Централізована бібліотечна система Дніпровського району Бібліотека ім. К. Симонова Інформаційна пам'ятка Київ, 2023
2 Історія України надзвичайно багата на події та героїв. Героїв відомих і не дуже відомих, а інколи і не заслужено забутих. Про одного з них наша інформаційна пам’ятка: «Остафій Дашкевич: не нами забуте ім’я». У бібліографічному виданні зібрана література про одного з перших ватажків українського козацтва, який, згідно з джерелами чи історичною традицією, носив гетьманський титул… О. Дашкевич був засновником колишнього села Воскресенка, через яке нині пролягає вулиця, яку в 2021 році назвали його іменем і на якій розташована наша бібліотека. Отже, забуті імена повертаються. Інформаційна пам'ятка вміщує перелік книг, статей з періодичних видань та матеріалів з Інтернет – ресурсів, які познайомлять Вас із сповненою пригод і випробувань біографією, цікавими фактами з особистого життя гетьмана Остафія Дашкевича, розкриють його роль на військовій і політичній арені… Перелік літератури подано в алфавітному порядку. При складанні списку використані данні з електронного каталогу (ЕК) міської публічної бібліотеки ім. Лесі Українки та ЦБС Дніпровського району, книжковий фонд бібліотеки ім. К. Симонова. © Бібліотека ім. К. Симонова, 2023
3 «…Ой Пане Остапе! Де ти забарився? Чи ще з неволі тай не відкупився? Чи з ляшками по світі бродиш Ой! Чому ти козаченьків тай в Крим не приводиш? Я і з неволі тай не відкуплявся Через землі татарскі коником пробрався…» (Дума про Остафія Дашкевича) Остафій (Остап, Євстафій, Євстахій) Іванович Дашкевич (Дашкович) (1455 — 1535-37) – український шляхтич. Один з найвидатніших козацьких отаманів. Перший організатор Війська Запорозького. Засновник та перший Кошовий отаман, в деяких документах згадується як гетьман Війська Запорізького з 1508 року. Цей славетний воїн походив з давнього роду української аристократії, що посідала маєтності на Брацлавщині та Поліссі. Народився і зростав Остафій в Овручі на Житомирщині. Готуючись до військової та політичної кар'єри, ще замолоду побував у Німеччині та Франції, де вдосконалював освіту й набував військового досвіду. Згодом це дістало гідне поцінування при дворі Великого князя Литовського Олександра І, який 1502 року наділив молодого завзятця Кричевським староством, землі якого межували з Московією.
4 Її воєводам увесь час кортіло розширювати свої території коштом українських, то будення староства минали здебільшого в сутичках залоги(гарнізонів) та ополчення з московітськими загонами та в готуваннях до нових боїв. Цей край спокою майже ніколи не знав. В таких боях Дашкевич гартувався як воїн. Під час однієї з сутичок староста потрапив в полон. Московіти поставились до бранця не дуже суворо. Знаючи його добрі військові вміння, покликали навіть на службу до Великого князя Московського Василя III. Не маючи вибору, Дашкевич погодився і при першій змозі втік. 1507 р. майбутній полководець в Любліні, при дворі польського короля. Освічений і бувалий, загартований в боях, Остафій дуже скоро здобув собі визнання. Король вимушену службу Дашкевича в царя московітів за зраду не взяв, визнав, що воїн такого рівня має право здобувати лицарську славу у будь-якій армії світу. І призначив Дашкевича старостою черкаським і канівським. Зновутаки на кордоні, але ще небезпечнішому. Тоді Остафію Дашкевичу й довелось уперше зіткнутись із силою, що звалася козацтвом. Ідея створення з нього суто українського війська заполонила войовничого старосту. Землі своїх повітів він почав перетворювати на своєрідні козацькі бази, де посправжньому гуртувались і проходили добрий вишкіл загони, що повели згодом у звитяжні походи тисячі українських воїнів. І все це Дашкевич робив за покликом власного серця. Кожен розумів: якщо козаки не захистять, татари одберуть увесь набуток разом із життям. Остафій Дашкевич став першим хто не тільки побачив в козацтві нову могутню силу українського народу але зумів зібрати воєдино розпорошених людей з Дніпровських островів з околиць Канева та Черкас, організував їх у єдину військову силу, установив
5 однакову для всіх єдину зброю — вогнепальну та шаблю, поділив усіх на полки, полки на сотні, призначив старшину, підстаршину… Нове козацьке військо вперше спробувало свої сили у першому великому поході проти татар під Білгородом в 1516 році, коли було розбито кілька татарських орд. Козаки підійшли під стіни Білгородської фортеці. Османи з фортеці послали за ними своє військо, яке набагато переважало козацьке. Битва між османським військом та козаками відбулася на озері Овідія біля Білгороду. Козаки здобули блискучу перемогу, з великими військовими трофеями повернулися до дому. З цього часу в Польщі і Великому Князівстві Литовському заговорили про козаків. Король Сигізмунд I Старий у відповідь ханові сказав, що не його війська здійснили напад на Білгород, це були неконтрольовані ним «козаки». Час від часу Дашкевич полишає свої адміністративні клопоти і сам бере участь в боях з татарами. В одному з таких боїв він, можливо, пораненим, потрапив в полон. Та пробув у ньому недовго: козаки викупили. В жовтні 1518 року Дашкевич разом з князем Констянтином Острозьким розбили 1000 татар на Волині. Татари добре знали Дашкевича і як союзника. За два роки до його полону сталася досить неординарна подія. Як би не ворогували козаки з татарами, але Московію і ті, й ті завжди мали за спільного ворога, якого треба було всіляко ослаблювати.
