Vivtarna druzhyna

ПАТРІАРША КУРІЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
КОМІСІЯ У СПРАВАХ МИРЯН

Львів
Видавництво «Свічадо»
2021

ЛОГОТИП ВІВТАРНОЇ ДРУЖИНИ,
ЯКИЙ МОЖЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ
КОЖНА ПАРАФІЯЛЬНА СПІЛЬНОТА ВІВТАРНИКІВ

(автор логотипу: Юрій Крукевич)

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА..................................................................................................................... 7

1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ, РОЗВИТОК І СЬОГОДЕННЯ
ВІВТАРНИХ ДРУЖИН..................................................................................................11
1.1. Розвиток служіння при вівтарі у Західній Церкві....................................12
1.2. Розвиток служіння при вівтарі у Церквах Київської традиції............14
1.3. Сучасний стан розвитку вівтарних дружин в УГКЦ................................15

2. ПОКРОВИТЕЛІ ВІВТАРНОЇ ДРУЖИНИ.............................................................19
2.1. Іван Хреститель.....................................................................................................19
2.2. Йосафат (Іван) Кунцевич...................................................................................21
2.3. Домінік Савіо.........................................................................................................23

3. ПОШУК ПОТЕНЦІЙНИХ КАНДИДАТІВ ДО ВІВТАРНОЇ ДРУЖИНИ........26

4. УСТРІЙ ВІВТАРНОЇ ДРУЖИНИ............................................................................28
4.1. Структура Вівтарної дружини.........................................................................30
4.2. Управа – координаційний орган Вівтарної дружини..............................37
4.3. Взірець статуту Вівтарної дружини .............................................................41
4.4. Загальні правила спільноти ВД......................................................................46
4.5. Гасло та десять правил вівтарника...............................................................48

5. ПРИСЛУГОВУВАННЯ НА БОГОСЛУЖІННЯХ...................................................50
5.1. Підготовка до Святої Літургії та прислуговування під час неї..........50
5.2. Свічка (символіка та загальні правила використання).........................54
5.3. Використання дальматики..............................................................................55

6. ФОРМАЦІЯ ВІВТАРНИХ ДРУЖИН......................................................................58
6.1. Освітні принципи формації...............................................................................59
6.2. Шлях формації: ключові елементи................................................................60
6.3. Особливості освіти та формації за віком і станом..................................62
6.4. Тематичні зустрічі членів Вівтарної дружини
(Програма для Вівтарної дружини) ......................................................................65

5

6.5. Методи пізнання Святого Письма.................................................................89
6.6. Таборування та дозвілля................................................................................ 102
6.7. Іспит для кандидатів у Вівтарну дружину............................................... 105

7. ПОСВЯТИ У ВІВТАРНУ ДРУЖИНУ.................................................................. 112
7.1. Посвята у Вівтарну дружину перед Божественною Літургією........ 112
7.2. Посвята у Вівтарну дружину з читанням Апостола та Євангелія... 120
7.3. Посвята у Вівтарну дружину (скорочений варіант)............................. 127

8. ДУХОВНИЙ СУПРОВІД БАТЬКІВ...................................................................... 131

9. ДІЯЛЬНІСТЬ МИРЯНСЬКИХ ТОВАРИСТВ
ТА ВАЖЛИВІСТЬ СПІВПРАЦІ ВІВТАРНОЇ ДРУЖИНИ З НИМИ................. 136

ДОДАТОК 1. Анкета вівтарника........................................................................... 142
ДОДАТОК 2. Графік прислуговування .............................................................. 143
ДОДАТОК 3. Фільми................................................................................................. 144
ДОДАТОК 4. Молитви............................................................................................... 146
ДОДАТОК 5. Теми катехизації для батьків...................................................... 154
ДОДАТОК 6. Програма табору............................................................................. 155
ДОДАТОК 7. Розпорядок дня................................................................................ 156
ДОДАТОК 8. Банси.................................................................................................... 157
ДОДАТОК 9. Велика гра.......................................................................................... 158
ДОДАТОК 10. Ігри та майстер-класи................................................................. 160
ДОДАТОК 11. Відповіді на питання до тестів................................................ 162
ДОДАТОК 12. Вівтарна дружина і католицьке скаутство......................... 163
ДОДАТОК 13. Присяга на вірну службу Ісусу Христу.................................. 170
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА....................................................................................... 172

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗУСТРІЧЕЙ
З ВІВТАРНОЮ ДРУЖИНОЮ.................................................................................. 178
СВІТЛИНИ ВІВТАРНИХ ДРУЖИН......................................................................... 180

ПОДЯКИ ...................................................................................................................... 181

6

1.

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ, РОЗВИТОК
І СЬОГОДЕННЯ ВІВТАРНИХ ДРУЖИН

Так нехай світить перед людьми ваше світло,
щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки,
прославляли вашого Отця, що на небі.
Мт. 5, 16

Упродовж століть у літургійному житті християнства від-
бувалися зміни. Вони були пов’язані з появою літургій-
них текстів, виникненням нових богослужінь та чинів (як-
от свіченосець, читець чи співець, які виконували допоміжні
функції у Церкві), а також із формуванням спільнот прислуж-
ників, котрі активно долучалися до життя Церкви та става-
ли одним з основних джерел покликань до священства2.

Досліджуючи історію служіння при вівтарі, важко точно
сказати, хто був першим служником під час богослужіння.
У старозавітні часи серед народу Ізраїля для служіння
у храмі було вибране покоління Леві, завданням якого було
охороняти храм, прибирати у ньому та готувати святиню до
богослужінь. Цю роботу могли виконувати тільки чоловіки.

У Новому Завіті можемо побачити, що вперше це від-
булося за часів Ісуса Христа. В Євангелії від Івана читаємо:
«Але говорить до нього один з  учнів, Андрій, брат Симона
Петра: “Є тут один хлопчина; він має п’ять ячмінних хлібів
ще й дві риби. Та що це на таку многоту!” […] І взяв Ісус хліби
й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само

2 Altar Service. St. Anthony’s Friary Church: http://friaryparish.com/altar_
service.html (доступ: 25.04.2020).
11

й риби: скільки хотіли» (Йн. 6, 8 – 9, 11). Саме цього юнака
можна вважати першим «праміністрантом»3, який служив
самому Спасителю4.

