Sim'ia ochyma ekzorcysta

ѳì’ÿ

î÷èìà
åêçîðöèñòà

З о. Мар’яном Райхелем
розмовляє о. Славомір Шнурковський SSP

². Äóõîâí³ çàãðîçè
ñó÷àñíî¿ ñ³ì’¿

– Відколи, ви, отче, служите як екзорцист?

– З початку третього тисячоліття. Просте за
питання – коротка відповідь. Але вона викликає
спогади і рефлексії. Пригадую, коли мені запро
понували стати екзорцистом, я був спантеличе
ний, тож погодився без особливого ентузіазму.
Та здобувши досвід, пізнавши людей і їхні про
блеми, збагнув, що Бог ніколи нікого не покидає
напризволяще, навіть у, здавалося б, безнадійній
ситуації, коли з вини людини дорога її життя схо
дить на манівці. Отож, з плином часу Бог ставив
переді мною щоразу складніші завдання, повчав
(інколи навіть через одержимих), давав відчути
радість перемоги любові над ненавистю.

– Чи часто люди зверталися до вас, отче, по до
помогу, як до екзорциста?

– Спершу зрідка, може, кілька разів на місяць.
Але останнім часом – по кілька разів на день.

- 21 -

Проблеми ті ж самі: страхи, безсоння, дивні явища,
злий дух мучить людину чи навіть її опанував.
Вони відрізняються тільки причинами. Раніше
було більше свідомих угод зі злом, сьогодні ж
частіше до зла веде залежність від поганих звичок.
Це, зокрема, комп’ютерні ігри, сторінки в інтернеті,
фільми жахів, сатанинська символіка і музика, та
туювання. І виправдання на кшталт “я не знав”
нікого не оберігає від жахливих наслідків, оскільки
для злого духа достатньо навіть часткової згоди
людини.

– Чи кожній людині загрожує вплив злого духа,
одержимість?

– Раніше я вважав, як і багато священиків, що
одержимість і вплив зла – це рідкісні випадки
душпастирської діяльності, що стосуються неба
гатьох осіб. Сьогодні я знаю, що диявол “тур
бується” про всіх, але, можливо, найбільше про
вірян, тобто побожних людей.

Думаю, що демон найбільш зацікавлений
двома категоріями людей. До першої належать ті,
що свідомо служать йому, тобто сатаністи, і ті, що
добровільно перебувають у гріховних залежнос
тях, – поневолені. Саме через них він може по

- 22 -

ширювати найбільше зла. До другої категорії на
лежать люди, що перебувають близько Бога, бо
розірвати зв’язок людини з Богом – найбільше
задоволення для диявола (від приниження лю
дини і болю Спасителя). І це не дивно, адже той,
хто перейшов на службу до диявола, завдає
найбільшої шкоди Церкві.

Тепер я стикаюся з цими усіма категоріями
людей. Сатаністи надсилають мені повідомлення
на кшталт “ти здохнеш”, “ти спиш, а я дію” (після
опівночі), “ти програв – вона наша”, “я не скла
даю зброї” і таке подібне. Від поневолених, зок
рема алкоголіків, я чую на вулиці слова, при
правлені зневажливим сміхом: “О! Попик іде!” А
від побожніших “розумніші” репліки: “Таких
треба лікувати у психлікарні”, “Зло завжди було і
буде на землі, у світі нічого не змінилося”, “Не
можна в усьому бачити диявола”, “Я в це не
вірю”. Такі вислови мають одне джерело і слу
жать тому самому “господарю”, але не всі хочуть
це усвідомлювати.

– Для того, щоб краще розуміти небезпеки, які
можуть загрожувати кожному, я попрошу вас,
отче, на конкретних прикладах поведінки людей

- 23 -

з цих трьох груп показати, як злий дух опановує
тих, що свідомо обирають шлях служіння йому
(сатаністи); тих, що поневолені гріховними за
лежностями, а також тих, кого диявол завербу
вав собі на службу, хоча вони були близько
Бога. Але насамперед хотів би почути, що спо
нукає людину повністю посвятитися дияволу.

– Усіх ангелів і всіх людей Бог створив доб
рими істотами, на свій образ і подобу. Збунтува
лися ангели в небі – бунтують також і люди на
землі. І цей бунт має назву “гріх”. Це свідоме і
добровільне відкинення Божої волі вчинком,
який суперечить цій волі, що трапляється з ба
гатьма людьми.

