2155 Pohani_divchata DEMO

Originally published in English under the title:
Bad Girls of the Bible by Liz Curtis Higgs
Copyright © 1999, 2007 by Liz Curtis Higgs
Published by WaterBook Press
an imprint of The Crown Publishing Group
a division of Penguin Random House LLC
10807 New Allegiance Dr., Ste. 500
Colorado Springs, Colorado 80921 USA
«Beautiful to Me» by Don Francisco © 1981 New Spring Publishing, Inc.
(ASCAP) (a div. of Brentwood-Benson Music Publishing, Inc.)
All Rights reserved. Used by permission.
The contemporary story in each chapter is fiction.
The characters and events are fictional and
are not intended to parallel exactly the biblical story.

International rights contracted through Gospel Literature International
P.O. Box 4060, Ontario, California 91761 USA
This translation published by arrangement with
WaterBrook Press, an imprint of The Crown Publishing Group,
a division of Penguin Random House LLC

Львів
Видавництво «Свічадо»

2019

Переклад за виданням: Liz Curtis Higgs. Bad Girls of the Bible. WaterBrook
Press, 2007.

УДК 25-055.2
Г 46

This translation published by arrangement with WaterBrook,
an imprint of the Crown Publishing Group,
a division of Penguin Random House.

З англійської переклав
Остап Гладкий

Художнє оформлення
Христини Рейнарович

Видавництво спирається на
«Український правопис. Проєкт найновішої редакції»

Інститут української мови НАН України, 1999

Гіґз Ліз Кертіс
Г 46 Погані дівчата з Біблії : Чого вони можуть нас навчити /

Л. К. Гіґз ; пер. з англ. О. Гладкий. – Львів : Свічадо, 2019. – 304 с.

ISBN 978-966-938-291-7

Популярна американська письменниця розповідає історії деся-
ти жінок-грішниць із Біблії. Вона поділила їх на три категорії – жі-
нок, для яких зло стало стилем життя; жінок з поганим минулим,
які стали хорошими; і жінок, які зробили одну трагічну помилку. Ці
жінки переживають свої проблеми і конфлікти, мають слабкості, об-
меження та амбіції, знані і нам усім, приймають рішення, які часто
заводять їх у глухий кут. Одним словом — їхні історії нагадують ба-
гатьох сучасних жінок. Вони допомагають читачеві краще зрозуміти
і їх, і себе, й уникати осуду.

Для широкого кола читачів.

УДК 25-055.2

ISBN 978-966-938-291-7 Copyright © 1999, 2007 by Liz Curtis Higgs
© Видавництво «Свічадо»,
українське видання, 2019

Зміст

ВСТУП. Сигнал повороту ............................................................... 7
Визначити погане… .............................................................. 10

Усе про Єву ..................................................................................... 17
Полудень у Саду Добра і Зла: Єва ......................................... 31
Чого ми можемо навчитися від Єви? ................................... 50
Думки, які варто обміркувати добрим дівчатам ................. 52

Знудьгована до божевілля............................................................. 54
Погана дівчина при дворі фараона: дружина Потіфара ..... 61
Що ми можемо навчитися від пані П.? ................................ 72
Думки, які варто обміркувати добрим дівчатам ................. 73

Стовп громади ............................................................................... 75
Вона залишила своє серце у Содомі й Гоморі:
дружина Лота ......................................................................... 83
Чого ми можемо навчитися від дружини Лота?................ 100
Думки, які варто обміркувати добрим дівчатам ............... 102

Вмираючи зі спраги..................................................................... 104
Відома через місце, де перебувала, а не через своє ім’я:
Жінка біля криниці.............................................................. 112
Чого ми можемо навчитися від жінки біля колодязя?...... 125
Думки, які варто обміркувати добрим дівчатам ............... 127

Перший поріз найболючіший..................................................... 129
Насправді погана (дівчина) стрижка: Даліла .................... 136
Чого ми можемо навчитися від Даліли? ............................ 150
Думки, які варто обміркувати добрим дівчатам ............... 152

Надто щедра................................................................................. 153
Жадібна на хвилю, мертва навіки: Сафіра ........................ 163
Чого ми можемо навчитися від Сафіри?............................ 173
Думки, які варто обміркувати добрим дівчатам ............... 174

5

Стукаючи у двері раю .................................................................. 176
Піднялася, наче фенікс, з попелу Єрихону: Рахав............. 185
Чого ми можемо навчитися від Рахав? .............................. 198
Думки, які варто обміркувати добрим дівчатам ............... 199

Невпливові друзі.......................................................................... 201
У неї були великі погані очі: Єзавель ................................. 209
Чого ми можемо навчитися від Єзавель? .......................... 220
Думки, які варто обміркувати добрим дівчатам ............... 222

Не в ногу ....................................................................................... 224
Від сміливою героїні до гіркої: Міхаль .............................. 235
Чого ми можемо навчитися від Міхаль? ............................ 249
Думки, які варто обміркувати добрим дівчатам ............... 251

Я прошу вибачення...................................................................... 253
Вона стала улюбленою Господа, не промовивши ні слова:
Грішна жінка ........................................................................ 261
Чого ми можемо навчитися від грішної жінки?................ 275
Думки, які варто обміркувати добрим дівчатам ............... 277

ЗАКІНЧЕННЯ. Від поганого до доброго................................... 279

Навчальний посібник .................................................................. 281

Подяка .......................................................................................... 285

Розмова з Ліз ................................................................................ 287

Про автора.................................................................................... 303

ВСТУП

Сигнал повороту

Коли вона була доброю, вона була дуже, дуже доброю,
але коли вона була поганою, вона була жахливою.

Генрі Водсворт Лонґфелло

Руфі аж ніяк не очікувала цього. Його кулак просвистів
так швидко, що вона не змогла ні нахилитися, ні від-
вернутися вчасно. «Ні-і-і!» – її крик відбився від лобо-
вого скла Понтіяку, однак далі не поширився. У всякому разі,
хто б почув її на цій автостоянці? Тут, де навколо лише жер-
стяні банки і бродячі коти, вона навряд чи могла сподіватися,
щоби в таку пізню годину якийсь герой на білому Форді Мус-
тангу проїжджав би повз і врятував би її.

Гейден нахилився до вікна відкритого автомобіля, поти-
раючи свої пальці, немовби хотів сказати: «Це ще не все».
Ніби вона цього не зрозуміла. Наче вона не стежила за кож-
ним його кроком.

