Shchyri rozpovidi prochanyna

НОВІ ЧАСИ XV—XIX СТ.

ÙÈв ÐÎÇÏβIJ
ÏÐÎ×ÀÍÈÍÀ
ÑÂΪÌÓ
ÄÓÕÎÂÍÎÌÓ
ÎÒÖŲ

6

ÄÆÅÐÅËÀ ÕÐÈÑÒÈßÍÑÜÊÎÃÎ ÑÕÎÄÓ

ЛЬВІВ

Видавниц2тв0о “2Св1ічадо”

8 Я — НА ЗЕМЛІ ЧУЖИНЕЦЬ…
(Пс. 119:19)

ПЕРША РОЗПОВІДЬ ПРОЧАНИНА, ПЕРША РОЗПОВІДЬ
ЯКИЙ ШУКАВ МОЛИТВИ

Розповiдь Прочанина про те,
як вiн здобув дар внутрiшньої,
безперервної молитви серця

9

Милiстю Божою я — людина i християнин, дiлами ж — великий
грiшник, за покликанням — мандрiвник без притулку, найнижчого
стану, який подорожує з мiсця на мiсце. Майно моє таке: за плечи-
ма — торбинка сухарiв, а за пазухою — Бiблiя. Ось i все.

Одного разу, а була це двадцять четверта недiля пiсля празника
Пресвятої Тройцi, я прийшов до церкви на Службу Божу помоли-
тися. Якраз читали Апостола, з послання до Солунян, начало 273, в
якому сказано: Молiться безупинно (1 Сол. 5:17). Цей вислiв особ-
ливо засiв у моєму умi, i я почав думати: «Як же це можна молитись
без перерви, коли кожнiй людинi необхiдно турбуватись багатьма
iншими речами для пiдтримки власного життя?».

Я звернувся до Святого Письма, i там побачив власними очима те,
що почув, а саме: треба молитись без перерви (1 Сол. 5:17), завжди в дусi
(Еф. 6:18); на всякому мiсцi, зводивши до неба чистi руки… (1 Тим. 2:8).

Думав, думав, — не знав, як це розумiти. Запитав дячка:
— Що означає: молитись без перерви i як це робити?
Вiн вiдповiв:
— Як сказано, так i молись.
Я знову запитав:
— А як же то — без перерви?
— От причепився, — дячок роздратувався i пiшов.
Я звернувся до священика:
— Як молитись без перерви?
Священик вiдповiв:
— Частiше ходити до церкви, бути уважним до слова i спiву, пра-
вити молебнi, ставити свiчки, бити бiльше доземних поклонiв…

— А де ж про це сказано в Бiблiї? — запитав я.
— Де тобi, неуку, до Бiблiї? Вам i читати її не дозволено; нам
тiльки можна її читати.

Сказавши це, вiн вiдiйшов. Що менi робити, — подумав я, — де
розшукати когось, хто би мiг пояснити менi, як молитися безупин-
но? Вирiшив ходити по церквах, де проповiдують славнi проповiд-
ники, може, там вдасться почути добре пояснення.

Прийшов я в Недiлю митаря i фарисея до катедрального собору.
10 Сам архiєрей мав проповiдь на текст: Фарисей, ставши, молився так

у собi (Лк. 18:11). Ця проповiдь мiстила мiркування про те, що пот-
рiбне для iстинної молитви, i що молитва без належного приготу-
вання буде недостойною. Вiн говорив так:

— Якщо бажаєш, щоб твоя молитва була правдивою, приносила
плiд на спасiння i не була вiдкинутою, а вислуханою Богом, — здобудь
насамперед тверду вiру, очисти ум вiд усiх помислiв лукавих, вiдклади
усяку турботу життєву, вчини своє серце храмом Духа Святого, проже-
ни з нього всяке сластолюбство й обнови його чистотою та щирiстю,
усмири тiло постом i стриманiстю та умертви земнi члени; з усiма при-
мирися, зберiгай у серцi мир i святiсть й так, утвердившись всiма под-
вигами, приноси твiй дар на Вiвтар, вознеси чисту молитву на Божий
жертовник, — i твоя молитва буде вислухана i тебе спасе. Інакше, якщо
ти належно не пiдготуєшся чеснотами, яких тебе навчили, i не очис-
тишся наперед покаянним i стриманим життям, а насмiлишся роз-
сiяно i холодно приступити до молитви, то позбавиш її «крил», не даси
їй сили дiяти; така твоя молитва не тiльки буде безуспiшною, але й
зневажливою для Бога, а для тебе згубною, i зарахується тобi за грiх,
як сказано в Псалмах: Його молитва хай йому за грiх буде (Пс. 109:7).

Почувши це, я налякався: що менi робити? Готовим до молитви
я ще не почувався, навiть у майбутньому не мав надiї, що колись
достойно приготуюся до неї. Тож зневiрений вийшов я iз церкви.

Прийшовши на квартиру, я почав читати Бiблiю, шукаючи в нiй
те, що почув вiд єпископа: «Здобудь насамперед тверду вiру…». Як
же я її здобуду, коли вiра походить не вiд нас, але є Божим даром
(Еф. 2:8); щоб отримати дар, треба його просити, треба про нього
молитися. Просiть, i дасться вам (Мт. 7:7), а єпископ сказав: «Здобудь

насамперед вiру i потiм вже молися». Це зовсiм навпаки! Та ще й ПЕРША РОЗПОВІДЬ
додав, що вiра повинна бути непохитною. Але ж самi Апостоли її не
мали, бо просили Господа: Додай нам вiри (Лк. 17:5). Єпископ ще
говорив:

«Щоб iстинно молитись, — очисти ум вiд помислiв лукавих, вiд-
кинь життєвi турботи». А в Бiблiї сказано: Бо помисли людського серця
злi вже з молодощiв, i що Бог дав людям це невдячне заняття, щоб вони
клопоталися (Бут. 8:21, Проп. 1:13). І тому насамперед треба моли-
тися, щоб очистити наш нестримний ум вiд помислiв лукавих; а
якщо хтось своїми силами намагається очистити ум вiд помислiв 11
лукавих i очiкує його очищення, тодi повiки не почне молитися. Тож
i це єпископ неправильно сказав.

Далi архiєрей говорив: «Для iстинної молитви обнови серце
чистотою i ревнiстю». Але чи ми самi можемо змiнити наше серце,
коли в Бiблiї сказано: Я дам їм одне серце й вкладу в них новий дух (Єз.
11:19). Та й пророк Давид спочатку не очистив серце, а молився,
благав про його очищення: Серце чисте створи менi, о Боже (Пс.
50:12). Потiм єпископ сказав: «Стриманiстю вмертви земнi члени».
Але i цього робити неможливо без молитви, а приклад цьому —
апостол Павло, який спочатку молився три рази про вiдвернення i
перемогу над спокусами, кажучи: Я сам служу умом законовi Божому,
а тiлом — законовi грiха (Рим. 7:25). Чи може бути образливою для
Бога молитва без належного приготування?

Зi всiх молитов у Бiблiї видно, що вони приносились для очи-
щення вiд грiхiв, а не попереднє очищення вiд грiхiв передувало
молитвi… Про це свiдчить молитва Манассiї 5.

