Shkola vl Venedykta GG

Владика
Венедикт Алексійчук

Львiв
Видавництво «Свiчадо»

2020



Розділ І

ПРО МОЛИТВУ



МОЛИТВА – ЦЕ ЗУСТРІЧ НАШОЇ
ГРІХОВНОСТИ З БОЖИМ МИЛОСЕРДЯМ

Вірую, Господи, і ісповідую, що Ти єси воістину
Христос, Син Бога живого,

що прийшов у світ грішників спасти,
з яких перший (перша) я.

Із молитви перед Святим Причастям.

Ми часто згадуємо про особливу важливість у
своєму житті молитви – як особистої, так і спільної.
Найперше важливо вказати, щоб ми бути свідомі
того, що молитва – це зустріч двох осіб. Зустріч,
до якої не можна примусити насильно ні одного з
нас, ні Бога. Якщо бути справедливим і подивитися
саме так на ці наші стосунки з Господом, як на вза-
ємні, то тоді ми побачимо, що у Бога значно більше
підстав мати «претензії» до кожного з нас, ніж нам
скаржитися на Нього.

Щоб мати бажання молитися, ми повинні бути
свідомі саме цих стосунків, які мають бути між Го-
сподом і нами. Мусимо розуміти, що Він – Бог, що
Він – Цар. А ми завжди мали б хоч би шукати Його
волю, навіть якщо наразі не здатні її виконати.
Бог, зі свого боку, завжди очікує нас, але очікує для
того, щоб ми особисто шукали Його. Тому молитва,
а остаточно – наша зустріч із Богом – не може бути
однією з чергових подій у нашому житті. І якщо хо-
чемо молитися, то повинні бути свідомі того, що
ми – грішники, які потребують від Бога допомоги,
що не можемо існувати без Нього. І єдине, що мо-
жемо Йому принести, – це наше бажання того, щоб

17

Бог нас прийняв у нашому покаянні. Прийняв нас
із милосердям і любов’ю.

Лише вдумуючись у слова Євангелія від Ма-
тея, можемо побачити багато випадків, коли ті чи
інші особи усвідомлювали свій гріховний стан і
уповали лише на Боже милосердя. Найперше – це
оздоровлення прокаженого (Мт. 8, 1-4). Приклад
дочки ханаанянки, яка не тільки промовляла, але
«кричала»: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину
Давида» (Мт. 15, 21-28). Зцілення двох сліпих (Мт. 9,
27-31), які не тільки просто промовляли до Христа,
але, як знову ж читаємо, «кричали»: «Помилуй нас,
Сину Давидів». Наступні – два єрихонські сліпці
(Мт. 20, 29-34), які, побачивши Ісуса, однаково зно-
ву ж «закричали»: «Господи, Сину Давида, змилуй-
ся над нами!» Саме їхній приклад дав основу для
Ісусової молитви, бо коли християнин промовляє:
«Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене
грішного», то, з одного боку, усвідомлює, що стоїть
перед Богом, а з іншого – що є грішником. Також
коли приглянутись до змісту молитов у наших мо-
литовниках, а ще більше – до життя кожного з нас,
то всі одразу можемо зауважити, що ми є, свого
роду, «прохачами», адже постійно з чимось зверта-
ємось до Господа, щось у Нього випрошуємо.

Варто звернути увагу на те, що дозрівання і фор-
мація нас як особистостей найбільше відбувається
в часі різноманітних труднощів і випробувань – у
той час і за тих обставин, коли ми цілковито не мо-
жемо ні на щось, ні на когось опертись. Саме тоді
усвідомлюємо, що нам залишилось уповати і на-
діятись лише на Бога. Тому ці життєві проблеми й

18

труднощі для нас – це справжня Божа ласка і бла-
гословення, коли маємо нагоду вкотре усвідомити
для себе, хто ми є, а хто для нас Господь.

У молитві можемо лише поступово наближа-
тися до Бога. Це час, коли ми крок за кроком навер-
таємося до Нього. Все, що можемо зробити, – це по-
вернутися до Господа в благоговінні і в трепетному
поклонінні, наскільки ми на це здатні, і взивати до
Нього про те, щоб Він перемінив нас. Саме молит-
ва дає нам змогу зустрічатися з Господом. Зустрі-
чаючись із Ним, ми стаємо причасниками Його
Царства. Тому молитва дає нам змогу засмакувати
це Царство Боже. А лише засмакувавши, почнемо
його направду шукати і прагнути, бо не можемо
того шукати і прагнути, чого не «засмакували».

У щоденному житті ми зазвичай завжди ма-
ємо свої плани, бажання, переконання і тому не
завжди готові віддати себе в руки Божі. Треба бути,
як будь-який предмет: куди б його не положив
господар, там він буде лежати. Треба віддавати
себе в руки Божі, дозволити, щоб Господь керував
нами, щоб міг діяти свобідно через кожного з нас.
Тому це одна з найважливіших речей, які мусимо
собі усвідомити, чого повинні навчитись, – це по-
датливість і цілковите віддавання себе в руки Го-
спода.

Напевно, трудність нашої молитви полягає в
тому, що ми хотіли десь на початку вправляння в
ній «насильно» заволодіти Богом через свої особи-
сті постанови, зусилля і старання. Коли ж ці наші
спроби в черговий раз нам не вдавалися, то з часом
ми знеохотилися в них, а остаточно – в особистій

19

молитві. Якщо ж ми не збагнемо свою немічність і
безпорадність й не будемо мати свідомого розумін-
ня того, що ми – дійсно грішники, які потребують
допомоги Божої, тоді не зможемо робити кроки в
молитві. Бо інакше, чиї б то не були напоумлення,
як і заохоти, так і чергові особисті зусилля, самі со-
бою вони нічого не вирішать у питанні з нашою
особистою молитвою.

ПРІОРИТЕТИ В ЖИТТІ ХРИСТИЯНИНА

Головна річ у житті кожного з нас – чинити
Божу волю. Це початок і кінець усього. Божа воля
вже існує, нам лише треба її пізнати. Для цього по-
трібно, звичайно, молитви, шукання і часу. Кожен
із нас свідомий того, що він повинен цілковито в
усьому чинити Божу волю і себе цілковито відда-
ти Богові. І коли буде потрібно, то Господь покли-
че нас до якогось служіння і діяльности. Головне –
бути з Богом. Тут доречно навести добре знаний
приклад з Євангелія про Марту і Марію. Думаю,
помилка Марти була в тому, що вона «з власної
волі» почала служити Господеві. Марія ж «вибра-
ла кращу частку» тому що очікувала в ніг Христа
відповіді на те, яка для неї «Божа воля». Християн-
ське життя мало одну ціль – спасення душі. Хри-
стиянин шукав найперше Царства небесного. І
що більше він через молитву позбувався «старого
чоловіка», то більше був готовий дати проявитись
образу Божому в собі. І лише тоді вже радше не він,
а Господь через нього повною мірою міг виконува-
ти місію служіння людям і світові, адже зовнішньо

20

проявлялось те, чим особа жила внутрішньо, чим
була наповнена.

Тому ціль християнського життя – не лише у
зовнішній діяльності (попри те, якою б вона не
була), а у внутрішньому наближенню до Бога. І це
першорядне, все інше – другорядне.

