Використані джерела: 1. Малаков Д.В. Тринадцять київських зустрічей із Городецьким: путівник / Дмитро Малаков. – К.: Грані-Т, 2011. – 64 с. 2. Кудрявцев Л.О. 20 архітекторів, які будували Київ / Лев Кудрявцев. – К.: АТЗТ «Видавничий центр «ДрУк», 2003. – 128 с. 3. Абліцов В.Г. Київ. Енциклопедія / В.Г. Абліцов – К.: Фенікс, 2016. – 288 с. 4. Звід пам’яток історії та культури України. Кн. 1, ч. 1. Київ: А – Л. / Енцикл. вид. у 28 т. – К.: «Українська енциклопедія», 1999. – 582 с. 5. Стрижевська Т. Химерний Київ. / Стрижевська Тетяна – К.: Портал, 2020. – 100 с. 6. Ільченко О. Місто з химерами: роман. / Олесь Ільченко – К.: Грані-Т, 2010. – 160 с. 7. Ольга Косова. Відомі та невідомі будівлі Владислава Городецького у Києві. // Вечірній Київ [Електронний ресурс]. Електронні данні. Режим доступу: https://vechirniy.kyiv.ua/news/67198 / Відомі та невідомі будівлі Владислава Городецького у Києві – назва з екрану 8. Городецький Владислав. // Сайт історії Києва [Електронний ресурс]. Електронні данні. Режим доступу: http://oldkyiv.org.ua/data/gorodetsky. php?lang=ua / Городецький Владислав – назва з екрану 9. Поляк за походженням, українець за духом (до 155-річчя від дня народження В. В. Городецького). // Віртуальна бесіда Городецький.pdf [Електронний ресурс]. Електронні данні. Режим доступу: http://ir.lib.vntu.edu. ua/bitstream/handle/123456789/21794/%D0%92%D1%96%D1%80%D1%82% D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%B1%D0% B5%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%B0%20%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9. pdf?sequence=1&isAllowed=y. Поляк за походженням, українець за духом – назва з екрану Бібліотека ім. П. Усенка для дітей Київ – 02152 Івана Миколайчука, 7 тел. +380 63 064 0429 email: [email protected] Київський Гауді Краєзнавча розвідка Київ 2023 Відділ культури Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Районна бібліотека ім. П.Усенка для дітей
Шановні читачі! Бібліотека ім. П.Усенка для дітей пропонує до вашої уваги краєзнавчий посібник «Київський Гауді», в якому зубрані відомості про життя, діяльність талановитого архітектора Владислава Городецького, творчий доробок якого залишив яскравий слід на вулицях нашого рідного міста. В даній розвідці ми зібрали інформацію про найбільш відомі будівлі, що їх спроєктував і побудував архітектор наприкінці XIX – початку XX століття в Києві. На довгі роки доля пов’язала Владислава Владиславовича з Києвом, що став містом його найвищого творчого злету. Посібник розрахований на читачів старшого шкільного віку, студентів та усіх, хто любить рідне місто та цікавиться його багатовіковою історією ©Бібліотека ім. П. Усенка Підготувала Цибульська Е.П. 15 будівель, тому керувати проєктом доручили вже відомому на той час Владиславу Городецькому. Храм зводили 10 років виключно на пожертви приватних осіб. Роботи велися довго через поганий стан ґрунту, на який впливала річка Либідь. Зрештою храм відкрили і освятили у 1909 році. Довгий час костел Святого Миколая ділили між собою католики та Національний будинок органної та камерної музики України. Але у вересні 2021 року будівля сильно постраждала від пожежі, а орган був повністю знищений. Перший етап протиаварійних робіт з ліквідації наслідків пожежі був завершений в січні 2022 року. Сам костел передали в користування парафії святого Миколая. ПІВДЕННОРОСІЙСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД (вул. Жилянська, 107) У1896 році В. Городецький отримав велике замовлення: розробити проект Південноросійського машинобудівного заводу – від генерального плану до кожного з корпусів. За радянських часів тут, на вулиці Жилянській, 107 був знаменитий завод «Ленінська кузня». Висока якість проектування й виконання будівельних робіт вже прислужилися кільком прийдешнім поколінням. Нині в приміщенні знаходиться один з найбільших у Східній Європі пабів «Портер паб».
