Bozhe yak zhyty zi skladnymy ludmy

Ґреґорі К. Попкек

Львів
Видавництво Свічадо

2020

1

Я люблю християнство. Але не християн.
Г. К. Честертон

Іноді здається, що вони повсюди – люди, що твер-
до поклали собі зробити нас нещасними. Хоч
що роби, годі уникнути їх. Дружина зводить з ро-
зуму, діти затіяли переворот, бос начебто збоже-
волів і, крім того, ще є сусіди! І це лише початок.

І хоча те саме можна сказати і про найкращі
часи, однак у часи найгірші зносити інших стає
неможливо. Нам не потрібно багато: ми хочемо
платити іпотеку, мати дах над головою і досить
хліба щоденного на кухонному столі. Та коли наше
серце стискає тривога, від безупинних клопотів
памор­ очиться голова і далі терпіти немає змоги,
навіть на звичайну ввічливість може забракнути
сил.

Відповіді на такі проблеми були би легкі (ска-
жімо, отруєне яблуко або хоча б отруєний лист),
якби нам не хотілося вважати себе цивілізовани-
ми чи моральними. Християнське Писання каже
нам: «Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які
вас ненавидять». Подобається вам це чи ні, та вся-
ка смаковита фантазія про помсту, яку вигадуємо

7

ми, неабияк взірцеві в усьому решта громадяни,
неминуче розбивається об нашепти розжалобле-
ного Духом сумління. «Хто вдарить тебе в праву
щоку, оберни до нього й другу».

Але як можемо ми обертати другу щоку, якщо
коло наших найближчих друзів, не кажучи вже про
суспільство загалом, називає нас образливими іме-
нами (як-от «слабак!», «жертва!», «підлесн­ ик!» або
отим страхітливим «співзалежний») за саму лише
думку вчинити це? І якщо бути до останку чесним,
подивіться, чим скінчили найвірніші послідовни-
ки цієї доктрини – Ганді, Мартін Лютер Кінг, Ісус
Христос. І хоча наш дух зачарований дивовижни-
ми прикладами моральної відваги, наше тіло бо-
їться найменших страждань, невигоди чи кривди,
не те що смерти за віру. Ганді одного разу заува-
жив: «Усі радо прикрашають гірляндами мої світ-
лини, та ніхто не бажає слухати моїх порад». Ісус
так само докорив своїм учням у Гетсиманському
саду: «Отож і однієї години не спромоглися чува-
ти зо мною?».

Бачили очі, що купували

А втім, якщо ви взяли до рук цю книжку, то все
ж хотіли би жити на тому шляхетному рівні. Ви
шукаєте здорових рішень і бажаєте знайти золоту
середину між плазуванням і деспотією. Якщо ви,
як і я, додержуєтеся християнського світобачення,
то розумієте, що, справді, ми мусимо зустрічатися
з дразливими, обридливими, деспотичними, пиха-
тими, нестерпними і всілякими іншими неприєм-
ними людьми в житті, однак повинні реагувати на
цих осіб інакше, ніж схильний реагувати загалом

8

світ. Ісус каже нам, що «й погани» люблять тих, хто
їх любить, але християни зобов’язані робити біль-
ше. Ми мусимо відповідати на складні обставини
і ставитися до складних людей із затятою відданіс-
тю чеснотам віри, надії й любови.

А тепер, поки я не став ще аж надто «розбур-
ханий» (як кажуть у горах не так далеко від мого
офісу), мені належало би згадати про те, що на цих
сторінках я в жодному разі не буду зображати себе
взірцем для наслідування. Коли дружина згадала
при своїй сестрі, що мені запропонували написа-
ти книжку, як миритися зі складними людьми, моя
дорога шваґрова, котра знає про мою вкрай не-
приємну звичку наговорювати на людей, які мене
дратують, зауважила сухо: «Ох! Я і не подумала б
ніколи, що він може написати щось подібне».

То що взагалі дає мені підстави написати книж-
ку на взір цієї? Кілька факторів, і перший з них
полягає в тому, що я не раз втілював на практиці
методи, подані на цих сторінках. І тому, якщо це
можливо і хоч як боляче часом буде мені, я радо
поділюся частиною цього досвіду з вами. Але ще
важливішими від мого досвіду є історії про числен-
них вірних чоловіків і жінок, яких мені пощастил­ о
знати. Завдяки моїй роботі консультанта і дирек-
тора Інституту пастирських рішень – організ­ ації,
яка пропонує семінари і телефонне консультуван­
ня католикам, яким складно достосувати свою
віру до подружжя, сім’ї та особистих проблем, –
я щоденно засвідчую зусилля численних людей,
які борються проти своїх нижчих інстинктів, щоб
чинити те, що підказує їм Бог та їхнє сумління,
ніколи (і в цьому головний фокус) не дозволяючи
витирати об себе ноги, поки триває цей процес.

9

Річ у тому, що Богові, хоч Він1 і покликав декого
з нас стати мучениками, слабодухи аж ніяк не по-
трібні, а тому вкрай важливо знати різницю між
одним і другим.

