довіряти тому, кого не знаємо, навіть якщо
це Всемогутній Бог.

21

Отож, найперше мусимо пізнати свого Творця,
зрозуміти, що Він – люблячий Батько, наблизитися
до Нього, і що більше будемо закорінюватися в довірі
до Бога, то більше будемо сповнюватися миром, спо-
коєм і радістю!

50. ЩАСТЯ

ЩАСТЯ ЛИШЕ З БОГОМ

Це найбільша радість – бути щасливим із Богом.
Правдивого щастя без Бога немає.

Бог нас так створив, що ми починаємо пізнавати
і відкривати для себе радість життя-буття, коли все
більше і глибше пізнаємо і відкриваємо нашого Твор-
ця. Людина лише тоді почувається щасливою, коли
є зі своїм Творцем. Кожен із нас має досвід: коли ми
добре пережили молитву чи добре посповідалися, сві-
домо прийняли Тіло і Кров Христа, тоді досвідчуємо
Бога, відчуваємо повноту й нічого більше не потребує-
мо. Коли ж ми цією свідомістю не живемо, то завжди
хочемо наповнити себе чимось іншим, але це «інше»
ніколи нам не замінить Небесного Отця. Лише в Бозі
людина може відчути радість, щастя та мир!

ЗМІНЮЮЧИ СЕБЕ, СТАЄМО ЩАСЛИВІ

Не все, напевно, можемо зробити, але про одне
маємо не забувати – це про особисте освячення, на-
вернення, преображення.

Змінюючи і спасаючи себе, ми спасаємо і змінює-
мо інших навколо себе, стаємо світлом для світу. Тоді
станемо самі щасливі й ощасливимо інших. Божа
воля – запорука щастя. Кожен із нас має свої плани,
міркує, що робити, щоб почуватися щасливим. І на-
віть якщо ми до кінця не певні, чи те, чого хочемо,
справді зробить нас щасливими, все одно постійно
чогось прагнемо.

Для справжнього ж щастя треба, аби початком і
кінцем усього в нашому житті була Божа воля. Бог
є альфа й омега, початок і кінець. Тому важливо цю
Божу волю пізнавати.

268

ЗМІСТ

1. Апостоли .......................................................................................... 13

2. Бог ....................................................................................................... 16
3. Богослуження, Літургійне ......................................................... 23
4. Божа воля ......................................................................................... 35
5. Божа Мудрість ................................................................................ 37
6. Боже Провидіння........................................................................... 38

7. Вдячність Богові ............................................................................ 40
8. Віра...................................................................................................... 41
9. Вічність ............................................................................................. 43
10. Воскресення Христове – Пасха .............................................. 47

11. Гріх ................................................................................................... 49

12. Євангелізація................................................................................ 53

13. Зростання у Бозі .......................................................................... 58
14. Зустрічі............................................................................................ 59

15. Ісус Христос – Спаситель ......................................................... 61

16. Лідер, керівник, духовний отець ......................................... 64
17. Любов до Бога і ближнього ..................................................... 78

18. Милосердя ..................................................................................... 89
19. Милостиня..................................................................................... 91
20. Миряни у Церкві ......................................................................... 93
21. Молитва.......................................................................................... 98
22. Молодь .......................................................................................... 103

23. Парафія ......................................................................................... 111
24. Піст.................................................................................................. 115
25. Піст Великий............................................................................... 124
26. Піст Різдвяний............................................................................ 128
27. Подружжя .................................................................................... 130
28. Покаяння ...................................................................................... 134
29. Покликання................................................................................. 137
30. Правда ........................................................................................... 145
31. Пресвята Богородиця............................................................... 148
32. Пресвята Євхаристія ................................................................ 152

33. Різдво Христове ......................................................................... 153

34. Свідчення..................................................................................... 156
35. Святий Дух ................................................................................... 159

36. Святі і святість............................................................................ 162
37. Священиче та єпископське служіння .............................. 167
38. Секуляризм – бунт проти Бога............................................. 179
39. Спасення....................................................................................... 182
40. Спокуси ......................................................................................... 186

41. Таланти, дари, служіння ....................................................... 189
42. Терпіння, страждання, випробування ............................. 192

43. Українська Греко-Католицька Церква............................. 202

44. Хрест Христовий ....................................................................... 212
45. Християнин, його життя........................................................ 213
46. Християнство як релігія ......................................................... 243

47. Царство Боже.............................................................................. 246
48. Церква Христова ....................................................................... 249

49. Чернецтво.................................................................................... 255

50. Щастя............................................................................................. 268


Click to View FlipBook Version