Babik

Марек Бабік

Тату,

а де в мене
сперматозоїди?

Діти питають – батьки відповідають

Львів
Видавництво «Свічадо»

2021

Діти питають – батьки відповідають 5
ЗМІСТ

Від автора ..................................................................7

1. ГОВОРИМО З ДІТЬМИ
ПРО СЕКСУАЛЬНІСТЬ ........................................ 11

Дилеми і труднощі..................................................13

Практичні поради ..................................................18
З якого віку починаємо розмовляти
з дитиною на тему сексу?........................................18
Як говорити?..............................................................20

Діти питають про секс ...........................................28
Що таке розбещення? ..............................................29
Що таке прокладка? .................................................32
Що таке секс? .............................................................35
Чому в Софійки немає пісюнця?
Де він подівся?...........................................................37
Чому чоловік із чоловіком не можуть мати
дитину, а жінка з чоловіком – можуть? ..............40
Що таке статеве розмноження?.............................42
Що значить, що він зробив їй дитину?................44
Що значить, що Олька залетіла?
Куди залетіла?............................................................46
Що таке дірявий гандон? ........................................49
А де в мене сперматозоїди? ....................................52
Звідки беруться діти? ..............................................55
Мамо, що це таке? Навіщо він це купує?............60
Мамо / тату, чому вони так цілуються?...............66
Чому в тебе такий великий пісюнець? ................68
Що таке порнографія? .............................................70
Партнер позаду – і що тут смішного? .................75
Тьотю, покажеш мені свою пісю? .........................78

6 Діти питають – батьки відповідають

2. ДИТЯЧА ПОВЕДІНКА СЕКСУАЛЬНОГО
ХАРАКТЕРУ – ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА .............. 81

Дитячий ексгібіціонізм .........................................85
Малий безстидник ...................................................85
Цікавість до іншости ...............................................87
Вияв образи й симпатії ...........................................88

Підглядання ............................................................90

Дитяча мастурбація ...............................................93
Оглядання себе .........................................................94
Вирішення своїх проблем.......................................96

Еротичні ігри ........................................................100
Наслідування й цікавість..................................... 100
Спонтанність і предмети
із сексуальним змістом......................................... 102

Еротична творчість..............................................105

Ерекція................................................................... 107

Закоханість............................................................ 109

3. ПОВАГА ДО ІНТИМНОСТИ ДИТИНИ........ 111
Дитина – це не я..................................................... 114
Про дитину не все й не кожному....................... 116
Голим і в купелі ...................................................... 117

4. СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО
НАД ДІТЬМИ ........................................................ 119
Як уберегти дитину від сексуального
насильства (розбещення)? .................................. 121
Як реагувати, коли дитина говорить,
що її розбещували? ............................................... 122
Як допомогти дитині, яка зазнала
насильства (розбещення)? .................................. 125

5. ВІДКРИТИЙ РОЗДІЛ .......................................... 127

7

Від автора

К оли я завершив роботу над цією книжкою,
мене відвідав мій добрий знайомий. Я розпо-
вів йому, що кілька останніх тижнів був зосередже-
ний на вивченні різних питань, які стосуються сек-
суального виховання дітей молодшого віку, і показав
йому роздрукований фрагмент книжки. Він уважно
переглянув зміст і запитав: «Чи потрібно з дошкіль-
ням говорити про порнографію? Це, мабуть, трохи
зарано. І взагалі, як потрібно починати таку розмо-
ву?». Він ставив чергові питання, намагаючись стри-
мано дати мені зрозуміти, що я трохи перебільшую
з отим сексуальним вихованням.

Ця розмова стала для мене цікавим досвідом.
Я  вирішив почати книжку з неї, тому що роздуми
мого друга віддзеркалюють певні стереотипні уяв-
лення про способи уведення дитини у проблематику
людської тілесности. Він уявляв собі, що як батько
«урочисто» сяде із сином чи дочкою й у піднесеній
формі викладе важливі для їхнього майбутнього
знання. Водночас він передбачав, що дитина повин-
на бути «трохи старшою», тож моя пропозиція була
для нього несподіваною. А ще в його словах вияв-
лялося побоювання, що такого типу інформація про
секс завдасть шкоди малій дитині.

