1131 Pryjdit_do_mene_vsi-DEMO

КАТЕХИТИЧНО ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ УКУ
ПАТРІАРША КАТЕХИТИЧНА КОМІСІЯ УГКЦ

ЦЕНТР ДУХОВНОЇ ПІДТРИМКИ ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ ЕМАУС

ÏÐÈÉIJÒÜ ÄÎ ÌÅÍÅ ÂѲ

посібник для катехита

за програмою підготовки осіб із особливими потребами
до першої св. Сповіді і урочистого св. Причастя

Львів
Видавництво «Свічадо»

2011

УДК 2-543.7:2-(075.4)
ББК 86.37-54 я 78
П–67

Автори та упорядники: Андрій Козіброда, с. Луїза Цюпа (СНДМ), Назар Дуда.
Рецензенти: Галина Добош, Вікторія Марко, о. Олег Жаровський.
На обкладинці – ікона “Христос Євхаристійний“, іконописець Михайло Осінчук

Висловлюємо щиру подяку організації «ЦЕРКВА В ПОТРЕБІ»
за допомогу у здійсненні цього видання

Пропонуємо Вашій увазі розробки катехитичних уроків, адресованих найперше катехитам, які
готують осіб із особливими розумовими потребами до першої св. Сповіді і урочистого св. Причастя.
Посібник містить конспекти вступної зустрічі і двадцяти семи тем, які охоплюють основні питання
християнського життя, обов’язкові при приготуванні до Святого Таїнства Покаяння. У конспектах
запропоновано активні методи навчання. Вміщено методичні рекомендації щодо організації
навчального процессу та проведення уроків.
При формуванні програми, конспектів уроків і методичних матеріалів взято до уваги сучасні
дослідження та досвід Церкви в ділянці спеціальної катехитики в різних країнах. До їх створення
були залучені духівники, катехити, психологи, реабілітологи, які вже протягом багатьох років
працюють у цій ділянці.

П–67 Прийдіть до мене всі: Посібник для катехита за програмою підготовки осіб із особливими
потребами до першої св. Сповіді і урочистого св. Причастя / Упор. А. Козіброда, с. Луїза Цюпа (СНДМ),
Назар Дуда. – Львів: Свічадо, 2011.

ISBN 978-966-395-469-1 © КАТЕХИТИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ УКУ
© ПАТРІАРША КАТЕХИТИЧНА КОМІСІЯ УГКЦ

Çì³ñò

Вступ...................................................................................................................................... 5
Методичні рекомендації щодо організації навчального процесу....................................... 7
Методичні рекомендації щодо проведення уроків ........................................................... 11
Методичні рекомендації щодо підготовки до Святих Таїнств Покаяння та Євхаристії ..... 17

Розділ 1. БОГ МЕНЕ СТВОРИВ І ЛЮБИТЬ МЕНЕ .......................................................... 21
Вступна зустріч. Мені добре з Богом і друзями.................................................................. 21
Тема 1. Бог – мій Отець і Творець ......................................................................................... 25
Тема 2. Ісус – дар любові Отця.............................................................................................. 29
Тема 3. Ісус слухає свого Отця .............................................................................................. 33
Тема 4. Я – учень Ісуса ........................................................................................................... 37
Тема 5. Ісус навчає нас слухати і любити Отця та ближніх ................................................ 40

Розділ 2. БОГ ДАРУЄ МЕНІ СВОЄ ЖИТТЯ..................................................................... 45
Тема 6. Святі Таїнства допомагають нам у житті ................................................................ 45
Тема 7. Святе Таїнство Хрещення – початок нового життя ..................................................... 48
Тема 8. Моє життя у Святому Дусі .............................................................................................. 53
Тема 9. Святе Таїнство Миропомазання – дар Святого Духа для мене ................................... 57
Тема 10. Свята Євхаристія – хліб життя для мене .................................................................... 60
Тема 11. Свята Євхаристія – моя злука з Христом і Церквою ................................................... 64

Розділ 3. МОЯ РОДИНА МОЛИТЬСЯ У ХРАМІ ............................................................. 68
Tема 12. Храм – місце зустрічі з Богом і ближніми .................................................................. 68
Тема 13. Я слухаю і звіщаю Слово Боже..................................................................................... 72
Тема 14. Христос запрошує мене до участі в трапезі................................................................ 77
Тема 15. Пресвята Богородиця – Мати Христа і Церкви .......................................................... 81
Тема 16. Святі – приклад єдності з Богом .................................................................................. 85

Розділ 4. БЕЗМЕЖНІСТЬ БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ .......................................................... 89
Тема 17. Бог запрошує мене жити за заповідями..................................................................... 89
Тема 18. Я люблю Бога і виконую заповіді (перша, друга, третя Божі заповіді)..................... 94
3

Тема 19. Моя сім’я – домашня Церква (четверта Божа заповідь) ........................................... 98
Тема 20. Життя – Божий дар (п’ята Божа заповідь) ................................................................ 102
Тема 21.Чистота – краса душі (шоста і дев’ята Божі заповіді)................................................ 107
Тема 22. Любов і пошана до ближнього (сьома, восьма, десята Божі заповіді) .................. 112
Тема 23. Йду в мирі і свідчу Христа .......................................................................................... 116
Тема 24. Моє покаяння та повернення до дому Отця ........................................................... 120
Тема 25. Ми готуємось до Святого Таїнства Покаяння ........................................................... 126
Тема 26. Свята Євхаристія – відповідь Ісусові на Його любов................................................ 133
Тема 27. Безпосередня підготовка до Святих Таїнств Покаяння та Євхаристії

(Практичне заняття у храмі)........................................................................................ 137
Додаток 1. Катехизмові правди........................................................................................ 141
Додаток 2. Молитви.......................................................................................................... 144
Список використаних та рекомендованих видань .......................................................... 148

Âñòóï

«Ïóñò³òü ä³òåé ïðèõîäèòè äî ìåíå, íå
áîðîí³òü ¿ì: òàêèõ áî Öàðñòâî Áîæå»…
² îáíÿâøè ¿õ, ïîêëàâ íà íèõ ðóêè ³
áëàãîñëîâèâ ¿õ

(Ìð. 10, 14á;16)

Дорогі отці-парохи, катехити, батьки, діти!

Кожна особа є цінним даром, бо створена на образ і подобу Божу. Тому свята Церква, як
мати турбуючись про життя та спасіння кожної людини, звертає особливу увагу на осіб не-
повносправних, слідом за Христом, який прийшов «нести Добру Новину бідним, звіщати
полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю» (Лк. 4, 18).
Об’являючи любов небесного Отця, Христос своїм життям і навчанням завжди виявляв
особливу увагу до кожної людини, бо Він – Господь життєлюбний (Муд. 11, 26).

Підготовка до першої св. Сповіді і урочистого св. Причастя є дуже важливим часом у жит-
ті кожного християнина. Треба допомогти кожній особі, незважаючи на її вік і стан, по-
ступово пізнавати Христову науку, єднатися з Христом у Святих Таїнствах, жити у Христі.
Про важливість підготовки дітей до першої Святої Сповіді та Святої Євхаристії Митрополит
Андрей навчав:

Щасливі ті діти, котрих зумів катехит добре підготувати до першого
Причастя, в котрих молоденьких серцях зумів кинути першу іскру Божої лю-
бови. Щасливі і ті діти, котрі до чистих невинних сердець принимають свого
Спасителя, котрі научилися у Нього вірити, з Ним розмовляти, Єго любити. І
перші сильні релігійні враження не раз у життю остережуть їх перед упадком,
упадаючих не раз двигнуть1.

У Катехитичному правильнику УГКЦ (п. 115) вказано на важливість любові й турботи всієї
церковної спільноти до неповносправних осіб та виділено особу катехита, який здійснює
це служіння в парафії. У катехизації повинна бути задіяна уся парафіяльна спільнота: свя-
щеники, катехити, родичі, усі парафіяни, на зразок Христа Спасителя, який бачачи людину
в потребі, питав: «Що хочеш, щоб я зробив тобі?» (Лк. 18, 41). Участь осіб з особливими
потребами в житті парафії та їхнє свідчення віри є великим скарбом і сприяє спільному
зростанню церковної спільноти.

Пропонуємо Вашій увазі розробки катехитичних уроків, адресованих найперше катехи-
там, які готують осіб із особливими розумовими потребами до першої св. Сповіді і уро-
чистого св. Причастя. Опрацьовані вони Катехитично-Педагогічним інститутом УКУ з іні-
ціативи Патріаршої Катехитичної Комісії УГКЦ у співпраці зі спільнотами «Віра і Світло»,
«Лярш-Ковчег», навчально-реабілітаційним центром «Джерело». До їх створення були

1 Митрополит Андрей Шептицький. Пастирські послання. Львів 2007, с. 574.

