Evangelie 2022

2022

Тексти. Роздуми. Молитви
З отцем Тарасом Байцаром
і Марією Яремою

Львів
Видавництво «Свічадо»

2021

1 СІЧеНь Лк. 13, 18-29

(19) Субота перед Різдвом. Св. мч. Боніфатія.
Новий рік за григоріянським календарем
субота

Далі промовив: «На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирів­
няти? Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у го­
род свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство
гніздиться у його гілляках». І знову промовив: «До чого мені прирівняти
Царство Боже? Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три
мірки борошна, аж поки все не скисне». 
Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до
Єрусалиму. Аж ото сказав хтось до Нього: «Господи, чи мало буде тих,
що спасуться?» Він відповів їм: «Силкуйтеся ввійти через тісні ворота,
багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть. І як
господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете
стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! – він відповість
вам: Не знаю вас, звідкіля ви. Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили
перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших. Та він відповість:
Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините
неправду! Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаа­
ка та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих
назовні. Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня
й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.

Святкуючи Новий рік, ми символічно відзначаємо початок чергового
паломництва нашої планети довкола Сонця. Не завжди ми усвідомлює-
мо, що укупі з мільярдами людей і живих істот мандруємо Всесвітом.
А у Всесвіті, що постійно розширюється, є щонайменше сто мільярдів
галактик! З кожним новим науковим відкриттям ми щораз більше ро-
зуміємо, яким великим є наш Творець! Автор ж – попри те, що неосяж-
но великий, – водночас маліє у своїй любові і служінні до рівня люди-
ни Ісуса, щоб покликати ввійти через тісні ворота в Його Царство нас.
Усі мільярди сущих християн, що проходять паломництво цим світом,
і тих, що робили це у минулому і робитимуть у майбутньому, – через
тісні ворота спасення.

Господи, дозволь нам увійти через тісні ворота Твого спасення!

Неділя перед Різдвом Христовим – СІЧеНь 2
Святих Отців.
Передпразденство Різдва Господа Бога і Спаса (20)
Мт. 1, 1-25 нашого Ісуса Христа. Св. свщмч. Ігнатія Богоносця
неділя

Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама. Авраам був батьком
Ісаака, Ісаак – Якова, Яків – Юди і братів його. Юда був батьком Фареса
та Зари від Тамари. Фарес був батьком Есрома, Есром – Арама, Арам –
Амінадава, Амінадав – Наасона, Наасон – Салмона, Салмон – Вооза від
Рахави, Вооз – Йоведа від Рути, Йовед – Єссея, Єссей був батьком царя
Давида, Давид – Соломона від жінки Урії. Соломон же був батьком Ро­
воама, Ровоам – Авії, Авія – Асафа, Асаф – Йосафата, Йосафат – Йора­
ма, Йорам – Озії, Озія – Йоатама, Йоатам – Ахаза, Ахаз – Єзекії, Єзекія –
Манасії, Манасія – Амоса, Амос – Йосії, Йосія – Єхонії і братів його за
вавилонського переселення. А після вавилонського переселення в Єхонії
народився Салатіїл, у Салатіїла – Зоровавел, у Зоровавела – Авіюд,
в Авіюда – Еліяким, в Еліякима – Азор, в Азора – Садок, у Садока – Ахим,
в Ахима – Еліюд, в Еліюда – Єлеазар, в Єлеазара – Маттан, у Матта­
на – Яків, у Якова – Йосиф, чоловік Марії, з якої народився Ісус, що зветь­
ся Христос. Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чотирнад­
цять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від
вавилонського переселення до Христа – поколінь чотирнадцять. На­
родження Ісуса Христа відбулося так: Марія, Його мати, була заручена
з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була
вагітна від Святого Духа. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не ба­
жавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. І от, коли він це заду­
мав, ангел Господній з’явився йому уві сні й мовив: «Йосифе, сину Дави­
да, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо Те, що в ній зачалось, походить
від Святого Духа. Вона породить Сина, і ти даси Йому ім’я Ісус, бо Він
спасе народ свій від гріхів їхніх». А сталося все це, щоб здійснилось Гос­
поднє слово, сказане пророком: «Ось, діва матиме в утробі й породить
Сина, і дадуть Йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог». Прокинув­
шись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою
жінку; та не спізнав її, аж поки породила Сина, і він дав Йому ім’я Ісус.

«Що там далі», – каже більшість тих, що розгорнули Євангеліє від Матея
на самому його початку, і перегортає цю «найнуднішу» його сторінку:
десятки семітських імен, які й вимовити годі... Що корисного можуть
нам повідомити ці списки вибраних предків Ісуса? Не буде так «нуд-
но», якщо звернути свою увагу на чотирьох жінок, яких згадано серед
десятків чоловічих імен. Та ще й яких жінок! Усі чотири, м’яко кажучи,

не дуже годяться на роль «прабабці» Месії. Тамара – згрішила з тестем,
Рут – свідомо споїла і завагітніла від Вооза, Рахав – взагалі професійна
єрихонська блудниця, Версавія – згрішила і незаконно завагітніла від
Давида. Чому Матей спеціально підкреслює роль цих жінок у генеало-
гії Ісуса? Чи не тому, щоб ствердити, що це Бог – автор історії спасення,
а не ми? А Його співавторами є не моральні авторитети, а прості грішні
люди, яким немає чим пишатися. Хіба лише тим, що Бог «вибрав не-
мудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб
засоромити сильних» (1 Кр. 1, 27). Хіба не Добра новина для нас? І не
таким вже й нудним є це Матеєве докопування до джерел!

Господи, оберни наші слабкості і помилки у Твої перемоги і наше
спасення.

Лк. 20, 27-44 СІЧеНь 3

Тиждень 29-ий по Зісланні Святого Духа. (21)
Св. мчц. Юліянії понеділок

Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресення, приступили й спи­
тали Його: «Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одруже­
ний, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й від­
родить потомство братові своєму. Сім ото братів було. Перший узяв
жінку й помер бездітним. Потім другий, і третій, і так семеро умер­
ли, не зоставивши дітей по собі. Врешті, померла й жінка. Жінка та,
отже, при воскресенні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жін­
ку». Ісус відповів їм: «Сини цього світу женяться і виходять заміж. Ті ж,
що будуть достойні осягнути того віку й воскресення з мертвих, не
женяться і не виходять заміж; бо й вмерти вже не можуть, тому що,
до ангелів подібні, вони – сини Божі, бувши синами воскресення. А що
мертві воскресають, – це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він
назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. Бог же не є
Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для Нього». Деякі з книжників,
озвавшися, заговорили: «Учителю, Ти добре сказав». І не насмілювались
вони більше ні про що Його питати.
І тоді Він до них промовив: «Як же це кажуть, що Христос син Давида?
Бож сам Давид у rнизі Псалмів мовить:
Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене, поки я не покладу
Твоїх ворогів підніжком Тобі під ноги.
Давид, отже, зве Його Господом. Як же Він може бути його сином?»

Ми так часто намагаємося підсунути Богові свої уявлення про щастя,
ні на хвилиночку не задумуючись, що Він пречудово знає наше серце.
Мудруємо, щоб заплутати Його та, зрештою, і самі потопаємо у морі-
хаосі своїх думок та забаганок. А Він усі складні людські питання по-
яснює просто і доступно. Не входячи у богословські теорії та догми.
Вдається до найпростішої мови, щоб через розуміння усі могли стати
спасенними.

Господи, що промовляєш до нас зрозумілою мовою, вгамуй наш
хаос та просвіти нас своїм спасенним словом!

