Yarema Maria

Марія Ярема

Причаститися Воскреслого

Роздуми над таїнством Христового воскресення
крізь призму служби восьми воскресних гласів

Львів
Видавництво «Свічадо»

2022

I.

Недiля –
день
Господнього
воскресення

Пасхальний тон неділі

Неділя для християн є святим днем, бо саме вран-
ці в перший день тижня (тобто в неділю) Господь
Ісус Христос воскрес із мертвих. Кожна неділя, отже,
є спасенним пережиттям великої і святої Господньої
Пасхи. Це добре видно з богослужбових текстів на-
шої Церкви; усі недільні богослуження просякнуті
глибоким пасхальним пережиттям: Христос воскрес
і з собою співвоскресив Адама та всіх, хто увірував
у Нього.

Недільна вечірня (звершується в суботу ввечері) та
утреня містять радісні піснеспіви (стихири) на честь
Христового воскресення. У цих величальних піснях
головною дійовою особою, звичайно, є Христос, але
також там згадано оповісників Його воскресення:
ангелів, жінок-мироносиць, учнів, сторожу, а також
невірних людей, які хотіли утаїти Христову Пасху;
а ще ад, його володарів, придверників та в’язнів.
Ад часто постає як жива особа (він плаче, випускає
померлих, дивується тощо). Нерідко у піснеспівах
неділі надибуємо також постаті прародичів, особли-
во Адама. Адам і Єва, а разом з ними всі в’язні аду,
радіють, побачивши Христа-Світло у найглибших
адових безоднях. Оспівано також гріб Христовий,
який прийняв Померлого; Сіон-Єрусалим, місто, яке
першим зустріло Воскреслого та стало матір’ю Цер-
кви, мідні брами та залізні печаті, сокрушені силою
Христа. Усі ці постаті та образи поетично зобра-
жають Пасху, яку оспівуємо щонеділі. У недільній

11

утрені, окрім того, присутні окремі піснеспіви на
честь Христового воскресення: Ангельський хор та
Воскресення Христове.

Деякі піснеспіви – це перефразовані тексти Свя-
того Письма, зокрема книги Псалмів та Євангелій,
тоді як інші натхнені досвідом Отців Церкви, їхнім
духовним пережиттям Господньої Пасхи.

Також і інші недільні богослуження добового
кола, подібно до вечірні та утрені, містять тексти
про воскресення. Усі моління неділі зазвичай радісні
та піднесені, адже оспівують Воскреслого. Навіть
у період Великого посту, коли до радісного тону
неділі додаються тексти покаянного характеру, тема
воскресення все-таки залишається центральною.
І відповідно всі недільні богослуження (також і в пе-
ріод посту) не передбачають коліноприклонень та
поклонів, адже оспівують передусім Пасху Христо-
ву  – радість, що перевершує всякий смуток. Єдиний
виняток – Хрестопоклонна неділя, однак поклони
в цю неділю не мають покаянного значення, а є фор-
мою вшанування Господнього Хреста.

12

Свята літургія – причастя Воскреслого

Господь кличе нас бути Його причасниками
повсякчасно. Для осягнення цього маємо різні мож-
ливості та способи: через літургійну молитву, прий-
няття Святих Таїнств, читання Святого Писання,
ділання добра ближнім тощо. Особливим способом
причасності Христові є споживання Його Тіла, адже
Він сам каже: «Той, хто споживає мене, житиме
мною» (Йо. 6, 57). Велике таїнство Євхаристії звер-
шується у Божественній літургії.

Свята літургія у візантійському обряді сповнена
величними й зазвичай урочистими й радісними
піснеспівами. У нашій Літургії фактично нема по-
каянних гімнів, окрім «Святий Боже». Натомість
у ній оспівується щедрий і милостивий Господь, який
визволяє від тління, вінчає милістю і щедротами,
прославляється Єдинородний Син і Слово Боже, який
зволив спасення нашого ради воплотитися, незмінно
ставши чоловіком, бути розп’ятим та подолати
смертю смерть, воскреснувши із мертвих.

У Святій літургії ми таїнственно являємо собою
херувимів, що безперестанно співають Богові три-
святу пісню «Свят, Свят, Свят, Господь Саваот». Ми
приносимо жертву хвалення у милості миру, благо-
словимо і благодаримо Господа, просимо про свячен-
ня між людьми Його імені та прихід Його Царства,
про сповнення Його волі, хліб щоденний та прощення
гріхів, про мир з висот для всього світу, добрий стан
святих Божих церков, молимо за народ і церковне

13

та державне правління, за добре поліття і врожай
плодів, за подорожуючих і страждаючих, благаємо
подати нам ангела миру, християнську кончину жит-
тя та добрий одвіт на судищі Христовім.

