Ґреґорі К. Попкек
Львів
Видавництво Свічадо
2020
1
Я люблю християнство. Але не християн.
Г. К. Честертон
Іноді здається, що вони повсюди – люди, що твер-
до поклали собі зробити нас нещасними. Хоч
що роби, годі уникнути їх. Дружина зводить з ро-
зуму, діти затіяли переворот, бос начебто збоже-
волів і, крім того, ще є сусіди! І це лише початок.
І хоча те саме можна сказати і про найкращі
часи, однак у часи найгірші зносити інших стає
неможливо. Нам не потрібно багато: ми хочемо
платити іпотеку, мати дах над головою і досить
хліба щоденного на кухонному столі. Та коли наше
серце стискає тривога, від безупинних клопотів
памор очиться голова і далі терпіти немає змоги,
навіть на звичайну ввічливість може забракнути
сил.
Відповіді на такі проблеми були би легкі (ска-
жімо, отруєне яблуко або хоча б отруєний лист),
якби нам не хотілося вважати себе цивілізовани-
ми чи моральними. Християнське Писання каже
нам: «Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які
вас ненавидять». Подобається вам це чи ні, та вся-
ка смаковита фантазія про помсту, яку вигадуємо
7
ми, неабияк взірцеві в усьому решта громадяни,
неминуче розбивається об нашепти розжалобле-
ного Духом сумління. «Хто вдарить тебе в праву
щоку, оберни до нього й другу».
Але як можемо ми обертати другу щоку, якщо
коло наших найближчих друзів, не кажучи вже про
суспільство загалом, називає нас образливими іме-
нами (як-от «слабак!», «жертва!», «підлесн ик!» або
отим страхітливим «співзалежний») за саму лише
думку вчинити це? І якщо бути до останку чесним,
подивіться, чим скінчили найвірніші послідовни-
ки цієї доктрини – Ганді, Мартін Лютер Кінг, Ісус
Христос. І хоча наш дух зачарований дивовижни-
ми прикладами моральної відваги, наше тіло бо-
їться найменших страждань, невигоди чи кривди,
не те що смерти за віру. Ганді одного разу заува-
жив: «Усі радо прикрашають гірляндами мої світ-
лини, та ніхто не бажає слухати моїх порад». Ісус
так само докорив своїм учням у Гетсиманському
саду: «Отож і однієї години не спромоглися чува-
ти зо мною?».
Бачили очі, що купували
А втім, якщо ви взяли до рук цю книжку, то все
ж хотіли би жити на тому шляхетному рівні. Ви
шукаєте здорових рішень і бажаєте знайти золоту
середину між плазуванням і деспотією. Якщо ви,
як і я, додержуєтеся християнського світобачення,
то розумієте, що, справді, ми мусимо зустрічатися
з дразливими, обридливими, деспотичними, пиха-
тими, нестерпними і всілякими іншими неприєм-
ними людьми в житті, однак повинні реагувати на
цих осіб інакше, ніж схильний реагувати загалом
8
світ. Ісус каже нам, що «й погани» люблять тих, хто
їх любить, але християни зобов’язані робити біль-
ше. Ми мусимо відповідати на складні обставини
і ставитися до складних людей із затятою відданіс-
тю чеснотам віри, надії й любови.
А тепер, поки я не став ще аж надто «розбур-
ханий» (як кажуть у горах не так далеко від мого
офісу), мені належало би згадати про те, що на цих
сторінках я в жодному разі не буду зображати себе
взірцем для наслідування. Коли дружина згадала
при своїй сестрі, що мені запропонували написа-
ти книжку, як миритися зі складними людьми, моя
дорога шваґрова, котра знає про мою вкрай не-
приємну звичку наговорювати на людей, які мене
дратують, зауважила сухо: «Ох! Я і не подумала б
ніколи, що він може написати щось подібне».
То що взагалі дає мені підстави написати книж-
ку на взір цієї? Кілька факторів, і перший з них
полягає в тому, що я не раз втілював на практиці
методи, подані на цих сторінках. І тому, якщо це
можливо і хоч як боляче часом буде мені, я радо
поділюся частиною цього досвіду з вами. Але ще
важливішими від мого досвіду є історії про числен-
них вірних чоловіків і жінок, яких мені пощастил о
знати. Завдяки моїй роботі консультанта і дирек-
тора Інституту пастирських рішень – організ ації,
яка пропонує семінари і телефонне консультуван
ня католикам, яким складно достосувати свою
віру до подружжя, сім’ї та особистих проблем, –
я щоденно засвідчую зусилля численних людей,
які борються проти своїх нижчих інстинктів, щоб
чинити те, що підказує їм Бог та їхнє сумління,
ніколи (і в цьому головний фокус) не дозволяючи
витирати об себе ноги, поки триває цей процес.
9
Річ у тому, що Богові, хоч Він1 і покликав декого
з нас стати мучениками, слабодухи аж ніяк не по-
трібні, а тому вкрай важливо знати різницю між
одним і другим.