5

залучені спеціалісти різних напрямів: духівники, катехити, психологи, реабілітологи, які
вже протягом багатьох років працюють у цій ділянці.
Підготовка до першої св. Сповіді в нашій Церкві відбувається за затвердженою церковною
владою програмою. Беручи до уваги специфіку праці з особами з особливими потребами,
до загальної програми були внесені незначні зміни. Програма підготовки осіб із особли-
вими розумовими потребами до першої св. Сповіді і урочистого св. Причастя була розгля-
нута і схвалена на засіданні голів єпархіальних катехитичних комісій УГКЦ.
Цей посібник для катехита містить конспекти вступної зустрічі і двадцяти семи тем, які охоп-
люють основні питання християнського життя, обов’язкові при приготуванні до Святого
Таїнства Покаяння. У конспектах пропонуються активні методи навчання. У Додатку – ка-
техизмові правди і молитви.
Методичні матеріали для учнів містяться в окремій папці. Ці малюнки й навчальні кар-
ти відкривають нові можливості застосування на уроках активних методів. Їхнє завдан-
ня – зробити навчання доступним і цікавим. Учні люблять творити й оглядати результа-
ти своєї праці. Так їм легше пригадати попередній матеріал і формувати нові знання та
навики. Малюнки допоможуть їм сприйняти, запам’ятати і пригадувати зміст катехизи.
Зокрема, рисунки 1 – 19 оформлені так, що розітнувши їх на чотири рівні частини, отриму-
ємо навчальні карти, які зручно використовувати як візуальний матеріал при пригадуван-
ні попереднього матеріалу, пояснюванні нової теми, опитуванні, відповідях на питання,
виконанні творчих завдань, спільній молитві. Інші рисунки – основа для виконання твор-
чих завдань (розмальовування, аплікація).
При формуванні програми, конспектів уроків і методичних матеріалів взято до ува-
ги сучасні дослідження та досвід Церкви в ділянці спеціальної катехитики в різних кра-
їнах. Використано окремі матеріали Катехизму для підготовки «Христос – Хліб життя»
(Свічадо, 2010).

Тож, щиро дякуємо всім, хто багато свого часу, молитви, праці, а передовсім любові вклав
і вкладає в цю справу, особливо – пані Зені Кушпеті та всім її співпрацівникам, які вже так
багато зробили й роблять у цій галузі.
Особливу вдячність висловлюємо жертводавцям і добродіям, без підтримки яких розроб-
ка цих матеріалів не була б можливою.

Нехай Господь Ісус, Учитель і Лікар душ та тілес, допомагає всім іти за Його прикладом!

+ Кир Петро (Стасюк)
голова Патріаршої Катехитичної Комісії УГКЦ

6

Ìåòîäè÷í³ ðåêîìåíäàö³¿
ùîäî îðãàí³çàö³¿ íàâ÷àëüíîãî ïðîöåñó

Програма підготовки осіб із особливими розумовими потребами
до Святих Таїнств Покаяння та Євхаристії

Програма покликана допомогти катехитам, які мають Церковну місію готувати осіб із по-
рушеннями функціонування розумової сфери до Святих Таїнств Покаяння та Євхаристії.
Для цієї групи учнів характерними є порушення розвитку когнітивних, мовних, моторних
і соціальних здібностей, пов’язані з відносно тривалими змінами центральної нервової
системи. З огляду на це, програма певною мірою відрізняється від загальної програми
підготовки до Святої Сповіді «Христос – Хліб життя»2. Додано вступну зустріч для знайом-
ства і створення атмосфери взаємодовіри; уроки, спрямовані на детальніше ознайомлен-
ня учнів із Божими заповідями та уроки, спрямовані на кращу безпосередню підготовку
учнів до Святих Таїнств. Особливими є структура уроків і методи, які на них застосовують-
ся. Завдання, які плануються досягти у процесі навчання є гнучкими: для кожного учня не-
обхідно визначати індивідуальні цілі і формувати індивідуальний навчальний план.

Мета програми – підготувати учня з особливими розумовими потребами до зустрічі й
сопричастя з Христом і церковною спільнотою у Святих Таїнствах Покаяння та Євхаристії.

Завдання програми:
1. розвивати віру учня в Бога як люблячого Батька;
2. ознайомити з християнськими правдами віри;
3. впровадити в літургійне життя Церкви;
4. розвивати навики спілкування з Богом у молитві;
5. формувати вміння відрізняти добро від зла та вибирати добро;
6. вчити власним життям свідчити свою приналежність до Церкви;
7. підготувати до Святого Таїнства Покаяння;
8. підготувати до Святого Таїнства Євхаристії.

Î÷³êóâàí³ ðåçóëüòàòè

Визначаючи цілі, що мають бути осягнені під час навчання учня за цією програмою, муси-
мо брати до уваги його можливості: функціонування його інтелекту, емоцій, пам’яті, ува-
ги, артикуляції, органів чуття та руху. З огляду на різні ступені та форми особливих потреб,
разом із батьками чи опікунами учня (бажано, за участі інших фахівців – спеціальних пе-
дагогів, психологів, реабілітологів) слід:
 перед початком навчання проаналізувати знання, уміння, побажання учня; проаналі-

зувати і взяти до уваги побажання батьків (чи опікунів) учня; сформувати для кожного
учня індивідуальні завдання;
 у процесі навчання аналізувати, як реалізовуються поставлені завдання, і в разі потре-
би змінювати їх;

2 Христос – Хліб життя: Катехизм для підготовки до Святої Сповіді / автори та упорядники:
Галина Добош, с. Луїза Цюпа СНДМ, с. Людмила Панасюк СНДМ, с. Меланія Сидорик СНДМ;
художник: Анна Сух. Свічадо, 2010.

7

 після закінчення навчання проаналізувати, які зміни відбулися та яких результатів до-
сягнуто.

Показниками засвоєння учнем матеріалу є обсяг, рівень його знань та форми поведінки,
які вибирає і використовує учень. Оскільки учні з особливими розумовими потребами не
завжди можуть виявити те, що знають, уміють, розуміють, відчувають. Щоб краще їх ро-
зуміти, катехит повинен розвивати свої вербальні та невербальні вміння. Аналізуючи змі-
ни, які відбулися у сфері знань, умінь та поведінки учня, звертаємо увагу на його функціо-
нування в різних середовищах: у класі, в сім’ї, групі.

Пройшовши Програму підготовки до Святої Сповіді, учні мають знати (якщо це дозволяє
їх стан):
1. що Бог любить їх як Своїх дітей і постійно піклується про них;
2. що Святе Письмо – це свята книга, з якої дізнаємося про Бога і про те, чого Бог від нас

очікує;
3. основні літургійні жести та рухи (стоячи, сидячи, клячачи, мовчки, спів, знак хреста);
4. основні події життя Ісуса, пов’язані з літургійним роком;
5. що Син Божий Ісус Христос жив між людьми, навчав їх і допомагав їм, помер на хрес-

ті за гріхи всіх людей, воскрес із мертвих і постійно є з нами;
6. що Марія є Матір’ю Божою і кожної людини;
7. значення понять: добро, зло, гріх, прощення;
8. приклад доброго вчинку і приклад поганого вчинку;
9. різницю між сумлінням без гріха (чисте серце) і сумлінням із гріхом (брудне серце);
10. що молитва – це розмова з Богом;
11. що можна молитися постійно, а зокрема – зранку і ввечері, перед і після їжі чи якоїсь

справи.
12. що в неділю і свята треба брати участь у Святій Літургії;
13. що Святий Дух Дає нам силу бути християнами;
14. спрощену формулу сповіді або жести, якими може показати жаль за гріхи;
15. значення споживання Тіла і Крові Господніх під час Євхаристії;
16. що храм – це дім Божий, де є святилище, вівтар, іконостас;
17. що християни є дітьми Божими, учнями Ісуса, братами і сестрами у Христі Ісусі, що

вони разом творять Церкву.

Пройшовши Програму підготовки до Святої Сповіді, учні мають уміти (якщо це дозволяє
їх стан):
1. відрізняти добро від зла і хотіти чинити добро;
2. розпізнати форму хреста;
3. зробити на собі знак хреста;
4. співати, підспівувати або жестикулювати релігійні пісні;
5. належно поводитися під час молитви;
6. належно поводитися в церкві;
7. брати активну участь у Святій Літургії (постава тіла, спів, жести, знак хреста);

8

8. словами або жестами дякувати Богові та людям;
9. словами або жестами просити Бога та людей;
10. словами або жестами просити пробачення в Бога та людей;
11. словами або жестами прославляти Бога;
12. відрізнити звичайні хліб і напиток від Євхаристійних Тіла і Крові Господніх;
13. робити добрі вчинки для одногрупників, родичів, незнайомих;
14. вчинками свідчити власну приналежність до Божих дітей і Церкви.