Концепція сексуального виховання дітей до-
шкільного та молодшого шкільного віку, яку я про-
поную, виступає за межі цієї схеми. Я виходжу з при-
пущення, що нині дитину бомбардує різноманітна
інформація, яка надходить до неї з різних медіа.
Сучасні батьки не можуть цілковито контролювати,

8 Діти питають – батьки відповідають

яка інформація потрапляє до їхнього чада. Тому
потрібно змінити підхід до сексуального вихован-
ня так, щоб батьки брали в ньому активну участь із
наймолодшого віку їхніх дітей.

Представлена в цій книжці пропозиція роботи
з  наймолодшими ґрунтується на трьох основних
елементах сексуального виховання дитини до періо-
ду дозрівання.

Перший з них – вміння говорити з малою дити-
ною про проблеми сексуальности (в основному від-
повідати на запитання, які вона ставить). Це вміння
не спирається на незламні визначення, що і в якому
віці потрібно сказати дитині. Може виявитися, що
дитина набагато раніше зіткнулася з чимось, що ми
запланували їй пояснити тільки тоді, коли їй випов-
ниться сім років. Тому ключовим у сексуальному ви-
хованні малої дитини стає вміння слухати те, про що
вона питає. Важлива певна гнучкість у формуванні
відповіді на поставлені питання. Тема сексуальности
повинна бути справою, про яку говориться вільно.

По-друге, батьки повинні мати мінімум знань про
психосексуальний розвиток дитини. Це допоможе
їм належно реагувати на дитячу поведінку із сексу-
альним забарвленням, яка викликає у батьків страх
і стурбованість. Як потрібно відреагувати, коли ба-
чиш свого маленького сина, який весело розглядає
оголену подружку? Такі ситуації часто оцінюють по-
милково через призму сексуальности дорослих.

Останнім елементом сексуального виховання, на
який я звертаю увагу, є підготовка дитини до вміння
захищатися від сексуального насильства. В основно-
му вона полягає в униканні небезпечних ситуацій та
інформуванні батьків про будь-які контакти, які по-
рушують обговорені з дитиною правила.

Діти питають – батьки відповідають 9

Порушуючи питання, пов’язані з сексуальним
вихованням дітей молодшого віку, я також зверну
увагу на дуже важливу проблему поваги до інти-
мности дитини.

Дорогий читачу! Книжка, яку Ви тримаєте в ру-
ках, не є завершеним комплектом питань, які діти
можуть ставити батькам. Вона не описує також усіх
можливих варіантів дитячої поведінки. Це тіль-
ки збірка, яка показує різні спроби допомогти собі
правильно реагувати на дитячі питання та дитя-
чу поведінку. Я не маю наміру давати готові зразки
відповідей чи схеми реакцій на певну поведінку,
натомість хочу спонукати Читачів до роздумів і по-
шуків. Може, якусь із поданих тут ідей ви зможете
використати у вихованні своїх дітей. Інші потрібно
сприймати як ідеї для вироблення власних індивіду-
альних розв’язань.

Матеріал для написання цієї книжки я збирав
близько десяти років, проводячи в дитячих садоч-
ках і  школах майстер-класи та лекції з теми сексу-
ального виховання, призначені для батьків дітей
дошкільного та молодшого шкільного віку. Я запи-
сував цікаві питання і відповіді, які пропонували
учасники майстер-класів. Тому, читаючи цю книж-
ку, потрібно мати на увазі, що вона є спільною спра-
вою всіх, хто брав участь у заняттях, які я проводив.
Я вдячний за бажання поділитися своїм досвідом
і своїми роздумами. Дякую також за те, що учасники
з великим інтересом шукали цікаві, розвивальні та
творчі способи представити дитині красу людської
сексуальности.

