Невідправлені листи_clone

УДК 1 стор.
ББК
Б Невідправлені листи

Зі щоденника закоханої

2 стор. Чиста
3 стор.

Галина Білокриницька
Невідправлені листи
Зі щоденника закоханої

Львів
Видавництво “Свічадо”

2012

4 стор.

Художнє оформлення

Видавництво спирається на
“Український правопис. Проєкт найновішої редакції”

Інституту української мови НАН України, 1999

Білокриницька Галина

Б Невідправлені листи : Зі щоденника закоханої/ Галина Білокриницька. – Львів : Свічадо,
2012. - ...с.

ISBN 978-966-395-559-9

У щоденнику пишуть найпотаємніше, йому звіряють найніжніші переживання сповненого
любові серця. Щоденник ховають від чужих очей, але іноді Бог дозволяє відкрити його перед
довколишніми. І тоді нашим очам відкривається ніжна, зворушлива і по-справжньому
велична Любов.

У цих листах почуття юної дівчини, котра дорослішає, закохується, розчаровується, але ні на
мить не припиняє вірити, надіятися і любити. Бог завжди присутній у її серці. Чудовий
взірець для жінки, як радісно і глибоко можна переживати своє покликання.

УДК
ББК
© Видавництво “Свічадо”, 2012

ISBN 978-966-395-559-9

5 стор.

Передмова

Одного разу, коли я поверталася додому потягом, у купе зі мною їхала
вродлива жінка з добрим, теплим поглядом. Вона випромінювала радість і справила
на мене враження внутрішньо цілісної людини.. Ми спілкувалися невимушено й
просто, здавалося, ніби знаємося з дитинства. Наша розмова нагадувала віртуозне
виконання концерту для скрипки і віолончелі, де голоси інструментів то звучали в
унісон, то перегукувалися переливами мелодій… Випадковості невипадкові – не раз
переконувалася в правдивості цього каламбуру.

Жінка мала виходити на зупинку швидше від мене. Перед виходом вона на
мить завагалася, а тоді витягла з торбинки об’ємного нотатника з потертою
обкладинкою, простягнула його мені й сказала: «Ви – редактор і маєте знайомих у
видавничій сфері, тож візьміть мій щоденник. Можете його опублікувати, але не
підписуйте моїм іменем». Я ґречно подякувала й попрощалася. Більше ми не
бачилися. Коли вже вдома я перечитала ці записи, то здивувалась, адже вони й
справді були вартими публікації.

Перед тобою, читачу, щоденник цієї жінки. Я виконала її прохання – дала їй
інше ім’я, також змінила датування, географічні назви, імена людей, про яких ідеться.
Ця книжка – про закоханість і справжню любов, про віру в Бога й безтурботну
молодість, про радість і смуток, це шлях однієї жіночої душі до свого судженого. Я
вирішила нічого від себе не додавати, але усі ці записи, роздуми, невідправлені
листи, молитви нанизуються, як коштовні намистини на дивовижне кольє ручної
роботи. Отож, гарного читання!

Сердечно,
Галина Білокриницька

кінь увесь у літерах – у синіх квітах –
мого листа до тебе –

придуманого, але не написаного,
а коли й написаного, то не відправленого,
а коли й відправленого, то не отриманого
Василь Голобородько, «Думка у синіх квітах»

ЗАГАДКОВИЙ

* Лист перший *

Привіт, Загадковий!
Дуже хочу з тобою розмовляти, тож і вирішила писати тобі. Цих листів ти
ніколи не читатимеш, тому можу писати все, що думаю, не приховуючи нічого.
Знаю, що мені дуже подобається в тобі! Те, чого сама не маю: ти ніколи не
скажеш зайвого слова: або говориш важливе, або мовчиш. Здається, в Посланні
Якова написано: «Будьте швидкі послухати, але не поспішайте говорити і гніватися».
Ти ближчий до цього, ніж я.
Ти серйозний, цілеспрямований, сором’язливий. Зовсім не схожий на інших. Ти
– Загадковий.
Що відбувається у твоєму серці? Не знаю. Але хотіла б! Мабуть, тобі й на
думку не спадає, що я розмовляю з тобою. Чи зможу тепер дивитись тобі у вічі без
змови, без особливої іскринки? Я ж зовсім не вмію приховувати того, що відчуваю.
Хоча, звісно, я не зможу розповісти тобі всього. І не розповім!
Ми з тобою дуже різні. Напевне, починаю тебе ідеалізувати. Так було, коли я
вперше закохалася. Утім зараз, коли пишу тобі, вже не відчуваю такої нестримної
жаги, як на початку осені. Просто мені приємно думати про тебе. Щодня, коли
повертаюся з університету додому, шукаю тебе поглядом серед перехожих і мрію: от
би зустріти тебе! Чому? Я й сама не знаю.
Чому ти снишся мені? Перед мандрівкою наснилося, що даруєш мені
перстень. Я запитую: «Навіщо?». А ти кажеш: «Просто так. Дивитимешся на нього – і
будеш згадувати мене». І ось тепер вже декілька ночей поспіль ти снився мені...

Цікаво, скільки разів доведеться ще закохуватися, перш ніж я зустріну свого

чоловіка? Не вірю у нашу з тобою взаємність, принаймні, тепер. Адже це не любов, а
щось незрозуміле. Вона слабка. То просто вибрики мого тіла й душі.

Але все-таки серце сповнюється трепетом, коли пишу тобі й усвідомлюю, що
це моя таємниця. Як давно у мене не було особистих таємниць, а тепер є!

Я дуже хочу йти за Ісусом. Вірю, що це і твоє найбільше бажання. Сьогодні
молилася за тебе. Вирішила: коли тільки згадуватиму тебе – молитимуся. Правда, це
добра ідея? Це набагато краще – молитися за тебе, ніж фантазувати хтозна-що!

Навіть не думала, що мій лист до тебе займе аж три сторінки у блокноті!
Ну що ж, на сьогодні – прощавай! Будь здоровий, нехай Господь благословить
тебе й покаже, до якої праці долучитися у церкві. Можливо, це недільна школа? А
може, й ні.

P.S. Любий Загадковий, я не хочу нав’язуватися, не хочу завдати тобі болю чи
розчарувати.

Ми насправді не підходимо одне одному. Це, звичайно, іронія долі, що ти запав
мені в серце... Знаєш, якому критерію має відповідати чоловік, аби мені
сподобатися? (Звісно, після головного – щоб його життя було підпорядковане
Христу!) Мабуть, здогадуєшся: щоб він був свідомим українцем і українська для нього
була рідною мовою. Чому ж ти, чужомовний, мені небайдужий? Не розумію...

Почуваю, що трошки здуріла. Це хвороба. Я хочу вилікуватись. Згодом я порву
цього листа. Мені вже соромно. Вибач.

Прощавай!
5 грудня 1999 р.

* Лист другий *

Дорогий Загадковий!
Вибач за мій перший лист до тебе! Він був жахливий і надто відвертий, до того
ж, зовсім не духовний.
Сьогодні тебе побачила і зрозуміла: це все були мої вигадки, вибрики
бурхливої уяви. Ти ставишся до мене, як до сестри у Христі, і я дуже хочу сприймати
тебе так само. І не більше.
Бачу, що це вже майже так, і радію.

Нехай Господь благословить тебе!
Бувай!
12 грудня 1999 р.

літературно-художнє видання

Галина Білокриницька

Невідправлені листи.
Зі щоденника закоханої

Відповідальний редактор
Ольга Гнатишин

Літературний редактор
Наталія Малетич
Художній редактор
Технічний редактор