2286 Prychastytysia slova - DEMO

Марія Ярема

Причаститися Слова



Марія Ярема

Причаститися Слова

Роздуми над недільними читаннями
Апостола і Євангелія

Львів
Видавництво «Свічадо»

2019

УДК 27-247.4
Я 72

Художнє оформлення
Надія Масира

Для оформлення використані ікони
храму Успення Пресвятої Богородиці сіл Лапаївка і Холодновідка

(іконописці Микола та Людмила Рибенчук).

Ярема Марія
Я 72 Причаститися Слова : Роздуми над недільними читаннями

Апостола і Євангелія / М. Ярема. – Львів : Свічадо, 2019.
– 352 с.

ISBN 978-966-938-326-6
Оригінальність книги не стільки пов’язана з тематикою – є
чимало подібних збірок роздумів-проповідей на читання
Апостола та Євангелія неділь літургійного року – скільки
з авторством. Адже автор не є проповідником у вузькому
значенні цього слова, а дивиться на священні тексти очима
мирянина, щоправда мирянина з богословською освітою.
Водночас певною новизною книги є те, що автор пробує не
лише роздумувати над текстами, але і молитися ними, тому
окрім роздумів книга містить молитви, написані на основі
недільних читань Слова Божого.
Книга розрахована на коло осіб, які цікавляться не стільки
академічним, як духовно-молитовним вдумуванням в тексти
Писання, що читаються щонеділі у храмах візантійської
традиції.

УДК 27-247.4

ISBN 978-966-938-326-6 © Ярема Марія, 2019

Передмова

Як часто ми причащаємося слова, тобто стаємо
причасними слову? Більшість з нас доволі часто або
навіть дуже часто. Ми стаємо причасними слову, коли
говоримо, спілкуємося, читаємо, пишемо… Ми стаємо
причасними слову і тоді, коли чуємо та слухаємо, як
його вимовляють інші люди, коли його роздумуємо,
коли його співаємо. Ми є причасними до різних слів,
а радше до многоти слів, майже чи фактично щоденно.
Так є зі словом і словами з малої літери. Але є ще Слово.
Єдинородне Слово – Христос, що «Ним постало все, і
ніщо, що постало, не постало без Нього» (Йо. 1, 3).

Христос-Бог, що вічно родиться від Отця, є осо-
бовим Словом Отця, іпостасною Мудрістю. Як часто
причащаємося ми саме цього Слова? По-різному.
По-різному часто і по-різному причащаємося. Ми по-
різному стаємо Йому сопричасними: через таїнства,
молитву, читання Святого Письма, чеснотливе життя.
Особливим виміром сопричасності Христові є таїнс-
твенна Євхаристійна трапеза, яку приготував Він для
всіх, хто увірував. Євхаристія здійснюється під час
Божественної літургії, а передує євхаристійному при-
ношенню «трапеза Слова» – читання уривків Святого
Письма, написаного у силі співвічного зі Словом Духа.

Книга, що у Ваших руках, як це зрозуміло з назви,
про­понує Вам причаститися Слова. Причаститися
євха­­ристійно. Причащатися часто. Пропонує Вам «тра­­
пезувати» з постійним прагненням богорозуміння,
з постійним пошуком богопізнання. Пропонує Вам

ставати сопричасними особовому вічному Слову Бо-
жому через писане людською мовою Слово – Святе
Письмо, коментоване людиною-шукачем Слова. Виг-
лядає, ніби занадто багато «посередників» до причастя
Єдинородного Слова: Євхаристійна трапеза звершуєть-
ся за «посередництвом» трапези Святого Письма, яке
осмислюється за «посередництвом» автора книги.
Насправді це не «посередництво», але єдине причас-
тя Слова. Ваше причастя Слова. Я дуже сподіваюсь,
що, гортаючи сторінки цієї книги, Ви будете причасні
Христові. Я дуже хочу, щоб ці роздуми над новозавіт-
ними текстами, які читають у храмі щонеділі, спонука-
ли і Вас читати Святе Письмо, роздумувати над ним і
обов’язково ним жити. Я дуже радітиму, якщо роздуми
та молитви, представлені тут, бодай трішки наблизять
Вас до глибшого входження у євхаристійне причастя
Слова.

