Turivskyy

СЕРЕ Д НЬОВІ Ч Ч Я V I–X I V С Т.

КИРИЛО ТУРІВСЬКИЙ

ÌÎËÈÒÂÈ
² ÏÎÂ×ÀÍÍß

36

ÄÆÅÐÅËÀ ÕÐÈÑÒÈßÍÑÜÊÎÃÎ ÑÕÎÄÓ

СЕРІЯ ЗАСНОВАНА У 1999 РОЦІ

Львів ● Видавництво “Свічадо” ● 2020

ÌÎËÈÒÂÈ

Ìîëèòâà â íåä³ëþ ï³ñëÿ óòðåí³
çà êàíîíîì ïðåïîäîáíîãî îòöÿ íàøîãî

Êèðèëà Òóð³âñüêîãî

Слава Тобі, Господи, Боже мій, бо Ти сподобив мене бачити
день преславного воскресення Твого, коли визволив зв’я-
зані душі праведних, що були в аді. Такої свободи, Влади-
ко, я бажаю! Звільни мене, зв’язаного багатьма гріхами!
Хай засіяє світло Твоєї благости в потьмареній душі моїй!
Знаю-бо незчисленні Твої щедроти та невимовну Твою
людинолюбність, бо з небуття у буття Ти мене привів
і подобою свого образу прикрасив мене. Словом же й ро-
зумом понад тварин підніс мене та над усім творінням
паном мене зробив. Ти, що знаєш часи й роки життя мого,
від юности моєї і донині піклуєшся мною, аби я спасся.
Бажаючи мати мене співмовцем прекрасного лику Твоїх
ангелів, Ти дав мені заповіді. Я ж, окаянний, припнятий
був розумом до свого хотіння, любов’ю тіла вкинув себе
у смердюче болото гріховне й віддалився я від Твоєї бла-
годати. Твоїм сином я був, породженням купелі духовної,
нині ж – раб гріховний. І тому стогну із глибини серця,
плачу зболеною своєю душею, про Судний день думаю

22

і цілий терпну, бо як там опинюся, яке слово скажу за
свої гріхи, яку відповідь отримаю від Судді, чи де сховаю
так багато моїх беззаконь, що нема ані кому допомогти,
ані визволити?! І що робити мені, Господи, мій Господи?!
Не знаю, до кого йти, щоб спаслася душа моя. Часу життя
мого мало, і хоч віднині припнув я страхом Твоїм плоть
свою, щоб не виявитися нагим без добрих діл.

Посміховиськом був для демонів, ось-бо як дитину
зв’язав мене ворог мій, в останню я упав погибель. Нині
нема людини такої грішної, як я. Поганими-бо своїми ді-
лами розгнівав я охоронця душі моєї, ангела, і прийняв
згубника, що негідне кладе на серце моє. Але не дай мені
до решти загинути, Ісусе, благе ім’я, Ти, що із землі ство-
рив мене й життя подарував, зглянься на смирення моє!
Хоч і без числа згрішив я, але не підніс рук моїх до бога
чужого, не впав у відчай, думаючи про образ Твоєї люди-
нолюбности, яку Ти виказав на тих, що згрішили раніше.
Згадую Давида, який після дару пророцтва в яму перелюбу
впав й убивство вчинив9, покаявшись перед Тобою, Богом
і Творцем, достойним став Твоєї благодати. І за Ахава сам
слово пророку промовляєш, кажучи, «не маю вчинити ра-
ніше мовленого лиха, бо бачив його, як журячись ходить,
сумує через свої гріхи»10. Так, Владико мій, і ще додам, пла-
чучи перед Тобою через великі й нелегкі до зцілення свої
рани. Як Манассія беззаконствував багато, цілий Ізраїль
спаскудив і Тебе, Бога отців наших прогнівив, переданий
був іншоплеменцю на кару, а той у посудині мідній його
замкнув і, як худобину, травою його годував11. І бачачи

9 2 Сам. 11-12.
10 Див. 2 Цар. 21, 27-29.
11 Апокрифічний сюжет.

23

свою погибель, і згадавши свої гріхи, які вчинив, скрикнув
із пут до Тебе, Бога та Творця, і, понад надію, забраний був
звідти преславно12. Так само і я, що все зле в житті моєму
робив і став недостойним Твоєї милости, як на височінь
до Тебе погляну нечистими очима? Як з’явлюся перед ли-
цем Твоїм, якщо я роздер першу боготкану для мене оде-
жу й осквернив плоті моєї ризу? Але очисти мене як Спас
і прости мене як Бог! Зглянься на смирення моє і не згадуй
злого, гріхів, які вчинив я на убогу свою душу. Покладаю-
ся-бо на Твою милість і взиваю до Тебе криком великим:
пом’яни, Господи, пречистих Твоїх уст слова, які Ти казав:
шукайте і знайдете, просіть і дасться вам13. Не прийшов-бо
Ти звати праведних, але грішних на покаяння14. Із них
же перший я і нині сповідаюся із беззаконь моїх. І навіть
коли я мовчу, Ти знаєш це, Господи. Але, о Премилости-
вий, прийми мене, як розбійника15, і митаря16, і блудни-
цю17, і блудного сина18. Їх бо всі відкинули, Ти ж прийняв
і зробив їх мешканцями Раю. Прийми моє покаяння, недос-
тойного раба Твого, Господи Ісусе Христе! Ти, що словом
очистив прокажених19, очисти нечистоту душі моєї і будь
мені помічником. Силою хреста Твого охорони мене й Ду-
хом Святим утверди мене, і заверни в соромі тих, що бо-
рються зі мною. Хай говорять уста мої про незліченну ми-
лість Твою, бо Ти був помічником моїм у кожній скорботі,

12 2 Хр. 33.
13 Мт. 7, 7; Лк. 11, 10.
14 Лк. 5, 32.
15 Лк. 23, 39-43.
16 Лк. 18, 13-14.
17 Лк. 7, 36-50.
18 Лк. 15, 11-32.
19 Лк. 17, 12-14.

24

і утішителем у день печалі моєї. І нині не відкинь молитви
моєї, раба Твого (ім’я), але спаси зболену мою душу й усіх
християн помилуй, молитвами Пречистої Твоєї Матері,
Владичиці нашої Пані Богородиці, бо Ти єси Бог наш і хо-
чемо Тобі бути милими.

Отче, і Сину, і Святий Душе, помилуй нас навіки.

Амінь.

[Молитва за ченців]: Пом’яни, Господи, стадо це, яке
Ти зібрав в обитель цю, у Твоє страшне та преславне ім’я.
Життя і спасення всіх, людинолюбче Господи, в ім’я Пре-
чистої Твоєї Матері, спаси, Господи, і збережи братію цю,
що перебуває у місці цім, і служить, і працює, і терпить
в обителі цій святій. Збережи, Господи, і припильнуй їх,
і укріпи в терпінні здобувати душі свої. Утверди їх у надії
поклику Твого, у подвигові духовному до останнього по-
диху. Покрий їх і визволь від сітей неприязних, і ангела
наставника та хранителя дай же їм. Душі їх без шкоди збе-
режи, а помисел від підступів лукавого, скеруй розум, вчи-
ни цнотливими тіла, очисти й позбав їх від печалі, і від
скорботи, і від зла супротивника.

Ìîëèòâà â íåä³ëþ ïî ÷àñàõ
ñâÿòîãî Êèðèëà

Боже всемогутній, безначальний Господи, високий і слав-
ний Царю, що володієш усім творінням видимим, сидиш
на херувимах, співають Тобі серафими, моляться до Тебе
ангели й поклоняються всі небесні сили. Тобі служать виш-
ні чини тисячами, і творіння нижнє зі страхом тремтить.

25

Ти – Бог єдиний безгрішний, не зневаж мене, що молюся
до Тебе в годину шосту цього дня, коли ж з’явився Ти перед
апостолами своїми після воскресення, і були вони сумні,
а Ти перемінив сум на радість, показавши пречисту свою
руку та ребра. Переміни й мою скорботу душевну, що охо-
пила мене нині, і печалі позбав гріховної, не зневаж мене,
Владико, цієї години, коли ж Ти мовив Закхеєві: «Нині спа-
сення домові твоєму буде»20. Ти ж нині той самий святий,
дай же спасення душевному моєму дому, хоч я осквернив
цей дім душі й недостойний прийняти пречисте Твоє тіло.
Але тому, що Ти – благий і людинолюбець, прийми слова
молитви моєї тієї години, коли Ти говорив із жінкою-са-
марянкою і таємницю серця її розповів, велівши просити
живої води21. Так, Господи, Боже мій, Ти знаєш таємницю
мого серця, дай мені краплину милости Твоєї, бо в Тобі –
джерело життя. Погаси мою вигорілу гріховним полум’ям
душу, втамуй спрагу серця мого й дай мені радісно пере-
йти день цей, коли дається агнець Авраамові замість Ісаа-
ка на жертву22 – на прообраз Твого заколення за увесь світ.
Ісусе-благодателю, Агнцю Божий, зглянься на смирення
моє і направ молитву раба Твого (ім’я), і прийми словесну
цю жертву з уст грішних. Хоч цілий я нечистий і осквер-
нений, але на Твоє покладаюся милосердя, бо не відкинув
Ти двох мідяків удови тієї, але так понад усіх її похвалив23,
і митаря, що із зітханням молився, виправдав24, і мною не
погордуй, коли прошу за прогрішення прощення, але як

20 Лк. 19, 9.
21 Йо. 4, 10.
22 Бут. 22, 13.
23 Мр. 12, 42-44.
24 Лк. 18, 13-14.

