2257 Zhyt poklykania DEMO

Комісія у справах освіти та виховання УГКЦ

У ПОШУКАХ
ЖИТТЄВОГО
ПОКЛИКАННЯ

Посібник
супроводу підлітків
та молоді в розпізнаванні
власного покликання

С :Ф

Львів
Видавництво «Свічадо»

2018

УДК 261.7
У 11

У пошуках життєвого покликання : Посібник супро-
У 11 воду підлітків та молоді в розпізнаванні власного покли-

кання. Серія «Формація підлітків та молоді». – Львів : Сві-
чадо, 2018. – 232 с.

ISBN 978-966-938-283-2

Матеріали практичних засад душпастирства, представлені у
цьому посібнику, допоможуть у християнському вихованні й супроводі
підлітків та молоді до розпізнавання свого життєвого покликання.
Життєво важливі рішення є викликом для сучасної молоді. Однією
з причин таких труднощів є брак супроводу і розпізнавання власної
життєвої історії, дарів, обмежень, потреб і мрій. У сучасних умовах,
коли перед духівниками та вихователями стоїть виклик практичної
виховної діяльності, посібник стане корисним для супроводу підлітків
і молоді.

Посібник розрахований для духівників та педагогів, однак може
бути корисним для широкого коло зацікавлених осіб, зокрема, для
молоді.

УДК 261.7

ISBN 978-966-938-283-2 © Комісія у справах освіти
та виховання УГКЦ, 2018

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................... 5

ПЕРЕДМОВА ............................................................................................... 6

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ...................................................................8
1.1. Що таке душпастирське служіння? ..........................................8
1.2. Оновлене душпастирське служіння...................................... 12
1.3. Душпастирське служіння та спільна місія......................... 16

2. ТЕОРЕТИЧНІ Й ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ДУШПАСТИРСТВА ..... 25
2.1. Зміст духовного супроводу......................................................... 25
2.2. Взаємодія у духовному супроводі .......................................... 31
2.3. Служитель душпастирства......................................................... 34
2.4. Особа, яка надає супровід............................................................ 38
2.5. Супроводжуваний............................................................................ 46
2.6. Розпізнання покликання............................................................. 49
2.7. Сценарій духовної розмови........................................................ 52
2.8. Практичні аспекти духовної розмови.................................. 55
2.9. Духівник................................................................................................ 65
2.10. Духовна розмова............................................................................ 68
2.11. Декалог слухання духівника................................................... 72
2.12. Ситуації зі співрозмовниками................................................ 74

3. ПРОЦЕС ДУХОВНОГО СУПРОВОДУ ............................................ 80

Етап I: Відкриття
3.1. Запрошення......................................................................................... 83
3.2. Самопізнання ..................................................................................... 90
3.3. Дані для самопрезентації ........................................................... 94
3.4. Молитовне читання Божого Слова ........................................ 97
3.5. Проект особистого життя (1)..................................................104
3.6. Особистий проект життя (2) ...................................................110
3.7. Особистий проект життя (3) ...................................................114

3

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

3.8. Сім’я кандидатів .............................................................................127
3.9. Особливі випадки ..........................................................................130

Етап II: Прояснення, поглиблення
3.10. Усвідомлення покликання.....................................................134
3.11. Дозрівання покликання ..........................................................139
3.12. Покликальні задатки ................................................................148
3.13. Покликальна придатність .....................................................155
3.14. Покликальні мотивації ............................................................163
3.15. Покликальні труднощі .............................................................170
3.16. Покликальна криза....................................................................175
3.17. Особистий інструментарій ....................................................181
3.18. Зріла особистість.........................................................................185
3.19. Негативні психологічні ознаки ...........................................189
3.20. Психічні хвороби .........................................................................191

Етап III: Прийняття рішення. Покликальний вибір
3.21. Вправи на визначення готовності.....................................195
3.22. Методи покликального вибору...........................................200
3.23. Рішення щодо покликання....................................................204
3.24. Ознаки правильного вибору.................................................220
3.25. Аналіз розпізнавання покликання ...................................222
3.26. Формуляр.........................................................................................227

4

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

ВСТУП

Матеріали, які ви тримаєте в руках, призначені для підго-
товки християн різних станів для служіння у сфері духовного
супроводу молоді в католицьких закладах освіти, а також поза
ними. Їх розробив для Конференції мирян Іспанії о. Хуан Карлос
Мартос, який належить до Місіонерського Згромадження Синів
Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії та є помічником Відді-
лу душпастирства молоді при Конференції мирян Іспанії.

