2225 365 dumok DEMO

Великого
бажайте

365

думок
визначних
постатей

УГКЦ

Львів
Видавництво «Свічадо»

2019

УДК 271.4–726.1
С 81

Упорядкувала
Тереза Ференц

Художнє оформлення
Бориса Великголови

С 81 Великого бажайте. 365 Думок визначних поста-
тей УГКЦ / Упор. Тереза Ференц. – Львів : Свічадо,
2019. – 160 с.
ISBN 978-966-938-282-5

У книзі зібрано 365 думок визначних постатей Україн­
ської Греко-Католицької Церкви. Це думки великих синів
і дочок Христової Церкви – як тих, хто вже прославлений,
блаженний, так і тих, хто ще в очікуванні на своє блажен-
не місце у сонмі святих.

Пропоновані думки вестимуть читача протягом року
під час його життєвої християнської мандрівки, служачи
прикладом для роздумів і наслідування. Їх ми взяли з пас-
тирських послань, проповідей, промов, наукових праць та
інших писань. Кожна думка цікава й актуальна сьогодні.

Це книжка для тих християн, хто шукає духовного вдос­
коналення, для серця, що шукає Бога.

Для широкого кола читачів.
УДК 271.4–726.1

ISBN 978-966-938-282-5 © Видавництво “Свічадо”, 2018

Батькам
їмості Надії та світлої пам’яті
отцю Роману-Ярославу Каспришинам
із вдячністю за витривання у вірі
під час тривожного часу підпілля
Української Греко-Католицької Церкви
і за християнське виховання
присвячую

Упорядник Тереза Каспришин-Ференц



Великого бажайте! ...Одушевлятися великим, висо-
ким і мати перед очима гідну мету – само собою під-
носить людину. …Людина росте зі своїми задумами
і своїми планами. Високі пориви її підносять, а низькі
і грішні похоті руйнують. Правда, не кожний вродив-
ся генієм і не кожному дав Бог довершувати спасенні
діла і повертати умовинами часу, немов коловоро-
том, але кожному дано бажати «великого», молити
Бога про те, помагати посильно у великих духовних
будовах, бо з дрібних цегол виростає гігант. Кожний
може чинити добре, а в кожному доброму є і велике…

Держись вічного життя! (див. 1 Тм. 6, 12).

(Із Послання Патріярха Йосифа (Сліпого) до духовенства й вір-
них УГКЦ «Великого бажайте», Маклаково, Красноярський край,
1957 р.)



Вступ

Блаженні чисті серцем

Щоб пізнати і вирішити навколишні проблеми, лю-
дина мусить мати чисте серце. Що серце чистіше,
то легше пізнати Бога. Гляньмо на життя святих:
вони приймали Бога і все навколо чистим серцем.
Святі були саме тими людьми, які усвідомили й по­
вірили, що вони покликані не просто жити, а жити
святим життям і являти своїм життям Бога.

(Із книги «50 Думок Владики Венедикта», Львів: Свічадо, 2018 р.,
С. 165.)

У тривожному часі безбожності ХХ-го століття один
із блаженних (відбуваючи покарання на важких не-
вільничих роботах) почув від наглядача: «Ми не так
потребуємо вашої праці, як ваших страждань»... Не
знав цей бідолашний атеїст, що страждання за ві-
ру Христову, за Його Церкву й свій рідний край –
це шлях до воскресення й прославлення. Апостол
Павло пише про те, що хто із Христом страждає, той
разом із Ним і воскресне. Такою тернистою дорогою
«свідчення» Христові «аж до краю землі» століттями
йшли праведні й святі учні Христові – вірні переслі-
дуваної Української Греко-Католицької Церкви.