Руфі було дев’ятнадцять, але ніхто не вважав її дурнень-
кою. Окрім Гейдена.

Вона витріщилася на панель приладів і відчула, як її щока
розпухає, а біль тим часом досягнув її ока й уздовж носа діс-
тав аж до скроні. Її в житті ніхто ніколи навмисно не вда-
рив. Навіть у дитинстві її не били вдома й не карали ціпком
у школі.

7

Вона була доброю дівчинкою: Національне товариство по-
шани, державний хор, головний редактор газети в середній
школі маленького містечка. Ніхто ніколи не поривався вда-
рити Руфі, з причини чи без.

А зараз її вдарили, і то сильно. Повільно, сподіваючись,
що Гейден не помітить, Руфі порухала щелепою назад і впе-
ред, вдячна, що вона може рухатися.

Він фиркнув, очевидно, відчуваючи огиду до неї:
– Я нічого не зламав. Але міг би. А зараз посувайся або
забирайся!
Не такий великий вибір.
Та було ясно, що час для вибору вже позаду. Адже кіль-
ка тижнів тому вона вирішила провести ніч четверга в ніч-
ному клубі їхнього містечка, і вона добре знала, які чоловіки
ходили туди, і які жінки. Жінки, як я. Вона вирішила притяг-
ти Гейдена із собою додому. Саме притягти, оскільки він був
великий і п’яний. Надто п’яний, щоби думати, чи вона кра-
сива, чи ні.
Зараз її лице не виглядало красивим, у цьому Руфі була
впевнена. І вибору теж не було. Якщо вона вийде з автомобі-
ля, він може знову вдарити її. Якщо вона залишиться, то він
може поїхати, як маніяк, і врізатися її новим Понтіяком у те-
лефонний стовп.
Її нова машина. Та, яку він регулярно позичав, не питаю-
чи. Через яку вони саме зараз сварилися, і тому він її вдарив.
Вона перелізла на пасажирське сидіння, і водночас витяг-
нула ключ із замка запалювання, а тоді відчула, як її голова
починає пульсувати. Будь ласка… Не дайте мені знепритом-
ніти! Хтось. Хто-небудь. Поклавши руку на ручку дверей,
а потім обережно охопивши її пальцями, вона чекала на
свій шанс. Поки Гейден вмощувався на сидінні водія й рив-
ся у кишенях, шукаючи свої ключі, вона глибоко вдихнула,
а потім відчинила двері і ледь не впала на покритий гра-
вієм тротуар.

8

– Сідай у машину, Руфі! — гаркнув Гайден.
Вона відчула, як він метнувся схопити її і промахнувся.
– До-по-мо-жіть… – вона крикнула так жалюгідно, наче
кошеня, що просить молока. Незграбно випрямившись, Руфі
траснула дверима автомобіля, якраз тоді, коли Гейден знову
потягся за нею. Судячи з того, як він лаявся, вона ненавмис-
но притисла його пальці.
Можливо, не так уже й ненавмисно.
Тепер у неї була одна мета: знайти ключ від своєї квар-
тири серед дюжини інших на кільці, яке вона тримала у сво-
їх тремтячих руках. Біжучи до дверей, вона спіткнулася, коли
почула, як дверцята автомобіля відчинилися; і, нарешті, вона
знайшла ключ і встромила його в замок. Швидше! Швидше!
Замок клацнув, двері відчинилися, і вона впала біля вхо-
ду, схлипуючи з полегшенням. Потім повернулася, щоб за-
чинити їх, та спізнилася. Він уже просунув свою ногу у про-
хід і намагався протиснутися в будинок. Її серце провалилось
крізь лінолеум, і вона відчула, як жах огорнув її.
Гейден був вищий, ширший, старший і сильніший. А ще
неймовірно підлий. Чому ж вона цього не зрозуміла раніше,
не відчула у його поцілунках тієї першої ночі, не побачила
у його очах того першого ранку?
Його ненависть до неї була живою, накочувалася на ньо-
го хвилями.
– Ти що не розумієш? – він аж задихався від гніву. – Пон-
тіяк – мій. Ти – моя. Ця квартира – моя. Що б ти не робила чи
говорила, це не зміниться, Руфі.
Однією рукою він гучно захлопнув двері. Іншою рукою
сягнув до куртки і витяг пістолет.
Побачивши це, її серце зупинилося.
Його холодна посмішка сказала все, що їй потрібно було
знати.
– Нагору! – він вказав потворним чорним револьвером
на сходи, що вели до її квартири на другому поверсі. Її квар-

9

тири. Її! Вона заощаджувала і відкладала гроші, аби мати
своє, власне, місце. Для чого? Отже, усе це… це…

Усе це було намарно. Вона почала підніматися по сходах
вгору, з усіх сил намагаючись не спотикнутися, не заплакати,
не дозволити йому побачити, що крок за кроком він розри-
вав усе, що зробило її такою, як вона є: Руфі.

Визначити погане…

Мало хто з нас хоче бути поганою дівчиною. Руфі не була
поганою, вона була скривдженою. Але через кілька років,
зробивши злий вибір, серед яких і зустріч з Гейденом, вона
перестала бути доброю.

Дехто з нас спіткнувся об бунтарську молодість, або впав
у залежну звичку, або чомусь пішов з не тим хлопцем. Мож-
ливо, ми почувалися такими поганими, що вирішили, що
не достойні доброти; або подумали, що зайшли надто дале-
ко, щоб коли-небудь знайти дорогу додому; або ж виріши-
ли, що нам так сильно подобається наша улюблена вада,
що ми не збираємося від неї відмовитися – у жодному разі,
ніколи.

А деякі жінки навіть виставляють свою зіпсованість як
знак сміливости. Актриса Талула Банкід висловилася так:
«Якщо б мені довелося знову прожити своє життя, я б зро-
била ті ж помилки, тільки раніше».

Те, що таврує жінку як «погану», не змінилося з часів Єви.
Усе давно відоме: непослух, хтивість, незгода, жадібність,
гнів, брехня, перелюб, лінь, жорстокість, егоїзм, ідолопо-
клонство.

Зіпсованість, іншими словами – гріховність, необов’язко-
во має бути такою драматичною. Це може бути щось просте:
недобре слово, шепіт пліток, забуте прохання, безсоромна
поведінка, навмисно забута подія.

Ой!

10

Усе це вказує на серце, яке затверділо і спротивилося Бо-
гові. Хоча це і тимчасовий стан, та все ж становище скрутне.

