2149 Biograf Duxa Sviatogo - Demo

Бі ог раф аіДяу х
вя то го
С



Ма рія Мідух аія х
Ду
С Бі ог раф
вя то го

Львів
Видавництво “Свічадо”

2018

Перекладено за виданням: Maria Miduch. Biografia Ducha Świętego
УДК 2–13 : 26–144-7
М 57

З польської переклала Ірина Дух
Обкладинка Агата Ганушкєвіч

Видавництво спирається на
“Український правопис. Проєкт найновішої редакції”

Інституту української мови НАН України, 1999

Мідух Марія
М 57 Біографія Святого духа/ Марія Мідух ; пер. з пол. Ірини Дух.

– Львів : Свічадо, 2018 . – с. 272
ISBN 978-966-938-238-2

Цю книжку відома польська біблістка Марія Мідух присвя-
тила Святому Духові. Але це не вичерпний опис постаті Святого
Духа, який надалі залишається найтаємничішою особою Пресвя-
тої Тройці, а радше опис власної зустрічі з Ним і спроба наблизи-
ти Його читачам.

Авторка прагне, щоб Святий Дух став нам ближчим, щоб
ми замислилися над Його діянням, досвідчили того, ким Він є і як
може змінити наше життя.

© Wydawnictwo WAM, 2015
© Видавництво “Свічадо”,

українське видання, 2018

ISBN 978-966-938-238-2

Про Святого Духа кажуть, що Він – Незнаний Бог. Він живе в
нас так глибоко, що ми не можемо Його розпізнати. Але скіль-
ки разів звертаємося до Бога словом «Отче», стільки ж разів
завдячуємо це Святому Духові.

Єп. Ґжеґож Рись

Із вдячністю за корені – моїм бабусям і дідусям:
Броніславі та Янові, Здзіславі та Тадеушу.



ВСТУП

Чи траплялося тобі описувати комусь із близьких людей
щось пережите, але для цього бракувало слів? Може, тобі не
вдавалося передати того, що сталося, з чим ти зіткнувся? Хоч
твій співрозмовник із розумінням кивав головою, ти сумні-
вався чи навіть був упевнений, що насправді він не не все ро-
зуміє і відчуває, що твої слова надто незграбні, мізерні, що ти
ковзаєш по поверхні й не можеш передати глибини того, що
намагаєшся сказати… Найкраще було б, якби твій приятель
сам це пережив. Тоді ви були б упевнені, що принаймні част-
ково розумієте один одного, що вже обоє маєте поняття, про
що хочете говорити. Досвід – це ключ до розуміння, до входу
в реальність, яку неможливо виразити словами. Пережити
щось на власному досвіді і почути про щось – це дві різні речі,
особливо в сучасному світі, коли люди легковажать словом
та його силою. Передання пережитого словами, вираженими
людською мовою, завжди обмежує досвідченої реальности. Чи
це означає, що ми не повинні ділитися тим, що переживаємо,
тим, що для нас важливе, але є більшим за слова? Абсолютно
ні! Є правда, яку потрібно висловити, хоч людська мова обме-
жуватиме її. Існують також переживання, які належить описа-
ти, хай навіть недосконалими словами.

Адже іноді слово – це єдиний шлях, яким Бог може прийти
до людини. Він бере на себе ризик обмежености, неточности
людської мови та її поверховости, але не вагається виражати

8 Вступ
себе саме так. Його велич, всемогутність настільки незмірна,
що Він може не боятися використовувати «тільки» слово.

Що більше я заглиблююся в мову, якою Бог вирішив висло-
витися і представити себе людині вперше в історії світу – а є це
мова староєврейська – то більше захоплююся тим, наскільки
вона глибока. І мене не дивує, що Всевишній саме її словами
захотів описати і виразити себе. Утім, можна поглянути на це
також з іншого боку – ця мова така надзвичайна і глибока, бо
Бог виразив себе в ній; присутність Всемогутнього у словах,
реченнях, граматичних структурах надала їй особливого ха-
рактеру. То вже не якась там пересічна мова – її освятила Божа
присутність. Як це стало можливим? Якщо ти віриш, що Бог
має вплив на довколишній світ, на хід історії, на кожне ство-
ріння, то не будеш здивований, що Він проникає у кожну ре-
альність, через яку прагне виразити себе. Не лише слово, але й
музика і картини можуть бути способом Його вираження, чу-
десно «поширеним» завдяки Божій присутності.

Я глибоко переконана, що Бог хоче не лише, щоб Його опи-
сували, але й щоб переживали. Утім, нерідко варто заохотити
нас до такого переживання. Це схоже на дегустацію страв. Спра-
ва не в тому, щоб наїстися шоколадом, крекером чи втамувати
спрагу ковтком пресмачного гранатового соку, але в тому, щоб
поласувати чимось таким, чого досі не було на нашому столі,
або пригадати смак, знайомий з дитинства. Безперечно, слова
Біблії – це щось більше, ніж міні-канапки на дегустації, а велич
пережиття, яке вони дарують, неможливо порівняти з цілим
полумиском вигадливих смаколиків і повним шлунком. Але
те, що було записане на сторінках Святого Письма, як Старого,
так і Нового Завіту, запрошує ще глибше увійти у смакування
Бога вповні. Слово, що міститься в Біблії, відкриває нас на ре-
альність, яку без Бога неможливо досвідчити.

