Руслан Морозовський 50 ДИВОВИЖНИЙ ПРИКЛАД До знедолених знову звернуся – Богомольців довірливих жаль – Гола віра, як гола бабуся, Що вчепила на око вуаль. Підбадьорять її лицеміри, Що позбулася грішних бажань, То сердешна й здає псевдовірі І майно, і скарби сподівань. Не зустрінеш, наприклад, нікчеми, Щоб людей «Кобзарем» надурив. А стосовно біблійної теми, Що не випадок, то – рецидив! Але вірних ніхто не грабує – Бо самі віддають портмоне Панотцям. І це люд – не турбує, Тільки дехто плечем ворухне. І зневажливо плюне іноді Та й продовжить своє заняття, Бо не надто похвальне в народі Опікунство чужого життя, Індивіда бо ним ображають. Є, щоправда, такі диваки, Що непрохано переживають Нерозумні чужі помилки. Переймаються самообманом – Забобоном, що дурить людей, Зокрема, як Миколу з Іваном – Обчища Аделаджа Сандей. І біблійним яким це манером Став попом африканський пірат? Та зробив Черновецького мером, Весь ограбивши електорат?
Мислителям – Віват! 51 Де свобода свідомості зникла Без нагана, без бомби, ножа? Дивовижний, усе-таки, приклад, Як народ сам себе зневажа! І ніяке його не дивує, Доброчестя в чужій стороні, Де народ і шанує, і чує Сам себе, і свого Хомейні… Тільки мову знайди з диваками – То й довідаєшся повсякдень, Як народи стають жебраками У кайданах чужих віровчень. Та щоб мати нам правильних мерів, Як один просвітитель сказав, Треба жадібних пенсіонерів Відлучити від виборчих прав. А як трохи ще поміркувати, Нашу кров, щоб не пив олігарх Та не гнобили щоб депутати – Український потрібен монарх! І його піраміда правління – Запорука порядних діянь, Бо потрібні кому потрясіння Череди безуспішних повстань? Не вгаває, одначе, брязчання Примітивних кайданів оман… Дивовижно? Бо владне питання Грандіозно проґавив Майдан! Не звелася добра піраміда – Роль зіграла шахрайська лихва, Протопопів та преси егіда, А не мудра порада волхва. Та сказати якщо найточніше, Щоб дурман безпорадності зник,
Руслан Морозовський 52 То потрібен, стає все ясніше, Там де був забобон – провідник! Бо на часі не тільки пророки, А й просте керівне ремесло – Попереду бо тисячі років – Саме стільки, як досі пройшло. Той, хто скаже – ватагів немає! Хто питатиме – де їх знайти? Хай на лобі собі зарубає: Народити і вишколити! 13. 01. 2017 НА СВІТІ НІКОГО НЕМАЄ, КРІМ НАС! На світі нікого немає, крім нас, Братерством кого б так дурила Москва Та, підло поцупивши Крим і Донбас, Про Київ мізкує московська братва! На світі нікого немає, крім нас, Хто дбає про нас. Хто дбає про нас. Який би озвучити нам дифірамб, Хитрюще утнути яке карате, Щоб Меркель Москву зупинила чи Трамп Дол`арів нам трохи додав би, проте – На світі нікого немає, крім нас, Хто дбає про нас. Хто дбає про нас.
Мислителям – Віват! 53 Астрологів нам би який курултай Поміг розкрутити зірок зодіак, Щоб Крим від Москви відібрав нам Китай І трохи юанів надав би, однак – На світі нікого немає, крім нас, Хто дбає про нас. Хто дбає про нас. Як антимосковський укласти нам блок Чи хоч би конвенцію з Па-де-Кале, Щоб НАТО взяло нас під свій козирок І єврів щоб трохи дало нам, але – На світі нікого немає, крім нас, Хто дбає про нас. Хто дбає про нас. Тупі дипломати мовчать, мов німі – Не дав нам летальної зброї ковбой… Тож мусим летальку клепати самі, Московську щоб гниду знешкодити, бо – На світі нікого немає, крім нас, Хто дбає про нас. Хто дбає про нас. В кривавий норд-ост марширує наш час Крізь прірви котлів, крізь окопи халеп Затим, щоб нащадки складали про нас Пісні, дифірамби і репаний реп.