У блаженствах, що їх нам виголосив Спаситель у На-
гірній проповіді, показано важливі засади для того,
щоб здобути християнську праведність-святість:
Блаженні вбогі духом …
Блаженні тихі …
Блаженні засмучені …

10 Вступ

Блаженні голодні та спраглі справедливости …
Блаженні милосердні …
Блаженні чисті серцем …
Блаженні миротворці …
Блаженні переслідувані за правду.

Це останнє блаженство Спаситель повторює двічі,
вважаючи його дуже важливим:

«Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити
та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи
мене ради» (Мт. 5, 3–11).

А далі обіцяє Господь небесну «нагороду»:
«Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на
небі…» (Мт. 5, 12).

Дорогий читачу!

Перед тобою – книга із мудрими словами тих, хто
був «чистий серцем» і «вбогий духом». Це думки ве-
ликих синів і дочок Христової Церкви – як тих, хто
вже прославлений, блаженний, так і тих, хто ще
в очікуванні на своє блаженне місце у сонмі святих.
Читаючи ці словесні скарби, роздумуючи над ними,
наслідуй їхнє праведне життя. Вони – як справж-
ні послідовники Господа нашого Ісуса Христа, хоч
часто були і в голоді, і в холоді, і в переслідуваннях,
і у в’язницях, і в засланнях, – усю надію покладали
на свого Творця. Несли вони разом із Христом свій
життєвий хрест, люблячи Бога й ближнього, проща-
ючи й благословляючи своїх кривдників.
Із думок (а їх 365!) цих достойних Авторів вчися
Божої мудрости, християнської ревности і відваги
іти за Христом. Вчись великодушно відповісти на
Господній поклик: ходи за мною, знаючи, що Спаси-

Блаженні чисті серцем 11

тель винагородить за це стократно. Благородні авто-
ри цих думок – «чисті серцем», тому вони «Бога по-
бачили», тому вони «радіють і веселяться», удостоїв-
шись «нагороди великої на небі».
Іди ж і ти їхніми слідами, щоб отримати таку ж
«нагороду» від Господа Бога.
Пропонуємо до щоденних роздумів по одній ци-
таті, що може послугувати як духовному вправлян-
ню кожного з нас, обтяжених буденними клопота-
ми, так і нашим внутрішнім, а відтак і зовнішнім
змінам, яких ми очікуємо і часто не знаємо, звідкіля
почерпнути натхнення і силу.
Та сама думка на кожного з нас може подіяти по-
різному, додати те, чого кому бракує: одному – відва-
ги, другому – стійкости у вірі, третьому допоможе
розвіяти сумніви, четвертому – знайти правильне рі-
шення у розв’язанні проблеми. Не дивуймося цьому,
адже знаємо, що Бог діє на нас через людей, зокрема
через тих, які вже відійшли до вічности й, віримо,
своїм праведним земним життям успадкували Його
Царство.
Отож, читаймо ці думки, роздумуймо, вправляй-
мося у своїх духовних поступах. А ця запропонована
книжка допоможе у цьому, ставши певним духов-
ним щоденником на рік. І побачимо, як за цей рік
для нас багато що зміниться.

Отець Іван Ференц,
сотрудник храму Воскресіння Христового у Львові,

цензор Львівської Архиєпархії
Української Греко-Католицької Церкви

12

Патріярх Любомир Гузар

(26.02.1933 — 31.05.2017)

13

Січень

1  Кінець одного і початок наступного року – це ду-

же важливі моменти в нашому житті. Люди по-різ-
ному до них підходять: дехто гучно святкує Новий
рік, інші (може, більшість) стараються проаналізува-
ти те, що було, і навіть відважуються трошки гляну-
ти в майбутнє.
Наш підхід, наш спосіб зустрічати кінець старо-
го і початок нового року повинно характеризувати
усві­домлення, що найважливіше поставити в центрі
всіх тих роздумів нашого Творця. Маємо насамперед
згадати, що доброго сталося для нас того року. Наш
підсумок повинен бути нагодою відчути близькість
нашого небесного Отця. Це наше відчуття, що Бог
близько до нас, є нашою вдячністю.

