Batrux

о. Стефан Батрух

У ТОБІ  МОЄ
УПОДОБАННЯ

Проповіді

Львів · Видавництво «Свічадо» · 2021

2018

Щодня приймати Божу волю

Марка 8, 34-9,1

Усі ми прагнемо почуватися добре, жити в безпеці, бути щасли-
вими. Якщо запитати: „Чого хочеш від життя?”, то почуємо: „Я хочу
бути щасливим, здоровим, мати добру й оплачувану роботу”. Про-
те на які страждання ми готові йти, щоб досягнути успіху? Який
біль ми готові витерпіти у своєму житті, за що готові боротися?

Хочемо отримати результат, але боїмося процесу та трудно-
щів, часто відступаємо вже після першої невдачі чи проблеми.

Ми не проти побудувати блискучу кар’єру і досягнути успіху,
але мало хто з нас мріє перебувати в маленькому щоденному
пеклі. Кожен із нас прагне мати добру посаду і високу зарплату,
але без ризиків, жертв та надмірних зусиль.

Також хотіли б мати чудову сім’ю, хороших і слухняних дітей, але
не готові розмовляти, долати труднощі та суперечки, знаходити
компроміс, не намагаємося приймати інших такими, якими вони є.

Утім, за щастя потрібно боротися. Можна, звісно ж, уникати
труднощів, але вони однаково увірвуться у наше життя. Тому важ-
ливо навчитися приймати їх не як якесь покарання, а як випробу-
вання, котре повинне зміцнити нас у вірі та помножити наш досвід.

11

Стоячи сьогодні біля хреста серед квітів, ставимо собі питання:
„Чи ми готові долати перешкоди, щоб отримати позитив-
ний досвід? Чи готові приймати страждання? Який біль ми згід-
ні терпіти?”.
Ці питання допомагають нам пізнати себе у часі Великого посту.
Не можна стати успішними, не будучи готовими до ризику, не-
впевнености, очікування, втрати. Не зможна збудувати добрі сто-
сунки, не відмовившись від частини особистої вигоди та свободи.
Якщо хочемо чогось досягнути в житті, то маємо бути готови-
ми заплатити за це певну ціну.
Ми любимо перемагати, але боїмося складного процесу бо-
ротьби зі самими собою. Труднощі та випробування допомага-
ють розвивати різні наші навички, вміння шукати вихід із ситу-
ації. Часто ці складнощі даються нам, щоб ми могли подолати
власні внутрішні негаразди.
Якщо ми хочемо винагороди без зусиль, якщо мріємо про ре-
зультат без болю, то так нічого і не досягнемо.
Ми приходимо до храму не для того, щоб нам було легко жити,
але щоб навчитись приймати щоденні випробування.
Господи, подай нам необхідної сили, аби щодня приймати
Твою волю.

,,Передаю вам Духа мужности
та витривалости”

Йоана 20, 19-31

– Вбили вчителя, прийдуть і по нас, – налякалися і сховалися
за зачиненими дверима учні Ісуса.

12

– Не бійтеся. Не прийшов вас карати за відречення та втечу.
– Це не хтось інший, це я – прибитий до хреста. Терпіння, яке
веде до переображення.
– Не прийшов вас сварити, картати. Заспокойтеся. Ви теж
зможете приймати виклики, терпіння та клопоти і не будете їх
боятися. Передаю вам Духа мужности та витривалости, щоб ви
також могли прощати і таким чином перемагати зло, бажання
помсти, ненависть. Робіть це, бо якщо не прощатимете, то зло
помножуватиметься.
– Це не міг бути Ісус, якого прибили до хреста. На хресті зло
перемогло добро. Ненависть перемогла любов. Не вірю у пере-
могу добра та любови.
Минуло вісім днів, а вони далі закриті. Звільнення від страху –
це іноді тривалий і непростий процес. Ісус повторює натомість:
„Не бійтеся. Я люблю вас. Добро та любов сильніші, ніж зло та не-
нависть. Дивіться, моє тіло було поранене та покладене до гробу,
але мій Дух живий. Він переміг смерть та страх. Це правда”.
Приходить переконання, що Добро та Любов є вічні.
– Ти – Господь, Ти справді переміг зло.
– Ви були учасниками цих подій і могли переконатися самі.
Великими є ті, які, хоч і не бачили все на власні очі, але повірили
у перемогу добра.
Ми приходимо до храму та святкуємо, щоб почути ці слова
та, почувши, промовити: „Вірую, що Ісус був справді намащений
Духом Святим і посланий від Бога. Переміг зло, а своєю смертю
смерть переміг”.
Сказавши це вголос, спробуймо набратися нових сил і пере-
конання, що варто жити та чинити добро. Не біймося відкривати
двері свого серця та вірити, що Бог є тут, Він поруч з нами.