Руслан Морозовський 54 На світі нікого немає, крім нас, Хто дбає про нас. Хто дбає про нас. 26. 01. 2017 МИ – НЕЗДОЛАННІ Століттями нас намагалась Рабами зробити Москва, Але Україна змагалась – За вільні боролась права. Долала ворожі навали Загарбників різних порід; Століттями ми зберігали І пісню, і славу, і рід. Пройшли ми крізь війни та голод, Крізь ґвалт Золотої орди, Недарма знайшов археолог В Трипіллі аж наші сліди. Шляхи наші часом трагічні, Але перемоги – круті, Бо ми нездоланні, ми – вічні В минулому і в майбутті! Вивозила нас деспотія, В Сибір, Соловки, Колиму. Тому й розвалилась Росія, Дощенту сто років тому!
Мислителям – Віват! 55 Програли нам і комуністи Запеклу криваву борню І досі бояться гебісти Бандери, неначе вогню. Доводить новітня нам ера, Що нація – понад усе! Бандера, Бандера, Бандера! – Катів лихоманка трясе! І знов українство готове Рушати на передову, Бо мусимо знову, братове, В Донбасі «мочити» Москву! 11. 02. 2017 ДЕ ЗАХОВАВСЯ ТИ, НАЦІЇ ЦВІТ? Де заховався ти, нації цвіт? Де ви, мислителі гідні, Чий ви виконуєте заповіт, Плани чиї необхідні? Що ви задумали? Драма яка Голови ваші лінчує? Може, відірвано вам язика? Чом вас громада не чує? Лицарів мислі не видно чому? Хто нас відверне від скверни, Приватизацій скасує чуму, Людям добробут поверне?
Руслан Морозовський 56 Щоб зупинити розпродаж землі, Навіть про нього дебати, Де ви, суворих діянь королі, Істини аристократи? Чом українців роз’єднує зло, Мов деформоване коло? Де ти, сучасний Грабовський Павло? Де ти, Міхновський Миколо? Хтось заперечить – не ті діячі – Нині потрібні нам інші. Та – не дай Боже – павлички-драчі! Де ви – за них розумніші? Щедрі обіцянки їхніх реклам Здійснені, мов аксіома, Що московітам, полякам, жидам Стало в нас краще, ніж вдома. Де ви, хто все, що накоїв нам Рух Здатні осмислити здібно? І в мілітарних димах завірюх Звершити те, що потрібно? Щоб утрясти алгоритми діянь, Як вас до гурту зібрати? Обговорити щоб купу питань, Ґеґнули щоб клептократи. Де ви, бійці, щоб напружити світ – За Україну – горою?! Та повернути на тисячу літ Нації – атомну зброю!
Мислителям – Віват! 57 Хто анулює недолю круту, Щоб не замерзли ми в тундрі? Хто сформулює народну мету? Де ви, спасителі мудрі? Серед борців де премудра башка? Стус – у якому конгресі? Вивчився хто на Івана Франка? Де перевтілення Лесі? Хочеться думати – учаться ще, Знань здобувають висоти; Але Дебальцеве в мозок пече – Нації цвіту там дзоти. Нації цвіт там веде боротьбу За співчуття у Європах! Ревно плануйте майбутню добу, Лицарі мислі – в окопах! А заплановане щоб відбулось, Мовчки усуньте підлоту, Та не чекайте ніколи, що хтось Зробить за вас цю роботу! І ще маленька турбота одна – Найнеобхідніша тема – Щоб завершилась успішно війна, Треба знайти Манергейма! 14. 02. 2017
Руслан Морозовський 58 ЗАКОН УКРАЇНИ Про національні меншини в Україні (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 36, ст.529) (Вводиться в дію Постановою ВР № 2495-XII (2495-12) від 25.06.92, ВВР, 1992, № 36, ст.530) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 5029-VI (5029-17) від 03.07.2012} Верховна Рада України виходячи із життєвих інтересів української нації та всіх національностей в справі розбудови незалежної демократичної держави, визнаючи нерозривність прав людини і прав національностей, прагнучи реалізувати Декларацію прав національностей України (1771-12), дотримуючись міжнародних зобов’язань щодо національних меншин, приймає цей Закон з метою гарантування національним меншинам права на вільний розвиток. Стаття 1. Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід’ємною частиною загальновизнаних прав людини. Стаття 2. Громадяни України всіх національностей зобов’язані дотримуватися Конституції та законів України, оберігати її державний суверенітет і територіальну цілісність, поважати мови, культури, традиції, звичаї, релігійну самобутність українського народу та всіх національних меншин. Стаття 3. До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.