Читаємо в Євангелії: «Хто в мене вірує, той так само діла
робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме…»
(Йо. 14, 12), «те, чого око не бачило й вухо не чуло» (1 Кр. 2,

Вступ 9

9). Це і є запрошення піти далі, ніж сягають слова, запрошен-
ня увійти у відносини. І то не в будь-які відносини, а із самим
Богом. Слово заохочує нас, воно може описати ці відносини,
але ти не досвідчиш їх, якщо слово не заангажує тебе, якщо
кожен твій вибір не буде натхнений реальністю, котра захо-
валася під сукупністю звуків. Саме переконання, що іноді нам
потрібне заохочення, що ми повинні почути, яким є наш Бог,
надає мені сміливости описати те, як я переживаю свою зу-
стріч з реальністю, схованою за словом. Якщо хтось хоче тут
відкрити для себе структуровану лекцію з догматики чи бі-
блістики – то не знайде її. Записані тут мною слова – це лише
намагання передати досвід зустрічі із чимось, а радше з Ки-
мось, кого неможливо виразити словами. Я не хочу вас на-
ситити, втамувати ваш голод – зовсім навпаки! Хочу, щоб ви
відчували голод, великий голод, щоб ви прагнули більшого!
Не більшої кількости слів, описів, більше богослов’я, а більше
досвіду, частіших зустрічей!

Ця книжка не є вичерпним описом постаті Святого Духа,
який надалі залишається найтаємничішою собою Пресвятої
Тройці, це радше опис моєї зустрічі з Ним і спроба наблизити
Його читачам. Описати те, що неможливо висловити, окресли-
ти певною дефініцією Того, хто перевищує нашу найбільшу й
найсміливішу уяву? Ні, не візьмуся за це! Не претендую напи-
сати про Нього все – зрештою, це неможливо. Не хочу, аби ви,
прочитавши мою розповідь, сказали: «Тепер я знаю, хто такий
Святий Дух». Хочу, щоб ви сказали: «Мушу пізнати Його! Не за-
спокоюся, доки не досвідчу Його». Хотіла б заохотити вас про-
йти найважчим у світі шляхом, який налічує заледве тридцять
сантиметрів. За словами одного з моїх приятелів, це найдовші
кількадесят сантиметрів, які людина повинна пройти в своєму
житті. Це шлях від голови до серця. Між тим, як певні факти
упорядковує наш розум, та тим, як їх переживає серце.

Я не маю наміру описати, як виглядає Дух, не хочу творити
(чи згадувати вже створені) догматичні дефініції, які звичай-

10 Вступ
ній людині і так небагато про що говорять. Мене завжди захо-
плювало те, як на основі вчинків людини, її поведінки, можна
сконструювати її психологічний портрет, визначити її риси. На
підставі слідів, які залишає злочинець, можемо дізнатися, ким
він є. Це важка й наполеглива праця, в ній є ризик помилити-
ся, проте вона приносить плоди. Без тих, які створюють пси-
хологічні портрети, не вдалося б дійти до розкриття багатьох
кримінальних справ. Звичайно, Святий Дух – не злочинець, але
часто сам залишається непоміченим, залишаючи тільки свої
сліди. По них також можна прочитати, яким Він є. Спосіб, яким
Він діє, щось про Нього говорить, допомагає наблизитися до
зустрічі із Ним самим.

Якось мені довелося розмовляти з одним старим євреєм,
який більшість свого життя прожив у Єрусалимі. Він розпові-
дав мені, як обожнює ходити вуличками старого Єрусалиму та
зосереджувати свою увагу на дрібних топографічних особли-
востях міста. Коли його запитали, чому він так робить, відка-
зав: «А може, саме у цій дрібниці виражається смак Всевиш-
нього, який більше полюбив ворота Єрусалиму, аніж усі наме-
ти Якова!». Те, що хтось любить, багато може нам про нього
розповісти. Воно нам показує своєрідну «місткість» його сер-
ця, прагнення і мрії. Якщо ми детально зупиняємося на об’єкті
любови Бога, то це завжди наближуватиме до Нього. Коли ми
задумаємося над тим, що займає Святого Духа, що є способом
Його самовираження, то це допоможе нам на крок наблизи-
тися до цієї таємничої Божої Особи. Нам не вдасться збагнути
Його сутність своїм розумом до кінця, цілковито, а втім, варто
стати ближче, більше засмакувати.

Нелегко в одній книжці вмістити усі аспекти дії Духа, яко-
го посилає наш Небесний Отець. Нелегко відгадати усі Його
дороги, нелегко дати визначення того, ким Він є і як діє. Зу-
стрічаючи Духа, ми завжди зустрічаємося з таємницею, з ре-
альністю, яку неможливо виразити, з самим Богом, якого люд-
ський розум не може описати, осягнути і до кінця зрозуміти.