1.1. Розвиток служіння при вівтарі
у Західній Церкві

У перші століття християнства окремі богослужбові
функції – крім єпископів та священників – виконували ди-
якони. Згодом, коли Церква почала розширюватися, до слу-
жіння потрібно було долучати більше людей. Так виникли
нижчі чини: піддиякони (служили єпископам), читці, аколі-
ти та остіарії (відчиняли і зачиняли храм). Одним із перших
документів, де згадуються мирянські служителі-аколіти,
є лист, який написав 251 року папа Корнелій до Фабія, єпис-
копа Антіохії. Там містився своєрідний перелік римського
духовенства. З цього листа ми дізнаємося, що у ті часи в Римі
було 46 священників, сім дияконів, сім піддияконів, 42 ако-
літи, а також 52 екзорцисти, лектори та двірники (придво-
рні служителі). Рим був поділений на еклезіальні (церков-
ні) райони. У кожному були диякон, піддиякон й аколіт.
А листи св. Кипріана свідчать про те, що у Карфагені всере-
дині ІІІ століття також існували аколіти. Євсевій згадує при-
сутніх на Соборі в Ніцці аколітів не як призначених для слу-
жіння біля вівтаря, а як осіб, долучених до свити єпископів.
У ті часи в  Римській Церкві аколітами могли стати молоді
чоловіки, яким виповнилося 20 і більше років5. До основних

3 Хлопців і чоловіків, які допомагають пресвітерам під час проведення бо-
гослужінь, в УГКЦ називають вівтарниками (прислужниками), в РКЦ – мі-
ністрантами (від лат. ministrare – служити, прислуговувати, допомагати).

4 Historia ministrantów. Рarafiа św. Marcina w Lublinie: www.psmlublin.pl/
historia-ministrantow (доступ: 06.11.2019).

5 Аколіти (від гр. ακολουθος та лат. sequens, comes – помічник, послушник).
The Catholic Encyclopedia New Advent. Джерело: https://www.newadvent.
org/cathen/01106a.htm (доступ: 20.05.2020).

12

обов’язків представників цього нижчого чину належали
такі обов’язки: нести свічки в ході, запалювати їх на вівтарі
та допомагати священнику під час Літургії6.

У кінці IV ст. – на початку V ст. окрім хлопців-аколітів
з’являються хлопці-служники (міністранти, прислужники),
які активно допомагають священнослужителям при вівта-
рі. Служіння Літургії без участі вірних мало значний вплив
на появу міністрантів, адже саме вони стали символом при-
сутності вірних7.

У 859 році у  директивах Синоду в  Майнзі з’являється
конкретна згадка про те, що «кожний священник повинен
мати клірика (піддиякона) чи учня (scholares) при собі під
час Меси». Ймовірно, що «scholares» могли бути потенційни-
ми кандидатами до священства, оскільки це давало прак-
тичний досвід та пізнання майбутнього служіння8.

На одній з  сесій Тридентського собору ухвалено поста-
нову, в  якій ішлося про те, що до церковного служіння до-
пускаються тільки семінаристи, однак зовсім скоро хлопці-
миряни (міністранти, вівтарники) почали знову повертати-
ся до служіння при вівтарі9. Принциповим є те, що до тако-
го служіння належали тільки хлопці, дівчата не могли брати
в ньому участь.

У ХХ столітті про бажання Церкви співпрацювати з ми-
рянами (вівтарниками) в особливий спосіб засвідчив ІІ Ва-
тиканський Собор. Зокрема, в одному з документів Собору –
Конституції про Святу Літургію – вказано, що священники

6 Altar Service. St. Anthony’s Friary Church: http://friaryparish.com/altar_service.
html (доступ: 25.04.2020).

7 Formacja ministrantów. Duszpasterstwo Ministrantów: http://dmak.info/
formacja/457/formacja-ministrantow-w-archidiecezji-katowickiej (доступ:
06.11.2019).

8 Тадей Кшик ЧНІ. Навчально-виховна робота серед молоді Вівтарної Дру-
жини у  контексті парафіяльного душпастирства в  УГКЦ. Магістерська
робота, УКУ, Львів, 2013.

9 Ministrant. Parafia Św. Antoniego z Padwy w Prostkach: http://prostki.diecezja.
elk.pl/ministranci.html (доступ: 25.04.2020).

13

мають залучати мирян до активної участі у  Літургії10. Сьо­
годні ж до служіння при вівтарі у  Західній Церкві залуче-
ні різні церковні мирянські спільноти та товариства. На-
приклад, Гільдія Святого Стефана, Лицарі Вівтаря тощо11.

1.2. Розвиток служіння при вівтарі
у Церквах Київської традиції

Розвиток вівтарного служіння у  нашій традиції можна
розглядати паралельно до західної схеми, адже давніх пи-
семних пам’яток на Русі залишилось зовсім мало. Існують
також здогадки, що сам чин свічконосця як східний відпо-
відник латинському аколіту занепав ще до того, як христи-
янство офіційно прийшло на землі Київської Русі з  Візан-
тії. Однак у  літургійній книзі «Чиновник архіерейскій»
(кін. ХVII ст. – поч. XVIII ст.) подаються чини поставлення
«клирка или причетника, вратара церковнаго, аколита или
свѣщеносца, четца или пѣвца, поддіакона, діакона и присви-
тера». А «Чиновник рукописный или Архиерейских рукопо-
ложеній книга», який був написаний наприкінці першої пол.
XVII ст., містить такі чини: «благословити клирика сирѣч
причетника”, “Чин благословити дверника церковного”,
“Чин рукоположенія свѣщеносца”, “устав поставленія четца
или пѣвца”, “устав биваємый на поставленіе поддіакона”,
“Чин поставленія в призвитеры”». Головною функцією свіч-
коносця завжди було носіння свічки перед Христом, присут-
нім у  Євхаристії. Також вівтарна прислуга носила ікони та
патериці. Сміливо можна стверджувати, що літургійний чин
поставлення свіченосця на службу став джерелом розвитку

10 ІІ Ватиканський Собор. Конституція про Святу Літургію «Sacrosanctum
Concilium». Документи Другого Ватиканського Собору. Конституції, де-
крети, декларації, коментарі, Львів, Свічадо, 2014, с. 79.

11 Тадей Кшик, ЧНІ. Навчально-виховна робота серед молоді Вівтарної
Дружини у  контексті парафіяльного душпастирства в  УГКЦ. Магістер-
ська робота, УКУ, Львів, 2013.

14

Вівтарних дружин у Київській Церкві та підготовкою хлоп-
ців до виконання літургійних функцій, а також і подальшо-
го приготуванням їх до священства12.

Глава Української Греко-Католицької Церкви Слуга Бо-
жий Митрополит Андрей Шептицький зазначав: «Співучасть
у церковному богослужінні – це найголовніше джерело над-
природного життя. Зв’язок, що лучить душу з Церквою, а че-
рез неї з Христом, проявляється найбільше у співучасті лю-
дини в церковних богослужіннях, а участь у них найбільше
спричиняється до розвитку надприродного життя»13.