В останньому розділі обговорю відмінності
між етикою саможертовної (надзвичайно щедрої,
дбайливої, вразливої) християнської любови і при-
низливою роллю ганчірки, об яку витирають ноги.
А тепер я хочу познайомити вас із декотрими
людьми, яким допомогли методи, викладені в цій
книжці. І байдуже, чи впізнаєте ви себе в цих істо-
ріях, чи ні, сподіваюся, вони наповнять вас вірою,
що не все ще втрачено у ваших унікальних обста-
винах. У цій книжці ви віднайдете чимало секре-
тів, що допоможуть вам помиритися з людьми, які
ускладнюють вам життя на цьому світі.
Білл на роботі
Коли я зустрів Білла, він був консультантом зі
зв’язків з клієнтами в рекламній фірмі. Ерік, його
нестерпний начальник, мав почуття гумору, яке
Білл вважав образливим; крім того, він вимагав від
Білла, щоб той негайно покидав усі свої сімейні
обов’язки, коли на роботі виникали проблеми, на-
віть дріб’язкові.
Здебільшого Білл досить непогано давав ра-
ду цим проблемам. Хоч було нелегко, але він доб
ре виконував свою роботу, і його поважали коле-
ги. Тому додаткове напруження, яке Білл відчував
1 Далі в цій книжці займенники чоловічого роду будуть вжи-
ватися на позначення Бога. Це зроблено задля легкости
читання і в жодному разі не приписує Богові чоловічої
стати.
10
у присутності Еріка, було зазвичай досить стерп-
ним. Та одного дня Білл вирішив, що мусить про-
вести межу.
Ерік і Білл працювали разом з новим замовни-
ком. Вони мали повести нового клієнта на обід,
і Ерік наполіг, що для цього найкраще підійде міс-
цевий «чоловічий клуб». І хоча Білл знав, що клі-
єнт, мабуть, не проти відвідати таке місце, він все
одно рішуче заперечив проти цього. І його незгода
спиралася не лише на очевидні моральні та релі-
гійні причини – він також вважав, що вести клієнта
до стрип-клубу непрофесійно і принизливо як для
клієнта, так і для компанії, в якій працював Білл.
Між ним та Еріком спалахнула гаряча суперечка,
під час якої Білл категорично відмовився проводи-
ти зустріч з клієнтом у стрип-клубі.
Ерік осатанів. Він звинуватив Білла, що той сек-
тант, який вважає себе кращим за інших. Білл три-
мався спокійно і не поступався. Зрештою Ерік по-
годився влаштувати зустріч в іншому місці, сказав-
ши перед тим Біллу, що він, в разі втрати клієнта,
позбудеться роботи.
На щастя, Біллу вдалося переконати клієнта,
однак Ерік і далі не залишав Білла в спокої. Він раз
у раз доручав Біллу не надто вигідних клієнтів,
і Білл цілком виправдано відчував, що його безце-
ремонно виштовхують з компанії. Білл був розгуб
лений, коли домовлявся зі мною про зустріч. «Я не
знаю, чи йти з роботи і як поводитися в цьому ста-
новищі, але знаю, що так далі тривати не може».
Використовуючи деякі методи, про які я роз
повім у цій книжці, Білл спромігся розв’язати
пробл ему в дієвий та розважливий спосіб за спи-
ною в Еріка. Білл не був певен, як віцепрезидент
11
компанії і бос Еріка відреагує на його скаргу, але
ми змогли подати справу Білла у вельми поважний
та стриманий спосіб. Як наслідок, віцепрезидент
почав конфіденційне розслідування взаємин Еріка
з іншими працівниками, і їхні історії підтвердили
позицію Білла. Уже через два тижні, як Білл при-
вернув увагу віцепрезидента до цього питання,
Еріка відіслали на «курси чуйности», організовані
відділом кадрів, водночас попередивши, що з ним
неминуче попрощаються, якщо його поведінка на
роботі не зміниться на краще.
І хоча Ерік далі потрохи докучав Біллу, ситуація
кардинально покращилася. Крім того, розважли-
вий підхід Білла до розв’язання проблеми привер-
нув увагу віцепрезидента, який сказав Біллу, що
хотів би його бачити у вищій ланці керівництва.
І вже невдовзі, після того як ми завершили наші
зустрічі, Білл подзвонив мені, розповівши, що його
справді призначено на вищу посаду, таку саму, як
в Еріка, але в іншому відділі. Тепер йому рідко до-
водиться мати справу з Еріком, він одержує вищу
платню і має змогу контролювати свій розклад.
Не всяку проблему на роботі можна розв’язат и
так щасливо, але ви зможете використати методи,
про які прочитаєте тут, щоб якнайкраще впорати-
ся з навіть найскладнішими офісними ситуаціями.
І ці методи поширюються також на подружні й сі-
мейні проблеми.