Християнин завжди шукає у своєму житті
лише Бога. І знайшовши Його, стає здатним дати
Його і Його любов усім, хто зустрінеться на його
життєвій дорозі. Тоді ми є образом Божим, стаємо
Його «живою іконою» тут на землі. І стаємо здат-
ними пізнати, чого в тих чи інших обставинах очі-
кує і потребує від них Господь, якого саме роду слу-
жіння чи діяльности.

МОЛИТВА – ЦЕ ЗБЛИЖЕННЯ З БОГОМ

Коли візьмемо Катехизм, то побачимо, що там
сказано: молитва – це розмова з Богом.

Є дві найбільших проблеми у наших молитвах.
Маємо різні стереотипи про Бога – в кожного свій.
Ми часто про людей кажемо: я знаю його чи знаю
її. Я пізнав особу в якийсь момент, в якихось обста-
винах, але вона змінилася. І я змінився. Так само,
коли говоримо про Бога, то маємо свій стерео­тип,
який колись здобули або почули чи прочитали
про Нього. Це дуже проблемний момент. Це не оз-
начає, що стереотипи – погано. У кожного може
бути свій особистий досвід, суб’єктивний, однак
правдива кожна зустріч із Богом відкриває в собі
якусь новизну про Нього. Ви можете когось знати
роками, але в один момент відкрити цю людину

21

по-іншому. Таку саму паралель можна навести
тут. Я приходжу до Бога, знаючи про Нього, зі своїм
попереднім досвідом, з розумінням, Хто Він є, але
бути готовим, що Він відкриється в своїй новій змі-
ні, відкриє щось нове для нас, щось унікальне, що
ми були несвідомі.

Коли це стосується нас, то проблема ще гірша,
тому що ми дуже часто в цьому світі граємо різні
ролі: одні – вдома, другі – на навчанні, треті – з дру-
зями, четверті – у фейсбуці. Всюди по-різному ми
себе позиціонуємо. Коли стаємо перед Богом – ста-
вимо запитання: в якій ролі я маю стати? Де моє
правдиве «Я»? Можу мати стільки ролей, що ціл-
ковито загублений, бо це ті чи інші маски, які одя-
гаю. Тому це нелегко – стати перед Богом такими,
якими ми є. Я вважаю, це найважливіше  – стати
перед Богом у правді. Погляньте, хто ваші справж-
ні друзі? Перед ким ви не граєте ролі та не вдягає-
те маски, почуваєтеся легко? З ким маєте близькі
стосунки? З ким перестаєте займати певні пози-
ції? Тому перед Богом важливо стати у правді: зі
своїм болем, своїми успіхами, невдачами – і тоді ця
зустріч відбудеться.

МОЛИТВА – ЦЕ РОЗМОВА

Коли нас запитати про те, чим є молитва, то
кожен скаже щось інше, адже маємо різні досвіди
молитви. Якщо узагальнити, то молитва – це зу-
стріч, зустріч із Богом. У наших зустрічах з інши-
ми людьми найголовніше розмова. А молитва – це
розмова з Богом. Відтак коли говоримо про молит-

22

ву, то обов’язково треба запитати себе: чи дійсно
я розмовляю з Богом? Чи дійсно наша молитва є
часом розмови з Господом? А чим є розмова? Роз-
мова – це не монолог. Іноді наша молитва може
бути такою, що ось завчили її чи прочитали, «від-
тарабанили», однак це все не є молитвою. Це може
бути мантрою, традицією чи звичаєм, але це не є
розмова з Богом. Що є у розмові найважливіше? Це
два елементи: наше говоріння і слухання.

Найперше хотів би сказати про слухання. Ми
не вміємо слухати. Погляньте на свої розмови з
іншими людьми. Ми не можемо дочекатися, коли
хтось закінчить говорити, адже нас уже трясе і вже
хочемо сказати своє. Чому ми перебиваємо? Ми не
готові вислухати іншу людину. Загалом наші роз-
мови з іншими більше є монологом: хочемо виго-
воритися, прагнемо щось сказати і водночас ми
не готові почути, що інша людина мені говорить.
Саме тому надзвичайно важливо спробувати по-
спостерігати за собою, зокрема звернути увагу, як
ми розмовляємо з іншими. І зауважимо, що дійсно
це не розмова, а просто хочемо сказати щось, виго-
воритися, когось переконати. Ми не чуємо інших!

У часі богослужень часто повторюємо слова:
«Будьмо уважні». Таким чином, потрібно бути
дуже уважними до того, як ми розмовляємо з ін-
шими, почути те, що вони хочуть нам сказати,
почути, що вони нам промовляють. Тому коли ми
говоримо про молитву, це теж розмова – розмова
з Богом. У молитві надзвичайно важливо слухати,
що Бог хоче нам сказати. Не тільки щось Йому го-
ворити, але й послухати Його. Насамперед коли ми

23

приступаємо до молитви, важливо просто сісти у
тиші перед Богом, усвідомити собі ким є Господь, а
саме всемогутній Творець всього видимого і неви-
димого, той, який дав мені буття і притримує при
цьому бутті, той, який терпить мене дотепер і лю-
бить повсякчас. Й інші різні думки можуть у нас
з’явитися. Однак важливо посидіти в тиші й послу-
хати Господа.

До того ж, коли ми молимося і промовляємо ті
чи інші слова з Молитвослова чи молитовника,  –
Вечірню, Утреню, – важливо слухати, адже Бог
завжди хоче нам щось сказати. Бог із великою лю-
бов’ю до кожного з нас хоче і має нам що сказати.
Лишень би ми були готові почути.

Тому у молитві, у цій розмові з Богом, дуже
важливо слухати Господа, почути Його. Пригадує-
мо у Старому Завіті ці найважливіші слова: «Слу-
хай, Ізраїлю». Отож, в розмовах із людьми, а тим
паче, у розмові з Богом дуже важливо слухати.

Але розмова – це також нагода щось сказати,
адже знаємо, що є такі люди, які при розмовах
мовчать. Тоді нам стає незручно, ми прагнемо їх
якось розворушити, щоб вони щось сказали. Ду-
маю, Бог також хоче, щоб ми у молитві Йому щось
сказали. Звичайно, важливо читати ті чи інші мо-
литви, адже це досвід Бога, який пережили ті чи
інші особи. Відтак цей досвід вони закарбували,
записали в молитвах. Тому коли читаємо такі мо-
литви, то можемо повертатися до їхнього досвіду
Бога й особисто набувати його. Також дуже важли-
во й самому Богові щось сказати. Ми завжди мо-
жемо Йому щось сказати. Подібно, як вчимо іншу

24

мову: спочатку говоримо певні слова, потім їх
зв’язуємо і творимо фрази, відтак ці фрази стають
м’якими. Так само треба сказати щось Богові. Інко-
ли це може бути лише одне слово, інколи можна
промовити: «Боже, мене це болить». Можемо Йому
сказати про те, що нас хтось нервує. А можемо ска-
зати словами Ісуса Христа: «Отче, забери від мене
цю чашу». Тут важливо залишатися автентичним
перед Богом, не грати якусь роль, адже ми грає-
мо дуже багато ролей. Тому Бог хоче почути, що я
Йому хочу сказати, що хочу Йому промовити, що
для мене важливе – чи це благословення на сьогод-
нішній день, чи прохання про перебування Бога на
сьогоднішніх зустрічах, чи прохання Божого світ-
ла для тієї чи іншої життєвої ситуації. Це я не маю
розв’язки, відповіді на запитання, чи перебуваю у
кризі, а Бог має розв’язки і рішення на все. Таким
чином, ми маємо що сказати Богові й повинні по-
розмовляти з Ним.

