Dymyd_Htystyyanun-chy-bandyt

Львів • Видавництво • “Свічадо” 2021

ЧИ СПРАВДІ …

… у Біблії згадано про коронавірус?
… християни люблять одне одного?
… бандит може опинитися в раю?
… розлучення – це гріх?
… Бог знає мої думки?
… кожен з нас може стати святим?
… гріхи батьків переходять на дітей?
… комуністи підуть до пекла?
… діти священників особливі?
… ікони святі?

Чи справді у Біблії
згадано про коронавірус?

Біблія – найпопулярніша, але, мабуть, найменш
читана книга на наших полицях, а  дарма. Бага- 
то людей на її сторінках знаходять відповіді на питання, 
які їх турбують. Не новина, що зараз усіх бентежить коро-
навірус. «Це покарання від Бога?», «Чи допоможуть нам 
молитви?», «Чи чекати чуда?»…
Не повірите, але на ці питання ми знайшли відповіді
у Святому Письмі.
Почнімо з важкого: у чому сенс страждань?
Звернімось до уривку з Книги Чисел. Там ідеться про
епідемію, яка охопила ізраїльтян у  пустелі, – нашестя 
змій, яке спричиняло масові смерті. Тоді спасіння надій-
шло від мідяного змія, якого зробив та повісив на стовпі
Мойсей. Той, хто подивився на змія, залишався живим (див.
Чис. 21, 4-9).
Згодом Ісус сам відкрив нам символічне значення цієї
магічної гадюки. Він сказав: «Тож так, як Мойсей змія під-
няв у  пустині, так треба Синові Чоловічому бути піднесе-
ним, щоб кожен, хто вірує у  Нього, жив життям вічним» 
(Йо. 3, 14-15). Сьогодні COVID-19 – це невидимі змії, які нас
кусають. Вони мають змусити нас подивитись на Христа. 
Бо розп’яття – це Його піднесення. Так Ісус вказує нам, що
служіння – це модель життя тих, які хочуть змінити світ.
8

Мойсей мав свою зброю – молитву. Про це є старозавіт-
ня історія з Книги Виходу. Був собі Амалек, поганий хло-
пець. Одного дня він напав на Ізраїль. І, щоб запобігти по-
разці, Мойсей молився на пагорбі, піднісши руки до неба,
поки у долині Ісус Навин боровся проти Амалека. Вони би-
лись так довго, що у Мойсея почали затерпати руки і йому
на допомогу поспішили два добрі хлопці – Арон та Хур,
які у  буквальному сенсі тримали Мойсеєві руки, щоб він 
не опустив їх. Врешті молитва Мойсея виявилась вирі-
шальною для перемоги, але без участи помічників реаль-
ність була б іншою (див. Вих. 17, 8-16).
Біблісти бачать у  цьому уривку один з найповніших
зразків християнської молитви. Тут вертикальна площи- 
на, тобто стосунок «сотворіння – Творець», поєднується 
з горизонтальною – продовженням молитви у  повсяк-
денному житті. Молитва Мойсея насправді вирішаль- 
ним чином підтримує боротьбу Ісуса Навина, але не замі-
нює її.
Тому це не чарівна палич-
ка, а навпаки – повна опора на Це не покарання,
силу Божу, про яку Ісус прига- а запрошення
дує нам: «Без мене ви ж нічого  до навернення.
чинити не можете» (Йо. 15, 5). Це заклик
Ця молитва має щодня втілю- для переосмислення
ватися у малі чи великі битви,  нашого способу
з використанням дарів, які нам життя та трендів,
дав Господь. Наприклад, розум які керують нашим
чи таланти – не лише для его-  суспільством.
їстичних цілей, але й для за- Це завдання не тільки
гального добра. Як сказав свя- християн чи релігійних
тий Яків: віра без діл є мертва людей, але й кожної
людини, якщо ми всі
(див. Як. 2, 17). не хочемо програти.

9

Але чи є коронавірус покаранням від Бога? Це питання
часто повторюється на тлі поширення пандемії.