Ці навчально-практичні тексти й поради будуть корисни-
ми для підготовки служителів (священиків, монашества та
мирян), задіяних у душпастирському служінні молоді в закладах
освіти. Також вони можуть зацікавити всіх християн, які здій-
снюють служіння у сфері виховного супроводу молоді, а також
у сфері формації дорослих. Особливо актуальними ці матеріали
видаються у світлі теми XV Звичайної асамблеї Синоду Єписко-
пів Католицької Церкви «Молодь, віра і розпізнавання покликан-
ня», що відбулася у жовтні 2018 року.

Сподіваємося, що ці тексти стануть вам у пригоді та бу-
дуть ефективним допоміжним засобом як в індивідуальній робо-
ті з молодими людьми, так і в праці з групами. Віримо, що зібра-
ні тут теми, питання та практичні заохочення допоможуть
вам сформувати уявлення про завдання, спрямовані на супровід
і мотивацію молоді. Що, у свою чергу, має спонукати ще глибше
відчути особисте життєве покликання до наслідування Ісуса і
допомагати в цьому всім, ким ви будете опікуватися.

Із даром молитви –
редакторська група

5

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

ПЕРЕДМОВА

Робочі нотатки з духовного супроводу молоді в закладах
освіти створені з метою забезпечення всіх, задіяних у душпас-
тирство молоді, інструментарієм, необхідним для служіння. Це,
так би мовити, «нотатки нашвидкуруч». Вони не містять ані
інформаційних даних, ані результатів якихось досліджень – хоч
і створені під їхнім впливом. Тому на початку доречно навести
певні коментарі.

• Мотивом для створення нотаток було бажання зробити
доступним для вас простий, сучасний і зручний інструментарій,
що підходив би насамперед для заклопотаних осіб, яким завжди
бракує часу для підготовки власних матеріалів. Особливо я брав
до уваги мирян, які зараз щораз більше долучаються до різних
форм душпастирства у Церкві.

• Ці матеріали розроблені на основі критерію відкритос-
ті щодо вибору ресурсів. Пропоную вам тексти власного дороб-
ку та запозичені з різних джерел. Передусім вони черпають на-
тхнення з «Директорії кларетинського опікунства», у скликан-
ні якої я брав участь і яка є доступною для вас за посиланням:
http://www.claret.org/es/cmf/formacion. Інші ресурси вказані в
примітках. Цілком можливо, що я не вказав якісь із них. Тому од-
разу щиро перепрошую, якщо когось цим образив.

• У процесі практичного застосування ці записи можуть
підлягати вдосконаленню, виправленню, доповненню, частково-
му чи повному відкиданню. Можливість послуговуватися ними –
це лише корисний початок, що завжди винагороджується. Ма-
теріали розроблені з дотриманням внутрішньої логіки, яка на-
дає їм єдності й зрозумілості. Їхня структура загалом така:

a. насамперед я визначаю окремі поняття сучасного
концепту служіння молоді, потрібні для очищення від

6

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

помилок, що часто-густо сховані «по кутках» наших
церковних осередків;
b. відтак окреслюю теоретичні й практичні аспекти
духовного супроводу;
c. далі наводжу схему процесу служіння на трьох етапах
(відкриття, заглиблення, прийняття рішення), надаю
матеріали до них;
d. на останок я розкриваю поняття, що стосуються
духовної розмови, які будуть мати для читача значну
практичну користь.

***
Бажаю вам натхненного служіння в цьому складному й ці-
кавому напрямку. Воно, відбуваючись у контексті сучасної епохи,
яку через холодність часом звуть «зимою» християнства, часто
не дає змоги пожинати плоди одразу. Однак вони, без сумніву,
зійдуть «навесні» нашої праці, як про це проголошують Пророки.