Загалом структура книги така: спочатку подано
роздуми на недільні читання Апостола та Євангелія,
а після них містяться тексти молитов, які я називаю
«Євхаристійними». Ці молитви є слабким відображен-
ням моєї вдячності Богові за дар Його самого у Слові
Писання та в Тілі і Крові. Молитви фактично поєдну-
ють роздуми над Апостолом і Євангелієм, але у формі
розмови.

Кілька слів ще про історію виникнення цієї книги-
роздумів. Я писала ці роздуми для сайту української па-
рафії свв. мучеників Сергія і Вакха в Римі, починаючи з
2014 року. Ця парафія, з якою я запізналася під час нав-
чання в одному з папських вишів, мені по-особливому
близька. По закінченні мого перебування в італійській
столиці, в мене виникло бажання і далі залишатися

«причасною» до цієї парафіяльної спільноти. Дописи
до парафіяльного сайту дозволяли це якнайкраще. Тому,
де б я не перебувала, щотижня у суботу, а деколи в ніч
на неділю, я писала ці невеликі роздуми на недільні чи-
тання Апостола і Євангелія. А згодом й інші роздуми,
що продовжую робити по нині. Не надто сподівано така
моя «причасність» до української парафії в Римі стає за-
вдяки цій книзі «причасністю» до дещо ширшого кола.
У будь-якому разі щотижневі роздуми над священними
текстами Слова Божого дали мені щось значно більше,
ніж «причасність» до конкретної парафіяльної спільно-
ти. Роздуми над Словом наближали мене до Слова. До
глибшого причастя. Нехай це стане і Вашим досвідом.
З цією книгою чи без неї.

Автор
Лапаївка, вересень 2018 р. Б.



Засвіти в серцях наших, чоловіколюбче Владико,
нетлінне світло Твого богопізнання

і відкрий мисленні очі наші, щоб ми розуміли
Твої євангельські проповідування.

Вложи в нас і страх блаженних Твоїх заповідей,
щоб ми, перемігши всі тілесні похоті,
провадили духовне життя,
думаючи і діючи все, що угодне Тобі.

Бо Ти єси просвічення душ і тілес наших,
Христе Боже, і Тобі славу возсилаємо
з безначальним Твоїм Отцем,

і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм
Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

З Божественної літургії
св. Йоана Золотоустого.
Молитва перед Євангелієм



І
НЕДІЛІ
ВІД ПАСХИ
ДО П’ЯТДЕСЯТНИЦІ



Неділя Пасхи.
Воскресення Христове

Світла Пасха споконвічного Світла

Ді. 1, 1-8; Йо. 1, 1-17

Споконвічне Слово, яке з Богом було споконвіку і
саме було – Бог, яким постало все, у якому було життя,
прийшло у цей світ, який Ним виник, щоб просвітити
кожну людину. «Справжнє то було Світло», Бог-Світло,
який зволив уподібнитися подобою до тих, які чекали
Світла. «І світ не впізнав Його», бо не розумів, огорне-
ний темрявою, що Світло незрівнянно перевищує кра-
сою і силою темряву. І світ забажав скрити скрите Світ-
ло, умертвивши Його. І вчинив так, але не розумів світ,
огорнений темрявою, що Світло неможливо огорнути
тьмою, бо тьма Його не може пойняти. І не пойняла.

Світло, покладене у гробі, просвітило гроби і всіх
лежачих в них. Світло, скрите під землею, просвітило
глибини землі. Світло, зневажене, обмовлене і відкине-
не, не втратило ні на мить свого сяйва, але зруйнувало
темряву. Світ земний, думаючи, що умертвив послане
до нього Світло, радів, що може далі спати невіданням
у темряві. Світ підземний, доволі наситившись темря-
вою, радів, що Світло зійшло аж до його непроглядних
глибин. Світ земний не повірив, що Світло – Бог. Світ
підземний не міг начудуватись, як Світло-Бог вмить
руйнує віковічну його в’язницю. Світ земний віддав

На неділю Пасхи не подано Євхаристійної молитви з огляду на те,
що автор бажає залишатись тут у цілковитій мовчанці. Пасха настільки
велика, що авторові дуже складно передати словом внутрішнє почування-
молитву.

13

Світло на смерть, світ підземний визволився від смер-
ті. Але не лише ті, що в гробах, впізнали Світло, але
й ті зі світу земного, які «прийняли Його», а тим, які
прийняли Світло у світі, те Світло «дало право дітьми
Божими стати, які в ім’я Його вірують; які не з крови,
ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від
Бога народилися».

