Vid legend do pravdy

Лонгин Цегельський

ВІД ЛЕҐЕНД
ДО ПРАВДИ

Львів • Видавництво “Свічадо” • 2021

Д-р Лонгин Цегельський

I.

Õòî îðãàíIçóâàâ ïåðåâîðîò
1 ëèñòîïàäà 1918 ð.?

Якби уся українська історія була такою правдою, як те, що на-
писано різними анонімними й неанонімними авторами про 1 лис­
топада 1918 р., цебто про державний переворот із 31 жовтня на 1
лис­топада 1918 р., котрий став завершенням попередньої довірочної
акції та початком Західноукраїнської держави – тоді в нас нема дій-
сної історії, є тільки плітки і байки, виссані з пальця чи породжені
фантазією тих безвідповідальних авторів. Коли ось так читається в
українському тижневику, який претендує на монополію українського
державотворчого духу, що буцімто тим, хто започаткував та довер-
шив увесь державний переворот у Галичині в листопаді 1918 р., був
Дмитро Вітовський, то жаль стає за незнання наших новоспечених
журналістів і молодих лідерів. Але жаль і за пам’ять та ім’я тих, котрі
справді здійснили це пропам’ят­не діло і яких чомусь безпідставно
„розвінчують“ з легкої руки невідаючі суті справи писуни.

Бл. п. Вітовський має своє почесне місце в історії нашого стрілец-
тва та в подіях 1 листопада і в організації Української галицької
армії. Визнаючи за ним те, що є його, не треба приписувати йому
того, чого він у дійсності не доконав і на що він, певно, не претен-
дував би, коли б жив. Бл. п. Вітовський помер молодим (йому не
було ще й 30-ти літ) трагічною смертю, служачи Україні (згорів
разом із літаком, що в Німеччині упав і розбився). Він був хоробрим,
сміливим офіцером, улюбленим стрільцями. Це він той сотник, що
про нього співає стрілецька пісня: „А наш сотник як сметана, Має
ранґу капітана...“

Гарячий патріот, він любив Україну всім серцем, мав характер як
кришталь – але мав і свої недоліки. Був ще дуже молодим та полі­
тично наївним, недосвідченим. Бували випадки – й історія їх ще

15

розкаже – де його нерозважні потягнення як державного секретаря
військових справ мусили бути дезавовані його товаришами з уряду
або таки його старшими товаришами з партії. Не забуваймо, що Ві-
товський був соціалістом-радикалом, а до того молодим радикалом,
якому наддніпрянці (Винниченко й Петлюра) здавались (до часу)
ідеалом революційних політиків, а його ж власні старші однопартійці
(д-р Лев Бачинський, д-р Іван Макух, Василь Стефаник) мало що не
„заскорузлими рутенцями“.

Урешті був він мілітарно малоосвіченою людиною, бо добрий та
хоробрий сотник – це ще далеко не оперативний штабовик чи органі­
затор армії в запіллі. До цього треба вищої теоретичної військової
освіти та штабового досвіду, яких він не мав. Тому навіть балакання
про його заслуги як організатора Української галицької армії в запіллі
сильно перебільшені. Були там інші, значно досвідченіші люди, котрі,
власне, і виконували цю роботу.

Усе це сказане не для того, щоб понизити пам’ять Д. Вітов­ського,
а для того, щоб ще раз поставити якусь перепону витворюванню цієї
недостовірної та шкідливої леґенди.

Зроблено цю диґресію про Вітовського тому, що вперто поширю-
вані вигадки про нього, – лише черговий характеристичний приклад,
з якою легковажністю пишуть у нас про цілком недавні події. Таке
легковажне ставлення до історичної правди просто обурливе, бо
воно є ознакою розумового лінивства (у перевірці й пошуку фактів),
безцеремонності (стосовно правдомовності взагалі) та крайньої
поверховості.

Ті, котрі аж захрипли від самореклами як 100-процентові націо-
налісти-державники, не знають основних фактів із нашої но­вітньої
історії. Чи не є це крайній брак пошанування своєї державної ідеї та
недавніх змагань за неї?...

Оця наука належалася – з нагоди 1 листопада – тим, хто береться
писати про цю історичну подію без відповідного для того знання
фактів. Та, з іншого боку, відразу належиться їм і деяке виправ-
дання. Ті, які пишуть ці небилиці, тому 18 літ були ще дітьми і не
розуміли як слід подій, котрі тоді відбувалися, а ще менше знали,
що саме доконувалося кругом них. А про 1 листопада й події, що
його попередили і що прийшли після нього, у нас практично немає
фактично точних, авторитетних споминів. Небагато з того, що дійсно

16

мало місце, зафіксоване письмом чи друком. Є друковані часописи,
відозви, розпорядки, закони тощо, є трохи архівів – політичних та
військових, які ще не розкрито. Але, як це звичайно під час перево-
ротів та революцій буває, головні події здійснювались без письмових
розпоряджень, а найважливіші рішення – схвалювалися довірочно,
в конспіративному колі. Все це ще чекає розкриття.

Тих кілька „історій“ галицького перевороту, що нині маємо, це
компіляції людей, котрі або самі не брали участі в перевороті (як,
наприклад, редактор Олекса Кузьма – „Листопадові дні“) і не стали
його свідками, або (як д-р Михайло Лозинський) тільки частинно
були поінформовані, і то не об’єктивно, а упереджено – з огляду на
ті чи інші соціально-політичні симпатії чи антипатії, і писали, ке-
руючись не історичною правдою, а власними політичними цілями.
Що поза тим писалося – це здебільшого тільки повторювання їхніх
помилок, непоінформування, погане поінформування, а то й просто
тенденційні вигадки. Дійсну історію 1 лис­топада треба ще створити.
Та це не таке легке завдання.

Тому й те, що тут буде сказане про події, пов’язані з 1 листопа-
да, – далеке від такої історії. Це тільки згадка про кілька значимих
подій – головно таких, що або невідомі загалові, або цілком непра-
вильно трактовані в інших версіях.

Передовсім хибно стверджувати, що думка перевороту зродилась
у Січових стрільців. З усією пошаною до їхніх історичних заслуг,
як мілітарного вираження наших державницьких змагань ще перед
постанням нашої власної армії (себто від літа 1914 р. до 1 листопада
1918 р.), все ж таки мусимо наголосити, що якраз Січові стрільці вели
у ті осінні дні 1918-го свою – відмінну – політику, яка, власне, і стала
причиною того, що ми втратили Львів. А втративши Львів – центр краю
й вузол усіх залізниць – ми вже опісля втратили й край. Оце є історич-
ний гріх Січових стрільців, якого ніяк витерти зі сторінок історії.

Річ у тім, що Січові стрільці, котрі тоді стояли кошем на Букови­
ні під командуванням архикнязя Василя Вишиваного (Вільгельма
Габ­сбурґа) й отамана Букшованого, просто не послухали наказу
Укра­їн­­ської національної ради й не прибули на 1 листопада 1918 р.
до Львова, як це їм було наказано зробити. У Львові на той час було
всього 1200 українців під зброєю (в поліції та касарнях ґарнізону), а
така мала сила не могла втримати місто. Нато­мість стрільців у коші

17

було 4000 – з артилерією, кулеметами і т. д. Прибувши до Львова
від­разу по перевороті, вони мали б держати в послуху й постраху міс­
цевих законспірованих польських леґіонерів та – поляків загалом.

Але у стрільців був „свій план“ державного замаху, а саме: прого­
лосити архикнязя Вільгельма диктатором-королем. Вони при­йшли
до Львова через три дні після перевороту – отже, запізно, тоді, коли
вже польські леґіонери обсадили Кастелівку, гору св. Юра та ін. Це
й стало зародком нашої поразки у Львові.

Як бачимо, Січові стрільці не зорганізували перевороту в краю.
Дмитро Вітовський був Січовим стрільцем. На команданта Львова
для перевороту покликала його якраз Українська національна рада,
що заздалегідь підготувала цей переворот, і покликала не з огляду
на його військові здібності, а тільки тому, що він мав великі симпатії
серед Січових стрільців.

Українська національна рада знала, що серед Січових стрільців
готується крамола, і хотіла запобігти цьому, призначивши командан-
том Львова Вітовського. Це була перша поступка ще навіть не сфор-
мованого українського уряду українській отаманії та сваволі там, де
їх ніяк не повинно було бути, – серед Січових стрільців...

Проте Вітовський не встиг повести стрілецьких крамольників
за собою: він відмовився (на четвертий день після перевороту) від
командування Львовом, до чого уважав себе нездатним. Січових
стрільців ще не було тоді ні у Львові, ані під ним.