12
Анна і Ларрі
Анна і Ларрі були одружені п’ятнадцять років,
коли зв’язалися зі мною. І хоча в них завжди вини-
кали клопоти, коли доходило до суперечок, остан-
нім часом ситуація тільки погіршувалася. Вони
знову й знову сварилися через ті самі проблеми
і ніколи не знаходили рішень. Ба більше, їхні су-
перечки призводили до взаємної глибокої та гір-
кої кривди, тому що Анна чимраз більше відчува-
ла, що Ларрі «деспот», тоді як Ларрі вважав Анну
людиною, що «вічно чимось невдоволена». «Я ніяк
не можу догодити їй», – сказав мені Ларрі.
Вони прочитали замітку про Інститут пастир-
ських рішень в католицькому журналі і подзвони-
ли мені, щоб домовитися про телефонне консуль-
тування, тому що знайти радника, який би з пова-
гою ставився до їхньої віри, видавалося їм вкрай
важливим.
Після того як я зібрав деяку інформацію про
них, ми змогли відразу перейти до суті справи. Ми
обговорили схеми, які простежувалися в їхніх су-
перечках, і порівняли ці схеми із суперечками пар,
які потрапляють у групу, яку я називаю «виняткові
7 відсотків». Я розповів про ці особливі пари (15 від-
сотків усіх одружених пар, 7 відсотків одружених
пар у першому подружжі) у своїх книжках «Зав
ше… На краще» (For Better… Forever!) і «Виняткові
сім відсотків: Дев’ять секретів найщасливіших пар
у світі» (The Exceptional Seven Percent: Nine Secrets of
the World’s Happiest Couples). Парам, які належать
до виняткових семи відсотків, властивий значно
вищий рівень щастя, задоволення і довгочасности
стосунків, ніж таким самим «посереднім» парам.
13
Це залежить від багатьох факторів, і не останній
з них – їхня унікальна здатність почуватися ближ-
чими одне до одного завдяки суперечкам, а не по-
при них.
Упродовж подальших кількох тижнів я зміг ак-
центувати увагу на вмінні, яке належало практи-
кувати Ларрі та Анні, щоб їхні суперечки оберну-
лися в нагоду для більшої близькости і партнер-
ства, а не змагань зі словесного боксу, після яких
вони розходилися виснаженими й ображеними.
По чотирьох сеансах Анна і Ларрі стали досвід-
чувати велику зміну у своєму ставленні одне до
одного. І хоча вони досі мали побоювання щодо
невідворотности змін, однак почали вирішувати
декотрі зі своїх складних проблем – таких як фі-
нансові та сексуальні конфлікти – майже без роз-
дратування. Анна сказала мені: «Я насправді не ві-
рила вам, коли ви сказали, що ми зможемо почу-
ватися ближчими завдяки суперечкам – а надто,
зважаючи на історію наших стосунків, – однак ми-
нулого вечора я відчула це сама. Ми допомогли
одне одному залишатися зосередженими, і навіть
у найважчі хвилини розмови були ласкаві одне до
одного, і, гадаю, знайшли деякі відповіді, що, з мо-
го погляду, задовольнили нас обох. Найголовніше,
я відч увала, що Ларрі поважає мене і по-справж
ньому слухає весь час, і я прагла так само ставити-
ся до нього».
Ще після кількох сеансів, на яких ми зосереди
лися на закріпленні та збереженні змін, Ларрі та
Анна сказали мені, що вони ніколи не почувалися
таким близькими. Під час нашого останнього те-
лефонного сеансу Ларрі сказав мені: «Два місяці
тому я був цілком певен, що все це скінчиться роз-
14
лученням, але тепер про це навіть не йдеться.
Я ніколи не думав, що відчуватиму таку любов до
Анни, і не пам’ятаю, коли востаннє відчував щось
подібне. Усе те, що ми дізналися на цих зустрічах,
справді зумовило глибокі зміни».
У подальших кількох розділах ми обговоримо
деякі методи, яких я навчав Ларрі та Анну. Але ме-
тоди, наведені в цих розділах, стосуються не лише
до пар; також вони допомагають батькам впора-
тися навіть з найскладнішими проблемами бать-
ківства.
Родина Кольє
Коли Лінда подзвонила мені, вона була в сльо-
зах. Поліція щойно привела додому їхнього п’ят
надц ятирічного сина Майка, який втік тиждень
том у, коли батьки покарали його за прогулювання
школи. Найімовірніше, він не показувався їм на очі
впродовж дня і ночував у гаражі свого приятеля.
Батьки повідомили про його зникнення, і поліція
знайшла його, коли він блукав вулицями в шкіль-
ний час.
Лінда і її чоловік Пітер не змогли привести Май-
ка на консультування, а тому прийшли без нього,
щоб розпитати про те, як діяти далі. Ми обговори-
ли чимало можливостей, зокрема й розгляд спра-
ви в суді, щоб визнати його невиправним і відісла-
ти в підлітковий терапевтичний центр, але я пере-
конав Лінду і Пітера утриматися від подальшого
розгляду цієї можливости, поки ми не випробуємо
менш рішучих заходів.