14 цементу – досить дорогого на той час матеріалу – постійним партнером Городецького, італійським скульптором Еліо Салем. Оскільки архітектор був пристрасним мисливцем, то всередині будинок прикрашений скульптурами-мисливськими трофеями – черепами, рогами, опудалами тварин і птахів. Іронічно те, що на фасаді та всередині будинку немає жодної химери. Але для киян початку ХХ століття реальні африканські тварини були такими ж дивовижами, як і химери – відповідно й прозвали будинок Городецького. У мирні часи споруда використовувалась для прийомів Президента України. КОСТЕЛ СВЯТОГО МИКОЛАЯ (вул. Велика Васильківська, 75) Одна з двох римо-католицьких церков у Києві того часу (друга – Олександрівський костел). Її історія почалася наприкінці XIX століття, коли група католиків звернулася до губернатора Києва за отриманням дозволу на будівництво костелу в пам’ять про перебування у столиці імператора Миколи ІІ. Був оголошений конкурс на створення проєкту костелу. Переможцем став 24-річний студент, який не мав досвіду спорудження таких 3 «Людина живе, поки її згадують. Архітектор нагадує про себе своїми творами. В. Городецький живе в Україні, Польщі, Ірані, живе у гарних будівлях, залишених людям». Дмитро Малаков, історик-краєзнавець, автор книг з історії архітектури Києва. його часто називають «Київський Гауді». 160 років тому – 4 червня 1863-го – народився найвідоміший київський архітектор Владислав Городецький, автор і власник чудернацького будинку на вулиці Банковій, що його зазвичай звуть «Будинком з химерами». Ще за життя ім’я архітектора Владислава Городецького було овіяне легендами, а його дивовижні витвори стали не лише відомими, але й улюбленими. Інтерес до його архітектурної спадщини з плином часу не згасає, бо в ній закладено те, що можна з повним правом віднести до мистецтва самого високого ґатунку. В творчому доробку славетного зодчого численні споруди: храми, палаци, маєтки, музеї і мавзолеї, лікарні, виставочні павільйони , заводи і фабрики та немало іншого. В історію архітектури В.Городецький увійшов як будівничий модерну. А модерн не знає вузької спеціалізації художника. Інтереси видатного архітектора поширювалися також на пов’язані з архітекту -рою такі види ужиткового мистецтва, як проектування меблів і оздоб, Лешек Дезидерий Владислав Городецький (польск. Leszek Władysław Horodecki)
4 виготовлення ескізів розписів, скульптур і вітражів, шпалер і тканин, а ще він займався карбуванням по каменю і гіпсу, гравіюванням; створював ювелірні прикраси, ескізи взуття та одягу, оформляв книги, театральні декорації, афіші... У цій неординарній людині органічно поєднувалися тонке відчуття краси, буйна фантазія художника і невичерпна енергія будівничого. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ АРХІТЕРКОРА Владислав Городецький народився 23 травня (4 червня за новим стилем) 1863 року в селі Шолудьки Подільської губернії (тепер це Немирівський район). Його повне ім’я Лєшек (Лєх) Дезидери Владислав Городецький. Походить він з давнього польського шляхетського роду гербу Корніц. Городецькі жили на Поділлі ще з ХVIIІ століття і були дідичами земель у Петрашівці та Жабокричі. Дитинство Владислава минало на Поділлі в маєтках Городецьких та Ґлюзінських (родичі по материній