The words you are searching are inside this book. To get more targeted content, please make full-text search by clicking here.
Discover the best professional documents and content resources in AnyFlip Document Base.
Search
Published by Видавництво "Свічадо", 2019-11-18 03:28:07

2318 Evangelie na shchoden_DEMO

2318 Evangelie na shchoden_DEMO

Євангеліє на щодень

2020

Тексти. Роздуми. Молитви

з отцем Лукою Михайловичем

Видавництво «Свічадо» • 2019

УДК 27-278-31”520*1”
Є 13

В оформленні обкладинки використано ікону
«В’їзд в Єрусалим» авторства Катерини Кузів.

Є 13 Євангеліє на щодень 2020 : Тексти. Роздуми. Молитви.
З о. Лукою Михайловичем. – Львів : Свічадо, 2019. – 408 с.
ISBN 978-966-938-357-0
Ця книжка євангельських текстів, які читають щодня на літургії,

дасть християнам змогу щодня насичуватися Божим словом і завдяки
цьому постійно перебувати в Божому дусі. Це те, чого має прагнути
кожний вірний – завжди пам’ятати про Христа та наслідувати Його.

Невеличкі роздуми та молитва, що йдуть за Євангелієм, допомо-
жуть розвинути та пережити євангельський зміст.

Для широкого кола християн.

ISBN 978-966-938-357-0 © Видавництво «Свічадо», 2019
© Олег Михайлович, текст, 2019

вступ

Євангельське слово для кожного християнина є духовним хлібом, який
він споживає на святій літургії. Євангелія, що містять історії життя Ісуса
Христа, його слова та вчинки, є найкращим дороговказом у нашому
житті. За Його Боголюдським життям ми звіряємо свій людський шлях,
наслідуємо його.
У неділі і свята ми, як християни, маємо надзвичайну можливість
і щедрий дар стати причасником Божого слова, беручи участь у Боже­
ственній літургії. Однак у будні дні, зазвичай переобтяжені щоденними
клопотами і зароблянням «хліба насущного», ми не завжди можемо
полишити свої справи і прийти до храму. Щоб не залишатися стільки
часу в стані духовного голоду, щоб не згасала наша віра, мусимо по­
стійно підживлювати її, сповнюючись євангельським духом. Для цього
можемо сягати до євангельського слова щодня, самостійно читаючи та
занурюючись у нього.
І тут нам стане у пригоді ця книжка, що містить тексти євангелія на кож-
ний день.
Їх можна читати у зручний для нас час, у зручному для нас темпі, зі свої-
ми акцентами та зупинками, смакуючи та відчуваючи кожне слово.
Отак впускаючи Євангеліє всередину себе, ми даємо йому можливість
просвітити, зцілити, оновити і освятити нашу духовну по­ставу; побачи-
ти очима Бога найрізноманітніші життєві ситуації і ступати далі, міцно
тримаючись руки Христа.
Подані нижче кожного уривка Євангелія роздуми допоможуть вам
спрямувати свої думки у певному напрямі – наслідування Христа, Його
Матері, святих, і відтак будуть доброю спонукою для пробудження на-
шого сумління, приготування його до щирого покаяння та сповіді.
А далі – молитва. Молитва подяки, прослави, прохання. Прос­та і щира.
Як довірлива розмова з найкращим приятелем. Улюбленої Божої дити-
ни зі своїм Батьком і Творцем.
Врешті, натхнені і підкріплені правдивою молитвою, йдемо до праці,
щоденних обов’язків; ідемо у світ. Аби цей світ пізнав і долучився до
нашої радости у Господі й запрагнув її так само щиро, як прагнемо її
у повноті ми – нині та у вічності.

1 СІЧеНь

(19) Св. мч. Боніфатія.
Новий рік за григоріянським календарем. Лк. 21, 5–7. 10–11. 20–24
середа

І коли деякі говорили про храм, що він був прикрашений дорогоцін-
ним камінням та обітними дарами, (Ісус) сказав: «Надійдуть дні, коли
з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені, який не був би
перевернений». Тоді вони Його спитали: «Учителю, коли ж це буде?
І який буде знак, що це має настати?» […] Тоді сказав їм: «Повстане на-
род на народ і царство на царство. Будуть великі землетруси, по різних
місцях будуть пошесті й голод, появи жахливі, а з неба великі знаки бу-
дуть. […] Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте тоді,
що його спустошення наблизилось. Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають
у гори, а ті, що будуть у середині міста, нехай вийдуть з нього; ті ж, що
будуть на полях, нехай до нього не входять. Це бо дні кари, коли то все,
що написане, здійсниться. Горе вагітним та тим, що грудьми годують,
у ті дні! Бо на землі буде нужда велика й гнів проти народу цього. Вони
поляжуть від леза меча й підуть у неволю поміж усі народи. Єрусалим
топтатимуть погани, поки не закінчиться час поган».

Єрусалимський храм ‒ святиня, якою не можна було не захоплюватися.
У ній було все: велич, багатство, втілений тріюмф. Те, що так подо-
бається людині ‒ зовнішній блиск. Особливо вражала коштовність до-
рогоцінного каміння і дарів, які приносили до храму.
Учні теж піддавалися спокусі поверхового захоплення. Замість нетлін-
ного ‒ бачили тлінне, минуще, хоча і блискуче. Ісус одним реченням під­
важує цю хибну логіку, кажучи: «не лишиться тут камінь на камені».

Господи, не дай упасти у спокусу захоплення зовнішнім блиском
світу.