Звiривши все, що сказав єпископ, зi Святим Письмом, я поба-
чив, що проповiдь зовсiм не мала iстинного об рунтування i досвiду
та що все в нiй — догори ногами, навпаки… Читання Бiблiї мене
заспокоїло, i я перестав думати про почуте, хоча дуже шкодував, що

5 Молитва Манассiї — це старозавiтний апокриф. Йдеться про поетичну
композицiю 15 вiршiв, в яких Манассiя, цар Юдеї вiд 687 до 642 року до Хр.,
виявив своє глибоке каяття за грiх iдолопоклонства. Ця молитва написана
незадовго до народження Христа, її додано до Бiблiї i використовують навiть у
Лiтургiї через її невимовну красу.

не довiдався про те, що означає безупинно молитися i як це робити.
Ця думка сильно закорiнилась у менi й почала мене турбувати.

Настала Хрестопоклонна недiля. Я пiшов на Службу Божу до
церкви Духовної Академiї6. Там вчений проповiдник навчав про
молитву Ісуса Христа на Хрестi, що є взiрцем для наших молитов, й
основувався на текстi: Молiться завжди в дусi (Еф. 6:18).

Почувши це, я зрадiв i подумав, що тепер вiн напевно розтлу-
мачить й те, що означає безперервно молитися та як це робити
12 практично.

Проповiдник все кричав, кричав, доказуючи, що необхiдно мо-
литися духом. «Молитва не повинна полягати в доборi слiв, — гово-
рив вiн, — анi в зовнiшнiй поставi, нi в бiганнi на спiльнi богослу-
жiння заради марнославства, нi в багатьох молитвах чи в тривалих
спiвах, але в силi, увазi, палкiй ревностi, смиренному вознесiннi ума
й серця до Бога». Одне слово, молитва повинна приноситись пере-
важно духом; дух людський з ревним поривом i палким бажанням
повинен пiдносити свою молитву. Лише така iстинна молитва за
одну мить пройде крiзь небеса, щирим, сповненим тепла, вiри i
любови подихом торкнеться Престолу Божого, буде вислухана й
принесе бажаний плiд. Істинна молитва духом у всьому повинна
бути протилежна зовнiшнiм марнославним молитвам, як у фари-
сеїв, що тривали довго, без сердечного тепла, стосовно чого й Ісус
Христос застерiгав учнiв Своїх, кажучи: А коли молитесь, не говорiть
зайвого (Мт. 6:7).

Вислухавши проповiдника, я все ж таки не зрозумiв: як моли-
тися безперервно? Повернувшись до свого помешкання, я з горя
знову взявся за Бiблiю… Читав, читав та й почав роздумувати: як же
так? Проповiдник пояснював текст: Молiться в кожному часi в дусi
всякою молитвою i благанням (Еф. 6:18), але зовсiм не розтлумачив,
яким чином молитися в кожному часi, тобто завжди, але ще й засу-

6 Духовна Академiя. Йдеться, мабуть, про Казанську Академiю або, згiдно з
iншими джерелами, про славну Київську Богословську Академiю, яку 1632 року
заснував митрополит Петро Могила i яка була пiд сильним впливом католицької
навчальної системи тiєї епохи. Ця iнституцiя, перша свого роду на слов’янському
православному Сходi, мала вирiшальне значення для розвитку богословських
студiй в Українi та Росiї.

джував тривалi молитви i радив вдаватися до молитви хоч би й ПЕРША РОЗПОВІДЬ
короткої, але палкої. У цьому вiн суперечив сам собi, та й в Бiблiї
говориться, що потрiбно завжди, постiйно молитися, а не коротким
подихом проходити крiзь небеса! Пророки навчають про це так: У всiх
твоїх путях думай про Бога, i Вiн твої стежки вирiвняє (Прип. 3:6);
нехай усi, що навколо Нього, несуть дари Всевишньому (Пс. 76:12);
завжди пам’ятай про свого Господа (Неє. 4:14); а не тiльки пiд час
короткого палкого пориву. Та й дух i серце самому запалити не мож-
на. І цього насамперед просив пророк Давид молитвою: Випробуй,
немов вогнем, мiй ум й моє серце (Пс. 26:2). Проповiдник на потвер- 13
дження своєї думки про перевагу короткої ревної молитви навiв
слова Ісуса Христа: А коли молитесь, не говорiть зайвого (Мт. 6:7),
хоча слова цi зовсiм не були сказанi для засудження тривалої мо-
литви, а для того, щоби не вводити в молитву багатьох надмiрних
прошень про життєвi потреби, як це роблять погани. Молитву не
тiльки тривалу, але й постiйну заповiдав наш Господь та пояснив у
притчi, що треба молитись завжди й не падати духом… (Лк. 18:1).
Звiривши все це iз Святим Письмом i не отримавши в почутих пропо-
вiдях вiдповiдi на запитання, що не давало менi спокою, я рушив далi…

Наближаюсь до одного мiста та запитую, чи є тут духовнi настав-
ники. У вiдповiдь чую, що є протопоп, поважний старий, побожний i
суворий. Коли вiн проповiдує, то всi люди виходять з церкви зi страхом
Божим i надхненням. Почувши це, я втiшився й нетерпеливо очiкував
наступного святкового дня, аби послухати такого мудрого вчителя.
Сподiвався, що вiн розв’яже мiй сумнiв стосовно безупинної молитви.

Наступної недiлi я пiшов на службу та став ближче до вiвтаря.
Ось i вийшов протопоп на проповiдь. На моє щастя, вiн почав зi
слiв: Просiть, i дасться вам; шукайте, i знайдете; стукайте, i вiдчи-
нять вам (Мт. 7:7). Почувши це, я вiд захоплення перехрестився i
почав уважно слухати. Пiсля багатьох доказiв про необхiднiсть мо-
литви вiн почав наводити методи i засоби, за допомогою яких
молитва може бути боговгодною i здiйснимою:

«Господь для належної молитви навiв такий приклад: Стукай-
те, i вiдчинять вам; стукають же не словами, а дiлами. Так i нам по-
трiбно стукати у дверi милосердя Божого, стукати не одними тiльки
словами, але й дiлами. Хоча б ти день i нiч молився, але не творив

дiл благочестя, дiл вiри, дiл любови до ближнього, дiл благодiйности
i дiл зречення усього грiховного, — це не принесе тобi нiякої ко-
ристi. Який тобi буде хосен вiд молитви, якщо ти до церкви ходиш
не так часто, як до шинку? А церква — це дiм молитви, дiм Божий,
де Сам Господь перебуває. Подумай, якщо ти маєш намiр особисто
просити про щось царя, то чи не повинен ти часто ходити в його
палац, аби отримати доступ до нього? Яка користь буде тобi вiд
молитви, якщо ти безчесно витрачаєш грошi на своє сластолюбство,
на розкошi й домашнє оздоблення, а, прийшовши до церкви на мо-
14 литву, не поставиш свiчки перед iконою, скупишся i жалкуєш дати
грошi на церковну будову чи на прожиття священнослужителiв i
вбогих братiв? А Писання говорить: Молитва й милостиня силу грiхiв
покриває! (1 Пт. 4:8). Без цих дiл благочестя, без християнських
чеснот i любови ти не зможеш достукатися в дверi милосердя
Божого, й молитва твоя буде тiльки даремним i пустим криком, що
ображає слух Божий…»

Пiсля проповiдi я замислився. Чому проповiдник твердив, що
не буде користi тому, хто день i нiч молиться, але не робить дiл
благочестя? Хiба це не дiло благочестя — день i нiч молитися? Якщо
б день i нiч проходили в молитвi, то не залишалось би часу на лихi
вчинки. Так i в Святому Письмi сказано: А Бог хiба не оборонить
Своїх вибраних, якi до Нього день i нiч голосять? (Лк. 18:7). «Молитва
не буде вислухана без зречення вiд грiхiв», — але що сприяє перемозi
над грiхом, як не часто творена, постiйна молитва? «Молитва не бу-
де вислухана без дiл вiри, без дiл благодiйности», — то як же почута
була молитва гордого фарисея й принесла плiд молитва потопаю-
чого маловiрного Петра? «Молитва не буде вислухана без частого
вiдвiдування церкви» — мабуть, проповiдник, — подумав я, — коли
говорив це, забув, що сказав святий пророк Давид: По всiх мiсцях
Його правлiння, благослови, душе моя, Господа! (Пс. 103:22) i що сказав
святий архiдиякон Стефан: Та не в рукотворених домах проживає
Всевишнiй (Дi. 7:48).