Отож, молитва – це розмова з Богом, у якій Го-
сподь щось говорить мені і я щось говорю Йому.

МОЛИТВА – ЗУСТРІЧ ДВОХ ОСІБ

Молитва дуже важлива у християнському
житті. Це також обов’язок, до якого Господь кли-
че християн. Тому дуже важливо усвідомлювати,
чим для нас є молитва. Спробуймо вказати лише
на фундаментальні речі, які є в молитві. Найпер-
ше й найголовніше, як на мене, що молитва – це
зустріч двох особистостей. І ця зустріч або відбува-
ється, або ні. Це така зустріч, до якої не можна при-

25

сподом, як тільки Духом Святим (див. 1 Кр. 12, 3).
Як прийде час, то Святий Дух дасть про себе зна-
ти і наповнить нашу терпеливу молитву змістом і
глибиною. Коли ми стоїмо перед Богом в такі миті
нашого життя, коли переживаємо униніє або бо-
гозалишеність, потрібно вживати силу волі, щоб
молитись за нашою вірою, але не лише завдяки
почуттям. Молитися тоді вірою, яку ми в собі ма-
ємо, молитися розумом, якщо наше серце тоді не
горить почуттями до Господа.

У такі періоди посухи, коли молимося лише зав-
дяки нашим зусиллям, головне для нас – вірність і
сталість. Силою волі, не звертаючи уваги на наші
почуття, ми стаємо в присутність Божу і звертаємо-
ся до Нього, бо Він – Бог, а ми – творіння. Що би ми
не відчували в ту мить, Він є нашим Богом, а ми є
Його творінням, Він є нашим Творцем і Господом.
Він є той, який лиш один може дати повноту життя.

ПРОБЛЕМА – ЦЕ НАГОДА ДЛЯ ЧУДА

Ми постійно маємо якісь проблеми. Часто одні
розв’язуємо, інші приходять, тобто одні розв’язу-
ємо, інші постають. До того ж, у нас завжди при-
сутня така ілюзія, що настане такий момент, коли
проблем не буде, коли буде святий спокій.

Однак роздумуючи про спокій, я дійшов до мір-
кування, що слово «спокій» має той самий корінь,
що й слово «покійник». Отож лише покійники ма-
ють той правдивий спокій. Ми ж доки живемо, не
маємо того спокою, адже завжди маємо якісь труд-
нощі чи проблеми.

73

Але, знову ж таки, що маємо робити з цими
проблемами? Мабуть, прагнемо їх розв’язати,
щоби далі було мирно і спокійно, але ці проблеми
чомусь приходять знов і знов. Тому я глибоко пе-
реконаний, що проблеми та труднощі дає нам Бог.
Знаєте, як у народі кажуть: «Доки не загримить,
людина не перехреститься». Доки не настане труд-
на, складна життєва ситуація, доти людина не за-
думається і не застановиться про своє життя. По-
гляньмо на те, як саме трудні і складні життєві си-
туації змінювали нас, як трудні і складні життєві
ситуації міняли наш погляд, наші переконання чи
наш підхід. Тому саме тоді, коли приходить склад-
на життєва ситуація, пам’ятаймо, що це Бог прихо-
дить у наше життя.

А ще – всі чуда розпочиналися із проблем. По-
гляньмо на сторінки Святого Письма. В Євангелії
хтось мав якусь проблему, відтак у цю історію чи
ситуацію входить Господь і творить чудо. Таким
чином, коли маємо проблему, то це добра нагода
для того, щоб Господь створив чудо; коли маємо
проблему, то це добра нагода звернутися до Бога
у молитві, просячи допомоги в тій чи іншій ситу-
ації. Тому що більше ми проблематичні люди, Бог
більше може діяти; що більше клопоту маємо, то
більше Бог має нагод подіяти в нашому житті.

Не біймося проблем! Ніколи їх не біймося, але
під час проблем ще більше будьмо відкритими у
молитві на Бога. Розуміймо: що більша проблема,
то більше чудо, знамення Господь хоче створити у
моєму житті. Що більшим грішником я є, то більше
Господь може дати задля того, щоб я став великим

74

святим. Маємо приклади життя святого Августи-
на чи Марії Єгипетської. Бог із великих грішників
творив великих святих і праведних. Із проблем,
які були висвітлені у Святому Писанні, творив ве-
ликі чуда. Тому і в нашому житті: якщо маємо про-
блеми чи труднощі – це добра нагода для Господа
зробити щось велике і знаменне.

КОЛИ МОЛИТВА НА ПЕРШОМУ МІСЦІ...

Молитва важлива для нас у сенсі розуміння
того, як маємо використовувати своє життя. На
жаль, ми не часто задумуємося про своє унікальне
життя; не задумаємося, що воно має початок і кі-
нець; нам здається, що будемо жити вічно. Однак
життя надто коротке. Тому дуже важливо усвідо-
мити, як ми використовуємо його.

Минув день, місяць, роки і в цьому плині треба
знайти час для перебування з Богом. Чому? Якщо
ми перебуваємо з Ним, то інвестуємо своє буття
в Господа, тоді Бог просвічує наше розуміння, що
маємо робити і що найважливіше у нашому житті.
Інше питання, коли ми не знаходимо тут, на зем-
лі, часу перебувати з Богом, коли уникаємо осо-
бистої молитви вранці, завжди спішимо, увечері
уже замучені і віддаємо себе Богові у вигляді «ви-
чавленого лимона», бо вклали себе у земні справі.
Приходимо до Господа і нічого не можемо Йому
присвятити. Однак кожен із нас у вічності хоче пе-
ребувати з Богом, а це, образно кажучи, триватиме
24 години на добу. І коли ми не навчилися перебу-
вати з Богом, не посмакували Його, хіба нам цікаво

75

бути у вічності з Ним? Це означає, що ми не готові
до вічности, до перебування у Царстві небесному.

Молитва – це якраз нагода зустрітися з Богом,
з вічністю. І коли наша зустріч буде реальною і
правдивою, то таким буде наше життя. Ми знати-
мемо, що в нашому унікальному житті робити. А
молитва нам важлива, аби розуміти, як використо-
вувати власне життя. Коли дивимося на приклад
святих, то розуміємо, що кожен із них унікальний,
бо кожен пізнавав Бога, налагоджував особисті
стосунки з Ним і виконував місію свого життя.

Кожен із нас має унікальну місію життя, ніхто
у світі з мільярдів людей, які живуть чи жили і жи-
тимуть, не зможуть виконати моєї місії. Так само я
не можу виконати чиєїсь місії. Тому для мене час
для молитви не загублений. Час, коли ми розумі-
ємо, як творити своє унікальне життя, кому допо-
магати і в який спосіб – унікальний. Бог має відпо-
відь і рішення на все. Він знає, що нам підказати. І
коли ці наші стосунки з Господом будуть живі, то
все наше життя оживатиме. Коли наша молитва
займе гідне і правдиве місце, то все у нашому жит-
ті стане на свої місця.