СІЧеНь 2

Передпразденство Різдва Господа Бога і Спаса (20)
Лк. 21, 28–33 нашого Ісуса Христа. Св. свщмч. Ігнатія Богоносця.
четвер

«Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору,
бо ваше визволення близьке». І Він сказав їм притчу: «Погляньте на
смоковницю і всякі (інші) дерева. 
Коли вони розпускаються вже, ви, дивлячись, розумієте самі від себе,
що вже близько літо. 
Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що Царство Боже
близько. Істинно кажу вам: Рід цей не пройде, аж поки все не ста­неть­
ся. Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть».

Євангеліє пропонує логіку гідности. Коли учні запитують Христа про
час кінця світу, Він закликає їх не перейматися другорядними справами.
Краще «випростуватись і підняти голову вгору» – жити з відчуттям
власної гідности. Людська гідність з’являється не тоді, коли ми бачимо
власну винятковість, а коли здатні панувати над собою. Прочитати
власне життя перед обличчям Божим – це ключ до розуміння власного
шляху, власної долі. Жити треба, усвідомлюючи, що «Царство Небес-
не є близько». Тільки правдива Божа мудрість дарує людині ключі від
найбільшої тайни – Царства Божого. Хтось заперечить, мовляв, кому
це відомо? Ось відповідь, сповнена Божого авторитету: «Небо й земля
проминуть, слова ж мої не пройдуть».

Господи і Боже мій, дай мені сили жити з піднятою головою.

3 СІЧеНь Лк. 21, 37–22, 8

(21)
п’ятниця Св. мчц. Юліянії.

Днями Ісус навчав у храмі, а ночами виходив і перебував на горі,
званій Оливна. Зранку ж увесь народ приходив до Нього в храм, щоб
послухати Його. Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха. І Пер-
восвященнники та книжники шукали, як би Його вбити, боялись бо
народу. Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з чис-
ла дванадцятьох, і він пішов умовитися з Первосвященнниками та
начальниками, як би Його видати. Зраділи ті й згодилися дати йому
гроші. І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати Його без відома
народу. Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху. Ісус
послав Петра та Йоана: «Ідіть», ‒ сказав, ‒ «та приготуйте нам пасху,
щоб ми її спожили».

Євангеліє цього дня звертає увагу на те, що життя Ісуса перед Його
страстями було особливо духовно зосередженим. «Днями Ісус навчав
у храмі, а ночами виходив і перебував на горі, званій Оливна». Цікавою
є різниця між днем і ніччю. Для людей логічно, що ніч є тільки для відпо-
чинку. Утім Ісус вночі молиться. Проведення частини ночі в молитві пе-
ред Отцем дає силу для дня. «Зранку ж увесь народ приходив… послуха-
ти Його». Людина постійно живе в режимі діяльности й усамітнення.
Усамітнення дає людині силу для діяльности, здійснення задумів. Діяль-
ність і праця без поповнення наших духовних батарей рано чи пізно
виснажить людину. Ісус не просто молиться на самоті. Він пропонує
і нам запросити Отця в наш відпочинок у Його присутності.

Господи мій, даруй мені наснагу до життя, силу для здійснення
моїх і Твоїх проєктів!

Лк. 13, 18–29 СІЧеНь 4

Св. влкмчц. Анастасії. (22)

субота

Далі промовив: «На що схоже Царство Боже? До чого б мені його
прирівняти? Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й ки-
нув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне
птаство гніздиться у його гілляках». І знову промовив: «До чого мені
прирівняти Царство Боже? Воно схоже на закваску, що жінка взяла
й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне». Ісус проходив
через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму. Аж ото
сказав хтось до Нього: «Господи, чи мало буде тих, що спасуться?» Він
відповів їм: «Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам,
силкуватимуться ввійти, але не зможуть. І як господар устане й замкне
двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Гос-
поди, відчини нам! – він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви. Тоді
ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на май-
данах наших. Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви;
геть від мене всі ви, що чините неправду! Там буде плач і скрегіт зубів,
коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім,
себе ж самих викинутих назовні. Прийдуть тоді від сходу й від заходу,
від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім. 

Євангеліє – розширена інструкція про те, що таке Царство Боже
і як туди потрапити. Для багатьох людей – це пафосна алегорія.
У 13‑й главі від Луки Ісус порівнює реальність Царства Божого з гір-
чичним деревом, яке виростає з малого зерна. Неймовірне порівняння,
як на мене. Малі речі можуть ставати нагодою для великого. Бачити
у дрібних справах й обов’язках щоденности особливу нагоду, щоб зро-
стати у вірі, – це велике мистецтво. Йдеться про мистецтво малих
кроків.
Гірчичне дерево не просто виростає: у ньому є місце для багатьох
птахів. Ця алегорія говорить про потенціял людини. Якщо зерно віри
проростає в людині, вона служить для інших. Віра ніколи не обме-
жується однією людиною, якщо вона проростає в серці, то може і по-
винна служити іншим.

Боже, зроби в моєму серці місце для інших.

5 СІЧеНь Мт. 1, 1–25

(23) Неділя перед Різдвом Христовим – Святих Отців.