Вітовський прибув до Львова для керівництва переворотом 30 жов-
тня 1918 р., коли події 1 листопада вже було підготовлено – і в самому
Львові, і краю. Переворот таємно був вирішений провідниками Ук-
раїнської національної ради ще в серпні 1918 р., коли ставало ясно,
що Австрія не омине катастрофи. Тоді вже на організатора перевороту
було намічено поручника австрійської армії Бубелу, людину рішучу,
спокійну, зрівноважену та дискретну. Вибір цей зроблено о. Йосипом
Фолисом, парламентарним і соймовим послом із Львівщини, який
згодом помер, не дочекавшись перевороту. І справді саме поручник
Бубела, котрий потім став заступником державного секретаря вій-
ськових справ, зорганізував переворот у цілому краю. Він розробив
його детальний план, розсилав таємних кур’єрів по всіх повітах й
ґарнізонах краю, створив перший штаб у Львові і т. д. Помічниками
поручника були сотник Володимир Огоновський та четар Дмитро

18

Паліїв. Самого Бубелу розстріляли большевики в Одесі (1919 чи
1920 р.).

II.

Ïåðøèé âIéñüêîâèé êîìàíäàíò Ëüâîâà

Різні „історики“, описуючи ті листопадові події 1918 р., по­водяться
з історичною правдою просто безцеремонно, даючи волю своїй ба-
гатій уяві. У цьому випадку автор статті про Дмитра Вітов­ського – д-р
Кирило Трильовський, ветеран галицького радикалізму. Вітовський
також був радикалом, а до того ж особистим прихильником д-ра
Трильовського. У радикальній партії, як відомо, існували дві фракції:
одна – більш поміркована – під проводом д-ра Лева Бачинського, д-ра
Івана Макуха та Василя Стефаника, а друга – більше криклива – під
проводом д-ра Кирила Трильовського, до якої належало чимало мо-
лодих січовиків і студентів, між ними і Вітов­ський. Оце й пояснює,
чому д-р Три­льов­ський так безкритично приписує весь галицький
переворот Вітовському.

У підтитулі своєї статті д-р Трильовський зазначає, що взята вона
з його „споминів“. Не знаю, як д-р Трильовський розуміє це слово.
По-моєму „спомин“ – це опис того, що людина сама бачила, сама
пережила, чого сама була учасником чи бодай свідком. Д-ра Три-
льовського не можна назвати ні свідком, ні учасником перевороту у
Львові, як і подій, що йому передували, – бо його тоді у Львові просто
не було. У той час д-р Трильовський перебував або у Відні (де він жив
із родиною), або в Печеніжині (де мав адвокатську канцелярію). Тому
оповідання д-ра Трильовського про те, хто і як підготував і здійснив
переворот, ґрунтується не на його власному досвіді, а тільки на чутках,
оповідях та його ж власній – попри вік! – буйній фантазії. Тож „спо-
мин“ його не є спомином, а так собі – перебалакуванням балаканини
інших балакунів. Історична їхня вартість – майже ніяка.

Як уже згадувалося, Вітовський представляв собою винятково
симпатичний тип молодого, високоідейного та характерного стар-
шини – команданта сотні. Але аж ніяк не організатора чи стратега.
Емоційний, палкий, романтично настроєний, а при тому надзвичай

19

характерний, був дійсно „лицарем без плями“ – як влучно називає
його д-р Трильовський. Однак перевороту він таки не організовував.
Мав лише реалізувати у самому Львові підготовлений іншими пере-
ворот. А для того завдання вибрано його не через високу військову
кваліфікацію, а зовсім з іншою метою – щоб стягнути до Львова
Січових стрільців.

Такий вибір першого українського команданта Львова став тією
фатальною помилкою, яка уможливила польським леґіонерам за-
хоплення Кастелівки і Політехніки. Це гірка правда і прикро про неї
говорити, але фактом залишається те, що лиш нездатність м’якого і
нервового Вітовського як головного бойового провідника, спричинила
втрату нашого Львова, а за ним і всієї Галичини.

Крайня безкритичність „споминів“ д-ра Трильовського заходить
так далеко, що він виправдовує відмову Вітовського від командування
Львовом (3 листопада, отже, вже на третій день після перевороту!)
його „знесиленням“, стверджує, що ця резиґнація поставила Ук-
раїнську національну раду в прикру ситуацію та називає наступників
Вітовського – полковників Гриця Коссака і Стефанова – „невід-
повідними до покладеного на них завдання“. Все це – від початку
до кінця – є перекрученням історичних фактів. Шкода тільки, що
такі нісенітниці побачили світло денне, ширячи баламутство (д-р
Трильовський завжди був спеціалістом у цьому – за це й усунули
його з радикальної партії).

Насправді все було цілком інакше. Ось дійсні спомини з того,
в чому автор сам, на місці у Львові, як член нашої влади, брав
участь.

А розвивалися події так:
Уже першого дня (1 листопада) зауважили ми (цебто уряд: д-р
Кость Левицький, д-р Сидір Голубович, д-р Лонгин Цегельський,
д-р Василь Панейко та ін.) повну безпорадність сотника Вітов­ського
як команданта, відсутність усякого ладу в командуванні, брак дис-
ципліни та твердої руки.
Не вдаючись у подробиці, згадаємо тільки, що коли на Кастелівці
(1 листопада близько полудня) з’явились перші слабкі польські відді-
ли, то наше командування не здогадалось, щоб цю аґресію у зародку
зліквідувати. Воно чомусь лишило їх до другої днини, давши їм ніч
для об’єднання й уфортифікування. Для охарактеризування неладу в

20

самому командуванні досить буде сказати, що до кімнати його штабу
(на другому поверсі в Народному домі) міг зайти з вулиці кожний,
хто тільки забажав, ніким не запитаний і не затриманий. Автор цих
рядків бачив сам на власні очі цілу гурму якихось цивільних, що стов-
бичили там не знати чого, просто біля оперативних телефонів, чули
рапорти, накази і т. д. – наче б це було на Січовому святі на зарінку
в Печеніжині чи на ярмарку в Пацикові. Між тими чужими людьми
був один відомий вшехполяк!

Коли наступного дня ситуація ще більше погіршилася, наша
влада – бачачи, до чого йде – вирішила замінити Вітовського пол-
ковником Коссаком. Відразу – телеграфічно чи телефонічно – було
викликано Гриця Коссака, а Вітовському довірочно „порадили“ зре-
зиґнувати, що він негайно і зробив, залишивши собі місце секретаря
військових справ та ранґ полковника. Ми (себто Кабінет) погодились
на це з таких причин: 1) щоб приєднати Січових стрільців; 2) щоб
радикальна партія мала представника в Кабінеті; 3) щоб осолодити
Вітовському його усунення з команданта Львова.

Це ж була не його вина, що він зі своїми нервами та м’якістю
на цю посаду не надавався. Це була вина тих, які його туди при-
значили.

III.

Ðîëü ÓÑѳâ

Коссак, а опісля полк. Стефанів, натомість, якраз дуже добре від-
повідали своєму новому призначенню. Вони мали до того всі дані:
оперативний досвід, холоднокровність, тверду руку, вміння завести
дисципліну, рішучість, залізні нерви. Протилежне твер­дження д-ра
Трильовського висмоктане з пальця (мабуть, для літературного конт-
расту, аби вифантазувана постать Вітовського тим краще відбивала!).
Тимчасом уже через дві години після того, як уранці 5 листопада Коссак
прийняв командування, у штабі був наведений лад. Біля Народного дому
поставлено сторожу. Старшини знали, що їм робити, не вичікували годи-
нами на накази. Поперек міста створено „фронт“ – обсаджено стратегічні
будинки, викопано окопи, споруджено барикади. Ми всі відчули, що в

21

штабі є командант, а не нервовий хлопець. Так само було й тоді, коли
на зміну полковникові Коссаку прийшов полковник Стефанів, також
здібний командир.

Ось так за 21 день (від 1 до 21 листопада) мали ми у Львові аж
трьох командантів: Вітовського (з 1-го по 3-тє), Коссака (з 3-го по 10-
те) і – Стефанова (з 10-го по 21-ше). Вже це показує, що з вій­­­ськовою
справою щось було не гаразд. Полковником Коссаком наша влада була
загалом задоволена. Проте Січові стрільці чомусь зажадали усунення
енергійного Коссака з командування Львова і той – усупереч волі
уряду Української національної ради – був змушений піти. Дано йому
ранґ полковника і команду­вання важливою стрийською округою, а
на команданта Львова покликано дотогочасного команданта Золоче-
ва – полковника Стефанова.

Стефанів був досвідченим офіцером. Але він застав уже таку ситу-
ацію, якій годі було зарадити. Поляки дістали поміч залізничним шля-
хом, що йде з Перемишля на Городок до Львова (Головний двірець),
перейшли в наступ і зайняли Личаків. Це загрожувало українському
урядові у Львові оточенням і він 21 листопада покинув Львів. За
ним і українська залога Львова вийшла – відбиваючись – шляхом на
Підзамче й Личаків.