Аби переконатися, що все сказане не є правдою, я розгорнув
Бiблiю й прочитав у пророка Ісаї (55 глава) таку настанову: (Понад
усе) шукайте Господа, покiль Його можна знайти, (отже) взивайте до
Нього, покiль Вiн близько… (Тодi) нехай безбожник покине свою путь,

а беззаконник — свої думки! Нехай навернеться до Господа, i Вiн його ПЕРША РОЗПОВІДЬ
пожалує, до Бога нашого, бо Вiн на прощення пребагатий (Іс. 55:6-7). Тут
я побачив зовсiм протилежну поступовiсть. По-перше, треба вiднайти
Господа й призивати Його в молитвi. Потiм, коли Бог наблизиться до
душi, тодi вже треба намагатись, з Його допомогою, покинути грiховнi
дiла i навернутися до Господа, тобто виконувати Його заповiдi.

Усi прослуханi проповiдi не дали менi бажаного розумiння. То-
му, наслухавшись їх i все ж не знаючи, як молитись без перерви, я
вже не спiшив на публiчнi проповiдi, а вирiшив, з Божою допомо-
гою, шукати досвiдченого й обiзнаного спiвбесiдника, який би роз- 15
тлумачив менi, через мiй невiдступний потяг до цього пiзнання, в
чому полягає безперервна молитва.

Довго я мандрував по рiзних мiсцях: все читав Святе Письмо i
розпитував, чи немає десь поблизу якогось духовного наставника
або побожного досвiдченого провiдника? Раз менi сказали, що в
якомусь селi вже довгi роки живе один пан, який старанно нама-
гається спасти свою душу: у своєму домi має церковцю, нiде не
виїжджає, завжди молиться Боговi та постiйно читає духовнi книги.
Почувши це, я вже не йшов, а бiг до згаданого села; прийшов i вiд-
разу ввiйшов до помiщика7.

— Чого ти бажаєш? — запитав вiн мене.
— Я чув, що ви — побожна i розумна людина, тому прошу вас,
ради Бога, пояснiть менi, що означає сказане в Апостола: Молiться
безупинно, i яким чином можна безперервно молитися? Я бажав би
це зрозумiти, але сам нiяк не можу.

Пан помовчав, уважно глянув на мене та й каже:
— Постiйна внутрiшня молитва — це безнастанне стремлiння
людського духа до Бога. Якщо бажаєш досягнути успiху в цiй вдяч-
нiй вправi, мусиш частiше просити Господа, щоби Вiн навчив тебе
молитися безперервно.
— Не розумiю я цих ваших слiв, — сказав я, — прошу розтлу-
мачити менi.

7 Помiщик — член аристократичного класу, який на час писання Щирих розповiдей
Прочанина (1859) був власником не тiльки землi, але й селян. Згадаймо, що
визволення росiйських селян з рабства вiдбулося щойно 1861 р.

— Це для тебе зависоко, — вiдповiв пан, — ти цього не зрозумiєш,
тож молися так, як знаєш. Молитва сама по собi вiдкриє тобi таємницю,
яким чином може стати безперервною. Але на це прийде свiй час…

Сказавши це, вiн звелiв мене нагодувати, дав на дорогу й вiдпустив.

Я знову вирушив у путь. Думав, читав Бiблiю, роздумував про те,
що сказав менi пан, i все ж таки не мiг зрозумiти його слiв. А так
сильно бажав цього, що навiть ночами не спав. Пройшов зо двiстi
верст8 i ось входжу до головного мiста губернiї. Побачив там монас-
тир. Зупинившись у заїздi, я довiдався, що в монастирi живе ласка-
16 вий, побожний i гостинний настоятель. Пiшов до нього. Вiн радо
прийняв мене, посадив i почав пригощати.

— Отче святий! — сказав я, — не потрiбний менi почастунок.
Замiсть їжi дайте менi духовну настанову: як спасти свою душу?

— Живи чесно та молись Боговi, — ось i спасешся!
— Я чув, що треба без перерви молитись, а як це робити, — не
знаю. Що означає безнастанна молитва? Прошу вас, отче мiй,
пояснiть менi це, будь ласка.
— Не знаю, улюблений брате, як це тобi пояснити… Та нi, зачекай!
Маю книжечку, там це добре пояснено. — Вiн принiс Духовне навчання
внутрiшньої людини святителя Димитрiя9. — Ось, читай на цiй сторiнцi…

Я почав читати: «У Священному Писаннi часто повторювана дiя
звичайно називається безупинною, тобто часто чиненою, коли, на-
приклад, читаємо в перший намет увiходять завжди священики (Євр.
9:6), тобто часто, або щодня, в установленi на це години. Подiбно i
молитва, часто повторювана, вважається безперервною».

8 Верста — давня мiра довжини (1,067 км).
9 Св. Димитрiй з Ростова (1651–1709). У свiтi Даниїл Савич Туптало. Був сином
козацького сотника. Став монахом 1668 р. Петро Великий призначив його
єпископом Ростова поблизу Москви 1701 р. Енер iйно боровся проти занепаду
священства та вiрних i вiдновив порядок у своїй єпархiї. Написав багато проповiдей
та працював над Мiсяцесловом, лiтургiчним календарем з життєписами Святих, що
його не докiнчив Петро Могила. Видання Мiсяцеслова, яке почалось 1684 р., було
закiнчене в Києвi щойно 1705 р. У цьому творi, як i в однiй iз проповiдей, виступив
за Непорочне Зачаття Пречистої Дiви Марiї, через що його оскаржив московський
митрополит Йоаким. У 1752 р. тiло св. Димитрiя знайшли нетлiнним. Святим був
проголошений 1757 р. як перший канонiзований петербурзької та синодальної
доби. Його пам’ять вшановуємо 21 вересня.

— Чи розумiєш, що це означає — безупинно молитися? ПЕРША РОЗПОВІДЬ
— Не знаю, як це узгодити, аби було одне i те саме, що «часто»
i що «безупинно». Ось подивiться, далi цей же святитель пише:
«Слова Апостола: Молiться безупинно — стосуються молитви, яка
проказується умом: бо ум завжди може бути спрямованим до Бога i
безперервно Йому молитися».
— Пояснiть менi, яким чином ум завжди може бути спрямо-
ваним до Бога, не вiдволiкатися i молитись без перерви; мабуть, свя-
титель знав цей спосiб.
— Якщо Бог не дасть тобi цього дару, то буде дуже важко навчи- 17
тися, — сказав настоятель.

Я залишився у нього на нiч i вранцi, подякувавши за його ласкаве
прийняття, знову рушив у дорогу, сам не знаючи, куди. Я сумував, бо
не мiг зрозумiти жаданого. Щоб себе потiшити, я часто читав Святе
Письмо. Так я подорожував п’ять днiв головним шляхом. Нарештi, пiд
вечiр, я зустрiв одного старого чоловiка, на вигляд з духовних.