Але милосердний Бог приготував для людини
рятівний шлях – хто перепросить Його і повер
неться на Божу дорогу, буде прощений і отримає
ще один шанс. Однак не всі бажають повернутися.
Одні через зверхність, пиху; інші сходять на
манівці під впливом “аргументів” володаря темря
ви, які переконують, що зло для людини ближче,
ніж добро, що воно сильніше у світі і з нього більше
користі. Під впливом цих переконань люди почи
нають неправильно мислити, приймають хибні
рішення і погано чинять. Врешті решт поступово

- 24 -

деформується сама природа людини, відбувається
затемнення розуму і поневолення злом – розум не
шукає правди, а воля – добра. Часто такі зміни
відбуваються з людиною внаслідок безладу, який
панує в сім’ї. Наведу кілька прикладів.

Потрапивши під вплив сатаністів, шко
ляр вступив до їхньої секти, їздив на їхні
зібрання, брав участь у їхніх ритуалах і
чорній месі. Як з’ясувалося, в його сім’ї
були нестерпні умови: батько пиячив і, бу
дучи у стані сп’яніння, хотів сина утопити,
коли той був ще дитиною, а бабуся займа
лася чарами. Такі сімейні обставини не го
ловна причина того, що сталось, однак
дуже сприятливе середовище для демонів.

Батьки дівчинки увесь день були на ро
боті, тож поверталися додому пізно. Дити
ною особливо не займалися, а поруч, по
сусідству, отаборилися сатаністи. Вони
були привабливі і привітні, тож невдовзі за
тягнули дівчинку у свою секту. Коли ж по
чало виявлятися зло (неконтрольовані на
пади агресії і депресія), батьки спам’яталися
і навіть звільнилися з роботи, але було вже
трохи запізно. Повернення дівчинки до нор
мального життя тривало дуже довго.

- 25 -

Розпалася сім’я, з’явився вітчим.
Донька від першого шлюбу почувалася за
йвою. Коли їй виповнилося чотирнадцять
років, якось на вулиці до неї підійшов еле
гантно одягнений чоловік і запросив на
зустріч. На третій раз дівчина погодилася
вступити до секти сатаністів. Її оголосили
священицею. Два роки вона підтримувала
з ними зв’язок. Небайдужі люди і молитви
допомогли їй звільнитися від згубного
впливу доволі швидко.

– А що можна сказати, отче, про залежних лю
дей? І якого типу залежність найчастіше приво
дить до опанування злом?

– До недавнього часу це був алкоголізм.
Шлях до залежності часто починався ще в школі.
Найкращими кандидатами є учні зі слабкою во
лею і комплексами. Такі діти тягнуться до стар
ших, чванькуватих, на яких рівняються. І що
раніше починають пиячити, то швидше стають
залежними від згубної звички. Інші починали
пізніше – щоб зняти стрес, пережити поразку чи
нещастя, але їхня подальша доля така сама: за
лежність, все більше поневолення, ненависть і
агресія до справжніх чи вигаданих ворогів, без

- 26 -

надія, розпач, думки про самогубство… Наведу
конкретний приклад.

Молода жінка, після занадто вільної мо
лодості, вийшла заміж за алкоголіка по
чатківця і швидко пристосувалася до його
стилю життя. Веселе життя, безтурботність,
безвідповідальність, подружні зради, відтак
– зло почало її мучити… Лише після цього
спам’яталася. Сповідь, праця над собою, по
глиблення релігійного життя – і повернула
ся до нормального стану. Зосталися “спога
ди” у вигляді спокус, але вона хоче і вміє їх
долати.

Однак сьогодні для поневолення гріхом є ба
гато доріг, і люди самі їх готують для себе і для
інших. Хоч, мабуть, найбільш “залюдненою” є
дорога порнографії, і на неї можна потрапити у
будь якому віці. Скажімо, порнографічні журна
ли, які приносять додому дорослі, потрапляють у
руки дитини – і от вже на довгі роки дитяча душа
інфікована. Усе пережите у цей період накладає
відбиток на подальше життя. Диявол добре знає
про це, а людина поступово поринає в багно роз
пусти і гадає, що це лише її таємниця.

Сліди порнографії, чи в ширшому розумінні
– гріхи супроти тіла можна виявити майже в

- 27 -

кожному поневоленні злим духом, а в сатани
нському культі вони обов’язкові.

Поступово виходить на чільне місце і за
лежність від комп’ютерних ігор. Деякі навіть ма
ють демонічні назви. Цікавість та інтенсивність
емоцій штовхають до цієї пастки переважно дітей
і молодь. Але не тільки. Наслідки дають про себе
знати – це залежність: нездоланний потяг до ігор,
озлобленість на тих, що заважають, систематичне
занедбування обов’язків і навіть погані видіння.