Коли хтось завинив у тому, що українці втратили Львів, то були
це саме Січові стрільці. Є багато інших моментів в історії, де вони
дійсно здобули лаври та доконали історичних чинів. Але не в листо-
паді 1918 р. ... Немає сумніву, що якби ми втримали Львів, Антанта
була б нас, напевно, визнала – так, як вона хотіла визнати нас згодом
у січні та березні 1919 р. (тільки тепер уже тодішній наш уряд того
визнання без Львова вирішив не приймати, що також було помил-
кою!). Цей промах галицьких Січових стрільців став першим їхнім
проявом отаманщини та політиканства, чим вони заразились у часі
свого побутування на Великій Україні (від лютого до літа 1918 р.).
Замість виконати наказ Укра­їн­ської національної ради та обсадити
Львів ще 1 листопада, вони „політикували“ на Буковині і в результаті
було втрачено Львів. Тому це просто нонсенс говорити, що саме Січові
стрільці здійснили переворот у Львові і в краю. Цього доконали ціл-
ком інші сили й люди – а Січових стрільців між ними було мало.

Прикро розвінчувати уявних героїв, до того ж небіжчиків. Але ось
такі „спомини“, як д-ра Трильовського, приневолюють до цього.

22

Я чекав спокійно понад десять літ, як – спочатку з несвідомості,
потім для партійних або гурткових цілей, а вкінці відчуваючи потре-
бу показувати драматизованих героїв молодому поко­лінню – дедалі
упертіше витворювалася в наших газетах леґенда, буцімто Січові
стрільці під командуванням Вітовського (далі прочитаємо, що „на
білому коні...“) вночі з 31 жовтня на 1 листопада доконали „чину“
чи „чуда“. Для леґенди або драми це звучить прекрасно. Але, на
жаль, це все історична фальш. Героями цього дня і чину є інші
люди: Бубела, Ґорук, Огоновський, Паліїв і сотки інших – переваж-
но старшин і підстаршин колишньої ав­ст­рій­ської армії. Як свідок
і активний учасник цих подій, почуваю своїм обов’язком стати в
обороні історичної правди і тих людей-героїв, заслуги яких чомусь
приписуються іншим.

IV.

Ðîëü óêðàˉíñüêîˉ ïàðëàìåíòàðíîˉ ðåïðåçåíòàöIˉ

Вказано декількома уступами вище, що переворот із 1 листопада
1918 р. так гладко пройшов тому, що готувався тижнями, а то й мі-
сяцями – систематично, планово і в подробицях. Осіб, котрі брали в
тих приготуваннях участь, чимраз меншає. Смерть забирає одного по
одному. Небіжчиками є вже політики: д-р Кость Левицький, Юліан
Романчук, о. Йосип Фолис, д-р Євген Левицький, д-р Володимир
Бачинський, д-р Лев Бачинський, Микола Василько, д-р Володимир
Охримович, д-р Володимир Загай­кевич, радник Іван Кивелюк, о.
Олександр Стефанович, д-р Роман Перфецький. Полягли геройською
та мученичою смертю отаман Семен Ґорук, четар Дмитро Паліїв та
інші, розстріляні большевиками. Загинув „під стєнкою“ і генерал
Гриць Коссак. Убили большевики і Букшованого. Мало зосталося
в живих, зо­крема, бодай таких, що стояли тоді на визначних пози-
ціях – політичних чи військових.

Небагато з них мали хист, час і спромогу залишити по собі
спомини. І я не знаю, чи матиму змогу поїхати до Європи, пере-
студіювати українські архіви та часописи з того приснопа­м’ятного
часу, відсвіжити пам’ять, зібрати матеріал та написати вичерпні

23

спомини про тодішні події. А розповісти є про що! Стільки бачив я,
стільки пережив, у стількох (майже в усіх) державотворчих акціях
брав участь – у Відні, в Галичині, в Києві, Винниці, Рівному. Є про
що згадувати та є що передати грядучим поколінням у науку.

А коли вже писати, то правду – не леґенду („Пізнайте істину, а
істина визволить вас“, – сказано в Св. Письмі). Леґенда річ добра
й потрібна, та тільки тоді, коли вона поетично, у фантастичній чи
символічній формі передає дійсну правду. Леґенда, яка затемнює
правду, – шкідлива. Леґенда про київського князя Михайлика, що
на кінці свого копія виніс Золоті Ворота з табору хана, Шолуди-
вого Буняка, і приніс їх назад до Києва, про Незрушиму Стіну св.
Софії чи про Байду Вишневецького, котрий висів на гаку цар­ської
башти, віру християнську прославляючи, а бусурманську відкида-
ючи, – пожиточні та будуючі леґенди. Навіть леґенда про ватажка
Довбуша, який чорта стріляє, багатих карає, а бідним помагає, та
який кінчить життя словами: „Людська кровця не водиця, проли-
вати не годиться!“ – також певною мірою належить до пожиточних
леґенд. Але леґенди про спалення Наливайка або Тараса Бульби у
Варшаві ляхами (історично – це вигадки), про різання власних дітей
Ґонтою (таке ніколи не бувало!), про ля­хівство гетьмана Мазепи
або про московство гетьмана Скоропад­ського – це і брехливі, і
неморальні, і політично вкрай шкідливі леґенди.

З погляду історії, одначе, лиш дійсна правда є вартісною, а всяка
леґенда, пожиточна чи ні, мусить поступитися місцем іс­тині, яким
неприємним не було б розчарування умів, вихованих на леґенді.
Плекання леґенди замість правди іноді є навіть неприйнятним. До
таких політично шкідливих (а історично брехливих) леґенд треба
зачислити витворені і спопуляризовані нашими со­ціалістами леґенди
про державотворчі заслуги, чи як це назвати, Центральної ради та
Директорії, про ненаціональний та реакційний характер гетьмана
Павла Скоропадського, а так само леґенду про роль Січових стрільців
і Вітовського в листопадовому перевороті 1918 р.

Я не пишу леґенд. Навпаки: я розвінчую їх – хоч би коштом моєї
популярності. Бо, як казав, Драгоманів: „Часто, коли хочеться бути
правим, треба перенести непопулярність“. Згадаймо тільки батька
Чехословаччини, старого Масарика, якого вся че­ська преса викли-
нала та якому відібрано професуру в чеському університеті, коли

24

Боєва управа:
проф. Іван Боберський, д-р Михайло Волошин,

д-р Лонгин Цегельський

він в ім’я правди розбив одну з чеських леґенд, довівши, що „Кра-
ледворський рукопис“ є фальсифікатом (він був бу­цімто знайдений
чеським ученим Ганкою, з початку позаминулого віку, на якійсь
старій дзвіниці в Кеніґ-Ґрецу – Краледворі). В тому рукописі, що
мав нібито сотні літ, списана була старочеська поема про мітичну
королеву Лібушу і її лицарів та коротші лірики. Деякі з них переклав
навіть україн­ською мовою о. Маркіян Шашкевич. Чехи гордилися
дуже цим рукописом як доказом їхньої старої історії й культури.
Аж тут у 80-х роках XIX ст. молодий уче­ний, Масарик, відкриває,
що остання строфа в цьому збірнику написана таким чином, що
перші букви її стрічок, читані згори вниз, дають речення: „Наnkа
fесіt“ – цебто: „Ганка зробив“. Ясно стало, що Ганка сфальшував
збірку, щоб тодішніх чехів піднести на дусі. Подальші дослідження
показали, що увесь рукопис – це фальсифікат. Але зразу чехи так
обурилися, що вигнали Масарика з університетської катедри, і він
мусив виїхати до Америки, де за­мешкав у Чикаґо. (Згодом йому
повернено професуру в Празі). А все ж потім він став „татічком“
чехо-словацької держави... Бо вкінці правда перемогла і вона буде
завжди горою. А чим скоріше це станеться, тим менше шкоди з
вигадок та байок для народної справи.

Вертаючись до перевороту з 1 листопада 1918 р., треба зазна-
чити, що вже на весну 1918 р., нам (себто українським лідерам
в Австрії) стало ясно, що Австро-Угорщина та Німеччина скоро
програють. Говорилося про можливий сепаратний мир цісаря
Карла з Антантою, про його таємні переговори з Вільсоном і т. д.
У зв’язку з цим молодий цісар Карло запрошував до себе провід-
ників невдоволених парламентарних груп та радився з ними, як
перебудувати Австро-Угорщину на федеративних основах. З наших
послів були в нього на таких розмовах віце-президент парламенту
Юліан Романчук, міністр д-р Горбачевський (колишній професор
українського університету в Празі), д-р Євген Петрушевич (тоді го-
лова української парламентарної репрезентації), Микола Василько
(голова буковинців) та д-р Кость Левицький (голова Українського
народного комітету).

