2109 Usmih_malogo Boga - Demo

УСМІХ
МАЛОГО

БОГА

МОЇЙ ПОХРЕСНИЦІ ТЕРЕЗІ

НАТАЛІЯ ЮЛІАНА АНДРУСІВ

УСМІХ
МАЛОГО

БОГА

40 КРОКІВ

ДО РІЗДВА

Львів
Видавництво «СВІЧАДО»

2018

УДК 821.161.2-322.2-93:27-565.3
А 66

Обкладинка і художнє оформлення
Романа СКИБИ

Андрусів, Наталія Юліана
А 66 Усміх Малого Бога. 40 кроків до Різдва / Андрусів, Наталія
Юліана. – Львів : Свічадо, 2018. – 112 с.
ISBN 978-966-938-255-9

40 стислих емоційних текстів як 40 щаблів, піднімаючись якими,
можна сягнути вершка – вифлеємської зірки, а можна податися
ще далі, туди, куди прямували Мудреці зі сходу, і зазирнути до
різдвяного вертепу. Напевно, Маленький Бог подарує свою
усмішку кожному, хто прибув Його привітати... У таку мандрівку
вирушила авторка й запрошує кожного читача пройти цим
шляхом.
Для широкого кола.

УДК 2-534.3

© Видавництво «Свічадо», 2018

ISBN 978-966-938-255-9

ПЕРЕДМОВА

У містечку Бейт-Сахур, неподалік від Вифлеєму, на полі, де
ангел Господній сповістив пастушкам про народження Ісуса,
є маленький храм у формі стародавнього бедуїнського ша-
тра. Великий бронзовий ангел простягає крила над входом до
храму. Купол зсередини нагадує зоряне небо і ту святу ніч, яка
змінила наші життя. Тут розміщено три вівтарі – на схід, північ та
південь. Над ними видніють три чудові фрески, праці художника
У. Ноні. Одна з них і вразила мене своєю символікою до глиби-
ни моєї віри. Вона називається «З’явлення Ангела» і змальовує
те, що ми оспівуємо чи не в кожній колядці – хор ангелів в небі,
величне світло посеред темної вифлеємської ночі, сполохані
стада овець і три пастухи, здивовані та зачудовані неймовірни-
ми словами з ангельських уст. Усі троє чують найпрекраснішу
новину, яку тільки можна собі уявити – Бог приходить до людини,
щоби врятувати її від пекла. Приходить, щоб жити з нею вічно.
Приходить, бо любить, бо не може інакше. Однак реакція пас-
тухів на те, що вони чують і бачать, дуже різна. Найстарший із
них затуляє своє обличчя від світла та звуку обома руками. Він
не може повірити, ба навіть боїться припустити, що те, що спові-
щає ангел, правда. Трохи молодший чоловік затуляється лише
однією рукою і трохи сміливіше дивиться на Боже військо. Од-
нак і від нього щоденні клопоти відібрали віру в те, що Бог близь-
ко. І лише наймолодший юнак у неземному зачудуванні впав
навколішки, не затуляючи обличчя руками. Боже світло пройня-
ло все його єство, Божа радість огорнула людину сповна, без
краю, без обмежень.

Бажаю Тобі, дорогий читачу, відкрити своє обличчя і серце,
коли Боже Різдво постукає у твої двері. Коли почуєш неймовірну
ангельську пісню про наше спасіння. Коли побачиш як малень-
ке Боже Немовля солодко тобі усміхається. Дозволь, щоби лю-
бов нашого Спасителя огорнула і тебе сповна, без краю, без
обмежень.

Вифлеєм, вересень 2018 року Божого

5

Слухай мене, о мій народе!
Мій роде, прихили до мене своє вухо!

Бо закон від мене вийде,
і право моє буде світлом народів.
Уже близько моя справедливість,

моє спасення вже надходить.