Усі ми, до певної міри, були поганими дівчатами.
І щоб стати жінкою, ми прагнемо бути добрими дівча-
тами.
Однак мені важко навчатися в жінок, які роблять усе пра-
вильно. Я витрачаю свою енергію, порівнюючи, зазнаючи
невдачі і запитуючи себе: «Як їм це вдається?» Це пригні-
чує, навіть зводить з розуму. І навіть не наближає мене хоч
на один крок до Бога.
Отож я подумала, що нам треба приглянутися до жінок,
які багато помилялися. Мушу визнати, що їхні історії я ви-
вчала з почуттям власної зверхности, та згодом очі на лоба
полізли, коли побачила, як у мене багато спільного з тими
жінками.
Як це можливо, Господи. Я люблю Тебе, люблю Твій Світ, лю-
блю Твоїх людей… Як же я можу бачити в цих ницих жінках так
багато себе?
О, сестри! Наші гріхи можуть бути несподіванкою для нас,
але вони не є несподіванкою для Господа.

«Дороги людські в Господа перед очима, і Він вирівнює всі
стежки їхні» (Приповідки 5, 21).

Ходімо, отже, і зустріньмося із нашими двійниками, на
щастя чи на жаль.

Моє знайомство із цими десятьма поганими дівчатами
Біблії почалося десять років тому, коли я готувала серію по-
відомлень про відомих жінок у Святому Писанні для дер-
жавного християнського з’їзду у Луїсвілі. Як для дівчини, що
любить повеселитися, для мене це був найзмістовніший ма-
теріял, за який я коли-небудь бралася. Я смакувала кожною
соковитою хвилиною, проведеною за читанням Біблії і різ-
них коментарів. Не кажучи вже про огляд власного життя на
тлі їхнього.

11

Ой! Велика помилка. Рут була такою вірною. Естер була
такою мужньою. Марія була такою невинною. У мене нічого
такого не було.

Тоді я натрапила на Єзавель, і щось всередині мене клац-
нуло. Я ототожнювалася з її настирливою особистістю, я ро-
зуміла її потребу в контролі, я співпереживала її злісним
спалахам… і я була налякана, коли дійшла до її жахливого
кінця.

Гаразд, вона була поганою дівчиною, але – вау! – вона
таки навчила мене, чого не робити у моєму шлюбі! Саме тоді
зерна цієї книги були посіяні в моєму серці. Ці історії є у Бо-
жому Слові задля Його доброго задуму, і задля наших.

«Все Писання – надхненне Богом і корисне, щоб навчати, до-
коряти, направляти, виховувати у справедливості» (2 Тимо-
тея 3, 16).

З кого почати? З першої поганої дівчини: Єви. Звісно,
у зіпсованості мав десь бути початок.

Далі я знайшла трьох жінок, які були поганими до кісток:
дружина Потіфара, Даліла та Єзавель. Про цих жінок не за-
писано жодного доброго слова. Вони грішили без найменшо-
го натяку на каяття чи бажання змінитися, вони грішили із
задоволенням від самого поганого початку до гіркого кінця.
Оскільки ж вони були створені на подобу Божу, як і ми, ці По-
гані Дівчата не були прогнилі наскрізь. Вони лише так пово-
дились, і то дуже переконливо.

Інші три жінки були поганими у якийсь момент. Дружина
Лота, Сафіра і Міхаль є хорошим… тобто поганим прикладом
жінок, які зробили одну колосальну прикру помилку, одну
велику помилку, яка змінила їхнє життя і стала таким дзво-
ником, записаним для нащадків, що звучав протягом століть.
Ці три жінки, судячи з усього, вірували в одного правдивого
Бога на початку, та коли мусили зробити вибір – він був згуб-
ний для них.

12

І, нарешті, мої улюблені жінки – ті, які були поганими про-
тягом певного часу, але не впродовж усього життя: Рахав, жін-
ка біля колодязя, а також грішна жінка, яка своїми слізьми
омила ноги Ісуса. Так, усі вони вчинили багато гріхів у своєму
минулому житті, однак готові були змінюватися і бути зміне-
ними. Яка ж це радість спостерігати, як їхня зустріч з Богом
визволила їх для вічности!

Оскільки я люблю писати художні твори й оскільки хо-
тіла, щоб ці жінки ожили для всіх нас, то кожен розділ по-
чала із сучасного вигаданого переказу біблійної історії. Іме-
на були змінені, щоб захистити винну, але ви упізнаєте їхні
історії відразу.

Ви також можете впізнати і себе в цих оповіданнях. Я, без
сумніву, себе впізнала. Ті самі слабкості, ті самі спокуси, той
самий вибір і деякі ті самі сумні результати. Завдяки розпо-
віді Ліли з Далласа, Даліла вже ніколи не буде простою вирі-
заною фланелевою фігурою для мене. І Лотті зі Спірит-Лейку
змусила мене подивитись на мій будинок на фермі цілком
по новому, благослови, Боже, її обмануте серце і моє.

Нехай ці вигадані історії також промовляють до вас.
Без зволікання, рядок за рядком ми розглянемо реальну
історію жінки, як вона є представлена у Біблії, із багатьма ко-
ментарями «у стилі Лізі», щоб ви посміхалися, коли дізнава-
тиметесь, що змусило цю конкретну погану дівчину так по-
водитись. Не втрачайте свідомости, коли побачите приміт-
ки – це ж дослідницька робота, хіба не так?! Та я вважаю, що
зі Словом Божим слід поводитися дуже обережно, тому я до-
слідила понад п’ятдесят коментарів, виданих за останні двіс-
ті років, разом з десятьма різними перекладами Писання.
Кумедно, що старші вчені у всьому звинувачували жі-
нок і змальовували чоловіків як героїв. Новіші письменники
у всьому звинувачували чоловіків і описували жінок як
жертв, а чоловіків як нікчем. Істина лежить десь посередині,
отож цього я і добивалася: рівноваги й істини.

13

Як писала письменниця Елізабет Еліот: «Той факт, що
я жінка, не робить мене іншою християнкою, але той факт,
що я християнка, робить мене іншою жінкою»1.

А ось те, що ви можете не знати про мене, навіть якщо
прочитали будь-яку із десятка моїх книг: мій неймовірний
чоловік Біл є доктором філософії і спеціялізується на мовах
Старого Завіту. Він не тільки читає давньоєврейську Біблію,
а й розуміє її. Моторошно. Він ретельно прочесав мої руко-
писи щодо помилок у перекладі і тлумаченні. Ти можеш лег-
ше дихати, подруго, знаючи, що я не одна на цьому проєкті.