Наступною дорогою поневолення є фільми
жахів, безпосередньо про демонів, що дають змогу
пізнати їх і заприятелювати з ними. Ось приклад.

Дві п’ятнадцятирічні дівчини захопили
ся фільмом жахів “Сутінки” та під його
впливом почали писати про вампірів. Коли
ця тема виявилася для них не дуже цікава,
вони зацікавилися фільмами про демонів.

Після цього увійшли у наступний етап –
почали “зустрічатися” з дивними істотами
та розмовляти з ними. Це заповнило їхнє
життя і витіснило спілкування з сім’єю, од
нолітками, навчання. Коли почалися
жахіття у їхньому житті, кинулись шукати
порятунку. Але проминуло не менше року,
перш ніж вдалося їх звільнити.

- 28 -

– А як щодо релігійних, побожних людей – які

пастки диявол передбачив для них?

– Для цих людей підбираються найвишу
каніші методи втягування у зло. Скажімо, якщо
хтось переймається стражданнями інших людей,
часто служить злу через неправильне розуміння
самозречення: прагне допомогти, перебираючи
на себе чиєсь страждання. Проте це нікому не до
поможе, а тільки зашкодить самій людині. Бо
можна жертвувати Богові лише своє страждан
ня, а не вдавати із себе спасителя. Такий випадок
стався з однією черницею. Щоправда, для її
звільнення було достатньо доброї сповіді і двох
молитов з екзорцизмами.

Необачних і тих, які недавно навернулися,
злий дух часто переконує, що вони обдаровані
надзвичайними харизмами, хоч це зовсім не так.
Під впливом злого духа такі люди дають іншим
“мудрі” поради. Скажімо, одна “харизматична”
жінка з молитовної групи радила іншій “не
відмовлятися від життя з нешлюбним чо
ловіком”, хоч було єдино правильне рішення –
розійтися з ним. Часто такі “пророки” ще й ляка
ють Божими карами чи суворо докоряють
ближнім, а це суперечить духові Євангелія.

- 29 -

Іншим достатньо аргументу на кшталт “усі так
думають і роблять”, “не можна у всьому бачити
диявола” чи суб’єктивних переконань типу “я в це
не вірю” або “маю свою думку”. Так говорять пе
реважно батьки і вчителі, навіть коли відчувають
небезпеку, але не вірять, що вона походить від ди
явола, що зло може проникнути в душу дитини
через погані казки, іграшки, комп’ютерні ігри, са
танинські свята тощо.

– У чому полягає стратегія звільнення таких
осіб з пазурів диявола?

– Вона незмінна завжди: визнання власної
провини, відмова від контакту зі злом, сповідь
(найкраще з усього життя), екзорцизмові молит
ви, праця над собою, регулярне молитовне життя
і приступання до таїнств, прощення собі та
іншим (особливо близьким), допомога молитов
них груп тощо. Дуже важливою є терпеливість,
що ґрунтується на довірі Божому милосердю.

Звільнення від демонів, зокрема після трива
лого перебування у секті сатаністів, іноді вима
гає багаторічних молитов. Потрапити у понево
лення можна одним актом волі, а вийти складно,
бо нас легко переконати: “Бога немає”, “Він тобі

- 30 -

ніколи не пробачить”, “Ти ніколи цього не позбу
дешся”, “Однаково потрапиш до пекла” і таке
інше.

Навіть після звільнення, люди знову впада
ють у поневолення. Як це можливо? Це трап
ляється тоді, коли людина дуже пригнічена і вра
жена могутністю зла чи навіть звикла до екзор
цизмів і сама себе заспокоює: “Нічого страшного.
Ще один екзорцизм – і знову звільнюся”. Але це
не так, бо кожен наступний вихід важчий за по
передній.

– Відомо, що під демонічний вплив потрапля
ють не лише окремі особи, але й цілі сім’ї. Чим
це пояснити?

– Зло небезпечне для кожної людини і кож
ної спільноти, особливо для сім’ї. Бог створив ро
дину, щоб вона дбала і з покоління в покоління
передавала любов – основний елемент подіб
ності до Божого взірця. Від того, як людина вдос
коналюється в любові, залежить її вічне щастя,
тобто досягнення остаточної мети сотворіння.
Попри всі наші вади і помилки, Божий план сто
совно людства реалізується: любов триває в на
ступних поколіннях.

