Biblia dlia molodyx

БІБЛІЯLi g h t – L i o n
для молодих
Переказ Мюррей Уотс

Видавництво «Свічадо»
Львів 2021



ЗМІСТ

Вступ........................................................ 12 Потіфарова дружина........................... 61
Тлумач снів............................................. 62
СТАРИЙ ЗАВІТ Фараонові сни........................................ 64
Омріяна воля......................................... 66
Створення світу..................................... 16 Несподівані гості................................... 68
Едемський сад........................................ 18 Срібна чаша........................................... 70
Спотворення досконалого творіння.. 19 Щасливе возз’єднання......................... 73
Сімейна трагедія................................... 21 Немовля в очереті................................ 75
Потоп і райдуга..................................... 22 Вбивство.................................................. 77
Вавилонська вежа................................. 26 Палаючий кущ...................................... 78
Авраам і Сарра...................................... 28 Мойсей і фараон................................... 80
Господь розмовляє з Авраамом....... 28 Десять кар............................................... 81
Сімейна сварка...................................... 30 Пасха........................................................ 83
Божа обітниця Авраамові.................. 31 Свобода................................................... 84
Рабиня та її син..................................... 33 Дивовижна переправа......................... 86
Загадкові гості....................................... 34 Їжа з неба................................................ 88
Два сини.................................................. 36 Вогонь і грім........................................... 89
Бог випробовує Авраама.................... 37 Десять Заповідей.................................. 91
Пошуки дружини................................. 40
Пошуки завершені............................... 41
Дружина для Ісака............................... 43
Брати-близнюки................................... 44
Обманутий Ісак..................................... 45
Гнів Ісава................................................. 48
Сон Якова................................................ 48
Ошуканець, ошуканий сам................ 50
Небезпечна подорож........................... 52
Ніч важкої боротьби............................ 54
Заздрісні брати...................................... 56
Помста..................................................... 58
Йосип у рабстві..................................... 60

7

Золоте теля............................... 92 Саул і ворожка.................................... 137
Божий Заповіт......................... 93 Смерть на полі бою............................ 138
Місце для поклоніння........... 94 Цар Давид............................................. 139
Ісус і Калев............................... 96 Доброзичливість Давида.................. 141
Мойсей побачив Обітовану Давид і Вірсавія................................... 142
Землю............................................ 97 Давида викрито................................... 143
Новий вождь Ізраїля................. 99 Родина Давида..................................... 144
Рахав і розвідники....................... 99 Повстання............................................. 145
Єрихонська битва............................... 101 Псалми.................................................. 147
Вождь від Бога .................................... 103 З Псалма 8............................................ 147
Слідуючи за Господом...................... 104 З Псалма 23.......................................... 148
Судді....................................................... 105 З Псалма 51.......................................... 148
Дві хоробрі жінки............................... 107 З Псалма 116........................................ 149
Маловірний герой.............................. 108 З Псалма 119........................................ 149
Божа перемога.................................... 109 З Псалма 131........................................ 150
Народження Самсона........................ 112 З Псалма 139........................................ 150
Небезпечна гра.................................... 112 З Псалма 148........................................ 151
Самсон і Деліла................................... 114 З Псалма 150........................................ 151
Свобода в смерті................................. 116 Новий мудрий правитель................ 152
Рут та Ноомі......................................... 117 Справжня мати................................... 153
Рут у Вифлеємі..................................... 118 Храм Божий......................................... 154
Рут і Боаз.............................................. 119 Мудрі висловлювання
Дитина Анни....................................... 120 з Книги Приповістей.......................... 156
Бог кличе Самуїла.............................. 121 Популярність Соломона.................... 157
Ковчег захопили вороги................... 123 Сумна кінцівка..................................... 158
Ізраїль просить царя......................... 124
Бог обирає Саула............................... 124
Багатообіцяючий початок................ 126
Саул виявляє Богові непослух........ 126
Пастушок Давид................................. 128
Давид і Голіят...................................... 129
Давид і Саул......................................... 132
Найращі друзі..................................... 133
Втеча...................................................... 134
Давид щадить Саула.......................... 135

8

Найнебезпечніша порада................. 160 Пророк Йона........................................ 206
Розділене царство............................... 161 Обіцяний Цар...................................... 209
Ахав і Єзавель...................................... 162
Пророк Ілля......................................... 163 НОВИЙ ЗАВІТ
Вдова та її син...................................... 164
Велике протистояння......................... 165 Молитва Захарії.................................. 212
Втеча Іллі............................................... 167 Гавриїл відвідує Марію..................... 213
Спокійний, тихий голос.................... 168 Марія відвідує Єлизавету.................. 215
Обрання Єлисея.................................. 170 «Його ім’я – Іван!»............................... 216
Виноградник Навота.......................... 171 Йосип і Марія...................................... 216
Смерть Ахава....................................... 172
Вогняна колісниця.............................. 172 Народження Ісуса............................... 218
Божий чоловік..................................... 175 Пастухи і ангели.................................. 219
Нааман і дівчина-служниця............. 176 Невимовна радість.............................. 221
Небесне військо................................... 178 Мудреці відвідують Ісуса.................. 221
Цар, котрий довіряв Богові.............. 179 Загублений хлопчик.......................... 223
Єгу-месник............................................ 181 Хрещення Ісуса.................................... 225
Новий вигляд пророка...................... 182 Спокушений дияволом..................... 226
Люблячий чоловік.............................. 183 Вода перетворюється на вино.......... 228
Видіння Божої святості...................... 184 Неприємності в Назареті.................. 230
Головні вістки Ісаї............................... 186 Небесне Царство................................. 231
Трагедія Ізраїля................................... 187 Рибальська подорож.......................... 232
Вірний цар Юдеї................................. 188 Чудо зцілення в домі Симона.......... 234
Прихований скарб.............................. 189 Ісус зцілює прокаженого.................. 235
Незламний пророк........................... 190 Друзі і вороги....................................... 236
Даниїл та його друзі........................... 192 Паралізований чоловік...................... 237
Вогняна піч........................................... 194
Бенкет Валтасара................................. 195
Кинутий до левів................................. 197
Цариця Естер....................................... 199
Перевірка хоробрості......................... 200
Щасливе повернення......................... 202
Відбудова Єрусалима......................... 203
Відбудова духовності Божого
народу.................................................... 205