26

розбійника25 і блудного [сина]26 помилуй! Каюся за свої
гріхи, бо благословенний Ти з Отцем, і зі Святим Духом,
і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Поклонися, кажучи: «Владико мій, Ісусе Христе, що
тіло й душу свою за нас грішних передав, і нині мене, що
каюся, прийми».

«Господи помилуй» – тричі.

Тоді згадуй написане вище і так закінчуй.

Ìîëèòâà â íåä³ëþ ï³ñëÿ âå÷³ðí³
ñâÿòîãî Êèðèëà ñâÿùåííîìîíàõà

Благословляю, Тебе, Господи, Боже мій, і спів недостой-
ний приношу Тобі з уст нечистих і від серця нечистого.
Прославляю святе Твоє ім’я, бо про мене, грішного, завж-
ди піклуєшся і довготерпиш, чекаючи на моє покаяння.
Я ж завжди гніваю Тебе, переступаючи через божественні
Твої заповіді. І що скажу перед славою Твоєю, Господи, Ти-
бо знаєш і безумство моє, і гріхи мої, від Тебе не утаїшся.
І нині не відверни лиця Твого від мене, тому що маю не-
чисті уста й посмів славословити Твоє божество, і вечірню
молитву до Тебе приношу. Ти є той, кого ж кожне дихання
і кожне творіння зі страхом славить27, бо від Тебе кожне
дихання благоподається. Так, Господи, Боже мій, прийми
гріхи всього світу і мої незчисленні та невідомі беззакон-
ня знищ. Останньої години минулого дня цього від суєти

25 Лк. 23, 39-43.
26 Лк. 15, 11-32.
27 Пс. 150, 6.

27

опам’ятавшись, Твоєї допомоги й заступництва шукаю.
Нездоланне Твоє людинолюбство, бо прийняв Ти того,
хто прийшов об одинадцятій годині, прирівняв до тих, що
цілий день трудилися28, і мене також прийми! Не лише
один цей день на лінивство витратив, але й увесь час
життя мого байдикував і діла духовного ніколи не вчи-
нив. Не осуди мене, Владико, як тих, які були покликані
на Твою вечерю і відмовилися через своє тверде серце. Але
знайди мене, що на житейському розпутті заблукав і Тво-
єї душепоживної вечері шукаю29.

Ось-бо й день уже схилився, і сонце зустрічає годи-
ну вечірню, і мудрі свої світильники готують30, щоб,
прийшовши опівночі, забрав Ти з собою [їх] у світлицю
Царства Небесного. Його ж причасником і мене зроби,
не згадуй багатьох гріхів моїх, але, звичною своєю миліс-
тю помилувавши, не дай же на смерть мені заснути, але
утверди члени тіла мого, бо ослаб я гріхами, укріпи душу
мою, що вагається у відчаї. І віджени помисли нечисті від
серця мого, і просвіти ум мій, який я потьмарив злими по-
хотями. Нехай і нічні молитви віддам Тобі, Господи, Ісусе
Христе, прихили вухо Твоє до молитви моєї і відпусти всі
гріхи мої, кінець благий даруй мені, і так мене відпусти
з тіла мого, і ангела мирного подай мені, що від повітряних
князів визволить мене, молитвами й молінням Пресвятої
Богородиці та святих небесних сил, Михаїла, і Гавриїла,
і Уриїла, і Рафаїла, і всіх святих Твоїх, що від віку догодили
Тобі, бо благословенний Ти завжди з Отцем і зі Святим Ду-
хом на безконечні віки. Амінь.

28 Мт. 20, 9-16.
29 Мт. 18, 12-14.
30 Мт. 25, 1-13.

28

Кланяйся тричі до землі, кажучи: «Моїх багато гріхів,
Господи, і своїм милосердям очистивши, помилуй і спаси
мене».

«Господи, помилуй» – 12 разів.

Ó ïîíåä³ëîê ï³ñëÿ óòðåí³
ïðåïîäîáíîãî Êèðèëà

До вас, заступників і хранителів життя мого, я, окаянний
і многогрішний (ім’я), припадаю, молячись і просячи ва-
шої милости. Святі ангели, що бачите Божу велич, стоячи
навколо престолу чесного Пресвятої Тройці зі страхом, не-
вимовною світлістю Божої слави осяяні, моліть всемилос-
тивого та всещедрого людинолюбця Бога, щоб визволив
мене від усього злого, що на мене приходить.

Михаїле святий і великий архистратиже, перший по-
клоннику Святої Тройці, ти пристань і хранитель роду
людського, ти осяяв чудами вселенну, і мені подай пере-
йти богоугодно цього дня перебування, без спокус від злих
помислів і діл підступних. Відтули вуха мого слуху, щоб
я чув і розумів Божі слова, благі та душекорисні, і хай по-
бачу внутрішніми очима, хоч ще пітьмою гріховною охоп-
лений. У ній же, минаючи всі дні життя мого, прогнівав
я благого, і незлостивого, і довготерпеливого Творця мого
та Владику, перед яким же стоять зі страхом небесні сили,
нетілесними устами трисвяту пісню возсилають. Моліть
за мене, що повсякчас грішу, щоб не стяв мене меч гніву
Господнього, вельми-бо беззаконня мої перевищили голо-
ву мою, як тягар важкий лягли на шию мою. І як згадаю

29

минуле життя моє, усвідомлюю, що я переступник, ро-
зумію, що від будь-якої людини я гірший і негідніший,
і немилі Богові сподіяв діла. Боюся, щоб вогонь, з неба
зійшовши, не спалив мене, і геєнське провалля живим не
пожерло мене. Але знаю довготерпіння і безодню людино-
любства Божого, не впадаю у відчай, бо не наводить кари,
відповідної для мене муки, але чекає на моє покаяння.

Святий Гавриїле, радости ходатаю і спасення благо-
віснику, журби перемінителю і всілякого зла губителю,
будь мені помічником у годину, коли перемагатимуть
мене пристрасті, відвідай святим своїм відвіданням, осві-
ти душу мою, потьмарену багатьма гріхами, укріпи мене,
щоб творив я добрі діла. Взиваю до тебе криком великим
і, молячись, припадаю до тебе: не зневаж мене, раба твого,
але скоро поспіши, поки не настав мій кінець, поки смерть
не випередила, не забрала окаянної душі моєї і поки ще
погано страждаю у нечистих звичаях. Бо візьмеш мене
неготовим із життя і поставиш мене без відповіді перед
судом, де за ділами кожного будуть судити.

Але тому, що маєш до Бога сміливість за всіх молитися,
і мені відпущення гріхів випроси, святий Уриїле. Поглянь
на біду мою і боротьбу ворожу, що мене завжди перемагає.
На допомогу тебе прикликаю, поспіши на заступництво
моє, хай отямиться ум мій від сну гріховного. Дивуюся-бо
собі, наскільки окрадений я тілесними похотями й пере-
буваю серед діл, які ненавиджу, і недостойне думаю, наче
руками руйную благодать Божу, яка чекає на моє навер-
нення. Горе мені, бо не маю твердої основи для покаяння.
Хай дасть хтось очам моїм сльози, щоб я плакав перед ми-
лостивим Богом, аби послав свою милість і вирвав мене

30

з моря житейського, що хвилюється хвилями гріховними.
У нього занурююся, не хапаюся за швидке покаяння. Зна-
єш пута мої, і не хочу звільнитися від них, бо спиняють
мене тілесні слабкості.

Святий Рафаїле, зруш легіон святих ангелів, хай мо-
ляться до Владики та Господа за убогу і смиренну мою
душу, що кається за раніше сподіяне зло. Знаю-бо, що єст-
во моє тлінне і скоро загине, що, може, до вечора не дожи-
ву, і зрадіє ворог мій через мене, кажучи: цей чоловік суєті
уподобився і дні його як тінь минули31.