неділя

Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама. Авраам був батьком
Ісаака, Ісаак – Якова, Яків – Юди і братів його. Юда був батьком Фареса
та Зари від Тамари. Фарес був батьком Есрома, Есром – Арама, Арам –
Амінадава, Амінадав – Наасона, Наасон – Салмона, Салмон – Вооза від
Рахави, Вооз – Йоведа від Рути, Йовед – Єссея, Єссей був батьком царя
Давида, Давид – Соломона від жінки Урії. Соломон же був батьком Ро-
воама, Ровоам – Авії, Авія – Асафа, Асаф – Йосафата, Йосафат – Йора-
ма, Йорам – Озії, Озія – Йоатама, Йоатам – Ахаза, Ахаз – Єзекії, Єзекія –
Манасії, Манасія – Амоса, Амос – Йосії, Йосія – Єхонії і братів його
за вавилонсько­го переселення. А після вавилонського переселення
в Єхонії народився Салатіїл, у Салатіїла – Зоровавел, у Зоровавела –
Авіюд, в Авіюда – Еліяким, в Еліякима – Азор, в Азора – Садок, у Садо-
ка – Ахим, в Ахима – Еліюд, в Еліюда – Єлеазар, в Єлеазара – Маттан,
у Маттана – Яків, у Якова – Йосиф, чоловік Марії, з якої народився Ісус,
що зветься Христос. Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чо-
тирнадцять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять
і від вавилонського переселення до Христа – поколінь чотирнадцять.
Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, Його мати, була за-
ручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що
вона була вагітна від Святого Духа. Йосиф, її чоловік, бувши праведний
і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. І от, коли він це
задумав, ангел Господній з’явився йому уві сні й мовив: «Йосифе, сину
Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо Те, що в ній зачалось, по-
ходить від Святого Духа. Вона породить Сина, і ти даси Йому ім’я Ісус,
бо Він спасе народ свій від гріхів їхніх». А сталося все це, щоб здійсни­
лось Господнє слово, сказане пророком: «Ось, діва матиме в утробі
й породить Сина, і дадуть Йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами
Бог». Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Гос-
подній: прийняв свою жінку; та не спізнав її, аж поки породила Сина,
і він дав Йому ім’я Ісус.

Для багатьох людей цей текст здасться нудним і незрозумілим. А в ме-
не він викликає асоціацію з великою і старою печерою, якій немає кінця
і краю. Єврейський родовід, друзі, – тільки фон для чогось важливого.
У кінці цієї печери-тунелю заховано ключ – і ним є Христос. Що це озна-

чає? Лише те, що Ісус не впав нам просто з неба. Він став одним із нас.
У Його родоводі – грішники і блудниці, праведні і грішні, царі і пастухи.
Бо Він приходить до саме такого роду людей. Христос – вінець пошуків
і людської історії. Він єдиний знає таїнственний пін-код для розумін-
ня того, ким є людина. Навіть тоді, коли ми не здатні відповісти на
складні виклики нашого минулого, Христос робить це, як завжди, прос-
то – приходить і стає одним із нас.

Господи, Ісусе Христе, дякую, що Ти приходиш оселитися в моїй
душі.

6 СІЧеНь Лк. 2, 1–20

(24) Тиждень 30-ий по Зісланні Святого Духа.
понеділок Навечір’я Різдва Христового. Св. прпмчц. Євгенії.

Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю.
Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. І йшли всі
записатися, – кожний у своє місто. Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста
Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив
з дому й роду Давида, щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що
була вагітна. І от коли вони були там, настав їй час родити, і вона породи-
ла свого Сина первородного, сповила Його та поклала в ясла, бо не було
їм місця в заїзді. Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім
полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній
їм з’явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел
же сказав їм: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радіс-
тю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель,
Він же Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете Дитя сповите, що
лежатиме в яслах». І вмить пристала до ангела велика сила небесного
війська, що хвалила Бога й промовляла: «Слава на висотах Богу й на зем-
лі мир людям Його вподобання». І коли ангели знялись від них на небо,
пастухи один до одного заговорили: «Ходім лишень до Вифлеєму та по-
дивімся на ту подію, що Господь об’явив нам». І пішли вони притьмом
і знайшли Марію, Йосифа й Дитятко, що лежало в яслах. Побачивши
Його, вони розповіли, що їм було сказано про це Хлоп’ятко; і всі, хто чув
їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали. Марія ж пильно зберігала
все це, роздумуючи в своїм серці. А пастухи повернулися, прославляючи
й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано.

Євангелист Лука з особливою докладністю історика і хроніста описує
подію народження Месії. Він згадує і кесаря Августа, і правителя Сирії Ки-
рінія. Навіщо така детальність? Адже Євангеліє – не підручник з історії
давнього світу. Ну, трохи не так! Тут важливо, що Ісус стає реальним,
історичним. Він приходить до нас як людина у дуже конкретний час, у пе-
ріод конкретних правителів. Це цікава інтуїція: християнство і віра є чи-
мось реальним. Духовне життя – це не набір ідей, а щось дуже визначене
і конкретне. Людське життя не можливе без чіткого контексту. Нас
оточують певні люди, обставини, ситуації. Вони не були ідеальні в часи
Христа і не є такими сьогодні. Жити з Христом – це жити втілено, як ре-
альна людина, яка приймає повноту тих обставин, у які ставить її Бог.

Господи, дай мені прийняти усе, що Ти мені посилаєш!

10

Мт. 2, 1–12 СІЧеНь 7

РІЗДВО ГОСПОДА БОГА (25)
І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА. вівторок

Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, муд-
реці прийшли в Єрусалим зо Сходу і спитали: «Де цар юдейський, що
оце народився? Бо ми бачили Його зорю на сході й прийшли Йому
поклонитись». Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим
з ним. Зібравши всіх Первосвященнників та книжників народних, він
випитав у них, де Христос має народитися. Вони йому сказали: «У Виф-
леемі Юдейськім, бо так написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле
Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що
буде пасти мій народ, Ізраїля». Тоді Ірод, покликавши тайкома муд-
реців, випитав у них пильно про час, коли зоря з’явилась, і відіслав
їх у Вифлеем, кажучи: «Ідіть та розпитайтесь пильно про Дитя, і коли
знайдете, сповістіть мені, щоб я теж пішов Йому вклонитись». Вислу-
хали вони царя і пустилися в дорогу. І ось зоря, що її бачили на сході,
йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було Ди-
тятко. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. Увійшли
до хати й побачили Дитятко з Марією, матір’ю Його, і, впавши ниць,
поклонились Йому; потім відкрили свої скарби й піднесли Йому дари:
золото, ладан і миро. І попереджені вві сні до Ірода не завертати, пус-
тились іншою дорогою у край свій. 