4 СІЧеНь Лк. 21, 12-19

(22)
вівторок Св. влкмчц. Анастасії

«Але перед усім цим на вас накладуть руки й переслідувати будуть,
і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів
і правителів з-за імени мого. І це дасть вам нагоду свідчити. Візьміть
собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відпові­
дати, я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників
не зможе протиставитись і перечити. Вас видадуть батьки, брати,
рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють. Вас будуть ненавидіти
всі за моє ім’я. Але волосина з голови у вас не пропаде! Вашим страж­
данням ви спасете душі свої».

Христос дає останні напутні слова усім, хто любить і наслідує Його
у своє­му житті. Обіцяє, що завжди бути поруч. Вселятиме правильні
слова й думки. Навіть коли не буде на кого опертися – бо зрадять най-
рідніші. Він розуміє, що ми завжди потребуватимемо надійної опори,
щоб йти за Ним. Тож забезпечує нам свою божественну підтримку, бо
все бачить і чує. Він порахує кожну волосину, що впала з голови заради
Його Царства. Ісус не обіцяє легкого життя своїм послідовникам, але
обіцяє боротися за їхнє спасення до самого кінця.

Дякуємо, Господи за Твою батьківську опіку над нами.

Лк. 21, 5-7. 10-11. 20-24 СІЧеНь 5

(23)
Свв. десятьох мчч., що в Криті середа

І коли деякі говорили про храм, що він був прикрашений дорогоцінним
камінням та обітними дарами, (Ісус) сказав: «Надійдуть дні, коли
з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені, який не був би
перевернений». Тоді вони Його спитали: «Учителю, коли ж це буде?
І який буде знак, що це має настати?» […] Тоді сказав їм: «Повстане
народ на народ і царство на царство. Будуть великі землетруси, по
різних місцях будуть пошесті й голод, появи жахливі, а з неба великі
знаки будуть. […] Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами,
знайте тоді, що його спустошення наблизилось. Тоді ті, що в Юдеї, не­
хай тікають у гори, а ті, що будуть у середині міста, нехай вийдуть
з нього; ті ж, що будуть на полях, нехай до нього не входять. Це бо дні
кари, коли то все, що написане, здійсниться. Горе вагітним та тим, що
грудьми годують, у ті дні! Бо на землі буде нужда велика й гнів проти
народу цього. Вони поляжуть від леза меча й підуть у неволю поміж
усі народи. Єрусалим топтатимуть погани, поки не закінчиться час
поган».

Свого часу великі пророки Ізраїля передбачали завоювання свого краю
могутніми імперіями. Розуміли, що невірність союзові з Богом штовхає
їхній народ у вихор руйнівних катаклізмів і війни, що знесе і символ
того союзу – Єрусалимський храм. І справді, вавилонська армія згодом
сплюндрувала і дощенту знищила єрусалимську святиню, а велику
частину народу було насильницьки переселено з рідних земель у Ва-
вилонську державу. Ісус живе в такі ж часи і в дусі великих пророків
бачить неминучу трагічну розв’язку Ізраїля, який став на шлях бунту
проти могутнього Риму. Епічна картина глобального руйнування світу
цілого народу не може не вражати, бо сприймається як катастрофа, по-
разка, загибель. А знищення храму ‒ як духовне його поневолення. Ці
події резонують з радянським періодом української історії, коли по всій
країні стояли тисячі зруйнованих і порожніх християнських святинь,
а вірні були вивезені, знищені терором, війнами та голодоморами.

Господи, у страшні часи випробувань будь з нами у храмі нашої
душі, аби вистояти нам!

6 СІЧеНь Лк. 2, 1-20

(24) Навечір’я Різдва Христового.
Св. прпмчц. Євгенії. Царські Часи
четвер

Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю.
Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. І йшли всі за­
писатися, – кожний у своє місто. Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста
Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив
з дому й роду Давида, щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що
була вагітна. І от коли вони були там, настав їй час родити, і вона поро­
дила свого Сина первородного, сповила Його та поклала в ясла, бо не було
їм місця в заїзді. Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім
полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній
їм з’явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же
сказав їм: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радіс­
тю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель,
Він же Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете Дитя сповите, що
лежатиме в яслах». І вмить пристала до ангела велика сила небесного
війська, що хвалила Бога й промовляла: «Слава на висотах Богу й на зем­
лі мир людям Його вподобання». І коли ангели знялись від них на небо,
пастухи один до одного заговорили: «Ходім лишень до Вифлеєму та по­
дивімся на ту подію, що Господь об’явив нам». І пішли вони притьмом
і знайшли Марію, Йосифа й Дитятко, що лежало в яслах. Побачивши
Його, вони розповіли, що їм було сказано про це Хлоп’ятко; і всі, хто чув
їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали. Марія ж пильно зберігала
все це, роздумуючи в своїм серці. А пастухи повернулися, прославляючи
й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано.

«Євангеліє» – це не просто ще одна добра новина. У часи Ісуса воно
означало найважливішу подію для усієї держави – здобуту військову
перемогу, народження спадкоємця престолу або сходження на трон
нового імператора. Римський правитель носив титули «Син Божий»,
«Спаситель», «Божественний», «Господь». Тому радісне повідомлення
про народження нового царя Ісуса, по-справжньому шокує: найваж-
ливішу новину для світу проголошено у провінційному селі і єдиними,
хто її почув, були пастухи! Щось тут не так, ‒ скаже кожен, почувши про
це вперше. Так, тут і надалі все буде не так, як приписано в імперсько-
му протоколі Риму. Бо володар світу вже не кесар, а Ісус.

Ісусе-Царю, не позбав нас Твого Царства!

10

Мт. 2, 1-12 СІЧеНь 7

РІЗДВО ГОСПОДА БОГА (25)
І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА п’ятниця

Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці
прийшли в Єрусалим зо Сходу і спитали: «Де цар юдейський, що оце наро­
дився? Бо ми бачили Його зорю на сході й прийшли Йому поклонитись».
Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. Зібравши
всіх первосвященників та книжників народних, він випитав у них, де
Христос має народитися. Вони йому сказали: «У Вифлее­мі Юдейськім,
бо так написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша
між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ,
Ізраїля». Тоді Ірод, покликавши тайкома мудреців, випитав у них пильно
про час, коли зоря з’явилась, і відіслав їх у Вифлеєм, кажучи: «Ідіть та
розпитайтесь пильно про Дитя, і коли знайдете, сповістіть мені, щоб
я теж пішов Йому вклонитись». Вислухали вони царя і пустилися в доро­
гу. І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не піді­йшла
й не стала зверху, де було Дитятко. Побачивши зорю, зраділи радіс­
тю вельми великою. Увійшли до хати й побачили Дитятко з Марією,
матір’ю Його, і, впавши ниць, поклонились Йому; потім відкрили свої
скарби й піднесли Йому дари: золото, ладан і миро. І попереджені вві сні
до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій.

Хай що казали про Вифлеємську зорю (космічна аномалія, надпри-
родна поява небесного світила), але Матей мав на увазі щось інше.
Здається, то була якась божественна духовна «навігація», яка підняла
з теплих перських лежанок старших чоловіків – мудреців, щоб піти хто­
зна-куди шукати бозна-що. І це має бути та сама навігація, що колись
вивела Авраама з Вавилону, Мойсея з народом із Єгипту, а Ісуса повела
на Йордан, апостолів-рибалок же – від малого озера в Галилеї за моря
й океани. Всі ми маємо в собі цю зорю: вона вкладена в нашу природу.
Це внутрішня сила, яка манить за горизонт усього знайомого, рідного
до чогось нового, чужого, може, навіть небезпечного, але життєдайно-
го. Щоб стати собою, віднайти істину про себе і Бога, треба відважитися
вийти з дому. Відійти від давно відомих істин, правил, традицій, знань,
щоб піти і знайти щось більше – саме життя. Можливо, навіть у власній
немочі чи в іншій людині. Крізь які краї веде тебе твоя зоря? Чи маєш
відвагу залишити усе добре і звичне? А поки ти ще в дорозі і зоря ще
не стала зверху, – то найцікавіше у тебе попереду!