2  Роздумуючи над добротою Небесного Отця, над

бажанням у якийсь спосіб віддячитися Йому, щоб
прославити Ісуса, ми повинні з’ясувати, що можемо
від себе дати Йому. Думаю, що не треба гаяти часу,
видумуючи щось особливе. Принесімо те, що ви-
конуємо як обов’язок, і скажімо: «Ісусе, те, що маю
і можу, приношу Тобі». Я думаю, що цього достат-
ньо. Господь не очікує більше, як бажання від щиро-
го серця подякувати Йому, прославити Його.

3  Старайтеся бути справжніми людьми, бо це Божа

воля. Пам’ятаєте про Діогена, який серед білого дня
ходив зі свічкою і шукав людину? На світі дуже
мало добрих людей, які направду стараються бути

14 Патріярх Любомир Гузар

людьми. Бути людиною – це велика гідність, яку, на
жаль, ми не намагаємося розвинути.

4  Моя мрія – щоб в Україні якнайшвидше, хоча це

не станеться за рік чи за два, не залишилося люди-
ни, якій би не був представлений Ісус Христос. Це не
означає, що всі ці люди Його приймуть, що всі Його
визнають Сином Божим. Це їхня вільна воля. Але
важливо, щоби кожній людині був правдиво, згідно
з Божим об’явленням, представлений Ісус Христос
як воплочений Син Божий. Це наш ідеал.

5  Прихід на землю Сина Божого супроводжувало ба-

гато прикрощів. Ісус Христос – це Богочоловік, одна
Особа, яка має дві природи. Думаю, що з першої хви-
лини, коли людська природа здатна щось розуміти,
Ісус Христос усвідомлював, що Його життя буде пов-
не неприємностей і закінчиться трагічно.
Ми можемо замислитися і спитати себе: чому це
так? На мою думку, саме в цьому прихований зміст
Різдва. Прийнявши всі ці терпіння, – а їх було дуже
багато протягом життя, особливо коли Він уже діяв
як Учитель, – Ісус Христос хотів переконати нас у то-
му, що Господь Бог нас дуже любить.

6  Вечір у містечку Вифлеємі. Вулицями міста йшли

чоловік і жінка. Було вже добре видно, що жінка ва-
гітна. Це були Йосиф і Марія. Дехто з тих, що прохо-
дили повз них, люб’язно усміхалися, інші зверталися
до них з насмішкою. Йосиф стукав у різні двері, але
місця для них не було, їх не хотіли прийняти. Вони
вийшли за місто – і там прийшов у світ воплочений

Січень 15

Божий Син Ісус Христос. Дивне Боже Провидіння!
Не­легко нам його зрозуміти: Бог прийшов до людей
у дуже скромний спосіб.

7  Різдво Христове – це свято звільнення, велике не-

збагненне свято, бо в ньому для кожного з нас в особ­

ливий спосіб проявляється Божа любов. Тому не-

хай цей празник буде нагодою до глибокої радості,

до щирої вдячності Богові за те, що так сильно нас

любить...

8  Наступного дня після Різдва Христового є велике

свято – Собор Пресвятої Богородиці. Що означає «со-
бор»? Це сукупність усіх свят, можна сказати, усіх
благодатей, які одержала від Господа Марія з Наза-
рета. Упродовж року ми святкуємо різні Богородичні
свята, а сьогодні є Собор Богородиці – це немовби всі
ці свята сходяться в одне. І цього дня ми роздумує-
мо, який їхній корінь і яка причина цих свят.
Ми щойно святкували Різдво Христове, народжен­
ня воплоченого Божого Сина. А на день пізніше
свят­куємо Собор Його Матері, бо без Матері немає
наро­дження. Тому нині ми прославляємо Пресвяту
Богородицю як Матір воплоченого Божого Сина.