Оскільки Майк не сприймав самої ідеї терапії
і відмовлявся спілкуватися взагалі, а надто разом
15
із батьками, важко було визначити мотиви, які хо-
валися за цією непокірною поведінкою. Натомість
нам довелося зосередитися на формулюванні яс-
них сподівань, наслідків та обмежень, що допомо-
гли б Майкові поводитися відповідально. Якщо ж
це не допоможе, тоді вони помістять його в сере
довище, де він зможе навчитися такої поведінки.
Ми зосередили зусилля на спробі надати Май-
кові вибір, що спонукав би його поводитися відпо-
відально. Ми змогли придумати план, який, з погл я-
ду Лінди і Майка, міг би спрацювати. Вони пояс-
нили синові, що йому доведеться переїхати в під-
літковий терапевтичний центр, якщо він більше не
бажає жити з ними. Якщо ж він не хоче туди потра-
пити, то має погодитися на три умови: по-перше,
сумлінно відвідувати заняття в школі; по-друге,
долучитися до шкільних справ чи волонтерської
роботи або до одного і другого; по-третє, ходити
на консультування разом зі своїми батьками.
Звісно, Майк вороже поставився до цих про
позицій. Він звинуватив батьків у тому, що вони
втручаються в його життя, однак батьки були не
похитні. «Ми запевнили його, що хочемо, аби він
жив разом із нами, однак, що не менш важливо, він
повинен сам контролювати своє життя. Він може
досягти цього або з нашою допомогою, або опи-
нитися в іншому місці, де цього вимагатимуть вже
без нас, – тепер це був повністю його вибір».
Наступні кілька місяців були дуже важкими для
родини. Через цілковиту відсутність згоди між
Майком та його батьками встановлення меж у їх-
ніх стосунках спершу здавалося чимось майже не-
ймовірним. Лінда і Пітер мали дбати не лише про
те, щоб примусити Майка додержуватися їхніх
16
правил, але й щоб знову прихилити до себе його
серце. По суті, якщо вони хотіли досягти успіху, то
спершу мусили зробити саме це.
Лінда і Пітер працювали зі мною, щоб знайти
способи достукатися до серця свого сина. Після
кількох фальстартів Пітер спромігся першим здо-
лати опір Майка. «Я ішов лагодити авто, – розповів
Пітер на сеансі. – Я завжди прошу сина допомогти,
але він зазвичай відпрошується з тої чи з тої при-
чини. Однак цього разу він згодився піти зі мною.
Я був у захваті, але не подавав виду, щоб не злякати
його. Ми працювали мирно майже до вечора, мі-
няючи гальма і слухаючи його улюблену музику».
Коли вони скінчили, Пітер повіз Майка на по-
рожню автостоянку. «За місяць мав бути його шіст-
надцятий день народження, а тому я дав йому ко-
роткий урок водіння. Він знає, що не одержить
прав, поки не виправить поведінку удома і в школі,
але я думаю, що йому сподобався цей наш спіль-
ний час. Він з більшою повагою ставився до матері
та мене того дня і також згодом».
Пітер і Лінда змогли скористатися з цього вза-
єморозуміння ще в кількох випадках, хоч і далі ви-
магали від Майка додержання чітких меж. Зреш
тою Майк згодився піти на терапію разом з батька-
ми. Спершу він був обережний, але згодом, через
кілька тижнів, пожвавішав. З допомогою Майка ми
змогли скористатися кількома методами, описа
ними в цій книжці, щоб просуватися вперед ще
швидше. До кінця шкільного року поведінка Майка
неабияк покращилася. Він вчився на тверде «три»
(а не «два», як раніше) і долучився до кількох шкіль-
них справ. Крім того, почав відвідувати парохіяль-
ну молодіжну групу. Хоча й він у жодному разі не
17
став ідеальною дитиною, однак Лінда та Пітер від-
чули, що повернули собі сина. Як сказала Лінда:
«Я знаю, що скоро він виросте і піде від нас, але
приємно думати, що наше розлучення буле прияз-
ним і що ми допоможемо йому обрати подальший
шлях у житті».
Батьківство – це важка робота, навіть тоді, коли
діти у вас не важкі, і деякі з методів, викладені в цій
книжці, спроможні полегшити її. Ці методи допо-
можуть вам перебувати у згоді з дітьми, а також
встановлювати належні правила і вимагати дотри-
муватися їх.
І наостанок я хотів би познайомити вас з Кон-
ні і Джаредом. Їхня історія покаже вам, що навіть
коли ваше життя і проблеми видаються такими за-
плутаними, як мильна опера, методи, описані тут,
можуть наснажити вас знайти мир навіть у деяких
дуже складних обставинах.
Конні і Джаред
Конні і Джаред були одружені дванадцять ро-
ків, коли Конні прийшла на зустріч зі мною. За рік
до того вони пережили вкрай тяжкий період у сво-
єму подружжі. У той час вони були певні, що роз-
лучаться. Джаред навіть виїжджав з дому на кіль-
ка тижнів. Та завдяки консультуванню вони зно-
ву змогли скріпити свої стосунки, і минулого року
Конні і Джаред призналися, що відчувають більшу,
ніж будь-коли, любов одне до одного.