- 31 -

Але ж злий дух не дрімає! Зокрема він докла
дає великих зусиль, щоб знищити родину, і сьо
годні це добре видно (розлучення, аборти, евта
назія, одностатеві шлюби, in vitro, довільне трак
тування статі, ворожнеча між поколіннями, не
хтування авторитетом старших тощо).

Знаряддям диявола є кожне зло, яке йому
вдається нав’язати сім’ї, а наслідками демонічно
го впливу стають сварки і поділи, що можуть
тривати впродовж багатьох поколінь і, безпереч
но, є великою принадою для злого духа.

– Наведіть, будь ласка, кілька прикладів з жит
тя, щоб краще зрозуміти, як злий дух викорис
товує одного з членів родини, аби її зруйнувати.

– Пам’ятаю такий випадок.

Багатодітна сім’я. Найстарший син
став сатаністом. На горищі дому відбува
лися сатанинські зібрання та обряди. Він
втягував у це й молодших дітей. Насилля,
сварки, брехня стали звичним життям ро
дини. Таку погану поведінку діти пізніше
переносили з батьківського дому у свої
власні сім’ї.

У будинку вчувались якісь “голоси”,
нищилися пристрої, на комині проступа

- 32 -

ли дивні знаки. Я попросив їх знищити,
але це не допомогло. Лише коли збиту
штукатурку викинули з будинку, все при
пинилося. Важче було позбутися нена
висті, сварок, претензій. Але атмосфера в
родині поступово змінювалася, та що най
важливіше, багато членів родини погли
били зв’язок з Богом і Церквою.

– А ось ще один приклад.

Батько – науковець, але вважає себе
цілителем, біоенерготерапевтом. Він пере
конаний, що допомагає людям. Тільки
страхи і страждання дорослої доньки, якій
почали з’являтися у видіннях люди, що не
вдовзі помирали, схилили його (але не пе
реконали) відмовитися від занять окуль
тизмом. Часто за помилки батьків платять
діти, водночас це шанс для всієї сім’ї, щоб
розпізнати зло і повернутися до Бога.

– Чому вплив злого духа має такий успіх у
сім’ї?

– Однією з причин цього є легковажне став
лення до його наслідків. Саме легковажне став
лення, а не брак усвідомлення, бо те, що зло шко
дить, знають усі. Як приспати чуйність розумних

- 33 -

істот до такої великої небезпеки? Демон добре
знає, в чому слабкість кожної людини, і саме
туди скеровує спокуси.

Першою “знеболювальною таблеткою” є за
тушовування правди про гріх, наприклад повто
рювання: “І що тут такого?.. Усі так роблять… Те
пер такі часи…” Згодом, коли людина вже поне
волена порнографією, азартними іграми чи
іншими гріховними залежностями, злий дух
нашіптує: “Нікому не кажи… Ніхто не бачив…
Даси собі раду сам…” У такий спосіб він перетво
рює свою жертву на духовного аутиста, ізолюю
чи її від людей, які можуть допомогти, і від Бога,
який спасає.

Чудовим знаряддям знищення особистості є
вирвати людину з реального світу та занурити у
віртуальний. Такі люди здатні оббрехати в со
ціальних мережах кого завгодно, написати там
найбільшу гидоту, а в розмові з реальною люди
ною не можуть двох слів докупи зв’язати.

І нарешті аргументи такого типу: “Бог тебе по
кинув, не любить, не пробачить”, “Від цього не
звільнишся”, – це вже виштовхування людини в
розпач, тобто цілковите відкинення Божого ми
лосердя. Злий дух дуже добре знає, що Бог є без

- 34 -

межно милосердний, але людину він може легко
обдурити.

Останній етап – безпосередній напад дияво
ла: “Таке життя не має сенсу, тож навіщо продов
жувати його”. Відібрати сенс життя – це те саме,
що відрізати його від джерела. Людина здатна
витримати найбільші страждання, навіть прий
няти смерть, якщо вбачає сенс у такому самозре
ченні. У зв’язку з цим пригадую фрагмент книж
ки Ванди Оссовської “Пережите”, коли після
всіх катувань вражений її мужністю есесівець за
питав нарешті “по людськи”: “Чи варто помира
ти в такому молодому віці?”, – і почув відповідь:
“Якщо задля великої справи, то варто!” До речі,
1987 року Ванда Оссовська вітала Святішого
Отця в Майданеку від імені всіх в’язнів колиш
нього концтабору.

