U shkoli apostoliv

Патріарша катехитична комісія УГКЦ
Катехитично-педагогічний інститут УКУ

Сільвано ФАУСТІ
Вінченцо КАНЕЛЛА

У ШКОЛІ АПОСТОЛІВ

Молитовне читання і розважання
над книгою Діянь апостолів

Львів · Видавництво «Свічадо» · 2021

ДІЯННЯ АПОСТОЛІВ

Pràxeis apostòlon: Діяння апостолів

Адресати — Автор — Дата написання
Читання Діянь апостолів внаслідок настійливої критики
і наполягань нових християнських спільнот перестало бути зна-
йомством з  визначними персонажами чи переглядом родинного
альбому у  вільний час. Воно стає особливою нагодою відкрити
динаміку віри і прищеплення християнської надії в історії, дієвим
стимулом знаходити нові способи ширення євангельської звіст-
ки і творити нове обличчя Церкви, відкритої для людей кожного
часу і культури.
Мова і  стиль Діянь відкривають перед читачем культурні
установки й уподобання автора, його відкритість на різні духов-
ні середовища: цей твір безпосередньо звертається до освічених
християн, які вже знають значення деяких спеціалізованих тер-
мінів і  виразів, що стосуються їхнього релігійного досвіду; він
говорить до читачів, ознайомлених з біблійними текстами, пере-
кладеними грецькою мовою, але не  виключає ширшої аудиторії
не  «втаємничених» людей, які з  симпатією чи захопленням див-
ляться на новий релігійний рух (RF, сс. 21.23).
Адресати. Діяння насамперед і  безпосередньо звертаються
до читачів-християн, які походять з поганського світу (пор. Ді 2,39:
«Для вас бо  ця обітниця і  для дітей ваших та  й для всіх тих, що
далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог»). Задіяний поня-
тійний апарат (який вдається до спеціалізованих християнських
термінів чи формул віри) і  обговорювані проблеми виключають
аудиторію, що не має дотичності до християнського руху. З вели-
кою ймовірністю можна припустити, що автор є уважним і чутли-
вим до культурних і релігійних вимог того поганського середови-
ща, яке із симпатією ставиться до нового досвіду і до якого тепер
скерована християнська місія. Світ же юдеїв не належить до сфе-
ри безпосередніх і першорядних інтересів Луки. Безперечно, його
християнські читачі ще змушені стикатися із численними навер-
неними вихідцями з  юдаїзму, які вносять сумніви і  чинять опір

7

Діяння апостолів

християнській практиці і місії, на яку надихає постать і діяльність
Павла. Але методологія, якої дотримується Лука щодо цього крила
юдеохристиян, є не так полемічною і нав’язливо апологетичною,
як позитивною і  конструктивною: історія початків і  розвитку
християнства у світі відтворена через її важливі етапи і переломні
моменти, а головні дійові особи допомагають розкрити провідні
напрямки Божого задуму спасіння, розсіюючи сумніви і  підозри
сповнених ностальгії і  страху християн та  погано поінформова-
них поган (RF, с. 36).

Діяння апостолів нам було передано в  двох редакціях: схід-
ний текст, який ще називають «єгипетським» або «александрій-
ським» (папірус Chester Beatty, папірус Bodmer XVII, Синайський
кодекс, Ватиканський кодекс, Александрійський кодекс…), пред-
ставлений тут в перекладі CEI; і західний текст, який ще назива-
ють «сирійським» або «антіохійським» (кодекс Beza; рукописи
Vetus latina, папірус Michigan…), який є довшим (майже на  10%)
та, ймовірно, пізнішим за перший, його було створено з наміром
покращити редакцію східного тексту, роз’яснити його, послабити
напружені моменти і наголосити на його універсалізмі з певним
антиюдейським скеруванням.

Численні згадки про Діяння та  їхнього автора містяться
в авторів перших століть. Зокрема, Юстин, який пише свої Аполо-
гії близько 150 р. по Р.Хр., знає Діяння; Канон Мураторі (бл. 175 р.
по Р.Хр.) згадує цей твір під назвою Acta omnium apostolorum і при-
писує його авторство Луці; так званий Пролог проти Маркіона
(160/180 р. по Р.Хр.) подає деякі відомості про Луку та його працю
і  стверджує, що «згодом він написав Діяння апостолів». Євсевій
Кесарійський у Церковній історії (V, 2,5) посилається на мучениц-
тво Стефана, цитуючи Ді 7,58– 60. Також Іриней (кінець ІІ століття)
у своїй праці Проти єресей (ІІІ, 1,1; 10,1; 14,1…) багато разів вико-
ристовує Діяння. Підтвердження біографії Луки знаходимо також
в Тертуліана, Орігена, Климента Александрійського, Єроніма…

Врешті-решт, за  браком обґрунтованих альтернативних вер-
сій, можна з  певністю сказати: автором Діянь є християнин
на ім’я Лука, з другого чи третього покоління християн; він похо-
див з Антіохії, що в Сирії, був учнем і певний час супутником Павла
(Флм 24; 2 Тм 4,11), ймовірно, лікарем (Кол 4,14). Давня традиція

8

Діяння апостолів
каже, що він був ще й художником. Лука — людина освічена, знає
класичну та елліністичну літературу; знайомий з грецькою Біблі-
єю в перекладі Сімдесятьох4. Він володіє вишуканим стилем кла-
сичної грецької мови, але застосовує переважно народну грецьку
мову койне (типову для середовища синагог діаспори, якою роз-
мовляли і в грекомовних християнських спільнотах).

Данте називає його «scriba mansuetudinis Christi» — письмен-
ник милосердя Христового (Про монархію, XVI,1). І справді, Єван-
геліє від Луки  — це Євангеліє милосердя: «Будьте милосердні,
як і Отець ваш милосердний» (Лк 6,36). Це наскрізна тема цілого
його твору, що складається з двох книг, з яких оця (друга), Діян-
ня апостолів (історія первісної Церкви), є продовженням першої.
Відповідно, те, що робили і казали апостоли, стає критерієм інтер-
претації Євангелія, яке розповідає «про все, що Ісус робив та що
навчав від початку» (Ді 1,1).

Дата написання. Датування пов’язане з проблемою авторства.
Якщо прийняти традиційне твердження, що Діяння написав автор
третього Євангелія, то датувати твір можна 80-тими роками по Р.
Хр., тобто невдовзі після написання Євангелія. Деякі автори про-
понують більш раннє датування (60– 63 рр.) через різко обірване
закінчення Діянь, де нічого не мовиться про те, чим завершився
процес над Павлом у Римі. Але таке завершення Діянь може мати
й інші пояснення, які є значно більш ймовірними, ніж написання
книги перед процесом проти Павла (RF, с. 48).

4 Термін Сімдесят (що позначається LXX) стосується 70 (чи 72) перекла-
дачів, котрі, як вважається, були уповноважені первосвящеником Єле-
азаром (за  наказом єгипетського володаря Птоломея ІІ Філадельфа,
285– 246 рр. до Р.Хр.) перекласти єврейську Біблію (СЗ) грецькою мовою
для еллінізованих євреїв діаспори (особливо для численної і  активної
єврейської спільноти, що проживала в Александрії Єгипетській, яка була
важливим культурним осередком і  місцем розташування відомої біблі-
отеки). Цей переклад, який розпочато у  275 році і  завершено близько
150 р. до Р.Хр., ще й досі становить літургійну версію СЗ для східних пра-
вославних Церков грецької традиції.

9

І БУДЕТЕ МОЇМИ СВІДКАМИ

1,1– 8

У  передмові подано синтез Євангелія від Луки і  панорамний
огляд Діянь: про те, що «робив та  навчав від початку» Ісус,
і про те, що продовжуватимуть робити і казати його учні. Ісус,
Син, який стає братом для всіх, — це Боже царство. Перед воз-
несінням він був «між вами» (Лк 17,21б), а тепер він — «в нас»:
силою його Духа ми також є Божими дітьми, посланими, як
і він, свідчити своїм братам любов Отця до всіх людей, не оми-
наючи нікого, аж до найдальших країв землі.

1 Першу книгу я  написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив
та що навчав від початку

2 аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апо-
столам, яких собі вибрав.

3 Він показував їм себе також у численних доказах живим піс-
ля своєї муки, з’являючись сорок день їм і розповідаючи про
Боже Царство.

4 Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із  ними, він наказав їм
Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від
мене чули;

5 бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих
днях Святим Духом.

6 Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього
часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?»

7 Він відповів їм: «Не  ваша справа знати час і  пору, що їх
Отець призначив у своїй владі.

8 Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і буде-
те моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж
до краю землі».