Проблема полягала в тому, що Джаред і Мор-
ган, найкраща подруга Конні, мали близькі стосун
ки, які могли перерости в сексуальні. Упродовж то-
го часу Джаред і Морган регулярно зустрічалися,
18
співчували одне одному, цілувалися раз чи два і на-
віть заприсягалися в любові одне до одного. Джа-
ред припинив цей емоційний роман у перші тиж-
ні його та Конні подружнього консультування. Але
Морган, яка також мала подружні проблеми, не
хотіла відмовлятися від цих стосунків. Хоча Джа-
ред тримався від неї на деякій відстані, вона все
одно підмазувалася до пари впродовж року, і по-
стійно шукала нагоди відновити близькі стосунки
з Джаредом – увесь час плекаючи дружбу з Конні,
щоб бути близько до її чоловіка.
Джаред не розповів Конні про стосунки між
ним та Морган головно з тієї причини, що, як сам
признався, «він – боягуз». Він пояснив, що соро-
мився того зв’язку, і коли справи в нього та Конні
пішли на краще, не хотів торкатися питання, що,
як давалося йому, вже давно вирішене. І, крім того,
коли було зрозуміло, що Морган не бажає ніку-
ди зникати, він побоявся засмучувати Конні роз-
повіддю про дволикість її «найкращої подруги».
Звісно, то було неправильне рішення, але він ду-
мав, що може впоратися сам. І йому таки вдавало-
ся берегти таємницю, поки одного вечора Конні
і Джаред не пішли на вечірку, де також були при-
сутні Морган та її чоловік. Морган випила забага-
то і почала відкрито фліртувати з Джаредом. Коли
він презирливо відкинув її загравання, Морган
стала кричати і на Джареда, і на Конні. Вона звину-
ватила його в тому, що він водить її за носа, і роз-
повіла Конні всі подробиці – не забувши прикра-
сити їх – про свої стосунки з Джаредом рік тому.
Як ви вже, напевне, здогадалися, Конні відчула
себе страшенно зрадженою. Минуло кілька тиж-
нів, перш ніж вона і Джаред змогли стабілізувати
19
стосунки. Це сталося тільки тому, що Джаред і Кон-
ні рік відвідували консультації, вибудовуючи взає-
морозуміння. Коли Морган побачила, що її спроба
розділити Конні і Джаред не вдалася, вона розлю-
тувалася ще більше. Вона стала поширювати чут-
ки про Конні; пригрозила доповісти на Джареда
в його професійну асоціацію, тому що він був ад-
вокатом, а деякі з їхніх зустрічей тет-а-тет відбу-
лися в його офісі. Так само Морган почала плітку-
вати про Конні і Джареда в їхній спільноті. Саме
в цьому і криється причина того, чому Конні при-
йшла зустрітися зі мною.
Вони всі – Конні, Джаред, Морган та її чоловік –
були активними членами однієї парохії, і Конні та
Морган разом перебували в кількох громадських
радах. Обставини постійно змушували Конні ввіч-
ливо поводитися з жінкою, якій вона бажала смер-
ти. Конні сказала мені: «Коли я йду до церкви і ба-
чу її там, мені хочеться її вбити. Я не ходила до
причастя цілий місяць, тому що не можу думати
ні про що інше на Службі Божій. Минулого тижня
я спробувала піти до іншого храму, але думала там
лише про одне: я не дозволю цій с*ці вигнати мене
з церкви. Знаю, що це не та постава, яку мені на-
лежить мати, але я просто не можу думати інакше.
Але це ще не все, я змушена зустрічатися з нею,
коли воджу свого сина на бейсбол, а дочку до шко-
ли. І вона така фальшива на публіці. Вона усміха-
ється і ввічливо говорить, коли бачить мене, але
водночас намагається встромити мені ніж у спину,
як тільки випаде нагода. І врешті-решт я виглядаю
ідіоткою, тому що на людях не можу вигадати ні-
чого кращого, як просто обходити її стороною. Усі
хочуть знати, чому я так холодно ставлюся до неї.
20
Здається, всі забувають, що вона хотіла переспати
з моїм чоловіком і зруйнувати моє життя! Як мені
жити далі, коли всюди, куди я піду, мене супрово-
джує її широка фальшива усмішка?»
Та й справді. Можливо, вас це здивує, але Кон-
ні таки змогла знайти мир у цьому становищі. Ви-
користовуючи засоби й методи, які я опишу далі
в цій книжці, вона змогла простити Морган її об-
ман. І хоча вони вже ніколи не будуть подругами,
Конні може перебувати в присутності Морган, не
жадаючи її смерти. Як розповідає сама Конні: «На-
решті я дійшла до того стану, коли можу перебу-
вати поряд з нею і почуватися добре. І хоча вона
далеко не ласкава зі мною, я розумію, що вона
вже ніяк не зможе завдати мені хоч якоїсь кривди.