Але Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, припадаючи,
молю Тебе, зглянься наді мною і помилуй мене, виведи
душу мою з темниці беззаконня швидше, ніж відійду звід-
си та прийду на Страшний суд. Почуй, Господи, тих, які
молять Тебе за нас, святих ангелів і архангелів, херувимів
і серафимів, і сили, і власті, престоли й господства, начала
високі, дванадцять легіонів, які навколо престолу Твого
стоять, за увесь світ моляться до Тебе. Їхніми молитвами
та Пречистої Матері Твоєї, Владичиці нашої Богороди-
ці, визволи мене від сорому того й пітьми кромішньої32,
і незасинального черва отруйного, і невгасимого полум’я.
Ти – Агнець Божий, що береш на себе гріхи всього світу,
розіп’явся на хресті задля нашого спасення і приніс себе
в жертву за нас, грішних. Почуй молитву мою і зішли ан-
гела святого, охоронця душам і тілам, щоб у його настано-
вах визволився я від усіх невидимих ворогів та сподобив-
ся отримати славу Твою, зі всіма, які угодили Тобі від віку.
Бо Ти – Бог наш і до Тебе прибігаю, і на Тебе надіюся. Бо хоч

31 Проп. 8, 13.
32 Пекельної.

31

і згрішив я більше від людей, але від Тебе не відступився,
ані рук своїх до іншого бога не підняв, але до Тебе молюся,
Господи, Ісусе Христе, і Тебе благословляю, і Тобі кланяю-
ся, у Тройці єдиному Богові, Отцеві, і Синові, і Святому Ду-
хові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Тоді «Трисвяте» після «Отче наш» тропарі ці.

[Далі в рукописі тропарі 8 гласів і поминання з покло-
нами].

Ìîëèòâà â ïîíåä³ëîê ïî ÷àñàõ
ïðåïîäîáíîãî Êèðèëà

До Тебе, Вседержителю, пресвятий Царю, припадаючи,
молюся, труджуся душею, милости прошу. Ти мені життя
дарував, злопідступний же ворог безсоромністю напав на
мене, заскреготав на мене зубами своїми і стрілою безза-
конною влучив у мене гріховним мечем, погано зранив
мене, довго ж боровся зі мною і переміг мене. Впав я у сіті
прогрішення, наче звір у пастку, і зловили мене. Відчув
рану незцілиму, шукав лікаря на землі й не знайшов. Але
до Тебе посилаю слова молитви від душі, Владико, Госпо-
ди, Творче всіх, Боже Отче, Правителю душ наших. Згрі-
шив я перед Небом і перед Тобою, не пошли гніву, вартого
діл моїх, щоб не був я, як риза, міллю поїджена, чи, як залі-
зо, ржею поточене. Ось-бо беззаконня мої напали на мене,
і гріхи мої покрили голову мою33. Було мені полудне, як
північ. Швидше, ніж їжу спожив зітхання мені прийшло,
і ціле життя моє печаль забрала, і страх же в серці моєму

33 Пс. 38, 5.
32

вселився, бо виявив Ти беззаконня моє і всі гріхи мої до-
слідив, навів на мене спокусу, і гнів великий наклав на
мене, і через те не можу поглянути на Тебе, ані рук підне-
сти вгору. День за днем визволення прошу. Свідок-бо мій
на Небесах, вірний, єдинородний Твій Син, Господь наш
Ісус Христос, його ж Ти послав спасти вірних. Він-бо мо-
вив: просіть і дасться вам. Господи, Боже мій, хай увійде
перед Тобою молитва моя34, схили вухо Твоє до моління
мого. Згадай, Господи, що порох я і смиренне життя моє.
Покладені ж літа, пораховані місяці. У половині днів моїх,
не згуби мене, щоб не повернувся я у землю пітьми вічної,
де нема ані світла, ані життя вічного людям. Хай не вису-
шить геєна крови моєї, але дай же мені час на покаяння,
бо не потребуєш смерти грішника, милостивий-бо Ти лю-
динолюбець, маючи й безодню щедрот, і перебуваючи по-
близу тих, що у скорботі, сповнюючи належне прохання
рабів своїх. Ісусе, Володарю, Зоре Отча, Світло недоступне,
просвіти потьмарені мої очі, дай же прощення багатьох
моїх гріхів, молитвами святих небесних Твоїх сил, анге-
лів, архангелів, начал і господств, херувимів, серафимів,
і Пречистої Твоєї матері, Пані нашої Богородиці й усіх свя-
тих Твоїх, їх же молитвами помилуй, Отче, і Сину, і Святий
Душе, бо Ти єси Бог мій, і я – раб Твій, у Тебе милости про-
шу, завжди, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

34 Пс. 87, 3.

33

Ó ïîíåä³ëîê ââå÷åð³ ìîëèòâà

ïðåïîäîáíîãî Êèðèëà

Владико, Господи, всього видимого і невидимого Творче,
Боже сил, Ти, що створив віки, часи й літа, виміряв день
і ніч годинами, відділив світло від темряви та побачив,
що світло добре35. Настав вечір, якого і мене, смиренного,
сподобив Ти досягнути й останньої години цього дня, коли
вечірню службу возсилаю Тобі. Направ молитву мою, як
кадило перед Тобою36. Утверди ноги мої у заповідях Твоїх,
і рук моїх підношення освяти, очисти уста мої слів Твоїх
чистотою, і вклади страх Твій у серце моє. Покрий душу
мою покровом Святого Духа. Утверди тіло моє, щоб зі злом
боролося, і не залишай мене без Твого заступництва.
Ти бо знаєш неміч єства мого, що я слабший за павутиння
в угодженні Тобі. Господи, Ісусе Христе, Сину Божий Пре-
благий, Господи, поможи моїй нікчемності. Кажучи благо-
словенними устами своїми, поклич мене: «Визволю тебе».
І нині кличу, взиваючи без перестанку: «Не передай мене
бажанню сатанинському, щоб не був я причасником стра-
ти, щоб не відвернув уст моїх від славослов’я Твого, і не
став радістю для ворога, щоб не похвалився через мене,
кажучи: «Де Бог Твій?». Ти – мій Бог, Ти маєш безодню лю-
динолюбства і не відлучаєшся ніколи ж від своїх рабів, але
даруєш прощення тим, які люблять Тебе.

Прийми цієї години моє моління, щоб щодня і щого-
дини приносив я Тобі спів, каючись за минулі дні життя
мого, коли уподібнився я нерозумній худобині в їдженні

35 Бут. 1, 3-4.
36 Пс. 142, 2.
34

та питті, і у всіх похотях нечистих, через які був я дале-
ко від Тебе. Я – творіння і плід рук Твоїх, ворогу понево-
лився, що й донині підступно викрадає мене, бажаючи
знищити у глибині гріха. Поспіши на заступництво мені
і скажи душі моїй: «Я – спасення Твоє». Нехай вимовлять
уста мої превеликі милості Твої, бо помилував і спас мене,
грішника, і восхвалю ім’я Твоє навіки. І так мене відпусти
з тіла мого, ангельським оточуючи заступництвом душу
мою, і перепровадь без випробувань від злих митарів, що
сидять біля воріт небесних, щоб і праворуч від Тебе при-
часником бути зі всіма, які угодили Тобі, молитвами й мо-
лінням Пречистої Богородиці, і святого пророка Предтечі
Хрестителя Твого Йоана, і всіх святих, бо благословенний
Ти і прославлений з Отцем, і зі Святим Духом, і нині, і пов-
сякчас, і на віки віків. Амінь.

Поклонись, мовлячи: «Многомилостивий, не згуби
мене з беззаконнями моїми, але дай мені відпущення грі-
хів. Господи помилуй!».

Ó â³âòîðîê ïî óòðåí³
ïðåïîäîáíîãî Êèðèëà ìîëèòâà

Хрестителю Христовий37, покаяння проповіднику, не зне-
важ мене, що каюся, але разом із небесними силами помо-
лися до Владики за мене, недостойного раба твого (ім’я),
безсилого й немічного, що в багато бід впадає, втомленого
бурхливими помислами ума свого. Ось-бо стою перед то-
бою, маючи на викриття своє чорноту діл моїх, багатьма

37 У вівторок моляться до св. Йоана Хрестителя.

35

тягарями гріховними обкладений, розшарпаний прист-
растями житейськими. І лежу в болоті діл моїх, відчаєм
одержимий, цілком не підіймаючись, покриваючи струпи
душі моєї веретищами гріховними, сорому гідними. За-
блудив я із праведного шляху, що веде до життя, зійшов
на стежки беззаконні, звідусіль заспокоєний помислами
ума мого. Повернувся до пристрасти, коли вколов мене
терен гріховний, совість моя мене осуджує. І всіма людь-
ми проклятий, у печалі закінчив би всі дні життя мого,
маючи засліплені сердечні очі. Забруднив душевну мою
ризу й ціле тіло моє злістю осквернив, для негідного блуду
чуттєві двері відчинив. Нестримно від юности і донині все
зле я робив, і боюся зрубання – наче та неплідна смоковни-
ця38, коли прийде смертна сокира й передасть мене у тлін-
ня вогню незгасимого, від якого ж і сам сатана тремтить,
бо нема того, хто б міг з нього вийняти.