Життя – це театр абсурду. Так було у всі часи. Те, без чого юдеї не уяв-
ляли себе, свого буття, історії, нарешті приходить: народжується
Месія. Але вони Його не пізнають. Євангеліє виражає цей стан в од-
ному реченні: «Почувши це (звістку про народження) цар Ірод, стри-
вожився, і ввесь Єрусалим з ним». Те, що було насправді благовістям,
о диво, стало причиною страху й ненависти. Прийняти Христа на
особистому рівні – це, як виявилося, не просто. До цього треба бути
готовим. Тривога Ірода і Єрусалиму полягала в непідготовленості сер-
ця. Прийняти Христа можуть люди, які матимуть такий стан серця,
у яке зможе увійти Христос. Серце – це духовні ясла. Тривожність свід-
чить про те, що ми неготові. Мало довіряємо. Ірод і Єрусалим теж пе-
ребували в очікуванні. Але очікуючи власного месію, вони враз пройшли
повз реального Немовлятка-Христа у Вифлеємських яслах.

Господи, зроби наші серця готовими прийняти Христа.

11

8 СІЧеНь Мт. 2, 13–23

(26) Собор Пресвятої Богородиці.
Св. свщмч. Євтимія, єп. Сардійського.
середа

Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з’явився вві сні Йоси-
фові й каже: «Устань, візьми Дитятко і Його матір, і втікай в Єгипет, і пе-
ребудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб
Його вбити». Вставши Йосиф, узяв уночі Дитятко та Його матір і пішов
у Єгипет, де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом
через пророка: «З Єгипту я покликав мого сина». Тоді Ірод, побачив-
ши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав пов-
бивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше,
ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. Тоді
справдилось те, що сказав був пророк Єремія: «В Рамі чути голос, плач
і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її
втішити, бо їх немає». Якже вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві сні
Йосифові в Єгипті і каже: «Встань, візьми Дитятко та Його матір і повер-
нись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя Дитятка».
Устав він, узяв Дитятко та Його матір і прийшов в Ізраїльську землю,
але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого,
побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські
сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб
збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

На біль і страждання людей у нас найчастіше немає відповіді. Не зав­
жди доречні навіть поради і розради у горі. Причина тільки одна, бо
біль втрати найдорожчих людей не можна загасити. Тому страждан-
ня інколи бувають такими природніми. Дилема в цьому євангельському
тексті у наступному: чому прихід на землю Христа супроводжується
побиттям невинних діток? Мабуть, це ціна, яку платить людство за
злобу Ірода. Новонароджений Ісус розділяє людей на два протилежних
табори: на тих, що Його ненавидять і переслідують, і на тих, що від-
дають за Нього своє життя. Середнього не існує.

Господи, дякую, шо своїм Різдвом перевіряєш мене на літеплість.
12

Мт. 21, 33–42 СІЧеНь 9

Св ап., первомч. й архидиякона Стефана. (27)

четвер

«Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виног-
радник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибуду-
вав башту, винайняв його виноградарям і відійшов. Коли ж настала
пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від
них плоди, йому належні. А виноградарі, схопивши його слуг, кого
побили, кого вбили, кого ж укаменували. Тоді він послав інших слуг,
більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме. Наприкінці послав
до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. Та вино­
градарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо,
вб’ємо його й заберемо собі його спадщину. І взявши його, вивели геть
з виноградника й убили. Отож, коли прибуде господар виноградника,
що зробить з тими виноградарями?» «Лютих люто вигубить, – відпові-
ли Йому, – а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть
давати йому плоди його своєчасно». Тоді Ісус сказав їм: «Чи в Пись-
мі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем
наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших».

Довгоочікуваний Месія приходить у свій виноградник. Для євреїв того
часу, які добре знали писання пророків, зокрема Ісаю, було зрозуміло,
що під виноградником Ісус мав на увазі присутність Бога серед свого
народу і що розбійники – це вони самі, які не приймають Його вчення.
Ця притча була по суті викривальною. Нею Він хотів сказати, що ви­
бранство євреїв, це не привілей, а відповідальне завдання. І не варто
цим хизуватися. Це був теж натяк, що Господар (Месія) «виноградник
винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його
своєчасно». Кожна людина покликана до духовної плідности, щоб роби-
ти себе і цей світ прекрасним, гармонійним і досконалим. Чи виконуємо
ми цю місію? Питання відкрите. Але важливо усвідомити, що це зав­
дання тепер стоїть перед кожним християнином, а притча не втра-
чає своєї актуальности.

Господи, нехай свої плоди у Твоєму винограднику я приношу
«своєчасно».

13

10 СІЧеНь Мр. 9, 33–41

(28)
п’ятниця Свв. мчч. 20000, спалених у Нікомидії.

І прийшли вони у Капернаум, і як був Він у домі, спитав їх: «Про що ви
сперечалися дорогою?» Вони ж мовчали, бо сперечалися були доро-
гою, хто більший. Тоді Він, сівши, прикликав дванадцятьох та й каже
до них: «Коли хто хоче бути першим, нехай буде з усіх останнім і усім
слугою». Потім узяв дитину, поставив її серед них і, обнявши її, каже
до них: «Хто прийме одне з таких дитят в моє ім’я, – мене приймає;
а хто мене приймає, – не мене приймає, а Того, хто послав мене». Йоан
же сказав до Нього: «Учителю, ми бачили одного, що Твоїм ім’ям бісів
виганяє, але не ходить з нами, то ми й заборонили йому, – не ходить
бо з нами». Ісус же мовив: «Не бороніть йому. Немає бо такого, хто ро-
бив би чуда моїм ім’ям і міг би незабаром мене лихословити. Бо хто
не проти нас, той за нас. Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Хрис-
тові, – істинно кажу вам, – той не втратить своєї нагороди». 