На моє запитання, хто вiн, старець10 вiдповiв, що вiн — схим-
ник11, i що Пустинь, у якiй вiн проживає зi своїми спiвбратами, ле-
жить за десять верст вiд головного шляху, i кликав мене зайти туди.

— У нас, — каже, — приймають подорожнiх, дають їм притулок
i годують разом з богомольцями в заїздi.

Менi щось не хотiлось заходити, i я вiдповiв на його запрошення
так:

10 Старець — у схiдному монашествi це монах, що пройшов довгий внутрiшнiй
духовний шлях, пiсля якого вiн стає духовним провiдником. У ХІХ ст. у Росiї
старцi мали великий вплив на Церкву i суспiльство, бо до них за духовним
проводом зверталися не тiльки простi люди, але й iнтелi енцiя.
11 У схiдному монашествi є три типи монахiв:
1) Рясофор-архарiй — це монах, який пiсля послушництва отримав рясу (простий
монаший одяг, зшитий збоку, як тунiка) i став учнем подвижницького життя.
2) Схимонах-ставрофор (хрестоносець) — монах, який через «Чин малого
ангельського образу» (малої схими) вiдрiкся свiту, зобов’язуючись жити в чистотi,
послусi та постiйному аскетичному життi в постi.
3) Великосхимник — це монах, який через «Чин великого ангельського образу»
(великої схими) отримав найвищий монаший ступiнь i перейшов до суворого
способу монашого життя: усамiтнення, споглядальної молитви, мовчання, посту.
«Малий образ» (схима) — це немов заручини, а «Великий образ» — як духовне
подружжя монашої душi з Богом.

— Мiй спокiй залежить не вiд притулку, а вiд духовного настав-
лення; за їжею не пропадаю, маю багато сухарiв у торбинцi.

— Якого наставлення ти шукаєш i чого не можеш збагнути?
Зайди лишень, милий брате, до нас, маємо досвiдчених старцiв, якi
можуть дати духовний корм i наставити на правдиву дорогу в свiтлi
Божого слова та розсудливости святих Отцiв.

— Бачите, отче, приблизно рiк тому, будучи на Службi Божiй,
почув я в Апостола таку заповiдь: Молiться безупинно! Я не мiг зро-
зумiти цих слiв i тому почав читати Святе Письмо. Там у багатьох
18 мiсцях звучить Божий наказ, що треба молитися без перерви, завж-
ди, в кожному часi, на всякому мiсцi, не тiльки пiд час занять або
чування, але навiть i ввi снi… Я сплю, та моє серце не засинає (Пiсня
Пiсень 5:2). Це мене дуже здивувало, i я не мiг збагнути, яким чином
це можна виконати. У менi зродилось сильне бажання та зацiкав-
лення, як би пiзнати, що це означає, i якi для цього iснують засоби:
цi слова не сходили менi з думки нi вдень, нi вночi. Тому я почав
ходити по церквах, слухати проповiдi про молитву; але, скiльки їх не
вислухав, у жоднiй не отримав ясної настанови, як молитись без
перерви. Завжди менi говорили тiльки про приготування до молит-
ви дiлами вiри, подвигами та чеснотами, виконати якi не вистачить
сил грiшної людини. Все це мене тiльки лякало i знеохочувало, але
не навчило, як молитись без перерви i що означає така молитва.

Я часто читав Бiблiю i нею перевiряв те, що чув; але все одно не
знайшов бажаного пiзнання, а тiльки бачив, що в проповiдях го-
ворено не так, як у Бiблiї. Все менi здавалося якось навпаки. З того
часу вiдчуваю себе збентеженим.

Старець перехрестився i почав говорити:

— Дякую Боговi, улюблений брате, що дав тобi нездоланний
потяг до пiзнання безперервної внутрiшньої молитви. Вважай це за
Божий поклик i заспокойся, бо це Господь випробовує на тобi згоду
твоєї волi на голос Божий. Вiн дав тобi зрозумiти, що нi мудрiстю
цього свiту, нi зовнiшньою жадобою знання не можна досягнути
небесного свiтла безперервної внутрiшньої молитви, а тiльки вбогiс-
тю духа та практичним досвiдом у простотi тайни. Тому не дивно,
що ти нiчого не зрозумiв з дiєвости молитви i не мiг пiзнати науку, яка
веде до такого постiйного дiяння. Та й, правду кажучи, хоча чимало

проповiдують про молитву i багато про неї повчають рiзнi пись- ПЕРША РОЗПОВІДЬ
менники, але тому, що всi їхнi мiркування рунтуються здебiльшого
на мiркуваннi природного розуму, а не на практичному досвiдi, то
вони бiльше повчають про властивостi молитви, нiж про сутнiсть
самого предмета, i не розумiють внутрiшньої послiдовности духа.
Один прекрасно роздумує про необхiднiсть молитви, iнший — про
її силу i благотворнiсть, третiй — про засоби для досконалої молит-
ви, тобто про те, що молитва вимагає ретельности, уважности,
теплоти серця, чистоти думки, примирення з ворогами, смиреннос-
ти, скрухи серця та iншого. А що таке молитва i як навчитись моли- 19
тися? — на цi, хоч i найпершi та найнеобхiднiшi питання, дуже рiдко
знаходимо вiдповiдi у проповiдникiв; тому що важчi для зрозумiння
вiд усiх вищезгаданих їхнiх пояснень i вимагають таїнственного та
практичного знання, а не тiльки шкiльної науки. А ще сумнiше те,
що ця порожня стихiйна мудрiсть веде до того, що ми Бога мiряємо
людською мiрою.

Багато хто про молитву мiркує зовсiм неправильно, гадаючи,
нiби пiдготовчi засоби i подвиги чинять молитву, як чув ти в повчан-
нях, а тому забороняють вдаватися до молитви, наказуючи спочатку
приготувати себе до неї подвигами чеснот та подоланням пристрас-
тей. Насправдi саме молитва є джерелом подвигiв i всiх чеснот.

Вони неправильно вважають плоди чи наслiдки молитви за зна-
ряддя й засоби до неї, чим применшують силу молитви. І це зовсiм
протилежне Священному Писанню, бо святий апостол Павло дає нас-
танови про молитву такими словами: Передусiм, отже, благаю, щоб
вiдбувались... молитви (1 Тим. 2:1). — Тут першою настановою у
висловi Апостола про молитву є те, що вiн ставить молитву понад усе:

Передусiм благаю, щоб вiдбувались молитви. Вiд християнина ви-
магається багато добрих дiл, однак молитва повинна бути понад всi
дiла, оскiльки без неї не може здiйснитися жодне iнше добре дiло…
Без попередньої постiйної молитви не можна знайти шляху до Господа,
зрозумiти iстину, розп’ясти тiло з пристрастями й похотями, просвi-
тити серце Христовим свiтлом i спасенно з’єднатися з Богом. Я кажу
постiйної, бо й досконалiсть, i правильнiсть молитви — поза нашою
можливiстю, як мовить i святий апостол Павло: Про що бо нам моли-
тися як слiд, ми не знаємо (Рим. 8:26). У наших можливостях — часто

молитися, щоб досягти чистоти молитви — матерi кожного ду-
ховного добра… «Здобудь собi матiр i матимеш потомство», — каже
святий Ісаак Сирiйський12. Тим повчає нас, що перше мусимо за-
своїти молитву, якщо бажаємо практикувати всi чесноти. Але про це
майже не знають i небагато говорять тi, що мало обiзнанi з прак-
тикою i таїнственним навчанням святих Отцiв.