Особливу подяку висловлюю пані Еві Крупін-
ській. Саме її майстер-класи «Сімейне виховання
у сфері тілесности, або Як говорити з дітьми про
стать, секс і пов’язані з ними питання» у 1999 році

10 Діти питають – батьки відповідають

надихнули й заохотили мене до роботи з батьками.
Безсумнівно, відгомін тих майстер-класів відлунює
у всіх моїх діях і словах.

Дякую за цінні зауваження пані Кристині Маснік
та всім, хто долучився до підготовки цього матеріалу
до публікації.

Після виходу першого видання

Поява книжки «Тату, а де в мене сперматозоїди?»
викликала велике зацікавлення читачів у Польщі.
Виявилося, що багато батьків чекали на таку допо-
могу. Започаткована разом із виданням книжки ін-
тернет-сторінка (dziecipytaja.pl) стала місцем диску-
сій і поширенням досвіду розмов із дітьми з питань
сексуальности. Сердечно дякую за всі ваші думки.
Як я й обіцяв, висловлювання читачів розміщую
у «Відкритому розділі». Так друге видання доповни-
лося досвідом молодих батьків. Дуже дякую за вашу
участь. Тих із вас, хто вперше бере до рук цю книж-
ку, я теж заохочую до поширення досвіду розмов зі
своїми дітьми.

Марек Бабік

1.

Говоримо з дітьми

про сексуальність

Говоримо з дітьми про сексуальність 13

Дилеми і труднощі

Я кби хтось вирішив написати історію сексу-
ального виховання, то повинен би був почати
з появи перших людей на Землі, бо ж передавання
знань про сексуальність супроводжує людину про-
тягом усієї її історії. Хоч це спостереження є оче-
видним, для багатьох воно може бути несподіваним.
Багато батьків, із якими я зустрічався, були пере-
конані, що це винахід наших часів. Це не так, але
в останньому столітті виховна діяльність у цій сфе-
рі набула іншого характеру. У давні часи уведення
наймолодших у світ тілесности відбувалося більш
невимушено, ґрунтуючись на природних спостере-
женнях дитини. Але воно завжди було ускладнене
певною скутістю й замовчуванням деяких фактів.
Водночас із розвитком психологічних і педагогічних
наук почали задумуватися, як плановано й упоряд-
ковано передавати дітям знання про сексуальність
і яку позицію щодо них формувати. Жвава дискусія
на цю тему триває у багатьох країнах світу з почат-
ку XX століття. На межі XIX–XX століть перетну-
лися два підходи щодо усвідомлення сексуальности
малюків.

Прихильники першого підходу, ґрунтуючись на
обов’язковій у ті часи концепції про так звану «сек-
суальну дрімоту» дитини, стверджували, що говори-
ти з нею про сексуальність потрібно тільки в період
дозрівання. А до того часу, навпаки, потрібно берег-
ти дитину від доступу до сексуального змісту, щоб
таким чином не збудити в ній хворобливого потягу.

14 Діти питають – батьки відповідають

Друга група педагогів звертала увагу на факт, що
неможливо вберегти дитину від інформації сексу-
ального змісту. Поки дитина дійде до періоду дозрі-
вання, вона вже володіє певною інформацією, яку
почерпнула з невідомих джерел. Тому вказувалося
на те, що корисніше було б почати педагогічну ро-
боту з  малюками, таким чином оберігаючи їх від
неналежної інформації та домислів, що викликають
страх. Прихильники цього напрямку не зупинили-
ся тільки на теоретичних висновках, а перейшли до
практичних дій, пишучи й публікуючи перші порад-
ники для батьків. Класичним прикладом такої праці
є брошурка Ізабели Мошченської «Як говорити з ди-
тиною про дражливі питання» (Варшава, 1904).

Незважаючи на те, що минуло понад сто років
і  видрукувано тисячі книжок, нині багато батьків
повертається до тих перших дилем: чи говорити про
секс із малим дошкільням? Чи це не зарано? Що воно
з того зрозуміє?

На ці й подібні питання батьків я відповідаю
коротко: ми не маємо вибору, ми мусимо говорити
з нашими дітьми про сексуальність. Хтось запитає:
навіщо? Для цього є свої причини.