Перефразовуючи святого Августина: коли мо-
литва на першому місці, все на своїх місцях – в осо-
бистому житті, у праці, на парафії. А коли для мо-
литви бракує часу – панує хаос. Блаженної пам’я-
ти Патріярх Любомир Гузар любив повторювати
всім відому фразу: «Роби все, немовби залежало від
тебе, а коли молишся – пам’ятай, що все залежить
від Господа». У сучасному світі, коли людина має
найсучаснішу техніку, комп’ютер, телефон, вона

76

мусить мати доступ до всесвітньої мережі Інтер-
нет. Маючи цей доступ, вона може почерпнути ба-
гато інформації, знайти відповіді, вирішити багато
справ, купити щось, оплатити комунальні послуги.

Так само має бути з Господом. Які б розумні ми
не були, які б знання чи досвід не мали, ми завж-
ди обмежені, бо наші знання і досвід – з минулого.
Кожна ситуація – нова та унікальна. І лише зв’язок
із Господом дає нам відповіді на багато неординар-
них запитань. Тому завжди маємо знаходити час
на молитву, на перебування з Богом, тоді, подібно
до святих, правильно інвестуватимемо своє жит-
тя, приноситимемо плід.

МОЛИТВА ЯК УНІКАЛЬНА ЗУСТРІЧ

Коли йдеться про молитву кожного з нас, немає
значення, чи це молитва у храмі, чи особиста. Най-
більше, що нас засмучує, – це наша неуважність,
незосередженість на молитві. Ми всі жаліємося на
це. Проблема в тому, що ми не цілком розуміємо,
чим є молитва.

Молитва – це унікальна зустріч двох осіб: мене,
як особи, з Господом. До неї не можна примусити
жодну з цих осіб. Ми не може змусити Бога з нами
зустрічатися. Також і Бог не може змусити нас. Ми
цілий день перебуваємо у метушні, а коли зупини-
лися на 5-10 хвилин, то очікуємо, що Господь зу-
стрінеться з нами. Та де ми були весь день?

Тому дуже важливо усвідомлювати, що молит-
ва – це зустріч мене і Господа. І коли говоримо про
цю зустріч, то повинні зрозуміти, що не можна на-

77

рікати на Бога, бо Він завжди є, але ми забуваємо
про Божу присутність.

Молитва – це зустріч, аби пригадати нам про
постійну Божу присутність. Він є завжди і всюди. І
про це говоримо в молитві «Царю небесний»: коли
промовляємо слова «що всюди єси і все наповня-
єш». Бог – всюдисущий.

Та проблема в тому, що, перебуваючи у матері-
яльному світі, ми самі дуже швидко зматеріялізову-
ємося. Зранку до вечора живемо в цьому світі: має-
мо різні обов’язки, справи. І це нас формує. А Бог –
це інша форма буття. Тому нам так непросто зустрі-
тися з Господом, усвідомити Його присутність.

Тож коли стаємо на молитву, не спішімо бра-
тися за її текст чи навіть промовляти своїми сло-
вами, а усвідомімо, перед Ким стоїмо. Усвідомімо,
що ми потребуємо Божої допомоги, ми без Бога
не можемо нічого зробити, а, за словами апосто-
ла Павла, у Бозі зможу зробити багато речей (див.
Флп. 4, 13). Також запам’ятаймо, що потребуємо Бо-
жої помочі, що без Бога не можемо нічого зробити,
що Бог – всемогутній і люблячий та завжди хоче
нам допомогти.

МОЛИТВА – ЦЕ НАГОДА ПІЗНАТИ
БОЖУ ВОЛЮ

Молитва – це щось надважливе і цінне у нашо-
му житті. Але доки ми самі цього не зрозуміємо,
ніхто нас у цьому не переконає. Молитва – це та-
кож нагода для зустрічі з Богом. Коли ми зустріча-
ємося з Ним, то пізнаємо Божу волю, пізнаємо те,

78

що є правдивим добром для мене особисто та для
всіх інших. Усі ми якось переживаємо своє життя:
вчора пережили день, сьогодні переживаємо, зав-
тра проживемо. Але питання: як ми проживемо
це життя? Як ми його використаємо? Ми цінуємо
багато речей у своєму житті, але не цінуємо цього
унікального життя, яким воно є. І тому щоб якнай-
краще прожити наше життя, якнайкраще вжити
його, потрібно знаходити час на молитву. Саме у
молитві Бог відкриває нам те, в чому полягає прав-
диве добро для нас, що для нас є дійсно Божою во-
лею, що для нас є корисним і некорисним, що важ-
ливо у нашому житті робити, а що – неважливо, до
чого потрібно докладати зусиль і часу, а для чого
не потрібно. Погляньмо, дуже часто ми докладає-
мо багато зусиль і часу в те чи інше, часто кажемо,
що маємо певну ціль, відтак цієї цілі домагаємося і
використовуємо своє життя, використовуємо своє
здоров’я, використовуємо енергію, гроші та багато
іншого. А потім, коли ми це здобули, то бачимо і
розуміємо, що це було непотрібно ні Богові, ні лю-
дям. Таким чином, молитва дає нам нагоду бути
з Богом, який нам просвітлює розум, дає ясність
і розуміння, що для нас є правдивим добром. Це
досвідчували багато хто із нас, і я сам це неодно-
разово досвідчував, коли Бог на молитві відривав
ці чи інші речі, які турбували. Той момент, коли на
молитві, наче світло приходило до твоєї свідомос-
ти, і Бог вказував тобі, що ти маєш зробити, а що
не повинен. Отож, молитва важлива для того, щоб
пізнавати, що є правдивим добром для нас, для
Бога і для людей, тобто якою є Божа воля.

79

Розділ ІI

КОНКРЕТНІ ПОРАДИ ЩОДО

МОЛИТВИ

ДЕСЯТЬ ПОРАД,

ЯК ПРАВИЛЬНО МОЛИТИСЯ

1. Із Богом ми можемо зустрітися на молитві.
2. Кожна молитва – унікальна і неповторна.
Наприклад, читаючи Псалом 50, сьогодні нас може
щось одне зачепити, а завтра – інше.
3. У молитві, коли зустрічаємося з Господом,
то пізнаємо, що є правдивим добром.
4. Важливо перед молитвою знайти час утихо-
миритися й усвідомити присутність Божу, усвідо-
мити те, хто я є, перед Ким стою, а не одразу братися
за молитву. Неуважність під час молитви випливає
з нашого неусвідомлення того, перед Ким стоїмо.
5. Важливо ввійти в зміст молитов, котрі від-
мовляємо, адже вони не написані за столом. Це не
праця науковців, а досвід святих, який вони пе-
режили і цей досвід Бога передали словами. Тому
важливо вчитуватися у слова молитви.
6. У молитвах ми багато говоримо слів, але ча-
сто не віримо в них, бо вони не співзвучні з тим
відчуттям, що маємо в собі. Тому важливо брати ті
молитви, які хочемо сказати Богові, бо Він не по-
требує їх, а ми їх потребуємо.
7. Наша молитва повинна переходити в наше
життя. А ми, коли не можемо знайти правильне
рішення, повинні повертатися до молитви. Це вза-
ємопов’язано.
8. Протягом дня треба мати миті, коли повер-
таємося до Бога, коли відновлюємо з Ним стосунок.
9. Нам тяжко прославляти Бога, коли стається
щось складне, однак повинні навчитися Бога бачи-

95

ти за всім, що діється. Тоді кожна мить буде про-
славлена.