лінії). По досягненні 15-річного віку він відправляється на навчання до Одеського реального училища. Вже за п’ять років “за добропорядні та відмінні успіхи з рисування” був нагороджений похвальним листом. Належність до шляхетського роду та здібності у малюванні дозволили Городецькому вступити до Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі в 1885 році. З атестатом класного художника ІІІ ступеня і правом будувати споруди Городецький наприкінці 1890 року приїхав до В. Городецький був завзятим мисливцем. На фото: під час полювання; обкладинка книги спогадів «Щоденник мисливця» 13 БУДИНОК З ХИМЕРАМИ (вул. Банкова, 10) Ця будівля є, напевно, найвідомішим «дитям» Городецького. Є легенда, що Владислав Владиславович уклав парі з київським архітектором Олександром Кобельовим про те, що в короткий термін зведе будинок на незручному для будівництва місці – на краю крутого схилу. Чи було таке парі в дійсності –невідомо. Але в будь-якому випадку будинок був зведений і прикрашений за два роки. У день свого 40-річчя, 4 червня 1904 року, піднявши келих шампанського в своєму, щойно збудованому будинку, він сказав: «Будинок, може, і дикий, але в Києві не знайдеться людини, яка б минула його, не зупинивши погляд». І справді, з точки зору простого киянина оцінка творіння Городецького не є однозначною. Про цей незвичний будинок Києва говорять, ним або захоплюються або сприймають з неприязню, але байдужих немає. Прибутковий будинок автор побудував у 1903 році для своєї родини: на першому поверсі жили Городецькі, квартири на інших поверхах здавалися в оренду. Особливість будинку – це скульптурний бестіарій. Він виготовлений із
12 КАРАЇМСЬКА КЕНАСА (вул. Ярославів Вал, 7) У 1898 році Владислав Городецький, вже як дуже популярний архітектор, отримав пропозицію від «тютюнового короля» та очільника громади київських караїмів Соломона Когена спроєктувати караїмську кенасу. Будівлю в мавританському стилі спорудили за 4 роки. Її особливістю став гофрований купол з ліпними прикрасами роботи майстерні Еліо Саля. Ефектна верхівка кенаси була покрита оцинкованим залізом і над нею височив шпиль. Але купол був втрачений у результаті реконструкції 1968-го року. Під час Другої світової війни у кенасі правилася римо-католицька служба, потім діяв ляльковий театр та кінотеатр, а з 1981 року і дотепер тут розміщується Будинок актора. Час від часу виникає суспільна дискусія, щодо повернення кенаси вірянам, але на сьогодні за останнім переписом, київська громада караїмів налічує менше ніж 100 осіб. Втім, кенаса вже давно потребує реставрації – востаннє її планували провести протягом 2019- 2020 років. 5 Києва. Тут минули наступні найкращі тридцять років життя і творчості цієї яскравої, вельми шляхетної особистості. Всебічно обдарований, Владислав Городецький мав хист не тільки до мистецтва та архітектури, а й до активного підприємництва та... стрілецького спорту. Отож одною з перших робіт у Києві стали павільйон і тир Київського відділу Імператорського товариства правильного, тобто за правилами, полювання, спроектовані Городецьким безкоштовно та побудовані під авторським наглядом на пустирі біля Лук’янівського цвинтаря. До кола мисливців і тоді належали заможні та впливові особи, а це мало певне