По-перше, наші діти розумні. Від наймолодшо-
го віку вони спостерігають дійсність, намагаються

Говоримо з дітьми про сексуальність 15

її зрозуміти, а коли чогось не розуміють, питають.
Класичне питання «Звідки беруться діти?» – це не
вияв надмірної цікавости чи так званої зіпсовано-
сти, це логічний результат спостереження світу.
Дитина зауважує, що є дорослі люди (великі), є мен-
ші й зовсім малята, отож питає, звідки людина бере
свій початок. Так само дитина чує якусь розмову, чо-
гось не розуміє, тож ставить питання. Парадокс по-
лягає в тому, що загалом батьки дуже охоче говорять
із дітьми на різні теми. Вони є проводирями своїх
дітей у житті, що приносить їм величезне задово-
лення. Але коли дитина запитає про сексуальність,
втрачають відвагу. Виявляється, що це не діти мають
проблеми з тим, щоб говорити про сексуальність,
а дорослі.

По-друге, саме батьки й вихователі відповідальні
за те, з яких джерел дитина буде черпати інформацію
про людську сексуальність. Думка, що сексуальність,
нагота, статеве життя, як тема розмови, передбачені
тільки для дорослих, дуже небезпечна. Ця позиція
суперечить також тому, що ми знаємо про наших
дітей: вони розумні й поглинають інформацію про
світ. Тому не можна вимкнути їхню цікавість, пов’я-
зану з темою сексуальности. Це недопустимо, отож
розмова з дітьми про секс є неминучою. Інакше
дитина не буде питати батьків про ці сфери життя,
а  всі  знання здобуде від довкілля, тобто з вулиці.
Нині такою «вулицею» значною мірою став інтернет.

Замислімось, чому так багато батьків мають труд-
нощі, починаючи розмову про сексуальність зі сво-
їми дітьми (і не тільки). Це виявляється у вибудо-
вуванні викривлених та ухильних відповідей чи
й просто в обманюванні. Це явище не нове. На почат-
ку XX  століття «Краківський кур’єр» започаткував

16 Діти питають – батьки відповідають

низку публікацій про сексуальну свідомість дітей
у циклі так званої «боротьби з лелекою». Тексти, які
тоді з’являлися, заохочували батьків до свідомих
розмов із дітьми. Вони також показували недореч-
ність деяких відповідей, які дають батьки.

Ось приклади діалогу дитини з одним із батьків:
– Мамо, а звідки взявся мій братик?
– Його лелека приніс.
– А чому ти тепер лежиш хвора?
– А… бо мене лелека дзьобнув.
– Як так… то, може, ти не хотіла взяти братика?
– А… ну….
– Чому ти не хотіла його брати?

Інша розмова мала такий перебіг:
– Мамо, звідки беруться діти?
– На базарі купують.
– Я не вірю. Наші сусіди такі бідні, а мають стіль-
ки дітей.

Іноді на складних майстер-класах, слухаючи від-
повіді батьків на запитання, які ставлять їм діти,
я  мав враження, що хоч і минуло понад сто років,
у  цих речах мало що змінилося. Звідки стільки
спротиву до розмов про сексуальність? Спираючись
на свій багаторічний досвід роботи з батьками, я на-
звав би кілька причин.

По-перше, сексуальність завжди була своєрідним
табу й, попри поступ в науці та доступ до знань, нам
передається певний острах перед сексуальністю.
Вона асоціюється з чимось негативним, брудним,

Говоримо з дітьми про сексуальність 17

вульгарним. Звідси постає страх і питання: навіщо
говорити про такі речі у присутності дитини?

По-друге, сексуальність торкається дуже інтимної
і вразливої сфери кожної людини. Це призводить до
того, що висловлюватися без особистої віднесености
неможливо. Вирішуючи говорити про секс, ми по-
годжуємося й на те, що відкриємо, хоч і мимохідь,
якусь інформацію про власний досвід у цих справах.
До того ж у сексуальність батьків вписуються дуже
делікатні питання, які стосуються їхніх дітей,  – та-
ємниці й мотиви того, як вони отримали життя.
Особливо важко розмовляти зі своїм чадом може
бути батькам, які знають, що зачаття їхньої дитини
пов’язане з фактами, якими вони радше не хотіли
б ділитися, щоб не постати у невигідному світлі.