Вступ 11

Ті аспекти Його діяння, які я обрала і розумінням яких прагну
поділитися, важливі для мене і становлять своєрідний доро-
говказ, а властиво – вказівку напрямку дії Духа. Однак я сліпо
не прив’язуюся до цього шляху. Вибір стежини Богом завжди
може бути для нас несподіванкою. Не раз у житті я досвідчи-
ла, що Його дія виходила поза всякі «протоптані благочестиві
стежки». Вона завжди була нова, свіжа, оригінальна.

Нелегко писати про Духа, який вже за своєю природою не-
проникний і незглибимий. Коли я розважала над тим, як взя-
тися за цю тему, як передати її читачеві, щоб не накинути йому
свого власного образу, а видобути з мого досвіду те, що може
бути для нас спільним і допоможе наблизитися до великої
таємниці, мені пригадалася розмова з одним євреєм, який на
своєму життєвому шляху однієї ночі зустрів Ісуса. Той літній
чоловік знав, що завдяки цій зустрічі він стикнувся з реаль-
ністю, яку до того часу людський розум не осягав. Він сказав
мені: «Євреї споконвіку стикалися з чимось, що перевищує піз-
навальні здібності нашого розуму, з чимось, а радше з Кимось,
хто страшний, а разом з тим близький, люблячий і захопли-
вий. Завдяки тому, що ми століттями стикалися з таємницями,
ми звикли до певної грані: відоме – невідоме, страшне – лю-
бляче, зрозуміле – неймовірно трансцендентне. Це дало нам
можливість з обережністю ставитися до того, що інші намага-
ються виразити словами, поняттями, дефініціями і схемами.
Ми маємо таку свободу, яку має дитина, котра бігає по коридо-
рах дому свого батька. Не бійся, що не знайдеш слів, не бійся,
що не скажеш цього достатньо стисло. Коли не знаєш, як щось
висловити, заглянь у мідраш1». Любий Веніямине! Старець з
вузьких вуличок єрусалимського Старого міста, сповитий в
чернь, зі жвавими, як у дитини, очима! Втеча, а радше подо-
рож у мідраш – це своєрідний порятунок у зіткненні з таємни-

1 Мідраш – це оповідання, побудоване на біблійних сюжетах. Є дуже
важливим елементом юдейської інтерпретації Святого Письма.

12 Вступ
цею. Мідрашу далеко до наукових дискусій, стислих дефініцій
та академічних лекцій, у ньому справді відчувається легкість
дитини, яка гасає по батьківській оселі. Але нехай нас це не
збиває з пантелику! Кожен, хто серйозно входить у сферу бі-
блійних досліджень, буде змушений заглянути у мідраші, адже
не можна злегковажити ними. Хоч вони нижче стоять за натх-
нене Писання, однак є віддзеркаленням того, що повинно бути
близьким кожній людині віри. Читати Святе Письмо і особисто
не розважати над ним означає заперечувати його життєздат-
ність, силу, його повсякчасну актуальність.

Ні, ця книжка не є мідрашем до Святого Письма – та все
ж частково на нього схожа. Вона виходить поза межі того, що
можна прочитати, проводячи наукову екзегезу Біблії. Якщо
хтось із вас шукає тут суто наукового аналізу, то не знайде
його. Я не претендую показати тут складність біблійних тек-
стів, їх чергових редакцій, граматичних і мовних структур, які
дозволили б нам докладно окреслити середовище, час і місце
їх появи. Я хочу поділитися досвідом! Зустріччю! Хочу співвід-
нести їх з біблійними фрагментами, але також хочу вказати
вам на те, що вони не тільки залишилися на сторінках товстої
книжки, яку ми тримаємо на полиці, робочому столі чи нічно-
му столику.

Подорож, яку я вам пропоную, не буде пропозицією «все
включено», де всі проблеми залагоджуватиме за вас праців-
ник турфірми, а ви з вікон обладнаного кондиціонером ав-
тобуса захоплюватиметеся величними горами, величезними
водоспадами і безкраєю пустелею. То буде щось схоже на аль-
тернативну екскурсію, під час якої бажано відчути спеку, хо-
лод, нестерпну вологу, велику втому, спрагу і голод. Не надто
приємно? Але правдиво. Ти не пізнаєш країну, її культуру, чуда
природи довкола тебе, сидячи в безпечному автобусі, слухаю-
чи розповіді гіда та перегортаючи сторінки альбому з фото-
графіями, що змушують затамувати подих. Переживи! Відчуй!
Скуштуй! Запрагни!

Вступ 13

Моє завдання полягає не в тому, щоб ви у своєму списку
постанов на наступний рік зазначили пункт: «Прочитати по-
божну книжку, найкраще про Бога». Ще раз повторюю, що моє
завдання – розбудити у вас голод, прагнення досвідчити Свя-
того Духа «на власній шкірі». Не хочу, щоб, прочитавши ці сто-
рінки, ви сказали: «Ага, то я вже знаю, ким Він є». Хочу, аби ви
говорили: «Хотілося б Його пізнати! Гадаю, варто пізнати Його
краще».