9  Сьогодні звертаємо увагу на постать святого пер­

вомученика Стефана…. В Єрусалимі утворилася хрис­
тиянська громада, яка збиралася на молитву і ста­
ралася здійснювати Божу науку у своєму житті.
Диякони були покликані до служіння, щоб допома-
гати апостолам у проповідуванні, але насамперед –
у благодійному, тобто церковному, громадському

16 Патріярх Любомир Гузар

житті. Також маємо прекрасний приклад благодій-
ности Церкви.
Диякон Стефан успішно проповідував, був благо-
дійником як усередині громади, так і поза її межами.
Одне слово, був активним членом громади. Вороги
християнства хотіли його позбутися, і їм це вдалося.
Його каменували, тому ми святкуємо пам’ять першо­
го мученика.

10  Святого Стефана можна назвати першим офі­цій­

ним свідком, який завершив своє свідчення муче-
ництвом. Найважливіше не те, що цей диякон був
каменований, а що він свідчив. І ця новостворена
церковна громада, яка щойно починала розвивати-
ся, була свідком Ісуса Христа.
Стефан був першою людиною, яка віддала жит-
тя за Ісуса Христа, він – мученик. В українській мові
слово «мученик» має одне значення – віддати своє
життя за Ісуса Христа. Але в грецькій мові і в похід-
них від неї це поняття звучить «мартіс», що означає
«свідок».

11  Сьогодні з нагоди Різдва Христового, приходу

на землю Божого Сина, спитаймо себе: наскільки ми,
які живемо у ХХІ столітті, є свідками новонародже-
ного Христа? Дехто може вважати свідченням віри
святкування, пов’язані з Різдвом – дарування пода-
рунків, колядування, Святу вечерю тощо. Проте суть
християнства полягає не лише в дотриманні церков-
них, народних традицій, а насамперед у свідченні
нашим життям.
Подумаймо про це, погляньмо на приклад свя-
того Стефана, ревного члена Церкви, який старався,

Січень 17

згідно зі своїм покликанням, якнайкраще свідчити
Христа. Просімо заступництва цього святого сьогод-
ні, щоб своїм свідченням ми утверджували самих
себе у вірі в Ісуса Христа, у Його прихід і перебуван-
ня з нами.

12  Святе Письмо говорить нам багато про те, що

Йосиф був вибраний покровителем, названим бать-
ком для Ісуса Христа. Подумаймо собі: Божий Син
звертався до нього, людини не такої святої, як Пре-
свята Богородиця, словом «тату», і це чули люди. Ісус
із ним працював, його слухав, поводився су­проти
нього як син.
Попри цю високу гідність, у Йосифа було багато
труднощів. Відповідальність, яку він мав, – це не була
якась безконечна, безперервна слава. Він був змуше-
ний пережити багато важких моментів. Одначе Йосиф
добре виконав завдання, яке йому дав Господь Бог.

13  У певний момент обставини склалися так, що

Йосиф мусив узяти Марію та Ісуса й утікати з ними
до Єгипту…
Ми живемо в час, коли в Україні є майже півто-
ра мільйона біженців. Ми вживаємо сьогодні слово
«біженці», а в сорокові роки минулого століття, під
час Другої світової війни, було поширене слово «ски-
тальці». Цей термін вказував на людей, що мусили
не тільки бігти, тікати, а й скитатися на чужині.
Подумаймо, яким є сьогодні життя сучасних ски-
тальців, що мусили з різних причин покинути свої
домівки, набуте майно… По-різному їх зустрічають:
в одному місці гарно приймають, а в іншому – не
з таким милосердям і розумінням… Подібно було

18 Патріярх Любомир Гузар

з Йосифом, Марією та Ісусом… Немає підстав дума-
ти, що у Єгипті з’явилися ангели й оголосили єгип-
тянам: «Увага: тепер у вас перебуває воплочений Бо-
жий Син, відповідно з Ним поводьтеся».