Я в безпеці. Чоловік любить мене. Моє життя чу-
дове. Я постійно молюся, щоб Бог приніс їй той
самий мир, яким Він наповнив моє життя. Я ніко-
ли не думала, що здатна на це. Гадала, що буде до-
сить, якщо перестану молитися за те, щоб її збив
автобус. Та, дякувати Богу, я пройшла цей довгий
шлях».
Конні довелося докласти чимало зусиль, щоб
досягти цього; і вона змогла це зробити, тому що
прагнула стати тією особою, якою хотів її бачити
в цьому становищі Бог. Вона легко змогла б утек-
ти від проблеми. Вона могла відмовитися від гро-
мадської роботи, перейти до іншої парохії, пере-
вести дочку до іншої школи і записати сина в іншу
команду. Але вона боролася, поки не знайшла по-
трібної їй благодаті, щоб кинути виклик власній
нікчемності і гордості. І поки тривав цей процес,
вона ставала кращою людиною.
21
Мапа і світло
Незалежно від того, чи впізнаєте ви себе в лю-
дях, про яких щойно прочитали, їхні історії ілю-
струють той факт, що, маючи належні засоби, ви
можете дієво змінити навіть найскладніших лю-
дей та найтяжчі обставини у своєму житті. Коли
я зустрів їх, усіх цих людей об’єднувало одне: вони
майже втратили надію. Конні готувалася зібра-
ти уламки, що залишилися від її життя, і сховати-
ся глибоко в нірці. Білл готувався покинути робо-
ту і навіть відмовитися від кар’єри, якій він при-
святив чимало років. Анна і Ларрі махнули одне на
одного рукою. Пітер та Лінда були переконані, що
втратили свого сина. Та, незважаючи на це, за від-
носно короткий час, вони не тільки вирішили про-
блеми, що постали перед ними, але й також здій-
снили зміни, що зробили їхнє життя кращим, ніж
будь-коли.
Можливо, ви вважаєте, що ваша ситуація безна
дійна. Можливо, ви думаєте, що ніколи не зможете
перемогти самого себе чи якусь звичку або знайти
силу розв’язати тривале протистояння з самим со-
бою. Можливо, ви готуєтеся поставити хрест на
своєму подругові, вважаючи його невиправним
ідіотом, а своє подружжя безнадійним. Можливо,
ви маєте дитину, яка не дає вам спати щоночі; або
боса, який приходить до вас у страшних снах; або
сусіда, що, як виглядає, хоче зіпсувати вам життя.
Якщо це так, то хочу вас запевнити, що надія є. Свя-
те Письмо каже нам, що ми можемо досягти всьо-
го у Христі, який укріплює нас. А ця книжка дасть
вам знаряддя, які спроможні актуалізувати цю
обітницю, тому що інформація, викладена тут, –
22
це не лише методологія, але й також засоби, що
допоможуть вам зажити дієвим життям – і карди-
нально змінити свій світогляд.
Роздумуючи над наукою, викладеною в цій
книжці, ви почнете більше прощати собі і дістане
те змогу дивиться на інших, як я полюбляю це на-
зивати, Божим оком. Тобто ви зможете поглянути
на складних людей у своєму житті, побачити при-
ховані мотиви, що рухають ними, і зрозумієте, яких
заходів належить вжити, щоб спонукати їх до по-
важних змін. Ви зможете встановити належні межі
і виявите, як заохотити себе та інших примножува-
ти свою віру, здоров’я і щастя. Ви охоче прощати-
мете невдачі (чи то свої, чи то інших) і виявите гли-
боке розуміння та співчуття до тих людей, яких за-
звичай боялися, не любили або зневажали.
Усе це виглядає як амбіційний задум, і так є на-
справді. Але вкрай важливо розуміти, що я не про-
поную тут власної філософії життя. Ісус Христос
показав нам дорогу. Саме Він говорить нам, що ми
повинні любити своїх ближніх, як самих себе, ма-
ючи на увазі, що одне і друге вкрай важливе для
християнського життя. Саме Він каже нам в одно-
му місці «обертати другу щоку», а в іншому «обтру-
сити порох із ніг ваших» і покинути напризволяще
тих, хто не йде дорогою праведности. Саме Він за-
стерігає нас, що ми бачимо скалку в оці ближньо-
го, не помічаючи у своєму колоди. Хоч що, каже
Він, ми зробимо своєму найменшому братові чи
сестрі, те саме зробимо і Йому. Ця книга – не що
інше, як моя спроба відповісти на питання: «То як
саме нам зробити це?»
Видається, що Біблія – це книга, яка більше роз-
повідає про «що», а не «як». Вона розповідає нам,
23
ким ми маємо стати, але не розтлумачує, можли-
во, з кількома відомими винятками (як-от піст, мо-
литва і відвага), як саме досягати мети. Щоб дізна-
тися «як», ми мусимо звернутися до того, що ка-
толицькі філософи традиційно називали «Книгою
природи».
Католики традиційно вивчали дві «книги»: кни-
гу Божого слова, якою є Біблія, і метафоричну кни-
гу природи, якою є дослідження Божого творіння.