Засоби для розуміння
Перш ніж розпочати другу частину своєї розповіді, Лука, як
автор, коротко пригадує те, на чому зупинився в першій частині
(вв.  1– 2) і,  користаючи з  нагоди, розширює те, про що натякнув

10

І будете моїми свідками (1,1– 8)

наприкінці: з’яви і розмови Ісуса з апостолами після воскресіння
та ті веління і доручення, що він їм дав (вв. 3– 8; пор. Лк 24,44– 49).
В  наступному уривку буде згадка про вознесіння (Ді  1,9– 11;
пор. Лк 24,50– 51) і повернення апостолів до Єрусалима (Ді 1,12– 14;
пор. Лк 24,52– 53).

Мета цього вступного уривка — представити групу дванадця-
тьох апостолів як легітимного хранителя вчення і місії Ісуса: від-
повідно, всі подальші лінії розвитку життя Церкви, які зможуть
посилатися на авторитет цієї привілейованої групи, будуть легі-
тимно засновані на авторитеті воскреслого Господа (СММ, с. 55).
в. 1. Першу книгу (від гр. pròtos lògos).

Очевидним є посилання на Євангеліє — на першу книгу Луки,
початок якої слугує вступом і для цієї другої книги.
Лк  1,1– 4: «¹Тому, що багато хто брався скласти оповідання
про речі, які сталися між нами, ²як то нам передали ті, що були
від початку наочними свідками й  слугами Слова, ³вирішив
і  я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати
за порядком, високодостойний Теофіле, ⁴щоб ти знав стійкість
науки, яку ти прийняв».
– о Теофіле (Лк 1,3б; гр. ô Theóphile: о друже Бога).

Можливо, він є християнином, який вже отримав науку від
апостолів; але це міг бути й поганин, мабуть, високопосадо-
вець або меценат, якому Лука присвячує і представляє апо-
логію християнської віри, або ж це ідеальний адресат, який
шукає Бога, людина, «яка є другом/любить Бога».
– я написав… про все, що Ісус робив та що навчав (пор. Ді 2,42)
від початку…
Букв. «що Ісус починав робити і навчати»; пор. Лк 24,19б.
Тут маємо посилання на  початки Ісусового служіння:
йдеться про період безпосередньо після його хрещення
(пор. Лк 3,23; Ді 1,22; 10,37– 38).
в. 2. …аж до дня, коли вознісся (від гр. дієслова analambàno, підніма-
ти, підносити, брати вгору; пор. Ді 1,11.22; 7,43; 10,16б; 20,13;
пор.  також Мр  16,19 і  ще 2 Цар 2,9– 11; Сир 48,9; 1 Мак  2,58)
на небо (пор. Лк 24,51),

11

І будете моїми свідками (1,1– 8)
Мова водночас і про «сходження» до Отця, і про зникнення для
тих, які супроводжували Ісуса на його земному шляху. Це поча-
ток його «відсутності» (BR, сс. 191– 192).
Західний текст Діянь пропускає небо і вірш можна прочитати
так: «аж до дня, коли був узятий/піднесений [зі світу]».
– давши Святим Духом накази (від гр. дієслова entèllo, наказу-

вати, пор. Ді 13,47) апостолам (від гр. apòstolos, посланець;
пор. Ді 1,26б; 2,37.42.43б; 4,33.35.36.37б; 5,2б.12.18.21б.29.40;
6,6; 8,1б.14.18б; 9,27; 11,1; 14,4б.14; 15,2б.4.6.22.23; 16,4;
пор. також Ді 3,20)…
Це останні настанови, які дає Ісус після воскресіння
(пор. Лк 24,44– 49; пор. також Мт 28,18– 20), вони здебільшо-
го про те, щоб залишатися в Єрусалимі й чекати дару Духа
(Лк 24,49б); вони продовжуються у вв. 4– 5.
Зах. текст додає: «і яким [апостолам] звелів проголошувати
Євангеліє».
– …яких собі вибрав (від гр.  дієслова eklègo, вибирати;
пор. Ді 1,24б; 6,5; 13,17; 15,7.22.25).
Дія Святого Духа надає авторитет словам Ісуса
(пор. Лк 4,1.14.18) і водночас керує вибором його «послан-
ців» («апостолів»). Вони — «наперед вибрані Богом свідки»
(Лк 6,12– 16; пор. Ді 2,32б; 3,15б; 10,41; 13,31б).
Лука підкреслює, що група апостолів була встановлена силою
цілком особливого божественного обрання. Після відступ-
ництва Юди їх залишилося одинадцять (пор. Ді 1,13б); але їх
знову стане дванадцять після «вибору» Матія (Ді 1,21– 26).
в. 3. Він показував їм себе (від гр. дієслова parìstemi, бути присутнім,
показуватися, бути поряд, пор. Ді 1,10б; 4,10б; 10,33; 23,2.4.33б;
27,23; а  також [в  юридичному значенні] надавати докази,
пор.  Ді  24,13) також у  численних доказах (від гр.  tekmèrion,
доказ на суді) живим (гр. zònta, який живе; від гр. дієслова zào;
пор. Ді 9,41б; 17,28; 20,12; 25,19б.24б; пор. також Лк 24,5б) піс-
ля своєї муки.
Тож апостоли мали змогу констатувати реальність тілесного
воскресіння Ісуса (Лк 24,38– 43; Ді 10,41). Цей факт буде важ-
ливим для їхньої майбутньої місії свідків (в. 8).

12

І будете моїми свідками (1,1– 8)
– протягом сорок день. Мова про класичний період сильного

релігійного досвіду, який закладає основу для того, що слі-
дує далі. Це доволі тривалий, але обмежений період, під час
якого апостоли могли користати з присутності Воскреслого,
щоб засвоювати настанови щодо Царства5.
Однак тут постає запитання: вознесіння відбувається в той
самий день, що й Пасха (Лк 24,51), чи на сорок день пізніше?
Суперечність між двома розповідями, ймовірно, є тим, що
пояснює наміри автора. У Лк 24 вознесіння є завершенням,
драматичним фіналом земного служіння Ісуса. Той, кого
Пилат і Каяфа намагалися замкнути у гробі, був піднесений
у славі. У Ді 1 вознесіння є передумовою, на якій тримаєть-
ся Церква. Кінець стає початком, а  історія продовжується
(WW, с. 32).
– з’являючись їм і розповідаючи про Боже Царство.
Боже Царство було головною темою проповіді Ісуса (Лк 4,43;
8,1; 9,11; 16,16), учнів (Лк  9,2.60б; 10,9б.11б), а  тепер буде
головною темою проповіді Филипа (Ді 8,12), а згодом Павла
(Ді 14,22б; 19,8б; 20,25б; 28,23.31). Ісус вже є не речником,
а гарантом і суттю проповідування.
Вираз Боже Царство в  синоптичних Євангеліях є доволі
звичною вказівкою на  зміст Ісусової проповіді, натомість
досить рідко трапляється в  Діяннях (пор.  Ді  8,12; 14,22;
19,8б; 20,25б; 28,23.31). Він вказує на вирішальне втручання

5 Число сорок (гр.  tesserákonta) слід брати не  в його хронологічному
(адже в Ді 13,31 сказано: «і він багато днів являвся…»), а в богословсько-
му значенні, як період, достатній  — з  раббіністичного погляду  — для
того, щоб уділити повноцінне і  авторитетне навчання. Це «священний
час», що характеризується важливими божественними об’явленнями.
Вже у СЗ число сорок означало особливий час для втручань Бога, як-от
потоп (Бут 7,4.12.17; 8,6), перебування народу в пустелі (Вих 16,35; Чис
14,33.34б; Втор 8,2; Ам 5,25; Ді 7,36б.42б; 13,18б.21б), перебування Мой-
сея (пор. Ді 7,23.30) на горі (Вих 24,18б; 34,28), місія розвідників в обіця-
ній землі (Чис 13,25; 14,34), період царювання Саула (Ді 13,21б), трива-
лість ходи Іллі до  Хорив-гори (1 Цар 19,8), час, виділений ніневитянам
для навернення (Йона 3,4б); сорок днів Ісуса в  пустелі (Лк  4,2; Мт  4,2;
Мр  1,13), кількість змовників проти Павла (Ді  23,13.21); пор.  також
Ді 4,22б (пор. ВМ, р. 20).