Горе мені, душе, розумій і поглянь на довготерпіння
Боже, що не хоче смерти грішника. Горе мені, що я здо-
був у минулий час життя свого, бо нема від початку світу
й донині ні єдиного грішника, якого б я не перевершив
у гріхах. Я-бо – вертеп усіх злих діл, що зовсім не має кінця
гріховному звичаю.

Прибитий умом до земних речей, що маю зробити –
не відаю, до кого наблизитися, щоб спасти душу свою?
Лише до тебе, Йоане Предтечо, бо знаю, що Ти більший від
усіх. Ти-бо сподобився покласти руку на голову пречисто-
го Агнця Божого, що бере на себе гріхи світу всього. Його ж
моли за убогу та смиренну мою душу, щоб принаймні від-
нині, об 11 годині, поніс я ярмо благе і прийняв нагороду

38 Мт. 21, 18-22; Мр. 11, 12-14; Лк. 13, 6-9.

36

з руки Господньої, поки не настав вечір, поки не зайшло
сонце, поки не обійняла мене ніч, страшна, і моторошна,
і глибока пітьма, щоб не залишився я за дверима святої
світлиці, стукаючи безуспішно зі світильником погаслим
через занепад духу та лінь39. І тоді змаліє суєтна моя на-
дія, коли ж усе творіння перед Страшним постане судом
Христовим, де являться діла кожного без випробовуван-
ня, тоді ангели стоятимуть навколо зі страхом, громи
боятимуться, блискавка миготітиме, земля хитатиметь-
ся, вогонь неприборканий знищуватиме беззаконників.
Я ж – перший із них. Тоді праведники возрадуються, пре-
подобні веселитимуться, дівственники величатимуться,
мученики увінчаються, апостоли на хмари підіймуться,
пророки прославляться і всі святі спочинуть від трудів, які
витерпіли Христа ради у віці цьому.

Що ж робити мені, окаянному, що в пустослів’ї скоро-
тав усі дні життя мого й навчаючись нечистого перейшов
літа свої? На смерть-бо чекаю у гріхах, ніяк не турбуючись,
вічну муку здобув і про Царство Небесне не попіклувався.
Не зневаж мене, проповіднику Христовий, чесний Пред-
течо, останній пророче, перший мучениче, постників на-
ставнику й чистоти учителю, вічний друже родичів Хрис-
тових. Тебе молю і до Тебе припадаю, не відкинь мене від
Твого заступництва, але настав мене, убогого, що через ба-
гато гріхів упав, онови душу мою покаянням, яке ж є дру-
гим хрещенням, обидвом їм Ти початок. Хрещенням
омиваєш гріхи прабатьків, покаянням очищуєш душевну
нечистоту. Очисти мене, грішника! Уста недостойні взи-
вають до Тебе, і душа нечистого молиться. Серце нечисте

39 Алюзія до притчі про десять дів. Див.: Мт. 25, 1-13.

37

із глибини зітхає. Простягни пречисту Твою правицю,
вирви мене від ворогів моїх, щоб після розлуки душу мою
не тримали лукаві біси. Щоб не казали: «Це день, якого
ми чекали». Так, Господи мій, Ісусе Христе, молитвами
святого Йоана Хрестителя Твого, не дай мене бісам на ра-
дість. Хай не похваляться, кажучи, «у руки наші ти при-
йшов». Людинолюбче, Царю всесильний, погаси погрози
їхні і скинь піднесену гординю їхню. Знаєш-бо, Господи,
як багато гріхів моїх, що й ліку їм нема. Але надію маю
на безодню Твоїх щедрот. Повертаюся, як блудний син,
прийми мене, як одного з наймитів Твоїх, прошу Тебе. Хай
і я насичуся, як пес, крихтами, що падають зі святої тра-
пези Твоєї, Господа нашого Ісуса Христа. Взиваю, як той
прокажений: «Якщо захочеш, можеш очистити мене»40.
Не кажу, як розслаблений: «Господи, нікого не маю»41. Ти-
бо єси Син людський, що задля мене тіло прийняв і неміч
єства нашого витерпів. Ти сина вдовиного, якого несли,
щоб поховати, воскресив42, чотириденного Лазаря із гробу
покликав43, сліпцям словом очі відкрив44, і кровоточиву,
що діткнула Його риз, очистив45, і розбійника, що визнав
гріхи, в одну годину прийняв і причасником раю зробив46.
Ти нині, Господи, Боже мій, прийми мою сповідь, подай
мені [бути в] останній день угодним Тобі, благоприємним.
Нема-бо в мені частини цілої, ані місця чистого, бо впав я,
наче в руки розбійників, у неприродні гріхи, які скинули

40 Мт. 8, 2; Мр. 1, 40-45.
41 Йо. 5, 1-15.
42 Лк. 7, 11-23.
43 Йо. 11, 1-44.
44 Мт. 9, 27-31.
45 Мт. 9, 20-22; Мр. 5, 25-34; Лк. 8, 43-48.
46 Лк. 23, 39-43.

38

з мене божественні Твої заповіді, як рани наклали знання
встидних моїх діл, і напівмертвого покинули мене, відча-
єм одержимого. Сам же, Господи мій, Ісусе Христе, як сама-
рянин47, візьми мене на свою худобину й завези до гостин-
ного двору, до святої Твоєї Церкви, де зцілюєш хворих на
гріхи. Ти, як Господар гостинниці й Лікар, послужи мені,
возлий на мене свою милість, і знищ нечистоту багатьох
моїх гріхів, і дай же зцілення душі мої і тілу дай, щоб на
мені явилася милість. Вислухай чесного Предтечу Хрес-
тителя Твого Йоана, що молиться за нас, і Пречисту Твою
Матір, Владичицю Богородицю. Спаси мене, грішного раба
Твого (ім’я), що кається за гріхи свої. Ти-бо єси Бог тих, які
каються, і на Тебе, Спасителя нашого, покладаємо надію,
славлячи Пресвяте ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа,
нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Тропарі на 8 гласів.

«Слава і нині…»

«Господи, помилуй…»

Ó â³âòîðîê ïî ÷àñàõ
ìîëèòâà ñâÿòîãî Êèðèëà

Боже єством, Отче милістю, Родителю і Творче всього тво-
ріння, надіє всіх кінців землі! Злиденний і убогий я при-
кликаю чудне та святе ім’я Твоє і прошу милости від Тебе,
Отче, і Сину, і Святий Духу. Ти єси Бог безгрішний, над
життям і смертю маєш владу, визволи мене від усілякої

47 Лк. 10, 25-37.

39

стріли, що летить вдень, від нещастя і біса полуденного48.
Тому що стали, і побачили мене, і напали на мене без
милости, намислили відкинути мене від спасення мого,
підбивали мене щодня жалом нечистоти, доки не відчув
я смертоносної отрути в окаянній своїй душі. Дні мої, як
тінь, минули від незліченних беззаконь моїх. Зійшов
я з путі праведної, позбавлений був духовної дії, ниву
серця мого терниною засадив, лінивим сном без пам’я-
ти задрімав я. Зняли з мене одяг духовний вороги мої,
нарадили раду злу на мене, і у скорботі моїй прикликав
я Тебе, наче раб, що боїться пана свого. Від ранку помо-
лився я, наче наймит, що чекає винагороди своєї, почуй
мене, Господи, Боже мій, у день печалі моєї і прийми голос
молитви моєї, коли помолюся до Тебе! Ось-бо зі страхом
стою перед Тобою і по молитві сповідь приношу Тобі. Не
може-бо перестати душа, потребує живитися Твоїми сло-
вами. Бо солодкі гортані моїй слова Твої, понад мед – для
уст моїх. Але не зневаж моїх зітхань, бо, нечистий і сквер-
ний, смію прикликати святе Твоє ім’я, перед яким же кож-
не творіння тремтить, земля ні на чому ж не тримається,
море піском загородиться, шлях рікам простягнеться, вода
на повітрі висить, небо, як лук, вигнеться, сонце, не пере-
стаючи, горить, і місяць зі страхом сяє, зорі мудро йдуть,
і ніхто ж із народжених жінкою не є безгрішним. Уся ж
правда людська – як багно смердюче. Але, надіючись на
людинолюбність Твою, спасення прошу, Боже, очисти
мене, грішного, забери гнилість душі моєї, розсип тягар
гріховний, і визволи мене від частки лукавого, і причас-
ником зроби свого Царства. Христе, істинний Боже наш,
молитвами Пречистої Твоєї Матері, Владичиці нашої Бого-

48 Пс. 90, 5-6.

40

родиці, і святого пророка та Предтечі Хрестителя Йоана, і
всіх святих Твоїх, бо Ти благословенний з Отцем, і Святим
Духом, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Поклонися тричі, кажучи: «Боже, очисти незліченні
гріхи мої, поки не наздогнала мене, смертного, [кара]».

«Господи, помилуй» тричі, як у понеділок, каючись.