Одного дня в Єрусалимі внаслідок обвалу Силоамської
вежі загинули 18 людей. Ісус так прокоментував цю траге-
дію: «Ви думаєте, ці люди були більш винні, аніж усі інші
мешканці Єрусалиму? Ні. Але якщо не покаєтесь, то усі за-
гинете так само» (див. Лк. 13, 1-5).

Тому це не покарання, а  запрошення до навернення.
Це заклик для переосмислення нашого способу життя та
трендів, які керують нашим суспільством. Це завдання не
тільки християн чи релігійних людей, але й кожної люди-
ни, якщо ми всі не хочемо програти.

А може, нам просто сподіватись на чудо?
Кожна обставина нашого життя, навіть найтравматич-
ніша, нам дана, щоб у  ній ми пізнали сліди Ісуса Христа.
У Біблії є цікава історія, як Ісус зцілив незрячу людину, змі-
шавши свою слину зі землею (див. Йо. 9, 1-7). Слина Ісуса – 
це знак божественного, надприродного, що виражається
у Його людськості. Земля, яка перетворюється на болото, –
знак того, що зцілення стане продуктом землі, завдяки на-
шому зусиллю через розум, науку, солідарність та повагу
до правил. Простіше кажучи, все у нашому житті повинне
сприяти зміцненню нашої віри у Христа.

!Отже, гартуймося

10

Чи справді християни
люблять одне одного?

Чи пам'ятаєте, що відповів Ісус на провокативне
запитання законовчителя: «Учителю, яка запо-
відь найважливіша у законі?».
Ісус сказав: «Люби Бога твого, всім серцем, душею і дум-
кою твоєю, а ближнього свого, як себе самого» (див. Мт. 22,
35-37).
Чому ці слова самого Ісуса не промовляють просто до
серця, розуму, не виявляються у діях християн? Чому часто
християни не люблять одне одного?
«Якщо різні християнські Церкви в Україні мають дати
українському народові єдність, – мусять позбутися того
духа розколу і  ненависти, який спричинює, що Українець
Українцеві – ворог. Усі, скільки нас є, мусимо зробити все,
що можемо, щоб помиритися і в собі самих побороти духа
розколу і ворожнечі супроти братів…».
Як гадаєте, чия це цитата? Порошенка, Філарета, Гузара,
а  може, Ющенка? Не вгадали! Це був митрополит Андрей
Шептицький.
Отже, бачимо, що питання любови до ближнього існу-
вало в усі часи. І гадаємо, що саме розуміння слова «ближ-
ній» часто і є коренем багатьох проблем.
То хто ж є  ближнім для християнина? Член власної
Церкви, кожний охрещений? Представник своєї нації чи

11

«Чи я допомагаю кожна людина у  світі? Із біб­
об’єднувати Христове лійної притчі про доброго са-
марянина (Лк. 10, 29-37) бачи-
Тіло – Церкву? мо, що ближній – це кожна лю-
Чи я молюся дина, яку Бог ставить на нашій
дорозі. Чи виявимо увагу і чут-
за своїх ближніх, ливість, як самарянин до пора-
інших християн? неного й пограбованого пред-
Чи уникаю пліток,
підбадьорюю інших,
віддаю їм свій ставника ворожого народу, чи
час та засоби
й не дозволяю байдуже пройдемо повз страж-
собі брати участь денного, бо це, мовляв, не мої
у порожніх дискусіях, клопоти?
котрі провадять
Поки християни різних
до поділу Церков претендуватимуть на
Христового Тіла?» ексклюзивність спасіння, поки
Христові заповіді для багатьох
номінальних християн будуть абстракцією, культурним
ідеалізмом, зарезервованим для якихось фанатиків, доти 
й нам бракуватиме єдности й любови.
Ісус в  17 главі Євангелія від Йоана молиться, «щоб усі
були одно». Він молиться не тільки за апостолів, тобто 
сказати нинішніми словами, не тільки за «традиційних 
християн». Він молиться також за всіх інших. Вчитаймо- 
ся у  слова молитви: «Та не лиш за цих молю, але і  за тих, 
які завдяки їхньому слову увірують в  мене» (Йо. 17, 20). 
Уже із самого початку громади християн, які заснували 
апостоли, були різними, але їх тримав в одній цілості Ісус 
Христос і Його Слово. І Його любов.
Маємо зрозуміти, що природа Церкви відрізняється від
природи корпорацій, партій чи держав. Оскільки Церква
є  і  людського, і  надприродного походження, то вона не
може мати егоїстичну корпоративну поведінку, а повинна