10. Коли ти зустрів Бога в молитві, то не можеш
пройти осторонь Нього, адже Він є в людях, у їхніх
потребах. І, можливо, завдяки моїй і твоїй молит-
ві Господь може допомогти не лише нам, а й бага-
тьох людям.

ЯК ПІДТРИМУВАТИ В СОБІ МОЛИТВУ

Молитва є важливою справою в християнсь­
кому житті. Якщо особа молиться, то це означає,
що вона духовно жива, а якщо не молиться, то
духовно мертва. Якщо парафія молиться, то вона
жива, якщо парафія не молиться, то вона мертва.

Лише промовляти слова молитов – це ще не
молитва. Ознакою доброї молитви є те, що маємо
в нашому серці благоговійні почуття до Бога, ве-
лике бажання чинити Божу волю, стале почуття
внутрішньої радости, глибоке покаяння, прийнят-
тя себе, обставин життя. Тому всі свої зусилля тре-
ба спрямовувати на те, щоб під час молитви все
це наповнило нас. Коли вся наша особа, все наше
єство понад усе прагне Бога, тоді всі наші молит-
ви, як спільні, так і особисті, дійсно є молитвою, а
коли цього немає, то це ще не молитва. Молитву
як стремління нашого серця до Бога потрібно по-
стійно зміцнювати й плекати в собі молитвенний
дух.

Насамперед – це укладені традиційні молитви,
коли ми їх промовляємо або слухаємо. Потрібно
лише дуже уважно читати або слухати ці молитви,

96

і це неодмінно приведе нас до усвідомлення при-
сутности Божої і введе нас у молитовній стан. У
молитвах, які вміщені в молитовниках та в різних
богослужбових книгах, ми «доторкаємося» до дос-
віду Бога, який досвідчили і пережили Святі Отці.
Тому коли ми уважно й усвідомлено промовляємо
ці молитви, тоді самі долучаємося до цього досвіду
Бога. Щоб наша молитва була дійсно зустріччю з
Господом, необхідно співпереживати все те, що є
в молитвах.

Три найпростіші речі, потрібні для успішної
молитви:

1. Не розпочинаймо молитви без приготуван-
ня й усвідомлення собі, до кого ми промовлятиме-
мо їх.

2. Промовляймо молитви не якнебудь, не спі-
шімо, але будьмо уважні і зосереджені.

3. Після завершення молитви побудьмо якийсь
час у тиші і присутності Божій, не поспішаймо до
своїх щоденних обов’язків.

Приготування до молитви
Маючи бажання помолитись, найперше по-
трібно відійти від щоденних турбот, тому добре
постояти або посидіти в тиші, щоб заспокоїтись і
умиротворитись.
Тоді застановися, хто ти і до Кого маєш намір
промовляти ці слова молитви. Тому усвідом собі
свою грішність і немічність та велич і всемогут-
ність Божу. Хто ти і перед Ким стоїш. Наша постава
перед молитвою – це основа доброї молитви.

97

Молитва
Найперше важливо мати стале молитовне пра-
вило, яке ми завжди зможемо виконувати.
Треба у вільний час вчитуватись у слова мо-
литов, які промовляємо. Слід пережити, «пережу-
вати» ці слова, тоді коли будемо промовляти їх
відповідно молитовного правила, тоді ці думки і
пережиття будуть оживати в нас.
Коли починаємо свою молитву, то станьмо пе-
ред іконою, не спішачи перехрестімося та розпочи-
наймо свою молитву. Промовляймо не поспішаю-
чи, усвідомлено кожне слово. Кажучи, що Господь
«всюди присутній», усвідомімо, що Він стоїть за
кожною подією. Промовляючи про гріховність, ро-
зуміймо свою грішність та прагнім переображен-
ня. Звертаючись до Бога «Отче наш», пам’ятаймо,
що кожен із нас – дитина Божа, а всі, хто промов-
ляють цю молитву і також називають Бога Отцем,
мої сестри і брати.
Якщо в молитві приходить розсіяння, це озна-
ка того, що ми назагал розсіяні в житті, нам завжди
бракує уваги. Лише час молитви дає нам побачити,
що ми не навчені зосереджуватись. Тому коли знову
приходить розсіяння, стараймося понад усе зберіга-
ти свідомість і увагу на х словах, що ми промовляємо.
Скільки б не було розсіяння, знову і знову зосеред-
жуймося на словах молитви. Стараймося прагнути
до того, щоб кожне слово молитви було промовлене
з розумінням і пережиттям того, про що йдеться у її
словах. Лише так навчимо себе молитись.
Якщо в часі молитви якесь речення чи навіть
слово доторкне нас, то зупинімся. І звернімо ува-

98

гу на ті почуття і пережиття, які прийшли від цих
слів молитви. Наповняймося цим пережиттям, яке
дарував тобі Господь. Будь у цьому стані, доки ці
емоції триватимуть. Це добрий знак того, що мо-
литовний дух починає розвиватись у нас. Що біль-
ше буде в нас таких досвідів, то краще зростатиме
в молитовному стані, остаточно в Господі.

Завершення молитви
Коли закінчуємо молитву, не поспішаймо від­
разу братись за свої різноманітні обов’язки. Якийсь
час постіймо чи посидімо й усвідомімо собі, що Го-
сподь дав досвідчити та що Він цим хоче промо-
вити. Особливо застановімося над тим, що сильно
промовило.
Ознакою того, що молитва була доброю, є те,
що не дуже хочеться одразу братися після неї за
справи.
Коли наповнюємося Богом у молитві, а кажучи
по-людськи, тобто зреалізовуємо себе з Господом,
не хочеться повертатися до реалізування себе в
світі. Коли ти наповнив себе Господом, ти не дуже
прагнеш наповнити себе чимось іншим. Тому це
преважливо, щоб досвідчувати молитовну радість,
бо так формується наш молитовний дух.
Кожна молитва залишає благодатний слід і
відбиток у душі особи. Коли ми сталі і терпеливі
в молитві, то цих слідів і відбитків збільшується.
Тоді особа змінюється і переображується.
Звичайно, ми найперше маємо здобути досвід,
щоб за допомогою усталених молитов навчились
нашим розумом і серцем звертатися до Бога. Однак
маємо прийти до того, щоби бути здатними промо-

99

щоб у наше життя часто приходили ті тяжкі часи,
які ми називаємо кризами. З огляду на те, що наша
молитва занедбана, тоді саме приходить затьма-
рення людини, що настало через первородний
гріх. Коли ми затьмарені, то робимо недоцільний
крок, ухвалюємо неправильне рішення, робимо
негідний вчинок. Тому коли в черговий раз прийде
та чи інша криза, будьмо певні, що була занедбана
молитва – як приватна так і особиста.