Неможливо дивитись на земне світло – сонце. Що
ж сказати про Небесне? А ми, з землі утворені, «славу
Його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю
та істиною сповненого». Світло прийшло у світ, і життя
Його «було світлом людей, що темрява його не може
пойняти». Це Світло, живе «після своєї муки», кличе
нас сьогодні бути Його «свідками в Єрусалимі, у всій
Юдеї та Самарії й аж до краю землі». Бути свідками
Світла, а не радіти темрявою, просвічуватись Ним, а не
скривати Його під землею, вірити в Нього, а не вірити,
що Його можна умертвити. Христос – наше споконвіч-
не Світло – кличе нас просвітитися Його воскресенням,
Його славою і красою, кличе нас укріпитися Його си-
лою, радіти Його радістю, веселитися Його Пасхою.

Веселімося і радіймо, укріпляймося і просвічуймося
воскресенням Христовим, бо Він воістину воскрес! Як
темряві ніколи не пойняти Світло, так нехай і нас ніко-
ли неможливо буде відлучити від Христа, справжнього
Світла, що прийшло у світ!

Нехай Христос Господь, що Пасхою предивною
вивів нас із брам смерті у життя і з тенет тління у
спасення, огорне усіх нас неприступним світлом своєї
слави та незбагненною радістю Воскресення.

14

Неділя 2-га після Пасхи.
Томина

Апостоли і садукеї, або віра в одного Бога

Ді. 5, 12-20

У неділю після Пасхи, яку звемо Томиною не-
ділею, в першому читанні Божественної літургії чуємо
розповідь Книги Діянь про ріст молодої Церкви та її
перші переслідування. Автор Книги Діянь стверджує,
що Бог засвідчував численними чудесами проповідь
апостолів. З іншого боку, автор каже, що апостоли
однодушно перебували на молитві у храмі (притвор
Соломона – один із притворів старозавітньої святині).
Бачачи чуда та знаки, а також однодушну молитву
учнів Христа, народ охоче слухав їх та привертався
серцем до спасенного вчення. З цього уривку Книги
Діянь видно також верховенство апостола Петра. Саме
про нього автор каже, що навіть його тінь оздоровляла
недужих та біснуватих. Звісно, що таке чудодіяння
руками апостолів в ім’я Ісуса Христа не могло зали-
шатися непоміченим єврейською старшиною, яка не-
задовго до того видала Господа Ісуса на страту. Якщо
тоді єврейське духовенство та старші видали Христа
на смерть через заздрощі (див. Мт. 27, 18), за словом
Пилата, то так само і тепер, через ті самі заздрощі
накладають руки на учнів Христа. І як Господь зазнав
смерті тоді, «коли прийшла Його година», так і тепер
апостолів визволено в чудесний спосіб з в’язниці, щоб
прийняти смерть тоді, коли прийде їхня година. Ангел-
визволитель велить їм знову стати у храмі і пропові-

15

дувати, незважаючи на небезпеки та заздрощі з боку
садукеїв (садукеї та фарисеї – дві течії в юдаїзмі, які
дещо відрізнялися вченням між собою, зокрема щодо
питання воскресення мертвих та видінь ангелів).

Непохитна віра у Воскреслого та однодушна мо-
литва дозволяли апостолам творити незліченні чуда,
тоді як заздрощі та злоба забороняли садукеям радіти
спасенням. Тінь апостола позбавляла недуг, тоді як
руки садукеїв волокли невинних до в’язниці. Ангел
Господній визволяв учнів Христа, тоді як учні Закону
їх ув’язнювали.

І апостоли, і садукеї стверджували, що вірять в одно-
го Бога. Чому ж так по-різному вірять і так по-різному
являють світові свою віру? Чи не тому, що віра одних
правдива, а інших – мнима? Чи не тому, що віра одних
жива і діяльна, а інших – позірна і мертва? Так і ми,
сьогоднішні учні Христа, начебто віримо в одного Бога,
але так по-різному. І так по-різному являємо світові
нашу віру. Одні з нас вірять навіть у силу тіні святого,
а інші в серці творять непроглядні тіні і темряву; одні
з нас повні благодаті і свідчення, а інші – заздрощів та
злоби; одні з нас терплять за віру, а інші спричинюють
терпіння. Чи справді ми віримо в одного Бога?

