2240 Hadson - DEMO

ПРО ЩО НАС ЗАПИТУЄБОГ



ТРЕВОР ГАДСОН

Львів
Видавництво “Свічадо”

2019

Переклад за виданням: Trevor Hudson. Questions God Asks Us. Struik
Christian Gifts, Cape Town, 2008.

УДК 27-29
Г 13

З англійської переклала
Оксана Мельник




Гадсон Тревор
Г 13 Про що нас запитує Бог / Тревор Гадсон ; пер. з англ.

О. Гладкий. – Львів : Свічадо, 2019. – 160 с.
ISBN 978-966-938-347-1
Замість того щоб завжди шукати відповіді у Святому

Письмі, Тревор Гадсон пропонує, щоб ми почали думати
більше над питаннями, які Бог ставить нам. Бог прагне дво-
сторонніх взаємин із нами. Такі взаємини вимагають діало-
гу – слухати і говорити. Запропоновані у книзі десять запи-
тань стануть відправним пунктом для глибокого діалогу між
Богом і вами.

УДК 27-29

ISBN 978-966-938-347-1 © Originally published by Struik Christian Media
under the title: Questions God asks us
© Struik Media Publishers 2003
© Three Streams Publishers Ukrainian edition
© 2019 Svichado Publishers Published by permission
of Three Streams Publishers
© Видавництво “Свічадо”, українське видання, 2019

Присвята

Деббі, Джоні і Марку,
за вашу велику любов, відданість і усмішки

а також
Йохану та Ґейлу,
за вірну дружбу упродовж довгих років.



Подяки

Як завжди, я у великому боргу перед широким
колом друзів та колег. Без дару їхнього досвіду,
знань і підтримки книги взагалі б не було. Хо­чу
оцінити по заслузі і сердечно подякувати:

Вероніці Ленґвідж, Фіоні Лі, Ренаті Тіріон і ці-
лій видавничій команді Struik Christian Books за всі
їхні старання, щоб ця книга побачила світ;

Лін Мейєр за те, що своїм вмінням працювати
з комп’ютером великодушно послужила для цього
письменницького проєкту;

Білу Мікеру, який і далі є моїм наставником
у служінні писати для простих людей;

членам і колективу Методистської церкви
Нортфілда, з якими я пліч-о-пліч живу і досліджую
ці питання вже багато років;

і, нарешті, Деббі Гадсон, щоденне життя з Бо-
гом якої втілює рідкісну відданість, цілісність і ре-
альність.



Зміст

Передмова............................................................... 11
розділ 1. Де ти?.........................................................15
Розділ 2. Де твій брат?.............................................27
Розділ 3. Що це в тебе у руці?..................................41
Розділ 4. Як тобі на ім’я?......................................... 55
Розділ 5. Що ти тут робиш?.................................... 69
Розділ 6. Чого шукаєте?.......................................... 83
Розділ 7. А ви, що кажете про мене: хто я?............ 97
Розділ 8. Бажаєш одужати?....................................112
Розділ 9. Чому ти плачеш?.................................... 126
Розділ 10. Чи знаєте, що я зробив вам?.................141
Посилання..............................................................156

9



Передмова

Чи замислювалися ви коли-небудь над запитан­
нями, які Бог ставить у Святому Письмі? Багато
років я якось пропускав їх повз свою увагу. Мож-
ливо, як і багато-хто, я гадав, що Біблія – це кни-
га відповідей. Вона служила мені для того, щоб
знаходити вирішення моїх щоденних труднощів
та дилем. Аж ось одного дня, декілька років тому,
я усвідомив, що міг розглядати Бога і Святе Пись-
мо не з того боку. Так, наче Бог сказав мені: “Тре-
воре, замість того щоб завжди запитувати про ме­
не, починай прислухатися до запитань, які я маю
до тебе”.