В роки підпілля УГКЦ (1946–1990) служителі здебільшо-
го були вимушені спростити літургійні обряди. Відповідно,
нижчі чини в ті часи майже втратили своє значення. Після
завершення катакомбного періоду нижчі чини в  нашій
Церкві почали своє відродження, але вже не у тих масшта-
бах, що були у міжвоєнний період (XX сторіччя). Тож сьогод-
ні розвиток нижчих чинів надалі потребує окремої уваги.

1.3. Сучасний стан розвитку
вівтарних дружин в УГКЦ

Сьогодні кількість вівтарних дружин активно росте,
вони розвиваються. Майже в  кожній парафії є  свої вівтар-
ники, які допомагають священнослужителям здійснювати
літургійні обряди та богослужіння. Також члени ВД мають
навчально-формаційні заняття при храмах та дбають про
чистоту своїх сердець.

Церква організовує багато з’їздів для спільнот ВД.
Уперше в УГКЦ такий з’їзд відбувся 2007 р. у Львівській ар-
хиєпархії. Через рік – наступне зібрання вівтарників, вже

12 Тадей Кшик, ЧНІ. Навчально-виховна робота серед молоді Вівтарної Дру-
жини у контексті парафіяльного душпастирства в УГКЦ. Магістерська ро-
бота, УКУ, Львів, 2013.

13 Тарас Жук. Охоронці Божого Престолу. «Слово» № 3 (59), 2014, с. 16.
15

ФОТО 2.

Турнір між спільнотами ВД,
присвячений Блаженнішому Любомиру Гузару

у  Стрийській єпархії. Такі зустрічі хлопців-мирян є  досить
численними, присутніх там може бути до 500 осіб14.

Від 2009 року щороку відбувається футбольний турнір
«Кубок св. Альфонса» серед команд вівтарників із редемп-
тористських парафій15. Також у  2019 році у  Львівській ар-
хиєпархії відбувся перший футбольний турнір між хлопця-
ми парафіяльних спільнот «Вівтарна дружина»16, присвяче-
ний Блаженнішому Любомиру Гузару (Фото 2). Такі турніри
свідчать про те, що Церква дбає також і про здорове й актив-
не виховання молоді.

14 Тадей Кшик, ЧНІ. Навчально-виховна робота серед молоді Вівтарної Дру-
жини у  контексті парафіяльного душпастирства в  УГКЦ. Магістерська
робота, УКУ, Львів, 2013.

15 Там само.
16 У Львівській архиєпархії організовують футбольний турнір між «Вівт­ ар-

ними дружинами», присвячений Блаженнішому Любо­мир­ у: http://news.
ugcc.ua/news/u_lv%D1%96vsk%D1%96y_arhiieparh%D1%96i_organ%
D1%96zovuyut_futbolniy_turn%D1%96r_m%D1%96zh_v%D1%96vtarnimi_
druzhinami_prisvyacheniy_blazhenn%D1%96shomu_lyubomiru_85793.html
(доступ: 07.11.2019).

16

У листопаді 2016 р. у  Львові відбувся перший З’їзд ко-
ординаторів Марійських та вівтарних дружин з  єпархій
та екзархатів УГКЦ17. Зустріч відбулася у  світлі Постанов
69-ї сесії Синоду єпископів КГВА, де єпископи зробили ак-
цент на праці з  вівтарними та марійськими дружинами
щодо їх координації, програм формації та з’їздів18. Одним із
завдань цієї зустрічі було скласти перспективний план для
здійснення доброго проводу формації ВД.

Вже 27 травня 2017  року Божого відбувся Перший Все­
український з’їзд Марійських та Вівтарних дружин у рамках
прощі до Зарваниці. З’їхалось 4703  учасники майже з  усіх
єпархій УГКЦ на теренах України.

Божественну Літургію тоді очолив єпископ-помічник
Тернопільсько-Зборівський Теодор Мартинюк (Фото 3). Він
у своєму духовному слові наголосив на важливості служін-
ня дітей Богові, підкреслив значення та особливість місії
вівтарних та марійських дружин. Владика Теодор урочисто
здійснив посвяту і прийняття нових членів до зібраних там
дружин.

Другий (2 червня 2018 р. Б.)19 і  третій (8 червня
2019 р. Б.)20 з’їзди Марійських та Вівтарних дружин також

17 Перша зустріч координаторів Марійських та Вівтарних дружин, Комісія
у  справах мирян УГКЦ: http://www.laityugcc.org.ua/tekst-novini-povnistju/
items/persha-zustrich-koordinatoriv-marijskix-ta-vivtarnix-druzhin.html» (доступ:
07.11.2019).

18 «2. Рекомендувати єпархіальним єпископам призначити у  своїх єпар-
хіях та екзархатах духівників, відповідальних за спільноти «Вівтарна
дружина» та «Марійська дружина», їх координацію, програми формації
та з’їзди». Постанови 69-ї сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Вер-
ховного Архиєпископства УГКЦ, 24–25 листопада 2015 р.  Б.: http://ugcc.
ua/official/official-documents/postanovy_arxyepyskopskoho_synodu/postanovi_
sh%D1%96stdesyat_devyatoi_ses%D1%96i_sinodu_yepiskop%D1%96v_kiievo
galitskogo_verhovnogo_arhiiepiskopstva_ugkts_75469.html (доступ: 07.11.2019).

19 IІ  Всеукраїнська проща Марійських і  Вівтарних дружин до Зарваниці:
http://www.laityugcc.org.ua (доступ: 07.11.2019).

20 IІІ Всеукраїнська проща Марійських і  Вівтарних дружин до Зарваниці:
http://www.laityugcc.org.ua (доступ: 07.11.2019).

17

ФОТО 3.

Владика Теодор Мартинюк
на І Всеукраїнському з’їзді Марійських та Вівтарних дружин

відбувалися в  рамках прощі до Зарваниці. Приготування
до всеукраїнських зустрічей супроводжувалося численни-
ми локальними з’їздами у єпархіях. А 2018 року у  примі-
щенні Львівської духовної семінарії Святого Духа (ЛДС СД)
священники УГКЦ провели Курси формації для учасників
Вівтарних дружин21.

Тож історія ВД є досить цікавою і різноманітною. Зараз
Церква прагне зберегти дух цих спільнот і  напрацювати
нові моделі та підходи у роботі з хлопцями. Тому (крім зао-
хочення прислуговувати на богослужіннях), із вівтарника-
ми проводиться масштабна навчальна і  формаційна робо-
та під час прощ, конференцій, зустрічей, таборів, турнірів
та з’їздів.

