Avgustyn Yak molytysia



ЮЗЕФ АВҐУСТИН

ЯК
МОЛИТИСЯ?

ПУТІВНИК

Львів
Видавництво «Свічадо»

2021



І. СВІТ БЕЗ БОГА –
ЦЕ СВІТ

БЕЗ ЗНАЧЕННЯ

1. 

Нестабільність людської долі

Навіть якщо ми вважаємо себе правдиво релігійни-
ми, трапляється, що наша віра не перемінює наше що-
денне життя, не приносить нам очікуваного душевного
спокою, що випливає з цілковитої довіри до Бога, не
додає у наші взаємини з іншими лагідности й терпля-
чости. Щоденні тривоги і турботи про людську любов,
сім’ю, роботу, професійну кар’єру, забезпечення основ­
них людських потреб іноді так нас засмоктують, що ми
не відчуваємо потреби у глибшій молитві, заспокоєнні,
зосередженні й тиші. У нашій надмірній зосередженос-
ті на праці й тривогах життя плине бистрим потоком,
а час від нас постійно втікає. Нерідко нам навіть зда-
ється, що воно інтенсивне і наповнене справами, які ми
вважаємо важливими. Ми дивимося на наше буття та-
ким чином особливо тоді, коли нас супроводжує певний
матеріальний комфорт та більший чи менший успіх:
професійний, сімейний, товариський. Тоді ми сприй-
маємо життя, як солодкий сон. Цивілізаційна мода, яку
творять потужні мас-медіа, переконує нас, що це єди-
ний розумний життєвий розв’язок.

19

І. Світ без Бога – це світ без значення

Так відбувається тільки до того часу, коли життя від-
слонює нам свою другу, важчу сторону. Успіх і удача ви-
являються дуже нестабільними, людська любов і при-
язнь – обмеженими, а наша людська психічна, емоційна
і моральна опірність дуже неблагонадійна. Якщо на-
віть нам не трапляються якісь великі невдачі, поразки
чи життєві розчарування, то попри все з часом нами
заволодіває відчуття деякого незадоволення, браку чи
навіть якоїсь екзистенційної пустки і нудьги.

Несила далі так жити…

Людина може втомитися і знемогтися від забезпе-
чення власних потреб, успіху і навіть свого «земного
щастя». Найкращим прикладом цього можуть бути
біографії «дуже успішних» людей. Чимало з них, осяг-
нувши піку слави, популярности, влади чи багатства,
поводяться часом так, немовби хочуть знищити всі свої
попередні досягнення. Складається враження, що цим
людям не вдається «перетравити» досягнутого успіху.
Багато з них дозволяють втягнути себе в якусь боже-
вільну саморуйнівну поведінку і поставу: насильства,
зловживання алкоголем, наркотиками, тілесних від-
чуттів. Руйнування зазнає практично все: власна мис-
тецька, професійна кар’єра, любов, сім’я, дружба, віра.
Життя до тієї міри стає болісно нестерпним, що єдиний
вихід – це, як здається, «покінчити з собою». «Несила
далі так жити…»; «Не знаю, що мені зробити зі своїм
життям»; «Страждання і життєві труднощі надто об-
тяжують мене», – це фрази, які можна зустріти на ба-
гатьох блогах. І це, без сумніву, не лише поза, оскільки

20

1.  Нестабільність людської долі

в Польщі через замах на власне життя гине більше лю-
дей, ніж в автокатастрофах. Це особливо болить, коли
йдеться про молодих людей, перед якими відкриваєть-
ся ціле життя.

Якби ми були більш щирі, відкриті, вдумливі сто-
совно наших відносин з Богом і з собою, тоді могли б
зауважити правдиві джерела постійної фрустрації, не-
задоволення собою, сім’єю, професійною діяльністю.
Уважне й критичне розважання над власним життям
показує, що постійний сум і внутрішній гнів – це тіль-
ки дзеркальне відображення невдоволення самим со-
бою. Як би нам не здавалося, саме такий важкий внут-
рішній досвід і стан духа підводять нас до потреби від-
кривати таємницю людського життя.