Це усвідомлення було переломним моментом
у моїй подорожі з Богом. Замість того щоб постій-
но шукати відповіді у Біблії, я став більше розду-
мувати над запитаннями, які ставить мені Бог.
І почав я насамперед з власного молитовного жит-
тя та роздумів. Далі я став ділитися ними з іншими
у малих групах, на реколекціях та в проповідях.
А одного дня вирішив піти далі і написати про них.
Ви тримаєте в руках продукт рішення, яке я при-
йняв декілька років тому.

Мені завжди було цікаво, чому Бог хоче нас
запитувати. На це може бути декілька причин.

11

Насамперед Бог прагне нав’язати з кожним із нас
взаємини, що передбачають спілкування. Один
із способів, як Бог показує це глибоке прагнення,
якраз і є Його запитання до нас. Це ті самі запи-
тання, які Бог ставив народові Божому на сторін-
ках Святого Письма. Коли починаємо чути їх так,
наче б вони були адресовані саме нам, ми отриму-
ємо розуміння того, про що Бог хоче з нами гово-
рити. Наші відповіді наближають нас до глибшого
єднання та близькости з Богом.

По-друге, Бог додає нам більшої гідности тим,
що дозволяє нам шукати відповіді на запитання,
замість того щоб самому дати готові відповіді. Не-
давно я прочитав, що зі 183 запитань, які було по-
ставлено Ісусові у чотирьох Євангеліях, прямо Він
відповів лише на три!1 (Я дам вам змогу з’ясувати,
які саме це були запитання!) Цей маловідомий
факт часто дивує людей, які вірять, що християн-
ство завжди дає нам чіткі відповіді. Очевидно, Ісус
міркував абсолютно по-іншому. Запитуючи нас,
Він хотів, аби ми знали, що Бог надає великого
значення нашим думкам і відчуттям.

По-третє, запитання мають значно більшу
силу аби перемінити нас, аніж прямолінійна від-
повідь. Особливо, якщо ці запитання від самого
Бога, який достеменно знає, про що запитувати.
Саме таким, без сумніву, був мій досвід відтоді,

12

коли я почав жити десятьма запитаннями з цієї
книги. Вони запросили мене подивитися у глиби-
ну серця з усією щирістю та відвертістю. Вони зму-
сили мене набагато реалістичніше відчути біль
і страждання нашого суспільства. Якимось чином
вони здатні проникати у моє життя з усією силою,
щоб перемінити мене зсередини.

Оскільки ви розпочинаєте подорож із читання
цієї книги, дозвольте запропонувати вам декіль-
ка думок, що можуть зорієнтувати вас. Ви поміти-
те, що є п’ять запитань із Старого Завіту і з Нового
Завіту також п’ять. Я вважаю, що усі ці запитання
ставив Бог, навіть і ті, що є у Новому Завіті. Моє пе-
реконання ґрунтується на тому, що Ісус з Назаре-
ту об’явив нам Бога в людському тілі. Пригадайте
Його слова: “Хто бачив мене, бачив Отця”. Звідси
випливає, що запитання, котрі Ісус ставив людям
у Євангеліях, водночас є і запитаннями, які Бог
адресує кожному з нас.

Ви також помітите, що кожен розділ завер-
шується частиною зі заголовком “Відповіді на за-
питання Бога”. Тут ви знайдете пропозиції щодо
того, як ви особисто можете дослідити Боже запи-
тання у контексті власного життя. Не забувайте,
що Бог прагне двосторонніх взаємин із вами. Такі
взаємини неможливі без слухання і спілкування,
або ж, іншими словами, без діалогу.

13

Я сподіваюся, що ці десять запитань стануть
відправною точкою для глибокого діалогу між Бо-
гом і вами.

І насамкінець, я сподіваюся, що ви зможете до-
сліджувати ці запитання разом з іншими людьми.
Коли ми ділимося нашим особистим досвідом за-
хоплення Божими запитаннями з іншими важли-
вими для нас людьми, у нашому житті може від­
бутися щось по-справжньому хороше. Щоб допо-
могти вам використовувати цю книгу для вивчен-
ня у групах, наприкінці кожного розділу є прості
запитання. Сподіваюся, вони стануть в нагоді для
ваших дискусій у групах.