12

і  на словах, і  на ділі виконувати заповіді любови і  бра-
терства, які їй залишив засновник і  голова Церкви – Ісус
Христос.

Отець Юрій Щурко у  блозі «Слово Боже» закликає
християн запитувати себе: «Чи я допомагаю об’єднувати
Христове Тіло – Церкву? Чи я молюся за своїх ближніх,
інших християн? Чи уникаю пліток, підбадьорюю інших,
віддаю їм свій час та засоби й не дозволяю собі брати
участь у  порожніх дискусіях, котрі провадять до поділу
Христового Тіла?».

Кожному під силу перестати вивищувати себе, підозрю-
вати інших у зраді, припинити мову розділення. 

Ісус Христос помер на хресті і воскрес за кожну людину
на світі. Вірмо Його слову і прикладу, і нехай честю для нас
буде більш радикально наслідувати Його науку незалеж- 
но від того, що серед нас існує потужна «партія християн»,
які на практиці не бажають Христової єдности.

!Ми – єдині у Христі

Чи справді бандит
може опинитися в раю?

Смерть, суд, рай, пекло – все звучить загадково
і трохи страшно, бо й справді, нам мало що відо-
мо про ці речі. Проте це чомусь не заважає деяким людям
легковажно про це говорити, ба більше лякати один одно-
го. Привідкриймо завісу цього питання, і коли вам колись
скажуть: «Ой, та тоді дорога до пекла», ви зможете дати 
достойну відсіч. 
Чи хтось знає, хто піде до пекла? Відповідь очевидна –
ні. Церква ніколи з певністю не казала, що хтось туди по-
трапив. Цього також немає у Святому Письмі. Ми навіть не
знаємо, чи Сталін і  Гітлер опинилися у  пеклі, бо будь-яка
людина в  останній секунді свого життя може усвідомити
вчинене зло і просити прощення в милостивого Бога.
У чому тоді справа з пеклом?
Бог, наш милосердний Батько,
Бог не засуджує людей. Це ми самі
ніколи не закриває собі оголошуємо вирок вчин-
ками, знаючи, що вони недоб- 
нам дверей раю, рі. Бог ніколи не закриває нам
це ми замикаємо дверей раю, це ми замикаємо

двері до Бога.

двері до Бога. 
Катехизм Української Греко-Католицької Церкви ка- 
же, що «пекельний “вогонь” – це нездатність нерозкаяної

14

людини прийняти Божу лю- Пекло – це
бов. Пекло є  не так покаран- відсутність особистого
ням Божим, як добровільно контакту з Богом!
вибраним станом людини.[…]  А рай – це зустріч
У цьому стані душа, коли опи- із Богом!
ниться поза гармонією, в  якій Це остаточний союз
її створив Бог, буде відчувати між Богом і людиною,
розлад із собою, буде каратися  це найглибше
прагнення людини,
внаслідок цього розладу й від- що остаточно
чуватиме відплату за свою не- приводить її до щастя.
постійність і  невпорядкова-
ність» (п. 251)1.
Отож пекло – це не просто страшилка, а  реальна аль-
тернатива стану нашої душі. Його часто символізують вог-
нем, смолою, жахливими муками, щоб людям було легше
це уявити, але не потрібно сприймати буквально ці мета-
фори і вірити в існування реальної фізичної локації з виві-
скою «пекло».
Пекло – це відсутність особистого контакту з Богом!
А рай – це зустріч із Богом! Це остаточний союз між Бо- 
гом і людиною, це найглибше прагнення людини, що оста-
точно приводить її до щастя (див. 1 Кр. 13, 12; 1 Йо. 3, 2). 
У чому ж полягає трудність?
З одного боку, ми маємо записану в  Біблії Божу волю,
«щоб усі люди спаслися і  прийшли до розуміння правди» 
(1 Тм. 2, 4), з іншого – свободу, яку Бог надав усім. 
Ми стикаємося з двома принципами, які, безумовно, 
суперечать один одному: Бог – це любов, і  всі люди вільні.
А чи не буде це поразкою Бога, якщо Він втратить навіть

