Shepetylo

c. Антонія Зоряна Шелепило

ПЛАНИ
НА ЗАВТРА

Окраєць Слова
на кожен день

Львів
Видавництво «Свічадо»

2023

УДК 27-42
Ш42

Шелепило Антонія Зоряна
Ш42 Плани на завтра : Окраєць Слова на кожен день / Антонія
Зоряна Шелепило. – Львів : Свічадо, 2023. – 432 с.

ISBN 978-966-938-605-2

Авторка – молода редемптористка Антонія Зоряна Шелепило
уже має свою численну авдиторію читачів у соцмережах.

До цієї книжки увійшли її роздуми над Божим Словом та тим,
як воно діє в її житті й у житті інших людей.

“Просто про найважливіше” – так окреслив свою думку про ці
тексти хтось із читачів ФБ сторінки авторки. А ще – сміливо й від-
верто. Отож разом із сестрою Антонією запрошуємо читачів до при-
задуми над своїм життям: із Богом, собою та ближніми.

УДК 27-42

ISBN 978-966-938- 605-2 © Видавництво «Свічадо», 2023

Голос того,
хто кличе



1 ▪СИН АВРААМА

Мт. 1, 1: «Родовід Ісуса Христа, Сина Давида, Сина Авраама».*
Коли у церкві читають цей набір єврейських імен,
виникає питання: навіщо? Що мені з тих чудернацьких імен?
Хто вони для мене?
Але кожне ім’я – це ціла історія. Добра чи не дуже.
Серед тих людей з родоводу є царі,
патріархи, повії, язичники, вбивці...
Яке вони мають право мати такого потомка, як Ісус?
Чому Він не обрав когось кращого у коло своїх родичів?
Ісус обирає мене, не зважаючи на моє минуле.
Його не цікавлять мої оцінки, дипломи,
характеристики колишнього начальника.
Він обирає мене, бо бачить, яке чудове майбутнє
може бути в мене з Ним.
Він дивиться інакше, ніж люди.
Блудниця з Його родоводу стала прикладом віри.
Цар Давид був убивцею і крадієм чужих дружин.
Але Господь любив його за щире серце.
І Давид став прикладом покаяння.
Соломон мав неймовірну мудрість,
але і неймовірно її втратив...
Хай наші помилки не заважають Богові
перетворити мою історію в Добру Новину.
Дякую, Ісусе, що не соромишся називати мене своєю!

* Якщо інше не вказано, цитати зі Святого Письма наведено за перекладом
о. Івана Хоменка.

11

2 ▪ЕММАНУЇЛ

Мт. 1, 23: «Ось, Діва матиме в утробі й породить Сина, і дадуть Йому
ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог».

Різдво – це сповнення пророцтв.
Сповнення Божої мрії:
відновити втрачену близькість між Ним і нами.
Еммануїл – «З нами Бог».
Здається, дуже відоме Його ім’я.
Бог з нами. А чи ми з Ним?
Це ім’я кличе другу сторону теж зробити крок назустріч.
Може, моє нове ім’я має бути «Та, що близько з Богом»?
Господи, хай вже ніщо не віддалить мене від Тебе.
Хочу бути близько.
Клич мене, коли забуваю про це...

12

3 ▪ВІЗЬМИ ДИТЯТКО

Мт. 2, 13: Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з’явився вві
сні Йосифові й каже: «Устань, візьми Дитятко і Його ма-
тір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу,
бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб Його вбити».

Те, що Ісус з’являється в моєму житті,
не означає, що тепер буде мир і спокій.
Є так багато загроз: як колись Ірод хотів убити Дитя,
так тепер всяке зло хоче вбити мої стосунки з Богом.
Йосиф отримує наказ: взяти Дитятко і Його Матір.
Тепер найголовнішим у житті Йосифа є Дитя.
Все інше – наступне в черзі.
У моєму житті має бути так само.
Взяти Ісуса і йти, куди скаже Бог.
Берегти Його у своєму серці від загроз.
Бути там, де Бог скаже.
Доти, доки не скаже повертатися.
Мій Бог такий: ніколи не відкриває всіх своїх планів.
Лиш крок за кроком.
Слово за Словом.
Щоб збулося те, що Він про мене мріяв.
Щоб стати тою, якою Він мене задумав.
Щоб із Його Сином робити цей світ Божим світом.