13

І будете моїми свідками (1,1– 8)
Бога в історію, яке здійснилося через смерть і воскресіння
Ісуса та через дар Духа.
Тепер починається ретроспекція на пасхальні з’яви.
в. 4. Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними (перебуваючи разом
за столом, зібравшись; букв. «розділяючи сіль»; від гр. дієсло-
ва synalìzo, пор. Лк 24,30.42– 43; Мр 16,14; пор. також Ді 10,41).
Зображення трапези, на тлі якої відбувається остання розмо-
ва Ісуса зі своїми, знову підтверджує тілесність Воскреслого
і близькість, яку він з ними розділяє.
Пор. тут далі «Напрямки для роздумів».
– він наказав (пор. Ді 3,24б) їм Єрусалиму не кидати (Лк 24,49б),
Для Луки Єрусалим є вихідною точкою вселенської місії апо-
столів (в. 8б; пор. Ді 1,12; 6,7… пор. також Лк 24,47б).
– але чекати обітниці (від гр. epanghelìa; пор. Ді 2,33.39; 7,17;
13,23; 23,21б; 26,6б; від того самого кореня, що й гр. дієсло-
во epanghèllo, обіцяти, передвіщати; пор. Ді 13,32) Отця.
Це дар Святого Духа (в. 8; пор. Лк 24,49; Ді 2,33.39; пор. також
Лк 11,13б).
– що її ви від мене чули (від гр. дієслова akoùo, слухати, чути;
пор.  Ді  2,8.11.22.33б; 4,20б; 7,2; 8,6; 13,16б; 15,13б.24;
19,26; 22,1.2.14б.15б.22.26; 24,4; 25,22б; 26,3б.14.29;
28,15.22.26.27².28б; пор. також гр. дієслово diakoùo, слухати
[в судовому порядку], пор. Ді 23,35).
в. 5. бо Йоан христив водою (Лк 3,16; Мт 3,11; Мр 1,8; пор. Ді 19,3б.4),
– ви ж будете хрищені (букв. «будете занурені у Святого Духа»;
пор.  Ді  2,38б) по  кількох цих днях Святим Духом (Мр  1,8б;
Мт 3,11б; Лк 3,16б; Ді 11,16б). Лука повторює тут слова Йоа-
на Хрестителя: «Я вас хрищу водою, але йде сильніший від
мене, якому я  негідний розв’язати ремінь від взуття. Той
буде вас христити Духом Святим і вогнем» (Лк 3,16) і вкла-
дає їх в уста Ісуса.
Євангелист тепер продовжує нитку розповіді, що перерва-
лася в Лк 24,49.
Це остання розмова Ісуса з апостолами.
в.  6. Отож, зійшовшися (від гр.  дієслова synèrchomai, збиратися,
сходитися; пор. Ді 2,6; 25,17; 28,17), вони питали його:

14

І будете моїми свідками (1,1– 8)
– «Господи, чи цього часу знову відбудуєш (від гр.  дієслова

apokathìstemi, відбудовувати, відновлювати; тут вживається
в теперішньому часі; від нього походить термін apokatàstasis,
реставрація, повернення до початкового стану; пор. Ді 3,21)
Ізраїлеві царство?».
Запитання учнів виказує месіанське очікування, яке можна
зрозуміти, якщо брати до  уваги ірредентизм, закладений
в ментальності народу, який вже століттями був поневоле-
ний, але палко прагнув відвоювати власну політичну і релі-
гійну свободу. Мрія повернути собі минулу велич і свободу,
а також грандіозні обітниці, що їх урочисто давали пророки
(пор., напр., Ам 9,11, що цитується в Ді 15,16), постійно під-
живлювали ці надії, які з появою Ісуса неминуче мусіли роз-
горітися знову з усією силою. Сам Ісус був змушений постій-
но захищатися від усіляких звинувачень (пор.  Лк  4,5– 8;
пор. також Лк 17,20; 19,11) і сподівань, пов’язаних з його осо-
бою (пор. Лк 24,21а: «А ми сподівались, що це він той, хто має
визволити Ізраїля…»; пор. також Йо 6,14– 15 і Мт 20,20– 21;
Мр 10,35– 37) (JK/1 с. 29).
Це запитання виражає не  лише очікування національного
відродження політичного порядку, але й  месіанську надію
в  її найбільш глибинному релігійному вимірі. Така надія
звучить у  звичних молитвах юдаїзму: Shemonèh ‘esrèh (18
благословень) і Qaddìsh (BR, с. 205).
Відповідь Ісуса переформатовує ілюзію тих, що плутали
виливання Духа з гарантією чи перепусткою для релігійно-
го і  політичного тріумфалізму: царство для Ізраїля! (RF, с.
73).
в. 7. Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору.
Бог, включаючи свій план спасіння в  людську історію, від
цілої вічності визначив для нього (Мр 13,32; Мт 24,36; 25,34;
пор. також Рм 16,25; 1 Кор 2,7; Еф 1,4; 3,9.11; Кол 1,26; 2 Тм 1,9)
час (від гр. chrònos, час у кількісному, хронологічному значенні;
пор. Ді 8,11; 18,23) і пору (від гр. kairòs, відповідний/слушний
момент, в якісному значенні; пор. Ді 7,20; 17,26б; пор. також
Дан 2,21; 1 Сол 5,1– 2).

15

І будете моїми свідками (1,1– 8)

Відповідь Ісуса не відкидає запитання, але замість паралізую-
чого очікування, що він повернеться, пропонує самим «виру-
шати в дорогу» (DM, с. 45).
– що їх Отець призначив у своїй владі6.
в. 8. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде (пор. Лк 1,35),
Сила (від гр. dýnamis; пор. Ді 4,33; Лк 24,49б) — це дар Святого
Духа, представлений тут як той, хто спонукає свідчити і  під-
тримує в такому свідченні (Ді 2,4; 2,17– 20 [Йоіл 3,1– 5]). Вона
переважно пов’язана з  чудами (Ді  2,22; 3,12; 4,7; 8,10; 10,38;
19,11), а ширше зі свідченням апостолів (Ді 4,33; 6,8).
– і  будете моїми свідками (від гр.  màrtys; свідок, мученик,

гарант; пор.  Ді  1,22; 22,15.20; 26,16; Лк  24,48; цей термін
походить від того ж кореня, що й  гр.  дієслово martyrèo,
свідчити, засвідчувати, пор.  Ді  6,3; 10,22.43; 13,22; 16,2;
22,5; 26,5; пор.  також гр.  дієслово martýromai, засвідчува-
ти, заявляти, пор. Ді 20,26; 23,11б; 26,22; від нього й термін
martýrion, свідоцтво, свідчення, пор.  Ді  4,33; 7,44; пор.  ще,
у тому ж значенні, гр. дієслово diamartýromai, стверджувати,
пор. Ді 8,25).
– в  Єрусалимі, у  всій Юдеї (від гр.  Ioudàia, пор.  Ді  2,9.14; 8,1б;
9,31; 10,37; 11,1.29б; 12,19б; 15,1; 21,10б; 26,20; 28,21)
та Самарії (від гр. Samaréia, пор. Ді 8,1б) й аж до краю землі.
Дещо шаблонний вислів «аж до  краю землі» взятий зі СЗ
(пор. 1 Мак 3,9; Пс 59,14б; 135,7; Іс 48,20; 49,6б [що цитуєть-
ся в  Ді  13,47б]; 62,11; Єр  6,22б; 16,19…) і  вказує на  універ-
сальне призначення євангельської звістки, для якої немає
жодних меж (Ді 13,46– 47).

6 У  Біблії гр.  термін влада (гр.  exousía) ще означає компетенцію, право,
владу, повноваження (пор. Лк 4,6.32б.36б; 5,24; 19.17б; 20,2.8; Мр 1,22б;
Йо 1,12; 5,27; 10,18²; 17,2; 19,10.11; дані учням в Лк 9,1; 10,19) і має цілком
самостійне значення. Він пов’язаний з ідеєю влади, в силу якої людина
повноправно здійснює певну функцію високого рівня; але йдеться завж-
ди про владу, «отриману» від Бога (чи від іншої людини, яка, займаючи
вищий щабель, може її надати чи нею наділити того, хто її не має). Тому
цей термін несе в  собі ідею гідності, пов’язаної з  переходом на  вищий
рівень. Він також вказує на  компетенцію самостійно приймати рішен-
ня чи діяти, а в юридично-правовому значенні можливість вчиняти дію,
дозволену (чи передбачену) правовою нормою. Пор. також Ді 8,19; 9,14;
26,10.12.18.

