2295 Dyshpastr sluzhinia_DEMO

КОМІСІЯ У СПРАВАХ ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ УГКЦ

ШЛЯХОМ ДУШПАСТИРСЬКОГО
СЛУЖІННЯ В ОСВІТІ

ЗБІРНИК НАВЧАЛЬНО-ПРАКТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ
СЕРІЯ: КАТОЛИЦЬКА ОСВІТА

Львів
Свічадо

2019

УДК 27-46
Ш 69

Шляхом душпастирського служіння в освіті. Збірник навчально-практичних ма-
теріалів. Серія: Католицька Освіта. / Комісія у справах освіти та виховання УГКЦ. – Львів:
Свічадо, 2019. – 116 с.

Збірник містить основу початкової та елементи постійної формації для служителів душ-
пастирського супроводу всіх учасників освітнього середовища. Збірник складається з мате-
ріалів, які формують три етапи шляху послідовної підготовки до душпастирства всіх осіб ви-
ховної спільноти, збірник допоможе викладачам семінарій у підготовці власних навчальних
програм, а також запропонує матеріал для самостійної роботи семінаристів.

Матеріали збірника допоможуть оглянути широкі горизонти душпастирських турбот та
сприятимуть поступовій відкритості та гнучкості для реального служіння особі у її життєвих
ситуаціях і викликах, які можна зустріти у школі.

Посібник розрахований для викладачів семінарій, духовних ЗВО та шкільних духівників,
педагогів і зацікавлених осіб.

© Комісія у справах освіти та виховання УГКЦ, 2019

ЗМІСТ

ПЕРЕД ТИМ, ЯК ВИ ПОЧНЕТЕ ОПРАЦЬОВУВАТИ ЦЕЙ ПОСІБНИК....................................................................................5
Редакційна колегія

Розділ 1. ПАСТОРАЛЬНА ПРАЦЯ У СФЕРІ ОСВІТИ

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДУХОВНИХ СЕМІНАРІЙ .....................................................................................9
с. Христофора Буштин, СНДМ

Розділ 2. ФОРМАЦІЯ МАЙБУТНІХ ШКІЛЬНИХ ДУХІВНИКІВ

РОЛЬ ДУХІВНИКА В КАТОЛИЦЬКІЙ ШКОЛІ У СВІТЛІ ДОКУМЕНТІВ ЦЕРКВИ .................................................................15
Вікторія Марко

СВЯТЕ ПИСАННЯ У ДУХОВНОМУ ЖИТТІ МАЙБУТНЬОГО ДУШПАСТИРЯ ......................................................................21
о. Євген Станішевський

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТА ДУХОВНИЙ СУПРОВІД У КАТОЛИЦЬКІЙ ШКОЛІ ....................................................................................25
о. Олесь Будзяк

ВИХОВУВАТИ МОЖЛИВО...................................................................................................................................................................................28
о. Сандро Ферраролі, СДБ

МЕДІАВИХОВАННЯ У КАТОЛИЦЬКІЙ ШКОЛІ: ВИКЛИКИ І ЗАВДАННЯ....................................................................................44
о. Роман Гордій

РУХ «СПРАВЖНЯ ЛЮБОВ ЧЕКАЄ» ЯК ДУШПАСТИРСЬКА ПРОПОЗИЦІЯ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ І МОЛОДІ........................49
о. Олег Кобель

СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ У ШКОЛІ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ПОКЛИКАННЯ ДО БАТЬКІВСТВА..........................................................54
Ольга Глова

ПАСТОРАЛЬНО-ОСВІТНЄ СЛУЖІННЯ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКИХ СЕМІНАРИСТІВ У ШКОЛАХ ЛЬВОВА....................... 58
о. д-р Михайло Лесів

ДУШПАСТИРСТВО МОЛОДІ ЯК МІСІЯ ЦЕРКВИ.......................................................................................................................................62
о. Іван Глова

СЛОВА МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО ДО ВЧИТЕЛІВ, КАПЕЛАНІВ І СВЯЩЕНИКІВ................................. 68
c. Ореста Боршовська, СНДМ

Розділ 3. ЕЛЕМЕНТИ ПОСТІЙНОЇ ФОРМАЦІЇ ШКІЛЬНИХ ДУХІВНИКІВ

ДУХОВНА ФОРМАЦІЯ ВЧИТЕЛЯ......................................................................................................................................................................77
о. Ніко Туніч, СДБ

LECTIO DIVINA – БІБЛІЙНИЙ АСПЕКТ ДУХОВНОГО ФОРМУВАННЯ ВЧИТЕЛІВ....................................................................89
о. Іван Глова

ПРОЩІ ЯК ПРИКЛАД ДУХОВНОГО СУПРОВОДУ ОСВІТЯН.................................................................................................................93
о. Іван Глова, Ольга Глова

СОЦІАЛЬНА ДОКТРИНА ЦЕРКВИ СТОСОВНО ЕТИКИ УПРАВЛІННЯ ШКОЛАМИ.................................................................97
Етьєн Верхак

ПОКЛИКАННЯ І МІСІЯ ВЧИТЕЛЯ В СУЧАСНОСТІ................................................................................................................................107
о. Оноріно Пістеллато, СДБ

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ................................................................................................................................................................................................. 115

ПЕРЕД ТИМ, ЯК ВИ ПОЧНЕТЕ
ОПРАЦЬОВУВАТИ ЦЕЙ ЗБІРНИК…

Зверніть увагу, що він містить три частини (розділи). Вони відображають три етапи підготов-
ки духівника. Добре, якщо вона буде організована і здійснена поступово.

Підхід до підготовки та її структура
Перший розділ, «Пасторальна праця у сфері освіти», є прикладом розробки навчальної
програми для студентів духовних семінарій. Ця програма в адаптованому вигляді також може ви-
користовуватися у процесі формації священиків-духівників та інших служителів душпастирства
дітей і молоді (богопосвячених осіб і мирян). Питання, які охоплює програма, є базовими, аби роз-
почати формацію особи, яка відчуває покликання до душпастирського або близького до нього
служіння у сфері освіти.
Практичні нариси «Формація майбутніх шкільних духівників» об’єднані у другий розділ.
Їхня тематика суттєво важлива для компактного курсу робочих зустрічей. Такий курс має бути
спрямований на безпосередню підготовку особи до початку служіння в школі та контакту з учня-
ми і батьками, а також до першого знайомства з вчителями. Тому на цьому етапі з’являються пи-
тання для праці в групах та теми для навчальних проектів. Вони сприятимуть ефекту «open mind»,
тобто поступовій відкритості та гнучкості розуму для реального служіння і відкритості до будь-
яких викликів, які можна зустріти у школі.
Останній розділ, «Елементи постійної формації шкільних духівників», охоплює питання
душпастирства освітян. Ця тема свідомо розміщена на «третьому рівні», адже педагоги потребу-
ють зрілого душпастирського супроводу. Для цього духівнику знадобиться певний досвід пере-
бування у спільноті школи, спілкування з учнями і вчителями. Тут тематика «праці в групах» змі-
нюється на дискусійну. Дорослі й зрілі вчителі часто хочуть не лише чути відповіді на непрості
питання, але й разом із духівником шукати істину в кожній конкретній ситуації, що стосується
їхнього життя та покликання.
Увага до суті діяльності
Розпочинаючи цей шлях, варто постійно пам’ятати, чим суттєво є покликання Церкви, як його
окреслив Блаженніший Святослав: «Я хочу, щоб Українська Греко-Католицька Церква була постій-
ною рукою Божою, протягнутою до вас. Вона має бути усім тим, що сьогодні молодь потребує: по-
радою, духовною підтримкою, супроводом у важких хвилинах, доброю матір’ю, яка перш за все
любить своїх дітей»1 . І частку в цьому покликанні має кожен служитель душпастирства.
Водночас Блаженніший подає рецепти успіху, які стануть у пригоді кожному служителю
дшпастирства і кожній молодій людині загалом – особливо тоді, коли певний етап формування до
діяльності вже завершено.

