Ardzhahovskyy

НАРИС ІЗ ЕКУМЕНІЧНОЇ МЕТАФІЗИКИ 736 Проте інша кристалізація свідомости, яку можна охарактеризувати як духовну, відбулася в ХХ столітті. Виношена мислителями від Миколи Бердяєва до Кейт Раворт і від Віктора Франкла до папи Франциска, вона кинула виклик не лише класичному та модерному світогляду, а й його постмодерній концепції. 19 жовтня 1944 року австрійський єврейський психіатр Віктор Франкл був вивезений нацистською владою до Освенцима. Повернувшись із табору, він прочитав у Відні знамениту лекцію, де пояснив, що модерний психоаналіз, зокрема Фройда, не зміг зрозуміти світ через хибну епістемологію: Маючи атомістську, енергетичну та механістичну концепцію людини, психоаналіз у кінцевому підсумку розглядає її як автомат психічного апарату. І саме тут на допомогу приходить екзистенційний аналіз. Психоаналітичній концепції вона протиставляє іншу концепцію людини. Вона зосереджується не на автоматі психічного апарату, а радше на автономності духовного існування. «Духовний» тут вживається без будь-якого релігійного підтексту, а радше просто для того, щоби вказати, що ми маємо справу з унікальним людським явищем, на відміну від явищ, які поділяємо з іншими тваринами. Інакше кажучи, духовне – це те, що є людським у людині93. Із цього моменту для Франкла богослов’я, безперечно, відмінне від психології, мало знайти своє повноцінне місце тією мірою, якою наука про Бога могла стати ширшою та всеохопнішою, ніж наука про людську психіку. Він винайшов новий терапевтичний метод, який назвав логотерапією. Ця еволюція свідомости від постмодерністської концепції до духовного світогляду відбувалася, часто ненав’язливо, майже в кожній дисципліні XX–XXI століть. В економіці австро-угорський економіст Карл Поланьї висловив ту саму критику Адама Сміта й Карла Маркса, яку Франкл адресував Зиґмунду Фройду й Альфреду Адлеру. 1944 року у «Великій Трансформації» він показав недосконалість класичної економічної теорії. За його словами, ця теорія не змогла гармонійно поєднати людську працю, капітал і землю через зведення людини до homo œconomicus, індивіда, який керується єдиною турботою про максимізацію своїх інтересів. Джон Мейнард Кейнс також усвідомив обмеженість класичної теорії і запропонував цілком модерну концепцію економіки. Вона надавала державі роль Провидіння, яке колись належало невидимій руці Бога. Думка Кейнса, заслугою якої було спільне осмислення зайнятости, відсотків і грошей, сама була маргіналізована після війни ідеями нової школи, неокласичною теорією, яку сформулювали Пол Самуельсон і Саймон Кузнець, а потім Мілтон Фрідман. У книжці «Теорія пампуха» британська економістка Кейт Раворт окреслює межі цього неоліберального мислення. Подібно до того, як психо93 V. Frankl, Man’s search for ultimate meaning, London, Rider, 2000, p. 26.

737 Висновок аналіз Фройда мав замасковану антропологію й космологію, теорія кругового потоку першого та модель зростання виробництва другого свідчать про постмодерну концепцію світу. Самуельсон порівняв економіку країни з великим клапаном, де круговий потік урівноважує пропозицію, попит та інвестиції. Але він забув інтегрувати, з одного боку, енергію й усі матеріали, від яких залежить економічна діяльність, а з іншого – суспільство, в якому течуть ці потоки. Ба більше, винахід ВВП у 1930-х роках у США супроводжувався концепцією прогресу, заснованої на зростанні нерівності й необмеженій експлуатації природних ресурсів. Але Кузнець знав, що національний дохід відображає лише ринкову вартість товарів і послуг, вироблених в економіці. У такий спосіб внутрішній продукт виключав величезну вартість товарів і послуг, вироблених домогосподарствами та для них, а також суспільством у повсякденному житті. Крім того, цей показник не дає жодних указівок на те, як доходи та споживання розподілялися між домогосподарствами. ВВП жодним чином не міг виміряти добробут нації. Але його обрали всі економісти планети для впорядкування механізмів макроекономічного розвитку. Кейт Раворт критикує неокласичну міфологію і пропонує, зі свого боку, духовну концепцію розвитку в екуменічному розумінні цього терміна. Вона приймає як поняття загального блага західних релігійних традицій, так і гармонію східних релігій (таких як даоський інь / ян). Горизонт розвитку для неї більше не структурований механістичною концепцією літака, який злітає і постійно маневрує в повітрі, завдаючи шкоди життю планети й суспільства. Він також не обтяжений песимістичною концепцією сталого розвитку чи сталої економіки, яка прийшла йому на зміну. Метафора, яку Кейт Раворт обирає із зображенням пампушка, круглої булочки з діркою всередині, – це метафора збалансованого людського процвітання в мережі процвітаючого життя. Що таке Пампух? Якщо коротко, це радикально новий компас, який вестиме людство в цьому столітті. І він вказує на майбутнє, яке зможе задовольнити потреби кожного, зберігаючи живий світ, від якого ми всі залежимо. Під соціальною основою пампушка є нестача людського благополуччя, з якою стикаються ті, кому бракує основних речей, таких як їжа, освіта й житло. За межами екологічної межі є надмірний тиск на життєдайні системи, наприклад, через зміну клімату, збільшення кислотності океану та хімічне забруднення. Але між цими двома сукупностями обмежень є приємне місце – з чіткою формою пампуха – простір, який екологічно безпечний і соціально справедливий для людства. Завдання ХХІ століття безпрецедентне: привести все людство в цей справедливий і безпечний простір94. 94 K. Raworth, La théorie du Donut, Paris, Plon, 2018.

НАРИС ІЗ ЕКУМЕНІЧНОЇ МЕТАФІЗИКИ 738 Тепер необхідно зрозуміти, чому ця вагома еволюція економічної думки, попри силу її аргументів95 і зростаючу кількість її захисників від лорда Тернера до Стіва Кіна96, досі не змінила економічної свідомости політичної й економічної еліти планети. Відповідь полягає в тому, що ця еволюція свідомости є лише частиною фундаментальної еволюції сучасної цивілізації, еволюції зміни в епістемології. 2) Усвідомити зараз зміни в епістемології Важливо швидко усвідомити поточні зміни в сучасній епістемології. Справді, у правлячих колах є велика спокуса реагувати на невідкладність нинішньої кризи, спираючись на старі парадигми. Уже у квітні 2020 року Генеральний комісаріат Франції зі стратегії та перспектив (CGSP) опублікував записку «За стійке майбутнє», у якій закликає невідкладно сплачувати податки, уже твердо позиціював себе на користь «сталої економіки» – парадигми, яка існує вже майже 30 років, за винятком того, що раніше використовували вираз «сталий розвиток»97. Метою CGSP, установи при прем’єр-міністрі, є допомога у визначенні основних напрямів майбутнього нації, а також середньострокових і довгострокових цілей для її економічного, соціального, культурного й екологічного розвитку, а також підготовки урядових реформ98. Однак серед приблизно сотні осіб, яких попросили написати цю замітку, є видатні діячі, наприклад, юрист Мірей ДельмасМарті, почесний професор Колеж де Франс, але жодного представника інтегральної екології чи громадянської економіки. Це не означає заперечення інтересу до постмодерної думки, як-от географа Мішеля Люссо, колишнього керівника програм національної освіти. Заслугою освіти є те, що їй вдалося показати межі сучасної раціональности й інтегрувати поняття невизначености у свої інтерпретаційні концепції. Але виникає питання, що консультації не були ширшими й передусім репрезентативнішими для різних бачень, що є у Франції та світі. Тоді як ідеться про перебудову в більш справедливому сенсі глобалізації, образ багатогранника папи Франциска – геометричної фігури, яка дає змогу 95 https://www.youtube.com/watch?v=Rhcrbcg8HBw&feature=emb_logo. 96 https://alaingrandjean.fr/2016/01/06/between-debt-and-devil-adair-turner-monnaie-credit/;  https:// blogs.alternatives-economiques.fr/gadrey/2014/10/01/l-imposture-economique-puissante-critiquede-la-theorie-economique-dominante-1. 97 https://www.strategie.gouv.fr/publications/covid-19-un-apres-soutenable-sept-questions-preparerdemain. 98 https://fr.wikipedia.org/wiki/France_Stratégie.