13

Залиште страх, тривогу, смуток

Марка 15, 43-16, 8

Довідавшись від сотника, що Ісус помер, Пилат видав Йоси-
фові тіло.

Йосиф Ариматейський – поважний радник, що очікував Бо-
жого Царства. Він сміливо прибув до Пилата і попросив тіло
Ісуса. Купив полотно, обгорнув тіло і поклав його у гробі. При-
котив камінь до входу, що був висічений у скелі.

Марія Магдалина й Марія, мати Якова, дивились, де Ісуса по-
кладено. Як минула субота, першого дня тижня Марія Магдали-
на, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та
намастити тіло Ісуса.

Рано-вранці, як сходило сонце, прийшли до гробу. Йдучи, го-
ворили між собою:

– Хто нам відкотить камінь від входу до гробу, адже він дуже
великий та важкий?

Поглянувши на гріб, зауважили, що камінь відвалений. Коли
увійшли до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягне-
ний у білу одежу.

Вжахнулися. Юнак промовив: „Не жахайтеся! Ви шукаєте роз-
п’ятого Ісуса Назарянина. Він воскрес, Його нема тут. Ось місце,
де Його були поклали. Йдіть та скажіть про це Його учням та
Петрові. Ісус випередить вас у Галилеї і там Його побачите, як Він
і казав вам”.

Жінки, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув
їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися.

Те саме тіло, та сама особа. Одні знущаються над цим тілом,
б’ють, катують, обпльовують, розпинають, зневажають, погор-
джують, виявляючи в такий спосіб свою злість, ненависть, роздра-
тування, гнів, несприйняття, невдоволення, бунт.

14

Інші – Йосиф, Марія, Саломія – обгортають, намащують, ви-
являють до тіла увагу, пошану, честь, вдячність, любов, ніжність.

Ми також маємо вибір: шанувати чи зневажати своє і чуже
тіло, шанувати чи зневажати себе та іншу особу.

Приходимо до храму набиратися сили і мудрости, щоб пова-
жати, шанувати та любити своє тіло та тіла інших, бо виявляється,
що в наших тілах перебуває Дух Божий, вічний, животворящий,
незнищенний. Одні це бачать і тим радіють, а інші не усвідомлю-
ють і завдають болю.

Поважаючи тіло, поважаємо Духа, який у ньому має свою до-
мівку, свій храм. Годуючи його правильно, піклуючись уважно, ліку-
ючи і дбаючи про нього тоді, коли воно беззахисне, як у маленької
дитини, і тоді, коли воно немічне та хворе, і тоді, коли вже втом-
лене життям, – торкаємося таїнства, світла, життя божественного.

Мироносиці прийшли побачити мертве, поранене та окалічене
тіло, щоб Його намастити пахучим миром, а побачили ангела, послан-
ця Божого і почули слова: „Залиште страх, тривогу, смуток. Біжіть,
радійте і веселіться! Ви побачили у гробі й темряві світло істинне”.