16

І будете моїми свідками (1,1– 8)

Здатність свідчити силою Святого Духа стосується вже
не лише самої події спасіння, а й того, хто перебуває у куль-
мінаційній точці тих подій  — воскреслого Господа («буде-
те моїми свідками»). Отже, Писання має пристосовуватися
до  присутності того, хто був у  ньому від самого початку
(пор.  Лк  24,27.44) (BR, с. 206). Тепер же Ісус відділяєть-
ся від тих, які були з ним (пор. в. 6). Настає час його «при-
сутності на відстані». Тож сутність місії апостолів полягає
в тому, щоб нести свідоцтво про Ісуса, про його воскресіння
(Лк  24,47– 48; Ді  2,32; 3,15б; 4,33; 5,30– 32; 10,39.41; 13,31;
20,24б; 22,15; 26,16.22– 23), а також про його публічне жит-
тя (пор. Лк 1,2; 21,12; Йо 15,26– 27; Ді 1,21– 22; 10,39), спершу
в Єрусалимі, потім у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.
Єрусалим, який був місцем, куди прибуло Євангеліє, тепер є
тим місцем, звідки воно виходить.
Напрямки для роздумів
• На  початку розповіді Діянь Лука подає свою оцінку істо-

рії: не потрібно вистежувати Божу силу в майбутньому, її
потрібно відкривати в  свідченні, сповненому Духом. Але
це не скасовує перспективи Христового повернення. Вона
майорить на горизонті історії (пор. Ді 1,11), але її часовий
графік належить до сфери Божої таємниці. У такий спосіб
погляд віруючих зосереджується на історії як на просторі,
де сповняється обітниця. Історія, в якій вони живуть, вже
не  є місцем очікування і  самотності, низовою частиною
хвилі між вознесінням і парусією.
– Учнів, позбавлених можливості панувати над часом,

впроваджують у  форму географічної есхатології
(пор. Ді 1,8), де потрібно свідчити Христа в безмежності
світу… Але програма свідчення, відкрита на універсаль-
ність без меж, не  вичерпується книгою Діянь; перед
читачем постає план, який очікує свого здійснення поза
межами розповіді (DM, с. 47).
• З’являтися… розповідати… споживати хліб-сіль із  ними
(вв.  3б.4): так проявляє себе Воскреслий, це три способи,
тісно пов’язані між собою, через які Він об’являє себе як

17

І будете моїми свідками (1,1– 8)
Живий (в.  3а). Для правильного розуміння третього еле-
менту, що, як і перших два, триває впродовж «сорок день»,
найважливіше значення має слово, яке вживає Лука:
synalizòmenos. У буквальному перекладі воно означає: «спо-
живаючи з  ними сіль». Безперечно, Лука вибрав це слово
усвідомлено. Що ж воно виражає? У  СЗ спільно їли хліб-
сіль або ж лише сіль для того, щоб скріплювати міцні сою-
зи між собою (пор. Чис 18,19б; 2 Хр 13,5б). Сіль вважаєть-
ся гарантом довговічності. Вона є засобом проти гниття,
проти зіпсуття, що є частиною природи смерті. Кожен при-
йом їжі — це боротьба проти смерті, це спосіб збереження
життя. «Споживання солі» Ісусом після воскресіння, яке ми
сприймаємо як знак нового і  постійного життя, відсилає
до  нового бенкету Воскреслого зі своїми. Це подія союзу,
а тому вона тісно пов’язана з останньою вечерею, під час
якої Господь встановив новий союз. Тож таємничий шифр
«споживання солі» виражає внутрішній зв’язок між бенке-
том перед страстями Ісуса і новим святковим сопричастям
Воскреслого: Він віддає себе своїм під виглядом їжі і  тим
самим робить їх учасниками свого життя, самого Життя.
– Зрештою, буде доречно пригадати тут слова Ісуса з Єван-

гелія від Марка: «Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж
кожна  — сіллю посолиться. Сіль  — добра; та  коли сіль
не  солона стане, чим її приправите? Майте у  собі сіль
і живіть у мирі між собою!» (Мр 9,49– 50). Деякі рукописи,
переймаючи від Лев 2,13б, ще додають: «З усяким твоїм
приносом приноситимеш і сіль». А солити жертви озна-
чало додавати смаку дарові і вберігати його від гниття.
Тож тут поєднані різні значення: відновлення союзу, дар
життя, очищення власного єства для того, щоб дарувати
себе Богові.
– Коли Лука на початку Діянь підсумовує події, що сталися
після Пасхи, і описує торжественне сопричастя Воскрес-
лого зі своїми, вживаючи термін synalizòmenos — «спожи-
ваючи сіль разом з ними» (в. 4), таїнство такого нового
торжественного сопричастя і триває, і водночас робить
видимою свою сутність: Господь знову притягує до себе

18

І будете моїми свідками (1,1– 8)

учнів у  сопричасті союзу зі собою і  з живим Богом. Він
дарує їм участь у справжньому житті, робить їх, саме їх,
живими і приправляє їхнє життя участю в своїх страстях,
в очищаючій силі свого страждання.
– Як конкретно відбувалося святкове сопричастя зі свої-
ми, ми не можемо собі уявити. Але ми можемо розпізна-
ти його внутрішню природу і побачити, що у літургійно-
му причасті, у  звершенні Євхаристії, таке перебування
за  столом з  Воскреслим має своє продовження, хоч і  в
інший спосіб (Йосиф Рацінґер, Венедикт XVI, Ісус з Наза-
рету. Від в’їзду в  Єрусалим до  Воскресіння.  — Місіонер,
2013).
• …

Поради для молитви
• Просити в  Господа покори (і мудрості!), щоб не вимагати

знання про час і  пору здійснення наших месіанських очі-
кувань: таку ілюзію мали ті, що плутали виливання Духа
з гарантією чи перепусткою для спасіння.
– Ісус, тоді ж саме, як споживає хліб-сіль із нами, спонукає

нас терпляче чекати обітниці Отця. Від нас вимагається
мати простоту дитини, яка довіряє і спокійно йде поряд
з тим, хто завжди її тримає за руку.
• Просити, на  додаток, здатності і  благодаті звіщати через
слово і свідчення власного життя всім — особливо найбід-
нішим, найбільш «знедоленим» — радісну новину Царства.
• Дякувати за дар сили Святого Духа, що спонукає нас свід-
чити і підтримує нас в цьому свідченні: «Христос воскрес!
Воістину воскрес!».
• …

Господи Ісусе, Ти щодня присутній біля нас у подіях, у випад-
ковостях, у моментах самотності і навіть у переслідуваннях:
Твоя присутність прихована, вона криється у серці повсякден-
ня. Завжди буде виникати потреба прийняти якусь віддале-
ність, погодитися на якесь зречення: Ти, о Господи, що перебу-
ваєш поза нашим простором і часом, дай нам зрозуміти, що Ти
все одно завжди залишаєшся між нами. Амінь.

19

ЗНЯВСЯ УГОРУ

1,9– 14

«Ліпше для вас, щоб я відійшов» (Йо 16,7). Ісус своїм відходом
не лише відкрив для нас дорогу життя, а й дає нам любов Отця
і братів, щоб ми могли робити те, що робив і казав він, іти туди,
куди ішов він, і  щоб ми могли бути його свідками. Коли він
повертається до Отця, ми народжуємося як його брати.

9 І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його
взяла з-перед очей їхніх.

10 І  як вони дивилися пильно на  небо, коли він відходив, два
мужі стали коло них у білій одежі

11 і  сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись
на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само
прийде, як його ви бачили відходячого на небо».

12 Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Олив-
ною, що близько Єрусалиму — день ходи в суботу.

13 Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебува-
ли, а  саме: Петро і  Йоан, Яків і  Андрій, Филип і  Тома, Вар-
толомей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син)
Якова.

14 Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом
з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами.

Засоби для розуміння
Передмова до  книги Діянь (1,1– 14) накладається на  завер-
шення Євангелія (Лк  24,44– 53), за  допомогою цього прийому
автор бажав поєднати дві частини своєї праці. Тому два епізоди,
які складають цю другу частину передмови  — піднесення Ісуса
на небо і молитва спільноти, — коротко згадані вже в останніх вір-
шах Лк 24. Повторення події вознесіння показує, що автор надає
їй критичної важливості в періодизації історії спасіння. Останній
епізод Євангелія і перший епізод Діянь, піднесення Ісуса на небо,
є шарнірним з’єднанням між часом Ісуса і часом Церкви; а ще ця
подія окреслює час Церкви між Пасхою і парусією.