За цiєю розмовою ми непомiтно пiдiйшли майже до самої Пус-
тинi. Тодi я вiдважився попросити цього мудрого старця:

20 — Будь ласка, всечесний отче, пояснiть менi, що означає безперервна
внутрiшня молитва i як її навчитися. Бачу, що ви досвiдченi в цьому.

Старець прийняв моє прохання з любов’ю i запросив до себе.

— Зайди тепер до мене. Дам тобi книгу святих Отцiв, з якої, з
Божою допомогою, ти ясно й детально зможеш зрозумiти i навчи-
тися, як треба молитися.

12 Св. Ісаак Сирiйський — аскет i мiстик кiнця VІІ ст. Походив з Аравiї (край Бейтг
Кватарає на березi Перської затоки напроти Бегреiнських островiв). Уже в
молодостi вступив до монастиря Мар Маттаї в Джебел Маккуб, приблизно
тридцять кiлометрiв на пiвнiч вiд Мосулу (теперiшнiй Ірак).
Патрiярх Юрiй, який виконував свiй уряд у 660–680 рр., пiднiс його до сану
єпископа Нiневiйського, але вiн не мiг там утриматись, правдоподiбно, через
заздрiсть помiсного духовенства до чужинця, тому пiсля п’ятьох мiсяцiв залишив
єпископське служiння. Помер у глибокiй старостi в монастирi Раббан Шабор.
Постiйно та виснажливо читаючи, майже зовсiм ослiп.
Твори Ісаака Сирiйського були перекладенi грецькою, арабською та етiопською
мовами i мали глибокий вплив на грецький та слов’янський гезихазм —
старовинний рух Схiдної Церкви, який намагається досягнути зовнiшнього i
внутрiшнього спокою (гезихiї) як знаряддя досконалої молитви.
З його творiв, перекладених грецькою мовою в ХVІІІ ст., якi опублiкував
Никифор Теотокiм (друге видання — на Атосi [Афонi], 1895 р.), знаходимо
декiлька у Грецькiй патрологiї (Migne), т. 86, с. 811–886. Пiд назвою Liber de
contemptu mundi зiбрано двадцять п’ять рiзних проповiдей, вiльно розмiщених у
тридцяти трьох роздiлах. Цю збiрку подає як грецька, так i слов’янська Фiлокалiя
(Добротолюбiє).
Проповiдi Ісаака Сирiйського вийшли росiйською мовою в журналi Християнское
чтение у 1821–1849 рр.
Порiвняй: Wensinck, De vita contemlativa d’Isaak de Ninive, англiйський переклад
1930 р.

Ми ввiйшли до келiї, i старець сказав: ПЕРША РОЗПОВІДЬ

— Безупинна внутрiшня Ісусова молитва13 — це безперервне,
невмовкаюче призивання божественного Імени Ісуса Христа умом i
серцем, усвiдомлюючи Його повсякчасну присутнiсть та прохаючи
Його про помилування — пiд час всiх занять, на кожному мiсцi,
будь-коли, навiть i ввi снi… Вона промовляється такими словами:
Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене! І якщо хтось звик-
не до цього взивання, то буде вiдчувати велику розраду i потребу
завжди творити цю молитву, бо вже без неї не зможе жити, i вона
вже сама собою буде виливатися у ньому. Чи тепер розумiєш, що 21
таке безперервна молитва?

— Дуже добре розумiю, мiй отче! Заради Бога навчiть мене, як її
осягнути! — вигукнув я, повний радости.

— Як навчитися цiєї молитви, про це прочитаємо в книзi пiд
назвою Добротолюбiє14. Вона мiстить у собi повну й докладну науку
про безперервну внутрiшню молитву, яку склали двадцять п’ять свя-

13 Ісусова молитва походить з перших вiкiв схiдної духовности. Ця постiйна
молитва, «шукаючи мiсця в серцi», творить основу гезихазму.
Декiлька текстiв допоможе нам збагнути змiст цiєї традицiї.
Евагрiй Монах у Практиках ІІ, 49 пише: «Рукодiлля, чування, пiст не накладаються
на нас постiйно; але є закон, щоб ми молились без упину… Молитва дiйсно робить
наш дух сильним i чистим…» (Подається за Hausherr, Taité de l’oraison d’Evagre le
Pontique. Revue d’Ascétique et de Mystique, t. XV, jan.-apr. 1934, p. 53).
Дiядох з Фотiки, Cent chapitres sur la perfection spirituelle (Sources chrétiénnes, n. 5
bis, розд. 59):
«Коли думкою про Бога закриємо всi виходи розуму, тодi ум цiлковито вимагає
вiд нас дiла, яке би задовольняло його дiяльну чиннiсть. Треба йому, отже,
дати пресвяте Ім’я Господа Ісуса як єдине заняття, що цiлковито вiдповiдає
його метi: Нiхто не може сказати: „Господь Ісус“, — як лише пiд впливом Духа
Святого» (1 Кор. 12:3). «Хто бажає очистити своє серце, нехай постiйно згадує
Господа Ісуса, вчинивши собi з цього єдине навчання i свою постiйну прак-
тику…» (Роз. 97).
14 Добротолюбiє (по-грецьки: Filokal¤a tÒn flerÒn neptikÒn) означає любов до
прекрасного, високого, доброго. Ця книга вийшла у Венецiї 1782 р. Мiстить
патристичнi тексти про внутрiшню молитву та про зберiгання чи бадьорiсть
серця, що їх зiбрали та у Венецiї видали: монах з Атосу Никодим Га iорит (1749–
1809) та єпископ Макарiй з Корiнту (1731–1805). Майже водночас старець Паїсiй
Величковський (1722–1794), обновитель монашества в дусi гезихазму, склав
слов’янську Фiлокалiю (Добротолюбiє), опублiковану 1793 р. Видання росiйською

тих Отцiв. Ця книжечка така корисна й досконала, що вважається най-
кращим пiдручником споглядального духовного життя, i, як каже пре-
подобний Никифор15, «без труду й посту вводить у спасiння».

— Невже вона вища i святiша вiд Бiблiї? — спитав я.
— Нi, вона не вища i не святiша вiд Бiблiї, але пояснює те, що
таїнственно мiститься у Бiблiї i що нелегко зрозумiти нашому розу-
мовi, який не досягає її висоти. Поясню це на прикладi. Сонце є
величним, блискучим i прегарним свiтилом, але ти не можеш диви-
тись на нього неозброєним оком. Для цього потрiбне штучне скло
22 (хоча воно у мiльйони разiв менше i темнiше вiд сонця), через яке
ти мiг би споглядати на цього величного царя свiтил та зносити i
приймати його палке промiння. Так i Священне Писання є блискучим
сонцем, а Добротолюбiє — це необхiдне скло, котре уможливить
доступ до цього найвищого свiтила. Тепер слухай. Буду читати, яким
чином можна навчитись безперервної внутрiшньої молитви.

Старець розкрив Добротолюбiє, вiдшукав настанови святого Симе-
она Нового Богослова16 i почав читати: «Сядь безмовно на самотi, схили
голову, заплющ очi; дихай повiльно й спокiйно; уявою заглянь у глибину
свого серця, зведи свiй ум, тобто мисль, вiд голови до серця. Дихаючи,
промовляй виразно, але тихо, устами або тiльки умом: Господи Ісусе
Христе, Сину Божий, помилуй мене! Намагайся вiдiгнати всi iншi помисли,
докладай зусиль бути терпеливим i часто повторюй це заняття».