Мислителям – Віват! 59 Стаття 4. Відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов’язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України (888- 09), цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України. Стаття 5. У Верховній Раді України, в разі необхідності – в місцевих Радах народних депутатів, діють постійні комісії з питань міжнаціональних відносин. У місцевих органах державної виконавчої влади можуть створюватися відповідні структурні підрозділи. При місцевих Радах народних депутатів можуть утворюватися і функціонувати на громадських засадах дорадчі органи з представників національних меншин. Порядок формування цих органів визначається відповідними Радами народних депутатів. Центральним органом державної виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин є Міністерство у справах національностей України. При Міністерстві функціонує як дорадчий орган Рада представників громадських об’єднань національних меншин України. Стаття 6. Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Пам’ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом. Стаття 7. Держава вживає заходів для підготовки педагогічних, культурно-просвітницьких та інших національних кадрів через мережу навчальних закладів. Державні органи на основі міждержавних угод сприяють національним меншинам у підготовці спеціалістів в інших країнах.
Руслан Морозовський 60 Стаття 8. Мова роботи, діловодства і документації місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування визначається статтею 11 Закону України «Про засади державної мовної політики» (5029-17). {Стаття 8 в редакції Закону № 5029-VI (5029-17) від 03.07.2012} Стаття 9. Громадяни України, які належать до національних меншин, мають право відповідно обиратися або призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого і регіонального самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях. Стаття 10. Держава гарантує національним меншинам право на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення. Питання про повернення на територію України представників депортованих народів вирішуються відповідними законодавчими актами та договорами України з іншими державами. Стаття 11. Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Стаття 12. Кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім’я та по батькові. Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім’я та по батькові. Громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати «по батькові», мають право записувати в паспорті лише ім’я та прізвище, а у свідоцтві про народження - ім’я батька і матері. Стаття 13. Громадяни, які належать до національних меншин, вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та створювані громадські об’єднання. Участь або неучасть громадянина України, який належить до національної меншини, у громадському об’єднанні національної меншини не може служити підставою для обмеження його прав.
Мислителям – Віват! 61 Стаття 14. Державні органи сприяють діяльності національних громадських об’єднань, які діють відповідно до чинного законодавства. Національні громадські об’єднання мають право висувати своїх кандидатів у депутати на виборах органів державної влади відповідно до Конституції України (888-09), законів про вибори народних депутатів України і депутатів місцевих Рад народних депутатів. Стаття 15. Громадяни, які належать до національних меншин, національні громадські об’єднання мають право у встановленому в Україні порядку вільно встановлювати і підтримувати зв’язки з особами своєї національності та їх громадськими об’єднаннями за межами України, одержувати від них допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій. Стаття 16. У державному бюджеті України передбачаються спеціальні асигнування для розвитку національних меншин. Стаття 17. Україна сприяє розвиткові міжнародного співробітництва у забезпеченні й захисті прав та інтересів національних меншин, зокрема шляхом укладання й реалізації багатосторонніх і двосторонніх договорів у цій сфері. Стаття 18. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом. Стаття 19. Якщо міжнародним договором України встановлено інші положення ніж ті, які містяться в законодавстві України про національні меншини, то застосовуються положення міжнародного договору. Президент України Л. КРАВЧУК м. Київ, 25 червня 1992 року, № 2494-XII