Йосиф іде сміливо до Пилата.
Мироносиці ідуть сміливо до гробу.
Йосиф і мироносиці відчувають бажання зробити щось доб-
ре. Йосиф будує гріб, місце спочинку в останній день тижня. Ми-
роносиці купують полотно та пахощі для тіла.
Вони йдуть відкривати гріб у перший день тижня. Йдуть, хоч спов-
нені сумніву, непевности, чи впораються з поставленим завданням.
Ми також у нашому житті, приймаючи якесь рішення чи ви-
конуючи якісь завдання, часто сповнені сумнівами, непевністю,
побоюваннями, ваганнями, підозрами. Замислюємося над тим,
чи вистачить нам здібностей, умінь, сили, наполегливости, від-
ваги, мужности, щоб виконати поставлені завдання. Часто ці
сумніви є виявом того, що не маємо цілковитого довір’я до на-
шого Творця і Спасителя.
Однак той, хто цілковито покладається на Бога, може торк-
нутися самого джерела справжньої свободи та вільного мис-
лення і бачення, які є виявом безкінечної доброти Господньої.

15

Тож з усіх наших сил просімо: Господи, допоможи нам усвідом-
лювати в кожній хвилині нашого життя, що найбільша та найцінні-
ша скарбниця неперевершеного добра перебуває у небесних про-
сторах. Вдягни нас, як своїх вибраних, святих та улюблених, у щире
милосердя, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість.

Наповни нас силою, мужністю, відвагою, щоб переносити все,
що нам доводиться переживати у житті. А Твоє слово нехай бри-
нить у наших вухах та перебуває в нашій свідомості, у всій своїй
повноті та мудрості.

„Господи, дай мені води живої”

Йоана 4, 5-42

Внаслідок важкої, виснажливої праці, насиченої подорожі
приходить втома, ослаблення. З’являється голод, спрага і по-
треба їх задовольнити. Шукаємо пиття, поживи.

У полудень, коли дуже спекотно і дуже хочеться пити та їсти,
учні пішли купити харчів. Ісус зустрічає біля криниці жінку-сама-
рянку – заклопотану життєвими труднощами, ошукану чоловіка-
ми, загублену, втомлену домашніми справами, виснажену.

Він говорить та думає про небесне, вона – про буденне, земне.
Розмовляють про дві категорії життєдайної води.
Вона – про воду звичайну, побутову, необхідну для життя фі-
зичного, яка тимчасово вгамовує спрагу, підтримує буття. Одна-
че кожен, хто п’є цю воду з криниці, наново хоче пити.
Ісус натомість говорить про воду духовну, живу, глибинну,
з джерела вічного, яка втамовує спрагу та основні потреби душі
й серця.

16

Сьогодні Господь стає посеред нас і кличе на весь голос:
„Улюблені та найдорожчі! Відчуваєте голод та спрагу любо-
ви, розуміння, підтримки? Переживаєте біль, печаль, знеохочен-
ня та зневіру в себе? Досвідчуєте смуток, втому, біль, гіркоту,
розчарування в людях та втрату сенсу існування? Побиваєтеся,
трудитеся, тяжко працюєте та клопочетеся про хліб щоденний,
зовнішній вигляд, статки, які підносять суспільне становище, але
не заспокоюють крику та болю душі?”
Прийдіть, відкрийте свій ум та серце, бо тут, у нашому храмі,
на сьогоднішній Літургії можете отримати живу поживу, хліб не-
бесний, що дає Господь, щоб нас оживити та вселити духа миру,
радости, витривалости, довір’я.
Прийміть Його Духа у глибину свого єства і відчуєте в собі
нове життя, подих вічности, звільнення. Впадуть окови, які не
дозволяють іти вперед, воскресне надія та щезне страх. І жити-
мете по-новому, бо справжнє життя – це те, що сходить з неба,
пожива духовна, яка заспокоює спрагу душі.
Що є питтям живим, духовним, вічним?
Усвідомлення та відчуття Божої близькости, присутности, яка
втихомирює, усуває страх, наповнює відчуттям тепла, любови, дає
впевненість у собі.
Ми щодня трудимося, щоб здобути необхідні для життя ресур-
си, які, однак, лише частково вирішують наші життєві проблеми.
Бо крім голоду та спраги фізичної, у нас є глибинні, основні по-
треби, які також необхідно заспокоїти.
Саме тому ми і зустрічаємося тут, у храмі, разом, щоб на весь
голос з глибини душі сказати: „Господи, дай мені води живої,
яка випливає з джерела життя вічного. Хай вона заспокоїть
спрагу, що у мені, аби я зміг віднайти мир у собі та не ходив у
неустанній журбі, пробуючи наситити голод та вгамувати спрагу
тим, що їх заспокоїти не в силі”.