739 Висновок «одночасно осмислити» єдність світу й різноманітність ідентичностей, – міг би, тим не менш, багато чого привнести у роздуми99. Його енцикліка 2015 року «Laudato si»100, присвячена екологічному захисту планети в дусі соціальної справедливости, перекладена всіма мовами й охопила понад 2 млрд християн на планеті. Це свідчить, що духовна свідомість не просто сигналізує про появу неохолістичної думки («Усе пов’язане»), яка є лише теоретичною. Навпаки, у ній є дуже практичні рекомендації. Передусім вона показує, що еволюція соціальної доктрини Католицької Церкви відбувалася відповідно до екуменічної логіки, яка також є й у Франції101 та серед великої кількости релігійних лідерів у всьому світі. Щоправда, цей текст також говорить про Бога – велике табу модерної епістемології та велике «ніщо» епістемології постмодерної. Проте, як відомо більшості мислителів комплексности, свідомість функціонує на холархічних рівнях, які структуровані інтегративно. Ось чому низка особистостей, таких як Едґар Морен і Ніколя Юло, без страху прийняли цю енцикліку. Додамо, що саме поняття Бога, що розуміється як особиста реальність, котра саморозкривається відповідно до різних свідомостей себе і здатна любити поза собою, є реальністю, яка одночасно і трансцендентна, й іманентна, божественна й людська. Тому Бог не є ні жорстоким, попри те, що в це вірять модерні мислителі, ні неіснуючим, як уважають постмодерністські мислителі. Він джерело сенсу і спасіння. Як пише мусульманський містик Ібн Арабі, на рівні духовної свідомости «я сповідую релігію любови, куди б не прямували її каравани. А любов – це мій закон і моя віра»102. а. Класична, модерна, постмодерна та духовна епістемологія У будь-якому разі, сучасна маргіналізація духовної думки не обов’язково є результатом поганих намірів. Простіше кажучи, автори звіту «France Stratégie» переконані, що для виходу із кризи Covid-19 «немає нічого більш ілюзорного, ніж сподіватися на всеосяжну науку, яка дозволила б нам зрозуміти те, що нам потрібно знати»103. Тому, на нашу думку, крім розробки нових пропозицій для розвитку «сталої економіки», є ще більш нагальна потреба. Державні агенції мають представити й узаконити свої референсні епістемології, перш ніж розпочинати заклики до співпраці та розробляти проєкти реформ, які стосуватимуться всього суспільства. Це сприятиме 99 https://www.la-croix.com/Journal/Polyedre-2017-09-04-1100874054. 100 http://www.vatican.va/content/francesco/fr/encyclicals/documents/papa-francesco_20150524_ enciclica-laudato-si.html. 101 https://www.amazon.fr/Parler-Création-après-Laudato-si/dp/2227496843. 102 Цит. у: Ecrits spirituels de l’émir Abd el Kader, Paris, Seuil, 1982. 103 «Un après soutenable», France stratégie, avril 2020, p. 14.

НАРИС ІЗ ЕКУМЕНІЧНОЇ МЕТАФІЗИКИ 740 широкій та автентичній дискусії представників різних ідейних течій, які випливають із різних форм свідомости у Франції, Європі та світі. Мішель Фуко усвідомлював цю потребу. У праці «Слова й речі» (1966) він описав перехід від символічної до концептуальної епістемології у XVII столітті. Йому вдалося це зробити, адже бувши людиною ХХ століття, він зміг дистанціюватися від кантівської думки й почав розвивати третій тип епістемології – постмодерну археологію знання, засновану на уявленнях про кінцевість, розрив, відмінність і невизначеність. Модерна свідомість, за його словами, мала величезну слабкість, оскільки ґрунтувалася на понятті спадкоємности й, отже, на традиції. В «Археології знання» він писав: Ми мусимо поставити під сумнів ці готові синтези, ці угруповання, які зазвичай допускаються перед будь-яким дослідженням, ці зв’язки, дійсність яких визнається від самого початку; ми маємо позбутися цих темних форм і сил, за допомогою яких звикли пов’язувати промови людей; їх треба вигнати з тіні, де ті панують. І замість того, щоби дозволити їм спонтанно утверджуватися, погодьтеся мати справу, заради методу й передусім, лиш із сукупністю розрізнених подій104. Ми можемо краще зрозуміти, наскільки цей фрагментований світогляд ідеально відповідає погляду авторів «невсеохоплної» оцінки від «France Stratégie». Цю «археологічну» епістемологію Мішеля Фуко вже 30 років оскаржує нова метафізика, яку кваліфікуємо як екуменічну. Вона має на меті узгодити розуміння світу, людства та божества. Зосереджена на персоналістській, сапієнтній і тернарній свідомості, екуменічна метафізика прагне пов’язати різні кристалізації класичної, модерної, постмодерної та духовної свідомости. Екуменічну парадигму можна також певним чином кваліфікувати як «плюрі-версальну», за словами антрополога Алена Кайє, одного з авторів «Маніфесту конвівіалізму». Цей термін плюрі-версалізму дає йому змогу «критикувати всі комунітарні релятивізми заради вимоги певної універсальности й, відповідно, критикувати всі абстрактні універсалізми в ім’я їхньої закритости до інакшости та множинности шляхів універсальности»105. Фізики, такі як Басараб Ніколеску, філософи, як Чарльз Тейлор, богослови, як Джон Мілбанк, реабілітували поняття безперервности, але передусім запропонували неохолістичну і трансдисциплінарну концепцію знання. Ці мислителі поділяють сапієнтну чи панентеїстичну концепцію світу, яка розрізняє фізичну та метафізичну реальності, не виключаючи їх взаємно. У Альфреда Вайтгеда сенс божественного творіння 104 M. Foucault, L’archéologie du savoir, Paris, Gallimard, 1969, p. 32. 105 A. Caillé, Le convivialisme en dix questions, Lormont, Le Bord de l’Eau, 2015, p. 107.