Формування навчальних груп

Найкраще було б до Святих Таїнств підготовляти усіх Божих дітей разом – здорових і хво-
рих, звичайних і з особливими потребами. Однак, поки що для цього не вистачає спеці-
ально підготованих катехитів, допоміжних матеріалів та ресурсів. Тому, щоб інтегрувати
учнів із особливими потребами у звичний ритм життя парафіяльної спільноти, але й щоб
забезпечити ефективний процес навчання та виховання для усіх учнів, підхід до форму-
вання навчальних груп вимагає особливої гнучкості і розважливості.

Учні з легкою формою розумової неповносправності можуть підготовлятися до Таїнства
Покаяння у звичайній катехитичній групі, але за індивідуальною програмою. Вимоги до
цих учнів (що вони повинні знати й уміти, пройшовши програму) є іншими, ніж до решти
учнів. Завдання вони можуть отримувати індивідуальні. На уроках катехитові можуть до-
помагати асистенти: хтось із батьків, парафіяльної молоді, успішних учнів класу. Це буде
наочним прикладом християнського служіння у спільноті. Не варто, щоб у такому інтегра-
ційному класі було більше 2–3 учнів з особливими розумовими потребами.

Учні з помірною та тяжкою формою розумової неповносправності готуються до Таїнства
Покаяння у класах по 4–6 учнів. Бажано, щоб катехитові допомагали асистенти: хтось із
батьків або парафіяльної молоді. Однак, не завжди є можливість сформувати групу учнів
із подібними типом та рівнем особливих потреб.

В особливих випадках катехит може підготовляти учня індивідуально, однак це позбавить
учня можливості співпраці з іншими.

Учні з глибокою формою розумової неповносправності можуть бути присутніми на уро-
ках із підготовки до Таїнства Покаяння. З кожним із цих учнів повинен бути хтось із бать-
ків або асистент. Крім того, з цими учнями треба займатися індивідуально, щоб сформу-
вати в них уміння функціонувати в середовищі, ознайомити з Таїнствами та літургійним
життям Церкви.

Вік, коли особу з особливими розумовими потребами слід підготовляти до Таїнства
Покаяння залежить від релігійності цієї особи, а не від того, скільки їй років. Часто це від-
бувається пізніше, ніж у її ровесників. Якщо при парафії є група, яка об’єднує осіб з особ-
ливими потребами та їх батьків, це відкриває більші можливості для спеціальної катехи-
зації. У спеціальних школах та інтернатах підготовку учнів із особливими потребами до
Святих Таїнств можна проводити в тому ж віці, що й їх ровесників зі звичайних шкіл. Ця
підготовка може тривати від декількох місяців до декількох років – залежно від рівня не-
повносправності, можливостей, стану особи. Про це учням і їх батькам слід повідомити
ще до початку катехизації. Інколи в заняттях роблять навіть декілька місяців перерви.

9

Приміщення, в якому відбувається катехизація, має бути постійним, затишним, присто-
сованим для катехизації цієї групи учнів. Це сприятиме відчуттю безпеки в учнів. Клас
можна поділити на зони: для навчання (парти), для ігор (килимок), для молитви (куточок
молитви з покуттям, у якому є хрест, свічка, ікона, Святе Письмо).

Конфіденційність інформації про учня та його сім’ю забезпечується чинним законодав-
ством щодо охорони честі й гідності особи та вимогами організації. При потребі розши-
рення кола поінформованих осіб необхідно питати дозволу в батьків чи опікунів учня.

Ìåòîäè÷í³ ðåêîìåíäàö³¿ ùîäî ïðîâåäåííÿ óðîê³â

Структура уроку

Урок можна умовно поділити на три частини: повторення попередньо вивченого
матеріалу, вивчення нової теми і підсумок. Протягом уроку чергуються етапи навчання і
відпочинку. Структура уроку – гнучка (залежить від можливостей і потреб) і постійна, щоб
учні знали, що коли відбувається і чулися безпечно.
Тривалість уроку орієнтовно – 45 хвилин. Якщо після заняття організовується частування
для учнів і батьків (чай, тістечка) – зустріч може тривати 60–80 хвилин.
У кожному конспекті уроку вказано Тему і Мету уроку, провідну цитату зі Святого
Письма, інколи – Примітку для катехита.

Розглянемо за порядком складові частини уроку:

Перед початком уроку всі вітаються і спілкуються. Твориться приємна, радісна атмосфе-
ра. Найперше треба налагодити приємні взаємини між катехитом і учнем, зосередивши
на цьому всю увагу, а тоді вже переходити до вивчення інформації та формування нави-
ків. Для осягнення поставлених завдань є обов’язковою атмосфера розуміння, прийняття,
відчуття безпеки. Важливо, щоб учень отримав сигнал, що катехит зауважує та цінує його
зусилля. Звертаємо увагу на старання, яких учень доклав до виконати завдання, на те, які
нові вміння здобув, як співпрацював. Своєю поведінкою, реакціями, зауваженнями, ко-
ментарями даємо учневі сигнал, що він – цінна, унікальна особа. Так учень отримує інфор-
мацію, що, незважаючи на деякі особливості, він цінний для Бога, катехита, інших людей.
Щирість, тепло, доброзичливість, взаємоповага між катехитом і учнями сприяють бажан-
ню учня виконувати завдання, відкриватися, працювати. При цьому треба уникати над-
мірної опіки: під час виконання учнями завдань допомагаємо їм лише для кращого засво-
єння програми, щоб не робити їх залежними від сторонньої допомоги.

Пісня на уроці допомагає увійти в контакт з учнем, налагодити його взаємодію з іншими,
вчитися, молитися, відпочивати. Пісня на початку уроку є сигналом про початок спільної
праці. Під час виконання пісні можна додавати жести, рухи. Вивчення нової пісні відбува-
ється посередині уроку. Усі запропоновані пісні позначені номером, під яким вони подані
на CD «Співаймо Господу разом: християнські пісні для дітей та молоді»3. З диском до-
дається книжечка із текстами, нотами й акордами до пісень. Однак, катехит має вибір: за-
стосовувати запропоновану в конспектах пісню, чи на свій вибір іншу пісню, наприклад,
пісні спільнот «Віра і Світло» та «Лярш-Ковчег».

Музичний супровід може бути фоном для створення затишку перед початком уроку, під
час виконання учнями вправ і представлення чи обговорення їхніх результатів, під час мо-
литви, відпочинку, вивчення нової пісні. Важливо, щоб музика відповідала типу активності.
Музика і спів – це ефективні засоби спілкування з особами, котрі мають особливі розу-
мові потреби. Через музику та спів учні в соціально прийнятний спосіб виражають свої
емоції, настрій, відчуття (які по-іншому їм важко виразити). Є інтерактивні пісні (виконав-
ці взаємодіють під час виконання пісні), пісні з рухами, пісні-ехо. Кожна група учнів може
мати свій репертуар пісень і традицію виконувати деякі пісні з якоїсь нагоди. Варто час від
часу повторювати пісні, щоб вони стали близькими й знаними для учнів.

3 CD Співаймо Господу разом: християнські пісні для дітей та молоді. ММС «Свічадо» 2010.

11

Під час катехизації можна використовувати різні музичні інструменти, такі як гітара, піа-
ніно тощо. Можна робити й використовувати саморобні інструменти (наповнені піском
пляшки, шейкери, дзвоники, тарілки). Можна використовувати й записи пісень чи фоно-
грами музичного супроводу, щоб під них співати.

Катехит, провадячи спів групи, підтримує з учнями зоровий контакт. Щоб покращити му-
зичний елемент катехизації, катехит може записати, як учні виконують пісню, і після уро-
ку декілька разів прослухати запис.

Організаційні питання – це відмічання присутніх, представлення програми уроку, нага-
дування важливої інформації,.

Катехит може застосовувати різні способи підвищення ефективності навчання, наприк-
лад, щоб чути себе навзаєм і не заважати один одному – говорити може лише одна особа
на раз. Говорить той, кому слово дасть катехит, або кому передадуть «їжачка» (маленьку
м’яку іграшку). На загальному форумі, коли відбувається обговорення і обмін думками та
емоціями, право говорити має той, у кого в руках маленька м’яка іграшка (їжачок). Хто за-
кінчив говорити – кидає (або передає) «їжачка» тому, хто підніс руку (хоче щось сказати).

Можна застосовувати умовні сигнали: Коли катехит підносить догори руку – це означає
«Прошу уваги!». Хто з учнів побачив підняту руку катехита – зупиняється, повертаєть-
ся лицем до катехита, також підносить руку і мовчки чекає дальших вказівок катехита.
Поступово усі учні втихнуть і чекатимуть дальших вказівок катехита. Так уникнемо зайво-
го галасу і перекрикування.