1 Тут і далі цит. за: «Блаженніший Святослав: ми часто маємо спокусу опустити руки». Доступ: http://tvoemisto.tv/news/
blazhennishyy_svyatoslav_my_chasto_maiemo_spokusu_opustyty_ruky_79792.html [08.10.2018].

55

ШЛЯХОМ ДУШПАСТИРСЬКОГО СЛУЖІННЯ В ОСВІТІ

Бути собою. Не підлаштовуватися під різні схеми, які хтось хоче накинути. Бути віруючою лю-
диною. Лише той, хто черпає з Божої сили, може бути вільним і реалізовувати всі дари.

Не боятися свідчити про своє. Дуже часто нам закидають, що маємо комплекс неповноціннос-
ті. Ми соромимося того, ким ми є. Для того, щоб оцінити і зрозуміти своє багатство, свій скарб, свої
сили, треба не боятися про них свідчити, їх випробовувати.

Вчитися. Сьогодні українська молодь має дуже багато можливостей і нагод. Тому «вчіться,
брати мої, думайте, читайте».

Вчити іноземні мови. Зокрема і для того, щоби ділитися цінностями і культурою народу
України. Адже Йоганн Вольфганг фон Гете писав: «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти є люди-
ною». Нам не потрібно закриватися в собі, але відкритість завжди веде до вміння спілкуватися з
іншими.

Багато читати. Ніколи не треба думати, що ми вже все знаємо, навіть якщо здобули щось у
своєму житті. Зупинка в розвитку і в рості означає втрату всього того, що було здобуте до цього
часу.

***
Якщо духівник, який би досвід (початковий чи величезний) він би не мав, буде таким чином
ставитися до свого служіння, то він не лише зможе збагатити своєю присутністю сферу освіти, але
й віднайде там власну дорогу до творчого розвитку, реалізації покликання, внутрішнього миру та
щастя. Що, в результаті, й означає шлях до святості.

З даром молитви —
редакційна група

66

РОЗДІЛ 1

ПАСТОРАЛЬНА ПРАЦЯ
У СФЕРІ ОСВІТИ

ШЛЯХОМ ДУШПАСТИРСЬКОГО СЛУЖІННЯ В ОСВІТІ

Пояснювальна записка

Впровадження навчальної програми для підготовки шкільних духівників, а також для під-
готовки священиків, тим чи інших чином задіяних у душпастирство у сфері освіти, потребує спів-
праці з головою місцевої комісії освіти, а також із досвідченими християнськими педагогами та
особами, які вже мають досвід душпастирства у сфері освіти. Це базовий етап підготовки служите-
лів душпастирства у сфері освіти.

Питання, які можуть допомогти у аналізі місцевої ситуації перед запровадженням курсу
«Пасторальна праця у сфері освіти», мусять мати суто практичний характер.

1. Реальний стан душпастирства у сфері освіти на наших теренах. Чи (і яким чином) організо-
ване душпастирство учнів, батьків, вчителів, керівників закладів освіти?

2. У скількох школах і де реально надається душпастирський супровід і для кого?
3. До скількох шкіл і куди священики запрошені та приходять лише на свята?
4. Чи зібрано статистику щодо вчителів-християн на наших парафіях (парафії) та їхні контакти?
5. Чи існує / реалізовується (і наскільки) можливість проведення душпастирських заходів:
з’їздів, прощ, семінарів, тренінгів, святкувань тощо?
Впровадження програми, як такої, на першому етапі охоплює самих семінаристів. Але відпо-
відні навчальні модулі за даною програмою можуть також бути підготовлені як для духовенства
(в рамках постійної формації та підвищення рівня знань у цій темі), так і для монашества та мирян,
які хотіли би брати участь в організації душпастирства у сфері освіти (або вже мають у ньому свою
частку).
Щодо особи викладача, то він має володіти знаннями та досвідом у сфері пасторального
богослов’я, педагогіки, духовного супроводу. Мати навички організації пасторальної праці у сфері
освіти, принаймні в межах своєї парафії. Ставитися до цього із зацікавленням та вміти аналізувати
актуальні виклики та перспективи, наявні у педагогічній сфері.

88

Розділ 1 / ПАСТОРАЛЬНА ПРАЦЯ У СФЕРІ ОСВІТИ

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДУХОВНИХ СЕМІНАРІЙ

Вступ

Представлена робоча навчально-практична програма нормативної дисципліни «Пасторальна
праця у сфері освіти» була розроблена у 2018-2019 н. р. для студентів 5 курсу Київської Трьохсвяти-
тельської духовної семінарії УГКЦ.

Автор – с. Христофора, СНДМ (Мирослава Буштин), ліцензіат педагогічних наук, магістр релі-
гійних наук, голова Комісії у справах освіти та виховання УГКЦ.

Загальне семестрове Обсяг навантаження на тиждень Вид семестрового
контролю
навантаження Аудиторні заняття
Залік Іспит


Форма Курс Семестр Лекцій Академічні Практичні Лекцій Академічні Індивідуальна

навчання години (семінарські) години робота студента

заняття



Денна 5 1 20 30 10 2 2 2

1. Мета, завдання та компетенції, які необхідно розвивати в результаті вивчення на-
вчальної дисципліни

У процесі підготовки до застосування знань у душпастирській практиці важливе місце за-
ймає готовність випускника до практичної пасторальної роботи в освітньо-виховній сфері. Освіта
та виховання походять з природи та місії Церкви. Саме тому випускник семінарії має бути озна-
йомлений з принципами, змістом та особливостями роботи у цій сфері. Також важливо володіти
необхідними практичними підходами та технологіями роботи з різними учасниками навчально-
виховної ділянки та процесу.

Мета курсу

Ознайомлення студента зі змістом пасторальної праці в освітньо-виховній сфері, а також із
документами Церкви на освітню та виховну тематику. Освіта та виховання походять із природи
та місії Церкви. Саме тому випускник семінарії має бути ознайомлений з принципами, змістом та
особливостями роботи у цій сфері. Також за результатами вивчення даної дисципліни важливо
володіти необхідними практичними підходами та технологіями роботи з різними учасниками на-
вчально-виховної ділянки та освітнього процесу.

Завдання викладача навчальної дисципліни «Пасторальна праця у сфері освіти»
• Ознайомити студентів із документами Церкви на освітню та виховну тематику.
• Представити проблематику, особливості, зміст, завдання, підходи душпастирства в українсь-
кій дійсності та у досвіді УГКЦ.
• Володіти необхідними практичними підходами та технологіями роботи з різними учасни-
ками навчально-виховної ділянки та освітнього процесу, практично передавати ці вміння студентам.

Інтегровані вимоги до знань та вмінь із навчальної дисципліни

У результаті вивчення дисципліни «Пасторальна праця у сфері освіти» студент буде здатним
організувати душпастирське служіння у сфері освіти. Зокрема, на рівні окремої навчально-вихов-
ної установи, а також на парафіяльному та єпархіальному рівнях. Виявить готовність до праці з

99

ШЛЯХОМ ДУШПАСТИРСЬКОГО СЛУЖІННЯ В ОСВІТІ

окремими категоріями осіб, яких потрібно супроводжувати: працівників освіти різних рівнів, ді-
тей, батьків, спільнот й інші типи окремих осіб і груп, які можуть потребувати душпастирського
служіння у сфері освіти та виховання.