мовою (твiр Теофана Затворника, тамбовського єпископа) виходило в Москвi,
починаючи з 1876 р. Добором авторiв воно дуже вiдрiзняється вiд Добротолюбiя
1793 р.
Порiвняй французькою мовою: I. Guillard, Petite philocalie de la Priére du coeur,
Paris 1953; англiйською мовою: E. Kadloubovsky and G. H. Palmer, Writings from the
Philokalia and Early Farthers from the Philokalia, London 1951 and 1954.
15 Никифор Монах, або Самiтник народився в Італiї, вступив до одного з
монастирiв на Атосi навприкiнцi ХІІІ ст. Вважається, що вiн був одним iз перших
учителiв гезихазму та духовним провiдником Григорiя Палами.
16 Симеон Новий Богослов (949–1022) — один з найбiльших мiстикiв Грецької Церкви.
Десятирiчним хлопцем був уведений на iмператорський двiр, але одразу пiсля
цього вступив до монастиря святого Мамаса, де був iгуменом протягом двадцяти
п’яти рокiв. Через незгоду з патрiярхом Стефаном мусив на якийсь час залишити
Царгород, однак перед смертю його реабiлiтували.
Вже на чотирнадцятому роцi одержав дар видiнь. Склав вiршованi спiви Свiтло
Божих гимнiв, якi перекладенi рiзними мовами.

Потiм старець усе це менi розтлумачив, показав на прикладi, i ПЕРША РОЗПОВІДЬ
ми ще прочитали з Добротолюбiя святого Григорiя Синаїта17, препо-
добного Калiста та Ігнатiя18. Все, що ми прочитали в Добротолюбiї,
старець показав менi у Святому Письмi зi словами: «Ось подивись,
звiдки все це взято». Я захоплено та уважно все це слухав; поглинав
пам’яттю i старався якомога точнiше все запам’ятати. Так ми пере-
сидiли цiлу нiч i, не спавши, пiшли на Утреню.

Прощаючись, старець поблагословив мене i сказав, аби, нав-
чаючись молитви, я його вiдвiдував i зi щирою простотою серця йо-
му сповiдався, бо без керiвництва наставника самочинно займатися 23
внутрiшнiм дiянням було б менi зовсiм не пiд силу або малоуспiш-
ним заняттям.

Стоячи в церквi, я вiдчув палке бажання якомога пильнiше вивча-
ти внутрiшню безперервну молитву i благав Бога, щоб Вiн допомiг менi.

Потiм подумав: як же я буду ходити до старця на пораду чи спо-
вiдь, адже в заїздi бiльше трьох днiв жити не дадуть, а бiля Пустинi
нема жодного житла? Тодi я довiдався, що за чотири версти є неве-
личке село. Отож пiшов туди шукати собi мiсця, i, на превелику ра-
дiсть, Господь Бог допомiг менi. Я найнявся там на цiле лiто у селя-
нина стерегти город, з тим, що буду й жити в куренi на цьому ж
городi. Слава Богу, знайшов спокiйне мiсце. Так я почав жити i вчи-
тися внутрiшньої молитви згiдно з вказаним менi способом й одно-
часно вiдвiдував старця.

17 Григорiй Синаїт — монах з Атосу. Народився в другiй половинi ХІІІ ст., помер,
правдоподiбно, 1346 р. Походив з Малої Азiї. На Атосi вiдновив гезихастську
традицiю та впровадив у життя безперервну молитву. В час великих гезихастських
диспутiв (1320– 1340) мусив покинути Атос. Замешкав у Болгарiї, де заснував
монастир бiля теперiшнього мiста Каваклу. Грецький текст його життєпису видав
Пом’яловський в Санкт-Петербурзi 1894 р. у Publications de la Faculté d’Histoire
et de Philologie de l’Université de Pétersburg, t. 35, слов’янський текст вiд P. Syrku,
Pétersburg 1909. Твори у Грецькiй патрологiї (Migne), т. 150.
18 Калiст Телiкуд та Ігнатiй Ксантопул (ХІV-ХV ст.) написали твiр про
подвижницьке життя Певнi методи й канони для звернення до Бога (Грецька
патрологiя — Migne), т. 147.
Калiст протягом декiлькох мiсяцiв (1397) був Царгородським патрiярхом. Як
монах одержав аскетичне виховання на Атосi. Вiдомий його твiр Про гезихастську
практику опублiкований у Грецькiй патрологiї (Migne), т. 147, с. 817–825.

Увесь тиждень я жив самiтньо на городi i пильно осягав безу-
пинну молитву, саме так, як пояснив менi старець. Спочатку менi
здавалось, що справа йде добре. Але потiм вiдчув великий тягар,
лiнивство, нудьгу, перемагаючий сон; рiзнi помисли хмарою насува-
лись на мене. З глибоким сумом пiшов я до старця i розповiв йому
про свiй стан. Вiн, люб’язно привiтавши мене, промовив:

— Це, дорогий брате, супроти тебе вiйна темного свiту, якому
нiщо в нас не є таким страшним, як молитва серця, i тому вiн всiля-
ко намагається перешкодити тобi й вiдвернути од вивчення цiєї мо-
24 литви. Зрештою, ворог дiє не iнакше, як згiдно з Божою волею та
допустом, оскiльки це для нас необхiдне. Видно, що тобi ще потрiб-
не випробування, аби осягнути смиреннiсть, тому ще зарано з над-
мiрною заповзятiстю торкатися вищого порогу серця, аби не впасти
в духовне користолюбство. Ось прочитаю тобi дещо про це з Добро-
толюбiя.

Старець вiдшукав навчання преподобного Никифора Монаха i
зачитав:

«Якщо, доволi потрудившись, все ж не зможеш переступити по-
рiг серця, як тобi було пояснено, вчини те, що я скажу тобi, i з допо-
могою Божою знайдеш те, чого шукаєш. Вiдомо, що здатнiсть ви-
мовляти слова знаходиться у кожної людини в гортанi. Цiй
здатностi, вiдганяючи всякi помисли (якщо дiйсно бажаєш, можеш
це зробити), дозволь безнастанно повторювати: Господи Ісусе Хрис-
те, Сину Божий, помилуй мене! Спонукуй себе завжди це проказува-
ти. Якщо деякий час так робитимеш, то згодом вiдкриється тобi, без
найменшого сумнiву, i вхiд у серце. Це правда, випробувана досвiдом».

— Ось бачиш, якi настанови подають святi Отцi в такому випад-
ку, — сказав старець. — І тому ти повинен тепер з довiр’ям прийняти
заповiдь — творити якомога бiльше усну Ісусову молитву. Ось тобi
чотки, на яких спочатку вiдмовляй хоча б зо три тисячi молитов кож-
ного дня. Чи стоїш, чи сидиш, чи ходиш, чи лежиш, — безперервно
кажи: Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене. Повторюй це
тихенько i повiльно, без поспiху. І неодмiнно вiдмовляй три тисячi
кожного дня, не добавляючи i не вiднiмаючи самовiльно нiчого. Бог
допоможе тобi досягнути через це безперервного дiяння серця.