Господи, озброй нас відвагою іти за Тобою.

11

8 СІЧеНь Субота по Різдві.
Собор Пресвятої Богородиці. Св. свщмч. Євтимія,
(26) єп. Сардійського. Тиждень загальниці
Мт. 12, 15-21
субота

Слідом за Ним пішла сила народу: Він оздоровив їх усіх, але суворо нака­
зав їм Його не виявляти, щоб збулося сказане Ісаєю пророком: «Ось мій
Слуга, якого я вибрав, улюблений мій, що Його душа моя собі вподобала.
Я покладу на Нього духа мого, і Він звіщатиме поганам правосуддя. Він
не буде ні змагатися, ні кричати і голосу Його ніхто не буде чути на
майданах. Він очеретини надломаної не доломить і гнота тліючого не
загасить, аж поки не доведе право до перемоги. На Його ім’я будуть
надіятися погани».

У наших уявленнях про Бога ми схильні надавати Йому передусім
тих якостей, які, вважаємо, мають найвищий ступінь вираження вла-
ди: Всемогутній, Всесильний, Найсправедливіший, Святий... Однак це
лише людське розуміння того, як діє та владарює Бог. Христос же ро-
бить революцію у цих поглядах, бо відкриває у своїх проповідях образ
Бога, який править світом геть інакше, в спосіб, цілком протилежний
нашим уявленням про це. І ми, щоб наблизитися до розуміння Божої
влади, маємо бути готовими постійно примирювати в собі протилеж-
ності, які дуже не любить наша свідомість. Мовлячи про Бога, маємо
відмовитися від нашого дуалістичного думання і дозволити собі при-
йняти те, що усе може бути по-іншому: одночасно може співіснувати
темрява і світло, одність і троїчність, людськість і божество, дівство
і материнство, справедливість і милосердя тощо. Господь Ісус своїм
життям показує нам цей Божий спосіб правління без жодного насиль-
ства чи пропаганди, як про це пророкував Ісая: не буде ні змагатися,
ні кричати і голосу Його ніхто не буде чути на майданах. Він оче­
ретини надломаної не доломить і гнота тліючого не загасить. Бо
справжня сила Божа ‒ в ніжності, могутність ‒ у співстражданні, спра-
ведливість ‒ у довготерпеливості, святість ‒ у любові до недосконалого
і грішного. Ісус явив нам «обличчя» істинного Бога і спосіб Його прав-
ління та запрошує тією ж Божою силою розширювати у світі місце для
Царства Божого.

Господи, дай мені витривалости у пізнаванні Тебе.
12

Мт. 2, 13-23 Неділя по Різдві ‒ Пам’ять св. і праведних 9
Йосифа Обручника, Давида царя і Якова,
по плоті брата Господнього. (27)
Св. ап., первомч. й архидиякона Стефана
неділя

Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові
й каже: «Устань, візьми Дитятко і Його матір, і втікай в Єгипет, і пе­
ребудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб
Його вбити». Вставши Йосиф, узяв уночі Дитятко та Його матір
і пішов у Єгипет, де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Гос­
подом через пророка: «З Єгипту я покликав мого сина». Тоді Ірод, по­
бачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав
повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше,
ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. 
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: «В Рамі чути голос,
плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб
її втішити, бо їх немає». Якже вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві
сні Йосифові в Єгипті і каже: «Встань, візьми Дитятко та Його матір
і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя Ди­
тятка». Устав він, узяв Дитятко та Його матір і прийшов в Ізраїль­
ську землю, але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода,
батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов
у галилейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься
Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

З перших днів життя Спасителя зло тінню нависало над Ним. Імперії,
владні системи того часу ‒ чи то Риму, чи Ірода, чи храмової еліти – від-
чували для себе загрозу з боку нової влади. Влади Бога, яка увірвалася
у цей світ з народженням Ісуса. Новий світ Божого Царства народжу-
вався крізь біль, втрату і страждання вифлеємських дітей. Ісуса вони
тоді не схопили. Таким був початок Його життєвої історії. Її кінцівка зго-
дом теж буде позначена мученицькою кров’ю, але вже Його самого.
Втім і тоді ані ті, що Його боялися, ані їхній великий камінь зі сторожею
не зупинили Христа. Він живий! І це велика наша надія!

Господи, навчи мене не боятися!

13

10 СІЧеНь Мр. 8, 11-21

(28) Тиждень 30-ий по Зісланні Святого Духа.
понеділок Свв. мчч. 20000, спалених у Нікомидії

Тоді вийшли фарисеї й завели з Ним суперечку – вимагали від Нього зна­
ку з неба, ставивши Його на пробу. Зідхнув же Він з усього свого духу
та й каже: «Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам:
Не дасться отому поріддю знаку!» І покинувши їх, знову сів у човен і по­
плив на той бік. Учні ж забули взяти хліба – мали з собою лиш один
хліб у човні. І наказував їм, кажучи: Глядіть, бережіться фарисейської
закваски та закваски Іродової! І стали перемовлятись про те, що не
мають хліба. Ісус, довідавшись про те, каже до них: «Чого перемовляє­
тесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второ­
пали? Невже ж іще у вас нечуле серце? Маючи очі – не бачите? Маючи
вуха – не чуєте? Не пам’ятаєте, як я ламав п’ять хлібів на п’ять ти­
сяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?» – «Дванадцять» –
кажуть Йому. «А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки
ви повних кошиків із куснями зібрали?» – «Сім», – кажуть. І Він сказав
їм: «То й ще не розумієте?»

Намагаючись пізнати Бога, людина неминуче проєктує на Нього свої
уявлення та очікування, думаючи, що логіка Його дій буде нам зрозумі-
лою і передбачуваною. Зроби те й те, помолися ту чи ту молитву, поїдь
на прощу – і Бог дасть те, що просиш. Як часто чуємо сміливі поради
від людей, як можна в Бога щось «виторгувати»! Ці «глибоко віруючі»
люди мають відповіді на всі запитання і знають волю Божу, як то ка-
жуть, від першої особи. Бог у них приручений. Головне, знати як і на
що натиснути. Фарисеї, які тиснуть на Ісуса, вимагаючи чудесних зна-
мень, – з цього поріддя. Ісус тікає від таких. Він розуміє власне безсил-
ля відкрити людям з такою «сильною вірою» Великого Бога, що є не-
збагненним у своїй мудрості, та стає малим і безсилим, коли йдеться
про любов до людини. Натомість апостолів, які бачать і не розуміють,
Він вчить роздумувати та споглядати діла Божі. І смиренно вдивляю-
чись у свої діла, вчитися яким насправді є Господь.

Господи, незбагненний і такий близький, навчи мене дивитися
і бачити, слухати і чути.
14

Мр. 8, 22-26 СІЧеНь 11

Свв. младенців, за Христа вбитих у Вифлеємі. (29)
Прп. Маркелла, ігумена обителі Неусипаємих вівторок

Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять Йому сліпого та й про­
сять Його, щоб Його доторкнувся. Узявши ж сліпого за руку, вивів Він
його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та
й спитав його: «Чи бачиш що-небудь?» Глянув той і каже: «Бачу лю­
дей, – наче б дерева ходячі!» Тоді знову поклав Він йому на очі руки і той
прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко. І послав його
додому, кажучи: «Навіть у село не входь».