Ó â³âòîðîê ìîëèòâà ïî âå÷³ðí³
ñâÿòîãî Êèðèëà ïðåïîäîáíîãî

ñâÿùåííîìîíàõà

Під Твоє заступництво й сильну допомогу прибіг я, Пре-
чиста Пані Богородице, іншого-бо, окрім тебе, прибіжища
не маю, окаянний я раб твій (ім’я), весь я нечистий, не
дотримався заповідей Сина твого і Бога мого, тому тепер
ані на небо очима подивитися не смію, бо тіло я злістю
зранив, ані рук підійняти вгору, бо повні вони захланнос-
ти, ані уст розтулити на молитву, бо поганим говоренням
злиплися. Зітхання нема в мені – через величання. Серце
я обтяжив надмірним їдженням, душу потьмарив неми-
лосердям, тіло озлобив лінню, ноги спіткнув об камінь на-
солодолюбства, вуха відтулив на слухання короткочасних
похвал, лице своє безсоромністю покрив. Сморід діл моїх
вдихали ніздрі мої, і весь я був, наче дерево неплідне чи
наче град порожній, який зруйнувати всі намагаються.
Злодій же душі моєї криється у гнізді серця мого, чекаю-
чи зручного часу, коли побачить мене незагородженого
молитвою, і намагається малий той скарб віри викрасти.

41

Не маю-бо зброї посту, і через те ворог-диявол, наче по-
лоненого, гріховними вужилами зв’язав, до свого хотін-
ня далі змушує мене. Та що зроблю – не відаю. Створив
мене Бог із моєю волею, і волею я скорився бісові похоти,
примножилися гріхи мої понад пісок морський. Як можу
вимолити у Творця мого та Господа, чи як надіятися на
помилування, якщо волею віддався на осквернення плоти
й повсякчас наближаюся до гріховних насолод. Плоть-бо
моя осквернилася через єство, блудом язик же на срамо-
слов’я розгорнувся, нутро ж своє я наповнив смердючими
помислами, і цілком весь свій розум пустив у супротив-
не Божому законові. І через те тужу, і сумую, і печалюся,
повсякчас припадаю до щедрот твоїх, Пані Богородице.
Не прогнівайся на мене, грішного, щоб не марно життя
моє минуло. Але зглянься, Владичице, на мене, занепало-
го, проси народженого від тебе, щоб не передав мене на
жереб грішних. Ти бо – Божа милість, я – раб твій завжди,
на тебе надіюся. За мене, свого раба, проси Сина твого
і Бога мого. Йому ж слава з Отцем, і зі Святим Духом, нині,
і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Ó ñåðåäó ïî óòðåí³
ïðåïîäîáíîãî Êèðèëà ìîëèòâà

Пані моя, Богородице, змилосердися наді мною, що вель-
ми нагрішив і переступив самовладним умом заповіді
Cина твого й Бога мого. Нема в мені місця чистого, але все
скверне. Не затуляй вух доброти твоєї, не відвертай лиця
твого від моління занепалої душі моєї, не зневаж руху не-
чистих моїх уст, але прийми зітхання убогого мого серця.

42

Ось-бо стою перед тобою, наче засуджений скверною
гріховною, наче свідки мене обступили. І тіло, і душа мої
зранені, і на кожну муку я заслужив. Але простягни до
мене, Діво, руки твої, що лікують, ними ж ти носила Ці-
лителя і Лікаря всього світу, Господа нашого Ісуса Христа.

О Прибіжище моє і Заступнице! Не припиняй молити-
ся за мене до Нього, бо наповнилася душа моя злом, тим
лякаюся і тремчу розчуленим серцем і зі сльозами взи-
ваю: не дай мені до кінця загинути, маєш-бо, Пані, відвагу
як Мати Вишнього, визволи мене від рабства лукавого,
розірви пута мої, відверни мене від полону ворожого, зни-
щи сіті їхні, згуби підступ їхній, покрий мене своїм заступ-
ництвом.

Надіє всіх кінців землі, пресвята Пані, Діво, Богороди-
це, великий подив ангелів, велика проповідь пророків,
преславна похвала апостолів, міцне утвердження для
мучеників, надзвичайна прикрасо святителів, для царів
православних і князів – непоборна державо, для церков –
правдива окрасо, для чернечого ж чину ти, Пані Богоро-
дице, – святе уповання, для постників ти, Пані Богороди-
це, – непереборна надія, для вірних усіх – тверда загорода
і для хворих – швидке зцілення, заблукалим – невтомна
наставниця, у бідах – швидка заступниця, для тих, кого
ненавидять, ти, Пані, – смиренна любов, для вдів і сиріт –
годувальниця, матерів – тиха радість, для дів – чистота
й похвала, молодих – мудрости настанова, для тих, хто
плаває, – тиха пристань, подорожніх – легкий перехід, тих,
що трудяться – добрий перепочинок, убогих – чудесне ба-
гатство, для тих, кого кривдять, – покров і заступництво,
для сумних – постійна утіха грішникам. Ти, Пані, Мати

43

Божа, – із Богом близькість, для християн усіх – неоман-
лива хранителько, світу всього певне спасення.

О Пресвята Пані, Діво Богородице, ти єдина моя утіхо,
не гидуй мною, нечистим, надію-бо маю на твою милість.
Погаси в мені гріховне полум’я, ороси покаянням посуху
мою, серце й ум мій очисти від гріховних помислів, і дай
устам моїм тихе слово, і очам моїм – джерело сліз, ними
хай омию бруд негідних своїх діл. Ти ж, Пані, знаєш не-
чистоту і скверну окаянної душі моєї, зітхаю перед тобою
з глибини серця і молитву приношу тобі з уст скверних.
Змилосердися, Діво, і помилуй мене, зглянься на молит-
ву мою, глянь на біль убогої душі моєї, прихилися, Пані,
до сліз моїх і глянь на неміч єства мого, і будь мені заступ-
ницею перед Сином твоїм, і Богом моїм, і Творцем моїм.
Щодо мене, недостойного раба твого (ім’я), вгамуй, Пані,
гнів материнськими твоїми молитвами, бо вислуховує
тебе, коли молишся за душі окаянні. Показав заступницею
тебе у вірі для тих, хто прикликає тебе. Я ж, Пані, завжди
на тебе надіюся, уповання моє і захист, покров і охороно,
стіно нездоланна, до тебе прибігаю з вірою, душевних і ті-
лесних ран зцілення прошу. Ти-бо знаєш помисли ще пе-
ред прошенням моїм. Та що більше скажу до тієї, яка знає
моє єство? Якщо, Пані, захочеш, можеш мене очистити
й надалі непорочно зберегти, і на добродійство укріпити
мене, щоб від цієї години не скорявся я нечистим думкам
і насолодам, що тягнуть мене у глибину відчаю, щоб сво-
боди волю творячи, славославив я пресвяте ім’я твоє, Бого-
родице, Пані, Владичице, ти мого невідання виправлення.
Прийми моє зітхання, полегши мій біль, стиш бурю злих
моїх напастей, що зранює мене завжди моїми гріхами,

44

роздери рукописання беззаконь моїх, і тягар гріховний
облегши, подай же жадане прошення і сподоби мене ра-
діти на землі лагідних, в оселях праведних, у землі віч-
ній, у їжі неприготованій, у немеркнучому світлі. О Пані
моя, припади, молячись, за мене убогого, знаєш-бо, які
мої біди, зрушся, добра, на допомогу мені, щоб не загинув
я погано за незчисленні гріхи мої, але всюди завдяки тобі
визволився.

Ангельським голосом взиваю до тебе: радій, обрадована
Діво, Мати Богородице, земне небо, вогненосний престоле,
одушевлена Церкво, простора палато, Бога невмістимого
свята оселе, пресвята свічо, що швидша від блискавки на
допомогу, зоре незаходима, чаше, що напоює, купеле, що
гріхи омиває, возведення для людського роду, трапезо хлі-
ба живого, Мати Христа Бога нашого. Його ж моли, щоб
визволив мене від вічної муки твоїми молитвами святи-
ми. Завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Тропарі на 8 гласів.

[Після тропарів]: «Господи, помилуй» – 30 разів.

Поклонися, говорячи так: «Як блудниця припадаю до
Тебе, Спасе, не зневаж мене, що каюся зі своїх гріхів».

«Господи, помилуй» – 12 разів.

Поклонися двічі: «Хай не буде огидним Тобі зітхання
моє, Владико, бо за гріхи приношу це».

«Господи, помилуй» – 12 разів.

Поклонися тричі: «Молитвами Пречистої Твоєї Матері
Владичиці нашої Богородиці помилуй і спаси мене».