Повторення вивченого матеріалу буде для учнів легшим, якщо вони матимуть перед
собою аудіовізуальний матеріали з попереднього уроку (результати виконаних завдань,
фото- або відеоматеріали). Починаємо заняття зі знайомого учням матеріалу й поступо-
во переходимо до нового. Заохочуємо учня використовувати й висловлювати нещодав-
но здобуту на уроках інформацію (у тому числі й з інших предметів). Для цього необхідно
спілкуватися з батьками та іншими спеціалістами, які працюють із дитиною, обговорюва-
ти програму праці з учнем.

Молитва є частиною уроку, переплітає його, акцентуючи важливість спілкування з Богом.
На уроках учням пропонуються і традиційні молитви, і молитви своїми словами. Деякі мо-
литви з часом доручаємо провадити самим учням.

Мета молитви на уроці – формувати в учня сприйняття Бога як Того, Хто завжди поряд.
Беручи участь у молитві, учень вчиться спілкуватися з Богом. «Молитва не є оформлен-
ням, рамкою для … катехизи, вона є духовним середовищем, в атмосфері якого катехиза
стає автентичною передачею віри»4. Молитву впроваджуємо на уроках дуже поступово:
вона розпочинає і завершує урок, поєднує окремі його частини.
Дбаємо про те, щоб досвід учня, пов’язаний із пізнаванням Бога, був радісним. Спочатку
пропонуємо учням молитву своїми словами. Катехит дає приклад, як молитися своїми
словами, щиро, від серця промовляти до Бога. Нехай учень молиться спонтанно – що від-
чуває (подяка, прохання, прослава) і як може (словами, мімікою, жестами). Легше брати
участь у молитві, де вживаються прості слова і жести. Коли молимося – можемо жестику-
лювати: підносити руки, триматися за руки один з одним у знак єднання. Дякуємо Богові
за ще один прожитий день і за те, що протягом нього сталося, за зустріч із друзями, про-

4 Катехитичний правильник УГКЦ, п. 67.

12

симо здоров’я, вирішення важливих справ.
Пробуємо навчити учня деяких молитов, таких як «Отче наш», «Богородице Діво», «Ангеле
хоронителю мій», але не вимагаємо вивчення їх напам’ять. Дитині легше вивчити молит-
ву, коли вона може повторювати її за батьками чи катехитом. Краще протягом певного
часу вивчати одну молитву, щоб не плутати її з іншими. Треба пильнувати, щоб молитва
була для учня зрозумілою і не нудною.
Богослужіння пристосовуємо до можливостей і потреб учнів. Залучаємо учнів до активної
участі в богослужіннях. Після богослужіння можна зібратися для співу, читання Святого
Письма, представлення інсценізації біблійної розповіді чи щойно прочитаного уривка з
Євангелія. Усе це розвиває і закріплює розуміння Святого Письма та вчення Церкви.
Беручи участь у богослужінні, учні долучаються до нашої обрядової традиції: пізнають ре-
лігійні символи, обряди, традиції та форми богопочитання. Релігійні свята, такі як Різдво,
Великодня п’ятниця, Воскресіння, Зіслання Святого Духа, мають особливий навчальний і
виховний потенціал, впроваджують учня в літургійне життя Церкви.
Вчимо учнів, що служити Богові і людям можемо своїм щоденним життям, своїми талан-
тами: співаючи, малюючи, працюючи. Можемо допомагати в парафії: роздавати молитов-
ники, розставляти лавки, прибирати в церкві та навколо неї, роздавати листівки, робити
інсценізації після Святої Літургії і виставки-аукціони своїх творчих робіт – усе це може бути
службою Богові та ближнім.

Інтерактивні вправи мають на меті усесторонній розвиток учня – його духовності, інте-
лекту, емоцій, взаємин з іншими. На основі інформації про учня, його можливості і сфери
найближчого розвитку, катехит застосовує ті із запропонованих вправ, які найбільше від-
повідатимуть досягненню навчально-виховної мети. Під час уроку використовуємо різні
форми й методи праці: спів, рух, образ, дотик, фізичний контакт, слово, ручні роботи, май-
стрування. Використовуємо короткі, нескладні завдання, демонструємо зрозумілі та чіткі
наочні матеріали (ілюстрації, моделі, слайди).
Вступ до вправи має за ціль зацікавити, поставити питання, відповідь на яке учні дадуть,
виконавши завдання.
Інтерактивна вправа дозволяє учням брати безпосередню участь у тому, що відбуваєть-
ся, вчитися на власному досвіді, творити й радіти від докладених зусиль, взаємодіяти, ви-
ражати емоції та власні переконання.
Представлення і обговорення результатів дозволяє проаналізувати досвід, винесений
із виконання завдання, поділитися враженнями.
Підсумок вправи катехит робить на основі результатів виконаного завдання, висловлю-
вань учнів і мети самої вправи.

Підсумок уроку – катехит наголошує провідну думку уроку – що учні мали б прийняти у
своє життя.

Домашнє завдання – те, що учням пропонується зробити поза уроком. До його виконан-
ня варто залучати батьків та опікунів. Тут можна подати важливу інформацію щодо на-
ступного уроку.

13

Методи навчання на уроці

Катехизація осіб із особливими розумовими потребами спрямована не лише на поглиб-
лення їхньої віри, але й на адаптацію до життя в суспільстві, розвиток індивідуальності,
критичного мислення, ініціативності, незалежності. Навчально-виховний процес спрямо-
ваний на всебічний розвиток учня: його організму, психіки, духовності, суспільних відно-
син. Для цього треба створити умови для включення учнів у звичайний ритм життя їхніх
однолітків – підготувати громаду, зробити доступними приміщення.

Проаналізуємо окремі методи навчання з точки зору їх ефективності:

 найменш ефективним є самостійне читання учнем тексту, навіть якщо в ньому вміще-
но таблиці та діаграми;

 ефективнішою є лекція з використанням аудіозапису або візуальних матеріалів (зо-
бражень, плакатів, таблиць);

 ще ефективнішою є аудіовізуальна інформація (відеофільм, презентація слайдів з
озвученням);

 ще ефективнішим є ознайомлення з конкретним навчальним матеріалом (наприклад,
у храмі учні вивчають з яких частин складається храм);

 ще ефективнішими є інсценізація, рольові ігри, симуляція реальної життєвої ситуації
(наприклад, у храмі учні вчаться підходити до сповідальниці);

 найкращі результати навчання дає безпосередня участь у реальній життєвій ситуації.
Тому, даючи учням менше готової словесної інформації, натомість пропонуючи їм само-
стійно розглядати наочні матеріали, брати участь у рольових іграх, сценках, самостійно
виконувати завдання, формуємо їхній власний досвід та переконання.

Якщо дамо їм час і застосуємо відповідні методи й форми праці, відбудуться зміни в за-
своєнні ними матеріалу та соціально прийнятній поведінці. Намагаємося наблизити учнів
до розуміння, а не запам’ятовування того, що відбувається на уроці. Застосовуємо ті мето-
ди, які зацікавлюють учнів, промовляють до них. Щоб навчальні зміни були тривалішими
й різнобічно творили особистий життєвий досвід учнів, активізуємо різні сфери їхнього
функціонування: інтелект, емоції, зір, слух, дотик, рух, взаємовідносини.

Щоб учні могли сприйняти і засвоїти матеріал, виділяємо на це більше часу, ніж у зви-
чайному класі. Протягом уроку декілька разів повертаємося до основної думки уроку, за-
стосовуємо різні види діяльності (малюнок, скульптура, сценка, рольова гра, рухові ігри,
танець, музика і спів, екскурсія), щоб задіяти різні органи чуття учнів, активізувати різні
шляхи сприймання, запам’ятовування, навчання.

Інтерактивні методи навчання дають можливість учням діяти, виражати себе, творити,
вчитися не з чиїхось слів, а на основі власних відчуттів, думок, дій. Відбувається співпраця
в колективі, тренуються рольові навики взаємовідносин, з’являється можливість отриму-
вати підтримку групи. Завдяки цьому підноситься самооцінка, зменшуються негативні ре-
акції, зростає мотивація до дальшої праці.

Прохання, завдання, основні тези уроку виражаємо коротко, зрозуміло, однозначно. Чітко
й зрозуміло для учня вказуємо, що, коли і як треба зробити; обговорюємо, а краще – по-
казуємо, як це треба зробити; декілька разів тренуємо виконання завдання в навчальних
умовах.