Свідчення Венедикта XVI

Венедикт XVI у гучних нотатках про сексуальні скан-
дали в Церкві, що були опубліковані в 2019 році, писав:
«Світ без Бога може бути тільки світом без значення. Бо
звідки взялося все, що існує? Хай там як, воно не мало б
жодної духовної підстави. Просто є, і не має ані цілі, ані
сенсу. Тоді немає жодних стандартів добра чи зла. Тоді
переважає лише те, що є сильніше. Влада тоді – єди-
ний принцип. Правда не береться до уваги, її практично
не існує. Тільки тоді, коли речі мають духовну причи-
ну, коли їх хтось прагне і планує, тільки тоді, коли існує
Бог Творець, який є добрий і хоче добра, також і люд-
ське життя може мати сенс. […] Ми самі повинні знову
навчитися визнавати Бога фундаментом нашого життя
замість оминати Його як якийсь нереальний шаблон».

21

І. Світ без Бога – це світ без значення

Такі розчарування, які люди неодноразово пережи-
вають у моменти найбільшого життєвого успіху, вираз-
но показують нам, що метою і сенсом життя не може
бути тільки спання, споживання їжі, робота, матеріаль-
ні турботи, пошук слави і сексуального задоволення.
Кінцевою метою і сенсом життя не може бути навіть
людська любов, дружба, подружжя, сім’я, батьківство
чи материнство. Будь-яка людська любов, позбавлена
глибшого джерела, у момент конфлікту, кризи чи зради
породжує нестерпні біль і страждання.

«[…] Не самим лише хлібом
житиме людина»

Основну правду, яку проповідує Ісус – «Не самим
лише хлібом житиме людина» (Лк. 4, 4) – можна віднай-
ти у нашому власному житті: у щоденній поведінці, ре-
акціях. Стан утоми й екзистенційної пустки, який ми
переживаємо у хвилини найбільшого успіху, викорис-
тання і споживання, можемо відкрити як заклик до по-
шуку іншого бачення життя, іншого бачення щастя.

Будь-який критичний стан може привести нас до
відкривання істини, згідно з якою до повноти життя
необхідна не лише відданість земному виміру людсько-
го існування, але й відданість релігійному виміру: ду-
ховному і моральному. Щоб це уможливити, з нашого
боку необхідна внутрішня відданість і духовна робота:
розважання над собою, щирий іспит сумління, медита-
ція Божого Слова, сповідь, духовний провід.

Щоб розпочати таку духовну роботу, нам потріб-
но внутрішньо переламати себе, боротися, докладати

22

1.  Нестабільність людської долі

зусиль, щодня трудитися. Адже наші хвилини втоми,
пустки, розгублености часто супроводжує відчуття
сумніву і втрати віри в сенс будь-яких духовних і мо-
ральних зусиль. Це відбувається особливо тоді, коли
пере­живаємо моральні дилеми, людську неміч, або по-
трапляємо в якусь залежність. У подібних ситуаціях ми
часто поводимося з нашим власним життям, як нетерп-
лячий євангельський садівник, що каже господарю не-
плідної смоковниці: «Зрубай її: нащо й землю займає
ще?» (Лк. 13, 7). У хвилини сумніву і розчарування ми
піддаємося спокусі самоосуду. Ми не даємо собі біль-
ших шансів.

Наше небажання докладати духовне зусилля у кри-
зових станах ускладнюється також неправильним розу-
мінням молитви, а іноді й відразою до неї. Короткі що-
денні молитви, які ми, можливо, навіть промовляємо
регулярно і з великим почуттям обов’язку, асоціюють-
ся у нас з чимось неприємним, нав’язаним і формалізо-
ваним. Позаяк ми не бачимо конкретного впливу такої
молитви на щоденне життя, то сумніваємося в її сенсі
й ефективності. Нам важко переламати себе, щоб мо-
литися, між іншим і тому, що у неї, як нам здається, не­
багато спільного з нашими теперішніми проблемами
і болячками. Часто нам не вистачає часу для молитви
і розважання над собою, адже у нас немає відваги, аби
зайнятися своїми проблемами. Нам не вистачає внут­
рішнього переконання, що для їхнього розв’язання нам
необхідний правдивий діалог з Богом про наше життя.

23

2. 

Навіщо нам молитися?