Журба, обернена у радість, кожному у свій час

Йо. 20, 19-31

У неділю другу після Пасхи Господньої (тобто першу,
яка наступає після Пасхи, але зветься другою, оскільки
неділя Пасхи є першою з усіх), яку звемо Томиною не-
ділею чи Провідною, у євангельському читанні чуємо
про невіру і віру св. апостола Томи.

16

Христос приходить до своїх учнів увечері дня свого
світлого воскресення. Отримавши раннім ранком віс-
тку про порожню гробницю, учні, проте, перебувають
у страху та непевності в цей недільний вечір. Христос
приходить, чинячи явним своє з мертвих воскресення,
приносить їм мир, яким вітає їх, та повноту радості,
заповідану перед страстями. Якою великою мала бути
радість апостолів! Той, кого вони любили і кого вважа-
ли мертвим, стояв живим перед ними, торкався їхніх
рук своїми, не був подобою живої людини, але справді
живим, воскреснувши у тілі. Той, кого учні полишили
і відкинули у найважчі часи Його земного життя, стояв
перед ними без грізного погляду, без жодного докору, без
зайвого пригадування їхньої невірності, без нарікання
на їхню зрадливість. Христос стояв перед ними живий,
даючи їм мир і радість. Якою, отже, великою мала бути
радість апостолів побачити Учителя та знати, що Він їм
простив, як завжди це робив. Журба учнів обернулася у
радощі, бо знову побачили Христа, і серця їхні зраділи,
і ніхто не міг їхніх радощів від них відібрати. І вони
нічого не питали Його того дня (див. Йо. 16, 20. 22-23).

А що ж Тома? Не було його між учнями у цей спа-
сенний і благодатний вечір. Дивно це, адже учні пере-
бували всі разом, і то при замкнених дверях, а Тома не
мав страху кудись вийти. Можливо, намагався збагнути,
куди поділося тіло Учителя; можливо, шукав, хто би
міг його вкрасти; можливо, потребував усамітнитися. А
може, щось інше завадило йому бути разом з учнями.
Очевидно, Тома відчуває якусь образу, коли дізнається,
що Господь явився всім апостолам, окрім нього. Він
відмовляється вірити, хоча і сам хотів усім серцем
увірувати й обернути свою журбу на радощі. Христос,

17

однак, зволікає з тим, щоб об’явити себе апостолові.
Не приходить Він до Томи у той самий день чи одразу
по тому, як учень поставив умови своєї віри. Але аж
по вісьмох днях. Тома мав доволі часу, щоб прийти до
віри без того, аби побачити і торкнутися. Господь наче
дав йому шанс стати тим блаженним, який не бачив,
але увірував. Учень, однак, залишається вірним своєму
невірству. А Христос, люблячи його, являє себе і не
залишає свого вибраного у невірстві.

Незбагненними є дороги Божі: мироносицям явив
себе найперше, десятьом учням явив себе надвечір,
Томі – вісім днів по тому, Павлові – по своєму вознесен-
ні, нам – дві тисячі років по воскресенні. «Але ж ми не
бачили Його у тілі», – скаже хтось. Не бачили, але тор-
калися, але споживали у Тайнах, але досвідчили Його
Воскреслого. І блаженні будемо, якщо ніколи нікого
іншого чи ніщо інше не назвемо господом і богом свого
життя, але, увірувавши в Христа та маючи життя в Його
ім’я, Його повсякчасно сповідуватимемо: «Господь мій
і Бог мій!».

Приходь, Воскреслий, крізь замкнені двері
мого серця!

Господи мій і Боже мій, як виразити мені вдячність
Тобі за смерть, воскресення та прихід у воскреслому
тілі до мене, що так мало маю віри? Як мені подякувати
за те, що приходиш з Твоїм миром і даруєш Духа мені,
що тремчу зі страху перед людьми? Як благодарити
Тебе за те, що цього надзвичайного першого і остан-
нього дня в тижні – неділю – повсякчас стаєш переді

18

мною і промовляєш мені слова пасхальної радості, і
запрошуєш до блаженної віри, і розвіюєш сумніви, і
дозволяєш торкнутися Тебе у Святих Тайнах, а й біль-
ше, ніж торкнутися, бо кличеш мене причаститися Тебе
самого Воскреслого?