1 Катехизм Української Греко-Католицької Церкви «Христос – наша
Пасха». Львів, Свічадо 2011, с. 90.

15

когось одного зі своїх дітей, яких сам створив? І як «зму­- 
шувати» до спасіння вільну людину, яка цього не хоче?

На ці питання не зміг дати відповідь ще ніхто, і напев- 
но, за життя ми цього не дізнаємось. Але варто згадати
слова апостола Павла, який каже, що так само як на всіх
прийшло покарання через одного, так само і через одного
всі будуть виправдані (див. Рим. 5, 18). 

Так, можливо, це не означає, що всі будуть спасенні, бо
це залежить від нашого вибору. Але точно означає, що спа-
сіння запропоновано кожному, і це принаймні дає нам під-
стави сподіватися на спасіння всіх.

А секретом, як потрапити просто до раю, з нами поділи-
лася свята Тереза з Лізьє – любити Ісуса, наших братів і сес-
тер та мати довіру до Божої любови до нас. Якщо ми лю-
бимо якомога більше тут, на землі, не відмовляючись від
будь-якого вчинку милосердя, наша душа точно потрапить
до раю. 

!До зустрічі в раю

Чи справді розлучення –
це гріх?

У християнстві подружжя благословляє сам Ісус
Христоc,� і� в�о�н��о�с�т�а�є��в�і�ч�н�и��м��со��ю�з�о��м�!�Т�а�к��с�а�м��о�в�в��а�-
жають всі хлопці й дівчата, коли одружуються, християни
вони чи ні. Щоб навічно скріпити свою любов і всім це за-
свідчити, вони влаштовують надзвичайне свято – весілля.
Біблія порівнює любов чоловіка й жінки до вічного зв'яз- 
ку між Ісусом Христом і  Його Церквою (див. Еф. 5, 25.32).
Тому шлюб є духовним знаком, який не стирається, – тобто
таїнством, і  його важливі характеристики – єдність і  не­
розривність. Згідно із Кодексом канонів Східних Церков
(кан. 776 §1) християнське подружжя має за мету добро чо-
ловіка й жінки та народження й виховання спільних дітей.
Але не всі знають, що любов – це не так отримувати, як
давати, тож не готові це робити повсякчас. Тоді до згоди
дійти важко, порозуміння кудись зникає і супруги переста-
ють чути одне одного. В такому випадку є 4 альтернативи: 
– втекти до мами;
– розлучитись в РАЦСі і забути про шлюб;
– вдатися до сепарації;
– уневажнити шлюб.
Втекти до мами легко. Переважно мама впевнена, що
вона краще від вашого чоловіка чи дружини знає, як вам
бути щасливими в цьому житті й рада цьому «допомогти».