У Євангелії часто згадувано, як Ісус розв’язував людські суперечки. Цьо-
го разу теж виникла суперечка. Апостолів у дорозі хвилювало, хто
з них найбільший, адже людям властиво конкурувати. Зауважмо, Ісус
не заперечує прагнення бути найбільшим. Якщо людина не прагне до-
сягти вершини, не має мети, то ризикує швидко згаснути психічно
і морально. На думку Спасителя, найбільшим можна вважати того,
хто приймає в ім’я Христа дітей. Спектр відчитання такого прийнят-
тя дуже широкий: можна вчитися приймати власну дитину, вчитися
бути батьком, прийняти сироту в ім’я Христа. Хтось із класиків Церк­
ви сказав: найпростіша форма любови – приймати інших. Власне не пе-
ребудовувати їх, не займатися моральним повчанням, а приймати
в ім’я Христове. Що ж, це чудове домашнє завдання для християнина
відстанню в життя.

Господи, Учителю мій, навчи мене приймати інших в ім’я Христове!
14

Субота по Різдві. СІЧеНь 11
Свв. младенців, за Христа вбитих у Вифлеємі.
Прп. Маркелла, ігумена обителі Неусипаємих. (29)
Мт. 12, 15–21
субота

Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси. Слідом за Ним пішла
сила народу: Він оздоровив їх усіх, але суворо наказав їм Його не ви­
являти, щоб збулося сказане Ісаєю пророком: «Ось мій Слуга, якого
я вибрав, улюблений мій, що Його душа моя собі вподобала. Я по­
кладу на Нього духа мого, і Він звіщатиме поганам правосуддя. Він
не буде ні змагатися, ні кричати і голосу Його ніхто не буде чути на
май­данах. Він очеретини надломаної не доломить і гнота тліючого
не загасить, аж поки не доведе право до перемоги. На Його ім’я будуть
надіятися погани». 

На початку цього уривка стикаємося з дивною для багатьох людей ло-
гікою Ісуса. Він оздоровлює людей і «суворо наказує Його не виявляти».
Як це розуміти? В сучасній глобальній культурі слово «піяр» в особли-
вому фаворі. Ми всі потрохи піяримося! Хоч часто не маємо чим. Хрис-
тос вибирає скромність. Він не хоче захоплювати людську увагу чудом!
Чудо для Ісуса не є останнім аргументом впливу на людей. Останнє
слово – за скромністю. Вона робить людей великими. А ще вона має
таїнственну притягальну силу! Скромних людей цінують. І байдуже,
що вони не є попереду всіх. Такі люди – просто острівці тихої і лагідної
любови Христа у цьому світі, який зі всіх сил намагається стверджува-
ти себе коштом дрібного вірусу марнославства.

Христе, Боже мій, допоможи мені зодягнутись в непідробну скром-
ність Твою.

15

12 СІЧеНь Неділя по Різдві – Пам’ять

(30) св. і праведних Йосифа Обручника, Давида царя і Якова,
по плоті брата Господнього. Св. мчц. Анісії.
неділя Мт. 2, 13–23

Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з’явився вві сні Йоси-
фові й каже: «Устань, візьми Дитятко і Його матір, і втікай в Єгипет, і пе-
ребудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб
Його вбити». Вставши Йосиф, узяв уночі Дитятко та Його матір і пішов
у Єгипет, де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом
через пророка: «З Єгипту я покликав мого сина». Тоді Ірод, побачивши,
що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбива-
ти у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два
роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. 
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: «В Рамі чути голос,
плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб
її втішити, бо їх немає». Якже вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві
сні Йосифові в Єгипті і каже: «Встань, візьми Дитятко та Його матір
і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя Ди-
тятка». Устав він, узяв Дитятко та Його матір і прийшов в Ізраїльську
землю, але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька
свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у гали-
лейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет,
щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

Богонемовля Ісус постає в цьому уривку як утікач. Щойно народжена
Дитинка стає об’єктом незрозумілої ненависти. Це здається абсур-
дом. Зрештою, природа ненависти полягає у її безглузді. (І тут справа
не тільки в Іроді.) Коли ми впускаємо у серце ненависть – стаємо най-
більшим ворогом самі собі. Бо кінцево наша ненависть шкодить не так
тим, кого ненавидять, як тим, хто ненавидить. Але в цьому уривку
видно, що переслідувана Дитинка перебуває під особливою опікою Бо-
жою. Це важлива аксіома духовного життя: якщо когось переслідують
інші, він перебуває під особливою опікою Божою. Розпечені стріли люд-
ської злоби є слабкими і кволими супроти надійної і всесильної Божої
опіки.

Господи, не дай ненависті з’їсти мене та заопікуйся усіма, на кого
вона чатує.
16

Тиждень 31-ий СІЧеНь 13
по Зісланні Святого Духа. Віддання празника (31)
Різдва Христового. Прп. Меланії Римлянки. понеділок
Мр. 9, 42–10,1

«Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, – краще було б та-
кому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено
в море. І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти
в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний,
де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. І коли нога твоя спокушає
тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами
бути кинутим у пекло, де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає.
І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство
Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, де черв’як
їхній не вмирає і вогонь не вгасає. Бо кожен вогнем посолиться, жерт­
ва ж кожна – сіллю посолиться. Сіль – добра; та коли сіль не солона
стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!»
Ви­йшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йор­
дану. І знову сходяться до Нього люди, і він, своїм звичаєм, знову на­
вчає їх.