(Іс. 51, 4–5)

Ми справді чекаємо Тебе, Добрий! Кожен у свій
спосіб, кожен у своєму домі, у своєму серці. Хто як
уміє, так чекає. Хтось від постійного виглядання обіця-
ного щастя втратив колір своїх очей, колір буднів і свят.
Хтось втратив надію, а хтось її збільшив і очистив. Ми
чекаємо, як уміємо, Спасителю всього людства! Ми
всі Тебе виглядаємо. Болить несвідомість того, чого че-
каємо. Хтось називає це щастям, хтось успіхом, хтось
любов’ю. А я називаю це чеканням Маленького Бога.
Тебе, Творця і засновника миру, Тебе – єдиного знавця
моєї душі і єдиного скарбника моєї любови.

Обтрусивши душу від щоденного гамору, зупиняю-
ся на мить, щоб уявити, як зміниться цей світ, коли Ти
в нього ввійдеш. «Слухай мене, о мій народе!» – про-
сиш устами пророка, який умів чекати. Слухай! – ка-
жеш мені сьогодні, щоб і я збагнув, що чекати – це
слухати. Приглядатися до Твого світу, прихилити вухо
до кожного нового дня. Тоді кожна мить, кожен подих
живого створіння стане Твоїм пророцтвом – нелегким
шляхом до вбогого істинного Вифлеєму. Настане той
день, і над «Домом хліба» зупиниться найбільша зірка,
а з нею припиняться мої відчайдушні пошуки щастя. Ти,
що приходиш для того, щоб стати моїм визволенням,
навчи мене слухати Тебе і чути.

Крок 1

Сьогодні прислухатимусь уважно до Божих
слів та знаків, до Його присутности в реаль-

них обставинах мого життя.

7

Гляди! Небо й небеса небес, земля й усе,
що на ній, усе належить до Господа, Бога
твого. А все ж таки прихилився Господь
до твоїх батьків, щоб їх полюбити, і вибрав вас,
їхніх пізніших потомків, з-поміж усіх народів,

як оце нині й сталося.
Обріжте ж ваше необрізане серце
й ваш карк нехай більше не буде впертим!

(Втор. 10, 14–16)

Гляди, нічого не пропусти! Дивися, як щоранку схо-
дить сонце. Побач, як світ обертається довкола радо-
сти свого Творця. Як небо і земля дарують людині все
найкраще, незважаючи на нелюбов людини до лю-
дини, до неба і до землі. Заглянь в очі тим людям, яких
подарував тобі Бог. Прислухайся врешті до того, що
вони говорять. Вдивляйся невтомно, людське серце,
як віддано тебе любить Той, хто тебе створив. Поглянь
на небо, як східний мудрець, вивчай уважно Божі кро-
ки до улюбленого створіння. Вивчай шлях, яким Він йде
до тебе, щоби ти, серце, більше ніколи не почувалося
самотнім. Дивись, як Він наближається до тебе, щоб
навчити тебе любити. Щоб ти нарешті усвідомило, що
любити – це чути і бачити, це впізнавати і прислухатися.
Це не пошкодувати свого життя для того, щоб хоч на
крок стати ближче до Любови.

Ти, що вчиш мене мудрости своїм небом, дозволь
сьогодні пуститися в дорогу Тобі назустріч. Ти, що йдеш
звільнити мене від моєї сліпоти, дозволь побачити Твої
знаки, щоб хоч на крок, хоч на мить стати ближче до
Тебе.

Крок 2

Сьогодні буду вчитися бачити. Пильніше
вдивлятимуся у своє щодення, шукаючи
Божих кроків до мене в людях, у подіях та в

життєвих ситуаціях.

9

Ти, Господи, напочатку заснував землю
і небеса – діло рук Твоїх.

Вони загинуть, Ти ж перебуваєш;
усі, мов одежа, постаріються.

Ти їх, неначе одежину, згорнеш і,
немов одежа, вони зміняться.

Ти ж – той самий, і літа Твої не скінчаться.

(Євр. 1, 10–12)

Одного разу Ти захотів створити світ із найкращого
матеріялу – з любови. У Тебе було для щастя все, не
було тільки мене. Силою батьківської любови та ба-
жанням передати її мені Ти вийшов і почав кликати наш
світ до буття. Я був там, я знаю, що Ти сотворив мене.
Відтоді сплило багато днів і ночей. Старіли речі, старі-
ли люди, а я вдивлявся у Твоє обличчя і дивувався ди-
вом великим, що «Ти – той самий». Отак і сьогодні Той
самий Ти готуєшся прийти у мій світ, щоб його пере-
родити. Щоб мій світ нарешті прокинувся і сповнився
вдячности за те, що існує, за те, що кожного дня при-
ймає від Тебе любов.