Усі вони радили цісареві зробити державний замах згори – тобто
розпустити парламент і ввести цісарським едиктом нову державну
конституцію, за якою окремі, автономні національні краї-держави

26

увійдуть у федерацію під одним монархом і в одному федеральному
парламенті для закордонних і воєнних справ. Українців підтримува-
ли словінці, християнсько-національні чехи, хорвати та альпійські
християнсько-соціальні німці. У тому самому напрямі працював і
архикнязь Вільгельм (Василь Вишиваний), котрий був у приязних
взаєминах з Карлом, як, власне, і з нами (через о. совітника Война-
ровського та через свою службу в Січових стрільцях). Із словінцями
(о. д-ром Корошецем, головою їхньої парламентарної репрезентації,
а пізніше прем’єром Югославії, й о. д-ром Креком, великим при-
ятелем українців, що сту­діював навіть у Львівському університеті
українську літературу й історію) в нас було повне порозуміння.
З їхнього боку посередником став о. д-р Крек, з нашого боку – о.
Йосип Фолис і д-р Лонгин Цегельський.

У червні 1918 р. нами двома як делеґатами нашої сторони та
словінцями (д-ром Креком) було вирішено восени 1918 р. „помог-
ти“ Карлові у перевороті за Вільсоновим планом самовизначення
народів: одного заздалегідь означеного дня (в порозумінні з Карлом)
проголосити національні конституанти – установчі зібрання – де-
ржав-країв: галицько-українського (у Львові), че­ського (у Празі),
словінського (у Любляні) та хорватського (у Загребі – для Хорватії,
Дальматії та Боснії). Обговорення цього плану з цісарем узяв на себе
о. Крек, який часто бував у Карла та мав його довір’я. Планувалося,
що цісар до часу перевороту так змінить командантів і військові
залоги у національних столицях, щоб вони пішли на руку націо-
нальним конституантам і придушили будь-які заворушення, звернені
проти перевороту. Не була це легка справа, бо не все залежало від
самого цісаря, а надто швидкі та виразні зміни могли привернути
увагу противників і викликати їхню контракцію.

Ми, зрозуміло, втаємничили в цей план декого з наших лідерів
(Юліана Романчука, д-ра Євгена Левицького, д-ра Володимира
Бачинського, д-ра Євгена Петрушевича, о. крилошанина Тита
Войнаровського, д-ра Степана Смаль-Стоцького, д-ра Сидора
Голубовича та ін.), а о. Крек, зі свого боку, – декого з провідних
словінців, християнських чехів, хорватів та альпійських німців,
котрі (як, наприклад, барон Морзей, князь Альойзій Ліхтенштайн,
посол-селянин Фінк, усі вже нині небіжчики) підтримували таку
перебудову Австрії. Вирішено було втягти поки що якнайменше

27

осіб у змову, щоб план перевороту не дійшов часом до відома його
противників (поляків, мадярів, старих централіс­тичних бюро­кратів
чи штабовиків). З початком осені мала відбутися нарада представни-
ків усіх народів-спільників, на якій треба було прийняти остаточні
рішення.

V.

ËüâIâ I Êèˉâ

Знаючи, отже, що восени (десь у жовтні) буде політичний пере-
ворот у цілій Австрії, ми почали готуватися до нього. Втаємничено
дальших наших людей (посла Кивелюка, о. Стефановича, митропо-
лита Андрея Шептицького, д-ра Панейка, д-ра Охримовича, о. Лежо-
губського та ін.), розпочалася організація нашої збройної сили. З тією
метою вибрано поручника австрійської армії та колишнього політика,
організатора львівського повіту Бубелу, адвокатського кандидата й
сина селянина з-під Львова. Через наші посольські впливи ми подбали
для нього про довшу відпустку з фронту (начебто через недугу) та
доручили йому знайти помічників, увести (загальниково!) декого з
них у суть справи, перевірити національний склад військових залог
у Львові та Східній Галичині і виробити план перевороту. Він узявся
негайно до праці, щотижня раз чи двічі інформуючи нас про те, що
зроблено. Коли йому потрібна була допомога когось із певних наших
старшин, ми виробляли тому відпустку на тривалий час.

У час тих приготувань випало нам два удари: о. Фолис і о. Крек,
два найенергійніші організатори змови, несподівано померли:
Крек у серпні, а Фолис – з початком вересня. А що Крек був посе-
редником між нами і цісарем та частково посередником між нами
та іншими національними групами, то це, зрозуміло, припізнило
цілу акцію. З іншого боку, у Відні, у цісарському оточен­ні, цілком
уже визріла думка перебудови Австрії. Протягом серпня та вересня
було вже стільки військових ферментів у запіллі в т. зв. кадрах, що
неможливість продовжувати війну стала очевидною. З Німеччини
ми мали також відомості з добре поінформованих кіл, що там іде
до революції.

28

Скаже, напевно, не один читач: існувала ж тоді українська держа-
ва на Великій Україні! Чому галичани, цебто галицькі політики не
думали про злуку з Україною? Видно, що це правда, що вони сліпо
держались цісарської поли?..

Це питання вимагає пояснення. У Києві правив на той час гетьман
Павло Скоропадський. Українська т. зв. демократія – різні соціаліс-
тичні „партії“, а властиво гурти молодої української інтеліґенції
– завзято поборювали гетьмана і його владу, головно тому, що він
скасував соціалістичні закони Центральної ради (націоналізація
всієї землі, отже, і селянської, фабрик і т. д.). Револю­ційна демагогія
цих партій, за якими не стояв жоден клас народу, могла спричинити
заколот, але не могла нічого збудувати. Навпаки, їхня деструктивна
аґітація стелила дорогу большевикам. Доказом цього є та легкість,
з якою большевики викинули Центральну раду з України (в листо-
паді-грудні 1917 р. і січні-лютому 1918 р.), а опісля – і Директорію
(в січні-лютому 1919 р.). Міський, жидівсько-московський проле-
таріат та його інтеліґенція (здебільшого жиди) ставились однаково
вороже і до гетьмана, і до соціалістичної України. Поміркованого,
буржуазного українського класу не існувало. Той, що був, був все-
російським – т. зв. „малороси“. Вони не визнавали ніякого соціаліз-
му – у т. ч. й українського. Оці „малороси“ не були противниками
гетьманщини, хоч і не захоплювалися нею. Вони радше пішли б за
ліберально-монархіс­тичною Росією. За браком ліберального царя,
воліли вже ліберального гетьмана та гетьманську Україну – ніж
соціалізм. Так само консервативні великі власники і духовенство.
Вони воліли царя, але коли його не стало, то зі страху перед боль-
шевиками погоджувалися і на гетьманську Україну. Оскільки вони
були сяк-так свідомими українцями – а було досить і таких, то щиро
бажали собі Української держави.

Тож ситуація в Україні була дуже непевна. Одиноким значним
класом, що справді стояв за гетьманом, були хлібороби, себто заможні
фермери: козаки і т. зв. куркулі – заможні і середньозаможні селя-
ни. Поширена в нашій пресі думка, буцімто „хлібороби“ – це були
дідичі-дворяни, хибна (її розповсюдили соціалісти та большевики).
Треба пам’ятати, що у Великій Україні, а особливо за Дніпром та в
південно-степовій частині, соціальні відносини на селі були інші, ніж
у Галичині. Існував там – побіч дідичів (великих землевласників) і

29

дрібноземельних селян – ще клас самовистачальних хліборобських
господарств (заможних і середньо­заможних селян, в яких було по
кількадесят, а то й по кількасот десятин землі (десятина – це два га-
лицькі морги). Взагалі в Україні мешкало 5 мільйонів родин (близько
25 мільйонів осіб), котрі володіли понад 20 десятинами, і то доброї
землі! Але цей хліборобський клас, розсіяний по хуторах та селах, не
був зорганізований, не мав політичного досвіду та не посідав ні тієї
освіти, що дворянство чи буржуазія, ні тієї революційної рухливості,
що міський пролетаріат. Цей клас став би дуже доброю підпорою
уже закріпленої влади.

Інтеліґенція в Україні була назагал або малоросійсько-індиферент-
на, або процарсько-„общерусска“, або комуністична. Та ж, що визнала
себе українською, виявилася – як уже мовилося – соціалістичною,
ворожою „куркулям“ чи хліборобам. Лише одиниці з інтеліґенції
(як ось Міхновський, брати Шемети, Дорошенко), чи з українських
дворян-дідичів (Липинський, Скоропадський, барон Штейнґель, Ле-
онтович, Устимович, Лизогуб) готові були дати національний провід
оцим хліборобам, що могли і повинні були стати хребетним стовпом
самостійної України.