Я з радiстю прийняв старцевий наказ i повернувся додому. По- ПЕРША РОЗПОВІДЬ
тiм я точнiсiнько виконував усе так, як навчив мене старець. Першi
два днi менi було важко це робити, але потiм стало так легко й охоче,
що коли не вiдмовляв молитви, з’являлась якась потреба в нiй — в
Ісусовiй молитвi, i вона стала вимовлятися охочiше i легше, вже не
так, як ранiше, — з примусом.

Я повiдомив про це старця, i вiн наказав менi вiдмовляти вже по
шiсть тисяч молитов денно, кажучи:

— Будь спокiйним i намагайся якнайвiрнiше вiдмовляти при- 25
значену тобi кiлькiсть молитов. Бог змилосердиться над тобою.

Увесь тиждень я перебув у моєму куренi на самотi й щоденно
проказував шiсть тисяч разiв Ісусову молитву, не турбуючись нi про
що i не звертаючи уваги на помисли, як би вони не воювали. Тiльки
й старався, аби точно виконати старцеву заповiдь. Що сталося зi
мною пiсля цього? Я так звик до молитви, що коли й на коротку
хвилю переставав її творити, то вiдчував порожнечу, нiби втратив
щось важливе. Коли розпочинав молитву, тiєї ж митi ставало менi
легко i втiшно. Навiть зустрiвши кого-небудь, вже не хотiв й гово-
рити, а лише бажав завжди перебувати на самотi, аби творити Ісу-
сову молитву. Таким чином я звик до неї за один тиждень.

Не бачивши мене десять днiв, старець сам прийшов мене вiд-
вiдати. Я пояснив йому мiй стан. Вiн вислухав i сказав:

— Ось тепер ти звик до молитви, пiдтримуй i посилюй цей на-
вик, не марнуй часу i з Божою допомогою вiдважся неухильно вiд-
мовляти дванадцять тисяч молитов щодня. Перебувай на самотi,
вставай ранiше, iди на вiдпочинок пiзнiше i два рази на мiсяць
приходь до мене на пораду.

Я почав поводитись згiдно з наказом старця. Першого дня ледве
встиг закiнчити пiзно ввечерi моє дванадцятитисячне правило. Але
другого дня вiдмовив його легко i з задоволенням. Спершу вiдчував,
безперервно вiдмовляючи молитву, втому, задерев’янiння язика i
якусь зв’язанiсть у щелепах, але водночас приємну, легеньку i слабку
болiсть у пiднебiннi. Потiм вiдчув слабкий бiль у великому пальцi
лiвої руки, котрою перебирав чотки, та запалення цiлої кистi, яке

простягалось аж до лiктя, але викликало приємне вiдчуття. Все це
якось спонукало мене ще бiльше молитися. Протягом п’яти днiв я
сумлiнно вiдмовляв дванадцять тисяч молитов денно, а разом зi
звичкою здобув приємнiсть i заохочення.

Якось вранцi, на свiтанку, збудила мене молитва. Прокинув-
шись, я вiдчув, що мої губи i язик самi по собi безперервно рухають-
ся; хотiв це припинити, але не змiг. Я почав вiдмовляти ранiшнi мо-
литви, однак язик не вимовляв їх вправно. Все моє бажання
спрямовувалось до одного: творити Ісусову молитву. І коли її роз-
26 почав — вiдразу стало менi легко й добре. Язик й уста нiби самi со-
бою вимовляли молитву, без мого примушування! Ввесь день я про-
вiв у радостi й був нiби звiльнений вiд усього земного. Наче
перебував у iншому свiтi. Раннього вечора без труднощiв закiнчив
дванадцять тисяч молитов.

Менi хотiлося ще творити молитву, але не вiдважився додавати
бiльше, нiж наказав старець. Таким чином i в iншi днi я далi призивав
Ім’я Ісуса Христа — з легкiстю та без найменшої втоми. Потiм вiдвiдав
старця i докладно йому про це розповiв. Вiн мене вислухав i сказав:

— Слава Боговi, що ти вiдчув заохочення i легкiсть молитви. Це
природний наслiдок, який приходить вiд постiйної вправи та постiй-
ного зусилля у подвизi, подiбно, як машинi дадуть поштовх, або форс
головному колесу, i вона вже потiм сама по собi крутиться; а щоб її рух
був справним, колесо треба змазувати i пiдштовхувати. Ось бачиш,
якими чудовими здатностями надiлив чоловiколюбний Бог нашу
людську природу? Якими можуть бути вiдчуття i поза благодаттю,
навiть в неочищенiй похотi та грiшнiй душi, як i сам ти цього вже
зазнав? Оскiльки ж вище, чарiвнiше i втiшнiше буде, коли Господь
зволить вiдкрити дар самодiючої духовної молитви й очистить душу вiд
пристрастей? Цей стан не можна висловити. Вiдкриття цiєї
молитовної таємницi є передчуттям небесної солодкости на землi.
Цього сподобляються в простотi велелюбного серця тi, що шукають
Господа… Тепер дозволяю тобi: твори молитву стiльки, скiльки ба-
жаєш, якомога бiльше. Ввесь час чування намагайся посвячувати
молитвi та вже, не числячи, призивай Ім’я Ісуса Христа, смиренно
вiддаючи себе волi Божiй, i очiкуй вiд Нього допомоги, вiруючи, що
Господь тебе не залишить i керуватиме твоєю дорогою.

Прийнявши цi настанови, я протягом усього лiта постiйно вiд- ПЕРША РОЗПОВІДЬ
мовляв усну Ісусову молитву i був дуже спокiйним. Вночi менi часто
снилось, що проказую її. А вдень, якщо траплялось когось зустрiти,
то всi, без винятку, здавалися менi такими люб’язними, неначе рiд-
ними, хоч я ними й не переймався. Помисли самi цiлковито стихли,
i нi про що iнше я не думав, як лише про молитву, до слухання якої
почав схилятись ум, а серце само собою iнколи починало вiдчувати
теплоту i якусь приємнiсть. Коли я приходив до церкви, то довга
служба видавалася короткою i вже не стомлювала, як ранiше. Моя
вiдлюдна сторожка здавалась менi величною палатою. Я не знав, як 27
i дякувати Боговi, що Вiн послав менi, окаянному грiшниковi, тако-
го спасительного старця i наставника.

Але недовго я втiшався настановами мого люб’язного й бого-
мудрого старця — наприкiнцi лiта вiн упокоївся. Зi сльозами в очах
я попрощався з ним i, дякуючи йому за його батькiвське повчання
менi, окаянному, випросив собi на благословення його чотки, на
котрих вiн завжди молився.

Отже, я залишився сам. Вже минуло лiто, й овочi з городу поз-
бирали. Менi стало нiде жити. Селянин розрахувався зi мною. Дав
менi за сторожiння два рублi та насипав у торбинку сухарiв на доро-
гу, i я знову пiшов мандрувати по рiзних мiсцях. Але вже ходив не
так, як ранiше, з нуждою. Взивання Імени Ісуса Христа потiшало
мене в дорозi, i всi люди ставали стосовно мене кращими. Менi зда-
валося, нiби всi мене почали любити.

Одного разу я роздумував, що менi робити з грiшми, якi
отримав за пильнування городу, i для чого вони менi придалися
б. Старця вже немає, вчити мене нiкому. Куплю собi, думаю, До-
бротолюбiє i з нього буду вчитися внутрiшньої молитви. Пере-
хрестився та й пiшов собi з молитвою. Дiйшов до одного мiста
губернiї i почав шукати по крамницях Добротолюбiє. Вдалось ме-
нi знайти в одному мiсцi, але купець просив три рублi, я ж мав
тiльки два. Поторгувався, але купець не уступив анiтрошки. На-
рештi сказав:

— Пiди до тiєї церкви. Там запитай церковника. Вiн має таку
саму стару книжку. Може, тобi продасть за два рублi.