17

Господи, обмий наші тілесні й духовні очі

Йоана 9, 1-38

Темрява, морок, пітьма – це відсутність перспективи, на-
прямку, розгубленість, невизначеність, пасивність, безвихідність,
самотність, незахищеність, відчуття небезпеки, страх.

У темряві людина не здатна побачити небезпеку і не здатна
її оцінити, а також у темряві неможливо зрозуміти, як чинити,
щоб уникнути небезпеки. Починає діяти негативна, перебільше-
на уява, показуючи довкілля страшним і ворожим.

Світло зовнішнє дає змогу бачити красу природи, допомагає
виконувати працю, прилучатися до мистецтва.

Світло розуму, свідомости, серця допомагає бачити над-
природну красу, усвідомлювати безмежну Божу доброту, відчу-
вати радість життя.

Болото, порох, бруд – шкідливі, некорисні, обмежують.
Покласти на лице грязиво, як Ісус незрячому, – зробити рі-
шучий крок у темряву. Побороти страх темряви й успішно долати
його позитивними емоціями. Очищувати тіло від пороху щоден-
них справ, різноманітної праці, яку виконуємо.
Внутрішній бруд – негатив думок і почуттів, дратівливість,
злість, гнів, образи, осуди, несприйняття.
Вода фізична – потрібна і важлива, обмиває бруд тілесний.
Вода Духа, Божої благодати, любови – обмиває забруднення
глибинне.
Піди обмийся – дозволь торкнутися воді Духа до забруднен-
ня, пірни у воду Божої благодати з усім брудом.
Чому важливе і потрібне обмиття духовною водою та
благодаттю:
— щоб відчути полегшення, свіжість, чистоту, повернути нор-
мальний рівень самооцінки, набратися нової сили.

18

— щоб навчитися бачити там, де навколо темрява, і чути у безго-
лоссі, тому що з допомогою темряви можна побачити правди-
ве світло і в тиші можна почути справжню гармонію.

Господи, обмий наші тілесні та духовні очі, щоб ми могли ба-
чити Твою присутність у всьому, що є довкола нас.

,,Не будете блукати у темряві, смутку,
розгубленості”

Йоана 7, 37-52; 8, 12

Сьогодні Ісус, хоч у спосіб невидимий, але реальний і правди-
вий, стає серед нас, тут зібраних в Його ім’я, і промовляє так, як
колись, на весь голос:

„Коли хтось із вас відчуває глибинну спрагу любови і розумін-
ня, почувається покинутим і непотрібним, не бачить перспекти-
ви на майбутнє, втрачає надію і падає духом: нехай прийде і п’є
з духовного джерела воду живу, цілющу, і переконається, що з
його нутра потече нове Життя, відновиться Надія і Сила! А Дух
Господній проявиться в його житті у своїх плодах:
— любові і бажанні безкорисливого служіння;
— радості й оптимізмі;
— спокої серед щоденних тривог;
— терпеливості у життєвих випробуваннях;
— доброті в незрозумінні і серед наклепів;
— милосерді серед осудів і ворожнечі;
— довір’ї в терпінні, безпорадності і розгубленості;
— лагідності серед жорстокости й агресивности.
— стриманості, поміркованості і второпності у прийманні рішень”.