Якщо ж хтось не бачить сенсу життя в нор
мальних умовах, то буде змушений іти довгою
дорогою в нікуди, поступово втрачаючи багато
цінностей. Зло – це завжди отрута, інколи у пря
мому значенні цього слова. Вона діє і безпосеред
ньо, і на відстані, але насамперед знищує того,
хто їй піддається; обмежує доступ до Божої бла
годаті, відкриваючи шлях у світ темряви.

- 35 -

– Чи можете навести якийсь конкретний при
клад?

– Зачитаю лист однієї жінки.

“Мені двадцять п’ять років, минув рік,
відколи я вийшла заміж. Цього листа
вирішила написати, коли довідалася, що
хвора. У мене діагностували автоімунне
захворювання щитовидної залози. Це
означає, що моя імунна система замість
того, щоб захищати організм, знищує
його, атакуючи щитовидну залозу. Це
схилило мене до деяких роздумів, якими
я хотіла б поділитися.

Спершу коротко опишу свою історію.
Коли мені було шістнадцять років, я по
трапила в середовище людей, пов’язаних
із сатаністами, музикою black metal. Поча
ла носити чорний одяг із символами
різних груп, амулети. Це не були свідомі
пошуки контакту зі силами зла, а радше
потреба почуватися оригінальною і прий
нятою. Однак я ототожнювалася з дека
дентською філософією, і моїм гаслом
було: “Do not exist” (“не існувати, не
бути”). Згодом ця ненависть до світу пере
творилася у ненависть до себе, з’явилися
думки про самогубство.

- 36 -

Інколи брала участь у ворожіннях на
картах таро. Почала зустрічатися з хлоп
цем, який був сатаністом. У студентські
роки зіткнулася з нетрадиційною медици
ною – гомеопатією (у нас була така дис
ципліна). Тоді я її застосовувала.

Також їздила на фестивалі “Przystanek
Woodstock” (“Зупинка Вудсток”)*. На одно
му з них зі мною відбулася переміна. Завдя
ки людям з “Przystanek Jezus” (“Зупинка
Ісус”)**. Я зрозуміла, що стою на роздоріжжі
й мушу обрати напрям, у якому йти. Після
розмови зі священиками із “Зупинки Ісус”
наче щось у мені луснуло – я обрала Бога,
відчула у собі бажання змінитися. Так і ста
лося, моє життя змінилося. Змінилося сере
довище, зустріла хлопця, який став моїм чо
ловіком”.

Здавалось би, що тут можна додати? Усе
закінчилося добре. Однак нечистого подолати
непросто, він не любить програвати. Чигає на
можливість повернутись. Не раз на молитвах ек
зорцизму я чув погрози: “Так чи так повернуся!”

* Ùîð³÷íèé ðîê-ôåñòèâàëü ó Ïîëüù³.
** ªâàíãåë³çàö³éíà àêö³ÿ äëÿ ìîëîä³, ùî â³äáóâàºòüñÿ ùîðîêó ó ðà-

ìàõ ôåñòèâàëþ “Przystanek Woodstock”.

- 37 -

І часто повертався. Навіть якщо вдруге не
вдається, намагається всіляко докучати людині,
нагадуючи про давні помилки, особливо давно
забуті, яких він натомість ніколи не забуває, бо
часу для нього не існує. Так було і в цьому випад
ку, тож продовжую цитувати лист.

“Начебто все налагодилось. Щоправ
да, зосталися різні страхи, зокрема страх
перед хворобою, смертю і Богом; сни, у
яких насилля «когось» опановувало мене.
Залишилися напади ненависті і давнє не
прийняття себе, без жодних раціональних
причин, а також іноді ненависть до інших,
хоча вони мені нічого поганого не зроби
ли.

Два місяці тому дізналася, що за
вагітніла. На жаль, моє щастя не тривало
довго: на шостому тижні вагітності я втра
тила дитину. Коли шукали причину ви
кидня, виявилося, що я маю автоімунне
захворювання щитовидної залози. При
пускають, що антитіла моєї імунної систе
ми атакували не лише щитовидну залозу, а
й дитину.

Тепер я розумію, що це наслідок моєї аг
ресії супроти себе. Мій організм сам визна
чив для мене міру покарання: “Ненавидиш

- 38 -

себе? Не хочеш жити? Ми тобі допоможемо
піти”. Це стан, що має назву автоагресія.