Господи мій і Боже мій, дякую Тобі, що приходиш
до мене у Тілі і Крові! Приходь, мій Господи, завжди!
Вели ангелові Твоєму відкривати двері в’язниці мого
духа і виводити мене назустріч Тобі! Як ангел колись
відкрив двері темниці апостолам, так нехай завжди
звільняє мого духа з темниці пристрастей, що держать
його. А коли мій дух у своєму безумстві не захоче звіль-
нитися і триматиме себе в’язнем гріха, то благаю Тебе:
прийди крізь замкнені двері! Ще і ще прошу Тебе нині,
приходи завжди: коли двері мого серця відкриті, і тоді,
коли замкнуті зі страху перед людьми, з невіри у Тебе,
з суєти житейської! Ти ж бо можеш прийти навіть крізь
замкнені двері серця людини, і ніколи не робиш цього
насильно, а чудесно, преславно, спонукаючи визнати
Тебе живим Богом! Приходи, приходи, мій Господи!

Визнаю Тебе, Ісусе, моїм Господом і Богом! Хочу
разом з апостолами говорити слова життя до Твого
народу! Хочу бути віруючим, а не невіруючим! Хочу
мати життя в Твоє ім’я, а тому й усильно прошу Тебе:
приходь, Воскреслий, до мене завжди, даруючи Духа і
мир Твій! Амінь.

19

Неділя 3-тя після Пасхи,
про мироносиць

Служіння багатьом

Ді. 6, 1-7

У неділю третю після Пасхи, неділю мироносиць,
під час Божественної літургії у першому читанні чуємо
уривок з Книги Діянь апостолів про вибір та поставлен-
ня семи дияконів. Безпосередньою причиною для цього
стало нарікання гелленістів – євреїв з діаспори – щодо
занедбання їхніх вдів, тобто що вони не отримували
належної опіки, на відміну від вдів єврейських (тих,
які були не з діаспори, а народилися і постійно жили у
Святій Землі) . Апостоли реагують на це нарікання та
пропонують вибрати сімох чоловіків, які відповідати-
муть на подібні потреби спільноти, тобто служитимуть
спільноті різним чином у щоденному побуті. Апостоли
виразно кажуть, що не годиться їм залишати проповідь
і «служити при столах», тобто слугувати у щоденних
потребах спільноти. Вони кажуть це не тому, що таке
служіння якимось чином маловажне чи принижує їхню
апостольську гідність, а тому, що його можуть викону-
вати також інші християни, які постійно перебувають
у певних спільнотах, тоді як вони, апостоли, покликані
найперше голосити аж по край світу (див. Ді. 1, 8) Доб-
ру Новину та священнодіяти Святі Тайни. Вибір сімох
дияконів, тобто служителів («дияконія» з грецької мови
означає «служіння»), падає на тих мужів, які мають

Див. F.F. Bruce, The Book of the Acts, Revised Edition, William B. Eerdmans
Publishing Company, Grand Rapids 1988, c. 120.

20

між християнами добру славу, на яких спочиває Святий
Дух та які посідають мудрість. З-поміж них найпершим
названо Стефана, який незадовго по тому стане перво-
мучеником. На усіх вибраних для служби апостоли по­
клали руки, тобто ці сім мужів отримали апостольське
рукоположення, або ж, іншими словами, як ми звично
вживаємо, дияконські свячення (слід пам’ятати, що ди-
яконат – перший ступінь священичого рукоположення,
другим є священство, а третім – єпископство). Уривок з
Діянь, призначений для читання у неділю мироносиць,
завершується твердженням, що число послідовників
Христа в Єрусалимі невпинно зростало, а посеред них
була велика кількість священиків – тих, які, служачи
при Єрусалимському Храмі, приверталися до віри в
Христа .

Дияконія не є уділом лише рукоположених, усі хрис-
тияни покликані служити іншим, за прикладом самого
Христа. Аби служити іншим правдиво, а не мнимо, по­
трібно бути повним Духа Святого та мудрості, як сказа-
но про сімох дияконів. Лише тоді таке служіння буде не
просто емоційним поривом співчуття до потребуючих
чи якимось непостійним і фрагментарним діянням,
а стане справжнім свідченням Христа та служінням
Йому самому. Часто ми розпочинаємо якісь добрі діла,
але потім нам бракує сили їх завершити або тривати у їх
виконанні. З часом ми знеохочуємося і нам стає нудно
продовжувати, до прикладу, когось навідувати чи допо-
магати тому, хто тривалий час потребує певного роду
послуги. У нас виникає бажання змінити вид діяльності
і почати щось нове. Або ж нас поглинають власні про-
блеми та потреби і ми перестаємо служити ближнім.