Заздалегідь вдячний за приязне сприйняття –
Хуан Карлос Мартос

7

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Що таке душпастирське служіння?

СКЛАДОВІ

Душпастирське служіння – це особлива й складна діяльність
всієї церковної спільноти. Через неї воно, у тісному взаємозв’язку
із загальною пастирською роботою, бере на себе завдання пробу-
джувати покликання, приймати їх, супроводжувати і надавати всім
покликаним відповідну підготовку до різних видів християнсько-
го служіння. У такий спосіб Церква створює умови для того, щоб
кожний християнин міг обрати – свідомо та вільно – свою дорогу
наслідування Христа відповідно до волі Бога щодо його життя.

Служіння в церковному контексті є елементом співпраці
Церкви з Богом, що має на меті пробудження покликань до
поглиблення віри та їхнього плекання аж до визрівання.

• Душпастирське служіння походить від свідчення віри. Це
не просто церковний обов’язок і не пропаганда. Боже по-
кликання поширюється через свідчення реального хрис-
тиянського життя. Саме воно є першим запрошенням
до того, щоб усі інші віднайшли й прожили своє духовне
життя. Тому кожен член церковної спільноти поклика-
ний на своєму рівні та, виходячи зі свого особливого цер-
ковного становища, стати «рупором» спільноти (прого-
лошення Слова Божого, Літургія й служіння милосердя).

• Душпастирське служіння має орієнтуватися на всі
покликання, якими Бог наділяє свій народ. Кожна
людина, як особлива, єдина і неповторна особа, наділена
особливим Божим покликанням. Глобальне християнське
покликання – покликання до святості – універсальне.

8

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

Водночас душпастирська робота має представляти всі
види покликань (священство, монашество, подружнє
життя, мирянське життя, місіонерство тощо). Тому в
душпастирстві треба уникати елітаризму, ігнорувань
чи недовіри, не вдаватися до поділів, применшення чиєїсь
ідентичності. Служитель душпастирства має бути
цілісним у своїх установках.

Душпастирське служіння має стати спільним компромісом
(див. Vita consecrata, 64), діяльністю всієї християнської спільноти
в її найрізноманітніших виявах (див. Нові прогнози для нової Європи,
§ 25 b). Тому воно потребує нового усвідомлення взаємної відпові-
дальності всіх щодо покликань, щоб усі відчули себе потрібними для
просування й підтримки душпастирства покликань, насамперед
у послідовному духовному житті – аж до формування справжньої
культури покликання (див. Іван Павло II, XXX Світовий конгрес.
Молитва за усвідомлене життя, 1993). Також у служінні важлива
активна співпраця пастирів, монашества, мирян, сімей і вихо-
вателів. Це забезпечить перехід від душпастирського служіння,
здійснюваного виключно одним «виконавцем», до цілісного розу-
міння душпастирства, що сприймається як спільна діяльність усієї
спільноти, де немає привілеїв чи делегування.

Відповідно, душпастирське служіння потрібно розуміти як
щось більше, ніж особливий обов’язок духовенства – це гло-
бальний вимір усієї пастирської місії Церкви. Звідси походить
обов’язок «одушевляти» й уточнювати вимір душпастирства у
всіх сферах (проголошення Слова Божого, Літургія і служіння
милосердя) та в усіх напрямках (дитячий, сімейний, виховний,
соціальний тощо), не зводячи його суто до сфери пастирської
праці серед молоді – навіть тоді, коли душпастирство віднайде
в ній своє природне привілейоване середовище.

Також важливо розрізняти душпастирське служіння зага-
лом та конкретно душпастирство покликань (до священства,

9

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

монашества тощо). Душпастирське служіння як таке охоплює
ширші завдання, аніж душпастирство покликань у вужчому
сенсі цих слів. Його місія полягає в розпізнанні, супроводі, ви-
хованні та формуванні покликання у кандидатів. Відповідно,
душпастирське служіння в Церкві включає в себе душпастир-
ство покликань. Усі вірні покликані залучатися до душпастир-
ства – проте не кожен може присвятити себе безпосередній
праці з кандидатами до семінарії або монастиря.

ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ

Цей розділ адресовано особам, задіяним у душпастирство,
з метою правильного визначення рівня їхніх знань і особистих
переконань щодо служіння у сфері душпастирства молоді.

Читання й засвоєння розділу

1. Уважно прочитай розділ. З’ясуй значення слів чи виразів,
які тобі не зрозумілі (або їхнє значення не випливає
з контексту). Потім зроби олівцем або маркером такі
позначки:
• Те, чого ти не розумієш (____?)
• Те, що видається зайвим (____±)
• Те, чого, на твою думку, не вистачає (+ і зазнач, чого
бракує)
• Те, що ти виокремлюєш як найважливіше з усього
(____!)

2. Визнач три аспекти, що є найважливішими в цьому
розділі особисто для тебе.

10

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

Запитання для праці в групі

1. Сформулюй три найважливіші аспекти концепції душ-
пастирського служіння згідно з визначенням, що фігу-
рує в цьому розділі.

2. Чи існує душпастирська свідомість у твоєму церковному
осередку (парафії)? Які причини цього? Чому важливо
розпочинати та не припиняти душпастирську роботу в
Церкві?

3. Згідно з цим розділом, хто має бути відповідальним за
душпастирську роботу? Про який тип покликань варто
особливо дбати: до монашества, до священства, до
шлюбу?

4. Що таке «церковне свідчення про Боже покликання
людини»? Чи християнському життю, яке характерне
для твого церковного осередку (парафії), притаманні
суттєвість, зорієнтованість на свідчення та очевидність?
Як покращити ці чинники?

5. Хто має бути першочерговим, привілейованим адресатом
душпастирського служіння – діти чи молодь? Чому?

6. Як досягти того, щоб душпастирське служіння було
справді включене до систематичної пастирської праці
твого церковного осередку (парафії)?

7. Чи душпастирство покликань та душпастирське служін-
ня молоді як таке є тотожними поняттями? У чому їхня
відмінність? До яких практичних наслідків це призво-
дить?

11

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

1.2. Оновлене душпастирське служіння

СКЛАДОВІ

На початку надзвичайно важливо оновити розуміння
«духовного компасу». Душпастирське служіння – це не просто
діяльність, яку ми покликані виконувати з тією молоддю,
яку приймаємо в своїх осередках (шкільних, студентських,
парафіяльних тощо). Ідеться також про своєрідну операцію,
яку потрібно здійснювати стосовно наших спільнот та самих
служителів душпастирства. Варто оновити як наше розуміння
душпастирського служіння, так і сприйняття реальності. Знову
виникає необхідність «перезавантажити» наш духовний компас
відповідно до оновленого образу мислення та перейти:

• від екстрених пастирських дій → до служіння, яке буде
звичним і послідовним вираженням материнства
Церкви та даватиме початок життю, сповненому сили
Святого Духа, Господа й Подателя Життя;

• від нав’язливої турботи про заповнення «прогалин» → до
турботи про всі покликання (або разом віримо у спільну
Церкву та діємо спільно й узгоджено, або ніхто нічого не
здобуде);

• від статичного концепту (форма покликання як «стиль
життя, обраний раз і назавжди») → до динамічного виміру
(життя у діалозі з Творцем та постійне розпізнання
знаків часу, пошук нових форм відповіді на Божий
поклик);

• від служіння, зведеного до наближених (деяких із тих,
які входять до нашої групи) → до глобальної духовної
пропозиції, спрямованої до всіх, бо Господь кличе всіх і