В останньому розділі обговорю відмінності
між етикою саможертовної (надзвичайно щедрої,
дбайливої, вразливої) християнської любови і при-­
низливою роллю ганчірки, об яку витирають ноги.
А тепер я хочу познайомити вас із декотрими
людьми, яким допомогли методи, викладені в цій
книжці. І байдуже, чи впізнаєте ви себе в цих істо-
ріях, чи ні, сподіваюся, вони наповнять вас вірою,
що не все ще втрачено у ваших унікальних обста-
винах. У цій книжці ви віднайдете чимало секре-
тів, що допоможуть вам помиритися з людьми, які
ускладнюють вам життя на цьому світі.

Білл на роботі

Коли я зустрів Білла, він був консультантом зі
зв’язків з клієнтами в рекламній фірмі. Ерік, його
нестерпний начальник, мав почуття гумору, яке
Білл вважав образливим; крім того, він вимагав від
Білла, щоб той негайно покидав усі свої сімейні
обов’язки, коли на роботі виникали проблеми, на-
віть дріб’язкові.

Здебільшого Білл досить непогано давав ра-­
ду цим проблемам. Хоч було нелегко, але він доб­
ре виконував свою роботу, і його поважали коле-
ги. Тому додаткове напруження, яке Білл відчував

1 Далі в цій книжці займенники чоловічого роду будуть вжи-
ватися на позначення Бога. Це зроблено задля легкости
читання і в жодному разі не приписує Богові чоловічої
стати.

10

у присутності Еріка, було зазвичай досить стерп-
ним. Та одного дня Білл вирішив, що мусить про-
вести межу.

Ерік і Білл працювали разом з новим замовни-
ком. Вони мали повести нового клієнта на обід,
і Ерік наполіг, що для цього найкраще підійде міс-
цевий «чоловічий клуб». І хоча Білл знав, що клі-
єнт, мабуть, не проти відвідати таке місце, він все
одно рішуче заперечив проти цього. І його незгода
спиралася не лише на очевидні моральні та релі-­
гійні причини – він також вважав, що вести клієнта
до стрип-клубу непрофесійно і принизливо як для
клієнта, так і для компанії, в якій працював Білл.
Між ним та Еріком спалахнула гаряча суперечка,
під час якої Білл категорично відмовився проводи-
ти зустріч з клієнтом у стрип-клубі.

Ерік осатанів. Він звинуватив Білла, що той сек-
тант, який вважає себе кращим за інших. Білл три-
мався спокійно і не поступався. Зрештою Ерік по-
годився влаштувати зустріч в іншому місці, сказав-
ши перед тим Біллу, що він, в разі втрати клієнта,
позбудеться роботи.

На щастя, Біллу вдалося переконати клієнта,
однак Ерік і далі не залишав Білла в спокої. Він раз
у раз доручав Біллу не надто вигідних клієнтів,
і Білл цілком виправдано відчував, що його безце-
ремонно виштовхують з компанії. Білл був розгуб­
лений, коли домовлявся зі мною про зустріч. «Я не
знаю, чи йти з роботи і як поводитися в цьому ста-
новищі, але знаю, що так далі тривати не може».

Використовуючи деякі методи, про які я роз­
повім у цій книжці, Білл спромігся розв’язати
пробл­ ему в дієвий та розважливий спосіб за спи-
ною в Еріка. Білл не був певен, як віцепрезидент

11

компанії і бос Еріка відреагує на його скаргу, але
ми змогли подати справу Білла у вельми поважний
та стриманий спосіб. Як наслідок, віцепрезидент
почав конфіденційне розслідування взаємин Еріка
з іншими працівниками, і їхні історії підтвердили
позицію Білла. Уже через два тижні, як Білл при-
вернув увагу віцепрезидента до цього питання,
Еріка відіслали на «курси чуйности», організовані
відділом кадрів, водночас попередивши, що з ним
неминуче попрощаються, якщо його поведінка на
роботі не зміниться на краще.

І хоча Ерік далі потрохи докучав Біллу, ситуація
кардинально покращилася. Крім того, розважли-
вий підхід Білла до розв’язання проблеми привер-
нув увагу віцепрезидента, який сказав Біллу, що
хотів би його бачити у вищій ланці керівництва.
І вже невдовзі, після того як ми завершили наші
зустрічі, Білл подзвонив мені, розповівши, що його
справді призначено на вищу посаду, таку саму, як
в Еріка, але в іншому відділі. Тепер йому рідко до-
водиться мати справу з Еріком, він одержує вищу
платню і має змогу контролювати свій розклад.

Не всяку проблему на роботі можна розв’язат­ и­
так щасливо, але ви зможете використати методи,
про які прочитаєте тут, щоб якнайкраще впорати-
ся з навіть найскладнішими офісними ситуаціями.
І ці методи поширюються також на подружні й сі-
мейні проблеми.