Найімовірніше моя хвороба з’явилася
кілька років тому – саме тоді, коли почала
виявлятися агресія супроти себе. Тепер
бачу, який міцний зв’язок між моїм духов
ним станом і фізичним здоров’ям. Коли ду
маю про мої колишні зацікавлення, ро
зумію, що найімовірніше підпала під вплив
злого духа через мої починання. Приймаю
Причастя, але попри все відчуваю страх пе
ред Богом, ніби щось не дає мені відкритися
Йому повністю. Хоча розумію, що це без
глуздя”.

Цей лист свідчить про те, що найбільша не
безпека з боку диявола загрожує молоді. Це він
нашіптує юній людині, що вона виняткова,
геніальна, що завжди має рацію, а якщо хтось
(сім’я, вчителі, Церква) цього не розуміє, то це
їхня проблема. Так починається шлях проти
течії, щоб довести, що всі тупі, безнадійні, занад
то старі, аби щось міняти у своєму житті, і що те
пер можна і треба інакше… Їх не навернеш, але
своє життя можна кардинально змінити. Спер
шу, щоб заімпонувати собі та іншим, проте зго

- 39 -

дом ставатиме щоразу гірше. Так, наче раптом
хтось підсів у машину, і взяв кермо у свої руки.

Зазвичай нам здається, що ми добре ро
зуміємо дійсність, яка нас оточує. Та лише завдя
ки молитві і свідченням інших людей починаємо
усвідомлювати, що не все в нашому житті було і є
зрозуміле. Бог поступово веде нас “до всієї прав
ди”, а коли ми її починаємо розуміти, тоді Свя
тий Дух заохочує нас давати свідчення. Правда
любить ділитися, і тоді ми готові розповісти
навіть про найгірші свої вчинки, щоб допомогти
іншим уникнути подібного нещастя, а також,
щоб полегшити власне сумління.

Зло поступово опановує людину: спершу
вона піддається спокусам і починає грішити,
відтак поринає в гріх, інколи доходить до того,
що злий дух мучить чи навіть опановує її. Хоч
Господь Ісус може миттєво звільнити людину від
зла (як бачимо це на прикладах з Євангелія),
проте переважно звільнення, як і опанування,
відбувається не так швидко, крок за кроком.
Спершу людина мусить навчитися співпрацюва
ти з Божою благодаттю і цінувати дар, коли його
отримає. Зло може ще повернутися з “сімома,
гіршими від себе духами” (як сказано в Єван

- 40 -

гелії), адже диявол використовує кожну нагоду,
щоб увійти в людину чи, принаймні, їй докучати.
Зло – це найбільше нещастя, однак людина сама
його обирає. Іноді навіть найстрашніший образ
зла не відлякує багатьох людей, і вони порина
ють у зло.

Якщо говорити про хвороби, викликані дією
злого духа, то, хоч це важко довести, варто взяти
до уваги переконливі свідчення окремих осіб. Бо
людина створена як істота цілісна, гармонійна,
усі сфери її життя (біологічна, психічна, духов
на) пов’язані між собою, і їхній взаємний вплив
очевидний.

Коли людина боїться чогось невідомого
(навіть милосердного Бога), коли їй сняться
жахіття, коли вона почувається невпевнено у
житті, ні в чому себе не може знайти, агресивно
налаштована супроти себе та інших – усе це
свідчить про те, що злий дух близько. Але нехай
нас надихають на боротьбу з ним слова св. Мак
симіліана: “Добре діло робиш, бо диявол казить
ся” (до тих, хто йде злою дорогою, він претензій
не має). Але треба пам’ятати, що лише Бог може
дати нам перемогу над злом, сама людина такої
сили не має.

- 41 -

Не можна закривати очі і на те, що в людині є
якийсь “системний зв’язок” між добром і злом:
злий тужить за добром, а доброго спокушає зло.
Люди, що поринули у зло, мають шанс поверну
тися на добру дорогу, а добрі мусять бути пиль
ними – уникати спокус, які ведуть до зла. Божий
образ і подоба у людині не проминають, до того
ж, коли вони зміцненні Хрещенням. Проте
гріховну рану також не можна усунути. Ідеаль
них людей немає, але Божий Син прийшов пре
образити, освятити і спасти кожного. Тож
вчімося покори, довіряймо Богові більше, аніж
своїм талантам. Вважаю, що такі знання потрібні
кожній сім’ї.

– Теоретичних знань сьогодні вистачає, але в
житті ми програємо. Чи не варто навчитися
підстав духовного самозахисту від зла?