741 Висновок полягає в досягненні цінності в тимчасовому світі, причому цінність розуміється як невіддільна частина самого сьогодення, як щось існуюче, а не як щось, що потрібно використовувати. У листопаді 1994 року під час першого Всесвітнього конгресу трансдисциплінарности, який відбувся в Португалії, прийнята Хартія трансдисциплінарности106. Вона встановлює революційний принцип, згідно з яким реальність структурується відповідно до рівнів дійсности, які самі собою доступні для певних рівнів свідомости: «Визнання існування різних рівнів реальности, що керуються різною логікою, притаманне трансдисциплінарній позиції. Будь-яка спроба звести реальність до єдиного рівня, керованого єдиною логікою, не є у сфері трансдисциплінарности»107. Ця метафізика є одночасно традиційною у визнанні творчого розуму, вищого за людський інтелект, але й новою, оскільки являє собою переворот щодо модерної свідомости. Хоча остання відкинула людську особу від будь-якої центральної позиції в галузі знання, «фізика свідомости» французького фізика Філіппа Гіллеманта108 або «теорія морфічних полів» британського біолога Руперта Шелдрейка109 роблять людину самим центром свідомости всесвіту й історії. б. Три приклади триваючих дебатів між постмодерністською та духовною епістемологією Хоча ця епістемологія має дедалі більший успіх, вона ще далеко не стала парадигмальною, на відміну від модерної і постмодерної епістемологій, які, зі свого боку, мають широке поле визнання, повноважень і засобів. Але якщо державна влада хоче підготувати «наступний світ» у дусі конструктивного діалогу, їм доведеться серйозно поставитися до духовної епістемології. Є реальний ризик того, що крах сучасної епістемології, який зараз триває, спричинить цунамі альтернативних істин та інших ризоматичних явищ і явищ, які спричиняють занепокоєння. Однак це явище є результатом зростаючого дисбалансу в сучасній свідомості. Ми вирішили ініціювати можливі майбутні дебати у трьох напрямках роздумів про багатосторонність майбутнього на міжнародному рівні, про можливість спільної європейської історії та про природу й місію держави. Усі три свідчать про сучасне протистояння постмодерної і духовної свідомости. 106 http://ciret-transdisciplinarity.org/. 107 B. Nicolescu, La Transdisciplinarité, Manifeste, Paris, Rocher, 1996, p. 94. 108 http://www.guillemant.net/. 109 https://www.sheldrake.org/.

НАРИС ІЗ ЕКУМЕНІЧНОЇ МЕТАФІЗИКИ 742 і. Дискусія про міжнародне право Мірей Дельмас-Марті в нещодавній статті, процитованій у звіті «France Stratégie», ставить запитання про засоби правового регулювання глобалізації без створення «світової держави»110. Усвідомлюючи, що ковідна криза – це криза цивілізації, юристка каже, що готова переосмислити свої правові (між суверенітетом та універсалізмом), логічні (думка комплексности), економічні (економіка загальних благ), антропологічні (випереджальні оповіді), і політичні (глобальне управління) критерії. Наше уявлення про суверенітет, за її словами, має бути оновлено. Щоби створити верховенство права без реальної світової держави, універсалізм є надто амбітним, а суверенність, відступаючи перед національними спільнотами, занадто обережною. Почесна професорка Колеж де Франс пропагує нову форму епістемології, здатну поєднати загальне й одиничне. Вона пише: Здається, що із цих механізмів випливає ідея спільного множинного , на перехресті між одноманітністю і множинністю. Ми повертаємося до неї з поняттям «функціональної еквівалентности». Це поняття також враховує емпіричну реальність, згідно з якою кожна правова система має власну логіку та контекст. Окрім нормативних та інституційних порівнянь, це дає змогу оцінити, чи відповідають наслідки національної правової системи вимогам міжнародної системи. Ця концепція особливо підхожа для процедури колегіальної оцінки (peer evaluation) і використовується, зокрема, для боротьби з міжнародною корупцією. Мірей Дельмас-Марті насторожено ставиться до глобальних політичних структур. За її словами, регулювання глобалізації можливе лише без будь-якої форми міжнародного державного управління. Виходячи з цього, вона уявляє нове постпозитивістське право, яке може створити сумісні суперечливі сили, такі як необхідна конкуренція та необхідна узгодженість для управління загальними благами людства. Питання актуальне, якщо згадати про багаторічну блокаду Ради Безпеки ООН чи дебати навколо ВООЗ між США та Китаєм. В екуменічній логіці, однак, було б доцільно доповнити концепцію Мірей Дельмас-Марті баченням Папської ради справедливости й миру, яка 2009 року не побоялася розглянути реформу міжнародної фінансової та валютної системи задля створення державного органу з універсальною юрисдикцією111. Цей державний орган міг би налагодити багатосторонні відносини між «об’єднаними національними державами», а не окремими державами, чого прагне Мірей Дельмас-Марті. Бо з духовної позиції можна уявити аксіологічний закон, який ґрунтується 110 https://legrandcontinent.eu/fr/2020/03/18/coronavirus-mondialisation-droit-delmas-marty/. 111 http://www.vatican.va/roman_curia/pontifical_councils/justpeace/documents/rc_pc_justpeace_ doc_20111024_nota_fr.html.

743 Висновок на визнанні трансцендентних і універсальних принципів і який дає змогу судити по справедливості. Для юристки Сімони Гоярд «судження по справедливості походить із поєднання етики відповідальности», яка має намір пристосувати засоби до цілей, та «етики переконання», яка вимагає поваги до фундаментальних цінностей, які є в основі умов життя людини. Так праведність, відповідна до правила, і справедливість, відповідна до мудрости, доповнюють одна одну112. іі. Дискусія з європейської та світової історії Мірей Дельмас-Марті також відмовляється розглядати можливість європейської та світової історії перехресних поглядів, яка поважала б національну свідомість і легітимізувала владу, що була би спроможною боронити загальні блага людства113. Вона пише, що: Національні спільноти будуються переважно на історії та поєднанні пам’яті й забуття. Світове співтовариство, у якого мало спільної пам’яті, не може бути побудоване на історії. […] Але, як пам’ять не мислима без частки забуття, так і очікування не можна мислити без частки непередбачуваного. Тоді як національна спільнота опирається на трилогію історії, пам’яті й забуття, світова спільнота опиратиметься на іншу трилогію: долі, очікуванні, непередбачуваности. Це бачення, коли воно незбалансоване, становить основу політики амнезії, як зауважив колишній депутат Європарламенту Ален Ламассур114. Тоді воно стоїть на антиподах реабілітації національного наративу, який обстоює філософиня Шанталь Дельсоль. У книжці «Сутінки універсального» пані академік пише: Добровільне вкорінення в єдине майбутнє відображає ідеологічну утопію, відірвану від трагічного й земного людства. Співтовариство долі ґрунтується на чистому розумі: свободі, рівності, солідарності, усіх прекрасних й абстрактних речах, без жодної іншої прихильности, крім нашої надії. Спільнота долі без минулого дозволила б як майбутню утопію, так і поширення її на всіх без винятку. Утопія майбутнього – це утопія євангелізації, перенесеної на нашу землю. Гуманітаризм пародіює Христа115. Позиції Шанталь Дельсоль, для якої минуле певним чином ще не відбулося, і Мірей Дельмас-Марті, для якої майбутнє потребує оновлення вже зараз, несумісні, попри видимість схожости. На рівні духовної свідомости 112 F. Jacques, S. Goyard, Le droit le juste, l’équitable, Paris, Salvator, 2014, p. 259. 113 A. Arjakovsky (dir.), Histoire de la conscience européenne, Paris, Salvator, 2016. 114 «Fragilités démocratiques et enseignement de l’Histoire», Les Cafés Géo (cafe-geo.net). 115 C. Delsol, Le crépuscule de l’universel, Paris, Cerf, 2020, p. 343.