19

Сьогодні Господь заявляє всім нам: „Я – світло істинне, справж-
нє і правдиве, що просвічує і показує напрямок та красу бут-
тя кожному, хто цього бажає та настирливо шукає. Прийдіть і
отримаєте світло життя, відкриються вам очі і віднайдете сенс
ваших щоденних змагань та трудів. Не будете блукати у темряві,
смутку, розгубленості, почутті безвихідности”.

„Прийдіть всі струджені, обтяжені та втомлені життям – і от-
римаєте полегшу”, – каже Господь до всіх у цьому храмі.

Від кожного з нас залежить, чи відкриємо двері свого розуму
і серця та приймемо це запрошення, бо ключ у наших руках.

Промовмо всі з довір’ям, пошепки, з глибини душі, одним
серцем:

„Прийди Душе Святий, Утішителю, Душе Істини, Душе Радости
і Надії, Скарбе Дібр, Життя Подателю, і вселися в нас та очисти
нас від усякої скверни, журби, гніву, смутку і сумніву. Покеруй
нашим життям, покажи нам шлях, яким нам іти. Наповни любов’ю
та прощенням розум і наші серця, отіни наші думки довір’ям,
обнови Твою благодать у глибинах нашого єства. Утверди витри-
валістю та мужністю наші хисткі помисли, направляй нас по-
всякденно до добра і подай нам усе потрібне для спасіння”.

Амінь.

Усі ми покликані до святости

Матея 8, 5-13

Кожний з нас покликаний до святости. Що це означає? Хто є
святим? Чи може людина бути бездоганна, досконала і правед-
на у своїй поведінці?

20

У світлі сьогоднішнього слова бути святим означає усвідом-
лювати, що для того, хто довіряє Богові та покладається на Ньо-
го, усе співдіє на добро, що Він піклується та знає нас особисто,
на ім’я, що Він передбачив наше життя у своїй величі та мудро-
сті, що обдарував нас дарами та талантами, що кличе нас вико-
нати важливу місію у житті, супроводжує та захищає нас і бажає
прославити у вічності.

Бути святим – це усвідомлювати, що Бог з нами завжди та
всюди, тому нас не повинні лякати життєві виклики та труднощі.
Бог нас веде та оправдує, бо Він задля нас видав свого улюбле-
ного Сина, Ісуса, який умер і воскрес, і сидить по правиці Отця
та заступається за нас, даруючи нам усе необхідне.

Святий – це той, хто усвідомлює день у день, що ніхто та ніщо
не в силі нас відлучити від Божої любови, яка дарована нам у
Христі Ісусі, Господі нашім. Ні хвороби, ні немочі, ні терпіння, ні
переслідування, ні голод, ні клопоти, ні небезпеки, ні війна, ні
смерть не зможуть нас відлучити від Бога, бо в усьому цьому
здобуваємо перемогу завдяки Тому, хто заступається за нас.

Що означає бути святим на практиці, показує євангелист Ма-
тей у сьогоднішньому слові.

До Ісуса приступає сотник з відчуттям своєї негідности, але
з великим довір’ям до Божого милосердя та Його всемогучо-
сти, доброти і любови. Усильно благає з глибини душі та серця:
„Господи і Владико, прошу і молю, поможи моєму терплячому
слузі, який розслаблений, страждає”.

І чує відповідь: „Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!”.
І слуга видужав тієї ж години.

Нам доводиться переживати різні життєві випробування. І ми
збираємося тут разом на молитві, щоб одним серцем і устами
з усієї душі та мислі промовити: „Господи, помилуй”.

І усі наші добрі прохання, що згідні з Божою волею, збудуть-
ся, якщо матимемо довіру до нашого Отця Небесного.

21

„Встань, візьми твої ноші…”

Матея 9, 1-8

Друзі, об’єднані в довір’ї та переконанні, що в Бога нема речей не-
можливих, принесли на ношах розслабленого, немічного товариша.