Коли я шукав відповіді на ці запитання у влас-
ному житті, то потрапив у геть новий світ взаємин
і спілкування з Богом та сміливого апостольства.
Сподіваюся, що таке саме відбудеться й у вашому
житті.

розділ 1

Де ти?

Це перша дитяча гра, яку можу пригадати з влас-
ного дитинства. Коли я був маленьким, наша сі­
м’я мешкала у зовсім малесенькій квартирі. Поки
батьки були чимось зайняті, я знаходив собі схо-
вок. У мене не було надто багато варіантів. Іно-
ді я ховався під ліжком, або за диванчиком, або ж
у шафі з одягом. І де б не ховався, я чекав з надією,
що мою відсутність помітили. Для мене завжди
був особливим той момент, коли я чув слова мами
чи тата, які, наближаючись до мого сховку, гука-
ли: “Де ти?”

Здається, саме запитання глибоко заторкува-
ло мене. Я можу лише здогадуватися, чому саме.

Можливо, воно запевняло мене у справжній
любові батьків. Або ж тому, що воно давало мені
відчуття справжньої приналежности. Можливо,
просто приємно було усвідомлювати, що твою від-
сутність помітили. Я не знаю достеменно, яка була

15

причина. Усе, в чому я впевнений, – це те, що коли
мої батьки йшли шукати мене, запитуючи, де я,
моє серце наповнювалося радісним відчуттям і за-
доволенням. Маленьке диво, яким я втішався, за-
бавляючись у таку гру.

Перше запитання, яке Бог поставив у Свято-
му Письмі, було таким самим, як і запитання моїх
батьків. Воно з історії про сотворення світу, опи­
саної у Книзі Буття. Невдовзі після того, як наші
прародичі були сотворені, вони порушили одну
єдину заповідь, їм дану. Наслідки, безумовно, ста-
ли трагічними, близькість із Богом та людей одне
з одним враз була втрачена через відокремлення.
Адам і Єва позшивали листя смоковниці, щоб при-
критися один від одного, а від Бога вони захова­
лися за кущами у саду. Тоді ми читаємо ці прекрас-
ні слова, що глибоко закарбовуються у пам’яті:
“Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його
«Де ти?»”1.

Мені цікаво, як почувалися Адам і Ева, коли
почули поклик Бога. Чи були вони налякані, ду-
маючи, що Бог насварить їх і покарає? Зрештою,
вони ж мали знати, як сильно образили Бога. Чи
відчували вони щось схоже до того, що відчував я,
коли батьки шукали мене? Чи запитання Бога зму-
сило їх усвідомити, наскільки Він прагне їхнього
товариства? Я часто замислювався над цим. Моє

16

зацікавлення головним чином сформували моє
ставлення до Бога і те, як я живу вірою. Дозволь-
те мені поділитися з вами тим, що я маю на увазі.

Серце Бога, який шукає

Одного дня я слухав, як розповідали особисту
історію духовної мандрівки. Чоловік описував, як
після багаторічних пошуків у різних напрямках
він зрештою знайшов Бога. У мене виникли змі-
шані відчуття щодо його фрази “знайшов Бога”.
З одного боку, в його словах є правда. Ми і справ-
ді шукаємо Бога. З іншого боку, ми також і ховає-
мося від Нього. Та, попри все, Бог завжди намага-
ється знайти нас.

І це хороша новина з історії сотворення. Коли
ми ховаємося від Бога, Він йде шукати кожного
з нас, вигукуючи: “Де ти?”

Це запитання веде нас глибоко, аж до серця
Бога, котре шукає. Воно нагадує нам, що Бог зав-­
жди йде за нами у своїй любові. Ніщо і ніколи не
може погасити у Божому серці полум’я, що го-
рить бажанням перебувати в особистому зв’язку
з нами. Навіть коли ми заплуталися і геть заблу-
кали. Коли Бог питає нас, де ми, Він наче зверта-­
ється до кожного з нас зокрема: “Де ти? Я сумую
за тобою. Моє серце страждає через тебе. Я хочу

17

заново поєднатися з тобою. Я відчуваю біль че-­
рез відстань між нами. Я прагну твого товариства
і шукатиму тебе, аж поки не знайду.”