Навчаючись у першому класі ліцею, я брала участь у шкіль-
ному конкурсі, присвяченому поетові Леопольдові Стаффу.
Треба було знати його біографію, його поезію, покликання на
неї у літературі. І маю сказати, що мені це справді добре вда-
лося. Готуючись до цього виклику, я із запалом вишукувала
найменш відомі історії з життя поета, щоб блиснути ними.
Його поезію я читала вдома, в автобусі, у школі. У цьому мені
не було рівних. Можна сказати, що серед моїх однолітків я була
найкращим знавцем цього поета та його творів. Але то були
тільки книжні знання, Леопольд Стафф не став моїм близьким
приятелем, товаришем у щоденному житті. Я не пережила зу-
стрічі з ним. Щонайбільше, мені сподобалися деякі його вірші,
але той час інтенсивного «знайомства» з ним не мав жодного
особливого впливу на моє життя.

Я не хочу, щоб ви збагатили свої знання про Святого Духа,
але не зустрілися з Ним. Не хочу, щоб збагатився тільки ваш
інтелект, а серце залишилося без прагнення пізнати цю Особу
Пресвятої Тройці. Хочу заохотити вас до читання, збагаченого
вашим прагненням зустрічі, яке буде виражатися молитвою.
Хочу попросити вас, щоб ви не читали ці написані слова самі –
запросіть Того, про Кого будете читати, нехай Він торкнеть-
ся вашого серця і розуму, нехай вирівняє те, що було криво
написане, нехай позбавляє упереджень і лікує, провадячи до
єдности.

Біографія Святого Духа? Це щось нездійсненне. Як описати
життя Того, хто не має ні початку, ні кінця? Як помістити це у

14 Вступ
книжці? Не така моя мета. Я хочу, щоб Той, про кого пишу, став
тобі ближчим, щоб ти замислився над Його діянням, досвідчив
того, ким Він є і як може змінити твоє життя. Я хочу, щоб ти
поглянув на Духа з перспективи своєї біографії, щоб знайшов
Його в ній і запропонував Йому далі писати її з тобою – на цей
раз свідомо. Щоб хтось, дивлячись на твоє життя (незалежно
від того, що випаде на твою долю), міг сказати: «Це біографія
Святого Духа»!

ЮЄ
ДУХ, ЯКИЙ СТВОР



А ДУХ БОЖИЙ ШИРЯВ НАД ВОДАМИ…

(БУТ. 1,2)

Добре пам’ятаю захоплення і зворушення, яке я відчувала,
коли перший раз у житті почула початок Книги Буття, котру
читав по-єврейськи равин. Я мало що з того зрозуміла, крім де-
кількох слів, виловлених з мелодійного речитативу. Я слухала
раз, другий, третій, і в мені народилося величезне, нестримне
бажання зрозуміти більше, щоб захопитися не лише мелоди-
кою цього тексту, але також його глибиною, яка, за моїми при-
пущеннями, була прихована у незрозумілих словах оповідан-
ня про створення світу. Згодом, коли я вже сама була здатна
прочитати ці староєврейські слова, що послужили для опису
створення, а також проаналізувати їх, моє захоплення зросло.
Було так, як я передчувала: краса ритмічного читання невідо-
мих слів була провіщенням чогось нечувано цінного, що при-
ховує в собі цей текст. Мені тоді здалося, що я відчинила вік­
но і впустила свіже, життєдайне повітря, сповнене незнаних
досі запахів. Кожне слово відкривало переді мною глибину,
яку було важко виразити. Опис створення ожив і вже перестав
бути тільки гарним оповіданням, яке символічно прагне пока-
зати діяння Бога. Той досі красивий, але «плиткий» образ став
тривимірною живою ілюстрацією діяння Бога – не лише перед
віками, коли Він покликав до життя людину, але повсякчасно,
наново, зараз.

18 ДУХ, ЯКИЙ СТВОРЮЄ

Любов творення

Перші два вірші Книги Буття – це ніби провіщення усьо-
го того, що пізніше опише автор Біблії. Тут ідеться не лише
про першу главу Біблії. Це також провіщення багатьох подій,
розповіді про які поміщені у цій книзі. Автор випереджує впо-
рядкований опис того, що сталося, і з нетерплячістю, прита-
манною тому, хто уповноважений передати велику таємницю,
виражає її у двох реченнях, щоб відтак перейти до детального
опису того, що сталося, і вказати на Бога, котрий там об’явля-
ється.

Спробуймо зблизька поглянути на ці вірші та побачити,
яку таємницю вони нам об’являють: «На початку сотворив Бог
небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була
над безоднею, а Дух Божий ширяв над водами».

У перекладі цих слів на перший план виходить образ Бо-
га-Творця, який створює світ на тлі досить понурої картини
порожнечі і темряви. І цей образ, поза сумнівом, не є неправди-
вим, але не є і повним. Його може доповнити спроба детально-
го аналізу біблійного тексту, спроба розкрити глибину, котра
прихована у староєврейських словах, якими до нас промовив
Бог. Адже ці два короткі вірші містять у собі дивовижний об-
раз.