6 1521 року хан Мехмет-Гірей з козаками Дашкевича вирушав у похід проти Московії. Дашкевич мав свої порахунки з московітами, і похід виявився вдалим. Татарсько-українське військо дійшло аж до Москви і захопило силу-силенну бранців. На зворотному шляху козацька душа Дашкевича таки повстала проти хана. Хан підступом полонив Дашкевича - вирішив, мабуть, одним заходом і Московії допекти, і ненависному старості вчинити припін. Татари намагалися змусити Дашкевича зректися Християнства і зламати на собі хреста, але гетьман навідсіч відмовився зраджувати вірі і своїй рідній землі. Проте Дашкевичу пощастило втекти, і вже за кілька місяців татари дорого заплатили йому за свою підступність: зібравши великий козацький загін, він пішов... на Очаків. Татарська розвідка дізналася про підготовку цього походу, і поблизу фортеці на козаків чекало чимале турецько-татарське військо. Та українці розгромили його, повністю спалили місто і турецький замок. О. Дашкевич став першим козацьким ватажком, що спромігся атакувати кримський півострів на околиці Ґьозлеві, Карасубазарі, Ак-Мечеті. ,,Дипломатія шаблі" показала себе зрозумілою та переконливою… Засиджуватися по домівках і таборах козакам не доводилося. Повернувшись до Черкас - вже з усталеною славою полководця - Остафій Дашкевич ще активніше заходився формувати лицарські козацькі загони. Він повірив у козацтво як незбориму силу. Щоб унеможливити орді її несподівані напади, гетьман Дашкевич створює передові прикордонні загони козаків, які рейдують поблизу татарських улусів, тримаючи кримчаків у постійній напрузі, а подеколи й нападають на стійбища, захоплюють здобич і полонених. В 1527 році Остафій разом з Юрієм князем
7 Слуцьким розбив татарські орди під Канєвом та Черкасами. Разом з Костянтином князем Острозьким і київським воєводою Андрієм Немировичем був в битві під Ольшаницею. Дашкевич отримав від Сигізмунда I Старого за заслуги в цих перемогах Паволоч з прилеглими поселеннями. Призначений троцьким воєводою. В 1528 році разом з Предславом Лянцкоронським, Дашкевич великим загоном козаків атакував Очаків, тричі розгромив татарські загони, забравши 500 коней і 30000 худоби. В 1530 році, на межі вересня — жовтня, він та Андрій Немирович очолили 1500-кінну погоню висланих ханом Ісламом Солтаном віділлів з 650-ти вершників для грабунку прикордонних земель Київщини після поховання князя Костянтина Острозького. Розбили ворогів біля урочища Півозеро, звільнили бранців. Новий хан Криму – Саадат-Гірей повів в 1531 році орду на Черкаси. Щоб раз і назавжди поквитатися з козаками. Сили були нерівними. Орда неабияк потіснила козаків і кілька разів штурмувала замок, що його боронила залога (гарнізон) під орудою Дашкевича. Під час облоги Дашкевич по-справжньому почав думати про те, щоб поставити фортецю на одному з островів Дніпра. По-перше, це одразу б наблизило козацькі землі до моря, відчинило б таке собі ,,вікно в Азію". По-друге, виставивши в фортеці залогу (постійний 2-тисячний гарнізон), козаки могли б створити і флотилію кораблів. Вона б не дала татарам дороги на правий берег
8 Дніпра, та й турецькі галери можна було б попоганяти. Татари б не важились наскакувати розбоєм в Україну, маючи в себе за плечима великий загін козаків. Мешканці міста мужньо оборонялися. Кримський хан запропонував переговори. Дашкевич беззбройним, сам один, вийшов на переговори с татарами. Саадат І Ґерай зажадав щоб йому видали Іслам Ґерая, якого він скинув з кримського трону та який переховувався в Черкасах. Дашкевич на вимогу видати Іслам Ґерая, відповів, що «особа гостя для нього є святою», хан, дивуючись мужності Дашкевича, запросив його на бенкет, уклав договір, за яким хан згодився на усі пункти, що поставив Дашкевич. Здолати татарам козаків не вдалося. В 1533 році виступаючи на засіданні сейму, О. Дашкевич, як староста і сенатор, розгорнув цілий план захисту південних кордонів держави. Він запропонував свій унікальний проект. Напади татар можна припинити, якщо