17

Не всі знають, Але, якщо без жартів, на-
що любов – справді є лише дві альтернати-
ви, які пропонує Церква.
це не так отримувати,
як давати, тож Сепарація – до неї вдають-
ся тоді, коли подружжя пере-
не готові це робити живає різні складні момен-
повсякчас. ти, що унеможливлюють нор-

мальне функціонування сім’ї. Наприклад, подружня зрада;
небезпека для душі й  тіла; нестерпна поведінка когось із 
супругів. І для того, щоб помиритися, ви просите благо- 
словення в  Церкви, щоб ізолюватися на визначений пе- 
ріод. Тобто сепарація – це не скасування вашого шлюбу,
а  ніби пауза. Ви все ще разом, але вже не живете разом 
чи не поводитесь як сім’я. Сепарація може тривати тиж-
день, рік, а може – і ціле життя, але в такому випадку ви не
маєте права на ще одне вінчання, бо перебуваєте у шлюбі. 
Інша справа – це уневажнення шлюбу. Тоді церковна
влада дає вам документ, що ваш шлюб недійсний, і ви мо-
жете вступити в новий подружній союз. Хтось може хибно
подумати, що це якраз те саме, що всі називають розлучен-
ням. Але ні! 
Канон 853 каже: «Священний подружній вузол не мо­- 
же бути розв’язаним ніякою людською владою і  з жодної
причини, крім смерти». Отже, Церква уневажнює шлюб
лише тоді, коли вважає, що цей шлюб не був шлюбом, 
тобто він незаконно укладений. Це може бути у  випад-
ках, коли шлюб відбувся з якоюсь перешкодою – недостат-
ній вік, кровні зв’язки, попереднє подружжя чи примус до
нього. Або наприклад, коли з’ясувалося, що ваш чоловік
монах :).
А розлучення – це коли надія і  любов, які мали бути 
вічними, засмітилися і  зіпсувалися; і  замість того, щоб

18

поприбирати там, ви вже плюнули на Божі закони про
не­розривність подружжя і  будуєте собі нове життя поза
межами Церкви. Бо насправді розлучити істинний шлюб
в Церкві не можна: «Що Бог злучив,� л�ю��д�и�н�а��х�а�й��н�е��р�о�з�л�у�-
чає» (див. Мт. 19, 6). Але важливо зазначити, що розлучені
не є  відлучені від Церкви, вона їх далі заохочує жити по-
християнськи, особливо виховуючи своїх дітей у вірі.

!Справжня любов – вічна

Чи справді Бог
знає мої думки?

Чи читає Бог наші думки? І якщо це так, то що Він
робить із цією інформацією? Які це має наслід-
ки для людини?
У Біблії, у  139-му Псалмі написано: «Господи, […] Тобі 
відомі всі мої дороги. Бо ще нема й слова на язиці у мене,
а Ти, Господи, вже все знаєш!» (в. 1. 3-4). А євангелист Йоан
говорив, що Ісус, будучи втіленим Богом, володіє боже-
ственною якістю пізнання думок людей: «Відав бо сам, що
міститься в людині» (Йо. 2, 25; див. Мт. 9, 4; Йо. 6, 64). 
Отже, Бог бачить наші серця та розум як відкриті книги,
і лише Він знає, що в них. 
Преподобний Йоан Дамаскин у книжці «Точний виклад
православної віри» пише, що «Бог і все знає простим відан- 
ням, і  все просто споглядає божественним, всевидячим
і  нематеріальним оком, усе – і  теперішнє, і  минуле, і  май-
бутнє раніше їхнього буття».
У багатьох християнських храмах світу ми можемо по-
бачити зображення Всевидячого ока Божого. Часто його
вписують у трикутник, який символізує Пресвяту Трійцю,
а сяйво навколо трикутника є осмисленням божественної
величі та слави. 
Всевидяче око – дуже важливий символ, який нага-
дує про те, що Господь всемогутній – все бачить і все знає.
20