Щоб пережити певну духовну дійсність, людина потребує матеріаль-
ного посередника. Щоб відчути, що нас люблять, нам потрібні обійми,
поцілунок, подарунок, усмішка, гостинність. Кожна духовна дійсність,
перш ніж вона стане реальністю для нас, має «воплотитися» у щось
матеріальне. Так ми влаштовані. Навіть щоб пережити Бога, ми маємо
фізично відчути зустріч з Ним своїм тілом. Церковною мовою ми на-
зиваємо це таїнством – матеріальним знаком духовної Божої присут-
ности, благодаті. Сліпий в Євангелії прагне дотику Бога через Ісуса. Ісус
показує йому Божу любов тим, що милосердиться над його каліцтвом,
бере за руку, веде за село, торкається його очей. Тоді стається чудо:
сліпий прозріває. Бути християнином означає бути Ісусом у своєму часі
і середовищі. Можливо, хтось сьогодні потребуватиме відчути на до-
тик, що є добрим, гідним, любленим, прощеним? І, можливо, це буде-
мо ми, хто зможе це ствердити.

Господи, дозволь мені бути таїнством Твоєї цілющої любови!
15

12 СІЧеНь Мр. 8, 30-34

(30)
середа Св. мчц. Анісії

Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про Нього. І Він узяв
навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й від­
цураються Його старші, первосвященники та книжники, буде Він
убитий, по трьох же днях воскресне. А говорив про це відкрито. Тоді
Петро, взявши Його набік, заходився Йому докоряти. Він же, обернув­
шись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: «Геть від мене,
сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське».
І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: «Коли хтось
хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій
і йде слідом за мною».

Хто хоче жити, нехай готується до смерти. Не буває життя без смерти.
Це – закон, закладений Творцем в основи світобудови. Вмирає приро-
да узимку, щоб забуяти життям весною, зітліває зерно, перш ніж дасть
колос, вмирає старе, щоб звільнити місце новому. Господь відкриває
цю правду своїм апостолам. Увійти у Царство Боже, почати жити по-
справжньому – це вмерти для своїх уявлень, планів і переконань, сво-
го світогляду і пріоритетів і дати Богові вивести нас на нові горизон-
ти свідомости. Наше життя як християн починається з Хрещення, яке
є таїнством смерти старого способу життя, старого Адама, і воскресен-
ня до нової свідомости, воскреслого Христа. Все це задля того, щоб ми
з апостолом Павлом могли сказати: «Живу вже не я, а живе Христос
у мені» (Гл. 2, 20).

Добрий Боже, дай мені відвагу не боятися відпустити те, що є на
заваді Тобі!
16

Мр. 9, 10-16 СІЧеНь 13

Віддання празника Різдва Христового. (31)
Прп. Меланії Римлянки четвер

І вони зберегли в собі це слово, питаючи один одного, що воно означає
«воскреснути з мертвих». І запитали Його, промовивши: «А чого то
книжники кажуть, мовляв, Ілля має прийти перше?» Він же відрік їм:
«Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе, – та як же про
Сина Чоловічого написано, що мусить Він багато вистраждати й буде
погорджений? Та от кажу вам, що Ілля вже прийшов був, а вони вчини­
ли з ним, що їм забаглось, як і написано про нього». Повернувшися ж до
учнів, побачив навколо них силу народу, а й книжників, які сперечалися
з ними. Скоро ввесь народ Його уздрів, то дивом великим здивувався
і, бігши до Нього, заходився Його вітати. А Він спитав їх: «Про що спе­
речаєтеся з ними?»

Бути пророком – це зовсім не те, що бути популярним автором чи ша-
нованим громадським діячем. Викривати зловживання політиків, гріхи
священників, облуду лжепророків і темряву в головах і серцях народу –
справа, м’яко кажучи, невдячна і навіть дуже небезпечна. І за неї точно
не аплодують, а переслідують і вбивають. Така доля усіх пророків – від
старозавітніх Мойсея, Амоса, Іллі, Єремії, аж до Йоана Предтечі й до
пророків наших часів. По-людськи, їхні життя були розчавлені могут-
нішими владними системами, але перемога таки за ними. Вони від-
крили людству Божий план визволення від зла і запросили народ бути
співтворцями нового Божого майбутнього для світу. Цей пророчий
шлях крізь страждання і погордження не омине й Ісуса, який підсумує
долю всіх пророків, але водночас у воскресенні виявить Божу прославу
для всіх праведників.

Боже, що говориш до нас устами свої пророків, відкрий наш слух
до їхнього слова!

17

14 СІЧеНь Обрізання Господа Бога і Спаса Нашого
Ісуса Христа. Св. Василія Великого,
(1) архиєп. Кесарії Кападокійської. Новий рік за юліянським
календарем. Літургія св. Василія Великого Лк. 2, 20-21. 40-52
п’ятниця

А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули
й бачили, так, як їм було сказано. Як сповнились вісім день, коли мали
обрізати Хлоп’ятко, назвали Його Ісус – ім’я, що надав був ангел, пер­
ше, ніж Він зачався в лоні. […] Хлоп’я ж росло й міцніло, сповнюючися
мудрістю, і Божа благодать була на Ньому. Батьки Його ходили що­
року в Єрусалим на свято Пасхи. І як Йому було дванадцять років, вони
пішли, як був звичай, на свято. Коли минули ті дні, і вони поверталися,
то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж Його про те не знали.
Гадаючи, що Він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали
Його шукати між родичами та знайомими, а, не знайшовши, поверну­
лися в Єрусалим, щоб там Його шукати. Через три дні знайшли Його
у храмі, як Він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. Усі ті, що
Його слухали, чудувались Його розумові й відповідям. Побачивши Його,
вони були здивовані, й сказала Йому Його мати: «Дитино, чому Ти це
так зробив нам? Ось батько Твій і я, боліючи, Тебе шукали». Він же від­
повів їм: «Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при
справах Отця мого?» Але вони не зрозуміли слова, що Він сказав їм. І Він
пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати Його
зберігала всі ці слова у своїм серці. Ісус же зростав мудрістю, літами
й ласкою в Бога та людей.

Усі ми маємо свої дитячі історії. Є вона і в Христа. Сьогодні Ісуса три дні
немає з батьками, його шукають не там, де треба, і знаходять при спра­
вах Отця. Євангелист натякає, що життя Ісуса від самого початку було
відбитком Його головної місії, кульмінація якої станеться в Єрусалимі.
Тоді Ісуса три дні не буде серед людей, його шукатимуть серед мертвих
у гробі, але Він перебуватиме при справах Отця, який творить нове
людство, нове творіння. Тож коли ми не відчуваємо присутности Бога,
то це не тому, що Його немає поруч, а тому що ми не сподіваємося
побачити Його там, де Він тепер є і творить нове.

Всемилостивий Боже, дозволь бути там, де Ти мене потребуєш.
18

Субота перед Богоявленням. СІЧеНь 15
Передпразденство Богоявлення. (2)
Св. Сильвестра, папи Римського субота
Мт. 3, 1-11

Того часу з’явивсь Йоан Хреститель і проповідував у пустині Юдейській.
Він говорив: «Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство». Це ж Той,
що про Нього говорив пророк Ісая: «Голос вопіющого в пустині: Приго­
туйте Господню дорогу, вирівняйте стежки Його». А той Йоан мав
одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж
його була – сарана й мед дикий. Тоді виходили до нього Єрусалим і вся
Юдея, і вся околиця йор данська і приймали хрещення від нього в річці
Йордані, сповідаючись у своїх гріхах. Побачивши, що сила фарисеїв та
садукеїв іде на хрещення до нього, він до них мовив: «Гадюче поріддя!
Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід,
гідний покаяння, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за
батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити
(до життя) дітей Авраама. Сокира вже при корінні дерев: кожне дере­
во, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть. Я вас
хрещу водою на покаяння, а Той, хто йде за мною, від мене потужні­
ший, і я негідний носити Йому взуття. Він вас хреститиме Духом Свя­
тим і вогнем».