9

Порушення правил............................ 239 Багатий юнак....................................... 265
Дванадцять особливих друзів.......... 240 Притча про небезпеку багатства.... 267
Віра воїна.............................................. 241 Нічний відвідувач............................... 267
Притча про сіяча................................ 242 Притча про доброго самарянина... 268
Прихована наука................................. 243 Сліпий Вартимей............................... 270
Необхідність у підраховуванні Закхей, збирач податків.................... 271
витрат.................................................... 245 Марта, Марія та Лазар...................... 273
Ісусове вчення про щастя................. 246 Сімейна трагедія................................. 274
Історія про двох будівничих............ 247 Пальмова неділя................................. 276
Історія про загублену овечку........... 248 Дім молитви........................................ 277
Притча про загублену монету........ 249 Важке запитання................................. 279
Історія про блудного сина................ 250 Зрадник................................................. 280
Господня молитва.............................. 252 Остання вечеря.................................... 281
Дві молитви......................................... 253 Гетсиманський сад.............................. 283
Парфуми у подарунок..................... 254 Перший суд.......................................... 285
Померла дівчинка.............................. 255 Петро зрікається Ісуса....................... 286
Жінка, яка доторкнулася до Ісуса.. 256 На суді римського намісника.......... 287
Від смерті до життя........................... 257 Суд царя Ірода.................................... 288
Смерть Івана Хрестителя................. 258 Смертний вирок................................. 289
Хліби та риба...................................... 259 Розп’яття............................................... 291
Ступаючи по поверхні води............ 260 Таємні учні........................................... 293
Петро – скеля...................................... 262 Поховання............................................. 294
Преображення.................................... 263 Порожня могила................................ 294
Хто найбільший?............................... 264

10

По дорозі Життя з Ісусом.................................... 330
в Емаус........... 296 Божа любов....................................... 330
Ісус живий.... 298 Правдива любов................................ 331
Сніданок на Ми потребуємо одне одного............ 331
березі озера.. 299 Як бути в дружбі з Богом............... 331
«Ідіть по Змінене життя................................. 331
всьому світу».. 302 Розмова з Богом................................. 332
Ісус зійшов Господь – Творець.............................. 332
на небо........... 303 Нове життя...................................... 332
Небесний Яким має бути наше життя.........333
вогонь.............. 304 Поради Якова.................................... 333
Божа обітниця..................................... 305 Будьте обережні............................... 333
Чудо біля воріт храму....................... 306
Опозиція зростає................................ 308 Проблеми в Ефесі............................... 334
Відважний Степан.............................. 309 По дорозі в Єрусалим....................... 336
Дивовижна зустріч............................. 311 Заарештований................................... 337
Зустріч по дорозі в Дамаск.............. 313 Корабельна катастрофа.................... 338
Добра Тавита....................................... 315 Нарешті Рим........................................ 341
Втеча з в’язниці................................... 316 Нове небо і нова земля...................... 342
Поширення Доброї Новини............ 318
Помилково прийняті за богів......... 319 Карти
Павло у Филипах................................ 321 Країни, згадані в Біблії..................... 344
Бунт........................................................ 323 Країна життя і діяльності Ісуса.... 345
Максимальний ступінь захисту...... 324
Нові християни................................... 325 Індекс імен людей....................... 346-349
Жертовник Невідомому Богу.......... 326 Індекс місцевостей..................... 350, 351
Павло в Коринті.................................. 328 Пояснення до слів............................... 352

11

БОГ СКАЗАВ: “НЕХАЙ БУДЕ СВІТЛО”

Буття 1:3

СТАРИЙ
ЗАВІТ

СТВОРЕННЯ СВІТУ

(Буття, розділи 1, 2)

Напочатку Бог створив Небо і Землю.
Земля не мала форми, яку має сьогодні, і була порожня; темрява
вкривала безмежні глибокі океани, і лише Божий Дух повільно
ширяв над поверхнею води.
І сказав Бог: «Нехай засяє світло!». І стало навкруги ясно.
Бог знав, що світло хороше, тому Він відокремив його
від темряви. І назвав Бог світлу пору доби днем,
а темну пору – ніччю. Настав вечір, а потім ранок, –
це був перший на нашій планеті день.
Після цього сказав Бог: «Нехай з’явиться
над океанами атмосфера, яка відокремлювала б
небеса від землі». І за Божим словом так
сталося; Бог назвав атмосферу небом. І знову
був вечір, а після ночі ранок. Проминув
другий день.
Продовжуючи творчу працю, Бог
сказав: «Нехай розступиться вода
і з’явиться суходіл». І за Божим наказом
так сталося. Бог назвав суходіл землею,
а води Він назвав морями. Так з’явились
відомі нам материки, моря і океани.
Бог подивився на працю Своїх рук
і був задоволений, бо все виглядало
дуже добре.
Далі Бог сказав: «Нехай на землі
з’явиться різноманітна зелень,
забуяють ниви зерновими культурами,
а сади – фруктовими деревами».
І сталося так, як забажав Бог. Земля стала
ще гарнішою. І знову був вечір, а за ним
ранок, – пройшов і третій день.
Четвертого дня Бог створив для нашої
планети власні світила. Він наказав: «Нехай
з’являться на небі світила, які б регулювали
тривалість дня і ночі, відзначали добу, пори
року, літа; і нехай ці світила служать землі».
І сталося так. Увечері по небу поплив ясний місяць,
а на небосхилі з’явилась незліченна кількість сяючих
зірок. Ранок нового дня ознаменувався чудовим сяйвом
Божого сонця, яке не лише освітлювало землю, а й зігрівало
її своїми життєдайними променями. Богу сподобалось діло
Його рук. Це був четвертий день юної планети «Земля».