20

Знявся угору (1,9– 14)

Автор Діянь вибудував цю послідовність як диптих. Перша
картина у живій розмовній сцені розповідає про піднесення Ісуса
на небо (вв. 9– 11); друга картина показує першу спільноту, зібра-
ну в  Єрусалимі, і  перелічує її членів (вв.  12– 14). Черговість двох
картин є важливою: за відходом Ісуса йде присутність спільноти,
яка молиться. За таким самим сценарієм розгортається розповідь
і в Лк 24,50– 53; як і в Ді 1,4– 8, Лука дає нове прочитання і розши-
рення сцені, яку він вже коротко окреслив наприкінці Євангелія
(DM, с. 50).
в. 9. І сказавши це, коли вони дивились (в. 11; від гр. дієслова blèpo,

дивитися, зосереджувати погляд; пор. Ді 3,4б; 4,14; 9,9; 27,12б;
28,26б; пор. також похідне дієслово anablèpo, дивитися знову,
пор. Ді 9,17б.18; 22,13б),
Для Луки важливо привернути увагу до  того, що апостоли
(пор. Ді 1,13) були близькими до Ісуса аж до моменту остаточ-
ного прощання. З  відходом Ісуса закінчується період їхнього
навчання.
– знявся угору (від гр.  дієслова epàiro, піднімати, підносити;

пор. також Ді 2,14),
– і  хмара його взяла (від гр.  дієслова hypolambàno, ховати,

брати під себе, находити на; пор. Ді 2,15) з-перед очей їхніх
(пор. Лк 9,34).
В описі вознесіння — сорок день (пор. Ді 1,3, примітка 4) після
воскресіння — наголос ставиться більше на прощанні, аніж
на прославі Ісуса, на яку автор ледь відчутно натякає згад-
кою про хмару, яка зазвичай супроводжує опис богоявлень
(теофаній) в СЗ (пор. Вих 13,21– 22; 16,10б; 19,9.16; 24,15– 18;
40,35; Лев 16,2б; Чис 9,18б.22; 10,34; 11,25а; 1 Цар 8,10– 11;
2 Хр 5,14; 6,1; Сир 45,5; Дан 7,13…) і  в НЗ (пор.  Мт  24,30;
Лк 9,34– 35; 21,27; 1 Сол 4,17; Од 1,7; 14,14– 16).
Входження в  людськість Сина Божого теж відбувалося під
знаком хмари, як-от в Лк 1,35: «Ангел, відповідаючи, сказав
їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе оті-
нить…» (пор. Вих 40,34– 35).
Про тілесне вознесіння Ісуса мовиться лише тут і  в остан-
ніх моментах Євангелія від Луки (Лк 24,51): «А як він благо-

21

Знявся угору (1,9– 14)
словляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо»,
а Мр 16,19 додає: «…й возсів праворуч Бога» (пор. Ді 2,33).
Пор. також Йо 20,17; Еф 4,8– 10; 1 Тм 3,16б.
Є ще й  інші уривки НЗ, які натякають на  таїнство восхо-
дження Ісуса на небо, такі як Йо 3,13; 6,62; Ді 5,31; Рм 10,6;
Євр 4,14; 1 Пт 3,22. У цих уривках переважає погляд на Ісуса,
який бере участь у повноті слави поруч з Отцем.
Є ще й  деякі інші нечисленні уривки зі СЗ, в  яких йдеться
про взяття на небо праведних людей, як-от Еноха (Бут 5,24)
та Іллі (2 Цар 2,9– 13; 1 Мак 2,58; Сир 48,9.12).
У  контексті Ді  1 Лука підкреслює наслідки вознесіння для
життя Церкви: Ісус вже більше видимо не є присутній серед
людей; тепер і  надалі апостоли є тими, від яких залежа-
тиме звіщання Царства Божого, однак Його прояв у  славі
ще не  близько, бо  йому має передувати час свідчення, яке
потрібно нести по цілому світу.
в. 10. І як вони дивилися пильно (від гр. дієслова atenìzo, пор. Ді 3,4)
на небо (= Ді 7,55), коли він відходив,
– два мужі стали (пор. Ді 1,3) коло них у білій одежі…
Пор. сцену біля гробу в Лк 24,4– 7 (Мр 16,5– 8): «І от, … два чоло-
віки з’явились їм (жінкам, які йдуть до  гробу) у  блискучих
шатах».
в. 11. …і сказали: «Мужі галилейські! (гр. Àndres Galilàioi)7

7 Галилея (північна Палестина) розташована на  території [колін] Заву-
лона і  Нафталі, «на  приморському шляху, країна за  Йорданом, поган-
ська Галилея!» (гр. Galilàia tòn ethnòn, пор. Мт 4,15 [пор. Іс 8,23]; Ді 9,31;
10,37; 13,31). Через вторгнення ассирійців і халдеїв відбулося змішання
народностей, було тут і чимало поган. Тож почали говорити про «Гали-
лею поган» (євр. ghelil ha-gojìm, перехрестя поган). Але від І стол. до Р.Хр.
юдейський елемент став знову переважати.

Назва Галилея, за деякими припущеннями, означає «коло» і охоплює регі-
он, який тягнеться приблизно на 70 км з півночі на південь. Вона межує
на півночі з Сирією, на заході з Фінікією, на півдні з Самарією, а на сході
її межею є Галилейське море (= Тиверіядське озеро) і з Йордан. Зазвичай
її поділяють на  Верхню і  Нижню Галилею. В  період публічної діяльно-
сті Ісуса нею управляв (з 4 р. до Р.Хр. і 39 р. по Р.Хр.) Ірод Антипа, один
із  синів Ірода Великого; це був густо населений регіон з  економікою,
що переважно базувалася на сільському господарстві і рибальстві. Ірод
Антипа звелів збудувати там два міста на взірець елліністичних: Сéфоріс

22

Знявся угору (1,9– 14)

– Чого стоїте, дивлячись (в. 9) на небо?
Нема чого дивитися на небо: Господь прийде на землю! Але
прийде «у хмарі».

– Оцей Ісус (Ді  2,32.36), який від вас був взятий (пор.  Ді  1,2)
на небо,

– так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо».
Послання двох мужів говорить про дію Ісуса, яка справ-
диться так само, тобто як шлях, що занурюється в  хмару
(пор. в. 9), як шлях, оповитий Божим таїнством (BR, с. 211).

в.  12. Тоді вони повернулися в  Єрусалим (пор.  Лк  24,52б; Ді  8,25;
13,13б; 22,17) з  гори, що зветься Оливною (букв. «Оливно-
го саду»; а  не з  Витанії, як сказано в  Лк  24,50), що близько
Єрусалиму…
Оливна гора (Лк 19,29.37; 21,37б; 22,39) — це великий пагорб,
що має таку назву через те, що є придатним для вирощування
оливок; простягається приблизно на 5 км з півночі на південь
поза Кедрон-долиною, на схід від Єрусалима.
[На  місці, де, за  переданням, відбулося вознесіння під наз-
вою Imbomòn (деформація грецького вислову en bounô,
на  вершині), була капличка з  відкритим дахом, спорудже-
на хрестоносцями. За  панування мусульман її перекрили
і перетворили на невелику мечеть].
В  Євангелії (Лк  24,50) Лука каже, що вознесіння відбулося
поблизу Витанії; натомість, тут, в  Діяннях, він його поміщає
на  Оливну гору: мова про дві різних місцевості, хоча Витанія
й височіла на схилі Оливної гори. Лука розповідає про подію,
перекриваючи топографічну точність богословською перспек-
тивою і пристосовуючись у такий спосіб до пророчої традиції,
яка пов’язувала цю гору з подіями спасіння.

(5 км на північ від Назарета) і Тиверіяду на західному березі озера, а від
18 р. по Р.Хр. головне місто/адміністративний центр регіону.
Галилея — це земля Христа і апостолів, це місце його діяльності, це «про-
стір Євангелія». Це місце водночас і географічне, і символічне. Саме там
Ісус починає своє служіння, що полягає в  проголошенні Царства Божо-
го (Мр  1,14), саме там він кличе своїх головних учнів, здійснює більшу
частину чудес і  навчає про Царство. Запрошення  — після воскресіння
(пор. Мт 28,7б.10б.16; Йо 21) — на зустріч в Галилею є обітницею і спов-
ненням (місією) поширення християнства.

23

Знявся угору (1,9– 14)
По суті, згідно з Зах 14,4, Оливна гора — це місце, де Господь
об’явиться у  вирішальній битві проти народів: «І  його ноги
того дня стануть на горі Оливній, що проти Єрусалиму на схід
сонця. І гора Оливна розколеться надвоє, на схід і на захід, так
що долина буде превелика, і половина гори посунеться на пів-
ніч, а друга половина на південь». А в Єз 11,23: «І знялася сла-
ва Господня з-посеред міста та  й зупинилась над горою, що
на схід від міста».
– … день ходи в суботу.

День ходи, без порушення закону про суботній відпочинок
(пор. Вих 16,29), мав становити 2000 ліктів [згідно з раббі-
ністичними трактатами: 1 лікоть = 56 см], тобто дорівнював
близько 1120 м; або 5 стадій, трохи більше за 1 км.
в.  13. Увійшовши (в  місто), зійшли на  горницю (пор.  Ді  9,37б.39;
20,8), де вони перебували,
Букв. «піднялися на верхній поверх» (гр. èis tò hyperô(i)on).
Горниця була найбільшою залою багатого дому, призначеною
для прийомів і  бенкетів, де разом могло перебувати багато
людей (пор.  Ді  20,8). Пізніше цю залу стали ототожнювати
з тією, де звершував вечерю Ісус (пор. Лк 22,11– 12). Це ще міг
бути дім Марії, матері Йоана Марка, де зазвичай збиралися
перші учні (Ді 12,12).
В  останніх же віршах Євангелія (Лк  24,52б– 53) сказано, що
«повернулися з  радістю великою в  Єрусалим, і  перебували
ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога».
– а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей
і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова.
У  цьому списку апостолів (пор.  Лк  6,13– 16; Мт  10,2– 4;
Мр 3,16– 19) вже не згадується ім’я Юди Іскаріота, трагічний
кінець якого буде описано в Ді 1,16– 20.