Бог є Творцем. Це правда, яку без труду знайдемо у біль-
шості перекладів Книги Буття. Бог створює світ, чинить його.
Староєврейське дієслово, яке тут ужите, це bara. Найпростіше
його можна перекласти словами «створив», «зробив», і, зви-
чайно, це не помилковий переклад, але це одне лаконічне сло-
во «створив» не передає повноти послання, яке несе із собою
староєврейський оригінал. Не маймо тут претензії до пере-
кладачів Біблії за те, що вони переклали староєврейське слово
baraсаме таким усім нам відомим способом. Адже вони обрали
таке значення цього слова, яке є найвідповідніше, найкраще
описує те, що сталося на початку віків. Однак пам’ятаймо, що

А ДУХ БОЖИЙ ШИРЯВ НАД ВОДАМИ… 19

в семітських мовах кількість значень кожного слова істотно
більша, ніж в польській, що ці значення, як правило, не запере-
чують одні одних, а радше взаємодоповнюються. Побудовані
на одному корені, який становлять три приголосні, вони тво-
рять однокореневі слова, пов’язані між собою значенням цьо-
го кореня. Так само є з дієсловом bara. Три його кореневі при-
голосні знайдемо в південно-арабських діялектах у слові «на-
роджувати». Звернімо увагу на спорідненість староєврейської
та інших семітських мов. Отож, у реченні: «На початку сотво-
рив Бог небо й землю» семітське вухо десь почує образ Бога,
який народжує світ, навіть якщо біблійний текст прямо про це
не говорить.

Можемо себе запитати – чи це щось змінює? Чи це якось
впливає на те, як ми сприймаємо цей текст? Чи вносить щось
в наше уявлення Бога те, що Він «народив» світ? Гадаю, що ко-
жен з нас відчуває тонку різницю між любов’ю митця до сво-
го твору та любов’ю батьків до народженої ними дитини. Бог
створює світ і знає: те, що Він створив через акт народження,
є якоюсь частиною Його самого, а водночас існує окремо, хоч
і не без Нього. Дивлячись на свою дитину, кожен з батьків ба-
чать у ній себе, але також знає, або принаймні повинен знати,
щоб дитина не є ним, що вона – окрема істота, хоча від нього
народжена.

Святе Письмо стоїть на сторожі того, щоб не зайти надто
далеко у своєму уявленні Бога, який «народжує» світ. Дієсло-
во bara в біблійному тексті стосуватиметься лише Бога. Агіо-
графи, як зазвичай називають біблійних авторів, подбали про
те, щоб дія «створення», яку описує слово bara, була властива
тільки для Бога. Лише Бог може бути тим, який створює, ожи-
вляє. Саме про це оживлення пригадує читачеві книги Берешіт
чергове значення цього кореня – «оживляти».

Інший переклад дієслова, яке ми розглядаємо, відклика-
ється до надання форми через розтинання, відрізання. Таке
розуміння акту творення захопило єврейських кабалістів і у

20 ДУХ, ЯКИЙ СТВОРЮЄ
творенні веліло бачити Бога, який, будучи нескінченно вели-
ким, могутнім і незбагненним, мусив відійти, відрізати себе,
відокремити певну частину простору, щоб у ньому міг поча-
ти існувати світ. Такий крок мав свідчити про велику покору
і смиренність Бога, про Його любов до світу, але також і про
Його страждання.

Бог, акт творення якого на початку віків нагадує приведен-
ня на світ потомства, навіть якщо з’являється на тлі порожнечі
й темряви, набирає дещо лагідніших рис. У ньому є щось по-
дібне до материнської ніжности і турботи, але також, а може й
передовсім, щось схоже на геній Творця, який лише особисто
може виготовити такий чудовий твір. У цій перспективі пер-
ший рядок Книги Буття може здатися провіщенням того, що
чіткіше буде виражене згодом – великої любови Бога до свого
створіння.

Три-, та все ж -єдиний

Черговою Божою несподіванкою, на яку ми можемо на-
трапити в оригінальному тексті першої книги Біблії, є те, як
представляє себе сам Бог. Староєврейський текст називає
Його Elohim. У перекладах з’являється слово Бог. І знову пере-
кладачі мають рацію! Але чи вони передають все, що містить-
ся в староєврейському слові Elohim? Звичайно, ні! Погляньмо
на цей вираз з перспективи граматики. Це іменник чоловічого
роду і… множини! Так! Саме множини! Отже, не Бог, а Боги? Як
то? Це не один Бог? Звичайно, один, Єдиний, про що може свід-
чити хоча б згадане вже раніше дієслово bara, яке виступає в
однині: «він створив». Староєврейське слово el (чоловічий рід,
однина) також з’являється в біблійному тексті, але стосується
не Бога Ізраїля, а поганських божків. Елохім – це завжди один,
Єдиний Бог вибраного народу.

Біблісти по-різному намагаються пояснювати цю множин-
ність, яка звучить у староєврейському слові: одні кажуть, що

А ДУХ БОЖИЙ ШИРЯВ НАД ВОДАМИ… 21

це щось схоже до pluralismaiestaticus, і що таким чином була
передана величність і могутність Бога; інші аргументують це
звичаєвою формою, однак жодне з цих пояснень не є достатньо
переконливим. Адже вони торкаються таємниці, яка, мабуть,
більша, ніж міг би це осягнути людський розум. Прийняття
цієї таємниці є виразом поваги до святого тексту Біблії.