14  Святий Василій Великий – визначний святий,

який закарбувався в ментальності Східної Церкви
своїми заслугами, зокрема тим, що дав натхнення
для спільнотного монашества. Тому церковна спіль-
нота з давніх-давен зве його Великим. І, згадуючи
в коляді: «А той другий празник святого Василя…»,
виявляємо пошану до цього святого.

15  Надання імени в Старому Завіті і тогочасній куль­

турі було дуже важливим. Коли Господь Бог створив
Адама, то привів до нього всіх тварин, щоб той дав
їм імена, тобто щоб прийняв їх у посілість, узяв за
них відповідальність. Також Бог змінює чи дає імена
певним особам, щоб показати, що вони мають особ-
ливе покликання – життєве завдання.
Кожний із нас має якесь ім’я. Усі християни ма-
ють хресне ім’я (зазвичай святого чи святої, що ста-
ють нашими заступниками перед Божим престо-
лом), яке одержали під час хрещення. Що означає
те, що мене назвали? Що ми належимо Богові?

16  Господь Бог створив нас вільними. Що це озна­

чає? Дехто це розуміє так: Господь сотворив нас
вільними, ми можемо робити, що хочемо і що має-
мо право робити, але так вважати помилково! Тому
що бути вільними – означає свідомо чинити добро;
ми маємо право робити добро, це є в нашій природі.

Січень 19

Ми можемо (чинити зло – ред.), але не маємо права,
а можемо помилитися, впасти у гріх, образити Гос-
пода Бога й потрапити в неволю до диявола. Людина
не має права грішити, але має право робити добро.
Це основа її свободи. Однак свобода має свою ціну.
Це те, що ми можемо, але не маємо права робити
щось погане.

17  Вдавати, що все можу – це неправда, це брак по-

кори. Що можеш, те зроби, а чого не можеш, не бій-
ся зізнатися у цьому. Смиренномудріє – це перебу-
вання у правді...
Але треба ще бути обережним щодо того, як гово-
римо. Для прикладу: треба вміти сказати «ні». Якщо
справді не маю таланту чи сили, здоров’я до чогось,
треба вміти об’єктивно, чесно, спокійно відмовити.
Не тому, що я вас не люблю чи мені ліньки, а ціл-
ком з об’єктивних причин браку сил і здоров’я, бо
інакше це завдання занадто б виснажувало мене. Ін-
коли треба мати відвагу сказати: «Пробачте, не маю
сили», тому що смиренномудріє – це жити у правді.

18  Прихід Ісуса Христа на Йордан – це дуже важли-

вий, переломний момент. Бо впродовж усього того
часу, коли людина і природа були під владою гріха,
вони віддалялися від Бога. А коли Божий Син при­
йшов, вступив у ріку Йордан і освятив води, то роз-
почав процес повернення: людина і природа вже не
віддалялися від Бога, а навпаки, шукали, як набли-
зитися до Нього.
Ісус Христос прийшов, щоб освятити води, щоб
почати процес повернення людини до небесного
Отця, як було задумано під час сотворення.

20 Патріярх Любомир Гузар

На Богоявлення наш Творець в особливий спосіб
стає доступним для нас, а це – причина щирої радос-
ти для кожної віруючої людини.

19  У події Богоявлення, можна сказати, зібрана

програма всього життя Ісуса Христа, яка пізніше за-
вершиться Його смертю на хресті, принесеною за
наші гріхи, потім – воскресінням, поверненням до
небесного Отця.
Коли Ісус Христос вийшов із води – відкрилося
небо, Святий Дух злетів на Нього у вигляді голуба,
і з неба почувся голос: «Це Син мій улюблений, у Ньо-
му – моє вподобання». Ісус Христос не тільки звіль-
нив нас від гріхів – Він відкрив нам небо. Ми отри­
мали через звільнення від гріхів доступ до неба.