Тому провідники галицьких українців дивились зі справдешньою
журою на те, що діялося в Україні, та постійно побоювались там
перевороту. Будучи поінформованими про вигнання Централь­ної
ради большевиками на переломі 1917–1918 рр. і становище в Ук-
раїні, галицькі політики мали підставу думати, що всякий пере­во­рот
у Києві скінчиться зайняттям України большевиками (як і ста­лося
після повалення гетьмана). Галицькі політики одностайно вважали
придніпрянських українських соціалістів нездатними правити держа-
вою. Такої ж думки були й галицькі радикали – не лише націонали.
На переконання галицьких політичних лідерів (за винятком хіба д-ра
Михайла Лозинського, Семена Вітика і ще декого), тільки правління
гетьмана було в змозі зорганізувати Україн­ську державу. І все ж, зна-
ючи, яка завзята аґітація ведеться проти гетьмана з боку українських
соціалістів та жидівсько-російських комуністів, та відаючи, як нещиро
ставляться до нього всякі „малороси“ з буржуазії та великих магнатів,
галицькі лідери не вірили, що гетьман втримається. Особливо побо-
ювалися вони перевороту в разі, якщо німецько-австрійські війська
покинуть Україну.

30

А на це якраз виглядало. Ясно було, що в разі революції в Ні­
меччині німецька армія покине Україну. А тоді заколот і больше­-
вицьке вторгнення були б неминучі. Об’єднувати Галичину, більш-
менш упорядковану та зорганізовану, з такою Україною, на­ці­­о­­нально
несвідомою, занархізованою та збольшевиченою – вва­жа­ли ми
крайнім ризиком, „скоком у темноту“. Це означало б усі наші націо-
нальні здобутки цілого століття, виплекані під крилом Австрійської
імперії, кинути в божевільний вир соціальної ре­во­люції, на ласку
большевиків та й українських однаково боже­віль­них отаманів. Ми
воліли виждати, як розвинуться події в Укра­ї­ні. Ми бажали успіху
гетьманові та намагались вплинути на придніпрянських українських
інтеліґентів-лідерів, щоб вони погодились із гетьманом або хоча б не
робили заколоту чи повстань.

З тією метою до Києва їздив двічі я (д-р Лонгин Цегельський) і
по разові посли: проф. Олександр Колесса і проф. Степан Смаль-
Стоцький. Та наші остороги були голосом „вопіющого в пустині“.
Також наша галицька преса, „Українське слово“ і „Діло“, остерігали
придніпрянців, що їхня аґітація проти гетьмана спричинить крах
молодої Української держави. Все безрезультатно. Якесь революційне
божевілля охопило придніпрянську соціалістичну інтеліґенцію і вона
нестримно змагала до повстання. Не допомагало ні те, що гетьман
відкрив два українські університети, українську державну оперу й
два українські театри в Києві, Академію мистецтв, Академію наук
і т. д., ні те, що він з’явився в Українському клубі в Києві й твердо
та урочисто заявляв зібраним українцям, що його єдиною метою є
закріплення самостійної України. Не помогло те, що він запропо-
нував галичан – Січових стрільців – як свою ґвардію у Києві та що
покликав до свого Кабінету ви­знач­­­них українських діячів (Лизогуба,
Стебницького, Славин­ського, Дорошенка, Василенка та ін.). Не по-
могло і те, що гетьман добився у кримських білоґвардійців і татар,
щоб Крим уві­йшов у склад України, а в донців, щоб вони проголосили
самостійність Донщини, та що він ужив усіх політичних і воєнних
заходів, аби прилучити Кубань до самостійної України.

У вересні 1918 р. об’єднані українські соціалістичні групи, що наче
на іронію назвались „Українським національним союзом“, вирішили
за всяку ціну здійснити повстання. Перепоною цьому стали київські
Січові стрільці (не ті, що при австрійській армії, а ті, що зорганізува-

31

лись у Києві), які не хоті­ли зразу підтримати Винниченка, Петлюру,
Мартоса, М. Шаповала та інших і зосталися вірні гетьманові.

Усе це ми в Галичині знали. Розуміли, що як у Німеччині й
Австрії вибухне заколот і німці покинуть Україну, на неї відразу
рушить Червона армія, українські соціалісти піднімуть повстання,
а жидівсько-московські комуністи почнуть і собі по містах робити
револьту. Ми змушені були вести дуже обережну політику, щоб
бодай Галичину охоронити від соціально-большевицької анархії та
руїни і бодай у Галичині створити базу для побудови української
національної держави. Таку можливість ми вбачали в перебудові
Австрії на федерацію національних країв-держав, у т. ч. і Галичини.
Міркували, що збудувавши під дахом австрій­ської монархії свою
галицько-українську державу, будемо мати в наших руках частину
української території, свій державний апарат і свою армію. Знаючи
про переговори цісаря Карла з Вільсоном і Антантою, сподівалися,
що вони увінчаються успіхом і принаймні у Галичині постане забез-
печена Українська держава.

А там уже – думали ми – побачимо: якщо гетьман втримається та
закріпить Велику Україну як самостійну державу, тоді будемо ста-
ратися об’єднатись. Не вийде тепер – виждемо, адже в кожнім разі
матимемо аж дві українські держави. Як що ж в Україні почнеться
соціальна завірюха і до влади прийдуть большевики, тоді з допомо-
гою цілої Австрії не пустимо їх у Галичину. А може, ще й втягнемо
Австрію у війну з большевизмом та, може, знову підемо на Велику
Україну виганяти большевиків. Так чи інакше, здавалося нам, безпеч-
ніше для наших державотворчих замислів держа­тись поки що цісаря
Карла та ідеї української галицької держави. Так ми й вирішили і не
з якогось галицького загумінкового партикуляризму, а тому, що так
було краще для нашої спільної загально­української справи. Ми не
хотіли занапащати українських державних змагань у большевицькім
пеклі. Але ми були готові кожної хвилини прилучитись до закріпленої
Української держави – гетьманської чи республіканської.

Ми далі вели вперті приготування до перевороту чи мирної пе-
ребудови в Австрії.

32

VI.

ÒðóäíîùI ç ïëàíîì ïåðåáóäîâè ÀâñòðIˉ

Коли я наприкінці вересня 1918 р. вернувся до Відня з Києва
(куди їздив за дорученням української парламентарної репрезентації
перевірити грізні чутки та звести якось разом українську „демокра-
тичну“ опозицію і гетьмана, що не вдалося), то застав у Відні справу
перебудови Австрії вирішеною. З хвилини на хвилину очікувався
відповідний цісарський маніфест. Як усе в Австрії, так і ця акція
мала, одначе, прикмети нерішучості. Замість зробити раптовий пе-
реворот, увівши своїм едиктом федеративну конституцію, поділивши
Австрію на національні краї та іменувавши згори національні уряди
в краях, цісар, як ми довідалися, збирався закликати всі народи, щоб
вони самі уконституювалися. Хто йому таке порадив – зробив велику
помилку або й ... інтриґу.

З-за кордону (через Швейцарію, де ми мали тоді свого чолові­ка,
д-ра Василя Панейка, редактора „Діла“) доходили вістки, що Кле-
мансо натискає на Вільсона, щоб розбити Австрію, а не помагати їй
перебудуватись. Знали ми також, що чеський лідер, проф. Масарик,
рішуче противиться врятуванню Габсбурґів – він тоді сподівався,
що зорганізується ліберально-федеративна царська Росія. На жаль,
дійсність у політичному житті рідко коли по­дібна до задумів, а тим
менше до ідеалу. Небезпідставно-таки казав жартома президент Кола
Польського у віденському парламенті Войтіх граф Дідушицький:
„Політик то така людина, котра що інше думає і що інше говорить,
що інше робить і цілком що інше з того виходить“. Останнє є майже
правилом в історії.

Становище Австрії та шанси на її мирну перебудову погіршува-
лися. Ознаки швидкого заломання Осередніх держав були очевидні.
Ми, галицькі лідери, мусили бути вельми обачними. Ми втратили
надію на перебудову Австрії, яка розпадалася. З довірочних розмов
із чехами, словінцями, хорватами (послами) ми дізналися, що й вони
готуються до цього. Тому ми посилили таємну підготовчу працю в
Галичині. Діяти потрібно було обережно – аби не здогадалися поляки.
Ми не були певні також за австрій­ських міністрів та генералів, тож
і перед ними треба було тримати все у таємниці. Бо одна річ робити

33

щось у порозумінні з цісарем і його оточенням, а інша – самотужки.
Було вирішено грати по­двійну роль: нібито стояти при Австрії та її
цісареві, а насправді продовжувати підготування.

Полегшувало тактику те, що ми щиро – в інтересі нашого наро-
ду – бажали врятувати Австрію та Карла, хоч і сумнівались, чи це
ще можливо.

Уся наша політика в жовтні 1918 р., зокрема напередодні 1 лис­
топада, керувалася якраз тими думками. Зовні ми були лояльні авс-
трійці, але готували переворот. Якби Австрія ще врятувалась – ми
увійшли б у її федеративну структуру, якби розпалася – ми були
готові проголосити нашу самостійну державу, готову на евентуальну
злуку з Великою Україною. Тож коли у жовтні з’явився цісарський
маніфест, яким цісар Карло заповів перебудову Австрії на федера-
тивних основах і закликав парламентарні репрезентації всіх народів
уконституюватися в національно-державні репрезентації, ми зразу
використали цей маніфест.