У Святій літургії незбагненно поза часом і про-
стором стаємо причасниками Тайної вечері, бачимо
світло істинне, приймаємо Духа Небесного, сповнює-
мо уста наші хваленням Господнім. У Святій літургії
ми приймаємо Царя всіх, що Його в славі невидимо
супроводять ангельські чини. Ми приймаємо Його
у святих, божественних, безсмертних, пречистих,
небесних і животворящих страшних Тайнах. Святих
і божественних з огляду на їхню сутність, безсмерт-
них і пречистих з огляду на їхню природу, небесних
і животворящих з огляду на їхнє єство, страшних
з огляду на велич Бога, у них скритого.

Свята літургія Східної Церкви – торжественне
й радісне богослуження на честь воскреслого Христа,
який священнодіє своє Тіло і Кров тим, які увірували
в Нього. Цим виявляється причасність людей до Во-
скреслого, їхнє правдиве життя у Ньому, Єдинород-
ному Слові Божому і Синові Чоловічому.

14

Мова Святої літургії

Однією з особливостей Літургії Східної Церкви
є багатство символів, знаків та жестів. Усі вони,
звісно, мають пояснення та відображають певну дій-
сність, вони немовби є другою мовою Літургії. Як ро-
зуміння мови є важливим для спілкування, так і задля
більш зосередженої молитви та глибшої участі у ній
важливо розуміти символізм текстів, знаків та жестів
Святої літургії.

Найпоширенішим літургійним жестом є знак свя-
того хреста, яким часто знаменують себе молільники
під час богослужень візантійського обряду. Спасен-
ний знак хреста є оружжям миру, непоборною
перемогою, вінцем апостолів і вірних спасенням. Це
символ святої жертви та славної перемоги Христа,
символ відкуплення людини, символ спасення.

Іншим поширеним жестом під час літургійних
молитов є схиляння голови. Він виявляє покору лю-
дини перед Богом та цілковите віддання себе Йому,
про що свідчить часте схиляння голови на спів «Тобі,
Господи». Голову схиляють також на кадіння, яке сим-
волізує, з одного боку, підношення молитви до Бога,
а з іншого – обітницю прослави людського тіла, дану
нам у Христовому воплоченні і воскресенні. Кадіння
також є символом приємного запаху духовного, яким
є чеснотливе життя та всяке благочестя. Цілковито
віддаючи себе Богові, ми стаємо здатні приносити
Йому оцей духовний приємний запах.

15

Глибокий поклін чинять як жест благоговійного
трепету перед Святими Тайнами та їх прослави. Тому
кожного разу, коли виносять Чашу для благословення
вірних, вони творять глибокий поклін (цього поклону,
однак, немає на винесенні дарів на Великому вході чи
на кінцеве благословення без Чаші).

Під час літургійних молінь важлива також поста-
ва тіла, адже кожна постава людини має певний зміст.
Властивою поставою під час Божественної літургії
є стояння (не колінеприклонення і, за нормальних
умов, не сидіння). Постава людини, що стоїть рівно,
виявляє її гідність та красу. А Літургія власне святкує
таїнство повернення краси спотвореному людству
та відновлення первісної гідності людини, яке звер-
шує Христос.

Для східнохристиянської торжественної Літургії
зовсім нетиповим є биття себе в груди та стояння на
колінах, оскільки перше – це жест крайньої скрухи,
а друге – постава покаяння. Натомість мотиви нашої
Літургії радісні, воскресні, адже причасникам таїн-
ственно подається Тіло і Кров воскреслого Спасителя.

Нерозуміння літургійних символів та жестів (яких
є значно більше, ніж тут згадано) чи неправильна по-
става під час Святої літургії не позбавляють, звісно,
вірного участі в цьому великому таїнстві, та, однак,
свідчать про його нерозуміння мови Літургії, її духу
та смислів, її довершеності та краси.