20  Сьогодні нам треба додатково усвідомити собі

одну велику правду, що ми співали: «Ви, що в Хрис-
та хрестилися, у Христа зодягнулися». Усі події, що
стосуються Ісуса Христа, стосуються і нас. Це не лише
свято спогадування того, що колись відбулося над
Йорданом. Це свято нашого хрещення.

21  Розповідь про часи Йоана Хрестителя перед при­

ходом Христа, підготовка до Його приходу – це не
суто історичні факти, з якими ми маємо ознайоми-
тися, а щось набагато більше. Ця підготовка була різ-
нопланова. Прийшов Йоан Хреститель, люди спо­ві­
даються, стараються здійснювати його проповідь
у своєму житті…
Кожний із нас мусить готуватися до приходу Ісу-
са Христа. Бо Він і сьогодні до нас приходить, відчи-
няє для нас двері до неба, шлях до небесного Отця.

Січень 21

Що нам конкретно треба робити, щоб підготуватися
до приходу Ісуса Христа? Ключове слово, яке повин-
но стати своєрідною програмою для кожного з нас:
«Покайтеся».

22  Ісус Христос посланий рятувати людський рід,

Марія, Йоан та апостоли – обдаровані, послані, щоб
робити, допомагати людям знайти дорогу до небес­
ного Отця. Але таке завдання мають не тільки вони –
кожний із нас, одержавши багато дарів, повинен ви-
користовувати їх не тільки заради власної вигоди,
а щоб могти послужити ближнім для здійснення
діла спасення.
Одержавши від Бога багато дарів, подякуймо Йому
за них і використовуймо їх, щоб наблизитися самим
і допомогти іншим наблизитися до небесного Отця.

23  Героїчне мучеництво є яскравим свідченням зрі­

лости віри членів нашої Церкви. Це духовний скарб,
з якого щедро черпають наступні покоління вірних.
Нагорода для мучеників – на Небесах, а тут, на
землі, мучеництво стає фундаментом, на якому зро­
стає Церква. Основоположними елементами у цьо-
му фундаменті є любов до Бога і ближнього, вірність
правді, вміння прощати кривдників, відчуття солі-
дарности з тими, що в потребі тощо. Патріярхат, збу-
дований на такому фундаменті, утвердиться навіки,
бо його визнає сам Господь.

24  Монашество – це щось особливе. Це передусім

свідчення певних вартостей – свідчення як приклад,
як взірець для християнської громади.

22 Патріярх Любомир Гузар

Монашество було від початків Церкви, є і буде
серцем християнського життя. Монахи – це люди,
які зобов’язуються радикально, дуже серйозно до-
тримуватися Божих заповідей, стаючи зразком для
інших. Їхня посвята Богові і ближньому є тим, що
робить Церкву духовно сильною.

25  Деякі жінки хотіли би бути священиками, єпис-

копами, мати владу в Церкві. Католицька і Право-
славна Церкви це відкидають. Однак це не означає,
що жінка не має місця чи завдання в Церкві. Як
читаємо у Святому Письмі, жінки по-різному допо-
магали божественному Учителю в місійних подо-
рожах, деяких із них вказано поіменно. Ми знаємо,
що в той час, коли Ісуса розіп’яли, жінки були там.
Вони не втекли – заявили своєю присутністю про
віру. А коли тіло Божого Сина зняли із хреста, вони
допомагали, щоби підготувати його до поховання.
Тож жінки, не маючи якогось спеціяльного сану чи
посади, дуже ефективно працювали.
Пізніше, після воскресення, Ісус Христос саме жін-
кам, зокрема Марії Магдалині, дав доручення: «Ідіть
і скажіть». Вони стали рівноапостольними, понесли
у світ Добру новину.

26  Святе Євангеліє Господа нашого Ісуса Христа...