Якщо в книзі Божого Слова нам об’являє себе Син
Божий (Ісус Христос), то в книзі природи об’явл яє
себе Бог Отець. Хоч куди глянь, у всьому творінні
видно відбитки пальців Бога Отця. Поважно ви-
вчаючи творіння за допомогою всіх наук, ми чита-
ємо цю книгу природи, що розкриває перед нами
Божий замисел, як повинні співдіяти люди і їхній
світ. Ба більше, ці дві книги цілковито сумісні, тому
що Бог – Творець усієї істини. Отець не може на-
вчати однієї правди, поки Син навчає іншої. Біблія
і книга природи відкривають, ким ми маємо стати
і як ми маємо досягти цієї мети.
І так само богослов та вчений доповнюють
одне одного. Виконуючи функції архітектора і бу-
дівельного підрядника, богослов окреслює плани,
а соціолог визначає, як саме вибудовувати спору-
ду. І богослов, і вчений підлягають тій самій боже-
ственній владі.
І так само психологія, злучившись із християн-
ським богослов’ям, є могутнім засобом, що допо-
магає нам досягти всіх цих високих цілей, які ста-
вить перед нами Христос. Ця книга також є спро-
бою проілюструвати те, як новітні здобутки кон-
сультативної психології можуть допомогти вам
досвідчити більше особисте щастя і вибудувати
24
комфортні, натхненні, поважні, багатонадійні хри-
стиянські стосунки, до яких покликав нас Бог, –
стосунки з нашим чоловіком чи дружиною, з діть
ми, працівниками, сусідами і всіма решта, з ким ми
спілкуємося регулярно.
Коли наука, яку я описую в цій книжці, укоре-
нилася в моєму житті, я запримітив негайну і див-
ну зміну. Упродовж майже цілого свого життя я був
вірним католиком, що додержувався обряду і ті-
шився особистими взаєминами з Богом. Мене ви-
ховано в Католицькій харизматичній онові, і я від-
був семінар про життя в Дусі перед своєю першою
сповіддю. Виростаючи, я прислуговував у числен-
них парохіяльних служіннях, любив Службу Божу
і ходив до католицької школи, навчаючись у ко-
леджі. І тоді, вступивши до магістратури, я думав:
«Ось що означає бути християнином». До того
часу я ніколи по-справжньому не розумів, що ба-
чить Бог у «тих (обридливих, неприязних) людях».
Або, якщо вже на те пішло, що Він насправді ба-
чить у мені. Бо ж кінець кінцем мене самого вва-
жали обридливим і неприязним – і не лише якийсь
один раз! Я прийняв те, що Бог любить мене, що
Він також любить тих, хто трапляється мені на
шляху, але насправді я не розумів, як. Як міг Він, як
то кажуть, любити грішника, ненавидячи гріх?
Згодом я не міг зрозуміти, чи зможу я – як рад-
ник і ще меншою мірою як людина – зустрічатися
з людьми, що чинили всілякого роду страшні речі,
а тоді простягати їм руку любови. Врешті-решт
мені не так уже й легко було полюбити себе при
всіх моїх вадах. Та коли я достосував до свого ду-
ховного життя ті речі, яких навчився, зненацька
мені все прояснилося. Я зміг бачити себе таким,
25
яким бачив мене Бог. Я зрозумів, як любити інших,
виявляючи прихильність до них, і водночас напо-
лягати, щоб вони прагнули стати людьми, якими
хоче їх бачити Бог. Я міг виявляти любов до інших
і все одно встановлювати та поважати різного
роду обмеження, які давали змогу моїм стосункам
бути здоровими, підбадьорливими і взаємними,
а не виснажливими, бентежними і однобокими.
Звісно, розуміння всіх тих речей не гарантує
того, що я спроможний втілити їх у житті. Але різ-
ниця ось у чому: коли раніше я знемагав у темряв і,
то тепер переборюю труднощі, тримаючи в руках
мапу і йдучи за світлом, яке веде мене. Я все одно
іноді спотикаюся, втрачаю увагу і часом збиваю-
ся на манівці (як і більшість людей, я досі не люблю
питати дорогу), та тепер швидше знаходжу вихід.
Я не лише знаю, куди йду, – я також маю мапу, яка
показує, як туди дістатися. І саме це я пропоную
у своїй книзі «Боже, як жити зі складними людьми
і не збожеволіти» – мапу і світло, які допоможуть
вам знайти сліди, що їх залишив Господь на тій са-
мій стежці, якою запрошено піти кожного з нас.
Оглядаючи майбутню дорогу
Коли ми готуємося вирушити в нашу подорож,
я хотів би дати вам змогу оглянути головні етапи,
які ми проминемо на цьому шляху. Перший крок до
миру зі складними людьми – це розум іння того, що
насправді означає наша відповідальність люб ити
інших. Ісус сказав: «Коли хтось каж е: “Я любл ю
Бога”, – а ненавидить брата свого, той не правдо-
мовець». Безумовно, втілення етики любови в на-
шому житті – це одна з найважливіших місій хрис-
26
тиян. Але що означає любити? Чи маємо ми огор-
тати ласкою і теплом всіх, кого зустрічаємо? Чи
любов справді вимагає від нас нехтувати реальну
кривду від інших і завжди відступати перед їхніми
вимогами – хай якими нерозумними вони вигляда-
ють? І яка ж насправді різниця між християнською
любов’ю і патологічним мучен ицтвом (співзалеж-
ністю)? Ми поглянемо на ці питання і віднайдемо
смисл справжньої християнської любови.