12

Анна і Ларрі

Анна і Ларрі були одружені п’ятнадцять років,
коли зв’язалися зі мною. І хоча в них завжди вини-
кали клопоти, коли доходило до суперечок, остан-
нім часом ситуація тільки погіршувалася. Вони
знову й знову сварилися через ті самі проблеми
і ніколи не знаходили рішень. Ба більше, їхні су-
перечки призводили до взаємної глибокої та гір-
кої кривди, тому що Анна чимраз більше відчува-
ла, що Ларрі «деспот», тоді як Ларрі вважав Анну
людиною, що «вічно чимось невдоволена». «Я ніяк
не можу догодити їй», – сказав мені Ларрі.

Вони прочитали замітку про Інститут пастир-
ських рішень в католицькому журналі і подзвони-
ли мені, щоб домовитися про телефонне консуль-
тування, тому що знайти радника, який би з пова-
гою ставився до їхньої віри, видавалося їм вкрай
важливим.

Після того як я зібрав деяку інформацію про
них, ми змогли відразу перейти до суті справи. Ми
обговорили схеми, які простежувалися в їхніх су-
перечках, і порівняли ці схеми із суперечками пар,
які потрапляють у групу, яку я називаю «виняткові
7 відсотків». Я розповів про ці особливі пари (15 від-
сотків усіх одружених пар, 7 відсотків одружених
пар у першому подружжі) у своїх книжках «Зав­
ше… На краще» (For Better… Forever!) і «Виняткові
сім відсотків: Дев’ять секретів найщасливіших пар
у світі» (The Exceptional Seven Percent: Nine Secrets of
the World’s Happiest Couples). Парам, які належать
до виняткових семи відсотків, властивий значно
вищий рівень щастя, задоволення і довгочасности
стосунків, ніж таким самим «посереднім» парам.

13

Це залежить від багатьох факторів, і не останній
з них – їхня унікальна здатність почуватися ближ-
чими одне до одного завдяки суперечкам, а не по-
при них.

Упродовж подальших кількох тижнів я зміг ак-
центувати увагу на вмінні, яке належало практи-
кувати Ларрі та Анні, щоб їхні суперечки оберну-
лися в нагоду для більшої близькости і партнер-
ства, а не змагань зі словесного боксу, після яких
вони розходилися виснаженими й ображеними.

По чотирьох сеансах Анна і Ларрі стали досвід-
чувати велику зміну у своєму ставленні одне до
одного. І хоча вони досі мали побоювання щодо
невідворотности змін, однак почали вирішувати
декотрі зі своїх складних проблем – таких як фі-
нансові та сексуальні конфлікти – майже без роз-
дратування. Анна сказала мені: «Я насправді не ві-
рила вам, коли ви сказали, що ми зможемо почу-­
ватися ближчими завдяки суперечкам – а надто,
зважаючи на історію наших стосунків, – однак ми-
нулого вечора я відчула це сама. Ми допомогли
одне одному залишатися зосередженими, і навіть
у найважчі хвилини розмови були ласкаві одне до
одного, і, гадаю, знайшли деякі відповіді, що, з мо-­
го погляду, задовольнили нас обох. Найголовніше,
я відч­ увала, що Ларрі поважає мене і по-справж­
ньому слухає весь час, і я прагла так само ставити-
ся до нього».

Ще після кількох сеансів, на яких ми зосереди­
лися на закріпленні та збереженні змін, Ларрі та
Анна сказали мені, що вони ніколи не почувалися
таким близькими. Під час нашого останнього те-
лефонного сеансу Ларрі сказав мені: «Два місяці
тому я був цілком певен, що все це скінчиться роз-

14

лученням, але тепер про це навіть не йдеться.
Я ніколи не думав, що відчуватиму таку любов до
Анни, і не пам’ятаю, коли востаннє відчував щось
подібне. Усе те, що ми дізналися на цих зустрічах,
справді зумовило глибокі зміни».

У подальших кількох розділах ми обговоримо
деякі методи, яких я навчав Ларрі та Анну. Але ме-
тоди, наведені в цих розділах, стосуються не лише
до пар; також вони допомагають батькам впора-
тися навіть з найскладнішими проблемами бать-
ківства.

Родина Кольє

Коли Лінда подзвонила мені, вона була в сльо-
зах. Поліція щойно привела додому їхнього п’ят­
надц­ ятирічного сина Майка, який втік тиждень
том­ у, коли батьки покарали його за прогулювання
школи. Найімовірніше, він не показувався їм на очі
впродовж дня і ночував у гаражі свого приятеля.
Батьки повідомили про його зникнення, і поліція
знайшла його, коли він блукав вулицями в шкіль-
ний час.

Лінда і її чоловік Пітер не змогли привести Май-
ка на консультування, а тому прийшли без нього,
щоб розпитати про те, як діяти далі. Ми обговори-
ли чимало можливостей, зокрема й розгляд спра-
ви в суді, щоб визнати його невиправним і відісла-
ти в підлітковий терапевтичний центр, але я пере-
конав Лінду і Пітера утриматися від подальшого
розгляду цієї можливости, поки ми не випробуємо
менш рішучих заходів.