13

4 ▪МУДРЕЦІ НАСМІЯЛИСЯ З НЬОГО

Мт. 2, 16: «Тоді Ірод, побачивши, що мудреці насміялись з нього, роз-
лютився вельми й послав убити у Вифлеємі й по всій окрузі
всіх дітей, що мали менше ніж два роки, згідно з часом, що
пильно вивідав був від мудреців».

Оті тисячі питань, які люди кидають у небо –
«Де Бог, коли на світі стається стільки зла?» –
мають відповідь отут. У цьому уривку.
Зло стається, бо люди обирають не Бога.
Люди самі вважають себе богом.
Ірод, ізраїльський цар, котрий мав бути зразком для народу,
стає Його вбивцею (він сидів на престолі Давида!).
Цар, який не лише не прийняв Бога, а й захотів Його вбити.
Перша спроба вбити Ісуса відбулася у Вифлеємі кілька днів
по Його народженні, а здійснилася через 33 роки на Голготі.
Доки на світі існують люди (а вони досі є), котрі вважають
себе богами, царями, мудрішими за вічні закони,
доти існуватиме зло.
Ірод помер швидше, ніж Ісус виріс.
Так стається і з тими, котрі переслідують Бога
будь-яким способом.
Історія бачила всяке. І найбільші імперії занепадають.
Але на нас лежить відповідальність за те зло,
яке ми можемо зупинити, та не робимо такої спроби.
За той гріх, на який мовчимо.
За добро, яке маємо захистити, але не вистачає сміливости.
Царі пішли іншою дорогою.
Нам теж необхідно оминати зло.

14

5 ▪ШЛЯХ ДО НЬОГО

Мт. 3, 1-3: «То був час, коли прийшов Йоан Хреститель, який пропові-
дував у пустелі юдейській. Він казав: “Покайтеся, бо Царст-
во Боже наближається”. То ж саме про нього провіщав
пророк Ісая: “Голос лунає в пустелі: Готуйте дорогу Господу,
зробіть прямим шлях для Нього”».*

Три кроки, щоб зустріти Ісуса:
1. Покаяння – це квиток до Царства Небесного.
Не пасує йти до неба у брудному одязі.
Не пасує зустрічати Царя в лахмітті.
Не пасує носити у серці бруд, коли наближається
така велика подія – прихід Ісуса.
2. Готувати дорогу.
Сьогодні дуже добре можна зрозуміти,
як важко і небезпечно їхати по засніженій дорозі.
А скільки всього може громадитися в моїй душі,
що перекриє дорогу до мого серця?
Як буде шкода, коли Ісус не зможе добратися до мене
через барикади моїх страхів, помилок і всього того,
чим закидане моє життя!
3. Вирівняти стежки.
Знову ж таки, нелегко їхати по ямах. І небезпечно.
Ями у моїй душі теж не приваблюють того,
хто хоче навідатися.
Ями від браку часу на Бога, від неуважности,
від смутку за банальними речами.
Ці ями можна легко залатати Словом Божим,
яке зробить мою душу міцною і надійною дорогою.
Господи, приходь!

* Свята Біблія. Новий Заповіт сучасною мовою, 2007.

15

6 ▪ПУСТИНЯ ДЛЯ УЛЮБЛЕНОГО

Мт. 3, 17 – 4, 1: «І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його
я вподобав”. Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол
спокушав Його».*

Між словами Отця про Ісуса «Це Син мій улюблений»
і спокусами у пустині є лише номер розділу.
Від найвищої радости до важкого випробування – одна мить.
Той самий Святий Дух, який зійшов під час хрещення
на Ісуса, тепер веде Його у пустиню.
Життя саме таке. Як тільки переміг у попередньому рівні,
піднімаєшся на наступний – важчий. Але потрібно йти
на цю боротьбу із твердим переконанням, хто я.
Диявол спокушає словом «якщо»:
Мт. 4, 3: «І наблизився до Нього спокусник, і сказав:
“Якщо ти Син Божий, накажи, щоб каміння оце вчинилося хлібом”».
І якщо б Ісус забув або не був упевнений, що Він є Син Божий,
то невідомо, як би обернулася ситуація. Але Він знає, ким є.
Я і ти теж є сином, дочкою Отця.
На нас теж зійшов Святий Дух під час Хрещення.
Тому цей Дух веде нас через пустині.
Тому інший дух хоче захитати мою і твою певність у любові Отця:
«Якщо Бог добрий, то чому тобі зле?...»
Впізнаєш цей голос?
Якщо я переживаю випробування, то це тому, що мене через
нього веде Святий Дух. І Він пригадує мені слова Отця
про мене. Лиш варто слухати саме Його, а не того іншого духа,
який просто заздрить, що вже ніколи не почує про себе тих слів,
які про себе чую я: «Моя улюблена... моя найбільша радосте...».
Боже, веди мене за руку через усі пустині...