поставити на Дніпровських островах укріплення замок-січ з постійною вартою у 2000 людей, які б плавали між островами, порогами; зупиняли татар на їх переправах через Дніпро. Але тоді пропозиція Дашкевича не була втілена в життя. Але його ідея могутньої, неприступної твердині на пониззі Дніпра виникла, набула розголосу і зажила самостійним життям. (Розпочату Дашкевичем велику справу зумів реалізувати в середині 16 століття Дмитро Вишневецький. Він власним коштом та силами своїх козаків та селян — спорудив дерев'яно-земляне укріплення - січ, створивши першу Запорозьку Січ на острові мала Хортиця). В 1534 році Дашкевич за численні заслуги отримує Чечерське та Кричевське староства. У тому ж році він з козаками відбиває на Волині під Заславлем 15 тисяч українців що були взяті в полон татарами.
9 Склав гетьманство Остафій Дашкевич в 1534 року, останній раз брав участь у військових діях в 1535 році у війні проти московитів. В 1535 році чи у 1537 помер. Остафія Івановича Дашкевича можна по праву назвати першим козацьким гетьманом. При ньому українські козаки були офіційно визнані у східній Європі як значна військова сила. В середині українського суспільства козацтво почало сприйматися як окрема військова верства населення. Остафій Дашкевич – історична, оповита міфами постать козацького шляхтича, якому належали землі сучасної Воскресенки. На його честь названо вулиці в Києві, Черкасах та Овручі. В місті Житомирі 13 жовтня 2014 року встановлено пам’ятну дошку Остафію Дашкевичу. Цей полководець має право на гідне місце в історії України, історії її воїнства, її військового мистецтва. Його називали на Запорожжі богатирем, це означало у стародавніх авторів — напівбог. Багато раз він був в боях з татарами чи московитами, сам був в татарському полоні, чудом утік з полону і далі громив безпощадно татар. Козацька доба, що тривала більше як триста років, народом відображена в історичних думах, кожна важлива подія, кожна знаменита особа не зосталися забутими, все живе в думах. Є дума і про богатиря та засновника козаччини Дашкевича Остафія. В «Думі про Остафія Дашкевича» розповідається про той час, коли Остафій Дашкевич перебував у полоні, дума оспівує як він звідти утік та знову громив невірних:
10 Та дайдах! Та дайдах! Татарчуком трусить страх, Татарцюга бородатий Біжить коника сідлати: Татаринка молодая Чорнобрива, уродливая, За віконце виглядає, Думу думає. Ой! коли б я мала та орлині крила, Ой! тоби м в Козачизну тепер полетіла, А там в Козачизні хрестом ся молила; Атаману козацькому правду говорила: Ой ти Атамане! Сизоперлий орле: Коли ж ся до тебе дівчина пригорне? Дівчина небога в Татар у неволі, А ти з Козаками стоїш в чистім полі. Дівчина небога тужить та сумує, А татарин бісурмана і з туги глумує. Ой Пане Остапе! Де ти забарився? Чи ще з неволі тай не відкупився Чи з ляшками по світі бродиш? Ой! Чому ти козаченьків тай в Крим не приводиш? Я і з неволі тай не відкуплявся Через землі татарскі коником пробрався. По дорозі мені звірі забігали Тай коня спиняли; Кінь звірців ся не злякав, Стальовими підківцями під ноги топтав. По передомною орли пролітали. І мене спиняли; Я їх мечом одганяв,
11 І крила рубав. За мною чорні вставали хмари, А в хмарах були татари; Но кінь мій вихром степи пробігав. За собою хмари зоставляв. За мною кулі в погоню летіли, Но мене брати не хтіли; Бо на чорта є хрест, на кулю є слово, Так я в Козачину вернувся здорово. А теперки в Татарчизні іще погуляю, Та уже і зброю наражаю, Чи то чорні орли крила розпустили Темненькою нічю сонечко закрили, Чи то із за мора хмара наступає? Ой! то не з за мора хмара наступає; Ні чорнії орли крила розпустили. Темненькою нічю сонечко закрили То під ясне небо луна набігає, А димом клубками по полі качає: То хоробре Козачча Татарів розбили, І город бісурманський Очаків запалили . Базар горит, а на море луна іде, Пан Атаман козаченьків додому веде. А за ними бісурмани поле покривали; Атамана козацького хороше угощали: Хороше угощали, дарами надарали, Ой втоді то козаченьків! та всі шановали (https://uk.wikisource.org/wiki/Дума_про_Остафія_ Дашкевича)