Оскільки Майк не сприймав самої ідеї терапії
і відмовлявся спілкуватися взагалі, а надто разом

15

із батьками, важко було визначити мотиви, які хо-
валися за цією непокірною поведінкою. Натомість
нам довелося зосередитися на формулюванні яс-
них сподівань, наслідків та обмежень, що допомо-
гли б Майкові поводитися відповідально. Якщо ж
це не допоможе, тоді вони помістять його в сере­
довище, де він зможе навчитися такої поведінки.

Ми зосередили зусилля на спробі надати Май-
кові вибір, що спонукав би його поводитися відпо-
відально. Ми змогли придумати план, який, з погл­ я-
­ду Лінди і Майка, міг би спрацювати. Вони пояс-
нили синові, що йому доведеться переїхати в під-
літковий терапевтичний центр, якщо він більше не
бажає жити з ними. Якщо ж він не хоче туди потра-
пити, то має погодитися на три умови: по-перше,
сумлінно відвідувати заняття в школі; по-друге,
долучитися до шкільних справ чи волонтерської
роботи або до одного і другого; по-третє, ходити
на консультування разом зі своїми батьками.

Звісно, Майк вороже поставився до цих про­
позицій. Він звинуватив батьків у тому, що вони
втручаються в його життя, однак батьки були не­
похитні. «Ми запевнили його, що хочемо, аби він
жив разом із нами, однак, що не менш важливо, він
повинен сам контролювати своє життя. Він може
досягти цього або з нашою допомогою, або опи-
нитися в іншому місці, де цього вимагатимуть вже
без нас, – тепер це був повністю його вибір».

Наступні кілька місяців були дуже важкими для
родини. Через цілковиту відсутність згоди між
Майком та його батьками встановлення меж у їх-
ніх стосунках спершу здавалося чимось майже не-
ймовірним. Лінда і Пітер мали дбати не лише про
те, щоб примусити Майка додержуватися їхніх

16

правил, але й щоб знову прихилити до себе його
серце. По суті, якщо вони хотіли досягти успіху, то
спершу мусили зробити саме це.

Лінда і Пітер працювали зі мною, щоб знайти
способи достукатися до серця свого сина. Після
кількох фальстартів Пітер спромігся першим здо-
лати опір Майка. «Я ішов лагодити авто, – розповів
Пітер на сеансі. – Я завжди прошу сина допомогти,
але він зазвичай відпрошується з тої чи з тої при-
чини. Однак цього разу він згодився піти зі мною.
Я був у захваті, але не подавав виду, щоб не злякати
його. Ми працювали мирно майже до вечора, мі-
няючи гальма і слухаючи його улюблену музику».

Коли вони скінчили, Пітер повіз Майка на по-
рожню автостоянку. «За місяць мав бути його шіст-­
надцятий день народження, а тому я дав йому ко-
роткий урок водіння. Він знає, що не одержить
прав, поки не виправить поведінку удома і в школі,
але я думаю, що йому сподобався цей наш спіль-
ний час. Він з більшою повагою ставився до матері
та мене того дня і також згодом».

Пітер і Лінда змогли скористатися з цього вза-
єморозуміння ще в кількох випадках, хоч і далі ви-
магали від Майка додержання чітких меж. Зреш­
тою Майк згодився піти на терапію разом з батька-
ми. Спершу він був обережний, але згодом, через
кілька тижнів, пожвавішав. З допомогою Майка ми
змогли скористатися кількома методами, описа­
ними в цій книжці, щоб просуватися вперед ще
швидше. До кінця шкільного року поведінка Майка
неабияк покращилася. Він вчився на тверде «три»
(а не «два», як раніше) і долучився до кількох шкіль-
них справ. Крім того, почав відвідувати парохіяль-
ну молодіжну групу. Хоча й він у жодному разі не

17

став ідеальною дитиною, однак Лінда та Пітер від-
чули, що повернули собі сина. Як сказала Лінда:
«Я знаю, що скоро він виросте і піде від нас, але
приємно думати, що наше розлучення буле прияз-
ним і що ми допоможемо йому обрати подальший
шлях у житті».

Батьківство – це важка робота, навіть тоді, коли
діти у вас не важкі, і деякі з методів, викладені в цій
книжці, спроможні полегшити її. Ці методи допо-
можуть вам перебувати у згоді з дітьми, а також
встановлювати належні правила і вимагати дотри-
муватися їх.

І наостанок я хотів би познайомити вас з Кон-
ні і Джаредом. Їхня історія покаже вам, що навіть
коли ваше життя і проблеми видаються такими за-
плутаними, як мильна опера, методи, описані тут,
можуть наснажити вас знайти мир навіть у деяких
дуже складних обставинах.

Конні і Джаред

Конні і Джаред були одружені дванадцять ро-
ків, коли Конні прийшла на зустріч зі мною. За рік
до того вони пережили вкрай тяжкий період у сво-
єму подружжі. У той час вони були певні, що роз-
лучаться. Джаред навіть виїжджав з дому на кіль-
ка тижнів. Та завдяки консультуванню вони зно-
ву змогли скріпити свої стосунки, і минулого року
Конні і Джаред призналися, що відчувають більшу,
ніж будь-коли, любов одне до одного.