Руслан Морозовський 62 ПРОЛОГ ДО ЗАКОНУ ПРО УКРАЇНЦІВ Кожен з мислячих українців мусить, як це прикро не виглядало б, усвідомити, що на сьогодні українців в Україні юридично не існує. І не тільки тому, що ліквідована графа «національність» у паспортах та інших документах, а ще й тому, що нема жодної статті в Конституції, яка б юридично описувала етнічних українців в Україні та їхні невід’ємні конституційні права. Є лише Преамбула та стаття 11 в Конституції України, які сором’язливо згадують про існування в Україні поряд з Українським народом (з великої букви) та загадковими «корінними народами» і всюдисущими «національними меншинами» якоїсь «української нації» – з маленької букви(!). Щоправда, є ще й знущальна Стаття 12, яка декларує про «задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави». Ніби в межах держави вже всі потреби українців – задоволені. Натомість «Закон про національні меншини в Україні», скоропостижно прийнятий ВР ще 25 червня 1992 року №2494-ХІІ, неухильно діє і ретельно виконується саме в Україні. Кожна з нацменшин має окрему графу в Державному бюджеті та купу різноманітних пільг. Нічого подібного щодо українців в Україні немає й близько. Тому давно стоїть актуальне питання про прийняття, аналогічно «Закону України про національні меншини в Україні», ретельно виписаного «Закону про статус українців в Україні». Одначе, хіба не дивовижно, що за 20 з лишком років жоден з тяжко вчених професійних юристів чи депутатів ВР, доцентів з кандидатами та академіків до необхідності прийняття українським парламентом «Закону про статус українців в Україні» не додумався і не спромігся. Проте, навіть проста реєстрація відповідного законопроекту у Верховній Раді могла б привернути пильну увагу штучно розділених мовою та язиком українців і нагадати їм, що, незважаючи на користування різними мовами – примусовою московською чи рідною українською, етнічні українці – були, є і назавжди залишаються єдинокровними братами. І ніяким калєсніченкам-ківаловим не має бути дозволено нацьковувати україномовних на московськоязичних українців. Або навпаки. І невелика проблема
Мислителям – Віват! 63 для ВОВ – доручити хоча б одному з істинно українських депутатів ВР – написати і зареєструвати у ВР «Закон про статус українців в Україні». Тим паче, що в «Законі про нацменшини» сказано, що до нацменшин відносяться усі, хто не вважає себе українцями. Отже, автоматично – українцями мають вважатися всі, хто не вважає себе приналежним до нацменшин. Тобто – написати і зареєструвати у ВР «Закон про статус українців» не так вже й складно. А вже хто з депутатів ВР і як голосуватиме за нього – оце було б спостерігати надзвичайно показово! Якби українська спільнота перейнялась питанням прогресу у побудові української України – кращої і успішнішої нагоди – годі й шукати! Тому пропонуємо шановним читачам «ЗБ»* ветеранську версією проекту «Закону про статус українців в Україні» ПРОЕКТ ЗАКОН УКРАЇНИ про статус українців в Україні Верховна Рада України, керуючись передбаченими Статутом ООН, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права від 16. 12. 1966 р., Правом на самовизначення націй, «Декларацією про права корінних народів», виходячи з життєво важливих інтересів української нації в справі побудови незалежної держави, визнаючи нерозривність прав людини і прав національностей, прагнучи реалізувати Преамбулу та Статтю 11 Конституції України приймає цей Закон з метою гарантування українцям беззастережного права на вільний і всебічний розвиток. Стаття 1. Україна, гарантуючи громадянам республіки незалежно від їх національного походження та мови спілкування рівні полі- *Вперше було опубліковано в журналі «Заповіт батьків».