Покаяння, до якого кличе пророк Йоан – не скрушний жаль за провини
перед Богом і ближнім. Покаяння – це плід, вчинки, нова свідомість.
Для справжнього покаяння мало визнати гріх. Нас не дуже втішить
новина, що дерево зісохло і не приносить плоду. Справжньою зміною
буде, коли дерево нарешті дасть добрі плоди і тепер ділитиметься
ними з нами. Покаятися – означає пробудитися до нової свідомости,
до справжнього життя, яке випромінює добро, любов і вірність Богові.

Боже Всеблагий, даруй мені справжнє покаяння.

19

16 СІЧеНь Мр. 1, 1-8

(3) Неділя перед Богоявленням.
Св. прор. Малахії. Св. мч. Гордія
неділя

Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого. Як написано в пророка
Ісаї: «Ось я посилаю мого посланця перед Тобою, який приготує Тобі
дорогу. Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирів­
няйте стежки Його», – так виступив Йоан, хрестивши у пустині та
проповідувавши хрещення покаяння на прощення гріхів. І виходили до
нього – вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, хрестились від нього
в ріці Йордані й визнавали гріхи свої. Йоан одягнений був в одежу з верб­
люжого волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану й мед
дикий. І проповідував, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене,
що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сан­
далів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом».

Завдання кожного пророка – вивести людство на нові горизонти ро-
зуміння Бога, Його присутности в житті людей і Його планів. Бог зав­
жди тут і тепер, але люди ніколи не готові побачити Його як цілковито
Іншого і значно більшого за всі попередні уявлення про Нього. Про-
рок покликаний приготувати народ до приголомшливої новизни – Бог
гряде з новою силою, щоб стати істинним Царем світу. Але розпізнати
Його зможе далеко не кожен. Навряд чи сам Йоан розуміє, наскіль-
ки захопливим буде те, що Бог здійснить через Ісуса. Пророк закликає
приготуватися, відкритися, стати готовими до нового. Чи ми сьогодні
готові дозволити Богові нас здивувати?

Відкрий мені Господи слух, щоб я мій почути голос Твоїх про-
років.
20

Тиждень 31-ий по Зісланні СІЧеНь 17
Святого Духа. Собор свв. сімдесяти апостолів. (4)
Мр. 9, 42 – 10, 1 Прп. Теоктиста ігумена, що в Кукумі Сікелійській понеділок

«Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, – краще було б
такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено
в море. І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти
в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний,
де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. І коли нога твоя споку­
шає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома
ногами бути кинутим у пекло, де черв’як їхній не вмирає й вогонь не
вгасає. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти
у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло,
де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. Бо кожен вогнем посолить­
ся, жертва ж кожна – сіллю посолиться. Сіль – добра; та коли сіль не
солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між
собою!» Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по
той бік Йордану. І знову сходяться до Нього люди, і Він, своїм звичаєм,
знову навчає їх.

Царство Боже було найбільшою мрією та прагненням Ісуса. Його Цар­
ство – це Божа влада, справедливість, краса, любов, які мають увій-
ти в життя світу і змінити перебіг його історії. Це радикальний виклик
людським цінностям. Для Бога немає малого і незначного, яке можна
знехтувати чи на яке можна не зважати. Його Царство – це зробити
блаженними-щасливими голодних, спраглих справедливости, переслі-
дуваних, різних маргіналів, усіх тих, кому немає місця у світі багатих
і сильних. І тут краще не стояти в Бога на дорозі. Краще позбутися того,
що заважає нам полюбити Його й співпрацювати з Ним над втіленням
Його мрії про справедливий, безпечний та щасливий світ. Буде нелег-
ко. А хіба варто сподіватися на щось інше, якщо Ісус заплатив за це
життям?

Отче Небесний, наповни мене своїм Духом Святим, щоб Твоє
Царство було моєю найбільшою мрією і прагненням, так, як воно
було для Ісуса.

21

18 СІЧеНь Мр. 1, 9-15

(5) Навечір’я Богоявлення. Свв. мчч. Теопемпта
вівторок й Теони. Прп. Синклитікії Олександрійської

Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї, і був хрещений Йоа­
ном у Йордані. І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось,
і Духа, що як голуб сходив на Нього. І голос ізлинув з неба: «Ти єси Син
мій любий, у Тобі – моє уподобання». І відразу Дух повів Його в пусти­
ню; і Він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був
із дикими звірями, а ангели Йому служили. А коли видано Йоана, Ісус при­
йшов у Галилею і проповідував там Боже Євангеліє, кажучи: «Сповнився
час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангеліє».

Ісус іде хреститися до Йоана, тому що чує у проповіді пророка Слово
Боже, звернене до народу. Ісус стає частиною його руху покаяння і при-
готування до приходу Царства Бога. Як і Йоан, Він іде в пустелю, де
в молитві, пості і випробуваннях дозволяє Богові приготувати себе до
подальшої місії. І тоді, коли приходить вістка про мученицьку смерть
Йоана, Ісус переймає його пророчу естафету і промовляє: Сповнився
час, і Царство Боже близько. Царство поряд, бо Цар нарешті між своїм
народом. І Він готовий вести, вчити, чинити справедливість, єднати,
зцілювати, прощати гріхи.

Благий Господи, навчи нас звіщати Добру вістку так, щоб вона
була почута.
22

Мт. 3, 13-17 СІЧеНь 19

СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ. (6)
ХРЕЩЕННЯ ГНІХ середа

Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб хреститися від ньо­
го; але Йоан спротивлявся Йому, кажучи: «Мені самому треба хрести­
тися в Тебе, а Ти приходиш до мене?» Ісус у відповідь сказав до нього:
«Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду». І тоді
він залишив Його. А охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось
розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов
голуб, і зійшов на Нього. І голос пролунав з неба: «Це Син мій любий, що
Його я вподобав».

Містичний досвід хрещення в Йордані, який відкрив Ісусові безмеж-
ність Божої любови, став тим поштовхом, який повів Його селами і міс-
течками Галилеї, щоб ділитися ним з усіма. «Ти – син Божий, Ти – донь-
ка Божа, у тобі Боже вподобання», – звучало у кожній Ісусовій проповіді
і через кожен цілющий дотик до хворих. Цей досвід дав Йому відвагу
віддати на хресті своє життя, бо знав Він, що воно в руках люблячо-
го Отця і ніхто не зможе його звідти забрати. Сьогодні ці Божі слова
зізнання в любові звернені до кожного з нас. Ми улюблені і покликані
любити інших цією ж цілющою любов’ю Отця.

Господи, допоможи нам повірити, що Ти можеш любити нас таки-
ми, якими ми є.

23

20 СІЧеНь Йо. 1, 29-34

(7) Собор Св. славного прор., Предтечі
і Хрестителя Господнього Йоана
четвер

Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось
Агнець Божий, який світу гріх забирає. Це Той, що про Нього повідав я:
За мною наступить Муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене.
І не знав я Його. Та я на те прийшов, водою хрестивши, щоб Ізраїлеві
об’явлений був Він». Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що,
мов той голуб, з неба сходив і перебував над Ним. І не знав я Його, але
Той, хто послав мене водою хрестити, сказав був мені: Над ким поба­
чиш Духа, який сходить і над Ним перебуває, – той і хрестить Святим
Духом. І я бачив і засвідчив: Він – Син Божий».

Бути пророком, усупереч типовим уявленням, не означає знати май-
бутнє. Пророки не є оракулами чи віщунами, які знають, що трапиться
попереду. Пророки – це люди, які знають більше, ніж лише майбут-
нє: вони знають Бога. Правильніше, вони знають Його характер і мрію
про майбутнє для всього сотворіння, а відтак діляться нею з тими, до
кого Бог їх посилає. Пророки вказують на Божу волю і запрошують до
співпраці з Ним. Пророк Йоан Предтеча також не знав, у який спосіб
Божий задум щодо Царства втілиться через Ісуса (чи хтось взагалі міг
таке передбачити?). Не знав, що чекає Ізраїль далі, але відав, що Бог
промовлятиме з нечуваною силою, щоб людство врешті почуло сво-
го Творця, який з любови до свого творіння прагне звільнити його від
оков зла і смерти.