Проблема полягала в тому, що Джаред і Мор-
ган, найкраща подруга Конні, мали близькі стосун­
ки, які могли перерости в сексуальні. Упродовж то-­
го часу Джаред і Морган регулярно зустрічалися,

18

співчували одне одному, цілувалися раз чи два і на-
віть заприсягалися в любові одне до одного. Джа-
ред припинив цей емоційний роман у перші тиж-
ні його та Конні подружнього консультування. Але
Морган, яка також мала подружні проблеми, не
хотіла відмовлятися від цих стосунків. Хоча Джа-
ред тримався від неї на деякій відстані, вона все
одно підмазувалася до пари впродовж року, і по-
стійно шукала нагоди відновити близькі стосунки
з Джаредом – увесь час плекаючи дружбу з Конні,
щоб бути близько до її чоловіка.

Джаред не розповів Конні про стосунки між
ним та Морган головно з тієї причини, що, як сам
признався, «він – боягуз». Він пояснив, що соро-
мився того зв’язку, і коли справи в нього та Конні
пішли на краще, не хотів торкатися питання, що,
як давалося йому, вже давно вирішене. І, крім того,
коли було зрозуміло, що Морган не бажає ніку-
ди зникати, він побоявся засмучувати Конні роз-
повіддю про дволикість її «найкращої подруги».
Звісно, то було неправильне рішення, але він ду-
мав, що може впоратися сам. І йому таки вдавало-
ся берегти таємницю, поки одного вечора Конні
і Джаред не пішли на вечірку, де також були при-
сутні Морган та її чоловік. Морган випила забага-
то і почала відкрито фліртувати з Джаредом. Коли
він презирливо відкинув її загравання, Морган
стала кричати і на Джареда, і на Конні. Вона звину-
ватила його в тому, що він водить її за носа, і роз-
повіла Конні всі подробиці – не забувши прикра-
сити їх – про свої стосунки з Джаредом рік тому.

Як ви вже, напевне, здогадалися, Конні відчула
себе страшенно зрадженою. Минуло кілька тиж-
нів, перш ніж вона і Джаред змогли стабілізувати

19

стосунки. Це сталося тільки тому, що Джаред і Кон-
ні рік відвідували консультації, вибудовуючи взає-
морозуміння. Коли Морган побачила, що її спроба
розділити Конні і Джаред не вдалася, вона розлю-
тувалася ще більше. Вона стала поширювати чут-
ки про Конні; пригрозила доповісти на Джареда
в його професійну асоціацію, тому що він був ад-
вокатом, а деякі з їхніх зустрічей тет-а-тет відбу-
лися в його офісі. Так само Морган почала плітку-
вати про Конні і Джареда в їхній спільноті. Саме
в цьому і криється причина того, чому Конні при-
йшла зустрітися зі мною.

Вони всі – Конні, Джаред, Морган та її чоловік –
були активними членами однієї парохії, і Конні та
Морган разом перебували в кількох громадських
радах. Обставини постійно змушували Конні ввіч-
ливо поводитися з жінкою, якій вона бажала смер-
ти. Конні сказала мені: «Коли я йду до церкви і ба-­
чу її там, мені хочеться її вбити. Я не ходила до
причастя цілий місяць, тому що не можу думати
ні про що інше на Службі Божій. Минулого тижня
я спробувала піти до іншого храму, але думала там
лише про одне: я не дозволю цій с*ці вигнати мене
з церкви. Знаю, що це не та постава, яку мені на-
лежить мати, але я просто не можу думати інакше.
Але це ще не все, я змушена зустрічатися з нею,
коли воджу свого сина на бейсбол, а дочку до шко-
ли. І вона така фальшива на публіці. Вона усміха-
ється і ввічливо говорить, коли бачить мене, але
водночас намагається встромити мені ніж у спину,
як тільки випаде нагода. І врешті-решт я виглядаю
ідіоткою, тому що на людях не можу вигадати ні-
чого кращого, як просто обходити її стороною. Усі
хочуть знати, чому я так холодно ставлюся до неї.

20

Здається, всі забувають, що вона хотіла переспати
з моїм чоловіком і зруйнувати моє життя! Як мені
жити далі, коли всюди, куди я піду, мене супрово-
джує її широка фальшива усмішка?»

Та й справді. Можливо, вас це здивує, але Кон-
ні таки змогла знайти мир у цьому становищі. Ви-
користовуючи засоби й методи, які я опишу далі
в цій книжці, вона змогла простити Морган її об-
ман. І хоча вони вже ніколи не будуть подругами,
Конні може перебувати в присутності Морган, не
жадаючи її смерти. Як розповідає сама Конні: «На-
решті я дійшла до того стану, коли можу перебу-
вати поряд з нею і почуватися добре. І хоча вона
далеко не ласкава зі мною, я розумію, що вона
вже ніяк не зможе завдати мені хоч якоїсь кривди.
Я в безпеці. Чоловік любить мене. Моє життя чу-
дове. Я постійно молюся, щоб Бог приніс їй той
самий мир, яким Він наповнив моє життя. Я ніко-
ли не думала, що здатна на це. Гадала, що буде до-
сить, якщо перестану молитися за те, щоб її збив
автобус. Та, дякувати Богу, я пройшла цей довгий
шлях».