Руслан Морозовський 64 тичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, здійснює заходи щодо розвитку української національної ідентичності, самосвідомості й самовиявлення. При забезпеченні прав та свобод осіб, які належать до українців (української нації, як української корінної споконвічної етнонаціональної спільноти), держава виходить з того, що вони є невід’ємною складовою частиною загальновизнаних прав людини. Стаття 2. До українців (української нації – української корінної споконвічної етнонаціональної спільноти) належить спільнота громадян України, що не є національною меншиною, яких об’єднує спільне етнічне походження, українська мова, почуття українського національного самоусвідомлення та спільності між собою, спільна територія , українська духовність, культура, мораль, відчуття необхідності дотримуватись справедливості, правди, братерства, рівності в правах і перед законом, а, також, спільний проект необхідності побудови та оборони суверенної національної, демократичної, соціальної, правової держави з власними національними правовими традиціями і соціокультурним кодом. До українців відносяться особи, які народилися за межами України, але відчувають себе пов’язаними з нею етнічним походженням, культурним і духовним спадком, історією боротьби за існування української держави та української національної спільноти, спілкуються українською мовою, шанують її історію. Стаття 3. Громадяни України всіх національностей зобов'язані дотримуватись Конституції та законів України, оберігати її державний суверенітет і територіальну цілісність, знати і поважати мову, культуру, традиції, звичаї, релігійну самобутність українського народу. Прояви зневаги, ненависті до України, українців чи української мови на всій території держави повинні кваліфікуватись як розпалювання національної ворожнечі і тягти за собою кримінальну відповідальність. Небажання посадової або службової особи спілкуватися українською мовою, під час виконання службових обов’язків, є проявом зневаги, лінгвоцитом української нації і повинно бути підставою для його звільнення з роботи та притягнення до кримінальної відповідальності.
Мислителям – Віват! 65 Стаття 4. Держава повинна постійно піклуватися про інтереси української нації, створювати належні умови для її повноцінного духовного і культурного розвитку та високого матеріального рівня життя українців. Відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов'язаних з їх належністю до українців (української нації – української корінної споконвічної етнонаціональної спільноти), регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними деклараціями та договорами України. Стаття 5. У Верховній Раді України, у місцевих Радах народних депутатів, при Кабінеті Міністрів України створюються і діють постійно комісії з питань всебічного розвитку української нації. В місцевих органах державної виконавчої влади діють відповідні структурні підрозділи. Стаття 6. Громадянам України гарантується право на запис національної приналежності в паспортах та інших документах, що засвідчують особу. Кожний громадянин України має право на національне прізвище, ім’я та по батькові. Громадяни України мають право в установленому порядку відновлювати свої національні прізвища, імена та по батькові. Стаття 7. Етнічні українці, які повернулися з-за кордону для постійного проживання і роботи в Україні, набувають громадянство України протягом одного місяця. Питання про повернення на територію України українців та представників інших депортованих з території України народів вирішуються відповідними законодавчими актами та договорами України з іншими державами. Стаття 8. Подвійне громадянство в Україні заборонено. Громадянин України, який приховав, що він став громадянином іншої держави, автоматично втрачає українське громадянство, притягається до кримінальної відповідальності за вчинення державного злочину та втрачає можливість отримувати пенсію від української держави.
Руслан Морозовський 66 Стаття 9. Єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Вона має виконувати націєзміцнюючу, державотворчу, загально-комунікативну та об’єднавчу функції, сприяти суспільній цілісності та єдності українського народу і держави, бути основою ідентичності українців. Стаття 10. Для контролю за дотриманням чистоти української мови при Кабінеті Міністрів створюється державний орган – Академія української мови та його відділи у виконавчих комітетах обласних рад, при кабінеті міністрів Кримської АР, містах Києві та Севастополі. Зазначені органи зобов’язані стежити не лише за чистотою української мови, а й здійснюють контроль за її знанням і застосуванням посадовими особами, які працюють в органах державної влади і місцевого самоврядування з тим, щоб кожний україномовний громадянин мав змогу вільно і безперешкодно користуватися українською мовою на всій, без винятку, території України, в усіх державних та муніципальних закладах від Верховної Ради до крамниці будь-якої форми власності. Стаття 11. Виховання як в державних, так і в приватних дошкільних закладах (дитячих садочках), навчання в школах, у державних дитячих будинках та аналогічних закладах сімейного типу, в духовних семінаріях, в усіх спеціальних та вищих цивільних та військових навчальних закладах здійснюється виключно українською мовою. Стаття 12. Громадяни України, які належать до українців (української нації – української корінної споконвічної етнонаціональної спільноти), відповідно обираються або призначатися на будьякі посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого і регіонального самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях. Стаття 13. В органах загальнодержавного та місцевого самоуправління кількісний склад українців та представників національних меншин має бути прямо пропорційним їх чисельній кількості, яка встановлюється всеукраїнським переписом населення.