Людська слабкість

Нам потрібно молитися, оскільки людські можли-
вості, наші сили і дні мають свої межі, які нам самим
не до снаги подолати. Якщо б людське життя пустити
на самоплив, то воно попрямувало би до небуття. Було
б трагічним. Молитися означає шукати сенс людських
меж: минущости життя, щоденної праці, смерти. Моли-
тися означає долати межі людського існування, сягаючи
у своїх прагненнях до безконечности самого Бога.

Нам слід молитися, бо наше життя непевне; слаб-
ке наше здоров’я, наша психічна і емоційна стійкість,
людський розум; слабка наша здатність сприймати і ро-­
зу­міти, делікатна людська любов. Слабке також наше
духов­не життя, наша моральність.

Свою слабкість ми переживаємо особливим чином
у хвилини різноманітних криз, немочей, падінь. Мо-
литва – це місце нашого навернення, переміни серця,
духов­ного зростання. Вона робить нас духовно, мо-
рально і психічно сильнішими. Саме молитва дозволяє
нам долати різні людські загрози і щоденні слабкості.

24

2.  Навіщо нам молитися?

Життя, позначене стражданням

Нам треба молитися, бо наше життя позначене бо-
лем і стражданням. Зі слабкістю людського існування
неминуче пов’язана податливість на травми: фізичні,
психічні, духовні та моральні. В історії свого життя
ми переживаємо різні, нерідко дуже глибокі, емоційні
травми. Часом носимо їх у собі довгими роками як не-
загоєні рани життя. Адже ми болісно переживаємо
будь-яке відкинення і відсутність прийняття. Болісно
сприймаємо також свої людські розчарування і жит-
тєві невдачі. Болісною буває наша самотність, пережи-
вання власної гріховности і моральної недосконалости.
Стикаючись із цими життєвими труднощами, ми по­-
винні молитися, аби не перекладати їх на наших ближ-
ніх, а сміливо зносити самим. Завдяки молитві наші
рани, кривди і гріхи не нищать нас, а навіть навпаки,
стають місцем зустрічі з Богом, як для Ісуса Його хрест
був остаточним місцем зустрічі з Отцем.

Невпинно спокушувані до гріха

Ми повинні молитися, бо є спокушувані до гріха.
Молитва дозволяє нам усвідомити, що життя людини
на землі – це час випробувань. У нас живуть численні
пристрасті, які вимагають наших духовних змагань,
відданости і боротьби. Ми повинні молитися, бо у хви-
лини спокуси в нас прокидається «якась неймовірна
схильність до самообману, схильність до моральних
фальшувань», – пише видатний німецький богослов
Карл Ранер ТІ. Спокуса засліплює нас і не дозволяє тве-

25

І. Світ без Бога – це світ без значення

резо судити себе самих, наші відносини з ближніми,
світ, у якому ми живемо. А молитва дає нам ясне бачен-
ня і здатність духовного розпізнання. Вона також до-
зволяє нам реально оцінити небезпеку власних при-
страстей і спокус світу, які насуваються на нас.

Ми повинні молитися, бо в нашому житті є багато
зла. Часто також ми буваємо жертвами зла інших, а інші
стають не раз жертвами нашого зла. Зі скривджених ми
легко перемінюємося на кривдників. Схильність до зла
ми носимо в собі з моменту народження і ми не в змозі
її побороти власними людськими силами. Молитися –
значить волати про милосердя для нас і для інших, щоб
сам Бог перемагав з нами і в нас те зло, яким ми рани-
мо себе й інших.

Ми повинні молитися, щоб змогти прийняти Боже
прощення і відкритися на прощення наших братів. Ми
повинні молитися, щоб бути здатними пробачати все
і всім. Молитва занурює нас у відвічне прощення і ми-
лосердя Бога, єднаючи нас із Ним самим, нас з іншими
і зі світом.

Ми повинні молитися, позаяк живемо в епоху різно­
манітних цивілізаційних загроз. Під загрозою перебу-
ває життя на землі, під загрозою є мир, віра, Церква.
Ця загроза впливає на нас, породжуючи величезний не-
спокій і надмірну турботу про себе чи наших ближніх.
Брак відчуття безпеки паралізує нас і не дозволяє від-
критися на Бога, любити себе і ближніх, радіти життю.
Загроза забирає у нас душевний мир, втіху, радість.

26

2.  Навіщо нам молитися?