Для Нього немає межі знань, бо навіть найпотаємніший
куточок серця людини відкритий і  зрозумілий для Бога.
У  Посланні до євреїв читаємо: «Нема створіння, скритого 
від Нього; все оголене і  явне перед очима Того, кому ми
маємо звіт дати» (4, 13). Уявіть собі, що Бог має флешку, на
якій записані буквально всі ваші думки, слова і дії. Він мо- 
же у будь-який момент вставити флешку в комп’ютер і по-
бачити абсолютно все! Але навіщо це Богові робити? 
Не думайте, що Богові це потрібно задля цікавости,
як-от хтось крадькома намагається читати чиюсь пошту
чи щоденник. Ні, ні, Бог не входить у  наш розум, щоб ви-
крити наші секрети! Він не схожий на злодія, що хоче щось
взяти: Він дивиться на нас лише з нескінченною ніжністю,
сповненою любови та поваги до нас і до нашої свободи.
Бог бачить наші думки і  хоче, щоб вони були напов- 
нені Його присутністю, щоб ми могли зростати у  свя- 
тості. А щоб наші думки були добрими, потрібно щоб доб­
рим було наше серце, бо «корінь думок – це серце» (див. 
Сир. 37, 17).
Тож знаючи, що Богові відомі наші думки, ми повинні, 
як закликає апостол Павло, пильнувати їх. Не давати зав­ о- 
лодіти нашими думками рев- 
нощам, гніву, підлості та іншо-  Уявіть собі,
му негативізму. Павло пише що Бог має флешку,
у  Посланні до филип’ян (4, 8): на якій записані
«Наостанку, брати, що тільки  буквально всі ваші
правдиве, що тільки чесне, що думки, слова і дії.
тільки праведне, що тільки Він може у будь-який
чисте, що тільки любе, що тіль- момент вставити
ки гідне хвали, коли яка чес-  флешку в комп’ютер
нота, коли яка похвала, думай- і побачити абсолютно
те про це!». все! Але навіщо
це Богові робити? 

21

Тож звертаймо свою думку до Бога. Говорімо з Ним кіль-
ка разів на день. Вистачить лише слова чи двох, подяки,
світлої думки чи просто погляду на хрест, коли ми проходи-
мо біля храму. Коли будемо наповнювати своє життя Його
присутністю, наше серце сповнюватиметься Його любов’ю
і добротою, а наші думки – Його милістю, Його доброзичли-
вістю, Його милосердям. І уявімо, яка радість і приємність
буде, коли знатимемо, що Бог знає всі наші думки! І для нас,
і для Нього!

!Думаймо світло

Чи справді кожен з нас
може стати святим?

ІСТОРІЯ КАРЛА АКУТІСА

Насправді бути святим – це круто! Це нам показує
Карло Акутіс, наш молодий сучасник.
Як ви собі уявляєте святого? Поважний чоловік, голова
трохи нахилена, рух тіла повільний. Ніколи не злоститься,
не кричить. Не вживає алкоголь, не курить, не відпочиває
і точно не танцює. Всі його поважають і навіть трохи боять-
ся, а, і ще в нього точно має бути довга сива борода :). 
А може, це не так? Недавно християнські видання ряс- 
ніли гучними заголовками: «Чи може святий бути айтіш- 
ником, у  кросівках, джинсах і  спортивній куртці?». Хм, не
знаємо – найбільше, що святий може собі дозволити, – це
вишиванка чи сорочка з краваткою, а переважно – це свя-
щенничі або монаші ряси. Але чи можна стати святим
у  наші дні, і  якщо так, то чи обов’язково для цього мати
сиву бороду?
10 жовтня 2020 року Церква проголосила святим Кар- 
ла Акутіса. Ні, це не старий дідусь, який все життя допо­
магав бідним у  Африці. Карло – молодий хлопець з міста
Мілан в Італії, якому на момент смерти було 15 років. Лю- 
ди називають його покровителем інтернету, бо він один
із перших почав говорити про те, що проповідування
Євангелія у віртуальному світі – можливе. 