Потім я розгляну ще один секрет: як любити
грішника, ненавидячи гріх. Ви навчитеся бачити
себе та інших оком Бога. Ви виробите світогляд,
який дасть вам змогу визнати дуже реальні вади,
водночас утримуючись від осуду, відчаю, зневаги
і фарисейства. З цією метою ви довідаєтеся секрет,
що допоможе вам виявити позитивний намір чи
потребу, який лежить в основі грішної, самогуб-
ної чи набридливої звички або поведінки. Напри-
клад, особа з нав’язливою звичкою (азартні ігри,
алкоголь, секс) може шукати спосіб звільнитися
від стресу і болю в житті. Самогубець може вважа-
ти, що знайшов ідеальне «рішення» своїх проблем.
Дитина, яка зчиняє істерику, може й не дізнатися
ефективнішого способу задовольнити свої потре-
би. Безкінечне пліткування може виявитися спо-
собом шукати прийняття від інших. Дитина, яку
без кінця карають, залишаючи вдома, може на-
справді шукати можливости більше бувати з бать-
ками (або уникати серйозніших спокус з боку ро-
весників), водночас виглядаючи принадно в очах
друзів. І так далі.
Як тільки ви зрозумієте позитивний намір чи
потребу, що лежать в основі проблемної поведінки
(власної чи когось іншого), то зможете розробити
27
план, покликаний змінити цю поведінку, викорис-
товуючи п’ятикроковий процес «Примирення».
Або, якщо змінити поведінку неможливо, ви дізна-
єтеся, як встановити тверді й водночас шанобли-
ві межі, які дозволять вам зберегти гідність та емо-
ційну безпеку, а також довіру в очах інших.
Далі я наведу чимало прикладів, як тонко від
коригувати ці методи, застосовуючи їх у своєму
житті – в подружжі, з дітьми, на роботі і в спільно-
ті загалом.
Отже, я пропоную вам досить вичерпний по-
гляд на те, як ви можете плекати мудрість і мир
у взаєминах з собою, з іншими і з Богом, що сотво-
рив вас. Водночас у мене є до вас три запитання.
ff Чи замислювалися ви колись, чого це коштува-
тиме вам – розв’язати ті конфлікти, що висмок-
тують вашу силу, підривають вашу гідність
і віддаляють від вас тих людей, які мали б вас
наснажувати?
ff Чи хотіли би ви подолати відчай, який шкодить
вашій самоповазі, стає перепоною для вашого
соціального чи кар’єрного успіху або отруює
стосунки з чоловіком чи дружиною, з дітьми,
з Богом?
ff Чи хотіли би ви дізнатися секрети, що допомо-
жуть вам плекати мир і любов у своєму житті?
Якщо ви відповіли «так» на будь-яке з цих пи-
тань, то я запрошую вас перегорнути сторінку.
Нехай почнуться зміни!
28
Зміст
Подяка....................................................................................5
1. Грррррррррррр!.................................................................7
2. Ваша місія – за умови, що ви приймаєте її:
як любити так, як Ісус.....................................................29
3. Під-крес-люй-те позитивне: як шукати приховані
мотиви...............................................................................59
4. Як знайти спокій в неспокійні часи та ефективно
здійснювати зміни..........................................................79
5. Як перемагати щоразу і не збиватися зі шляху.......109
6. З мене досить: як встановлювати межі,
що допомагають і зцілюють........................................134
7. Ворог у нутрі: як полюбити того себе,
якого любить Бог...........................................................167
8. Змінюйте світ навколо: як не спочивати
на лаврах.........................................................................190
Епілог...................................................................................220
Про Автора.........................................................................223
НАУКОВО-ПОПУЛЯРНЕ ВИДАННЯ
Ґреґорі К. Попкек
БОЖЕ, ЯК ЖИТИ ЗІ СКЛАДНИМИ ЛЮДЬМИ
І НЕ ЗБОЖЕВОЛІТИ
Літературний редактор Микола Янів
Технічний редактор Галина Горбачук
Підписано до друку 15.10.2020. Формат 84×108 1/32. Папір офс. Офс. друк.
Ум.друк. арк. 11,8. Ум. фарбовідб. 12,2. Обл.вид. арк. 8,0.
ТзОВ Видавництво «Свічадо» (Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2004 р.)
79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел./факс: (032) 240-35-08.
e-mail: [email protected], url: www.svichado.com
Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом
у друкарні ТзОВ «Зерцало»
(Свідоцтво серії ААВ № 219930 від 30.01.2013 р.)
вул. Січових стрільців, 35а, с. Кротошин,
Пустомитівський р-н, Львівська обл.