45

ÏÎÂ×ÀÍÍß

Ó Íåä³ëþ êâ³òíó
ïðî ñêàçàííÿ ºâàíãåëüñüêå

ñâÿòîãî Êèðèëà

Великі й давні скарби, дивне та радісне одкровення, доб-
рі й сильні багатства, щедрі дари для ближніх, славні та
вельми шановані дому вправні будівничі, вдосталь і пов-
но царської трапези, багато залишків, якими убогі буває
годуються, їжею, що не гине, а стає на життя вічне. Сло-
ва-бо євангельські – їжа для душ наших, про що Христос
через багато образів говорив задля людського спасення.
Його ж славний і чесний дім – Церква, має досвідчених
будівничих: патріярхів і єпископів, єреїв же та ігуменів,
і всіх церковних учителів, які вірою і чистотою стали Бого-
ві ближніми та через благодать Святого Духа приймають
різні дари учення і зцілення в міру дару Христового. Тому
ж і ми, убогі, з тієї ж трапези залишків крихти взявши, на-
сичуємося: кожен-бо раб свого господаря хвалить110.

Радість же нам, браття, днесь і веселість усьому світові,
бо прийшов празник, про який пророчі писання пророку-
вали, бо твориться у ньому Христове знамення.

110 Мал. 1, 6.
78

Днесь Христос із Витанії у Єрусалим входить, сівши
на осля, щоб пророцтво Захарії сповнилося, яке про нього
каже: «Радій, донько Сіону! Ось бо цар твій іде покірний,
сівши на молодого жеребця»111. Це пророцтво розуміючи,
веселімося. Душі-бо святих доньками вишнього Єрусали-
ма називаються; жеребець – люди з поган, що повірили
у нього; їх же, пославши апостолів, звільнив від зваби дия-
вола. Днесь люди назустріч Ісусові вийшли, гілки в руках
тримаючи і ними його вшановуючи, коли Лазаря із гробу
покликав і з мертвих його воскресив112. Предобрим є свід-
чення народу, йому ж і язичники повірили, пізнали Його
як Сина Божого; серед юдеїв він чуда творив, а язичникам
спасення і благодать дарував. Ті ж його не пізнали, а язич-
ники його прийняли. Ізраїль відрікся того, хто покликав
його до вічного життя, а язичників, що увірували, у Небес-
не Царство введе. Тим – падіння, спокуса, а чужим – віра,
воскресення.

Днесь апостоли на жереб’я ризи свої поклали, і Христос
поверх них сидить. О преславної тайни явління! Христи-
янські-бо чесноти – це апостольські ризи, вони своїм учен-
ням благовірних людей престолом Богові і вмістилищем
Святого Духа зробили. «Вселюся-бо, – каже, – в них і поход-
жу, і буду для них Богом, і вони будуть моїм народом»113.

Днесь люди стелять на шляху ризи свої, інші, з дерев
зрізаючи, гілля стелять. Добрим і праведним шляхом для
світодержців і всіх вельмож Христос став, його ж милости-
нею і незлостивістю вистеливши, легко входять у Царство

111 Зах. 9, 9; Йо. 12, 15.
112 Йо. 11, 1-44.
113 2 Кр. 6, 16; Євр. 8, 10; Лев. 26,12.

79

Небесне. Ті, що ламають з дерева гілки, прості люди та
грішники, які скрушеним серцем і розчуленням душі, пос-
том же і молитвами свій путь вирівнюють, до Бога прихо-
дять. «Я-бо, – каже, – дорога, істина і життя»114. Днесь ті, що
спереду йдуть і ззаду, вигукують, кажучи: «Осанна, сину
Давидів, благословен, хто йде в ім’я Господнє!»115. Ті, що
йдуть спереду – пророки й апостоли, одні раніше пророку-
вали про Христове пришестя, а інші проповідували усьо-
му світові Бога, що прийшов, і в Його ім’я хрестили люд.
А ті, що за ними, – святителі та мученики, одні з єретика-
ми сильно за Христа боролися і їх як ворогів від Церкви
відкинули, інші ж до крови за ім’я Христове постраждали
і, всім знехтувавши, йшли услід за Ним, щоб причасника-
ми стати страстей Його. Всі ж «осанна» кричали, кажучи:
«Ти – Син Божий, що воплотився на землі, щоб Адама,
який через переступ впав, підняти». Задля благословення
і ми поспішімо добрі діла творити в ім’я Господнє.

Днесь увесь Єрусалим зрушився через вхід Господній:
старі швидко крокували, щоб Ісусові яко Богові поклони-
тися; немовлята, мов крилаті, навколо Ісуса літали, вигу-
кували: «Осанна, сину Давидів, благословен, хто йде в ім’я
Господнє! Бог Господь і явився нам!»116. О тайно одкровен-
ня і пророчих писань сповнення! Старцями-бо язичників
називає: перед Авраамом і Ізраїлем язичники, тоді звабле-
ні від Бога відхилилися, нині ж Синові Божому вірою по-
клоняються. Образ же отроків всечесний, що дівство люб-
лять, отцівським чином назвав, бо безперестанно слав-
лять Христа і чуда Божою благодаттю чинять. Немовлята

114 Йо. 14, 6.
115 Йо. 12, 13.
116 Мт. 21, 9.

80

ж – усіх християн прообраз, які нічого не запитують про
Христа, але у Ньому живуть і в Ньому помирають, і Йому
обітниці та молитви воздають.

Днесь Анна і Каяфа несамовитіють, усім-бо радість
і веселість, їм же скорбота та збентеження. Годиться єрей-
ському чинові розважному бути і пророків питати, чи
це Христос, про якого ж заповідав Яків синам своїм, ка-
жучи: «З племені твого, Юдо, вийде владика неба і землі,
і Він – уповання народам той, що прив’яже до лози жереб’я
своє»117. Не згадали Давида, який про нього пророкував,
кажучи: «З уст немовлят грудних сповнив хвалу»118. Не ро-
зуміли, читаючи Софронію, який написав так: «Весели-
ся, Єрусалиме, і вирівняй шлях Богові твоєму, бо прийде
в Церкву свою, творячи чуда й даючи знамення»119. Але на-
радилися на благодателя, щоб не лише Ісуса, але й Лазаря
стратити120. І не хотіли з людьми казати так: «Великий Ти,
Господи! Голос Твій потряс підземелля адові й визволив
звідти душу померлого, і вийшов Лазар знову в буття спа-
сенний!».

Днесь творіння веселиться, звільнене від рабства во-
рожого, і ворота аду та замки потряслися, і бісівські сили
вжахнулися.

Днесь гори й горби виточують насолоду, долини й поля
плоди Богові приносять, горішні співають, і предолішні
ридають, ангели дивуються, бачачи на землі того, хто не-
видимий на небесах, і що на жереб’яті сидить той, хто на

117 Бут. 49, 10-11.
118 Пс. 8, 3.
119 Соф. 3, 14.
120 Йо. 12, 10.

81

престолі херувимському в оточенні небесних сил, недос-
тупний для людей. Нині немовлята радісно возхваляють
того, кого ж серафими у вишніх зі страхом славлять. Нині
йде дорогою в Єрусалим той, хто виміряв п’ятірнею небо
й долонею землю, у церкву входить той, кого не вміщають
небеса.

Днесь старійшина жерців гнівається на того, хто тво-
рить великі чуда, книжники та фарисеї наслідують дітей,
які з гілками назустріч Христові ідуть і вигукують: «Осан-
на, сину Давидів!». Дивні речі! Як забули пророків, які пи-
сали про Христа задля нашого спасення і народів! «Вже-
бо, – каже, – нема мого хотіння у синах Ізраїлевих; явним
став для тих, що не шукали мене й говорю не моїм людям:
Ви люди мої»121.

Тому, браття, годиться нам, як Божим людям, прослави-
ти Христа, що нас полюбив. Прийдіть, поклонімося Йому
і припадімо, як блудниця122, мисленно Його пречисті ноги
цілуючи, покиньмо, як вона, погані справи, вилиймо, як
же миро, на голову Його віру та любов нашу. Вийдім з лю-
бов’ю, як люди, назустріч Йому і зломімо затримування
гніву, наче гілки, постелімо Йому, як ризи, добрі справи,
воскликнімо молитвами й незлостивістю, як немовлята,
ідімо попереду милостями до убогих, ідімо за Ним зі сми-
ренням, постом і чуванням, і не згубімо труду сорокаден-
ного посту, коли ми подвизалися, очищуючись від усілякої
скверни, щоб у наш Єрусалим увійшов наш Христос – на-
шого-бо тіла постава Єрусалимом називається, як же Ісая
говорить: «Руками своїми написав мури твої я, Єрусали-

121 Ос. 2, 25.
122 Лк. 7, 37-50; Йо. 12, 3-8.

82

ме, і оселюся посеред тебе»123. Приготуймо, як і світлицю,
смиренням душі наші, нехай через причастя увійде в нас
Син Божий і Пасху з учнями своїми вчинить. Ходімо з тим,
хто йде на добровільне страждання, візьмімо хрест свій
через терпіння всіх образ, розіпнімося боротьбою з гріхом,
умертвімо бажання тілесні, воскликнімо: «Осанна во виш-
ніх! Благословен Ти, що прийшов на муку добровільну,
нею ж потоптав ад і смерть переміг».