16

Наступного дня сказав Бог: «Нехай у воді
з’явиться життя, і води хай наповняться
живими істотами; нехай по небу полетять
різні види пташок». Так Бог створив
величезних за розмірами, менших і зовсім
маленьких морських тварин, які можуть
жити у воді, багато різновидів риб, а також
птахів, чудовим співом яких cповнився
простір. Бог був задоволений, слухаючи
хори пташок, які прославляли свого
Творця. Він поблагословив Своє творіння
і сказав: «Плодіться, розмножуйтесь
і наповнюйте моря та атмосферу!».
Усе це відбувалось протягом п’ятої доби.

Наступного дня за наказом Бога-Творця
на безкраїх просторах землі – у полях
і лісах з’явились усілякі тварини, небачені
до тих пір живі істоти та дивовижні
плазуни. Це також сподобалось Богові.
Знову був вечір і ранок, – день шостий.

Того ж, шостого дня, сказав Бог:
«Створімо людину, яка була би подібна
до нас. Нехай вона панує над царством
птахів, риб і тварин, і нехай люди стануть
господарями усієї землі».

Отже, Бог особисто сформував людину
на Свій образ і Свою подобу – чоловіка
і жінку, які поклали початок людству
на Землі.

Благословляючи першу пару, Адама
і Єву, Бог благословив увесь людський
рід. Він сказав: «Наповнюйте землю
своїми нащадками і доглядайте цю чудову
природу, яку Я створив для вас».

І оглянувши усе, що було створено
протягом шести днів, Бог оцінив його
як дуже добре. Творіння планети Земля
з її дивовижною природою і тваринним
царством на чолі з людиною було завершене.

Сьомий день тижня Бог назвав суботою,
тобто відпочинком. Він Сам відпочивав
сьомого дня, благословив його і запросив
до відпочинку людей.

17

ЕДЕМСЬКИЙ САД дерева. Перше називалось дерево життя,
а друге – дерево пізнання добра і зла.
(Буття, розділ 2)
Бог заповів людині: «Ти можеш їсти
Як відбувалось створення людини? плоди з будь-якого дерева в саду, але
Бог узяв землю, cформував тіло людини, у жодному разі не їж з дерева пізнання
після чого вдихнув у її ніздрі дихання добра і зла. Бо в той день, коли ти зробиш
життя, і людина стала живою душею. це, будеш приречений на смерть».

Щоб людина мала де жити, Чоловік почувався у великому
Бог посадив на сході Едему чудовий Едемському саду дуже самотнім. Тому
сад і оселив її там. Проживаючи Бог привів до Адама всіх cтворених
в саду, людина доглядала за ним. тварин, аби він придумав назви кожному
Сад називався раєм. У ньому росли з усіх видів тварин: від свійської худоби
і плодоносили різні дивовижні дерева, до диких звірів на землі і небесних
запашні квіти та кущі, що також пташок. Однак серед усіх живих істот
гарно цвіли, наповнюючи повітря Адам не побачив жодного подібного
чарівним ароматом. Едемський сад до нього супутника життя.
був насолодою для очей. У самому
центрі саду Бог посадив два особливих «Недобре чоловікові бути самотнім», –
сказав Бог. Тому Він попросив чоловіка

18

лягти і навів на нього глибокий сон. Поки СПОТВОРЕННЯ
чоловік міцно спав, Бог взяв одне з його
ребер, негайно зцілив рану, а з того ребра ДОСКОНАЛОГО
створив жінку.
ТВОРІННЯ
Після цього Бог розбудив чоловіка,
який приємно здивувався: перед ним (Буття, розділ 3)
стояла найгарніша у світі жінка.
Змій був найрозумнішим і найхитрішим
Чоловік з радості голосно заволав: з усіх тварин, яких створив Бог. Уздрівши
«Нарешті з’явився хтось, подібний жінку одну, він, звиваючись у густій траві,
до мене, – кістка від моїх кісток, і тіло наблизився до неї. Єва аж здригнулась,
від тіла мого!». несподівано почувши людську мову:
«Чи й справді Бог наказав вам не їсти
З того часу, безмежно щасливі, плодів з усіх дерев у саду?» – запитав змій.
Адам і Єва разом прогулювались серед
дивовижних дерев, вдихаючи приємний Жінка здивовано подивилась на змія,
аромат квітів. Вони не мали одягу, проте що розмовляв людською мовою, однак
не соромились. Вони постійно були вдвох, швидко заспокоїлась, оскільки кожен день
насолоджуючись гармонією взаємин одне в Едемі був сповнений якимись новими
з одним і створеним Богом світом. відкриттями.

– Так? – ще раз перепитав змій,
обвиваючи своїм тілом стовбур дерева та
пронизливо вдивляючись в обличчя Єви.

– Ні, не так! Ми можемо їсти
з будь-якого дерева в саду, – сказала жінка.
Бог заборонив їсти плоди лише з цього
одного дерева… І вона вказала на дерево,
яке неподалік таємничо приваблювало зір
своїми сяючими на сонці плодами.

– Тільки з цього дерева? – перепитав
змій, прикинувшись дуже здивованим.

– Так, так, – підтвердила жінка, – Бог
сказав: якщо ми скуштуємо плід цього
дерева, навіть якщо лише доторкнемося
до нього, то помремо!