23

Щоб стати святим, Він любив комп’ютерні іг­
не обов’язково ри, був добрим програмістом
копіювати життя і футболістом… 
Матері Терези
Але хіба інтернет – не зло?
чи святого Миколая – Точно так само можна сказати 
достатньо віднайти про ніж. Якщо неправильно 
його використовувати, то
СВІЙ шлях і прямувати можна поранитись; так само
по ньому з Богом.
й з інтернетом – треба знати,
як ним користуватися і  для чого. Але ми про святість. То
чому програміст Карло Акутіс став святим? Перед смер- 
тю він сказав: «Я радий померти, бо прожив життя, не
марнуючи жодної хвилини на справи, які не подобаються
Богу». Думаємо, це і  є секрет святости. Але як це було на
практиці? 
Крім створення різних християнських сайтів в  інтер-
неті, Карло спілкувався з чужинцями, незалежно від раси
й релігії, і допомагав їм у побуті, любив дарувати свій час
друзям. 
Що головне – регулярно молився і приступав до свято-
го Причастя, бо вважав що Євхаристія – це його «автомагі-
страль до неба»!
Не здивуємо вас тим, що гроші, які отримував, дарем-
но не витрачав, а віддавав нужденним; їжу, яка залишалася
вдома, збирав у контейнери і роздавав бездомним. 
При тому, він не соромився свого зв’язку з Ісусом і  ді-
лився Ним з іншими. Він не думав, що віра – це приватна 
справа і  що про неї не треба говорити. Навпаки, він вва- 
жав її скарбом і  хотів ним ділитися з усіма. Карло писав, 
що Бога не треба шукати далеко і їздити за Ним або Його
чудами, бо Він присутній у кожному храмі, а Його чудеса – 
в нас. 

24

Також багато інтернет-видань пише, що його життєвим
гаслом була фраза: «Всі народжуються як оригінали, але
багато помирають як фотокопії». І в цьому також його уні-
кальність. Карло не хотів бути подібним на інших, не ста-
рався видати себе за когось, ким він не є. Отже, щоб стати
святим, не обов’язково копіювати життя Матері Терези 
чи святого Миколая – достатньо віднайти СВІЙ шлях і пря-
мувати по ньому з Богом. 

!Святість – це круто

Чи справді гріхи батьків
передаються дітям?

Чи існує «родове прокляття», або чи гріхи родичів
мають вплив на наші невдачі й  нещастя? Деякі
люди вірять в «реінкарнацію» гріха і кару за гріхи предків,
та навіть у Церкві ви можете почути про «зцілення від ро-
дового прокляття».
Що на це каже Біблія? У  Книзі Виходу читаємо: «Бо 
я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня
батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих,
хто ненавидять мене» (Вих. 20, 5), а  потім: «і творю ми-
лосердя до тисячного покоління тим, хто люблять мене
і бережуть заповіді мої» (Вих. 20, 6). Це дійсність Старого
Завіту. 
Але ми з вами живемо в  часи Нового Завіту. Ми ж не 
несемо до церкви баранів і  телят на заколення й відкуп­
лення гріхів і не жертвуємо пару голубів за свої провини? 
Дуже повчальною у  цьому випадку є  історія про оздо-
ровлення сліпонародженого. Учні, які мають ще староза-
вітну логіку, питають: «Учителю, хто згрішив? Він чи бать-
ки його, що сліпим уродився?» (Йо. 9, 2). Відповідь Ісуса
надзвичайно виразна: «Ані він не згрішив, ані батьки його,
але щоб ділам Божим виявитись на ньому!» (Йо. 9, 3). 
Ми, сучасні люди Нового Завіту, коли грішимо – тобто
свідомо вибираємо зло, нехтуючи свободу, розтринькуємо
26

отримані дари і таланти, часто потім намагаємося виправ-
дати себе і  перекласти відповідальність за свої нещастя
й невдачі на предків, говорячи про «карму» чи «проклят- 
тя» і гріхи, які передаються з покоління в покоління. В ос- 
нові таких ідей лежить також переконання, що різнома- 
нітні хвороби – душевні й тілесні, а  також невдачі в  по-
дружньому житті, є наслідком провини предків.

Справді, Адам і Єва в раю согрішили, не довіряючи Бо- 
гові, а  послухавши Його ворога – сатану.  Це називається
первородний гріх, і це єдиний гріх, який передається. Але
охрещуючи дитину, ми змиваємо цей гріх і віримо, що жод-
них гріхів дитина більше не має. 