Чи спадало вам коли-небудь на думку, що це
те саме послання, яке Ісус об’являє нам про Бога?
У Святому Письмі є багато уривків, де Він це ро-
бив. Одна з моїх улюблених історій, яку Він розпо-
вів, є про жінку, що мала десять монет і загубила
одну. Пам’ятаєте, що вона зробила? Вона запалила
лампаду, взяла віник і почала підмітати.

Доки вона це робила? Доки стемніло? Ні. Доки
вона не втомилася? Ні. Доки віник не зносився?
Ні. Вона все підмітала і підмітала, аж доки не зна-
йшла втрачену монету. Вона підмітала стільки,
стільки було потрібно. Божа любов, яка шукає, не-
має меж. Жодних!

Ніщо і ніколи не може погасити полум’я
у Божому серці, що горить бажанням
бути в особистому зв’язку з нами.

Ісусова притча чудово ілюструє Боже серце,
яке шукає. Бог, як каже Ісус, подібний до цієї жін-
ки. Бог шукає кожного з нас, доки не знайде. Він
любить нас безмежною любов’ю, вічною любов’ю,
любов’ю, яка ніколи не відпустить нас. Бог пал-
ко бажає близьких взаємин із кожним з нас. Наші

18

серця були сформовані для цього божественного
зв’язку. Ось чому ніщо, крім близьких особистих
стосунків з Богом, ніколи не задовольнить наші
найглибші прагнення.

Знайдіть трохи часу для роздумів над цим за-
питанням – “Де ти?”

Дозвольте йому провести вас в глибину Божо-
го серця, яке шукає нас. Уявіть Бога, просто зараз,
як Він думає про вас у своєму постійному прагнен-
ні. Скупайтеся в сонячному промінні палаючої лю-
бови, яка витікає назустріч вам. Нехай її потужні
промені зігріють ваше серце. Якщо Божа любов не
здається вам реальною, попросіть Бога, щоб від-
крив вам це знання, але не у вашій голові, а в сер-
ці. Фредерік Бехнер гарно висловився на цю тему:
“Якщо ви ніколи не знали про силу Божої любо-
ви, то, мабуть, лише тому, що ви ніколи не питали
про неї – і тут я прагну насправді питати про неї,
очік­ уючи відповіді”.

Вийти зі схованки

Одного дня чоловік прийшов до лікаря, бо пе-
реживав важку і глибоку депресію. Лікар обсте-
жив його і виявив, що той у добрій фізичній фор-
мі. Отож він сказав чоловікові: “У нашому місті
є цирк, в якому виступає чудовий клоун на ім’я

19

Грімальді. Кожен, хто приходить на його висту-
пи, сміється. Чому б вам не зробити так само? Він
примусить вас сміятися і тоді ви почуватиметеся
набагато краще”. Пацієнт відповів: “Лікарю, це не
допоможе. Я – Грімальді”.

Багато хто з нас подібний до Грімальді. Ми
приховуємо те, ким є насправді. Ми ховаємося від
тих, хто нас оточує. Ми ховаємося від Бога. Іноді
ми навіть намагаємося сховатися від самих себе.
Ми ховаємося, бо переконані, що коли виявиться
правда про те, хто ми насправді, нас не приймуть.
З цієї причини більшу частину свого життя ми без-
перервно проєктуємо якусь картинку того, ким
насправді не є. За цими фасадами існує справжня
особа – справжній я, який часом так добре схова-
ний, що ми можемо навіть і не підозрювати, що
насправді він чи вона думає чи відчуває.

Ми ховаємося по-різному. “Вдягаємо” усміш-
ку, коли нам сумно. Намагаємося виглядати впев-
нено, коли нам страшно. Поводимося так, неначе
все під контролем, коли насправді все розпада-
ється. Ми вдаємо зацікавлення, коли насправді
нам байдуже. Висловлюючись у стилі розповіді
про Адама і Еву, ми приховуємо свою наготу фіго-­
вим листям удавання та обману. Не дивно, що на-­
ші стосунки з Богом та з іншими людьми часто
позначені сумною поверховістю та відсутністю

20

справжньої близькости. Лицемірні люди пов’яза-­
ні лицемірними взаєминами.