16

Змінність і незмінність у богослуженнях

Божественна літургія, а також вечірня, утреня
та інші богослуження, складаються зі змінних та
незмінних частин. Якщо у Святій літургії більшість
частин незмінні, то у вечірній та утрені велику долю
займають саме змінні частини. Останні залежать
від гласу тижня (гласів є вісім і вони почергово
змінюються щотижня, починаючи від Томиної не-
ділі) та від дня (кожного дня, згідно з літургійним
календарем, спогадуємо пам’ять певного святого чи
святих, а також окремо кожен день тижня має свою
літургійну тему: понеділок присвячений Ангелам,
вівторок – св. Йоану Хрестителеві, середа – Хресту
і Богородиці, четвер – Апостолам і св. Миколаєві,
п’ятниця – Хресту, субота – всім святим і померлим,
неділя – воскресенню Христовому).

Як уже було сказано, центральна літургійна тема
неділі – святого дня для християн – є воскресення.
Більшість змінних частин у недільних богослужен-
нях власне стосуються Господньої Пасхи. Вечірня та
утреня неділі щедро оспівує цю спасенну подію.

Свята літургія, яка в загальному має зовсім неба-
гато змінних частин, а саме антифони (стихи псалмів
з приспівами), тропарі і кондаки (короткі пісні перед
«Святий Боже»), прокімен (перед читанням Апосто-
ла), стихи на «Алилуя» та причасний, у цих частинах
у неділю також зазвичай оспівує подію воскресення.
Таким чином кожної неділі в Літургії ми чуємо корот-
кі пісні та стихи зі Святого Письма, які змінюються

17

через кожні вісім тижнів (відповідно до гласу) і в яких
славословиться воскреслий Христос.

Змінні частини богослужень немовби задають тон
тому чи тому молінню. З іншого боку, вони допома-
гають зосереджувати більшу увагу під час молитви,
оскільки те, що вивчене напам’ять (часто незмінні
частини вірні знають напам’ять), зазвичай читають
чи співають менш вдумливо. Однак усій структурі
богослужень, складеній зі змінних і незмінних ча-
стин, притаманна внутрішня логіка і краса. Важливо
намагатися, щоб молитися щирим серцем, але також
і зосередженим розумом та спрямованими до Бога
всіма силами душі.

18

Неділя: обов’язок чи дар?

Нерідко можна почути про те, що ходити на бо-
гослуження до храму в неділі та свята є обов’язком
християнина. Не надто складним обов’язком. Хоча
декому він видається майже непосильним. Але тут
ідеться не про це. А про те, чи справді існує «неділь-
ний обов’язок»? Чи справді Бог потребує від нас, щоб
ми приходили на півтори-дві години на тиждень до
храму, щоби прославляти Його або послужити Йому?
Чи справді ми Богові «служимо» на Службі Божій?

Насправді участь у Святій літургії (Службі Божій)
є не стільки нашим «обов’язком», як надзвичайно
великим і невимовним привілеєм та благодаттю. Що
в нас є, чого б ми не отримали від Бога (див. 1 Кр.
4, 7)? У такому разі що ми можемо Богові принести,
виконуючи «недільний обов’язок»? Чим можемо
Йому послужити? Бог – Абсолютне Буття, а отже,
самодостатнє. Бог не має потреби в нічому. Йому не
бракує слави. Трисвятого Бога безнастанно славо-
словлять легіони ангельських сил. Але навіть якби
й ангельські сили не існували й не славили Бога, Він
не мав би потреби в нічому. Бог усе сотворив з нічого
і ніщо не може додати Йому величі. Бо цієї величі
Йому не бракує.

Насправді не стільки ми служимо Богові на
Службі Божій, скільки Він служить нам, чинячи нас
причасниками Пречистих Тіла і Крові, промовляючи
до нас, порушуючи наші серця та уста до молитви.
Це ми потребуємо Бога, щоб жити, і то щасливо, а не
Бог потребує нас.

19

Наша участь у богослуженнях неділі чи свята не
додає слави Богові, але додає слави нам. Ми стаємо
славними нашим Богом. У Ньому ж бо смисл нашого
життя і щастя. Він сам – Життя і Щастя.

Неділя чи свято – наш «обов’язок» не заради
Бога, а заради нас самих. Якщо ми сприймаємо нашу
участь у богослуженнях як виконання обов’язку
щодо Бога, то це свідчить про наше нерозуміння сут-
ності славослов’я Бога. Участь у недільному славо-
слов’ї Бога – великий дар. Ми можемо знехтувати цей
дар, можемо сприймати його як простий (для когось
дріб’язковий, а для когось занадто складний) обов’я-
зок, а можемо ним невимовно радіти й поспішати
стати його причасниками. Не з примусу. А з радості
серця, з вдячності, з любові.

20

Чому в неділю необхідно йти до храму
на молитву?