Великий Боже, навчи мене так близько бути коло Тебе, щоб почу-
ти Твоє Слово.
24

Мр. 10, 23-32 СІЧеНь 21

Прп. Георгія Хозевіта. (8)
Прп. Домініки. Еміліяна ісп. п’ятниця

Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: «Як тяжко тим,
що мають багатства, увійти в Царство Боже!» Учні здумілися цими
словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: «Діти, як тяжко тим,
що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже! Легше верблюдові
пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже».
Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: «Хто ж тоді може
спастися?» Ісус же, поглянувши на них, мовить: «У людей це неможли­
во, – але не в Бога; у Бога бо все можливо». І заговорив до Нього Петро:
«Ось ми покинули все й пішли слідом за Тобою». Ісус озвавсь і каже: «Іс­
тинно кажу вам: Нема такого, хто кинувши свій дім або братів, або
сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля, – ради мене та ради
Євангелія, – не дістав би сторицею тепер, у цьому часі, посеред гонін­
ня, – домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, – і в майбутньому віці
життя вічне. І багато з перших стануть останніми, а останні – пер­
шими». Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними.
І дивувались вони й, ідучи за Ним, страхалися. І взявши знову дванадця­
тьох, почав їм говорити, що має статися з Ним.

Чому багатому так важко увійти в Боже Царство? Хіба багатство не є
знаком Божого благословення? Ісус не раз ще розвиватиме цю думку:
увійти в Царство Бога можуть ті, які хочуть для світу того ж, що й Бог –
передусім справедливости. Блага, які дав Господь цій землі, не є влас-
ністю людини, ‒ вони є Божим даром для всіх. Людина, яка отримала
у розпорядження цей дар, має його плекати і примножувати для того,
щоб не залишилося голодного і знедоленого. А для цього багатому,
який зазвичай стає рабом свого багатства, треба мати внутрішню сво-
боду подивитися на власне майно як на дар із завданням і не боятися
ним ділитися.

Поможи нам Господи бути вдячними за все, що маємо, і мати сво-
боду ділитися з ближнім.

25

22 СІЧеНь Мт. 4, 1-11

(9) Субота по Богоявленні.
субота Св. мч. Полієвкта

Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав Його. Він пос­
тив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів. Тоді підійшов до
Нього спокусник і сказав: «Коли Ти Син Божий, звели, щоб це камін­
ня та й стало хлібом». А той відповів: «Написано: Чоловік житиме
не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих». Тоді
дия­вол бере Його у святе місто, ставить на наріжник храму і каже:
«Коли Ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам своїм
велітиме про Тебе, і вони візьмуть Тебе на руки, щоб Ти своєю ногою
часом не спотикнувсь об камінь». А Ісус сказав до нього: «Написано
також: Не будеш спокушати Господа, Бога твого». Знову бере Його
диявол на височенну гору й показує Йому всі царства світу і їхню сла­
ву, кажучи: «Оце все дам Тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся». Тоді
Ісус сказав до нього: «Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоє­
му, поклонишся і Йому єдиному будеш служити». Лишив тоді Його
диявол. І ось ангели приступили й почали Йому слугувати.

Три спокуси диявола в пустелі – це випробування Ісуса владою у трьох
її формах. Влада економічна (хліб з каміння), влада релігійна (маніпу-
ляція Богом) і влада політична (панування над усіма царствами) – мрія
кожного, хто має месіянські амбіції. У всіх трьох випадках Ісус відхиляє
пропозиції такої влади, яка, зрештою, не належить нікому, крім Бога.
Ісус відмовляється від людського способу реалізації влади як системи
панування над іншими. Метою Ісуса є не отримати владу задля влади
за будь-яку ціну, щоб зробити ще одну людську спробу побудувати щас-
ливе майбутнє. Мрія Ісуса – це влада Бога, правління істинного Царя,
який служитиме жертовно і самовіддано задля щастя свого творіння.
Влада Бога не має нічого спільного з домінуванням, насильством, ви-
зиском, а є життєдайним напоєнням життям усього сущого.

Господи, нехай прийде Царство Твоє як на небі, так і на землі!
26

Неділя по Богоявленні. СІЧеНь 23
Пратулинських мчч. Св. Григорія,
єп. Ниського. Прп. Дометіяна єп. Мелітинського. (10)
Мт. 4, 12-17 Прп. Маркіяна, пресвітера й економа Великої Церкви
неділя

Почувши, що Йоана ув’язнено, Ісус повернувся в Галилею і, покинувши
Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Заву­
лона та Нафталі, щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: «О земле
Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом,
поганська Галилеє! Народ, який сидів у темноті побачив велике Світло;
тим, що сиділи в країні й тіні смерти, – зійшло їм Світло». З того часу
Ісус почав проповідувати й говорити: «Покайтесь, бо Небесне Царство
близько».

Після мученицької смерти пророка Йоана Хрестителя, Ісус сам вихо-
дить на пророчу сцену Ізраїля. Він робить не менш рішучий крок, ніж
це зробив Йоан, – залишає рідний дім у Назареті, знайому будівель-
ну справу свого батька, не одружується і йде жити в інше місто. Перші
слова Його проповіді теж будуть співзвучні з Йоановими: Покайтеся,
бо Небесне Царство близько. Та все ж між ними була різниця. Йоан
лише провіщав, вказував на Царя, який має встановити Божу владу
у світі. В Ісусі, у Його житті і вчинках те Царство вже явилося, Цар по-
вернувся. У веселих застіллях із друзями і маргіналами, у захопливих
притчах та історіях про Бога, у співстражданні і зціленні хворих, про-
щенні грішників – у всьому цьому Ісус показував, що саме Бог хоче для
людини. Тож життя Христа – це явлення Бога і запрошення покаятися,
себто перелаштуватися життя на новий лад, на новий спосіб жити під
владою Бога.

Благий Господи, допоможи мені перемінитися, щоб бути серед
громадян Твого Царства.

27

24 СІЧеНь Мр. 10, 46-52

(11) Тиждень 32-ий по Зісланні Святого Духа.
понеділок Прп. Теодосія, спільнотного життя начальника

І приходять вони в Єрихон. Коли ж Він з учнями своїми і з силою наро­
ду виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край
дороги. Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив:
«Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!» Багато сварили його, щоб
мовчав, та він кричав ще більше: «Сину Давидів, змилуйся надо мною!»
Ісус же спинивсь і каже: «Прикличте його!» Кличуть, отже, сліпого
й говорять до нього: «Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе». Він же,
скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. Ісус, до нього
звернувшись, каже: «Що ти хочеш, щоб я зробив тобі?» А сліпий Йому:
«Учителю мій, – щоб я бачив!» Сказав Ісус до нього: «Іди, віра твоя
спасла тебе». І негайно прозрів той та й пішов дорогою за Ним.

Вартимей не лише фізично перебував край єрихонської дороги, де ми-
нали його жебрацькі будні. Його каліцтво викинуло на узбіччя усе його
життя, позбавивши його гідности та можливости бути частиною грома-
ди. Він ‒ нікому не потрібний маргінал, найбільшою втіхою якого була
хоч якась увага подорожніх, дрібна пожертва чи кусень хліба. У сліпців
гострий слух. Вартимей наслухався про пророка і цілителя з Галилеї,
який не цурається хворих і бідних. І коли Ісус з’являється поруч, слі-
пець не має наміру втрачати свого єдиного шансу зустріти його. Сину
Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною! ‒ здається, сліпець серцем поба-
чив в Ісусі когось більшого ‒ Сина Давида, тобто Месію. Прикличте
його! ‒ просить Ісус, і в цих словах відкривається нам зміст його життя
і проповіді: Царство Боже має наповнитися тими, хто перебуває край
дороги: каліками, грішниками, відкинутими, безнадійними. Саме такі
прийняли Його запрошення і побачили в Ісусові шлях життя: І негайно
прозрів той та й пішов дорогою за Ним.