НАРИС ІЗ ЕКУМЕНІЧНОЇ МЕТАФІЗИКИ 744 тут знову можна уявити сьогодення як простір-час зустрічі між силами минулого й майбутнього. Справді, духовна свідомість є есхатологічною, вона уможливлює тут і зараз участь тимчасового у вічному й навпаки. Оскільки вона не виключає вічного, бо воно, за словами Кетрін Піксток, є літургійним, духовна свідомість протікає через анамнез і епіклезу, актуалізацію подій і виклик надчасового духу. Це дозволяє їй отримати доступ до вищих рівнів свідомости. Але для цього потрібні узгоджені дії держав та інтелектуалів, щоби запропонувати, наприклад, у європейському масштабі, історію європейської свідомости на основі мозаїчного методу116. ііі. Дискусія про природу держави Дискусія про можливу реформу ООН або появу європейської свідомости, заснованої на спільному наративі, ставить питання про те, що мається на увазі під природою держави, як підкреслив юрист Олів’є Бо, а також про її історико-релігійні основи117. Президент Еммануель Макрон 25 квітня 2019 року наприкінці великих національних дебатів, пов’язаних із «кризою жовтих жилетів», запевнив, що «передусім ми діти Просвітництва». Саме відповідно до цього сучасного горизонту він розуміє секуляризм: Секуляризм – це, вірячи чи не вірячи в Бога, мати змогу жити разом у злагоді, повазі й абсолютно поважати правила Республіки, ніколи не турбуватися через те, у що ми віримо, але ніколи не нав’язувати свою релігію суспільству й не відступати від правил Республіки заради цього. Так закон 1905 року є нашою опорою. Він актуальний, це результат битви, його потрібно підтвердити й застосувати в усій повноті118. Це бачення заперечують не лише радикальні течії, деякі з яких є фундаменталістськими та насильницькими, а й філософ Бертран Вержелі. Для нього епоха Просвітництва, бажаючи замінити світогляд християнського світу, заклала основи нової світської релігії, якій постійно загрожувала спокуса зовнішнього і внутрішнього обскурантизму119. Фактично уявлення про секуляризм Президента Франції саме по собі є релігійним. У його основі є римська концепція «res-publica». Ісаак Ле Шапельє, автор закону, названого його іменем і оприлюдненого 14 червня 1791 року, відкинув 116 POINT DE VUE. Pour un Observatoire sur l’enseignement de l’histoire en Europe (ouest-france.fr); Pour une histoire mosaïque de l’Europe (ouest-france.fr). 117 «За законом держава – це не лише суверенна влада. Це, безперечно, суверенна влада, але це лиш один бік її правового існування. Точніше, вона може бути суверенною у формі, відмінній від “влади”»: O. Beaud, «Peut-il y avoir encore un pouvoir souverain?», Académie des Sciences Morales et Politiques (academiesciencesmoralesetpolitiques.fr). 118 https://www.elysee.fr/emmanuel-macron/2019/04/25/conference-de-presse-grand-debat-national. 119 B. Vergely, Obscures Lumières, Cerf, 2018.

745 Висновок можливість посередницьких органів усередині нації. Для нього, по суті, «у державі більше немає корпорації; є лише приватний інтерес кожної окремої людини й загальний інтерес. Нікому не дозволено надихати громадян проміжним інтересом, відокремлювати їх від суспільного надбання корпоративним духом»120. З погляду духовної свідомости, ця концепція перешкоджає появі концепції республіки, яка не тільки «визнає» на юридичному рівні реальність традиційних культів у Франції, а й збагачується їхнім дієвим внеском, як наприклад, у Німеччині. За Рейньє, по суті, відносини між релігією та державною владою перебувають під знаком розподілу та співпраці. Християнські Церкви там не тільки визнають як соціальні сили, з якими потрібно рахуватися, але їм довіряється громадська місія, зокрема у сферах охорони здоров’я, освіти й соціальної сфери. В Ельзасі Мозелі, різні культи мають засоби, які дають їм змогу навчати і сприяти міжконфесійному, міжрелігійному та міжідеологічному діалогу121. У будь-якому разі, настав час подумати про нові механізми співпраці – з повагою до відмінностей – між релігійними громадами та державними установами. б. Екуменічна епістемологія пропонує інтегративний синтез попередніх епістемологій Зрештою, духовна свідомість пропонує нову концепцію універсальности, яка є водночас загальною й особистою, пов’язаною з історією, яка не зупиняється на 1789 році, бувши відкритою для викликів майбутнього, що охоплює рівні класичної, модерної та постмодерної свідомости і яка дає змогу вільно висловлюватись людям і спільнотам, до яких вони прив’язані (сімейні, асоціативні, національні, європейські, міжнародні). Тому ця думка не є антикласичною. Вона заново відкриває можливість символічного знання, але це вже не теоцентричне, а божественно-людське в основі своїй знання. Вона бажає емансипації таких людей, як модерни, але вона нагадує їм, що свобода – це не просто здатність вибирати. Це також заклик служити загальному благу, зокрема за допомогою такої поведінки, як тверезість. Тому вона персоналістська. Свобода не закінчується там, де починається свобода інших. Людина обмежує себе, бо її сумління вказує їй на її обов’язки. Це духовне усвідомлення також передбачає відчуття невизначености постмодернів. Але, якщо таке критичне ставлення до раціоналізму та сцієнтизму можна виправдати, то воно не має ставити під сумнів можливість 120 https://fr.wikipedia.org/wiki/Loi_Le_Chapelier#cite_note-:0-5. 121 https://fr.wikipedia.org/wiki/Concordat_en_Alsace-Moselle.

НАРИС ІЗ ЕКУМЕНІЧНОЇ МЕТАФІЗИКИ 746 віри, яка розпоряджається, як пише Жан-Марк Феррі у праці «Розум і віра», ресурсами, що перевершують лише концептуальну раціональність122. Церкви й основні релігійні традиції також зрозуміли це, рішуче долучившись до екуменічного руху123 уже понад століття124. Деякі модерні, як Франсуа Фюре125, і постмодерні, як П’єр Нора126, історики тепер визнають, що їхні епістемології не були здатними передбачити драматичні зміни у світі127. Ліквідність уявлень про світ заважає роботі сенсу, а отже, і можливостям передбачення, до яких прагне Мірей Дельмас-Марті128. Тому сучасним інтелектуалам та експертам було б корисно серйозно поставитися до нової екуменічної епістемології. Адже, якщо керувати – значить обирати, то держава в часи цих болісних виборів буде зацікавленою скористуватися моральними ресурсами духовної свідомости. Тепер необхідно запропонувати кілька шляхів реформ, натхнених цією духовною свідомістю й її екуменічною епістемологією, щоби запропонувати гармонійні шляхи до спільного блага. 3) Духовна свідомість і рішення на майбутнє Варто зазначити, що хоча пандемія Covid-19 посилила дисбаланс на планеті й дисфункції державних політик, вона не створила їх. Тому, продовжуючи зусилля ООН у напрямку сталого розвитку129 та християнських установ на користь людського розвитку й цілісної екології, необхідно зайнятися структурною трансформацією функціонування економіки на місцевому та глобальному рівнях. Ми знаємо, що сьогодні у світі кожна дев’ята людина недоїдає, кожна восьма молода людина не має роботи, кожна третя не має доступу до туалету, кожна одинадцята – до безпечної питної води. Більше половини населення світу проживає у країнах, де політичне представництво вкрай недостатнє. Крім того, як пише Кейт Раворт, «ми переступи122 https://alliance-europa.eu/fr/publication/jean-marc-ferry-la-raison-et-la-foi-une-philosophie-de-lareligion/. 123 https://www.museeprotestant.org/notice/la-conference-missionnaire-mondiale-edimbourg-1910/. 124 https://www.la-croix.com/Religion/Catholicisme/Monde/Le-pape-limam-dAl-Azhar-signentdocument-commun-fraternite-2019-02-04-1201000248. 125 https://www.persee.fr/doc/xxs_0294-1759_1995_num_48_1_4443_t1_0161_0000_3. 126 https://bibliobs.nouvelobs.com/idees/20170328.OBS7228/histoire-mondiale-de-la-france-pierrenora-repond-a-patrick-boucheron.html. 127 https://theconversation.com/le-role-de-lhistorien-est-il-de-ressusciter-le-passe-80974; https:// theconversation.com/peut-on-se-passer-de-la-providence-pour-comprendre-lhistoire-de-france80976. 128 https://www.cairn.info/revue-cahiers-internationaux-de-sociologie-2008-2-page-331.htm. 129 https://www.un.org/sustainabledevelopment/fr/.