Чому в неділю необхідно йти до церкви, а не мож-
на просто й щиро помолитися вдома? Невже Господь
не чує молитов, промовлених удома? Невже Богові
так потрібно, щоб ми втомлювали себе вставанням
зранку, добиранням до храму, тіснявою в ньому
тощо? Або чому не можна побожно «вислухати» Свя-
ту літургію он-лайн, не виходячи з дому? Багато хто
має спокусу відповідати на це питання таким чином:
«Церковники собі це придумали з власних егоїстич-
них мотивів, щоб збирати кошти, перебувати в центрі
уваги тощо».

Але якщо відповісти на це питання не так поверх-
нево, а бодай трохи заглибившись у джерела власної
віри, то християнин відразу помітить, що річ не у ви-
гадках церковних осіб. Адже про необхідність спіль-
ної молитви свідчить Святе Письмо, зокрема Книга
Діянь апостолів, де читаємо про життя і молитву
перших християнських спільнот. З Послань апостола
Павла також розуміємо, що християни сходилися
на спільну молитву. Якщо б Господь хотів, щоб ми
осягали спасення поодинці, то навіщо б засновував
свою Церкву? Навіщо апостоли покладанням рук пе-
редавали уряд служіння у Церкві іншим людям – єпи-
скопам (пресвітерам) та дияконам? Чи звершувалась
коли-небудь Євхаристія поза церковним контекстом?
У Святому Письмі виразно вказано, що християни
збиралися на ламання Хліба, або Євхаристію (див.

21

Ді. 2, 42.46; 20, 7.11). Не сказано, що хтось один міг
би звершити це велике таїнство, а лише у спільності.
Звісно, ранні християни ламали Хліб по домах, а не
в храмах, однак це було пов’язано з тим, що вони
не могли мати святинь, адже їх переслідували. Для
здійснення Євхаристії також не достатньо простої
спільноти осіб, а необхідна присутність пресвітера.
Це також чітко випливає з вище поданих уривків
Святого Письма.

А чому треба йти до храму в неділю комусь, хто
все одно не причащається? По-перше, Господь сказав,
що перебуватиме серед тих двох або трьох, які зібра-
ні в Його ім’я (див. Мт. 18, 20), а в храмі молиться не
просто двоє або троє, а ціла спільнота вірних певної
місцевості. По-друге, такий християнин повинен ба-
чити щонедільне причащання інших і сповнюватися
палким бажанням й самому стати причасником Тіла
і Крові Господніх.

«Молитися можна також удома, але ти не можеш
удома молитися так, як у храмі, де багато людей, де
голос здіймається до Бога одним серцем. Тут є щось
більше: єднання духа, згода душі, зв’язок любові,
молитви священників», – стверджує св. Йоан Золо-
тоустий. А св. Василій Великий у молитві анафори
Святої літургії просить Бога, щоб усі ті, що від од-
ного Хліба і Чаші причащаються, були з’єднані одне
з одним на причастя єдиного Духа Святого. Отже,
суть спільної Євхаристійної молитви полягає як у єд-
нанні з Богом, так і в єднанні одне з одним. Христос
прийшов зібрати тих, що були далеко від Нього, і тих,
що були близько, даючи всім «доступ до Отця в однім

22

Дусі», чинячи всіх нас своїми домашніми, тобто рід-
ними Йому та рідними між собою (див. Еф. 2, 17-19).

Висновок, отже, з цього такий: молитися вдома
потрібно і це дуже добре, однак приватна молитва не
може замінити молитви в храмі, в спільноті вірних,
яка збирається навколо Євхаристії. Якщо в будні дні
ми молимося приватно, то в неділі та свята слід мо-
литися як приватно, так і літургійно (слово «літургія»
з грецької мови означає «спільна справа»). Звичайно,
ми заохочені до літургійної молитви і в інші дні тиж-
ня, однак у неділі і свята, в ці особливі для християн
дні, не можна опускати спільнотної молитви в храмі.
Бо в такому разі ми перетворюємо ці особливі дні
в будні, навіть якщо не виконуємо важкої праці.

23

Особливість недільного дня

Неділя – особливий день. І дуже добре, коли
особливість цього дня виражається в різних дрібних
речах. До таких дрібничок належить, наприклад, «не-
дільний» одяг, «недільна» скатертина до столу, «не-
дільне» меню та ін. На перший погляд, що спільного
мають ці речі з глибинним значенням святкування
неділі? Чи здатні вони щось додати або відняти від
літургійної складової цього дня? Звісно, що ані гарне
вбрання чи макіяж, ані святкова трапеза за святково
прибраним столом не мають жодного сенсу в неділю,
якщо людина не взяла належної участі у Святій літур-
гії. Однак такі дрібні речі підкреслюють урочистість
неділі для того, хто глибоко її святкує.