12 Про Остафія Дашкевича на сторінках книг: Грушевський, М. С. Історія України-Руси: В XI т., 12 кн. — Том VII. Козацькі часи – до року 1625 / М. С. Грушевський. — Київ: Наукова думка, 1995. — С. 26-27, 29, 31, 53, 58-60, 86, 88-94, 98-100, 104-105, 117, 568, 570- 573. Про Остафія Дашковича мова йде на вказаних сторінках видання. Журавльов, Д. В. Козакуючі урядовці, або «Перші гетьмани» українського козацтва (П. Лянцкоронський, Є. Дашкович та Венжик Хмельницький) // Усі гетьмани України / Д. В. Журавльов. - Харків : Фоліо, 2012. - С. 14- 21. Гетьман. Слово, яке здатне викликати чимало асоціацій практично у кожного українця. Асоціацій героїчних — «гетьманська слава», іронічних — «до булави треба голови», зрештою, самоіронічних — де «два українці, там три гетьмани». Слово, буквально просякнуте історією і водночас—якоюсь бадьорою, невмирущою енергетикою. Слово, яке звучить майже як «своє», хоча його походження є неукраїнським і взагалі неслов'янським, не маючи нічого спільного з лунким українським «геть». Так, «гетьмани в золотих жупанах» були не тільки в Україні. Але українською специфікою є те, що саме в Українській козацькій державі гетьман став у силу історичних обставин таким собі квазімонархом, майже незалежним володарем.
13 У книжці здійснена спроба зібрати під однією обкладинкою біографічний матеріал про більш ніж 70 ватажків українського козацтва, котрі, згідно з джерелами чи історичною традицією, носили гетьманський титул або претендували на нього. Історія українського козацтва: нариси. У 2 т. Т 1. – Київ : ВД «КиєвоМогилянська академія», 2006. – С. 60-62,65-66, 73, 126, 139, 536. Каляндрук, Т. Б. Дітям про козаків : [для середнього та старшого шкільного віку] / Тарас Каляндрук. - Львів : Апріорі, 2018. - 88 с. Книга пропонує популярну розповідь про українських козаків, пластунів та характерників, їхнє бойове мистецтво та фізичну підготовку, віру й духовне життя. Базуючись на численних історичних працях, спогадах та розповідях, книга висвітлює традиції українського козацтва від минулих часів до сьогодні. Розповідь доповнюють численні ілюстрації козацького побуту та бойових звитяг. Сушинський, Б. І. Остафій Дашкевич, гетьман, один з фундаторів українського козацтва // Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців XVXIX століть : історичні есе : у 2 т. Т. 1. Кн.1. Лицарі дикого поля / Богдан Сушинський. - Одеса : ЯВФ, 2006. – С. 35-40. У книзі подаються істориколітературні есе про відомих, маловідомих, зовсім невідомих широкому загалу — всього
14 205 імені — військових діячів України. Мужня, трагічна, славна...пів тисячолітня історія нашої Вітчизни. Чухліб, Т. В. Воїни степу, лісу та моря (Остафій Дашкович...) // Гетьмани України : військо, політика, держава / Тарас Чухліб. - Київ : Арій, [2021]. – 352 с. Чухліб, Т. В. Остап Дашкович // Гетьмани України-Русі / Тарас Чухліб. - Донецьк, 2012. – С. 6-11. У виданні змальовано тридцять три історичних портрети найбільш відомих володарів гетьманської булави давньої України-Русі. Сповнені пригод і випробувань біографії козацьких ватажків, цікаві факти з особистого життя гетьманів, їхня роль на військовій і політичній арені… Чухліб, Т. В. Гетьмани України : війна, політика, кохання / Тарас Чухліб. - Київ : Арій, [2016]. – 480 с. Ластовський, В. Остафій Дашкович - військовий і політичний діяч / Валерій Ластовський // Пам'ять століть. - 2001. - №6. - С. 57-61. Черкас, Б. В. Остафій Дашкович - черкаський і канівський староста XVI ст. / Б. В. Черкас // Український історичний журнал. - 2002. - №1. - С. 53-66. Читайте текс статті : https://shron1.chtyvo.org.ua/ Cherkas_Borys/ Ostafii_Dashkovych__cherkaskyi_i_kanivskyi_starosta_XVI_st.pdf Щербак, В. О. Дашкевич (Дашкович) Остафій / В. О. Щербак // Енциклопедія історії України : у 10 т. Т. 2: Г — Д. — Київ : Наукова думка, 2004. - С. 295.