Чудово пригадую розмову з одним равином, який упізнав
в Ісусі з Назарету обіцяного Месію. Ми розмовляли саме про
Книгу Буття, про Бога Елохіма. «Бачиш, – сказав він, – я читав,
читав, читав стільки років; знав напам’ять, учив своїх дітей,
вчив інших, і що? І нічого! Я не бачив, не чув, незважаючи на те,
що Він кричав уже з першого розділу: Я є один, але нас є троє!
Чи ти щось розумієш? Бо я ні. Але якщо Він так говорить, то я
мушу повірити!». Мене здивувала його покора стосовно тек-
сту святої Книги; покора, з якою цей вчений підійшов до того,
що інші намагаються по-різному пояснювати. Коли я слухала
його, мені пригадалися слова з Євангелія від Йоана: «і побачив,
і увірував». Нехай благословенний буде євангелист за те, що
не старався пояснювати нам, як лежав посмертний саван, який
він побачив у гробі, що не представив нам шлях дедукції, яким
пройшов, а залишив місце для здивування вірою. Якось той
равин, з яким я розмовляла, читаючи, побачив, і цього було до-
статньо, щоб він набрався впевнености. Саме його свідчення,
як мені здається, є найкращим доказом того, що вже в перших
словах Книги Буття Бог об’являється цілісно: у Тройці. Той єв-
рей навчив мене, що не все потрібно прямо розуміти, чітко по-
яснити; іноді треба просто повірити.

Інший єврей, який повірив в Ісуса, сказав мені колись:
«Якщо читаєш Старий Завіт, і в якомусь рядку не знаходиш Ісу-
са – значить, погано читаєш». Це твердження ризиковане, а все
ж правдиве. Адже Катехизм Католицької Церкви стверджує:
«Усіма словами Святого Письма Бог говорить лише одне Сло-
во, своє єдине Слово, у якому Він висловлює себе в усій повно-
ті» (ККЦ 102). І тут ми знову торкаємося таємниці: як неосяж-

22 ДУХ, ЯКИЙ СТВОРЮЄ
ний Бог може цілковито висловитися на сторінках, у книжках,
реченнях, словах, хай там як, обмеженої, хоча б об’ємом, книги.

Якщо уважно читати перший розділ Книги Буття і зосере-
дитися на розкритті Бога як Творця, то можна ствердити, що
в цьому описі з’яляється уся Тройця, присутність якої ми мог-
ли вже відчути раніше, під час аналізу слова Elohim. Тут варто
ще раз звернутися до староєврейської граматики і запитати,
як вона може допомогти нам розкрити участь усієї Пресвятої
Тройці у творенні.

Ми вже знаємо, що слово Elohim – іменник чоловічого роду
множини; однак для нас, європейців, множина просто озна-
чає, що чогось є більше, ніж один. Та у староєврейській мові це
виглядає інакше. Адже там розрізняємо однину, двоїну і мно-
жину! Якщо щось є одне, то говоримо про це в однині. Якщо
якийсь іменник виступає подвійно, то говоримо про нього в
двоїні, а якщо чогось більше, ніж два, то – у множині! Як неваж-
ко здогадатися, є певна різниця в записі того, що подвійне, і
того, що множинне. Очевидно, що двоїна і множина мають різ-
ні закінчення. Погляньмо на вираз Елохім крізь призму того,
що ми вже знаємо: вживаючи закінчення множини, автор ви-
разно вказує читачеві на якусь множинність, а не подвійність.
Бог має більше, ніж дві особи! Бог є Триєдиний!

«Та Свята Духа»

Під єврейським ім’ям Elohim ми звикли бачити Бога-Отця,
хоч тут варто уточнити, що таке розуміння не вичерпує всьо-
го багатства, яке несе зі собою це староєврейське слово. Тому
придивімося, чи в біблійному описі творення ми можемо від-
крити і Сина, і Святого Духа.

Далеко не шукатимемо. Вже у другому вірші Книги Буття
ми натрапляємо на Божого Духа: «Земля ж була пуста й порож-
ня та й темрява була над безоднею, а Дух Божий ширяв над
водами».

А ДУХ БОЖИЙ ШИРЯВ НАД ВОДАМИ… 23

Звучить красиво, майже містично і трохи страшно. Особли-
во страшно для того, хто знає культурний контекст реально-
сти, яку описано. Пустота і порожнеча навіть для нас звучать
не надто приємно. З цього тексту до нас промовляють якась
відсутність контролю і самотність. До цього додається темря-
ва. Людина не почувається впевненою в темряві, вона для неї
неприязна. Але це ще не все! Вода! Безмежність вод нагадує не-
проникну морську глибину. А морська глибина для єврея не є
чимсь привітним, знайомим і освоєним. Зовсім ні! Вона завжди
вселяє страх, а в її пащі живуть невідомі потвори. Одне слово,
лячно! Цей опис, який читаємо крізь призму щойно згаданих
семітських конотацій, міг би втратити свою містичну красу
на користь сцени, схожої на фільм жахів, якби не одна малень-
ка деталь: над водами ширяє Дух Божий! Це просте коротке
твердження змінює цілу перспективу згаданого фрагменту.
Хаос, безлад, порожнеча, безформність не є важливими, не має
значення навіть наповнена водою безодня. «Дух Божий ширяв
над водами».

