Pes Patron

Зоряна ЖИВКА

ПЕС ПАТРОН

Маленька історія про велику мрію

Намалювала Богдана Бондар
Львiв

Видавництво «Свiчадо»
2022

УДК 821.161.2
Ж66

Відповідальна редакторка
Люба Кіндратович

Живка Зоряна
Ж66 Пес Патрон : Маленька історія про велику мрію / Зоряна Живка. –
Львів : Свічадо, 2022. – 60 стор. : ілюстр.

ISBN 978-966-938-609-0
Пес Патрон – улюбленець дітей та дорослих, талісман Дер-
жавної служби України з надзвичайних ситуацій, єдиний у світі
пес доброї волі дитячого фонду ЮНІСЕФ, володар медалі
«За віддану службу», який допомагає саперам знешкоджу-
вати ворожі вибухові пристрої.
Ця книжка – своєрідна автобіографія Патрона.
Зоряна Живка і Богдана Бондар підготували для укра-
їнських дітей переклад із собачої мови на людську –
і з цього вийшла ось така історія. Вона надихає мрія-
ти, вірити й перемагати!

УДК 821.161.2

© Видавництво «Свічадо», текст, ілюстрації, 2022
ISBN 978-966-938-609-0

Сьогодні звичайний літній день. Ще зран-

ку ми з колегами знешкодили десять мін,
п'ять нерозірваних снарядів і ракету від
«Точки У».

3

Це не швидка справа, адже спочатку такі дуже небезпечні
штуки треба знайти, потім обережно перемістити на полігон,
підготувати вибухівку… а тоді буде: «Бабах!» Цей «бабах!» від
вибуху виходить дуже гучний, повірте! Але нема чого бояти-
ся – все під контролем!

Тепер маємо обідню перерву – час перепочити.
Я ляжу в холодочку і трохи передрімаю. А ось моїй людині
треба ще написати звіт. Добре, що я не людина. Мені нічого
писати не треба.
Я – пес.
Пошук снарядів, мін і бомб – це дуже відповідаль-
на робота. Адже нерозірвані боєприпаси загрожують
великою небезпекою – вони можуть вибухнути

4

будь-якої миті!
Сьогодні, завтра,
наступного мі-
сяця, через сто
років! І від цьо-
го вибуху хтось
може загинути
чи покалічитися!
Ррр-гав! Тому ми їх
розшукуємо і зне-
шкоджуємо.

5

Іноді люди кажуть: такий скарб на дорозі не валяється.
Це означає, що щось треба довго і наполегливо шукати.
Навіть не знаю, чому так кажуть. Я от люблю повалятися
в куряві на дорозі, особливо в сонячний день, а мої колеги
часом називають мене і скарбом, і талісманом...

Так ось, після того, як ворожі війська відступили,
нерозірвані боєприпаси трапляються повсюди – і на
дорозі, і серед поля, і в лісі, і на березі річки, і в чиє-
мусь квітнику поміж півоній і півників. І нам потрібно
знайти їх усі до одного – і ті, які помітно з першого
погляду, і заховані. Всі знайти і знешкодити.

Колеги кажуть, що на це піде приблизно
п'ять-сім років.

Я не знаю, наскільки це довго. Мені тільки
три роки. За собачими мірками, я саме досяг-
нув повноліття – я вже не якесь там щеня
нерозумне, а вихований освічений
пес у розквіті сил.
І я сповнений на-
снаги працювати
з моїми людьми
стільки, скільки
потрібно.

6

7

8

Мене звуть Пат-
рон. Я – джек-рассел-
тер'єр.

Не подумайте,
що я цим пишаюся –
хіба зовсім трішки, – але
я родовитий пес. Моя порода
не належить до найдавніших.
Вона з'явилася менше сотні соба-
чих життів тому, саме тоді, коли в людей
виникла потреба у таких собаках, як я. Ми
активні, жваві, безстрашні, невтомні й наполегливі!
Подейкують, що нашу породу вивів англійський
сільський священник. Його звали Джон Джек Рассел,
а його собаку – праматір нашого роду – звали Трамп. Це
ім'я означає «козир», а також «гра на трубі». Вона була
дуже красива – всі її нащадки мають біле хутро і обов'язкову
руду плямочку на оці. І дзвінкий голос. Спочатку Трамп і її діти
мали допомагати людям полювати на лисиць і борсуків. Тому
в нас гострий нюх і сильні лапи. І взагалі – ми, джек-рассел-
тер'єри, – дуже сильні собаки, хоч і маленькі. Ми витривалі,
ми вміємо копати нори, нам усе цікаво!

9

...А потім
виявилося, що
ми – ще й чудові
друзі для людської
дітлашні! Бо любимо
гратися, бігати і стри-
бати – з дитинства й до
самої старості.
Людські діти ростуть
повільно – кільканадцять ро-
ків. Не те що щенята, які встига-
ють подорослішати за три дні. Ну,
добре, за тиждень! Серйозно. От не ба-
чили ви свого цуцика якихось кілька днів,
а він – вжух – і виріс!
Тож доки людська дитина подорослішає, песик
і виросте, і змужніє, і зістаріється. Багато собак з роками
втомлюються ганяти за м'ячем, бавитися в квача і в хованки.
Але не ми! «Грайся, доки живий!» – ось наш девіз! Отак із собак-
мисливців ми стали собаками-компаньйонами. Компаньйон –
це пес, який складає товариство тому, кому самотньо.

10