14

Для розвитку мовних навиків створюємо умови для вільного висловлювання учнів, щоб
вони декілька разів вимовили якесь слово, щоб чули, як катехит чи інші учні правильно
вимовляють чи вживають певні слова. Завдяки спілкуванню розвивається мова та зростає
соціальна адаптація. Активно використовуємо невербальні засоби комунікації. Оскільки
в цієї групи учнів переважає конкретно-образне мислення, орієнтуємося на ці їхні можли-
вості й уникаємо абстрактних понять, подаємо конкретні приклади з життя учнів.

Навчальний процес є ефективнішим, коли учні сповнюють у ньому свої життєві цілі, по-
треби, рішення. Розглядаємо матеріал, який стосується життєвої ситуації учнів, щоб вони
могли із користю застосувати його в щоденному житті. Прислухаємося до їхніх зацікав-
лень, схильностей, поглядів та уподобань. Використовуємо те, що учні пережили, що від-
чули, що знають. Наприклад, пояснюючи поняття «Бог», використовуємо антропоморфні
категорії: порівнюємо характеристики Бога (любить, піклується, завжди поряд) з характе-
ристиками, які учні знають зі спілкування з найближчими людьми. Представляючи владу
Ісуса над злом (чуда), не зупиняємося на «зовнішніх виявах» чуда, щоб не сприяти розвит-
ку магічної та забобонної релігійності. Звертаємо увагу на те, чого не видно, але можна
відчути, – на зміну серця людини. Так переходимо від зовнішнього аспекту (який найбіль-
ше привертає увагу) до аспекту внутрішнього – до навернення серця.

Оповідання, історії, казки, притчі за формою прості, короткі, розповідні, наповне-
ні діями, будуються на повтореннях. Протягом уроку до оповідання можна повертатися
декілька разів. Коротко розповідаємо оповідання на початку заняття. За якийсь час роз-
повідаємо оповідання вдруге й просимо учнів повторити ключові слова (наприклад: сія-
ти… зерно… добрий ґрунт). Можна запропонувати учням ходити по класі й показувати, як
сіяч сіє. Повторення знайомих цікавих оповідань викликає в слухачів чи спостерігачів по-
зитивні відчуття й інколи дозволяє побачити історію в новому світлі. Передбачаємо мож-
ливості розуміння і сприймання слухачів. Оповідання має бути для них актуальним, стосу-
ватися їхніх теперішніх потреб.

Аудіовізуальна інформація відіграє особливу роль у навчанні та вихованні. Побачений
образ може вразити, промовити, запам’ятатися надовго. Наприклад, коли учитель, роз-
повідаючи про Івана Хрестителя, накине на себе овечу шкіру чи, зображаючи людину, яка
вітала урочистий в’їзд Ісуса до Єрусалима, триматиме вербову (або пальмову) гілку, цей
образ, ситуація, тема значно краще запам’ятаються.

Можна використовувати зображення, робити колажі, саморобні макети тварин, людей,
храму й використовувати їх для інсценізацій біблійних історій; показувати слайди, фраг-
менти фільмів чи мультфільмів і їх обговорювати.

Творчі методи розвивають творчість, уяву, відчуття прекрасного. Ці методи позитивно
впливають на фізичний, психічний, соціальний розвиток дитини і є одними із важливих
способів самовираження дитини, прояву її відчуттів, внутрішнього стану, емоцій (у тому
числі й негативних). Такими методами є: розмальовування, малювання (пальцями, доло-
нями, різними предметами), вирізання і видирання з паперу, створення колажів, ліплен-
ня, будування (з кубиків та інших предметів), виготовлення виробів із дерева, ниток,
бісеру, воску. Творчість учнів – конструктивний спосіб підкріпити заняття власною діяль-
ністю, поділитися враженнями від власних творів і творів одногрупників, можливість узя-
ти в руки й зі всіх сторін проаналізувати виріб. Можна виконувати завдання самостійно

15

або в малих групах. Вироби можуть служити і як нагадування, їх можна взяти зі собою до-
дому чи комусь подарувати.
Екскурсії розширять світогляд учнів. Поїздки до іншої парафії, іншої катехитичної школи,
спілкування з їхнім парохом, учнями та катехитами, спільна молитва, без сумніву, зба-
гатять та інтегрують дітей у середовище. Ці поїздки мають бути фінансово доступними.
Варто просити допомоги для їх організації в батьків, волонтерів, парафіян. На прогулянці
до парку, на озеро чи до природничого музею варто, щоб діти не лише бачили, а й могли
доторкнутися до об’єктів вивчення, взяти окремі з них до рук.

Особистий приклад поведінки катехита є для учня наочним зразком для наслідування.
«Вони [катехити] неначе малюють Христову ікону й, очевидно, чим більше в цю роботу
вкладають старанности, вміння, мистецького знання… почуття і потреб її характеру, її по-
хибок і пристрастей, чим більше в цю роботу вкладають своєї молитви й жертви, тим ви-
щим і ліпшим виходить мистецький твір їх рук»5. Відносини між катехитом і учнем мали
б будуватися на основі взаємної пошани та активної участі обох у навчально-виховному
процесі. Катехит виступає в ролі не керівника, а компетентного й відкритого помічника
кожного учня зокрема й групи в цілому. Учні беруть в уроках участь як партнери, а не як
пасивні учасники.

Особистий приклад поведінки батьків та опікунів зумовлює релігійний розвиток дити-
ни. Існує тісний зв’язок між вірою батьків і духовністю їхніх дітей. Те, як дитина сприймає
Бога, багато в чому залежить від того, як батьки та опікуни ставляться до дитини. Якщо
батьки вимогливі, суворі, критичні до дитини, то вона часто сприймає Бога як суворого
справедливого Суддю. Якщо ж батьки лагідні, чуйні до дитини, то й Бога дитина сприй-
має перш за все як люблячого Батька. На формування сприйняття дитиною Бога вплива-
ють також катехит і священик. Дитина відчуває, у яких взаєминах із Богом є її батьки, кате-
хит, священик, яка атмосфера панує вдома, в парафії, в класі.
Релігійне виховання відбувається, перш за все, в сім’ї, а катехит продовжує і доповнює
те, чого дитину навчають батьки. Атмосфера в сім’ї значною мірою впливає на релігійний
розвиток дитини. Оскільки підготовка до першої Святої Сповіді та Святого Причастя є час-
тиною навчально-виховного процесу, за який відповідають передовсім батьки учня, важ-
ливо докласти зусиль, щоб окремі елементи навчання продовжувалися вдома (під час ви-
конання учнями разом із батьками домашніх завдань). «Батьки є першими і найкращими
катехитами, а їхні найкращі уроки – це власне свідчення віри»6. Як основні опікуни вони
повинні бути ознайомленими зі змістом програми, впливати на її наповнення та хід, бра-
ти участь у її здійсненні. Бажано, щоб вони брали участь у консультаціях та нарадах щодо
досягнень і труднощів учня.
Батьків та опікунів можна запрошувати до участі на уроках, запропонувати їм прочитати чи
розповісти якусь історію, допомогти в організації екскурсії, навчити учнів якоїсь діяльнос-
ті (наприклад, виготовляти прикраси з підручних матеріалів чи доглядати за рослинами).

5 Митр. Андрей Шептицький. Наука катехизму // Львівський архиєпархіальний вісник (1934/
15 серп.) 172–176.

6 Катехитичний правильник УГКЦ, п. 112.

16

Ìåòîäè÷í³ ðåêîìåíäàö³¿ ùîäî ï³äãîòîâêè äî Ñâÿòèõ
Òà¿íñòâ Ïîêàÿííÿ òà ªâõàðèñò³¿

Підготовка до Святого Таїнства Покаяння

Критерії розпізнавання особою різниці між доброю і поганою (гріховною) поведінкою

Оцінюючи, наскільки особа спроможна розуміти чи відчувати, що таке морально добра
поведінка, а що таке морально погана поведінка (гріх), а також наскільки може керувати
власною поведінкою і нести відповідальність за власні вчинки, треба брати до уваги фі-
зичні, емоційні, інтелектуальні та суспільні передумови.

Можемо вважати, що особа грішить, якщо вона:
 знає, що робить щось погане;
 не хоче робити те, до чого її заохочують, бо тоді довелось би перестати робити те, що

вже тепер дає задоволення або користь;
 знає, що може зробити щось добре, але не робить цього, бо не хоче нічого робити або

хоче робити те, що приносить вже зараз задоволення чи користь.

Щоб визначити, чи людина свідомо вчинила гріх, слід брати до уваги й такі критерії:
 чи вчинок не походить із неповносправності особи;
 чи особа розуміє свій вчинок (чи може представити свій вчинок по-іншому й повтори-

ти ситуацію самого вчинку);
 чи особа знає інші способи поведінки в подібній ситуації та чи могла б вчинити по-

іншому.
Можна вважати, що особа грішить, якщо в подібній ситуації вже продемонструвала спро-
можність зробити вибір на користь морально доброго способу поведінки. Морально
погану поведінку (гріх) особа, як правило, вибирає тоді, коли знервована, комусь напере-
кір, або щоб негайно отримати задоволення або користь.