21 Курси формації для вівтарників (у Львівській духовній семінарії Святого
Духа, 23.06.2018): http://www.lds.lviv.ua (доступ: 06.11.2019).

18

2.

ПОКРОВИТЕЛІ
ВІВТАРНОЇ ДРУЖИНИ

Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків,
відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує,
і біжімо витривало до змагання, що призначене нам,

вдивляючись пильно в Ісуса, засновника й звершителя віри…
Євр. 12, 1–2

Сьогодні багато спільнот мають своїх покровителів, до
яких звертаються у  молитві, прибігають за заступни-
цтвом та яких прагнуть наслідувати. Покровителі є  святи-
ми, які дуже часто займають скромне, але водночас і важли-
ве місце в житті християн. Слово «покровитель» («патрон»)
походить від лат. «Patronus» і  означає святого чи святу, які
чувають над людьми – немов батько чи мати, що хочуть
допомогти своїм дітям22. Святі покликані допомагати нам
зростати у  духовному житті, долаючи життєві труднощі
та спокуси. Тому для духовного поступу вівтарників пропо-
нуємо декілька кандидатів, один з яких може стати покро-
вит­ ем ВД.

2.1. Іван Хреститель

Першим кандидатом є Іван (Йоан) Хреститель (Мал. 1).
Він був Предтечею Господа, пророком, мучеником – і  став
одним із найбільших християнських святих. Про нього

22 Ваш святий покровитель поруч, щоб допомогти вам пережити карантин:
https://credo.pro/2020/04/262796 (доступ: 20.05.2020).
19

МАЛ. 1.

Ікона Предтечі Господнього Івана (Йоана Хрестителя)

у Старому Завіті писали пророки Малахія (Мал. 3, 1) та Ісая
(Іс. 40,  3). Сам Господь каже про Івана: «Між народженими
з жінок нема нікого більшого…» (Лк. 7, 28а). Він був тим, хто
не боявся говорити правду ні фарисеям і садукеям (Мт. 3, 7),
ані царю Іроду (Мр. 6,  18), ні усім, які до нього приходили.
За чесність та вірність Богові Іван був ув’язнений, а відтак
страчений (Мр. 6, 16).

Якщо поглянемо на дитинство Івана Предтечі, то воно
сповнене чудес і  виявів Божого провидіння. Адже Захарій
та Єлизавета довго не мали дітей (Лк. 1, 7). Згодом Бог сам
обрав ім’я їхньому синові (Лк. 1, 59–64) та зберіг його життя
під час знищення багатьох немовлят (Мт. 2, 16).

20

Ще будучи в  лоні Єлизавети, Іван особливо відчував
Божу присутність у світі (Лк. 1, 44). Господь покликав Івана
в  пустиню проповідувати Боже слово, закликаючи людей
до покаяння (Лк. 3, 2–3), милостині (Лк. 3, 11) та вдячності
(Лк. 3, 14). Його життя, що складалося з молитви, посту, ви-
явів смирення та добровільної убогості, гідне наслідування.

У своєму літургійному житті наша Церква в  особливий
спосіб вшановує святого Івана Хрестителя. Декілька свят
у літургійному році є присвячені саме йому. Це Зачаття чес-
ного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього
Івана (6 жовтня), Собор Предтечі та Хрестителя Господнього
св. Івана Хрестителя (20 січня), Перше і Друге знайдення го-
лови Івана Хрестителя (9 березня), Третє знайдення голови
Івана Хрестителя (7 червня), Різдво Ів. Хрестителя (7 липня)
та Усікновення голови Івана Хрестителя (11 вересня). Особ­
ливий символізм, пов’язаний з  Предтечею, є  і  під час Свя-
тої Літургії, коли вівтарник під час Малого входу несе свіч-
ку, чим символізує Івана Хрестителя, що йшов перед Ісусом
і приготовляв йому дорогу.

2.2. Йосафат (Іван) Кунцевич

Другим прикладом для наслідування та можливим по-
кровителем ВД можна вважати ще одного Івана (в монаше-
стві Йосафата, Мал.  2). Він став священномучеником УГКЦ
та святим, якого вшановує ціла Католицька Церква.

Іван від дитинства виховувався у  побожній родині.
Марина, його мати, регулярно брала сина до церкви на мо-
литву. Майбутній святий у  дитинстві любив майструвати
маленькі престоли та імітував служіння священника при
них23. Так ще змалечку в серці Івана зароджувалося покли-
кання до священства.

23 М.  Щудло, ЧНІ. Молодість. Великий Мученик за Унію (Св. Йосафат Кун-
цевич). Йорктон: Голос Спасителя, 1953, 11 с.
21

МАЛ. 2.

Св. Йосафат Кунцевич (1580-1623)

Перед вступом до монастиря як шістнадцятирічний
хлопчина Іван приїхав до Вільна (Вільнюса), де служив
у пана Поповича, заможного купця. Там він також часто при-
слуговував священнику під час Літургії, де все більше від-
чував поклик іти за Христом24. Відтак Іван вступив до ва-
силіянського монастиря Пресвятої Трійці у  Вільні, де при-
йняв ім’я Йосафат. Там він виконував своє служіння спочат-
ку як брат-монах, потім – як священник. Згодом його обрали
Архімандритом монастиря Пресвятої Трійці.

24 Яків Шумило, ЧСВВ. Святий Йосафат Кунцевич – приклад вірності Істині:
https://vifbs.in.ua/news/dukhovni-rozdumy/svyatyi-iosafat-kuntsevych-pryklad-
virnosti-istyni (доступ: 03.03.2020).

22

Йосафат Кунцевич був світлою і доброю людиною, а його
внутрішні переконання відповідали вчинкам. Св. Йосафат
був глибоко молитовною особою, вимогливою до себе.
Любив працю, дисципліну і порядок. Як свідчили очевидці,
зі всіх монахів св. Йосафат прокидався найшвидше й завжди
першим ішов до храму, дзвонив на Утреню, читав Псалтир25.

Згодом о.  Йосафат став єпископом та отримав призна-
чення бути вікарієм у Вітебську. Через деякий час він при-
йняв інше служіння – архієпископа Полоцького. Там 1623
року св. Йосафат Кунцевич загинув мученицькою смер-
тю за вірність Христу26. Папа Пій IX канонізував Йосафата
Кунцевича 1867 року. УГКЦ вшановує його пам’ять 25 лис-
топада. Святого вважають покровителем України.