Ти також не самотня. У цьому і суть поганих дівчат Біб-
лії. Я хочу, щоб ти знала, безумовно і абсолютно, якою б не
була твоя історія, ти не самотня. Тут є уроки для всіх нас. Ко-
жен розділ закінчується чотирма уроками, а потім вісім за-
питань, які варто поставити собі і одна одній.

Поки я писала, тримала у своїй голові чотири типи чита-
чів: 1) колишніх поганих дівчат, які відкинули своє старе жит-
тя заради нового у Христі і щосили намагаються з’ясувати,
як і де вони «годяться» для Божої сім’ї; 2) тимчасово поганих
дівчат, що виросли в Церкві, відкинули свою відданість Богу
в якийсь момент ітепер бояться,що їх ніколи по-справжньому
не буде прощено; 3) досвідчених добрих дівчат, які хочуть
зростати у розумінні та співчутті до жінок, що їх оточують, і
які не були «християнами від колиски»; 4) цілеспрямованих
добрих дівчат, які продовжують думати, що є ще щось біль-
ше, але вони не впевнені, де його шукати.

Це саме те місце, дорогі. Приєднуйтесь!
Дізнайтесь, чого може навчитися жінка двадцять першо-
го століття, яка любить Бога, від стародавньої єгипетської
спокусниці, яка Бога не любила, – багато!

«Усе однаково всім приходить; одна доля: праведному та без-
божному, доброму й чистому та нечистому... Однаково і доб-
рому, і грішникові» (Проповідник 9, 2).

1 Elisabeth Elliot, Let Me Be a Woman (Wheaton, Ill.: Living Books, 1985), 52.

14

«Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим, щоб
кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи до-
бре, чи зле» (2 Коринтян 5, 10).

На завершення пригадаю, що кожна частина починається
вигадкою. Окрім того, Руфі – це я; і це маленький шматочок
мого раннього життя як поганої дівчини, і, так, писати було
дуже важко.

Моє життя стало ще набагато гіршим, перш ніж стати кра-
щим. Лише декілька довірених душ на землі знають, наскіль-
ки поганим. Ісус знає. Він знає кожен закуток мого серця. Він
знає, якою поганою я була, є зараз і буду перш ніж залишу цю
тимчасову оболонку й перейду до незаслуженої слави.

Та ось хороші новини: Він все одно любить нас.
Він так сильно любить нас, що поставить на наші стежки
людей, щоб вони привели нас до Нього, подібно як Він зро-
бив це для мене, Руфі, майже два десятиліття тому. Після ба-
гатьох років у пустелі, я була, як то кажуть, на кінці мотузки:
така пригнічена, що хотіла повиснули в петлі на своїй упер-
тій шиї, зробити будь-що, аби припинити біль від розчару-
вання і сорому.
У своєму прагненні до земних, тілесних задоволень, тоб-
то всього досвіду сексу, наркотиків і рок-н-ролу, який бага-
то хто з нас спробував, я виявила сумну істину: розваги і ра-
дість – це аж ніяк не однакові речі. Розваги, у кращому разі,
є тимчасовими, у гіршому – ризикованими, а навіть небез-
печними. Радість, з іншого боку, була таємницею, яку, зда-
валося, я не могла розгадати.
О, подруго! Коли думаю про несерйозні стосунки, роз-
тринькані долари, даремно витрачені роки, я знову і знову
відчуваю на смак той гіркий відчай. Я була жінкою без надії,
поганою жінкою за вибором і за обставинами, та перекона-
на, що якщо б я могла просто знайти «правильного чоловіка»,
то він врятував би мене від усіх моїх страждань.

15

Одного зимового дня 1982 року я зустріла такого «пра-
вильного чоловіка» – Людину страждань, того, хто добровіль-
но віддав своє життя, щоб мене врятувати. Мене! Грішну, не-
покірливу, бунтівну Рут Елізабет. Мої друзі Тім та Евелін, які
поділилися своїми серцями, обіймами та власним життям зі
мною, тепер поділились зі мною правдою: я була грішницею,
яка потребувала Спасителя.

Нарешті я зрозуміла глибину власної зіпсованости та ши-
рину Божої доброти, і таким чином я прийняла Його дар бла-
годаті обома руками. Так, я була Поганою протягом певного
часу, але не назавжди.

І, о Боже, я знайшла справжню радість.
З мужністю Рахав, смиренністю Грішної жінки, і цікавіс-
тю Жінки біля колодязя, поспішімо, мої сестри, і побачимо,
які благі вісті нашого Господа можуть чекати на нас на цих
сторінках.
Я обіцяю, що буду з вами на кожному кроці.

УСЕ ПРО ЄВУ

Чоловік має свою волю, а жінка має свій шлях.

Олівер Вендель Холмс

Коли вона була молодою, а вона завжди здавалася мо-
лодою, Евелін Вайтблум була переконана, що сад її
батька займає всю землю. Якщо там і були межі, то
вона їх не бачила. Безмежний сад на товстому килимі трави
був таким зеленим, що вітряного дня у Савані, коли волога
ставала щільною завісою, насичений відтінок галявини ра-
зив аж до сліз її блідо-голубі очі.

Лише тоді вона плакала, та це були несправжні сльози.
Чого б це їй плакати? Її життя було таким небесним, що
в ньому не могло існувати нічого іншого, окрім яскравих
посмішок.

Її першими спогадами було те, як вона разом з батьком
гуляла серед дерев шовковиці, з рясними темно-багряними
плодами. В одну мить її лице від носа до підборіддя ставало
фіолетовим, що неймовірно тішило її батька. Хоча їхній бу-
динок був одним із найстаріших в Історичному окрузі, і пе-
ред ним розлігся широкий парк Форсайт, та саме тут, у саду,
в оточенні квітів, які посадив батько, Евелін проводила біль-
шість своїх годин.

Батько називав його «Садом», немов би це слово внесене
в державний реєстр і мало писатися з великої букви; він був
його гордістю і радістю, які поступалися лише його любові до

17

доньки. Батько виявляв цю любов різними способами, серед
яких не останнє місце займала турбота про її добробут.

«Ти можеш робити це і це, але того робити не можна», –
так він часто наказував. Евелін піддражнювала свого батька,
кажучи, що він ставиться до неї з такою бережливістю, що
хтось може зробити висновок, наче він зробив її власноруч.
А він запевняв її, що якби це було правдою, то вона була б ви-
тесана із чистої слонової кости, взятої з найкращої тварини
у Божому царстві.