Звернімося знову до староєврейської мови і придивімося
до цього образу з перспективи граматики. І тут знову нас че-
кає несподіванка. Слово ruach, що в перекладі означає «Дух», …
жіночого роду! Так! Це є «Духа Божа»! Ширяння над непривіт-
ним простором надає описові більшої погідности. Ми ще ра-
ніше знали, що Бог панує над пусткою і порожнечею, а також
над жахливою безоднею, наповненою водою, але тепер знаємо
щось більше; ми можемо відгадати, яким чином Бог діє: у ньо-
му є щось притаманне жіночій лагідності. Може, краще, пра-
вильніше було б сказати, що радше жінка повинна мати в собі
щось подібне на лагідність Духа, якусь внутрішню ніжність,
властиву тільки їй і Святому Духові?

Розкриття роду староєврейського іменника, який відпові-
дає українському терміну «дух», у жодному разі не має на меті
визначити стать Третьої Особи Пресвятої Тройці. Воно повин-
но радше вказувати на те, яким чином Бог діє, а також допо-

24 ДУХ, ЯКИЙ СТВОРЮЄ
могти нам відкривати Його правдивий образ, якому були на-
дані суто чоловічі риси. Десь у нашій ментальності живе саме
такий «чоловічий» образ: у нас є Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Свя-
тих Дух. Щодо двох перших у нас радше немає сумніву, що вони
чоловічого роду, третій з них може викликати сумніви, але їх
швидко розвіює граматична форма: «цей» Дух, він також кла-
сифікується як чоловік, принаймні як певний чоловічий ду-
ховний елемент. Однак вже в перших віршах Книги Буття Бог
представляє себе інакше. Ніби хоче сказати: «Не старайся кла-
сифікувати мене по-людськи, придивися до того, як я дію». І
та дія показує також, що Його неможливо підпорядкувати. Він
творить (в чоловічому роді) і ширяє над водами (в жіночому
роді).

Пригадую розмову зі знайомим про образ Бога. І саме він
мені показав, наскільки важливим у духовному житті є образ
Бога, виражений у Святому Дусі. «Ви, жінки, – сказав він, – ма-
єте Ісуса, чоловіка, на якого можна покластися. А ми, чоловіки,
прагнемо побачити в Богові щось притаманне жінці, щось за-
хопливе, ніжне, просто жіночне».

Це поєднання в Богові чоловічого і жіночого образу нага-
дує створення людини на Божий образ. У Книзі Буття (1,27)
читаємо: «І сотворив Бог людину (староєвр. adam) на свій об-
раз; на Божий образ сотворив її; чоловіком (староєвр. zahar)
і жінкою (староєвр. nekewa) сотворив їх». Згідно з вищезгада-
ним фрагментом, людина – це чоловік і жінка. Не хтось один з
них, а обоє. Тут варто звернути увагу, що в цьому вірші був по-
ставлений акцент на стать обох. Староєврейське слово zahar,
перекладене тут як «чоловік», стосується не лише людського
роду, воно окреслює чоловічий рід. Так само і слово nekewa, що
передається словом «жінка», визначає жіночий рід усіх ство-
рінь, не лише людей. Так, ніби автор цього фрагменту хотів
сказати: чоловік і жінка – це людина! Однак це не означає, що
самотні чоловіки і самотні жінки не носять в собі образу Бога.
Прийняття ролі протилежної статі, яку вона повинна відігра-

А ДУХ БОЖИЙ ШИРЯВ НАД ВОДАМИ… 25

вати в житті, означає прийняття цього Божественного начала,
яке перебуває не в нас самих, а яке треба здобути, щоб стати
образом Творця.

Adam, тобто людина (а також у ширшому розумінні, люд-
ство) – це zaharіnekewa; але ми знаємо також, що Adam – це об-
раз Бога. У Богові є те, що, дуже спрощено, ми могли б назвати
«чоловічим началом» і «жіночим началом». Одним і другим!
Не одним з них, не тільки Отцем, Воїном, Месником, Сином,
Царем, Нареченим. Коли ми заглибимося у Святе Письмо, то
знайдемо там фрагменти, в яких зустрінемо Бога як матір або
закохану жінку, і нас не повинно це дивувати, бо вже на мо-
мент створення, у перших віршах з’являється Дух Божий, що
має жіночий рід.

Targum Neofiti2, надзвичайно цінне свідчення сприйняття
П’ятикнижжя в єврейському середовищі, так перекладає вірш
Книги Буття, який нас цікавить: «Темрява простягалася над по-
верхнею безодні, а дух Господньої любови повівав над поверх-
нею вод»3. Темрява і безодня протиставляються тут Духові. І
не будь-якому Духові, а Духові Господньої любови. Ця любов
не лише пом’якшує не надто приємний опис темряви і безод-
ні, а й переконує, що Бог творить світ з любови. Тут відлунює
згадане вже раніше ставлення Бога до Його створіння, яке є не
лише ставленням Творця до свого твору, але може нагадувати
також модель батьківства. Ця Божа любов виражається по-жі-
ночому! Адже тут ідеться про «дух Господньої любови».