– Ні, ні, – заперечив змій, – ви
у жодному разі не помрете. Просто Бог
знає: якщо ви з’їсте плід цього дерева,
то самі станете як Бог.

Змій сповз з дерева, на якому
перебував, прослизнув по траві і квапливо
поліз на дерево пізнання добра і зла.

Єва поспішила за ним. Прямо перед
її очима звисав з гілок дерева соковитий
та ароматний плід, звабливо спокушуючи
вкусити його. Вона не втрималася,
простягнула руку, але відсахнулась,
засумнівалась… Озирнулась довкола.

19

«Ну ж бо, – квапив змій, – скуштуй хоч Звертаючись до чоловіка і жінки,
трішки...» Бог повідомив, що через їхній
непослух Його волі, у світ прийшло
Жінка враз схопила плід і відкусила страждання. Відтепер їхнє життя
великий шматок. супроводжуватиметься труднощами
і хворобами.
Щойно з глибини саду почав
наближатись її чоловік, як змій негайно Чоловік і жінка тихо стояли і тремтіли,
зник у кущах. Адам спочатку розгубився, гірко шкодуючи про те, що вони
побачивши жінку біля забороненого вчинили. Бог пожалів їх і зробив
дерева пізнання добра і зла. Однак Єва обом одяг зі шкіри тварини, аби вони
сміливо простягнула йому чудовий на не замерзли. До того ж, вони назавжди
вигляд плід. Яким же смачним він йому повинні були залишити райський сад,
видався! Адам спочатку доторкнувся і ангел з вогняним мечем охороняв
до нього язиком, не втримався і відкусив
шматочок. туди вхід.

Відразу ж і чоловік, і жінка,
подивившись одне на одного,
засоромились через свою наготу.
У ту ж мить усе в Едемі почало виглядати
по-іншому, – так ніби оповилось
мороком. Адам і Єва зробили собі
сякий-такий одяг із фігового листя.

Незабаром вони почули знайомий
голос Бога, Який прогулювався садом
у час вечірньої прохолоди. Вони кинулися
втікати, ховаючись поміж кущів і дерев.

– Адаме, де ти? – кликнув Бог.
Чоловік сором’язливо вийшов
із темряви.
– Та я почув Твій голос в саду, – сказав
він, – однак злякався, тому що я голий.
Тому й вирішив сховатися.
– А хто ж сказав тобі, що ти голий? –
запитав Бог. – Чи часом не скуштував
ти плоду забороненого дерева?
– Жінка… – трохи заїкаючись, почав
чоловік, – це вона дала мені заборонений
плід, і я спробував.
– Єво, чому ти зробила це? –
запитав Бог жінку, яка тихенько
вибиралась із-за кущів і не наважувалась
навіть підвести очі.
– Це змій, – злякано сказала вона, –
це його провина! Це він спокусив мене,
щоб я їла.
Тепер Бог звернувся до змія, що
заховався в глибині саду, і промовив:
«Через те, що ти вчинив це, будеш
проклятий серед тварин».

20

СІМЕЙНА ТРАГЕДІЯ для Бога, Котрий володіє цілим світом,
має значення якийсь маленький дарунок?
(Буття, розділ 4)
Авель міркував інакше. Він вірив: усе,
Як відомо, ім’я чоловіка було Адам, чим він володіє, насправді належить
а його дружина називалась Єва. Богові, тому як подарунок обрав
зі всієї своєї отари найкращу овечку.
Вони побудували собі дім за межами
Едемського саду. Їхнє життя стало вкрай Бог із приємністю прийняв дар Авеля,
важким, але у своєму смутку вони отримали і тому Каїн почав заздрити йому. Ним
і радість. Єва народила двох синів. Першого заволоділа страшна лють, яка просто
вона назвала Каїн, а другого – Авель. кипіла в ньому. Він без причини кричав
на свого молодшого брата, кепкуючи
Авель виріс, став пастухом і дбав про з його дару. Бог зауважив, що відбувається,
свої отари. Його життя проходило на і сказав до Каїна: «Чому ти сердишся?
зелених пагорбах, де він випасав овечок Якщо діятимеш правильно, то також
за будь-якої погоди, заспокоюючи їх під
час жорстоких бур, громів і блискавок, отримаєш Моє
що частенько лунали з неба. Він також схвалення». Бог
захищав овець від вовків, які не раз знав, що Каїн
підкрадались уночі. обурювався,
жалкуючи
Що ж до Каїна, то він був рільником, навіть
обробляв землю, вирощуючи про свою
плоди для харчування. невеличку
Він працював на пожертву.
зелених долинах, Крім того,
обробляючи він дуже
землю. Це була
важка праця, ненавидів свого
а тому Каїн брата.
втомлювався «Каїне, – спокійно сказав Бог, – гріх,
від роботи. як той хижий звір, підстерігає тебе під
Інколи йому дверима життя, аби накинутись на тебе,
було вкрай але ти повинен перемогти в цій битві
важко, бо, зі злом, що відбувається у твоєму серці».
поспішаючи, Каїн не звернув жодної уваги на Божі
майже не підносив застереження. Він знайшов Авеля
угору очей від своєї і запропонував йому: «Чому би нам
мотики. Здавалося, не прогулятись полем?». Коли вони
що не було кінця його роботі. Він опинились у полі самі, Каїн із лютістю
обробляв землю, сіяв насіння; знову накинувся на свого брата Авеля і вбив його.
копав, саджав овочі, аби було що Він поквапливо викопав у землі яму
їсти, знову сіяв... і так з року в рік. і поховав брата. Каїн ретельно замаскував
це місце камінням і землею, проте
Швидко минав час, і одного разу брати Господь бачив усе.
вирішили принести Богові особливі дари. – Каїне! – гукнув Він до вбивці. –
Каїн вибрав щось із дарів землі: ягоди, Де твій брат, Авель?
овочі та фрукти. Можливо, його дарунок – Звідки мені знати? – знизав
не був найкращим з того, що виросло плечима Каїн. – Хіба я сторож своєму
на полі того року, адже зібраний братові?
врожай був досить гарним. Але хіба