Мислителям – Віват! 67 Стаття 14. Громадяни, які претендують на зайняття державної або муніципальної посади будь-якого рівня, повинні скласти іспит на знання української мови. Незнання української мови є підставою для відмови в прийнятті на роботу, для звільнення службової особи з роботи, позбавлення депутатського або іншого представницького мандата. Стаття 15. Земля її надра, інші природні ресурси та об’єкти, поклади корисних копалин, діючі енергетичні потужності тощо, які розташовані на території України або в межах її континентального шельфу, є виключно власністю Українського нації. Держава гарантує українцям право на збереження життєвого середовища – орної землі, водних басейнів, повітря, лісових масивів, корисних копалин, відчуження або оголошення товаром яких забороняється на всій території України. Стаття 16. Реалізація права володіння лісами, водоймами, луками, левадами, пасовиськами, джерелами питної – прісної та мінеральної води, покладами інших життєво важливих природних ресурсів належить виключно громадам, а порядок користування ними встановлюється на зборах членів громади. Стаття 17. Безумовне право приватної власності на землю існує лише на земельні ділянки під житловими будинками та іншою нерухомістю, а також на присадибні ділянки розміром не більше одного гектара. Набувати пряме або опосередковане право власності на землю іноземцям та особам без громадянства заборонено. Сумарна величина розміру земельних ресурсів, які перебувають у власності української нації, в процентному відношенні має бути не меншою 78% від загальної кількості всієї української землі. Стаття 18. Право володіння землею належить державі та громадам, яким належить право першості володіння землями сільськогосподарського призначення. Землі сільськогосподарського призначення надаються громадянам у довгострокове володіння з продовженням його членами
68 їхніх сімей, або всієї родини, за умови, що вони беруть безпосередню участь у веденні господарства. Розмір ділянки землі сільськогосподарського призначення, яка може бути у користуванні фізичної особи, не може перевищувати 100 га. Стаття 19. Держава сприяє утворенню в селах або об’єднаннях сіл кооперативів з вирощування, зберігання, переробки та збуту сільськогосподарської продукції та надає таким кооперативам дотації у розмірі не менше 10% бюджету. Стаття 20. З метою усунення соціальної нерівності в міжнаціональних стосунках та безпосередньо в середовищі українського народу, прибутки виробництв усіх форм власності повинні справедливо розподілятися та регулюватися відповідними нормативно-правовими актами, залежно від фахової кваліфікації, якості та обсягу виконаної роботи. Стаття 21. Громадяни України, які належать до української корінної споконвічної етнонаціональної спільноти, вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав у межах існуючого законодавства, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та створювані громадські об'єднання. Державні органи повинні сприяти створенню та діяльності українських громадських об’єднань. Українські національні громадські об'єднання мають право висувати своїх кандидатів у депутати на виборах органів державної влади відповідно до Конституції України, законів про вибори народних депутатів України і депутатів місцевих Рад. Стаття 22. Українські національні громадські об'єднання та окремі громадяни мають право у встановленому в Україні порядку вільно встановлювати і підтримувати зв'язки з особами української національності та їх громадськими об'єднаннями за межами України, отримувати від них або надавати їм допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій. Руслан Морозовський
Мислителям – Віват! 69 Стаття 23. Інформаційний простір належить українській нації і є сферою захисту органами національної безпеки України. В Україні забороняється пропаганда комуністичної ідеології. Будьяка антиукраїнська діяльність, створення антиукраїнських партій, фронтів та рухів, злісне культивування аморальної і протиправної поведінки, п’янства, наркоманії, насилля, сексуальних збочень і всього, що суперечить духовності Української нації підлягає переслідуванню та кримінальній відповідальності за законом. Стаття 24. З метою усунення інформаційної дискримінації українців, видання усіх друкованих ЗМІ – книг, газет, журналів, інформаційних і рекламних бюлетенів, оголошень, кінопродукції, мовлення на всіх державних, приватних та суспільних загальнонаціональних та місцевих теле- і радіокомпаніях, в шоу-бізнесі тощо, повинні здійснюватися виключно українською мовою. Телета радіокомунікація мовами національних меншин здійснюється згідно з відповідними, передбаченими іншими підзаконними актами, нормами. Стаття 25. Кількість україномовної продукції ЗМІ в усіх пунктах збуту, на умовах, не гірших ніж умови реалізації продукції мовами національних меншин, повинна становити не менше 78%. Друковані видання мовами національних меншин, що мешкають на території України, повинні мати повноцінні україномовні версії. Стаття 26. У державному бюджеті України передбачаються спеціальні асигнування для відродження, всебічного розвитку, збереження та примноження генофонду українців (української нації – української корінної етнонаціональної спільноти), особливо і, в першу чергу – села з його споконвічною культурою, звичаями, обрядами, традиційними ремеслами та сучасними наймодернішими виробничими потужностями та можливостями. Стаття 27. Українська держава гарантує і забезпечує українцям збереження чистоти навколишнього (екологічного) середовища – землі, води, лісу, повітря тощо, вільний доступ для лікування та відпочинку в межах земельної захисної смуги морів і водойм.