Боже запитання запрошує нас
вийти із схованки, зняти наші фігові листки

і стати справжніми.

Боже запитання запрошує нас вийти із схован-
ки, зняти наші фігові листки і стати справжніми.
Коли ми починаємо це робити, наші відносини
з Богом та з іншими покращуються. Дозвольте
мені пояснити, як саме. Коли ми стаємо перед
Творцем у простій щирості, від Бога приходить
відповідь, котра допомагає нам дізнатися, що нас
люблять. Нам дається знання, що нас приймають
такими, яки ми є. Як наслідок, нам уже не тре-­
ба вдавати. Ми можемо вийти зі своєї схованки
і будувати відкриті та вільні взаємини. Це визво-
ляє нас!

Цього навчила мене моя особиста мандрівка.
Я вперше вийшов зі схованки, коли був підлітком.

Йдучи одного вечора темною вулицею у Порт-
Елізабет, я поділився з Богом тим, що відбувало-
ся у моєму житті, добрим і поганим. Я молився:
“Боже, я віддаю Тобі ціле своє життя”. Після цьо-
го вечора мені ще не раз доводилося виходити зі
схованки. Кожного разу це виглядало так, наче

21

я відкриваю перед Богом ще один прихований
пласт свого життя. І кожного разу, коли роблю це
знову, я усвідомлюю, що відчуваю Божу любов ще
глибше, ніж до цього. Бажаю і вам досвідчити те
саме, коли ви відповідатимете на Боже запитання:
“Де ти?”

Зробити Божу любов реальною

Це запитання кидає нам виклик, спонукаючи
нас вчинити Божу любов реальною для інших лю-
дей. Зазвичай нас оточують люди, яким важко по-
вірити, що вони важливі для Бога. Дуже часто це
чоловіки та жінки, які багато страждали у своє-
му житті. Їхнє життя позначене шрамами утисків,
трагедій, відкинення, насильства, жорстокого по-
водження або якоїсь іншої форми глибокого зра-
нення чи образи. Їм здається, що Богові байдуже.
Це ті люди, за яких болить любляче серце Бога.
І вони потребують, щоб хтось у божественному
милосерді віддав тіло і кров, перш ніж вони змо-
жуть пережити Боже запитання, що виникає з лю-
бови: “Де ти?”

Як це відбувається? Історія, подана нижче, ске-
ровувала мої зусилля на пізнання того, як любити
людей, які завдають сильного болю. Це свідчення
Рене Елстон, яке вона подає у власній книзі “Спо-

22

тикання на шляху до віри”. Хоч у книзі описані
вкрай жахливі події, вона розповідає про набагато
глибші речі і призначена для тих, хто шукає зміс-
товного читання. У дитинстві Рене неодноразово
ґвалтував власний батько, співаючи христи­янські
пісні і промовляючи Господню молитву. Пізніше
її покинула мати, котра мала певні узалежнення.
Поверхова реакція християн на той біль, якого
вона зазнала, лише поглиблювали її відчуття від-
чуження та ізоляції. І тоді, коли вона майже роз-
чарувалася у християнстві, в її житті з’явився той,
хто зробив для неї Божу любов реальною. Так вона
описує цей досвід:

Своїм життям, своєю любов’ю, він вселив Божу
любов у мене. Він піклувався про мене, охоче
проводив зі мною час і огорнув мене в усій моїй
зламаній зневірі та сумніві. Він не дав мені гото-
вих відповідей. Насправді багато разів він вза­-
галі не давав мені жодних відповідей. Радше він
дозволив мені обходитися без них – цей дар не
описати словами. Він дав мені можливість за­
питувати, бути чесною і відвертою, переживати,
сумувати.
Я відчувала свободу бути незавершеною, недо-
сконалою. Я відчувала свободу плакати, тужити
за всім, що втратила. Я відчувала, як Бог любить
мене посеред усього цього шляху, що Він почув