Отже, вивчення дисципліни «Пасторальна праця у сфері освіти» допоможе студенту пізнати
навчання Церкви про основні підходи до душпастирської опіки, як загалом у державних і приват-
них закладах освіти та у виховних закладах, так і в католицьких закладах освіти і виховних уста-
новах зокрема. Студент буде знати особливості праці з працівниками освітньої сфери (в т. ч. керів-
никами), вчителями, учнями, батьками. Буде зорієнтований у технологіях душпастирства у сфері
освіти та виховання.

Вивчення дисципліни «Пасторальна праця у сфері освіти» допоможе студенту вміти органі-
зувати пасторальну діяльність у рамках парафіяльного душпастирства для сфери освіти та для
мирянських організацій. Здійснювати інші форми супроводу під час процесу освіти та виховання.
Організувати капеланську діяльність в освітніх і виховних установах.

2. Зміст навчальної дисципліни

Тематичний план навчальної дисципліни

Кількість годин

№ Т е м и І з н и х
з/п
Всього Лекції Семінари Самостійна

робота

1. Сучасні підходи до пасторальної праці 2 2
2. Міждисциплінарний виклик 4 2 4
3. Українська освітня і виховна дійсність 4
як простір душпастирства 6 2 2
4. Християнське виховання та право 4
на нього 2 2 4
Шкільні предмети релігії, етики 4 2 2
5. Взаємодія та співпраця церкви 6
6. з державою, громадою 2
Рівні душпастирства у сфері освіти 6 2
та виховання 2
7. 4 2 2
4 2 4
8. Духовна формація вчителів 6 2
9. Духовна формація батьків 2
10. Духовна формація керівників школи 60 2 4
та адміністративного персоналу 2
11. Духовний супровід дітей у закладах освіти 2 2
12. Річне планування душпастирства 2 2
13. Капеланство у католицькій школі 2 4
14. Співпраця духовенства та мирян у школі 2
15. Представлення студентського портфоліо 20 10 30

Всього

Практичні заняття (семінари)

№ Зміст семінарських занять Години
Українська освітня і виховна дійсність як простір душпастирства 2
з/п Методика викладання релігії, етики у закладах освіти 2
1. Капеланство у католицькій школі 2
2. Духовна формація батьків 2
3.
4.

10 01

Розділ 1 / ПАСТОРАЛЬНА ПРАЦЯ У СФЕРІ ОСВІТИ

Приклади тем для семінарських занять

1. Українська освітня і виховна дійсність як простір душпастирства.
2. Взаємодія освіти та релігії – особливості, проблеми, виклики.
3. Принципи для взаємодії освіти та конфесій в Україні.
4. Як в Україні реалізовується право батьків на релігійну освіту дітей.
5. Особливості та перспективи взаємодії Церкви та школи в сучасній Україні.
6. Предмети духовно-морального спрямування як площина співпраці освіти та Церков.
7. Стереотипи про «нейтральність» освіти.
8. Демократизація освіти та взаємодія з релігійними організаціями.
9. Конфесійні школи як право батьків.
10. Християнські цінності та Нова Українська школа.

Приклади ресурсів для семінарських занять

1. Закон про освіту запровадив новації у сфері релігійної освіти.
Режим доступу: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/legislation/68422 [01.09.2018].

2. Реформа освіти в Україні: релігійний аспект. Блог Альбіни Паренюк.
Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2177430-reforma-osviti-v-ukraini-

religijnij-aspekt.html [01.09.2018].
3. Держава і Церква: форми взаємодії в умовах трансформації українського суспільства.

Матеріали міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції 28-29 травня 2014 року,
м. Чернівці.
Режим доступу: http://www.sociology.chnu.edu.ua/res/sociology/Zerkva%20i%20der.pdf
[01.09.2018].
4. БАТЬКИ VS. ОСВІТА.
Режим доступу: https://www.edu-ugcc.org.ua/batky-vs-osvita/ [01.09.2018].
Коментар. Кожен студент бере участь у процесі та готує семінар (на вибір та відповідно до
списків тем, наданих викладачем). Під час семінару студент має бути готовим представити пи-
тання в аудиторії та надати письмове звітне дослідження на обрану тему, посилаючись на кількох
авторитетних авторів зі сфери науки та освіти, а також додати до цього власний відгук. Обсяг
дослідження викладач визначає самостійно.

3. Навчально-методичні матеріали з дисципліни

Основна література
1. Аудіокнига. Як виховувати дитину? Поради Митрополита Андрея Шептицького. – Львів:
Свічадо, 2017.
2. Виховувати у свободі, правді та любові. Вибрані документи Церкви про католицьку школу,
виховання, освіту. – Львів: Свічадо, 2017. – 576 с.
3. Духовне виховання дітей молодшого шкільного віку в катехитичних та католицьких шко-
лах: Монографія / Вікторія Марко. – Львів: Видавництво УКУ, 2015. – 268 с.
4. Майба П., Гриновець О., Максименко І. Зрілість і лідерство: Навчально-практичний посіб-
ник для формування християнських аніматорів. – Львів: Свічадо, 2018. – 217 с.
5. Майба П. Максименко І. Покликані до любові та витривалості: Навчальний посібник основ-
них засад духовності педагога. – Львів: Свічадо, 2018. – 102 с.
6. Орієнтири управління: Практичний посібник для директорів католицьких шкіл та інших
шкіл католицького спрямування / За заг. ред. с. Христофори М. Буштин, СНДМ. – Львів: Видання
Комісії у справах освіти та виховання УГКЦ, 2014. – 138 с.
7. Перший крок назустріч. Теоретико практичні аспекти духовного супроводу освітян /

111

ШЛЯХОМ ДУШПАСТИРСЬКОГО СЛУЖІННЯ В ОСВІТІ

Посібник душпастиря / За загальною редакцією с. Христофори М. Буштин, СНДМ. – Львів: Дон
Боско, 2013. – 168 с.

8. Покликані до спільноти. Посібник зі створення і проводу мирянських спільнот / авт. і упор.
Сорока О. – Львів, 2018. – 220 с.

9. Постійна формація батьків. Програма християнського зростання. – Київ: Комісія у справах
освіти та виховання УГКЦ, 2017. – 54 с.

10. Сприяння здоровому способу життя школярів. Посібник для вчителів (7-11 класи) / [П. Гусак,
Г. Кришталь, О. Кука та ін.] Заг. ред. канд. філос. наук П. Гусак. – Львів: Вид-во «Колесо», 2013. – 192 с.

11. У пошуках життєвого покликання. Посібник супроводу підлітків та молоді в розпізнаванні
власного покликання. Серія: формація підлітків та молоді. – Львів: Свічадо, 2018. – 232 с.

12. У пошуках любові: посібник супроводу підлітків та молоді у особистісному зростанні.
Серія: формаця підлітків та молоді. – Львів: Свічадо, 2018. – С. 96.