2 Таргуми – це арамейські переклади Єврейської Біблії, що є водночас
своєрідним коментарем до перекладеного тексту. Targum Neofitiз авдя-
чує свою назву місцю, де він зберігався довгі роки (DomusNeophytorum),
поки не потрапив у Ватиканську бібліотеку, де був правильно класифі-
кований у другій половині ХХ століття.
3 TargumNeofiti: Księga Rodzaju, за ред. M. Wróbel, Lublin 2014, с. 3.

ЗМІСТ

ВСТУП 7

ДУХ, ЯКИЙ СТВОРЮЄ 15

А ДУХ БОЖИЙ ШИРЯВ НАД ВОДАМИ… 17
Любов творення 18
Три-, та все ж -єдиний 20
«Та Свята Духа» 22
Він постійно діє 26

ДУХ СВЯТИЙ ЗІЙДЕ НА ТЕБЕ Й СИЛА 31
ВСЕВИШНЬОГО ТЕБЕ ОТІНИТЬ 31
33
Самі здивування 34
Надалі жива історія 37
Божа сила 39
Немає нічого неможливого 41
Той, хто не чекає досконалости 43
З єврейським темпераментом
Від особливих завдань

ДУХ, ЯКИЙ БУДИТЬ 47

ПІСНЯ ПІСЕНЬ: ПРО БЕЗТЯМНО ЗАКОХАНОГО БОГА,
ЯКИЙ ВМІЄ ЧЕКАТИ 49

Велика похвала любові 50

Дух, схований у весняному саду 52

Терплячий закоханий 54

Будильник любови 56

КНИГА ПРОРОКА ЄЗЕКИЇЛА: РОЗКВІТ ЖИТТЯ 58
НА КЛАДОВИЩІ 59
62
Фахівець із брудної роботи 64
Повнота життя 67
Повнота відносин 72
Це відбувається тепер!
Наші кладовища

ДУХ, ЯКИЙ ВИЛИВАЄТЬСЯ 75

КОЛИ Б ТО ВВЕСЬ ЛЮД ГОСПОДНІЙ ТА Й ЗРОБИВСЯ
ПРОРОКОМ! 77

Щораз ближче 77

Нетерплячий і щедрий Податель 81

Пробуджений апетит 82

Божі критерії інші 84

Провадити через служіння 87

Биття Божого серця 90
А ПІСЛЯ ЦЬОГО Я ВИЛЛЮ МІЙ ДУХ 92

Залюблений Бог 92

Продовження Божих несподіванок 97

Ми живемо в час зливи! 104
УСІ ВОНИ СПОВНИЛИСЬ СВЯТИМ ДУХОМ 106

У пастці уявлень 106

Вилився, і що далі? 108

Нетерплячий Бог 112

Юдейсько-поганські святкування 113

«Неодноразовий» дар 115
ЯК І МИ, ОДЕРЖАЛИ СВЯТОГО ДУХА 118

Не кінець несподіванок 118

Перейти через межу 121

І ще щось більше! 124

Покора як ключ до «більше» 129

Більше, ніж ложка і відро 132

…СВЯТИМ ДУХОМ 134
Те, що ти успадкував від Тата 134
Плинний подарунок 137

ДУХ, ЯКИЙ ЗАХИЩАЄ 147

НЕХАЙ ГОСПОДЬ ЗАГРОЗИТЬ ТОБІ, САТАНО! 149
Без справедливости нікуди! 149
Нетиповий процес 152
Ангел – неангел! 153
Таємничий захисник 156
160
НЕ ПОЛИШУ ВАС СИРОТАМИ 160
Схований під чужими словами 162
Справедливий тільки один 165
Зміни порядок і спосіб мислення 169
Правда виходить на яв
175
ДУХ, ЯКИЙ ВЗИВАЄ
178
ГОСПОДЕВІ ВГОДНО ПОБЛАГОСЛОВИТИ 178
Той, хто не може замовкнути 181
Може бути навіть поганином 183
Через Слово 188
Бажаю тобі… 192
192
ДУХ ГОСПОДА БОГА НА МЕНІ 194
Старозавітнє євангеліє 196
У тіні Його крил 201
Дуже амбітний план 206
Сповнилося! 206
208
ПОДОБАЛОСЬ БО СВЯТОМУ ДУХОВІ Й НАМ 210
Не без проблем 213
Два шляхи до однієї мети
Єдність не означає однаковість
Що важче, то краще?

ДУХ ОТЦЯ ВАШОГО В ВАС ГОВОРИТИМЕ 216
Нічого нового 216
Дар на важкі хвилини 218
Ти отримуєш повний пакет VIP 219
Це не тільки заклик про припинення
переслідувань 222
Більше, ніж слова 224
228
ТОМУ ТИ ВЖЕ НЕ РАБ 228
Чи часи рабства минули? 230
Чи тільки вільний? 232
Спеціяльне завдання 235
Те, як до Нього звертаєшся, має значення 237
Татусю! 240
Це твоє завдання! Це честь! 243
Це відповідальність 245
245
ПРИЙДИ! 248
Книга розради 250
Він справді повернеться! 252
Нічого насильно 259
Ані слова про полігамію?

ВИСНОВКИ