Побачивши їхню небайдужість, готовність послужити та віру
у всемогутність Господню, Ісус сказав: „Бадьорися, твоя розсла-
бленість та гріх, що Тебе сковували, відступають. Устань, візьми
свої ноші, йди до свого дому та чини добро, до якого Ти покли-
каний. Помножуй дари, якими Ти обдарований”.

Немічний встав і почав ходити. Бо повернулася сила, натхнен-
ня, надія, радість, нове дихання та бажання жити, щоб помно-
жувати дари. Тож підіймімося і ми з ложа глибокої депресії та
зневіри у свої можливості, щоб наново бути собою.

Часто ми схильні:
— не усвідомлювати та приховувати дари, стаючи пасивними та

закритими в собі;
— засуджувати та ненавидіти себе та інших;
— задумувати зло та бути нікчемними;
— нехтувати і принижувати себе та інших;
— дбати про тілесне і забувати духовне;
— покладатися на себе та сумніватися в Божій опіці;
— сумувати та втрачати надію на краще;
— падати духом та знеохочуватись у випробуваннях, сумнівати-

ся та зневірюватися;
— бути байдужим до інших та закритися в собі, нікого не відві-

дувати та не запрошувати;
— проклинати супротивників.

Ми також часто почуваємося, як розслаблений – знеохочені,
зневірені в собі, знесилені. Тому збираємось у церкві на молитві,
щоб загорітися духом:

22

— очиститись з осудів, жалю та гіркоти;
— відректися зла;
— сповнитися гідности й пошани до себе та до рідних – чолові-

ка, жінки, батьків, дітей, колег, друзів;
— усвідомити важливість духовної поживи та підкріпити себе

небесним хлібом;
— розпалити вогонь живої віри;
— повернути радість, надію і бажання чинити добро;
— отримати силу, щоб долати випробування, а також – щоб про-

щати кривдникам;
— відкритись до інших та відчути себе дружньою спільнотою.

Також важливим аспектом нашого життя, як показує єван-
гелист Матей у сьогоднішньому слові, є справжні друзі, які го-
тові нам допомогти, роблячи все можливе і неможливе для нас.
Божа підтримка часто проявляється саме через друзів, яких Бог
нам дає, щоб спільно долати труднощі та випробування.

Подякуймо сьогодні спільно Творцеві за тих, кого він ставить
на нашій життєвій стежині, – за наших друзів. Адже щира молит-
ва друга може допомогти нам подолати навіть найважчі ситуа-
ції, з яких, здавалося б, немає виходу. Амінь.

Відчуймо в наших слабкостях
Господню силу

Матея 16, 13-20

Ісус спитав учнів: „Хто я, на Вашу думку, ким я є для вас?”.
З цілої групи тільки Петро відповів: „Ти – Христос, намащений
Духом Божим, народжений Богом живим, Ти – Його син”.

23

– От щасливчик ти, Петре, бо не розумом ти до цього дійшов,
але Отець Небесний тобі це об’явив.

Павло про свій досвід Бога пише так: „Був я узятий аж до
третього неба та ще й в рай, і почув слова несказанні, яких годі
людині вимовити” (див. 2 Кор. 12, 2-4).

Віра Петра і Павла – це скеля, на якій будуватиметься віра
інших, віра церковної спільноти, віра, якої пекельні ворота не
зможуть подолати.

Вони розумітимуть правила та бачитимуть присутність Не-
бесного Царства у світі. Те, що відбуватиметься на землі, матиме
прямий стосунок до небесного виміру буття.

Про це пише Павло в листі до коринтян: „Перебуваючи у праці,
в тюрмі, під ударами, у смертельних небезпеках, биті, каменовані,
день і ніч у безодні, у подорожах, у небезпеках від розбійників,
у пустині, на морі, у втомі, в недосипаннях, у голоді та спразі,
у холоді й наготі, носили в собі неустанну щоденну настирливу
думку та журбу про добро та розвиток спільноти – Церкви!” (див.
2 Кор. 11, 26-28).