Господи, Ти є моя дорога до життя, провадь мене!
28

Мр. 11, 11-23 СІЧеНь 25

(12)
Св. мчц. Татіяни вівторок

І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то ви­
йшов з дванадцятьма у Витанію. Наступного дня, коли вони виходили
з Витанії, зголоднів. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям,
приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім
листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков. І озвавшися, про­
мовив до неї: «Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе!» А учні Його
чули це. І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся ви­
ганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів
та ослони тих, що продавали голубів, а й не дозволив, щоб хтось будь-
що переносив через храм. Навчав Він їх і казав їм: «Хіба не написано: Дім
мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили
печеру розбійників!» Почули це первосвященники й книжники та й шука­
ли, як Його погубити, але боялися Його, бо ввесь народ подивляв Його по­
вчання. Увечері ж вийшов поза місто. Проходивши ж тудою вранці, вони
побачили смоковницю, всохлу від кореня. Тоді Петро, згадавши, каже
Йому: «Учителю, дивися, смоковниця, що Ти прокляв, усохла». Ісус же
у відповідь сказав їм: «Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто ска­
же цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм сер­
ці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, – то буде йому так».

Подія у храмі, де Ісус перевертає столи міняйлів і продавців, – не спон-
танний вибух справедливого Ісусового гніву. Все, що робили міняйли
грошей і продавці жертовних тварин, було цілком законне і потрібне
для функціонування храму. Дії Ісуса мали вказати, що таким храм не
потрібен Богові. Його вчинок спрямований проти політичної і релігійної
верхівки Єрусалиму, яка Божий задум щодо храму підмінила власними
економічними і політичними проєктами. Храм, який покликаний Богом
бути знаком Його влади і світла справедливости для цілого світу, став
печерою розбійників, себто місцем, де збирають награбоване. Вважа-
ють, що саме ця подія остаточно налаштувала храмову верхівку позбу-
тися Ісуса руками римлян. Історія храму добігла свого кінця й оста­точно
завершиться у 70-му році, коли римське військо його цілковито зруй-
нувало. Відтоді храмом Божим є кожна людина, яка плекає у своєму
серці Боже життя, Христове світло і праведність.

Господи, нехай моє життя буде приємною жертвою Тобі.

29

26 СІЧеНь Мр. 11, 23-26

(13)
середа Свв. мчч. Єрміла і Стратоніка

«Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та
не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те,
що каже, – то буде йому так. Тому й кажу вам: Усе, чого будете проси­
ти у молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так. І коли стоїте
на молитві, прощайте, як маєте щось проти кого-небудь, щоб і Отець
ваш, який у небі, простив вам провини ваші. Коли ж ви не простите, то
й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших».

Бути віруючим, згідно з навчанням Ісуса, означає наслідувати характер
Бога. Зокрема, як Бог прощає людям їхні провини, так і ми маємо про-
щати їм. Віра – це входження у Божу свідомість, щоб думати, бажати
і діяти, як Бог. Ісус вчить, що настановою Бога щодо нас завжди є бе-
зумовна любов і що Він ніколи не прагне зла чи помсти. Людині важко
пробачати, бути милосердною, і саме це зачиняє перед нами двері до
єдности з Богом. Однак якщо ми все ж відважимося піти супроти нашої
логіки еґоїзму та помсти, то наша воля цілком зіллється з Божою. Тоді
вже не буде для нас жодної неможливої справи, навіть якщо вона ви-
дається нездійсненною.

Господи, навчи нас бути милосердним, як Ти!
30

Віддання празника Богоявлення. СІЧеНь 27
Прпп. отців у Синаї і Раїті повбиваних. Пам’ять переставлення
св. рівноап. Ніни, просвітительки Грузії (14)
Мр. 11, 27-33
четвер

І прийшли знов у Єрусалим. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Ньо­
го первосвященники й книжники та старші й кажуть до Нього: «Якою
владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити?» Ісус же відказав
їм: «Спитаю я вас одну річ; дайте мені відповідь, то і я скажу вам, якою
владою я це чиню. Йоанове хрещення було з неба чи від людей? Від­
повіжте мені». Вони почали міркувати між собою й говорити: «Якщо
відповімо: З неба, – то скаже: Чому ж ви не повірили йому? А скажемо:
Від людей, – лячно народу, – всі бо вважали Йоана, що він пророк». І від­
повіли Ісусові: «Не знаємо». Ісус же відказав їм: «То й я вам не скажу,
якою владою я це роблю».

Влада, контроль над іншими є чи не найсильнішим наркотиком з усіх
можливих. Прагнення бути «при кермі» може так поневолити людину,
що вона підпорядковуватиме йому всі свої сили, здібності і життєві пла-
ни. А як тільки з’являється реальна загроза їхній владі, люди здатні на
все. Не виняток в цьому і релігійні спільноти, де теж може діяти та сама
система самозахисту своїх владних позицій і верхівка буде з усіх сил
захищати свою зону контролю. Це видно і в цьому епізоді. Ісус своїм
навчанням про Бога, харизматичними проповідями, близькістю з про-
стим народом, турботою про слабких та відкинутих здобув таку довіру
серед людей, що цим поставив під сумнів авторитет «канонічних» лі-
дерів Ізраїлю. А проте, Ісус – і не священник, і не левіт, не член благо-
честивих фарисеїв чи освічених садукеїв. Він – син теслі з Назарету, ось
усе Його резюме! За Ним – нікого крім бідної юрби і… Отця. Тепер Він
у Єрусалимському храмі, на території первосвященників і Його присут-
ність тут їх дуже лякає. Вони небезпідставно хвилюються, бо влада Ісу-
са й справді є альтернативою владі політиків у священичих ризах. Його
влада полягає не в здобуванні чогось і пануванні над кимось, Його вла-
да ‒ це служити і давати іншим силу до життя, не зверхньо наказувати
щось зробити, а допомагати ставати новою людиною. Такої влади ніхто
від нас забрати не може, а тому нема сенсу когось боятися.

Господи, навчи мене керуватися любов’ю у всіх моїх вчинках.
31

28 СІЧеНь Мр. 12, 1-12

(15)
п’ятниця Прпп. Павла Тивейського і Йоана Кущника

І почав до них промовляти притчами: «Один чоловік насадив виноград­
ник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв
його виноградарям і від’їхав на чужину. І послав він своєчасно до ви­
ногра­дарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів вино­
градних. Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим. І знов послав
до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили. Ще іншого
він послав, а вони того – вбили. Та й багато інших – їх вони або побили,
або повбивали. Ще мав єдиного сина улюбленого – і його послав до них
наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. Та виноградарі
оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб’ємо і його, то й спад­
щина буде наша. І схопивши його, вбили та викинули з виноградника.
Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виногра­
дарів, а виноградник віддасть іншим. Чи ви не читали цього Писання:
Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним. Господь
зробив це, і воно дивне в очах наших!» І шукали, щоб Його впіймати,
але боялися народу, бо зрозуміли, що Він до них сказав ту притчу. Тож,
зоставивши Його, відійшли.