13. Формаційні матеріали «Батьківство як дар та покликання». – К.: Світ Успіху, 2017. – 84 с. іл.
Додаткова література
1. Білі плями історії України. Християнські сторінки історії України: методичний посібник з
історії для вчителів середніх загальноосвітніх шкіл. – Львів: Свічадо, 2014. – 254 с.
2. Вчимося позитивної взаємодії: практикум / [с. Христофора Буштин, СНДМ, Ірина Ковалик,
Ірина Сіданіч та ін.]; [укладач І. М. Матійків]. – Львів – Видавництво «Компанія «Манускрипт»,
2017. – 544 с.
3. Джон Шортт. Библейские контуры преподавания. – Киев: ЦПП МАХШ, 2012. – 132 с.
4. Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. – Львів: «Колесо», 2008. – 657 с.
5. Зцілюючи рани. Психолого-педагогічний супровід дітей трудових мігрантів: навчально-ме-
тодичний посібник у 2-ох частинах. – Львів: Свічадо, 2014. – 452 с.
6. Олівці: порадник з організації та проведення християнських таборів для дітей та молоді
[Текст] / укладач О. Є. Щур. – Львів. – Видавництво «Свічадо», 2016. – 40 с.
7. Основи християнської етики: підручн. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. / І. І. Бурнашова,
Л. В. Гоголь, Н. М. Дементьєва, Г. І. Кіт, І. М. Яблонь. – Львів. – «Свічадо», 2016. – 216 с.
8. Франко Нембрини. От отца к сину. 2-е издание/ Пер. с итал. – К.: Дух і літера, 2015. – 264 с.
Інформаційні ресурси
1. Декларація про християнське виховання Gravissimum educations. Режим доступу: http://
www.edu-ugcc.org.ua/resursy/dokumenty-katolytskoji-tserkvy/733-2 [01.09.18].
2. Всеукраїнський науково-методичний семінар «Позитивна соціальна взаємодія у на-
вчально-виховному процесі». Режим доступу: http://www.edu-ugcc.org.ua/resursy/internet-
resursy/napratsyuvannya-vseukrajinskoho-naukovo-metodychnoho-seminaru-pozytyvna-sotsialna-
vzajemodiya-u-navchalno-vyhovnomu-protsesi/610-2 [01.09.2018].
3. Підручники для учня. Основи християнської етики 7, 8, 9 та 11 клас. Режим доступу: http://
www.edu-ugcc.org.ua/hrystyyanske-vyhovannya/hrystyyanska-etyka [01.09.18].
4. Нова українська школа, концептуальні засади реформування середньої школи. Режим досту-
пу: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf [01.09.18].
5. Закон про освіту запровадив новації у сфері релігійної освіти. Режим доступу: https://risu.
org.ua/ua/index/all_news/state/legislation/68422 [01.09.2018].
6. Реформа освіти в Україні: релігійний аспект. Блог Альбіни Паренюк. Режим доступу: https://
www.ukrinform.ua/rubric-culture/2177430-reforma-osviti-v-ukraini-religijnij-aspekt.html [01.09.2018].
7. Держава і Церква: форми взаємодії в умовах трансформації українського суспільства.
Матеріали міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції 28-29 травня 2014 року,
м. Чернівці. Режим доступу: http://www.sociology.chnu.edu.ua/res/sociology/Zerkva%20i%20der.pdf
[01.09.2018].
8. БАТЬКИ VS. ОСВІТА. Режим доступу: https://www.edu-ugcc.org.ua/batky-vs-osvita/ [01.09.2018].

12 21

РОЗДІЛ 2

ФОРМАЦІЯ МАЙБУТНІХ
ШКІЛЬНИХ ДУХІВНИКІВ

ПРАКТИЧНІ НАРИСИ

ШЛЯХОМ ДУШПАСТИРСЬКОГО СЛУЖІННЯ В ОСВІТІ

Методичні рекомендації
Подальша підготовка служителів на основі практичного опрацювання окремих тем, важли-
вих для школярів, студентів і педагогів – наступний (другий) етап підготовки до душпастирства у
сфері освіти. Вона може включати три кроки, визначені нижче.
1. Практичне читання (з маркером, олівцями, виписками і т. п.), а також загальне активне об-
говорення богословського тексту. Прояснення незрозумілих та дискусійних моментів.
2. Обговорення питань, запропонованих для праці в групах – із практичними коментарями,
аналізом досвіду, пропозиціями та душпастирськими ідеями.
3. Створення душпастирських проектів і планів за допомогою великих аркушів паперу, мар-
керів і т. п. Йдеться про навчальні проекти, які можуть і мають містити реалістичні елементи – піз-
ніше вони стануть допомогою у практичному служінні.
Чим більше питань, обговорень, суперечностей і викликів на цьому етапі досвідчує майбутній
служитель душпастирства, тим ґрунтовнішою буде підготовка. Звісно, якщо питання провокують
жагу пошуку відповідей, обговорення пробуджують бажання глибших знань, суперечності спону-
кають сягати до джерел, а прийняття викликів стає цікавою та важливою частиною формаційного
шляху.

14 41

Розділ 2 / ФОРМАЦІЯ МАЙБУТНІХ ШКІЛЬНИХ ДУХІВНИКІВ

РОЛЬ ДУХІВНИКА В КАТОЛИЦЬКІЙ ШКОЛІ У СВІТЛІ ДОКУМЕНТІВ ЦЕРКВИ2
Католицьку школу розглядають як спільноту учнів, батьків, вчителів, духівників. Великий ак-
цент документи Церкви про католицьку освіту ставлять на духовність шкільної спільноти, котра
полягає у здатності «думати про наших братів і сестер у Христі як членів Містичного Тіла», а також
«здатності робити місце у християнській спільноті для дарів Святого Духа». Збереження та погли-
блення цієї духовності значно залежить від духівника школи, роль якого в освіті з погляду Церкви
ми і розглянемо далі.

Вікторія Марко,
доцент кафедри соціальної педагогіки
Українського Католицького Університету
1965 року ІІ Ватиканський Собор видав Декларацію стосовно християнської освіти Gravissimum
Educationis (GE). Цей документ подає ряд визначних характеристик католицької школи, значення
і важливість християнського виховання, обов’язки і права батьків щодо християнського вихован-
ня своїх дітей, а також короткий опис різних типів католицьких шкіл. Згодом Конгрегація като-
лицької освіти видає ряд документів про католицьку школу, а саме: «Католицька школа» (1977),
«Миряни у школах: Свідчення віри» (1982), «Релігійний вимір освіти в католицькій школі» (1988),
«Католицька школа на порозі ІІІ тисячоліття» (1997), «Богопосвячені особи та їхня місія у школах»
(2002), «Спільна місія богопосвячених осіб і вірних» (2007). Ці документи висвітлюють ідентич-
ність католицької школи, її атмосферу, роль мирян і богопосвячених осіб у житті школи та їхнє
спільне служіння у царині освіти. На їх основі можна визначити мету душпастирства у католиць-
ких школах, завдання духівника та його функції.
Спільнота – знак віри та єдності
Кожен, хто входить у шкільну спільноту, вкладає особливий дар свого покликання для ство-
рення родини, яка підтримується любов’ю і духом блаженств3. Метою душпастирства є творення у
шкільному середовищі спільноти, котра є знаком присутності Бога та єдності людей з Богом. Отже,
католицька школа має характеризуватися двома основними елементами, в яких важливу роль від-
ведено духівнику, а саме:
1) школа як спільнота різних людей, однак всі вони – діти Божі і входять в одну Божу родину;
2) школа як відображення хреста: єдність людей – вертикальна лінія та єдність людей із
Богом – горизонтальна лінія.
Цю мету душпастирства досягають завдяки реалізації основного завдання духівника школи –
зберігати ідентичність католицької школи. Духівник – «генератор» ідентичності, він є відпові-
дальним за її збереження в католицькій школі і є рушійною силою, яка спонукає інших до розумін-
ня та збереження цієї ідентичності.

2 Подано за: Перший крок назустріч. Теореико-практичні аспекти духовного супрводу освітян / За загальною ред.
С. Христофори М. Буштин, СНДМ. – Львів: Дон Боско, 2013. – 168 с.
3 Congregation for Catholic Education: A Shared Mission between Consecrated Persons and the Lay Faithful (September 8, 2007) –

п. 13-14 [Інтернет-ресурс]. Доступ: http://www.vatican.va/roman_curia/congregations/ccatheduc/documents/rc_con_
ccatheduc_doc_20070908_educare-insieme_en.html.