По-третє, у нашій мові бракує розмовних слів,
якими можна було б належно описувати сексуальну
сферу. Ми маємо або медично-біологічні терміни,
або вульгаризми. Мало є слів «поміж», тому багато
батьків створюють власний, часом дуже інфантиль-
ний словник.

18 Діти питають – батьки відповідають

Практичні поради

З якого віку починаємо
розмовляти з дитиною
на тему сексу?

Відповідь коротка й проста: тоді, коли вона про
це запитає. Це твердження потрібно доповнити.
Ідеально, коли перше питання дитини з’являється
в дошкільному віці. Але якщо дитина не ставить пи-
тань, потрібно задуматися, чому так відбувається.
Можливо, її ще просто не зацікавили такі речі. Друга
можливість – малюк, маючи контакт із ровесниками,
дізнався, що не годиться питати про це маму й тата.

Колись мій дев’ятирічний син запросив у гості
друзів. Мені якраз потрібно було виходити з дому
у справах, аж раптом син увійшов до моєї кімнати
й несподівано голосно запитав: «Тату, а що таке віб-
раційна насадка?». Я відповів, що зараз не маю часу
на розмову, але після повернення відповім на його
питання. Увечері я покликав його й повернувся до
порушеної теми. Я був заскочений: син підтвердив,
що знає, що це за річ. Коли я запитав його, навіщо
в такому разі він прийшов до мене з цим, відповів:
«Бо я побився об заклад з друзями. Вони казали, що
я не насмілюся поставити батькові таке запитання».

Іншого разу наша семирічна донька взяла
в  шкільній бібліотеці книжку про собак. Це не ви-
кликало в мене якогось особливого зацікавлення, бо
раніше вона вже брала книжки в бібліотеці й цікави-
лася природничою літературою, особливо про жит-
тя тварин. Однак показуючи мені свою нову книжку

Говоримо з дітьми про сексуальність 19

цього разу, додала: «Знаєш, тату, ця книжка, мабуть,
для дорослих». Із тону її голосу я зробив висновок,
що вона хотіла поділитися зі мною чимось новим,
чого я ще не знаю. Я дуже зацікавився, чому вона
так думає. І ось що почув: «Ну, бо в ній зобразили
собаку з пісюнцем. А діти не повинні роздивлятися
такі речі...».

Я здивувався перебігу її мислення, бо ж у нас є со-
бака, і поки що ніхто не заявляв, що Рекса потрібно
десь подіти, щоб діти не бачили його пісюнця. Після
короткої розмови все з’ясувалося. У школі донька
розглядала свою книжку з однокласницею, яка при-
нагідно роз’яснила їй, що нагота передбачена тільки
для дорослих. Зрозуміло, що я повинен був критич-
но поставитися до поглядів дівчинки.

Передавання такого типу інформації серед дітей
може призвести до того, що дехто з них відмовить-
ся ставити запитання. Діти боятимуться наслідків
того, що перейшли межу, яка належить тільки до-
рослим. Деякі батьки із полегшенням приймають
мовчання своїх дітей. А це додатково підсилює від-
мову дитини ставити запитання. Колись одна мама
дев’ятирічного хлопчика з виразним задоволенням
зізналася: «Дякувати Богу, мій син іще ні про що не
питає. У нас щодо цього спокійно».

Тимчасом мовчання дитини в такому віці повин-
но змусити батьків задуматися. Найімовірніше, що
з якихось причин вона не має бажання говорити
з ними й почала здобувати інформацію тільки їй са-
мій відомим способом. У такому випадку ініціатива
належить батькам. Вони повинні розірвати «змо-
ву мовчання» й почати розмову про сексуальність.
Ідеальний привід, щоб порушити цю тему, створю-
ють щоденні ситуації. Наприклад, зустрівши вагітну
жінку, можна сказати своїй радості: «Дивися, у цієї

20 Діти питають – батьки відповідають

жінки такий великий живіт. Ти знаєш, у неї наро-
диться дитина».