У слабкостях, у безсиллі, спокусах, немочах апостоли повсяк-
час відчували помічну руку Божу і були врятовані від небезпек
Господньою силою, яка перебувала у них.

Ми також збираємося разом, щоб сказати вголос:
„Господи, Ти світло від світла, Бог істинний від Бога істинного,
єдиносущний з Отцем”.
Спробуймо сьогодні зробити це щиро, з глибини душі, з пе-
реконанням, що воно справді так, і будьмо певні, що побачимо
дива у нашому житті, виявиться сила в безсиллі, світло у темря-
ві, надія серед тривог, розв’язки у щоденних справах.

24

Зміст

Подячне слово автора ................................................................................................. 5
Передмова. Проф. Марко Мельник ....................................................................... 7

2018

Щодня приймати Божу волю ..................................................................................11
,,Передаю вам Духа мужности та витривалости” .........................................12
Залиште страх, тривогу, смуток ...........................................................................14
„Господи, дай мені води живої” ............................................................................16
Господи, обмий наші тілесні й духовні очі .......................................................18
,,Не будете блукати у темряві, смутку, розгубленості” ...............................19
Усі ми покликані до святости .................................................................................20
„Встань, візьми твої ноші…” .....................................................................................22
Відчуймо в наших слабкостях Господню силу................................................23
Будьмо не сліпцями, а зрячими .............................................................................25
Даймо Богові те, що маємо, а Він помножить ...............................................26
Будуймо наше життя на міцній основі ...............................................................28
Довіряймо всеціло Богові ........................................................................................29
Нехай засяє нам світло Твого Богопізнання...................................................30
„Господь – моя скеля і твердиня” ........................................................................32
Не нехтуймо Божу гостину.......................................................................................34
Помножуймо Божу благодать................................................................................35
Ідімо сміливо за Ісусом .............................................................................................37
Учімося Божої любови до ближнього.................................................................38
Будьмо плідною землею для Божих зерен.......................................................41
Щоби багатство не згубило душу .........................................................................43
Віруй, і станеться так .................................................................................................45
Про нашу віру свідчать наші вчинки...................................................................47
Піднесімо наш розум та серця угору ..................................................................49
,,Серце чисте утвори в наc” .....................................................................................51
Будьмо вдячними Богові й людям........................................................................52
Нехай Твоє Слово у нас щедро перебуває.......................................................54
Допоможи нам одягнутись у нову людину.......................................................55

2019

Нехай розгориться вогонь живої віри в наших серцях .............................59
Обмиймо свої думки та почуття благодаттю Духа Святого.....................60
Господи, вдягни нас у серце співчутливе.........................................................62
„Віра твоя спасла тебе”.............................................................................................64
Преобразімо наші помисли, як митник Закхей ..............................................66
Будуймо вчинками небо на землі .........................................................................68

221

Будьмо гідними Божої спадщини .........................................................................70
Підведімося у вірі з нош своєї слабкости.........................................................72
Несімо свій хрест без нарікання і страху..........................................................73
„Господи, вірую, поможи моєму невірству”.....................................................75
Любов сильніша від ненависти, а доброта – від зла...................................77
Нехай серце наше не буде захланним ...............................................................79
Божа присутність з нами повсякчас ...................................................................83
Дай нам побачити нетлінне світло Твоєї істини............................................84
Ти, Господи, джерело нашої сили ........................................................................87
Шукаймо джерело води живої ..............................................................................89
Умиймось Божою благодаттю................................................................................91
Молитва – розмова із живим Богом ...................................................................94
,,Де двоє чи троє в ім’я моє зібрані, там я серед них”................................96
Бажаймо бути переможцями в Божих очах, а не в очах світу ...............97
Не хлібом єдиним… ......................................................................................................99
Віра, що зцілює і спасає......................................................................................... 101
Небо радіє, коли ми об’єднані молитвою ...................................................... 103
Господи, навчи нас дивитися на життя духовними очима .................... 104
Господи, розпали вогонь живої віри у моєму серці ................................. 106
Прощаймо, як прощає нам Господь................................................................. 108
З Богом – до справжньої свободи й щастя................................................... 110
Не даваймо у серці простору для заздрости й скупости ....................... 112
Сміливо крокуй з Богом у нове життя............................................................. 113
Помножуймо Божі дари ......................................................................................... 115
,,Через твою велику віру станеться так, як бажаєш” ............................... 117
Не біймось глибини, коли Бог з нами .............................................................. 119
Ти наповняєш наше єство життям вічним..................................................... 121
Для життя не існує терміну давности.............................................................. 123
Нехай Боже зерно впаде на благодатний ґрунт ........................................ 126
Бажаймо не багатства чи бідности,