Так само і ми, в дорослому віці, очистивши свою душу
за допомогою сповіді, уже не маємо ніяких гріхів та «про-
клять» і тому можемо споживати Причастя. Церква навчає,
що гріх – це завжди щось особисте, вчинене згідно з влас-
ною волею і кожен особисто несе наслідки за гріхи. Про це
чітко пише св. Павло у Посланні до римлян: «Кожен з нас
сам за себе дасть відповідь Богові» (Рм. 14, 12). Але може
статися так, що діти, виховані в  середовищі неправди чи
гріха, звикнуть до такої поведінки і будуть її практикувати.
У таких випадках злі звичаї, глибоко вкорінені в мисленні
та поведінці наступного покоління, важко викорінити. 

Промовистий приклад – як ментальність совєтського
раба дуже повільно викорінюється у вже вільному грома-
дянинові України.

Бог не карає! Нас карає бумеранг особистої безвідпо-­  
відальности. 

Відомий богослов Карл Ранер писав: «Сьогоднішня лю-
дина має враження, що то радше Бога треба виправдову­
вати, а  не вона сама має змінитися – перед лицем Бога 
і  завдяки Богові – з істоти несправедливої в  істоту ви- 

27

правдану («Підставовий виклад віри»). Боже милосердя 
і  Божа любов – це океан, порівнюючи з ложкою наших 
уявлень про Бога. Тому нам, людям Нового Завіту, мають
бути чу­жими різні забобони і  старозавітні переконання
про «перехід від предків до нащадків», бо це суперечить
великій і  могутній Божій любові, яка живить собою і  на­
повнює цілий світ! 

!Довіряймо Божій любові

Зміст

ЧИ СПРАВДІ … ............................................................................... 7
... у Біблії згадано про коронавірус?..................................... 8
... християни люблять одне одного?..................................... 11
... бандит може опинитися в раю?....................................... 14
... розлучення – це гріх?....................................................... 17
... Бог знає мої думки?.......................................................... 20
... кожен з нас може стати святим? ..................................... 23
... гріхи батьків передаються дітям?..................................... 26
... комуністи підуть до пекла?............................................... 29
... діти священників особливі?.............................................. 32
... ікони святі?........................................................................ 35

ЧИ МОЖНА … ............................................................................... 37
... вбити Путіна?.................................................................... 38
... замовити дитину сурогатній матері?............................... 41
... бути жінці священником?.................................................. 44
... християнам одружуватись з атеїстами?.......................... 47
... вірити в Бога без Церкви?................................................ 49
... жартувати про Бога?........................................................ 52
... їсти м’ясо у піст?............................................................... 55
... відмовити у християнському похороні............................ 58
... християнам піддавати тіло кремації?.............................. 62
... християнам бути п’яними? .............................................. 64
... відмовитись бути хресним татом/хресною мамою?...... 67

140

... молитись лежачи? ............................................................ 70
... позіхати на Літургії?......................................................... 73
... свистіти при іконах?.......................................................... 75
... христяинам читати Гаррі Поттера?.................................. 78

ЧОМУ… ............................................................................................ 81
... я мушу бути православним чи католиком, а не просто
християнином?.................................................................. 82
... ми беремо участь у Літургії?............................................ 85
... не можна сповідатися онлайн?........................................ 88
... християнам варто іти в політику? .................................... 91
... секс поза шлюбом – це не Божий план?......................... 94
... охрещують немовлят, а не дорослих? ............................ 97
... не можна працювати в неділю?.....................................100
... святий Миколай, а не Дід Мороз?.................................103
... є два Різдва? ...................................................................106

ХРИСТИЯНИ І….........................................................................109
... гріх ..................................................................................110
... знак хреста.....................................................................114
... гроші на Церкву..............................................................117
... Геловін.............................................................................120
... карти ...............................................................................123
... йога.................................................................................125
... вегетаріанство................................................................128
... рок-музика......................................................................131
... червона нитка.................................................................134
... гороскоп .........................................................................137

141