Ось так, без офіційного роздування, ми надаємо
дитині інформацію про нашу відкритість і готов-
ність до розмов із нею. Можна також скористатися
спільним прослуховуванням радіопередач (напри-
клад, їдучи в машині) чи переглядом телевізійних
програм. Коли чуємо, що там обговорюють якесь пи-
тання, що стосується сексуальности, можна у присут-
ності дитини висловити свою думку з цієї проблеми.

Як говорити?

У ході розмови можна виокремити два принци-
пові етапи. Спочатку надходить питання від дитини,
а батьки дають їй коротку відповідь, можливо, од-
ним реченням. Але це не повинно бути спробою зне-
охочення дитини до дальших пошуків чи уникання
відповіді. Відповідь повинна бути конкретна й зміс-
товна. Для прикладу наведу мою розмову з шести-
річною донькою. Колись вона запитала: «Тату, звідки
беруться діти?». Я відповів: «Діти народжуються».

Після такої короткої відповіді закінчується пер-
ший етап розмови. Тепер батьки повинні почекати
на розвиток ситуації. Дитина, залишена зі здобутою
інформацією, почне роздумувати над нею. Можливо,
вона буде для неї зрозумілою й вичерпною. Тоді ди-
тина не розпитуватиме далі. Але якщо вона не зро-
зуміє відповідь або та викличе інші асоціації, то по-
ставить чергове запитання.

Коли наша донька почула, що діти народжуються,
одразу поставила наступне запитання:

Говоримо з дітьми про сексуальність 21

‒ А хто мене народив?

‒ Тебе народила мама.

Тут до розмови долучилася дружина:

‒ Так, я тебе народила.

На це наша мала істота відреагувала несподіва-
ним, але логічним для неї висновком:

‒ Ти народила мене, а тато народив моїх братів?

У ту мить ми стали перед досить складною про-
блемою. Ми повинні були пояснити їй, що тут немає
справедливости, бо ж природа не керується принци-
пом рівности.

Багато батьків задумуються над правильним до-
бором слів, коли тематика розмов стосується сексу-
альности. Деякі автори радять послуговуватися зро-
зумілими для дітей визначеннями. Це дуже загальне
правило, і його потрібно конкретизувати. Говорячи
з малюком, не треба думати, що він повинен зрозу-
міти всі слова, які ви вживаєте. Це помилкова думка.
Якщо батьки вживатимуть незрозумілі слова, ди-
тина буде допитуватися. Так вона вивчить нові тер-
міни, розширить словниковий запас. Дотримання
цього правила вбереже від інфантилізації розмов із
дітьми, яка виявляється в уживанні перебільшеної
кількости зменшувальних слів і спрощень. Але важ-
ливо, щоб висловлення дорослого не складалося із
самих незрозумілих для дитини понять.

Виокремлення цих двох етапів розмови дуже
важливе. Це дає змогу повніше увійти в діалог із
дитиною, зосереджуючись на її зацікавленості.
Очікування наступного питання – це ніщо інше, як
уміння слухати.

22 Діти питають – батьки відповідають

Принципи розмови
із дитиною
про секс

Багато батьків розуміє важливість пояснення
своїй дитині питань сексуальности, але вони ма-
ють багато сумнівів. Сумніви стосуються змісту
обговорюваних проблем, способу пояснення дея-
ких питань і створення певної атмосфери розмови.
Виходячи назустріч цим труднощам, під час май-
стер-класів я  формулюю кілька найважливіших
принципів здійснення з дитиною розмов про сек-
суальність. Ось вони:

1. Говорити правду.

Перший принцип – це говорити правду. Іншими
словами: не можна обдурювати дитину. Цей прин-
цип, сформульований загально, потребує деяких
уточнень:

а) Не говорити всього, що ви знаєте.