21

– Що ти наробив?! – зі смутком ПОТОП І ВЕСЕЛКА
промовив Господь, і Його голос був
подібний до сильного вітру, що вирує (Буття, розділи 6–9)
на диких рівнинах. – Кров твого брата
кличе до Мене зі землі! Минуло багато століть з того часу,
як Каїн та Авель жили на землі. Люди
Каїн впав навколішки. Виявляється, швидко намножувались. Багато з них,
його жахливий злочин не можна було уподібнюючись до Каїна, стали настільки
приховати від Бога… Продовжуючи, жорстокими, що коли Бог дивився на землю,
Бог сказав: «Тепер на тобі прокляття. Його серце сповнювалось болем і жалем.
Ти повинен залишити свою сім’ю. Земля
більше не приноситиме тобі належного «Я вже шкодую, що створив людей, –
врожаю. Відтепер ти постійно будеш сказав одного разу Господь, – вони тільки
втікачем і волоцюгою на землі». про те й думають, щоб чинити зло».
І дійсно, весь світ став некерованим,
Слухаючи Боже приречення, Каїн бо наповнився недобрими людьми. Бог
здригався від страху. І Господь змилувався не міг далі спокійно спостерігати, як Його
над ним. «Я покладу на тебе певний творіння руйнується, і сказав: «Знищу
знак, який захищатиме тебе», – пообіцяв людей на землі разом зі злом, якому вже
Бог. Отже, Каїн залишив свою родину немає меж, назавжди».
і вирушив далеко-далеко.
Проте був на землі один чоловік, який
провадив добрий спосіб життя, і Бог був
ним задоволений. Звали того чоловіка
Ной. Він був не таким, як усі інші
люди. Ной щодня розмовляв з Богом,
в усіх своїх справах радився з Ним. Ось
як склалася подальша історія того, як Бог
вирішив врятувати Ноя та його сім’ю
в той час, коли мав бути знищений світ.

Отже, Бог сказав Ною: «Я збираюсь
покласти край всім людям на землі через
їхню жорстокість і зло, яке вони роблять.
Ти ж повинен побудувати з кипарисового
дерева величезний корабель з багатьма
кімнатами і дахом. Після того як корабель
буде побудований, тобі треба буде
осмолити його».

Ной дуже був здивований тим,
що Бог наказує йому будувати корабель
на суходолі, адже море від нього було
дуже далеко.

Господь детально пояснив Ною, як
побудувати гігантський морський лайнер:
«Зроби великі двері збоку ковчега і влаштуй
нижню, середню і верхню палуби».

Ной покірно кивнув головою.
Звичайно ж, він виконає усе, що наказав
Господь, до найменшої дрібниці.

22

Після цього Бог пояснив: «Я наведу божевільним, Ной продовжував будувати.
на землю потоп і знищу кожну живу Нарешті величезний корабель був готовий.
істоту. Вода вкриє весь світ, і все, що Це був найбільший і найдивовижніший
дихає, загине. Але Я обіцяю тобі, Ною, човен на землі. Проте якийсь час дощу все
укласти з тобою та твоєю сім’єю Мій ще не було.
Заповіт назавжди. Ви ввійдете у ковчег
і не загинете. Води потопу не завдадуть Як і раніше, сяяло сонце на
вам жодного зла». безхмарному небі. Люди, котрі зневажали
Бога та Ноя, продовжували насміхатись.
Ной відчув великий страх від почутого Хоча Ной постійно застерігав їх,
вироку, який Господь виніс світові. Далі попереджаючи про небезпеку, вони
Бог наказав: «Візьми з собою в ковчег по не звертали на це жодної уваги. Навіть
двоє з усіх живих істот: усі види птахів, коли до ковчега почали наближатись
види тварин – самця і самицю. Візьми їх сотні тварин і птахів, люди і далі
до ковчегу парами. Візьми також їжу для пояснювали це божевіллям Ноя.
всіх живих істот, і, звичайно, для себе.
Таким чином ти маєш врятувати моє На відміну від людей, тварини охоче
творіння разом зі собою». заходили до збудованого ковчега. Вони
відчували небесний грім задовго до того,
Отже, Ной робив усе так, як звелів як він загуркотів, і вологість повітря
йому Господь. Разом зі своїми синами, ще до того, як почав падати дощ. Звірі
Симом, Хамом та Яфетом, Ной почав поспішали по двоє до безпечного місця,
будувати ковчег на вільній ділянці землі, і Ной розміщав їх у ковчезі, де для
неподалік від того місця, де він з родиною них були приготовані їжа, вода і місця
проживав. І хоча було чимало людей, які
сміялись та глузували з нього, називаючи