Було небагато речей, які мали більше значення для Еве-
лін, ніж любов її батька. Насправді вона не могла й подумати
про якісь інші речі. Він спланував свій сад, щоб догодити їй,
у цьому вона була впевнена. Запашний жасмин лоскотав її
ніс. Блискучі сині гортензії та жваво-рожеві мандевіли ваби-
ли її очі. Дерева, що вгиналися під тягарем груш і персиків,
абрикос і слив, наповнювали її рот своїми соковитими со-
лодкими плодами протягом більшости місяців у році. Велич-
ні, вищі від неї, папороті махали їй, коли випадковий м’який
вітерець дув із Антлантики, за вісімнадцять миль на схід.
Хоста облягала менші садові ділянки, а гліцинія розкладала
свої витончені вусики вздовж низьких цегляних стін, розді-
ляючи величезний зелений простір на зручні чверті, які схо-
дилися у центрі саду: в альтанці.

Евелін ніколи не бачила альтанки. Ніхто не бачив. Вона
була оточена високим деревостоєм дубів, старшими за час,
та іспанським мохом, який спадав важкою завісою, огорта-
ючи всю альтанку сіро-зеленим покровом. Як привабли-
во вона б не виглядала, її будь-що треба було уникати. Хіба
батько цього не казав? Насправді він говорив це не один раз,
застерігаючи, що для молодої людини була лиш одна при-
чина, щоб піти туди – шукати неприємностей. Неприємнос-
ті батько не описував, сказав лише, що це її зруйнує. Власне
вона стане «мертвою для нього», саме так він висловився, що
змусило її тремтіти від самої думки про це.

18

Єдине його пояснення: «Тому що я попросив тебе цього
не робити». Вона любила батька. Обожнювала його. Тож слу-
хатися його було легко. Та минулого тижня Еві підслухала, як
батько наказував Адаму, її кавалеру, за жодних обставин не
входити в альтанку, ні самому, ні особливо з його дочкою.

Еві. Так ласкаво кликав її батько.
Віднедавна й Адам нерішуче почав її так називати, і це
викликало в неї трепет. Вони були нареченими. Друзі хихи-
кали, коли вона промовляла це старомодне слово, а ще вони
хотіли знати, де діямант. Ще немає, поки вони офіційно не
заручені. А це відбудеться сьогодні ввечері під час її першо-
го балу.
Вона, байдикуючи, сиділа на кам’яній лавці в саду і рап-
том з тривогою зірвалася на ноги: «Бал!» Через кілька годин
відбудеться її формальний вихід у світське товариство Сава-
ни. «Хутко, дівчино!» Поспішивши м’якою травою до ґанку,
який видовжував будинок, вона кинула погляд на середину
саду, прикрашену мохом, а потім швидко відвернулася.
І чому б це хтось хотів наважитися зайти в альтанку? Там
не було живих запахів, чи приголомшливих кольорів, чи со-
ковитих смаків, які в достатку пропонувала решта саду. Дур-
на стара альтанка. Якщо батько хоче, щоб вона трималася
від неї подалі, то вона так і зробить. І Адам теж.
Кілька годин по тому, в її кімнаті, обклеєній шпалерами
із візерунком плюща бузкового кольору, її літні штани із пля-
мами від трави і вигоріла на сонці блуза поступилися місцем
сукні її мрії. Це не було її весільне вбрання, поки що ні, але
цілком могло ним бути. Застібаючи останній крихітний ґу-
дзик на шиї, вона затамувала подих і повернулася до дзер-
кала на весь ріст.
О-о!.. Сукня була вражаюча: білий муаровий шовк, най-
чистіший білий колір, який тільки могла знайти її швачка,
щоб він личив її блідо-кремовій шкірі й білявому довгому
аж до плечей волоссю. Це скромне вбрання, вправно пошите

19

для її стрункої фігури, буде мерехтіти при сяйві батькових
люстр, що звисають наче сонця-близнята у бальній залі.

Інші дівчата святкували свій дебют у музеях і приватних
клубах поблизу Історичного району. Ці заходи виглядали
значно розкішніше, із довгими списками запрошених. Нато-
мість прийняття Евелін – це скромна, але особлива зустріч.
Знать Саванни у білих краватках і фраках зібралася під дво-
схилим дахом будинку найзаможнішого чоловіка округу,
а дехто каже – і всього штату Джорджия. Всі будуть танцюва-
ти і куштувати надзвичайно смачну їжу.

Та Евелін про їжу навіть не думала.
Чоловік, відповідальний за все її життя, буде вести її по-
під руку і представить усьому світові, а зокрема одній особ-
ливій людині – Адамові Ману. Він був найкмітливішим уро-
дженцем Саванни, винятковим студентом, повним знань.
Своїм струнким атлетичним тілом, світлим волоссям і гар-
ною зовнішністю Адам Манн привертав увагу кожної жінки.
Та він не бачив нікого, крім Евелін Вайтблум. А вона ні-
кого – крім нього.
Для Евелін уже нікого не існувало з того часу, як вона
мигцем побачила відважне лице Адама, засмагле під сонцем,
що обпікало його, коли він вирощував гарденії для сімей-
ного бізнесу. Це лиш одне зі спільних зацікавлень, що роби-
ло їх ідеальною парою.
Їхня спільна любов до всього живого не обмежувалася ли-
ше рослинами – вони захоплювалися і світом тварин. Адам
завжди давав імена її домашнім улюбленцям, яких було без-
ліч, знав найкращі місця, де можна спостерігати за живими
істотами, чи то олень, чи черепаха. Коли вони рука в руку
гуляли зеленими парками Саванни: Монтерей, Ліберті, Тел-
фер, Оглеторпе, – то обоє відчували міцність своїх стосун-
ків, яка віддзеркалювалася у схвальних очах батька.
Адам був її найкращим другом, старшим братом, якого
вона ніколи не мала, і її майбутнім чоловіком – усе в одній

20

особі. За лічені хвилини вона побачить його у білому фраку
і знову закохається в нього. Усе в ньому було добрим, чистим
і правильним.

Уже вкотре, розгладивши свою сукню, вона взула нові-
сінькі шовкові танцювальні туфлі білого кольору без підбо-
рів, схопила маленьку сумочку, в якій не було нічого, окрім її
сподівань на майбутнє і рожевого гребінця, і пішла так тихо,
як тільки могла, довгим коридором до сходів.