Добре мати для неділі окремий одяг та окремі
атрибути. Бо все це свідчить про те, що християнин
проводить цей день у радості й небуденності. Не для
ока інших («що скажуть люди, якщо вбратися до
церкви абияк?»), та й не для себе самого, а на честь
свого Господа. Адже навіть у суспільному житті
людина старається «по-особливому» виглядати, коли
йде влаштовуватись на роботу або спішить на зустріч
з кимось, кого вважає поважною особою чи з якою
хоче заприязнитись. А також готує «особливі» страви
й «по-особливому» накриває стіл, коли чекає гостей.
Чому ж тоді людина, яка в неділю йде до храму, щоби
стати причасницею Христових Тайн, не повинна ви-
глядати «особливо»? Невже трапеза Господня (Свята
літургія) є чимось менш важливим, аніж зустріч

24

з поважною особою? Невже недільний день є менш
важливим від дня, коли ми чекаємо гостей?

Жодні дрібні «особливі» речі, скільки би їх не
було, не здатні самі по собі надати якийсь сенс не-
ділі, та, однак, вони можуть принести тому, хто знає
справжній сенс недільного дня, ще більше особливої
радості у своєму Бозі.

25

Що слід і чого не слід робити в неділю

Значення слова «неділя» в українській мові трак-
тують подвійним чином: 1) не ділати (тобто не роби-
ти); 2) не ділити. Щодо першого варіанту, тут ідеться
про те, щоби в недільний день – особливий день для
християн – не робити нічого з того, чого робити не
слід. А як знати, що треба, а чого не треба робити?
Насправді все доволі просто. У неділю християни
не повинні без нагальної необхідності виконувати
важку роботу. Зокрема це стосується фізичної пра-
ці, але не тільки. У неділю християни не повинні
займатися тим, чим займаються щодня. Наприклад,
учень чи студент не мав би в цей день учитися, бо
для нього це праця, а не відпочинок. Господиня не
мала би в цей день ходити на закупи (хіба що вона
справді не може зробити це в інший день). Прання
й прасування та іншу «неважку» працю також не слід
виконувати в цей день, хіба що з огляду на важливі
причини. Чому все так «строго»? Невже похід за
покупками чи прасування аж така непосильна праця,
що її не можна робити у неділю? Річ тут не у важкості
праці, а в тому, що суєта в покупках чи дбайливість
у прасуванні розпорошує християнина, забирає «дух
святкування» неділі, позбавляє відчуття святкового
дня. Це не варто нехтувати.

У неділю християнин не мав би робити нічого
з того, що вводить його у суєтність буднів. Бо неділя –
день, посвячений Господеві. Звичайно, що в неділю
віруючий може чинити милосердя, навіть якщо вони

26

потребують певного зусилля. У неділю також можна
зайнятися улюбленим заняттям, на яке не вистачає
часу в будні. Наприклад, той, хто любить читати кни-
ги чи вишивати, може це робити в неділю (щодо ви-
шивання чи іншого рукоділля, то слід звернути увагу,
що йдеться про дозволеність цих занять у неділю
лише тоді, коли вони є хобі, а не якимось обов’язком,
заробітком чи простою побутовою необхідністю).
У неділю можна й треба присвятити більше часу
своїм рідним та близьким. У неділю є добра традиція
спільної трапези, якщо в будні спільна трапеза зазви-
чай є рідкістю з огляду на різний графік праці.

Другий варіант розуміння слова «неділя» вказує
нам на неподільність цього дня. Неділя повинна бути
днем, який неподільно присвячуємо Богові й усьому
Божому. У будні ми хоч і пам’ятаємо про Бога, од-
нак використовуємо свій час також на заспокоєння
життєвих потреб, серед яких не останнє місце займає
заробіток на хліб. У неділю ж ми можемо й повинні
не журитися про суєту буднів, а неподільно жити цей
день для Бога, й водночас для себе. Адже недільний
відпочинок на честь Господа водночас є відпочинком,
необхідним людині для укріплення її сил та витрива-
лості у вирі життя.