Обдаровані свободою

Ми повинні молитися,бо обдаровані свободою.Саме
завдяки свободі можемо долати людські обмеження, пе-
ремагати гріх. Жодне інше створіння на землі не отри-
мало дар свободи і дар відповідальности за себе й ближ-
ніх. Ці дари уподібнюють нас до Творця. Завдяки нашій
свободі ми можемо вести діалог із Богом, нав’язуючи
з Ним інтимний зв’язок.Ми повинні молитися, оскіль-
ки дар свободи важкий і непевний. Він вимагає актив-
ної участі, праці, зусиль, боротьби. Ним можна легко
зловживати, можна легко його викривити і навіть втра-
тити. Молитва вчить нас користати з дару свободи. Вона
усуває перешкоди на шляху до свободи. Саме молитва
робить нас правдиво вільними.

Ми повинні молитися, бо людське життя – це па­
ломництво: ми вийшли від Бога і до Бога прямуємо.
Він нас створив. Створити означає народити з любови
і призначити для життя у любові. Саме любов лежить на
початку і в кінці нашого земного існування. Через мо-
литву ми свідомо й вільно приймаємо наш стан палом-
ників, які прямують до Отця, адже в Його домі «багато
жител» (Йо. 14, 2).

Ми повинні молитися, бо є дітьми «Отця небесно-
го» (Мт. 16, 17). Ми повинні молитися, бо Він любить
нас непохитною і безумовною любов’ю. Саме він пер-
шим дарував нам свою безмежну любов і дружбу. Мо-
литися означає занурюватися в Його нескінченну лю-
бов. Молитва чинить наші серця вразливими і відкри-
ває нас на Нього.

27

І. Світ без Бога – це світ без значення

Молитися означає відкривати, що Боже Провидіння
чуває над світом. Молитися означає досвідчити, що Бог
є міцною скелею, по якій ми можемо впевнено крокува-
ти; Він є щитом і мечем, за допомогою яких ми можемо
захищатися від загрози і зла; Він є безпечною стіною,
за якою можемо сховатися у хвилини небезпеки.

Той, хто приймає і дає любов

Ми повинні молитися, позаяк нам потрібна любов
ближніх, а ближні потребують нашої любови. Тут, на
землі, окрім Бога у нас немає нічого більшого і пре-
краснішого за людську любов. Молитва відкриває нас
на любов і чинить нас здатними приймати і давати її
ближнім. Завдяки молитві ми долаємо спокусу закри-
тости в собі, страх перед посвятою себе і жертвою в лю-
бові. Молитва вчить нас служити, віддавати і посвячу-
вати себе.

Ми повинні молитися, бо невпинно приймаємо да­
ри. Бути створінням, дитиною, народженою з любови,
означає невпинно отримувати все від свого небесного
Отця. Втомлені гонитвою за власною надуманою ве-
личчю, зосереджені на собі, ми не помічаємо очевидної
правди, що все в нашому житті – дар і благодать. Тому
в нас так легко народжуються претензії до Бога і людей.
Молитва навчає нас вдячности. Стаючи перед Господом
у щирості серця, ми насамперед бачимо те, що нам дане,
а не те, чого нам не вистачає. Ми повинні молитися,
аби щодня наново відкривати правду про те, що Отець
краще знає, чого нам треба (див. Мт. 6, 8).

28

2.  Навіщо нам молитися?

Прославити Бога своїм життям

Ми повинні молитися, щоб прославити Бога. «Лю-
дину створено для того, щоб хвалити Господа Бога сво-
го [...], спасаючи у такий спосіб свою душу» (Духовні
вправи, 23). Прославляти Бога означає визнати Його
остаточним джерелом добра і щастя в нашому житті.
Завдяки молитві ми відкриваємо, що не існує наймен-
шої суперечности між добром і щастям людини та про-
славою Бога і служінням Йому. «Славою Бога є добро
людини» – каже св. Іриней Ліонський, єпископ і муче-
ник, який жив на зламі ІІ і ІІІ століть.