значення для кар’єри архітектора-початківця. Однією з ранніх його робіт у Києві виявилась родинна усипальня баронів Штейнгейль на аристократичному кладовищі Аскольдова могила. Мабуть, невипадково, бо один із цих баронів був також завзятим мисливцем. Ім’я архітектора Городецького почало набувати популярності. Йму пощастило творити під час «будівельної лихоманки». На рубежі століть в історії Києва був економічний підйом і, як наслідок, зводилися готелі, банки, будувалися навчальні заклади, бібліотеки і читальні зали, театри, фабрики і заводи, а особливо масово почали зводити багатоповерхові прибуткові будинки. В Києві вже протягом двадцяти років діяв водогін, щойно дала Пам’ятник В. Городецькому в Києві (фото: Роман Муравйов) Сімейна усипальниця Штейнгелів – одна з перших робіи архітектора
6 струм перша центральна електрична станція біля міського театру, проте не було ще трамваю, каналізації, не було величезної більшості тих споруд, без яких сьогодні важко уявити центр міста. Багато будинків, побудованих за проектами митця, до сих пір є «візитною карткою» Києва. У 1895 році В.Городецький бере участь у двох великих проектах, що стали помітним явищем в архітектурному житті Києва: планування і розбудова колишньої садиби відомого київського медика, професора університету св. Володимира Ф.Ф.Мьорінга, де було прокладено і швидко забудовано вулиці Миколаївську, Ольгінську, Мерінгівську і Нову, а також планування і спорудження Київської сільськогосподарської та промислової виставки, що відкрилась на схилах Черепанової гори 1897 року. За проектами Владислава Владиславовича на виставці було споруджено оригінальні павільйони графів Потоцьких: Костянтина та Юзефа. Нижче ми розкажемо про найбільш відомі роботи майстра в Києві, що дійшли до нашого часу. НАЦІОНАЛЬНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ УКРАЇНИ (вул. Михайла Грушевського, 6) Величну споруду в неокласичному стилі з самого початку будували як перший в Києві загальнодоступний музей. У 1896 році в комісію надійшли 13 проєктів із варіантами 11 ГОТЕЛЬ «КОНТИНЕНТАЛЬ» (вул. Городецького, 3) Збудований у 1897 році на місці колишньої садиби професора Федора Мьорінга, неподалік Хрещатика, вважався одним з кращих готелів тогочасного Києва. Чотириповерховий готель «Континенталь» Городецький cтворив разом із архітекторами Георгієм Шлейфером і Едуардом Брадтманом. Загальна його вартість у результаті становила майже мільйон рублів, а вартість доби проживання коштувала 15 рублів, тобто половину місячного заробітку простого робітника. Таким чином готель вважався найдорожчим у Києві – і не дарма! Всередині будівлі було сто номерів, великий ресторанний зал, зимовий сад, розкішні кабінети, більярдні, два електричні ліфти – пасажирський і багажний, комори для зберігання багажу та дорогоцінних речей, ванні кімнати та літній сад із фонтаном, що світиться. У підвалі готелю збирався знаменитий клуб «ХЛАМ» (Художники, Літератори, Артисти, Музиканти), в якому можна було зустріти Осипа Мандельштама, Костянтина Паустовського та Михайла Булгакова. Через велику пожежу на Хрещатику 1941 року від будівлі залишилися лише стіни. Тепер тут розташований будинок Консерваторії ім. П.І. Чайковського, а колишні номери готелю перетворилися на класи.