15 Інформація з Інтернет-джерел: Вовк, А. В. Остафій Дашкевич: забутий отаман [Електронний ресурс] / А. В. Вовк // Про Україну і українців : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – Київ : 2015-2023. – Режим доступу : https://uaua.top/27551/ - Дата перегляду: 05.01.2023.— Назва з екрану. Дума про Остафія Дашкевича [Електронний ресурс] // Вікіджерела : [сайт]. – Текст. дані. – Київ : 2012-2023. – Режим доступу : https://uk.wikisource.org/wiki/Дума_про_Остафія_Дашкевича - Дата публікації: 08.06.2012. - Дата перегляду: 01.03.2023. Ластовський, В. Вірогідний портрет Остафія Дашковича з XVI-го ст. [Електронний ресурс] / Валерій Ластовський // Historians.in.ua : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – Київ : 2017-2023. – Режим доступу: http://www.historians.in.ua/index.php/en/doslidzhennya/1988- valerii-lastovskyy-virohidnyi-portret-ostafiia-dashkovycha-z-khviho-st - Дата публікації: 06.09.2016. - Дата перегляду: 01.03.2023.—Назва з екрану. Осадчий, О. Остафій Дашкевич [Електронний ресурс] / Олександр Осадчий // Козаки. Історія лицарства : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – Київ : 2022-2023. – Режим доступу : https://kozaku.in.ua/getmanu/4-dashkevuch.html - Дата публікації: 13 лютого 2022. - Дата перегляду: 05.01.2023.—Назва з екрану. Остафій Іванович Дашкевич [Електронний ресурс] // ВікіпедіЯ. Вільна енциклопедія : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – Київ : 2006-2023. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Остафій_Іванович_Дашкевич - Дата перегляду: 01.03.2023. —Назва з екрану. Герб Остафія Дашкевича. За особисті заслуги Остафій Дашкевич отримав осібний герб, що являв собою відміну герба ,,Леліва” й мав назву ,,Дашкович”: на синьому полі щита золотий півмісяць рогами догори, над ним золота б-променева зірка, а над зіркою — срібне вістря стріли кінцівкою догори. У клейноді були три страусиних пір'їни.
16 Ознайомившись з матеріалом представленим в інформаційній пам’ятці більш широко, Ви знайдете відповіді на питання: Хто вони, гетьмани України, — грізні козацькі ватажки, вожді опозиційних до будь-якої влади розбійницьких ватаг, степові й польові командири чи хитромудрі правителі держави? Скільки їх було в історії нашої країни? Хто був першим у гетьманській когорті? Коли на українських землях з’явилося слово «гетьман» і що воно означало? Як змінювалося становище володарів гетьманської булави протягом різних історичних періодів? Яким було приватне та повсякденне життя гетьманів, їхніх дружин і родин?... Літературу, яка Вас зацікавила, можна отримати в бібліотеці ім. К. Симонова або замовити по МБА з інших бібліотек м. Києва. Наша адреса: Київ—125, вул. Остафія Дашкевича, 9 E-mail:[email protected] http://dniprolib.com.ua Фейсбук сторінка: Костянтина Симонова https://www.facebook.com/profile.php?id=100050981453901 Бібліотека працює: з 10.00 до 18.00 Вихідний день: п'ятниця, субота Останній день місяця: санітарний Інформаційну пам’ятку підготувала провідний бібліограф Львова А. Л.