Ми повинні молитися, бо Бог запрошує нас до спів­
праці задля спасення інших. Своєю молитвою ми пра-
цюємо разом з Богом, щоб усіх до Нього привести. Адже
ми молимося не тільки за себе і для себе. Кожна молит-
ва є одночасно за всіх і для всіх. Молитися означає від-
чувати величезну відповідальність за земне і вічне доб-­
ро наших найближчих, а також всіх, кого сам Бог ста-
вить на нашому шляху.

29

3. 

Затуляюся молитвою,
як захисною стіною

Кожен з нас у духовному житті схожий на немовля.
Так само, як воно нічого не бере собі самостійно, а все
отримує від люблячих батьків, так і ми не самі сягаємо
по Божі дари, а отримуємо їх завдяки Господній благо-
даті. «Ставати, як діти» (див. Мт. 18, 3) означає відкри­
ватися, як діти, просити, як діти, отримувати, як діти,
дякувати, як дитина.

Усе є Божою благодаттю і даром

Нам надзвичайно важко повірити, що в Божому
Царстві усе належить Богові і є виключно Його даром.
Справи, які ми ведемо, робота, яку виконуємо, ролі
й функції, які здійснюємо, необхідно розуміти як спра-
ви Божого Царства, а не наші. Хоч вони «у цьому світі»
і мають свій земний вимір, однак не можуть бути
«з цього світу». Не можуть також відображати мен­
тальність «цього світу», його пристрасть і гріх, його
прагнення до марнославства і вигоди.

30

3.  Затуляюся молитвою, як захисною стіною

Якщо ми хоча б на мить забудемо, що робимо спра-
ви, які належать Небесному Царству, тоді все, що чи-
нимо, враз стане місцем пошуку себе: власного визнан-­
ня чи користи; одним словом, місцем реалізації себе.
Це правда, що справи й функції, які ми виконуємо,
містяться в цьому світі. Тому очевидно, що людські
чинники – психологічні та суспільні – є складовою час-
тиною нашої активности. Цей земний вимір повинен,
однак, бути пронизаний духовним і моральним вимі-
ром, виміром Небесного Царства.

Як у всі людські справи, так і в справи Божого Цар-
ства, які чиняться на землі, вписана загроза і непевність
цього світу: непевність політична, суспільна чи еконо­
мічна. Непевність, а також пов’язані з нею неспокій
і страждання, не можуть розглядатися виключно як
перешкоди, а радше як заклик до навернення і зрос-
тання у вірі. Вони найкраще свідчать про те, що «наші
справи» не є нашими, а «наші плани» повинні невпин-
но піддаватися дії Божого Духа і розпізнаватися на мо-
литві (див. Іс. 55, 8-9). Той факт, що одні справи в Церк-
ві завмирають, а на їхньому місці народжуються нові,
є знаком живучости Небесного Царства.

Молитва й ефективність наших дій

Молитва, і тільки вона, може гарантувати, що наше
апостольське планування буде вписано у справу Небес-
ного Царства. Без усильної молитви, особистої і спіль-
нотної, ці плани були б тільки і виключно нашими.
І хоч зовні вони могли б видаватися грандіозними, од-
нак були б марними і невдалими. Часом ми скаржимося

31

І. Світ без Бога – це світ без значення

Ісусові, як Симон Петро: «Наставнику, всю ніч труди-
лись ми й нічого не піймали» (Лк. 5, 5), але при цьому
забуваємо, що працювали без Нього: лише з власної іні-
ціативи і тільки власними силами. Коли ми починаємо
якусь справу з молитви, тоді Ісус надихає нас і керує на-
шими ініціативами. «Відчали на глибінь та й закиньте
ваші сіті на ловитву!» (Лк. 5, 4) – скаже Господь своєму
учню, і ці слова гарантуватимуть ефективність роботи
Петра та його приятелів.

Першою справою для кожного з нас є наше духов­
не і моральне життя, щоденна молитва, ясність, фун­
даментальна повага до ближнього та співчуття. Усі ми
чудово це знаємо, але нерідко забуваємо про це. Молит-
ва потрібна нам для життя, як повітря, вода і щоденний
хліб, без яких людина помирає. Щодня ми маємо по-
требу дихати Богом, пити з Його джерела любови і жи-
витися Його благодаттю. Тільки тоді, коли наше життя
буде закорінене в Ньому, воно стане добрим і щасли-
вим, а справи, якими ми займаємося, будуть ефектив-
ними. Без молитви і духовного життя ми почнемо по-
водитися нелогічно, нерозумно, навіть деструктивно
та беззмістовно, нищачи те, що самі попередньо збу-
дували, і завдаючи болю іншим. Саме тому ми повинні
розглядати молитву як основну нашу справу і найваж-
ливішу відповідальність.