747 Висновок ли щонайменше чотири планетарні межі: межі зміни клімату, меліорації земель, азотного й фосфорного навантаження та втрати біорізноманіття»130. Упродовж кількох років багато мислителів із різних дисциплінарних, професійних, релігійних чи національних кіл розмірковували над необхідними реформами131. Багато хто передбачав чимало явищ, які відбуваються сьогодні132. Тут обмежимося демонстрацією певних пропозицій, які надходять від кіл, що однозначно визначають себе християнами133, знаючи, що в інших сферах, зокрема в політичних колах лівих і правих134, захисників довкілля135, простих громадян136 чи конвівіалістів137, поглиблені роздуми ведуться також у духовному сенсі. Ці заклики до нових способів мислення, а також до єдиної та множинної поведінки – соціальної та екологічної, відповідальної та об’єднаної – є ознаками надії. Розширення духовної парадигми передбачає визнання появи нової форми свідомости, здатної асоціювати духовну основу із життям. Воно також передбачає колективну інтеграцію нової епістемології, що дає змогу створити адекватніші, узгодженіші, вірні та справедливіші стосунки людства з реальним світом. Ця екуменічна епістемологія, яка ставить питання про сенс, усе ще перебуває в зародку138. І все ж можна спиратися на низку її принципів, щоби спробувати сформулювати якісь відповіді на нинішню глобальну кризу, складність якої політична, економічна, соціальна, психологічна та моральна водночас. У такий спосіб Мірей Дельмас-Марті бажає відродити юридичний гуманізм на основі нового міжнародного та міждисциплінарного значення «спільноти долі» Всього-Світу. Вона прагне пов’язати «реляційний 130 K. Raworth, La théorie du Donut, L’économie de demain en 7 principes, Paris, Plon, 2018, kindle 1045. 131 F. Euvé, N. Sarthou-Lajus, La conversion écologique. Habiter un monde fini, revue Etudes, Hors Série, 2016. 132 G. Giraud, C. Renouard, 20 propositions pour réformer le capitalisme, Paris, Flammarion, 2012. 133 https://www.la-croix.com/Religion/Catholicisme/Pape/Covid-19-Vatican-prepare-monde-dapres2020-05-16-1201094614; https://www.oikoumene.org/en/resources/documents/covid-19. 134 Martine Aubry avec 50 chercheurs, Pour changer de civilisation, Paris, Odile Jacob, 2011; http:// www.espritcivique.org/index/; https://www.refondation.fr/; http://poissonsroses.org/; https:// senscommun.fr/. 135 https://letempsestvenu.org/files/2020-05/100_principes_ltev_fnh.pdf?b6aed48c47. 136 https://www.publicsenat.fr/article/societe/climat-les-50-mesures-de-la-convention-citoyennedevoilees-181869. 137 http://convivialisme.org/. 138 Згадаємо тут лише два цікаві тексти, хоч і дуже різні, які свідчать про нову й оригінальну рефлексію: M. Delmas-Marty, Sortir du pot au noir. L’humanisme juridique comme boussole, Paris, Buchet Chastel, 2019. Постійна рада Єпископської Конференції Франції опублікувала дуже цікавий документ перед виборами 2017 року у Франції: Dans un monde qui change retrouver le sens du politique, Paris, Bayard, Cerf, Mame, 2016.

НАРИС ІЗ ЕКУМЕНІЧНОЇ МЕТАФІЗИКИ 748 гуманізм», а отже, братерський і гостинний, із сапієнтною концепцією природи, поширеною «на нелюдські створіння» в ім’я планетарної солідарности і творчої концепції особистости. Тому, поза застиглою та егоцентричною пірамідою стандартів Ганса Кельзена, вона знову відкриває чотири полюси екуменічної метафізики, а саме Закон (для неї – почуття братерства й гостинности) і Справедливість (почуття солідарности), Слава (трансцендентний вимір людської гідности) і Пам’ять (творчість розуміється як жива традиція, а саме як здатність зберігати й передавати). Цей компас, за її словами, міг би регулювати зустрічні вітри глобалізації і примирити непримиренне. Повага до рівної гідности всіх людей могла би примирити пару свобода / безпека, обмежуючи як надмірності абсолютного лібералізму, так і надмірності повної безпеки; тоді як гостинність, яка розуміється як набір прав та обов’язків, могла б об’єднати пару відчуження / інтеграції, роз’єднану гнівом проти соціальної нерівности й надуманим страхом перед міграцією. Третій принцип, солідарність між людськими та нелюдськими істотами, регулює пару конкуренції / співробітництва, яка протиставляє прибуток і зростання захисту довкілля. Залишається стабілізувати пару інновацій / збереження, присвятивши творчість четвертому основоположному принципу людства, щоби зберегти людську незбагненність, живе джерело наших гуманітарних наук139. Так Церкви можуть опинитися в цьому переосмисленні гуманізму. Крім того, як відомо, вони не стоять осторонь змін у світі. Наприклад, вони закликали до невідкладних заходів, таких як списання боргів, які тяжіють над найбіднішими країнами, негайне припинення вогню в усіх регіонах світу або навіть, нещодавно, захист таборів мігрантів у Туреччині та Греції, а також Венесуелі140. Додамо, що правильна інтуїція Мірей Дельмас-Марті, яка говорить про «вітри», а не про «стандарти», намагаючись відродити правовий гуманізм, може бути доповнена іншою інтуїцією – інтуїцією різних релігійних традицій, згідно з якою джерело вітрів перебуває, принаймні частково, у божественному Дусі. Однак для католицьких єпископів Франції це означає, що державна політика приймає більш творчу концепцію участи релігійних традицій у загальному блазі Республіки: Державний секуляризм – це правова база, яка має дозволити всім, як віруючим усіх релігій, так і невіруючим, жити разом. Вона не може виходити за межі своєї мети, бажаючи зробити секуляризм соціальним проєктом, який розглядатиме своєрідну релігійну нейтралізацію цього суспільства, витісняючи 139 M. Delmas-Marty, цит. пр., p. 90–91. 140 https://www.la-croix.com/Religion/Catholicisme/Pape/Message-Paques-pape-Francois-appellecontagion-lesperance-2020-04-12-1201089089.