Її батько чекав нагорі.
Адам стояв унизу.
У фойє арфіст чекав сигналу від батька про те, що його
дочка прибула й музика може початися.
Люстри сяяли. І вона, Евелін, також сяяла, як усередині,
так і зовні. Узявши батька попід руку, відчула радість і спокій.
«Тату», – прошепотіла вона, не сміючи сказати більше ні сло-
ва. Любов і гордість, що сяяли в його очах, неможливо було
знести, тому що вони робили її неймовірно щасливою.
Разом вони повільно пішли широкими кроками, його
чорні класичні туфлі поряд з її маленькими білими туфель-
ками, тоді як мелодійні звуки арфи кружляли довкола них,
і повна кімната друзів та доброзичливих людей підіймали
свої блискучі окуляри, щоб краще роздивитися їх. Однак єди-
ний, кого вона бачила, був Адам. Він стояв біля підніжжя схо-
дів, його очі у полоні її очей, і широко посміхався своїми рів-
ними білими зубами.
Лише одне слово могло описати усе це – рай.
За лічені хвилини її представили товариству, оголосили
про заручини під мелодію арфи,і свято офіційно розпочалося.
Евелін та Адам пройшли до центру бальної кімнати і, ледь
торкаючись плеча і талії, витончено закружляли на поліро-
ваній дерев’яній підлозі. Евелін помітила, що інші пари тан-
цювали так само, але вони тримали одне одного міцніше
і, здається, більше дотикалися. Хай там як, та це було не для
неї, не для Адама.

21

Евелін чула, якими словами називали її подруги, коли
вони думали, що вона не чує: «невинна», «наївна», «незайма-
на». Ці слова нічого не означали для неї.

Уже невдовзі – її батько не вірив у тривалі заручини – во-
на мала стати нареченою Адама. Насправді того ж ранку вона
практикувалася писати своє ім’я. Місіс Манн. Місіс Манн. Як
мило ці тонкі букви виглядали на цупкому поштовому папе-
рі. Місіс Адам Манн.

Її нове ім’я. Щоб звикнути, потрібен якийсь час.
Після декількох танців і численних привітань, Евелін по-
требувала свіжого повітря. Кімната вже була набита гостями
і срібними мармітами, наповненими делікатесами, яких во-
на так і не скуштувала.
Адам пообіцяв миттєво приєднатися до неї, щойно наллє
собі пуншу.
– Принести тобі щось поїсти, Еві? Ти голодна?
– Вмираю з голоду! – вона вдячно усміхнулася йому і ру-
шила через переповнену бальну кімнату, обережно омина-
ючи чужі ноги та лікті. Її погляд був спрямований на високі
французькі двері, цей благословенний вихід для втечі.
Дорогий Адам. Він принесе їй щось ідеальне, оскільки
знає, що її апетит такий же, як і її тонка талія. Це, без сумні-
ву, будуть свіжі полуниці у легких вершках. Вона розчинила
двері і закрила за собою, глибоко вдихнула духмяне вечірнє
повітря, вкотре оглядаючи сад.
Сутінки залили квіти неземним відблиском, розфарбо-
вуючи небо таким же блідо-ліловим кольором, як і розрив-
трава, що росла у мармурових горщиках біля її стіп. Обе-
режно, щоб не забруднити своє чисте взуття, ступаючи по
кам’яній плиті і траві, вологій від вечірньої роси, вона на-
вшпиньки попрямувала повз ділянку кизилових дерев до
улюбленої кам’яної лавки, чистої і сухої, наче хтось приготу-
вав її для неї і її чистої білої сукні.
Вона впала на лавку, задоволено зітхнувши.

22

– Пссс!
– Адаме? – Евелін оглянулася.
Було безглуздо називати його ім’я. Її наречений був над-
то простий, щоби грати в такі ігри. І це була гра, адже вона не
помітила ні душі у саду, навіть коли невидимий гість заси-
чав знову.
– Пссс! Евелін, сюди.
Принаймні він знав її ім’я. Вона озирнулася вліво, потім
вправо, а потім знову вліво і її ніс опинився навпроти буто-
ньєрки елегантно вдягненого чоловіка. Та це був не білий
фрак, а чорний. Гладенький чорний смокінг із сріблясто-
сірою жилеткою, галстуком і парадними рукавичками, увін-
чаний чорним шовковим капелюхом, позаду якого мерехті-
ли зірки.
Вона відхилилася назад, щоб краще побачити його, або ж,
щоб трохи відсторонитися від нього; вона не була певна,
чому саме. Він сів досить близько, як їй здалося, і дозволив
роздивитися себе. Важко було визначити його вік. Не моло-
дий, але й не старий. Можливо, тридцять. Його волосся та очі
були такими ж чорними, як його вбрання, а абсолютна білиз-
на його сорочки і відтінок його обличчя разили очі. Ледь по-
мітна щетина акцентувала лінію його міцної щелепи.
Лише Адама вона вважала красивим. І хоча цей чоловік
зовсім не подібний на її нареченого, вона не могла заперечи-
ти, що він був привабливий.
– Ти хто? – бовкнула вона, забувши про свої манери, по-
тім її підборіддя опустилося, а щоки вкрилися рум’янцем. –
Вибач. Ну… я тут живу, тому…
– Тому ти подумала, що маєш право запитати, – одним
довгим пальцем він злегка підніс її підборіддя. – І ти справ-
ді маєш на це право. – Його усмішка нагадала їй фотогра-
фію посмішки досить великого і лютого бенгальського тиг-
ра, який за кілька секунд до цього з’їв свого довірливого
дресирувальника-індуса. Саме так було підписано те фото.