Досі ж слово скоротивши, піснями, як квітами, святу
Церкву увінчаймо і празник прикрасімо, Богові славо-
слов’я пошлімо та Христа Спаса нашого возвеличмо, бла-
годаттю Святого Духа осяяні. Радісно святкуючи в мирі,
нехай дійдемо до триденного воскресення Господа нашого
Ісуса Христа, Йому ж належить всіляка слава, честь, дер-
жава та поклоніння з Отцем, і Пресвятим, і благим, і жи-
вотворним Духом завжди, і нині, і повсякчас, і навіки.

Ñëîâî Êèðèëà, íåäîñòîéíîãî ìîíàõà,
íà ñâÿòó Ïàñõó

ó ñâ³òëèé äåíü Âîñêðåñåííÿ Õðèñòîâîãî
ç³ ñêàçàíü ïðîðîê³â

Подвійна радість усім християнам і веселість світу неви-
мовна через празник, що нині настав, – за скорботу мину-
лого таїнства. Коли-бо відходить муж у далеку дорогу, жін-
ка сумна дітям усього боронить, а коли муж несподівано
повертається, жінка веселість невимовну приймає, і діти
радістю ликують, понад єство збагачені.

123 Іс. 49, 16.

83

Яка ж була скорбота минулого таїнства? Перед учо-
рашнім днем Господа нашого Ісуса Христа як чоловіка
розпинали, і як Бог він сонце затьмарив і місяць на кров
перемінив124, і пітьма була по цілій землі125. Як чоловік
помер, випустив дух, але як Бог землею потряс, і каміння
розпалося126; як чоловік ребра мав проколені127, але як Бог
завісу першого закону навпіл роздер128; як агнець кров із
водою виточив, за кров агнців, яких раніше заколювали
на жертву й собою жертву за спасення всього світу Богові
Отцеві приніс. Як чоловік у гробі був покладений, і як Бог
вівтар язичницької церкви освятив; як царя Його сторожа
стерегла та запечатала, коли у гробі лежав129, але як Бог
через ангельських воїнів бісівським силам у твердині аду
погрожував, кажучи: «Відчиніть ворота, князі ваші, нехай
увійде Цар слави!»130. Але ворота адові зруйнувалися сло-
вом Його, і замки зломилися до основи. Зійшов сам Гос-
подь в ад і потоптав бісівське царство хрестом, і смерть
умертвив. І ті, що сиділи в пітьмі, побачили світло131,
зв’язані ж убогістю і залізом звільнилися, і скарби його
всі забрав132, і вийшов нині в силі Божій і у славі святих
ангелів, і поневолені душі людські звільнені ведуть в рай,
прославляючись у Христі. Але Церква на пророків нарікає,

124 Ді. 2, 20.
125 Мт. 27, 45.
126 Мт. 27, 51.
127 Йо. 19, 34.
128 Мт. 27, 51.
129 Мт. 27, 66.
130 Пс. 24, 7.
131 Мт. 4, 16.
132 Іс. 45, 3.

84

що не вже встав Христос із гробу133: ті-бо пророки – діти
церковні. Воскрес несподівано, коли були цілі печаті
у гробі, і Церква невимовну веселість прийняла, пророки
ж радістю ликують, кажучи: «Наша Пасха, за нас приніс
себе у жертву Христос»134. Де твоя, смерте, перемога, де
твоє, аде, жало!135 Встав-бо наче зі сну Господь і воскрес,
спасаючи нас. Христос воскрес із мертвих і тим, що в гро-
бах, життя дарував, і святих душі понад єство збагатив,
з аду на небеса оселивши. Через те подвійну й потрійну
назву приймає нинішній празник. Пасхою-бо називається
через агнців, яких Мойсей заколював, їхньою же кров’ю
пороги, одвірки мастили всі ізраїльтяни136, рятуючись від
смерти, від ангела, що убивав єгиптян. То ж був прообраз
нинішньої Пасхи: заколює нині священик Агнця Божого
Ісуса за спасення всього світу. І всеродного137 Адама з аду
вивів. Не зійшов-бо лише заради праведних138, але і за весь
світ, що впав у переступ, прийнявши гріхи всіх, прибив
себе на хресті. Ми ж з вірою божественної Пасхи причасті-
мося, помастімо уста Божою кров’ю, це-бо двері дому душі,
щоб не приступили біси, які хочуть нас убити гріхом.

Ізраїльтяни-бо його закололи, а язичники з нього бен-
кет собі приготували. І ось кличе пророк усіх вірних до
Божої трапези, кажучи: «Тіло Христове прийміть, джере-
ла безсмертного споживіть»139. Цим-бо Тілом голова адова
розтоптана була, і жало його притупилося; цим тілом дер-

133 Мт. 23, 29-31.
134 1 Кр. 5, 7.
135 1 Кр. 15, 55.
136 Вих. 12, 7.
137 Всеродний – той, що дає всім початок, перший.
138 Мт. 9, 13.
139 Причасний на Літургії Йоана Златоустого.

85

жава його і влада страчені були, ним черево просаджено
було, бо не через пащу його вийшов Христос, але, саме
черево роздерши адове, вивів душі людські. Коли-бо це
тіло у гробі було покладене, тоді мідні ворота зломилися
і замки залізні розбилися140, ворітники затремтіли, і тем-
ниця та розпалася, і мертві воскресли. Це тіло смерть
умертвило і творіння все зітліле оновило. Його вірою
куштуючи, християни освячуються і вічне життя на небі
приймуть. Скуштуймо, браття, живої їжі і одні одних при-
вітаймо, прощаючи від серця прогрішення.

Друге ж, воскресення Христове, Великим днем на-
зивається. Справді ж великий день той не тому, що має
більше годин, а через великі чуда, які Спас наш Христос
сотворив.

Днесь ангели з людьми ликують, і люди Богом освячу-
ються, Святого приймаючи Духа. Говорить-бо Лука єванге-
лист141: І коли минула субота, дуже рано прийшли жінки
подивитися на гріб, несучи пахощі, щоб тіло помастити
Ісусове, і побачили камінь відвалений і гріб порожній.
І не розуміли, що таке. І явилися їм два ангели в білих
ризах і мовили їм: «Чому шукаєте живого між мертвими?
Нема тут, бо воскрес. Згадайте слова його, що сказав вам,
що третього дня воскресну. І нині ідіть до учнів його і ска-
жіть: Христос воскрес! Про вас-бо раніше написав пророк:
Прийдіть, побачивши, жінки-благовісниці і скажіть Сіо-
нові: «Прийми від нас радість благовістування»142! Ідіть

140 Пс. 107, 16; Іс. 45, 2.
141 Розповідь опирається на три Євангелія: Лк. 24, 1-12, Мт. 28,
1-7, Мр. 16, 1-8.
142 Іс. 40, 9; Стихири Пасхи.

86

до апостолів і скажіть: «Вже не ховайтеся, ось-бо збулося
слово, яке до вас мовив Ісус: «Невдовзі мене не бачити-
ме, і знову невдовзі побачите мене і зрадієте»143. Згадайте
пророка, який про Христа і про вас писав: «Вражу пастиря
і розбіжаться вівці. Але невдовзі простягну руку і зберу їх,
і зроблю їх малими пастирями»144. Ідіть і скажіть учням:
«Розумійте про час того, що мовив Осія145: «Беззаконники
поб’ють Спаса, і через два дні він зцілить світ і на третій
день воскресне, і живими будемо перед ним». І знову Со-
фонія: «Потерпіть мене, каже Господь, у день воскресення
мого будьте свідками моїми, бо милість моя вже на на-
родах»146. Ідіть і скажіть апостолам: «Ось день, про який
казав Давид: «Ти, Господи, воскреснувши, помилуєш Сіон,
бо настане час»147. Не про цей Сіон, який топчуть воїни, го-
ворю, але про Церкву народу, яку своєю викупив кров’ю,
її ж ніхто не здолає. Не думайте, що, як Ева, звабитеся,
вона-бо від змія раду прийняла, ви ж від ангелів слово
чуєте, вам-бо про радість говорять, ви ж спасення світу
проповідуйте».

Тоді повернулися жінки від гробу і сповістили це все
одинадцятьом. І не повірили ті їм, не прийняли-бо ще Свя-
того Духа, тому лякалися та втікали через брак віри. Про-
те Петро та Йоан, вставши, поспішили до гробу. Йоан же
швидше від Петра прибіг, але не увійшов до гробу, доки
Петро не прибіг і не увійшов першим у гріб, і побачив, що

143 Йо. 16, 16.
144 Пор. Мт. 26, 31; Зах. 13, 7.
145 Ос. 6, 1-2.
146 Соф. 3, 8.
147 Пс. 102, 14.