18 жовтня 1918 р. ввечері, в Народному домі у Львові, всі парла-
ментарні й соймові українські посли з Галичини та Буковини (було
їх разом близько 70) уконституювалися як леґальна репрезентація
(Українська національна рада) Української держави. Ця держава мала
обіймати всю українську етнографічну територію Австро-Угорщини.
Про цей акт повідомлено цісаря і видано ма­ніфест до українського
народу. Стилізатором прийнятої урочистої декларації й маніфесту
був д-р Лонгин Цегельський.

Вирішено також домагатись від віденського уряду передачі влади
в Галичині й Буковині в руки Української національної ради, голо-
вою якої вибрано д-ра Євгена Петрушевича. Її осідком став Львів.
До переговорів з цісарським урядом уповноважили т. зв. делеґацію
Української національної ради у Відні, в склад якої входили кілька
наших послів, котрі перебували постійно у Відні, під проводом д-ра
Євгена Петрушевича. Оскільки посли роз’їхалися по своїх округах
пильнувати справ на місцях, із тих, що мешкали чи залишилися у
Львові, було утворено львівську делеґатуру УНРади під проводом
д-ра Костя Левицького і радника Івана Кивелюка (до цеї крайової
делеґатури належав і автор цих спогадів). Проголошення української
державності 19 жовтня 1918 р. було, властиво, першим українським
державно-правним актом у Галичині. Переворот 1 листопада став

34

тільки втіленням цього акту в життя. Цей переворот здійснила зга-
дана львівська делеґатура, яка отримала право діяти в разі потреби
від імені цілої Української національної ради. А що події не чекали,
то ця делеґатура у Львові була на практиці фактичним керманичем
україн­ського листопадового перевороту й останніх приготувань до
нього. Для зв’язку з делеґацією у Відні туди їздив то один, то другий
із нас, кожні два-три дні. З тереном делеґатура контактувала через
кур’єрів – офіцерів та цивільних.

VII.

ÒðIéêà äëßÿ îðãàíIçàöIˉ âIéñüêîâîãî ïåðåâîðîòó

Як уже зазначалось, організацію військового перевороту було
доручено поручникові (опісля отаманові) Петрові Бубелі, якому
приділено сотника Любомира Огоновського (відомого сокільського
організатора) і підхорунжого Українських січових стрільців (УСС)
Дмитра Палієва, як помічників. Ця трійка повинна була постійно
підтримувати зв’язки з командуванням Січових стрільців на Буковині,
щоб ті були готові у разі наказу прибути до Львова. Окрім того, вона
мала перевірити склад і стан усіх австрійських військових залог у
Східній Галичині й Буковині та розіслати на місця кур’єрів з інструк-
ціями (усними – аби часом документи не потрапили в небажані руки),
призначити командантів акції на місцях, порозумівшись із місцевими
лідерами та з українськими старшинами (чи підстаршинами, де не
було старшин-українців), і скласти до найменших подробиць план
перевороту у самому Львові.

В обов’язки трійки входило також з’ясування кількості на­дійних
українців у війську по львівських касарнях, об’єднання їх у таємну
організацію і призначення для них командантів. Урешті-решт мала
ця трійка підготувати план захоплення касарень і магазинів у Львові,
інших важливих об’єктів (пошти, телеграфу, телефону, залізничних
двірців, газівні, електрівні, водопроводів, намісницт­ва, сойму, ратуші,
стратегічних точок, головних доріг та перехресть і т. д.), визначити
спосіб роззброєння та інтернування старшин і підстаршин інших
національностей.

35

Старшини – і, зокрема, їхній шеф, поручник Бубела – виконали
своє завдання добре, можна сказати – перфектно. Якщо йдеться про
сам військовий переворот 1 листопада 1918 р., то мусимо визнати, що
він відбувся саме завдяки цим українцям і тим їхнім помічникам, що їх
вони собі дібрали (отаман Сень Ґорук, колишній організатор “Соколів“,
поручник Богдан Гнатевич, УСС, та ін.). До тих помічників треба
віднести, очевидно, й Д. Вітовського, якого, з наведених уже мотивів,
покликано в останні дні до командування переворотом у Львові. Він
став командантом 30 жовт­ня 1918 р., а переворот відбувся за півтори
доби – бо з 31 жовтня на 1 листопада, між першою і четвертою годиною
ночі. Зрозуміло, що за тих 36 чи скількись там годин, Вітовський аж
ніяк не міг організувати переворот у Львові та в цілому краю. Сам час
показує, що леґенда про його роль у перевороті є цілковитою леґендою,
а не історичною правдою.

VIII.

ÏîëIòè×íèé ïðîâIä ïåðåâîðîòó I ñàì ïåðåâîðîò

Було б, проте, неповно й неправдиво, якби не сказати, що оця вій-
ськова трійка перебувала у постійному порозумінні й під наглядом
та авторитетом політичного керівництва перевороту, яке Українсь-
ка національна рада після 18 жовтня 1918 р. доручила комісії, що
складалася із заступника голови львівської делеґатури Україн­ської
національної ради Івана Кивелюка, посла й редактора „Україн­ського
слова“ д-ра Лонгина Цегельського та редактора „Діла“ д-ра Василя
Панейка.

Зроблено це з двох причин: по-перше, щоб мала та енергійна
групка, а не тяжка своєю чисельністю Українська національна рада,
вирішувала спішні справи перевороту, а по-друге, щоб ще краще
забезпечити таємність приготувань. Оця „Комісія Україн­ської націо-
нальної ради для переведення перевороту“ сходилась щодня – а то й
двічі-тричі в день – та відбувала бодай раз денно розмови з шефом
військової трійки, поручником П. Бубелою. Складали звіти, прий-
мали рапорти, давали розпорядження й накази. Праця йшла рівно,
справно, скоро, без непотрібних дебатів, без жодного тертя й строго
конфіденціально.

36

Приблизно 25 жовтня 1918 р. ця комісія могла вже повідомити
львівську та віденську делеґатури Української національної ради про
закінчення підготовки до перевороту на теренах від Сяну по Збруч.
Інформація була загальною, деталей не подавалось. Члени Української
національної ради зобов’язалися зберігати все у повній таємниці. Чи
всі дотримали цього приречення – не знаю.

Тим більше радісне було здивування моїх синів, коли я взяв їх
ра­ненько 1 листопада ніби на прогулянку, а по дорозі ми стрі­нули
український військовий патруль з синьо-жовтими ко­­­кар­дами на авс-
трійських шапках, а на ратуші зауважили синьо-жовтий прапор.

На перехресті Підвалля та Руської вулиці старший вояк, що стояв
там на варті, засалютував мені по-військовому. Бачачи, що він упізнав
мене, я – віддавши салют – промовив:

– Яка це радість поздоровити вас як вояка України!
– Діждалися ми, дякувати Господеві, того, про що ви, пане посол,
не на однім вічу нам говорили. Коби Бог поміг вдержати... – відповів
вояк.
– А звідки ви мене знаєте? – спитав я.
– Я ж ваш виборець з Бобрецького повіту, – сказав назву села та
своє ім’я.
На жаль, по стількох роках забув я їх.
Мої хлопці вмить зрозуміли, що сталося щось незвичайне. Коли
я пояснив, що саме – побігли додому сповістити радісну вістку
мамі…
Політичний провід перевороту вибрав сотника Д. Вітовського на
команданта Львова – він прибув до Львова 29 жовтня. Ця комісія дала
також наказ полкові Січових стрільців бути на світанку 1 листопада у
Львові (чого вони не зробили). Нею ж була визначена дата здійснення
перевороту – ніч із 31 жовтня на 1 лис­топада (таке рішення було при-
скорене таємними донесеннями з Відня про те, що переворот у Празі,
Відні і т. д. висить у повітрі та що поляки теж готуються до нього).
Здається, саме 29 жовтня 1918 р. львівська делеґатура Україн­ської
національної ради вирішила востаннє позагравати з австрій­ським
урядом. Була думка використати цей уряд – поки він ще існував – для
легшого й певнішого перевороту.
Військовий гарнізон у Львові з 8 000 вояків мав лише близь-
ко 1 000 українців, решту становили поляки (приблизно 1 000),

37

німці, хорвати, мадяри та ін. Переворот при такому розкладі сил
був ризикований: на одного українця припадало семеро. Правда,
ми розраховували на нейтральність німців і хорватів, можливо,
мадярів, а вже певно, що не поляків. До того ж, було відомо, що
у Львові є на „відпустках“ чи „виздоровленню“ кількасот поль-
ських леґіонерів та що вони сконцентрувались у Львові у зв’язку
з планованим поляками переворотом. Усе це змушувало нас
шукати безпечнішої дороги до захоплення Львова. А найлегше
було це зробити в порозумінні з австрійським урядом, який і так
збирався передати владу в „краях“ автономним національним
представництвам.