«ІСУСОВА МОЛИТВА»

Молитва, яку ми знаємо як Ісусову або Пос­
тійну, остатню свою окреслену форму дістала в
ХІІІ–ХІV століттях. Вона складається з декількох
елементів. Головна ж її сутність полягає в звернен-
ні до Ісуса Христа за посередництвом короткої мо-
литовної формули, яка є актом віри і має прохан-
ня про помилування. Звучить вона так: «Господи,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного
(грішну)». Під час її повторення є усвідомлення по-
стійної присутности Божої. Лучиться вона також
зі заховуванням внутрішнього чування і уваги, а
деколи також зі спеціяльними техніками.

«Молитва Ісусова» постала зі слів святого Єван-
гелія: «Потрібно молитись завжди і не занепадати
духом». Ці слова Христові потягали багатьох хри-
стиян і ніхто не говорив, що це повеління пере-
садне чи нереальне. Лише були різні думки, як це
можливо реалізувати.

Частина авторів, хоч би як Ориген чи святий
Августин, говорили, що цей наказ Христа сповне-

117

ний тоді, коли певні молитви відмовляти постійно
в той самий час дня. Така практика веде до набуття
певного «молитовного стану», завдяки якому увага
постійно залишається на Бозі. Коли молимося у ви-
значені години дня, вона певною мірою продовжу-
ється і виражається поза тим часом через сповнен-
ня добрих діл.

Деякі аскети розуміли все ж таки це повелін-
ня Христа – промовляти молитву постійно в спосіб
більше дослівний, збільшуючи при цьому кіль-
кість її повторення. Прикладом цього є ченці з мо-
настиря «невсипаючих» у Константинополі. Вони
мали постійну молитву в церкві. Її практикувало
декілька груп монахів, які молилися по черзі. Мо-
литва тривала цілу добу. Приступали до неї по чер-
зі декілька груп ченців, але так, аби не переривати
молитву у спільноті (подібна засада існує при «по-
стійній адорації», або «постійній вервиці», які ми
знаємо в західній традиції). Але, як бачимо, не була
це розв’язка особиста.

Найбільше буквально бажали це повеління
виконувати аскети, які перебували на кордоні Си-
рії і Малої Азії в другій половині ІV століття. Щоби
виконати наказ Ісуса Христа, вони відкинули пра-
цю і будь-які інші активності в світі, життя суспіль-
не й родинне. Ціле своє життя присвячували мо-
литві. До них пристала назва «месаліяни», яка в
мові сирійській означає «люди молитви». Але їх
критикувала Церква. Звісно, не з тієї причини, що
ті своє життя присвячували молитві, але тому, що
голосили про її вищість. Не мали для них значення
добрі вчинки, діла милосердя, як також вони при-

118

меншували роль святих таїнств і Божої благодати.
У них спостерігали небезпеку сентименталізму, бо
за найважніше вважали внутрішні пережиття, які
супроводжують молитву.

Проти поглядів месаліян виступив Василій Ве-
ликий. Він говорив, що біблійне розуміння про не-
устанну молитву не можна трактувати в розумінні
кількости відмовлених молитов чи продовжено-
сти посвяченого часу. Наказ той радше є заохотою
до осягнення певного стану молитовного, зрозумі-
лого як постійна духовна практика. То такий спо-
сіб пережиття присутности Божої, який дозволяє
скерувати до Господа всі думки, слова і вчинки, а
також молитву.

«ІСУСОВА МОЛИТВА» – ВСЯ СУТЬ
ЄВАНГЕЛІЯ

«Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй
мене грішного (грішну)» – ця молитва за духом ціл-
ковито євангельська, і вона в скороченні передає
всю суть Євангелія. Тому нею молитися можуть
ті, хто є членом Церкви і хто має в собі цей єван-
гельський дух. Головне – бути свідомим реально-
сти Євангелія, Доброї новини в особі Ісуса Христа.
Коли аналізувати першу частину молитви, то ми
бачимо, як вона передає нам віру в Господа: «Го-
споди, Ісусе Христе, Сину Божий». У самому центрі
молитви маємо ім’я Ісуса, перед яким, «усяке колі-
но буде вклонятись» (див. Іс. 45, 23). І коли промов-
ляємо ці слова, то стверджуємо подію воплочення.
Ми стверджуємо, що Бог, Слово Боже, співістотне

119

Отцеві, стало людиною і в Його особі повнота Бо-
жества перебувала серед нас тілесно.

Для того щоб бути готовим побачити в Ісусі
Христі воплочене Слово Боже, самого Бога, який
став людиною, ми повинні бути наповнені Святим
Духом. Ми називаємо Його Христом і цим самим
стверджуємо, що в Ньому сповнилися всі староза-
вітні пророцтва. Кажучи, що Він є Христом, визнає-
мо що вся історія Старого і Нового Завіту – наша. Ми
називаємо Його Сином Божим, бо знаємо, що Месія,
якого очікували євреї, якого Вартимей називав Си-
ном Давида (див. Мр. 10, 46-52), є воплочений Син
Божий. У цих словах є все, в що ми віримо, все про
Ісуса Христа на основі Старого і Нового Завітів та
багатовікового досвіду Церкви. У цих коротких сло-
вах ми промовляємо повне ісповідання нашої віри.
Це один з найкоротших «символів віри» в Церкві.

Однак недостатньо визнавати свою віру, не
досить вірити. Біси також «вірують та тремтять»
(див. Як. 2, 19). Бо ж віри недостатньо, щоб здобути
спасення. Вона має приводити нас до правильних
стосунків із Господом. Тому цілковито, чітко і кон-
кретно визнавши нашу віру в Ісуса Христа як у Го-
спода, віру в Його історичність і божественність, ми
ставимо себе перед Ним сам на сам і усвідомлено
промовляємо: «Помилуй мене грішного (грішну)».

Слово «помилуй» використовують у всіх хри-
стиянських Церквах. У нашій Церкві ми це про-
мовляємо багато разів на богослуженнях. Грецьке
слово, яке знаходимо в Євангелії у ранніх богослу-
женнях: елейсон (elehson), елеон (elaion), що озна-
чає оливкове дерево і його оливу. Коли подиви-

120

мося на Старий і Новий Завіт, то часто зустрінемо
опис про це у різних розповідях і притчах. Образ
оливкового дерева знаходимо в книзі Буття, у роз-
повіді про потоп, коли Ной посилав птахів, щоб
знати, чи вже сухо. І коли голуб повернувся з ма-
ленькою оливковою галузкою (див. Бут. 8, 11), це
було знаком, що гнів Божий зупинився і Господь
дає людям можливість почати все наново. У пома-
занні царів і священників у Старому Завіті знову
ж на їхні голови виливали «миро» (олію) як знак
благодати Божої, що сходить і виливається на них
(див. Пс. 132, 2), даючи нову силу звершувати те, що
поза людськими можливостями, бо цар має бути
тим, який стоїть на межі волі людей і волі Божої,
який покликаний вести свій народ до пізнання і
виконування Божої волі. Навіть ще більше – діяти
«як Бог» – означає звіщати повеління Божі і здійс-
нювати Божі рішення.

У новозавітній притчі про доброго самярянина
оливкова олія виливається для того, щоб зменши-
ти біль і зцілити рани (див. Лк. 10, 25-37).