– Спершу ми маємо зрозуміти значення такого
самозахисту. Спробуймо провести аналогію між
життям родини і спортивної команди. У спор
тивній команді кожен гравець мусить бути про
фесіоналом, але навіть найкращі гравці не перемо
жуть сильного супротивника, якщо команда буде
слабкою, не зіграною. Втрачає вся команда, якщо у

- 42 -

ній хоча б один гравець невисокого фахового рівня.
А ще більше, якщо їх декілька.

Ситуація з сім’єю ще складніша. Бо якщо
гравця можна замінити чи запросити кращого,
члени родини змушені залишатися “одною ко
мандою”, тому кожен із них мусить і самостійно
вдосконалюватись, і дбати про єдність з іншими.
Якщо батькові чи матері бракує здібностей чи
бажання співпрацювати, то поразка чекає на всю
сім’ю. Такий самий результат буде тоді, коли “ко
манду” зрадить хтось із дітей.

Якось мама привела до мене шістнад
цятирічного сина, з яким мала великі про
блеми: спілкуватися відмовлявся, від
відповідей на запитання ухилявся. Коли я
поцікавився, як часто сповідається, бур
кнув, що це його справа. Можна уявити, як
він ставився до матері вдома. Сина вона
виховує практично сама, чоловік на за
робітках за кордоном. А коли з’являється
ненадовго, звинувачує в усьому дружину:
“Це ж ти його виховуєш”. Навіть і гадки не
має, що це його відсутність у житті сім’ї
може так впливати на поведінку сина.

Коли ми ненавидимо своїх найближчих лю
дей і протиставляємося їм, а не злу, яке приходить

- 43 -

ззовні, це велика перемога диявола: він знищує
єдність, взірцем якої є Пресвята Трійця, розбива
ючи її на подобу пекла. І це стосується не лише
земних справ, а й духовного життя, оскільки,
згідно із законом сполучених посудин, якщо на
повнюється одна, буде наповнена й інша. І навпа
ки: втрата в одному позначається на всьому зага
лом. Життя родини не може бути повноцінним,
якщо Божа благодать безперервно не наповнює її.

Дуже важливо, щоб сім’я почувалася спіль
нотою, де кожен відповідальний за іншого і со
лідарний з ним. Це знищує егоїзм, що за своєю
природою веде до ненависті. Руйнування єдності
ненавистю – це, передусім, спеціалізація злих
духів. Їхня команда завжди змагається супроти
команди родини. Ті, що належать до неї, мусять
пам’ятати, що особистих здібностей і навиків
буде недостатньо, треба вміти спільно жити і
діяти.

Сім’я, власне, і є першою спільнотою та шко
лою життя у єдності. У жодній іншій спільноті
людина не може отримати стільки любові, здат
ної до невпинного пробачення, як в родині. Тут
починається дорога, яка, згідно з Божим планом,
має привести кожного до вічної Любові.

- 44 -

Але скільки сімей – стільки і способів трену
вання до повноцінного життя. Однак найваж
ливішою завжди є любов, яка єднає людей між
собою і з Богом. Здавалось би, наука любові – це
щось найприродніше для людини, проте, з іншо
го боку, – це “щось” настільки невловиме, що
дозволяє різні збочення трактувати як любов.
Найновіші “здобутки прогресу” були вже відомі
у… Содомі та Гоморі. І що тут вдієш?

Вторував нам дорогу Добрий Пастир, ідімо за
Ним! Ми маємо приклад Святого Сімейства з
Назарета, підручник, яким є Євангеліє, силу
таїнств і провід Церкви. Цією дорогою є вірність
християнському покликанню. Світ уже намага
лися змінити, наприклад такі постаті як Гітлер і
Сталін (нехай історія буде нам вчителькою!).

До віри потрібно ставитися серйозно, до її за
повідей та істин, до того ж з дитинства – таким є
першочергове завдання кожної християнської
сім’ї. Не треба боятися тих, що можуть убити, але
ні на що більше не здатні. Ми можемо зректися
Христа, і світ ошаліє від радості, але тоді Христос
зречеться нас. А яка корить людині з того, що
увесь світ здобуде, але занапастить свою душу?

- 45 -

У сьогоднішньому світі без радикалізму немож
ливо зберегти віру.

– У Божому задумі сім’я має бути місцем лю
бові, життя і святості… А якою на вашу думку,
отче, є сьогоднішня сім’я?

– Розгубленою. З одного боку, її приваблює
традиційне життя, що ґрунтується на розумних
природних принципах та вченні Церкви, а з іншого
– перспектива дуже модних сьогодні віянь типу
“роблю, що хочу”, “гуляй, душе, пекла немає”. Чи
мало сімей обирають “золоту середину”: ходити до
храму, але жити, як сучасні погани. І роблять це за
для “чистого спокою”. Саме вони найшвидше і на
йлегше занурюються в багно гріха.