151 5

ШЛЯХОМ ДУШПАСТИРСЬКОГО СЛУЖІННЯ В ОСВІТІ

Ідентичність реалізується через:
1. Участь католицької школи в спасительній місії Церкви, де найбільш вагому роль відводять
духівнику. Він у католицькій школі стає посередником між Церквою і школою, представляє по-
треби Церкви учням і прищеплює любов до Церкви-Матері. Вплив Церкви на сферу навчання і
виховання виявляється по-особливому в католицькій школі, оскільки вона є важливим засобом у
здійсненні спасительного плану Церкви.
Католицька школа допомагає Церкві в євангелізації. Декларація про християнське виховання
зазначає, що важливою функцією католицької школи є творення особливої атмосфери у шкільній
спільноті, оживленій євангельським духом свободи і любові, де кожний прямує до нового творін-
ня у Христі, де знання про світ, життя і людину, які вони отримують у католицькій школі, осяяні
вірою. Католицька школа є і покликана бути відкритою до сьогоднішнього сучасного світу, вона
готує своїх учнів до служби поширення Царства Божого (GE, 297). Завдання духівника є повсякчас
оживляти цей євангельський дух своєю присутністю, словом, дією. Через його активну участь у
католицькій школі реалізовується послання Христове: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи»
(Мт. 28, 19).
У документах про католицьку освіту є декілька теологічно гарних формулювань бачення ка-
толицької освіти, заснованої на місії Церкви. Релігійний вимір освіти в католицькій школі гово-
рить, що з часу ІІ Ватиканського Собору католицька школа має чітку ідентичність не тільки як
присутність Церкви в суспільстві, але також як справжній і властивий інструмент Церкви. Це є
місце євангелізації, справжнього апостоляту і пасторальної дії – не через додаткову чи позакласну
діяльність, але через її природу, її процес навчання і виховання християнина. Через неї місцева
Церква євангелізує, навчає і робить свій внесок у формування морально здорового способу життя
її членів4. Католицька школа та її культура становлять важливу дійсність, і Церква не може бути
відсутньою зі своїм посланням сповіщати Євангеліє.
Процес формування і розвиток особистості в католицькій школі поєднує взаємодію двох пер-
пендикулярних ліній виміру: горизонтальної, яка єднає особу з іншою особою у християнській
шкільній спільноті, та вертикальної, що лучить кожну особу і цілу спільноту з її Творцем. У такому
перехресті ліній реалізується інтегральний розвиток учня, а у взаєминах з іншими поєднується
людське і божественне; має місце приплив любові і ласки. Це те, що робить католицьку школу
справді автентичною5. Духівник має дбати, щоб у католицькій школі завжди зберігалось поєднан-
ня цих двох ліній. Католицькій школі довірений розвиток цілісної особи, оскільки у Христі, доско-
налій особі, всі людські цінності знайшли своє втілення і єдність.
Це особливість католицької школи. Її обов’язок, що має своє походження від особи Христа, –
вдосконалювати людські цінності6. Особа духівника в католицькій школі, його активна участь за-
безпечує розвиток цілісності особи.
У документі «Католицька школа на порозі ІІІ тисячоліття» (1997) зазначено: «Церква сьогод-
ні цілковито переконана, що освітні цілі католицької школи сьогодні несуть суттєву і виняткову
службу для самої Церкви. Фактично, завдяки школі, Церква бере участь у діалозі культури зі сво-
їм власним позитивним внеском у цілісне формування людини. Відсутність католицької школи
спричинила би велику втрату для цивілізації, для природного і надприродного життя людини».

4 Congregation for Catholic Education: The Religious Dimension of Education in a Catholic School (April 7, 1988), п. 33 [Інтернет-
ресурс]. Доступ: http://www.vatican.va/roman_curia/congregations/ccatheduc/documents/rc_con_ccatheduc_doc_19880407_
catholic-school_en.html.

5 Там само, п. 109-111.
6 Congregation for Catholic Education: The Catholic School (March 19, 1977), п. 8 [Інтернет-ресурс]. Доступ: http://www.vatican.

va/roman_curia/congregations/ccatheduc/documents/rc_con_ccatheduc_doc_19770319_catholicschool_en.html.

16 61

Розділ 2 / ФОРМАЦІЯ МАЙБУТНІХ ШКІЛЬНИХ ДУХІВНИКІВ

Таким чином, можна стверджувати, що участь католицької школи у спасительній місії Церкви
реалізується завдяки таким функціям духівника:

• Духівник – провідник діалогу «двох перехресних ліній».
• Духівник – творець атмосфери, наповненої євангельським духом.
• Духівник – учасник цілісного формування людини.
Отже, можемо зробити висновок, що відсутність духівника в католицькій школі позбавила б
її релігійного виміру, діалогу Церкви і школи, а отже, унеможливила б розвиток цілісної особи, що
стало би великою втратою для суспільства.
Особливі характеристики католицької школи
2. Ідентичність проявляється через особливі характеристики католицької школи. Згідно з до-
кументами про католицьку освіту, католицька школа має певні характеристики, притаманні лише
їй. Усі вони фокусуються навколо єдиного визначення, яке виявляє католицьку школу як загаль-
ноосвітній навчальний заклад, у якому весь навчально-виховний процес базується на визнанні
Бога центром формування людської особи. Можна виділити чотири найосновніші характеристики
католицької школи:
• Католицька школа як спільнота любові.
• Католицька школа як спільнота надії.
• Католицька школа як спільнота віри.
• Католицька школа, яка служить і спонукає інших до служіння7.
Відповідно до цих 4-ох основних ознак, виділяємо чотири якості духівника, необхідні для збе-
реження ідентичності школи:
1. Посланець любові. Духівник проявляє свою любов до учнів, вчителів, батьків, до свого
служіння.
2. Посланець надії. Духівник проявляє свою ініціативу і сприяє її втіленню, дозволяє діяти
учням, проявляти себе, виявляє оптимізм, вселяє натхнення, захоплює, має почуття гумору.
3. Посланець віри. Духівник сприяє зростанню євангельських цінностей у шкільній спільноті
передусім через свідчення власної віри, через власний приклад.
4. Готовий до служіння. Духівник вміє йти назустріч і підтримувати стосунки, перебуває серед
людей, підтримує, довіряє.
Ідеальний взірець душпастиря – особа Ісуса Христа. Все життя Ісуса, від Його дитинства аж
до жертвенної смерті на хресті, просякнуте наукою. Вражає те, як просто Ісус підступав до людей,
кликав апостолів йти за Ним і вони відчували Господа, негайно кидали сіті і йшли за Ним (Мт. 4,
18-20). Ісус дає приклад мужності і відваги у своїй посвяті. Він картає фарисеїв і книжників (Мр. 7,
1-23; Ів. 10, 31-42), захищає перед розлюченим народом грішницю (Ів. 8, 1-11), виганяє торговців
із храму (Мр. 11, 15-19). Ці приклади мужності та відваги Ісуса є хорошими уроками, які подають
мудрі методи душпастирства в католицькій школі.

7 Там само, п. 351.

117 7

ШЛЯХОМ ДУШПАСТИРСЬКОГО СЛУЖІННЯ В ОСВІТІ

Ісус-Учитель не вирізнявся красномовністю. Він вживав прості, зрозумілі слова. Ісус тихо і
ніжно торкався сердець людей, і весь народ, слухаючи Його, горнувся до Нього (див. Лк. 19, 48).
Ціле своє земне життя Ісус прославляв Бога Отця словами (проповідуючи), вчинками (власним
прикладом), а також молитвою. Ісус любив розмовляти з Отцем і часто молився на самоті. Він нео-
дноразово вказував на велику значимість та силу молитви (див. Мт. 6, 5-15; Мр. 11, 20-16).