Особливої молити потребують наші відносини
з ближніми, що так часто позначені людською неміч-
чю, ранами, образами. Завдяки молитві ми справді мо-
жемо пізнати, що є джерелом непорозумінь і конфлік-
тів. Молитва дозволяє долати наші негативні емоції

32

3.  Затуляюся молитвою, як захисною стіною

смутку, гніву і злости стосовно ближніх та ставати ми-
лосердними і співчутливими. Псалмопівець молиться,
а ми разом із ним: «Я все-таки молитимусь, незважаю-
чи на [...] злі вчинки» моїх ворогів (Пс. 141, 5). Молитва
розкриває закриті серця; вона підказує нам, як ми по-
винні поводитися у конфліктних ситуаціях. Св. Марко
Подвижник, ранньохристиянський письменник і бого-
слов, який жив на зламі IV і V століть, радить: «Краще
з благоговінням молитися за ближнього, ніж щоразу
докоряти йому».

Молитва впроваджує лад, порядок і гармонію в на­-
ше життя і справи. Вона надає їм правильний напрям;
вказує на цілі: земну і вічну – осягнення повноти Не­
бесного Царства. Молитва необхідна особливо тоді,
коли ми спокушувані до морально неоднозначних дій.
Вона викриває спокуси і впорядковує світ людських
прагнень і потреб. Євагрій Понтійський, пустельник,
який жив у IV столітті, названий за свою мудрість філо-
софом пустині, навчає: «Ті, які накопичують у собі об-
рази і смуток, але хочуть молитися, подібні до тих, які
черпають воду, аби налити її у дірявий глек. […] Молит-
ва – це захист від суму і знеохочення».

Коли перестаю молитися,
мені це болить

Аби наша діяльність була продуктивною, ми пов­ ин-
ні – наслідуючи приклад і вчення Ісуса – покинути на
хвилину всю роботу й усі справи, залишити на час мо-
литви всіх братів і сестер, щоб піти у «безлюдне місце»
чи закритися «у своїй кімнаті». Тільки так ми можемо

33

І. Світ без Бога – це світ без значення

цілковито віддати себе у розпорядження Бога. Відкри-
ваючи Йому наші серця, уважно слухаючи Його слова,
ми пізнаємо, чого Він від нас прагне і до чого нас закли-
кає. Тільки таким чином ми можемо відрізнити нашу
волю від Його волі, наші думки від Його думок та наші
справи від Його справ.

Це чудово розуміла Етті Гіллесум, молода голланд-
ська єврейка, яка під час Другої світової війни, праг-
нучи служити друзям і сім’ї, добровільно зголосилася
в концтабір Вестерборк, звідки євреїв вивозили в Ауш-
віц. Ця смілива жінка у своєму щоденнику написала:
«Я затуляюся молитвою, як захисною стіною. Замика-
юся у молитві, як у чернечій келії, після чого виходжу
назовні більш «зібраною» і сильнішою. Переховування
в замкненій келії молитви стає для мене реальністю
й необхідністю. Внутрішнє зосередження зводить на-
вколо мене високі стіни, за якими я віднаходжу саму
себе, за якими я постану цілісною з розсіяння. Я можу
собі уявити, що врешті прийде той час, коли стоятиму
навколішках декілька днів, доки не почую, що мене ото-
чують захисні мури, за якими мені не грозить безформ-
ність, розгубленість і падіння».

«Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід при-
носить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете»
(Йо. 15, 5) – каже Ісус. Завдяки молитві ми можемо від-
давати Богу все наше життя і всі наші щоденні справи:
ті, які ми свідомо переживаємо вдень, і ті, яких ще не
усвідомлюємо, але вони виявляються через наші мрій-
ливі сни, часом сповнені неспокою і страху за нас самих
і наше майбутнє.