У підготовці до Сповіді пропонуємо розглянути значення понять: прощення, жаль, покута,
обіцянка виправитися. Прощення можемо очікувати, коли визнаємо свою провину, шко-
дуємо, що так учинили, обіцяємо надалі так не робити, робимо добро. Приклади щиро-
го, безкорисливого прощення можемо наводити зі щоденного життя. Коли скривдили ко-
гось – треба просити прощення в нього, а на Сповіді – у Бога. Якщо зробили щось не так,
як хоче Бог, можна просити в Бога прощення. Однак, не наводимо прикладів негативної,
грішної поведінки, щоб вони не запам’яталися учням і не стали зразком для наслідування.

Умови Сповіді (якщо можливо встановити контакт із каяником):
 спроможність особи розуміти, що таке добро і що таке зло;
 спроможність дати відповідь (вербально, жестами, мімікою, письмово, малюнком) на

питання сповідника;
 побожна поведінка під час Сповіді.
Через ускладнення, пов’язані з неповносправністю, під час Сповіді може виглядати, що
особа не розуміє того, що говорить священик. Інколи вона лише жестикулює або вказує
гріхи, які стосуються «теперішнього часу». Священик може ставити питання так, щоб від-
повідь могла бути ствердною або заперечною (словами, жестами, мімікою). Якщо немож-
ливо встановити з особою ні вербальний, ні невербальний контакт, достатньо, щоб вона в
будь-який спосіб показала, що хоче просити прощення за гріхи.

17

²ñïèò ñîâ³ñò³
Іспит совісті треба робити щовечора, поки підемо на спочинок. Спочатку батьки, кате-
хит чи священик можуть допомагати учневі робити щоденні іспити совісті. Однак, не слід
питати, що учень зробив поганого чи грішного, щоб не навіювати гріхів, яких особа не
робила (ці учні особливо податливі на навіювання з боку оточення). Допомагаючи роби-
ти іспит совісті, можна спитати, що учень міг зробити доброго, але не зробив або чого не
зробив із того, чого очікує Бог. Так згадаємо гріхи і вкажемо, як слід чинити. Це допомагає
особі усвідомити, що вона не вчинила добре, хоч і могла, спонукає до жалю за порушен-
ня Божих заповідей.
Роблячи іспит совісті, у молитві до Святого Духа просимо за добрий іспит совісти і за ласку
доброї сповіді. Потім називаємо за порядком заповіді Божі і церковні та різні види гріхів,
і застановляємося, чи ми не провинилися проти котроїсь заповіді словом, ділом, думкою:

Роблячи іспит совісті, пригадуємо собі всі свої гріхи:

1-а Божа заповідь: Нехай не буде в Тебе чужих богів.

Чи сумнівався (сумнівалася) у правдах віри і такі сумніви творив перед кимсь іншим? Чи
соромився (-лася) відверто визнавати свою віру? Мовчав (-ла), коли хтось говорив проти
Церкви і віри? Занедбував (-ла) щоденні молитви? Як поводився (-лася) під час богослу-
жіння в Церкві?

2-а Божа заповідь: Не взивай намарне імени Бога.

Чи вимовляв (-ла) без пошани ім’я Бога або святих? Чи проклинав (-ла)? Насміхався (-лася)
з релігійних обрядів? Чи не нищив (-ла) священні книги, церковні речі?

3-я Божа заповідь: Пам’ятай день святий святкувати.

Чи опускав (-ла) Службу Божу в неділі і свята? Як часто? Чи працював (-ла) тяжко в неділі
або свята без важливої потреби? Може, погано поводився (-лася) у храмі?

4-а Божа заповідь: Шануй батька твого і матір твою.

Чи зневажав (-ла) своїх батьків, родичів, учителів, насміхалася (-лася) з них. Чи був (-ла)
неслухняний (-а), невдячний (-а)? Бажав (-ла) їм злого, говорив (-ла) погано про них, чи-
нив (-ла) їм кривду?

5-а Божа заповідь: Не вбивай.

Чи вдіяв (-ла) комусь шкоду в здоров’ю, брав (-ла) участь у бійці, розбуджував (-ла) нена-
висть, бажав (-ла) комусь зла, проклинав (-ла), був (-ла) мстивий (-а)? Давав (-ла) комусь
поганий приклад, намовляв (-ла) до гріха?

6-а і 9-а Божі заповіді: Не чужолож. Не пожадай жінки ближнього твого.

Чи оглядав (-ла) непристойні малюнки, фотографії, фільми? Говорив (-ла) сороміцькі сло-
ва? Може, приставав (-ла) з безсоромними людьми?

7-а і 10-а Божі заповіді: Не кради. Не пожадай нічого, що є власністю твого ближнього.

Чи вкрав (-ла) чужу річ? Обдурив (-ла) когось? Витрачав (-ла) гроші на непотрібні речі?
Завидував (-ла) комусь? Скривдив (-ла) когось? Скоїв (-ла) якусь несправедливість?

Чи поправив (-ла) заподіяну шкоду, віддав (-ла) позичену або знайдену річ?

8-а Божа заповідь: Не свідчи неправдиво на ближнього твого.

Чи говорив (-ла) неправду? Осуджував (-ла) несправедливо? Обмовляв (-ла)? Виявив (-ла)
чужу тайну, образив (-ла) когось?

18

Церковні заповіді

Чи дотримався (-лася) посту? Опускав (-ла) щоденну молитву? Брав (-ла) участь у гулян-
нях, забавах у часі посту? Чи читав (-ла) погані, пусті книжки, часописи; давав (-ла) їх ін-
шим читати?

Головні гріхи

Чи був (-ла) гордий (-да)? Принижував (-ла) інших? Радів (-ла) з чиєїсь шкоди або нещас-
тя? Був (-ла) лінивий (-а)?

Æàëü ³ ïîñòàíîâà íå ãð³øèòè
Коли ми пригадали собі всі гріхи, тоді збуджуємо в душі щирий жаль (молитва жалю за грі-
хи) і постанову поправитись, а відтак можемо вже приступити до сповіді. Постанова на-
далі поводитися по-іншому пов’язана з бажанням чинити добро. Якщо учень розповість
катехитові, батькам чи священикові, як хоче надолужити за гріх, вони можуть допомог-
ти йому це зробити. Мотивацією для добрих вчинків є бажання зробити щось добре для
Бога і для людей.

Треба, щоб особа прийняла, що через покуту вона може перепросити Бога. Для осіб з
особливими розумовими потребами покута має бути легкою, короткотривалою, відповід-
ною до їхніх можливостей, щоб можна було відбути її відразу після Сповіді.

Ñïîâ³äü
Якщо ми навмисне затаїли тяжкий гріх, така Сповідь є неважна, і через неї допускаємо-
ся нового, дуже тяжкого гріха: святотатства. Якщо ж ми забули визнати тяжкий гріх на
Сповіді, у такому випадку Сповідь є важна, і ми не маємо обов’язку її другий раз повторю-
вати. Треба обов’язково цей гріх визнати у нашій наступній Сповіді.

Маємо обов’язок хоч раз на рік у Великодньому часі або в небезпеці смерті визнати на
Сповіді тяжкі гріхи, а також бодай раз на рік, у Великодньому часі, чи то в годині смерті,
прийняти Святе Причастя. Церква заохочує вірних часто сповідатись і причащатись, бо це
є важливе для духовного життя християнина, сповідатися частіше (особливо в часі посту)
навіть і з менших провин, званих повсякденними гріхами, і якомога частіше, а навіть що-
денно, причащатися.

Пропонуємо учням вивчити найпростішу формулу Сповіді, де є лише найважливіші еле-
менти. Вказуємо на важливість моменту, коли священик робить знак хреста.

Сповідь відбувається так:

Роблю знак хреста і вітаю отця сповідника словами: Слава Ісусу Христу! Я сповідаюся пер-
ший раз.

Перелічую гріхи, так як я їх собі пригадав (пригадала) в іспиті совісти. Згодом кажу:

Жалую з цілого серця, що я своїми гріхами образив (-ла) Бога. Постановляю поправи-
тися, прошу покуту і розрішення.

Священик подає мені науку і задає покуту. Відтак дає мені розрішення, а я, хрестячись,
молюся:

Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній). Боже, очисти мої гріхи і помилуй
мене.

Без числа нагрішив (нагрішила) я. Господи, прости мені.

Коли священик уже дав розрішення, роблю знак хреста і, дякуючи, відходжу та відбуваю
покуту.