12

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

може це робити в той час, у тому місці та стосовно тих
осіб, щодо яких ми найменше цього сподіваємося;
• відізольованогодушпастирськогослужіння(паралельно-
го або протиставленого загальній пастирській роботі) →
до служіння, залученого до пастирської праці як виміру,
невіддільного від неї;
• від страху та боязливості → до радості й переконання в
тому, що сила Господа ніколи не покидає Його Церкву та
може перетворити «маленьке» зерно гірчиці на дерево,
де гніздитимуться птахи;
• від простого служіння, обмеженого власною інституцією,
до турботливої духовної опіки, наближеної та глибоко
шанобливої стосовно інших задля спільного служіння
Божому Царству;
• від душпастирського служіння, здійснюваного лише
кількома особами, → до такого, що стане покликанням
і завданням усіх (навіть за умови, що лише кілька осіб
будуть явно залученими до пробудження покликаних та
їхнього безпосереднього супроводу);
• від утоми й песимізму як звичної характеристики
діяльності → до простого, обнадійливого та креативного
християнського свідчення;
• від праці, що ідеалізує діяльність інституції та особи, →
до служіння, що реально пропонує досвід: «Ходіть та
подивіться» (див. Ів 1, 38).

ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ

Цей розділ адресовано всім християнам, задіяним у
душпастирське служіння. Він має на меті виправлення хибних
і занадто спрощених ідей щодо започаткування пастирської
праці з покликаннями та для формування нової ментальності,
на основі якої будуватиметься діяльність у цій сфері.

13

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

Читання й засвоєння розділу

1. Уважно прочитай розділ. З’ясуй значення слів чи виразів,
які тобі не зрозумілі (або їхнє значення не випливає з
контексту). Відтак зроби олівцем такі позначки:
• Те, чого ти не розумієш (____?)
• Те, що видається зайвим (____±)
• Те, чого, на твою думку, не вистачає (+ і зазнач, чого
бракує)
• Те, що ти виокремлюєш як найважливіше з усього
(____!)

2. На основі власного досвіду та критеріїв визнач у поряд-
ку важливості різні позиції, що фігурують у розділі, вихо-
дячи з яких планується сформувати нову ментальність у
сфері душпастирського служіння.

Запитання для заглиблення в роботу спільноти

1. Розділ педагогічно відображає і для кращого розуміння
акцентує на конкретних пастирських критеріях, які
варто брати до уваги. Чи достатньо в них виражено
першість Бога – Джерела покликань?

2. Чи, на твою думку, існує проблема вже застарілого
менталітету душпастирського служіння, який потрібно
виправляти, чи таке судження є дещо перебільшеним?
Обґрунтуй свою відповідь для подальших дискусій.

3. Визнач ті риси, яких, на твою думку, все ще дотримуються
в наших «негласних» пастирських директивах і які варто
було би змінити. Укажи ознаки, які на це вказують.

14

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

4. Запропонуй критерій, який надзвичайно важливо вклю-
чити до звичайної пастирської праці. Як зробити його
застосування ефективним?

5. Які наслідки спричинює брак покликань для служителів
душпастирства, спільнот, народу Божого? Як протистояти
цим наслідкам?

15

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

1.3. Душпастирське служіння та спільна місія

Спільна місія християн усіх станів у контексті пастирської
праці серед молоді сприймається як «виклик» і як «благодать»
водночас. Для забезпечення неослабної ефективності вона
вимагає від усіх постійної «внутрішньої перебудови». Така
«перебудова» передбачає перетворення і навіть певну «культуру
спільної місії». Йдеться про те, що, крім необхідності заповнення
прогалин та виправлення пастирських недоліків, необхідний
зовсім новий спосіб бачення та здійснення функції служителів
душпастирства в новій перспективі, яка характеризується
цілою системою правил, стилів поведінки і стосунків з іншими.
Наведемо дві осі, на які спирається спільна місія. Це пріоритет
місії та взаємна відповідальність.

1. Пріоритет місії

Місія – одна з основ існування Церкви та фундамент єдності
між християнами. Дуже важливо вміти розвинути на основі
досвіду правду, вміщену в словах блаженного папи Павла VI:
«Проповідувати Євангеліє – це щастя та покликання Церкви, її
найглибша риса ідентичності. Вона існує для проповідування
Євангелія» (Апостольське поучення Evangelii nuntiandi
(Проповідування Євангелія), 14).