Тому львівська делеґатура Української національної ради вирі­
шила переговорити з намісником Галичини, генералом графом фон
Гуйном, щоб той віддав владу в руки Української національної ради і
наказав усім австрійським властям, жандармерії та війську на терені
Східної Галичини підкоритись її наказам. Із такою пропозицією було
вислано до намісника послів – д-ра Кос­тя Левицького та д-ра Лонгина
Цегельського (не пам’ятаю, чи був хтось третій).

Ми представили старому генералові ситуацію так: „Поляки го-
тують переворот та проголошення злуки Галичини з Польщею (тоді
вже була Польща як держава на території т. зв. Конґресівки). У Львові
поляки мають таємні склади різної зброї та 1 000 ле­ґіонерів. Цісар
урочисто заповів передачу влади в руки місцевих національних реп-
резентацій. На його заклик ми уконституювали таку репрезентацію та
ждемо. Але ми не хочемо, щоб поляки заскочили нас переворотом та
захопили Східну Галичину. Це не в наших інтересах і не в інтересах
Австрії та цісаря. Події відбуваються блискавично і заки цісар здій-
снить нашу автономію, поляки захоплять Львів і край. Тому нехай
намісник передасть нам владу та видасть належні накази цивільним
властям і війську“.

На це намісник відповів, що знає: поляки щось готують. „Щодо
вас, панове, не маю донесень. Видно, вмієте краще конспірувати, –
додав жартома. – Але поки цісар не накаже мені, доти я зв’язаний
присягою і честю та нікому влади передати не можу, хоч і як вам
симпатизую“.

На нашу наступну заувагу, що його позиція і так пропаща, бо
поляки його силою усунуть, граф Гуйн відповів: „Як буду могти,

38

буду боротися, а як треба загинути, то загину. Я і так над гробом. А
вірності ще ні один Гуйн не зломив“.

Шкода нам стало біловолосого та сивоусого старого вояка. „У нас
вам волос з голови не впаде, ексцеленціє!“ – запевнив я. – „Знаю, що
маю приятелів у вас, – мовив на те Гуйн. – І ви все мали приятеля
в мені. Ваш нарід чесний, добрий та хоробрий. Ваші національні
змагання оправдані. Та я мушу стояти на довіре­ному мені стано-
вищі до кінця, хоч би то була й пропаща позиція. Взагалі я думаю,
що ми віджили своє. Новий світ настає, мій світ іде до гробу. Не
так, панове?.. – продовжував він з якоюсь сумною усмішкою, що
прикривала його душевний біль. – Перед вами, здається, будуччина.
Маєте державу в Києві. Та чи вона вдержиться?.. Боюся, що ні. Заба-
гато маєте ворогів, а самі ще заслабо зорганізовані. Це щойно лиш
зачинається заколот. Коли старі монархії впадуть, тяжкі настануть
часи. Ви часом могли нарікати на Австрію, але – вірте мені – це
була мама для багатьох народів, з якими, Бог відає, що тепер буде...
Нехай вам Бог помагає!“

Сльоза блиснула в старечому, але сміливому оці. І нам стало ніяко-
во на серці. Старий генерал, очевидно, розумів, до чого йде, та уголос
думав важку думу перед нами. Хоч не вжив цього вислову, проте
був певний того, що це останні дні Австрії, Габсбурґів та його. Ми
мовчали, бо й що мали сказати на це? Чим могли потішити старого?
Ми бачили безнадійний трагізм його становища. Однак ми мусили
дбати про свою справу і тому ще раз повернули до передачі влади.
Ми спитали його, чи не міг би телефоніч­но поговорити з цісарем,
щоб отримати згоду цісаря. Граф Гуйн відповів, що зараз здасть звіт
із нашої розмови владі у Відні та висловить свою опінію, „яка вам
прихильна“ – як він це додав. Але йому, – казав, – не випадає осо-
бисто пропонувати цісареві. Це було б визнання капітуляції. Порадив
нам послати когось із українців до Відня і там викласти наші вимоги
просто урядові або й цісареві. А він, якщо дістане наказ цісаря, пе-
редасть нам владу радше, як комусь іншому.

З тим ми й відійшли. Екзекутива Української національної ради
відразу ухвалила – більше для спроби про всяк випадок, ніж із вірою
в те, що з того щось вийде, – щоб д-р Лонгин Цегель­ський негайно
їхав до Відня та разом із президією Української національної ради
поінформував уряд Лямаша про становище у краї та наше дома-

39

гання. Оцей останній безпартійний австрій­ський уряд мав саме
розпочинати перебудову Австрії, намічену цісарем. Прем’єром
його був славний вчений, знавець міжнародного права й австрій-
ський член Міжнародного суду в Гаазі (Голландія) проф. Лямаш,
його заступником – проф. Редліх, також славний учений юрист і
парламентарний посол.

30 жовтня вранці я був у Відні. Телефонічно повідомлена наша
делеґатура (д-р Є. Петрушевич, Юліан Романчук, М. Василько, д-р Є.
Левицький, д-р В. Бачинський, д-р Л. Бачинський та ін.) замовила вже
розмову з прем’єром Лямашем на 10 год. Я пішов разом із ними. По
кількох вступних словах президента Петрушевича, котрий представив
мене як делеґата Української національної ради, що саме приїхав
зі Львова, я розповів Лямашеві і також присутньому Редліхові про
ситуацію в краю, подібно, як ми це подавали намісникові Гуйнові, та
про розмову з Гуйном (зрозу­міло, пропускаючи його суто особисті
міркування). Іменем Україн­ської національної ради поставив я пропо-
зицію, щоб уряд і цісар доручили намісникові передати нам владу.

Це збентежило Лямаша. Він почав нас переконувати, що це ще
нечувано, аби держава зрікалася влади, та що це розпад держави.

– То волієте, щоб поляки взяли Львів? Чи це не буде розпад? –
вкинув я, перебивши його. – Вам усе одно. Однаково не вдержите
Львова. А ми полякам його не дамо. І як ви не передасте нам влади
у Львові, то самі візьмемо. Не будемо чекати, аж поки буде запізно.
Ми на це готові.

Якось дивно глянув старий професор-прем’єр на молодого ще
тоді мовця. Сказане мною, в інші часи було б чимсь неймовір-
ним – державною зрадою, бунтом. Та він бачив, що діло серйозне.
Микола Василько та Євген Левицький докинули ще кілька влучних
зауваг – щось про те, що Галичина і так пропала, а як буде переда-
на нам, то Австрія і династія матимуть у нас вдячних приятелів та
союзників. Зрештою, ми раді залишатися в австрійській федерації,
якщо вона втримається.

– Думаєте, що аж так зле з нами? – озвався проф. Редліх.
Ми змовчали на це, але знову настоювали на виданні наказу
про передачу влади. Хтось із нас прохопився, що як що цього не
буде зроблено, то відповідальність за криваві бої у Львові впаде
на них, міністрів.

40

Д-р Євген Петрушевич

Президент Української національної ради Західно-
української Республіки (від жовтня 1918 р.), дикта-
тор ЗОУНР (від червня до грудня 1919 р.), посол до
австрійського парламенту (1907–1918), голова ук-
раїнської парламентарної репрезентації (1917–1918).
Народився 3 червня 1863 р. у Буську.

Помер 29 серпня 1940 р. у Берліні.

Лямаш і Редліх перервали тоді на кілька хвилин розмову і
вийшли – може, порадитись, а може, зателефонувати у Львів (до
Гуйна) чи до цісаря. За якихось 10–15 хвилин вернулися й заявили,
що владу у Львові й Галичині отримає Українська національна рада
та що сьогодні ще виїде до Львова спеціальний кур’єр із цісарським
листом до намісника, аби той передав владу в краю нам. Ми висло-
вили вдячність за таке розумне рішення і відійшли.

Обговоривши розмову, ми зійшлися на думці, що заява Лямаша
була щира, але невідомо, чи буде та обіцянка вчасно виконана. Нам
на це покладатись не можна. Хто зна, чи поляки у Східній Галичині
не піднімуть бунту проти такого повороту справи. Тому мусимо дія-
ти за своїм планом – здійснити військовий переворот, інтернувати
польських вояків, жандармів, старост тощо. Лише одиниці з-поміж
нас притримувалися думки, щоб чекати передачі влади (хто саме, не
пам’ятаю). Мені доручили негайно вирушити до Львова та повідоми-
ти львівську Екзекутиву про нашу розмову з міністрами і про опінію
віденської делеґатури. Також було вирішено, що члени делеґатури, з
винятком двох-трьох, котрі для зв’язку зі світом залишаться у Відні,
мають прибути до Львова не пізніше 1 листопада.