* Канонічний переклад Біблії сучасною українською мовою. Переклав
Олександр Гижа, 2019.

16

7 ▪НА ГРАНИЦЯХ

Мт. 4, 13. 16-17: «… і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капер-
наумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі. …
“Народ, який сидів у темноті, побачив велике світло; тим,
що сиділи в країні й тіні смерти, – зійшло їм світло”. З того
часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь,
бо Небесне Царство близько”».

Ісус йде на границі.
Заходить у темряву і смертельну тінь.
Несе велике світло.
Приносить Царство Небесне туди, де царювала смерть.
Якщо я дійшла до границі – Він іде до мене.
Якщо я в суцільній темряві – Він іде до мене.
Якщо я смертельно налякана,
якщо в мені майже нема життя, – Він іде до мене.
Якщо я почуваю себе чужою – Він іде до мене.
Куди б я не йшла – Він приходить до мене перший.
Де б я не загубилася – Він мене знайде.
Тільки Йому потрібен дозвіл перетнути кордон мого серця.
Він просить дозволу увійти в мій найгостріший біль,
в найгустішу темряву, в мою найбільшу слабкість.
Він тут для цього.
Він тут для мене.

17

8 ▪НЕГАЙНО

Мт. 4, 18-22: «А йдучи попри Галилейське море, побачив двох бра-
тів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що
закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: “Ідіть
за мною, я вас зроблю рибалками людей”. І ті негайно ки-
нули сіті й пішли за Ним. Пройшовши звідтіль далі, поба-
чив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його
брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх
покликав. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька,
пішли слідом за Ним».

Ісус кличе різних людей.
Один – Симон, що відразу стає Петром.
Інший, його брат, лишається Андрієм.
Вони рибалки, і заради Ісуса кидають сіті.
Інші, теж брати, заради Ісуса кидають човен і батька.
І перші, і другі брати йдуть НЕГАЙНО.
Не кажучи ні слова, не питаючи, куди йти і як воно буде.
Де вони будуть жити, що їсти, і чи то вигідно.
Як було би зараз?
Чи знайшлися б такі, що негайно встали б і пішли за Ісусом?
Які б залишили чудове робоче місце,
батьківську опіку, нічого не питаючи?
Чи є ще такі шаленці, яким нецікаво,
що вони здобудуть, як підуть за Ісусом?
Які вміють негайно встати і піти, не думаючи,
як воно виглядає збоку і що скаже мама, тато,
двоюрідна тітка і сусідка з першого поверху?
Господи, дай мені трохи цього шаленства,
щоб іти за Тобою негайно.
Без питань. Без роздумувань.
Або ні. Не трошки, а багато шаленства.
Життя ж коротке.
І варто ризикувати всім заради Тебе.
Негайно.
18

9 ▪НЕ ЗВІТРІТИ

Мт. 5, 13: «Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити?
Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб
топтали люди».

Ніхто не звертає уваги на сіль, яка вже є у страві.
Але коли її немає або замало – це відразу буде відчутно.
Ісус не каже мені бути перцем, корицею чи базиліком.
Він каже, що я – щось необхідне цьому світові,
щось, що вносить в нього смак.
Без мене життя вже не смакує.
Хоч я і мала крупинка солі щодо масштабів планети,
або взагалі молекула, але я маю лишатися сіллю.
Не підлаштовуватися до смаків моди.
Не підлаштовуватися до цінностей,
які не пасують до вимог Євангелія.
Сіль – вічна приправа, коли всі інші спеції – лише тимчасові.
І я не маю втратити свого смаку заради Бога,
який мені цей смак вливає у серце.
Бо якщо я не буду сіллю, то стану порохом під взуттям людства.
Господи, не дай мені звітріти!

19

10 ▪ СВІТЛО

Мт. 5, 14-16: «Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить
на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його
під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті.
Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони,
бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що
на небі».