34

3.  Затуляюся молитвою, як захисною стіною

Не лише справи, які ми робимо, є для нас даром
і ласкою, нею є насамперед запрошення до молитви
і наше чування перед Господом. Адже Ісус покликав нас
не тільки для того, щоб ми для Нього працювали, але
передовсім для того, аби ми з Ним перебували, пізнава-
ли Його, любили і наслідували.

Молитва – це найглибше джерело радости життя.
«Один бо день у Твоїх дворах ліпший, ніж тисяча (де-
інде), волію стояти на порозі дому Бога мого, ніж у на-
метах беззаконня жити. Бо Господь Бог – сонце і щит –
Господь дасть ласку й славу. Він не відмовить блага тим,
що ходять бездоганно» (Пс. 84, 11-12).

Молодий Томас Мертон, ще поки вступив до тра­
пістів, писав у щоденнику: «Тепер завдяки Тобі увесь
день молюся з великим запалом, повторюючи знову
і знову: “Дозволь мені належати тільки Тобі, віддати
Тобі все. Коли я не молюся, то буваю змертвілий і хво-
рий. Коли ж молюся, іноді Ти даєш мені безтурботний,
найтихіший спокій. Я не можу припинити! Я ніколи не
повинен переставати молитися! Коли перестаю моли-
тися, мені це болить”».

35

Зміст

Передмова............................................................................................ 9
Слово Архиєпископа Станіслава Новака..................................... 15

І. СВІТ БЕЗ БОГА – ЦЕ СВІТ БЕЗ ЗНАЧЕННЯ
1. Нестабільність людської долі..................................................... 19

Несила далі так жити…............................................................... 20
Свідчення Венедикта XVI............................................................ 21
«[…] Не самим лише хлібом житиме людина»....................... 22
2. Навіщо нам молитися?................................................................ 24
Людська слабкість......................................................................... 24
Життя, позначене стражданням................................................. 25
Невпинно спокушувані до гріха................................................ 25
Обдаровані свободою................................................................... 27
Той, хто приймає і дає любов...................................................... 28
Прославити Бога своїм життям................................................. 29
3. Затуляюся молитвою, як захисною стіною.............................. 30
Усе є Божою благодаттю і даром................................................. 30
Молитва й ефективність наших дій.......................................... 31
Коли перестаю молитися, мені це болить................................. 33
4. Молитва як слухання Бога.......................................................... 36
«Мають уста, і не говорять»........................................................ 36
Ненадійність фундаменту нашої західної цивілізації............ 38
Відголоси, що заглушують Боже Слово.................................... 40
5. «Хто нас відлучить від Христової любови?»............................ 43
Зовсім Інший................................................................................. 43
Бог іманентний.............................................................................. 45
Киріє елейсон................................................................................. 47
6. Прагнення молитви..................................................................... 49
Емоції не є критерієм молитви................................................... 49

220

Зміст

Неустанна молитва....................................................................... 50
Молитовний труд ......................................................................... 52
Спокуса закинути молитву......................................................... 54
7. Вірність у молитві......................................................................... 55
Бог – джерело вірности................................................................ 55
Вірність у любові.......................................................................... 57
Приготуйся до нападу демонів................................................... 58
8. Молитва у хвилини спокус......................................................... 61
Коли росте сліпа пожадливість................................................... 61
Потреба у припливі нових сил................................................... 62
У хвилину загрози......................................................................... 64
9. Молитва у хвилини страждання................................................ 66
Спокуса бунту у хвилини страждання...................................... 66
Щоб у стражданні не народжуватися до смерти..................... 68
Прийняття страждання і молитва............................................. 69
У молитві відкриваємо себе на Небо......................................... 70
10. Як не слід молитися.................................................................... 72
Молитва фарисея......................................................................... 73
Молитва поган.............................................................................. 74
Не одержуєте, бо зле просите..................................................... 75
11. Молитва як участь в історії спасення..................................... 77
Збагачувати світ творчим діянням............................................ 77
Молитва «в дусі й правді»............................................................ 80
Свідчення Томаса Мертона......................................................... 82

ІІ. УМОВИ МОЛИТВИ
1. Чого вимагає від нас наша молитва?......................................... 85