19

(При наступній Сповіді кажу, коли останній раз сповідався (сповідалася). Образив (-ла)
Бога такими... гріхами).

Пробне заняття
На занятті перед Таїнством Сповіді учні вчаться:
 підходити (наближатися) до сповідальниці – самостійно чи з чиєюсь допомогою;
 промовляти формулу сповіді чи жестами, мімікою виражати жаль за гріхи;
 відходити (віддалятися) від сповідальниці.

Примітка: вищесказане більше стосується осіб, з якими можна контактувати, переважно
це люди з легкою та помірною розумовою неповносправністю. Якщо цього вимагає стан
особи, яка сповідається, краще сповідати її в окремій кімнаті, де можна говорити голосно,
чи використовувати допоміжні засоби (малюнки, слова, символи).
Якщо ж з особою важко встановити контакт або не можна отримати інформації про сту-
пінь її розуміння і свідомості (дехто з осіб із тяжкою і глибокою розумовою неповносправ-
ністю), то її внутрішній світ, рівень та інтенсивність відносин із Богом залишаються для нас
невідомими. Не знаємо, чи вчинила ця людина колись гріх, а якщо так, то чи жаліє про це.
Не знаємо, чи вона розуміє, чи відчуває, що відбувається. Але коли один за одним ідуть
до Сповіді учні, з якими такі особи були разом на підготовці до Таїнства Сповіді, нехай і
ці Божі діти наблизяться до священика і отримають благословення. Нехай і вони відчують
турботу, прийняття, тепло і любов Небесного Отця.

Підготовка до Святого Таїнства Євхаристії

У східній християнській традиції Таїнство Євхаристії, як і Хрещення та Миропомазання,
можна уділяти немовлятам і людям з особливими розумовими потребами через віру їхніх
батьків та християнської громади. Якщо дозволяє стан особи, то важливо, щоб у неї було
бажання поєднатися з Христом через приймання Євхаристії. На заняттях і безпосередньо
перед Святим Таїнством Євхаристії слід наголосити, що причащаючись, приймаємо Божі
Тіло і Кров під видами хліба і вина.
Якщо з якихось причин особа не хоче причащатися, не треба її до цього змушувати. Слід
почекати якийсь час, запричащати інших людей, а тоді знову запропонувати цій особі
запричащатися. Інколи потрібен час, поки людина сама виразить бажання це зробити.
Стримувати її може навіть те, що вона ніколи не приймала чогось до уст від незнайомої
людини.
Особи з особливими потребами дуже вразливі й чутливі до того, як інші ставляться до них.
Отож, якщо відомо про якісь негативні вчинки цієї особи, краще запропонувати їй виспо-
відатися ще перед Літургією. Це дозволить уникнути неприємної ситуації привселюдної
відмови в разі, якщо ця людина захоче приступити до Євхаристії разом з усіма.

Пробне заняття
Якщо дозволяє стан учнів (деякі особи з легкою та помірною розумовою неповносправ-
ністю), варто, щоб перед урочистим прийманням Євхаристії вони потренувалися:
 підходити до священика,
 відкривати уста, складати руки.
Не треба для тренування використовувати неосвячені хліб і вино чи інші харчі, щоб учні
знали, що прийняти Ісуса Христа під видом хліба і вина можна лише під час Літургії.

20

Ðîçä³ë 1

ÁÎÃ ÌÅÍÅ ÑÒÂÎÐÈÂ ² ËÞÁÈÒÜ ÌÅÍÅ

Âñòóïíà çóñòð³÷
Ìåí³ äîáðå ç Áîãîì ³ äðóçÿìè

Ãîñïîäè, äîáðå íàì òóò áóòè!
(Ìò. 17, 4)

Мета уроку:
 познайомитися;
 створити атмосферу відкритості і взаємного прийняття;
 представити програму й заохотити до участі в підготовці до Таїнств.

i Примітка: До початку уроків катехит має познайомитися з кожним учнем,
його батьками чи опікунами, дізнатися дещо про ситуацію життя і функціо-
нування учня, вивчити очікування учня, батьків, опікунів.

Õ³ä óðîêó

● Ïðèâ³òàííÿ, ñòâîðåííÿ çàòèøíî¿ àòìîñôåðè

Катехит вітається з учнями. Учні розміщуються колом на кріслах, або на килимі.
Катехит:

Сьогодні ми привітаємося як християни:
Слава Ісусу Христу! – Слава навіки Богу!
Сердечно вітаю Вас усіх!
Дуже радію, що ми можемо бути разом!
Ми з вами будемо разом вчитися бути добрими християнами.
Дуже хочу, щоб разом нам було добре і радісно.
Якщо учні не знаються між собою – катехит представляє їх і каже декілька слів позитив-
ної, але не конфіденційної інформації про кожного (що любить, що робить, які зусилля до-
кладає).

²íòåðàêòèâíà âïðàâà 1

Завдання Тренувати уміння вітатися по-різному.
Метод Гра на привітання.
Матеріали Спокійна музика, аудіопрогравач.
Тривалість 7 хв.

21

Катехит керує грою і сам показує різні способи, як можна вітатися.
Грає музика, учні ходять по кімнаті, вітаються з тим, кого зустрінуть за інструкціями кате-
хита. Катехит показує, як це зробити:
Катехит:

У різних країнах світу вітаються по-різному. Спробуємо і ми:
1. Подаємо руку.
Протягом 1 хвилини всі ходять по кімнаті й вітаються з тими, кого зустрінуть, подаючи
один одному руки.
Катехит подає наступну інструкцію і показує як це зробити, на приклад:
2. Подаємо руку і усміхаємося.
3. Складаємо перед собою руки і схиляємо голову.
4. Подаємо руку і кажемо власне ім’я.
5. Подаємо руку, а другою рукою легко поплескуємо по плечі того, кого зустріли і ка-

жемо: «Я – (ім’я)».
6. Подаємо руку, кажемо: «Привіт, (ім’я того, кого зустріли)!».
7. Подаємо руку, кажемо: «Слава Ісусу Христу!» відповідаємо: «Слава навіки Богу!».

● Îðãàí³çàö³éí³ ïèòàííÿ

Порядок денний, періодичність занять.
Під час уроків будемо грати ігри, співати пісні, молитися, вчитися, робити цікаві та ко-
рисні справи.
На уроки беріть зі собою гарний настрій!

Ìîëèòâà
Ми гарно привіталися. Вже знаємо, як називаємося.
Між нами є ще Хтось, кого ми не бачимо, але Хто знає ім’я кожного з нас і дуже нас
любить.
Хто це? Це – Бог!
Привітаємося з Богом, роблячи на собі знак хреста. Це показано на Рис. 1.
Катехит показує: повертається обличчям до учнів, поетапно промовляє і робить
на собі знак хреста. Учні повторюють за катехитом слова і рухи.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь (3 р.).
Роблячи на собі знак хреста – визнаємо, що ми – християни.

22

Âñòóï
Якби Ви хотіли, щоб ваш друг пам’ятав про Вас, що б Ви дали Йому на пам’ять?

²íòåðàêòèâíà âïðàâà 2

Завдання Тренувати уміння представити себе.
Метод Видирання.
Матеріали Кольоровий папір, олівці, фломастери, листочки, квітки, клей, клейка
Тривалість стрічка.
10–15 хв.

Катехит стежить, щоб кожен учень мав своє робоче місце.
Розкладає кольоровий папір, олівці, фломастери, клей.
Учні виконують завдання індивідуально.
Катехит показує, учні наслідують:

Прошу Вас:
– взяти по одному аркушу паперу такого кольору, який Вам подобається;
– зігнути аркуш наполовину;
– ще раз зігнути наполовину;
– повидирати кусочки паперу, надірвати, заокруглити;
– розігнути аркуш – форма паперу змінилася;
– це буде основа для Вашої візитки;
– прикрасити візитки – фарбами, олівцями клаптиками паперу, листочками, квітка-

ми та інше;
– написати фломастером своє ім’я (катехит допомагає);
– причепити візитки до свого одягу клейкою стрічкою;

Деяким учням треба індивідуально показати, як зробити візитку.
Пильнуємо, щоб учні не брали до рота предметів, клею. Щоб клей не потрапив у очі.
Катехит ходить між учнями, спостерігає, заохочує, допомагає, але не виконує завдання за-
мість учнів.

Îáãîâîðåííÿ:

Учні за чергою (за бажанням) діляться думками, що зауважили, відчули, пережили, взяли
для себе, засвоїли під час виконання завдання.

ϳäñóìîê

Кожна візитка є іншою, особливою, має свою форму.
Так само кожен із нас є іншим, лише одним, неповторним.
Кожна візитка прикрашена особливим чином. Так само кожен із нас поводиться, гово-
рить по-іншому. Через це ми впізнаємо один одного.
Бог дуже добре знає кожного з нас, дуже нас любить і постійно піклується про нас.
Ікона, хрест, запалена свічка нагадують нам про це.