2.3. Домінік Савіо

Ще одним святим, який може стати покровителем ВД,
є св. Домінік Савіо (Мал. 3). Це молодий хлопець, який помер
дуже рано, маючи лише 14  років. Хоча св.  Домінік прожив
дуже коротке, але достойне і цікаве життя.

Домінік походив із багатодітної християнської сім’ї. Він
любив багато молитися. Починаючи з  п’яти років навіть
прислуговував біля вівтаря. Неодноразово залишався довше
у храмі, щоби побути на молитві та порозмовляти з Богом.

Маючи лише сім років, хлопець удостоївся вперше при-
йняти Святе Причастя27. В ті часи в  Італії, звідки походив
святий, це було чимось винятковим. Зазвичай до Причастя
в ті часи допускали дітей лише від 12 років.

25 Святий Йосафат і його дорога до святості: https://osbm.in.ua/news/pub lish/
svyatyi-iosafat-i-iogo-doroga-do-svyatosti-13237/ (доступ: 19.06.2020).

26 Соловій М. Святий Йосафат Кунцевич, його життя і доба. Торонто: Видав-
ництво оо. Василіян, 1967, 540 с.

27 175-річчя з  дня народження св. Домініка Савіо: http://sdbua.net/
new/2017/04/07/175-riccia-z-dnia-narodzhennia-sv-dominika-savio/ (до-
ступ: 20.05.2020).

23

МАЛ. 3.

Св. Домінік Савіо (1842–1857)

Священник Кальєро, парох парафії, до якої належав
св. Домінік, порекомендував здібного хлопця святому Івану
Боско28. Дон Боско, поспілкувавшись з  юнаком, прийняв
його до ораторії у Вальдокко. Там хлопчина своєю поведін-
кою і  ставленням добре впливав на однолітків: примиряв
ворогуючих, надихав часто сповідатися та приймати Святе
Причастя, заохочував до молитви, відмовляв вживати пога-
ні слова, а також служив хворим29.

28 Отець Боско, Приятель молоді. Шедевр отця Боско – Домінік Савіо:
https://www.truechristianity.info/ua/books/don_bosco/don_bosco_16.php
(доступ: 20.05.2020).

29 Святий Домінік Савіо (1842–1857): https://bpc.org.ua/svyati-chun-salezian/
svyatuj-dominik-savio/ (доступ: 20.05.2020).

24

Домінік захворів і  помер 1857 року від запалення ле-
гень. Папа Пій XII канонізував його у 1954 році. Католицька
Церква вшановує пам’ять святого Домініка Савіо 6 травня30.
Також його обрано покровителем міністрантів. Багато фраз,
які казав свтий юнак, будучи в ораторії св. Івана Боско, за-
нотовані у  праці «Життя Домініка Савіо». Одна з  них така:
«Пам’ятай, наша святість полягає у  тому, щоби бути зав-
жди радісними. Стараймося оминати гріх, який є  великим
ворогом, що краде у  нас Божу благодать і  мир серця. Ви-
конуймо ретельно наші обов’язки»31. Серед буденних обо­
в’яз­ків хлопець зміг віднайти справжню дорогу до святості.
Життєпис св.  Домініка вказує вівтарникам та усім нам, що
навіть в юному віці можна стати святим.

Всі ці святі можуть бути покровителями ВД. Остаточне
рішення щодо вибору покровителя для спільноти належить
пароху (адміністратору). Він, враховуючи побажання чле-
нів ВД, може вибрати того чи іншого святого для спільноти.
Особа, яка працює з  вівтарниками, має спонукати їх дослі-
джувати життя їхнього покровителя (біографію), наслідува-
ти його в чеснотах та молитися за його заступництвом.

30 Літургійний спомин св. Домініка Савіо: http://sdbua.net/new/2020/ 05/06/
liturhiinyi-spomyn-sv-dominika-savio/ (доступ: 20.05.2020).

31 Там само.
25

3.

ПОШУК ПОТЕНЦІЙНИХ КАНДИДАТІВ
ДО ВІВТАРНОЇ ДРУЖИНИ

Жнива великі, а робітників мало. Просіть, отже, Господа жнив,
щоб послав робітників на свої жнива.
Лк. 10, 2

Пошук хлопців, які у майбутньому зможуть здійснювати
служіння при вівтарі, потребує окремої уваги. Тут є два
основні питання: де і як шукати кандидатів до ВД?

Де шукати?

ƒƒУ молодіжних або дитячих парафіяльних спільнотах.

Дітей, які приходять до катехитичних класів, важливо
активно залучати до літургійного життя.

ƒƒУ таборах (на зразок «Канікул із Богом»). Хлопці, вперше

беручи участь у таких таборах, можуть знайти там нових
друзів, які ведуть активну діяльність при храмі. Ці друзі
можуть надихнути однолітків долучитися до служіння
при вівтарі.

ƒƒУ школах, розташованих неподалік парафій. Домовити-

ся з дирекцією школи про одну чи декілька зустрічей зі
шкільною молоддю (відкритий урок з  презентацією чи
конференція про ВД).
Як шукати?

ƒƒЗа допомогою оголошень (зокрема тим, які звучать

піс­ля богослужінь у  храмі) про потребу у  вівтарниках
для парафіяльної спільноті.

26

ƒƒПропонувати хлопцям, які готуються до Першої Спові-

ді та урочистого прийняття Святого Причастя, про-
йти кандидатуру і  стати членами ВД. Адже, як показує
практика, після прийняття Святих Таїнств існує певний
ризик, що хлопці згодом можуть переставати активно
приходити до храму, особливо на катехизацію. Тому для
когось із них це буде нагода продовжити свою актив-
ність у житті парафії.

ƒƒБесіди з  батьками і  тематична катехизація для них –

щоби надалі батьки могли підтримати чи ініціювати
вступ своїх дітей до вівтарної дружини.

ƒƒЙорданські відвідини парафіян також можуть стати

гарною нагодою для пошуку хлопців, які можуть попов­
нити лави ВД32. Тоді священник має змогу ближче позна-
йомитися зі своїми парафіянами, також і з юнаками. Це
нагода запросити дітей і юнацтво до служіння в парафії,
зокрема – при вівтарі.

Дії, які допомагають залучити хлопців до служіння

ƒƒДобрий приклад і побожне життя священників та па-

рафіян.

ƒƒМолитва у намірах нових покликань до ВД.
ƒƒАктивна діяльність мирян у парафії.

Використовуючи більше способів для залучення нових
осіб до служіння у ВД, священник має значні шанси на успіх
у цій справі.