Пастирські осередки не можуть і надалі залишатися
закритими в собі. Вони покликані відкритися для конкретно-
го молодіжного світу, роблячи дійсними спасительну, гумані-
зуючу та трансформаційну сили, наявні в людині. Поклика-
ні перебувати в присутності Христа, адже «доступ» до Нього

16

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

можна отримати й за допомогою конкретного осередку духовно-
го розвитку. Кожний, хто задіяний у душпастирське служіння,
має постійно пам’ятати про те, що проголосив II Ватиканський
собор: «Кожна Церква є місіонерською, а євангелізаційна праця –
це фундаментальний обов’язок Народу Божого» (Декрет про мі-
сіонерську діяльність Церкви Ad Gentes, 35). Аби пріоритет місії
став реальністю, потрібні наступні фактори:

1.1. Відновлення та пробудження спільного місіонерського по-
кликання. Перше завдання – це постійне натхнення до спільного
місіонерського покликання. Саме так набуває особливого сенсу
наше християнське покликання та наша діяльність. Необхідно
постійно нагадувати, що всі особи, задіяні у душпастирське слу-
жіння – миряни, священики, монахи та монахині – послані Іс-
усом Христом до сьогоднішньої молоді для її євангелізації, яка
здійснюватиметься тоді, коли молодь дозріє до вибору свого
християнського покликання.

Євангелізаційна місія – це не лише відчуття відпові-
дальності. Це Божий дар, який ми покликані з радістю прийма-
ти. Розвиток «апостольської активності народу Божого» (ІІ Ва-
тиканський Собор, Декрет про апостолят мирян Apostolicam
actuositatem, 1) вимагає утримувати пробудженою свідомість
місійного обов’язку в кожній людині та в кожному пастирському
осередку, постійно здійснюючи орієнтацію зусиль, енергії та
уваги до спільної місії.

1.2. Духовна ідентичність. Специфічне та пряме завдання
душпастирської праці – це справжнє служіння. Хто його здій-
снює, той і покликаний бути, крім аніматора, культиватором,
супровідником, вихователем, форматором і тим, хто супро-
воджує у розпізнанні покликань (див. Нові прогнози для но-
вої Європи, 32–37). Будучи масштабним, це служіння вимагає

17

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

особливої підготовки для адекватного представлення життя як
покликання до святості, а також демонстрації сенсу й цінності
різних покликань (див. Делегування душпастирського служіння
(DPV), 38).

1.3. Душпастирський проект. Не варто працювати експром-
том, розпорошуючи зусилля чи преференції відповідальної осо-
би чергового осередку. Також не варто працювати, виходячи з
позиції більшості. Ми покликані мати в розпорядженні певний
проект пастирської праці у сфері покликань, де окреслені всі
його аспекти: ключові суб’єкти, глибинні методологічні та ду-
ховні опції, засоби, служителі тощо. Проект пастирської праці
серед молоді ставить усіх перед загальноприйнятими установ-
ками, які покликані бути розробленими, оціненими, сприйняти-
ми, шанованими, виконуваними та поцінованими всіма. Ніхто з
нас не покликаний нічого робити навмання.

2. Взаємовідповідальність у місії

Усі ми – миряни, монахи і монахині, священики – покликані
бути активними учасниками місії, відповідальними за її
розвиток. Ми всі покликані розуміти одне одного та органічно
нести взаємну відповідальність згідно власного покликання,
дару, особливостей та служіння.

Доволі часто трапляється так, що миряни активно
співпрацюють із багатьма душпастирськими осередками. Але в
більшості випадків таких людей мало, і це одні й ті самі особи, які
служать усім. З іншого боку, пастирську діяльність переважно
задумує, спрямовує та організовує виключно духовенство. Тому
необхідність рішуче зорієнтувати себе на створення просторів
для взаємовідповідальності в місії передбачає п’ять факторів –
від творення спільноти до делегування обов’язків.

18

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

2.1. Християнська спільнота мирян, монашества та духовен-
ства. Мова йде не лише про утвердження організаційних мо-
ментів, які покликані надати імпульс місії в наших душпастир-
ських осередках, зводячи все до складання гарної програми чи
розподілу завдань.

Насамперед ідеться про створення цілої мережі євангель-
ських відносин, що ґрунтуватимуться на достатньо зрілих люд-
ських і християнських засадах. Задля цього потрібно підживлю-
вати безпосередні відносини між духовенством, монашеством
та мирянами на рівні людяності й віри, виходячи з парадигми
Євхаристії, щоб уникнути спрощення цих взаємин до простого
приятелювання.