23

– Отже, тебе звати…
– Девін, – його голос був низьким і рівним, без жодних
натяків на сичання. – Це гельське ім’я, зі старої країни. Воно
означає слуга2, – сказав він, знизуючи плечима. – Або поет.
Вибирай сама.
Усе, що вона хотіла, – це втекти звідси й опинитися у без-
печному місці, такому, як батькові руки. І де ж Адам? Вона
проковтнула слину, і вперше у своєму житті не розуміла влас-
них емоцій:
– Ти… з Савани, Девіне?
– Так і ні, – усмішка повернулася на його лице. – Ти мог-
ла б сказати, що я із кожної частини світу. Скажи мені, Еві,
ти не проти, якщо я називатиму тебе так? Чи твій батько
справді сказав, що тобі не можна сидіти під будь-яким дере-
вом у саду?
Вона засміялася, відчувши якесь полегшення у цій не-
зручній ситуації.
– Та ні, дурнику. Я можу сидіти під кожним деревом у са-
ду, під яким захочу. Але татусь сказав, що мені не можна си-
діти під дубами, що ростуть навколо альтанки посеред саду.
Він і справді так сказав, – вона відвела погляд, відчуваючи,
як її охоплює незвична сором’язливість. – Мені не можна на-
віть торкатися альтанки, – додала вона тихо, – інакше мене
це зруйнує!
– Зруйнує?! – Девін фиркнув зовсім не по-джентль-
менськи.
– Зруйнує, – вона рішуче кивнула. – Залишуся без жодно-
го цента. Принаймні я думаю, що батько це має на увазі.
Його сміх прокотився галявиною, неначе кулі на майдан-
чику для боулзу3.

2 В оригіналі гра слів: It means serp-ah, that is, servant, – що означає змій,
ой, слуга. (Прим. перекладача)

3 Боулз – традиційна англійська гра в кулі.

24

– Звичайно, ні! Твій батько любить тебе, дитино. Він не
зміг би навіть подумати обійтися так жорстоко зі своєю єди-
ною донькою.

Він повільно наблизився і поклав свою руку позаду неї.
Коли вона ледь торкнулася її попереку, дівчина здригнулася.
Чомусь вона була гаряча! Якщо б не її сукня, то вона могла б
обпалити її шкіру.

– Еві… ти сказала, що я можу називати тебе Еві, так?
Вона, приголомшена, кивнула. Її язик раптом став сухим
і товстим, так що вона не могла мовити й слова, навіть якщо б
від цього залежало її життя. І чомусь подумала, що саме так і є.
Одне лиш слово застрягло у горлі: «Ні… ні!»
– Правду кажучи, твій святий батько знає щось, чого ти
не знаєш.
Вона звела брови, все ще мовчки. Про що це Девін гово-
рить? Батько любить її надзвичайно і цілком. Усе, що потріб-
но було знати, він їй розповідав, і все, чого вона бажала, він
їй давав.
Гарний дім. Ідеальний майбутній чоловік. Чудовий сад.
Враховуючи те, що в саду була таємнича альтанка, вона
й подумати не могла, як сильно хотіла потрапити туди. Але
вона ж не хотіла, хіба ні?
– Дорога дівчино, як тільки ти увійдеш в альтанку, тобі
відкриються очі, ти побачиш те найважливіше, про що твій
батько знає, а ти ні. Поки що ні.
Нарешті до неї знову повернувся голос і вона піднялася:
«Ні! Я маю на увазі... Він знає?.. Ой! Я не знаю? Я… це озна-
чає, що…» Це була одна довга абсурдна фраза. Хто ж такий
цей Девін, що він може повивертати думки і зав’язати язик
у вузол так, що вона не мала жодного шансу його розплутати?
Він також встав і, здавалося, терпеливо чекав, поки вона
збере докупи свої думки. Його усмішка була незмінною, а на-
стирливі пальці знову торкнулися її спини, немов невидимо
просуваючи її уперед. Невже вона і Девін рухаються? Здава-

25

лося, що так, але в якому напрямку. Щохвилини її коханий
сад виглядав менш знайомим, тоді як останні промені сонця
кидали довгі тіні на галявину.

З того часу, як вони зустрілися, він ні разу не звів з неї
очей. Ці очі були повні знань – знань, які прискорили її пульс.
Це було єдине логічне пояснення тих дивних відчуттів під
грудьми.

Можливо, якщо б Девін поділився цими знаннями із нею,
то вона могла б також розповісти Адамові. Це було б якимось
особливим зв’язком між ними, секретом між чоловіком і жін-
кою. Так! Це б сподобалося її батьку, хіба ні? Щоб вона і Адам
знали те, що знає він.

– Що я знайду в альтанці?
– Щось дуже смачне.
Смачне. Гаразд, вона була голодною. Адам пішов, щоб
знайти щось корисне для неї, аби перекусити. А зараз цей Де-
він говорить, що він має щось для неї в альтанці. Можливо,
він доклав багато зусиль, щоб підготувати це. Девін не справ-
ляв враження людини, яка робила щось імпульсивно. Вона
не могла видатися неввічливою чи невдячною – не сьогодні.
– Щось дуже смачне, кажеш, в альтанці? Це фрукт?
Він усміхнувся тигрячою посмішкою.
– Воно точно таке ж солодке, як фрукт.
Таке ж солодке. Так, їй це б сподобалося. Як мило. Але за-
звичай від солодкого можна погладшати.
– Воно має багато калорій?
– Взагалі жодних калорій, – його голос був плавний, наче
пелюстки магнолії.
Ідеально. Але… як може щось бути добрим для мене, якщо
батько забороняє торкатися цього.
– Ми прийшли до альтанки, щоб дізнатись про це, Еві.
Вони були там.
Евелін навіть не усвідомлювала, що вони ішли повільни-
ми обережними кроками до серця саду. Безліч незвичних

26

емоцій, які неможливо було назвати чи описати, нахлинули
на неї. Не було часу, щоб виясняти всі ці емоції, не зараз, коли
вона була так близько до відкриття, про яке обіцяв Девін.
Лише завіса іспанського моху відділяла її від альтанки. Вона
майже торкалася дерев’яних опор, які примостилися біля жи-
вих дубів, що огорнули стару альтанку вічними обіймами.

Чому вона здавалася такою страшною на відстані? Зблизь-
ка ж виглядала затишною та привабливою. Девін відкинув
завісу, щоб вона краще побачила зелену альтанку, яка чекала
її на відстані кількох дюймів.

Її першим здивуванням було те, що вона не була на під-
вищенні, а немов запала в землю. І виглядало так, ніби вона
була тут від початку часів. Як чарівно! Девін першим спустив-
ся на три сходинки, показуючи дорогу до цегляної підлоги
з візерунком. Цеглини здавалися слизькими під його нога-
ми, і їй, на коротку мить, було цікаво, чи вони не забруднять
її біле шовкове взуття.

– Візьми мою руку, Еві, – він сказав це із галантною пиш-
ністю, – ти у цілковитій безпеці зі мною.

Вона була рада, що одягла довгі, білі рукавички, тому що
його рука була гарячою, майже палала: «Не дай мені впасти.
Татусь здере з мене шкіру живцем, якщо я порву це плаття».
Татусь. Щось смикнуло всередині, якесь відчуття, яке вона
ще ніколи не переживала і сподівалася, що ніколи знову цьо-
го не відчує.