Ці слова мають велике значення, збирають у собі
дуже важливу для нас правду. Більшість думає, що
слово «євангеліє» (у перекладі з грецької – «добра
новина») є суто біблійним, християнським понят-
тям. Це не цілком так. «Євангеліє» – слово погансь-
кого походження, яке означало «декрет римського
цісаря». Римські цісарі вважали, що видані декрети,

Січень 23

те, що вони кажуть, є для народу євангелієм, доброю
новиною, чимось приємним і позитивним, навіть
якщо воно каральне.
...Євангелист Марко каже: справжнє Євангеліє,
Добру новину може сказати тільки Ісус Христос, Син
Божий.

27  За допомогою християнської релігії ми набули

тих чеснот, які стали надійними підвалинами для
успішної розбудови суспільного життя. Розуміння
дару людського життя і його вартости загалом, почут-
тя лагідности і доброти у ставленні до ближніх, лю-
бов до правди, пошана до справедливости, здатність
стійко переносити труднощі, відсутність бажання
панувати над іншими, побожність – усі ці риси ста-
ли важливими прикметами вдачі нашого народу,
які майже незмінно збереглися аж до сьогодні.

28  Добрий священик любить книжку і намагаєть-

ся широко пізнавати різні аспекти людського життя
та діяння. Він має бути ерудитом не задля людської
слави чи самозадоволення, а для того, щоб могти
краще зрозуміти Божу і людську правду.

29  До нас скеровані такі слова: «Хто хоче спасти

свою душу, хто хоче осягнути мету свого існування,
повинен наслідувати мене – узяти свій хрест і йти
за мною».
Ми запитуємо себе: чи можливо для нас узяти
свій хрест, як зробив це Ісус Христос? Думаю, що ні.
Бо Ісусова любов, яка спонукала Його робити те, що
Він зробив, – видати себе на ганебну, болісну, страшну

24 Патріярх Любомир Гузар

смерть, – це справді щось таке, що далеко перевищує
можливості звичайної людини. Одначе я не думаю,
що Господь Бог від нас вимагає такої самої жертви.

30  Часто люди вважають, що всі, хто в монастирі, –

святі! Далеко не так... Монастир, добрий монастир,
взірцевий монастир – це не зібрання людей святих.
Це зібрання людей, які стараються бути святими. Ми
для того в монастирі, щоб освятитися. А якщо ми
перебуваємо в монастирі й намагаємось бути відпо­
відальними – не тільки одна чи кілька осіб, а й усі
мають таке загальне налаштування, щоб якнайкра-
ще сповняти свої духовні й інші зобов’язання – то це
добрий монастир.

31  Якщо глянемо на нашу історію, то побачимо,

що в ній було багато трагічних моментів, але нам
завжди вдавалося з того виходити і в якийсь спосіб
підніматися: наш народ переконаний, що це завдя-
ки Пресвятій Богородиці. Тому сьогодні згадаймо цю
нашу традицію, властиве нам київське благочестя
і дякуймо нашій небесній Покровительці за те, що
вона турбується про нас. Просімо її, щоб ми завжди
до неї горнулися, розуміючи, що вона є нашою доб-
рою Мамою, яка нас підтримує.

Зміст

Вступ. Блаженні чисті серцем...................................................9

Патріярх Любомир Гузар
Січень..........................................................................................13
Лютий.........................................................................................25

Преподобна Йосафата Гордашевська
Березень.....................................................................................33

Священномученик Григорій Лакота
Квітень.......................................................................................41

Священномученик Климентій Шептицький
Травень. .....................................................................................55

Священномученик Василій Величковський
Червень......................................................................................65

Патріярх Йосиф Сліпий, Ісповідник віри
Липень........................................................................................75
Серпень......................................................................................86
Вересень.....................................................................................95

Митрополит Андрей Шептицький, Праведний
Жовтень.................................................................................. 107
Листопад................................................................................. 117
Грудень.................................................................................... 127

Використані джерела.......................................................................... 139