З тим я й від’їхав до Львова, пробувши у Відні всього кілька годин.
Цісарський кур’єр до Львова не доїхав. Д-р Володимир Бачинський,
який дістався з Відня до Львова через добу після мене, повідомив,
що кур’єр повинен був виїхати наступного дня. Чи це сталося – не
знаю, бо в Відні тим часом вибухнула революція, а Краків, що ще 1
листопада був у руках Австрії, захопили поляки, як довідались про
події у Львові.

До Львова я добувся аж через добу (поїзди ходили тоді дуже по-
волі), увечері 31 жовтня, і відразу пішов на спільну нараду Української
національної ради, Екзекутиви, Комісії для перевороту і тих офіцерів,
що їм доручено здійснити переворот. Я знав, що всі вони ждуть на
вісті з Відня.

Нараду проводив д-р Кость Левицький. Уперше тут був присутній
тоді ще сотник Д. Вітовський, котрий прибув напередодні до Львова,
щоб прийняти командування. Я склав звіт з моєї місії. Переказуючи
опінію більшості делеґатури, для повноти інформації, згадав я і про
думку тих, які вважали за потрібне дочекатися цісарського кур’єра.
Я зауважив, одначе, що кур’єр може приїхати аж завтра. Ніякої про-

42

позиції я не ставив, бо передавав лиш факти, а висновки з них мала
дати дискусія.

Це розуміли всі присутні, окрім Вітовського. Незвичний до т. зв.
парламентарних дебатів і їхнього порядку, не знаючи всіх попередніх
подробиць та розмов між політиками, він гадав, що ми готові тимчасо-
во відмінити переворот, звівши тим самим нанівець усі приготування.
Вояки-українці – старшини, національно свідомі підстаршини і навіть
чимало свідомих рядовиків по касарнях – уже знали, що переворот
має відбутись цієї ж ночі. Чекали тільки наказу. А тут виринає нове
питання: приїзд кур’єра! – емоційно й нервово (він загалом був палкої
вдачі і скоро вибухав, а так само скоро остигав) говорив Вітовський,
протестуючи проти відкладення перевороту. „Все готове, – переко-
нував він. – Кур’єр або приїде, або ні, а тим часом поляки захоплять
Львів. Нам не можна ніяк відкладати!“

Д-р Кость Левицький заспокоїв, ствердивши, що нема жодної
пропозиції, а тим більше рішення переносити дату перевороту. Ук-
раїнська національна рада лише вислухає звіт з місії до Відня.

Не пройшло й п’яти хвилин, як одностайно було вирішено: здій-
снити цієї ж ночі переворот. Командантом Львова оголошено фор-
мально сотника Вітовського та передано йому доручення керувати
цим переворотом у Львові.

Вітовський та інші старшини покинули нараду (було це близько
пів одинадцятої вночі), рушивши до приміщення штабу. Україн­ська
національна рада продовжувала радитися ще з годину, намічуючи
членів тимчасового Кабінету – першу українську владу в Галичині
по 546 літах чужого правління.

Згаданий щойно інцидент з Вітовським був спричинений, як це
випливає із ходу нарад, непорозумінням і незнанням звичайної пар-
ламентарної процедури. Хтось – чи не поінформований, чи хибно
поінформований – роздув це до розмірів драматичної сцени, в якій
Вітовський виступає як революціонер, що змагає до чину, а по­літичні
лідери – як боягузи, що страшаться перевороту та розпачливо три-
маються цісарської клямки. Все те вигадка і навіть більше – наклеп-
ництво супроти політичних лідерів. Зі щойно описаного, історично
правдивого перебігу подій ясно, що саме згадані полі­тичні лідери
вирішили і підготували переворот. З австрійським урядом перегово-
рювали, бо цього вимагала тактика.

43

ÇìIñò

На переломі доби. Спогади Лонгина Цегельського
про 1918-1919 рр. в Україні.....................................................7

І. Х то організував переворот 1 листопада 1918 р.?.................................15
II. Перший військовий командант Львова...............................................19
ІІІ. Р оль УССів...........................................................................................21
IV. Роль української парламентарної репрезентації...............................23
V. Львів і Київ.............................................................................................28
VI. Т руднощі з планом перебудови Австрії.............................................33
VII. Трійка для організації військового перевороту................................35
VIII. Політичний провід перевороту і сам переворот............................36
IX. Х то пустив та поширив неправду......................................................44
X. І сторична ніч.........................................................................................45
XI. Я к інтерновано намісника...................................................................48
XII. Перший день по перевороті...............................................................50
ХІІІ. Перша українська адміністрація......................................................54
XIV. Переговори з польськими консерватистами...................................56
XV. Б ої у Львові.........................................................................................60
XVI. К омандант Львова полковник Гриць Коссак .................................64
XVII. Серед пекла вуличних боїв.............................................................65
XVIII. „Перемир’я“ і „переговори“ з львівськими поляками................68
XIX. „ Но менс ленд“ – у Львові...............................................................71
XX. Д о Києва за підмогою!.......................................................................74
XXI. Чому поміч з Києва не прийшла?....................................................77
XXII. Д ержавотворчий інстинкт галицьких мас.....................................81
ХХІІІ. С тріча зі земельним маґнатом.......................................................89
XXIV. На лівому боці Бугу........................................................................92
ХХV. На західне пограниччя.....................................................................97
XXVI. Крадькома зі Львова за поміччю................................................101
XXVII. Гість із Києва...............................................................................104
ХХVIII. „Загублена“ сотня......................................................................106

333

XXIX. Втрата Львова...............................................................................109
XXX. Вирішальна нарада. – Місія на Велику Україну........................113
XXXI. Справа Василя Вишиваного........................................................116
XXXII. Як виглядала революційна свобода?.........................................119
ХХХІІІ. Двомільйонна орда....................................................................121
XXXIV. У розбурханому морі. – Історичні місця.................................126
XXXV. Ф ормується революційна армія.................................................129
XXXVI. У Директорії..............................................................................133
XXXVII. Автономія чи централізм? –

Підписання угоди про злуку................................................137
XXXVIII. У Білій Церкві.......................................................................142
XXXIX. Підмога, але спізнена.................................................................147
ХL. С еред розбурханого моря.................................................................150
ХLI. Штабовики радять. – Ми нарешті вдома......................................156
ХLII. Д руга моя місія в Україну. –

Тріумф Директорії................................................................159
ХLІІІ. Д о Версаля. – Ліквідаційна комісія у Відні. –

Кадовбова влада в Тернополі...............................................162
ХLIV. К лопоти молодої держави............................................................166
ХLV. „ Янівська республіка“....................................................................175
ХLVІ. Б ориславська „диктатура пролетаріату“.....................................177
ХLVІІ. Київські розмови з головою Директорії....................................179
ХLVІІІ. Стрілецькі похорони. –

Зустріч із прем’єром Чехівським........................................187
ХLIX. Тривожні вісті. – Розвал почався................................................190
L. З нову в Галичині. – Нова столиця. –

Нова влада.............................................................................198
LI. С воя рідна солдатеска........................................................................201
LII. Українська національна рада в Станиславові................................207
LIII. Р атифікація Хвастівської угоди......................................................210
LIV. П ерший український державний парад.........................................212
LV. Подальше організування

Секретаріату закордонних справ.........................................215
LVI. А нтантські місії у Галичині............................................................218

334

LVII. Подвійна закордонна політика......................................................223
LVІІІ. Розлад між українськими місіями в Парижі...............................230
LIX. Невдалий похід на Закарпаття........................................................233
LX. Делеґати Закарпаття у Станиславові та Києві...............................236
LXI. До Києва!..........................................................................................239
LXII. Свято Злуки Земель України.........................................................247
LХІІІ. Ще раз: федерація чи централізм?..............................................250
LХІV. 22 січня 1919 р...............................................................................252
LXV. Трудовий конґрес............................................................................261
LXVI. Роль галичан у Трудовому конґресі............................................264
LXVII. Селянська спілка і галичани......................................................266
LXVIII. Результати і значення Трудового конґресу..............................268
LXIX. У Міністерстві Чехівського.........................................................270
LXX. П ольсько-українська проблема.....................................................274
LХХІ. Падіння Директорії.......................................................................275
LXXII. Евакуація Києва...........................................................................280
LXXIII. Евакуація галичан із Києва.......................................................283
LXXIV. Тяжке повернення......................................................................286
LXXV. У Винниці. – Посольство до Масарика. –

Нарешті в Галичині!.............................................................288
LXXVI. Закінчення..................................................................................291

Місія генерала Бартелемі
й наслідок відкинення його пропозиції ..............................295
Слово від видавництва
про автора та його працю ....................................................306
Посмертна згадка про Юрія Цегельського.........................312
Словник застарілих слів і виразів ......................................315
Іменний покажчик................................................................320
Перелік ілюстрацій...............................................................330
Подяка....................................................................................331
Список жертводавців............................................................332