2.2. Процес формування у спільній місії. У створенні нового
менталітету потрібно забезпечити шлях спільного формування
всіх учасників душпастирства з позиції взаємодоповнення. Це
фундаментальна і навіть стратегічна умова, покликана стати
одним із найбільших пріоритетів у програми пастирської діяль-
ності, щоб усі зусилля були спрямовані на реалізацію цієї мети
(див. Іван Павло ІІ, Апостольське поучення Покликання й місія
мирян, 57).

Таке формування не береться лише «з книжок», та, зрештою,
і не зовсім з них. Ми формуємося в житті й черпаємо знання з
самого життя. Тому важливо стимулювати формування заради
діяльності, тобто формуватися в житті та з життя. Це означає,
що в щоденному житті нас мають оточувати спільні дії, моменти
рефлексії, планування, реалізації та оцінювання, що взаємно
поділяються, ціняться та вирішуються.

2.3. Просування відповідальної педагогіки. У пастирських
осередках потрібно насамперед ввести й підтримувати
такий стиль праці й педагогіки, що допоможе залучити всіх
служителів до відповідальної участі в душпастирській роботі
серед молоді.

19

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

Найбільш «завантажені» служителі (зокрема представники
духовенства) покликані дбати про те, щоб не «зняти
відповідальності» з інших, зокрема – з мирян. Навпаки, варто
допомагати іншим відкривати своє покликання та можливості
служіння. Тому необхідно з більшою проникливістю розвивати
душпастирство, яке пробудить у осіб різних станів покликання
для різних завдань і служіння згідно спільної місії.

2.4. Стимулювання й створення джерел взаємовідповідаль-
ності. Одночасно необхідно сприяти тому, щоб постійна спів-
праця та участь усіх у місії були реальними. Взаємовідповідаль-
ність не зводиться лише до доброї волі. Вона покликана супро-
воджуватися конкретними виявами участі на всіх рівнях.

Тому варто створювати в цьому напрямку необхідне
підґрунтя та відповідний простір, а потім дбати про нього,
щоб взаємовідповідальність стала ефективною. Потрібно
максимально розширити різні засоби, якими б скромними
вони не видавалися, для поширення інформації, консультацій,
відповідних повідомлень у напрямку створення, реалізації та
моніторингу пастирських проектів.

2.5. Делегування обов’язків мирянам. Взаємовідповідальність
збільшується тоді, коли здійснюються конкретні кроки для
поширення й систематизації відповідальності стосовно мирян.
Це вимагає від духовенства подолання самодостатності,
духовної вищості, початкової недовіри, замість не написати
на те місце, якого вони заслуговують. Крім цього, мирянський
служитель душпастирства покликаний усвідомити своє
покликання та позбутися всіляких комплексів, за якими може
ховатися відсутність відкритості на оновлений «духовний
компас», про який ми вже сказали на початку.

Здійснення такої відповідальності в напрямку внутрішньої
спрямованості (Літургія та молитва, самоорганізація, освіта,

20

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

персоналізована опіка, досвід, преференції тощо) передбачає
найрізноманітніші відносини, що існують у напрямку зовнішньої
спрямованості – як у мирян, так і у представників духовенства
і монашества (сім’я та / або спільнота, активне соціальне та
політичне життя, робота).

3. Здійснення душпастирського служіння в спільній місії

Душпастирське служіння не може залишатися на манівцях
серед апостольських завдань. Досвід показує, що воно буває
відкинутим на другий план, навіть занедбаним. Часом душпас-
тирські завдання лише довіряють окремій особі без визнання
її статусу та сутнісно спільнотного характеру цих завдань. За-
безпечивши існування душпастирського служіння як проекту,
розглянемо його як сутнісно церковне служіння, що потребує
покликаних осіб, тобто осіб, наділених харизмою і конкрет-
ною підготовкою. Особистість служителя душпастирства чи
натхненника покликань вимагає інтеграції людських якостей,
християнського життя й теоретичної підготовки. Виокремимо
суттєві риси особистості натхненника покликань:

3.1. Душпастирська свідомість. Допомогти молодій особі
індивідуалізувати елементи свого покликання та розпізнати
його – важливе завдання. Воно полягає в служінні Слову
та спасительній діяльності Бога стосовно осіб, щодо яких
здійснюється супровід. Не розглядаймо цю роботу як важкий
«камінь» чи ношу – радше ми покликані бути захопленими тим,
чим ми живемо і що передаємо іншим.