24

Знявся угору (1,9– 14)

Петро,8 як завжди, названий першим, далі йде Йоан9,

8 Петро (гр. Pètros; в Лк 6,14: «Симон, якого [Ісус] назвав Петром») походив
з Витсаїди (як і Андрій, його брат, і Филип, пор. Йо 1,44). Лука надає йому
особливого значення, адже він був покликаний першим (пор. Лк 5,10б,
де ще й передвіщається його роль: «Не бійся! Віднині людей будеш лови-
ти»), він є першим у  списку Дванадцятьох (Лк  6,14), привілейованим
свідком (разом з Йоаном і Яковом; пор. Гал 2,9) воскресіння дочки Яіра
(Лк 8,51б), переображення (Лк 9,28), передсмертної муки Ісуса в Гетси-
манському саду (Мт 26,37; Мр 14,33). Його також зустрічаємо в товари-
стві Йоана в  Лк  22,8 (коли вони мають приготувати Пасху). Він часто
набуває ролі співрозмовника Ісуса, того, хто бере на  себе ініціативу
і  хто стає речником апостолів (Лк  12,41; 18,28). Він посідає перше міс-
це не лише в переліку Дванадцятьох, але особливо через його майбутню
роль «скелі» (пор. Мт 16,18: «Ти — Петро (скеля), і що я на цій скелі…»; а в
Йо 1,42: «Ти — Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа», — що у перекладі
означає: Петро (Скеля)»). А проте, в Євангеліях його постать не змальо-
вано в  героїчних тонах, адже він зречеться Ісуса (Лк  22,54– 62), але  —
щойно схаменеться  — матиме завдання «утверджувати» своїх братів
(Лк 22,32б). Крім того, він згаданий як той, до кого в особливий спосіб
буде звернена звістка про воскресіння (пор. Лк 24,34: «Христос справді
воскрес і  з’явився Симонові»). Після вознесіння його часто згадувано
разом з Йоаном (Ді 3,1.3.4.11; 4,13.19.23; 8,14б).

У Діяннях Петро діє як голова апостольської групи і завжди як постать
першого плану (пор.  Ді  1,15; 2,14.37.38; 3,1– 10.11– 26; 4,8.13.19.23;
5,3.8.9.15.29; 8,14б.20; 9,32– 41.43; 10,5– 48; 11,2– 18; 12,3– 18б; 15,7– 11).

Часто, особливо в  Євангелії від Йоана, Петра названо Симон Петро
(Йо  1,40б; 6,8б.68; 13,6.9.24.36; 18,10.15.25; 20,2.6; 21,2.3.7.11.15;
пор. також 2 Пт 1,1), Симон Йонин (Йо 21,15.16.17) або просто Симон (як
у виступі Якова на Єрусалимському Соборі в Ді 15,14).

Симон (гр. Symeòn, євр. Shim‘on) — це давнє арамейське ім’я Петра. Вираз
Симон, що зветься Петром є лише в Ді 10,5б.18.32; пор. також Ді 11,3б.
Натомість, арамейське найменування Кифа (гр. Kephás, наявне в Йо 1,42б)
буде і в посланнях св. Павла (1 Кор 1,12; 3,22; 9,5б; 15,5; Гал 1,18; 2,9.11.14).
Петро є автором двох послань (перше складається з  п’яти розділів,
а друге — з трьох).

9 У  синоптичних Євангеліях Йоан (гр.  Ioànnes, син Заведея [євр. Johanàn
ben Zabdi]), «покликаний» разом зі своїм братом Яковом [гр.  Iàkobos,
страчений Іродом Агрипою І,  пор.  Ді  12,2] на  Тиверіядському озері
(Мт 4,21; Мр 1,19; Лк 5,10), завжди присутній в переліку Дванадцятьох
(Мт 10,2; Мр 3,17; Лк 6,14; Ді 1,13). Разом зі своїм братом (з яким вони
мали прізвисько Воанергес, сини грому, Мр 3,17б; пор. Лк 9,54; пор. також
Мт 20,20– 23; Мр 10,35– 41) він належить до внутрішнього кола апостолів
(«Яків, Кифа та Йоан», «стовпи», пор. Гал 2,9), які присутні при зціленні
тещі Петра (Мр  1,29б), при зціленні дочки Яіра (Мр  5,37; Лк  8,51), при
переображенні (Мт 17,1; Мр 9,2; Лк 9,28), при передвіщенні зруйнування

25

Знявся угору (1,9– 14)
який з’являтиметься рідко і  завжди разом з  Петром
(пор. Ді 3,1.3.4.11; 4,13.19.23; 8,14б; пор. також Лк 22,8). Тре-
тім є Яків, син Заведея, брат Йоана, про смерть якого буде
сказано в Ді 12,2.
Далі йдуть (і пізніше вже не згадуються в книзі Діянь): Андрій
[гр.  Andrèas], брат Петра (Лк  6,14); Филип [гр.  Phìlippos],
родом з  Витсаїди, міста Андрія і  Петра (Йо  1,44б) [якого
не слід плутати з Филипом, одним із «семи» (Ді 6,5), про яко-
го буде мова в Ді 8,5– 13.26– 40; 21,8]; Тома [Thomàs], на пріз-
висько Близнюк [Dídymos] (Йо  11,16; 20,24; 21,2); Варто-
ломей [Bartholomàios], якого, можливо, слід ототожнювати
з Натанаїлом з Кани Галилейської (Йо 1,45– 50; 21,2); Матей
[«Maththàios»] митар, якого, ймовірно, слід ототожнюва-
ти з Леві (Лк 5,27– 28; 6,15); Яків Алфеїв [Iàkobos Halphàiou]
(Мр  15,40 називає його «молодшим», щоб відрізнити його
від Якова Заведея, «старшого»), можливо, той, якого люди
вказували як сина Марії (Клеопової) і брата Ісуса (Мт 13,55б;
27,56; Ді 12,17; 15,13; пор. Гал 1,19); Симон Зилот [Sìmon ho
Zelotès], прізвисько якого може вказувати на приналежність
до  ультранаціоналістичного руху Зилотів; Юда, (син) Яко-
ва [Ioùdas Iakòbou] (пор.  Йо  14,22), ім’я  батька наводиться
для того, щоб відрізнити його від Юди-зрадника. У Мт 10,3
і Мр 3,18 його названо «Тадей» (або ще «Лебей», за деякими
рукописами). Деякі коментатори ототожнюють його з авто-
ром Послання Юди: «Юда, слуга Ісуса Христа, брат Якова»
(Юда 1).
Перелік апостолів скоро буде довершений вибором Матія
(Ді 1,23– 26).

храму (Мр  13,3нн), під час передсмертної муки Ісуса в  Гетсиманському
саду (Мт  26,37; Мр  14,33). Його також зустрічаємо в  товаристві Петра
в Лк 22,8 (коли вони мають приготувати Пасху), в Йо 18,15– 16 (коли він
має увійти в палац первосвященика), в Йо 20,2– 10 (біля гробу), а потім
в  Йо  21,20– 23. А  згодом, після вознесіння Ісуса на  небо, він виступає
разом з Петром в Ді 3,1.3.4.11; 4,13.19.23; 8,14б.
Йоана також вважають автором трьох послань (перше складається з п’я-
ти розділів, а два інших дуже короткі) і книги Одкровення (22 розділи).
Пор. також Од 1,1б.9; 22,8.