32 Взимку 2006–2007 рр. у  смт. Гніздичів духовна опіка над вівтарниками
у парафії Покрови Пресвятої Богородиці була передана бр. новику Тара-
су Кшику ЧНІ. Завдяки його проводу під час Йорданських відвідин кіль-
кість вівтарників (а їх тут ніколи не було більше п’яти постійних членів
ВД) зросла до понад 30 кандидатів. 20 із них були прийняті до спільно-
ти, зокрема – до участі у  катехизації. Джерело: Тадей Кшик, ЧНІ. На­
вчально-виховна робота серед молоді Вівтарної Дружини у  контексті
парафіяльного душпастирства в УГКЦ. Магістерська робота, УКУ, Львів,
2013, 47–48 с.

27

4.

УСТРІЙ
ВІВТАРНОЇ ДРУЖИНИ

Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть;
а кому повірено багато, від того більше зажадають.
Лк. 12, 48

Сьогодні є потреба у створенні чіткої ієрархічної структу-
ри ВД, яка матиме відповідні рівні – з  огляду на вікові
та психологічні особливості хлопців і чоловіків різного віку.
Модель, яку ми пропонуємо, розроблена для хлопців віком
7–8 років, які виявили бажання розпочати період кандида-
тури у члени ВД. Відтак у старшому віці вони зможуть уро-
чисто скласти посвяту вівтарника. Звісно, на практиці в па-
рафіяльних спільнотах для осіб чоловічої статі, які виріши-
ли вступити до ВД, вікові межі набагато ширші – тому при
вівтарі ми можемо побачити як кандидатів та дійсних чле-
нів вівтарних дружин і дошкільнят, і старшокласників, і сту-
дентів, а також старших чоловіків.

Дошкільнята, які вже прислуговують. Якщо при па-
рафії вже прислуговують діти дошкільного віку, то їх потріб-
но заохочувати робити це й надалі. Під час Святої Літургії
дошкільнята – з благословення священника – можуть пере-
бувати у святилищі в дальматиках (якщо для них є цей лі-
тургійний одяг відповідного розміру)33.

33 Комісія у справах мирян Української Греко-Католицької Церкви. Мирян-
ські спільноти Української Греко-Католицької Церкви: Довідник. Львів,
2015, 6 с.

28

З  Євангелія ми знаємо, що Ісус Христос виявляв неза-
доволення, коли учні позбавляли дітей можливості піді-
йти до Нього: «…Пустіть дітей приходити до мене, не бо-
роніть їм: таких бо Царство Боже. […] І, обнявши їх, поклав
на них руки і благословив їх» (Мр. 10, 14б.16). У дошкільно-
му віці дітям, щоправда, ще не можна доручати важливих
обов’язків, також вони ще не мають змоги бути членами ВД.
Але перебування у святилищі під час богослужінь познача-
тиметься на їхньому духовному житті й розвитку. Хлопцям-
дошкільнятам потрібно пояснити, що, досягнувши відпо-
відного віку, вони мають підготуватися до Першої Сповіді та
урочистого прийняття Святого Причастя. А відтак зможуть
розпочати етап кандидатури і стати членами ВД.

Старшокласники, студенти і старші чоловіки. Поча-
ток служіння вівтарників старшого віку (школярів, студен-
тів, більш старших чоловіків різного віку) у  спільноті має
свої особливості. Кандидати старшого віку, які є членами па-
рафіяльної спільноти і мають бажання вступити до вівтар-
ної дружини, спочатку знайомляться зі статутом спільноти
та загальними правилами ВД. Вони покликані мати знання
про церковні речі та ризи, а також постійно дбати про свій
духовний стан через участь у реколекціях тощо, регулярно
приступаючи до Святих Таїнств.

Для дорослих осіб етап кандидатури триває не два роки,
а від шести місяців до року (залежно від обставин). Завер-
шивши перебування на цьому етапі, вони разом з  іншими
кандидатами складають посвяту. А відтак нових вівтарни-
ків потрібно розподілити по групах згідно з віковими кате-
горіями (наприклад, хлопці 9–12 років – молодші вівтарни-
ки, 13–16 років – група старших членів ВД тощо). Зустрічі зі
старшими членами ВД (від 13 років) рекомендується органі-
зовувати окремо від молодших груп вівтарників з огляду на
вікові особливості дітей, підлітків та юнаків, які по-різному
сприймають інформацію.

29

4.1. Структура Вівтарної дружини

Як для хлопців, які виявляють бажання почати кандида-
туру у віці семи–восьми років, так і для більш старших кан-
дидатів у  вівтарники розроблена чітка ієрархічна струк-
тура, що складається з  декількох етапів (рівнів) формації.
Кожен рівень (окрім часу кандидатури) переважно триває
кілька років і дає змогу здобути знання, корисні на наступ-
них етапах служіння у ВД.

Ієрархічна структура ВД

ƒƒПеріод кандидатури:

– кандидати, які готуються до Першої Сповіді та урочис-
того прийняття Святого Причастя (від 7–8 років);

– стосується тільки тих осіб, які ще ніколи не готува­
лися до прийняття Святих Таїнств);

– кандидат у Вівтарну дружину (від 8–9 років)34.

ƒƒМолодші вівтарники (9–12 років).
ƒƒСтарші вівтарники (13–16 років).
ƒƒПочесні вівтарники (від 17 років).

У разі порушення правил спільноти особа може затри­
муватися на одному з етапів на якийсь термін довше (три-
валість зупинки визначає духівник спільноти), або припи-
нити членство у спільноті згідно зі статутом ВД.

А) Період кандидатури
Для хлопця, який хоче вступити до Вівтарної дружини,
починається випробувальний термін – кандидатура. Канди­
дати вивчають Божі заповіді й основні правди віри, молит-
ви («Вірую», «Ангел-Хоронитель», ранішні молитви тощо),
готуються до Першої Сповіді та урочистого прийняття

34 Struktura. Duszpasterswo Służby liturgicznej (Archidiecezja Warszawska):
dsl.waw.pl (доступ: 25.02.2020).

30

Святого Причастя, а також знайомляться з основними пра-
вилами ВД (Статут, загальні правила)35.

При потребі під час випробувального терміну для кан-
дидата священник призначає йому на допомогу одного чле-
на ВД, який стає вівтарником-помічником (далі ВП) і  дбає
про свого підопічного. ВП має піклуватися про те, щоби його
підопічний кандидат ознайомився із загальними правила-
ми вівтарника, Статутом ВД, одягом прислужників тощо.
Якщо у кандидата виникають питання щодо діяльності ВД,
то він може звернутися з ними до свого помічника. Якщо ж
ВП не знає відповіді, то можна звернутися до священника,
який опікується ВД. Із вагомих причин кандидат має право
відмовитися від допомоги помічника і просити священника
призначити іншу особу, яка йому допомагатиме. Священник
може позбавити ВП цього статусу, якщо той ставиться до
свого служіння безвідповідально.