Прагнення молитви і протидія їй.............................................. 85
Постава щирости і праведність серця...................................... 86
Молитва вимагає часу.................................................................. 88
Уміння поєднувати молитву зі щоденним життям................. 89
Самотність серця.......................................................................... 90
Духовне замилування, а не просто обов’язок.......................... 91
Місце, сповнене тиші................................................................... 91
Внутрішнє умиротворення – зовнішня мовчанка.................. 92
2. Потреба духовного розпізнання на дорозі молитви.............. 95
Допомога духовного проводу..................................................... 96
Положення тіла на молитві......................................................... 99
Роль уяви...................................................................................... 101
Роль почуттів на молитві........................................................... 102

221

Зміст

3. Як розпочати молитву............................................................... 105
Не розпочинати молитву з власних справ.............................. 106
Від спільнотної до індивідуальної молитви........................... 108
ІІІ. МЕТОДИ І ЗМІСТ МОЛИТВИ

1. Суть і ціль методів молитви..................................................... 113
Етапи розвитку духовного життя............................................ 114
На етапі очищення..................................................................... 115
На етапі просвітлення................................................................ 117
На етапі єднання......................................................................... 119

2. Усна молитва................................................................................ 121
Суть усної молитви..................................................................... 121
Молитва псалмами..................................................................... 124
Небезпеки і переваги усної молитви....................................... 126
Розвиток усної молитви............................................................. 127
Гармонія дихання й слова.......................................................... 128
Довше зупинитися на слові, над яким розважаємо.............. 129
Спершу змінити серце, а не метод........................................... 131

3. Метод щоденного іспиту сумління......................................... 132
Дякувати Богу за отримані добродійства............................... 134
Попросити про ласку розпізнання гріхів............................... 135
Вимагати від своєї душі звіту................................................... 136
Просити у Бога прощення за свої гріхи.................................. 137
Постановити собі, з Його ласки, виправитися....................... 138

4. Метод медитації і контемпляції за св. Ігнатієм Лойолою.... 140
Підготовка до медитації............................................................. 140
Метод ігнатіанської медитації.................................................. 141
Метод євангельської контемпляції.......................................... 145
Повторення в медитації і контемпляції.................................. 148
Роздуми після молитви.............................................................. 150

5. Взаємозв’язки різних методів молитви.................................. 153
Запрошення Господа Бога......................................................... 155
Заклик до більшої духовної і людської активности.............. 156
«Якщо […] не станете як діти…»............................................ 157

6. Молитва адорації........................................................................ 160
Що більше рекламують, то менше отримуємо...................... 161
«[…] Не від надміру того, що хто має, залежить його
життя»........................................................................................... 163
Людська любов закорінена в Бозі............................................. 164

222

Зміст

Адорація як джерело відпочинку............................................. 166
Про що ми повинні просити Бога?.......................................... 167
Без гніву можна добре вирішити справу................................ 169
Адорація Найсвятіших Тайн на парафії................................. 170
7. Молитва як вираз вдячности.................................................... 173
Дякувати означає визнати, що «[…] не самим лише
хлібом житиме людина»............................................................ 174
Таємниця сонця, що сходить.................................................... 176
Вдячність у подружньому і сімейному житті........................ 177
Вдячність недужим, слабким і літнім людям......................... 178

IV. БОРОТЬБА ПАТРІАРХА ЯКОВА З ГОСПОДОМ
1. Зостався […] сам........................................................................ 183

Вправа........................................................................................... 186
2. Боротьба людини у зустрічі з Господом.................................. 187

Вправа 1........................................................................................ 189
Вправа 2........................................................................................ 190
3. «Не пущу тебе, хіба-що поблагословиш мене»..................... 191
Вправа........................................................................................... 192
4. «Говори, Господи, слуга твій слухає»........................................ 194
Вправа 1........................................................................................ 196
Вправа 2........................................................................................ 197
5. Скажи мені: «Як тобі на ім’я»?.................................................. 199
Вправа 1........................................................................................ 202
Вправа 2........................................................................................ 203
6. «Не Яків буде більш твоє ім’я, а Ізраїль»................................ 204
Вправа.............................................................................................. 206
7. «І тут поблагословив Його»...................................................... 207
Вправа........................................................................................... 209
8. «Я […] бачив Бога віч-на-віч».................................................. 210
Вправа........................................................................................... 212
На завершення................................................................................ 214
Молитва опівночі........................................................................ 214
Цитована література...................................................................... 216

223