Конні довелося докласти чимало зусиль, щоб
досягти цього; і вона змогла це зробити, тому що
прагнула стати тією особою, якою хотів її бачити
в цьому становищі Бог. Вона легко змогла б утек-
ти від проблеми. Вона могла відмовитися від гро-
мадської роботи, перейти до іншої парохії, пере-
вести дочку до іншої школи і записати сина в іншу
команду. Але вона боролася, поки не знайшла по-
трібної їй благодаті, щоб кинути виклик власній
нікчемності і гордості. І поки тривав цей процес,
вона ставала кращою людиною.

21

Мапа і світло

Незалежно від того, чи впізнаєте ви себе в лю-
дях, про яких щойно прочитали, їхні історії ілю-
струють той факт, що, маючи належні засоби, ви
можете дієво змінити навіть найскладніших лю-
дей та найтяжчі обставини у своєму житті. Коли
я зустрів їх, усіх цих людей об’єднувало одне: вони
майже втратили надію. Конні готувалася зібра-
ти уламки, що залишилися від її життя, і сховати-
ся глибоко в нірці. Білл готувався покинути робо-
ту і навіть відмовитися від кар’єри, якій він при-
святив чимало років. Анна і Ларрі махнули одне на
одного рукою. Пітер та Лінда були переконані, що
втратили свого сина. Та, незважаючи на це, за від-
носно короткий час, вони не тільки вирішили про-
блеми, що постали перед ними, але й також здій-
снили зміни, що зробили їхнє життя кращим, ніж
будь-коли.

Можливо, ви вважаєте, що ваша ситуація безна­
дійна. Можливо, ви думаєте, що ніколи не зможете
перемогти самого себе чи якусь звичку або знайти
силу розв’язати тривале протистояння з самим со-
бою. Можливо, ви готуєтеся поставити хрест на
своєму подругові, вважаючи його невиправним
ідіотом, а своє подружжя безнадійним. Можливо,
ви маєте дитину, яка не дає вам спати щоночі; або
боса, який приходить до вас у страшних снах; або
сусіда, що, як виглядає, хоче зіпсувати вам життя.
Якщо це так, то хочу вас запевнити, що надія є. Свя-
те Письмо каже нам, що ми можемо досягти всьо-
го у Христі, який укріплює нас. А ця книжка дасть
вам знаряддя, які спроможні актуалізувати цю
обітницю, тому що інформація, викладена тут, –

22

це не лише методологія, але й також засоби, що
допоможуть вам зажити дієвим життям – і карди-
нально змінити свій світогляд.

Роздумуючи над наукою, викладеною в цій
книжці, ви почнете більше прощати собі і дістане­
те змогу дивиться на інших, як я полюбляю це на-
зивати, Божим оком. Тобто ви зможете поглянути
на складних людей у своєму житті, побачити при-
ховані мотиви, що рухають ними, і зрозумієте, яких
заходів належить вжити, щоб спонукати їх до по-
важних змін. Ви зможете встановити належні межі
і виявите, як заохотити себе та інших примножува-
ти свою віру, здоров’я і щастя. Ви охоче прощати-
мете невдачі (чи то свої, чи то інших) і виявите гли-
боке розуміння та співчуття до тих людей, яких за-
звичай боялися, не любили або зневажали.

Усе це виглядає як амбіційний задум, і так є на-
справді. Але вкрай важливо розуміти, що я не про-
поную тут власної філософії життя. Ісус Христос
показав нам дорогу. Саме Він говорить нам, що ми
повинні любити своїх ближніх, як самих себе, ма-
ючи на увазі, що одне і друге вкрай важливе для
християнського життя. Саме Він каже нам в одно-
му місці «обертати другу щоку», а в іншому «обтру-
сити порох із ніг ваших» і покинути напризволяще
тих, хто не йде дорогою праведности. Саме Він за-
стерігає нас, що ми бачимо скалку в оці ближньо-
го, не помічаючи у своєму колоди. Хоч що, каже
Він, ми зробимо своєму найменшому братові чи
сестрі, те саме зробимо і Йому. Ця книга – не що
інше, як моя спроба відповісти на питання: «То як
саме нам зробити це?»

Видається, що Біблія – це книга, яка більше роз-
повідає про «що», а не «як». Вона розповідає нам,

23

ким ми маємо стати, але не розтлумачує, можли-
во, з кількома відомими винятками (як-от піст, мо-
литва і відвага), як саме досягати мети. Щоб дізна-
тися «як», ми мусимо звернутися до того, що ка-
толицькі філософи традиційно називали «Книгою
природи».