а внутрішнього преображення..................................................................... 128
Творімо єдність у спільноті миру....................................................................... 130
Що заберемо зі собою у вічність?..................................................................... 131
Щира довіра примножує силу і надію............................................................. 133
Не знехтуймо Господнє запрошення ............................................................... 134

2020

Досвід живої віри з покоління у покоління .................................................. 137
Як привітаємо народження Божого дитяти?................................................ 139
Вирівняймо свої стежки для Господа ............................................................. 141
Відкиньмо усяку житейську печаль ................................................................. 143
Воля всемогутнього та люблячого Бога – спасти кожного з нас....... 145

222

Богові миле смиренне серце................................................................................ 147
Хай віра наша буде істинною і щирою ............................................................ 149
Все можливо тому, хто вірує .............................................................................. 150
Благовіщення – це вихід із самоізоляції ........................................................ 152
Зробити те, що нам належить, – без огляду на світ й обставини ...... 154
„Ви – сіль землі”......................................................................................................... 155
Нехай Божа благодать переображає і зміцнює нас ................................ 157
Довірмося Божій силі.............................................................................................. 158
Доброта Божа ніколи не вичерпується........................................................... 160
Серед розбурханих життєвих хвиль довіряймо Богові............................ 162
Молитва і піст виганяють демонів.................................................................... 164
Не складаймо до своєї торбини каміння ....................................................... 166
Не прив’язуймося до земного добра ............................................................... 168
Нехай нашим наріжним каменем буде любов............................................. 169
Господь стоїть при наших дверях. Чи відчинимо Йому? ........................ 171
Знамено надії і перемоги ...................................................................................... 173
Чим для мене є мій хрест та терпіння?........................................................... 175
Жити для Бога і з Богом ........................................................................................ 176
Збагатімось Господньою щедрістю.................................................................. 178
Наповнюймо серце тим, що будує, – любов’ю ............................................. 181
Бадьорімось у вірі, що розвиднює сутінки нашого життя ..................... 183
Слухаймо Животворного Слова ......................................................................... 185
Тільки з Богом можемо звільнитися від руйнівних демонів................. 187
Христос – наша сила і наш мир .......................................................................... 189
Пам’ятаймо великих Христових подвижників ............................................ 191
Чим для мене є храм і спільнота? ..................................................................... 193
Лише небесний скарб збагачує по-справжньому...................................... 195
Господи, дай нам щит живої віри!..................................................................... 197
Ділімося з нужденними своїми дарами.......................................................... 199
Що обираємо: подяку чи нарікання? ............................................................... 200
„Величаю Господа в глибинах мого єства”................................................... 202
Доброзичливість та гостинність –

це відблиск Божественного діяння............................................................ 204
Досвід живої віри наших предків ...................................................................... 206
У малому дитятку – Цар світу,

у беззахисному немовляті – всемогутність володаря ...................... 208
Серце нове утвори в мені, Господи!................................................................. 210
Вслухаймося у Боже Слово .................................................................................. 212
Обріжмо своє серце від усілякої скверни… .................................................. 214
Ступімо у води Божої благодати ....................................................................... 216
Духовна купіль відродження і відновлення у Святому Дусі................. 217
Свщм. Омелян Ковч – подвижник сучасности............................................. 218

223