Впродовж випробувального терміну кандидат зобов’я­
заний приходити на зустрічі ВД, брати участь у заходах ВД,
а також готуватися до складання іспиту у формі тесту або,
за бажанням священника, в  іншому форматі (співбесіда,
розгорнуті відповіді на питання) у кінці навчального року.
Успішно склавши іспит, кандидати заповнюють анкету ві-
втарника (Додаток 1) і допускаються до участі у посвяті, під
час якої вони офіційно стають членами спільноти ВД.

Отже, бачимо, кандидатура – це період підготовки до
більш відповідального виконання християнських обов’яз­
ків та свідомого служіння у спільноті ВД36.

35 Згідно із Постановою Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ,
п. 7 (Х сесія, Київ, 23 березня 2001 р. Б.), саме семирічний вік є відповідним
для приготування до Першої Святої Сповіді – за умови, якщо сам процес
приготування триватиме не менше року і відповідатиме програмі друго-
го класу серії «З нами Бог» та додатковій «Програмі підготовки до Першої
Святої Сповіді».

36 Struktura. Duszpasterswo Służby liturgicznej (Archidiecezja Warszawska):
dsl.waw.pl (доступ: 25.02.2020).
31

Б) Молодший вівтарник
Хлопець може стати членом спільноти вівтарників, вже
маючи дев’ять років. Тоді він стає більш впевненим і актив-
ним, шукає нових друзів, цікавлячись ровесниками. Також
у  цьому віці часто з’являється бажання відкрито робити
щось корисне – самостійно або у групі однолітків. Тому ВД
стає місцем, де хлопці здатні краще розкрити свій потенціал.
Молодші вівтарники покликані глибше пізнавати струк-
туру Літургії, а  також знайомитися з  іншими церковними
богослужіннями та брати у них активну участь. Йдеться, зо-
крема, про Вечірню, Утреню, Часи, Літургію передосвячених
дарів (під час Великого посту). Також вони мають практи-
кувати слухання і пошуки, вдячність і щирість, відкритість
і  вміння ділитися, щоби поступово стати готовими до по-
вної участі в християнському житті та місії Церкви.
Цей етап охоплює також і період завершення початкових
класів, коли для школярів (10–12 років) відкривається ба-
гатогранний світ нових навчальних предметів. Тому в  цей
час юному члену ВД варто дати глибше розуміння христи-
янського духовного світу. Пояснити важливість активного
життя у церковній спільноті та його духовних плодів у до-
рослому житті. Діти цього віку розпізнають покликан-
ня і досвід солідарності; автономності і водночас взаєм-
ної відповідальності. Тут важливими є можливість служін-
ня, тактовний ненав’язливий супровід і виховання почуттів
поваги та відповідальності. У цьому віковому періоді по-
трібна особлива увага до тих кроків, які свідчать про зміни
в житті дітей і можуть стати важливими етапами зростан-
ня, зокрема ті, які пов’язані з школою і першими життєви-
ми виборами37.
Не варто оминати й викликів, з якими може зустрітися
людина, стаючи на шлях прямування за Господом.

37 Рости, дозрівати, приносити плід. Посібник з активних методів християн-
ської формації мирян. – Свічадо, Львів. – 90 с.

32

Важливо не забувати, що увага і пам’ять дітей молодшо-
го віку активно розвиваються, але ще не досягають рівня,
характерного для дорослих. Відповідно, щоби втримати
увагу молодших вівтарників під час зустрічей спільноти,
потрібні зусилля і  підготовка. В пригоді духівнику можуть
стати інтерактивні методи, цікаві презентації та відео тощо.
Також вівтарників варто долучати до таборів (спочатку –
як учасників, котрі здобувають досвід), брати на прощі та ін-
ші поїздки спільноти ВД. Взимку – залучати до підготовки
сценки до Дня святого Миколая та до організації Вертепу.
В Страсний тиждень – заохочувати до участі у  варті біля
плащаниці тощо.

Молодші вівтарники покликані до поглибленого вивчен-
ня літургійного життя УГКЦ, ознайомлення з новими бого-
служіннями та поступового пожвавлення діяльності при
церкві. Ті молодші вівтарники, які протягом трьох років на
цьому етапі будуть відповідально ставитися до свого слу-
жіння, братимуть активну участь у Святій Літургії в неділі
та свята (зарекомендувавши себе як пунктуальні, виховані
та надійні особи), мають право з благословення пароха (ад-
міністратора, духівника спільноти ВД) перейти на наступ-
ний рівень у ВД та стати старшими вівтарниками.

В) Старший вівтарник
Етап перебування у  статусі старшого вівтарника (СВ)
припадає на особливий вік – перехідний період. Підлітки
прагнуть самореалізації, шукають життєву мету, можуть
захоплюватися філософськими питаннями, хочуть більше
дізнатися про протилежну стать тощо. І їхню енергію варто
спрямувати у  доброму напрямі. Також юнаки поступово
замислюються над своїм покликанням і  вибором майбут-
нього фаху, починають готуватися до навчання у  вишах.
Однак, стаючи на поріг дорослого життя, хлопці, звісно, ще
не прощаються з дитинством.

33

Відповідно, час зосередити увагу на розкритті організа-
торських здібностей і  талантів кожного члена ВД, а також
дати можливість хлопцям виявити власні сильні сторони.
Тому важливо запрошувати СВ долучатися до організації
та проведення таборів. Влітку хлопці можуть допомагати
у формуванні програми табору (розкладу дня, тематики зу-
стрічей, підготовки до великих ігор), бути аніматорами та
відповідати за молодші групи.

Окрім того, старших вівтарників залучають до читання
Апостола, літургійного співу та до поїздок на реколекції.
Під час Божественної Літургії вони можуть не лише трима-
ти свічку, але й відповідати за кадило (розпалювати вугілля,
вкладати ладан, подавати кадило священнику або диякону).

На цьому етапі важливо прищеплювати відповідаль­
ність за спільноту. СВ  можна доручати складання графіків
зі списками вівтарників, які будуть прислуговувати під час
недільних і святкових богослужінь (якщо у ці дні відбуваєть­-
ся декілька богослужінь, Додаток 2). Один із СВ має дбати
за стан літургійного одягу, в  якому служать вівтарники
(одяг має бути акуратно складений у  шафах, а також без
воску і  плям). Варто доручати старшому вівтарнику дбати
за інших представників спільноти: він повідомлятиме хлоп-
цям про заходи і  запрошуватиме їх на зустрічі, цікавити-
меться життям своїх побратимів (телефонуватиме, контак-
туватиме через соцмережі чи інші засоби зв’язку). Важли-
во виховувати в  підлітків чітку приналежність до Церк-
ви, яка віднаходить у  недільній Службі Божій своє серце,
а в житті групи – досвід, вкорінений у парафіяльну спільно-
ту і місцеву Церкву38.