749 Висновок релігійне з публічної сфери в єдину приватну сферу, де воно повинно залишатися прихованим. Ця концепція шкідлива для суспільства. Вона не поважає людей і породжує розчарування, яке зміцнить комунітаризм. Нарешті, вона позбавляє суспільне життя цінного внеску в спільне життя. Тоді як французьке суспільство має об’єднатися, ці дебати необхідно відновити мирно, уникаючи безплідної політичної інструменталізації141. Продовжуючи цю подвійну рефлексію, ми задовольняємося тим, що запропонуємо на завершення три основні реформи, які могли б породити демократичний і доброчесний рух до більш справедливого, симбіотичного та повноцінного світу, а саме: встановлення нового компаса розвитку; прийняття у Франції нових законів, які сприяли б духовному, а не лише енергетичному переходу націй; і, нарешті, впровадження широкої програми з підвищення обізнаности. a) Нові показники для вимірювання гармонійного розвитку наших економік, суспільств і довкілля Треба починати, як рекомендував Віктор Франкл, із того, що є в людині найлюдськіше. Сенс політичного, економічного та соціального життя полягає в тому, щоби поліпшити долю людей, які розуміються не як ізольовані монади, а як істоти з царською гідністю, введені у природне та соціальне середовище. Ось чому державна політика має спершу знайти індикатори, які вимірювали б людські можливості (здоров’я, освіта, незалежність, творчість) і їхню спроможність реалізувати їх солідарно чи субсидіарно в ім’я загального блага142. Тут бачимо суть соціальної доктрини Католицької143, Протестантської144 та Православної145 Церков. Вона виробляє такі напрямки діяльності: захист чести й гідности особистости; підтримка сім’ї як основної одиниці суспільного життя; сприяння учасницькій демократії й участі в посередницьких органах та установах суспільства; інтеграція економіки на службу суспільству та довкіллю; збалансування права приватної власности із захистом спільного майна й універсального призначення товарів; пільговий варіант для бідних і боротьба з відсталістю; підтримка 141 9. Pour une juste compréhension de la laïcité – Église catholique en France. 142 «Conférence des évêques de France, Service national Famille et société», Notre Bien commun, Paris, Les éditions de l’Atelier, 2014. 143 http://www.vatican.va/roman_curia/pontifical_councils/justpeace/documents/rc_pc_justpeace_ doc_20060526_compendio-dott-soc_fr.html. 144 https://www.oikoumene.org/en/what-we-do/climate-change. 145 https://www.la-croix.com/Urbi-et-Orbi/Documentation-catholique/Eglise-dans-le-Monde/Dignitejustice-droits-lhomme-environnement-lEglise-orthodoxe-propose-doctrine-sociale-2020-05-11- 1201093697.

НАРИС ІЗ ЕКУМЕНІЧНОЇ МЕТАФІЗИКИ 750 регуляторних та універсальних організаційних зусиль; екологічна повага до творчости. Ці осі інтегровані в розроблену Кейт Раворт модель економіки, здатної функціонувати в симбіозі з довкіллям і забезпечувати справедливий і безпечний простір для людства. Така модель приймає на віру жорстку критику «фетишизму економічних показників» православного патріарха Варфоломія146. Його компас дає змогу замість індикатора ВВП точно визначити шляхи до «процвітаючої рівноваги» нової економіки в епоху антропоцену. Тому він поєднує подвійну серію критеріїв. На вищому рівні – вимірює надмірний тиск на системи життєзабезпечення, такі як підкислення океану, зміна клімату, виснаження озонового шару, хімічне забруднення, утрата біорізноманіття тощо. На нижчому – установлює життєві потреби, яких ніхто не має упускати, а саме рівень освіти, охорони здоров’я, житла, їжі, миру та справедливости тощо. Така реальна переорієнтація наших економік сама по собі недостатня. Інтегрована економіка вимагає використання глибшої, персоналістської, сапієнтної та тернарної епістемології. Фактично люди на цій діаграмі більше не є лише працівниками чи споживачами, вони також є підприємцями, батьками, помічниками чи сусідами. Крім того, якщо дотримуватися поняття космічної свідомости, Земля більше не є просто інструментом, який потрібно експлуатувати виключно на благо людей, це живий організм, який має власні закони, котрі потрібно поважати й гармонізувати. Ось чому це усвідомлення змушує всіх гравців в економіці притримуватися нової поведінки. Якщо земля є джерелом життя, ми маємо поважати її межі. Саме це обстоює Європейський зелений курс, який пропонує, серед інших пріоритетних заходів, декарбонізацію енергетичного сектору та масове підвищення енергоефективности будівель147. Виробництво також варто перемістити, щоби сприяти коротким каналам збуту148. Домінік Бурґ також пропонує просувати пермакультуру в економіці кругового циклу, де заохочується спільне використання й об’єднання товарів149. Так само, якщо компанія є засновником, то необхідно розвивати її асоціативні здібності та зв’язки. Аналогічно, якщо економіка різноманітна (домогосподарства, ринки, спільне майно, держава), то всі її складові мають 146 https://www.dreuz.info/2019/09/07/encyclique-du-patriarche-bartholomee-pour-le-debut-dunouvel-an-ecclesiastique-2019-et-la-journee-de-priere-pour-la-sauvegarde-de-la-creation/. 147 https://ec.europa.eu/info/strategy/priorities-2019-2024/european-green-deal_fr. 148 https://france.attac.org/actus-et-medias/dans-les-medias/article/relocaliser-n-est-plus-une-optionmais-une-condition-de-survie-de-nos-systemes. 149 https://www.la-croix.com/France/crise-ecologique-nous-oblige-repenser-societes-2017-10-17- 1200884832.

751 Висновок підтримуватися, починаючи з домогосподарств. Фактично домогосподарства утворюють центральне ядро нової економіки. Тому ми повинні краще цінувати їхній внесок, особливо внесок жінок, і краще боронити їх від нових ризиків для здоров’я. Що стосується ринків, які, як знаємо, ніколи не бувають вільними та прозорими, як стверджує ліберальна докса, їх потрібно не «дерегулювати», а навпаки, «перерегулювати» відповідно до їхнього внеску в загальне благо. Наприклад, у Європі постало питання захисту культурних цінностей перед цифровими транснаціональними компаніями. Але торгівля може бути джерелом несправедливости, тому її потрібно робити справедливою. Ухвалено рішення використовувати суміжні права для захисту основних європейських інформаційних агентств від недобросовісної конкуренції з боку GAFA150. Цей захід можна було б поширити на інші сектори, як пропонує Жан-Ноель Тронк, президент SACEM, щоби сприяти створенню справжньої культурної Європи: На культуру, за словами Ж.-Н. Тронка, припадає лише 0,001% від загального бюджету ЄС, що в тисячу разів нижче, ніж у державних бюджетах. Однак усім відома життєва важливість культури для Європи, зокрема в економічному плані. Це підтвердило дослідження, проведене EY на замовлення руху «France Créative» 2015 року: 535,9 млрд євро та 7 млн робочих місць, тобто третій за величиною роботодавець в Європі після готельно-ресторанної індустрії, більше, ніж харчова промисловість, у 2,5 рази більше, ніж автомобільна промисловість, у 5 разів більше, ніж хімічна промисловість, у 7 разів більше, ніж телекомунікації. Ця велика економічна вага відображає істотну роль культури в побудові Європи та її ідентичности. У час, коли виклики для ЄС множаться, культура стає орієнтиром для відповіді на важливе питання: хто ми, європейці, які ми і які наші цінності? Яке спільне майбутнє хочемо подарувати собі? Мир, демократія та ринкова економіка – це спільні цінності, якими пишається Європа, але вони не є ідентичністю151. ЄС, екуменічний девіз якого «Єдиний у різноманітті», сьогодні готує велику конвенцію щодо свого майбутнього. Вона має розглядати захист культури як просування своєї спільної душі, свого мистецтва жити, а також своєї здатности виявляти солідарність із мігрантами. Кілька пап послідовно обстоюють створення світового органу для врегулювання питання про мігрантів: Для управління світовою економікою, щоб оздоровити економіки, які постраждали від кризи, запобігти її загостренню та посиленню дисбалансу, здійснити 150 https://www.lemonde.fr/actualite-medias/article/2019/07/23/droit-voisin-la-loi-ouvre-la-porte-aune-dure-negociation-entre-medias-et-plates-formes_5492480_3236.html. 151 http://jeannoeltronc.fr/?p=567.