Принцип говорити правду не передбачає роз-
казувати дитині всього, що ви знаєте з цієї теми.
Наприклад, якщо дитина питає, як вона дісталася
з маминого животика назовні, не потрібно їй пояс-
нювати всі деталі, пов’язані з пологами: що є головне
й тазове передлежання плоду, поздовжній і попереч-
ний кесарів розтин, болісні й малоболісні пологи та
ін. Спочатку, відповідно до представленої схеми, по-
трібно коротко й точно відповісти дитині на постав-
лене питання. Наприклад: «Як саме дитина виходить

Говоримо з дітьми про сексуальність 23

із маминого живота?» ‒ «Кожна мама має спеціаль-
ний отвір. Через нього дитина виходить назовні».

б) Відмовлятися від ухильних відповідей.

Спробою обминути суть справи є, наприклад,
така відповідь на питання, що таке секс: «Секс – це
стать». Безсумнівно, це твердження правильне. Але
в нашій культурі й у нашій мові – це не основне зна-
чення цього слова. Така ухильна відповідь може дати
батькам тимчасовий чи й цілковитий спокій, але
в  результаті похитне довіру дитини до них. Малюк
раніше чи пізніше дізнається правду й зауважить,
що мама чи тато неохоче говорять про інтимні спра-
ви. У такій ситуації дитина вже може не схотіти за-
питувати батьків про речі, пов’язані з сексуальністю.
Вона почне черпати знання з інших, найчастіше сум-
нівних джерел інформації.

в) Спочатку говорити про те, що є нормою.

Пояснення певного питання сексуальности по-
трібно почати з обговорення того, що є типовим,
справжнім, нормальним, звичайним. Спочатку гово-
римо про основне значення (застосування) чогось,
а тільки потім про другорядні чи анормальні явища.
Яскравим прикладом порушення цього принципу
є історія від однієї учасниці майстер-класів. Коли
її дитина запитала, як народжуються діти, вона по-
казала шрам після кесаревого розтину. У тому кон-
кретному випадку це було правдою, але відомо, що
загалом діти народжуються інакше.

24 Діти питають – батьки відповідають

2. Не відповідати питанням на питання.

Якщо ми хочемо створити відповідну для розмо-
ви атмосферу, яка заохочуватиме дитину до чергових
запитань, потрібно відмовитися від перепитування,
тобто ставлення великої кількости питань, які знач-
ною мірою є тільки проєкцією наших побоювань
і страхів. Ось приклад:

Син повертається додому після гри з однокласни-
ками й питає батьків:

‒ Що таке мастурбація?
Тоді батько ставить серію запитань:
‒ Де ти взяв це слово? Це той невихований Пав-
лик тобі сказав? Я не дозволяю тобі з ним гратися.
Ну, розкажи, хто це з твоїх однокласників такий
геніальний?
Така реакція знеохочує дитину до розмови. Коли
вона ставить питання, їй потрібно надати інформа-
цію, а не допитувати. Тільки потім можна поцікави-
тися відповідним для неї товариством.

3. Не реагувати занадто емоційно.

З огляду на нинішній шквал інформації, ми з ве-
ликою ймовірністю можемо передбачити, що дитина
прийде з питаннями, які буде важко пояснити через
обмежені можливості її сприйняття. Не раз батьки
стають перед дилемою, чи обговорювати певне пи-
тання зі своїм чадом. Один із учасників занять, що
їх я проводив, мав серйозні сумніви, чи повинен він
пояснювати своєму шестирічному синові, що таке
груповий секс. Коли ми чуємо такі запитання, було
б помилковим виявляти свою розгубленість. Дитина

Говоримо з дітьми про сексуальність 25

не винна, що зіткнулася з недостойним змістом.
Якщо вже так сталося, у батьків немає виходу – вони
повинні з нею поговорити.

4. Не випереджувати запитань дитини.