23

в конюш- І лише Ной, його сім’я та всі створіння,
нях, які були в ковчезі, врятувались.
стайнях
та клітках. Після того як дощ ущух, ковчег легенько
колихався на поверхні води, що вкривала
Як землю. Протягом ще ста п’ятдесяти днів
тільки Ной не було видно сухої землі.
і його сім’я –
дружина, троє Але Господь не забув про свого вірного
синів зі своїми слугу Ноя. Він послав потужний вітер,
дружинами, який розганяв води в призначене для них
а також усі місце. Поступово вода опускалась все
тварини зібрались нижче й нижче.
у ковчезі, Бог
закрив за ними Ще не видно було землі, проте темрява
величезні дерев’яні розсіялась. Ковчег повільно плив, коли
двері. За кілька днів раптом Ной і члени його сім’ї відчули
почався дощ. якийсь скрегіт. Вони посхоплювались
зі своїх місць і відчули, як корабель
Дощ безперестанку наштовхнувся на поверхню землі, трохи
падав сорок днів хитнувся і зупинився. Як виявилось, ковчег
і сорок ночей. Невідомі перебував на вершині гори Арарат.
людям небесні отвори
відкрились, і джерела Відчинивши на третьому поверсі
безодні увірвались у пустелю; вікно ковчега, Ной пильно вдивлявся
вода в струмках та річках швидко у безкрайній простір, усе ще заповнений
піднімалась і виходила з берегів. водою. Він виблискував на сонці, немов
Дощ, наче каскадний водоспад, розплавлене срібло, відображаючи сіре
з шумом і гуркотом поливав усю небо. Не було видно жодних ознак життя,
землю. Розбурханий ураган був вельми
страшним. Здавалось, що світ поглинула не чути ніяких голосів. Ной випустив
непроглядна темрява. Бурхливі хвилі крука над водою, сподіваючись, що той
моря підіймались на неймовірну висоту знайде місце, де можна було би
і досягали найвищих вершин гір. Тому сісти, але крук повернувся назад.
не залишилось жодної істоти, яка могла б Пройшов певний час, і Ной
зостатись живою поза межами ковчега, – випустив голубку в надії,
усе загинуло у всесвітньому потопі. що, може,

24

‘ця пташка знайде для себе сухе місце. сини зі своїми дружинами! Випустіть усіх
Голубка кружляла якийсь час у небі, тварин – кожне живе створіння – на сушу.
кілька разів відлітала на далеку відстань, Плодіться, розмножуйтесь і наповнюйте
але прилетіла назад. Не знайшовши землю своїми нащадками».
притулку, вона повернулась до ковчега.
Ной простягнув руку і посадив Усе, що було в ковчезі, вибігало,
її в безпечне місце. вистрибувало, виповзало, поспішаючи
на волю; пташки стрімко вилітали, якийсь
Минуло ще сім днів. Ной знову час кружляли над своєю тимчасовою
випустив голубку. Цього разу вона домівкою, після чого, щебечучи одна
повернулась того ж дня, несучи у до одної, зникали у просторі. Що ж до
дзьобику оливкову гілочку зі зеленими Ноя та його сім’ї, то вони схилились на
листочками. коліна, щоби подякувати і поклонитись
Богові на горі Арарат.
Ной зрозумів, що вода нарешті спала,
але він вирішив ще раз випустити голубку. Відповідаючи на молитву, Господь
На цей раз вона вже не повернулась, і Ной сказав: «Я укладаю Заповіт з Ноєм
випустив голуба, який мав би її знайти. та усіма його нащадками, а також
Через відкрите вікно всі побачили, що з кожним створінням, що було
води знову позбирались у ріки й моря, в ковчезі. Ось Моя обітниця: більше
а на берегах усюди зеленіла земля… ніколи Я не вкриватиму усю землю
водою й не губитиму світ потопом
І ось Ной знову почув голос Господа: заради знищення усіх живих істот.
«Вийдіть з ковчега: ти і твоя дружина, ваші

Доки існуватиме світ, змінюватимуться Поступово люди намножувались,
пори року. Люди будуть сіяти і жати; заселяючи землю, і забували про те,
холодна пора ставатиме теплою, за літом що трапилось. Через деякий час вони
приходитиме осінь і зима, а ніч буде знову ставали нечестивими грішниками,
змінюватись днем. Свідченням того, зневажаючи Божу могутність і Його
що Моя обітниця незмінна, буде веселка, керівництво.
яка з’являтиметься у хмарі».
ВАВИЛОНСЬКА ВЕЖА
У цю ж мить у всій своїй неповторній
красі з’явилася, напевно, найгарніша (Буття, розділ 11)
веселка, яка простягнулась через усю
темну блакить неба. Ной та його сім’я, Після всесвітнього потопу, як і до
наче крихітні фігурки під яскравою нього, всі люди на землі розмовляли
різнокольоровою аркою, із подивом однією мовою, розуміючи один одного.
і благоговінням вдивлялися в небачене
досі чудо. Сталося так, що частина з них,
рухаючись на схід, знайшла широку
«Моя веселка, – пролунав голос Бога, – рівнину, яка називалась Шинеар. І от вони
щоразу нагадуватиме вам про Мою вирішили збудувати там величне місто.
обітницю, яку Я дав вам і кожній живій
істоті. Я також бачитиму цю веселку «Отож, – говорили вони, – накопаймо
і пам’ятатиму вічний Заповіт, який глини і наробімо цегли; випалимо
Я уклав зі всіма, хто житиме на землі». її в гарячих печах, а земляна смола
буде в нас замість вапна».
Йшли роки, але кожного разу, коли
на небі з’являлась веселка, Ной згадував Вони були дуже самовпевненими,
Божу обітницю. Він був вірний Богові вважали себе мудрими, тому й говорили:
протягом усього довгого періоду свого «Збудуймо тут найвідоміше місто
життя. на землі з височенною вежею, яка
сягала б аж до небес! Вона проходитиме
крізь хмари і прокладе нам дорогу
до богів! Таким чином ми станемо
відомими на цілий світ».

Отак зібрались вони всі в одному місці
та й почали величезну будову.

Та ось Господь вирішив подивитись
на будівництво їхнього міста з вежею.

«Дивлюсь Я на цих людей, – говорив
Він, – і бачу: вони гадають, що можуть
усе: їм здається, що немає нічого
неможливого для них. Отож, змішаю
їхні мови. Відтепер вони говоритимуть
різними мовами, не розуміючи один
одного».