Роздумуючи над життям Ісуса Христа, відчуваємо велике Його прагнення бути Вчителем для
кожного. Ісус уважно піклувався про формування учнів, яким довірив місію проголошення Царства
Божого. Учитель формував їх не тільки за допомогою слів, але цілим своїм життям. Спочатку впро-
ваджував їх до життя молитви, пізніше посилав на місійну практику, а перед Своїм Вознесінням
обіцяв Духа Святого, Який у день П’ятидесятниці зійшов на них, щоби довести їх до цілковитої
правди і скріпити в тяжких хвилинах8. Усе сказане приводить до розуміння того, що кожна людина
є в центрі Христової науки. З цієї причини підтримка людської особи є ціллю католицької школи9.
Ісус Христос – душпастир у дорозі до Еммауса, який навчає, роз’яснює, потішає, підтримує і веде
кожну людину до пізнання себе у спільноті любові, якою має стати католицька школа.

Підсумовуючи зазначене вище, можемо виділити методи та якості Ісуса-Душпастиря:
• мужність і відвага;
• простота у мовленні /доступне слово;
• власні вчинки;
• любов та спрага до молитви;
• прагнення бути душпастирем для кожного.
Я. Малліген пропонує наступну модель Христового лідерства, яку можна розглядати в контек-
сті Христового Душпастирства:
• умивання ніг апостолам (служіння іншим);
• добрий Пастир, який залишає дев’яносто дев’ять овець, аби спасти одну (кожна людина є
цінною для Христа);
• молитовне життя Ісуса (спрага до молитви);
• перебування і спілкування з бідними, відкинутими (відкритість до найнужденніших);
• смерть на хресті (цілковите віддання себе служінню)10.
Виміри душпастирства у католицькій школі
Кожен духівник, беручи за взірець Ісуса Христа, наслідує Його якості та методи душпастирсь-
кої діяльності. У католицькій школі реалізовані чотири виміри душпастирства:
1. Літургійний, в якому духівника розглядають як служителя Таїнств. До його обов’язків вхо-
дить опіка про літургійне виховання учнів та їхню діяльну участь у Літургії, надання можливості
регулярної участі у Святих Таїнствах. До заохочувальних методів слід віднести: участь учнів у лі-
тургійному співі, написання молитовних прохань (інтенцій), читання Апостола, псалмів, прислу-
говування біля престолу (вівтарна дружина), проведення Чину всепрощення (на початку і в кінці
навчального року, в часі Великого Посту), пережиття літургійного року через проведення різних
заходів та ін.

8 Sondej Cz. M. OSU, Osobowosc katechety // M. Sniezynski, Pedagogika w katechezie,1998. – S. 21-30.
9 Congregation for Catholic Education: The Catholic School on the Threshold of the Third Millennium [Інтернет-ресурс], п. 9. Доступ:

http://www.vatican.va/roman_curia/congregations/ccatheduc/documents/rc_con_ccatheduc_doc_27041998_school2000_
en.html.
10 Mulligan J. CSC. Catholic Education: The Future is now / Mulligan I. – Novalis : Saint Paul University, 1999, p. 111-127.

18 18

Розділ 2 / ФОРМАЦІЯ МАЙБУТНІХ ШКІЛЬНИХ ДУХІВНИКІВ

2. Інтелектуальний вимір, в якому духівника розглянуто як учителя Слова. Він передає Боже
Слово на Літургії, під час особистих зустрічей з учнями, батьками, вчителями, через індивідуальну
працю учнів, працю у групах, гуртках (наприклад, біблійних), проведення реколекцій та ін. Для
цього він має володіти вмінням відчитувати «знаки часу» та бути підготовленим співрозмовни-
ком (мати педагогічний такт).

3. Виховний вимір характеризує духівника як наставника та провідника шкільної спільноти.
Він виховує через особистий приклад та якості, Боже Слово, діалог, організацію християнського
відпочинку, спільних заходів.

4. Харитативний вимір проявляється через служіння ближньому своїм прикладом, вчинками,
організацією та участю у благодійних заходах та ін.

Великий акцент документи Церкви ставлять на збереженні відповідної атмосфери в като-
лицькій школі, яка виражає її ідентичність, і має стати для учнів на зразок родинної11. Як зазначає
Іван Павло ІІ, у школі має панувати клімат приязного і відкритого діалогу, дружби і взаємоповаги.
У такий спосіб школа стане «кузнею суспільних чеснот і патріотизму»12. Велику роль у збереженні
такої атмосфери відведено духівнику.

Фізична близькість школи і церкви робить також великий внесок у досягнення освітніх цілей.
Церква не може видаватись чимось стороннім, а близьким та таємничим місцем, де учні можуть
віднайти присутність Господа: «Я з вами по всі дні» (Мт. 28, 20). Спільна Літургія робить шкільну
спільноту і місцеву Церкву ближчими13.

Ще одним важливим елементом у творенні відповідної атмосфери в католицькій школі є вза-
ємовідносини духівника із сім’ями учнів. Сім’я є першою інституцією, відповідальною за освіту
своїх дітей. Другий Ватиканський Собор зазначає: «батьки, тому що дали дітям життя, мають тяж-
кий обов’язок виховати своїх дітей, тож мусять бути визнані за перших і головних вихователів»
(GE, 291). Духівники цінують присутність батьків у шкільній спільноті і намагаються встановити
справжні взаємовідносини з ними. Участь у заходах, особисті зустрічі мають за ціль якнайактивні-
ше ввести батьків у життя шкільної спільноти для усвідомлення освітнього завдання14. Відносини
з батьками дають змогу духівнику наблизитись до учнів, глибше їх пізнати, зрозуміти і в такий
спосіб спрямувати у правильне русло чи допомогти та підтримати, коли необхідно.

Частий і справжній діалог духівника з батьками запропонує багатьом сім’ям підтримку, якої
вони потребують для того, щоби виховувати правильно своїх дітей, і таким чином виконати їхню
«незамінну і невід’ємну» функцію15.

11 Congregation for Catholic Education: The Religious Dimension of Education in a Catholic School (April 7, 1988) [Інтернет-ресурс],
п. 27. Доступ: http://www. vatican.va/roman_curia/congregations/ccatheduc/documents/rc_con_ccatheduc_ doc_19880407_
catholic-school_en.html.

12 Wybrane elementy wychowania chrescijanskiego wedlug Jana Pawla II. Rola szkoly i wychowawcy w procesie wychowania //
Pedagogia Jana Pawla II w XXI wieku. Teoria i praktyka. Pod redakcia: Prof. Zw. dr hab. Nelli Nyczkalo. – Stalowa Wola, 2008 – S.
249 – 255.

13 Congregation for Catholic Education: The Religious Dimension of Education in a Catholic School (April 7, 1988) [Інтернет-ресурс],
п. 30. Доступ: http://www. vatican.va/roman_curia/congregations/ccatheduc/documents/rc_con_ccatheduc_ doc_19880407_
catholic-school_en.html.

14 Congregation for Catholic Education: Consecrated Persons and their Mission in schools (October 28, 2002) – п. 41-47.
[Інтернет-ресурс]. – Доступ: http://www.vatican.va/roman_curia/congregations/ccatheduc/documents/rc_con_ccatheduc_
doc_20021028_consecrated-persons_en.html/.

15 Congregation for Catholic Education: Lay Catholics in Schools : Witnesses to Faith (October 15, 1982) – п.34-43. [Інтернет-ресурс]. –
Доступ: http://www. vatican.va/roman_curia/congregations/ccatheduc/documents/rc_con_ccatheduc_doc_19821015_lay-cath-
olics_en.html/.