Католики традиційно вивчали дві «книги»: кни-
гу Божого слова, якою є Біблія, і метафоричну кни-
гу природи, якою є дослідження Божого творіння.
Якщо в книзі Божого Слова нам об’являє себе Син
Божий (Ісус Христос), то в книзі природи об’явл­ яє
себе Бог Отець. Хоч куди глянь, у всьому творінні
видно відбитки пальців Бога Отця. Поважно ви-
вчаючи творіння за допомогою всіх наук, ми чита-
ємо цю книгу природи, що розкриває перед нами
Божий замисел, як повинні співдіяти люди і їхній
світ. Ба більше, ці дві книги цілковито сумісні, тому
що Бог – Творець усієї істини. Отець не може на-
вчати однієї правди, поки Син навчає іншої. Біблія
і книга природи відкривають, ким ми маємо стати
і як ми маємо досягти цієї мети.

І так само богослов та вчений доповнюють
одне одного. Виконуючи функції архітектора і бу-
дівельного підрядника, богослов окреслює плани,
а соціолог визначає, як саме вибудовувати спору-
ду. І богослов, і вчений підлягають тій самій боже-
ственній владі.

І так само психологія, злучившись із християн-
ським богослов’ям, є могутнім засобом, що допо-
магає нам досягти всіх цих високих цілей, які ста-
вить перед нами Христос. Ця книга також є спро-
бою проілюструвати те, як новітні здобутки кон-
сультативної психології можуть допомогти вам
досвідчити більше особисте щастя і вибудувати

24

комфортні, натхненні, поважні, багатонадійні хри-
стиянські стосунки, до яких покликав нас Бог, –
стосунки з нашим чоловіком чи дружиною, з діть­
ми, працівниками, сусідами і всіма решта, з ким ми
спілкуємося регулярно.

Коли наука, яку я описую в цій книжці, укоре-
нилася в моєму житті, я запримітив негайну і див-
ну зміну. Упродовж майже цілого свого життя я був
вірним католиком, що додержувався обряду і ті-
шився особистими взаєминами з Богом. Мене ви-
ховано в Католицькій харизматичній онові, і я від-
був семінар про життя в Дусі перед своєю першою
сповіддю. Виростаючи, я прислуговував у числен-
них парохіяльних служіннях, любив Службу Божу
і ходив до католицької школи, навчаючись у ко-
леджі. І тоді, вступивши до магістратури, я думав:
«Ось що означає бути християнином». До того
часу я ніколи по-справжньому не розумів, що ба-
чить Бог у «тих (обридливих, неприязних) людях».
Або, якщо вже на те пішло, що Він насправді ба-
чить у мені. Бо ж кінець кінцем мене самого вва-
жали обридливим і неприязним – і не лише якийсь
один раз! Я прийняв те, що Бог любить мене, що
Він також любить тих, хто трапляється мені на
шляху, але насправді я не розумів, як. Як міг Він, як
то кажуть, любити грішника, ненавидячи гріх?

Згодом я не міг зрозуміти, чи зможу я – як рад-
ник і ще меншою мірою як людина – зустрічатися
з людьми, що чинили всілякого роду страшні речі,
а тоді простягати їм руку любови. Врешті-решт
мені не так уже й легко було полюбити себе при
всіх моїх вадах. Та коли я достосував до свого ду-
ховного життя ті речі, яких навчився, зненацька
мені все прояснилося. Я зміг бачити себе таким,

25

яким бачив мене Бог. Я зрозумів, як любити інших,
виявляючи прихильність до них, і водночас напо-
лягати, щоб вони прагнули стати людьми, якими
хоче їх бачити Бог. Я міг виявляти любов до інших
і все одно встановлювати та поважати різного
роду обмеження, які давали змогу моїм стосункам
бути здоровими, підбадьорливими і взаємними,
а не виснажливими, бентежними і однобокими.

Звісно, розуміння всіх тих речей не гарантує
того, що я спроможний втілити їх у житті. Але різ-
ниця ось у чому: коли раніше я знемагав у темряв­ і,
то тепер переборюю труднощі, тримаючи в руках
мапу і йдучи за світлом, яке веде мене. Я все одно
іноді спотикаюся, втрачаю увагу і часом збиваю-
ся на манівці (як і більшість людей, я досі не люблю
питати дорогу), та тепер швидше знаходжу вихід.
Я не лише знаю, куди йду, – я також маю мапу, яка
показує, як туди дістатися. І саме це я пропоную
у своїй книзі «Боже, як жити зі складними людьми
і не збожеволіти» – мапу і світло, які допоможуть
вам знайти сліди, що їх залишив Господь на тій са-
мій стежці, якою запрошено піти кожного з нас.

Оглядаючи майбутню дорогу

Коли ми готуємося вирушити в нашу подорож,
я хотів би дати вам змогу оглянути головні етапи,
які ми проминемо на цьому шляху. Перший крок до
миру зі складними людьми – це розум­ іння того, що
насправді означає наша відповідальність люб­ ити
інших. Ісус сказав: «Коли хтось каж­ е: “Я любл­ ю
Бога”, – а ненавидить брата свого, той не правдо-
мовець». Безумовно, втілення етики любови в на-
шому житті – це одна з найважливіших місій хрис-

26

тиян. Але що означає любити? Чи маємо ми огор-
тати ласкою і теплом всіх, кого зустрічаємо? Чи
любов справді вимагає від нас нехтувати реальну
кривду від інших і завжди відступати перед їхніми
вимогами – хай якими нерозумними вони вигляда-
ють? І яка ж насправді різниця між християнською
любов’ю і патологічним мучен­ ицтвом (співзалеж-
ністю)? Ми поглянемо на ці питання і віднайдемо
смисл справжньої християнської любови.