Олива пригадує про зупинення Божого гніву,
про навернення і зміну людини, про мир, який
дарує Господь тим, хто згрішив проти Нього. Він
говорить про зцілення нас, щоб ми могли жити і
стати тими, до чого покликані. Бо ж Господь знає,
що ми не здатні самі виконати Його волю, керува-
ти нашим грішним тілом. Тому Він виливає на нас
свою благодать (див. Рм. 5, 20). Він дає нам силу для
того, що по-людськи ми не могли б зробити.

Слова «милість» і «помилуй» означають ми-
лість, умиління. Однак коли ми говоримо: «Госпо-

121

ди, помилуй» (помилуй: elehson – по-грецьки, have
mercy on us – по-англійськи), то просимо Бога не
тільки звільнити від Його гніву, але про Його ми-
лість і любов до нас.

Коли ми повернемося до слів «Ісусової молит-
ви»: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй
мене, грішного (грішну)», то побачимо, що перші
слова чітко, конкретно і повно виражають єван-
гельську віру в Ісуса Христа. А друга частина мо-
литви говорить про багатогранність багатства вза-
ємної любови, яка є між Богом і Його творінням.

«Ісусова Молитва» допомагає швидко зосереди-
тися, у будь-який час і за будь-яких обставин. Зви-
чайно, в творах Отців Церкви можемо багато чого
знайти про різні фізичні аспекти цієї молитви, про
дихання, уважність і багато іншого. У творах От-
ців можемо знайти багато про технічні прийоми,
які вони розробили. Багато осіб вивчали цю тему і
завжди приходили до того самого висновку, однак
не можна братися за техніки без особи, досвідченої
в цьому.

Однак молитва дарована нам усім. Повторення
слів, без будь-яких фізичних технік. Молитва, яка
має нас допровадити до внутрішнього переобра-
ження. «Ісусова молитва» більше, ніж будь-яка
інша, має нас поставити в присутність Божу, в сві-
домість того, що Господь ось тут із нами, бо коли
ми молимось цю молитву, то нікого і нічого іншо-
го нема, окрім Бога. З одного боку, це як будь-яка
інша молитва, через яку ми віддаємо шану Богові,
однак вона допомагає нам фокусуватись лише на
Богові і на Його присутності.

122

Наважусь сказати, що «Ісусова молитва» – як
наш найкращий друг. Завжди близький і завжди
особистий, незважаючи на однообразність її пов-
торювання. У радості і горі, коли вона стає нам
звичною, вона сповнює нас силою і благодаттю.
Це та молитва, в якій ми можемо знайти рішення
своїх труднощів і проблем, а також переживати
радість.

МОЛИТВА І ДУХОВНИЙ ПРОВІД

Не раз і не два мені доводилося чути від тих чи
інших осіб побажання, а то й нарікання, що немає
тепер у нас духовних отців, старців. Немає когось,
кому можна було б цілковито довіритись і пору-
читись, того, хто би провадив тебе вірними доро-
гами до Господа через ціле твоє життя, допомага-
ючи при цьому долати всі труднощі, яких завжди
є предостатньо, як також уникати різноманітних
спокус і пасток диявола.

У цій справі найперше маємо завжди пам’ятати
про те, що Господь є той, «що всюди єси і все напов-
няє». Як також, Він є тим, що ніколи нас не зали-
шить, «навіть коли б мати і батько залишили нас»
(див. Пс. 26, 10). Бог є завжди з нами, і не маємо пра-
ва ні на одну мить думати, що ми можемо колись
бути залишені самі на себе. Він є той, який знає
набагато краще за нас усі наші правдиві потреби,
нужди і проблеми. І Господь хоче нашого спасення
набагато більше, ніж ми самі його прагнемо. Тому
і все у нашому житті укладає лише задля нашого
освячення, а остаточно – спасення. Саме задля цьо-

123

слово промовляє, але приклад потягає. Психологи
підкреслюють, що 60-70 відсотків інформації пе-
редаємо через поставу тіла. Немає хвилини, коли
ми не проповідуємо, проповідуємо завше у різний
спосіб, однак подумаймо про те, як ми нашими бо-
гослуженнями проповідуємо. Чим ми живемо вну-
трішньо, те й показуємо на богослуженнях зовні.

НЕ ОБМЕЖУЙМОСЯ НЕДІЛЕЮ

«Завжди радійте. Моліться без перерви. За все
дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі»
(1 Сл. 5, 16–18). Християнство вийшло з юдейської
традиції, яка знала дисципліну щоденної молит-
ви. Побожні юдеї та Ісус, оскільки належав до них,
молилися щонайменше двічі або тричі на день. Ді-
дахе, датоване приблизно 125 р., вчить християн
повторювати молитву Господню тричі впродовж
дня. До кінця ІІ століття встановлений уже загалом
і час молитви: вранці, опівдні, ввечері та опівночі.

Спочатку кожен християнин молився у себе
вдома приватно, а починаючи з IV століття, з роз-
витком монастирського і храмового богослуження,
щоденна молитва стала публічною. Упродовж сто-
літь Церква підтримувала цю практику щоденної
молитви в безлічі різних напрямків, пристосовую-
чи її до потреб кожної епохи. Очевидно, що христи-
янське життя не розпочиналося і не закінчувалося
відвідуванням Євхаристії недільного ранку.

У нас же не тільки буденні служби, але навіть
суботня Вечірня і недільна Утреня перебувають на
межі зникнення і скоро їх можна буде заносити до

157

Червоної книги. Можна перераховувати нескін-
ченні причини цього: зростання секуляризації,
наслідування західних моделей богослуження,
конкуренція телевізора та інших форм розваг чи
спорту... Хоч би якими були причини, все це при-
носить занепокоєння.

Ми не можемо існувати тільки як недільна
Церква. Ми повинні відновити практику щоден-
ної молитви в сім’ї – як особистої, так і літургійної.
Бути членом Церкви – це мати живі та постійні
стосунки з Богом і членами Тіла Христового.

ВІДРОДИТИ ПРАКТИКУ МОЛИТВИ

Маємо почати обговорювати, що можемо зро-
бити для відновлення цього найважливішого ас-
пекту християнського життя. Як відродити нашу
традиційну практику регулярної молитви  – за-
гальної та особистої? Як знову повернутися до тієї
багатої гімнографічної спадщини, від якої ми фак-
тично відмовилися? Історія Церкви дає нам чи-
мало прикладів: велика різноманітність у виборі
часу для молитви, типу богослуження – як особи-
стого, так і спільного. Беручи за основу нашу бага-
товікову традицію, ми мали б запропонувати різні
молитовні практики, які могли б використати ок-
ремі вірні, родини та малі спільноти.

ЛІТУРГІЯ – СПОСІБ ЖИТТЯ, А НЕ ОБОВ’ЯЗОК

Маємо перемінити себе і наш народ в усвідом-
ленні того, що християнство – це спосіб життя,

158

а не просто виконання недільного «релігійного
обов’язку». Завдання Церкви полягає в тому, щоб
поставити людину віч-на-віч зі самим Христом,
відновити спілкування між Богом і людиною. Усе,
що робить Церква з усіма своїми структурами,
програмами і заходами, цінне не саме собою, але
його треба спрямовувати до цієї мети й оцінювати
відповідно до ефективности, з якою її досягаємо.
Це насамперед стосується церковного богослужен-
ня, а особливо Божественної літургії, бо це – міс-
це зустрічі Бога і людини. Для більшости вірних
недільна Божественна літургія – це їхня єдина зу-
стріч із Церквою.