Цінність Ісусових притч, крім усього іншого, в тому, що вони творять
універсальний сюжет, де акторами можуть бути люди різних епох
і культур. Їхнє завдання – запросити слухача або читача знайти свою
роль і зі­грати у цій виставі. Храмова еліта, релігійно-політична верхівка
Ізраїля могли легко впізнати себе у ролі виноградарів-узурпаторів, які
за всяку ціну готові боротися за те, щоб виноградник-Ізраїль був їхнім
власним проєктом, а не Божим. Вони були готові усувати всіх, хто стояв
на їх­ньому шляху, викриваючи їхні злочини. Церква цю притчу пере-
повідає сьогодні з тією ж метою – щоб змусити наше сумління приміря-
ти євангельські ролі та отямитися і змінитися, якщо раптом виявиться,
що ми серед негативних героїв.

Господи, все, що маю, є Твоїм даром! Хай моє життя приносить
добрі плоди на Твою славу!
32

Лк. 17, 3-10 СІЧеНь 29

Поклін чесним оковам св. ап. Петра (16)

cубота

«Уважайте на себе! Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він по­
кається, прости йому. І коли сім раз на день він згрішить проти тебе
й сім раз повернеться до тебе та й скаже: Каюсь, – прости йому».
Апостоли сказали Господеві: «Додай нам віри». Господь же сказав: «Якби
ви мали віри, як зерно гірчичне, сказали б цій шовковиці: Вирвися з корін­
ням і посадися в морі, – і вона б послухала вас. Хто з вас, мавши слугу,
орача або пастуха, скаже до нього, коли він прийде з поля: Іди мерщій
та сідай до столу? А чи не скаже йому радше: Зготуй мені щось на ве­
черю та підпережись мені служити, поки я буду їсти й пити, а потім
ти будеш їсти й пити? Чи буде дякувати слузі (тому) за те, що вико­
нав наказане? Отак і ви, як зробите все, що звелено вам, кажіть: Ми
слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити».

Багато хто, читаючи слова Ісуса про силу віри, яка робить якісь неймо­
вірні речі: переносить гори, садить дерева у морі, – може сказати, що
це явне перебільшення чи якісь казкові сценарії. Очевидно, що Ісусові
не йдеться про те, щоб навчити апостолів техніці долання законів при-
роди. Тут ідеться про щось інше. А саме про віру як неймовірну силу,
завдяки якій людина може робити значно більше, ніж в ній закладе-
но природою. Апостол Павло для пізньоантичного світу, Франциск
Асизький для середньовічної Європи, Нельсон Мандела в ПАР, Мар-
тин Лютер Кінг в США, Андрей Шептицький для України робили спра-
ви незрівнянно більші, ніж перенесення гір – вони без перебільшення
міняли хід людської історії. Свідченням своєї віри, яку давала їм Божа
благодать, вони визволяли людство від тираній ненависти, насиль­
ства, несправделивости і повертали людині гідність. Чому їм вдалося?
Бо вони чинили Божу волю, ставши її знаряддям. Вірити – це творити
волю Бога, для якого немає нічого неможливого.

Спаси мене, о Господи, від ворогів моїх, – до Тебе прибігаю! На­
вчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій. Хай Дух Твій добрий
мене веде по землі рівній (Пс. 143, 9-10).

33

30 СІЧеНь Лк. 18, 35-43

(17) Прп. й богоносного Антонія Великого

неділя

І як Він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив
милостині. Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло
бути. Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить. І він почав голо­
сно кричати: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» Ті, що йшли
попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче:
«Сину Давидів, змилуйся надо мною!» Ісус зупинився і звелів привести
його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав: «Що хочеш, щоб
я зробив тобі?» «Господи», – сказав той, – «щоб я прозрів! » Ісус сказав
до нього: «Прозри! Віра твоя спасла тебе». І вмить прозрів той і пі­
шов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу
Богові.

Такі євангельські історії, як ця, є чимось більшим, ніж зафіксованою хро­
нікою з життя Ісуса Христа. Ця історія має характер ікони, яка робить
її зміст універсальним. Євангелист Лука хоче, щоб ми збагнули, що цим
безіменним сліпцем, який сидить побіч життя, є кожна людина, яка не
бачить його змісту. Кожна людина, що усвідомить свою сліпоту, в якої
зародиться віра, може знайти в Ісусі того, хто відкриє їй очі. А тоді поба-
чить, куди треба йти – не в Єрихон чи деінде, а за Ісусом, до Єрусалиму.
Ця розповідь-ікона запрошує нас роздумати над тим, де ми є сьогодні:
разом зі сліпцем спрагло прислухаємося до голосів, кричимо голосом
віри про помилування чи йдемо за Ним славлячи Бога? А можливо,
нам не пощастило потрапити на роль апостолів, які закривають уста
сліпцю? А так би хотілося все ж бути з Ісусом тим, хто відкриває з Ним
очі!

Христе, Ти світло істинне, що приходить у світ! Світлом лиця Твого
осяй і помилуй нас!
34

Лк. 14, 1-11 СІЧеНь 31

Тиждень 33-ій по Зісланні Святого Духа. (18)
Свв. архиєпп. Олександрійських Атанасія й Кирила понеділок

Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея
спожити страву, і вони за Ним назирали. Аж ото перед Ним якийсь чо­
ловік, хворий на водянку. Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв,
Ісус спитав: «Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?» Вони мовчали. Тоді Він,
діткнувшись його, оздоровив і відпустив. До них же промовив: «Хто
з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно
в день суботній?» І вони не могли нічого Йому на це відповісти. Потім,
зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запро­
шених притчу: «Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім
місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від
тебе, і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе:
Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти
останнє місце. А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє
місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе: Друже,
сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою.
Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується,
буде вивищений».

Ці Ісусові слова про місце на весіллі звучать як дружня порада у прос­
тій життєвій ситуації, але сенс її ширший. У всій нашій діяльності за-
ради спасення не ми визначаємо свої заслуги. На цьому весіллі це
право належить молодому ‒ Господеві. Ми лише гості на бенкеті, де
діють Божі принципи, тож хто виноситься, буде принижений, а хто
принижується, буде вивищений. Згадуймо завше ці принципи, коли
страждаємо, бо утішені будемо. Коли через натовп стоятимемо останні
на святі, бо останні стануть першими. Бо в служінні головним є той, хто
не на словах служить іншому. І Господь, сходив до того, що мив ноги
своїм учням. На іспиті сумління ми не перелічуємо своїх заслуг ‒ лише
гріхи. Тож і на весіллі маємо сісти подалі, аби Молодий сам міг нас
покликати.

Господи, дай нам дух смирення і розуміння нашого служіння Тобі.
35

зміст

Вступ.......................................................................................................... 3
Євангеліє на щодень
Січень.......................................................................................................... 4
Лютий........................................................................................................ 36
Березень................................................................................................... 70
Квітень..................................................................................................... 115
Травень.................................................................................................... 156
Червень................................................................................................... 204
Липень..................................................................................................... 247
Серпень................................................................................................... 281
Вересень................................................................................................. 313
Жовтень................................................................................................... 348
Листопад................................................................................................. 383
Грудень.................................................................................................... 415

Популярне видання
Євангеліє на щодень 2022

Роздуми
о. Тараса Байцара (січень–квітень);

Марії Яреми (травень–грудень)
Богословське редагування Олі Жаровської

Верстка Юрія Пелеха
Відповідальна редакторка Марія Чайка
Підписано до друку 16.09.2021. Формат 70×100/32. Папір офс. Офс. друк.
Наклад 1500 прим. Гарнітура «Calibri». Ум. друк. арк. 18,2. Ум. фарбовід 18,52.

Обл.-вид. арк. 20.
ТзОВ Видавництво «Свічадо» (Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2004)

79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел. (032) 244-57-44,
факс: (032)240-35-08. e-mail: [email protected], url: www.svichado.com

Вiддруковано згідно з наданим оригінал-макетом
у друкарнi ТзОВ «Зерцало» (Свідоцтво серії ААВ № 219930 від 30.01.2013 р.)
вул. Січових стрільців, 35а, с. Кротошин, Пустомитівський р-н, Львівська обл.