Настав повний безлад. Раптом
будівничі вежі перестали розуміти зміст
слів, якими спілкувались один з одним.

26

Хтось з них просив цеглу, а йому
подавали воду. Інший замість води
отримував смолу… Люди бігали туди
і сюди, голосно лаялись і махали
руками. Вони виявились цілком збиті
з пантелику, збентежені та налякані.

Таким чином Бог розпорошив
їх по всій землі, а свої грандіозні
плани вони були змушені забути.
Будівля назавжди так і залишилась
незавершеною, а недобудована вежа
стала відомою як місце змішання,
або Вавилон.

Воно і нині відоме не як найвища
вежа в світі, а як місце, звідки людство
тогочасного світу під час метушні
та сум’яття розпорошилось по всій
землі.

27

АВРАМ І САРА

(Буття, розділ 11)

Був такий час, коли Господь вирішив Минуло багато років. Сара та Аврам
виявити Свою особливу любов і постаріли. Надія щезала так само,
прихильність до одного чоловіка, а через як сонце щодня ховалося за сутінками
нього благословити і всіх людей землі. від дахів Харана. Кожен день усе більше
наближував обох до гіркого розчарування
Аврам жив у місті, яке називалось та до кінця нездійсненних мрій Сари.
Харан, разом зі своїм братом Нахором,
племінником на ім’я Лот та своєю сім’єю. ГОСПОДЬ РОЗМОВЛЯЄ
У нього було багато можливостей, З АВРАМОМ
аби стати щасливим: любляча і вельми
вродлива дружина Сара, затишне житло, (Буття, розділ 12)
величезне майно і сотні слуг. І все ж їм
чогось бракувало. Аврам і Сара дуже Якось під вечір Аврам збирався
хотіли мати дітей. повертатися з пасовиська, де він випасав
овець неподалік Харана.
Ще зовсім молодою жінкою, Сара
не раз засинала зі сльозами на очах. «Я маю все, – подумки казав він сам
Велике бажання мати дітей наповнювало до себе, – але чому мене не залишає
її смутком і так хвилювало серце, відчуття, ніби я взагалі нічого не маю?»
що іноді не було сили терпіти цей біль. Так він розмірковував у той час,
Сара не раз спостерігала за іншими як сонячні промені ніби спалахнули
сім’ями, в яких було багато синів за обрієм, ще раз блиснули і занурились
і дочок, які весело гралися всі разом у темніючу блакить холодного вечора.
або допомагали старшим на луках
з вівцями; вона ж кожного дня з відчаєм Аврам знову і знову змушував себе
дивилась, як її чоловік Аврам мовчки думати, що йому таки пощастило
повертався додому сам. в житті: мав велике багатство і потрібний
людині комфорт, який забезпечувався
«Немає в нас майбутнього, – казала надійним житлом у Харані. Врешті-решт
вона, – і що буде, коли нас не стане?
Ми не маємо дитини, яка би продовжила
твій рід».

Сара нічого не зауважувала, крім вітру,
який щодня піднімав пилюку на вулиці.
Їй навіть здавалося, що її життя не
набагато цінніше за листя, яке кружляє
в повітрі, відірвавшись від гілки дерева,
нікому не потрібне. Аврам намагався
якось її потішати. Він дуже любив свого
племінника Лота і не раз казав: «Він нам,
як син». Але постать Лота, який вже мав
власних дітей, ще більше сповнювала
Сару відчаєм.

«Син… син, – сумно повторювала вона. –
О, якби…».

28

йому сповнилось сімдесят п’ять років, – Йди до краю, який Я вкажу тобі, –
а це означало, що вже не було сенсу далі лунав Божий голос у серці Аврама,
мріяти про дитину, бо вона вже ніколи наче чудова мелодія. – Я зроблю так,
не народиться… що від тебе намножиться великий
народ і всебічно благословлю тебе.
І ось, коли він так сидів,
прислухаючись до своїх думок Сара з тривогою виглядала Аврама
і намагаючись зробити для себе якісь біля відчинених дверей. Де її чоловік?
висновки, йому здалось, що якийсь Можливо, з ним трапилось якесь лихо?
невідомий досі голос звертається до нього. О, якби щось сталося і вона втратила
Спочатку цей голос був настільки його, це було б невимовне горе і їй би
тихим і лагідним, що Аврам вирішив: нічого не залишалося, крім довічної
це йому примарилось. Може, він на журби і смерті. Раптом вона побачила
мить задрімав і йому щось приснилось?
А може, це вітер хитає фінікові пальми, в кінці вулиці
що, наче арки, схилились над давніми людський силует.
криницями Харана? Хтось біг. Це був
Аврам – він
– Авраме! – Голос ставав усе махав рукою.
чіткішим. Було очевидно, що він – Саро!
звучав не в його уяві, а звідкись ззовні. Саро! Ми
Цей низький потужний тембр голосу повинні звідси
не просто лунав десь згори; йому навіть піти!
здавалось, що він звучить звідусіль... – Йти? – вона
не розуміла, про
– Я – Господь, твій Бог, – почув що він говорить.
Аврам. Страх охопив Аврама, і він – Залишити...
підвівся. Хто б це міг бути? У Харані
люди вірили у багатьох богів; повсюди Ми повинні залишити Харан…
стояли їхні жертовники та зображення. – Залишити наш дім? Чому?
Він знав, що існують навіть невеликі
храми численним богам Сходу. Всі вони Що сталось? Для чого?
були мовчазні, однак Цей промовляв: Аврам тим часом уже зайшов у дім.
«Я – Господь, твій Бог!». – Треба покликати слуг. Маємо

– Авраме, ти маєш залишити свою сказати їм, щоб вони все підготували
країну, – наказував голос. до відходу.