Ти, що йдеш визволити первісного Адама від лукавої
змови, зійди правдою у моє життя. Ти, що бажаєш очи-
стити наш світ від зла, прийми моє розкаяне серце,
що вже не раз постраждало від власного нерозуму.
Ти, що приготував для людства найбільше чудо, стань
моїм особистим найбільшим чудом.

Крок 3

Сьогодні роздумуватиму про чудо со­
творення світу та про те, як Той самий Бог
готується вчинити ще одне чудо – прийти на

землю, щоб визволити мене від зла.

11

І ось замовкнеш і не зможеш говорити
аж до дня, коли це здійсниться,

за те, що ти не повірив словам моїм,
які здійсняться свого часу.

(Лк. 1,20)

Ти так довго чекав на чудо, що вже й забув, чого че-
каєш. Ти так сильно бажав, що перестав вірити у своє
найбільше бажання. Ти молився у храмі, а люди зна-
двору молилися і вірили більше, ніж ти. Таке буває з ві-
рою кожної людини. Смуток і зневіра посягнули на неї.
Ти відвернув свій погляд від Того, хто все може.

«Усе можеш, Боже», – зазвучало в думках німого
Захарії. Згадалася давня молитва серця, яку так ча-
сто повторював у молодості. Тоді, коли не лише він, а
й усі його мрії були молодими. Молодою була надія,
світлим був погляд у прекрасне майбутнє з Богом,
який може все. Справді, Боже, все можеш. Не зва-
жаєш на мій вік, мої упередження, мій сором перед
людьми. Переступаєш через безсилля людської при-
роди, через фатальний брак моєї віри. Мало того –
вчиш і мене через все переступати. Вчиш віри мене,
до краю зневіреного.

Приходь і до мене, світлий янголе з Доброю нови-
ною. Скажи і мені, що все може мій добрий Бог.

Крок 4

Сьогодні спробую менше говорити, а біль-
ше слухати. Сьогодні проситиму в Творця
сильної віри, щоби з вірою в серці зустріти

Боже народження.

13

Ввійшовши до неї ангел, сказав їй:
«Радуйся, благодатна, Господь з тобою!

Благословенна ти між жінками».
Вона ж стривожилась цим словом

і почала роздумувати в собі,
що могло значити те привітання.

(Лк. 1, 28–30)

Сам Бог стане людиною. Сам Бог стане одним із
нас. Він переступить моє розуміння. Те, що говорив
Безтілесний, перевершувало моє уявлення про щастя.
Він говорив про щось незрозуміле та обіцяв сповнену
світла реальність, яку я побачу своїми очима: людина
народить Бога. Знаєш, ніхто й ніколи мені такого не
обіцяв. Як це – Ти станеш людиною, як я? Щоб я вреш-
ті повірив, щоб торкнувся рукою до свого спасення.
Обіцяєш увійти в мій простір і час, в мою історію, стати
моїм сусідом, другом і братом. Стати таким людським,
таким видимим і доступним. Як тут не злякатися? Як не
затамувати подих?

Той, хто заспокоює серце Марії, заспокоює і моє
серце: Радуйся, бо сам Бог з тобою! Поміняй свій
страх на радість, бо Він іде вирвати тебе з рук ворога.
Віднині Він сам укріпить все крихке і вразливе в тобі. Він
сам буде джерелом твоєї радости.

Переконай і мене, янголе, що мій страх – це ілюзія
і спокуса. Навчи не боятися Божих кроків, а сповнити
серце вдячністю за те, що Він віддає мені свого єди-
ного Сина.

Крок 5

Сьогодні вчитимуся радости. Шукатим­­ у її
скрізь, а почну із вдячности. Радітиму й дя-
куватиму за те, що Бог так великодушно по-

спішає до мене.

15