Світ повний спокус. Про це виразно говорить Ісус в Євангелії цього дня.
Зрештою, ми самі це не тільки знаємо, а й добре відчуваємо щодня.
Однак Ісус каже про виняткову й особливо небезпечну форму споку-
си – коли хтось стає для інших втіленою спокусою. Нас спокушує сата-
на і духи темряви. Але, спокушаючи інших чи будучи причиною спокус,
людина стає їхнім помічником. Христос говорить про це вкрай драма-
тично: «Краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорно-
вий камінь та вкинено в море». Чому аж так? Бо найгірша провина,
якої людина може допуститися щодо інших, – це відвернення когось від
найціннішого – від віри. Тому Ісус такий категоричний.

Святий Боже, не дай мені стати причиною втрати чиєїсь віри.
17

14 СІЧеНь Обрізання Господа Бога і Спаса Нашо­го
(1) Ісуса Христа. Св. Василія Великого, архиєп. Кесарії Кападокій-
вівторок ської. Новий рік за юліянським календарем. Лк. 2, 20–21. 40–52

А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули
й бачили, так, як їм було сказано. Як сповнились вісім день, коли мали об-
різати Хлоп’ятко, назвали Його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше, ніж
Він зачався в лоні. […] Хлоп’я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудріс-
тю, і Божа благодать була на Ньому. Батьки Його ходили щороку в Єру-
салим на свято Пасхи. І як Йому було дванадцять років, вони пішли, як
був звичай, на свято. Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина
Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж Його про те не знали. Гадаючи, що Він
у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали Його шукати між ро-
дичами та знайомими, а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб
там Його шукати. Через три дні знайшли Його у храмі, як Він сидів серед
учителів та слухав і запитував їх. Усі ті, що Його слухали, чудувались Його
розумові й відповідям. Побачивши Його, вони були здивовані, й сказала
Йому Його мати: «Дитино, чому Ти це так зробив нам? Ось батько Твій
і я, боліючи, Тебе шукали». Він же відповів їм: «Чого ж ви мене шукали?
Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?» Але вони не зро-
зуміли слова, що Він сказав їм. І Він пішов з ними й повернувсь у Назарет
і був їм слухняний. А мати Його зберігала всі ці слова у своїм серці. Ісус
же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей.

Сьогоднішнє Євангеліє розповідає про Христове обрізання на восьмий
день після народження. Для давнього Ізраїля – це був священний знак
посвячення Богові. В контексті Нового Завіту обрізання можна було б
порівняти до хрещення. Для нас більш цінним у цьому уривку є вказівка
на те, що «хлоп’я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа
благодать була на Ньому». У цих словах своєрідна модель життя лю-
дини: рости, міцніти, сповнятися мудрістю. В людину Бог закладає
надважливу можливість зростати і розвиватися в Бозі. Цей процес
у кожного поступовий. А ще він природній. Духовне життя має бути
природнім. Для цього важлива співпраця з Богом. А щоб співпрацюва-
ти, Його треба слухати. Це можливість для кожного – жити уважно!
Без цього не почуємо! Вслухатися в події та обставини життя. Іншого
шляху немає! Бог не шепоче нам на вухо, коли спимо під ковдрою, Він
це робить постійно і незалежно від того, де й коли ми проходимо свій
земний шлях. Потрібно не так багато, досить трохи уважности!

Боже мій, дай Тебе чути, відкрий мої вуха до Твого голосу.

18

Мр. 10, 11–16 СІЧеНь 15

Передпразденство Богоявлення. (2)
Св. Сильвестра, папи Римського.
середа

А Він сказав їм: «Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоло-
жить з нею. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, –
чужоложить». І приносили до Нього дітей, щоб доторкнувся їх, але
учні забороняли їм. Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм:
«Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство
Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, –
не ввійде до нього». І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх. 

Учні Христа поводяться у цьому уривку Євангелія особливо безкомпро-
місно. Зрештою, це було таким звичним для релігії того часу. Приписи,
релігійна нормативність, правила. А Ісус чинить просто: Він близький
до людей, відкритий, доступний. Йому цікаві діти. Мабуть, Христові
було просто приємно бути у їхній присутності, а вони зігрівалися особ-
ливим теплом Його слів та усмішки. Один мій друг колись сказав: «Для
мене ознакою віри є те, як людина поводиться з дітьми і людьми літ-
нього віку». Мабуть, у цьому щось є. Світ дітей особливий – простий
і безпосередній. Здається, діти у цьому сенсі справді христоподібні.
Це чудове запрошення Євангелія – вчитися від дітей. Як Вам така мож-
ливість? Може, варто спробувати?

Боже, не дай мені втратити дитячу щирість.

19

16 СІЧеНь Мр. 10, 17–27

(3)
четвер Св. прор. Малахії. Св. мч. Гордія.

Коли Він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед Ним навколішки
й почав Його питати: «Учителю благий, що мені робити, щоб успадку-
вати життя вічне?» «Чого називаєш мене благим?» – сказав Ісус до ньо-
го. – «Ніхто не благий, окрім одного Бога. 
Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй не-
правдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір». Він же у відповідь
мовив до Нього: «Учителю, я вже те дотримував змалку». Тоді Ісус, по­
глянувши на нього, вподобав його і сказав йому: «Одного тобі бракує:
піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі.
Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною». Той же, зажурений тим сло-
вом, відійшов геть засмучений, – мав бо великі багатства. Тож Ісус, об-
вівши зором навколо, каже до своїх учнів: «Як тяжко тим, що мають
багатства, увійти в Царство Боже!» Учні здумілися цими словами. Ісус
же знову заговорив до них і каже: «Діти, як тяжко тим, що звірилися
на багатства, увійти в Царство Боже! Легше верблюдові пройти крізь
вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже». Здивувалися ті ще
більше й один до одного казали: «Хто ж тоді може спастися?» Ісус же,
поглянувши на них, мовить: «У людей це неможливо, – але не в Бога;
у Бога бо все можливо». 