Аврам озирнувся навкруги, – Що за божевілля? Залишити свій
але не побачив нічого і нікого, крім ночі дім, свою землю, наших рідних?
і поодиноких вогнів, що жевріли десь
далеко в місті, та зірок у прохолодній – Так сказав Господь.
темряві вгорі. Сара пильно дивилась на свого
чоловіка, а він так само дивився на неї;
– Залишити?.. і в цих їхніх поглядах виявилось повне
– Так, ти повинен залишити все: порозуміння. Вона його знала і любила
своїх сусідів, батьківський дім, – і йти... вже протягом п’ятдесяти років. Не раз
Аврам пошепки повторював Боже в його очах вона помічала якийсь
повеління, намагаючись усвідомити його. особливий вогник; саме таким чином
Він усе більше відчував, що повинен жінка відчувала присутність Господа неба
підкоритися незвичному наказу. і землі. І тепер Сара вже не мала сумніву,
що це був наказ Господа.

29

СІМЕЙНА СВАРКА землі, примножуючи таким чином своє
багатство. І тепер Аврам надав йому
(Буття, розділ 13) право вільно обирати для себе усе, що він
вважав за найкраще. Лот почав оглядати
Отже, за Божим велінням, Аврам простори навколо себе. У далечині йому
залишив Харан, взявши зі собою впали у вічі широкі рівнини неподалік
в невідому дорогу свого племінника Лота річки Йордан. Земля там виглядала
і його сім’ю. доволі родючою, і тому цей мальовничий
куточок землі видавався Лотові неначе
Вони рухались на південь через Едемський сад.
пустелю до Ханаанської землі. Коли вони
нарешті отаборились в Ханаані, пастухи – Я обираю Йорданську долину, –
Аврама почали сперечатись з пастухами махнувши рукою, сказав Лот.
Лота, кому належать кращі пасовиська.
– Дуже добре, – відповів Аврам,
− Ще трохи і ми перетворимось і звернув свій погляд на круті стежини
на ворожі племена! – зауважив та дикі пагорби, що були на певній
Аврам. – Так не повинно бути віддалі від Йорданської долини. –
між близькими родичами; В такому разі я обираю землі
жодних сварок і непорозумінь! з протилежного боку Ханаанського краю.
Хіба ж перед нами не увесь цей край?...
З того часу Лот і Аврам пішли різними
Лот підтримав Аврама у вирішенні шляхами.
конфлікту. Зрештою, вони й справді
з Аврамом були близькими родичами.
Не годиться їхнім підлеглим сваритися
за землю.

– А чому б нам не розділитись і не
осісти в різних місцях? – сказав Аврам.

Лоту сподобалась така ідея. Він мріяв
згодом володіти великими територіями

30

БОЖА ОБІТНИЦЯ – Отож, – сказав Господь, – обійди
АВРАМОВІ усю цю землю з півночі на південь,
та зі заходу на схід. Усе це Я даю тобі та
(Буття, розділи 13,15) твоїм нащадкам.

Щойно Лот зі своїм табором відійшли, Таким чином, Аврам помандрував далі
Господь знову заговорив з Аврамом. й остаточно зупинився біля дубів Мамре.

Як і раніше, Аврам почав відчувати З часу цієї обітниці минуло кілька
Божу присутність не лише навколо себе, років, проте Аврам і Сара не переставали
а й у собі, а Його голос ставав усе чіткішим: дивуватись усьому, що відбувалось.
«Подивись! Поглянь навкруги: на північ, Вони займали нові землі, їхні отари
на південь, на схід і на захід. Усе, що ти збільшувались, а слуги зі служницями
бачиш, Я даю тобі і твоїм нащадкам. Їх буде народжували все більше дітей, проте Сара
так багато, як пороху земного. Якщо люди і далі залишалась бездітною.
зможуть порахувати усі піщинки землі,
то зможуть полічити і твоїх нащадків!» Якось Господь вкотре з’явився
Аврамові у видінні. Він знову почув слова,
Аврам подивився на свої ноги що лунали десь у просторі.
і на пісок пустелі, що осів на його
взутті; він не зміг би порахувати − Не бійся, Авраме! – Голос був
навіть цю невеличку кількість піску. таким могутнім що не викликав
жодних сумнівів. Бог переконував
його в необхідності зберігати довір’я,
чого б це не вартувало.

Інколи Авраму було вкрай важко,
але він не втрачав надії. Минав рік
за роком, а дітей не було!

– Не бійся! – продовжував знайомий
голос. – Я є твоїм щитом, і ти обов’язково
отримаєш велику нагороду.

31

На цей раз Аврам з відтінком сумніву Аврам відчув, що Бог випроводжує
відповів: його з намету. А в той час високо
у нічному небі сяяло безліч зірок,
– О, Боже Всевишній, що Ти можеш що сягали далекого й неосяжного буття.
мені дати, якщо я й досі не маю дітей? –
Він схилив голову і додав: – Я не маю – Чи можеш ти полічити усі ці зорі? –
сина… Немає в мене сина, який би запитав Господь. У відповідь Аврам
успадкував ті землі, що Ти мені дав, моє заперечливо захитав головою.
майно… У мене єдиним спадкоємцем
може бути хіба що мій слуга Елієзер. – Якщо перерахуєш їх усі,
то й знатимеш число своїх спадкоємців,
Господня присутність була настільки які колись ходитимуть по землі.
відчутною, що, здавалось, огорнула його
і втамувала біль. Аврам повірив усім Божим словам,
і це Господу дуже сподобалось. Бог дійсно
– Авраме! Ця людина не буде вважав Аврама хорошою людиною.
твоїм спадкоємцем. У жодному разі!
Твій спадкоємець вийде від тебе.
Ти обов’язково матимеш сина…

32