1919

ШЛЯХОМ ДУШПАСТИРСЬКОГО СЛУЖІННЯ В ОСВІТІ

Таким чином, можна з упевненістю окреслити основні функції духівника у збереженні атмос-
фери католицької школи:

• творити атмосферу, наповнену євангельським духом;
• заохочувати до родинної атмосфери;
• дбати про фізичну близькість школи і церкви;
• гуртувати спільноту учнів, батьків, педагогів.
Підсумовуючи, можемо ствердити, що аналіз документів Церкви про католицьку освіту дав
змогу вказати на беззаперечну роль душпастирської діяльності в умовах католицької школи для
збереження її ідентичності, окреслити основні завдання духівника, його роль та функції. В той же
час важливим і необхідним, на нашу думку, є дослідження інших сторін цієї проблеми. Це глибше
висвітлення практичної сторони діяльності духівника в католицькій школі, а також аналіз душ-
пастирської діяльності в українських католицьких школах. Також потребує додаткового вивчення
огляд труднощів, які постають перед духівником, та пошук шляхів їх вирішення. Зазначені питан-
ня можуть стати предметом дослідження інших наукових і пасторальних праць і зробити значний
внесок у розвиток шкільництва та душпастирського служіння в Україні.
Питання для обговорення в робочих групах
1. Проаналізуйте труднощі, які можуть постати перед шкільним духівником, та можливі шля-

хи їх вирішення.
2. Спробуйте зробити аналіз душпастирської діяльності в знайомій вам католицькій школі.
3. Назвіть основні функції духівника у збереженні атмосфери католицької школи та обґрун-

туйте їх.
4. Якими мають бути взаємовідносини духівника з сім’ями учнів?
5. Визначте чотири виміри душпастирства у католицькій школі та обґрунтуйте їх.
Теми для підготовки навчальних проектів (практична робота)
1. Підготуйте навчальну презентацію Декларації Gravissimum Educationis для вчителів като-

лицької школи.
2. Підготуйте навчальну презентацію документу «Католицька школа» для вчителів предме-

тів духовно-морального спрямування.
3. Підготуйте навчальну презентацію документу «Спільна місія богопосвячених осіб і вірних»

для богопосвячених осіб та семінаристів.

20 02

Розділ 2 / ФОРМАЦІЯ МАЙБУТНІХ ШКІЛЬНИХ ДУХІВНИКІВ

СВЯТЕ ПИСАННЯ У ДУХОВНОМУ ЖИТТІ МАЙБУТНЬОГО ДУШПАСТИРЯ
Біблійні, духовно-моральні та інші дисципліни, які духівники можуть викладати в школі, а
також саме по собі мистецтво духовного супроводу не можна осягнути без особистого прикла-
ду. Якщо сам молодий вчитель та духівник не прагне жити духовним життям, не любить Слова
Божого, не шукає Господньої волі на сторінках Писання – він не матиме того внутрішнього духо-
вного скарбу, якого будуть шукати учні та вчителі. А особиста пустка швидко стане його влас-
ною небезпекою щодо покликання до священства та загрозою щодо самого рішення слідувати за
Господом як Його учень.

Отець Євген Станішевський,
ліценціат біблійного богослов’я,
духівник Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ
Вислів «духовне життя» є дуже таємничим і часто незрозумілим для людини. Вже сам іменник
є багатогранним для розуміння. Сьогодні визначення життю дається з різних точок зору (при-
родничого, технічного, філософського, релігійного), які можна ще деталізувати по науках, філо-
софських школах, релігійних течіях. Прикметник «духовний» по відношенню до життя, здається,
мав би визначати певний сектор оцього життя, протиставляючи його до інших видів життя. Тому
духовне життя можуть розуміти як протиставлення до всього того, що пов’язане з матерією.
Християнське духовне життя і поняття про нього
Ми будемо говорити про духовне життя у християнському ключі, розуміючи під ним життя
у Святому Дусі. Щоб уникнути розуміння духовного виміру життя як протиставлення до всього
матеріального і тілесного, а отже й уникнути виключення тілесного світу з духовного життя, хочу
підкреслити, що будемо говорити про життя, яке охоплює тілесність. Воно пов’язане з матеріаль-
ним світом, водночас – поєднане з Духом Святим.
Вже на перших сторінках Святого Писання описано створення людини у той спосіб, що мате-
ріальне творіння Божих рук сталося живим створінням лишень після отримання від Бога віддиху
життя. Бог є той, хто приводить до буття і до життя (Бут 2, 7). Життя – це є стосунок, який запо-
чатковує Бог даючи свій віддих життя.
Через гріх людина померла для свого Творця, для іншої людини і для себе самої. Смерть – це
розірвання стосунків. Через гріх людина, закриваючись у собі, розриває стосунки, які треба було б
розвивати і тим самим зростати у житті.
Коли настала повнота часу, то народився Син Божий від Діви Марії, щоби ті, що повірили в
Нього, стали дітьми Божими, яким було даровано Святого Духа, що він навчив їх бути Дітьми (Гал.
4, 4-6). Тому під духовним життям розуміємо те життя людини, яке розпочинається з Божої ініці-
ативи, таїнственно поєднуючи людське життя із Життям, і здобувається досвід відновлення сто-
сунку з Богом і життя у Дусі Святому.
Коли молода людина приходить у семінарію, то вона засвідчує своє покликання, яке розпізна-
ла, і виявляє бажання поглибити свої стосунки з Богом, Церквою (Тілом Христовим), семінарійною
спільнотою, а також із людьми, яких Господь буде дарувати їй – тобто хоче навчитися жити з інши-
ми і для інших, творити взаємини, виходячи за межі своїх особистих інтересів, вчитися служити у
потребі ближньому, прощати, любити.
Святий Дух, посланий Отцем і Сином у серце людини, відкриває їй правду про Триєдиного
Бога, відкриває також правду про людину, даючи їй розуміти, якою вона є і якою хоче бачити її
Господь. Духовне життя – це стремління до повноти життя. У ньому людина пізнає милосердя Бога
і свій гріх, Боже прощення і своє покаяння. Духовне життя – це життя, у якому святість, дарована
людині Богом, виявляється на фоні людського гріха. Бог виявляється як Любов на фоні людського
егоїзму. Духовне життя – це виявлення дарів і плодів Святого Духа.