10 ПРИБУТКОВИЙ БУДИНОК БЕНДЕРСЬКОГО (вул. Велика Васильківська, 25) У 1897 році Городецький створив проєкт грандіозного будинку для Лева Бендерського – купця першої гільдії, виноторговця і старости Купецької синагоги (розташовувалась на місці колишнього кінотеатру «Кінопанорама»). Протягом двох років було зведено п’ятиповерховий прибутковий будинок. Cпоруда була пишно декорована у ренесансно-бароковому стилі. Приміщення тут орендувало, зокрема, Київське шахове товариство, а у 1919 році тут розташовувалась редакція журналу «Українська кооперація». На першому поверсі було чимало магазинів. За радянських часів будинок став поступово руйнуватися. У 1930-ті тут зробили ремонт, під час якого прибрали всі декоративні елементи, також змінилося і внутрішнє планування. Найбільше будинок значно постраждав під час підриву середмістя радянськими диверсантами у 1941 році. 1948 року споруду відновили без первісного оздоблення. Сьогодні, як і сто років тому, на першому поверсі знаходяться елітні магазини, а верхні поверхи займають офіси та житлові приміщення. 7 майбутнього музею, кожен зі своїм девізом. Серед них виграв проєкт «К сроку» московського архітектора Петра Бойцова, але детальну розробку планів зведення музею робив саме Владислав Городецький. Він доопрацьовував проєкт та безпосередньо керував роботами. Скульптурними оформленням головного фасаду займався давній знайомий Городецького італійський скульптор Еліо Саля. Співпраця Городецького з Саля тривала на багатьох інших будівлях, він же страв автором скульптрур, що прикрасили найвідоміший витвір архітектора в Києві – так званий «Будинок з хімерами». Над входом в музей у трикутному фронтоні розмістили скульптури, які символізують «Торжество мистецтва». В цій композиції жінка – символ мистецтва виїжджає на колісниці в оточенні амурів. На даху музею теж скульптурна композиція: покровитель мистецтв бог Аполлон покладає руки на статуї, що символізують живопис та скульптуру. Особливо збуджували уяву киян дві скульптури грандіозних левів, що розташовані обабіч сходів. Музей посідає чотири поверхи, хоча з головного фасаду здається двоповерховим. Тут є ліфт, чотири зали останнього поверху мають верхнє природне освітлення. Ця будівля у свій час була одною з найкращих в Європі, що були збудовані та призначеніспеціально для музеїв. У старовинному путівнику по Києву читаємо: «На бічних виступах сходів встановлені фігури двох грандіозних левів в позі грізного пробудження. Вони нібито оберігають вхід в цю скарбницю старовини і мистецтва». Будівництво музею тривало з 1897 по 1901 рік, а остаточно завершено було тільки в кінці 70-х років минулого століття, коли Городецького вже давно не було на цьому світі. Будинок музею у 1967-1972 pоках за проектом архітектора П. Ф. Петрушенка було розширено з тильної сторони, що дозволило майже вдвічі збільшити експозиційні площі. Але з плином часу будівля почала критично потребувати оновлення – і зовні, і всередині. У Національному художньому музеї України вже декілька років триває реставрація будівлі. На час війни музей зачинений, а експонати спаковані та переміщені у безпечні місця.
8 ПРИБУТКОВИЙ БУДИНОК КІМАЄРА (вул. Городецького, 13) У 1895 році Владислав Владиславович спроєктував будівлю на замовлення австрійського підприємця Йосифа Кімаєра для торгового дому меблевої фірми. На фабриці виготовлялися крісла для київської опери та театру Соловцова (теперішня назва – театр імені Франка), гарнітури для готелю «Континенталь» та готелю Гладинюка (тепер – будівля інформагенства «Укрінформ»). Також меблі розвозили у найкращі оселі по всій Російській імперії. Над фронтоном будівлі зберігся напис – «1884». Це не дата побудови будинку, а рік заснування меблевої фабрики. До слова, після меблевої тут розміщувалась взуттєва фабрика. В 1941 році масштабна пожежа на Хрещатику сильно пошкодила фасад будинка Кімаєра і повністю знищила інтер’єри. Зараз він використовується як головна будівля Міністерства юстиції України. Також тут облаштований вхід до станції метро «Хрещатик». 9 СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ КООПЕРАТИВ «РОБІТНИК» (вул. Городецького, 11А) Впритул до будинка Кімаєра розташоване ще одне творіння Городецького. Він спорудив перші два з половиною поверхи у 1895-1897 роках для контори та складу сільськогосподарського кооперативу «Робітник». У 1911 році була проведена друга частина робіт, коли під керівництвом архітектора Едуарда Брадтмана будівля стала вищою на кілька поверхів. Через деякий час після спорудження будинку, в ньому розмістився літературно-артистичний клуб, а пізніше – профспілка митців. Тут мешкав український актор Мар’ян Крушельницький, який грав на сцені розташованого неподалік театру імені Івана Франка. Зараз на першому поверсі будівлі працюють магазини та офісні приміщення.