Потім я розгляну ще один секрет: як любити
грішника, ненавидячи гріх. Ви навчитеся бачити
себе та інших оком Бога. Ви виробите світогляд,
який дасть вам змогу визнати дуже реальні вади,
водночас утримуючись від осуду, відчаю, зневаги
і фарисейства. З цією метою ви довідаєтеся секрет,
що допоможе вам виявити позитивний намір чи
потребу, який лежить в основі грішної, самогуб-
ної чи набридливої звички або поведінки. Напри-
клад, особа з нав’язливою звичкою (азартні ігри,
алкоголь, секс) може шукати спосіб звільнитися
від стресу і болю в житті. Самогубець може вважа-
ти, що знайшов ідеальне «рішення» своїх проблем.
Дитина, яка зчиняє істерику, може й не дізнатися
ефективнішого способу задовольнити свої потре-
би. Безкінечне пліткування може виявитися спо-
собом шукати прийняття від інших. Дитина, яку
без кінця карають, залишаючи вдома, може на-
справді шукати можливости більше бувати з бать-
ками (або уникати серйозніших спокус з боку ро-
весників), водночас виглядаючи принадно в очах
друзів. І так далі.

Як тільки ви зрозумієте позитивний намір чи
потребу, що лежать в основі проблемної поведінки
(власної чи когось іншого), то зможете розробити

27

план, покликаний змінити цю поведінку, викорис-
товуючи п’ятикроковий процес «Примирення».
Або, якщо змінити поведінку неможливо, ви дізна-
єтеся, як встановити тверді й водночас шанобли-
ві межі, які дозволять вам зберегти гідність та емо-
ційну безпеку, а також довіру в очах інших.

Далі я наведу чимало прикладів, як тонко від­
коригувати ці методи, застосовуючи їх у своєму
житті – в подружжі, з дітьми, на роботі і в спільно-
ті загалом.

Отже, я пропоную вам досить вичерпний по-
гляд на те, як ви можете плекати мудрість і мир
у взаєминах з собою, з іншими і з Богом, що сотво-
рив вас. Водночас у мене є до вас три запитання.

ff Чи замислювалися ви колись, чого це коштува-
тиме вам – розв’язати ті конфлікти, що висмок-
тують вашу силу, підривають вашу гідність
і віддаляють від вас тих людей, які мали б вас
наснажувати?

ff Чи хотіли би ви подолати відчай, який шкодить
вашій самоповазі, стає перепоною для вашого
соціального чи кар’єрного успіху або отруює
стосунки з чоловіком чи дружиною, з дітьми,
з Богом?

ff Чи хотіли би ви дізнатися секрети, що допомо-
жуть вам плекати мир і любов у своєму житті?

Якщо ви відповіли «так» на будь-яке з цих пи-
тань, то я запрошую вас перегорнути сторінку.
Нехай почнуться зміни!

28

Зміст

Подяка....................................................................................5
1. Грррррррррррр!.................................................................7
2. Ваша місія – за умови, що ви приймаєте її:

як любити так, як Ісус.....................................................29
3. Під-крес-люй-те позитивне: як шукати приховані

мотиви...............................................................................59
4. Як знайти спокій в неспокійні часи та ефективно

здійснювати зміни..........................................................79
5. Як перемагати щоразу і не збиватися зі шляху.......109
6. З мене досить: як встановлювати межі,

що допомагають і зцілюють........................................134
7. Ворог у нутрі: як полюбити того себе,

якого любить Бог...........................................................167
8. Змінюйте світ навколо: як не спочивати

на лаврах.........................................................................190
Епілог...................................................................................220
Про Автора.........................................................................223

НАУКОВО-ПОПУЛЯРНЕ ВИДАННЯ

Ґреґорі К. Попкек
БОЖЕ, ЯК ЖИТИ ЗІ СКЛАДНИМИ ЛЮДЬМИ

І НЕ ЗБОЖЕВОЛІТИ

Літературний редактор Микола Янів
Технічний редактор Галина Горбачук

Підписано до друку 15.10.2020. Формат 84×108 1/32. Папір офс. Офс. друк.
Ум.друк. арк. 11,8. Ум. фарбовідб. 12,2. Обл.вид. арк. 8,0.

ТзОВ Видавництво «Свічадо» (Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2004 р.)
79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел./факс: (032) 240-35-08.

e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com
Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом

у друкарні ТзОВ «Зерцало»
(Свідоцтво серії ААВ № 219930 від 30.01.2013 р.)

вул. Січових стрільців, 35а, с. Кротошин,
Пустомитівський р-н, Львівська обл.