122 1

ШЛЯХОМ ДУШПАСТИРСЬКОГО СЛУЖІННЯ В ОСВІТІ

Святе Писання для життя
Читання священних текстів відбувалося століттями ще до приходу Сина Божого. Читали його
і в часі перебування Ісуса посеред людей, читають і сьогодні, адже вважають це важливим для спа-
сіння і вічного життя. Читання Біблії є добрим для людини, бо дає нам можливість пізнавати те,
що потрібно для Вічності – пізнавати як позитивний, так і негативний досвід інших людей у їхніх
стосунках з Богом.
Але читання не принесе людині очікуваного, якщо наше серце закрите на благодать Бога,
якщо ми не вчимося пізнавати Бога та не даємо Йому очистити своє серце. Бачимо з того ж Святого
Писання, як нелегко грішній людині пізнавати чисте і святе Слово. Читаючи Біблію, людина по-
кликана пізнавати задум Божий щодо неї, пізнавати волю Божу, щоб її виконувати, пізнавати Бога
і себе саму. Тут не йдеться суто про інтелектуальне розуміння і сприйняття інформації, але про
відновлення стосунків між Богом і нами, йдеться про життя з Богом та з іншими людьми.
Якщо людина читає Святе Письмо без мети змінити своє життя і поглибити життя у Бозі, то
вона опиняється у подібній ситуації, в якій були і є читачі щодо Ісуса та Його святих. Не пізнали
таємниці Божого задуму (1 Кор. 2, 7). Противилися Духові Святому (Ді. 7, 51), бо, пізнавши правду,
не захотіли її прийняти. Але бажали залишитися на своїх позиціях брехні і гріха (див. для прикла-
ду Мт. 27-28). Таке читання приводить до перекручування Слова на свою власну погибель (2 Пт. 3,
15-16).
Господь Ісус Христос прийшов, аби відновити стосунки людини з Богом та усунути перешко-
ди, які люди понаставляли поміж собою, він прийшов, аби людина мала життя і мала його вповні
(Ів. 10, 10). Відомості про життя Ісуса з Назарета – про те, як Син Людський віддав своє життя задля
людей, про те, як Отець воскресив свого Сина до життя, як також про все, що написано про Нього
у законі Мойсея, в пророків та у псалмах (Лк. 24, 44) – можна прочитати у Святому Писанні. Проте,
це читання має відбуватися через призму, яку дав сам Ісус, воплочене Слово Боже. Він тлумачив
Біблію у спосіб, відмінний від того, якого притримувалися учителі чи то садукейського, чи фари-
сейського напрямків. Він навчав учнів, пригадуючи їм написане, але пояснюючи і вказуючи на те,
що було в основі написання того чи іншого місця у Писанні. Тут власне і відображено складність
передачі Слова Божого людині.
Святі люди, натхнені Святим Духом, завжди бажали якомога краще передати і пояснити ві-
стку від Бога своїм слухачам чи адресатам. Проте різні культурні, мовні, часові чи ще якісь інші об-
ставини завжди вносили певне нерозуміння і несприйняття слухачами / читачами Слова Божого.
Адже те, що вони чули чи читали, це вже було Слово Боже, передане людськими словами, і власне
людське слово було вже те, якого вони безпосередньо торкалися. Наголос падав на написане. Ті ж,
які прийняли Ісуса за того, ким Він насправді є – за воплочене Слово Боже, отримали ключ розу-
міння для читання текстів (Лк. 24, 44). Тому такі чітко бачать різницю між буквою і духом (2 Кор.
3, 6), вони отримали Святого Духа, щоби Він навчав і доводив їх до пізнання повноти правди (Ів. 16,
13). Ведені Святим Духом, вони бачили, як Господь дає благодать прийняття Слова Божого через
слухання Євангелія: коли вони чули людські слова, то сприймали їх як Боже Слово, живе і діяльне
(1 Сол. 2, 13).
Святе Писання відігравало велику роль у Божому народі, який роздумував над ним, порів-
нював його зі світильником на життєвій дорозі людини. Зокрема, досвід життя апостола Павла
– людини, яка виросла у фарисейському середовищі, де навчалася і де потім сама ж була вчителем,
– дав йому можливість заявляти, що Святе Писання є корисним, адже воно є натхнене Богом, і саме
через це здатне навчати, направляти, виховувати у справедливості (2 Тм. 3, 16). Проте, цей же ж
досвід вказує св. Павлу, що читання Слова Божого привело його до переслідування послідовників
Ісуса. Досвід зустрічі з воскреслим Господом не перекреслює розуміння важливості Старого Завіту,
але додає важливість присутності вагомого елемента при читанні, яким є віра у Воскреслого. Саме
тому апостол Павло, звертаючись до Тимотея та виявляючи його обізнаність у Писанні ще змалку,
зазначає, що віра в Христа може дати мудрість на спасіння (2 Тм. 3, 15). Віра, яка з’являється внаслі-
док слухання Євангелія, проголошуваного Церквою, для того, щоби не втратити своєї суті, вказує
22 2

Розділ 2 / ФОРМАЦІЯ МАЙБУТНІХ ШКІЛЬНИХ ДУХІВНИКІВ

людині на важливість зберігати Євангеліє саме таким, яким воно було проповідуване (1 Кор. 15,
1-2). Тому у Церкві є чітке усвідомлення передання Традиції від апостольських часів і до сьогодні,
чого власне навчається семінарист.

Святий Дух, який від початків Церкви надихає людей на проголошення Божого Слова, надих-
нув також і на написання текстів Святого Писання, тлумачення яких має відбуватися у молитві та
у Святому Дусі. Саме тому читання Біблії, що відбувається у часі спільних богослужінь, є особливо
важливим. Кожна спільна молитва торкається текстів Святого Писання, а в часі деяких богослу-
жінь після прочитаних біблійних текстів також присутня коротка промова наставника семінарій-
ної спільноти.

Читання для духовного зросту
Протягом дня семінарист виділяє час для індивідуального читання Святого писання, що дає
можливість підібрати особистий стиль читання (тексти, темп тощо). Кожен має свій особистий
підхід також і до розважань над прочитаним – це важливо, бо дає можливість заглибитися у сприй-
няття і розуміння прочитаного.
Роздуми над прочитаним і надання згоди Божому Слову діяти в особистому житті є важливим
складником духовного життя. Дух Святий торкається людського серця, і тоді людина пізнає себе
у Божому світлі. Глибинне переосмислення своєї ідентичності та діяльності приводить до пізнан-
ня милосердного, люблячого Бога, який по-батьківськи наставляє свою дитину на добру дорогу.
Відповідно, людина пізнає свій гріх, прямує до покаяння через щиру молитву.
Ця дорога є живою дорогою, є самим Життям. Сам Ісус є тою дорогою, що веде до Отця. На
цій дорозі він навчає нас бути людьми в повному розумінні цього слова, наслідувати Його у вико-
нанні волі Отця, у служінні потребуючій людині. Читаючи про життя Ісуса та надаючи можливість
Божому Слову діяти у серці, ми надаємо дозвіл самому Богові очистити наші серця і отримуємо від
Бога розум Христовий (1 Кор. 2, 16), адже Христос є нашою мудрістю від Бога (1 Кор. 1, 30).
Читання як молитва
Прочитані слова Святого Писання через дію Святого Духа стають словами життя нової лю-
дини, яка живе у світі, але усвідомлює себе співгромадянином святих і домашньою Богові (Еф. 2,
19). Саме Дух Ісуса формує віруючого як дитину Божу, яка в молитві з довірою звертається до Бога:
«Отче».
Біблія спрямовує до молитви. Почувши Боже Слово, людина покликана дати на нього відпо-
відь, яка і є молитвою. При читанні можна довідатися про те, як молилися різні люди, які молитви
є автентичними, вислуханими, а які не можна назвати молитвою до Бога. Так Писання вводить нас
до практики молитви. Євангелист Лука в особливий спосіб змальовує Ісуса як людину молитви,
ведену Святим Духом. Ми знаємо, що Лука прийшов до Церкви саме через слухання Євангелія, про-
голошуваного апостолом Павлом. Від Нього він міг не раз чути про те, що учителем молитви є сам
Святий Дух, про що Павло пише також і в своїх листах. Відповідно, досвід молитви як відповідь у
Святому Дусі на почуте Боже Слово є дуже важливий для зрілого християнина, яким у першу чергу
й покликаний бути випускник духовної семінарії та гідний кандидат до свячень.
Питання для обговорення в робочих групах
1. Як має виглядати духовне життя того, хто сам супроводжує інших як духівник?
2. Мій улюблений біблійний фрагмент, герой, ситуація – які вони і чому?
3. Мої перевірені методи читання Святого Письма, якими регулярно користаюся.
4. Чи завжди читання Біблії є молитвою? Чому?
5. Як і чи варто пояснювати Писання дітям?

322 3

ШЛЯХОМ ДУШПАСТИРСЬКОГО СЛУЖІННЯ В ОСВІТІ

Теми для підготовки навчальних проектів (практична робота)
1. Спробуйте сформулювати та описати ідеї проведення і план біблійного літнього табору

для воцерковлених підлітків 12-15 років.
2. Уявіть, що ви готуєтеся проводити реколекції для вчителів, які попросили підготувати

«щось про Біблію». Запропонуйте свій план дій та відповідну тематику.
3. Вас запросили взяти слово під час зустрічі з батьками про важливість ненасильницького

спілкування. Як і чи можна підготуватися до цієї теми за допомогою біблійних підказок?
Запропонуйте план висловлення своєї думки та відповідні біблійні ілюстрації, якщо може-
те їх навести.

24 42