Див. там само, с. 123.

21

Така постава не личить учням Христа. Необхідно пос-
тійно стягати на себе Святого Духа та просити Його про
мудрість, щоб могти бути справді добрими служителя-
ми. Тоді у світі стане менше нарікань про занедбаних
вдів, сиріт, вбогих, недужих, безпомічних. Тоді самі ми
зможемо мати участь з Христом, який «послужив та дав
своє життя на викуп за багатьох» (див. Мт. 20, 28).

Любов чи «приводи для гріхів»?

Мр. 15, 43–16, 8

У третю неділю після Пасхи читають Євангеліє про
поховання Христа, яке учинив Йосиф Ариматейський,
та про прихід до гробу мироносиць вранці першого дня
по суботі. І Йосиф, і мироносиці дбають про тіло свого
Учителя, з любов’ю звершуючи над Ним чин погребен-
ня. Євангеліє наголошує, що Йосиф сміливо увійшов до
Пилата просити тіло Ісуса. Очевидно, не було звичним
просити в управителя тіло розп’ятого для поховання.
Ариматеєць не зважав на небезпеку звинувачення, що
він є послідовником Того, кого визнали злочинцем, і не
зважав на своє високе суспільне становище, в якому не
прийнято було клопотатися про поховання засуджених
на ганебну смерть. Усе це не мало значення. Він любив
свого Вчителя і не ставив себе та свій авторитет і безпе-
ку вище Нього.

Жінки ж мироносиці сміливо йдуть до гробниці,
журячись, за словами Євангелія, хто ж їм відкотить
важкий камінь від її входу. Вони журяться тим, але не
вертаються додому, не чекають сприятливого часу, щоб
знайти когось до допомоги. Вони поспішають до гробу

22

Того, кого любили. Усе інше не мало значення. Вони
любили і цього було достатньо, щоб не відступити.

І Йосиф з Ариматеї, і жінки мироносиці могли знай-
ти різноманітні приводи і підстави, щоби не прийти і
не послужити Померлому. Хіба Йосифові, який не був
ані родичем, ані одним з дванадцятьох, не достатньо
було б оправдати свою бездіяльність небезпекою для
життя і для його суспільного становища? Чи мусив він
ризикувати, аби вчинити те, що мали б чинити інші?
Чи мироносицям не достатньо було б оправдати свою
бездіяльність жіночою слабкістю і страхом? Чи мусили
вони ризикувати, якщо цього не робили учні? Кожен з
них міг би знайти для себе оправдання, якби не хотів
вчинити милосердя для тіла Христа. Але вони не шука-
ли приводів, не шукали оправдання, не шукали себе. Бо
любили. Натомість нам, християнам теперішнього віку,
достатньо найменшого приводу, щоб бути бездіяльним,
щоб не любити, щоб оправдати свою байдужість. До-
статньо найменшої підстави, щоб себе поставити вище
Бога, а егоїзм – вище любові.

Нехай не забракне нікому з нас любові, щоб не
вигадувати нам «приводи для гріхів» (Пс. 141, 4), а
шукати можливості для милосердя. Щоб не знати, що
інші мають чинити, а самим звершувати велике. Щоб не
оправдуватися, а бути оправданими. Щоб не лишитися
в гробі, а слідом за Христом воскреснути.

Приклад правдивої любові до Христа

Що означало для тих, хто вдосвіта першого дня тиж-
ня поспішав до гробу Учителя з Назарету, нести миро?

23

Що означало це в контексті загального неприйнят-
тя Його вчення релігійною верхівкою? Що це означа-
ло в умовах виставленої сторожі біля запечатаного
гробу? Що означало бути мироносицями для тих кіль-
кох жінок?

Мабуть, це не означало позірної лестивості Тому,
від кого можна було очікувати сповнення сподівань
і творення великих чуд. Адже Померлий не сповнює
сподівань і не творить чудес. Мабуть, це не означало
бездумного слідування за принципом масової поведін-
ки. Адже не було натовпу людей, що цього раннього
ранку поспішав би вшанувати тіло Похованого. Мабуть,
це несіння мира не означало також суто ритуального
виконання усталених приписів щодо тіла померлого.