Виходимо з того, що саме питання дитини визна-
чають, коли розпочати з нею розмову про секс. Вони
визначають також обсяг розмови. Не можна перед-
бачити, що і в якому віці дитина повинна знати про
секс. Потрібно здійснити певну коректуру цього по-
ложення, коли наше чадо «виходить із дому», тобто
йде до дитячого садочка чи школи. Там до дитини
може надходити різна інформація, а однолітки часто
будуть повчати її не розпитувати батьків про інтим-
ні справи. Якщо батьки виявлять, що в різноманіт-
них ситуаціях дитина зіткнулася з певним змістом,
то самі, не чекаючи на її ініціативу, повинні розпо-
чати розмову.

5. Поважати власне право на інтимність.

Ставлячи питання, дитина може несвідомо вхо-
дити в дуже інтимний світ батьків. Не потрібно ві-
дразу ображатися чи мати щодо цього претензії.
У такій ситуації добре було б їй це пояснити, напри-
клад, сказавши: «Ти питаєш мене про дуже інтимну
річ мого життя. Це моя таємниця, і я нікому про це
не розповідаю». Така позиція має величезну виховну
цінність, зокрема у світі, в якому багато хто втрачає
почуття поваги, роблячи публічними всі деталі осо-
бистого життя. У цьому контексті важливо показати
дитині простір, який оберігає приватність, до якої
ніхто не має доступу.

26 Діти питають – батьки відповідають

6. Відповідь можна відкласти на пізніше.

Дітям удається запитувати про проблеми сек-
суальности у найменш очікуваний момент: на
автобусній зупинці, під час сімейного візиту до
інтелігентної тітки чи навіть у церкві. Тоді постає
необхідність відкласти відповідь на інший, дореч-
ніший момент. Під час ухвалення такого рішення
обов’язкове одне важливе правило. Якщо батьки
обіцяють дитині, що нададуть інформацію трохи
згодом, то самі повинні розпочати цю розмову, го-
ворячи: «Ти питав/ ла мене про це і ось це, зараз
я  можу з тобою поговорити». Відсутність ініціати-
ви з боку мами чи тата дитина може сприйняти як
спробу уникнути розмови. Немає жодної небезпеки,
якщо батьки часто порушують із дитиною питання,
пов’язані з сексом. Тоді й вона сама, як тільки згадає,
розпочне розмову, повторивши запитання.

Відкладання відповіді може гарною нагодою по-
казати дитині, що не в кожній ситуації і не скрізь по-
трібно питати батьків про інтимні речі.

7. Пояснювати сексуальність у контексті

любові й краси.

Достатньо прислухатися до звичайних щоденних
розмов, і можна самому переконатися, як незмірно
часто про сексуальність говорять негативно й вуль-
гарно. Тоді сексуальність постає як щось бридке
й  брудне. Іронічні, нетактовні зауваги про дружи-
ну, шлюб чи тещу популярні у товариствах, а тому,
хто вміє розповідати пікантні дотепи, здається, що
він є душею компанії. Може скластися враження,

Говоримо з дітьми про сексуальність 27

що  таке  розуміння людської сексуальности пере-
дається в культурі. З дитинства ми чуємо, що шлюб –
це могила або кара Господня. У м’якшій формі – це
кінець свободи. (Не так давно перед одним із краків-
ських костелів зупинився весільний лімузин. Замість
номерів у нього були написи. Попереду «Кінець сво-
боди», а позаду – «Дай Боже Молодятам!» Можна
посперечатися щодо оригінальности цієї ідеї).

Можливо, у цьому одна з причин труднощів роз-
мови з дітьми про сексуальність. Якщо все це таке
«бе», то як про це говорити з дітьми? Тимчасом най-
молодші не мають таких асоціацій, так звані бруд-
ні ігри чи нечистота у них узагалі не асоціюється із
сексуальністю. Це добре ілюструє один такий дотеп:

Ясь сповідається:
– Прошу отця, я грав у брудні ігри.
– Розкажи, з ким і що ви робили.
– Я був сам і бив лозиною по болоту. Я увесь об-
ляпався.

Сексуальність уписана в любов, тобто в щось
прекрасне, що надає людському життю сенс і смак.
Ці асоціації завжди повинні супроводжувати бать-
ків, коли вони відповідають дітям на питання, які
стосуються площини сексуальности.