ЛІТУРГІЯ – ВІДПОВІДЬ НА ВИКЛИКИ

Ми можемо просто нічого не робити і скар-
житися, що втрачаємо свої «традиції», або ж від-
повісти з вірою і творчо на виклики, які ставить
перед нами сучасність. Це оновлення має почина-
тися з глибокого зацікавлення нашою традицією,
Отцями Церкви і Літургією. У Церкві немає місця
анархії і, звичайно, священний обов’язок нашого
Синоду – керувати, спрямовувати, вести і вирі-
шувати цю, як і будь-яку іншу справу церковного
життя.

РОБІМО РЕВІЗІЮ

У нашому житті часом нам щось смакує, а по-
тім перестає, а якийсь одяг стає нам завузьким,
зашироким або просто старіє, тому час до часу ро-

159

ЗМІСТ

Слово Митрополита Ігора........................................... 7
Передмова.......................................................................... 9

РОЗДІЛ I ПРО МОЛИТВУ.................................................15

Молитва – це зустріч нашої гріховности з Божим
милосердям......................................................................... 17

Пріоритети в житті християнина..........................20
Молитва – це зближення з Богом...........................21
Молитва – це розмова.................................................22
Молитва – зустріч двох осіб......................................25
Любов до Бога веде до молитви..............................32
Молитва і щоденне життя........................................32
Бог – Світло......................................................................40
У молитві понад усе – шукати Бога.......................46
Молитва як привілей бути з Богом.......................50
Молитва як досвід Царства небесного.................52
Наслідування Христа..................................................54
Молитви святих............................................................58
Як пережити зустріч із Богом..................................60
Чому важко молитись?..............................................61
Чому ми не молимося?...............................................63
Молитва і любов до ворогів......................................65
Молитва і труд усе перетруть..................................71
Проблема – це нагода для чуда...............................73
Коли молитва на першому місці... ........................75
Молитва як унікальна зустріч................................77
Молитва – це нагода пізнати Божу волю............78
Яка молитва наближає нас до Бога?.....................80
Молитва і наше покликання...................................80
Господь завжди на нас чекає...................................82
Молитва і милосердя..................................................83
Великий піст. Молитва, піст, милостиня............84
Вертикальний вимір нашого буття......................86

245

Змінюємся лише з допомогою Бога.......................88
Молитва до Святого Духа...........................................89
Молитва не тільки за себе........................................90
Чому молимося за померлих? ................................91

РОЗДІЛ II КОНКРЕТНІ ПОРАДИ ЩОДО МОЛИТВИ.. 93

Десять порад, як правильно молитися................95
Як підтримувати в собі молитву............................96
Чи є молитва цінністю для нас?...........................100
Що означає – постійно молитися?.......................102
Що допомагає розвивати молитву?....................105
Уважно ставитися до слів молитви....................107
Чи потрібне нам молитовне правило?..............108
Молитовне правило «дисциплінує»...................109
Молитовне правило..................................................113
Молитва, праця, відпочинок... ............................115
«Ісусова молитва»......................................................117
«Ісусова молитва» – вся суть Євангелія.............119
Молитва і духовний провід....................................123
Молитва у непростих життєвих ситуаціях......126

РОЗДІЛ III ЛІТУРГІЙНА МОЛИТВА............................129

Літургійна молитва...................................................131
Пропозиції для духовного зростання.................135
Молитва Церкви – місце Богоявлення...............138
Молитва Церкви – бажана єдність із Христом..139
Молитва Церкви – дія Христа у світі...................140
Молитва Церкви – жива і динамічна.................141
Потреба перекладів літургійних текстів..........143
Потреба осмислення нашої молит. традиції...144
Потреба оновлення нашої традиції....................145
Потреба літургійної творчости.............................146
Літургійна традиція – наслідок сповнення дарів
Святого Духа......................................................................147
Участь у богослуженнях..........................................148
Значення богослужень у житті християнина...149

246

Богослуження – це досвід Бога..............................152
Літургія – особистий досвід....................................152
Літургія – долучення до спільної справи..........153
Літургія – життя у Пресвятій Тройці...................154
Літургія – це естетика...............................................154
Літургія – школа віри................................................155
У Літургії – наша участь...........................................155
Літургія як цілісність життя..................................156
Зовн. вияв у Літургії як ознака внутрішнього... 156
Не обмежуймося неділею........................................157
Відродити практику молитви...............................158
Літургія – спосіб життя, а не обов’язок..............158
Літургія – відповідь на виклики...........................159
Робімо ревізію..............................................................159
Богослужбові практики – змінні..........................160
Різкі зміни – не для Літургії....................................162
Літургійна молитва – джерело та ісповідування
життя Церкви...................................................................164
Сучасне літургійне життя. Богослуження
добового кола...................................................................165
Служіння священників на парафіях...................167
Молитва як обов’язок................................................168
Належне молитовне життя на парафіях..........169
Літургія у житті християнина...............................172
Реформувати себе, щоб розуміти богослуження.174
Особисто пережити Бога на Літургії...................175
Знайти час на Бога.....................................................176
Чи богослуження допомагають прийти до Бога?1. 77
Миряни і священник у богослуженнях.............178
Важливість богослужбових текстів....................179
Молитва, дарована Богом........................................180
Катедральний устав..................................................181
Молитовники і спонтанна молитва...................183
Що найважливіше в молитві?..............................185
Молитва і поклони.....................................................187
Молитись – це співпрацювати з Богом..............187

247

Молитва і Євангеліє...................................................196
У молитві – особистий досвід Бога.......................203
Молитва і покликання до святости....................206

РОЗДІЛ IV МОЛИТОВНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНСЬКІЙ
ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКІЙ ЦЕРКВІ....................................211

Особливості молитовного життя.........................212
Загальна ситуація в УГКЦ.......................................214
Молитовне життя в єпархіях.................................224
Літургійно-молитовне життя на парафіях.......226
Особиста і родинна молитва вірних...................230
Питання, що на часі .................................................232
Участь вірних у богослуженнях...........................236
Богослуження добового кола (Часослов)...........237
Різні богослужбові устави.......................................238

Післямова.......................................................................243

Релігійне видання

Владика Венедикт Алексійчук
ШКОЛА МОЛИТВИ

Підписано до друку 25.08.2020. Формат 84x108 1/32.
Папір офс. Офс. друк. Ум.друк. арк. 13,7.
Ум. фарбовідб. 14,1. Обл.вид. арк. 8,5.
ТзОВ Видавництво «Свічадо»
(Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2004)

79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22.
Тел.: (032) 244-57-44, факс: (032) 240-35-08

e-mail: [email protected], url: www.svichado.com
Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом

у друкарні ТзОВ «Зерцало»
(Свідоцтво серії ААВ № 219930 від 30.01.2013 р.)

вул. Січових стрільців, 35а, с. Кротошин,
Пустомитівський р-н, Львівська обл.

248