3.2. Доступність, служіння й віддача. Натхненник має бути
доступним, оскільки молодь потребуватиме його ледь не
постійно. Він покликаний добросовісно відповідати кожному
своєю присутністю, підготовкою, діяльністю, заглибленістю та

21

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

належною опікою над молоддю в процесі розпізнавання нею
покликання. У цьому служінні він не має забувати представляти
всі наявні форми християнського життя (мирянське, священиче,
та богопосвячене в різних формах).

3.3. Відчуття посередництва. Натхненник покликаний
бути надзвичайно обережним і тактовним, щоб особа, якою він
опікується, була спрямована до Бога, Церкви й нужденних (а не
на його власну особу). Найкращий натхненник – це той, кого
з плином часу потребують усе менше, адже супроводжувана
особа досягає зрілості у своєму виборі.

3.4. Щирість і милосердя. Душпастирська діяльність вклю-
чає особисті взаємини з кожною молодою людиною. Вони є
неможливими без любові до того, кому ми намагаємося допо-
могти: «Про яку любов ідеться? Ідеться про дещо значно біль-
ше, аніж просто про любов педагога, – про любов справжнього
батька, мало того, про любов справжньої матері. Такою є лю-
бов, якої очікує Господь від кожного проповідника Євангелія,
від кожного будівничого Церкви» (Павло VI, Апостольське по-
учення Проповідування Євангелія, 79). Молоді люди прагнуть
відчути, що їхні натхненники в покликанні люблять їх любов’ю
Христа, бо ж тільки любов дає людям свободу, відвагу і щастя.

3.5. Реалізм. Натхненник визнає свою обмеженість. Він
знає, що може помилятися, вміє приймати й визнавати
невдачі, готовий здійснювати роботу над помилками. Він діє
не з позиції самодостатності, але з позиції скромності. Тому
намагається глибинно підготуватися у кожній окремій ситуації,
проконсультувати кожну людину зі щирою увагою та шукати
принагідні підтвердження своїх думок і дій, що базуються на
повазі, яку він щомиті покликаний демонструвати кожному,
хто до нього звертається.

22

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

3.6. Підготовка. Він покликаний володіти достатньою
кількістю знань і належним досвідом щодо духовної
проникливості, особистого супроводу, прийомів духовної
розмови, знання церковних критеріїв вибору покликання.
Натхненник має володіти набором ресурсів, які дозволять
йому визначити рівень доцільності, правильності наміру й
покликальної свідомості молоді, з якою він працює. Зокрема,
роботу в групі в цій галузі, треба визнати необхідністю
та надзвичайно важливим способом здобуття належної
підготовки.

ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ

Цей розділ адресовано служителям душпастирства молоді
з метою визначення рівня їхніх знань та особистих переконань
щодо душпастирської діяльності.

Читання й засвоєння розділу

1. Уважно прочитай розділ. З’ясуй значення слів чи виразів,
які тобі не зрозумілі (або їхнє значення не випливає
з контексту). Зроби олівцем стандартні позначки,
«формули» яких ми вже визначили раніше.

2. Визнач три найважливіші для тебе аспекти в цьому
розділі.

Питання для праці в групі

1. Визнач ще не досягнені завдання й цілі, необхідні, на
твою думку, в контексті душпастирської праці та спільної
місії щодо неї.
23

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ

2. Які конкретно завдання варто було б укріпити та про які
потурбуватися, щоб забезпечити можливість діяльного
душпастирського служіння та реалізації спільної місії?

3. Наведи аргументи на користь необхідності залучення до
спільної місії.

24

У ПОШУКАХ ЖИТТЄВОГО ПОКЛИКАННЯ