26

Знявся угору (1,9– 14)
Наступний вірш представляє перший підсумок книги Діянь;
після нього буде ще багато інших аж до розділу 8 (Ді 2,42– 47;
4,32– 35; 5,12– 16; пор. також Ді 5,42; 6,7).
в. 14. Всі вони пильно й однодушно перебували (пор. Ді 2,42.46; 6,4б;
8,13; 10,7б; Рм 12,12б; Еф 6,14; Кл 4,2)…
Гр. дієслово proskarterèo означає витривати, твердо тримати-
ся чогось, глибоко присвячувати себе якійсь справі. Мовиться
про постійні старання, про зусилля, що не послаблюються, про
очікування з  довірою на  їхній результат. Це дієслово вжива-
ється в значенні стійкості і наполегливості віри (DM, с. 116).
– … й  однодушно (гр.  homothymadòn, однозгідно, одностайно;

улюблена формула Луки для вираження братньої єдності
віруючих; пор.  Ді  2,46; 4,24; 5,12б; 7,57б; 8,6; 12,20; 15,25;
18,12; 19,29; Рм 15,6) перебували…
– … на молитві (від гр. proseuchè, пор. Ді 2,42б; 3,1; 6,4; 10,31;
12,5; 16,13.16. Гр. термін має той самий корінь, що й дієслово
prosèuchomai, молитися, пор.  Ді  9,40; 10,9б.30; 11,5; 12,12б;
13,3; 16,13.16; 20,36б; 21,5б; пор. також Ді 26,29)
У Лк 24,53 «перебували ввесь час у храмі, славлячи та хваля-
чи Бога». Тут, натомість, (в. 13) «зійшли на горницю, де вони
перебували».
– разом з жінками (зах. текст додає «з дітьми»)
Характерним для Луки є те, що він називає й  жінок
(пор. Лк 8,2– 3; 23,27– 31.49.55– 56; 24,1– 11.22– 24; Ді 9,36– 42;
16,14– 15; 17,4б.12б.34б; 18,2.26), які разом з  апостолами
становлять частину молитовної спільноти (пор. Ді 12,12).
– і Марією, матір’ю Ісуса,
Лука про неї говорив у Лк 1,26– 56; 2,1– 52 і, не вказуючи іме-
ні, в Лк 8,19– 21 (пор. також Лк 11,27– 28). Вона тут несподі-
вано з’являється знову, зважаючи на те, що про неї не йшло-
ся в розповіді про страсті (на відміну від Йо 19,25– 27).
У Діяннях це єдине посилання на Марію, матір Ісуса, а також
остання виразна згадка про неї в Новому Завіті.
– та з його братами.
У Біблії, як ще й сьогодні на сході, слово брати (від гр. adelphòs;
пор. Ді 1,15; 3,17.22; 6,3; 7,13.23б.25.26б.37б; 9,17.30; 10,23;
11,1.12б.29б; 12,17; 14,2б; 15,1.3б.22б.23².32б.33.36.40б;

27

Знявся угору (1,9– 14)

16,2б.40б; 17,6.10.14; 18,18.27; 21,7б.17б; 22,5.13; 23,5;
28,14.15.21б; пор.  також Ді  1,16) має дуже широке значен-
ня: це члени одного племені, того самого клану, що відпо-
відає нашому «родичі» (пор.  також Ді  28,14). НЗ говорить
про братів Ісуса (Мт  12,46– 50; 13,55– 56; Мр  3,31– 35; 6,3;
Лк 8,19– 21; Йо 2,12; 7,3– 10; 1 Кор 9,5б; Гал 1,19), але ніколи
про інших дітей Марії. У Мр 6,3б і в Мт 13,56 мовиться і про
«сестер», але завжди у значенні близьких родичів.
Напрямки для роздумів
• Свідки Ісуса, які йшли за  ним з  Галилеї, не  повинні стоя-

ти і дивитися на небо в очікуванні апокаліптичних об’яв-
лень чи вирішень, побудованих на  чуді. Небесні посланці
передвіщають славний прихід Ісуса і це, на думку Луки, має
надихнути і  сколихнути розчарованих християн, які вже
не чекають нічого. Але вона — парусія — залишає простір
для історії, в яку мають поринути ті, що дивилися чи очіку-
ють перемоги Ісуса…
– Якщо з  такої перспективи перечитати розповідь про

вознесіння, то вона дуже добре вписується у  початки
історії Церкви. Відхід Ісуса і  відкладена на  невизначе-
ний час парусія залишають простір для історії Церкви.
Тієї історії, яка завдяки авторитетному свідченню групи
апостолів є видимим і  актуальним продовженням спа-
сіння, яке започаткував Ісус. Всі інші запитання про те,
коли і як відбувалося вознесіння, є неважливими… Нато-
мість, Лука у своїй богословській перспективі відзначає
переломний історичний момент, що настає із завершен-
ням об’явлень Воскреслого і  остаточною зрілістю віри
апостолів. Віри дорослої, міцної, яка завдяки силі Духа
приведе до поширення в цілому світі слова та розповіді
про дії Ісуса (RF, сс. 76– 77).
• Відповідь учнів на настанову, докір і обітницю показує взі-
рець: вони об’єднуються в молитві (вв. 12– 14). Можна було
б очікувати, що учні займуться якоюсь більш «корисною»
справою. Їх попросили бути свідками аж до  краю землі
(Ді 1,8), а вони найперше відповідають на це молитвою!

28

Знявся угору (1,9– 14)
– Від Церкви вимагається не  лише бурхлива діяльність

і  напористі людські зусилля. Учням було сказано, що
обіцяне Царство — це дар, який прийде згідно з Божим
часом і  що обіцяний Дух теж приходить через Божу
благодать. Їхня місія вимагає чогось більшого, ніж про-
сто максимум їхніх зусиль. Тому вони й  моляться, щоб
бути здатними скоритися у  відповідь на  обітницю Ісу-
са в  Лк  11,9– 13: «Просіть, і  вам дасться… Отець небес-
ний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!». Вони
моляться про обіцяне Царство, знаючи, що їм треба
«молитись завжди й не падати духом» (Лк 18,1).
– Спільне очікування і  молитва вважаються якраз двома
головними видами діяльності Церкви (пор.  Іс  40,31).
Очікування, що є важким тягарем для нас, сучасних
людей, комп’ютеризованих і  технічно нетерплячих, що
живемо в  епоху, коли все має бути негайно, є навпаки
одним з найскладніших завдань Церкви. Наше очікуван-
ня полягає в тому, що речі, які потрібно робити в світі,
перевершують нашу здатність здійснювати наші плани
і наші хрестові походи лише своїми зусиллями. Для цьо-
го потрібна вища сила, тому Церква чекає і  молиться.
Така наша постава очікування і молитви ще вказує на те,
що ніколи не можна мати гарантію на дар Духа. Це дар.
Це дар, якого завжди потрібно заново просити в молитві
(WW, с. 31).
• У цьому уривку місце матері Ісуса здається дуже скромним.
Постать Марії не має тієї ваги, якої їй надає Євангеліє від
Йоана, поміщаючи її «при хресті Ісусовім» (Йо  19,25– 27).
Але бачення Луки є таким самим, як і Йоана: у момент, коли
через дар Святого Духа має от-от народитися серед людей
дитятко Ісус, Марія присутня як та, що приводить на світ
Бога. Її пісня «Величає душа моя Господа» знаходить своє
сповнення в історії спасіння: «Він пригорнув Ізраїля, слугу
(сина) свого, згадавши своє милосердя… Авраамові і його
потомству повіки» (Лк 1,54– 55). В цю мить Марія, постать
Ізраїля, набуває ролі «Матері Церкви». Жінки, які були
з  нею  — поряд з  ними зах. текст ставить «дітей»  — вка-

29

Знявся угору (1,9– 14)

зують на  важливість та  всеохопність духовного материн-
ства жінки в  межах спільноти. Це материнство довершує
і приводить до повної реалізації матеріальне служіння, яке
надається Ісусові (Лк 8,2– 3; 23,49.55; 24,1– 11) і його свід-
кам (Лк 24,10; Ді 12,12; 16,15; 18,26) (BR, с. 214).
• …

Поради для молитви
• Значно легше і приємніше дивитися на небо, чекати всього

з неба і, можливо, вводити в ілюзії людей небесними сло-
вами, яких ніхто не розуміє, чи формулами, які пояснюють
все і дають відповідь на все? Ангели вознесіння заохочують
повернутися до реальності, на землю, поміж людей, туди,
де переплітаються людські стосунки і вибухають конфлік-
ти. Там є місце для свідків, довкола яких гуртується Церква
віруючих. Напруга між небом і землею, між високим і при-
земленим, божественним світом і  людською реальністю,
проходить через цілий твір Луки і дарує йому принадність
живої реальності (RF, с. 76).
• Просити в  Бога розуміння того, що постійно дивлячись
пильно на  небо (в.  10), немовби вичікуючи негайного
повернення Воскреслого, ми ризикуємо занедбати наші
щоденні обов’язки. З  вознесіння починається час «нашої
місії», нашого свідчення:
Христос не має інших рук,
крім наших, щоб чинити сьогодні свої діла,
Христос не має інших ніг,
крім наших, щоб іти сьогодні до людей.
Христос не має іншого голосу,
крім нашого, щоб говорити сьогодні про себе.
Христос не має інших сил,
крім наших, щоб провадити людей до себе.
Христос не має інших Євангелій, які вони б могли ще прочитати,
але те, що ми робимо, своїми словами і ділами,
це Євангеліє, яке сьогодні пише Дух.