23

Ìîëèòâà
Катехит запалює свічку і ставить її в куточку молитви – біля ікони чи хреста.

На закінчення ще раз привітаймо Бога серед нас!
1. Дякуємо Тобі, Боже, що зібрав нас сьогодні тут у Твоє ім’я!
2. Усі: Дякуємо Тобі, Боже!
3. Катехит: За… (імена учнів і катехита)!
4. Усі: Дякуємо Тобі, Боже!
Учні за катехитом роблять на собі знак хреста:
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь (3 р.).



} Вивчення пісні «Ходить Ісус при воді» (2).7

Ïðîùàííÿ
Катехит прощається з учнями і робить вказівки до наступної зустрічі.
Візитки залишаються у класі. Упродовж перших уроків учні прикріплюють їх собі на одяг –
так легше вивчити імена один одного.
На наступний урок катехит просить принести свої фото, які залишаться у класі.

7 Тут і далі подаються номери пісень за порядковим номером на диску Співаймо Господу ра-
зом: християнські пісні для дітей та молоді. ММС «Свічадо» 2010 р.

24

Òåìà 1
Áîã – ì³é Îòåöü ³ Òâîðåöü

Ãëÿíü! ß çàïèñàâ òåáå â ñåáå íà äîëîíÿõ
(²ñ. 49, 16)

Мета уроку:
 навчити дякувати Богові за створений світ та дар життя;
 ознайомити із природою, Божими дарами;
 розвивати розуміння, що Бог нас створив, любить і опікується нами;
 виховувати почуття любові до Творця.

Õ³ä óðîêó

Клейкою стрічкою усі прикріпляють до одягу свої візитки з попереднього уроку. Катехит
хвалить учнів за оригінальність.



} Пісня «Ходить Ісус при воді» (2).

Ìîëèòâà
Катехит і учні звернені до куточка молитви (покуття).

Ми привіталися один із одним, тепер – привітаємося з Богом, як минулого разу.
Катехит лицем до учнів робить на собі знак хреста. Учні повторюють (Рис. 1)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь (3 р.).

● Îðãàí³çàö³éí³ ïèòàííÿ
● Ïîâòîðåííÿ âèâ÷åíîãî ìàòåð³àëó
● Ðîçâèòîê òåìè

Варіант 1:
Катехит приносить до класу дари природи: квітки, листочки, каштани, жолуді, калину,
яблука, горіхи.

Варіант 2:
Якщо поблизу є сад чи город із деревами, квітами, травою – всі йдуть на коротку прогу-
лянку. Дбати про безпеку пересування учнів катехитові допомагають асистенти.
Гуртом розглядають різні дари: плоди, квіти, листя, дерева, каміння. Катехит нагадує
учням, що треба берегти природу, і дозволяє взяти зі собою лише те, що не спричинить
шкоди довкіллю: квітки, листочки, каштани, жолуді, калину, яблука, горіхи. Усі поверта-
ються до класу.

25

Âñòóï

Учні знайомляться із предметами, що на столі на дотик, смак, нюх, маніпулюють ними:
якої ці предмети форми, якого кольору, як пахнуть, який смак (можна почастувати учнів
фруктами).
Кожен учень вибирає лише один предмет, який йому найбільше сподобався і бере його
на своє робоче місце.
Катехит:

Чи Ви знаєте, як до Вас потрапив дар, який у Ваших руках?
Ще раз уважно розгляньте його. Дайте йому ім’я.
Як він з’явився на світ? Де і як розвивався?

²íòåðàêòèâíà âïðàâà 1

Завдання Розвивати розуміння, що Бог нас створив, любить і опікується нами.
Метод Аплікація.
Матеріали Клей, папір, квітки, листочки, каштани, жолуді, калина, яблука, горіхи,
Тривалість нагороди учням (листочки, квітки, стебельця, клейка стрічка, канцелярські
прищепки або жабки).
15 хв.

 Музичний супровід.

У вигляді аплікації покажіть, як з’явився на світі цей предмет або як розвивався.
Аплікації назвемо «Мій …» або «Моя …. ».
Учні творять самостійно. Катехит підходить і допомагає їм, запитуючи кожного учня:
Як ти назвеш свого героя (каштана) чи героїню (квітку)?
Як він або вона з’явилися на світі?
Де і як розвивалися?

Результати праці учні розкладають на столах або підлозі.
Учні за чергою розповідають історію про своїх героїв.

Після виступу кожного учня катехит прикріплює йому до одягу нагороду за працю і ви-
конане завдання: листочок, квітку, стебельце (використовуємо для цього клейку стрічку,
канцелярські прищепки, чи жабки, але не шпильки).
Інші учні аплодують.

Îáãîâîðåííÿ:
Учні і катехит сидять у великому колі. Охочі за чергою розповідають як їм працювалося,
що відчули, зауважили під час виконання аплікації та розглядаючи аплікації одні одних.

ϳäñóìîê
1. Ви творили історію квітки, жолудя, шишки.

Їх із любов’ю створив Бог. Нас також з любов’ю створив Бог.

26

2. Поки Ви творили історію – Ви ніби поріднилися зі своїм персонажем.
Так і для Бога ми рідні як діти.

3. Ви докладали зусиль, щоб Ваш твір вийшов якнайкращий.
Так і Бог піклується про кожного з нас:

– щоб не були самі, а між людьми;
– щоб мали що їсти, пити і в що одягнутися;
– щоб тішилися друзями, сонцем, снігом.
Бог каже у Святому Письмі: «Глянь! Я записав тебе в себе на долонях» (Іс. 49, 16).

Ãîñïîäíÿ ìîëèòâà (ç âèêîðèñòàííÿì Ðèñ. 39)

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє,
нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогод-
ні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас
у спокусу, але визволи нас від лукавого.

²íòåðàêòèâíà âïðàâà 2

Завдання Розвивати винахідливість.
Метод Наслідування тварин.
Матеріали Ілюстрації із зображеннями тварин, птахів, плазунів, комах, риб.
Тривалість 5 хв.

Катехит об’єднує учнів у групи по 3–5 осіб. Кожна група збирається окремо.
Катехит показує кожній групі окремо (так щоб не бачили представники інших груп) кар-
тинку із зображенням когось зі світу природи (тварина, птах, плазун, комаха).
На сигнал катехита всі учні одночасно у своїх групах наслідують характерні для їх тварин-
ки поведінку, рухи, звуки.
На сигнал катехита учні втихають.
На питання катехита відгадують, яка група кого наслідувала.



} Вивчення пісні «Хваліте Господа» (11).

Âñòóï

Бог піклується про нас, слухає наші молитви, дав нам прекрасний світ, щоб нам було
добре.

²íòåðàêòèâíà âïðàâà 3

Завдання Виховувати відчуття любові між учнями і близькості з Богом.
Метод Відбитки рук.
Матеріали Вирізане з цупкого паперу А3 серце, ікона Ісуса Христа, фарби для малювання
Тривалість руками, фотографії учнів, клей, вологі серветки, маркер.
15 хв.

27

На підлозі лежить вирізане з цупкого паперу велике серце.
У центрі серця приклеєна ікона Ісуса Христа.
Катехит малює внутрішню частину долонь учнів фарбами.
Учні підходять до серця і відтискають на ньому відбитки своїх долонь.
Учні витирають руки вологими серветками.
Коли фарба на серці висохне, кожен учень приклеює на серці власну фотокартку (мож-
на – лише вирізане з фотографії обличчя).
Катехит біля кожної фотографії маркером пише ім’я її власника.

ϳäñóìîê
Це серце буде у класі протягом усього нашого навчання, щоб нагадувати нам про
близькість і любов між нами і Богом.

Ìîëèòâà
Подякуймо Богові за все, що Він створив для нас:
• Гори і поля, ріки і хмари.
після кожної подяки –



} Пісня «Хваліте Господа» (11).

• Ліси і каміння, дерева і квіти.
• Тварин і птахів, риб і плазунів.
• Наших рідних і друзів, сусідів і незнайомих.
• За те, що створив нас і любить нас!
Катехит, стоячи лицем до учнів, робить на собі знак хреста. Учні повторюють
(Рис. 1).
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. (3 р.).

 Äîìàøíº çàâäàííÿ

Вдома розмалюйте Рис. 20, домалюйте те, за що хочете подякувати Богові.
Можете відмалювати на малюнку долоні або поставити відбитки пальців, приклеїти
фото – Ваші та близьких Вам людей. Виконані завдання принесіть на наступний урок.
Наступного разу принесіть якусь маленьку рослину у вазоні (квітку, траву, кущик) – з
них у нашому класі зробимо куточок природи.

28