Відчуження земель сільськогосподарського призначення, захисної смуги морів, річок, озер та інших водойм категорично заборонено. На зазначених землях забороняється видобуток будь-яких корисних копалин, будівництво будь-яких споруд окрім суспільно необхідних. Стаття 28. Україна сприяє розвиткові міжнародного співробітництва у забезпеченні й захисті прав та інтересів українців, зокрема – шляхом укладання й реалізації багатосторонніх і двосторонніх договорів у сфері неухильного зміцнення держави та повсякчасного підвищення рівня добробуту українського народу. Стаття 29. Українська держава гарантує українцям права і свободи в сферах управління державою, бізнесу, зайнятості на виробництві, матеріально-економічного добробуту, культурнопросвітницької та наукової діяльності, охорони здоров’я, освіти, доступі до управління та користування засобами масової інформації тощо. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод українців за національною ознакою забороняється й карається законом. Голова Всеукраїнського об’єднання ветеранів Володимир Гуменюк Народний депутат Верховної Ради України Олександр Шевченко Головний редактор суспільно-політичного часопису Всеукраїнського об’єднання ветеранів «Заповіт батьків» Руслан Морозовський Руслан Морозовський 70
Мислителям – Віват! 71 Зміст Вступ 3 Таємниця портрета Сковороди 5 Пізнай себе 9 Ниньки наш унікальний режим… 9 Стосовно прав електорату 10 На майданах скривджених надій… 10 Ми живемо в краю суцільних скарг… 10 Ода авту 11 Коли навчав парубкувати… 11 Енергетика бурштинової лихоманки 11 Не бува без кіля корабля 12 Нестале все – мінливе та тягуче 12 Шукаю мудрости підмурків… 14 Засторога 15 Словами тих, котрі жили раніше… 15 Здавалося б – навчайся та виконуй!.. 15 Запам’ятай з дитинства, хлопче… 15 Не москаля, не ефіопа… 16 Претензія до князя Святослава 16 Зізнання 20 Природний інтерес 20 Ода Сковороді 21 Несліпі, не мовчіть! 23 Шал депутатських декларацій 25 Кого наверх наймаєте, панове… 25
Руслан Морозовський Смішний інженер 26 Все шукаю розумні рядки 28 Стосовно наголошених голосних 31 Одоакр та Богдан Хмельницький 31 Правда не завжди оригінальна… 33 Мислителям за мислення – Віват! 33 Взаємодовіра – вершина проблем 35 Самотній волхв 37 Либонь, сто років як нема царату 40 Нема дурних 41 Прикидається шлангом москаль! 43 Геральдика реальну грає роль! 45 Дивовижний приклад 50 На світі немає нікого, крім нас! 52 Ми – нездоланні 54 Де заховався ти, нації цвіт? 56 Закон України Про національні меншини в Україні 58 Пролог до Закону про українців 60 Закон України Про статус українців в Україні 61