Неділя – день посиленої молитви, час особливо-
го роздумування над духовними речами та читання
Святого Письма. Неділя – день святкової радості, а не
неробства. Йдеться не про те, щоб у неділю нічого
не робити, а навпаки, щоб робити щось особливе,
щось добре, чого не маємо змоги робити в будні або
робимо мало. Натомість ту працю чи зобов’язан-

27

ня, які виконуємо в будні з огляду на необхідність,
не робимо в неділю, бо інакше перетворюємо цей
день на сьомий будень. У неділю ми стараємося не
розсіюватися на марнотні й суєтні речі, а тримати
свій розум і почування в радості спасення, прине-
сеного Христом.

28

Зміст

Вступне слово......................................................................5

Передмова.............................................................................7

I. Недiля – день Господнього воскресення.......................9
Пасхальний тон неділі........................................................11
Свята літургія – причастя Воскреслого...........................13
Мова Святої літургії............................................................15
Змінність і незмінність у богослуженнях.........................17
Неділя: обов’язок чи дар?..................................................19
Чому в неділю
необхідно йти до храму на молитву?................................21
Особливість недільного дня..............................................24
Що слід і чого не слід робити в неділю............................26

II. Роздуми над таїнством
Христового воскресення крiзь
призму тропарiв, кондакiв, богородичних
та прокiменiв восьми воскресних гласiв......................29
ГЛАС 1.................................................................................31
Слава воскресенню,
слава Царству, слава промислу...........................................31
Свята і мирна слава воскресення......................................32
Богородиця і початок спасення..........................................33
Милість Господня на нас....................................................35
ГЛАС 2.................................................................................37
Життя безсмертне у сходженні до смерти........................37
Всесильний Спас, або райські і адські врата...................39
Від життя до Життя.............................................................40
Кріпость, і пісня, і спасення...............................................41
ГЛАС 3.................................................................................43

121

Сотворив владу рукою своєю Господь..............................43
Воскрес Ти днесь, або «днесь» спасення..........................44
Діва днесь предстоїть у церкві...........................................45
Співайте, співайте Богу-Цареві нашому............................47
ГЛАС 4..................................................................................49
Відображати собою Христа Бога воскреслого.................49
Мій Спас і Ізбавитель, Бог і Владика................................50
Неслава бездітності, тління смерті,
провини прогрішень або визволення з неслави...............51
Усе премудрістю сотворив Бог...........................................53
ГЛАС 5..................................................................................56
Собезначальний Состраждалець.......................................56
Уже дароване спасення.......................................................57
Радуйся, здійснення прообразів,
і молитись не переставай....................................................58
Захист і збереження повік..................................................60
ГЛАС 6..................................................................................62
Свідки воскресення Непереможеного адом......................62
Життєначальна долоня Життєдавця..................................63
Не погорди, але випереди з поміччю.................................65
Спаси, Господи, людей Твоїх
від неприйняття спасення...................................................66
ГЛАС 7..................................................................................69
Велика милість для світу.....................................................69
Обезсилена Христом влада смертна..................................70
Скарбниця нашого воскресення і Приснодіва..................71
Люди свої.............................................................................73
ГЛАС 8..................................................................................75
Снисходження Милосердного............................................75
Вселенське торжествування...............................................76
Непереможній Владарці.....................................................77
Молитва і воздавання..........................................................79

122

Алилуарії неділі..................................................................81
Причасний неділь................................................................85

III. Роздуми над таїнством
Христового воскресення крiзь призму
окремих недiльних пiснеспiвiв вечiрнi
та утренi восьми воскресних гласiв...............................87
ГЛАС 1..................................................................................89
Смуток аду і життєдайне
видіння для мертвих............................................................89
Воскрес немов з весільної світлиці...................................91
ГЛАС 2..................................................................................93
Незбагненне скасування смертного засуду.......................93
Божий промисел щодо людської природи........................94
ГЛАС 3..................................................................................97
Ті, що впізнали в Христі Бога............................................97
Бути сприйнятливим на Бога..............................................98
ГЛАС 4................................................................................101
Ти, Христе Боже, знищив мідні брами.............................101
Повнота людства і спасення у Христі.............................102
ГЛАС 5................................................................................105
Агнець-Цар.........................................................................105
Незбагненний для людського
та ангельського розуму......................................................106
ГЛАС 6................................................................................109
Незбагненна всесильність................................................109
Смерть для страждань......................................................110
ГЛАС 7................................................................................112
Хваління дуже дивовижним Богом..................................112
Відповіді на Господні начала............................................114
ГЛАС 8................................................................................116
Подолання Богом безодні.................................................116
Простота і складність іпостасі Христа............................118

123