НАРИС ІЗ ЕКУМЕНІЧНОЇ МЕТАФІЗИКИ 752 бажане повне роззброєння, досягти продовольчої безпеки та миру, гарантувати захист довкілля та регулювання міграційних потоків, необхідно терміново створити реальну світову політичну владу, що окреслено ще блаженним Іваном XXIII152. Добре усвідомлюючи радикальну новизну цієї організації, папа Бенедикт XVI у «Caritas in veritate» зазначив, що цей світовий авторитет – єдиний можливий горизонт, сумісний із реаліями сьогодення та потребами людського роду. На міжнародному рівні також було б корисно заохочувати політику охорони здоров’я, узгоджену з інтегрованою економікою. Так, підхід «Єдине здоров’я» сприяє інтегрованому, системному й уніфікованому підходу до охорони здоров’я населення, тварин і довкілля на місцевому, національному та планетарному рівнях153. Загальні надбання – це ресурси природи чи суспільства, які люди вирішують використовувати й керувати ними шляхом самоорганізації, а не покладаючись на державу чи ринок. Тому їхній потенціал має бути вивільнений. Саме це рекомендують лауреат Нобелівської премії Елінор Остром й американський есеїст Джеремі Ріфкін у своїй доповіді про водневу економіку154. Необхідно також зменшити поділ між працівниками та власниками в компаніях, як рекомендують Бодуан Роже й Олів’є Фавро, і створити компанії, орієнтовані на місію155, з надихаючими цілями, що саме запроваджує закон «Pacte» у Франції156. Держава має важливе значення для впровадження нової інтегрованої економіки, зокрема, забезпечуючи суспільні блага (освіта, дороги, здоров’я тощо) у логіці близькости157, підтримуючи сім’ї, стимулюючи партисипативну демократію (зокрема, через CESE, як у випадку із Громадянською кліматичною конвенцією)158, вивільняючи динамізм громад за допомогою законів, стримуючи владу ринків, сприяючи загальному благу. Державі було б вигідно покладатися на політику планування, як це було у Франції після 1945 року в епоху Щасливих Днів159. Громадянське суспільство, зі свого 152 http://www.vatican.va/content/benedict-xvi/fr/encyclicals/documents/hf_ben-xvi_enc_20090629_ caritas-in-veritate.html. 153 https://fr.wikipedia.org/wiki/One_Health. 154 https://fr.wikipedia.org/wiki/Économie_hydrogène. 155 https://www.economie.gouv.fr/cedef/societe-mission. 156 O. Favereau, Entreprises: la grande déformation, Paris, Parole et Silence, 2014. 157 Missions & services proposés – Le portail des maisons de services au public (maisondeservicesaupublic.fr). 158 https://www.lemonde.fr/climat/article/2020/04/11/climat-les-50-propositions-de-la-convention-citoyenne-pour-porter-l-espoir-d-un-nouveau-modele-de-societe_6036293_1652612.html. 159 Структура Вищої комісії із планування все ще занадто обмежена, щоби мати провідну роль у Франції: Les grands enjeux de demain – Gouvernement.fr.

753 Висновок боку, має стежити за власними відхиленнями від своїх місій, захищати демократичні процеси та процеси участи і притягувати державу до відповідальности. Колектив «L’Affaire du siècle» («Справа століття»)160 уже притягнув Францію до відповідальности за невиконання нею зобов’язань, підписаних на COP21, щодо досягнення вуглецевої нейтральности161. b) Дебати й закони для заохочення духовного переходу націй Перехід від класичної до нео-холістичної та інтегрованої економіки – це лише перший крок до глобальнішого переходу народів світу, який ми хотіли б бачити духовним, тобто відкритим, мирним, партисипативним, справедливим і солідарним. Французьке суспільство буде покликане зробити важливий стратегічний вибір, зокрема через вибори. Буде важливо організувати, як пропонують «Соціальні тижні Франції», велику дискусію на тему «суспільство, яке потрібно перебудувати»162, щоби встановити цілі та засоби їхнього досягнення. Уже сформульовано багато пропозицій163. Так, наприклад, дискусія може стосуватися визначення життєво важливих потреб населення та засобів гарантування їх задоволення. Імовірно, доведеться опитувати населення про розумну кількість кілометрів повітряного транспортування на рік і на одну людину, за перевищення якого можна було б застосувати справедливий екоподаток. Також необхідно буде обговорити, як обмежити найбільш нераціональні й безвідповідальні бажання окремих людей. Це передбачає ухвалення закону про дозволену рекламу у громадських місцях, а також про плановане застарівання164. Було б також корисно уважно вивчити пропозицію папи Франциска, оформлену в грудні 2020 року у книжці, написаній разом із британським журналістом Остіном Айврі, під назвою «Час змін», щоби забезпечити гідний універсальний дохід для всіх165. Ще навесні він висунув гіпотезу про універсальну заробітну плату для самозайнятих працівників: У вас, працівників неформального сектору, вільних працівників або працівників народного господарства, немає фіксованої зарплати, щоби витримати цей момент… і карантини для вас стають нестерпними. Безсумнівно, настав час подумати про універсальну заробітну плату, яка визнала б і повернула б 160 https://laffairedusiecle.net/laffaire/. 161 https://www.youtube.com/watch?v=k3HeOAhL_EY&feature=youtu.be. 162 https://www.ssf-fr.org/page/453326-accueil. 163 Manifeste de l’engagement des SSF 2020 – Semaines sociales de France (ssf-fr.org). 164 https://www.franceculture.fr/emissions/avis-critique/les-besoins-artificiels-de-razmig-keucheyanle-marche-contre-lhumanite-de-dominique-bourg. 165 https://www.la-croix.com/Religion/Le-plaidoyer-pape-Francois-revenu-universel-2020-11-23- 1201126250.

НАРИС ІЗ ЕКУМЕНІЧНОЇ МЕТАФІЗИКИ 754 гідність незамінним благородним завданням, які ви виконуєте, про заробітну плату, здатну гарантувати й утілити це гасло, таке людське та християнське, у реальність: жодного працівника без прав166. Цей універсальний дохід, за наявного фінансування, можна було б поширити на все населення, що обстоюють Фредерік Лефевр і Бернард Шоссґро167. Для досягнення таких екологічних і соціальних покращень необхідно буде реформувати монетарну політику країн як на міжнародному, так і на європейському рівнях. Марк Чесні, професор Цюрихського університету, і лорд Адер Тернер, колишній голова британського регулятора фінансових послуг, висунули низку сміливих пропозицій168. Вони вважають, що державна політика має повернути собі два основні засоби – створення грошової маси і кредитний контроль, оскільки лібералізовані фінансові ринки завели економіку та зростання у глухий кут. Ба більше, поміркована монетарна політика може лише погіршити надмірну заборгованість домогосподарств, що стало головною причиною кризи 2008 року. Нерегульовані кредити продовжують фінансувати нерухомість і споживання, що в умовах зростання нерівности не дає змоги відновити попит. Окрім того, кредитна діяльність породжує негативні соціальні наслідки. Ось чому вона має контролюватися й оподатковуватися. Одне слово, фінансові ринки створюють значний системний ризик і сприяють розвитку фінансування казино. Отже, на думку цих експертів, фінансовий сектор має бути реформований так. По-перше, він має регулюватися міжнародним органом. Він також має забезпечити зменшення заборгованости банків, які повинні мати власний капітал не менше 25% балансових активів (з урахуванням їхньої позабалансової діяльности). Крім того, інвестиційні банки мають бути відокремлені від депозитних банків, як це було до 1999 року згідно з Законом Гласса-Стіґола. Крім того, доведеться переглянути питання про непропорційну винагороду керівникам великих банків і великих компаній. Нарешті, рейтингові агенції мусять нести відповідальність перед судами в разі фінансового краху або неплатежів, спричинених рейтингами, які вони присвоюють. На макроекономічному рівні держави мусять мати змогу відновити попит, коли це необхідно. Лорд Адер Тернер сказав, що табу на грошове фінансування необхідно порушити: країни мають дозволити собі створювати «вертолітні гроші», які можна було б розподілити безпосередньо серед 166 http://www.vatican.va/content/francesco/fr/letters/2020/documents/papa-francesco_20200412_ lettera-movimentipopolari.html. 167 B. Chaussegros, F. Lefebvre, Covid-19: et après? 10 commandements pour un nouveau contrat humaniste et durable, Paris, Robert Laffont, 2020. 168 https://alaingrandjean.fr/2016/01/06/between-debt-and-devil-adair-turner-monnaie-credit/.