Сьогодні маємо цікаву пересторогу від Христа. Тягар багатства може
закривати нам шлях до Божого Царства. Але ж на землі абсолютна
більшість людей є доволі небагатими. Як розуміти цю важливу істину
Євангелія? Багатство – це сукупність наших людських прив’язань. Час-
то ми «багаті» на власні хибні звички, принципи, уяву – так, що подіб-
ні на корабель, який переповнений зайвим непотребом. Човен нашого
серця впевнено сяде на мілину. Щоб плисти до світлого Христового
Царства, треба звільнитися від цих умовних «багатств». Тоді вітер
віри легко понесе вітрило нашої душі до Вічного Джерела. Перший крок,
який потрібно зробити, щоб вирушити у цю подорож, – якомога часті-
ше робити ревізію власного набутого «багатства», яке не дозволяє
нам рухатися вперед.

Господи мій, не дай обтяжіти моїй душі сумнівним багатством,
що тягне донизу.

20

Мт. 3, 1–11 СІЧеНь 17

Собор свв. сімдесяти апостолів. (4)
Прп. Теоктиста ігумена, що в Кукумі Сікелійській. п’ятниця

Того часу з’явивсь Йоан Хреститель і проповідував у пустині Юдей­ській.
Він говорив: «Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство». Це ж Той,
що про Нього говорив пророк Ісая: «Голос вопіющого в пустині: При-
готуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки Його». А той Йоан мав
одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж
його була – сарана й мед дикий. Тоді виходили до нього Єрусалим і вся
Юдея, і вся околиця йорданська і приймали хрещення від нього в річці
Йордані, сповідаючись у своїх гріхах. Побачивши, що сила фарисеїв та
садукеїв іде на хрещення до нього, він до них мовив: «Гадюче поріддя!
Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний
покаяння, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Ав-
раама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя)
дітей Авраама. Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не при-
носить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть. Я вас хрещу водою на
покаяння, а Той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний
носити Йому взуття. Він вас хреститиме Духом Святим і вогнем».

Йоан Хреститель – це людина пустелі. Фактично більшу частину сво-
го життя від прожив у цілковитому усамітненні, в молитві і вивчення
Писання. Що це за дивний спосіб життя, могли б запитати ми? Щодо
Йоана – це шлях приготування до місії і проповіді. Людина, яка хоче зба-
гачуватись духовно, мала б знаходити місце для того, щоб перебува-
ти в глибшій єдності з Богом. Увага, це не втеча від людей, не ознака
хворобливої самозамкнутости. Це радше нагода почути голос Божий,
пережити Його присутність. Хай ким є людина та в який час вона
живе, кожен має шукати можливости бодай інколи знаходити час на
духовну пустелю, внутрішнє перезавантаження. Щоб служити людям,
щоб займатися різними видами діяльности, спробуймо знаходити такі
хвилини, години, дні, коли були б тільки Бог і я. Навіть невеликий досвід
усамітнення подарує нам велику духовну користь. Для цього потрібно
спробувати. Теорія не працює. Засмакувати стан єдности з Богом на
самоті буде особливо корисно. Плоди того досвіду не забаряться.

Господи, допоможи мені не уникати нагоди пережити Твою при-
сутність в усамітненні.

21

18 СІЧеНь
Навечір’я Богоявлення. Свв. мчч. Теопемпта й Теони.
(5) Прп. Синклитікії Олександрійської.
Мт. 3, 1–11
субота

Того часу з’явивсь Йоан Хреститель і проповідував у пустині Юдей­
ській. Він говорив: «Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство».
Це ж той, що про нього говорив пророк Ісая: «Голос вопіющого в пус-
тині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки Його». А той
Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у се-
бе; їжа ж його була – сарана й мед дикий. Тоді виходили до нього Єру-
салим і вся Юдея, і вся околиця йорданська і приймали хрещення від
нього в річці Йордані, сповідаючись у своїх гріхах. Побачивши, що сила
фарисеїв та садукеїв іде на хрещення до нього, він до них мовив: «Га-
дюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть
же плід, гідний покаяння, і не гадайте, що можете самі собі казати:
Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може
розбудити (до життя) дітей Авраама. Сокира вже при корінні дерев:
кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь
кинуть. Я вас хрещу водою на покаяння, а Той, хто йде за мною, від
мене потужніший, і я негідний носити Йому взуття. Він вас хреститиме
Духом Святим і вогнем».

Цей короткий текст про те, як Хреститель проповідував у пустелі,
дуже символічний. Для семітів пустеля є місцем, де живуть злі духи.
Це образ відсутности життя, образ торжества смерти. Багато ман-
дрівників, заблукавши в пустелі, назавжди ставали її жертвою. Цікаво,
що християнське чернецтво заселювало в Єгипті значні частини пус-
телі, оживляючи її. Те, що раніше було знаком смерти, стало дивним
образом життя. У цьому і полягає зміст будь-якої проповіді – вона має
оживляти, будити, запалювати. Слово, яке звертається тільки до
розуму, не досягає своєї кінцевої мети. Воно має увійти в осердя люд­
ського духу. Минуло дві тисячі років з часів Хрестителя, а значення
його проповіді залишається те саме – щоб у висохлій пустелі людських
душ забили чисті джерела надії і життя.