Такому роздвоєнню сучасної сім’ї служить
багато засобів, невідомих попереднім поколін
ням. Йдеться про засоби, що оманливо обіцяють
необмежені можливості і знання, рекламуючи
спосіб життя, у якому важко відрізнити корисне
від шкідливого, цінне від сміття. До того ж засо
би масової інформації невпинно розпалюють
внутрішнє сум’яття: “інші мають, а я ні” та “будь
у тренді”.

- 46 -

– Зрозуміло, що ця гонитва за модою нічого не
дає. Це тільки привід для фрустрації, що веде до
багатьох непорозумінь у сім’ях, зокрема моло
дих. Чи може демон це використати?

– Звісно! Адже він віртуоз інтриги. Зауважмо,
що надбаннями і здобутками інших цікавляться
переважно люди закомплексовані, невпевнені у
собі, і водночас – з нездоровими амбіціями, спраглі
визнання. Вони бояться залишитися позаду, бути
висміяними. Така патологія особистості зазвичай
появляється внаслідок браку здібностей або зі
страху перед злиднями, яких вони зазнали в ди
тинстві, чи постійного приниження. Отже, утво
рюється якийсь механізм, що штучно захищає по
чуття власної гідності. Але звідки це?

І це проблема не лише окремих людей, а й усьо
го народу. Пригадаймо факти історії: спершу роз
пад імперії, потім війна і “побудова комунізму”. Ми
захекалися у гонитві за розвинутими державами.
Вони, замість того, щоб допомогти нам дійти до
їхнього рівня (зокрема, у царині економіки),
сприймають нас як напівколонію… Підтримують
такий стан речей ті, що повірили принципам нової
цивілізації. А ця новизна – ніщо інше, як повернен
ня до поганства і гедонізму, примітивних вірувань

- 47 -

і ще примітивніших засад життя. Для тих, що
відійшли від християнства, – це новизна!

Однак кожна брехня повертається супроти то
го, хто нею живе. Затяті вороги християнства ствер
джують, що ще ніколи не було для них кращих
часів… Та чи врешті ми помітимо, що беремо участь
у великій боротьбі між цивілізацією життя і ци
вілізацією смерті, як сказав св. Йоан Павло ІІ? І в
одному домі “ворогами чоловіка будуть його до
машні”. Приклади маємо вже тепер. Ось деякі з них.

Батьки – ревні католики, і в такому са
мому дусі виховували двох доньок, які те
пер уже дорослі. Але одна, здобувши освіту,
повідомила, що вона нетрадиційної орієн
тації. Друга, ще студентка, і не думає брати
шлюб. Довга розмова з батьками ні до чого
не привела. “Тату, тепер усі живуть інак
ше!” – прозвучало з погордою.

Двадцятиоднорічна дівчина вирішила
стати хлопцем. Сказала, що сьогодні “це по
сильне завдання для медицини, і ніхто від
цього не страждає”. На зауваження: “Поди
вися на маму – вона ледве дихає”, – просто
розплакалась від злості (як справжній чо
ловік).

- 48 -

Повсюдною є також фінансова розбещеність
дорослих дітей – чимало батьків важко працю
ють за кордоном, щоб допомагати не бідним на
щадкам. А коли батьки вже не задовольняють
їхніх очікувань, діти залишають їх без опіки.

– Якщо батьки губляться у такій дійсності, то
що казати про дітей і молодь, адже вони легко
приймають брехню за правду?!

– Справді… Але до певного часу. Не все, що
блищить, золото. Людина покликана до любові, і
вона продовжує її передавати, тож після легко
важних спроб знайти щастя дешевим коштом,
опам’ятовується. Однак виправлення помилок
дорого коштує…

Усе, що блищить, приваблює і має рекламну
мету – обдурити клієнта: “Чому б не випити ку
холь пива після важкої праці?” чи: “Трохи по
рнографії нікому не зашкодить, адже так створе
на людина”, або ще нахабніше – “До храму нехай
ходять ті, що нічого не роблять”. Поступово брех
ня може стати зоною комфорту, аж до… цілкови
тої залежності від демона. Тоді приманка вияв
ляється отрутою.

- 49 -

ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
І. Духовні загрози сучасної сім’ї . . . . . . . . . . 19
ІІ. Диявол і сьогодення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77
ІІІ. Як позбутися диявола . . . . . . . . . . . . . . . 101
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143

- 147 -