Адже всі обставини поховання Розп’ятого напе-
редодні Пасхи не давали можливості виконати ритуаль-
них приписів, а в неділю вранці також не варто було
сподіватись, що при наявності сторожі та вороже на-
лаштованих релігійних провідників зовсім безпе-
решкодно можна було б це зробити. Мабуть, нести миро
не означало також чогось логічного і розсудливого, адже
навіть камінь відвалити від гробу було нікому.

Мабуть, не означало це нічого іншого, як любов.
Таку любов, яка одна лише була здатна пробудити сві-
домість кількох безборонних жінок і йти, журячись, до
гробу. Таку любов, яка єдина була здатна не мати жод-
ного страху перед сторожею і жодного сумніву у необ-
хідності задуманого. Таку любов, яка не зупинялась
перед великим каменем і не тремтіла перед релігійною
верхівкою.

Така любов завжди винагороджується. Померлий
сповнив усі сподівання понад сподівання, сотворив

24

чудо над чудами, Він не потребував уже мира на погре-
бення, бо возстав із мертвих. Камінь не потрібно було
відкочувати і дарма було страхатись сторожі. Живий
не потребував уже, щоб Його шукали поміж мертвими,
Нетлінний не потребував уже тлінного мира, однак при-
йняв щиру любов жінок-мироносиць, учинивши їх пер-
шими благовісницями і свідками Його воскресення.

Нехай жінки-мироносиці будуть для нас прикла-
дом правдивої любові до Христа, любові нелогічної і
незрозумілої, безстрашної і постійної, такої, яка і нам
дозволить узріти чистим серцем Воскреслого з мертвих,
начало нашого спасення і джерело нашого життя.

Ісусе Назарянине, даруй Духа, щоб безумовно
любити Тебе

Ісусе Назарянине, з трепетною радістю благодарячи
Тебе за причастя святих і страшних Тайн Твоїх, причас-
тя Тебе самого Воскреслого, відчуваю, що моя любов
до Тебе є надто нужденною, а служіння Тобі надто
мізерним, і в нутрі благодарно дивуюся, як приходиш
до мене.

Ісусе Назарянине, даруй мені ласку, як мироноси-
цям, шукати Тебе всім моїм єством, від раннього ранку
й аж до пізньої ночі, даруй мені Духа Святого, щоб
надихав у мені таку любов до Тебе, яка не маліє перед
обличчям смерті, не розчаровується гробом, не відсту-
пає перед великим каменем. Таку любов, яка шукає Тебе
розп’ятого, не очікуючи вже нічого від Тебе отримати,
яка спішить послужити, не очікуючи взаємної послуги,
яка з великим трепетом прагне лише ще трішки побути

25

поруч з Тобою, ще раз із трепетом торкнутися Тебе, не
очікуючи ані Твого погляду, ані голосу, ані руху. Таку
любов, яку несли Тобі мироносиці рано-вранці першого
дня тижня, як сходило сонце.

Не вмію навіть помислити, який біль огорнув жінок,
коли вони не знайшли Тебе мертвого у гробі. Вони так
прагнули ще на мить побачити Тебе і торкнутися тіла,
якого, як гадали, востаннє торкатимуться перед цілко-
витим зітлінням. Аж тут не знайшли тіла. Не знайшли
Тебе, бодай мертвого, але все ж такого любленого. Який
біль повинен був огорнути їх у ту хвилю, коли ще не по-
чули про воскресення, але вже побачили порожній гріб!
Ісусе Назарянине, нехай моє серце також стискається
від болю, коли не бачу Тебе, коли я не є поруч Тебе,
коли знаю, що Тебе нема там, де Тебе шукаю. Нехай
моє серце огортає страх і трепет, аж поки не знайду
Тебе, Розп’ятого і Воскреслого, поки не випередиш мене
у Галилеї мого життя, поки не сповнюся радості бути з
Тобою.

Ісусе Назарянине, даруй мені пильно перебувати у
молитві і в служінні слова, а й при столах служити і
всіляким чином слугувати Твоїй Церкві, якої я є малим
каменем. Даруй мені бути повним Духа Святого і муд-
рості, щоб Тебе безумовно любити, як мироносиці, Тебе
безумовно свідчити, як апостоли, Тобі безумовно слу-
жити, як семеро мужів-дияконів у ранній Церкві, Тебе
повсякчас свято причащатися у Тілі і Крові. Амінь.