Уяви собі, що одного дня зникли всі лампи, ліхтарі, свічки
і будь-яке освітлення з нашої планети.
Ніч. Справжня чорна ніч.
Лиш місяць і зорі.
Складно.
А тепер уяви, що з планети зникли всі світлі люди.
Ті, хто приносив радість, мир, спокій у твоє життя.
Всі раптом стали похмурі, як ніч.
Дуже складно.
Не дай зникнути тому світлу, яке Бог запалює у тобі.
Пильнуй вогнище свого серця.
Запалюй інших.
Ділися теплом.
Бо від цього залежить життя нашої планети.
Сумним і нещасним бути легко.
Просто плисти за течією.
Світлі люди, вони ж – світло світу,
це ті, котрі пливуть проти течії.
Хто йде на вершини.
Хто не мириться з темрявою.
Хто «підключений» до головного Світильника.
Лише стосунки з Ісусом справжні й вірні,
не дадуть мені й тобі загаснути.
Світи.
20

11 ▪ НЕ ВВІЙДЕТЕ

Мт. 5, 20: «Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не пере-
вищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство
Небесне».

Фарисеї і книжники вважали, що треба виконати 613 приписів
Тори, і їх автоматично заберуть із руками і ногами до неба.
Виявляється, що дарма мучилися.
Християни часто (або дуже часто) думають так само:
виконаю всі заповіді і буде з мене. Не виконаю –
швидко посповідаюся і вистачить.
Дарма мучаться.
Бо до Царства Небесного беруть не за всі
поставлені «галочки» у списку приписів Тори/ 10 заповідей.
А за дружбу з Царем.
Йому потрібні люди,
зациклені не на «зробив/ не зробив», а на «любив».
Бо не ідеальне виконання,
а щира любов робить нас друзями Бога.
А коли любиш – то все зробиш зі щирим серцем та радістю,
а не тому, що мусиш.
Справжня праведність – не складений тест.
Справжня праведність – розуміння того,
що зроблено для мене, і щира вдячність за це.
Мої добрі справи – не мої, а те, що Бог для мене
запланував, а мені просто треба їх реалізувати,
бо Він дав мені для того здібності й бажання.
Господи, навчи мене щирим серцем Тебе любити
і кожною справою про цю любов Тобі свідчити.

21

12 ▪ ПРАВЕ ОКО

Мт. 5, 29: «І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь
геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж
щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. І коли твоя правиця
тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі,
щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло
в пекло».

Жорстокі слова.
Але вони зовсім не про каліцтво.
Вони про силу волі.
Бо скільки б не старався жити правильно,
завжди будуть нагоди зробити щось не зовсім добре.
Скільки б не старався тримати себе в руках, завжди є спокуса
один раз зробити щось, за що потім буде соромно.
Праве око, правиця – це можуть бути найдорожчі мені люди.
Буває, що вони з любови радять мені щось грішне.
З любови бажають мені добра, але такого,
яким воно є у їхніх уявленнях.
А не в Божих.
Вирвати око, відтяти правицю – це не хірургія.
Це межі у стосунках, які ведуть до гріха.
Це межі у любові, яка не має служити егоїзму.
Це межі навіть у побожності, яка не дає плоду,
а нищить правдиві стосунки з Богом.
Господи, часто добрі речі чи добрі люди дають привід
робити щось недобре.
Навчи мене завжди обирати те, чого прагнеш Ти,
а не всі інші, хто бажає мені «добра».

22

13 ▪ НІ – НІ

Мт. 5, 37: «Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього,
те від лихого».

Надзвичайно легко жити з людиною,
яка вміє озвучити свої думки.
Навіть коли ці думки не надто солодкі.
Але коли людина щира, тоді є шанс збудувати стосунки,
а не лише їхню подобу.
Бо коли говорю одне (те, що хочуть від мене почути),
а думаю інакше – то де правда?
Коли я кажу, що з радістю комусь допоможу
(вдесяте за цей тиждень зробити за когось його роботу),
а на серці вагон агресії, яка от-от вибухне,
то чи справді я чиню добре?
Ісус часто був різким.
Коли Йому щось не подобалося, то Він про це говорив.
Як і тоді, коли щось подобалося:
«Вона багато полюбила», «Велика твоя віра…».
Ісусові слова завжди були правдою,
інколи навіть дуже різкою: «Доки вас терпітиму?».
Але Він знав, що Його слова принесуть правильний результат.
Бо не раз Ісус цілі ночі проводив у розмові з Отцем.
І Його слова були словами Отця.
Щоб мої слова були «так» і «ні», які будуть сказані
у відповідний час й у відповідному місці,
я теж маю розмовляти з Отцем.
Саме Він може навчити мене
не вбивати словами, а давати життя.
Не ранити, а зцілювати.
Не руйнувати, а творити.
Господи, нехай усі мої слова будуть із Твоєї волі!