Я пiшов i дiйсно купив за свої заробленi грошi Добротолюбiє,
знищене i старе. Але я ним втiшився. Дбайливо обгорнув полотном,
обшив ганчiркою i вклав у торбинку зi Святим Письмом.

Вiдтепер так i ходжу, постiйно творячи Ісусову молитву, яка для
мене милiша i солодша понад усе на свiтi. Деколи за один день перей-
ду сiмдесят верст, а то й бiльше, i не вiдчуваю, що йду. Усвiдомлюю
лише, що творю молитву. Коли мене пройме сильний холод, почну
вiдмовляти молитву уважнiше — i вiдразу зiгрiюся. Якщо вiдчую го-
лод — тiльки стану частiше призивати Ісуса Христа — i забуду, що був
28 голодним. Коли захворiю, почнеться ломота у спинi й ногах — стану
свiдомiше проказувати молитву: i не вiдчуваю болiв. Коли хтось мене
образить — я тiльки згадаю, якою втiшною є для мене Ісусова молитва,
i вiдразу образи i сердитiсть перейдуть, i все забуду. Я став якимсь
iншим, нi про що не турбуюся, нiщо мене не цiкавить, нi на що суєтне
не дивився б, а тiльки завжди хотiв би залишатись на самотi. Набувши
звички, тiльки одного й хочеться: безупинно творити молитву. Коли це
роблю, то менi дуже радiсно. Бог знає, що зi мною дiється!

Певна рiч, все це чуттєве або, як казав покiйний старець, при-
родне й штучне вiд навику; але почати вивчати та засвоювати духовну
молитву серця ще не смiю через мою недостойнiсть i глупоту. Очiкую
годину Божої волi, надiючися на молитви мого покiйного старця.

Отож, хоча i не досягнув постiйної самодiючої духовної молитви
серця, але, слава Богу, тепер ясно розумiю, що означають слова
Апостола, якi я колись почув:

Молiться безупинно.

6 листопада 185919

19 У рукописi Щирих розповiдей дату «6 листопада 1859 р.» дописано iншим
почерком.

Вiд старчества
про келiйне Правило та молитву,
яку Ангел Господнiй заповiв
великому Пахомiєвi

Брат запитав старця: 227

— Прошу тебе, отче, скажи, що робити менi в келiї своїй? ЗВІД ПОВЧАНЬ СВЯТИХ ОТЦІВ

I старець вiдповiв:

— Я сповняю ось таке правило: чотири години сплю вночi, чо-
тири години молюся й чотири години працюю; вдень працюю до
шостого часу; вiд шостого до дев’ятого — читаю; вiд дев’ятого при-
готовляю їжу й займаюсь рукодiллям.

I знову брат:

— Скiльки ж менi творити молитов?

Старець повiв:

— Я дотримуюсь заповiту Ангела святому Пахомiєвi, ти ж —
скiльки можеш.

Брат запитав:

— Який же це заповiт Ангела, отче?

Старець вiдповiв:

— В Ангеловому заповiтi написано, щоб ченцi пiд проводом Па-
хомiя творили 12 молитов вдень i 12 вночi; в дев’ятий час прока-
зували 3 молитви i Псалом перед кожною з них. Це, зрештою, дуже
мало — щоб i початкiвцi досягали поступу в Правилi i не уболiвали;
досконалим же законоположення не потрiбне, для них є заповiдь:
Молiться без перерви (1 Сол. 5:17).

ПРАВИЛО СВЯТОГО ПАХОМІЯ,

яке Ангел Господнiй заповiв великому Пахомiєвi

228

Благословенний Бог наш завжди, нинi, i повсякчас, i на вiки
вiчнi. Амiнь.

Слава Тобi, Боже наш, слава Тобi.
Царю Небесний.
Святий Боже, Святий Крiпкий, Святий Безсмертний, помилуй
нас. (3 р.)
Слава, i нинi.
Пресвятая Тройце.
Господи, помилуй. (3 р.)
Слава, i нинi.
Отче наш.
Господи, помилуй. (12 р.)
Слава, i нинi.
Прийдiте поклонiмся.
Псалом 50: Помилуй мене, Боже.
Вiрую.
Сто молитов: Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй
мене грiшного.
Опiсля: Достойно єсть.
Вiдпуст.

Це є одна молитва.
Таких молитов Ангел наказав творити 12 вдень i 12 вночi.

Змiст ПРАВИЛО ПАХОМІЯ

ВСТУПНЕ СЛОВО ................................................................... 5

èÖêòÄ êéáèéÇßÑú .............................................................................................................. 9
ÑêìÉÄ êéáèéÇßÑú ............................................................................................................... 29
íêÖíü êéáèéÇßÑú ............................................................................................................... 65
óÖíÇÖêíÄ êéáèéÇßÑú ....................................................................................................... 69

ДОДАТОК. З ОПОВІДАНЬ ПРОЧАНИНА ПРО
БЛАГОДАТНЕ ДІЯННЯ ІСУСОВОЇ МОЛИТВИ .................... 105

è’üíÄ êéáèéÇßÑú ............................................................................................................. 107 229
òéëíÄ êéáèéÇßÑú .......................................................................................................... 141
ëúéåÄ êéáèéÇßÑú .......................................................................................................... 169

ТРИ КЛЮЧІ ДО ВНУТРІШНЬОГО
МОЛИТОВНОГО ДІЯННЯ .................................................... 183

èÖêòàâ äãûó ................................................................................................................. 185
ÑêìÉàâ äãûó .................................................................................................................... 187
íêÖíßâ äãûó ...................................................................................................................... 188

НАСТАНОВИ СВЯТИХ ОТЦІВ ПРО ВНУТРІШНЮ
МОЛИТВУ СЕРЦЯ ............................................................... 189

èÖêòàâ êüÑ
1. çÄëíÄçéÇà ëÇüíéÉé ëàåÖéçÄ çéÇéÉé ÅéÉéëãéÇÄ ............................... 189
2. çÄëíÄçéÇà ëÇüíéÉé ÉêàÉéêßü ëàçÄ∫íÄ ............................................................. 191
3. çÄëíÄçéÇà ëÇüíéÉé çàäàîéêÄ åéçÄïÄ ....................................................... 193
4. çÄëíÄçéÇà ëÇüíàï éíñßÇ ßÉçÄíßü íÄ äÄãßëíÄ ............................................ 196

ÑêìÉàâ êüÑ
1. ÇàëãéÇà èêÖèéÑéÅçéÉé Öáàïßü, èêÖëÇßíÖêÄ ∏êìëÄãàåëúäéÉé .... 201
2. ÇàëãéÇà ëÇüíéÉé îßãéíÖü ëàçÄâëúäéÉé ....................................................... 206
3. ÇàëãéÇà ëÇüíéÉé íÖéãßèíÄ åàíêéèéãàíÄ ................................................... 208
4. ÇàëãéÇà ëÇüíàï éíñßÇ ÇÄêëÄçìîßü ÇÖãàäéÉé íÄ âéÄçÄ .................. 209
5. ëãéÇé èêé ÄÇÇì îàãàåéçÄ ........................................................................................ 211

ЗВІД ПОВЧАНЬ СВЯТИХ ОТЦІВ ........................................ 225

ПРАВИЛО СВЯТОГО ПАХОМІЯ .......................................... 228