26

Зміст

І НЕДІЛІ ВІД ПАСХИ ДО П’ЯТДЕСЯТНИЦІ.............11

Неділя Пасхи. Воскресення Христове................................. 13
Неділя 2-га після Пасхи. Томина..................................................... 15
Неділя 3-тя після Пасхи, про мироносиць..................................... 20
Неділя 4-та після Пасхи, про розслабленого.................................. 27
Неділя 5-та після Пасхи, про самарянку........................................ 33
Неділя 6-та після Пасхи, про сліпородженого............................... 40
Неділя 7-ма після Пасхи,
свв. отців I-го Вселенського собору................................................47
Зіслання Святого Духа. П’ятдесятниця..........................................54

ІІ НЕДІЛІ ПО ЗІСЛАННІ СВЯТОГО ДУХА................ 65

Неділя 1-ша по Зісланні Святого Духа. Всіх святих.....................67
Неділя 2-га по Зісланні Святого Духа.............................................76
Неділя 3-тя по Зісланні Святого Духа............................................82
Неділя 4-та по Зісланні Святого Духа
Всіх святих українського народу.....................................................88
Неділя 5-та по Зісланні Святого Духа............................................95
Неділя 6-та по Зісланні Святого Духа..........................................100
Неділя 7-ма по Зісланні Святого Духа..........................................105
Неділя 8-ма по Зісланні Святого Духа..........................................109
Неділя 9-та по Зісланні Святого Духа..........................................115
Неділя 10-та по Зісланні Святого Духа........................................120
Неділя 11-та по Зісланні Святого Духа.........................................125
Неділя 12-та по Зісланні Святого Духа........................................131
Неділя 13-та по Зісланні Святого Духа........................................136
Неділя 14-та по Зісланні Святого Духа........................................141
Неділя 15-та по Зісланні Святого Духа........................................146
Неділя 16-та по Зісланні Святого Духа........................................151
Неділя 17-та по Зісланні Святого Духа........................................156
Неділя 18-та по Зісланні Святого Духа........................................160
Неділя 19-та по Зісланні Святого Духа........................................165
Неділя 20-та по Зісланні Святого Духа........................................171
Неділя 21-ша по Зісланні Святого Духа.......................................177
Неділя 22-га по Зісланні Святого Духа.........................................182
Неділя 23-тя по Зісланні Святого Духа........................................188
Неділя 24-та по Зісланні Святого Духа........................................195

Неділя 25-та по Зісланні Святого Духа........................................200
Неділя 26-та по Зісланні Святого Духа........................................205
Неділя 27-ма по Зісланні Святого Духа........................................210
Неділя 28-ма по Зісланні Святого Духа........................................216
Неділя 29-та по Зісланні Святого Духа........................................224
Неділя 30-та по Зісланні Святого Духа........................................229
Неділя 31-ша по Зісланні Святого Духа.......................................235
Неділя 32-га по Зісланні Святого Духа, про Закхея....................240

ІІІ ПЕРЕДПОСТОВІ І ПОСТОВІ НЕДІЛІ................... 245

Неділя про митаря і фарисея.........................................................247
Неділя про блудного сина..............................................................253
Неділя м’ясопусна, про Страшний суд.........................................260
Неділя сиропусна, прощення.........................................................267
Неділя 1-ша Великого посту, православ’я....................................274
Неділя 2-га Великого посту...........................................................280
Неділя 3-тя Великого посту...........................................................287
Неділя 4-та Великого посту...........................................................294
Неділя 5-та Великого посту...........................................................300
Вхід Господній в Єрусалим. Квітна неділя..................................306

IV НЕДІЛІ, ЩО ПЕРЕДУЮТЬ І СЛІДУЮТЬ
ОКРЕМИМ СВЯТАМ...................................................... 315

Неділя перед Різдвом Христовим, святих Отців.........................317
Неділя по Різдві..............................................................................322
Неділя перед Богоявленням Господнім........................................327
Неділя по Богоявленні Господньому............................................331
Неділя перед Воздвиженням чесного і животворящого
Хреста Господнього........................................................................336
Неділя по Воздвиженні чесного і животворящого
Хреста Господнього........................................................................340