23

мене, коли я плакала. Я відчувала цю любов че-
рез свого друга, я відчувала справді ніжну, терп-
лячу і невимушену любов.
Він зміг принести мені життя і надію. Він бачив
мою пустку, розбитість і апатію, і він увійшов
у неї, не намагаючись відмовляти мене від неї.
Він визнав мою безнадію і тоді тихо, без жодних
слів, вказав шлях до чогось більшого, ніж він сам.
Він вказав мені на весну, світло і життя, визнаю-
чи при тому зиму, темряву і біль у моїй душі.

Чи ви можете збагнути, як ми можемо зробити
Божу любов реальною? Коли ми перебуваємо по-
руч з тим, хто страждає, як той чоловік був поруч
з Рене, ми приносимо їм Божу любов. І тоді ми самі
досвідчуємо цю Божу любов ще глибше. А втім,
якщо ми не спроможні виявляти любов та при-
йняття подібне до цього, можливо, що ми й самі
все ще потребуємо пізнати Божу любов глибше.
Бо коли нас справді знайшов Бог, Його божествен-
на любов витікає природним чином у тому, як ми
ставимося до інших. Любити інших тією любов’ю,
яку ми отримали від Бога, рідко коли вимагає від
нас якихось зусиль.

24

Де ти? Бог прагне спілкування з нами віч-на-
віч. Тому Бог сам бере ініціативу, приходить до нас
і ставить це запитання. Поміркуймо про це. Ми не
розпочинаємо розмову з Богом з чистого аркуша.
Бог уже її розпочав. Ми повинні лише підтрима-
ти розмову, яка вже триває. Єдиний спосіб зроби-
ти це, відповісти на згадане запитання. І ось деякі
пропозиції.

Почніть розповідати Богові про все, що відбу-
вається у вашому житті у цей момент. Діліть-
ся з Богом своїми найглибшими прагненнями, ра-
дощами, смутком, соромом, страхами. Ви може-
те мені заперечити, що розповідати Богові про
все це – марнування часу. Звісно, Бог уже й так усе
знає. Проте наша мета не повідомити Богові щось
нове. Це радше спосіб вийти зі своєї схованки і на-
вчитися говорити з Богом відверто про все, що
відбувається у нашому житті. Така наша відвер-
тість допоможе нам досвідчити близькість у вза-
єминах із Ним.

Ви також, можливо, захочете відповісти на
виклик цього запитання. Як ми вже бачили, воно
спонукає нас вчинити Божу любов реальною. Бог,
якого ми зустрічаємо у Святому Письмі, шукає
кожну людську істоту, незалежно від того, ким

25

вона є і що вчинила. Кожній особі відведено особ­
ливе місце у серці Бога, який завжди шукає люди­
ну. Задум Бога щодо нашого світу в тому, щоб усі
люди про це довідалися. Особливо ті, які стражда­
ють і глибоко зранені.

Ви маєте виконати свою роль у здійсненні Бо­
жого задуму. Очевидно, що ви не можете простяг­
нути руку кожному, хто страждає. Проте у своїй
розмові з Богом можете запитати: “Кого Ти мені
доручив? Кому я можу принести Твою любов?”

Ще раз хочу нагадати вам: Бог прагне близь-
ких взаємин з кожним із нас. Нехай ваша готов-
ність перебувати у спілкуванні з Богом, відповіда-
ючи на Його запитання, відчинить двері до близь-
кости, що виходить за межі ваших найсміливіших
уявлень!

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ МАЛИХ ГРУП

1. Де ви перебуваєте зараз, саме в цей момент,
у своїх взаєминах із Богом?

2. Яким чином ви іноді ховаєтеся від Бога та лю­-
дей, що оточують вас?

3. Коли до вас уперше прийшло усвідомлення, що
Бог любить вас особисто?

4. Чи можете пригадати, завдяки кому Божа любов
стала для вас реальною? Як він/вона це зробили?

26