Господи Життєдавцю, якщо мене накриє духовна посуха, зроби
мою пустелю оазою життя.
22

Мт. 3, 13–17 СІЧеНь 19

СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ. (6)
ХРЕЩЕННЯ ГНІХ.
неділя

Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб хреститися від
нього; але Йоан спротивлявся Йому, кажучи: «Мені самому треба хрес-
титися в Тебе, а Ти приходиш до мене?» Ісус у відповідь сказав до ньо-
го: «Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду». І тоді
він залишив Його. А охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось
розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов
голуб, і зійшов на Нього. І голос пролунав з неба: «Це Син мій любий,
що Його я вподобав».

Поява на річці Йордан особливого харизматичного проповідника була
не просто резонансною подією. Якби Йоан жив тепер, то його ім’я
не сходило б із перших стрічок новин. Люди масово йшли до Хрестите-
ля, щоб той здійснив над ними обряд очищення. Цей духовидець часто
відкривав людям, які заблукали, дорогу до себе. Але були й інші. Багато
приходило з цікавості або за компанію. Христос теж приходить до Йоа­
на. Подія хрещення Христа у водах Йордану ставить важливий наго-
лос на якості того, що ми робимо. Христос прийшов до Хрестителя
усві­домлено. Ця зустріч стала справжнім таїнством. У нашому житті
годі чекати чогось подібного за формою, а ось зміст може бути дуже
близьким до цього. Ми можемо надавати фактам нашого життя
особливої ваги, якщо трактуватимемо їх як маленьке таїнство діяння
Бога, і кожна зустріч може принести у наше життя особливу барву
незабутнього і глибокого досвіду.

Господи, очисти мою душу водою своєю живою.

23

20 СІЧеНь

(7) Тиждень 32-ий по Зісланні Святого Духа. Собор Св. славного
понеділок прор., Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана. Йо. 1, 29–34

Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось
Агнець Божий, який світу гріх забирає. Це той, що про Нього повідав
я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене.
І не знав я Його. Та я на те прийшов, водою хрестивши, щоб Ізраїлеві
об’явлений був Він». Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа,
що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над Ним. І не знав я Його,
але Той, хто послав мене водою хрестити, сказав був мені: Над ким по-
бачиш Духа, який сходить і над Ним перебуває, – той і хрестить Святим
Духом. І я бачив і засвідчив: Він – Син Божий». 
Йоан був особливою людиною. Сьогоднішнє Євангеліє дає цьому окреме
пояснення. Бо він бачив те, чого не бачили інші, і чув голос, який не чу-
ли інші. Здається, тут криється важлива духовна інтуїція: шлях віри
розпочинається лише тоді, коли Бог починає відкривати людині свої
таємниці. Бог теж бажає вибудовувати з людною особливі стосунки,
плекати їх, розвивати і скріплювати. Християни називають такий
процес «одкровенням». Тобі здається, що це занадто пафосно і не-
реалістично? Насправді, ні! Спілкування з Богом подібне до делікатної
педагогіки. Він бере нас за руку і йде поруч. Бог – той, що веде, Він зав­
жди поруч. На цьому шляху Він лагідно відкриває свої секрети. Важливо,
щоб, йдучи ним, людина відчула, що Бог живий. Він – не ідея і не мета-
фізичний монстр. А любляча і лагідна сутність, яка бажає ділитися
з тобою повнотою життя.

Господи, Учителю мого життя, будь завжди поруч зі мною.

24

СІЧеНь 21

(8)
Мр. 11, 11–23 Прп. Георгія Хозевіта. Прп. Домініки. Еміліяна ісп. вівторок

І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то ви­
йшов з дванадцятьма у Витанію. Наступного дня, коли вони виходили
з Витанії, зголоднів. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям,
приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї,
окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков. І озвавши-
ся, промовив до неї: «Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе!»
А учні Його чули це. І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм,
Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув
столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, а й не дозволив,
щоб хтось будь-що переносив через храм. Навчав Він їх і казав їм: «Хіба
не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви
з нього зробили печеру розбійників!» Почули це Первосвященнники
й книжники та й шукали, як Його погубити, але боялися Його, бо ввесь
народ подивляв Його повчання. Увечері ж вийшов поза місто. Прохо-
дивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня.
Тоді Петро, згадавши, каже Йому: «Учителю, дивися, смоковниця, що
Ти прокляв, усохла». Ісус же у відповідь сказав їм: «Майте віру в Бога.
Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не
сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що
каже, – то буде йому так».

Сьогодні дуже важлива євангельська тема. Ісус не бажає, щоб святиня
ставала місцем чиїхось бізнес-інтересів. Цього разу Він не проповідує
цим «бізнесменам», не каже, щоб вони цього не робили. А просто почи-
нає виганяти їх з храму. Зауважте, не тільки тих, що продавали, але
й тих, що купували. Провина була на двох категоріях людей. Чому Ісус
такий безкомпромісний? Мабуть, тому, що Єрусалимський храм через
бізнес-інтереси деяких людей перестав виконувати своє головне зав­
дання – освячувати людей. Це теж запитання до нас: як ми трактує-
мо Бога? Часто ми хотіли б, щоб Він був нашим банкоматом. Головне,
не забути: Бог на це ніколи не погодиться!

Господи й Боже мій, не дай думкам-міняйлам проміняти мою
душу на дешеві матеріяльні блага, прожени їх рішуче, як заполо-
нять її.

25

зміст

Вступ.......................................................................................................... 3

Євангеліє на щодень
Січень.......................................................................................................... 4
Лютий........................................................................................................ 36
Березень................................................................................................... 74
Квітень..................................................................................................... 109
Травень.................................................................................................... 147
Червень................................................................................................... 182
Липень..................................................................................................... 212
Серпень................................................................................................... 244
Вересень................................................................................................. 277
Жовтень................................................................................................... 311
Листопад................................................................................................. 344
Грудень.................................................................................................... 375


Click to View FlipBook Version