87

лише ризи лежать148. Це не через страх не увійшов, при-
бігши першим, а тому, що були вони прообразами Старого
і Нового Завітів. Йоан – образ Старого Завіту, а Петро – Но-
вого. Йде-бо спершу Старий Завіт, за написаним, очікую-
чи на Христа, а коли той прийшов, не увійшов у віру його.
Новий же закон за ним прийшов, але раніше у Христа
повірив, і бачить вже марну надію Старого Завіту, який
не може спасти тих, що його дотримуються. Пташа-бо від-
летіло, а безумці біля порожнього гнізда сидять. Христос
воскрес, а жерці та фарисеї сторожу наймають, обхитрува-
ти бажаючи Христове воскресення.

О горе, народе грішний! Як ти звабився! Читаючи про-
років про Христа, ви не зрозуміли. І для тих, хто чекав на
світло, була пітьма. О бідні душі їхні, бо врадили злу раду
про Бога живого!

Після того два учні ішли в село далі від Єрусалима
і розмовляли про це все, і сам Ісус наздогнав їх149. Як же-бо
пастух, лігши та задрімавши, коли встане, бачить, що роз-
брелася череда, і скоро всюди шукає, щоб зібрати своє ста-
до, так і Христос після воскресення ангелів і людей в одне
стадо збирає.

«Що, – каже, – перепитуєте один в одного і чому пону-
рі?»150. Вони ж відповіли, що про Ісуса Назарянина, Його
ж розіп’яли юдейські жерці, і про жінок Йому розповіли,
які кажуть, що чули від ангела, що живий. Не впізнали
Його, бо ще тілесний погляд мали, ще не подув на них

148 Йо. 20, 2-8.
149 Лк. 24, 13-27.
150 Лк. 24, 17.
88

Христос, кажучи: «Прийміть Духа Святого»151. Ані розуму
їм ще не відкрив, щоб зрозуміли те, що про нього написа-
но. Тому назвав їх безумними серцем152.

Почав їм розповідати зі всіх книг, що були про нього,
про страсті і про воскресення. «Чи не про це, – каже, – пи-
сав Мойсей: Побачите життя ваше, що висітиме просто
перед очима вашими?»153 Давид же – про розп’яття Його:
«Прибили руки мої і ноги мої»154. І про жовч: «Дали мені
їсти жовч, і спрагу мою вгамували оцтом»155. І про гріб
Його: «Поклали мене у ямі під сподом, у темниці і в тіні
смертній»156. Те саме і про воскресення Його: «Нехай
воскресне бо і нехай розійдуться вороги його»157. І знову:
«Воскресни, Боже, судити землі!»158. Ісая ж про учнів Його:
«І вставши, – каже, – зберу братів моїх, і побачать славу
мою. І вони сповістять ім’я моє у землях, і стануть моїми
багато людей із поган»159.

І поки він це говорив, наблизилися до села, у яке йшли.
І просили Його залишитися з ними160. Коли вони були за
столом, взяв хліб і благословив, і дав їм. І відкрилися їхні
очі, і побачили вони рани від цвяхів на руках Його, і пі-
знали Його, що це Христос. І став невидимим їм. Вони ж
повернулися до Єрусалима й розповіли все це апостолам,

151 Йо, 20, 22.
152 Лк. 24, 25.
153 Лк. 24, 27; Втор. 28, 66.
154 Пс. 22, 17.
155 Пс. 69, 22.
156 Пс. 88, 6.
157 Пс. 68, 2.
158 Пс. 82, 8.
159 Іс. 66, 18-19.
160 Лк. 24, 28-35.

89

що «справді воскрес Христос і явився нам, і пізнали Його
по ранах від цвяхів»161.

Ми ж, браття, воскресення Христове бачачи, поклоні-
мося, кажучи: Ти – Бог наш, іншого, окрім Тебе, не знає-
мо. Чоловіче видимий, Боже за сутністю, вся земля нехай
поклониться і співає Тобі. Помилуй нас, що в Тебе віри-
мо! Тобі молимося і просимо: очисти гріхи наші, відпусти
борги душам нашим, що славимо Тебе. За нас Ти витерпів
розп’яття і смерть, Тобі нині покірно служимо. Вчора з роз-
бійником ми Тебе розпинали, а днесь із Тобою воскресли.
Вчора з Лонгвином162 гукали «Воістину Ти – Син Божий»163,
нині з ангелами говоримо: «Воістину воскрес Христос!»164.
Вчора з Никодимом165 із хреста Тебе зняли, днесь із Маг-
далиною166 воскреслого Тебе бачимо. Вчора з Йосифом
у гробі Тебе поклали, нині, як Марія, радісні слова чуємо:
«До братів моїх і до Петра ідіть і скажіть їм, нехай ідуть
в Галилею, і тут мене побачать».

І ось нині, як до Галилеї, у святу церкву зібравшись і ве-
селячись, говоримо: «Це день, який створив Господь, воз-
радуймося і возвеселімося, бо Твоє царство, і Твоя, Христе,
держава з Отцем, і Святим Духом, і нині, і повсякчас.

161 Йо. 20, 24.
162 Сотник Лонгвин, відомий з апокрифічних текстів, який
помастив кров’ю розіп’ятого Христа хворі очі й видужав, визнав
Христа Богом, згодом і сам зазнав мученицької смерти.
163 Мт. 27, 54.
164 Лк. 24, 34.
165 Никодим поруч із Йосифом Ариматейським згаданий ли-
ше у Євангелії від Йоана (Йо. 19, 38-42), у всіх інших канонічних
Євангеліях Йосиф був сам (Мт. 27, 57; Мр. 15, 43-46; Лк. 23, 50-53;
Йо. 19,). Никодим також фігурує в апокрифічних переказах.
166 Мр. 16,9; Йо. 20, 11-18.

90

Çì³ñò

Çîëîòîóñòèé ïîë³ùóê.....................................................5

Ìîëèòâè ........................................................................22
Молитва в неділю після утрені за каноном

преподобного отця нашого Кирила Турівського .................22
Молитва в неділю по часах святого Кирила...............................25
Молитва в неділю після вечірні святого Кирила

священномонаха .........................................................................27
У понеділок після утрені преподобного Кирила........................29
Молитва в понеділок по часах преподобного Кирила..............32
У понеділок ввечері молитва преподобного Кирила............... 34
У вівторок по утрені преподобного Кирила молитва...............35
У вівторок по часах молитва святого Кирила ............................39
У вівторок молитва по вечірні святого Кирила

преподобного священномонаха ...............................................41
У середу по утрені преподобного Кирила молитва.................. 42
Молитва в середу по часах святого Кирила

священномонаха ........................................................................ 46
У середу по вечірні святого Кирила молитва.............................47
Молитва у четвер по утрені преподобного Кирила ..................49
У четвер по часах молитва святого Кирила................................55
У четвер по вечірні молитва преподобного Кирила .................56
У п’ятницю після утрені молитва преподобного Кирила

священномонаха .........................................................................58
У п’ятницю по часах молитва преподобного Кирила

священномонаха .........................................................................66
У п’ятницю молитва після вечірні преподобного

Кирила священномонаха ......................................................... 68
У суботу по утрені молитва преподобного

Кирила священномонаха ..........................................................70
У суботу по часах молитва преподобного Кирила ....................74
У суботу по вечірні молитва преподобного

Кирила Турівського....................................................................76

Ïîâ÷àííÿ ...................................................................... 78
У Неділю квітну про сказання євангельське

святого Кирила ............................................................................78
Слово Кирила, недостойного монаха, на святу Пасху у світлий

день Воскресення Христового зі сказань пророків .............83
Слово Кирила, недостойного монаха, по Пасці. Похвала

Воскресенню і про Артос, і про випробовування
Томи ребер Господніх .................................................................91
Святого Кирила монаха Слово про зняття тіла
Христового з хреста і про мироносиць з Євангелія,
і похвала Йосифові в неділю третю по Пасці ......................100
Того ж грішного монаха Слово про розслабленого
з Буття і зі сказання євангельського
у Неділю четверту після Пасхи ..............................................112
Кирила монаха Слово про сліпця і про заздрість юдеїв,
зі сказання євангельського у Неділю шосту
після Пасхи .................................................................................119
Кирила, недостойного монаха, Слово на Вознесення Господнє
у четвер, 6-й тиждень по Пасці, із вказівок пророків і про
воскресення всеродного Адама з аду .....................................127
Кирила грішного монаха Слово на Собор святих отців
318 зі святих книг згадки про Христа, Сина Божого,
і похвала отцям святого Нікейського собору,
у неділю перед П’ятдесятницею.............................................134
Кирила монаха притча про людську душу, і про тіло,
і про переступ Божих заповідей, і про воскресення
тіла людського, і про прийдешній суд, і про муку ............143
Повість Кирила, многогрішного монаха, до Василія,
ігумена Печерського, про білоризця чоловіка,
і про монашество, і про душі, і про покаяння.....................159
Кирила, єпископа Турівського, Сказання про
чорноризький чин зі Старого Завіту й Нового
того образ носячи, а цього діла сповнюючи ............................ 172

ϳñëÿìîâà ................................................................... 185