755 Висновок домогосподарств. Це має забезпечуватися резервами для центрального банку, еквівалентними резервам комерційних банків, аби не збільшувати об’єми кредитування. Центральні банки мають активно використовувати обов’язкові резерви, зокрема галузево, для регулювання приватної кредитної діяльности. Для фінансування енергетичного переходу можна було б також використати пряму емісію грошових коштів не лише ринком, а й державою та громадами. Незалежні центральні банки зможуть контролювати можливі зловживання держав. Нарешті, єврозона має більш тісно політично об’єднатися на фіскальному та бюджетному рівнях. Нещодавно прийнятий ЄС план фінансування інфраструктурних інвестицій Європейським інвестиційним банком, який фінансується Європейським центральним банком, рухається у правильному напрямку. Як і рішення у березні 2020 року Урсули фон дер Ляєн призупинити дію так званих Маастрихтських фіскальних правил і заборони на державну допомогу. Також безсумнівно, що для полегшення духовного переходу необхідно розробити і впровадити нові механізми фінансування. Марк Чесні закликає країни Організації економічного співробітництва та розвитку заборонити будь-які перекази в офшорну зону або з неї (серед них він називає штат Делавер у США, а також Люксембурґ). Він також пропонує мінімальний податок у розмірі 0,2% на всі електронні платежі, що, за його словами, усе ще дуже низько як порівняти зі ставкою ПДВ. Щоби дати уявлення про потоки, які може створити такий податок, особливо цікавим є приклад Чесні щодо Швейцарії: 2013 року електронні транзакції досягли фараонської суми щонайменше 100 000 млрд швейцарських франків, що майже в 160 разів перевищує ВВП країни. Податок навіть у 0,2% на кожен із цих електронних переказів приніс би 200 млрд франків, або трохи більше третини ВВП Швейцарії. Ця сума перевищує суму всіх податків, зібраних у цій країні, а саме майже 140 млрд франків169. Так, на відміну від податку Тобіна, цей мікроподаток міг би замінити, а не доповнювати наявні податки. Але його варто ухвалити на рівні ЄС і скоординувати з найбільшими світовими фондовими біржами, можливо, у рамках G20. Звісно, є й інші форми оподаткування, над якими варто працювати, наприклад, на рівні країн ООН. Мішель Камдессю, Мішель Альбер і Жан Буассона, що є трьома стовпами «Соціальних тижнів Франції», запропонували вивчити змогу введення податку на експорт зброї. Такий податок має значні переваги з погляду загального блага: 169 M. Chesney, La crise permanente, Lausanne, Quanto, 2015, p. 131–132.

НАРИС ІЗ ЕКУМЕНІЧНОЇ МЕТАФІЗИКИ 756 Зробити імпорт озброєнь дорожчим – значить стримувати запал воюючих сторін. Це також допоможе ліквідувати скандал із трьома сотнями тисяч хлопчиків і дівчаток віком до п’ятнадцяти років, які на всіх полях бою світу використовують зброю, яку ми продаємо170. Надходження від цього податку будуть передані ООН. За оцінками експертів, десятивідсотковий збір з експорту озброєнь становитиме несподіваний щорічний прибуток у розмірі 5 млрд євро. Ця політика могла б супроводжувати реформу функціонування Ради Безпеки відповідно до резолюції Ачесона171. Рада має погодитися, що, коли один з її членів використовує своє право вето, резолюція все ж може бути подана всім країнамчленкиням ООН і здобути принаймні 50% голосів, щоби бути ухваленою. Насправді, поширення конфліктів на планеті в останні роки значною мірою пояснюється нездатністю Ради Безпеки ООН вчасно втрутитися у відносини сторін конфлікту. с) Навчання для стимулювання нової шанобливої та братерської поведінки Прийняття нових економічних, екологічних і соціальних показників, ухвалення нових законів для сприяння духовному переходу націй стане можливим лише завдяки значним зусиллям, спрямованим на навчання й інформування населення. У Європі настав час розвивати справді європейські медіа, такі як «Arte», університети нового типу, дійсно трансдисциплінарні та здатні пропонувати MOOC (Massive Open Online Courses; Масові відкриті онлайн-курси) кількома мовами, а також трансконфесійні та трансідейні дослідницькі програми, що сприятимуть духовному розвитку націй із повагою до всіх рівнів свідомости. Ідеться не лише про те, щоби запропонувати нову підготовку з інтегрованої економіки чи етичних і солідарних фінансів. Програма має бути ширшою і давати змогу кожному, незалежно від рівня його свідомости, знайти «сенс життя»172, як пропонує Бертран Вержелі173. Можна уявити навчання з інтегральної екології, із Блакитної економіки чи з біоміметики. У такий спосіб роздуми 170 M. Albert, J. Boissonnat, M. Camdessus, Notre foi dans ce siècle, Paris, Arléa, 2002, p. 170. 171 Відповідно до положень цієї резолюції 377 (V) Генеральної Асамблеї ООН, «у будь-якому разі, коли виявляється загроза миру, порушення миру чи акт агресії і коли через відсутність одностайности серед її постійних членів, Рада Безпеки не виконує свою основну відповідальність за підтримання міжнародного миру й безпеки, Генеральна Асамблея негайно розгляне це питання, щоби дати відповідні рекомендації Членам щодо колективних дій, яких необхідно вжити…». 172 https://www.youtube.com/watch?time_continue=2&v=qWNGPyiLau8&feature=emb_logo. 173 https://www.jforum.fr/bertrand-vergely-notre-vie-a-un-sens-m-r-hayoun.html.

757 Висновок папи Франциска в «Laudato si», патріарха Варфоломія174, Церков, об’єднаних у ВРЦ175, а також підприємців чи науковців із різних національних і релігійних верств можна викладати й вивчати за межами релігійних кіл. За словами папи Франциска, «коли хтось пропонує бачення природи лише як об’єкта прибутку й інтересу, це також має серйозні наслідки для суспільства» (LS, № 82). Ось чому криза сучасних демократій, які втратили таємні шляхи, що об’єднують ідеали «гармонії, справедливости, братерства й миру», пов’язана з утратою автентичної філо-софії, яка розглядає людину як мікрокосм, а світ – як палаючий кущ, пронизаний божественним світлом. Щоби протистояти сучасному міфу про радикальну автономію людини, яка стала причиною цих катастрофічних наслідків, папа Франциск пропонує нову, збалансованішу антропологію: «Ми не можемо вимагати від людей шанобливої прихильности до світу, коли не визнаємо й не цінуємо їхні особливі здібності до знання, волі, свободи й відповідальности» (LS, № 118). Жодних сумнівів, що революція поглядів, до яких закликають релігійні лідери, а також підприємці та науковці різних національностей і конфесій, є багатообіцяючою. Однак вона має супроводжуватися навчанням у тверезості та братерстві, що лише дозволить створити справжню економіку сопричастя. Вона також має ініціювати основи духовного усвідомлення, щоб уникнути відчуття маргіналізації176 і спокуси насильницьких радикалізацій. Ці нові наукові й екзистенційні вчення можуть зумовити нове відродження. 174 http://www.leparisien.fr/archives/bartholomee-ier-le-patriarche-vert-21-07-2015-4959643.php. 175 https://www.oikoumene.org/en/what-we-do/climate-change. 176 https://lvsl.fr/notre-projet/.