Перш ніж вона змогла його зупинити, Девін схопив її
обидві руки. Вони стояли лицем до лиця, що не дозволяло
добре розглянути альтанку, а саме для цього вона прийшла
сюди. Там не було й сліду від їжі, ані стола, ані стільця, тіль-
ки вкриті лишайниками дерев’яні лавки, які облямовували
тьмяний інтер’єр.

Одним словом, це було розчарування.
Вона помітила, що смердюче повітря навколо неї става-
ло темнішим, тоді як затінені кути альтанки чорніли. Як не

27

дивно, температура у альтанці піднімалася. У Саванні в квіт-
ні деколи було і 27 градусів за Цельсієм, та тут було набагато
спекотніше, майже як у субтропіках.

Єдине, що вона чітко бачила у похмурому інтер’єрі, було
обличчя Девіна. Не зрозуміло чому, він виглядав красивішим
з кожною хвилиною.

Одним із тих відчуттів, які вона переживала вперше, було
побоювання. Вона бажала йти вперед й водночас прагнула
повернутися назад.

Їй не слід там бути.
Вона хотіла там бути.
Вона була там.
Це нове відчуття побоювання залоскотало її шию ззаду.
– Що саме ти хотів показати мені, Девіне?
Очікування зависло у повітрі. Вона відчувала, як воно
притискає її до цеглин потім до землі і врешті-решт до най-
темнішого центру землі.
Вона затамувала подих і разом з нею все у саду, в цьому
вона була певна.
Девін нахилився до неї, його повіки повільно опускалися,
а чорні очі так зваблювали, що наповнили її почуття до краю.
Вона ахнула, коли його губи торкнулися її губ.
Хай там що, воно тривало лише секунду і на смак було та-
ким солодким, як нектар жимолості в жарку літню ніч. Кож-
не її відчуття розквітло. Так тепло! Так ніжно! Так солодко!
Він спостерігав за нею, а вона намагалася зрозуміти все це.
– Це був поцілунок, Евелін. Хіба ти не рада, що послухала-
ся мене і зайшла в альтанку?
Альтанка! Вона справді це зробила, єдину річ, яку батько
просив ніколи не робити. Проте... нічого не сталося, чи не
так? Вона була жива і дихала. Насправді почувалася чудово,
від своєї білявої голови до гладеньких пальчиків на ногах. Та
швидкий погляд вниз підтвердив те, про що вона раніше тур-
бувалася: її колись чисте взуття стало коричневим від бруду.

28

А поцілунок, він був неймовірно смачним, набагато кра-
щим за звичайний фрукт, хоч і минув так швидко. Чи запа-
м’ятає вона його, щоб поділитися з Адамом цим солодким
відкриттям.

Адам! Евелін не подумала, щó Адам може подумати про
те, що вона опинилася в альтанці. Те, що вона не хотіла зно-
ву коли-небудь переживати, за мить нахлинуло на неї. Якщо
б потрібно було придумати слово, аби назвати це, то вона б
обрала слово «провина». Як на замовлення, із саду кликав го-
лос Адама.

– Еві! – він був уже досить близько. – Еві, – завіса з моху
піднялася, і там стояв її спантеличений наречений. – Еві,
ти ж знаєш, тобі не можна бути тут.

Вона кліпнула очима і на мить не могла сказати й слова,
лиш озиралася довкола з подивом. Девін пішов. Почекайте.
Можливо, Девін заховався у тіні. Але це не мало значення.
Адам був тут. Дорогий Адам. Їй потрібно так багато показа-
ти йому.

Поспіхом вона протягнула руку своєму нареченому.
– Ходімо, дорогий! Побачиш, що я знайшла. Воно таке
чудове.
Через мить він уже був поруч і стурбовано дивився на неї.
– Чудове? Про що ти говориш?
– Спробуй сам і побачиш, – вона, так само як і Девін, опус-
тила повіки і припала губами до Адама, який все ще стояв,
роззявивши рота. Коли Евелін знову відкрила очі, вона пиль-
но подивилася у великі голубі очі Адама і помітила щось,
чого вона раніше не бачила. Любов, довіру і ще дещо більше:
Адам виглядав настороженим і вразливим.
Здавалося, він не може говорити, не може дихати.
Вона відразу зрозуміла, що він ніколи не зможе чинити
їй опір. Сила, яку вона мала над ним, приголомшила її. Вона
поцілувала його знову, цього разу довше. Від сміливости, яка
текла в її венах, вона вся тремтіла. Вона запхала один тонкий

29

пальчик під акуратний метелик Адама і миттю розв’язала
його, потім почала розстібати крихітні ґудзики на сорочці,
дивуючись, що вони так легко піддавались їй.

Після трьох ґудзиків вона зупинилася, щоб перевести по-
дих. Що це коїлося з нею? Вона і Адам ходили плавати усе
минуле літо у купальниках і навіть про це не думали, а тут
раптом його гола шия стала для неї найзвабливішою річчю,
яку вона коли-небудь бачила. Вона мало не припала до неї
губами. Коли Евелін глянула в очі Адама, які ставали щора-
зу темнішими, вона зрозуміла, що «знання» Девіна починало
розростатися у Адамові, подібно як і в ній.

Мох, що звисав над входом в альтанку, заколихався від
легенького вітерцю, і тут із саду почувся глибокий голос.

Це був її батько.
– Адаме! – він шукав їх. – Де ти, Адаме?
Ой, татусь.
Її охопила паніка. Хіба вона раніше відчувала її? Евелін
почала незграбно защіпати ґудзики тремтячими руками.
– Де ти? – її батько був за декілька кроків від них.
Тепер не лише руки, а й усе тіло почало трястися. Її об-
личчя палало. Невже вона захворіла? Можливо, вона підхо-
пила щось від Девіна після того одного поцілунку. Її нудило.
Коли Адам подивився на неї, вона побачила, що він був не-
ймовірно червоний. Провина, яку вона зовсім недавно від-
чула вперше у своєму житті, тепер відображалася у сльозах її
нареченого.
– Еві, – прошепотів Адам, а його слова, здавалося, застря-
гли у горлі, – коли твій батько знайде нас, то суворо нас пока-
рає. Ти готова?
Вона насилу ковтнула і відчула щось подібне на страх.
– Т-так.
З великою неохотою Адам повернувся до східців, які вели
до саду.
– Сюди, сер, ми внизу…

30