Також старші вівтарники мають брати участь у  вишко-
лах, які організовують лідерські та інші профільні організа­
ції (християнські або такі, що мають споріднені цінності).

38 Рости, дозрівати, приносити плід. Посібник з активних методів християн-
ської формації мирян. – Свічадо, Львів. – 90 с.

34

Потрібно запрошувати юнаків на формаційні курси, щоби
вони здобували там досвід, яким потім могли би ділити-
ся у парафіяльній спільноті. Старші вівтарники можуть на-
лежати до управи ВД (координаційного органу спільно-
ти). Вони мають змогу посісти ключові посади в управі ВД.
Також старший вівтарник може бути обраним головою ВД.

Під час богослужінь старшим вівтарникам варто дору-
чати деякі обов’язки паламаря: вони можуть прислугову-
вати під час Таїнств Хрещення, Миропомазання та Подруж-
жя. Також СВ мають дбати за підготовку місця для зустрічей
спільноти, підбір фільмів (Додаток  3) тощо. Якщо парафія
має свій веб-сайт або сторінку в соцмережах, там можна роз-
міщувати інформацію про діяльність спільноти ВД. Таку ін-
формацію може збирати СВ і публікувати її з благословення
священника.

Старшим вівтарникам час більше дізнатися про різні
форми парафіяльного апостольства і служіння. Разом із свя-
щеннослужителями вони можуть відвідувати домівки хво-
рих, аби молитися разом із ними; збирати пожертви (одяг
чи інші речі) для тих, які потребують помочі; допомагати
під час Йорданських відвідин тощо. У церемоніальних про-
цесіях парафії старший вівтарник за дорученням священ­
ника може нести попереду хрест.

Досягаючи 17  років, кожен старший вівтарник, який
гідно здійснює своє служіння, може звернутися з проханням
щодо подальшого зросту у  спільноті ВД до пароха (адміні-
стратора, духівника). Так він стане почесним вівтарником.

Г) Почесний вівтарник
Почесний вівтарник – це юнак, який заслуговує окремої
поваги, оскільки він досвідчив цілісну формацію в спільно-
ті ВД. Обставини часто складаються так, що після завершен-
ня школи вівтарники вже не беруть активної участі в жит-
ті спільноти. З огляду на це представники Церкви мають
міркувати, що потрібно зробити, щоби дати можливість

35

юнакам і надалі відчувати важливість власної ніші у спіль-
ноті ВД.

Одним із способів досягнення цієї мети може стати фор-
маційна пропозиція, яка полягатиме у тому, щоб зосереди-
тися на вимогах і  зрілості мирянського покликання. Це
покликання потребує компетентних і  відповідальних
осіб у  світі: в  університеті, на роботі, у  суспільстві. Близь-
кість із Божим Словом, відчуття себе частиною Церкви, усві-
домлене проголошення віри в живого і воскреслого Господа
словами і життям – усе це формаційні виміри, відповідно до
яких має коригуватися шлях молоді до прийняття життя як
Божого дару з відкритістю на служіння ближнім.

Одним із варіантів дій у  відповідь на цей виклик може
стати можливість створення нових парафіяльних спільнот
або ж сприяти розвитку та вдосконаленню вже існуючих.
Наприклад, особа, яка є  членом ВД (старшого віку) і  здо-
буває або ж здобула фахові знання у медичній галузі, може
збирати невеликі групи парафіян і ділитися з ними здобу-
тими знаннями.

Також почесний вівтарник може проводити тематичні
зустрічі для спільноти ВД. Такі зустрічі переважно стосу­
ються тієї сфери, в  якій він компетентний: «Служіть один
одному, кожен тим даром, що його прийняв…» (1 Пт. 4, 10).

При потребі (де є велика кількість членів ВД) духівник
разом із почесними членами може створювати невеликі
групи дітей (молодші групи до десяти осіб), за які відпові-
дальним призначатиме наставника39. Для праці з  такими
групами можна використати багаторічний досвід Католиць-
кого скаутства Європи. Деяку інформацію про них подаємо

39 Примітка автора. Наставником може бути юнак або чоловік, який до-
сяг 17 років, отримав статус почесного члена ВД і брав участь у форма-
ційних вишколах лідерів, а також у семінарах, тренінгах тощо. Відповід-
но, він готовий взяти на себе відповідальність за невеликі групи спіль-
нот вівтарників.

36

у Додатку 12. Кожна така мала група МД може обрати влас-
ну назву і свого святого покровителя.

Ще однією перевагою особи, яка досягнула духовної зрі-
лості, є змога просити про поставлення у нижчі чини (зокре-
ма, читця, співця чи свічконосця). Крім цього, почесний ві-
втарник у зрілому віці може подавати свою кандидатуру на
одну з посад у парафіяльній раді.

У разі, якщо особа віком від дев’яти років вирішила всту-
пити у дійсні члени ВД, то після проходження кандидатури
вона долучається до своєї вікової групи. Наприклад, якщо
хлопець вирішив вступити у  ВД у  віці 11 років, то під час
і після проходження кандидатури він перебуватиме у своїй
віковій групі (молодша група вівтарників 9–12 років). Якщо
ж юнаку виповнилося 15 років, то він буде в  кандидатурі,
перебуваючи у старшій групі (13–16 років).

4.2. Управа – координаційний орган
Вівтарної дружини

Самої праці священика з ВД переважно недостатньо, ос­
кільки він через зайнятість не завжди може приділити до-
статньо часу спільноті. Для цього священник потребує мати
команду підтримки, на яку може розраховувати. Цією ко-
мандою може стати управа ВД. Звісно, священник має спри-
яти створенню управи. Основне – це творення спільноти
через молитву, спільну працю, служіння Богу і людям.

Яка основна роль управи?
Роль Управи полягає у  творенні особливої атмосфери,
в  якій би наші брати завжди знаходили підтримку, були
оточені спільнотою любові та миру, де би кожен міг зрос-
тати духовно. Йдеться про сприяння кожній особі у  вияві
її здібностей і  талантів із метою, щоби кожен міг відчути
своє особливе місце у ВД, та створення умов, необхідних для
розвитку спільноти. Управа діє на підставі статуту ВД.

37