(Анонімний фламандець з XIV століття)

30

Знявся угору (1,9– 14)
• Дякувати Отцю, який посилає нам через Ісуса Духа Свято-

го, Духа істини і кріпості, Духа утішителя, який робить від-
критим, добрим і дієвим наше свідчення.
• …
Господи, скільки разів я думав, що можу щось собі планува-
ти, не вислухавши спершу з покірною терпеливістю Твоє Сло-
во. Скільки часу я  втратив, скільки марних зусиль доклав! Як
можна не думати, що лише Ти твориш історію спасіння, в якій
я можу бути свідком лише, якщо я синхронізуюся з довжиною
хвилі Твого Духа? Навчи мене бачити те, що Ти хочеш, і стави-
ти на перше місце таїнство Твоєї волі. Амінь.

31

ЗМІСТ

Передмова
Діяння апостолів

Pràxeis apostòlon: Діяння апостолів.............................................................................7
І будете моїми свідками (1,1– 8).................................................................................. 10
Знявся угору (1,9– 14)............................................................................................................... 20
Був разом з нами свідком його воскресіння (1,15– 26)................... 32
Усі вони сповнилися Святим Духом (2,1– 13)............................................... 42
Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса,
якого ви розіп’яли (2,14– 36)........................................................................................... 51
Всі віруючі були вкупі… (2,37– 47)............................................................................ 64
Що ж маю, те тобі даю (3,1– 10).................................................................................... 76
Бог воскресив слугу свого і послав його,
щоб він благословив вас і відвертав…
кожного від поганих вчинків (3,11– 26)............................................................. 84
Він — отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували
і який став головним на розі (4,1– 12).................................................................. 95
Чи воно справедливо перед Богом вас більше
слухати, ніж Бога, — розсудіть! (4,13– 22)....................................................103
Господи, споглянь… й дай твоїм слугам з повною
сміливістю проповідувати твоє слово (4,23– 31).................................110
Все в них було спільне (4,32– 37).............................................................................117
Сатана наповнив твоє серце…
Ти обманув не людей, а Бога (5,1– 11)...............................................................123
Й на вулиці виносили недужих…, щоб, як ітиме Петро,
бодай тінь його на кого-небудь з них упала (5,12– 16).................131
Ідіть і… говоріть до народу
всі слова життя цього (5,17– 21а)............................................................................137
Слухатися слід більше Бога, ніж людей! (5,21б– 33)........................142
Щоб ви часом не стали противниками Бога (5,34– 42).................149

715

Зміст

Самі будемо пильно перебувати у молитві
і служінні слова (6,1– 7).......................................................................................................156
Не могли встоятися супроти мудрости й духа,
що ним говорив (6,8– 15)...................................................................................................164
Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом!
Ви завжди противитеся Духові Святому! (7,1– 53)............................172
Господи Ісусе, прийми дух мій!...
Господи, не постав їм цього за гріх! (7,54– 8,3)......................................196
Радість же була велика в тім місті (8,4– 8)...................................................206
Срібло твоє нехай з тобою буде на погибіль,
бо ти за гроші думав придбати дар Божий (8,9– 25)........................210
Вірю, що він є Син Божий (8,26– 40)....................................................................220
Хто ти Господи?... Я — Ісус, що його
ти переслідуєш (9,1– 19а).................................................................................................230
І зараз же почав… проповідувати Ісуса, що він —
Син Божий (9,19б– 31)...........................................................................................................244
Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань (9,32– 43)...................................252
Твої молитви і твої милостині піднялись перед Богом,
і він згадав про тебе (10,1– 33)...................................................................................260
Кожен, хто вірує в нього, через його ім’я одержує
відпущення гріхів (10,34– 43)......................................................................................277
Святий Дух зійшов на всіх,
хто слухав промову (10,44– 48)..................................................................................285
Отже й поганам дав Бог покаяння,
щоб мали життя (11,1– 18)..............................................................................................291
В Антіохії вперше учнів називано
християнами (11,19– 26)....................................................................................................299
Учні, кожний з них по спромозі, ухвалили послати
братам, що жили в Юдеї, допомогу (11,27– 30)......................................307
Господь послав ангела свого і вирвав
мене з руки Ірода (12,1– 19)...........................................................................................313
В ту ж саму мить ангел Господній вдарив його за те,
що він не віддав Богові слави (12,20– 25).....................................................323

716

Зміст

Відлучіть мені Варнаву і Савла на діло,
до якого я їх покликав (13,1– 12).............................................................................329
І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була
зроблена батькам нашим (13,13– 43)................................................................340
Ось ми звернемося до поган (13,44– 52).........................................................355
Увірувала велика сила юдеїв і греків (14,1– 7)........................................360
“Устань на твої ноги просто!”.
Той скочив і почав ходити (14,8– 18)..................................................................364
Через багато страждань нам треба ввійти
в Царство Боже (14,19– 28)..............................................................................................371
Що Бог зробив через них (15,1– 6).........................................................................378
Ми благодаттю Господа Ісуса віруємо,
що спасемося так само, як ті (15,7– 12)............................................................384
Я думаю, що не треба турбувати тих із поган,
що навертаються до Бога (15,13– 21).................................................................389
Подобалось… Святому Духові й нам…
Апостольський лист (15,22– 35)...............................................................................396
Павло і Варнава розстались (15,36– 41)..........................................................403
Церкви утверджувались у вірі
й росли числом щоденно (16,1– 10).....................................................................408
Господь їй відкрив серце так, що вона вважала
на слова Павлові (16,11– 15).........................................................................................416
Що мені слід робити, щоб спастися? (16,16– 40)..................................422
Цей власне є Христос, — той Ісус,
якого я вам звіщаю (17,1– 15)......................................................................................434
Те, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся,
те я вам звіщаю (17,16– 34)............................................................................................444
Не бійся, говори лиш, не мовчи (18,1– 11)...................................................460
Привели його на суд (18,12– 17)...............................................................................467
Я знову до вас повернуся, як на те воля Божа (18,18– 23)........472
Аполлос … бесідував
і навчав точно про Ісуса (18,24– 28).....................................................................478

717

Зміст

Як Павло поклав на них руки,
зійшов на них Дух Святий (19,1– 10)...................................................................485
Та й чуда неабиякі творив Бог руками Павла (19,11– 20)..........493
Зчинився чималий розрух з приводу
путі (Господньої) (19,21– 40)........................................................................................500
Павло скликав до себе учнів, утішив їх і, попрощавшися
з ними, вибрався в дорогу до Македонії (20,1– 6)...............................511
Не тривожтесь, бо його душа в ньому (20,7– 16)..................................517
Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким
Дух Святий поставив вас єпископами (20,17– 38)..............................525
Таж я готовий не тільки бути зв’язаним, але й життя
своє покласти в Єрусалимі
за ім’я Господа Ісуса (21,1– 14)....................................................................................540
Він розповів їм… те, що Бог учинив поміж
поганами завдяки його службі (21,15– 26)..................................................549
Тоді тисяцький, наблизившися до нього, схопив його
і звелів зв’язати двома ланцюгами (21,27– 40)......................................557
Послухайте тепер мою оборону перед вами (22,1– 21)................565
Цей чоловік — римський громадянин (22,22– 29)............................578
За надію у воскресіння
мертвих мене судять! (22,30– 23,11)...................................................................584
Деякі з юдеїв, скликавши збори,
урочисто склали клятву… (23,12– 22)................................................................594
Прибувши в Кесарію, вони передали правителеві листа
й поставили перед ним також Павла (23,23– 35).................................599
Чоловік цей — зараза, що між усіма юдеями…
збиває колотнечі (24,1– 9)...............................................................................................605
Намісник дав знак Павлові говорити (24,10– 21)................................611
Бажаючи ж юдеям догодити, Фелікс лишив Павла
у в’язниці (24,22– 27)..............................................................................................................618
На кесаря покликаюся! (25,1– 12)...........................................................................624
Аґриппа сказав до Феста: «Я теж хотів би послухати
того чоловіка» (25,13– 27)...............................................................................................631

718

Зміст
Царю Аґриппо! Вважаю себе щасливим, що сьогодні
маю виправдатись перед тобою (26,1– 23).................................................639
Чи віруєш, царю Аґриппо, у пророків?
Знаю, що віруєш (26,24– 32)...........................................................................................653
Було вирішено, що маємо відплисти в Італію (27,1– 8)................658
Ухопило корабель так, що він не міг іти проти вітру;
ми пустилися навмання, і нас несло (27,9– 44)......................................666
Тубільці поводилися з нами
з неабияким милосердям (28,1– 10)....................................................................681
Так прибули ми до Риму (28,11– 16)....................................................................688
Павло скликав до себе знатніших юдеїв (28,17– 22).......................694
Це спасіння Боже було послане поганам:
і вони почують (28,23– 29)..............................................................................................700
Павло приймав усіх, що приходили до нього (28,30– 31)..........707
Подорожі Павла............................................................................................................................713

719