23

14 ▪ ЛЮБИТИ ТИХ, КОГО НЕ ЛЮБИТЬСЯ

Мт. 5, 43-46: «Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й не-
навидь ворога свого. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших
і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете си-
нами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю
сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних
і неправедних. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то
яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять?».

Чи не найважча заповідь – любити ворогів.
На те вони й вороги, що їх неможливо любити.
Але Ісус мив ноги Юді.
Простив тим, що Його розпинали, хоч вони того не просили.
Простив Петрові.
Не забрав від нього керма Церкви після зради.
Покликав собі Павла, який нищив християн, за апостола.
І після того всього я ще маю право когось ненавидіти?
Є люди, з якими важко.
Які, мабуть, не можуть бути нам друзями,
бо ми надто по-різному бачимо один і той самий світ.
Але людина – це щось більше за її переконання.
За мій негативний досвід, отриманий від неї.
За всі ті рани, які болять після неї.
Ісус каже любити людину, а не її вчинки, рани, досвід.
Любити той образ Бога у ній, на який вона була створена.
Любити – це бажати їй щастя.
А щоб почати любити, коли це ду-уже важко,
я починаю молитися за ту особу.
Розповідаю Ісусові все, що пережила з нею,
і Він це бере у свої руки.
Зцілює. Огортає благодаттю. І сам починає любити у мені.
Бо власними силами полюбити ворога – це фантастика.
А коли Ісус дає свою силу мені,
то вже немає нічого неможливого...
24

15 ▪ НЕ ГОВОРІТЬ ЗАЙВОГО

Мт. 6, 7: «А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають
бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані».

Молитва – це розмова з Богом.
Але я часто за собою зауважую,
що мене в ній 95%, а Бога – лиш 5%.
То яка це розмова?
Господи, я не знаю,
де Ти маєш вставити слово у мої монологи.
Про себе, про свої проблеми,
про свої плани, ідеї, радості та сльози.
Дякую, що терпиш мої потоки слів.
Але де Ти?
Господи, навчи мене слухати.
Чути.
Мовчати.
Бути з Тобою в тиші.
Бути у Твоєму Слові.
Під Твоїм поглядом.
Бо ж ті, що люблять одне одного,
можуть і без слів бути разом.
І забути про час.
Навчи мене, Господи, бути з Тобою,
а не зі собою у Твоїй присутності.

25

16 ▪ НЕ ПОСТИТИ, ЯК ЛИЦЕМІРИ

Мт. 6, 16-18: «Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони
виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв,
вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою
нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий
своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але
Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що ба-
чить таємне, віддасть тобі».

У часи фейсбуку важко мовчати про те, де ти є,
що робиш, про свої успіхи та зустрічі.
А як не сказати про піст?
Невдовзі всі шалено пересилатимуть якусь картинку
із проханням простити всім підряд, щоб за інтернетним
уставом побожности правильно відбути неділю прощення.
Ну і про піст треба буде теж щось «постити», поширювати і т. д.
Інакше піст буде недійсним.
А Слово Боже каже: мовчи!
Не розказуй про свій піст нікому, крім Отця, і то тихенько.
Навіть вигляд твій має бути
цілком несхожим до того, хто постить.
Гарна зачіска, світле обличчя, усмішка...
Найбільший піст – це стримати себе, щоб не розказати іншим,
цілому світові, який ти праведний.
Найбільший піст – мати свою з Отцем тайну
і не впускати туди нікого,
хто має шанс побачити твою святість.
Справжня святість – це те, що між мною і Богом,
і це не для поширення...

26

Зміст

Щоб Слово не було моралізаторським «треба/ мушу»,
а моїм особистим «Хочу так жити»...................................................5
ГОЛОС ТОГО, ХТО КЛИЧЕ

Роздуми над Євангелієм від Матея .............................................9
«ЕФАТА», ТОБТО: «ВІДКРИЙСЯ»!

Роздуми над Євангелієм від Марка......................................... 139
НА ТВОЄ СЛОВО ЗАКИНУ СІТІ

Роздуми над Євангелієм від Луки............................................ 227
ЦЕ Я РОЗМОВЛЯЮ З ТОБОЮ

Роздуми над Євангелієм від Йоана .........................................355

431